Теги Posts tagged with "злочин"

злочин

У мережі з’явилася фотографія чоловіка, який обґрунтовано підозрюється у згвалтуванні 10-річної дівчинки в одному з сіл Новомосковського району Дніпропетровської області.

Знімок без ретуші виклав “Київ оперативний” у Twitter після резонансу, який викликала новина про звірячий злочин серед українців.

“У коментарях і особистих повідомленнях до публікації про педофіла дуже просили показати обличчя. Тримайте”, – сказано у повідомленні.

Нагадаємо, після затримання підозрюваного на тілі та одязі були сліди крові, а сам чоловік був з ознаками наркотичного сп’яніння. Пізніше постраждала дівчинка впізнала його, а місцеві також підтвердили, що бачили цю людину неподалік від місця злочину. Крім того, затриманий вже був засуджений за згвалтування 10-річного хлопчика з використанням ножа.

nnovosti.info


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Як ЄСПЛ трактує практику поліцейської провокації до злочину та використання агентів під прикриттям.

Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів. В іншому випадку таке законодавство не відповідає принципу «справедливого судочинства». (Рішення ЄСПЛ у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 9 червня 1998 року, «Худобін проти Російської Федерації» від 26 жовтня 2006 року, «Ваньян проти Російської Федерації» від 15 грудня 2005 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.)

Європейським судом вироблена концепція провокації, яка порушує пункт 1 статті 6 Конвенції, і є відмінною від застосування законних оперативних методів попереднього розслідування. Ним встановлено, що, тоді як застосування спеціальних методів розслідування, зокрема негласних, не може саме по собі порушувати право на справедливий судовий розгляд, небезпека поліцейської провокації в результаті таких заходів передбачає, що їх застосування повинно бути обмежене зрозумілими рамками (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви»).

Прецедентне право Європейського суду не забороняє посилатися на стадії розслідування кримінальної справи і у випадку, якщо дозволяє характер злочинної дії, на докази, отримані в результаті проведення співробітниками органів внутрішніх справ операцій під прикриттям (наприклад, рішення ЄСПЛ від 15 червня 1992 року у справі «Люді проти Швейцарії»). Однак застосування агентів під прикриттям повинно бути обмежене, співробітники поліції можуть діяти таємно, але не займатись підбурюванням (рішення ЄСПЛ від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб’єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

При цьому, вирішуючи питання про те, чи було таке розслідування «по суті неявним», ЄСПЛ повинен вивчити причини, які лежать в основі проведення оперативних дій. Суд повинен виходити з того, чи мали місце об’єктивні підозри того, що заявник задіяний у злочинній діяльності або схильний до скоєння злочину.

Так, навіть якщо в минулому заявник був притягнутий до кримінальної відповідальності, це саме по собі не є ознакою того, що він наразі здійснює будь-яку злочинну діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Константін та Стоян проти Румунії» від 29 вересня 2009 року).

Тісно пов’язаним із критерієм об’єктивної підозри є питання щодо етапу, на якому уповноважені органи державної влади здійснюють оперативні заходи, тобто або вони просто «приєднались» до здійснення кримінально-караного діяння, або спровокували його.

Пропонуємо для ознайомлення витяги із окремих рішень ЄСПЛ, розділивши їх при цьому на ті, якими було встановлено факт підбурювання з боку поліції, а відтак — порушення положень статті 6 Конвенції, та на ті рішення, якими вказаних порушень не встановлено.

Рішення ЄСПЛ, якими було встановлено факт підбурювання зі сторони поліції

  1. Рішення від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» (пункти 36, 38-39):

«36. Зокрема, у Конвенції немає положень, що забороняють використовувати анонімну інформацію на стадії розслідування кримінальної справи там, де характер злочину цього потребує. Проте подальше використання зазначеної інформації судом для встановлення вини особи — це інше питання (див., з відповідними змінами, рішення у справі «Костовскі проти Нідерландів» від 20 листопада 1989 р. (Kostovski v. the Netherlands judgment of 20 November 1989, Series A no. 166, p. 21, p. 44))

  1. Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання з боку поліції.

У цій справі необхідно визначити, чи вийшла діяльність працівників поліції за межі функцій негласних агентів. Суд зазначає, що уряд не стверджував, що втручання працівників поліції було частиною операції з боротьби з незаконною торгівлею наркотиками, яка була призначена санкцією судді та проводилася під його наглядом.

За таких обставин можна зробити висновок, що двоє поліцейських не обмежилися пасивним розслідуванням злочинної діяльності Тейксейра де Кастро, а навпаки, вдалися до спонукання вчинити злочин.

  1. Враховуючи ці обставини, Суд дійшов висновку, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочин, а тому немає жодних причин вважати, що без їхнього втручання злочин було б учинено. Це втручання та його використання у цьому спірному кримінальному провадженні означало, що із самого початку заявник був однозначно позбавлений права на справедливий судовий розгляд. Отже, мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
  1. У рішенні від 5 листопада 2002 року у справі «Аллан проти Сполученого Королівства» № 48539/99, ЄСПЛ, посилаючись на прецедентну практику Верховного Суду Канади, вказав: «Чи зачеплене право зберігати мовчання в тій мірі, що виникає питання про порушення статті 6 Конвенції, залежить від усіх обставин конкретної справи. Деякі орієнтири в цьому відношенні вбачаються у рішеннях Верховного Суду Канади, …в яких право зберігати мовчання при обставинах, схожих з обставинами даної справи досліджувалось в контексті статті 7 Канадської хартії прав та свобод. У них Верховний Суд Канади висловив думку про те, що, якщо інформатор, який, імовірно, прагне порушити право обвинуваченого зберігати мовчання, не був очевидно державним агентом, слід піддати аналізу як відносини між інформатором та державою, так і відносини між інформатором та обвинуваченим: право зберігати мовчання буде порушене тільки в тому випадку, якщо інформатор діяв у якості державного агента в момент, коли обвинувачений робив свою заяву і якщо інформатор спонукав обвинуваченого зробити заяву. Чи може інформатор вважатись державним агентом, залежить від того, чи відбувся б обмін між обвинуваченим та інформатором за відсутності втручання влади, у якій формі і яким способом. Чи повинен вказаний доказ вважатись випитаним інформатором, залежить від того, чи була розмова між ним та обвинуваченим функціональним еквівалентом допиту, а також від характеру відносин між інформатором та обвинуваченим».
  1. Рішення від 15 грудня 2005 року у справі «Ваньян проти Росії» № 53203/99 (пункти 47,49):
  1. Коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що він був би скоєний без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість судового розгляду.
  2. <….> Міліція не обмежилася лише пасивним розслідуванням злочинної діяльності заявника. Немає підстав вважати, що злочин було б скоєно без вищевказаного залучення ОЗ. Суд тому приходить до висновку, що міліція спровокувала злочин. <…> Таким чином, втручання міліції і використання отриманих в результаті цього доказів для порушення кримінальної справи відносно заявника непоправно підірвало справедливість судового розгляду.
  1. 4. Рішення від 5 лютого 2008 р. у справі «Раманаускас проти Литви»(пункти 67-74):

«67. Суд, щоб встановити, чи обмежилися A.Z. та V.S. лише «пасивним розслідуванням протиправної діяльності», повинен врахувати, що: у справі немає доказів, які б підтверджували, що заявник раніше вчиняв злочини, зокрема пов’язані з корупцією; як засвідчують записи телефонних розмов, заявник неодноразово зустрічався із A.Z. з ініціативи останнього (цей факт, очевидно, спростовує наведені урядом доводи про те, що правоохоронні органи жодного разу не тиснули на заявника і не вдавалися до погроз). Навпаки, через контакти, встановлені з ініціативи A.Z. та V.S., правоохоронні органи явно схиляли заявника до протиправних дій, хоча, крім чуток, не було об’єктивних доказів для припущення, що заявник займається незаконною діяльністю.

  1. Цих міркувань достатньо для обґрунтування висновку, що дії працівників правоохоронних органів вийшли за межі пасивного розслідування наявної протиправної діяльності.
  2. Статті 6 Конвенції не було б порушено, якби заявник мав ефективну можливість шляхом заперечення або іншим чином порушити питання про підбурювання під час розгляду кримінальної справи щодо нього. Суд усупереч позиції уряду не вважає, що дотримання таких загальних гарантій від зловживань, як рівність сторін та додержання права на захист, є достатнім у цьому випадку.
  3. Оскільки доводи заявника не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурення не було. У разі відсутності таких доказів національні суди зобов’язані були проаналізувати факти у справі та вжити відповідних заходів, щоб встановити істину, а також з’ясувати, чи мало місце підбурювання.
  4. Суд зауважує, що заявник протягом усього провадження у справі стверджував про підбурювання його до вчинення злочину. Відповідно, органи державної влади та суди повинні були принаймні ретельно перевірити, чи перевищили правоохоронні органи межі, визначені у зв’язку з використанням моделі симулювання (див. п. 14), тобто чи підбурювали вони заявника до вчинення злочину. Із цією метою вони повинні були, зокрема, встановити причини, з яких було розпочато використання цієї моделі, ступінь співучасті поліції у вчиненні злочину та характер підбурювання чи тиску, який чинили на заявника. Ці вимоги є особливо важливими з огляду на те, що V.S., який представив A.Z. заявнику і, як убачається з матеріалів справи, відігравав значну роль у подіях, що спричинили передання хабара, ніколи не викликали як свідка у справі, оскільки місце його перебування не було встановлено. Заявник повинен був мати можливість надати свої доводи щодо кожної з цих обставин.
  5. <…> Однак зізнання у злочині, вчиненому внаслідок підбурювання, не може нівелювати ні факт підбурювання, ні його наслідки.
  6. Усвідомлюючи важливість розслідування злочинів та які з цим виникають труднощі, Суд визнав, що A.Z. та V.S. підбурили заявника до вчинення злочину, за який його було засуджено, і що немає підстав вважати, що він вчинив би його без їхнього втручання. З огляду на таке втручання та використання його результатів у кримінальному процесі судовий розгляд справи щодо заявника не мав ознак справедливості, які він повинен мати за змістом ст. 6 Конвенції.
  7. Отже, в цій справі мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
  8. 5Рішення ЄСПЛ віл 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росії», № 59696/00 (пункти 135, 136):

«135. Європейський Суд нагадує, що необхідно встановлювати зрозумілу та передбачувану процедуру щодо здійснення слідчих дій так само, як і спеціального контролю, щоб забезпечити добросовісність з боку органів державної влади та дотримання належних цілей з боку правоохоронних органів. У даній справі міліцейська операція була санкціонована простим адміністративним рішенням структурного підрозділу, яке в подальшому проводило операцію. Як вбачається з матеріалів справи, в тексті цього рішення містилось дуже мало інформації щодо причин та цілей запланованої «перевірочної закупівлі». Крім цього, операція не перебувала під судовим контролем або яким-небудь іншим незалежним контролем. При відсутності повної системи перевірки під час проведення операції роль більш пізнього контролю з боку суду першої інстанції стає вирішальною.

  1. Європейський суд відзначає, що у суді першої інстанції були допитані тільки три свідки: Т., М. (товариш заявника, який був присутній при його затриманні) та мати заявника. Співробітники міліції, які проводили «перевірочну закупівлю», жодного разу не були допитані у суді, хоча сторона захисту просила, щоб їх допитали».
  2. 6Рішення від 10 березня 2009 року у справі «Биков проти Росії» № 378/02:

«У даному випадку судові органи вирішили, що оскільки В. потрапив до помешкання заявника за його ж згодою і не йшлось про телефонне або поштове спілкування, то оспорюваний запис розмови, зроблений дистанційно за допомогою радіопередавача, не порушував чинну нормативно-правову базу. На думку Суду, використання радіопередавача для дистанційного запису розмови між В. і заявником слід віднести, з точки зору характеру і ступеню втручання у приватне життя зацікавленої особи, до прослуховування телефонної розмови. Проте заявник зміг скористатись лише вкрай обмеженими або жодними гарантіями у ході провадження, внаслідок якого було постановлене і здійснене перехоплення його розмови із В. Зокрема, законне дискреційне повноваження, яке було надане державним органам для призначення перехоплення даної розмови, не було обумовлене жодними умовами і обсягом, а обставини здійснення цього повноваження також не були визначені; не було передбачено й жодних конкретних гарантій. Можливість для заявника розпочати судове провадження з метою визнання незаконною «перевіркову операцію» і клопотати про виключення її результатів із доказової бази як незаконно отриманих доказів не могли виправити згадані упущення. За відсутності конкретних і детальних правил застосування такої техніки нагляду проведення «перевіркової операції» не супроводжувалось належними гарантіями від різноманітних можливих зловживань. Отже, проведення згаданої операції мало ознаки свавілля і було несумісним із вимогами законності».

  1. Рішення від 2 жовтня 2012 року у справі «Веселов та інші проти Росії», № 23200/10, 24009/07 та 556/10 (пункти 103-106), в якому зазначається, що російська система, де перевірочні закупки та оперативні експерименти повністю віднесені до компетенції органів, що здійснюють оперативно-розшукові заходи, не відповідають практиці, що прийнята більшістю державами-членами. Суд вважає, що даний недолік демонструє структурну нездатність забезпечити гарантії захисту від провокації з боку поліції. Враховуючи такий сильний акцент на результатах секретних операцій та їх важливість для результату кримінального розгляду, національні органи влади повинні були гарантувати, щоб порядок, відповідно до якого призначались та проводились перевірочні закупки, виключав можливість зловживання повноваженнями, зокрема провокацію. Суд повторив вироблену в його практиці позицію, згідно з якою санкціонування проведення перевірочної закупки шляхом простого адміністративного рішення одного і того ж самого органа, який і проводить дану операцію, без будь-якого незалежного контролю, без необхідності обґрунтовувати проведені операції та практично без формальностей є, по суті, неналежним.
  2. 8. Рішення від 30 жовтня 2014 року у справі «Носко і Нефедов проти Росії» (пункти 54, 62):

«54. Європейський Суд також відзначав у своїй прецедентній практиці, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання, обіцянку фінансової вигоди або звернення до почуття жалю заявника.

  1. Європейський суд також враховує, що міліція направила А. до заявниці не прямо, а через колишнього однокурсника заявниці і багаторічного колеги. Залученням Х. до негласної операції і поміщення заявниці в неформальне оточення, міліція в деякій мірі розраховувала на довіру заявниці до цієї особи і її бажання допомогти колезі. Таким чином, можна зробити висновок, що міліція не залишалася повністю пасивною і негласна операція включала, зокрема, певний елемент тиску на заявницю».
  1. Рішення від 2 грудня 2015 року у справі «Таранекс проти Латвії»(пункти 63, 65):

«63. Ніщо в матеріалах справи або в зауваженнях, поданих урядом, не вказує на те, що замовник мав судимість або що національні органи мали будь-які підстави підозрювати його у будь-якій попередній злочинній діяльності.

  1. Звертаючись до цієї справи, Суд зазначає, що на відміну від того, що було зазначено урядом, виявляється, що не всі телефонні дзвінки та приватні зустрічі, в ході яких заявник нібито просив агента виплатити хабар відбулися за ініціативою або навіть наполяганням агента, а не заявника. Суд приділяє особливе значення події 18 грудня 2001 року, коли агент наполягав на очікуванні прибуття заявника, якого не було в офісі, а також відмовився отримати копію рішення від іншої особи та наполягав на обговоренні із заявником».
  1. Рішення від 26 травня 2016 року «Баннікова проти Росії» № 18757/06 (пункт 47)

«47. Проводячи розмежування між законним проникненням оперативного співробітника та підбурюванням до вчинення злочину, Європейський Суд повинен вивчити питання про те, чи змушували заявника до скоєння злочину. Він вказав, що відмова органів, які здійснюють слідчі дії, від зайняття пасивної позиції була здійснена для того, щоб їх дії асоціювались із поведінкою, яка передбачає їх ініціативу до вступу у зв’язок із заявником, для чого вони повторювали свою пропозицію, не дивлячись на первісну відмову заявника, наполегливо кваплячи його, піднімаючи ціну вище середньої (див. Рішення ЄСПЛ по справі «Малінінас проти Литви», пункт 37)».

Рішення ЄСП, якими встановлено, що підбурювання зі сторони поліції не було:

  1. У рішенні від 15 червня 1992 р у справі «Люді проти Швейцарії» Series A, № 238, № 73557/01 Суд констатував, що оскаржувана міра втручання ґрунтувалась на ст.ст. 171-в, 171-с Кримінально-процесуального кодексу Берну, який застосовується також і до попередньої стадії слідства, коли існують серйозні підозри, що правопорушення повинні відбутись у найближчий час. Суд підкреслює, що в даному випадку втручання було націлене на запобігання кримінальних правопорушень, яке, без сумніву, необхідне у демократичному суспільстві. Що стосується використання агента, то Суд дійшов висновку, що він не втрутився в особисте життя заявника, оскільки його використання стосувалось угоди із наркотиками та мало на меті арешт спільників.
  2. Рішенням від 6 травня 2003 р у справі «Секейра проти Португалії», № 73557/01 встановлено, що нема складу провокації з боку правоохоронних органів, бо ж громадяни А. та С. звернулись до співробітництва із слідчим департаментом поліції лише після того, як заявник (суб’єкт правопорушення) зв’язався з А. з метою організації поставки кокаїну до Португалії. З цього моменту А. та С. виступали як таємні агенти під наглядом слідчого департаменту із дозволу прокуратури країни.
  3. У рішенні від 6 квітня 2004 року у справі «Шеннон проти Сполученого Королівства», № 67537/01 зазначається, що не можна виключати того, що докази, отримані в результаті провокації, яка організована приватною особою, можуть зробити судовий розгляд несправедливим. Проте в даній справі немає підстав піддавати сумніву оцінку обставин, що була зроблена суддею суду першої інстанції або апеляційним судом: наявних доказів недостатньо, щоб можна було б говорити про справжню провокацію, або, в будь-якому випадку, навіть якщо в загальному сенсі заявника підштовхнули до здійснення злочину, то за постачання наркотиків він узявся сам із великою готовністю. Більше того, сам заявник на жодній із стадій розгляду справи — у судах Сполученого Королівства або Європейському Суді — не брався стверджувати, що докази його вини не були справжніми або не заслуговували на довіру. За цих обставин прийняття доказів до розгляду судом не призвели до будь-якої несправедливості при розгляді справи, і в даному випадку немає ніяких ознак порушення статті 6 Конвенції.
  1. Рішення від 24 червня 2008 року у справі «Мілінієне проти Литви», № 74355/01 (пункти 37,38):

«37. Ініціатива в даній справі мала місце з боку SS, приватної особи, який, усвідомивши, що заявник буде вимагати хабар з метою вирішення справи у сприятливу для нього сторону, звернувся до поліції. Згодом поліція звернулась до заступника генерального прокурора, який санкціонував симуляцію кримінально-караного діяння, надавши імунітет від кримінального переслідування SS в обмін на отримання доказів стосовно підозрюваного.

  1. Оскільки SS володів підтримкою поліції для суттєвого фінансового стимулювання заявника, а також наданими нею технічними засобами для запису розмови, є очевидним те, що поліція впливала на хід подій. Тим не менше, Європейський суд не вважає, що роль поліції була надмірною, враховуючи їх обов’язок здійснювати перевірки на скарги про вчинення злочинів, а також необхідність припинення руйнівних наслідків корупції серед суддів, у відповідності до принципу верховенства закону у демократичному суспільстві. Він також вважає, що поліція слугувала у якості визначаючого фактора. Вирішальною у даній справі була поведінка SS та заявника. У зв’язку із цим, Європейський суд визнає, оцінивши обставини справи, що поліція, так би мовити, «приєдналась» до злочинної діяльності, а не спровокувала її. Таким чином, дії поліції, скоріше, знаходились в межах оперативної роботи, а не були провокаційними, що призвело б до можливого порушення пункту 1 статті 6 Конвенції».

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Мінінфраструктури хоче продати 12 буксирів приватної компанії без будь-якого конкурсу та за оплату протягом 10 років, а між тим буксирний флот – найбільш прибутковий актив порту
Профспілковий комітет Одеського порту виступив з протестом проти спроб міністра інфраструктури Володимира Омеляна продати буксирний флот Одеського порту приватній компанії. Офіційний текст свого протесту організація направила на адресу Президента України, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради, пишуть “Коментарі”.

«У грудні Профспілка відправила звернення на адресу президента України, прем’єр-міністра і Голови Верховної Ради, в якому викладено аргументований протест проти спроб нинішнього міністра інфраструктури Володимира Омеляна продати буксирний флот Одеського порту приватній компанії. Також профспілка через друковані ЗМІ та телебачення зробила надбанням української громадськості інформацію про те, що Володимир Омелян блокує підписання фінансового плану ДП «ОМТП» через незгоду керівника підприємства Ігоря Ткачука виконати вимогу міністерства про продаж флоту », – заявив голова Профспілки працівників морського транспорту Одеського морського порту Володимир Зайков.

Читайте також : ПІДПРИЄМСТВО РОКУ – ОДЕСЬКИЙ ТОРГОВИЙ ПОРТ! ВІТАЄМО директора порту – Ігоря Ткачука! (відео)

Про те, що Мінінфраструктури має намір продати 12 буксирів за 50 млн доларів приватній фірмі P&O Maritime FZE без будь-якого конкурсу, стало відомо в листопаді 2016 року. Навколо цього розгорівся скандал. Справа в тому, що компанія мала намір розбити платіж на частини – 25 млн доларів виплатити державі відразу, а решту – протягом 10 років.
Керівництво одеського порту виступило проти цього, тому що буксири є найбільш прибутковим активом порту: щорічно від їх експлуатації держпідприємство отримує близько 15 мільйонів доларів.

За інформацією телеканалу «Інтер», можливі незаконні дії чиновників почала розслідувати поліція. Кримінальне провадження відкрито за статтями «Приготування до злочину» і «Заподіяння шкоди шляхом обману або зловживання довірою».

Підписуйтесь на нашу сторінку, POLITINFO, у Фейсбуці. Ризикуй знати набагато більше.

 

 

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO  https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

 

 

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua Дякуємо що Ви з нами!!!

Вчора був на зустріч заступника міністра та гендиректора Укрпошти з трудовим колективом Київської дирекції підприємства, в якості скороченого співробітника, та журналіста.
Оскільки робочий день було закінчено, мав законне право бути на заході.
Не сприйняття колективом нового керівництва очевидно, що вийшло в те, що мене силоміць випихували з зустрічи нові керівникі. Це зробив В.О. Директора Київської дирекції Козлов Кирил. Свідками є 300 осіб робочого колективу.
Гендиректор Смілянський особисто ставив на місце свого “зіркового” члена команди, коли той на мене з кулаками кидався. (гендиректор по крімінальному провадженю проходить як свідок)
Щоби без емоцій і довго не розписувать, я викликав поліцію, перед тим запропонував йому це зробити, але він побоявся. Ось заяви, про хуліганство і перешкоджання журналістської діяльності.
Прошу небайдужих народних депутататів, Сергій Каплін відреагувати на злочин.
Прошу поширення, кому не байдужа доля українських підприємств.
Дякую.

29 листопада відбулася зустріч першого заступника міністра інфраструктури Євгена Кравцова та гендиректора Укрпошти Ігоря Смілянського з трудовим колективом Укрпошти з приводу доручення Прем’єр-Міністра України Володимира Гройсмана керівництву держпідприємства з вимогою розібратися із фактами зловживань, що були викладені у колективній скарзі, підписаної майже двома тисячами поштовиків.

Трудовий колектив скаржився Прем’єр-міністру на те що Укрпошту очолили «люди без належного досвіду роботи на керівних посадах та чужі поштовій галузі, які не здатні зробити для Укрпошти нічого корисного і лише збагачується за наш рахунок» і викладалися численні факти на підтвердження цієї тези.

У зверненні також зазначалося: «Ми бачимо лише єдине пояснення руйнівним діям нового керівництва, яких не цікавлять технологічні питання роботи поштового оператора – Укрпошту, за добре нам знайомою схемою Укртелекому, навмисно доводять до банкрутства, як необхідної умови для проголошення приватизації».

Збори почалися зі скандалу – керівництво Укрпошти намагалося не пустити в зал представників засобів масової інформації.

Спілкування відбувалося зовсім не в конструктивному ключі – за кожним, викладеним в колективній скарзі факту Смілянський намагався щось заперечити, проте всі його аргументи негайно гаряче спростовувалися представниками трудового колективу.

На конкретні питання гендиректор Укрпошти прямих відповідей не надавав, а намагався перевести розмову на інше, скачуюсь до пустих обіцянок та примітивної демагогії з непрофесійним відтінком.

Працівниками пошти була висловлена претензія, що нове керівництво веде підприємство до розвалу і не виконує план розвитку Укрпошти, на що Смілянський відповів, що цей підписаний міністром інфраструктури В.Омеляном план – нікчемний, натомість в Смілянського є кращий план з яким він колись ознайомить трудовий колектив.

Відповіді Смілянського показували, що він не орієнтується в структурі регіональних дирекцій і не знає поштової термінології.

Найчастішим питанням до Смілянського було «Навіщо ви все руйнуєте?», але найзапекліші суперечки точилися навколо зарплат – надхмарних керівництва і мізерних виробничого персоналу. Постійно лунало запитання до Смілянського: «Це ж ми вам заробляємо на ваші величезні зарплати, а що конкретного ви зробили?». Такі запитання виводили його з себе, і він декілька разів леметував щоб відчепилися нарешті від їхніх зарплат.

Далі Смілянський почав обіцяти, що банк ЄБРР дасть йому допомогу 32 млн євро («закордон нам допоможе»), а також знову почав розповідати свою стару історію про Поштовий банк, який всіх врятує.

Найбільше поштовиків обурила погроза роздратованого Смілянського про те, що він може скоротити всіх бунтарів, адже за його словами, відповідно до колективного договору в нього є можливість скоротити 4% персоналу. Також Смілянський, який поводився нахабно і агресивно, пообіцяв, що всі підписи під колективною скаргою будуть перевірені службою безпеки, з чого присутні зробили висновок, що всіх, хто підписав скаргу, буде покарано.

Останнім виступив перший заступник міністра інфраструктури Євген Кравцова, який сказав що поштовики мають пам’ятати про дисципліну і субординацію.

Врешті-решт збори, які тривали близько двох годин, перетворилися на базар, із зали лунали вигуки що люди й надалі будуть скаржитися.

За результатами зборів жодного рішення не приймалося, трудовий колектив не отримав відповідей на свої запитання, а керівництво підприємства та представник Мінінфрструктури так і не зуміло надати поштовикам жодного переконливого аргументу щодо фактів незадовільного керівництва Укрпоштою, які були викладені у скарзі Прем’єр-Міністру України.

Зустріч відбулася ввечері 29 листопада в будинку Укрпошти на вул. Хрещатик, 22. Заява про умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів була того ж дня подана до територіального відділення Національної поліції на вул. Прорізна, 12, у м. Києві.

Текст колективної скарги поштовиків Прем’єр-Міністру України

Шановний Володимире Борисовичу!

Трьохтисячний трудовий колектив київських поштовиків державного підприємства Укрпошта вкрай стурбований ситуацією, яка склалася на сьогоднішній день на підприємстві.

Керівником підприємства призначено Смілянського Ігоря Юхимовича, особу з подвійним громадянством, який відкрито заявляє, що зі зневагою ставиться до українського законодавства, через руйнівну діяльність якого підприємство найближчим часом припинить своє існування.

Ми вкрай обурені тим, що на посаду генерального директора та його заступників потрапили люди без належного досвіду роботи на керівних посадах та чужі поштовій галузі, які не здатні зробити для Укрпошти нічого корисного і лише збагачується за наш рахунок. Більше ніж за 100 днів роботи нового керівника та його команди ми не побачили нічого, окрім популізму, брехні та надвисокої заробітної плати керівника та “нової команди”.

Колективу досі не представлена переможна концепція розвитку підприємства від пана Смілянського, яка справила таке значне враження на конкурсну комісію, що забезпечила йому посаду керівника Укрпошти. Про нововведення, які найближчим часом мають бути запроваджені на підприємстві, ми дізнаємось через засоби масової інформації, а не через розпорядчі документи чи стратегію розвитку підприємства. На всю країну пан Смілянський обіцяв створити поштовий банк, організувати доставку відправлень у самі віддалені кутки країни за три доби, поставити примірочні кабіни в кожному відділенні пошти. Але потім Смілянський відмовився від всіх своїх обіцянок, посилаючись на ті чи інші причини неможливості проведення зазначених змін.

Як може керувати підприємством, з колективом більше 70 тисяч персоналу, такий дилетант??? Ніякого розуміння про елементарні розрахунки та обґрунтування. Ніякої адекватності в словах та діях. На наші запитання Смілянському про те, де він збирається брати кошти на “реформи”, які він декларує, останній відповідає, вважаючи мабуть, що на пошті працюють одні дурні та люди без освіти. Спочатку Смілянський розповідав, що він веде переговори з інвесторами, які згодні інвестувати в підприємство.

Потім Смілянський розповідав, що домовився з Європейським банком реконструкції та розвитку про фінансування “реформ” на пошті. Мабуть у Ігоря Смілянського дуже примітивні уявлення про зазначену інституцію. Але на сьогоднішній день у Смілянського Ігоря Юхимовича таки настало прозріння, і він заявляє, що кошти він отримає від продажу приміщень УДПГІЗ “Укрпошта”, називаючи при цьому сортувальні центри пошти, які знаходяться в кожному обласному центрі, посилаючись, що з його розрахунків достатньо буде лише три. Але ніхто цих розрахунків не бачив. Але ж мережа об’єктів Укрпошти безцінна!

Останнім шокуючим нововведенням для нас стало повідомлення пана Смілянського про об’єднання двох прибуткових дирекцій, а саме Київської міської та Київської обласної, та скорочення персоналу на 60 відсотків. З цією метою було призначено заступником директора Київської міської дирекції Козлова Кирила Олександровича – особу, яка розвалювала Укртелеком. Про свої “подвиги” щодо скорочення персоналу та розвалу Укртелекому вихваляється і сам пан Козлов. Він повідомляє нам, що його не цікавлять економічні показники, а стоїть завдання розігнати 60 відсотків працівників, після чого отримає обіцяну йому винагороду і піде працювати в інше місце.

Поштові колективи не мають бути майданчиками для божевільних експериментів. Все це свідчить про те, що у нового керівництва Укрпошти немає системної та планової роботи. Про початок реорганізації ми, як тепер прийнято, дізнаємося зі слів Смілянського. Нас свідомо занурять у стан хаосу, який не зрозуміло коли скінчиться, а безліч людей втратить роботу.

За незрозумілими принципами відбувається призначення на керівні посади, куди без конкурсів призначаються особи із сумнівними біографіями та без досвіду роботи в поштовій галузі. Нові керівники отримують заробітну плату, яка ніяк не в’яжеться ні до роботи, яку вони виконують, ні до ситуації в країні. Оклади новопризначеного колективу різняться від 120 до 333 тисяч гривень, до яких вони ще отримують премії у відсотковому співвідношенні до окладу та надбавки, як самі собі встановлюють. За вересень новопризначене керівництво підписало собі премію за показники в роботі у розмірі 60% від окладу. За допомогою елементарних прорахунків не важко встановити, яку заробітку плату за вересень отримав перший заступник генерального директора Чернявський Олександр, при окладі в 280 тисяч гривень. При цьому пан Смілянський заявляє, що рядовим працівникам він не бачить сенсу підвищувати заробітну плату навіть на 100 гривень, так як є більш раціональні варіанти використання грошових коштів.

Для залякування працівників, які не бажають погоджуватись з руйнівною політикою Смілянського, останній збільшив штат безпеки на підприємстві на 40 посад, які укомплектував відставниками з СБУ, що втекли від дії Закону «Про очищення влади». Кожен з них отримує величезну заробітну платню – від 40 тис. грн. Основна задача цих «працівників» – здійснення жорстких, тотальних перевірок у стилі сумно відомих 90-х — грубо, з постійним приниженням та залякуванням.

Ми бачимо лише єдине пояснення руйнівним діям нового керівництва, яких не цікавлять технологічні питання роботи поштового оператора – Укрпошту, за добре нам знайомою схемою Укртелекому, навмисно доводять до банкрутства, як необхідної умови для проголошення приватизації. Власне про це відверто казав пан Козлов, при цьому посилаючись, що він виконує волю правління держави!

Всі ці згадані проблеми із реорганізаціями, із кадрами, із зарплатами, із відсутністю планів роботи тощо — не виникли випадково та відіграють певну роль на шляху до банкрутства «Укрпошти». Ми просимо Вас як патріота і людину небайдужу до долі держави втрутитись в знищення державного підприємства. Ми не можемо мовчки спостерігати за тим, як кризовий менеджер Козлов з ліквідаційною командою Смілянського свідомо руйнує Київську міську дирекцію та веде її до банкрутства, щоб потім по шматках розпродати за безцінь. А заробітчанин Смілянський, розваливши підприємство, дістане свій американський паспорт і поїде додому!

З повагою, трудовий колектив київських міських поштовиків.

Всього 1847 підписів

http://blogs.ukrhome.net/view/84857/

image-2 image-3 image-4 image-5 image-8

 

 

Підписуйтесь на нашу сторінку, POLITINFO, у Фейсбуці. Тисни кнопку “ПОДОБАЄТЬСЯ” Ризикуй знати набагато більше.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO