Теги Posts tagged with "збройні сили україни"

збройні сили україни

Цьогоріч 21 травня Указом Президента України генерал-лейтенанта Руслана Хомчака призначено начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України. Під час нещодавньої майже тригодинної бесіди Руслан Борисович розповів про своє бачення змін в Українському війську, рівень безпеки арсеналів, про те, як виконуються завдання Президента після його поїздки на передову, про бажання командувати професійною армією та про те, як відповів Путіну на його маніпулятивну заяву під час світового саміту G20 у Японії.

— Впродовж 5 років мільйони українців свій ранок розпочинають з повідомлень із зони бойових дій. Тож перше моє запитання, як Ви оцінює ситуацію в районі ООС, які бачите загрози і виклики, та як оцінюєте спроможності нашого війська?

— Гібридна війна Росії проти України триває. І це не лише щоденні обстріли наших позицій в районі ООС. Росія далі прагне в будь-який спосіб дестабілізувати ситуацію в Україні, посіяти розбрат у суспільстві, послабити підтримку України з боку європейських партнерів. Очевидно, що Росія не відмовилась від планів повернути Україну у сферу свого впливу. І в методах досягнення цієї мети Кремль себе не обмежує.

«Ми готуємося до різних варіантів розвитку подій з боку Росії…»

Ми аналізуємо ситуацію, зважаємо на розвиток подій, знаємо й про те, що в процесі переозброєння ЗС РФ пріоритет надається Південному та Західному військовим округам, частини яких базуються недалеко від кордону з Україною (за динамікою оновлення штатного ОВТ у цих частинах показники досягають 60-70 відсотків від штатної чисельності. – Ред.). Щодо спроможностей Збройних Сил України, то ми готові захистити територіальну цілісність і незалежність нашої держави. Ми постійно нарощуємо потенціал війська. Збройні Сили готуються до різних варіантів розвитку подій з боку Росії…

—  Як Ви оцінюєте морально-психологічний стан наших вояків у районі бойових дій?

— Збройні Сили України — високопатріотичне військо. Наші солдати вирізняються твердістю духу і я пишаюсь ними. Багато хто з українців вибрав Польщу, Португалію, навіть роботу в Росії… Кордони відкриті, права співгромадян не обмежують навіть під час особливого періоду. Але є українці, які у спеку чи люті морози довгими місяцями, ризикуючи життям захищають в окопах нашу державу.

«Збройні Сили України – високопатріотичне військо. Наші солдати вирізняються твердістю духу і я пишаюсь ними»

Нинішній патріотичний підйом є серйозним стримуючим фактором для ворога. Кремлівські пропагандисти це вміло перекручують на свій лад, лякають росіян українськими націоналістами. Але вони не показують, як у нас проводжають героїв в останню путь, коли міста і села на колінах їм віддають глибоку шану. Бо їхніх солдатів та офіцерів, загиблих на Донбасі, ховають майже потайки…

— Як Ви прокоментуєте той факт, що під час прес-конференції в Японії (де нещодавно збиралися світові лідери G-20) Путін, виправдовуючись перед світовими журналістами за агресивні й неправомірні дії російських силовиків у Керченській протоці, послався на ваші слова. Нібито Ви в одному з інтерв’ю повідомили, що конфлікт спровокувала українська сторона…

— Це була виключно пропагандистсько-маніпулятивна заява. Простіше, брехня. Путін вкотре підтвердив резюме великого маніпулятора. Господар Кремля знову намагався змалювати ситуацію на власну користь, викривляючи дійсність. Це ще одне підтвердження того, що війна триває на всіх фронтах із застосуванням різних методів, зокрема й цинічних маніпуляцій. Таких прикладів введення в оману міжнародної спільноти було чимало за роки російської агресії .

Видатки на розвиток мають становити 50 відсотків військового бюджету

— З огляду на те, що Росія нарощує м’язи на кордоні з Україною, стає очевидним: ми мусимо знайти можливість для прискорення технічного зміцнення війська. У цьому контексті запитання: яким має бути військовий бюджет на 2020 рік зважаючи на потреби армії і зовнішні виклики?

— Агресор завжди буде стриманішим у намірах щодо країни, яка має сильне військо. Тому наше завдання — зміцнювати Збройні Сили України.

«Я дуже критично ставлюся до нинішнього реального стану технічного забезпечення війська. Так, за останні роки зміни очевидні, повторюю, порівняно з 2014-им. Але з огляду на виклики та загрози у нас має бути потужніший щит»

Йдеться не лише про технічне підсилення, а й про навченість військовослужбовців, упровадження стандартів НАТО, забезпечення військовим державою широких соціальних прав. Тобто, це комплекс заходів, реалізація яких потребує щорічного зростання оборонного бюджету. Нині в Генеральному штабі ЗС України вже прораховують фінансову потребу для складання проекту військового бюджету на 2020 рік.

— Наскільки мають зрости видатки на потреби ЗС України у бюджеті наступного року, щоб можна було говорити про реальний прорив у технічному забезпеченні війська?

— Якщо порівнювати нинішній його стан з початком 2014 року, то без перебільшення можна говорити про суттєве покращення технічного забезпечення. Але от у темі постачання новітніх зразків техніки успіхів у нас небагато. Будемо об’єктивними: БМП-1 — давно застаріла машина, а ми далі вкладаємо кошти в їх відновлення і ремонт. Я дуже критично ставлюся до нинішнього реального стану технічного забезпечення війська. Так, за останні роки зміни очевидні, повторюю, порівняно з 2014-им. Але з огляду на виклики та загрози у нас має бути потужніший щит. Зрозуміло: від креслень і до постачань нових зразків вітчизняної техніки може минути багато часу. Тут важливо, щоб фінансування розробок і виробництва ОВТ було стабільним та, підкреслюю, щороку суттєво зростало.

«Агресор завжди буде стриманішим у своїх намірах щодо країни, яка має сильне військо. Тому наше завдання – зміцнювати Збройні Сили України»

Стабільне фінансування потреб війська у попередні роки дозволило запустити виробництва на підприємствах оборонки з новим імпульсом. Як результат — маємо чимало сучасних перспективних розробок на різних стадіях. І важливо в найближчі роки досягнути такого фінансування, щоб у бюджетній пропорції видатки на розвиток війська становили не менше 50 відсотків. (До прикладу, в Держбюджеті 2018-го на потреби війська виділено 86 мільярдів гривень, зокрема, на озброєння й військову техніку — 18,1 мільярдів (21%) — Ред). І лише так можна очікувати на серійний випуск ОВТ для нашого війська. Окреме питання — це оновлення авіаційного парку (найновіші літаки у ПС ЗС України з 1991 року. — Ред.) та корабельного складу. Зважте на той факт, що до 2014 року Збройні Сили фінансували за залишковим принципом.

Контрактник має отримувати не менше 20 тисяч гривень

— Якщо під час розгляду проекту держбюджету на 2020 рік Президент запитає у Вас: скільки має отримувати солдат Української армії, щоб до війська прийшов якісно новий контингент, а на ринку праці військова служба займала провідні позиції, що б Ви відповіли?

— Контрактник має отримувати не менше 20 тисяч гривень. Окремо — надбавка за виконання бойових завдань у районі ООС. Додам, що рівень грошового забезпечення не головний для молоді у виборі військової професії. Багатьох відштовхують від служби проблеми стосунків у військових колективах і неповне забезпечення соціальних прав, зокрема, на отримання власного житла.

— Про які конкретно проблеми у військових колективах йдеться?

— Якщо солдат зі своїм запитом звертається не до командира, а до волонтерів чи представників громадських організацій, то виходить, що певні проблеми солдата поза увагою командирів. А це неправильно. Але це не означає, що така ситуація у всіх бригадах ЗС України.

Також турбує те, чому після виведення підрозділу із району бойових дій у пункт постійної дислокації частина військовослужбовців звільняється, але згодом, перед відправленням бригади в район ООС, знову повертаються на службу… Думаємо, як уникнути таких хвиль звільнень.

«Навіть під час війни у солдата та офіцера має бути відпустка»

Схоже, є проблеми і з побутом, і стосунках з командирами, і з відпустками. Після важких і небезпечних місяців на передовій люди заслуговують на повноцінний відпочинок. Повинен бути затверджений командиром графік відпусток і кожен має знати та планувати, коли зможе відпочити з сім’єю. Солдат і офіцер мають право на відпочинок. Навіть коли в країні війна.

Військо не скорочується. Просто, деякі штати виявилися «роздутими»…

— Поділіться першочерговими завданнями, які Ви склали для себе після призначення на посаду начальника Генштабу. З огляду на те, що Ви були Головним інспектором Міноборони, реальний стан справ у війську знаєте добре. І це економить час для запровадження необхідних реформ. Які з них пріоритетні?

— Зміни потрібні майже у всіх сферах життєдіяльності війська. Насамперед, слід перестати прикрашати реальний стан справ.

«Необхідно перестати прикрашати реальний стан справ»

Маємо відмовитись від популізму про добре навчену, мобільну, європейського зразка армію. Не треба жити ілюзіями, а критично ставитись до дійсності. А вона така, що до армії згаданого взірця нам слід пройти непростий шлях. Я поставив перед собою завдання: щодня робити все можливе, щоб рухатися цією дорогою якнайшвидше…

На жаль, черги до війська нині немає. Плинність кадрів чимала. Міркуємо над тим, як виправити ситуацію. Попри те, що укомплектованість армії в цілому становить понад 90 відсотків від визначеної законом кількості, є проблеми з укомплектованістю окремих частин…

— У соцмережах деякі Ваші рішення і плани викликали бурхливе обговорення, є чимало критичних думок. Це своєрідна опозиція окремих осіб до реформ чи нерозуміння того, що ви запланували? Дехто піднімає ґвалт, що Генштаб планує скорочення окремих військових частин. Внесіть ясність, що планується: скорочення, оптимізація чи це надумана проблема?

— Критика моїх заяв про наміри активно реформувати Генштаб, систему управління, забезпечення військами тощо, оцінюю як вплив ворожої пропаганди задля дискредитації нової влади та призначених президентом Зеленським посадовців. Завдання ворога та опонентів  — посіяти недовіру в суспільстві до наших рішень щодо впровадження комплексу реформ. Прикро, що чимало українців, почасти через необізнаність у питаннях розвитку війська, а дехто — з корисливих інтересів, розганяють зраду. Не поспішайте з висновками, не підігравайте ворогу.

Тепер щодо запитання про скорочення… Критиканів хочу запитати: чому в окремих військових частинах значний некомплект при тому, що чисельність війська майже досягає визначеної законом? Підкажу: штати роздули. А як відомо — порожні клітинки, ваканти не воюють. Тому я віддав вказівки про проведення належних розрахунків з впорядкування штатної чисельності Збройних Сил. Зрозуміло, не знижуючи боєздатності і з урахуванням залучення за потреби оперативного резерву до складу цих частин. Як тільки я поставив завдання провести такі розрахунки, наступного дня розпочався ґвалт. Наголошую: військо не скорочується. І кількість бойових частин не зменшиться.

Що здивувало Руслана Хомчака?

— Нещодавно Ви доповідали Президенту про стан справ у Збройних Силах. За повідомленням прес-служби Президента, Володимир Зеленський особливу увагу звернув на управління ЗСУ. І підкреслив: з 2020 року в Україні має розпочатися впровадження стандартів і процедур НАТО в діяльності ЗСУ. Передусім, у підготовці військ. Ця робота, за його словами, не повинна бути імітацією, а реальними кроками реформування відповідно до стандартів Альянсу. З огляду на ці меседжі глави держави виникає запитання: наскільки реально армія в останні роки просунулась у впровадженні таких стандартів? Де досягли реального результату, а де більше імітували?

— Реальні результати впровадження стандартів НАТО ми маємо, зокрема, в системі підготовки інструкторів, підрозділів та штабів. Велика дяка іноземним партнерам за активну допомогу. А ось у системі управління запровадження стандартів Альянсу відбувається не так жваво.

— А що чи хто гальмує процес?

— Трансформацію системи притримує частина посадовців, які побоюються змін і не хочуть втрачати повноважень, впливу. Просуваючи реформи, ми дискутуємо, обов’язково звертаємось до іноземного досвіду. Ми самі маємо обрати зі світового досвіду найоптимальніший варіант реформ.

— До речі, як Вас привітали іноземні колеги з призначенням на головну посаду в Збройних Силах?

— Під час перших зустрічей з іноземними партнерами з різних вуст звучало одне і теж запитання: «Ви плануєте змінити курс, звернути з дороги євроатлантичної інтеграції?». Зізнаюсь, мене це здивувало. Відповідь була короткою і ствердною: курс на євроінтеграцію і НАТО не змінюємо!

Із землянок — у комфортні контейнери

— Під час перебування на передових позиціях у районі ООС Президент наголосив на необхідності покращення умов перебування підрозділів. Наші вояки вже побачили покращення? Що зроблено і що планується змінити в польовому побуті наших захисників?

— Вже замовлено виготовлення польових мобільних приміщень. За розмірами і формою вони нагадують великий контейнер. У приміщенні обов’язково має бути система кондиціонування й обігріву. Глава держави дав завдання створити максимально комфортні умови нашим воїнам у районі ООС.

— Такі мобільні приміщення встановлять скрізь на передовій?

— Встановлять там, де можна цей блок замаскувати, закопати у землю, «закрити» від ворожої артилерії.

— Після серії сумнозвісних вибухів на арсеналах і базах зберігання боєприпасів у попередні роки, в суспільстві досі відчувається певна стурбованість. Українці мають право знати, які винесені уроки й вжиті заходи запобігання як банальній халатності, так і диверсіям?

— Триває комплекс заходів, щоб запобігти подібним надзвичайним подіям. Із зрозумілих причин не можу докладно розповісти про всі новації, впроваджені на базах і складах.

«Безпека арсеналів – серед основних завдань»

Скажу, що боєприпаси розосереджені по всій території країни. Змінена система охорони, пропускного режиму. Вкладаються чималі кошти в автоматизацію цього процесу, щоб максимально виключити людський фактор. Будують нові бетонні підземні сховища. На реалізацію всього проєкту ще потрібен час. І це завдання — серед основних.

У найближчі роки діятиме нинішня змішана система комплектування війська

— Ви плануєте переконувати Президента і парламентарів ухвалити рішення про професійне військо в Україні?

— Звісно, краще мати повністю контрактну, належно забезпечену армію. Таке військо має вагомі переваги, це підтверджує світовий досвід. Але в тому випадку, коли ефективно працює система підготовки резерву в державі, яка має працювати без збоїв на будь-якому з етапів, починаючи з середньої школи. Прикладів у світі є чимало. Вивчаємо найприйнятніші для нас. Проте ближчим часом ми не відмовимось від нинішньої змішаної системи комплектування війська.

Вів інтерв’ю Дмитро РОМАНЮК

Довідка «АрміяInform»:

ХОМЧАК Руслан Борисович, генерал-лейтенант. Народився 5 червня 1967 року у Львові. До 17 років жив і навчався в смт. Брюховичі, що на Львівщині. Закінчив Московське вище загальновійськове командне училище, на той час одне з найпрестижніших військових вишів. Перше місце офіцерської служби — Група Радянських військ у Німеччині, пізніше — Білорусія. З січня 1993 року у Збройних Силах України.

Подальша службова біографія: командир батальйону, начальник штабу 7-го механізованого полку (м. Львів), навчався у Національному університеті оборони (закінчив із золотою медаллю), командир механізованого полку (м. Чернівці), командир 72-ї бригади, навчання на оперативно-стратегічному факультеті Національного університету оборони (закінчив із золотою медаллю), заступник начальника штабу, начальник штабу 8-го армійського корпусу (м. Житомир), командир 6-го армійського корпусу (м. Дніпро), командувач військ ОК «Південь» (м. Дніпро), начальник штабу Сухопутних військ, Головний інспектор Міністерства оборони.

armyinform.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Збройні сили України взяли під контроль практично всю “сіру зону” на війні за зміцнення незалежності на Донбасі.

Про це у середу, 26 грудня, заявив радник президента України і помічник міністра оборони Юрій Бірюков під час ефіру телеканалу “Прямий” у ток-шоу “Ситуація”.

“Від того стану, в якому ми почали в травні 2014 року, дві третини території [Донбасу] були звільнені. Практично вся “сіра зона” вже зараз звільнена і взята під контроль”, — заявив Бірюков.

Російську владу розлютила така заява, за її словами, “сіра зона” нібито постійно “переходить із рук у руки”.

Як повідомляв OBOZREVATEL, раніше терористи “Л/ДНР” на декілька днів притихли і не здійснювали обстрілів позицій бійців ЗСУ, проте напередодні знову активізувалися із новою силою.

У той же час активніше окупанти почали вести і пропагандистську діяльність, заявляючи про те, що захисники України нібито готуються до нищівної атаки.

Терористи поширюють фейки, мовляв ЗСУ планують застосувати хімічну зброю, а також підключити до наступу військових НАТО.

obozrevatel.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У зв’язку із ситуацією на Азовському морі Збройні Сили України приведені у повну бойову готовність.

Про це повідомляє Українська права з посиланям на прес-службу міністерства оброни України

“На підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо введення правового режиму воєнного стану, начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України віддав розпорядження щодо приведення з’єднань і частин Збройних Сил України у бойову готовність “повна”, – йдеться в повідомленні.

Військово-морські сили ЗС України повідомили, що в районі Керченської протоки в Чорному морі прикордонні катери ФСБ РФ відкрили вогонь на ураження по корабельній групі ВМС України. В результаті, за даними ВМС, росіянами було захоплено три кораблі й поранено 6 українських військовослужбовців.

Під час засідання РНБОУ начальник Генштабу Віктор Муженко заявив, що  загалом на українських суднах перебували 23 особи, доля моряків з кораблів ВМС ЗСУ, які були захоплені російськими службами, Україні невідома.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Від кінця минулого року Збройні сили України начебто «звільнили» щонайменше десяток селищ та містечок неподалік лінії розмежування. Серед них: Південне, Катеринівка, Золоте-4 та інші.

Новини про черговий жовто-блакитний прапор над сільрадою жваво транслювалися офіційною владою, загальнонаціональними телеканалами та онлайн-медіа. Проте називати такі події «звільненням» чи «визволенням» не зовсім коректно.

Насправді ці населені пункти розташовані в «сірій зоні», тобто на нейтральній території. Офіційно ми їх ніколи не втрачали.

«Українська правда» розповідає, що таке «сіра зона», чим відрізняється звільнення від взяття під контроль, і чому подібних «перемог»” побільшало останнім часом.

Що таке «сіра зона»?

Поняття «сіра зона» з’явилося у 2014 році після підписання Мінського протоколу. Це нейтральна територія по обидва боки від лінії фронту.

У Мінських домовленостях та розпорядженні Кабінету міністрів є перелік населених пунктів, по яких проходить лінія розмежування, відповідно, котрі розташовані в «сірій зоні». Юридично всі вони підконтрольні Україні, фактично – не завжди. У частині селищ немає не тільки представників української влади, а й адекватних умов для життя. В інших навпаки стоять українські блокпости, присутня армія.

Також від лінії відраховується відстань, на яку відводять озброєння сторони конфлікту за умовами «Мінську-2». Для кожного виду озброєння є певні кілометражі. Приміром, на 50 км – розведення артилерії калібру від 110 мм і вище, на 70 км – «Гради».

У теорії відведення озброєння має стабілізувати ситуацію, а потім – вирішити конфлікт. У реальності цей процес затягнувся.

Про відведення важкого озброєння штаб АТО, який з 30 квітня припинив свою діяльність, заявляв ще в березні 2015-го. Проте з нюансами: бійцям залишили важке піхотне озброєння на випадок наступу.

Нині спеціальна моніторингова місія ОБСЄ щомісяця фіксує порушення відведень з обох боків. Наприклад, у звіті за 17 вересня йдеться, що за двотижневий період 56 з 93 розташованих з порушенням одиниць містилися в непідконтрольних Україні районах.

Як живуть люди в «сірій зоні»?

Мешканці містечок і селищ, чиї будинки стоять на смузі, потрапили в правову пастку. Протягом довгого часу жодна зі сторін не брала їх під свій контроль.

Як наслідок, у цих населених пунктах немає місцевої влади, правоохоронних органів, медичної допомоги, часто – електрики, вугілля і продуктів. До всього, час від часу ці території підпадають під обстріл, туди заходять диверсійні групи.

«У сірій зоні люди розраховують лише на себе і виживають, як можуть. Немає гарантій, безпеки. Вони розраховують на милість озброєних людей, як з нашого, так і з протилежного боку. Якщо є нормальні людські відносини – виживати можна, якщо до людей ставляться погано – таке буває і з нашого, і з ворожого боку – тоді життя людей перетворюється на пекло», – розповідає активіст благодійного фонду «Восток SOS» Костянтин Реуцький.

«У Південному раніше школярі ходили в школу в Горлівку, бо туди ближче. Хтось ходив на роботу в Торецьк. Бойовики іноді заходили в селище, спілкувалися з місцевими», – розповідає прес-офіцер 24-ї ОМБр Назар Ільницький, чия бригада зайшла в селище Південне Донецької області у травні 2018 року.

Чим відрізняється «взяття під контроль» і «звільнення» населеного пункту?

«ЗСУ звільнили з кінця 2017 року п’ять населених пунктів на Донбасі»;

«4 роки сірої зони – позаду»: Українські військові повністю звільнили Золоте-4» – це заголовки сюжетів українських національних телеканалів, проте вони не зовсім коректні.

Золоте складається з 5 частин, із них Золоте-5 залишається окупованим

Території «сірої зони», як і раніше, згідно з Мінськими угодами, перебувають у зоні відповідальності України. Ми їх не втрачали, тобто ці території не вважалися окупованими, і військові не можуть їх звільнити, лише взяти під контроль.

За словами Реуцького, протягом кількох років активісти доставляли гуманітарну допомогу в Катеринівку і Золоте-4 ще до взяття під контроль. Вогневі позиції українських військових також давно розташовувалися на околицях міста. Жителі Золотого працювали на підконтрольній території, їхні діти ходили там у школу – усе це не змінилося і після спецоперації.

Зараз військовики облаштували позиції подалі, винесли їх за місто, але покращення тактичного розташування було подано як «звільнення» Золотого-4.

Хто ухвалює рішення про спецоперацію, і як вона відбувається?

Військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов переконаний, що рішення про просування вперед ухвалює особисто президент:

«Командир бригади має смугу оборони, яку тримає. Якщо пункт знаходиться в зоні його оборони, йому ставлять задачу – зайти в пункт, вивісити прапор. Він дає наказ батальйону чи роті, який виконує цю задачу. Попередньо, звісно, відправляють розвідку, щоб не нарватися на засідку. Без підтвердження президента жоден солдат не рушатиме ні вперед, ні назад».

Інші експерти сумніваються в такій мультизадачності президента і запевняють, що операціями керує командувач Об’єднаних сил Сергій Наєв. Далі, за ієрархією, бригади отримують відповідні завдання.

Зі зрозумілих причин, про алгоритм проведення спецоперацій військовослужбовці багато не говорять.

«Розкривати тактичні прийоми не можемо, навіщо навчати противника?» – каже заступник начальника управління Центрального Науково-дослідного інституту ЗСУ полковник Віктор Шидлюх.

Детальніше про іншу операцію, у Південному, розповідає Назар Ільницький з 24-ї бригади – планування тривало 2-3 місяці, рішення ухвалювали разом зі штабом ООС:

«Хлопці виходили в нічний час. Спеціальними групами спокійно заходили стежками, посадками. Протягом одного-двох днів діяли так, щоб ворог не помітив. Спокійно зайняли визначені рубежі, почали укріплюватися, окопуватися. За день-півтора бойовики зрозуміли, що відбувається. Ми просунулися приблизно на два кілометри».

Далі бійці облаштовують окопи, бліндажі, спостережні пункти, підходи до позицій і тримають оборону.

«У противника всі позиції розташовуються по населених пунктах – у будівлях і поміж них, де люди живуть. Вони прикриваються місцевим населенням. Ми ніколи так не робимо. Головною метою є зберегти життя і здоров’я людей», – пояснює Віктор Шидлюх.

Важливий етап у взятті під контроль того чи іншого населеного пункту – побудова довіри між військовими і цивільним населенням.

«Військові в Золотому і раніше були, але на контакт з населенням ніхто не йшов. У нас 4 роки не було прапорів, тепер вони є. Ця бригада (14-та механізована бригада ЗСУ – УП) скликала районне, обласне керівництво. Раніше ніхто не проводив зборів, не знайомився з населенням», – розповідає керівник волонтерського складу Золотого-4 Марина Данілкіна про події початку липня.

Що змінюється в населеному пункті, яке взяли під контроль?

Життя в населених пунктах після спецоперації поступово відновлюється. Поки триває війна, у взятих під контроль селищах діє тимчасовий орган – військово-цивільна адміністрація. Вона має всі повноваження місцевої влади.

«Забезпечили людей побутовим вугіллям, встановили мобільний банк, військові поставили невеличкий шпиталь. У разі чого – військові беруть на себе питання надання медичної допомоги. Відкрили пункт дільничного. Також вивезли сміття, яке скупчилося там за 4 роки», – перераховує керівник ВЦА Катеринівки та Золотого Костянтин Ільченко.

Волонтер Юрій Мисягін також переконує, що життя мешканців прифронтових територій із появою влади змінюється:

«Одразу приїжджають CIMIC – цивільно-військове співробітництво ЗСУ. Займаються юридичними питаннями, оформленням документів, проводять світло, якщо його не було, везуть продукти».

Бувають й інші випадки – коли під контроль беруть уже давно безлюдні населені пункти, щоб покращити військові позиції. Так сталося, наприклад, із селищем Шуми, де проживало троє людей, чи порожнім селищем Волноваського району, з якого бойовики обстрілювали позиції української армії.

Однак «вітання» від бойовиків із нагоди взяття під контроль населеного пункту прилітають подекуди швидше, ніж бійці встигнуть розгорнути жовто-блакитний прапор.

Так, зокрема, обстрілювали Травневе і Золоте-4, а мешканців Південного навіть довелося евакуювати.

«Бойовики зробили все для того, аби місцеві звідти виїхали. Дали їм зрозуміти: ви не будете тут жити. Обстріляли будинки, вони фактично знищені. Тепер вдень люди приходять до своїх домівок, а на ніч ідуть у безпечніші місця», – розповідає Ільницький про події в Південному.

Нещодавно взятий під контроль хутір Вільний також одразу обстріляли, внаслідок чого постраждав місцевий мешканець.

Чому селища «сірої зони» почали частіше брати під контроль?

Від кінця 2017 року відомо про взяття ЗСУ під контроль таких населених пунктів: Травневе, Гладосове, Верхньоторецьке, Новоолександрівка, Катеринівка, Південне, Золоте-4, Шуми, Вільне. Генштаб ЗСУ, штаб ООС, Міноборони та архів Міноборони відмовилися надати УП точний перелік населених пунктів, звільнених військовими з 2015 року.

«Звільнень з боєм чи атакою останнім часом не було – лише покращення становища. У межах Мінських угод вирівняли лінії зіткнення, які включили в себе вигідні рубежі», – пояснює Віктор Шидлюх.

За його словами, випадки взяття під контроль почастішали, бо для цього з’явилися належні умови, і ЗСУ цим скористалися:

«Бездумний наступ призводить до великих жертв. Є багато факторів, які стримують, наприклад, противник зосередив зусилля. Штурмувати і наражати на небезпеку місцеве населення немає сенсу».

У свою чергу, Костянтин Реуцький вважає, що «перемоги» вигадані штучно:

«Треба підтримувати комунікаційне середовище, вигідне для нинішньої влади, бо реальних приводів для цього немає».

Політичний хід вбачають у «звільненнях» й інші опитані експерти.

«Позиція держави Україна представлена на Тристоронній контактній групі в Мінську. Вони домовляються про розведення військ і сил. Тобто ми йдемо вперед, рухаючись назад», – зазначає Олег Жданов.

Взяття селищ під контроль пов’язане з контрабандою?

Ще одна версія, чому в «сірій зоні» вирішили «навести порядок» – боротьба з контрабандою. Остання почалася ще на початку війни і триває досі, але має різні масштаби.

Наприклад, є окремі факти нелегальної торгівлі, як-от «дорога життя», котра у 2014-2015 роках з’єднувала Золоте-4 і непідконтрольне Україні Золоте-5. Нею жителі окупованих територій ходили по продукти в «сіру зону».

Є також факти набагато масштабнішої контрабанди уздовж всієї «сірої зони».

«У Золотому була перевалочна база контрабанди. Фурами привозили, а там уже перегружали на менші машини. У нас був блокпост перед селищем Новолуганське біля Вуглегірської ТЕС весною 2015-го. Там контрабанда була менша за масштабами, але не менш прибуткова. Коли ми зупинили фуру з цукром, а пізніше з алкоголем, до нашого старшого дзвонив особисто командир бригади, щоб машину відпустити», – згадує колишній військовослужбовець, який ніс службу весною та влітку 2015 року в Новолуганському та Золотому.

За словами координаторки медійної ініціативи за права людини Ольги Решетилової, однією з причин «звільнень» може бути як боротьба з контрабандними схемами, так і навпаки – «намагання нових керівників взяти під контроль якісь трафіки, які там присутні».

Таку ж думку поділяє Олег Жданов:

«ООС була задумана для того, щоб взяти всю контрабанду під контроль одній політичній силі чи людині. Контрабанда як була, так і є. Лише тепер ми про неї чуємо рідше і знаємо менше. На сьогодні начальник Об’єднаного оперативного штабу контролює і це питання».

Чи займають бойовики території по свій бік лінії розмежування?

За словами співрозмовників УП, бойовики самопроголошених «ЛНР/ДНР» останнім часом не займають нових територій.

«Бойовики стоять чітко вздовж лінії. Створюють позиції, гарно підготовлені в інженерному плані. У 2016 році наша розвідка повідомила, що приїжджали міксери з бетоном і заливали бліндажі та окопи на непідконтрольній території. Там фактично створюється укріпрайон», – розповідає Жданов.

Щоб розташувати позиції на новій території, навіть у чистому полі, потрібен особовий склад, техніка, ресурси і планування. В іншому випадку війська будуть знищені.

«Ресурсне забезпечення російсько-окупаційних військ зараз зменшується, у них менше можливостей підтримувати кількість особового складу, найманців і регулярних військ, тому вони не можуть контролювати ті «сірі зони», які могли раніше контролювати, і несуть втрати», – додає замдиректора з міжнародних питань Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.

Чому ЗСУ не можуть звільняти населені пункти за лінією розмежування?

Не просуватися за лінію розмежування – вимога Мінських домовленостей, яких Україна дотримується. Рух у межах «сірої зони» дозволений – так ми зміцнюємо оборону і покращуємо позиції. Однак перейти лінію навіть на крок – неможливо.

«Це філософія, яка існувала в 2014-2015 роках. Тепер військовими вона сприймається критично, оскільки зрозуміло, що українська армія зараз може досягти більшого, ніж просто знаходитися на лінії розмежування», – додає Самусь.

«Нас неможливо перемогти, аби був наказ. Але є міжнародна політика, і не Україна ухвалює рішення, чи наступати. Ми прив’язані до виконання зобов’язань. Неузгодженими діями ми дамо партнерам привід для зняття санкцій з Росії. І тоді залишимося сам-на-сам», – пояснює Костянтин Ільченко.

Які є стратегії звільнення Донбасу?

«Звільнення тимчасово окупованих територій відбудеться політико-дипломатичним шляхом», – ці слова, як стверджує командувач Об’єднаних сил Сергій Наєв, йому передав президент України Петро Порошенко.

У липні Наєв пообіцяв, що зробить Об’єднані сили вагомим аргументом у переговорах і буде готовим до виконання завдань не лише оборонного характеру. Тобто, у разі загострення ситуації, Збройні сили готові піти в наступ.

«Вважаю, є чималі шанси, що війна може закінчитися швидко», – сказав він.

Інший варіант деокупації – введення миротворчої місії.

«Миротворчість як процес – одна з найсучасніших форм примирення сторін, примушення до миру. Це не лише військова операція чи силова – це комплекс міжнародних заходів, – каже Віктор Шидлюх і застерігає: – Питання миротворців лежить у компетенції зовнішньої політики, а не Збройних сил. Миротворці – це не союзники. Головний принцип – вони безсторонні, не займають нічию сторону. Однак ми знаємо, як під виглядом миротворців РФ у Грузії та в Придністров’ї використовувала свої війська».

Власні стратегії деокупації озвучують не лише президент і Генштаб, але й інші високопосадовці. Приміром, запропонована головою МВС Арсеном Аваковим стратегія малих кроків також передбачає введення миротворчої місії та відновлення цілісності України в 11 етапів.

«Кожен повинен займатися своїми справами в межах компетенції. На всі органи покладено завдання, треба відповідати за свою ділянку», – зазначає полковник Шидлюх і наголошує, що нині діють лише ті стратегії та кроки, які пропонує військове керівництво.

Однак, за словами Жданова, саме президент має представити суспільству план відновлення суверенітету і територіальної цілісності країни.

У вересні і на Генасамблеї ООН, і в посланні до Верховної Ради Порошенко вчергове наголосив, що звільнити Донбас можна лише введенням миротворчої місії.

Екатерина Есманова , Украинская правда

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Я, старший лейтенант Тарновецький Ігор Іванович, з кінця 2016 р в складі 28 ОМБР приймав участь в бойових діях на сході України. В 2008 р отримав відмітку військовому квитку про не придатність до служби у ЗСУ. Але моя Країна та моє командування не покинуло мене. Я прийшов служити за власним бажанням. 

І рішенням міністра оборони мене було поновлено і призвано на службу в 2015 р.

Це мої брати проливав кров за свою Країну та свій Народ. Я був і на першій і на другій лінії.

Я як військовий топограф, залишив оплачувану роботу більше 1000 доларів, залишив дім і все і став воїном і офіцером ЗСУ. І це для мене вища нагорода. Я як професіонал і спеціаліст стараюсь все зробити для ЗСУ. Бо мої побратими роблять більше. І вони для мене приклад. Слава Героям.

І саме тому я, як громадянин України та сержант ЗСУ, що дав присягу захищати свої державу і народ, не можу усвідомити, чому після стількох втрат на цій війні за спинами українських захисників у глибокому тилу знову розпускає свої отруйні квіти так званий «руський мир». Бо як інакше можна зрозуміти редакційну політику таких наче українських телеканалів як, наприклад, «NewsOne», «112» та «Інтер»? При цьому не перераховую купу електронних ресурсів, що називаються українськими ЗМІ і пишуть відверто проросійські тексти.

В ефірах вищеназваних телеканалів усе частіше знаходять притулок політичні діячі, які при повному потуранні ведучих, не боячись наслідків, поширюють брехню про ЗСУ, використовують прийоми воєнної пропаганди проти України та українців. Більш відкрито та майже прямо там лунають прямі заклики щодо примирення з Росією – державою, що вже п’ятий рік веде війну проти України, вбиваючи наших воїнів. Яскравий приклад антиукраїнської роботи – інтерв`ю пана Медведчука, яке транслювали «NewsOne» та «112». Політик, не соромлячись, закликав фактично до капітуляції заради миру із російським агресором.

Якщо це прийнятно і демократично, то що керівництво країни та кожен з вас скаже тим, хто зараз боронить Україну?

Що почують рідні тих, хто загинув в бою з російськими окупантами? Все, війна скінчилась? Давайте сядемо з Путіним за стіл переговорів? Наллємо горілки, потиснемо руки, заспіваємо «Широка страна моя родная», визнаємо росіян братами та обіймемося. Після чого він забере собі нашу землю, а нам і нашим дітям залишить рабське життя? Можливо, залишить. Адже усе буде залежати від настрою «великого брата».
Не розумію, як таке може відкрито відбуватися в країні, яка знаходиться у стані війни? Чому ці телеканали транслюють ворожу пропаганду, коли Верховна Рада України офіційно визнала Росію агресором? Хіба заради цього українці на всесвітніх самітах/конкурсах/виставах намагаються довести, що у нас не громадянська війна, як запевняє Путін?

Не знаю, чи існує законний спосіб вирішити проблему, тому звертаюся з вимогою до керівництва України розібратися із цим питанням та припинити потужний інформаційний вплив, що завдає шкоди Збройним Силам України, Національній гвардії, Прикордонним військам, добровольчим формуванням та країні загалом.

З повагою, завжди ваш старший лейтенант ЗСУ, Тарновецький Ігор Іванович.

На данном изображении может находиться: 1 человек

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні відбулось урочисте шикування Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

Щороку 15 лютого ми віддаємо данину пам’яті загиблим в бойових діях, вшановуємо тих, хто пройшов крізь горнило війн, повернувся додому і знаходиться сьогодні поруч з нами. Ми, військові, як ніхто розуміємо які страждання та випробовування приносить війна. Серед нас чимало тих, хто з честю і гідністю їх витримали. Витримали завдяки вірності Військовій присязі, бойовому братерству! 

І сьогодні, коли наша країна проходить найжорсткіше випробування за усі часи своєї незалежності, нинішнє покоління воїнів доводить гідність на полі бою зі зброєю в руках на рідній землі у важкій боротьбі з російською агресією за право вільно жити в незалежній Україні.

Мав велику приємність вручити старшому лейтенантові Артур Киреев Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, яким він нагороджений відповідно до Указу Президента України № 403 від 5 грудня 2017 року за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Артур Киреєв – випускник академії 2013 року, а нині офіцеру Військового коледжу сержантського складу – як і багато інших випускників академії від самого початку бойових дій перебував на фронті, де командував ротою 93 окремої механізованої бригади. Підрозділ, яким командував Артур Кирєєв, брав участь у боях біля Пісок та Авдіївки. У листопаді 2015 року у бою біля Водяного Артур Кирєєв був важко поранений. Воїн мужньо переніс не одну операцію, і сьогодні він продовжує військову службу.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Фото Павло Ткачука.

Також за значний внесок у розвиток обороноздатності нашої держави низка офіцерів та працівників були нагороджені відзнаками начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, командувача Сухопутних військ Збройних Сил України та начальника академії.

Павло Ткачук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO