Знаменитая телеведущая Светлана Леонтьева в эти дни замечена на дорогом курорте в Абу-Даби в сопровождении политического эксперта, владельца глянцевого журнала Persona.Top Игоря Мизраха.
К нам попали фотографии этого звездного дуэта, который сейчас находится в пятизвёздочном отеле Khalidi Palace Rotana.
Видно, что они радуются, улыбаются и увлеченно разговаривают на фоне красочных пейзажей – в общем, жизнь удалась!
Первоклассный отель, в котором разместились Мизрах и Леонтьева, расположен рядом с президентским дворцом, бирюзовыми водами Персидского залива.
Многие удивятся, откуда у ведущей Первого национального, с их мизерными гонорарами, деньги на роскошный курорт.
Интрига только немного развеялась, когда мы узнали, что посольство Украины в Объединённых Арабских Эмиратах организовало официальный приём, на котором состоится персональная выставка живописи Светланы.
Известно также, что поездку в Абу-Даби организовало столичное туристическое агенство “Tyche Tours“.
В свою очередь Игорь Мизрах, попавший в прицел фотокамер, оказался официальным приглашённым от Верховной Рады Украины.
В рамках поездки Светлана Леонтьева проведет несколько мастер-классов «Живопись с натуры» для желающих красками передать красоту Персидского залива.
Известно также, что поездку в Абу-Даби организовало столичное туристическое агентство «Tyche».
В одном из интервью изданию «Факты» телеведущая рассказала, что позабытое детское увлечение живописью в 2014 году вернулось в ее жизнь и увлекло с новой силой.
Именно так главное лицо телеканала «Интер», на котором Светлана проработала свыше десяти лет, стала художницей, продвигая свои незаурядные способности к живописи.
Как добиться успеха? В поисках ответа на этот вопрос можно пытаться изобрести собственный «велосипед». А можно присмотреться повнимательнее к тем, кто, много поработав над собой, сейчас высоко парит, и поучиться у них. Беседуем именно с таким человеком – Игорем Аркадьевичем Мизрахом. Наша встреча проходит в его рабочем кабинете (Игорь Мизрах – помощник депутата Верховной Рады). Обстановка деловая, ничего лишнего, отвлекающего от работы. Но на столе – фотография трех маленьких очаровашек.
ДОСЬЕ ЛИЧНОСТЬ
Игорь Мизрах:
Нужно заниматься тем,
к чему душа лежит,
и не впадать в уныние:
неудачи, на самом
деле – бесценны
Львиный Характер
Можно сказать, что роль лидера Игорю Мизраху была предначертана самими звездами – ведь родился он под знаком Льва, 1 августа 1971 года. Появился на свет в семье винницких педагогов и инженеров. «Львиный» характер в полную силу Игорь продемонстрировал родственникам уже после восьмого класса. Родители мечтали видеть сына медиком: профессия серьезная, уважаемая и нужная. Однако Игорь, окончив восьмилетку на «отлично», ошарашил их неожиданным заявлением: буду поступать в… педучилище, хочу быть учителем младших классов.
Р.: Игорь Аркадьевич, откуда взялось такое нестандартное решение? Ведь профессия школьного учителя всегда традиционно считалась преимущественно женской, а уж в начальной школе учителей-мужчин во всей Украине, наверное, можно было пересчитать по пальцам.
И.М.: Это «заслуга» моей самой первой учительницы, которая учила нас в первом классе. Хорошие отметки я у нее редко получал, все больше «тройки» да «двойки». Это меня, мягко говоря, приводило в недоумение: вундеркиндом я, может, и не был, однако и неспособным подняться выше «тройки» – тоже, и прекрасно это понимал – дети ведь могут довольно точно определять уровень своих способностей.
Мои догадки подтвердились,
Решил, что буду учить малышей – и буду в каждом ребенке видеть в первую очередь человека…
Ну а поскольку в педучилище одновременно со специальностью «учитель младших классов» приобретали еще и вторую – «вожатый», а в пединституте такого не было, я решил начать именно с училища. Это была, кстати, первая «взрослая» победа, потому что поступить туда при конкурсе 12 человек на место было не так-то просто, но я добился своего.
Первые карьерные успехи
Учеба давалась легко – ведь занимался любимым делом. Энергичный, неистощимый на выдумки, полный идей и юношеского задора, Игорь Мизрах при этом умел быть еще и собранным, ответственным и дисциплинированным.
Эти его качества заметил Аркадий Плотицкий – директор пионерского лагеря в г. Тульчин, где Игорь после второго курса проходил практику. Лагерь, надо сказать, был отнюдь не рядовой: методический центр Академии педагогических наук Украины. Наметанным глазом определив в парне прирожденные педагогические способности, Плотицкий предложил ему поработать в должности старшего пионервожатого – то есть, по сути, заместителем директора. И юный будущий педагог, недолго думая, согласился.
Р.: Игорь Аркадьевич, но вам было всего-то семнадцать лет – ведь могли и не справиться… Страшно не было?
И.М.: Жутко интересно было! Ведь никакие лекции, даже от лучших педагогов, не дадут столько, сколько живое общение с детьми в таких вот «полевых» условиях. Если бы я был рядовым вожатым, жизнь была бы куда спокойнее, а так пришлось решать кучу проблем и организационных вопросов, но я рад был учиться их решать. Это был своеобразный вызов – и я его принял. К тому же, рядом находились старшие товарищи с огромнейшим опытом и знаниями – все это я впитывал, как губка, и все потом не раз пригодилось мне в моей самостоятельной работе.
Знаний много не бывает…
Училище – это хорошо, но высшее образование получить необходимо. Так решил новоиспеченный учитель младших классов, пряча в карман «красный» диплом – и поступил в 1990 году в Винницкий государственный педагогический институт, который через пять лет благополучно закончил (опять-таки с отличием).
И тут Мизрах еще раз показал свой железный характер и силу воли. Не каждый способен совмещать учебу и работу, да не абы как, а так, чтобы делать все качественно и там, и там – а он одновременно с отличной учебой в институте успевать преподавать в начальных классах городской общеобразовательной школы №16, позже работал в школе №25.
Р.: Говорят, Вы параллельно еще и во Дворце пионеров работали? Откуда же вы силы брали на все?
И.М.: Да, работал педагогом-организатором во Дворце пионеров и школьников (с 1991 г. – Дворец детей и юношества), проводил разнообразные мероприятия. Понимаете, школа, уроки – это одно, а во Дворце пионеров совсем другая атмосфера. Жадный был к новым умениям и впечатлениям, хотелось все попробовать, всему научиться. Да, энергии хватало на все – наверное, оттого, что работа была любимой…
С Ларисой Павловной Гринченко, которая тогда была директором Дворца пионеров (в общей сложности проработала в нем 34 года, сама начинала с работы вожатой и дослужилась до звания заслуженного работника образования Украины), молодой учитель случайно познакомился на празднике пионерского костра – и опять повторилась старая история: опытный педагог разглядела недюжинные организаторские способности парня и пригласила к себе на работу.
Здесь, как нельзя кстати пришлись и музыкальные таланты Игоря: владение различными инструментами (самый любимый – гитара) и сильный, приятного тембра, от природы поставленный голос. Новогодние утренники, тематические детские праздники теперь не обходились без его ярких, запоминающихся выступлений.
Р.: Игорь Аркадьевич, а в академию зачем поступали, да не в одну? Неужели одного высшего образования мало было?
И.М.: Дело ведь не в дипломах, а в знаниях – а знаний много не бывает. Вот я и поступил в 2004 году в Национальную академию педагогических наук Украины, стал аспирантом, начал работать над кандидатской – тема преинтереснейшая, кстати: «Формирование технико-конструкторских знаний, умений и навыков у студентов высших учебных заведений». Ведь не секрет, что уровень знаний нынешних студентов оставляет желать лучшего, а что уже о практических каких-то навыках говорить… Но если мы хотим подтянуть уровень образования до европейского, нужно с этим что-то делать, причем безотлагательно.
Потом я решил еще и право подучить – так оказался в рядах студентов Одесской национальной юридической академии, и ее, как и все предыдущие учебные заведения, окончил с «красным» дипломом.
Казнить коррупционеров, что ли?
Р.: У нас, к сожалению, не только в образовании порядка нет, и вы, как заместитель председателя Комитета по вопросам борьбы с коррупцией и организованной преступностью, знаете это лучше других.
И.М.: Да, шоу в прямом эфире с задержанием по подозрению в коррупции – это, конечно, зрелищно, но нам нужны не шоу, а результаты. А с ними как раз все не так хорошо, как должно быть. Нет нужных кадровых изменений, нет увольнения крупных чиновников из руководящего звена. Не проводятся и изменения процедуры в госучреждениях.
Недостаточно поменять руководство – нужно менять весь чиновничий аппарат, а это не делается. К тому же в структуры, которые призваны бороться с коррупцией, должны попадать на работу и общественные активисты, а это в настоящее время просто нереально. Прозрачность в приеме на работу в такие органы отсутствует напрочь.
Р.: Кстати, о кадрах: Вы ведете в «Фейсбуке» группу «Кадровый резерв». Почему Вы ее создали?
И.М.: После выхода моей статьи «Кадровый голод в Украине» ко мне стали обращаться люди – оказалось, что множество граждан не могут трудоустроиться, невзирая на то, что на сайтах многих ведомств (в том числе и Администрации Президента Украины) указано, что у них проводится конкурс на замещение вакантных должностей. Но когда люди туда пишут, они получают стандартную отписку: «Ваше заявление принято, ждите ответа». И на этом все.
Поэтому и была создана группа «Кадровый резерв» – в нее могут обращаться граждане, которые хотят найти работу и считают себя достаточно сильными конкурентами на кадровом рынке. Мы изучаем их данные и пишем запросы (в том числе и в Кабмин, и Президенту), представляем этих людей и ждем ответа. Это дает результаты: уже человек пять-шесть с нашей подачи работают на достаточно высоких государственных должностях.
Р.: В некоторых азиатских странах с коррупционерами не церемонятся: как говорится, нет человека – нет проблемы. Жестоко, конечно, но действенно. У нас люди начинают говорить (пока в шутку): может, и нам такие же законы принять?
И.М.: Нет, конечно же – нельзя так вот просто переносить методы из одной страны в другую. Украина очень индивидуальна! Перенимая чужой опыт – например, того же Китая, – можно использовать какие-то основы, принципы, но нужно адаптировать их к нашему менталитету.
Как создать свой институт?
Совершенно новым делом для Игоря Мизраха стало основание Винницкого института конструирования одежды и предпринимательства, который он создавал вместе с отцом – профессором Аркадием Ананьевичем. Правда, это сейчас – институт, а начинали ведь с училища. Потом, в 1992 году, на его базе открыли колледж конструирования одежды и предпринимательства, выпускники получали дипломы государственного образца. А с 2004 года колледж стал институтом, выпускающим специалистов.
Параллельно с организацией учебного процесса основатели нового учебного заведения с самого начала еще и производство одежды решили наладить. Начинали с совсем малых объемов. Если уж совсем точным быть, то начинали с арендованного уголка в школе, где пару машинок поставили и что-то там пытались сшить из единственного рулона ткани… Но было огромное желание начать свое дело, и все получилось. Теперь у них даже имеется патент на единственное в своем роде медицинское корсажное изделие!
Р.: Вы и благотворительностью занимаетесь, и спонсорством, и меценатством – даже продюсерский центр организовали…
И. М.: Хотелось помочь пробиться молодым талантам. Появилась возможность – занялся этим вплотную: набрал в центр сотрудников, проводили концерты, праздники, конкурсы. Ежегодный конкурс «Королева красоты», наверное, многим запомнился, ведь на нем выступали Потап и Настя Каменских, Виктор Павлик, Александр Тищенко, Ирина Шинкарук и многие другие известные певцы.
Р.: Вы сами прекрасно играете и поете, а еще вас знают как человека с редкостным чувством юмора. Послушать вашу игру и пение можно на ютубе*, а вот хороший анекдот хотелось бы услышать от вас прямо сейчас.
И.М.: Извольте, вот вам анекдот: пришёл как-то сатана к Рабиновичу за его душой, а ушёл ни с чем, да ещё и должен остался…
Р.: Вы – успешный человек. Поделитесь с читателями секретом своего успеха.
И.М.: Особых тайн здесь нет. Просто нужно заниматься тем, к чему душа лежит, и не впадать в уныние при неудачах: неудачи на самом деле – бесценны, поскольку дарят нам жизненный опыт. И еще важна уверенность: если ты уверен в своей правоте, это даст тебе силы дойти до цели.
Р.: И последний вопрос: если бы Вам посчастливилось поймать золотую рыбку, какие три желания вы бы попросили ее исполнить?
И.М.: Для себя, пожалуй, ничего не просил бы, а вот для нашей Украины – мира, разума и терпения.Досье
Дата рождения:
1 августа 1971 года.
Род занятий хобби:
политик, эксперт по вопросам экономики политики и права, творческий деятель
Вот несколько работ Игоря Аркадьевича:
Образование:
высшее (Винницкий государственный педагогический институт, Национальная академия педагогических наук Украины», Национальный университет «Одесская юридическая академия»).
Должности:
заместитель председателя Комитета по вопросам борьбы с организованной преступностью и коррупцией, заместитель председателя Комитета «Народная люстрация», советник по вопросам реформирования судебной системы, милиции и прокуратуры.
Звания, награды:
Отличник народного просвещения, кавалер ордена святого равноапостольного князя Владимира III степени.
Семейное положение:
Женат, двое детей (дочь Тамара – 27 лет, сын Александр – 18 лет), три внучки.
Уживані іномарки на іноземній реєстрації, незважаючи на свою «напівзаконність», вперто залишаються популярними серед українців.
Причина перша – це ціна: аналогічна автівка в Україні обійдеться на кілька тисяч доларів дорожче. Друга причина – це дороге розмитнення. Переоформлення машини зі сплатою всіх митних платежів обійдеться у кругленьку суму — необхідно сплатити ввізне мито (10 % від вартості), акцизний збір і ПДВ (20 % від суми митної вартості, ввізного мита та акцизного податку).
Деякі народні обранці цьогоріч навіть намагалися “просунути” відповідний законопроект № 5567 про здешевлення розмитнення іномарок та їх легалізації. Документ застряг на рівні комітетів, а власники нерозмитнених уживаних автівок влаштовували акції протестів. Вони вимагали від парламентарів узаконення наявних машин, здешевлення мита і скасування стандарту Євро-5.
Між тим, нерозмитнених машин в Україні офіційно нараховується 100 тисяч, тоді як за неофіційними даними — до півтора-двох мільйонів.
Спосіб №1, ризикований — стати співвласником іномарки разом з іноземцем
Отже, українці й далі продовжують іти на ризик і купувати автомобілі з іноземною реєстрацією. Як виглядає схема користування такою автівкою для українця, ми розпитали у Богдана, який уже три роки приганяє машини з-за кордону.
“Багато хто питає, чи це легально — я кажу, що легально. Машину завозимо на територію України в режимі тимчасового ввезення на період одного року нерезидентом, тобто громадянином іншої держави. Житель України в технічний паспорт іномарки вписується як співвласник транспортного засобу (треба мати закордонний паспорт). Також як варіант ми можемо зробити доручення”, — розповідає Богдан.
За словами підприємця, тимчасово ввозити машину в Україну дозволяє Митний кодекс і рішення Конституційного Суду.
«Ось на руках маємо рішення Конституційного Суду від 2015 року – після цього ми отримали можливість ввозити автівки і це перестало вважатися адміністративним правопорушенням», — пояснює Богдан.
Щороку за 200 доларів треба подовжувати термін користування
Як стверджує наш співбесідник, через рік право на користування автомобілем на іноземних номерах подовжують.
«Ви просто через рік телефонуєте нам — і ми кажемо, якого числа вам треба під’їхати в Могилів-Подільський (Вінницька область), до кордону. Там ми організовуємо переїзд. Вартість складає 200 доларів», — уточнює Богдан механізм подовження права їздити на авто після того, як минуло 365 днів.
За його словами, деякі покупці побоюються, що іноземець може зняти автомобіль з обліку.
«Мене часто питають, а чи не зніме той самий поляк машину з обліку після її купівлі. Так от, він її не може зняти з обліку, оскільки договір про придбання машини знаходиться в руках українця. Тобто куплена іномарка – ваша, і тільки ви її можете зняти з обліку», — пояснює підприємець.
Цей спосіб широко розповсюджений у соціальних мережах, зокрема в групах, де продають автомобілі на нерозмитнених номерах.
Однак експерти попереджають, що такий спосіб є неприпустимим, оскільки є ризик, що власнику автомобіля доведеться сплатити штраф у розмірі 300 % несплачених платежів.
“Цей спосіб – стати співвласником машини — може порадити тільки некомпетентна людина. Після цього я розумію, чому люди ображаються на продавців: до нашої організації звертаються тисячі людей, які потрапили саме в таку пастку”, — говорить Олег Ярошевич, керівник організації “Авто-євро-сила”.
Фото — YouTube
Спосіб №2, безпечніший: режим транзиту
За його словами, законними та безпечними є тільки два способи ввезення автомобілів: це транзит і тимчасове ввезення.
“Ми рекомендуємо транзит. Адже після сплати штрафу в розмірі 8500 гривень обмежень для перебування транспортного засобу на території України немає. Це все регламентується Митним кодексом України”, — розповідає керівник “Авто-євро-сили”.
При цьому способі можна обійтися так званими «пересічками» кордону. Даний механізм ідеально підходить під вимоги українських законів, але зручно ним користуватися тільки у випадку, якщо ви проживаєте недалеко від кордону.
Митний кодекс дозволяє в режимі транзиту автівкам з іноземною реєстрацією при умові перетину однієї митниці перебувати в Україні п’ять днів. Якщо ви можете виїхати через різні митні пункти – то термін перебування складає десять днів. Тому якщо водій має технічний паспорт, він без проблем зможе в’їжджати на територію нашої країни, не сплачуючи податків та митних зборів. Однак машина в обов’язковому порядку має перетнути кордон (виїхати з України) протягом п’яти чи десяти днів. Їздити туди-сюди можна необмежену кількість разів. Але якщо водій не зміг вкластися в терміни, то Митний кодекс передбачає штраф у розмірі 8500 гривень.
Але винахідливі водії ставлять свої транспортні засоби на ремонт, аби було менше клопоту. І потім, перетинаючи кордон у черговий раз, просто показують митникам довідку з СТО.
Спосіб №3 – тимчасове ввезення
Популярним механізмом ввезення іномарки на іноземній реєстрації є спосіб, де використовується закордонна фірма. При цьому автівки привозять на правах комерційного користування в режимі тимчасового ввезення.
Транспортні засоби комерційного призначення за визначенням, наведеним у п. 59 ст. 4 Митного кодексу, — це автотранспортні засоби, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного промислового чи комерційного транспортування товарів.
Дозволяє цей спосіб ввезення Стамбульська конвенція від 1990 року (Конвенція про тимчасове ввезення транспортних засобів). І хоча в документах йдеться про комерційне користування, насправді машинами користуються у власних інтересах. Аби авто отримало статус комерційного, потрібно тільки мати в ньому папку з паперами від закордонної фірми. Ці документи надаються українцеві, який є представником цієї фірми (контрагентом). Тому митник чи полісмен не може перевірити документи на автентичність, і версію водія про те, що він дійсно контрагент, теж спростувати не може.
Щоб отримати таку автівку, українець стає одним із співзасновників іноземного підприємства чи наймається туди працювати. Машина офіційно реєструється на компанію, а покупцеві видають папери про комерційну діяльність (шляховий лист, технічний паспорт, де власником прописується іноземна юрособа).
Ризики – невизначеність і спірність статусу автівки
Але термін перебування автівки відповідно до Стамбульської конвенції не є визначеним. Часто бізнесмени пропонують вирішити всі питання, аби ви могли користуватися машиною протягом року. Потім зазвичай доводиться щорічно їздити за кордон. Але на митниці в листі «Про тимчасове ввезення автотранспортних засобів громадянами-резидентами» (від 05.03.2013, № 11.1/2-12.2/2172-ЕП) написано, що комерційною автівкою на території України можна користуватися 20 днів.
Ризиком у цій схемі є те, що можна втратити контакт з людиною, котра пригнала автомобіль. Або ж іноземна фірма перестане існувати. І ще: хоча Стамбульська конвенція і є міжнародним правовим актом, що має вищу юридичну силу, не кожен працівник митниці чи поліції буде вступати у правовий спір, що надалі змусить вас доводити власну правоту в суді.
Здешевлення іномарок невигідне олігархам
За словами політичного аналітика Ігоря Мізраха, проблема автівок на нерозмитнених номерах говорить про те, що влада та олігархи не зацікавлені у зниженні вартості розмитнення машин. По-перше, успішним в Україні є тільки великий бізнес, підконтрольний фінансово-політичним групам, близьким до влади, які, власне, і блокують прийняття законів, що лібералізують умови ввезення авто на “євробляхах”.
“Саме олігархи встановлюють правили гри: здешевлення розмитнення іноземних автівок – це надання можливостей розвитку для середнього та малого бізнесу. Адже зазвичай саме середній клас купує європейські автівки, котрі використовує як інструмент для подальшої підприємницької діяльності. Українські олігархи залишаються монополістами у багатьох секторах економіки, і тому анітрохи не зацікавлені в реальному створенні середнього класу”, — пояснює підґрунтя проблеми ще один наш співбесідник.
Ось і друга причина, чому керманичам зовсім невигідно, аби українці купували іномарки за нижчими європейськими цінами.
“У вересні цього року “Укравтопром” виготовив 822 транспортних засоби, що удвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року. Відзначу, що “Укравтопром” належить структурам, які наближені до влади, а це означає, що вони лобіюють виключно власні інтереси, змушуючи українців через дорожнечу розмитнення іномарок купувати українські машини. Причому навіть враховуючи те, що за технічними характеристиками вони суттєво пасуть задніх у порівнянні із уживаними машинами з Європи», — розмірковує Ігор Мізрах.
За його словами, дійсно в Україні потрібно на законодавчому рівні врегулювати питання розмитнення іномарок з Європи.
“Потрібно зменшити митні платежі хоча б у два рази. Створити єдиний реєстр уживаних іномарок на єврономерах в Україні, щоб, з одного боку, легалізувати їх, встановивши реальних власників, а з іншого – мінімізувати ризики, що пов’язані з такими автівками. Йдеться про використання цих авто в злочинних цілях, продаж крадених машин та встановлення особи у разі, якщо автомобіль потрапив в ДТП”, — резюмує експерт.
Захист Вітчизни — це обов’язок і привілей справжніх чоловіків. А сім’я — це крихітна частинка неосяжної Батьківщини, яку вам теж потрібно захищати.
14 жовтня ми вшановуємо тих, хто захищав рідну землю. Це – ветерани, котрі воювали на фронтах війни, чий ратний подвиг і самопожертва стала символом людського духу і відваги.
Я вітаю також молодих, які одягли військову форму, перейнявши естафету та найкращі традиції від попереднього покоління. Це свято і наших берегинь, які у важкі часи завжди були опорою своїх коханих, синів, братів.
Переконаний, що у пам’яті українців завжди залишаться люди, які боронили рідну землю, з гідністю виконали свій військовий і громадський обов’язок.
Щиро бажаю всім мирного неба, міцного здоров’я, щастя і добра. Зі святом всіх, захисників Вітчизни.
Цей день відважних і сильних духом чоловіків, яким є, кого і що захищати: свою Вітчизну, свою справу, свій будинок і своїх близьких, своє майбутнє. Тож бажаю всім міцного здоров’я, щастя, взаєморозуміння, миру і великих успіхів!
Ті, хто пройшов військові дії — особливо трепетно ставляться до цього свята … Ці люди заслужено відзначають своє свято — день Захисника Вітчизни. І це не порожні слова, вони дійсно захищали Батьківщину, нас з вами, наші життя і мирне життя наших дітей. Вони давали присягу служити вірно і віддано. Але і в звичайному житті Справжнього чоловіка відрізняють мужність, сила волі, уміння стримувати дані обіцянки, сила волі. Адже кожен день нашим чоловікам доводиться зберігати і оберігати свій маленький світ, свою маленьку країну — свою родину! Бути главою сім’ї, опорою і підтримкою своїм коханим. Чоловіки, бажаю вам кожен день бути справжніми чоловіками, справами і словами підтверджувати це звання!
По данным ООН, за чертой бедности в Украине находится почти четверть населения.
В 2011 году доля украинцев, которые тратят на продукты питания более 60 процентов семейного бюджета, составила 41,5 процента. В Институте демографии и социальных исследований в Киеве утверждают, что этот критерий бедности в Украине соответствует уровню 2006-го года.
Заработки обычных граждан Украины упали до критической отметки в связи с глубоким экономическим кризисом.
Об этом я прочитал в экономическом обзоре пресс-службы Всемирного банка. Отмечается, что в нынешнем году украинцы еще больше обеднели в сравнении с предыдущими годами из-за кризиса, а также по причине увеличения стоимости энергоносителей для населения Украины.
«Имеющиеся доходы существенно снизились в результате глубокого экономического падения, при этом реальное сокращение в 2016 году произошло в разрезе как трудовых, так и нетрудовых доходов.
«Подчеркну, что аналитики Всемирного банка заявили об ухудшении условий на рынке труда: реальная зарплата еще в декабре 2016 года упала на 13% в сравнении с прошлым годом, а уровень безработицы в конце 2016 года вырос до 9,5%»,- говорит политический эксперт, Игорь Мизрах.
«Негативно на небогатых слоях населения отразилось и масштабное повышение цен на энергообеспечение, хотя новая программа субсидий на оплату жилищно-коммунальных услуг по результатам оценки бедности несколько ослабила его эффект», — подчеркивает Игорь Мизрах, ссылаясь на сводки Всемирного банка.
Любопытно отметить, что, в то время как обычные украинские граждане едва сводят концы с концами, власти Киева продолжают набивать карманы украденным из карманов украинцев.
В то же время рейтинги самых богатых людей за последние годы позволяют сделать вывод о непрерывном увеличении капиталов украинских олигархов.
В Украине продолжается первичное накопление капитала, — подчеркнул эксперт Игорь Мизрах.
По его словам, в других странах подобные процессы уже прошли. Там богатые люди, наоборот, начинают избавляться от предприятий, которые не приносят прибыль. Таким образом, происходит перераспределение промышленных активов между разными бизнес-группами.
Еще одним фактором стремительного обогащения олигархов в Украине экономист считает непрозрачную приватизацию. В качестве примера Игорь Мизрах называет бизнес-империю Ахметова.
За последние месяцы она существенно расширилась благодаря покупке целого ряда стратегически важных объектов. При этом эксперт не помнит, чтобы на торгах присутствовали другие желающие приобрести те же предприятия.
К тому же, по словам Игоря Мизраха, государственные предприятия продавались по ценам, заниженным в несколько раз.
«Теперь их оценивают по реальной рыночной стоимости, что и увеличивает состояние Ахметова», — пояснил Мизрах. По данным агентства Bloomberg, за год капитал этого украинского олигарха увеличился на 31,5 процента, то есть на 4,5 миллиарда долларов.
Также эксперт обратил внимание на то, что такое развитие совпало с усилением авторитарных тенденций в Украине. На фоне изменений политической ситуации и структуры власти многие олигархи получили возможность прибрать к рукам весь бизнес, который считается интересным и прибыльным в Украине.
Наибольшей проблемой для государства и общества эксперт Игорь Мизрах считает бегство капитала за границу.
Очень «широко использует схемы вывода доходов в офшорные зоны. По мнению эксперта, олигархи пытаются таким образом застраховать себя от политических рисков внутри страны.
Инвесторы в панике покидают страну. Только за I квартал текущего года объем прямых иностранных инвестиций (ПИИ) в Украине сократился на 10,2%, или на 4,65 млрд дол.
А пока… Пока в Украине царствует мрак насилия и лжи, исходящего от правящего олигархата и их зарубежных партнеров, особенно заокеанских.
Не желая приподняться на высоту времени и событий, чтобы оценить собственные слова и действия, ново-старая власть Украины продолжает бездумно лгать, обещая бесконечные «реформы», «очищение люстрацией», победы «национальных интересов», наведения «порядка» и т. п.
При этом тщательно скрывается чуждость национальным интересам народа Украины самого происхождения правящей партии в стране. Люстрация ею кадров, работающих во всех отраслях, носит характер кадрово-этнических чисток и незаконной формы увольнения работников, в нарушение норм Конституции и законодательства о труде, с целью замещения имеющихся кадров на представителей своих кланов. А, значит, окончательного разрушения прежней, более здоровой системы подбора компетентных кадров, и укрепления своей клановой системы, с целью усиления эксплуатации и ее необратимости.
Власть олигархов в Украине всегда будет противопоставлять интересы государства, как своего чиновничьего аппарата насилия, интересам порабощенного ими народа.
Истинному НАРОДОВЛАСТИЮ всегда будут лживо противопоставляться «интересы демократии» и никем не утвержденных «европейских ценностей».
Ведь мало, кто задумывается над тем, что на словах правители Украины спекулируют «европейскими ценностями», но не отваживаются ПИСЬМЕННО ИХ ЗАКРЕПИТЬ В ЗАКОНАХ и обеспечить в реальной жизни и действительности.
Эти ценности используются лишь как сказка и обманка. Сама спекуляция и противопоставление европейских, евразийских, мировых, восточных и других ценностей, нужны власти, чтобы разделять и властвовать. Самой цели достичь таких ценностей, власть сама себе не ставит.
Сердечно вітаю Вас із Днем Незалежності України.Усі великі успіхи нашої держави складаються з успіхів кожного небайдужого українця — як безліч річок і потічків зливаються в один могутній Дніпро.
Тож давайте з нагоди найважливішого свята України щиро покладатися на успіх наших спільних дій і продовження активної співпраці, яка єднає нас, зміцнює нашу державу!
Не має значення, де ми народилися: у Києві чи Севастополі, Львові чи Донецьку, Полтаві чи Одесі, не має значення скільки нам років і якою мовою ми говоримо.
Лише одне має вирішальне значення: наша спільна Батьківщина і наше спільне майбутнє. І тільки разом ми можемо його змінити на краще.
Сегодня у меня возникло желание проанализировать вопрос собственности каждого украинца на природные недра своей страны.
В связи с тем, что на данный вопрос может дать ответ только основной Закон Украины – Конституция, вынужден проанализировать именно этот документ. А если быть более точным – статьи 13 и 14 Конституции Украины.На мой взгляд, статья 13 и статья 14 Конституции Украины противоречат друг другу.В тринадцатой статье признается, что земля является объектом права собственности Украинского народа, а органы государственной власти и местного самоуправления осуществляют права собственника от имени Украинского народа. Это означает, что полномочия органов государственной власти и местного самоуправления относительно этого имущества касаются только осуществления права управления указанным имуществом.
В четырнадцатой статье Конституции Украины говорится, что земля является основным национальным богатством, находящимся под особой охраной государства.«Право собственности на землю гарантируется. Это право приобретается и реализуется гражданами, юридическими лицами и государством исключительно в соответствии с законом.»При этом не указывается, о КАКОЙ форме собственности идет речь.
То есть, получается, что 13-я статья Конституции Украины упоминает, как субъекта права собственности на землю в Украине, только украинский народ, а 14-я статья говорит о не понятном (не определенном) праве собственности на землю, которое приобретается, в соответствии с законом, гражданами, юридическими лицами и государством.
Главным моментом здесь представлено то, что Конституция прямо не предусматривает другой формы собственности на землю, чем право собственности Украинского народа.Говоря о возможности приобретения гражданами, юридическими лицами и государством неопределенного в Конституции права собственности на землю, Конституция отсылает нас к закону, в котором бы те права собственности должны быть прописаны.
Но тут опять вступает в силу правовая коллизия – Конституция Украины имеет высшую юридическую силу по отношению к закону, а потому положение Конституции Украины о том, что земля является объектом права собственности Украинского народа кроет карту закона о возможности других субъектов права и форм собственности на землю.
Также интересно, что владелец, то есть украинский народ, не делегировал управленцу, то есть органам государственной власти или местного самоуправления, право отчуждать свое имущество.Статья 324. Право собственности Украинского народа «Земля, ее недра, атмосферный воздух, водные и другие природные ресурсы, находящиеся в пределах территории Украины, природные ресурсы ее континентального шельфа,исключительной (морской) экономической зоны являются объектами права собственности Украинского народа. От имени Украинского народа права собственника осуществляют органы государственной власти и органы местного самоуправления в пределах, установленных Конституцией Украины. Каждый гражданин имеет право пользоваться природными объектами права собственности Украинского народа в соответствии с законом».
1. В части 1 комментируемой статьи воспроизводится ст. 13 Конституции Украины, в которой закреплено, что «земля, ее недра, атмосферный воздух, водные и другие природные ресурсы, находящиеся в пределах территории Украины, природные ресурсы ее континентального шельфа,исключительной (морской) экономической зоны являются объектами права собственности Украинского народа».С учетом приведенного положения и общей концепции права собственности, сложившейся в отечественной цивилистике и отраженной в ГК, право собственности Украинского народа может быть определено как возможность народа через уполномоченные государственные органы непосредственно использовать (владеть, пользоваться, распоряжаться и т.п.) имущество, которое ему принадлежит в соответствии с Конституцией Украины.
В связи с тем, что в этногосударствоведении иногда ставится под сомнение существование такого феномена как «Украинский народ», возникает вопрос, можно ли вообще считать Украинский народ субъектом (участником) гражданских отношений? Ответ на этот вопрос содержится в ч. 2 ст. 2 ГК, которая предусматривает, что участниками гражданских отношений являются: государство Украина, Автономная Республика Крым, территориальные общины, иностранные государства и другие субъекты публичного права.
Поскольку народ, хотя и с некоторыми оговорками, может быть признан субъектом публичного права, то также он должен быть признан и субъектом гражданских отношений, а, следовательно, может быть и субъектом права собственности.Поскольку украинский народ признается субъектом права собственности наравне с другими участниками гражданских отношений, возникает вопрос, не приведет ли это к «двойному» праву собственности на такой объект как земля?Конституция Украины отражает отношение к земле (право на землю) украинского народа, как к территории государства, как к объекту природы, а не к конкретным участкам, разделенным на земельной территории государства для специального использования.
Некоторые ученые предлагают различать те случаи, когда право собственности на землю затрагивает интересы общества в целом – тогда земля определяется как объект права собственности Украинского народа (соответственно и государства), и те случаи, когда, согласно Конституции, человеку принадлежит и гарантируется право собственности на землю.Ответ на этот вопрос в определенной степени содержится в части 2 ст. 324 ГК, определяющей порядок осуществления права собственника Украинским народом, фактически различая «право собственности» и «управление собственностью» украинского народа.
2. Часть 2 комментируемой статьи устанавливает, что от имени Украинского народа права собственника осуществляют органы государственной власти и органы местного самоуправления в пределах, установленных Конституцией Украины. Следовательно, управление имуществом от имени народа осуществляет, соответственно, Верховная Рада Украины и местные советы, а также уполномоченные ими государственные органы. При этом органы государственной власти и местного самоуправления не являются владельцами того имущества, принадлежащего к объектам права собственности Украинского народа.
Полномочия этих органов определены Конституцией Украины и другими нормативными актами,но в целом их полномочия относительно имущества касаются только осуществления права управления указанным имуществом.Говоря об осуществлении права собственности на имущество, которое является собственностью украинского народа, следует отметить, что оно может происходить как через упомянутые выше органы, так и непосредственно народом – путем решения соответствующих вопросов на всеукраинском референдуме. Например, только таким путем может решаться вопрос об изменении границ государства, то есть, передачу или приобретение части ее территории – земли,которая принадлежит украинскому народу.
3. Согласно части 3 комментируемой статьи каждый гражданин имеет право пользоваться природными объектами права собственности Украинского народа в соответствии с законом. Итак, каждый имеет гарантированный Конституцией Украины и Гражданским кодексом доступ к пользованию природными объектами права собственности Украинского народа.Однако такое использование должно происходить в порядке и пределах, установленных законом.Приобретение права собственности Украинским народом имеет такие особенности, что в любом случае может происходить только на основании специального волевого решения уполномоченного на это органа государственной власти.
Такое решение по своей сути является актом публичной власти (актом управления) и должно быть совершено в форме, установленной законом для соответствующих актов (Закон Украины,постановление Верховной Рады и т.д.).Итак, исходя из всего вышеизложенного, можно сделать вывод, что легитимным и конституционным в Украине правом собственности на землю является только право собственности Украинского народа.
А это значит, что распоряжаться, получать доходы от земли, природных недр и т.п. может только украинский народ, ни в коем случае не оффшорные компании, которым раздают наше имущество незаконными решениями органов высших властных полномочий.
Мизрах Игорь
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Сьогодні маю бажання проаналізувати питання власності кожного українця на природні надра своєї країни.
В зв’язку з тим, що на дане питання може дати відповідь тільки основний Закон України- Конституція України, вимушений проаналізувати саме Конституцію… А більш точніше статтю 13 та 14 Конституції України.На мій погляд, стаття 13 та стаття 14 Конституції України суперечать одна одній.
В 13-ій статті визнається, що земля є об’єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені Українського народу. Це означає, що повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування стосовно цього майна торкаються лише здійснення права управління зазначеним майном.
В 14-ій статті Конституції України говориться, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
При цьому не вказується ЯКА форма власності.
Тобто, виходить, що 13-та стаття Конституції України згадує як суб’єкта права власності на землю в Україні лише український народ, а 14-та стаття говорить про не зрозуміле (не визначене) право власності на землю, яке набувається відповідно до закону громадянами, юридичними особами та державою.Головним моментом тут видається те, що Конституція прямо не передбачає іншої форми власності на землю, ніж “право власності Українського народу”.Говорячи про можливість набуття “громадянами, юридичними особами та державою” невизначеного в Конституції права власності на землю, Конституція відправляє нас до закону, в якому б ті права власності мали б бути прописані.
Але тут знову вступає в силу правова колізія – Конституція України має вищу юридичну силу по відношенню до закону, а тому положення Конституції України про те, що земля є об’єктом права власності Українського народу “криє карту” закону про можливість інших суб’єктів права та форм власності на землю.Також цікаво, що власник, тобто Український народ, не делегував управлінцю, тобто органам державної влади чи місцевого самоврядування, право відчужувати своє майно.
Стаття 324. Право власності Українського народу
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
1. У частині 1 коментованої статті відтворено положення ст. 13 Конституції України, в якій закріплено, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу».
З врахуванням наведеного положення та загальної концепції права власності, сформованої у вітчизняній цивілістиці і відображеної у ЦК, право власності Українського народу може бути визначене як можливість народу через уповноважені державні органи або безпосередньо використовувати (володіти, користуватися, розпоряджатися тощо) майно, котре йому належить відповідно до Конституції України.
У зв’язку з тим, що в етнодержавознавстві іноді ставиться під сумнів існування такого феномену як «Український народ», виникає питання, чи можна взагалі вважати Український народ суб’єктом (учасником) цивільних відносин? Відповідь на це питання міститься у ч. 2 ст. 2 ЦК, яка передбачає, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.
Оскільки народ, хоча і з деякими застереженнями, може бути визнаний суб’єктом публічного права, то так само він має бути визнаний і суб’єктом цивільних відносин, а, отже, може бути і суб’єктом права власності.Оскільки Український народ визнається суб’єктом права власності нарівні з іншими учасниками цивільних відносин, виникає питання, чи не призведе це до «подвійного» права власності на такий об’єкт як земля?
Конституція України відображає ставлення до землі (право на землю) Українського народу, як до території держави, як до об’єкта природи, а не до конкретних ділянок, розмежованих на земельній території держави для спеціального використання. Деякі науковці пропонують розрізняти ті випадки, коли право власності на землю торкається інтересів суспільства в цілому — тоді земля визначається як об’єкт права власності Українського народу (відповідно і держави), і ті випадки, коли, згідно з Конституцією, людині належить і гарантується право власності на землю.
Відповідь на це питання певною мірою міститься у частині 2 ст. 324 ЦК, яка визначає порядок здійснення права власника Українським народом, фактично розрізняючи «право власності» та «управління власністю» Українського народу .
2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Отже, управління майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи.
При цьому органи державної влади та місцевого самоврядування не є власниками того майна, що належить до об’єктів права власності Українського народу. Повноваження цих органів визначені Конституцією України та іншими нормативними актами, але в цілому їх повноваження стосовно цього майна торкаються лише здійснення права управління зазначеним майном.
Ведучи мову про здійснення права власності на майно, яке є власністю Українського народу, слід зазначити, що воно може відбуватися як через згадані вище органи, так і безпосередньо народом шляхом вирішення відповідних питань на всеукраїнському референдумі. Наприклад, лише таким шляхом може вирішуватися питання про зміну кордонів держави, тобто, передачу чи набуття частини її території — землі, яка належить Українському народу.
3. Згідно з частиною 3 коментованої статті кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності Українського народу відповідно до закону. Отже, кожен має гарантований Конституцією України та Цивільним кодексом доступ до користування природними об’єктами права власності Українського народу.
Проте таке користування має відбуватися у порядку і межах, встановлених законом. Набуття права власності Українським народом має ті особливості, що у кожному разі може відбуватися лише на підставі спеціального вольового рішення уповноваженого на те органу державної влади.Таке рішення за своєю сутністю є актом публічної влади (актом управління) і має бути вчинене у формі, встановленій законом для відповідних актів (закон України, постанова Верховної Ради тощо).
Отже, з всього викладеного вище можливо зробити висновок, що легітимним і конституційним в Україні правом власності на землю є лише право власності Українського народу.А це означає, що розпоряджуватися, отримувати прибутки від землі, природних надр і т.п..може тільки Український народ, а ні в якому разі не офшорні компанії, яким роздають наше майно незаконными рішеннями органів вищих владних повноважень.
Шановні співвітчизники! Щиро вітаю Вас із визначним державним святом — Днем Конституції України!
У 1996 році Верховна Рада України, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави і спираючись на багатовікову історію українського державотворення, на світовий досвід, прийняла Основний Закон України — Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства.Конституція увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність — фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу.
Прийняття Основного Закону ознаменувало фундаментальне закріплення нашої незалежності, навіки закарбувало волю українського народу жити у власній суверенній, соборній державі.
Конституція наголошує на абсолютній цінності людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності та безпеки. Основний Закон є визначальним чинником забезпечення державного суверенітету України, консолідації суспільства, створення належних умов для самореалізації особистості.
Світовий досвід свідчить, що найуспішніше розвивається та суспільна система, в якій найбільш повно розкривається творчий потенціал людини. Саме вільна і відповідальна особа є головною рушійною силою сучасної цивілізації, творцем всіх складових суспільних відносин – політичних, економічних, соціальних, правових, етнічних, конфесійних, наукових, культурних. Конституція України 1996 року дала поштовх для продуктивного розвитку усіх галузей національного законодавства та сфер суспільного життя.
Ухвалення народом свого самого головного закону знаменує народження вільної держави. Так нехай ця дата в календарі не стане для нас порожнім звуком і кожен з нас гідністю зможе сказати, що ми дійсно маємо ту країну, на яку ми заслуговуємо, і ті закони, які прийняли самі. Нехай Україна залишиться незалежною і могутньою ДЕРЖАВОЮ.
Від усього серця бажаю вам міцного здоров’я та творчого натхнення, добробуту і затишку у ваших родинах, мудрості і далекоглядності, високих досягнень, успіхів у праці та нових звершень заради реалізації принципів Основного Закону нашої Вітчизни – народовладдя, гуманізму та законності.
Нехай на жовтих полях вистигає урожай радості, а блакитне небо ніколи не застувають хмари негараздів.
Може не все так гарно виглядає у реальному житті як на словах, але давайте вірити у краще майбутнє у реальне втілення конституційних прав і свобод, зміцнення добробуту наших родин та еволюційний правовий розвиток нашої держави.
Рідна Україна — мова солов’їна, Золоте колосся, маки у житах. Край воріт — калина, верба, яворина, Храми і світлиці в барвах-рушниках. Рідна Україна — то душі краплина, Пісня журавлина у ранковий час. Рідна Україна — то земля єдина, Що сходив ногами босими Тарас. Рідна Україна — пара лебедина, Озеро бездонне і стрімка ріка, У саду хатина — біла сорочина, Стежечка-стежина в зелен-споришах. Рідна Україна — за столом родина, Яром-долиною стелиться туман. Батькова розмова — тиха, вечорова, Мамина молитва — вічний талісман.
Щиро Ваш,
Ігор Мізрах
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Четвертая власть. Ни больше, ни меньше. Именно так назвала тебя сама история.
Поэтому прими в День журналиста признательность за благородный и ответственный труд. За искренние репортажи, очерки, статьи. За честную и добропорядочную позицию. За веское и аргументированное слово. Акулы пера! Интересная профессия – дома не застать, все время в разъездах, командировках — то интервью, то статья, то опросы. Будьте здоровы, пусть у вас на все хватает сил и энергии! И будьте счастливы – так приятно видеть, как горят ваши глаза после удачной статьи!
Журналист! Вся твоя жизнь – горячая точка, из которой ты ведешь свои долгожданные репортажи. И все они – либо сенсация, либо нонсенс или тема для размышления. Неординарное изложение событий, сочные красноречивые фразы – все это ты, твой талант!
Как только вас не называют: четвертая власть, акулы пера и даже продажные писаки! Но в общении с вами я отметаю все эти прозвища – все-таки прежде всего вы мне не журналисты, а друзья, которые работает журналистами. Я желаю вам острых тем, неисчерпаемого вдохновения и удовольствия от творчества!
Только благодаря вашему непосильному труду мы всегда узнаем о событиях в мире первыми, переживаем чужие счастливые и печальные истории, знакомимся с велики людьми. Вы наши уши и глаза, неизменные посредники между общественностью и народом. Пусть в День журналиста исполнятся ваши заветные мечты, чтобы ваша красноречивость получила достойный отзыв, принесла вам желанную известность.
Профессия журналиста насколько интересна, настолько и опасна. Именно поэтому, в день журналиста я желаю вам внимательности, осторожности и бдительности. Пусть каждый шаг будет продуманным и приносит только позитивные результаты. И, конечно же, пусть все ваши истории и сюжеты, служат на благо общества и страны, а профессиональный праздник принесет множество улыбок и беззаветного счастья.
С профессиональным праздником, дорогие журналисты!
С уважением, искренне ваш ИГОРЬ МИЗРАХ
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Фото — YouTube
Попередня
