Теги Posts tagged with "Яценюк"

Яценюк

Дещо про об’єктивні і суб’єктивні причини відсутності бажаних результатів по розслідуванню злочинів, інкримінованих Януковичу В. Ф. і його найближчому оточенню, в т. ч. і вчинених на Майдані Незалежності в м. Києві, які й призвели як до уникнення винних осіб від кримінальної відповідальності, так і фактично до спотворення реальних подій в Україні в період кінця листопада-грудня 2013 року та січня-лютого 2014 року.

1-а частина

Аналізуючи всю інформацію, яка поширювалась протягом 2017 року в ЗМІ на провідних телеканалах та радіостанціях, а також в друкованих виданнях, в першу чергу, в мережі Інтернет, особливо показовою вона була до чергової 4-ої річниці трагічних подій 30 листопада та 1 і 2 грудня 2013 року в середмісті Києва (бо про перших загиблих протестувальників від вогнепальних поранень в січні 2014 року вже майже не згадують), з сумом приходжу до висновку про те, що як і нинішня влада через своїх народних депутатів, різного роду «експертів» і «політологів», яких в цілому дуже влучно в медіапросторі називають «порохоботами», так і прямо протилежні їм реваншистські сили всіляко намагаються приховати дійсні причини відсутності реальних результатів розслідування злочинів, вчинених попереднім режимом Януковича в 2010-2014 роках, в т.ч. умисних вбивств і поранень мітингувальників на площах і вулицях міст нашої держави під час Революції гідності в названий вище період часу.

З кожним роком все менше і менше людей збирається на Майдані Незалежності до кожної річниці від тих трагічних подій, все менше пафосу і урочистостей в діях і висловлюваннях найвищих посадових осіб нашої держави, які фактично завдяки пролитій людській крові в той період в середмісті столиці України і прийшли до влади, а обіцяний Президентом України меморіал загиблим в районі вулиць Інститутської і Грушевського так досі і залишається на папері. Зверніть увагу, що саме внаслідок невиконання протягом 4-х років обіцянок, які давалися з високої трибуни на Майдані, в першу чергу щодо невідворотності покарання винних у розстрілах та пораненнях мітингувальників, вже дійшло до того, що дехто із нових відверто проросійських молодих політиків в 2017 році відкрито заговорив, а точніше озвучив заготовлену в РФ фразеологію на рахунок того, що в Україні в лютому 2014 року відбулася ніяка не революція, а фактично державний переворот. Не маю бажання з цього приводу комусь читати лекцію, але я змушений спростувати цю нісенітницю, відкривши хоча б ту же Вікіпедію.

Державний переворот – це насильницька та неконституційна зміна влади в державі або збройний виступ армії проти державної влади внаслідок таємної змови. Державний переворот, зазвичай, здійснюється невеликою групою людей, частіше  – військовими, і не має підтримки більшості населення. Саме тому, про який «переворот» можна говорити, якщо тодішню владу змістив народ України, бо на Майдан у Києві з’їхались небайдужі люди із усієї нашої держави: як з сходу, так і з заходу, як і з півдня, так і з півночі, їх в середмісті столиці збиралось від сотні тисяч до мільйону і на Майдані вони знаходились не тиждень чи два, а кілька місяців, демонструючи серйозність своїх намірів. При цьому, рішення про вчинення найбільш активних, я б сказав, революційних чи навіть радикальних дій приймались самими мітингувальниками, а не так званим «штабом Майдану», який розміщався в Будинку профспілок.

Більше того, хотілося б нагадати, що тодішні «вожді» на Майдані навпаки намагались стримувати мітингувальників від активних дій, в т.ч. і той же П. Порошенко, коли 1 грудня 2013 року, стоячи на екскаваторі на вул. Банковій , закликав людей не штурмувати загони внутрішніх військ та «Беркуту», хоча більша частина учасників його не послухали. Або, для прикладу, хіба ви забули, як той же Яценюк, демонструючи свою прихильність до керівництва діями протестувальників, заявляв з трибуни на Майдані Незалежності про мирний характер акцій, при цьому лякаючи, мабуть, самого себе словами: «Куля в лоб, так куля в лоб», у відповідь на що мітингувальники після наступного заклику одного із учасників дружно рушили до Верховної Ради і Кабміну, де по дорозі вступили у зіткнення із правоохоронцями? І так далі.

Якби наші професійні політики, зокрема і ті, які називають себе «опозиційними», а фактично є послідовниками Партії регіонів і в більшості своїй орієнтовані на Росію, були максимально об’єктивними, то вони б не звинувачували огульно всіх мітингувальників на Майдані в протиправному захопленні державних установ, в блокуванні вулиць і площ, вчиненні опору працівникам міліції і застосуванні вогнепальної зброї, в результаті чого дійсно були вбиті 13 і кілька сотень поранених працівників міліції, що в цілому використовується названими особами ледь не як підстава для визнання тих же «беркутівців» як героїв.

Саме в зв’язку з цим, мені хотілося б звернути їх увагу на такі обставини.

По-перше. У світовій практиці існує таке поняття як «право на повстання», коли діюча влада настільки довела людей, що вони прийшли до висновку про відсутність у них реальних правових можливостей для захисту своїх прав, що є достатньою підставою для звільнення таких громадян від кримінальної відповідальності. Зауважу, що «право на повстання» (право на опір гнобленню, право на революцію) — це право громадян будь-якими засобами, аж до збройної боротьби, захищати свої права та свободи від узурпаторів. Тому і треба завжди пам’ятати можновладцям, що суспільство має таке природне право на захист своїх прав при порушенні народного суверенітету та людської гідності. «Право на повстання», як насильницька форма спротиву, розглядається як конституційний еквівалент права на необхідну оборону, крайній засіб, до якого звертаються у разі неможливості ефективно захистити свої права за допомогою правових механізмів, що реалізуються в умовах демократичного режиму. Найдієвішим механізмом такого захисту є відкликання влади народом, але, коли влада противиться цьому і не відбувається її заміна у правовому полі, народ має законне право на повстання і розв’язання проблеми збройним шляхом. Практику реалізації цього права підтримує і визнає Організація Об’єднаних Націй, низка європейських країн взагалі закріплює право на опір та повстання у своїх Конституціях (Естонія, Чехія, Німеччина, Словаччина, Литва, Греція, Португалія), а у Декларації Незалежності США повстання є не просто правом, а навіть обов’язком громадян.

При цьому, хотілося б звернути увагу і на ту обставину, що в той період протестів в середмісті Києва загинуло мирних громадян від вогнепальних поранень і інших тілесних ушкоджень більше 130 осіб, а поранених і скалічених – більше тисячі, що значно більше ніж працівників міліції та внутрішніх військ!

По-друге, хотілося б також зауважити, що нинішні «реставратори» попереднього режиму, які взялись за «відбілювання» його найбільш активних учасників, забули і про те, скільки людей були побиті по-звірячому тими ж беркутівцями на Майдані в ніч з 30 листопада на 1 грудня 2013 року, де постраждала маса молодих людей, в першу чергу студентів, які мирно протестували проти ухилення Уряду України від підписання Угоди про асоціацію із Євросоюзом. Забули ці «глашатаї» і відеокадри, на яких ті ж беркутівці, спочатку ховаючись за спинами співробітників внутрішніх військ 1 грудня 2013 року на вул. Банковій і закидаючи звідтіля натовп протестувальників димовими шашками і сльозо-точивими гранатами, після відступу мітингувальників, кинулись наздоганяти їх. При цьому, відставаючих по різних причинах спецназівці збивали з ніг і по-звірячому забивали лежачих людей на асфальті гумовими кийками і ногами і це в той час, коли потерпілі не те, що не чинили будь-якого опору, а взагалі були майже непритомні! А хіба забули ці так звані «опозиційні» політики, як ті ж «героїчні» правоохоронці часів Януковича знущались на морозі до 10 градусів з роздягненим догола козаком Гаврилюком, робячи з ним по черзі різного роду селфі?А хіба у відповідності до нашого законодавства (я вже мовчу про Європейську конвенцію із прав людини) наші так звані «правоохоронці» обливали людей із водометів водою при температурі повітря нижче 0 градусів?

З цього приводу хочу нагадати, як Уряд М. Азарова терміново завіз із РФ літаками світлошумові гранати і димові шашки посиленої дії і без висновку ГПУ та Міністерства охорони здоров’я на предмет відповідності їх загальним стандартам, дозволив їх застосувати проти мітингувальників, після чого ті ж «беркутівці» кидали ці набагато загрозливі для життя і здоров’я спецзасоби прямо в натовп людей, що категорично заборонено як вітчизняним законодавством, так і міжнародними нормами, в результаті чого було покалічено масу людей, частині з них навіть повідривало руки і ноги, частині з них повибивало очі, в результаті чого вони залишились сліпими!!!

По-третє, а тим більше, хіба забули наші співвітчизники про трагічні події на Майдані Незалежності в період 18-20 лютого 2014 року, коли кільце навколо мітингувальників поступово звужувалося, коли палав Будинок профспілок, коли загони «Беркуту» із застосуванням бронемашин і водометів атакували фактично беззахисних протестувальників, а в цей час тривожний голос ведучого Б. Ніщука із трибуни у мікрофон закликав киян прийти на підмогу,бо революція ось-ось захлинеться? Про який «переворот» Ви говорите, шановні? А хіба ви вже забули відеокадри, на яких чітко видно бійців роти спецпризначенців Київського «Беркуту» у чорній уніформі із жовтою стрічкою на руках, які відкрито розстрілювали із автоматів і снайперських гвинтівок на вул. Інтитутській беззбройних мітингувальників, які із дерев’яними щитами в руках підіймались уверх 20 лютого 2014 року і від отриманих куль падали, вибачте, як снопи, на асфальт?! Хіба це був героїзм правоохоронців, а з боку протестуючих – переворот? Ви що, шановні, з глузду з’їхали, до такого договорившись?!

По-четверте, а чи не забули ви про те, що за вказівкою керівництва МВС, яке переховується сьогодні в РФ, в ті трагічні дні зі складу мобілізаційного резерву Центрального складу матеріально-ресурсного забезпечення МВС «тітушкам», тобто цивільним особам, було видано тисячі автоматів Калашнікова і сотні тисяч бойових патронів для застосовування проти мирних громадян, які реалізовували своє право на мирний протест? Дійсно, не можу спростувати той факт, що коли кільце з працівників міліції почало звужуватися навколо барикад на Майдані, протестуючі вимушені були захищатись, за даними ЗМІ, за допомогою власних мисливських рушниць та карабінів, а також вони могли мати і пістолети «Макарова», які були захоплені невстановленими особами під час нападів на приміщення підрозділів міліції, під час зупинки на дорогах працівників міліції, які направлялися на допомогу київській владі подавити протести громадян в Києві. Я не виправдовую ці дії громадян по захопленню відділів міліції та по заволодінню вогнепальною зброєю, ці факти повинні бути розслідувані і по них прийняті законні рішення органами досудового розслідування, так само, до речі, як і за фактами загибелі працівників міліції і одержання ними вогнепальних поранень під час таких протистоянь. Я теж вважаю, що повинні бути суворо покарані і ті особи, які вчинили збройний напад на пост ДАІ біля Києва і розстріляли трьох працівників міліції, і ті, хто вчинив умисне вбивство працівника міліції, в той час, коли він повертався додому. Це злочин і злочинці повинні бути покарані.

Але, підкреслюю, нинішня влада так і не змогла дати відповідь на ці виклики, в першу чергу, з приводу об’єктивного і якнайшвидшого розслідування подій на Майдані та інших злочинів, які вчиняло вище керівництво держави за часів Януковича, в т.ч. і по розкраданню державного майна і коштів, в результаті чого значна частина чиновників попередньої влади, які переховувались за межами України протягом року і більше після Революції гідності, поступово спокійно повернулись в 2015-2016 роках додому, якби нічого і не сталося.

Саме відсутність результатів у розслідуванні цих злочинів на Майдані і призвела до того, що один із втікачів із України, людина, яка до останнього зберігала свою відданість Януковичу, вже навіть перестав заперечувати свою причетність до цих подій і, переховуючись за межами України, цинічно спочатку заявив про те, що, мовляв, мітингувальники себе самі і перестріляли, а потім відверто в образливій формі засудив людей, які там протестували проти порушення їх прав тодішнім режимом!

Тому, не треба і дивуватись, тим більше звинувачувати відому журналістку і телеканал, які вже в січні цього року надали цій особі можливість виступити в ефірі, під час якого свідомо чи ні фактично започаткували процес реабілітації найближчих соратників Януковича, чого раніше, наприклад, в першій половині 2014 року, ніхто б навіть не міг подумати зробити. Ще раз наголошую, що не винні ЗМІ в тому, що започаткована тенденція по фактичному «відбілюванню» режиму Януковича, бо саме нинішня влада, яка не виконала своїх обіцянок, не забезпечила належних розслідувань тих подій і збору достатніх доказів вини підозрюваних у вчиненні тих жахливих злочинів, а навпаки, зробила все можливе (знову ж таки не знаю, умисно чи ні), щоб ніхто і ніколи не з’ясував дійсних обставин злочинів, які беззаперечно були вчинені як на Майдані, так і протягом 2010-2014 років по розкраданню державного майна, а тим більше – всіх винних в цьому осіб.

Підтвердженням таких моїх висновків є і послідуюче надання телеефіру цій же особі і іншим телеканалом, який також позиціонує себе як опозиційний. Майже одночасно! Це вже тенденція!

Я не здивуюся, що при такому подальшому розвитку подій наступним гостем на цих телеканалах повинен стати і сам Янукович, відносно якого також ще не має обвинувального вироку і навряд чи буде з такими «успіхами» ГПУ, але, який тепер теж уже не зізнається в тому, чи давав він на засіданні тіньового штабу по придушенню акцій на Майдані безпосередню вказівку застосувати до протестувальників не тільки фізичну силу та спецзасоби, а і вогнепальну зброю!

Якби були успішні результати розслідування злочинів на Майдані, то, вибачте, не верзли б дурниць деякі політики та політологи про те, що з метою приховування речових доказів і слідів пострілів на вул. Інститутській, начебто, позрізали всі дерева і поміняли всі опори електропередач. Повна нісенітниця та брехня! Наголошую: всі ці об’єкти були оглянуті слідчими ГПУ ще в перші місяці 2014 року.

Тому, в зв’язку з цим, ще більш цинічним є те, що деякі народні депутати, до речі, не тільки із БПП, а і з інших фракцій парламенту, в т. ч. і тих, хто себе називає «опозиційними» або навіть «єврооптимістами», а також різного роду, вибачте, «порохоботи» намагаються перекласти свою вину на в. о. Генерального прокурора України Олега Махніцького, який на цій посаді перебував всього три місяці (!), і тодішню його команду.

Мені, вибачте, навіть соромно переповідати всі ті брехні і нісенітниці, які розповсюджуються протягом цього часу в ЗМІ, в т. ч. і з екранів телевізорів, про ті події, в яких я особисто волею долі змушений був приймати участь.

На відміну від своїх опонентів я нікому сьогодні не хочу висувати будь-яких обвинувачень, чи тим більше – виносити вироків, як це в нас полюбляють робити, бо в мене немає таких повноважень і головне – бажання. Це все історія, причому трагічна. Але, висловити свої думки з цього приводу мені ніхто не може заборонити, особливо з приводу дійсних причин того, чому розслідування злочинів, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється Янукович і його найближче оточення, не було ефективним і головне – результативним.

Одразу хочу уточнити, що на той час, коли Олег Махніцький був призначений в. о. Генерального прокурора України, сам Янукович і його найближчі соратники вже покинули не тільки Київ, а я думаю – і територію України.

Більше того скажу, що при перебуванні О. Махніцького на посаді в. о. Генерального прокурора України будь-якої протидії чи ухилення з його боку у сприянні розслідуванню подій на Майдані чи злочинів, вчинених тодішнім Президентом України з його найближчим оточенням, не було!

Разом з тим, інших причин, які дійсно перешкоджали проведенню активного розслідування названих вище злочинів, в той період часу було більше ніж потрібно. Про частину із них я писав в минулому році, до третьої річниці подій на Майдані =/ Про ще деяку частину таких причин хочу повідомити зараз.

Хоча, звичайно, викласти в повному об’ємі всі причини і умови, в яких тоді доводилось працювати, в межах однієї чи навіть кількох таких публікацій просто неможливо. Для цього потрібен інший формат. Але, про це пізніше.

Якщо не пам’ятають так звані «порохоботи» і інші «всезнайки», які хочуть звалити вину з хворої голову на здорову, то я змушений нагадати наступне.

Зокрема, як могли слідчі ГПУ на цьому початковому етапі зібрати всю необхідну доказову базу, якщо ті ж так звані «громадські активісти», деякі з яких навіть стали в майбутньому народними депутатами, в основному, в складі правлячої більшості у Верховній Раді, представники деяких «сотень Майдану», як вони себе тоді називали, а також інші деякі воєнізовані формування на кшталт «Правого сектору» , під час Революції гідності, особливо – в перші дні після її перемоги, вривались в різні офісні приміщення, в т. ч. і в офіс Партії регіонів, до резиденції Межигір’я, а також і в житлові будинки високопоставлених функціонерів попередньої влади, звідкіля масово забирали і вивозили документи, які могли мати відношення до предмету нашого розслідування. Не дивлячись на неодноразові перемовини з ними, в т. ч. і через звернення ГПУ по телебаченню, під час яких вони обіцяли надати слідчим вилучені матеріали, взяті на себе зобов’язання виконали далеко не всі. Нагадаю, що частина із вилучених під час таких «набігів» на названі об’єкти, належні регіоналам, які покинули Україну, документів так і залишились протягом перших 4-5 місяців того року не дослідженими Генпрокуратурою, хоча регулярно в перші місяці 2014 року вони частинами або витримки із них активно демонструвались у ЗМІ, на них неодноразово посилались деякі із названих вище «борців із злочинним режимом Януковича», різних політиків і громадських активістів. Хоча, я не виключаю і того, що такі компрометуючі документи були вилучені цими особами для саме зберігання до кращих часів, щоб або шантажувати в подальшому їх власників, або навіть для того, щоб пізніше повернути за оплату зацікавленим в їх приховуванні від слідства особам, чи ще щось інше, але, треба визнати, що подібна практика діяльності подібних «активістів» теж заподіяла на той час значної шкоди розслідуванню даної категорії злочинів.

Дійсно, після мого призначення 28.02.2014 року на посаду заступника Генерального прокурора України і покладення (точної дати цього наказу про розподіл обов’язків я не пам’ятаю) саме на мене повноважень по здійсненню організації роботи Головного слідчого управління (далі ГСУ) ГПУ (з одночасним покладенням на мене обов’язків по організації роботи ще двох Головних управлінь: по нагляду за спецпідрозділами по боротьбі із організованою злочинністю і корупцією, в складі якого теж знаходився окремий від ГСУ слідчий відділ, та по нагляду за розслідуванням злочинів слідчими територіальних органів прокуратури), я усвідомлював, яку відповідальність беру на себе за результати роботи, в першу чергу – по розслідуванню злочинів, вчинених попередньою владою на чолі із Януковичем В. Ф. Хоча це не завжди могло залежати від мого бажання, чи від моїх професійних можливостей, чи від мого особистого відношення до виконання своїх службових обов’язків, і навіть не від мого достатнього досвіду роботи як слідчої, так і прокурорської. Приблизно так і сталося.

Ради об’єктивності, треба одразу повідомити, що стан слідства в органах прокуратури почав занепадати приблизно із 1996 року, коли була прийнята нова на той час Конституція України, в якій функція досудового розслідування не значилася серед конституційних функцій прокуратури, а була передбачена лише в Перехідних положеннях Основного Закону на невизначений чітко період. Хоча, одразу зазначу, що завжди вважав і до сьогоднішнього дня вважаю це на той час помилкою, яка була допущена, знову ж таки, під тиском тих же європейських структур, хоча тоді вони ще діяли біль-менш делікатніше ніж зараз. Тоді ще ніхто відвертих ультиматумів Україні не висував, як це робиться зараз.

Саме завдяки тодішнім конституційним змінам, починаючи з того часу, в органах прокуратури України проведенню досудового слідства стали приділяти значно менше уваги: поступово, протягом приблизно 10 років, зникли із програм Інституту підвищення кваліфікації прокурорських працівників курси підвищення професійної майстерності слідчих, а з часу створення Академії прокуратури, у мене склалося таке враження, що перепідготовка слідчих прокуратури взагалі була припинена. Поступово почала занепадати і система підвищення кваліфікації слідчих і в прокуратурах областей, де майже зникли постійно діючі семінари для слідчих і припинила діяти школа молодих слідчих, в рамках яких слідчих прокуратури постійно навчали методиці і тактиці розслідування як взагалі, так і окремих категорій злочинів (Оговорюся на цьому моменті: я завжди цьому противився і продовжував займатися підвищенням кваліфікації слідчих прокуратури). Стали занепадати і підрозділи прокурорів-криміналістів, які постійно до цього займались розробкою методичних рекомендацій для слідчих і прокурорів, надавали практичну допомогу слідчим прокуратури в огляді місця події, в призначенні документальних ревізій і судових експертиз та проведенні найбільш важливих слідчих дій по складних кримінальних справах, особливо молодим слідчим. В кінці-кінців, підрозділи прокурорів-криміналістів взагалі ліквідували.

Одночасно з цим, почали звужувати в КПК України підслідність слідчих прокуратури. Наприклад, в 2007 році їх позбавили права розслідувати умисні вбивства, в т. ч. і вчинені при обтяжуючих обставинах, потім зробили альтернативну підслідність таких злочинів як розкрадання державного та комунального майна в особливо великих розмірах, в т. ч. і з використанням свого службового становища, а також постійно з року в рік почали скорочувати кількість посад слідчих в органах прокуратури.

Поряд з цим, прокурорами районів почали призначати осіб, які взагалі не мали досвіду слідчої роботи, а на посаду заступників прокурорів області – осіб, які не тільки ніколи не працювали слідчими, а і взагалі не володіли навіть навичками по організації роботи по розслідуванню злочинів.

Ще більш серйозного удару по можливостям і вмінню органів прокуратури розслідувати кримінальні справи було завдано скороченням в 2007-2009 роках посад слідчих в міських, районних і міжрайонних прокуратурах, що взагалі поставило під удар виконання прокуратурою цієї нехай і на перехідний період, але все-таки функції, передбаченої Основним Законом.

Це в сукупності суттєво підірвало можливості органів прокуратури України прийняти на себе виклики, пов’язані із перемогою Революції гідності, бо слідчі цього правоохоронного органу на той час не були готові в повній мірі професійно взяти на себе цей тягар по розслідуванню таких подій і злочинів, яких не було до цього в практиці слідчої і прокурорської роботи за всі роки існування України. Це у своєму звіті підтвердила і Міжнародна дорадча група (далі МДГ), створена Радою Європи для з’ясування фактів порушення прав людей під час цих подій.

Не менш важливою причиною, яка перешкоджала в перші післяреволюційні місяці добитись більш позитивних результатів в розслідуванні злочинів на Майдані, теж була кадрова. Нагадаю: на той час в Головному слідчому управлінні ГПУ існувало всього 2 слідчих відділи: по штату по 14 слідчих в кожному, а в дійсності їх було ще менше. Я вважав цю практику «розпорошення» слідчих по різних наглядових підрозділах ГПУ не зовсім вивіреною, бо на той час такі слідчі відділи існували і в інших Головних управліннях: по нагляду за додержанням і застосуванням законів (назву скорочено), по нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьби із корупцією і організованою злочинністю, а також у Главку по нагляду за додержанням законів у військові сфері. Мені лише в квітні чи навіть у травні 2014 року вдалося переконати О. Махніцького у необхідності передачі всіх слідчих підрозділів до складу ГСУ, але, реалізувати свою пропозицію не вдалося у зв’язку з його звільненням. Єдине, що встиг О. Махніцький, то це створити додатковий третій слідчий відділ в ГСУ, не дивлячись на фінансові і кадрові трудності. Він також встиг хоча б на два тижні передати мені в підпорядкування і управління процесуального керівництва. Але, і за це ми йому були вдячні.

Тому, нам приходилося на ходу в перші тижні нашої роботи паралельно із вивченням інформації та хоча б незначної кількості матеріалів, плануванням і розслідуванням цих резонансних злочинів вирішувати і кадрові питання: по заміні всіх керівників структурних підрозділів, які залишилися на цих посадах від попереднього керівництва ГПУ, яке комплектувалося, перш за все, за територіальним принципом (в основному вихідцями із Донецької області), по підбору нових, незаангажованих кадрів як на керівні посади в ГСУ, так і на рядові посади – слідчих з особливо важливих справ. Це було надзвичайно складно, бо в той час ми не могли укомплектуватись виключно за рахунок лише слідчих відділів прокуратур столиці і Київської області, в яких також не все було благополучно із кадровим забезпеченням. А бажаючі із інших областей не всі підходили нам із професійних міркувань, бо мали, як правило, невеликий досвід слідчої роботи. А ті, що нам підходили, в свою чергу, не завжди давали згоду переїхати на роботу в Київ із матеріальних і сімейних обставин.

Ще більш серйозною перешкодою у більш активному розслідуванні подій на Майдані була відсутність необхідних першочергових матеріалів по кожному випадку умисних вбивств, замахів на умисні вбивства та заподіяння тілесних ушкоджень мітингувальникам, бо слідчо-оперативні групи за попередньої влади на місця цих подій майже не виїзжали, а якщо і виїзжали, то протоколи оглядів належним чином не оформляли. В результаті цього, тіла потерпілих не фіксувались на місці вбивства чи отримання тілесних ушкоджень, речові докази (особливо кулі, гільзи) не вилучались, в багатьох випадках зник і одяг потерпілих, очевидці цих подій своєчасно не встановлювались, я вже не говорю про те, що і після нашого вступу у справу ми довгий час не могли потрапити на місця вчинення цих злочинів, бо там продовжували знаходитись барикади і був відкритий супротив доступу туди слідчих прокуратури, тим більше – для проведення не тільки огляду, а особливо – для проведення слідчих експериментів. Вилучені ж кулі, залишки картечі, які витягували з тіл померлих чи поранених в лікарнях, звідтіля за нез’ясованих обставин зникли, так як своєчасно слідчими ще за попередньої влади не були вилучені.

В результаті цього слідчі ГПУ могли надіятися та уточнити місця вчинення злочинів, лише на самих потерпілих або очевидців, особливо якщо мітингувальник загинув, щоб уточнити їх показання на місці під час слідчого експерименту. Але і в цьому також були проблеми, бо будь-яких узагальнених даних про конкретних вбитих і поранених ні в кого не було, частина потерпілих вже покинула Київ до часу проведення слідства, так як були іногородні, частина перебувала на лікуванні не тільки в Києві, а і по всій Україні, а також і за кордоном, а ще частина перебувала в такому стані, що не пам’ятали, де і при яких обставинах отримали ушкодження, або не зовсім бажали, з урахуванням свого психологічного стану, розповідати в той час про ті трагічні події. По частині вбитих взагалі не було очевидців, але, слідчі в межах своїх повноважень безупинно займались їх пошуком.

Треба також наголосити, що однією із основних причин, які не сприяли активізації досудового розслідування злочинів на Майдані, а також вчинених Януковичем і його оточенням в сфері економіки, в т. ч. і по фактичному розкраданню державних коштів і майна, була «зачистка» попередніми керівниками правоохоронних органів України за часів попередньої влади документальних підтверджень цих кримінальних правопорушень, в т. ч. і причетності конкретних винних осіб до застосування фізичної сили і тим більше – вогнепальної зброї до учасників тих протестів. Подавляюча більшість документів, які свідчили про організацію і керівництво всіма процесами по придушенню протестів в середмісті Києва, були знищені. Спалені були навіть оперативно-розшукові справи в МВС, більшість – в СБУ, хоча частина із них тодішніми керівниками спецслужби часів Януковича були заздалегідь вивезені в м. Сімферополь.

Але, серйозною перешкодою для належного просування слідства вперед по даній категорії справ в перші місяці була незрозуміла для мене взагалі протидія цьому процесу з боку керівництва МВС України. Підтвердженням цього висновку є безліч фактів. Назву лише кілька з них.

По-перше, це небажання і ухилення керівництва цього відомства, з яким прокуратура у всі часи свого існування працювала злагоджено, в першу чергу – в частині розкриття умисних вбивств і замахів на них, від проведення об’єктивного і якнайшвидшого службового розслідування за фактами застосування працівниками міліції насильства, спецзасобів і вогнепальної зброї по відношенню до людей на Майдані, за фактами видачі спецзасобів, вогнепальної зброї і боєприпасів так званим «тітушкам» і т.д. Підготовка цього «висновку» затягнулась на місяці, в зв’язку з чим ГПУ змушена була кілька разів надсилати Міністерству листи-зауваження як за моїм підписом, так і від О. Махніцького, та проводити міжвідомчі наради.

До речі, сьогодні чомусь ніхто також не згадує подій перших місяців після Революції, коли місце розташування того ж зкомпроментованого Київського полку «Беркуту» було перетворене на могутню фортецю: вікна і двері закладені мішками з піском, по периметру і на вході стояли озброєні бійці, більшість спецпризначенців там і проживали зі своїми сім’ями, там же знаходилися і закріплена за ними зброя. Для того, щоб викликати будь-якого бійця чи тим більше доставити його до слідчих ГСУ ГПУ не було навіть і мови. У мене тоді склалося враження, що навіть керівництво ГУМВС у м. Києві побоювалось бійців «Беркуту»!

Але, основним прикладом таких моїх висновків був епізод, коли слідчі ГПУ, підкреслюю, без будь-якої допомоги оперативних підрозділів, встановили причетність бійців роти спеціального призначення Київського «Беркуту» до розстрілу людей на вул. Інститутській в м. Києві 20 лютого 2014 року. Тоді, під моїм керівництвом була проведена оперативна нарада у приміщенні ГСУ ГПУ по вул. Борисоглібській, куди були запрошені, окрім членів слідчо-оперативних груп, всі причетні до цього розслідування керівники МВС, СБУ і Генпрокуратури, там були також присутні і Міністр внутрішніх справ А. Аваков та голова СБУ В. Наливайченко, а також їхні відповідальні заступники. Ми змушені були ознайомити і їх із розробленим нами планом викриття і затримання бійців так званої «чорної роти», які обгрунтовано підозрювались у причетності до цих злочинів. Обидва названі керівники правоохоронних органів погодились, але, взяті на себе зобов’язання ні МВС, ні СБУ в послідуючому не виконали. Фактично операцію по викриттю бійців цього спецпідрозділу у причетності до цього злочину було зірвано: на допит їх всіх у призначений час в Главк Київської міліції не доставили, а ті кілька осіб із беркутівців, які все таки з’явилися, слідчі не змогли повністю відпрацювати, тому що охорона їх кабінетів не була забезпечена спецпризначеннями СБУ, як це було обумовлено на нараді. На допити вривались керівники полку «Беркуту» та Київського спецпідрозділу УБОЗ, які погрожували слідчим прокуратури, забороняли допитуваним давати будь-які показання, при цьому обіцяли беркутівцям всіляку допомогу, аби вони не давали правдивих показань і т. п.

Більше скажу, це призвело навіть до того, що на ніч в той день приміщення ГУ МВС в м. Києві по вул. Володимирській було оточене озброєними бійцями Київського «Беркуту» з вимогою негайного звільнення затриманих 4 беркутівців. Під час переговорів з ними з боку бійців була навіть застосована фізична сила до одного із керівників Главка міліції і лише після зустрічі їх із прибувшим туди десь о 3-4 годині ночі начальником ГСУ ГПУ І. Щербиною вони випустили із двору ГУ МВС автомашини із затриманими бійцями названої спецроти.

А хіба не є свідченням супротиву розслідуванню цього епізоду той факт, коли один із цих беркутівців пішов на співпрацю із слідчим, почав давати визнавальні показання, навіть повідомив слідчого про те, що Міністр,начебто, обіцяв їм всіляку підтримку і захист від органу досудового розслідування ГПУ?! І тому після цього для нас вже не було дивним, що частина розмов між цим беркутівцем і його керівником, яка проходила у присутності слідчого і одночасно фіксувалась на підставі рішення суду, була відкоректована не встановленими особами в МВС.

Більше того, після повторного планування нами вже в липні чи серпні 2014 року відпрацювання тих же беркутівців, які обґрунтовано підозрювались у причетності до розстрілів на Майдані, слідчі ГСУ були відсторонені тодішнім новим керівництвом ГПУ від проведення цих процесуальних дій, а відповідальність за їх проведення на себе і своїх підлеглих прокурорів взяв новопризначений заступник Генпрокурора, який щойно почав відповідати за процесуальне керівництво розслідуванням цих справ. Через деякий час мені стало відомо, що цю «операцію» вони «провалили», ніхто із названих бійців спецроти на зустріч для виконання запланованих процесуальних дій з ними не з’явився, більше того, частина цих беркутівців після цього поспішно покинула територію України. Зі слів моїх підлеглих, тоді ж висувалась версія про те, що беркутівців хтось попередив і навіть обговорювалась інформація про попередню перед цим зустріч між керівництвом ГПУ і МВС.

Підтвердженням перешкоджання МВС розслідувати справи про злочини на Майдані могло слугувати і навмисне відрядження в зону АТО в той час разом із закріпленою за ними зброєю кількох беркутівців із цього числа, яких перевіряли на причетність до цих злочинів. Я вже мовчу про факт зникнення більше 20-ти автоматів Калашнікова, які 18-19 лютого 2014 року отримали названі мною спецпризначенці цієї «чорної роти», яких слідчі обгрунтовано підозрювали у причетності до розстрілу мирних людей на вул. Інститутській.

А хіба не є свідченням перешкоджання слідству факт завідомо незаконного звільнення з-під варти командира цієї спецроти Садового, який на той час (липень-серпень 2014 року) вже пішов на контакт із слідчим і навіть погодився дати правдиві свідчення про обставини участі його роти в подіях на вул. Інститутській? Для відому, намагання визволити його з-під варти і перешкодити викриттю всіх винних у розстрілах людей 20 лютого 2014 року на вул. Інститутській були і при мені (як я вже говорив), коли Печерський районний суд також звільняв його з-під варти, але, ми все зробили, щоб скасувати це незаконне рішення суду і не дати йому можливості втекти. А вже після мого відсторонення від організації роботи по розслідуванню цих резонансних злочинів в серпні 2014 року його не тільки знову звільнили з-під варти, а і надали можливість втекти за кордон і за це, підкреслюю, ніхто не поніс покарання!!!

І таких фактів, які підтверджують мій висновок про небажання МВС допомагати розслідувати злочини на Майдані, можна наводити безліч, але, навіть цих прикладів, я думаю, достатньо.

Для відому, та ж Міжнародна дорадча група Ради Європи теж звернула у своєму звіті увагу на факти ухилення МВС і СБУ від активної співпраці з слідчими прокуратури по розслідуванню цих резонансних злочинів на Майдані.

Немаловажливим серед всіх причин затягування в розслідуванні названих злочинів є і непродумана, а може навпаки – умисна, зміна в о. Генерального прокурора України О. І. Махніцького нашим новообраним Президентом , який не врахував (а може і не хотів на це звернути увагу) не тільки відсутності будь-якого прокурорського і слідчого досвіду в його нового кандидата на цю високу посаду (я підкреслюю, не політичну, а процесуальну), а і звичайної необізнаності нового Генпрокурора і його нової команди в цих резонансних справах, по яких вже було накопичено достатньо велику кількість матеріалів, і не дав можливості попередній команді допрацювати в такому складі хоча б один рік, щоб потім об’єктивно запитати про досягнуті результати її діяльності. На цей недолік, до речі, теж звернула увагу Міжнародна дорадча група РЄ.

Більше того, новий очільник ГПУ теж, на мою думку, наробив багато дурниць (я навіть не можу собі допустити, що він це робив умисно), коли практично протягом двох місяців ні кроку не зробив для того, щоб допомогти ГСУ в розслідуванні цих справ. То спочатку він змінив структуру ГПУ, щоб вивести весь склад Головного слідчого управління за штат і довго не перепризначав слідчих і керівників підрозділів на нові посади, в зв’язку з чим, вніс в той період часу в колектив нервозність і невпевненість в своєму майбутньому перебуванні на службі, тим самим свідомо чи несвідомо перешкоджаючи працівникам виконувати свої процесуальні функції, бо вони не могли в тій ситуації виконувати слідчі дії, звертатись до суду з клопотаннями і не могли приймати участь у судових засіданнях. Потім затіяв перевірку збереження речових доказів в ГСУ не за часів Януковича, а саме за післяреволюційний період, що особисто у мене викликало здивування, то перевіряв збереження гвинтокрилів, які слідчими були здані на відповідальне збереження на аеродромі на Трухановому острові, то перевіряв чи не по вині ГСУ Інтерпол відмовився оголосити в міжнародний розшук наших втікачів із України і т.д. Одночасно з цим, він одразу після свого призначення вивів із мого підпорядкування управління процесуального керівництва, яке підпорядкував новому заступнику, який не тільки не знав матеріалів всіх цих справ, а головне – не мав достатнього досвіду роботи на посаді слідчого (а може навіть взагалі його не мав) та не знав методів організації роботи по розслідуванню таких особливо тяжких злочинів проти особи, тим більше – вчинених високопосадовцями. Одночасно з цим, скориставшись зміною штатного розкладу (а може він це і затіяв саме з такою метою), новий Генпрокурор взагалі звільнив з посади начальника ГСУ, який перебував на цій посаді з першого дня після перемоги Революції, володів всіма здобутими за цей час матеріалами і доказами, а також саме через нього планувалася і координувалася вся узагальнена робота всіма трьома слідчими відділами по всіх справах, що теж суттєво ускладнило організацію роботи в Головному слідчому управлінні ГПУ. Я не виключаю і того, що таким чином новий Генпрокурор намагався тоді добитися і мого усунення із займаної посади.

Не краща ситуація склалася при зміні керівника ГПУ і з розслідуванням кримінальних проваджень, які були зареєстровані ГСУ ГПУ за фактами злочинів, вчинених в сфері економіки, в першу чергу за фактами розкрадання та розтрати державного майна, в т.ч і коштів із державного бюджету. При цьому, ще раз звертаю увагу, що інформацію і відповідні матеріали про ці кримінальні правопорушення слідчі ГПУ збирали самі, без будь-якої допомоги оперативних підрозділів МВС і СБУ, які пояснювали їх відсутність тим, що їм при попередній владі категорично заборонялося займатись документуванням таких злочинів. Тому, джерелами походження необхідної інформації про злочини даної категорії для реєстрації слідчими і прокурорами в ЄРДР були дані ЗМІ, журналістські розслідування, серед яких ми відсіювали явно замовні публікації так званої «жовтої преси», а використовували лише ті повідомлення, які могли відповідати дійсності.

Відверто скажу: суттєву допомогу ГСУ ГПУ в той час надавали Державна фініспекція на чолі з Миколою Гордієнком та Держфінмоніторинг України. Розуміючи, що попередня влада не тільки жорстоко подавляла протести на Майдані, застосовуючи неадекватне насильство, але і по-справжньому дерибанила протягом свого перебування «біля корита» державне майно, слідчі з перших днів своєї роботи під моїм керівництвом взялися перевіряти всі тендерні закупівлі матеріалів, комплектуючих і обладнання для підприємств «Нафтогаз Україна», спочатку вибрали лише матеріали виграних тендерів із закупками на суму не менше 500 000 грн. і встановили з допомогою ревізорів, що більшість таких тендерів вигравали по черзі одні і ті ж фірми, хоча, як з’ясувалось, вони і пропонували придбати необхідні матеріали в 60-70 разів дорожче (!) ніж їх вартість при придбанні у виробників. І за такими фактами нами було зареєстровано не менше 10-ти проваджень, зокрема, і по самому «Нафтогаз України», і по «Укргідроенерго», і по «Укренергоатому», і по «Укртрансгазу», і по «Укренерго», і т.д. По цих справах слідчим з великим трудом вдалося вилучити всю необхідну документацію, провести документальні перевірки по поставці названого обладнання вказаними підприємствами та отримати висновки спеціалістів, які підтверджували нашу версію про те, що під час цих тендерів було викрадено бюджетних коштів на мільярдні суми. По всіх цих фактах з дозволу суду слідчими були призначені із великими труднощами розпочаті документальні ревізії.

Але, треба об’єктивно вказати, що вже в той час, в перші місяці 2014 року, окрім чисто процесуальних проблем, долучилися і інші серйозні перешкоди як в роботі слідчих підрозділів ГПУ, так і Фінансової інспекції, бо вже тоді уряд Яценюка почав притісняти нас, суттєво зменшив грошове утримання як ГПУ, так і цього контролюючого органу, в зв’язку з чим, частину ревізорів змушені були відправити у вимушені відпустки, а пізніше – ще частину взагалі скоротити. Чи це робилося навмисно, щоб перешкодити її діяльності та участі у названих вище розслідуваннях, мені невідомо, але версії з цього приводу були різні.

Але, знову ж таки, довести ці перспективні справи про розтрату бюджетних коштів через тендерні закупівлі до суду нам не вдалося і по тій причині, що спочатку, після зміни керівництва ГПУ в червні та липні 2014 року за письмовою вказівкою Генпрокурора ми змушені були передати ці справи у Головне управління по нагляду за додержанням і застосуванням законів (повну назву цього підрозділу вже не пам’ятаю), начебто, для вивчення на предмет наявності в них даних про корупцію чи організовану злочинність. Але потім вони так і не були повернуті до ГСУ до тих пір, поки в серпні 2014 року новий очільник ГПУ не змінив і мені службових обов’язків і не відсторонив мене від керівництва слідчими ГСУ.

Яка подальша доля цих справ мені невідомо, але я впевнений, що ми були на правильному напрямку і за результатами цих розслідувань безперечно вийшли б на найближче оточення Януковича. Допускаю, що ці справи в подальшому так і не були розслідувані належним чином і винним особам вдалося уникнути відповідальності. Це мої припущення, але це теж причина відсутності результатів по розслідуванню злочинів, які інкримінують Януковичу і його найближчому оточенню. Точно також не знаю і подальшої долі вилучених нами під час проведених обшуків величезної суми іноземної валюти і коштовностей у одного із найближчих соратників Януковича, на які у встановленому порядку було накладено судом арешт і поміщено на відповідальне збереження в один із уповноважених банків. Та і як я можу про це знати, якщо я ще в серпні 2014 року був відсторонений від організації роботи на цьому напрямку.

Далі буде…

Политика


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Глава 1. Первое пришествие. Пятерка инвестиционного разлива

Феномен вхождения «заробитчан» в украинское правительство начался еще в конце 2014 года. Но буквально уже через год, министры-иностранцы начали поочередно уходить в отставку, громко обвиняя всех и вся в невозможности проведения реформ, в «несокрушимой» коррупции, в блокировании их «созидательной» деятельности. Фиаско закончился процесс подбора иностранцев на должности в госсекторе, в частности, руководителей крупнейших государственных компаний. Многие государственные предприятия так и продолжили накапливать задолженность, обстоятельства, предшествующие их банкротству только усугубились.

Поэтому вполне логично, что предметом нашего расследования стало самое прибыльное поле коррупции в правительстве – миллиардные дыры государственных предприятий. Для понимания предмета необходим краткий экскурс в историю. Политические элиты в любой стране, Украина не исключение, яростно «сражаются» за свою квоту в правительстве. В компетенции министра – назначение руководителей тех самых госпредприятий. Законодательной базой этому долгие годы служило Постановление Кабинета Министров Украины от 3 сентября 2008 года №777 «Про проведение конкурсного отбора руководителей государственных субъектов хозяйственной деятельности», которое целых пять лет существовало в последней редакции от 12 июля 2010 года N 622 (для ознакомления со всеми редакциями постановления нужно кликнуть сюда). Согласно этой редакции, конкурсный отбор на предприятия проводился только в случае определения такой необходимости субъектом управления этого предприятия (Министерство, Фонд государственного имущества и т.д.). Тогда, субъект управления создавал комиссию, решения которой было достаточно для заключения контракта с выбранным руководителем. На практике конкурсный отбор, ка правило, не проводился.

Все кардинально поменялось с приходом правительства Арсения Яценюка, когда Постановлением Кабинета Министров от 15.01.2015 года №53 (для ознакомления нужно кликнуть сюда), были внесены кардинальные изменения в порядок назначения руководителей государственных компаний. Согласно этим изменениям, руководители госпредприятий должны назначаться исключительно путем конкурсного отбора. И самое важное, были введены новые условия игры:

  • руководители предприятий имеющие стратегическое значение для экономики и безопасности страны (стоимость активов или годовой размер чистого дохода, которого превышает 200 млн. грн.) — должны выбираться все той же комиссией субъекта управления, но уже согласовывается Кабинетом Министров Украины,
  • руководители предприятий особо важных для экономики (стоимость активов превышает 2 млрд. грн. или годовой размер чистого дохода превышает 1,5 млрд. грн.) – выбираются Комитетом созданном при Министерстве экономического развития и торговли Украины, из двух-пяти кандидатур, предоставленных комиссией субъекта управления. При этом, требования для выбора этих двух-пяти кандидатур комиссия субъекта управления должна предварительно согласовать в Комитете при МЕРТ. Причем если Комитет по назначению при МЕРТ не устраивали кандидатуры, поданные комиссией субъекта управления, то они могли отменить отбор и назначить новый. Выбранная Комитетом кандидатура выноситься Министром экономического развития и торговли на Кабинет Министров Украины.

Согласно Постановлению, в состав Комитета по назначению руководителей особо важных для экономики страны предприятий, вошли 10 членов: министр экономического развития и торговли (Абромавичус А.), министр финансов (Яресько Н.), министр инфраструктуры (Пивоварский А.), министр аграрной политики и продовольствия (Павленко А.), министр энергетики и угольной промышленности (Демчишин В.), а также пять независимых кандидатур, согласованых с Кабинетом Министров Украины. 

В случае если субъект управления Фонд Государственного имущества — на заседание приглашается его представитель и он имеет право голоса (глава — Билоус И.). Согласно компетенции, МЕРТ было поручено разработать Положение про Комитет и утвердить его. Уже 23.02.2015 года Приказом №157 (для ознакомления нужно кликнуть сюда), Министр экономического развития и торговли Украины Айварас Абромавичус утвердил такое Положение, которым пятеро министров узурпировали власть и лишили права голоса пятерых независимых членов Комитета. Право голоса предоставлялось лишь пятерым выше упомянутым Министрам — достаточно было иметь консенсус лишь трёх Министерств, чтобы принять решение о назначении того или иного руководителя госпредприятия.

Конфликт интересов и дерзкий обман общественного мнения заключается в том, что министры и глава Фонда Госимущества (Айварас Абромавичус, Андрей Пивоварский, Наталия Яресько, Алексей Павленко и Игорь Билоус), которые вошли в последующем в Комитет по назначению руководителей особо важных для экономики Украины предприятий, были ранее знакомы и прошли вместе «огонь и медные трубы» в партнерском инвестиционном бизнесе.

Итак, представляем:

– экс-Министр экономического развития и торговли Айварас Абромавичус, в Украине — с 2007 года, партнер инвестиционной компании East Capital, руководил ее 20% долей завода по производству брендовых продуктов «Чумак», 15% долей в сети строительных гипермаркетов «Новая Линия», 50% долей девелоперской компании «CanticDevelopment», 5% в агрохолдинге «Астарта-Киев», долей в сети гипермаркетов «Велика кишеня» и 7% долей в «Надра банк».

– экс-Министр инфраструктуры Украины Андрей Пивоварский, с 2006 по 2013 год работал в компании DragonCapital, возглавлял инвестиционно-банковское направление. Главным партнером East Capital в Украине на протяжении многих лет выступала инвестиционная компания Dragon Capital. Так, Dragon Capital управлял 50% акций «Чумак», 37% «Новая Линия», 13% «Cantic Development», а также выступил агентом по размещению средств своих клиентов в размерах 31 млн. $ в «Астарта-Киев», 35 млн. $ в «Велика кишеня» и 58 млн. $ в «Надра банк». Для исключения версии случайности акцентируем внимание читателей: заместитель экс-Министра Абромавичуса Максим Нефёдов в период 2006-2010 годов был сначала вице-президентом, а потом директором того же инвестиционно-банковского направления Dragon Capital; муж еще одного из заместителей Юлии Ковалив – Ярема Ковалив с 2009 по конец 2013 года работал сначала руководителем, а потом генеральным директором Arricano Real Estate, 35% акций которой принадлежало Dragon Capital; заместитель министра экономического развития и торговли Юлия Клименко, ранее управляла совместной компанией East Capital и Dragon Capital — Cantic Enterprises. Примечательно, что Андрей Пивоварский, после назначения, пригласил к себе советников и аналитиков, выходцев из компании Dragon Capital – Александра Мягкого, Андрея Мотовиловца, Алексея Соболева, Ивана Макушенко и etc.

– экс-министр финансов Украины Наталия Яресько, в Украине с 2006 года, партнер и управляющий директор инвестиционного фонда Horizon Capital, партнерстве с East Capital Айвараса Абромавичуса они управляли мажоритарной долей в банке «Platinum bank», имея 45% и 25% акций соответственно. В 2013 году East Capital и HorizonCapital провели одну из самых успешных сделок, продали банк за 150 млн. долл. Один из крупных активов HorizonCapital — коллекторская компания «Востокфинанс груп», работающая до сих пор успешно и России! В марте 2015 года Айварас Абромавичус назначил своим советником Дмитрия Романовича, одного из директоров «Востокфинанс груп».

– глава Фонда госимущества Украины Игорь Билоус, до своего назначения — управляющий партнер инвестиционной компании Altius(ранее – Golden Gate Business), которая была долгие годы надежным партнером Horizon Capital Наталии Яресько, финансовым советником по продаже активов Horizon Capital, а именно: завода «Шостка» в 2007 году, завода «Троянда» в 2008 году, молдавской компании «Natur Bravo» и телеканала «MTV Украина» в 2009 году, компании «Vitmark Украина» в 2010 году, завода «Биофарма» в 2012 году и других. В Altius с 2006 по 2016 год вместе с с нынешним заместителем Министра МЕРТ Максимом Нефедовым трудилась на должности генерального директора Надежда Казначеева, которая 25 мая 2016 года также была назначена заместителем Министра Инфраструктуры Украины. Связь Наталии Яресько с Altius очевидна по сути и по факту: когда в 2016 году в Украине открылся институт США Аспен, его наблюдательный совет возглавила Наталия Яресько, а заместителем взяла Анатолия Клепацкого, председателя совета директоров Altius.

– экс-Министр аграрной политики и продовольствия Украины Алексей Павленко, образец массовости конфликта интересов новоявленных «антикорупционеров», коммуникационный канал, созданный благодаря назначению Владимира Шульмейстера, товарища Андрея Пивоварского, на должность заместителя Министра Инфраструктуры Украины. В период 2007-2009 годов Владимир Шульмейстер и экс-Министр аграрной политики и продовольствия Украины Алексей Павленко вместе работали в компании «Фокстрот», занимая должности генерального директора и заместителя соответственно. В 2009 году оба с треском были уволены из компании, как говорят, за организацию теневых схем, некоторые детали которых просочились в СМИ (https://ord-ua.com/2015/02/02/tenevyih-shem-master/).

Изложенные факты свидетельствуют не о чем ином, как о кричащем конфликте интересов — пятеро старых бизнес-партнеров сосредоточили в своих руках исключительное право назначать нужных им людей на должности руководителей крупнейших государственных предприятийГлавная фигура коррупционной вертикали — экс-министр экономического развития и торговли Айварас Абромавичус.

 

Глава 2. Никакой политики – исключительно бизнес

Чтобы соблюсти корректность и принципиальный подход к анализу событий, мы восстановили хронологию и обобщили перечень крупных государственных компаний, где был сменен менеджмент. В частности, на сайте Министерства экономического развития и торговли Украины выложен список из 161 государственного предприятия (для ознакомления нужно кликнуть сюда). Среди них крупными можно назвать: Електротяжмаш, Укртрансхимамиак, Держзовнишинформ, Украинские полиметаллы (Укрбурштын), а также Объединенная горно-химическая компания.

Рассмотрим результат назначения руководителей в некоторых из этих компаний:

Електротяжмаш

Айварасу Абромавичусу сначала все-таки удалось закрепить на предприятии Дмитрия Костюка, который считается человеком Рината Ахметова: около 5ти лет проработал в его компании ДТЕК на позиции старшего менеджера, откуда в самый расцвет правления «семьи» в 2012 году перешел работать в Электротяжмаш на должность заместителя генерального директора. ДТЭК Рината Ахметова всегда был крупнейшим покупателем оборудования, произведенного на заводе. В апреле 2016 года Комитет по назначениям особо важных для экономики Украины предприятий избрал француза Жана Андрэ Барбозу, которой возглавлял французскую компания SaintGobain в Украине, до этого с 2010 работал в Verallia, входящую в холдинг SaintGobain, украинское предприятие которого ПрАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» производит стеклотару для продуктовых предприятий — одним из самых крупных клиентов предприятия выступал ПАТ «Чумак». Напомним, что 70% акций завода «Чумак» с 2008 года находятся в управлении East Capital Айвараса Абромавичуса и Dragon Capital Томаша Фиалы. Примечательно, что этот успешный европейский инвестиционный банкирмультимиллионер вдруг становится членом совета Transparency International Ukraine, организации, существующей на гранты и пожертвования; там же «припарковалась» на время его коллега, о которой мы говорили ранее – Юлия Ковалив (как видится, инвестиционным банкирам в «логове» общественников — антикоррупционеров гораздо комфортнее, чем просто в бизнесе – НАБУ, ГПУ, СБУ не интересно, почему они туда устроились?!. Наше субьективное мнение — им членство в такой организации, которая над действующей властью в стране, вне сомнений, выгодно…

Держзовнишинформ

На предприятие был назначен и.о. директора Лазоренко Юрий Тимофеевичсоветник Министра экономического развития и торговли Айвараса Абромавичуса! Комиссия приняла решение не выбирать никого из 8 претендентов, совершив тем самым маневр продления руководства Держзовнишинформом Лазоренком Юрием.

Украинские полиметалы (Укрбурштин)

10 июня 2015 года Министерством экономического развития и торговли на предприятие назначен Лиснычий Константин, екс — помощник народного депутата Романа Насирова, с 2006 и до назначения в ГП «Украинские полиметалла» партнер финансовой компании «Сократ капитал», которая аффилирована с «Альфа-банк» российского миллиардера Михаила Фридмана; является владелцем компании ХИТ ЭНЕРДЖИ УКРАИНА, входящей в финансовую империю Дмитрия Фирташа, а ее директор – Юрий Щекин назначен Лиснычим главой ГП Укрбурштин. О чем еще говорить?

Объединенная горно-химическая компания

Абромавичус не смог добиться отставки Руслана Журило с занимаемой должности, не смотря на организацию проверок, ревизий и обращений в правоохранительные органы. В свою очередь, Руслан Журило обвинял Абромавичуса в попытках поставить в управление ОГХК своего ставленника (менеджера Дмитрия Фирташа), с компании «Украинские полиметаллы» Константина Лиснычего. Даная компания всегда являлась стратегически важным для Фирташа предприятием, которое до последних лет пребывало у него же в аренде.

Второй группой предприятий, на которые выбирались руководители были особо важные для экономики Украины предприятия (стоимость активов превышает 2 млрд. грн. или годовой размер чистого дохода превышает 1,5 млрд. грн.), для определения списка которых мы воспользовались Распоряжением Кабинета Министров Украины от 27 мая 2015 года №600 «Про утверждения перечня предприятий государственного сектора экономики, которые имеют наибольшие по размерам активы» (для ознакомления нужно кликнуть сюда). Рассмотрим ситуацию на основных предприятиях этого списка и о том, как работал Комитет по назначению руководителей этих предприятий.

Укрпочта

Предприятие, так выглядит, отдано на откуп Ахметову.В апреле 2016 года его руководителем стал Игорь Смилянский. С 2012 года работал в московских представительствах консалтинговых компаний, а с 2015 — в американской компании KPMG; в Украине — работа «клерком» в Первом Украинском Международном банке Рината Ахметова. Но как оказалось – должность преднамеренно занижена. На самом деле Игорь Смелянский был советником главы правления банка Константина Вайсмана, который является одним из самых ценных финансистов Рината Ахметова. Дополнительным аргументом в связанности новоиспеченного руководителя с вышеупомянутым олигархом есть его последующие кадровые решения в Укрпочте: финансовый директор Александр Чернявский – был финансовым директором Укртелекома (Ахметов), директор ІТ Сергей Галаган — выходец из компании Метинвест (Ахметов), руководитель аппарата Татьяна Шкрюм -выходец из банка ПУМБ (Ахметов).

Одесский припортовый завод

в августе 2015 году в Одессу по вопросам ОПЗ приезжали глава Фонда госимущества Игорь Билоус, министр экономического развития и торговли Айварас Абромавичус, а также старший советник последнего Адомас Аудицкас, где вместе с главой, на то время, Одесской ОГА Михаилом Саакашвили проводили заседание по реформе предприятия. Приватизации пока так и не произошло, но в начале 2017 года возглавляемый Игорем Билоусом Фонд Госимущества отобрал компанию ЭРУ Трейдинг для поставок газа по давальческой схеме. Совладельцем и директором Эру трейдинг выступает бывший коммерческий директор ДТЭК Рината Ахметова – Андрей Фаворов. Еще один совладелец – Ярослав Мудрый, так же выходец из компании ДТЭК. Третим совладельцем является Дейл Перри – выходец из энергетической корпорации AES (Ротшильды).

Укрзализныця

В апреле 2016 года руководителем был назначен Войцех Балчун. На протяжении 2008-2013 годов руководил польской железнодорожной компанией PKP Cargo, а в 2014 году был советником главы правления центра обеспечения металлургии Польши Centrala Zaopatrzenia Hutnictwa. Холдинг Метинвест Рината Ахметова, который является первым в списке пользования железной дорогой в Украине в коммерческих целях, пользовался и услугами польской PKP Cargo. Centrala Zaopatrzenia Hutnictwa, советником которой пребывал Балчун, еще с 2000 года активно закупала аглоруду с Криворожского железорудного комбината, собственником которого в 2007 году стал СКМ Рината Ахметова. Стоит также отметить, что 35% доходов всей Укрзализныци и 40% всех грузовых перевозок припадает на долю СКМ Рината Ахметова, следовательно, именно эта олигархическая структура наиболее заинтересована в лояльности менеджмента железнодорожного оператора, поэтому, откровенно, связь Балчуна с группой СКМ имеет и наивысшую логическую основу.

Государственная продовольственно-зерновая корпорация Украины

Борис Приходько, назначен и. о. председателя правления ГПЗКУ в конце сентября 2015 г., до недавнего времени возглавлял консалтинговую компанию Trade advisor, основателем которой он, собственно, и являлся. А до этого Приходько работал в одной из крупных украинских агрокомпаний, в которой работал не только экс-министр Алексей Павленко, а и его заместитель министра – Ярослав Краснопольский.

Укрэнерго

Конкурс который начал проводить экс-министр Айварас Абромавичус в феврале 2016 году выиграл менеджер американской энергетической корпорации AES в Казахстане Сергей Зуев, который с 1997 по 2010 года он занимал различные руководящие должности в направлениях финансов и маркетинга в «Крафт Фудз Украина», с 1995 по 2011 года генеральным директором «Крафт Фудз Украина» выступал гражданин США Джордж Логуш – независимый член Комитета по назначению особо важных для экономики предприятий, хоть и без права голоса. Далее с 2010 по 2013 Сергей Зуев работал директором по финансам Киевоблэнерго и членом правления Ровнооблэнерго, как раз в те года руководила этими предприятиями Алина Бондаренко, которая в 2013 году перешла работать в ДТЭК Рината Ахметова и по состоянию на конец 2016 была директором по развитию и сервисам предприятий дистрибуции ДТЭК. С 2013 года Сергей Зуев работал сначала финансовым директором, а потом и вовсе руководителем AES Казахстан. Стоит отметить что компании ДТЭК Рината Ахметова и AES (Ротшильды) всегда являлись кузницей кадров для друг-друга, львиная доля управленцев ДТЭК ранее работали в AES и наоборот. Только с подразделения AESКазахстана в ДТЭК переходили Андрей Фаворов на должность коммерческого директора, Сергей Куриленко – на должность руководителя всех тепловых электростанций ДТЭК, Сергей Тазин и многие другие. Назначить Сергея Зуева Абромавичус уже пытался с помощью третьего по счету конкурса, два предварительных блокировались комиссией при Минэнергоугля под предлогом того, что отклоняли всех кандидатов, что играло на руку Константину Григоришину так-как и.о. в октябре 2015 года был назначен Всеволод Ковальчук, который до этого был первым заместителем руководителя Укренерго Юрия Касича (менеджер Григоришина).

Сумыхимпром

Димитрия Каландадзе на эту должность, по информации многих СМИ лоббировал в Кабмине лично Абромавичус, любой другой информации с кем может быть связан Димитрий Каландадзе в просторах Интернет мы не нашли. В скудных данных биографии Димитрия Каландадзе сказано, что он с 2007 по 2012 возглавлял крупные грузинские горнодобывающие компании RMG Copper и RMG Gold из Rich Metals Group (RMG), а также GeoProMining, после чего в 2013 году возглавил собственную компанию Agromax поставляющую оборудование для животноводческих хозяйств. Как оказалось – эта биография очередное намеренное замыливание глаз, ведь разгадка крылась периодом раньше. Для прояснения картины мы воспользовались профилем на Linkedin Димитрия Каландадзе где указано, что с 2004 по 2010 год он работал исполняющим директором в Quartzite LLC, которая как оказалась была дочерней компанией GeoProMining. Именно в 2004 году, принадлежащее на 97% государству Грузии «Маднеули» (золотодобывающий горно-обогатительный комбинат), вместе с ее дочерней структурой «Кварцит» было приватизировано по заниженной стоимости российской группой «Промышленные инвесторы», принадлежащее мультимиллионерам Сергею Генералову и Симану Поваренкину. Акции компании после приватизации были переведены на британскую компанию Stanton Equities Corporation.

По материалам мировых СМИ, столь выгодную сделку российские предприниматели смогли провести благодаря поддержке Михаила Саакашвили (Президент Грузии с января 2004 года). В те года, советник американского президента Джимми Картера — Джон Хелмер, который считается признанным экспертом в области добычи золота и полезных ископаемых, опубликовал три статьи о том, как в Грузию входит большой российский капитал. В его статьях прямо говорится о том, что совладельцем британской компании “Stanton Equities Corporation”, которая приобрела АО “Маднеули” за цену ниже его рыночной стоимости, является дядя грузинского президента Михаила Саакашвили — Темур Аласания. Финальной точкой в нашем расследовании стало то, что по архивной информации грузинских СМИ, в том же 2004 году главой наблюдательного совета АО «Маднеули» был назначен Коба Накопия, уже сейчас известного в просторах Интернет как «Золотая кредитка Саакашвили». К примеру, на собственные средства Накопия обеспечил дополнительный комфорт президентского “Боинга” Саакашвили, оплатил свадьбу двоюродного брата Саакашвили – Ники Аласания и т.д. Коба Накопия, ко всему прочему, вместе с Саакашвили перебрался в Украину, так он участвовал в конкурсе на главу Укртранснефти, но председатель Нефтегаза тогда избрал более подходящего по профилю нефтяника Николая Гавриленка. По последним событиям, Кобу Накопию в Борисполе депортировали обратно в Грузию по причине финансирования беспорядков организованных Саакашвили. Тем не менее, до сих пор Димитрий Каландадзе на должность не назначен, так как предприятие Сумыхимпром находиться в режиме санации под кредиторским контролем Дмитрия Фирташа, юристы которого через суды всячески оспаривают правомерность конкурса и назначений.

Укрспирт

По результатам четвертого(!?) конкурса на главу Укрспирта в апреле 2016 года, еще до официального объявления итогов, определенные участники дали интервью СМИ, что один из претендентов литовец Арвидас Липскис, работавший около года на позиции заместителя по коммерции беглого от правосудия экс-главы Укрспирта Михаила Лабутина, уже давно собирает себе команду, приглашая потенциальных сотрудников. Закрытые заседание проходили в спешке, буквально за неделю до назначения Министром МЕРТ Степана Кубива. Естественно, после окончательного ухода Абромавичуса из Правительства, литовец так и не был назначен, несмотря на «победу» в конкурсе.

Аграрный фонд

Еще в январе 2015 года распоряжением Кабмина, Радченко Андрей был назначен заместителем главы ПАТ «Аграрный фонд», 25 февраля был назначен главой правления. Андрей Радченко с 2007 по 2011, был руководителем “ПИО Глобал Украина” а позднее -одним из руководителей инвесткомпании Phoenix capital (созданная выходцами из Concorde capital). C 2011 года работал управляющим директором группы компаний «Арго солюшнс», принадлежащее через кипрскую компанию гражданину РФ Троневу Олегу Васильевичу, директору филиала Росгосстрах и Балакину Дмитрию Федоровичу, предположительно заместителю директора по логистике российской Технопромэкспорт. Утверждать кто реально лоббировал Радченка на должность сложно, ведь его взяли еще до необходимости проведения конкурсного отбора и назначили распоряжением Кабмина.

Укрзализныцяпостач

И.о. руководителя с начала 2015 года был назначен Хорощак Евгений, бывший советник инвестиционной компании Dragon Capital, в которой трудился и сам экс-Министр Андрей Пивоварский. В конце 2015 года Хорощак уволился по собственному желанию, правда уже в 2016 года Хорощака задержало НАБУ, по подозрению в особо крупных растратах госимущества. В частности, он покупал для “Укрзализныци” металлические детали с сверхвысокими ценами — утверждали следователи НАБУ.

Илличевский морской торговый порт

13 октября 2015 года Комитет по назначениям руководителей особо важных для экономики предприятий при Министерстве экономического развития и торговли Украины, определил кандидата на должность руководителя государственного предприятия “Илличевский морской торговый порт» — им стал Крыжановский Сергей. По информации многих источников, главным лоббистом этого назначения являлся Михаил Саакашвили, чей интерес к назначению директора ИМТП «простимулировал» одесский бизнесмен Шота Хаджишвили. Сергей Крыжановский ко всему является кумом Шоты Хаджишвили, который долгое время работал у Шоты директором Илличевского ООО «СП Рисойл Терминал. В качестве благодарности, группа RISOIL S.A.в 2015-2016 годах начала щедро финансировать фонд экс-председателя Одесской областной администрации Михаила Саакашвили «На благо Одессы».

Не будем рассматривать оставшиеся в Постановлении Кабмина крупные компании, так как в период работы Комитета по назначениям руководители на остальных предприятиях не поменялись. Полная ответственность за набор вышеупомянутых руководителей лежала исключительно на большинстве членах Комитета по назначениям, это уже было нами доказано законодательно, и судя по предоставленной биографии последних, мы уверены, что даже самые ярые почитатели иностранцев экс-министров должны согласиться, что этот букет менеджмента – банальное повторение сценариев двух десятилетий в Украине, когда министры уходили в отставку богатейшими людьми. Пока делались деньги, украинцы наблюдали многочисленные яркие презентации проведенных реформ, были наблюдателями многих громких скандалов вызванных последними в СМИ и к сожалению, с помощью мощнейшей промывки мозгов, мы все с вами вроде бы даже поверили в то, что иностранным «заробитчанам» действительно не дали работать – по истине величайший фокус с отвлечением внимания.

(продолжение следует)

Сергей Никонов, ”ОРД


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Все это очень напоминает схему, как Янукович получил миллионы долларов в качестве гонорара за ненаписанные книгу…

В последний день года, 31 декабря прошла незамеченной новость о том, как Арсений Яценюк разбогател на 1,5 миллиона долларов.

На данный факт обратил сегодня внимание в ФБ народный депутат Сергей Лещенко.

Купив за 150 тысяч долларов акции канала «Эспрессо», через полгода он продал их в десять раз (!) дороже. То есть, доход составил 1000% за шесть месяцев!

Оказывается, все эти годы у Яценюка якобы был опцион от своего однопартийца Княжицкого на приобретение 30 процентов в телеканале «Эспрессо», причем закреплен в гривне.

А теперь вспомните, как депутат Княжицкий разрушал канал TVi — и реакцию Яценюка на это. А точнее, ее отсутствие.

Поэтому, даже если опцион и был, то в виде платы за молчание, когда в угоду Арбузову с Клименко тогдашние оппозиционеры уничтожили последний оплот свободы слова на телевидении.

Но, поскольку опцион никто не видел, с такой же вероятностью можно утверждать, что его не было. То есть родился он только сейчас для легализации денег.

И все это очень напоминает схему, как Янукович получил миллионы долларов в качестве гонорара за ненаписанные книгу.

Мною направлено заявление о преступлении в НАБУ в связи с опционом Яценюка. А пока — мой видеоблог на эту тему для 24 канала.

В останній день минулого року, 31 грудня пройшла непоміченою новина про те, як Арсеній Яценюк збагатів на 1,5 мільйона доларів. Купивши за 150 тисяч доларів акції каналу "Еспресо", через півроку він продав їх удесятеро (!) дорожче. Тобто дохід склав 1000% за шість місяців!Виявляється, усі ці роки в Яценюка начебто був опціон від свого однопартійця Княжицького на придбання 30 відсотків у телеканалі "Еспресо", при чому закріплений в гривні. А тепер пригадайте, як депутат Княжицький руйнував канал TVi – і реакцію Яценюка на це. А точніше, її відсутність. Тому, навіть якщо опціон і був, то у вигляді плати за мовчання, коли на догоду Арбузову з Клименком тодішні опозиціонери знищили останній оплот свободи слова на телебаченні.Але, оскільки опціон ніхто не бачив, з такою ж самою вірогідністю можна стверджувати, що його не було. Тобто народився він лише зараз для легалізації грошей. І все це дуже нагадує схему, як Янукович отримав мільйони доларів у якості гонорару за ненаписані книжку. Мною направлено заяву про злочин до НАБУ в зв'язку з опціоном Яценюка. А поки – мій відеоблог на цю тему для 24 Каналу.

Posted by Сергій Лещенко on Dienstag, 9. Januar 2018

24ua.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сенсационные результаты опроса Киевского международного института социологии (КМИС), отдавшие пальму первенства на выборах президента Виталию Кличко навели шороху как в провластной, так и оппозиционной среде.

Пиарщики «покращення» среагировали оперативно. Они быстренько разместили в СМИ «правильный» рейтинг от контор, регулярно выставляющих ПР и ее лидера впереди планеты всей.

А вот, так называемая, объединенная разбродом и шатанием «тушек» оппозиция до сих пор в себя прийти не может. Бедного Арсения Петровича, слившего в едином экстазе свой «Фронт змин» с «Батькивщиной» без Юли, понесло по диаспорам, иностранным послам и, естественно, на встречу с Виктором Януковичем. Последнее сомнительное мероприятие, к слову, порядочные оппозиционеры проигнорировали.

О том, что пути-дорожки Яценюка с заклятыми друзьями по оппозиции после «удара» рейтингом Кличко разошлись, лишний раз свидетельствует поход на Банковую. Это унылое действо он пытался выставить как подвиг – кролики, мол, не боятся ходить в логово врага. Другой вопрос, что в то самое «логово» проложены торговые пути по поставке «тушек», и Арсения Петровича встречают там как оппозиционного лидера, так и бизнес-партнера, который не станет рушить партнерские отношения и ослабевать власть. Усиливаться новоявленный глава политсовета «Батькивщины» может за счет других оппозиционных партий. Если повнимательней присмотреться – «тушек» и там хоть отбавляй.

Секрет разведения кроликов

Высокие рейтинги Виталия Кличко ударили по нему самому и возглавляемой им политической силе. В первую очередь, успехи мощного конкурента оказались не на руку мечтающему получить заветную булаву Арсению Петровичу. Яценюк отлично понимает, что на электоральном поле ПР поживиться нечем, а в «Батькивщине» он до сих пор наглый чужак, потому свои позиции можно усиливать только за счет разброда и шатания других оппозиционных сил.

На первый взгляд самая монолитная и дисциплинированная фракция парламента, незапятнанная политической и экономической коррупцией, достойно выдержит любой натиск извне. Однако, происходящие внутри «УДАРа» процессы свидетельствуют об обратном. Кое-кого, поговаривают, уже неплохо отблагодарили за «слив» «УДАРа». И необратимые процессы раскола партии начались.

Первая ласточка – мощным информационным атакам на ресурсах, которые связывают с правой рукой Яценюка Мартыненко, подверглись практически все соратники и сам Виталий Владимирович. За исключением, называющего себя «серым кардиналом» и «мозгом партии» Ковальчука и его верноподданных.

Внутри партии говорят, что главный парламентский «тушковод» Николай Мартыненко нашел себе еще одного «кролика», теперь уже в рядах «УДАРа». С его помощью бизнесмен от политики планирует поправить плачевные дела и рейтинг бывшего лидера уже несуществующего «Фронта змин». А заодно получить огромный ресурс для торгов с властью с целью усиления, а то и расширения собственного бизнеса.

Взамен «любый друг» поможет Ковальчуку реализовать собственные неподъемные амбиции – усилить позиции нового «кролика» внутри «УДАРА» путем компрометации однопартийцев, ну и, естественно улучшить материальное положение.

Спецоперация «кролик в боксерской шкуре» заведомо обречена на успех. Ведь «любый друг» отлично умеет ладить с этими милыми зверушками. А последние очень любят его за капусту, которой, надо сказать, предостаточно. Того и гляди, скоро в парламенте появится новая фракция «Колины кролики за капусту»…

Лузер

Кандидатуру для решения вопросов Яценюка, надо сказать, Мартыненко подобрал наиболее подходящую. Виталий Анатольевич, подобно Арсению Петровичу, амбициозен, но не настолько силен, умен, красив и богат как его однопартийцы. А положение, правой руки самого сильного украинского политика обязывает преуспеть хотя бы в последнем из вышеперечисленных качественных показателей. Ну не губы ж ботоксом как Рая Богатырева накачивать…

Тем более что, занимаясь бизнесом, ему не удалось обрасти жирком в виде яхт и многомилионных банковских счетов. Что с годами только усиливало комплекс иждивенца при богатой жене и высокопоставленном тесте.

Виталия Анатольевича Ковальчука вместо пафосных выражений «серый кардинал» и «мозг партии» можно величать проще – «лузером». Многие партийцы еще в период назначения Ковальчука главой избирательного штаба удивлялись происходящему – ведь в партии много состоявшихся и состоятельных людей, к коим зять влиятельного человека и специалист по банкротствам крупных предприятий Ковальчук уж никак не относится.

«Ну как мог Кличко отдать бразды правления влиятельной политической силы и свой собственный рейтинг, на котором партия и держится, в руки социально не состоявшегося человека, в простонародье именуемого «лузером»? – восклицали они.

Тяжело не согласится. Судя по официальной биографии, Виталию Анатольевичу успех в бизнесовых делах не сопутствовал. Судя по нищебродской декларации , он влачил жалкую жизнь альфонса при состоятельной супруге.

Комсомольский банк, в котором «серый кардианал» начинал карьеру лопнул с деньгами вкладчиков. Следующими «успехами» было банкротство двух крупных предприятий и неминуемая тюрьма, от которой «мозга партии» якобы отмазывал сам Леонид Кучма, хороший приятель тестя Ковальчука.

Как утверждают знающие люди, первая бизнес-удача настигла Виталия Анатольевича именно в занятии политикой. В 2007 году он стал заместителем главы РГА и возглавил комиссию по вопросам эффективного использования коммунальной собственности и аренды.

Район обанкротить не удалось. Но в это же время, с помощью админресурса, ему удалось сколотить какой-никакой бизнес, дабы не сидеть на шее у влиятельного тестя и жены. У Ковальчука якобы появилось несколько ларьков !!!

Провал за провалом

Специалист по банкротствам оправдал самые плохие ожидания однопартийцев. За месяц до выборов в парламент в октябре 2012 глава избирательного штаба сумел «убить» целых 4% рейтинга «УДАРа».

Как минимум 10 депутатских мандатов для «УДАРа» «талантливый» руководитель «слил» тупо и без особых изысков. Получив данные исследования с 18% доверия избирателей, Ковальчук решает закрепить успех роспуском штабов «УДАРа»! Обозленные агитаторы и активисты, которых сокращали сотнями и без выплат за две недели до выборов, быстренько разнесли эту весть среди друзей и знакомых, сократив потенциальный электорат примерно на четверть. До сих пор в регионах люди жалуются, что им не заплатили, обвиняя в этом, в первую очередь Виталия Кличко , а не его тезку Ковальчука…

К слову, сокращение активистов было вынужденной мерой, поскольку на тот момент партийная казна была разворована. Злые языки с хорошим зрением и отличной памятью уверены что «крысятничество» – дело рук мечтающего разбогатеть начштаба.

Около месяца назад Виталий Анатольевич подтвердил реноме «лузера». Несмотря на его опеку избирательным штабом или благодаря этому кандидат от «УДАРа» со свистом пролетел мимо мэрского кресла Василькова…

История с партийными списками, пожалуй, единственное светлое пятно на всей деятельности начштаба. И то, лишь потому, что Кличко самолично выкинул половину отобранных Ковальчуком кандидатов. Пусти глава партии на самотек (читай под контроль «толкового» начштаба) и этот процесс (как выборы в ВР и Василькове), о рейтинге «УДАРа» можно было бы забыть давно.

Кличко – проект «Ющенко-2»?

Столь очевидные провалы «серого кардинала» позволили ему не только остаться на своем посту, но и начать войну за усиление собственного влияния внутри партии.

Партийцы говорят, что благодаря Ковальчуку в Украинском демократическом альянсе за реформы «демократия» осталась только в названии. Все нити руководства региональными организациями сконцентрированы в руках «лузера». Внутри фракции «УДАР» в парламенте сформирована собственная фракция Ковальчука. Всем он внушает, что создал в партии огромнейшее влияние, позволяющее умножить на ноль мнение лидера. Собственно, поэтому Виталий Анатольевич именует себя не иначе как «руководитель партии».

Саккумулировав в своих руках все рычаги влияния на партию и ее лидера Ковальчук стал способен на свою игру. И как подружившийся с главным кролиководом парламента Виталий Анатольевич разыграет в нынешнем политическом раскладе «джокера» Виталия Кличко с его высоким рейтингом еще тот вопрос. Ведь в нашем политикуме возможно все – от откровенного предательства в обмен на высокую и хлебную должность до распродажи политических активов мелким оптом, за счет тушкования собственной фракции в «УДАРе».

Почему Кличко не видит, как уничтожают «УДАР» и его самого как политика? Ответ прост – Ковальчуку удалось создать вокруг главы «УДАРа» уютный вакуум и дозированно поставлять нужную информацию. Истинное положение лидера партии Кличко, похоже, не видит сам Кличко. Как результат – настоящего политического и спортивного тяжеловеса все чаще начинают сравнивать с пчеловодом Ющенко.

Секрет своего сверхвлияния на лидера «серый кардинал», посмеиваясь, раскрывает в кулуарах парламента чуть ли не каждому встречному. По версии Виталия Анатольевича у Виталия Владимировича большие уши. И главное стоять рядом, и что-то в них нашептывать. Да, и рядом с большими ушами «Лидера» всегда находятся только его люди.

Теперь личные позиции Ковальчука помогает усиливать известный «тушковод» и «кроликовод». Мартыненко, в свете очень непростых отношений внутри «Батькивщины», очень важно иметь под рукой «фракцию Ковальчука» в составе «УДАРа», которую Кличко уже не сможет контролировать.

Кто знает, какими будут дальнейшие политический расклады. Вдруг объявят президентские выборы в один тур, оппозиционные партии созреют в выдвижении единого кандидата или коммунисты выйдут из парламентского большинства? Эти вопросы делающему бизнес на политике «любому другу» Мартыненко придется решать за счет «тушек» Ковальчука – то ли поставлять «депутатину тушкованную» фракции ПР. то ли их руками голосовать за Арсения Петровича как за самого достойного, и главное заслуженного кандидата от оппозиции. В любом случае «тушкование» «УДАРа» спишут на Кличко, тем самым похоронив его как политика.

О действительно «сером» и неприметном интригане Ковальчуке никто и не вспомнит. Безликий специалист по банкротствам на тот момент будет праздновать излечение от комплекса иждивенца при богатой жене, влиятельном тесте и коллегах-миллионерах. И не за счет сверхприбылей с «вымученных» в Голосеевском районе МАФов, а благодаря дружбе с самыми успешным «кролиководом» мира сего.

А Кличко, не раскрыв глаза на происходящее, может превратиться Ющенко-2 – с комфортом и уютным мирком, созданным «любыми друзями». Только вот стоит помнить, что финал у этой истории весьма грустный – в коленнолектовой позе возле «вулыка». Вряд ли такого хочет человек, уже привыкший победно вздымать руки вверх после противостояния с любым соперником.

Короля, как известно, делает свита. И если Кличко тщательней не присмотреться к происходящему в партии, Ковальчук его таки «сделает». По полной программе. А жаль…

Семен Кутепов

vlasti.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Российские следователи якобы нашли фотографию членов УНА-УНСО 1992 года.

Власти России обвиняют экс-премьера Украины Арсения Яценюка не только в участии в боевых действиях в Чечне, но и в Приднестровье.

Об этом свидетельствуют результаты экспертизы, датированной 2015 годом, из материалов дела, которые опубликовала пресс-секретарь Яценюка Ольга Лаппо.

“Теперь кремлевское кривосудие вменяет Арсению Яценюку еще и участие в боевых действиях в Приднестровье…”, – написала она на своей странице в Facebook.Российские следователи якобы нашли фотографию членов УНА-УНСО 1992 года в Приднестровье.

“На ней “росэксперты”” смогли “идентифицировать Арсения Яценюка”, – отмечает Лаппо.

Как уточнила Лаппо в комментарии Украинской правде, это материалы следствия, на основании которых суд в России принимал решение о заочном аресте Яценюка.

“Как вы понимаете, о суде и его решении все узнали уже постфактум. Материалы получили недавно. Еще изучают”, – отметила пресс-секретарь.

Как сообщал Корреспондент.net, в ноябре 2015 года глава Следственного комитета РФ Александр Бастрыкин заявил, что Арсений Яценюк якобы воевал в Чечне против России. По его словам “следствием установлено, что в период 1994-1995 годов в составе карательного отряда Арго, а затем Викинг, руководимого Александром Музычко, против военнослужащих российских ВС воевал Арсений Яценюк”.

Корреспондент


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В том, что Кроль стал телемагнатом, ничего зазорного как бы нет. Ведь не фабрику же по производства кокса в Колумбии купил…

Аж за целых 46 тыщ гривен приобрел 40 процентов телеканала Эспрессо.

И теперь вошел в доляшку с женой Авакова, которой там тоже, оказывается, принадлежит 30 процентов…

А чего? Все нормально. Украина — это страна равных возможностей, где любой чел, имеющий лишние полторы (ну, чуть больше) штуки баксов, может приобрести 40% процентов смотрибельного телеканала…

Нет-нет, не полураскрученного сайта. а целого телеканала…

Просто Кролю свезло…

За что ему, кстати, просто огромное спасибо…

Потому что до того, как Кроль выскреб из норы последние 46 тыщ гривен, мы как-то не были в теме насчет того, что в Эспрессо заказывает музычку еще и жена Авакова.

Теперь знаем.

Так что Кролю спасибо еще и за то, что он подсказал, какой именно канал, кроме 5-го, ньюсвана и далее по спискам телеканалов, которые контролирует вся бригада с Печерских холмов, гражданам Украины категорически смотреть не можно…

Даже, несмотря на то, что, ощутив новые возможности телемагната, Кроль может запустить «Извращенец-шоу» где будет выходить в эфир, одетым только в очки, уши и кулю в лоб…

Думая, что он скоро может стать президентом Украины, потому что Трамп перед тем, как стать президентом США, тоже вел свое ток-шоу на телевидении…

А иначе какого бы хрена Кроль начал инвестировать деньги в телебизнес…

Андрей Капустин

ПОЛИТОЛОГ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Дипломатичну академію при МЗС реорганізували в науково-навчальний заклад післядипломної освіти.

З новою постановою втратив чинність і старий статут, яким закріплювалось місцезнаходження Дипакадемії на вулиці Великій Житомирській, 2.

Адреса могла загубитись цілком невипадково. В мене є дані, що на будівлю ахітектора Беретті 1860 року побудови на Михайлівській площі накинув оком Яценюк. За моїми даними, він планує розташувати там свій фонд “Open Ukraine”. Спершу в приміщенні академії мають лишитися тільки частина навчальних приміщень, а решту з застосуванням шахрайських схем через договори оренди приберуть до рук.

Звернувся до НАБУ щоб там провели розслідування цієї оборудки з метою відчудження нерухомості в центрі міста!

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Екс-прем’єра допитають як свідка.
Прокуратура в суді у справі про держзраді Віктора Януковича планує допитати в якості свідка екс-прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, який на момент Революції Переваги очолював партію “Народний фронт” і мав безпосередні зустрічі з колишнім президентом. Про це повідомляє УНІАН.
“Яценюк був допитаний в якості свідка під час провадження досудового розслідування. Кличко і Тягнибок не допитувалися як свідки, тому що вони не володіють інформацією, яка є корисною для досудового розслідування відносно даного злочину. В суд буде викликати тільки Яценюк”, – сказав прокурор головної військової прокуратури Генпрокуратури України Руслан Кравченко, відповідаючи на питання, чи планується допит в суді Яценюка, Віталія Кличка та Олега Тягнибока.
При цьому він зазначив, що всього сторона звинувачення планує допитати 150 свідків у справі.
Нагадаємо, раніше в Генпрокуратурі заявили, що в разі обвинувального вироку Януковичу українські силовики зможуть доставити його в Україну відбувати покарання.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Жартівливий відеомонтаж в Facebook опублікував Джон Сміт.

Відео набирає стрімку популярність. Короткий ролик розповідає, як саме колишній прем’єр-міністр України “воював” в Чечні, в чому його завзято звинувачує Кремль. “Увага! Мені в руки потрапило відео-доказ злочинів Яценюка в Чечні! Терміново передайте його ололо-слідчим РФ!”, – жартівливо підписав відео Сміт.

Читайте також: Яценюк не мітить у крісло голови Нацбанку – Іванчук

Стопудово так і було”, “Все, спалили Сєню, це вже точно докази для Інтерполу”, “Так, покуралесил Сеня там, Гаага точно світить”, ” Всіх повбивав, всіх повбивав, всіх. Хух!” – коментують гумористичні кадри користувачі.

Зазначимо, що РФ подала в Інтерпол запит на оголошення Яценюка в міжнародний розшук за його участь на стороні НВФ в Чечні. За інформацією РФ, екс-прем’єр нібито з автомата Калашникова вбив 30 і поранив 13 російських солдатів під час бойових дій в Грозному.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Колишній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк не збирається претендувати на посаду голови Національного банку.

Про це заявив заступник голови фракції “Народний фронт” і голова парламентського комітету з питань економічної політики Андрій Іванчук в інтерв’ю “Фокусу”, передають “Українські новини“.”Його (Яценюка) позиція в тому, що керівником Нацбанку повинен бути не політик, а фахівець. Він із політики йти не збирається”, – сказав депутат.

Читайте також: Не відводьте свій погляд….Зупинись, подивись йому в очі…

На думку Іванчука, головний мінус політики чинної голови НБУ Валерії Гонтаревої – те, що кредити не стали доступними для бізнесу й звичайних громадян.Також він зазначив, що НБУ вирішив провести масову ліквідацію банків, що позначилося на економіці країни й вплинуло на інвестиційний клімат.Як відомо, Гонтарева вирішила подати у відставку з посади голови Нацбанку з 10 травня.Вона заявила, що обговорила з президентом Петром Порошенком кандидатуру свого спадкоємця.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO