Теги Posts tagged with "Вибори"

Вибори

Через проведення виборів у анексованому Криму, підсумки голосування в Росії можуть не визнати міжнародною спільнотою.

Таку заяву зробила посол США в Україні Марі Йованович.

Вона нагадали, що Крим – це Україна, відтак після анексії півострова будь-які вибори, які проводилися Росією на анексованій території, не визнавалися міжнародною спільнотою. З такою заявою вона виступила в ефірі телеканалу “Прямий”, відповідаючи на питання, чи будуть США визнавати вибори президента РФ в окупованому Криму, які відбудуться 18 березня, і чи будуть визнавати Володимира Путіна як законного президента.

“Я думаю, що як і зі всіма виборами в Криму – спосіб, в який ми трактували ці вибори в минулому, є таким, що ми не визнали їх”, – підсумувала Йованович.

24tv.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Чиновники не хочуть проводити реформи, бо розуміютьякщо країна зміниться, то їм у ній не буде місця, вважає топовий HR-менеджер та екс-голова Нацагентства з питань державної служби

Денис Бродський відомий у світі великого бізнесу як професіонал з управління персоналом. За його плечима – досвід у таких бізнес-гігантах, як “Miratech” “Platinum Bank”, “GlaxoSmithKline” та інші.

Після Майдану він проміняв розвиток крупних корпорацій на державну службу. Зокрема, очолив одну з найбільш застарілих за ментальністю структур – Національне агентство з питань державної служби.

Його боротьба з бюрократією була відчайдушною, але короткою. Топовий HR-менеджер пропрацював на державу близько шести тижнів. І пішов – І пішов – бо зрозумів, що зсередини цю битву не виграти.

Ми зустрічаємося з Денисом Бродським через чотири роки після цих подій. Нині він успішно працює в бізнесі, де правила гри йому близькі та зрозумілі. Але щойно мова заходить про чиновників, він, навіть через стільки часу, не стримує емоцій на їхню адресу.

Що вразило успішного бізнесмена в державній системі? Який він – типовий український чиновник? І чи здатна виборча реформа запустити соціальний ліфт в Україні?

Денис Бродський розповідає спецпроекту “Вибори вибори”.

 

– Ви працювали в Нацагентстві з питань державної служби менше місяця. Чому пішли?

– Досвід був жахливий, але цінний. А пішов з дуже простої причини. Оскільки маю голову на плечах, достатньо швидко зрозумів, що всі люди, яких затягли тоді в уряд і навколо нього, були ширмою.

– Для кого?

– Для Петра Олексійовича ПорошенкаАрсенія Петровича Яценюка та інших політиків. Вони ніколи не хотіли виконувати те, що заявляли у з трибуни Майдану.

Нікому не потрібні були ці реформи. Потрібен був косметичний ремонт – завести нові обличчя, бо запит був величезний. А далі треба було зробити так, щоб ці нові обличчя нічого не могли зробити.

Витрачати своє життя на безглузду роботу мені не хотілося.

– Ви відчули спротив?

– Ні, спротив можна подолати. Не було запиту. От ти приходиш, і є якісь політичні лідери – люди, покликані визначати напрямки змін.

Коли ти працюєш з людьми, яким на цей напрямок начхати… І єдине, що їх цікавить, – щоб Європа дала кредити, а для цього треба мати якусь там фікцію, що щось там десь відбувається. То навіщо все це?

У нас країна тільки зараз остаточно зрозуміла, з якою владою ми маємо справу. Вона, на мій погляд, з моральної точки зору гірша за попередню. Ті хоч прийшли до влади шляхом типу виборів. А Петро Олексійович на крові. У нього моральний обов’язок такий, як у нікого.

Мав достатньо часу поспілкуватися з цими людьми близько і зрозуміти, що нічого людського в них немає. І досвід усіх цих реформ та невеличких змін у країні за останні чотири роки – це досвід того, як люди намагаються щось зробити, а система пручається.

Ти можеш написати найпрекрасніший закон, який не буде виконуватися. Або в нього напхають таких правок, що він не буде працювати.

 

– Ваше перше враження від чиновницької системи?

– Люди без змісту, без сенсу, без совісті.

Було сподівання, що в країні щось зміниться. Але я не для цього залишав роботу, жив на власні заощадження, економив на всьому, не їздив у відпустку.

Коли був у центрі великих урядових подій, спочатку здавалося, що ці люди просто не знають, що і як робити. Що треба їм підказати, розказати. Жахливим було визнання того, що вони краще за мене знають, як треба. І для них це загроза.

Вони чітко усвідомлюють, що якщо зробити реформи, то буде інша країна, у якій їм немає місця. Вони все знають!

Думаєте, Петро Олексійович з командами своїх радників не знають, як побудувати нормальну систему прокуратури? Знають!

Чи не знають, як побудувати Державне бюро розслідувань, провести судову реформу? Все вони знають. Просто живуть з іншою метою. Тому весь свій досвід і знання будуть використовувати проти нас.

Нема нічого більш жахливого, ніж професійні покидьки. Це люди з дуже якісними професійними знаннями і дуже поганими моральними стандартами. Вони всю міць своїх знань використовують проти нас і проти країни.

– Чи схожий принцип підбору персоналу в бізнесі та на державній службі?

– Якщо казати про великий, успішний бізнес, то він працює зовсім за іншими принципами. Там від людей потрібні професійність, знання, відповідальність, порядність.

А на держслужбі в Україні потрібні лояльність, безхребетність, вміння не ставити питання і тихенько робити те, що тобі сказали. Вчитися красти, шукати своє місце в системі.

Є така теорія соціальних ліфтів. Соціальний ліфт – це шлях, яким людина просувається, аби досягти успіху, суспільного визнання і чималого прибутку.

Якщо подивитися на цивілізовані країни, що є в суспільстві соціальними ліфтами? Військова служба, наприклад. Зіркові генерали США стають найвищими посадовцями країни. Це люди, яких потім забирає приватний бізнес.

У нас таке є? Немає. Наука, освіта – кращі науковці працюють на величезні державні інституції, аналітичні центри. Економісти-науковці працюють де? У Всесвітньому банку або у Федеральній резервній системі. А в нас? Немає.

Партійне життя в більшості країн стає соціальним ліфтом.

А хто в нас у країні досягає успіхів? Чиновники, прокурори, судді. І їхні діти. У нас побудовано соціальний ліфт для касти покидьків.

Єдине, де це не працює, – бізнес. Там інший соціальний ліфт. Якщо ти професійний, порядний, відповідальний – ти досягаєш успіху. Тому ми й живемо в паралельних світах – бізнес окремо, держава окремо.

Соціальні ліфти зруйновано. Якщо кожні чотири роки під час виборів люди хоча б трішки замислюються про своє майбутнє, вони в розпачі. Немає за кого голосувати. Немає лідерів у країні.

І це свідомо побудована система. Бо якщо ці соціальні ліфти будуть працювати, то на зміну цим покидькам прийдуть нормальні люди. Ця влада буде опиратися і робити все можливе, щоб нормальних людей не було. Ця система працює на випередження.

 

– Саме через це бізнесмени, які після Майдану намагалися реформувати владу, пішли з посад?

– Знаєте, державне управління – це ієрархічна система. Є президент, є люди які йдуть за ним, – голова уряду, члени Кабміну, державні секретарі тощо. Це ієрархічна система, у якій завжди хтось є головним.

Наприклад, у хорошого керівника у бізнесі є важлива функція щодо людей, йому підпорядкованих, – бути “парасолькою”. Бути людиною, яка допомагає своїм підлеглим досягти успіху. Коли треба – захищає.

Державні управлінці цю функцію “парасольки” виконують, але в кримінальному розумінні як “криші”, а не як “парасольки”, яка прикриває своїх людей, допомагає своїм підлеглим досягти успіху.

Ви думаєте, якщо в моїх підлеглих щось не виходить, я їм не допомагаю? Я піднімаю цю “парасольку” і захищаю їх. Тож, коли відчуваєш, що ти там один на один з системою, що ніхто згори тебе не захистить, не допоможе, навіть слова не скаже, коли тебе будуть жерти… То навіщо?

– Можливо, питання в зарплаті? Якщо зробити їх високими, чи буде це запобіжником?

– Це є необхідним, але не є достатнім.

– Що тоді треба зробити?

– Начальство має не красти. Приклад подавати. І все. Для початку.

Знаєте, діти навчаються від батьків, підлеглі – від керівників, від лідерів навчаються нації. Моральний приклад треба.

Петро Олексійович свого часу втратив фантастичну важливість. У нього кредит довіри був шалений.

Він міг прийти у Верховну Раду і сказати: “Мені чхати, що вас тут 450 пишуть закони. За мною Майдан стоїть, за мною мільйони. Завтра ви ухвалюєте оцей, оцей і оцей закони. Завтра в нас новий закон про вибори, післязавтра – новий закон про прокуратуру. За тиждень у нас новий закон про держслужбу. Я змінюю країну! Я не краду і ви не крадете!“.

Депутати після Майдану були налякані.

Згадую часи, коли ця гідра почала потрошку оговтуватися. Спочатку в тебе в телефоні тиша. А потім дзвонить якийсь там Сергій Ківалов і каже: “Ну, у нас там є проект співпраці, ми давно працюємо з вашою агенцією, хотіли б організувати такий-то захід“.

Ти сидиш, у тебе вуха червоніють, волосся дибки стає. Кажу: “Вибачте, але поки я в цьому кріслі, з вами не буде жодних справ!“. А потім з’ясовується, що за законом ми таки зобов’язані щось там з ними робити. І цих дзвінків стає все більше і більше.

Вони трішки пересиділи, зрозуміли, що нічого не змінилося, подивилися на приклад… І все пішло так само, країна така, як була.

 

 У листопаді 2017 року Верховна Рада ухвалила зміни до закону про держслужбу. Тепер президент “вручну”, без конкурсного відбору може призначати губернаторів…

– У державному управлінні все набагато складніше, ніж ухвалення законів. Закон – це дорожня карта, типу “має бути зроблено те і те”. Є купа підзаконних актів і купа органів, яким надано повноваження.

Знову ж таки, у нас дивна, викривлена законодавча система. У цивілізованому світі ця система працює від Конституції, яка каже яка ідея. Через закон, який каже які правила. До процедури, яка встановлює порядок.

У нас закони в принципі є тим, що в Європі або США називали би кодексами або процедурами. Тому що вони дуже детально описують якісь речі.

Знову ж таки, конкурсну систему зруйновано. Набирають кого завгодно. Де ця ефективність?

Останнє, що я бачив, займаючись системою, це як створювалися директорати. Пишуть так: “Організаційна структура Міністерства освіти – є департаменти такі-то. Наприклад, Департамент закупівлі ліків“.

Їм кажуть: “Напишіть місію департаменту“.

Вони пишуть: “Місія – закуповувати ліки. Адже ми перейменовуємо його з департаменту в директорат закупівлі ліків“. Ох, реформу провели. Молодці!

Повна профанація!

Не знаю, скільки валер’янки треба випити, щоб це витримати. При цьому за чотири роки в нас створився прошарок професійних “реформаторів”. Це люди, зацікавлені в тому, щоб реформи ніколи не закінчувалися. І вони підтримують такі “реформи”.

– Що робити з цією армією чиновників?

– Якби сьогодні їх не стало, ми б із вами не помітили. Практично всіх треба розігнати. Нічого не зміниться. Гірше вже не буде.

– Чи здатна влада ухвалити виборчу реформу?

– Їх будуть спонукати до змін. І вони ухвалять мінімальні зміни такі, які б на поверхні виглядали як зміна виборчого законодавства. Але залишиться все, як є.

Вони ж не сидять з метою: “Ми мріємо про те, щоб Україна була іншою! Щоб до влади приходили чесні, нові люди. Щоб виборці могли висловити свою точку зору і все було прозоро, без фальсифікацій!“.

Вони думають так: “Ага, зміна виборчого законодавства. Де тут шпаринки, де ми можемо залишити все, як було? А давайте тут ще впишемо оце, і тоді нам буде легше контролювати виборчий процес“.

Знову повертаємося до моєї тези – це професійні покидьки. Вони працюють проти нас. Працюють дуже професійно.

Але я не кажу, що треба скласти лапи і нічого не робити. Якщо буде законодавство краще за попереднє – це вже крок уперед.

Маємо тиснути. Треба усвідомити, що не можна йти з ними на компроміс.

– Хоча, здавалося б, влада має бути працівниками, обслуговуючим персоналом. А народ – роботодавцями.

– Тут ніколи такого не було. Цей державний апарат побудовано за часів Петра І. Він тоді був інституціолізований. Але в нього закладено принцип, який дістався нам у спадщину від монголо-татарського іга – ярлик на правління.

Ось тобі територія, ось тобі хлібне місце. Ти тому, хто дав тобі ці повноваження, “відстьогуєш”, решта твоє. Так було побудовано Монголо-татарську імперію. І єдиний простір у світі, де ця модель живе досі, – пострадянські країни.

Ніколи жоден з цих людей не був із ментальністю служителя. У нас були слуги народу за радянських часів? Ні. Сервісного менталітету ніколи не було.

 

– Чи реально це змінити?

– Змінити не можна. Можна тільки замістити. Новим урядом, дійсно новими законами, а не косметично підфарбованими. Я б уже зараз ухвалював окремий закон про реформу державного управління трирічної дії. Який давав би повноваження всіх цих покидьків повиганяти, набрати інших людей, платити інші заробітні платні.

Я би будував це не на засадах законодавчих, а на засадах добровільного контракту.

Хочеш на державну службу – підписуєш добровільний контракт. Що ти береш на себе дуже високі зобов’язання в обмін на високу платню.

Маєш чеки складати, декларувати своє майно, будеш позбавлений посади на таких і таких умовах. Ні за який закон не сховаєшся – є тільки твій контракт із державою.

Треба радикальні зміни. Переписувати межу втручання держави, відмовлятися від усього, що не працює, бо воно не потрібно.

– А що робити з ментальністю людей?

– Людей можна змінити, але не всіх. І це теж шлях, який ми маємо пройти. Шлях довгий. Болісний.

Я не вважаю, що Майдан був даремно. Він був необхідний саме для цих ментальних змін. Якби не два Майдани, ми б все ще жили в “совку”.

Так, це не ті досягнення, на які ми сподівалися. Але навіть це краще, ніж нічого. Завдяки цим струсам ми живемо в іншій країні. Вона змінюється. Я все ж позитивно налаштований.

Просто не буде так гарно, як хотілося. Буде інакше. Ми – сильна країна.

vybory.pravda.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Украинский политолог Вадим Карасев в эксклюзивном интервью журналу Persona.Top рассказал, почему уличный политик Михеил Саакашвили будет главной интригой на президентских выборах 2019 года.

Почему на него не одели электронный браслет, берет ли он деньги у олигархов? И не менее интересное – почему Петр Порошенко уже не «барыга», а Юрий Луценко – не полный идиот?

– Ваше мнение, почему судья не направила Михеила Саакашвили под арест с ношением электронного браслета? Потому что так ей приказали в Администрации президента, которой в свою очередь указали это сделать кураторы в США? Или же это долгожданный результат судебной реформы?

– Вопрос не связан с «сигналами» с западных посольств или же президентской администрации. Как и не связано это с тем, что наша судебная система уже стала независимой и способной отправлять справедливое правосудие.

На решение судьи повлиял комплекс – плохая работа прокуроров, отсутствие серьезных доказательств и намного профессиональнее защита адвокатов, в сравнении с обвинением. Также в самом судебном заседании принимали участие народные депутаты, лидеры оппозиции, которые заявили о взятии Саакашвили на поруки. Не отбрасываем еще и фактор улицы – решение ожидали сторонники Саакашвили, представители политических партий, который нельзя проигнорировать в украинских условиях.

Важно не удариться в другую крайность – что, мол, все протестные акции, вся оппозиция, и сам Саакашвили – куплены

– Давление улицы – это правильно?

– Когда меня спросят: а что лучше – давление на суд со стороны власти, телефонное право, либо давление улицы, если она действует в рамках закона, без радикальных перехлестов? Я выберу улицу!..

Когда же в Украине будет действовать верховенство права, то тогда давление улицы перестанет быть необходимым.

Да, и судья не слишком рисковала. Это не освобождение от следствия и дальнейшего рассмотрения дела Саакашвили по сути. Он был отпущен без меры пресечения. Но ведь следствие продолжается!

Фото – Inpress

К Юлии Владимировне, судя по ее президентскому рейтингу, власть и так плывет в руки

– Власть проиграла?

– Здесь двоякая ситуация. С одной стороны – проигрыш. С другой – плюс.

Потому что, если бы Саакашвили был арестован в зале суда, то это радикализовало бы протест. Он стал бы истинным борцом против режима «барыг», жертвой политических репрессий, что ему и его сторонникам только на руку. Кроме того, домашний арест не мешал бы организовывать протесты в качестве политического лидера.

Выиграл и имидж страны, дескать, процессуальные нормы в Украине работают…

А если учесть, что в этот день проходил открытый судебный процесс по заочному осуждению Виктора Януковича, это укладывается в оптимистические ожидания от проводимой в стране судебной реформы.

Представители оппозиции, имея и так неплохие шансы, ждут выборов

– В эфире «112-го» украинский журналист Дмитрий Гордон заявил, что, скорее всего, Михеил Саакашвили получает деньги от политических спонсоров. Кто может финансировать Саакашвили?  Коломойский может? Кто еще?

– Вы от меня требуете, как когда-то говорил Путин, явки, пароли. Кто и сколько – точно не знаю (смеется – Ред.). Но ежу понятно, что выборы –занятие недешевое.

В Украине функционирует серый монетарный рынок электоральных услуг, в том числе и протестных – людей организовывать, подвозить, кормить, закупать палатки, платить суточные, командировочные. Это все складывается в достаточно внушительную цифру…

Но, констатируя этот факт, важно не удариться в другую крайность – что, мол, все протестные акции, вся оппозиция, и сам Саакашвили – куплены.

Это не так. Повторюсь, чтобы искренние порывы униженных и оскорбленных, как у Достоевского, не ушли в песок, для организации протестов нужны финансы. Важнее всего то, что массовый протест нельзя купить – всех не купишь…

Фото – politnavigator

Думаю, что у Саакашвили сработал механизм самозензуры как раз в ключе опасности быть причисленным к лику предателей Украины

Тем более, что Саакашвили – как раз тот политик, который не нацелен на бизнес, для него быть тараном – самоцель. Он отчетливо понимает, что излишние бизнес связи, финансовые обязательства – это обременительные вещи для политика, которые не дают ему летать на необходимых высотах. Его соратники, помощники, конечно же, финансируются, и эти деньги используются для организации массовых протестов. А учитывая то, что этот рынок в Украине достаточно объемный, и есть крупные игроки на нем со стороны олигархов, которые кладут в разные корзины свой монетарный ресурс, не исключаю, что они дают деньги и движению Саакашвили.

Уверен, если бы компромат на Саакашвили предоставило НАБУ, то доверия было бы больше

– Почему влиятельные политические силы в Украине очень осторожно поддерживают Михеила Саакашвили? Что в нем есть такое, что отторгает? А так и есть, потому что его рейтинг составляет от 1 до 3%…

– Когда начинается шторм, электоральные рейтинги не совсем поспевают за сейсмическими изменениями. Уже сейчас, уверен, поддержка его движения намного больше, чем была на начало осени.

Оппозиционные политики, которые поддерживают Саакашвили, понимают законы жанра, вернее, ключевой оппозиционный канон. Если будешь слишком активно поддерживать политика, он может стать безусловным лидером, а ты окажешься на вторых ролях.

Не думаю, что Деревянко, Лещенко, Соболев – это главные коррупционеры страны…

Тем более в условиях уличной стихии, где у приезжего грузинского реформатора сегодня равных нет. В этом ключе Юлия Тимошенко очень грамотно поступила, уступив ему политическую улицу, понимая, что возвращаться туда ей нет смысла. К Юлии Владимировне, судя по ее президентскому рейтингу, власть и так плывет в руки. Так вот, ее задача – помогать Михеилу Николозовичу, но не подыгрывать, не быть у него бэк-вокалом. Еще и потому, что дважды экс-президент Грузии – человек не командный, явно не сторонник хоровых политических пений, а претендующий на исключительное соло. Поэтому Юлия Тимошенко, и Андрей Садовый, и Анатолий Гриценко в его поддержке действовали очень осторожно, кроме молодых политиков, таких, как Юрий Деревянко, кто связал свою политическую судьбу исключительно с Саакашвили.

К слову, лидеру движения «Рух новых сил» на «львовской вечере» оппозиционерами Тимошенко, Садовым, Гриценко был предложен коллективный план новой революции. Находясь, видимо, тогда в эйфории от триумфального прорыва границы тот отказался. Посчитал, что один сможет таранить режим.

Конечно, мы не должны забывать, что у этого политика нет возможности претендовать на выборные должности – по Конституции в ближайшие десять лет президентом он не сможет стать, и быть избранным в парламент тоже. Поэтому его единственная стихия – это уличная политика.

Представители оппозиции тем временем, имея и так неплохие шансы, ждут выборов. Кроме того, оппозиционерам сегодня нужно быть очень осмотрительными, потому что они ведут борьбу против власти в условиях войны, когда рискуешь подставиться под обвинения в пособничестве врагу и быть причисленным к пятой колонне.

– Почему у грузино-украинского политика резко изменилась риторика? Почему он объявил о готовности сесть за стол переговоров, чтобы избавиться от олигархов, с действующим президентом Петром Порошенко, которого еще вчера называл главным «барыгой»?.. 

– Думаю, что у Саакашвили сработал механизм самозензуры как раз в ключе опасности быть причисленным к лику предателей Украины. Заметьте, он тут же (на воскресном вече 17 декабря) много говорил о личном враге Владимире Путине. И действительно, меньше о том, что главный «барыга» – это Петр Порошенко, что именно он играет на руку внешнему врагу, но и что есть еще другие олигархи – Медведчук и Ахметов. Наверняка понял, что можно нарушить меру допустимого, заиграться.

А вот здесь-таки могли поработать западные посольства в Киеве – чтобы наблюдаемый протестный виток не привел к политическому коллапсу.

Выход из берегов и отсутствие оппозиционной самоцензуры может угрожать не только власти «барыг», но и государственности. В условиях нынешней Украины эта грань очень тонкая, в отличие от стабильных демократических государств. Несмотря на то, что, например, в Германии два месяца нет правительства, государственный аппарат функционирует – бундестаг, муниципалитеты. Отсутствие правящей коалиции не несет угрозу государственности. Одно дело раскол в политике, другое дело – в государстве… Очевидно, что новыми заявлениями Саакашвили показывает, что он не такой уже и сумасброд, каким его норовят представить недруги и что его политическая борьба не выходит за красные линии.

Самой важной задачей действующего президента является не допустить Юлию Владимировну во второй тур

– Скажите, а пленки-то настоящие? Получал ли Северион Дангадзе деньги для своего патрона? На что рассчитывал Луценко с Порошенко, подсовывая обществу заведомо ложный компромат, если он ложный? Можно ли назвать этих топ-политиков полными идиотами?

– Конечно, нет…  Хотя некоторые украинские политики и живут в своих идиомах, купаются в своей риторике, которые не всегда коррелируются с реальностью.  К стати, слово «идиот» походит от слова «идиома» – это человек, который живет в собственных идиомах, оторванных от жизни.

По поводу пленок… Есть технические, а есть политические составляющие. Для того, чтобы доказать аутентичность таких технических вещей, как аудиофайл, важно, кто политический носитель этих доказательств. Если ему доверяют, то и поверят в аутентичность аудиофайлов даже без технической экспертизы.  Уверен, если бы компромат на Саакашвили предоставило НАБУ, то доверия было бы больше. Но ведь Юрий Луценко действовал не только как генеральный прокурор, но и как член команды Порошенко. Таков закон – если вам не доверяют, то не получится провести даже очень важные реформы.

Ложность или правдивость пленок в данном случае должна доказать зарубежная экспертиза – Скотленд-Ярд, ФБР. И тогда все станет на свои места.  Либо это заведомая ложь, в чем я сомневаюсь, так как нет дыма без огня. А может, это разработка спецслужбы северной страны…

Выиграет и тот, кого поддержит Саакашвили как лидер уличной оппозиции

– Давайте поговорим об окружении Михеила Саакашвили и участниках акции «Народный импичмент». Юрий Деревянко подозревается ГПУ в неуплате налогов, участии в хищении средств из бюджета. Сергей Лещенко вляпался в коррупционный скандал с покупкой очень дорогой недвижимости. Даже Егор Соболев записал в своей декларации покупку дома годом раньше – не в период его каденции, при этом рассказывает на телевидении, что живет на свою одну зарплату, а также за счет жены.  Биография Семена Семенченко полнится нечистыми пятнами. Анализируя этих оппозиционных деятелей, я хочу подчеркнуть, что нынешняя власть – антинародная, вороватая и обнаглевшая. Могут ли и в оппозиции находится не запятнавшие себя люди? 

– Не думаю, что Деревянко, Лещенко, Соболев – это главные коррупционеры страны… Есть персонажи более крупного калибра. Да и все эти вещи по ним не срабатывают. Если б это было в Германии, а подозрения были доказаны, это б сработало. Учитывая целую галерею крупных коррупционеров в нашем обществе, данные обвинения смотрятся как искажение оптики. В Украине нет чистых политиков – у каждого найдется скелет в шкафу, который в политических целях всегда можно вывернуть наружу.

Граждане видят терпимость той же Генпрокуратуры к некоторым гранд-коррупционерам. Понятно, что это, наоборот, формирует из этих персонажей жертв репрессивного режима, подпитывает к ним интерес, усиливает их влияние. По закону политической иронии, такими заявлениями против оппозиционеров, которых боится власть и пытается любыми способами дискредитировать, их только укрепляют.

– Давайте подвергнем анализу рейтинги вероятных кандидатов в президенты. У кого может выиграть Петр Алексеевич во втором туре?

–  Рейтинг президента уже сильно падать не будет – это в принципе предел, его нынешние 15%. У него есть ядро сторонников, которое вряд ли будет размыто в период до весны 2019 года.  Подымется ли он вверх – это вопрос. Как и у Юлии Тимошенко. Это невысокие рейтинги, поэтому много неопределившихся, и это первая цель технологов, чтобы резко усилить их позиции на официальном старте президентской кампании.

Понятно, что эти выборы будут двухтуровые. В любом случае действующий президент выходит во второй тур.  Главный вопрос – кто будет спарринг-партнером.  Это должен быть заведомо худший, в сравнении с президентом, кандидат.  Кто подходит на эту роль? Юлия Тимошенко – нет. Юрий Бойко – нет, так как восток Украины может преподнести более чем серьезный электоральный сюрприз. Даже Ляшко может быть опасным для Петра Порошенко партнером.  Может, им будет Вадим Рабинович… Что касается Вакарчука, Сытника, Холодницкого, то это похоже на такую себе пристрелку, я не думаю, что они готовы для президентской борьбы.  Правда и то, что в ближайшее время из их бело-глянцевых биографий начнут выковыривать темные стороны и бить по ним из крупнокалиберных орудий.

Если говорить о прогнозе, то шансы имеют на победу Порошенко и Тимошенко.

Самой важной задачей действующего президента является не допустить Юлию Владимировну во второй тур.  Выиграет и тот, кого поддержит Саакашвили как лидер уличной оппозиции. Это тоже нужно учитывать. Он очень важный игрок в предстоящих президентских выборах. Поэтому Порошенко в итоге захотел от него избавиться.  Потому что понимает, что если Саакашвили будет продолжать свою уличную оппозиционную деятельность, которая будет прирастать активностью, то он может поддержать не президента во втором туре, а его соперника. Вот место Саакашвили в интриге будущих президентских выборов.

Автор: Артем Фляжников

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Как известный музыкант оказался в топ-3 кандидатов в президенты.

На прошлой неделе четыре авторитетных украинских социологических центра (КМИС, SOCIS, «Рейтинг» и Центр Разумкова) обнародовали результаты проведенного совместно исследования.

Вопросы гражданам ставили традиционные: за кого они собираются голосовать на предстоящих парламентских и президентских выборах. Однако ответы людей на этот раз создали маленькую сенсацию. Третье место в президентском рейтинге внезапно занял рок-музыкант Святослав Вакарчук. Лидер группы «Океан Эльзы», который до сих пор нигде не заявлял о своем намерении идти в политику и тем более участвовать в президентских выборах, получил 12% поддержки.

В современных реалиях это очень высокий результат. Для сравнения: нынешний президент Петр Порошенко в том же опросе занял первое место, но получил при этом лишь 16,1%. То есть только на 4% больше, чем Вакарчук. Второе место у Юлии Тимошенко с результатом 14,4%. При этом Вакарчук оказался единственным из тройки, чей рейтинг от одного опроса к другому демонстрирует уверенный рост. У президента он, наоборот, постепенно снижается. А Юлия Владимировна, похоже, уперлась в потолок, выше которого прыгнуть уже не может.

Ситуация курьезная не только потому, что Вакарчук не политик. В конце концов, артисты, спортсмены и шоумены очень часто превращаются в успешных политиков во всем мире. В США губернаторами не раз становились известные актеры вроде Арнольда Шварценеггера и Джесси Вентуры, в Италии одним из самых популярных и влиятельных политиков является комик Беппе Грилло, а известного в недавнем прошлом футболиста «Милана» Джорджа Веа вообще избрали президентом Либерии. Но с Вакарчуком другое дело. Он вообще не позиционирует себя как политик.

Если тот же Грилло в своих выступлениях постоянно обсуждал политику и издевался над политиками, то творчество Вакарчука всегда была подчеркнуто аполитичным. Тексты на остросоциальную тематику он не писал, даже известная «Я не здамся без бою» по содержанию является отнюдь не песней протеста. В ток-шоу не выступал. Определенный всплеск политической активности певца наблюдался в середине 2000-х, когда Вакарчук сначала поддержал Майдан, а затем прошел в Верховную Раду по спискам «Нашей Украины». Но парламентская работа музыканта не захватила. Уже через год он сам отказался от мандата.

Трудно сказать, насколько музыкант вообще интересуется политикой. Со своими поклонниками Вакарчук общается преимущественно через Twitter, а эта социальная сеть, учитывая ее технические особенности, не предусматривает многословия. Актуальные политические события в Украине певец почти не комментирует. Что думает он о политической реформе, скандале с НАПК и новом руководителе ГБР? Думает ли что-то по этому поводу вообще? Нам это неизвестно. Твиты Вакарчука в целом мало отличаются от месседжей среднестатистического украинского пользователя социальных сетей.

Почему же социологи вообще решили включать лидера группы «Океан Эльзы» в своих исследованиях наряду с политиками? Почему этой славы не удостоился, например, Олег Скрипка? Или тот же Владимир Зеленский, которому также прочат политическую карьеру? С этим вопросом Тиждень обратился к социологам, но четкого ответа на него мы получить так и не смогли.

В частности, директор социологической службы Центра Разумкова Андрей Быченко объяснил, что Вакарчука включают в опросы автоматически, потому что кто-то когда-то придумал это делать. «Если вы отслеживали связанные с президентскими выборами рейтинги в течение какого-то времени, то могли заметить, что Святослав Вакарчук появляется в списках не впервые. Честно говоря, я даже и не припомню, кто его в рейтинги поставил первым и когда это произошло. По каким причинам, могу только догадываться. Очевидно, что этот человек ассоциируется с политикумом и не принадлежит ни к одной из нынешних политических сил. То, что называется „новые лица“. Как по мне, выбор нового лица был достаточно правильным: его знали. Когда говорят, что украинцам нужно видеть новое лицо в политике, это правда. Но не вся. За совершенно неизвестных людей не будут не голосовать. А Вакарчук является не только музыкантом, но и человеком, которого определенные категории общества связывают с политикой», — рассказал Быченко.

Таким образом, получается своеобразная вариация анекдота о том, как выдать дочь Рокфеллера замуж за простого мужика из деревни. Общество считает Вакарчука политиком, потому что социологи включают его в опрос, а сам Вакарчук может стать политиком после того, как узнает о результатах исследований и убедится, что имеет для этого все шансы. Неплохая иллюстрация того, как современные медиа-технологии формируют реальность.

Впрочем, есть и другая, конспирологическая версия появления в опросах фамилии Вакарчука. Якобы ажиотаж вокруг него намеренно раздувают олигархи, которые готовятся запустить в Украине новый популярный политический проект. А при оптимальном раскладе могут продвинуть своего человека и на должность президента. Называется даже конкретная фамилия Виктора Пинчука, который якобы стоит за солистом «Океана Эльзы», но эта информация ничем не подтверждена и пока остается на уровне слухов. Есть версия, что кукловод упомянутого политического проекта — российский олигарх львовского происхождения Михаил Фридман, «отец» «Альфа-Групп» и спонсор известного фестиваля Alfa Jazz Fest, который ежегодно проходит во Львове. Впрочем, и это суждение не имеет никаких фактических доказательств.

Так или иначе, а всерьез говорить о выдвижении популярного музыканта в президенты пока рано. Зато результаты социологического опроса заставляют задуматься. Высокий рейтинг Святослава Вакарчука свидетельствует о том, что украинское общество устало от традиционных политиков и все меньше им доверяет. Вакарчук — выбор тех, кто хотел бы проголосовать против всех. Это голос против системы.

В то же время о реальных способностях музыканта управлять государством или заниматься законотворческой деятельностью думают меньше всего. И можно сколько угодно апеллировать к рациональности. Если в президентском рейтинге является Олег Ляшко и Вадим Рабинович, почему бы там не быть и Святославу Вакарчуку? Он хотя бы не сидел в тюрьме, а это для кандидата в президенты Украины уже большой плюс.

Низкий уровень доверия к политикам делает появление таких фигур, как Вакарчук, вполне ожидаемым. На аргумент его поклонников «а чем другие лучше?» возражений, по сути, нет. Действительно, чем? Опыт работы во власти давно уже не является для украинского политика преимуществом, а, наоборот, скорее играет против него. Потому что успешным опытом такой работы могут похвастаться единицы, зато вляпаться в коррупционные скандалы успели почти все. Избирателю хочется видеть новые лица, ведь нынешние лидеры соцопроса пришли в политику еще 15-20 лет назад и за это время ничего выдающегося не показали. Голосуют за них люди, скорее, от безысходности, потому что других нет.

Если лидер ОЭ все же решится заниматься политикой и баллотироваться в президенты, ему придется решать серьезные задачи. С нуля строить команду. Подбирать людей, которые смогут в случае его успеха стать депутатами или министрами в правительстве. На сегодняшний день у далекого от политики Вакарчука таких людей нет. Но любого политика делает его команда. Неумение искать себе попутчиков — распространенная болезнь в украинской политике.

Выборы — это соревнование не только конкретных кандидатов, но и команд. Сегодня Вакарчук — чистый лист. Критиковать его практически не за что, ведь в своей области он действительно профессионал, а реальной политикой пока, по сути, не занимался. Впрочем, как только Вакарчук подтвердит свои президентские и парламентские амбиции, как только начнет набирать в свою команду людей, романтический ореол вокруг его имени может быстро развеяться. Особенно если в окружении музыканта появятся люди не с такой чистой репутацией, как у него самого.

Денис Казанский, опубликовано в издании Тиждень.UA


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Лідерка «Батьківщини» визнала аргументи надані спецслужбами, як дуже важливі та небезпечні, і закликала міняти владу на виборах, котрі, навіть якщо не стануться позачергово, вже не так далеко.

Юлія Тимошенко в ефірі мураєвського телеканалу NewsOne заявила, що в Києві “знаходяться десятки тисяч неукраїнського громадян, які в своїй країні ходять в погонах”, повідомляють Патріоти України. При цьому послалась на “закриті дані” Служби безпеки України”.

“І як тільки якась хвиля революції підніметься, причому абсолютно законно, справедливо, із справедливими вимогами, цим може скористатися країна-окупант, і це може завершитися для України трагічно”, – підкреслила Тимошенко.

Лідер “Батьківщини” нагадала, що у людей “величезна кількість зброї на руках”.

“Тому нам потрібно набратися, на жаль, терпіння, і нам потрібно готуватися до термінових президентських і парламентських виборів. А зараз тільки чесні вибори, не сфальсифіковані вибори, не підкуплені вибори, не вибори “по-порошенківськи” можуть дати серйозне перезавантаження влади в країні і дати новий шлях розвитку держави”, – підсумувала Тимошенко.

Нагадаємо, вибори президента України і вибори до Верховної Ради України мають відбутися менше ніж за два роки. Було б тільки за кого голосувати, а не тасувати колоди зі старих добре відомих обличь.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

 

Водночас експерт наголосив, що Кремль не зупиниться ні перед чим у випадку реальної загрози.

США готують справжню трагедію для Кремля прямо перед самими виборами президента. У зв’язку з цим Росія може застосувати силові інструменти. Про це заявив військовий експерт і блогер Олексій Арестович, передають Патріоти України з посиланням на Апостроф.

“І головна трагедія для Росії – що американці повинні оприлюднити до кінця лютого-початок березня конкретні схеми Путіна. Це буде трагедія для Кремля, тому що коли фільм про Дімона підняв протести в 80-ти містах, то, коли покажуть всі ці схеми, як обкрадають російський народ, то там може бути дуже серйозно.

І це саме за три тижні до виборів у РФ. Ось чого вони бояться. Тому можуть бути зрушення в цьому плані”, – пояснив він.

Водночас Арестович наголосив, що Кремль не зупиниться ні перед чим у випадку реальної загрози.

“Але треба розуміти, з ким ми маємо справу. Люди з КДБ, які сидять з арсеналом ядерної зброї і величезною кількістю грошей за спиною, раз змогли втрутитися в американські вибори, то зможуть робити й інші капості.

Вони в жодному разі не миротворці. Вони можуть відтягувати час, але силове вирішення проблем для них природно, як дихати, інших методів вони не сприймають”, – попередив військові експерт.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Михаил Саакашвили был не единственным, кто на днях встречался в Женеве с экс-губернатором Днепропетровской области Игорем Коломойским

Согласно данным госпогранслужбы Украины, народный депутат, собственник телеканала NewsOne Евгений Мураев также провел в офисе Коломойского в Женеве несколько часов в понедельник 4 сентября, пишет Главком

Телеканал NewsOne анонсирует прямую трансляцию перехода Михаилом Саакашвили украинской границы 10 сентября, последние несколько дней Саакашвили стал часто появляться в эфире NewsOne. Евгений Мураев позиционирует себя как оппозиционный пророссийский политик, а телеканал NewsOne неоднократно обвиняли в связях и деятельности в интересах страны агрессора.

Это не первая эпатажная акция, финансируемая Коломойским. Ранее в СМИ сообщалось, что он причастен к блокаде поставок угля в Украину, организованную народными депутатами Парасюком и Семенченко.

Михаил Саакашвили 7 сентября в Женеве встречался с олигархом Игорем Коломойским. Об этом сообщает «Украинская правда» со ссылкой на источники из окружения олигарха. По словам источника, встреча состоялась в отеле Four seasons в Женеве. «Прилетел, поужинали. Сказал (Саакашвили), что собирается идти (в Украину. – Ред.)».

Как писали  «Комментарии», в 2015 году Саакашвили был лишен гражданства Грузии в связи с приобретением гражданства Украины.

26 июля Порошенко издал указ, которым лишил Михаила Саакашвили гражданства украинского страны. На сайте Государственной миграционной службы было размещено сообщение, в котором указано, что материалы по Саакашвили были предоставлены украинской Генпрокуратурой.

Ранее «Комментарии» писали о том, что Саакашвили планирует вернуться в Украину 10 сентября.

Также мы писали о том, что глава партии «Батькивщина» Юлия Тимошенко намерена поехать в Польшу, чтобы поддержать экс-главу Одесской ОГА Михаила Саакашвили.

Она рассказала, что 10 сентября Саакашвили  намерен просто мирно прийти и предъявить письмо, где есть основания того, что он имеет право жить в Украине даже если его лишили гражданства.

comments.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Залогинившись как Максим Дижечко, он лайкнул Нойнеца, почему-то ехидно усмехнувшись при этом, а потом отправил картинку с акулой в комменты к Швецу. Перелогинившись в Швеца, Президент написал под картинкой с акулой “бгг” и снова лайкнул Нойнеца. День медленно катился к закату.

От такого приятного, в общем-то, времяпровождения Президента отвлёк один из постов в ленте. Перечитав пост, Президент спешно схватился за мобильный телефон.

— Алло? Ангела? Привет, дорогая. Читала, что Трамп написал? Ну, по выборам своим… Что Украина пыталась сделать президентом США Хиллари Клинтон, да… Я это к чему. У тебя там до выборов сколько осталось? Два месяца? Хочешь выиграть выборы? Что слышала. Выборы, говорю, выиграть хочешь? Да? Тогда слушай. Набираешь сейчас Путина и говоришь ему, что он ху#ло и должен “уёбен зи битте” из Крыма и Донбасса. Да, так и говоришь. Записываешь? “Ху… #… ло…”. Попробуй ещё раз… Нет, это другой звук. “Й”. Попробуй. Да, молодец, всё правильно. Позвонишь мне потом, скажешь как прошло. Только поторопись, если выборы хочешь выиграть. Без Украины, сама понимаешь, шансов у тебя нет. Видишь, Трамп до сих пор отойти не может. Ага. Чао…

— …Алло, Макрон? Привет. Пост Трампа читал? Ага. Тут такое дело… Ты же понимаешь, кому ты победой над Ле Пен обязан? Не веришь? Пост Трампа перечитай и слушай сюда ушами. Импичмент хочешь? Нет? Значит, так. Звонишь Путину и говоришь ему…

— …Алло, это Елизавета? Слушай, твоё величество, ты пост Трампа читала? А, внук уже показывал? Ну, значит, уровень Украины ты уже понимаешь. Тебе трон дорог? Слушай…

— …Алло, Си Цзиньпин? Сибирь хочешь?..

— …Алло, Александр Грягорович, твой сын президентом стать ещё хочет?…

…Повесив, наконец, трубку, Президент стал ждать. Он ждал одного звонка. И через несколько минут телефон зазвонил.

— Слухаю.

— Алло, Пётр Алексеевич… Это Навальный, Лёша Навальный, — раздался в трубке робкий голос. — Я тут слышал, вы на выборы в любой стране мира влияете… А можно как-то, знаете, это самое… Ну, тут же выборы скоро…

Президент откинулся в кресле.

— Крим чий, Льоша?

Собеседник смутился.

— Ну вы же понимете, Крым не бутерброд… Нельзя его туда-сюда… Референдум надо…

— Слухай сюди, Льоша, і запам’ятовуй, — мягко сказал Президент. — Пішов ти нах#й. Зрозумів? На-х#й.

— А может, как-то договоримся? — со слезами в голосе проговорила трубка.

— Може, і домовимось. Тільки ти от що… Номер Путіна в тебе є?..

Юрій Гудименко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Електронну скриньку кандидата в президенти Франції Еманюеля Макрона зламав хакер, який може бути громадянином Російської Федерації.

Про це WikiLeaks повідомляє в Twitter.

Відомо, що у зламаній пошті Макрона є дані, у яких дев’ять разів згадується ім’я співробітника російської компанії – це Рошка Георгій Петрович, який нібито є співробітником компанії “Еврика”.

“#MacronLeaks: ім’я співробітника російського урядового підрядника з безпеки “Еврика” з’являється дев’ять разів в метаданих архіву” xls_cendric.rar “, – йдеться в повідомленні.

Читайте також: Пішло воно……законодавство недосконале!! Життя через тебе нема. – блогер

При цьому Wikileaks наголошують, за даними деяких російських ЗМІ, саме компанія “Еврика” отримала сертифікат ФСБ на діяльність із захисту державної таємниці.

Нагадаємо, 6 травня стало відомо, що штаб кандидата у президенти Франції Еммануеля Макрона зазнав масивної хакерської атаки. Хакери, зокрема, викрали та опублікували велику кількість електронних листів штабу.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

За партійними списками на виборах в ОТГ 30 квітня переміг “Наш край”.

Про це повідомляє Комітет виборців України за підсумками голосування за партійними списками на виборах в ОТГ.

За даними КВУ, на виборах до рад в міських об’єднаних громадах, які відбулися 30 квітня, представники 16 партій здобули депутатські мандати. Всього за партійними списками вибори відбулись у 9 міських громадах 6 областей України. Загалом обиралося 242 депутати.

За партійними списками на виборах в ОТГ переміг “Наш край”: 42 представники партії стали депутатами (17,4% від загальної кількості). На другому місці – “Опозиційний блок” (37 депутатів, 15,3%), на третьому – БПП “Солідарність” (25, 10,3% – вище місце через представленість у більшій кількості рад), на четвертому – “Відродження” (25, 10,3%), на п’ятому – “Радикальна партія” (23, 9,5%).

З шостого по дев’яте місце розташувалися: ВО “Черкащани” (21, 8,7%), ВО “Батьківщина” (19, 7,9%), “Єдиний центр” (14, 5,8%) та УКРОП (11, 4,6%).

Читайте також: Знову чергова втрата в неоголошеній війні у зоні АТО: загинув 24-річний Віктор Афанасьєв

Десяте–одинадцяте місце поділили “Самопоміч” та “Стабільність” (по 5 депутатів та 2% у кожної партії).

Місця з 12 по 15 посіли “Воля народу” (4, 1,7%), Аграрна партія, “Справедливість” та “Єдність” (по 3 депутати та 1,2%). На останньому місці партія “Сила людей” (2 мандати, 0,8%).


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO