Теги Posts tagged with "УКРПОШТА"

УКРПОШТА

Ігоря Смілянського, який очолює «Укрпошту» з квітня 2016 року, призначено її генеральним директором.

Відповідний контракт із ним підписав міністр інфраструктури Володимир Омелян у п’ятницю, передає кореспондент агентства Інтерфакс-Україна.

Кабінет міністрів 4 липня 2018 року погодився з пропозицією Мінінфраструктури призначити І.Смілянського гендиректором «Укрпошти». Згідно зі схваленим протокольним рішенням, Мінінфраструктури в місячний термін зобов’язане було забезпечити укладення контракту з І.Смілянським, попередній контракт з яким закінчився 2 липня.

Однак потім І.Смілянський написав міністру інфраструктури В.Омеляну заяву про відставку й озвучив умови, на яких він готовий продовжити керівництво держкомпанією після 31 серпня цього року. Серед необхідних умов нового контракту – можливість формування власної команди, ринкові зарплати, політична незалежність, можливість реалізації «шокових» реформ, підтримана урядом стратегія розвитку компанії.

Як повідомлялося, Кабмін 20 квітня 2016 року за підсумками конкурсу призначив І.Смілянського, менеджера американського офісу KPMG, головою правління Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта». Під час реорганізації в ПАТ він перейшов на посаду в. о. гендиректора.

Наприкінці червня 2018 року уряд оголосив конкурс із відбору незалежних членів наглядової ради ПАТ «Укрпошта». Результати відбору мають бути оприлюднені до 12 вересня.


Прихода цієї людини чекали з нетерпінням. Молодий, розрекламованний кризис-менеджер. Вважалось, кращого бажати нічого. Спочатку усі гучні волання та звільнення за власним бажанням з центрального офісу сприймалися, як “стара корумпована система протестує”. Дуже швидко іллюзіі розвіялися. У нього та команди немає жодного плану стратегії розвидку. Раніше нові “керівники” приходили на тепле місце, тихенько крали в кого скільки аппетиту, та хоч в технологічні процесси не лізли. Або деякі намагалися й таки вникали та робили, щось гарне. Ця команда, не знаю свідомо чи ні, ріже курку, яка несла золоті яйця. “Укрпошта” потребувала значних змін. Проблем, які накопичувались роками було вдосталь. Зараз до цих проблем додалося: массово закриті відділення зв”язку – була сама розгалудженна мережа, на базі якої можно було заробляти в рази більше (в жодного конкурента не було такої переваги); учбові центри та бази відпочинку закриті або віддані у довгострокову оренду, це перш за все ставлення до людей, як до фахівців, яке зруйновано. А сама головна втрата – люди, які за невелики гроші готові були працювати роками, розвивати галузь. Нині, щоб “Укрпошта” оговталася потрібно дуже великі кошти.

Катерина Сівачек

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Одразу кільком районним газетам Чернігівщини «Укрпошта» висунула категоричну умову: або вони змінюють графік виходу своїх видань, або останні надходитимуть до читачів із затримкою.

Про це повідомила Національна спілка журналістів України.

ГАЗЕТЯРІ скаржаться, що з різних причин виконати цей ультиматум украй складно. Наприклад, деякі друкарні просто фізично не зможуть перенести їх друк на інший день, бо не встигатимуть виконувати інші замовлення, про які домовлено заздалегідь. Виникають і проблеми з телевізійною програмою — змінити дату її надання важко, бо договори з агентствами укладалися ще на початку року. Проте такі «дрібниці» поштового монополіста не цікавлять. Водночас він фактично викручує руки виданням, які й без того потерпають через невчасну (м’яко кажучи!) доставку.

— Раніше, до реформування, особливих нарікань на затримку з доставкою не було, — каже головний редактор газети «Промінь» Сновського району Олена Компанець. — Нині ж читачам доводиться чекати по два-три тижні! Це неприпустима ситуація, яка вимагає втручання на найвищому державному рівні. Тим більше, що наш регіон прикордонний. Люди слухають білоруське радіо, дивляться російські канали, які на відміну від українського телебачення працюють безперебійно з чудовим сигналом…

Із колегою погоджується і головний редактор газети «Маяк» Корюківського району Ірина Гайова. Її видання теж на вимогу «Укрпошти» має змінити графік виходу.

— Для нас це проблематично. Проте вибору не маємо, адже «Укрпошта» — монополіст, диктує свої умови, бо знає, що ми в безвиході, — говорить пані Ірина. — Національний поштовий оператор відверто заявляє, що газети повинні підлаштовуватися під роботу пошти, а не пропонувати якісь компроміси. Мовляв, періодичні видання не настільки важливі для «Укрпошти», як ми собі думаємо.

— Поведінка «Укрпошти» вражає, говорити про нормальні партнерські відносини тут не доводиться, — обурюється головний редактор «Новин Городнянщини» Світлана Томаш.

Національна спілка журналістів України, до якої звернулися по підтримку чернігівські газетярі, заявила, що вкрай занепокоєна перебігом поштової реформи і продовжує закликати владу підтримати українську пресу. «Ми щотижня надсилаємо пропозиції наших колег-газетярів до уряду, розраховуючи, зрештою, на реалізацію притомної державної політики захисту інформаційного простору України», — наголошує голова спілки Сергій Томіленко.

Устина ГРЕЧАНЮК,  «Сільські Вісті» 23 серпня 2018 року № 64 (19611)

poshtivka.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Відділення поштового зв’язку №1, що знаходиться на вулиці Ярослава Мудрого 2, з 27 серпня припиняє роботу через те, що усі працівники подали заяву на звільнення   

Про це повідомляє “Моя Київщина” із посиланням на “Вісті“.

Про це стало відомо із оголошень, розміщених на дверях 1-го відділення. У коментарях до посту в соцмережі “Фейсбук” броварчани повідомляють, що причина тимчасового припинення роботи відділення – звільнення працівників. Яка ж насправді причина призупинення роботи пошти, наскільки швидко вона відновить роботу та чи очікують подібні «сюрпризи» в інших відділеннях міста?

Для того, щоб з’ясувати ці та інші питання, журналісти звернулися до начальниці центру поштового зв’язку №9 КМД ПАТ “Укрпошта” Марії Чукавіної.

Як повідомила начальниця, одночасно за власним бажанням звільнилося 4 працівники: 3 оператори та начальниця відділення. Підтвердити чи спростувати чутки, що працівники звільняються саме через низьку зарплату, Марія Чукавіна не побажала. Лише зазначила, що ставка оператора поштового відділення 5000 грн, а начальника – 6500 грн. Окрім цього, за словами начальниці, працівники відділення отримують за свою роботу бонуси та надбавки, які залежать від активності в роботі з клієнтами – за реалізацію товарів та надання додаткових послуг.

Прояснити ситуацію, чому написали заяви на звільнення одночасно всі працівники, змогли пані Ірина та Галина – операторка та начальниця поштового відділення №1. Наразі на пошті працюють лише дві із необхідних 7 працівників (одна операторка звільнилася дещо раніше, одна – у відпустці). Як пояснили жінки, у відділенні значний некомплект. Через брак працівників, уже не перший рік оператори поштового зв’язку №1 працюють у посиленому режимі: щоденно з 8 до 20 год., без обідньої перерви, хоча на папері вона є. Єдиний вихідний – неділя. Значні обсяги роботи, які розраховані на втричі більший штат, жінки осилити не можуть, тож залишаються працювати понад нормований робочий час. При цьому, ніяких доплат оператори за переробіток не отримують, лише стабільну зарплату. Так, операторка Ірина насправді отримує 4900 грн “брудними”, на руки – 4000 грн. Така ж ситуація і з заробітною платою начальниці. Мови про бонусний підробіток немає, адже фізично цього робити працівники просто не можуть. Уже неодноразово керівництво поштового зв’язку №9 обіцяє працівників розвантажити – укомплектувати штат, але обіцянки залишилися “цяцянками”, тому працівники і написали заяви на звільнення. Тож із 27 серпня відділення припиняє свою роботу, а понад 7 тис. мешканців Розвилки, які проводять платежі за комунальні послуги у першому поштовому відділенні, змушені будуть їздити у центр міста – в головне поштове відділення.

Невідомо скільки часу доведеться курсувати у поштове відділення на Гагаріна, 20 і близько двом тисячам пенсіонерів, адже, за словами Марії Чукавіної, бажаючих працювати на Ярослава Мудрого,2 – немає. За словами начальниці, наразі проходять підготовку на вакантні місця операторів поштового відділення кілька людей, та коли вони зможуть приступити до роботи – невідомо. Чутки, що нібито зачиняється ще одне із 4-х поштових відділень у місті, Марія Чукавіна спростувала. Також спростувала чутки щодо можливого продажу будівлі: “Це неможливо, – запевнила начальниця, – бо приміщення належить “Укрпошті”. а не мерії міста”.

За інформацією начальниці поштового зв’язку №9 КМД ПАТ “Укрпошта”, є потреба і у листоношах. Однак наразі 3 вакансії “закривають на 28 місяців” за рахунок хлопців, які проходять альтернативну службу: тих юнаків, які не служать в армії за своїми релігійними переконаннями, направляють на пошту. Невдовзі мають долучитися ще 2 юнаки. На сьогодні ставка листоноші – 4600 грн, і бажаючих працювати за такі гроші – немає.

mykyivregion.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Масова ліквідація сільських відділень зв’язку, яку в рамках так званого пілотного проекту проводить на Чернігівщині публічне акціонерне товариство «Укрпошта», спричинила різке падіння тиражів газет і подальше скорочення національного інформаційного простору.

Пілотний проект «Укрпошти» на Чернігівщині знищує місцеву пресу

Такий висновок зробив голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко після поїздки в Городнянський район, зустрічі з головою обласного осередку НСЖУ Олександром Назаренком, редакторами районних газет і головою Чернігівської обласної ради Ігорем Вдовенком.

«Укрпошта» навіть ігнорує доручення Президента щодо припинення закриття сільських поштових відділень.

Свідоме знущання над селянами

Півтора місяця впровадження скандального експерименту генеральної дирекції «Укрпошти» по заміні сільських поштових відділень пересувними продемонстрували, що пілотний проект настільки далекий від реального життя, що, як пише кореспондент «Голосу України» Василь Чепурний у гострій публікації «Пілотний проект «Укрпошти»: як фанера над Ріпками», «назвали його реформою тільки задля насмішки і дискредитації влади та пошти».

Донині ПАТ «Укрпошта» – державне підприємство, хоча й зі статусом публічного акціонерного товариства. Саме держава – єдиний акціонер. Наприкінці минулого року Кабінет міністрів виділив із державного бюджету півмільярда гривень для покриття збитків цього товариства.

Саме генеральна дирекція «Укрпошти» наполягла на впровадженні на Чернігівщині пілотного проекту. Про таку ініціативу неодноразово говорила директорка Чернігівської дирекції Олена Дорошенко на різних нарадах і зібраннях.

Наміри головних поштарів країни відразу викликали конструктивну критику, недовіру і сумніви. Депутати різних рівнів, керівники об’єднаних територіальних громад (їх в нашій області вже 40), з якими ніхто не радився, голови обласних – ради і адміністрації, голови районних рад і адміністрації, журналісти друкованих видань говорили про шкідливість такого експерименту для селян, для села, для періодики. Тільки двоє голів районних рад мали дивну мотивацію: «Хай будуть хоч якісь реформи».

На переконання першого заступника голови облдержадміністрації Юлії Свириденко, запропонована модель реформи не враховує територіальні та демографічні особливості регіону, а також потреби жителів – особливо тих, які проживають у віддалених селах.

– Ми занепокоєні впровадженням пілотного проекту на території Чернігівщини. Наша область дійсно унікальна своїм розташуванням та щільністю населення, яка є найнижчою в Україні. 85 відсотків сіл з населенням менше 2 тисячі осіб, – наголошувала пані Юлія на робочій нараді, що проходила в обласній раді. – Все це треба враховувати, як і фактор зміни адміністративно-територіального устрою, децентралізаційні процеси.

У Новгород-Сіверському, Сосницькому, Семенівському, Сновському, Срібнянському, Талалаївському і Варвинському районах стаціонарні відділення пошти залишилися б тільки у райцентрах. У решти районів було б по 2–3.

З «мерсів», як пише Василь Чепурний (і я з ним цілковито згодна), «проблем баби Галі і діда Петра, яким не принесуть пенсій, не видно».

Звісно ж, не донесуть і передплачених газет. Скажімо, в Макіївці Носівського району, найменшій в Україні ОТГ, – 1600 сільчан, а протяжність вулиць – 65 кілометрів. За який час по бездоріжжю в негоду чи в зимову хурделицю їх обійде приїжджа листоноша з пересувного авто?

Під тиском критики та завдяки зусиллям Юлії Свириденко пілотний проект обмежили до трьох районів – Чернігівського, Куликівського і Ріпкинського. Та авто від «Укрпошти» курсують вже й селами Городнянського, Сновського, Коропського і Менського районів. З 1 вересня цього року, кажуть, – по всій області.

Півтора місяця роботи по-новому показали, що якість обслуговування стала без перебільшення знущанням над літніми людьми. Потік скарг і листів до всіляких інстанцій «реформаторів» не зупиняє.

У селі Виблі Куликівського району сільчани вже за годину до приїзду автівки займають чергу.

– Терпіння селян не безмежне, люди на межі бунту, – каже заступник голови Куликівської районної ради Володимир Повозник. – На всі наші пропозиції приїхати у села та поспілкуватися з людьми реакція керівних поштарів нульова.

Голова Чернігівської обласної ради Ігор Вдовенко у розмові з Сергієм Томіленком та столичними журналістами озвучив свою принципову позицію щодо пілотного проекту «Сільське відділення».

2018 08 15 post6

– Удосконалювати й адаптувати до умов сьогодення систему надання поштових послуг дійсно необхідно. Проте, здійснюючи будь-які зміни, потрібно, перш за все, провести ґрунтовну підготовчу роботу, детально проаналізувати всі можливі ризики, які ці перетворення можуть викликати, і обов’язково враховувати специфіку регіону, особливості існуючої інфраструктури, реальні потреби населення, – наголосив Ігор Станіславович. – Реформи мають приносити людям користь і робити їхнє життя комфортнішим, а не створювати додаткові незручності.

Неприпустимою голова облради вважає ситуацію, коли жителі сіл через довжелезні черги та недосконалий графік роботи мобільних поштових відділень не можуть вчасно отримати пенсію, сплатити за комунальні послуги чи отримати актуальний номер улюбленої газети.

– «Укрпошта» повинна відпрацювати алгоритм роботи пересувних відділень і виправити усі недоліки, які виявилися в перші тижні реалізації проекту, – каже Ігор Вдовенко, запевняючи, що обласна рада й надалі пильно слідкуватиме за його реалізацією і оперативно реагуватиме у випадку виникнення будь-яких проблем. – Доцільно було відпрацювати модель, обравши один населений пункт, наближений до обласного центру, і поширювати поступово на інші села. А не відразу намагатися охопити все.

Та керівництво «Укрпошти» галопом і напористо стало впроваджувати проект, знищуючи місцеву пресу і позбавляючи селян можливості отримувати якісні послуги зв’язку.

«Геноцид місцевої преси»

Голова обласної організації Національної спілки журналістів України Олександр Назаренко відзначає падіння тиражів газет і, передусім, районних, адже сільських листонош звільняють, а на пересувних автівках приїжджають незнайомі селянам «варяги» і люди бояться передплачувати улюблені періодичні видання.

Що ж до економії коштів, то, за словами Олександра, органи місцевого самоврядування виділили в оренду приміщення поштовим відділенням за символічну плату – 1 гривню, бо були зацікавлені в їх роботі.

Села Шестовиця і Воскресенське розташовані в радіусі 20 кілометрів від Чернігова. Раніше листоноші все встигали – і газети рознести, і комунальні платежі прийняти. Тепер машина приїздить двічі на тиждень. Газети, яких не вручили передплатникам, лежать купою де прийдеться – хто хоче, той і бере.

У Воскресенському аж три тижні люди не отримували районку «Наш край». І це в селі неподалік обласного центру! Скаржаться жителі Пісок, Черниша і Кархівки.

За словами Василя Чепурного, найбільше постраждали газети, які виходять частіше одного разу на тиждень, – «Голос України», «День», «Сільські вісті», «Україна молода». Та й районні, принесені через 2–3 дні, а то й тиждень після виходу у світ, мало кого зацікавлять.

Що з періодикою проблема – чернігівські й столичні журналісти переконались, побувавши в селі Дібрівному Городнянського району.

2018 08 15 post4

Автомобіль пересувного відділення №31 приїхав у село не о 8.30, як орієнтували селян, а після 11.00, коли розлючена черга жителів розійшлася. У спеку літнім селянам не вистояти під палючим сонцем.

Поштове відділення в Дібрівному закривається. Завідувачці й листоноші в одній особі Анні Вороні запропонували роботу аж у Срібнянському (!) районі – щонайменше за 300 кілометрів від дому.

2018 08 15 post2Анна Ворона

До слова, листоношу з села Ліски Менського району, матір трьох дітей, теж звільняють, пропонуючи роботу в селищі Седнів Чернігівського району.

– Раніше все було прекрасно. Наші дівчата привозили пенсію, газети. Ми ще в них купляли продукти з поваги через те, що вони їх возять. А зараз, щоб отримати пенсію потрібно приходити і чекати годинами. Наших поштарок виганяють з роботи, а чужих присилають, – обурюється пенсіонер із Дібрівного Ростислав Маклюк. – Завжди я передплачував 5 і більше газет. Дві обласні – «Гарт» і «Вісник Ч». Скільки й живу, стільки й читаю «Гарт». У лотерею від газети виграв недавно чайник. Зараз буду виписувать тільки одну, бо не вірю, що їх будуть вчасно привозити.

2018 08 15 post1

У свої 86 років пенсіонерка Олена Крюк прийшла до пошти, щоб відправити листа. Але конверт купити не змогла, бо їх не виявилося. 40 років Олена Костянтинівна пропрацювала завідувачем поштового відділення – спершу в Конотопі, згодом – у Дібрівному. Відтак не розуміє, як будуть люди жити без стаціонарного відділення зв’язку. «Реформи» не сприймає ні розумом, ні серцем, як і решта сільчан.

Ми почули нецензурні вислови і від чоловіка, котрий прийшов, як і зазвичай, купити улюблені газети «Експрес» і обласну «Весть». Та у пересувному відділенні і на пошті, яка ще працює, не виявилося жодної газети для реалізації в роздріб. Жодної (!)– на два великі села.

Редактор районної газети «Новини Городнянщини» Світлана Томаш, якій довелося наслухатися всякого, поінформувала, що тираж газети у другому півріччі зменшився на 236 примірників.

2018 08 15 post3 Світлана Томаш та Сергій Томіленко

За словами редактора корюківської районної газети «Маяк» Ірини Гайової, видання втратило аж 800 примірників.

Олена Компанець, редактор сновського «Променя», каже, що втратили вже 600 передплатників.

Усі троє висловили побоювання, що з вересня, коли пройде масове звільнення працівників ліквідованих сільських відділень, селяни можуть не поновити передплату періодики.

– Гендиректору «Укрпошти» Смілянському не завадило б побувати в наших селах і на власні очі й вуха побачити й почути те, що ми бачимо й вислуховуємо щодня, – обурюється Світлана.

Протести і бунти селян були прогнозовані. Про причини недавнього стихійного протест у селі Атюша Коропського району розповідає редактор «Нових горизонтів» Людмила Ковальчук у публікації «Пошта на колесах: обуренню немає меж».

«Ось і прийшла на Коропщину реформа «Укрпошти», яку активно обговорювали і котрою обурювалися протягом року. Прийшла раніше, ніж ми її з острахом чекали. Але нікого: ні людей, ні владу, ні громади керівництво «Укрпошти» не чуло. Воно проводить свою політику, спрямовану на збагачення за рахунок економії на поштарях, які і так отримували мізер. І при цьому керівництву «Укрпошти» абсолютно начхати, як будуть при їхніх реформах жити люди. Коли проводили передплату на друге півріччя, поштарки старалися, оскільки надіялися ще до кінця року попрацювати. Але з серпня Коропщиною почали курсувати пересувні відділення зв’язку… Поки що всі наші листоноші на роботі, ознайомлюють нових поштарок із Мени, які взагалі не знають ні села, ні хто де живе… Але через місяць із півсотні листонош у районі залишиться лише третина. Решту поштовий експеримент викине за борт. Хоча багато хто з них працював лишень на півокладу, а то і на чверть. Але і на них керівництво «Укрпошти» вирішило зекономити», – пише Людмила, називаючи пілотний проект «геноцидом місцевої преси».

Жителів села Атюша приїздила заспокоювати очільниця Чернігівської дирекції «Укрпошти» Олена Дорошенко. Та селяни вже не вірять казкам-байкам про благо.

Я теж вже чула і про ІТ-технології, і про авто з ноутбуками, про миттєві платежі й якісні послуги. Коли все буде – хтозна?

Дискутували як глухий з німим

Після поїздки групи журналістів до Дібрівного Сергій Томіленко розмістив у ФБ пост про масове обурення селян поштовим експериментом і закриття сільських відділень. Написане привернуло увагу журналістів з різних регіонів. Представники ЗМІ були одностайні щодо поспішної поштової реформи і знищення місцевих газет.

Генеральний директор ПАТ «Укрпошта» Ігор Смілянський теж відгукнувся. Між головним поштовиком і журналістами виникла дискусія. Я особисто і редактори районок адресували головному поштовику низку гострих запитань, але марно.

Пан Смілянський, переконаний, що реформа загалом реалізується правильно, а наявні неподобства пояснює хвилюваннями та помилками. Коментуючи обурення газетярів, він звинувачує керівників друкованих ЗМІ у (не повірите) невмінні «писати цікаво».

«Є помилки, є саботаж частини персоналу. Є хвилювання щодо нового проекту, тому чекають на автівки. Все це можна спокійно виправити», – пояснює непорозуміння із реформою керівник «Укрпошти».

Пише, що газети « ми роками таскали нижче собівартості», а видання ледь не спричиняли збитковість галузі. Не забув згадати і про трекер на автівках, що допомагає відстежувати доставили передплатникам газету чи ні.

Про трекер – фантастика, бо пересувне авто, яке із запізненням приїхало до Дібрівного, загубилося поміж селами. Навіть за допомогою корпоративної мережі листоноша Анна Ворона не змогла добитися, де ж та машина їде.

Як розповіла Олена Компанець, мешканці Кучинівки під палючим сонцем 5 годин чекали авто. Листоноші з пересувного пункту буквально заскочили до населеного пункту, відмовилися приймати комунальні платежі й, зокрема, плату за землю, бо вже поспішали в інші населені пункти Сновського району.

Селяни страждають вже сьогодні, а пан Смілянський не переймається бідами людей, повідомляючи що «багато речей треба переробити». Зате знає, як і що писати редакторам і журналістам.

«Подивіться газети за попередні роки – всі писали одне і теж… Навчіться писати в газетах щось цікаве, щоб вас читали, розміщуйте достатньо реклами і можете зменшувати вартість для клієнтів. А писати всяку пургу і очікувати, що буде щастя за рахунок “Укрпошти” і відсутності сучасних каналів зв’язку – це не стратегія», – повчає пан Смілянський заслуженого журналіста України, редактора менської газети «Наше слово» – однієї з найкращих і найтиражніших «районок» в Україні.

Вражає зверхність, зневага і насмішка керівника із зарплатою в 333 тисячі гривень над представниками ЗМІ, котрі щиро вболівають за свої видання, за читачів, за селян.

Можливо, пан Смілянський не знає, що «Промінь» читає кожен п’ятий житель Сновського району, що обласний «Вісник Ч» передплачує 50 тисяч мешканців області, а «Гарт» – 62 тисячі.

Селяни із вже не раз згадуваного Дібрівного теж читають регіональну пресу: 136 сільчан – «Новини Городнянщини», 154 – «Вісник Ч», 98 – «Гарт». Загалом це 388 примірників на 532 зареєстрованих у Дібрівному особи.

Люди люблять періодику, передплачуючи улюблені газети й журнали десятиліттями.

«Напишіть мені листа…»

У ході дискусії в соцмережі Олександр Назаренко писав про партнерство, фейкові розрахунки на доставку періодики, пропонував панові Смілянському спільно знайти оптимальні рішення, узгодити графіки доставки періодики, зустрітися й досягти консенсусу і, передусім, говорити на рівних.

На моє настійливе прохання Ігор Смілянський так і не назвав редакторів чернігівських газет, із якими нібито зустрічався й обговорював алгоритм партнерства.

Кепкуючи, порадив Олександрові Назаренку надіслати листа з пропозиціями, який він «обіцяє особисто розглянути та надати відповідь». Ось така собі стандартна відповідь зарозумілого бюрократа.

Усі аргументи журналістів та редакторів – як горохом об стіну. «Вимагати з нас таскати пресу за копійки не працює», – коронний аргумент поштового монополіста.

Отрута, харчі й газети в одному авто

Журналіст Микола Гринь, мабуть, таки правий, пишучи ось таке: «Як Смілянський може говорити на рівних з редакторами районок. Коли в нього зарплата у сотні тисяч гривень, а в редактора – копійки. Як кажуть у моєму селі, та він плює на всіх з високої гори».

Користувачі інтернету ділилися своїми думками щодо поштової реформи: «Якби Ігор Смілянський і його «команда» зробили собі поменше зарплати в співвідношенні до зарплат сільських листонош, тоді й «Укрпошта» б так швидко не котилася до банкрутства», «Зробили із співробітників рабів, які працюють за гріш. У відділеннях – хамство, задуха, черги. Реформують, одне слово».

Цілковито поділяю і думки журналістки Ірини Осташко із газети «Голос Чернігівщини», що пілотний проект на Чернігівщині впроваджується попри тотальний супротив населення.

«Поштовий експеримент: селяни залишилися без газет і не встигають платити комуналку», – таку промовисту назву має стаття Ірини, а написане хвилює і насторожує:

«…У населені пункти двічі на тиждень, максимум на дві години, приїжджають поштові машини, завантажені різним крамом: від конвертів і марок до ковбаси, печива й отрути від колорадів. І це все в одній автівці! Причому, за словами поштових працівників, товар у транспортному засобі і днює, і ночує… Люди дуже незадоволені, особливо скаржаться, що не отримують кореспонденцію – газети і журнали, які передплатили. Якщо хтось запитає в поштарів про газету, то віддадуть, але не розносять…».

Редактор «Променя» Олена Компанець розповіла, що першими реформу відчули на собі жителі маленького села Глибокий Ріг, де проживає усього шестеро людей. Ветеран праці Микола Роговенко мало не кричав від болю, що третій тиждень немає газети, а представниця пошти пропонувала замість районки купити цукерки. «Забудьте ті газетки!», – радила дідусеві.

Дев’ять хуторів, загублених у лісах, входять до Моложавської сільської ради прикордонного Городнянського району, що межує водночас із Росією і Білоруссю. Коли і звідки сільчанам виглядати передплачені газети?

– Будемо людей просити передплачувати газети і на наступний рік, – запевняє керівниця пересувного відділення №31 Оксана Щегловітова, ледь тримаючи в руках паперові коробки з усілякою всячиною.

Чи ж повірять «чужинцям» селяни?

Відповідальність – нульова

Про снобізм та кричущу безграмотність Ігоря Смілянського написала в коментарях і перший секретар НСЖУ Ліна Кущ.

«А в угодах, які “Укрпошта” пропонує укласти редакціям газет, немає пункту про відповідальність за несвоєчасну доставку преси. Тобто газету можуть принести із запізненням на місяць. І нічого монополісту за це не буде», – стверджує пані Ліна.

Долучився до фейсбучного діалогу і директор департаменту з управління тиражем ПрАТ «Сьогодні Мультимедіа», член правління Всеcвітньої Асоціації WAN–IFRA Сергій Охріменко.

Ось його авторитетна точка зору: «В «Укрпошти» проблеми не в економіці, а в організації ефективних бізнес-процесів. Постійно щось скорочуючи, загальний результат діяльності поштового оператора лише погіршуватиметься».

Сергій об’єктивно оцінив технологічні можливості літніх селян: «Про WiFi смішно читати з врахуванням відсутності місцями мобільного зв’язку і українських каналів в прикордонних селах, там, де українські видання фактично єдиний канал комунікації людей (і не тільки пенсіонерів) з українським інформаційним простором».

Про згортання національного інформаційного простору писали й інші користувачі ФБ.

Редактор ріпкинської газети «Життя Полісся» Сергій Ковбаса висловив впевненість, що «ці діячі взяли курс на знищення місцевої преси, позбавлення людей необхідних послуг і знущання над селянами». Він вимагає негайно припинити це неподобство, а винних притягнути до відповідальності.

– Тут і так села ледве тримаються. А пошта їх ще й добиває. Судити треба тих, хто цей експеримент придумав, – переконаний Сергій Колбаса.

– У селах нашу газету чекають, бо це найближча газета і єдине джерело інформації для простого люду. Але чому тоді нас знищують? Реформа «Укрпошти» боляче вдарить по наших газетах.. І якщо цей геноцид не зупинити, дуже скоро ми залишимось без наших улюблених «Нових горизонтів», – стверджує Людмила Ковальчук. – А може, то така державна політика – знищити українське село і газети, яким люди найбільше довіряють.

Без сумніву, селяни читають газети. Моїй тітці Марії Михайлівні Грецькій із Задеріївки, що в Ріпкинському районі, – 89 років. Але без улюбленого «Гарту» вона життя не уявляє. Чекає з нетерпінням щотижня, і удвох із сусідкою перечитують кожен номер по кілька разів. Передплачувала ще й «Деснянську правду» (їм до вподоби ця велика за форматом газета), «Духовність» та «Здоровя і довголіття». На друге півріччя передплатила тільки дві.

Спершу в Задеріївці обрізали дротове радіо – тепер вона ловить хвилі тільки білоруського мовника. Телебачення – теж сусідньої Білорусі. Мобільний зв’язок – з перебоями. Оператор МТС-Білорусь має потужнішу технічну базу, і навіть сидячі на печі, можна «влетіти» в роумінг.

– Радіо забрали, телевізор заберуть. І печать заберуть? Газет теж не буде? – з тривогою питає щоразу моя старенька тітонька, яка ледь не півстоліття горбатилася на колгоспному полі.

Справді, де ловитимуть газети у сніги й заметілі? У селі Майське Менського району, наприклад, живуть тільки пенсіонери. Не всі з них ходячі й зможуть дошкандибати до пересувної автівки, якщо така приїде сюди.

Додам, що хутірська Чернігівська область займає площу 33 тисячі квадратних кілометрів. Із 22 аж 7 районів – прикордонні. Протяжність кордону із Росією – 224 кілометри, і стільки ж – з Білоруссю. Велика віддаль між селами й хуторами, бездоріжжя, надто низька щільність населення зігноровані реформаторами, як і тотальний супротив селян. Отож і маємо своєрідний поштовий Армагедон.

– Реформи придумують зверху, а розгрібати всі непорозуміння нам, – каже Ірина Гайова. – Немає впевненості, що держава захистить пресу. Поки що будемо змінювати графік виходу газети. Високі тарифи знову змушують підвищувати передплатну ціну. Корюківський «Маяк» виходить у кольорі, на 12-ти сторінках. Газету передплачує нині 5600 корюківчан. Продається в роздріб, і люди кажуть, що їм буде простіше купити районку в Корюківці, аніж дочекатися, доки її привезе в село пересувне авто.

2018 08 15 post5Ірина Гайова

– Редакції вимушені підлаштовувати під графіки маршрутів, бо з редакторами ніхто не радився, складаючи їх, – наголошує Ірина.

Сільчани праві, що якось «горбато» реформуються сільські відділення. Обурені люди інакше як «варягами» і «чужинцями» не називають листонош і водіїв із мобільних авто.

«Реформа недолуга, нелогічна і неправильна»

Тривога не полишає газетярів Чернігівщини.

«Немає меж обуренню і в нас, журналістів районної газет. Ми стараємось робити для свого читача цікаву, актуальну, корисну газету. І по тиражу, який маємо у такому не чисельному районі, відчуваємо, що нас чекають і нас читають. Але підніжку регіональній пресі роблять ті, хто завжди називав нас партнерами. Та яке ж це партнерство, коли думку газетярів ніхто не питає і ніхто до нас не прислухається?! І якщо раніше ми думали, що невеликі газети знищать демографічна криза у найбільш депресивному районі України та високі тарифи на доставку, ціни на папір і друк, але це буде десь років через десять, то тепер одним махом нас знищить «Укрпошта» років за два. Якщо не раніше. Ось такий сумний сценарій реформаторських дій пана Смілянського… У другому півріччі тираж усіх районних газет області впав на 400–800 екземплярів кожної. А що буде далі, коли люди отримуватимуть газету на тиждень пізніше? І цікаво, за рахунок кого тоді «Укрпошта» буде отримувати прибутки, коли знищить газети, і з кого тоді пан Смілянський нашкребе собі на зарплату 330 тисяч гривень щомісячно?», – пише Людмила Ковальчук.

З 1 вересня відключать аналогове телебачення. Тобто, по звичайній антені селяни вже не подивляться телевізор. Якщо ж «Укрпошта» швиденько закопає регіональні газети – люди опиняться в інформаційному вакуумі.

Інтернет-портал «ЧЕЛАЙН» проводив опитування щодо поштової реформи. Аж 45 відсотків опитаних вважають, що реформа недолуга, нелогічна і неправильна. Прогнозують її крах. Ще 32% переконані, що комусь треба провернути багатомільйонну оборудку з автомобілями, 12%, хоча й підтримують реформу, переконані, що вона тягне за собою фінансові витрати і не виправдовує основну мету – економію.

– Замість того, щоб виконувати доручення Президента України, який назвав «категорично неприйнятним» рішення про закриття сільських поштових відділень, «Укрпошта» масово їх ліквідує, – констатує Сергій Томіленко. – Альтернативні пересувні відділення – поштові автомобілі – мають нестабільні графіки, що викликає обурення селян. І результатом невдоволення споживачів може стати відмова від переплати місцевих та національних видань. Саме це нині найбільше хвилює журналістів-газетярів.

Голова НСЖУ Сергій Томіленко вважає, що реформи поштової галузі потрібно робити, прораховуючи наслідки для держави. Зараз же відбуваються згубні для інформаційного простору зміни. І супроводжуються вони неприхованим презирством до журналістів з боку гендиректора «Укрпошти».

Хто в Україні головніший?

«Куди, питається, дивиться сьогоднішня влада на чолі з Президентом, коли в країні чиниться отаке свавілля, коли догроблюють і так найдепресивнішу область у країні? І для чого нам така влада треба, коли вона не має ніякого впливу навіть на тих, хто очолює державне підприємство? А може, навпаки – «кришує?», – запитує редактор «Нових горизонтів» Людмила Ковальчук.

Я теж приєднуюся до цього відчайдушного риторичного запитання і хочу знати, хто ж в Україні головний і відповідальний за народ?

«Чи почує людей пошта? Навряд. Вони навіть Президента не чують. Цікаво: хто у нас головніший за Президента? Хоч би йому поскаржитися… Може б, і вирішилася ця проблема…», – сумнівається і редактор районної газети «Життя Семенівщини» Катерина Дика.

Олена Дорошенко на старті пілотного проекту обіцяла враховувати думки редакторів і складати графіки маршрутів у залежності від кількості передплачених видань у населених пунктах. Ігор Смілянський пообіцяв Олександрові Назаренку почитати надіслані пропозиції.

Президент України обіцяв зупинити тотальне закриття сільських відділень.

Чого ж чекати і на що сподіватися селянам і селу? На Всевишнього?

Громадська рада Укрпошти


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В Гостомелі у військовому містечку до першого вересня закриють пошту. Така звістка розлетілася районом. Місцеві мешканці новині не раді, адже до найближчого відділення кілька кілометрів.

poglyad.tv


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

МЫ СТРОИЛИ СТРОИЛИ, И НИЧЕГО (…..) НЕ ПОСТРОИЛИ.

О стройке.

И для того, чтобы было легче понять, что происходит со стройкой в сегодняшней Укрпочте, а буду говорить о самом значимом, о самом распиаренном объекте команды Смелянского, об «отделении нового типа» – ВПЗ № 150 в Киеве на улице Васильковской.

О том, открытие которого анонсировали с огромной помпой, и ставили как главный пример не только изменения всей модели оказания услуг, а просто как эталон всех будущих отделений связи.

Его «рожали» не просто в муках.
То количество человеко-часов, потраченных только на совещания руководства, просто не поддается анализу.
Еще год назад все уверенно обещали Смелянскому, что «до Нового года, так уж точно!».
Я написал тогда о маразматичности этого процесса в статье «Новая жизнь», думаю, многие помнят.
К Новому Году, конечно не успели, понадобилось еще 3-и месяца.

В общем, после полутора лет героических усилий, со всей возможной «скромностью» в виде министра и всевозможной прессы, все-таки открыли это самое «відділення нового типу».

А теперь самое интересное –
СЕГОДНЯ, СПУСТЯ ПОЛ-ГОДА ПОСЛЕ ОФИЦИАЛЬНОГО ОТКРЫТИЯ, ВПЗ 150 ТАК И НЕ ВВЕДЕНО В ЭКСПЛУАТАЦИЮ!

Можно вешать занавес, но я продолжу.

Как же так получается?
Всех «херовых» строителей с Укрпочты давно выгнали, набрали кого хотели, зарплаты выше крыши, А НЕ СМОГЛИ НОРМАЛЬНО ОТРЕМОНТИРОВАТЬ И СДАТЬ В ЭКСПЛУАТАЦИЮ СВОЕ САМОЕ ГЛАВНОЕ И РАЗРЕКЛАМИРОВАННОЕ ОТДЕЛЕНИЕ В СТРАНЕ?

Для разроботки проекта провели свою фирму, для выполнению работ тоже свою, А СДЕЛАТЬ ТАК И НЕ СМОГЛИ.

Обращаю внимание, фирма ПАТ “Київметробуд” (та самая, которую протянули за уши через Прозорро) дает среди 5-ти (!) участников наибольшую цену!

Протоколы отказа – просто неотразимы. Привожу все 3-и причины отказа компании, которая предложила наименьшую цену:
1. «наданий гарантійний лист не містить гарантій про обов’язки дотримання субпідрядниками учасника вимог трудового законодавства України»;
2. «Не надано документальне гарантування, що під час будівництва будуть застосовуватися заходи із захисту довкілля»;
3. Не надано копії документів, що підтверджують право власності або право користування складськими приміщеннями».

Уважаемые “строители”,
КАКИЕ «СКЛАДСЬКІ ПРИМІЩЕННЯ» ПРИ ПРОСТОМ КАПИТАЛЬНОМ РЕМОНТЕ ПОМЕЩЕНИЯ В 400 М. КВ.?
Вы что там, метро собирались строить, или хотя бы сортировочный центр?

Я уже не говорю про требование о наличии у участника торгов филиалов в минимум 5 областных центрах Украины?

ЗАТО РАЗНИЦА МЕЖДУ НАИМЕНЬШЕЙ ЦЕНОЙ И ПРЕДЛОЖЕНИЕМ «ПОБЕДИТЕЛЯ» СОСТАВИЛА 690 ТЫС. ГРН!!!

В общем, на 700 тыс. грн. почта должна заплатить больше за отсутствие справки по экологии и про то, что возможные субподрядчики будут работать в рамках закона…
Спасибо Саше Находу и Наде Бегун!

Но ведь это было только начало. И если я начну описывать все несоответствия поданного «победителем» предложения тендерной документации, не закончу писать и до завтра.

На сегодняшний день у меня на руках копии всех актов выполненных работ ПАТ “Київметробуд”, того самого «победителя» на общую суму 2,7 млн грн.
Общая сума договора 3,4 млн грн.
Оставшуюся сумму подрядчик до сих пор все пытается получить, и даже большую.

Но больше акты ему никто не подписывает, потому что там такие расхождения с тендерным заданием (по сути проектом), что СИДЕТЬ НИКОМУ НЕ ХОЧЕТСЯ!

И еще один момент. Хотя торги формально проводило КМД, подписывать акты выполненных работ они категорически отказываются.
И правильно делают.

Подрядчика выбрала генеральная дирекция – путь и подписывают.

Вот так ситуация и висит.
И с такими «специалистами» будет висеть вечно!
_____________________________________________

Хочу сделать несколько выводов:

1. Нарушен закон Украины, причем неоднократно.
За нарушение ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» и «експлуатацію або використання об’єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію», пусть с Укрпочты спрашивает ДАБІ.
Напомню, что штраф по СС1 всего-то: «у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб».

А вот за другие нарушения, вроде осмечивания заработной платы по 6 тыс. грн, когда утвержденой сметой было предусмотрено 5.5 тыс. грн (и другие подобные шалости) пусть спрашивает уже прокуратура. Это совсем другая статья, и другая ответственность.
Ждите.

2. Генеральная дирекция показала свою несостоятельность в организации строительных работ.
Все что сегодня выполняется в дирекциях, это не благодаря, а вопреки «специалистам» генеральной.

3. Раздел «Стратегії фундаментальної трансформації Укрпошти….» «Оновлення мережі» оказался самым провальным. Помните, 2 000 объектов за пять лет (500 в год).
В начале 2018 нам обещали про какие-то 100.
Я попросил показать список – но в ответ тишина.
По факту получается так. Если какая-то дирекция что-то сделает, сразу море шума и желающих зарисоваться на открытии.

Доходило до того, что отремонтированное поточным ремонтом отделения тоже объявляли «нового типу».
В чем они новые?
Да мы таких раньше открывали по 200-300 в год (а то и больше).
Строители, блин.
Одно отделение они и то отремонтировать нормально не могут.

4. Не всегда количество переходит в качество.
«Строителей» набрали в генеральную море, а результата нет.

5. Поменяется скоро руководство Укрпочтой, а сколько проблем потом выползет – никто не знает. Но кому-то придется вместо реальной работы, заниматься вот таким «подтиранием хвостов».

6. Игорь.
Для того чтобы отремонтировать ВПЗ, генеральному директору совсем не обязательно встречаться с подрядчиками и проводить море совещаний.
Достаточно просто поставить задачу.
А если она не выполняется – значит ты собрал возле себя неправильную команду.

Для того чтобы закрыть вопрос по ВПЗ-150, для нормальных специалистов нужно 3-4 недели, и где-то около 20 тыс. грн. (это с запасом – изменение проекта и новая экспертиза).
Поставь своим задачу..)

А за судьбой ВПЗ-150 я буду наблюдать и дальше.
Потому что проплаченные «блогеры» и «журналисты» об этом не напишут.

Миша Янчук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Я зрозуміла: каталізатором моєї еміграції стане Укрпошта. От як тільки ще раз там опинюся – так і стане. Щодня на зустріч споживачеві! Це девіз, якого ця трешова структура, що спеціалізується на пекельному сервісі і мультиспектрові послуг, дотримується чітко.

Отак заходиш у відділення (підкреслюю: в Тернополі в будь-яке!!!) – і тобі назустріч несуться всі атавізми совка 80-х, помножені на сучасний маразм і хамство.

– Та почекайте ви зі своїми комунальними!

– Пенсія буде видаватись, пані, коли хтось проплатить комунальні. Чекати треба. Може, і довго, бо щас у всіх субсидії і літо – люди мало платять.

– Посилки потім брати буду! Чому? Тому, що на комуналку он стоять скільки! І пенсію получати прийшли.

– Ну і шо, шо ми пошта? В нас робота така!Ми все робимо!

До єдиного відкритого віконечка в броунівському порядку шикується наглухо закрита пряма кишка пенсіонерської черги з апендиксом на вулиці.

На другому віконці встановлюється картонка з написом “Технічна перерва” і дівчина за нею з одухотвореним виразом обличчя дістає з шухляди і розмотує скотч, відриває зубуми від нього смужки і починає педантично проводити депіляцію на руці. Від зап`ястя до ліктя:скрип-ляп-вжик-ой, Валя!больно! Скрип-вжик-ляп-капєц, Валя! ти всігда так? -скрип-вжик-ой! Валя, воно покрасніло! може спиртом?

– Зеленкою, – кажу, – ефективніше.

– Що? – піднімає на мене дівчинка стражденний погляд Жанни Д`Арк.

– Зеленка, – уточнюю менторським тоном, – набагато краще. Особливо, якщо в комплексі.

– Це як? – цікавиться дівчинка.

– В комплексі – це, коли змастити зовні і кілька крапель перорально натще тричі на день.

– А я вже кофе пила, то нічого? – перепитує дівчинка.

– Нічого, – відповідаю. Бо не знаю, що сказати.

– А чому це віконечко не працює? – питаю.

– Порядок такий, – чемно озвучує дівчинка. – До 13.00 працює перша каса. Там посилки, комунальні і пенсія. З 13.00 до15.00 дня відкриваюсь я. В мене – державна допомога на похорони. Що не ясно?

Мені ясно. Чого ж? Що я тупа? Зараз перестоюю чергу, Добре, що я в ній друга. Бо навчена вже. От відправляю посилку, а завтра з13 до 15 дня держава допоможе моїм дітям з похороном.

– А не можна, щоб обидва віконечка працювали? – питаю.

– А смисл? – нерозуміюче дивиться на мене дівчина.

Дійсно. Який смисл?

Скрип-вжик-ляп-ой!

– А можна отримати посилку?

Молодий чоловік, років 25-ти якимось дивом прослизнув крізь щільні ряди прихильників Юлі, Ляшка, гомеопатії, колонотерапії, дачного спринту і сукавсіхвішатибля. Наївний.

– Ти що не бачиш? змикається навколо нього черга. – Люди ще пенсії не получили, за хату не заплатили, а йому посилку давай!

– Це ж пошта! – дивується чоловік.

– Х@йошта! – коректує його знання похилий чувачок років 80-ти в майці, спортивних шортах і рожевих пляжних шльопанцях з метеликами. Чувачок, мабуть, і справді знаючий, бо весь зафігачений наколками, наче мапа місць, де Макар телят не пасе. З віком, щоправда, наколки пустили целюліт і розпливлися так, що чувачок зараз виглядає розбубнованим під Гжель.

– Не розумію! – пробує досягти свого молодий чоловік. – На пошті мають першочергово приймати і видавати кореспонденцію!

– Умні стали всі! – плюється крізь діри в передніх зубах бабка в напівпрозорому сарафані. – Сталіна на вас нема!

– Нічого! – вторить їй інша, схожа на опенька-перестарка. – От прийде Юля і всім дасть!

– Та запхай собі ту Юлю Ляшковими вилами! – кричить на неї дідок з кутка коло дверей.

– Ага! Дасть вона! Вже тисячу давала була? Скільки люду тоді передушилось в ощадкасах!

– Іди звідси, дитино! Прийдеш за посилкою після шостої.- каже старенька поважна пані. – Бо зараз тут дають пенсію, а потім он там на похорони.

– А дитячі вже прийшли? – пробивається через щільні ряди молода мама з репетуючим карапузом.

– Після похоронних, – пояснює їй Валя.

– Та що ж це таке?! – обурюється молодий чоловік.

Але на нього вже ніхто не зважає. Скрип-вжик-ляп-ой! За світло-газ-воду-вивіз сміття-колумбус-телефон! Показники лічильників диктуйте!

– Не пошта, а пи@дець! -каже молодий чоловік. – Що тут робиться?

– Все! – односкладово і чітко пояснює Валя.

– А ще ми марки клеїмо, – говорить дівчинка з похоронного віконечка.

Скрип-вжик-ляп-ой!

– Куди то воно у вас їде? – питає Валя.

Це я вже зі своїми книжками.

– До Кейптауна, – відповідаю.

– Нате листок, пишіть отут вашу адресу, а тут адресу отримувача англійськими буквами.

– А свою теж англійськими?

– Ні! Свою нашими.

– А чому так?

– Бо вдруг вона вернеться, щоб ми знали куди прислати повідомлення. Що не ясно?

Мені ясно. Тобто – темно і я хочу дихати. Але наразі то нереально. Тому я просто знайшла жабра і злегка ворушу ними. І пишу. Англійськими буквами.

Віддаю листочок Валі. Вона довго припасовує його до коробки з книжками. Так, щоб кутики співпадали. А потім дістає з шухляди скотч, розмотує, відгризає зубами смужку, решту рулону приліпляє до столу, а смужку ретельно наклеює поверх аркуша з адресами. Після чого повторює процедуру ще кілька разів.

– Це, щоб пока доїде до Англії, вода не розмила чорнила, – пояснює мені . І далі ( контрольно!) примотує скотчем листок з адресами до коробки і береться наліпляти папірці з кодами і марки.

– Це не до Англії, – кажу.

– Як? – дивується Валя. – Таун же ж. То ж по-англійськи.

– Кейптаун – це ПАР, Південно-Африканська республіка.

– А чого тоді таун? – дивується Валя і дістає з шухляди теку. Я вже знаю її. Це тека з кодами країн. Там є коди країни Нєтхерлєндсу, села Сардинія і австрійського міста Канберра.

– Так! – дивиться на мене Валя. – Що саме шукати в південній Африці?

– Південно-Африканську республіку.

– Ви що знущаєтесь? – обурюється Валя. – В мене два листки кодів на країни Африки! Вам яку?

Пробую пояснити, що воно так і називається – ПАР.

– Не парте мені мозги! – майже кричить Валя. – В мене он людей, що світу не видно. Кажіть яка там країна в Африці!

– Валю, – пробую її заспокоїти. – ПАР – то країна. Одна така і так і називається. Столиця – Преторія. Ми в школі вчили. Там ще недавно президентом Мандела був.

– Так? – недовірливо дивиться на мене. – Преторія – кажете? Точно! Є таке. ПАР – кажете? А яку ж марку туди ліпити? Лєна-а-а!!

Лєна – бюст Укрпошти. От є обличчя кампаній, а Лєна – бюст. Раритетний, давній, запилений і пітний. Цим бюстом Лєна тримає на собі всю Укрпошту. Як мати-годувальниця. Ну, і прикриє ним же, раптом що. Не бюст, а установка “Кольчуга”. Модель Х в енній степені L .

В Лєни одна хімічна завивка – свідчення професіоналізму. Ще з тих часів.Як і блузка біла з коміром-стійкою, поверх якоїна шиї – ланцюжок золотий зі знаком Скорпіона та ще парфум такий – Лєна “Дзінтарз” замовляє собі. Як і сірий костюм, що в ньому зустрічна складка на спідниці спереду. Та складка – то символ. Всі шляхи Укрпошти ведуть до Лєни.

– Лєн, яку марку на бандероль в Африку клеїти? – питає Валя.

– Ого! – каже Лєна і розглядає невеличкий стенд над касою.

– Так, – продовжує Валя. – Прикинь: тут і Африка сама, і країна теж Африка!

– Нічого собі! – задумується Лєна. – А як таке можливо?

– А хто його знає? Кажуть, що там президентом якийсь Мандела був.

– Тоді ясно! – каже Лєна. – Ті Мандели як перейменують, то й не поймеш де воно і що. Ну, раз Африка – то треба щось красиве. Щоби про Україну там щось хороше подумали, щоб не сказали, що ми якісь дикі. Щоб видно було, що ми – Україна. Наклей оту з жирафіком!

– Гммм, – вставляю свої п`ять копійок, – а може, оту з рушниками, чи Петриківкою?

– Кому вона нада в Африці? – ковтає мене поглядом Лєна.

І я погоджуюсь, що так – кому в Африці наш рушник чи петриківський розпис розкажуть щось про Україну. Інша справа – жирафік. Дивишся – і розумієш: ось вони гори-доли наші, козаки на конях, яйця мальовані, роги сохаті, голоси дівочі трембітами…

Заповнюю декларацію, Валя її ж приклеює скотчем до коробки, потім ще опис посилки.

– А нащо ви дитячі книжки в Африку посилаєте? – питає Лєна.

– Попросили, – відповідаю.

– Странні, – каже Лєна. – Кому ті книжки в Африці треба? Там же нічого нема. Пісок і пальми.

Вона нахиляється над столом і читає:

– Oksana Bush-Taeruschaka

Лєна задумується і нависає бюстом над столом з Валею і моєю посилкою.

– Чортівня якась, чесслово! Вже і там плодяться! – видушує з себе. Тоді повертається до залу, дивиться на чергу і каже:

– Так! Щоб мене більше не смикали! Я відомості по Чорнобилю і переселенцях роблю, а потім ще по судових стягненнях і ДТП.

– А посилку отримати? – озивається наївний молодий чоловік.

– Посилку – в порядку живої черги! – каже Лєна. – Перша каса – комуналка і пенсія, друга з 13.00 – похоронні, потім – дитячі! І показники не забувайте давати!

Я розраховуюся і наполегливим брасом пропливаю крізь чергу.

Ляшко-вила-Юля-дасть-Порох-діабет-вернітьвсевзад-країнупросрали-Боже-радикуліт-Гройсман-мазьжожоба-тарифи-жень-шень-нахер-всіхпостріляти-Валя-скотч-больно!

В Африці-добре-а-нам-ще-зі-своїми-манделами-жити! Сука-всіх-вішати-бля!

Показники лічильників!

Скрип-вжик-ляп-ой!

І я все частіше задумуюся над еміграцією…

tenews.org.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Реалізація «пілотного» проекту реформування мережі сільських відділень, який ПАТ «Укрпошта» зараз впроваджує у Чернігівській області, може призвести до різкого падіння тиражів газет та до подальшого скорочення національного інформаційного простору.

На цьому наголошують у Національній спілці журналістів України за результатами поїздки голови НСЖУ Сергія Томіленка та представників місцевих та національних видань у Городнянський район Чернігівської області. Водночас, генеральний директор ПАТ «Укрпошта» Ігор Смілянський переконаний, що реформа реалізується правильно і відомство «виправить помилки» при впровадженні пілотного проекту. А редакторам газет пан Смілянський радить «навчитися писати щось цікаве».

Замість виконання доручення Президента України, який назвав «категорично неприйнятним» рішення про закриття сільських поштових відділень, «Укрпошта» їх масово закриває, – обурюється Сергій Томіленко. – Альтернативні пересувні відділення – поштові автомобілі – мають нестабільний графік, що викликає незадоволення селян. І результатом обурення споживачів може стати відмова від передплати місцевих та національних газет, що найбільше зараз турбує журналістів-газетярів.

Зокрема, у НСЖУ інформують, що на прикладі великого села Дібрівне Городнянського району поштова реформа означає наступне: поштове відділення закривається, завідуючій сільською поштою запропонували перевестись у далекий район області, торгівля конвертами і газетами зупинилася, автомобіль – поштове відділення – приїхав у село не о 8-30 ранку, як орієнтували селян, а після 11-00, коли розлючена черга споживачів розійшлася.

Раніше було прекрасно, дівчата привозять пенсію, газети, ми ще в них купляли продукти із поваги через те, що вони їх возять. А зараз, щоб отримати пенсію, мені потрібно приходити і чекати годинами. Наших поштарок виганяють з роботи, а чужих присилають. Я раніше 5 газет переплачував, а зараз буду тільки одну, бо не вірю, що їх будуть вчасно привозити, – розповідає пенсіонер із Дібрівного Ростислав Маклюк.

Редактор міськрайонної газети «Новини Городнянщини» Світлана Томаш, як і її колеги з інших районів Чернігівщини, констатують, що вже втратили частину передплатних тиражів. А з вересня, коли пройде масове звільнення працівників ліквідованих сільських відділень, селяни можуть припинити поновлювати передплату на місцеві та національні газети.

Гендиректору «Укрпошти» не завадило би побувати у таких селах i на власнi очi й вуха побачити й почути те, що ми бачимо й вислуховуємо щодня, – обурюється Світлана Томаш.

Хвилюваннями щодо втілення нової реформи пояснює нинішні нарікання генеральний директор ПАТ «Укрпошта» Ігор Смілянський. І коментуючи у мережі Фейсбук обурення газетярів, він звинуватив керівників друкованих ЗМІ у невмінні «писати цікаво»:

Є помилки, є саботаж з боку частини персоналу. Є хвилювання що до нового проекту, тому чекають на автівки. Все це можна спокійно виправити, – зазначає Ігор Смілянський. – Навчіться писати в газетах щось цікаве, щоб Вас читали, розміщуйте достатньо реклами і можете зменшувати вартість для клієнтів. А писати всяку пургу і очікувати що буде щастя за рахунок Укрпошти і відсутності сучасних каналів зв’язку – це не стратегія.

Директор департаменту з управління тиражем ПрАТ «Сьогодні Мультимедіа», член правління Всесвітньої газетної асоціації WAN-IFRA від України Сергій Охріменко наголошує, що «в «Укрпошти» проблеми не в економіці, а в організації ефективних бізнес-процесів. Постійно щось скорочуючи загальний результат діяльності поштового оператора лише погіршуватиметься».

У НСЖУ зазначають, що продовжуватимуть закликати Уряд та Президента відреагувати на масові претензії редакцій газет та українських читачів на непартнерські дії керівництва ПАТ «Укрпошта»:

Реформи поштової галузі потрібно робити, прораховуючи наслідки для держави. А зараз відбуваються згубні для інформаційного простору зміни. І супроводжуються вони неприхованим презирством до журналістів з боку гендиректора «Укрпошти», – підкреслює голова НСЖУ Сергій Томіленко.

poshtivka.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Більше сотні жителів Атюшан сьогодні самоорганізувалися у бурхливий мітинг. Вони висловлювали невдоволення діяльністю пересувного поштового відділення, позбавленням роботи місцевих поштарів, яких замінили люди з Мени.

Озвучували також побоювання залишитися без вчасної преси, пенсій, можливості оплатити платежі. Дійшло навіть до блокування поштової автівки. Обороти конфлікту на сьогодні вдалося трохи уповільнити. Але люди вже чекають завтрашнього дня, коли до Коропа (а за можливістю – і в саму Атюшу) обіцяла, дізнавшись про конфлікт, завітати директор філіалу Чернігівської дирекції Укрпошти Олена Дорошенко. Атюшани кажуть: якщо їх не  почують – сьогоднішній мітинг буде тільки початком народного спротиву. Про це йдеться на сайті Коропської громади. Літо 2018 запам’ятається для жителів наших сіл впровадженням так званої поштової реформи, точніше − каменями, об які людям доводиться спотикатися у зв’язку з нею.

Отже, наша область була обрана пілотною у реформі поштової системи. Цього літа у нас почали впроваджувати проект «Сільське відділення». Реформатори ставили перед собою шляхетну мету − поліпшення якості та доступності поштових послуг, аби у кожне віддалене село замість листоноші на велосипеді заїжджали автівки. Закупили транспорт, підібрали «кадри», пілотний проект стартував. Розпочався він із Куликівського, Ріпкинського та Чернігівського районів. А минулого тижня пересувні відділення з’явилися і на Коропщині. Найрадикальніше зміни сприйняли атюшани, які зібралися сьогодні на мітинг у центрі села.

1dd210261273a955301baed31f304021

Тут, у найбільшому за населенням селі на Коропщині, пересувне відділення почало діяльність наприкінці минулого тижня. Впроваджуючи реформу, її ініціатори чомусь не взяли до уваги дещо важливе. Не врахували, що поряд із маленькими віддаленими селами, куди поштарі добиралися велосипедами  чи пішки, і де транспорт дійсно був необхідний, є великі населені пункти у понад тисячу жителів, із налагодженою роботою місцевих поштарів, які обслуговують і довколишні села. І замінити наявних 5-ти працівників двома, які працюватимуть кілька годин у день три рази в тиждень, не вийде.

На жаль, під час старту реформи не було такого необхідного контакту із місцевими жителями, місцевою владою, які писали і зверталися: приїдьте, розгляньте специфіку кожного села, проаналізуйте, врахуйте…   І наслідки цього не змусили довго чекати. У результаті – такий-от атюшівський бунт, що «прогримів» сьогодні чи не на всю область.

На зібрання люди запрошували керівника  обласної «Укрпошти» Олену Дорошенко. Але вона не приїхала, посилаючись на зайнятість. Селищний голова Віктор Журавель, який прибув, почувши про зібрання, повідомив, що разом із головою райради вони раніше ініціювали зустрічі із Оленою Миколаївною і сьогодні, аби не дати виходу людському гніву, сам спробував вкотре запросити її телефоном. Але від зустрічі сьогодні вона відмовилася.

45caf7142bb2b7d1ec9ef76a50b76dd3

До людей вийшла начальник пересувного відділення поштового зв’язку Наталія Корнієнко, аби розповісти, як планується їхня подальша робота в селі. Донесена інформація розміщена на інформаційному стенді.

6b7c460b3de23f80d75bd49b431994e0

8db09801882b46a8d854311fe784287b

Але люди один за одним почали висловлювати своє невдоволення: суботню газету не отримали й досі, пенсії, які мали принести ще 4 серпня, нема і тепер. У Пусту Греблю автомобіль заїжджає лише раз на тиждень, тому про вчасну доставку пенсій і періодики варто забути. І як буде із оплатою квитанцій за газ, електроенергію? Адже відомо, що може бути через невчасну проплату…

Говорилося про те, що раніше старостинський округ обслуговували 4 листоноші і керівник відділення. Зазначимо, що це не лише Атюша, а і довколишні села: Пуста Гребля, Лубенець. Як не важко, але газети, листи і пенсії доставляли вчасно, нарікань не було (про це свідчить і «Книга відгуків та пропозицій»). Тепер же замість цих 5-ти працівників реформа передбачає лише двох. Начальник відділення зв’язку отримала листа про скорочення посади і пропозицію переведення на вакансію сортувальника поштових відправлень… у Чернігів.  І це тим часом, коли в Атюшу приїдуть працівники із Мени, до того ж, не фахівці галузі. Це теж збурило людей, які задоволені налагодженою працею місцевих листонош і не розуміють, чому свої працівники  залишаються поза бортом, а «чужі» люди, які не знають села і жителів, будуть працювати. Емоції часом лилися через край. Люди згадали і закриття сільського відділення «Ощадбанку», і невиконані у зв’язку з цим обіцянки,  запевняли, що проти реформи поштової системи виступлять відмовою від передплати періодики і навіть вийдуть перекривати трасу «Київ-Москва». Врешті взялися блокувати авто Укрпошти. На меті було одне – будь-якою ціною добитися приїзду Олени Дорошенко.

22f01baba6e6cd606300cf86019745d1

Вгамувати народний гнів намагалися селищний голова Віктор Журавель та староста Станіслав Пилипець. Разом переконували, що радикальними методами та протестом важко буде досягти порозуміння із поштовим керівництвом, та і продуктивного діалогу на підвищених тонах не вийде. Тут же на місці телефоном була запланована завтрашня зустріч керівниці Чернігівської дирекції Укрпошти і старост, керівництва району та ОТГ, делегатів із сіл. Люди, хоч і  не одразу, але погодилися. При цій реформі її негативні наслідки для людей у нашому районі потрібно якомога швидше мінімізувати, −зазначив Віктор Журавель. −  Завтра, під час зустрічі, сподіваюся, вдасться досягти згоди. Поштовий «Сітроєн» після кількагодинної «облоги» люди відпустили. Із привезеними для атюшан пенсіями та періодикою автівка помчала назад − у знак протесту люди сьогодні відмовилися від послуг пересувного відділення. І аби відстояти своїх працівників, зібрали підписи під спеціальним зверненням.

c97b75666e371565c813e3f573fae516

cheline.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Місяць впровадження скандального пілотного проекту генеральної дирекції «Укрпошти» на Чернігівщині по заміні сільських поштових відділень пересувними показав: проект настільки далекий від реального життя, що називати його реформою можна тільки задля насмішки і дискредитації влади та пошти.

Нагадаємо, що «Укрпошта» лишається фактично державним підприємством: хоча має статус публічного акціонерного товариства, але єдиним акціонером є держава. Недарма в кінці минулого року Кабінет міністрів виділив з державного бюджету півмільярда гривень для покриття збитків «Укрпошти». Вже тоді було зрозуміло – в якому напрямку «реформи» бачаться в.о. генерального директора Ігорю Смілянському та його чисельній і високооплачуваній команді.

Саме генеральна дирекція «Укрпошти» настояла на запровадженні на Чернігівщині пілотного проекту – на цьому неодноразово наголошувала директорка чернігівської філії «Укрпошти» Олена Дорошенко, відповідаючи на критику з усіх боків. А критика була суцільною – керівники ОТГ, обласних та районних рад та адміністрацій, журналісти друкованих ЗМІ одностайно твердили про шкідливість запроваджуваної реформи. Задля об’єктивності скажу, що таки два голови районних рад (представники Радикальної партії Олега Ляшка) підтримали цей проект, маючи дивну, як на мене, мотивацію: «Хай будуть хоч якісь реформи!».

Поштове відділення в селі Кіпті Козелецького району

Реформи в «Укрпошті» дійсно необхідні, але якщо за часів керівництва чернігівською філією Олегом Обушним підприємство стало прибутковим, а за теперішнього керівництва – збитковим, то про які реформи йдеться? Нагадаю, що пілотний проект передбачав спершу закриття всіх сільських поштових відділень – якщо точно, то в тих селах, де менше 2 тисяч мешканців. Що реально означає, наприклад, у Новгород- Сіверському, Сосницькому, Семенівському, Куликівському, Сновському, Носівському, Срібнянському, Талалаївському, Варвинському районах відділення пошти лише у райцентрі, а в усіх інших районах їх було би по два- три. Стаціонарні поштові відділення і сільських листонош мали замінити пересувні поштові лавки – про те, як чужі люди рознесуть по селу пенсії, керівництво «Укрпошти» воліло не задумуватися. Воно ж і правда, що з «мерседесів» проблем баби Галі і діда Петра, яким не принесуть пенсій, не видно. А не принесуть, бо якщо тільки в одній, скажімо, Макіївці Носівського району 65 кілометрів вулиць, то за який час по бездоріжжю, в осінню негоду чи зимову хурделицю їх обійде приїжджа листоноша з пересувної лавки?

Під тиском критики та завдяки зусиллям першої заступниці голови Чернігівської ОДА Юлії Свириденко пілотний проект обмежили до трьох районів – Чернігівського, Ріпкинського та Куликівського.

Проте, як показав місяць роботи по-новому, якість обслуговування стала просто неймовірно знущальною – листи з протестами від мешканців сіл потекли в органи влади, на сторінки газет. Скажімо, у селі Виблі Куликівського району люди за годину до приїзду «поштової лавки» (так називають розрекламовані дирекцією «Укрпошти» автомобілі, що мають замінити листонош) вже займають чергу, щоб заплатити комунальні послуги. Так це ж у літню пору, а що буде під осінніми дощами і при зимових хурделицях?

«Терпіння селян не безмежне, люди на межі бунту, – каже заступник голови Куликівської районної ради Володимир Повозник. – На всі наші пропозиції приїхати у села та поспілкуватися з людьми реакція керівних поштарів нульова».

Керівництво «Укрпошти» мотивує свій проект необхідністю подолати збитковість сільських поштових відділень. Даючи зрозуміти опонентам, що вони нічого в бізнесі не тямлять, а молоді, амбітні підприємці, що прийшли на заміну керівникам – поштовикам, знають як заробити гроші. На здоров’я! Проте рівень цього новітнього менеджменту вражає: скажімо, «Голос України» вже розповідав, як у селі Кіпті, прямо на київській трасі, занепадає велике, міцне приміщення «Укрпошти» замість заробляння на ньому грошей. Навіть в оренду би комусь зайві кімнати здали – й то були би гроші. Голова Кіптівської ОТГ Володимир Кучма просив приміщення передати чи продати сільській раді, щоб не псувало вигляд. У відповідь директорка чернігівської філії «Укрпошти» Олена Дорошенко порадила …завісити облуплені стіни банером з логотипом «Укрпошти». Що й казати, рівень менеджменту достойний працівниці банку, якою недавно була пані Дорошенко… Шкода, що ніхто не показав віце-прем’єр-міністру Геннадію Зубку облуплене приміщення пошти, недалеко від якого він ручкався з послами країн ЄС, які допомагають розвитку Кіптівської ОТГ…

Шестовиця та Воскресенське розташовані в радіусі 20 кілометрів від Чернігова. А проблем з поштою тут стало неміряно. «Пенсіонери у відчаї, – каже голова Шестовицької ветеранської організації Ольга Сірик. – Саме вони страждають найбільше. Раніше усю кореспонденцію розносили, все встигали дві листоноші, а тепер лавка приїздить двічі на тиждень, газети лежать хтозна-як, хто хоче – бере. Грошового переказу з Києва я чекала десять днів. Газету я, буває, розношу сама. Люди їх тепер передплачувати не хочуть. Одна жінка і пенсію не отримала».

Реалізація пілотного проекту “Укрпошти” у селі Салтикова Дівиця Куликівського району на Чернігівщині.

У Вознесенському три тижні передплатники не отримували районну газету. Скарги йдуть з Пісок, Черниша, Кархівки та інших сіл Чернігівського району, що попав під експеримент.

Голова Асоціації регіональної преси, редактор менської районної газети «Наше слово» Олександр Назаренко відзначає падіння тиражів газет, адже листонош скорочують, а люди просто бояться передплачувати. Звісно, найбільше постраждали газети, які виходять частіше одного разу на тиждень – «Голос України», «Сільські вісті», «День», «Україна молода». Та й районки, принесені через два – три дні після виходу у світ, мало кого зацікавлять. Не для розпалювання ж грубки їх передплачувати! Ріпкинський журналіст Сергій Колбаса просто не знаходить слів для висловлення обурення поштовим експериментом: «Тут і так села ледве тримаються, а пошта їх ще й добиває. Судити треба тих, хто цей експеримент придумав!».

Тож перший заступник голови облдержадміністрації Юлія Свириденко, заступник голови обласної ради Арсен Дідур та директор Чернігівського відділення ПАТ «Укрпошта» Олена Дорошенко обговорили хід реформ.

Як сказано в офіційному повідомленні, яке треба читати як строго вивірене дипломатичне комюніке, «за результатом обговорення було вирішено глибше вивчити ситуацію, скласти список порушень та відпрацювати їх в індивідуальному порядку. Адже модель надання поштових послуг на селі має бути максимально комфортною».

Якщо ж читати між рядків і говорити простіше: пілотний проект «Укрпошти» на Чернігівщині луснув, впроваджувати його можна тільки задля знущання над селянами і місцевою владою. А планували ж його на всю Україну поширити…

Василь ЧЕПУРНИЙ, Чернігівська область.

poshtivka.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO