Теги Posts tagged with "українці"

українці

В умовах сучасного світу, після сенсаційного польоту в космос автомобіля Ілона Маска «Тесла», применшувати важливість та залученість технологій в наше життя не варто. Не стоїть осторонь технологічних новинок і церква: якщо ще за часів Середньовіччя вона вороже ставилася до наукового прогресу, то сьогодні церковнослужителі активно використовують інноваційні засоби.

Як саме технології, соціальні мережі та інтернет допомагають церкві поширювати слово Боже серед вірян, і чи зможемо ми в найближчому майбутньому сповідатися роботам, з’ясовувала журналіст видання Persona.Top.

Як стверджує диякон Михайло Омельян, представники Церкви використовують сучасні технології з місіонерською метою, тобто як засіб донесення корисної інформації до людей загалом та сучасної молоді зокрема.

– Для прикладу, в мережі інтернет можна побачити офіційний сайт УПЦ Київського Патріархату, а також сайти єпархій, Синодальних відділів чи недільних шкіл. Не нехтуємо ми й соціальними мережами, використовуючи їх для висвітлення діяльності як Української Церкви так і її Предстоятеля Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, – розповідає про застосування інтернету кандидат богословських наук, старший викладач кафедри богослів’я та філософії Київської православної богословської академії Михайло Омельян.

Також, за його словами, кожен активний користувач смартфону може завантажити додаток, у якому є Біблія. І самі священнослужителі, використовуючи сучасні інформаційні технології, показують приклад того, як вони можуть слугувати для розповсюдження добра по світу.

Михайло Омельян. Джерело – Фейсбук

Головне – не стати рабом технологій

Протодиякон Владислав Демченко, секретар Вінницької єпархії УПЦ, стверджує, що церква складається із звичайних людей, котрі, живучи в сучасному світі, користуються його благами, у тому числі й сучасними технологіями.

– «Все мені дозволено, та не все корисне, все мені дозволено‚ та ніщо не повинне володіти мною» – цими словами апостола Павла можна визначити, яким повинно бути ставлення християнина до благ цього світу. Тобто користуватися технологіями можна і потрібно, головне, щоб не стати їх рабом. Це стосується як сучасних технологій, які роблять наше життя більш комфортним, так і інформаційних, адже ми бачимо, що сучасній, а особливо молодій людині важко прожити не те що день, навіть декілька годин без якого-небудь електронного гаджета, – розповідає Владислав.

Фото – Владислав Демченко. Джерело – Фейсбук

Що ж стосується церкви як організації в цілому, то вона також використовує сучасні технології, зокрема інформаційні.

– Церква активно представлена в мережі інтернет. Наприклад, наша єпархія має офіційну сторінку та присутня в популярних соціальних мережах. Це – спосіб донесення своєї думки до суспільства з різних актуальних питань і, звичайно, гарна можливість проповідувати Христа. Якщо інтернет в цьому допомагає, то чому його не використовувати? – говорить протодиякон Владислав Демченко.

Батюшка-блогер вже більше не екзотика

Протоієрей Володимир Пучков, головний редактор газети «Православна Вінниччина» Вінницької єпархії УПЦ говорить, що інтернет та соціальні мережі забезпечують не тільки присутність православної церкви як інституту, а й допомагають втілювати в життя соціальні та благодійні проекти.

– Церква представлена в інтернеті не лише на рівні офіційних сайтів єпархій, монастирів та храмів. Окрім цього, в мережі реалізуються різноманітні благодійні та просвітницькі проекти, деякі священики модерують власні сайти і навіть таке явище, як батюшка-блогер, вже не сприймається, як екзотика, – розповідає Володимир Пучков.

Фото – Володимир Пучков. Джерело – Credo

Сповідатися через інтернет – те ж саме, що лікувати зуби по телефону

Попри всеохопність та універсальність, інтернет та соцмережі для більшості християнських таїнств не підходять. Тому сповідатися через інтернет не можна.

– Сповідатися через мережу інтернет чи соцмережі є неприпустимо, адже це не можна назвати таїнством сповіді, а лише бесідою. таїнство ж сповіді передбачає особисту зустріч людини зі священнослужителем в храмі, в лікарні або вдома, якщо парафіянин важко захворів і не може прийти до храму Господнього. Із книги Діянь святих апостолів ми читаємо про те, що ті, хто увірував в Ісуса Христа, приходили й сповідувалися: «Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої» (Діян. 19: 17). Тобто тут важлива безпосередня участь та зусилля, – пояснює диякон Михайло Омельян.

За його словами, сповідатися через інтернет – це те ж саме, що лікувати зуби по телефону. Адже Церква, для кращого усвідомлення сутності гріха, порівнює його з хворобою, для викорінення якої потрібен лікар – Господь наш Ісус Христос та засоби для лікування – Свята Христова Церква та священнослужителі.

Протоієрей Володимир Пучков стверджує, що навряд чи в майбутньому ми отримаємо можливість сповідатися через інтернет.

– Не думаю, що сповідь через інтернет можлива чи колись стане можливою. Сповідь – це таїнство, тобто за видимим обрядом в ній присутня невидима дія Божа на душу людини. Для звершення таїнства необхідна тісна та безпосередня взаємодія людини та Церкви. Спілкування в інтернеті, навіть в режимі онлайн, чи за допомогою скайпу, для цього недостатньо, – пояснює протоієрей.

Сповідатимуться через інтернет у виключних випадках – перед смертю

За словами протодиякона Владислава Демченка, сповідь через інтернет – це вже занадто.

– Через інтернет можна спілкуватися і швидко отримати відповідь на своє запитання – у приватному чаті зі священиком чи на публічних сторінках. Але поради – це одне, а сповідь – зовсім інше. Навіть звичайні лікарі не виписують рецепти телефоном чи через інтернет, а вимагають особистого прийому і спілкування з пацієнтом, тому що тільки так можна поставити правильний діагноз та оцінити важкість хвороби. Це правило стосується й процесу лікування душевних ран, які ми завдаємо собі гріхами. Тому, думаю, що сповідь через інтернет не увійде в церковну практику, однак припускаю, що в крайніх випадках – наприклад, коли людина помирає, і немає іншого способу поспілкуватися зі священиком, крім телефону чи інтернету, Господь може прийняти таку передсмертну сповідь. Але це – виключення, а не правило, – каже секретар Вінницької єпархії УПЦ.

Робот не зможе витерти сльози вірян

Роботи чи дрони, переконує диякон Михайло Омельян, ніколи не зможуть замінити священнослужителя.

– Якщо говорити про важливі речі жартуючи, то священик може витерти сльозу вдови чи сироти, втішити, допомогти, а робот чи дрон від сліз людини «заглючить» або «коротне». Кажучи ж серйозно, то людина складається із душі та тіла, і багато людей звертаються до священнослужителів з проблемами духовними, а не фізичними, які Господь благодаттю своєю, через священика, допомагає вирішити, – пояснює кандидат богословських наук, – робот же не зможе цього зробити, адже не має ні душі, ані тіла, а лише впорядковані людиною запчастини, які можуть полегшити побут людини, а не духовно допомогти.

Роботи ніколи не складуть конкуренції священикам

Священство, за словами протодиякона Владислава Демченка – це особливе служіння, на яке Бог покликав людей, котрі створені за його образом і подобою, тому надсучасні роботи замінити священиків не зможуть.

– Якщо Ангели не можуть звершувати ті священні дії, які Бог доручив робити людям-священикам, то хіба може йти мова про те, щоби ці дії звершували механічні чи електронні творіння людських рук? – говорить Владислав Демченко.

В цьому з колегами згоден і протоієрей Володимир Пучков:

– Мета Церкви – освячення людини, прилучення її до реальності Царства Божого, яке, як сказав Христос, «наблизилось», тобто є досяжним тут і зараз. Для цього Бог дав Церкві дар священства, який Церква, в свою чергу, делегує певним людям для звершення священнодійств. Отже, священик – це завжди людина. Жива, свідома, розумна особистість. Замінити яку не може ані робот, ані комп’ютер, ані дрон, – пояснив протоієрей.

Автор: Ірися Герцун


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Так вважає єдиний українець зі списку ста світових геніїв сучасності. Нещодавно він виписався з міської лікарні Рівного і поїхав додому. Але перед цим поспілкувався з журналістом «7 днів» і залишив читачам нашої газети багато гірких одкровень про Україну, українців та українську владу.

Божественна геніальність і людська простота. Це, здавалося б, неможливе поєднання – перше, що впало у вічі при знайомстві зі всесвітньо визнаним художником Іваном Марчуком, який з привітною усмішкою і босоніж зустрів мене у дверях лікарняної палати. А після захопливого спілкування з цією надзвичайно відвертою і щирою людиною я ще довго не міг позбутися гнітючого відчуття.

Іван Марчук мав тут, вдома, попри яскравий самобутній талант, зовсім небагато лаврів і достатньо тернів на шляху. Його визнали й оцінили в Америці та Канаді, запрошували залишитися в Австралії. А в рідній Україні помітили тільки після того, як він єдиний з українців потрапив до списку ста геніїв сучасності, укладеного міжнародною консалтинговою компанією «Greator Synectics». Зрештою, Бог з ними, рейтингами: один Марчук робить для позитивного іміджу України за кордоном стільки, що заміняє собою не одну поважну державну інституцію. Але останнім часом митця дедалі частіше огортає сум і на нього нападає гнів від українських реалій.

– Іване Степановичу, ваші одкровення, висловлені в нещодавньому інтерв’ю «Громадському Радіо», спричинили ефект розірваної бомби. Що це було: звичайне розчарування чи нестерпний крик душі?

– От читаю в газеті, що на 25 процентів піднімають ціни на ліки. Це притому, що люди й без того не можуть купити собі потрібні медикаменти. Але ж є такі випадки, що вкрай треба прийняти якусь таблетку, коли болить голова або піднімається тиск. То розумієте, що виходить? Вмирайте, люди! Якщо країна довела людину до такого стану, що та не може купити елементарної пігулки, то це, даруйте, диво-країна. Таких країн у світі ніде більше нема.

Сьогодні Україна – найгірша в Європі країна для життя. У нас абсолютно правди немає, законів немає, порядку немає. А як немає законів і порядку, то й держави немає. Чому тікають люди з України? Тому що жити хочуть…

– Тобто ми якоюсь мірою – неповторні?

– Знаєте, ми завжди були, є і будемо унікальними, бо в нас ніхто нікого не любив і не любить. Я багато жив по світах. Жив у Радянському Союзі. Це було каторжне життя. Та система зробила з мене хвору людину, психа, ненормального. Сімнадцять років я під всілякими заборонами жив. Мав повністю зіпсутий організм. Тому треба було їхати звідси, щоб поправляти здоров’я та психологічний, емоційний стан. Лише там, на чужині, я відчув себе людиною. За ті роки, що там був, я не знав, що таке негативні емоції.

– Що вас змусило повернутися в Україну?

– Закортіло. Хоча ну що значить закортіло? Я не повинен був їхати з Америки в Україну, тому що мене тут двадцять років тримали за бортом. То чого їхати? Але є таке поняття – поклик предків. Скажу вам, що немає кращої землі на світі, як українська. А якщо ти митець, якщо ти її облюбував, то тим більше. Та й люди у нас чудові, фантастично прекрасні. Але вони абсолютно нічого не вирішують на цій землі. Усе вирішують за них.

– Що найбільше вразило, коли повернулися на батьківщину?

– Коли повернувся з-за кордону, пожив тут рік і сам собі дивуюся: «Куди я потрапив?» На кожному кроці – негатив. Куди не глянеш, скрізь – жорстокість і заздрість. Кругом – зло, сміття. Якби до нас запустили японців, у яких дуже мало землі, вони б усе це сміття зібрали і побудували б з нього острови.

Мені подумалось: коли Бог ділив між людьми землю, він одним дав Амазонку з джунглями, де не посієш пшениці, зате їх прогодує ліс. Іншим дав піски, та люди й там живуть. Декому дав каміння, як-от вірменам, які на схилах гір насипають із землі поля, щоб на них щось вирощувати. А українцям дав рай, але, вочевидь, відібрав розум. А чому? Тому що бракує нам клепки, не можемо дати собі ради. З’їдає Україну чорна-чорна заздрість.

Я шкодую, що приїхав з Америки до України. В Україні я не живу, я тут тільки мучуся. Україна народжує найбільше талантів на квадратний метр у світі, але вона їх не підтримує, вони їй не потрібні. І ніколи жоден талант на цій прекрасній райській землі не проросте. Всі розумні й обдаровані люди змушені залишати цю землю, бо вони тут гинуть.

Ніде у світі я не знав таку всепожираючу заздрість. От приїхав до Америки та дивлюся: лежить собі просто на вулиці, на цементі, чоловік. Такого я ще не бачив, тому й думаю собі: «Ой, Боже, яке нещастя! Яка то біда!» Потім на кожнім кроці тих людей бачу. А їм що? Їм добре. Вони нікому не заздрять, вони нікому нічого не винні. Це абсолютна свобода.

Помітивши мою зацікавленість розкладеними на лікарняному ліжку якимись чи то ескізами, чи малюнками, Іван Марчук пояснив:

– Це експеримент. Їду з Тернополя в напівпорожньому вагоні розкішного потяга «Інтерсіті+». Що робити? Скучно. Згадав, що в мене є папір. І прийшла думка: «А цього я ще не робив – не малював із заплющеними очима». Стало так цікаво! Узяв маркери, заплющив очі й почав малювати. Дивні малюнки вийшли: звірі і домашні тварини – корови, коні, кури, гуси. Я їх малював так, щоб можна було впізнати. Але це не обов’язково. Трошки фантазую, тому виходять персонажі, яких просто не існує, деколи щось таке, що сміюся з того. Намалював десь триста, а може, й більше таких малюнків. Треба ж чимось займатися в дорозі. Тре якийсь слід по собі лишати.

– Який це має бути слід?

– Він – безмежний, він уже світиться і вказує людям дорогу. З кінця 2016-го і весь 17-й рік я прокладав дорогу у Всесвіт, щоправда, земний. Відвідав одинадцять країн, мав шістнадцять виставок, всюди отримував фантастичну насолоду. Як мене турки приймали! У Туреччині намічається вже четверта моя виставка – дуже серйозна, в музеї в Ізмірі. До того була одна на морі, а дві – в Анкарі. З Туреччини спеціально приїхали до мене два директори музеїв. З далекого Китаю нещодавно прилетів один багатий чоловік і заявив: «Ми хочемо Марчука!» У мене ще є десь 120–130 полотен, готових до виставок. Крім того по світу гуляє картин десь з 250. Я звик виставляти кращі свої роботи. Та й люди хочуть бачити найкращі мої картини. Серед них є перли, а є просто хороші. Поганих немає. Погані я ще не навчився писати. Що б я не робив, завжди дивую і зачаровую людей. У мене є тринадцять різних Марчуків. На кожній виставці виставляю п’ять-шість, а може бути й вісім різних Марчуків. І мені приємно дарувати насолоду. Тепер, хоч із запізненням, мої картини, слава Богу, подорожують по всьому світу.

– А де в Україні можна побачити Марчука?

– В Україні мені вже нічого не цікаво. Я прожив життя чесно, не написав жодної поганої картини, а в мене, крім однокімнатної квартири, нічого немає. Я – митець із певними регаліями, та маю найгіршу серед українських художників майстерню.

У мене були президенти, мери й інші відомі люди. Всі обіцяли допомогти з приміщенням під майстерню, але нічого так і не зробили. Ющенко навіть капсулу під музей Марчука заклав. Якщо коли-небудь в історії президенти закладали капсулу, то це було щось дуже значуще. А Ющенко поклав капсулу і забув про неї. Отака бездарна месія появилася в нас і зіпсувала все. Це був такий собі аля-Брежнєв. Україні не щастить на президентів.

Чому за останні півтора року я відвідав ті одинадцять країн, де мав шістнадцять виставок. Навіщо мені така одіссея на старість? Люди хочуть бачити Марчука у своїх музеях. А якби це почалося хоч 20–30 років тому, я був би сьогодні на місці Пікассо на землі.

Одні з найприємніших згадок залишилися про виставку в Таїланді. Це було торік у листопаді, коли мої картини водночас були представлені в Королівській галереї і в художньому музеї. Бачили б ви, як мене там приймали! Черга йшла до мене на колінах. Після Таїланду був успіх вже в Тунісі. Мене скрізь приймають дуже добре. На усміхнених обличчях людей, які підходили за автографами, не було навіть тіні негативних емоцій. І взагалі, за ті дванадцять років, що я жив за кордоном, я не знав негативних емоцій, їх там просто не було. А в нас – на кожному кроці. Ми живемо в суцільному негативі. Я люблю показувати свої роботи людям. Я ж для них працюю. Але сприйняття дуже різне. Там – позитив і доброзичливість. У нас – негатив і заздрість.

– У Івана Марчука ще залишились якісь мрії? Чим він живе?

– В Україні я не живу, я тут тільки мучуся. Щоб працювати, людина завжди має мати допінг, тобто має бути сприятлива атмосфера для роботи. Або щоб тебе жінка весь час хвалила. Або держава потребувала. Україна не потребує винятково талановитих людей. Жоден талант на цій прекрасній райській землі не проріс до світового рівня і не проросте ніколи. Всі розумні люди від науки, мистецтва, культури змушені залишати цю землю, бо вони тут гинуть. Ця влада не підтримує їх, не поливає цю землю, аби вони проростали.

Талант дається не всім. Якщо Бог дав талант, ти зобов’язаний віддати його людству. Якщо цей талан потрапив на поганий грунт, шукай грунт, де ти можеш свій талант сповна проявити і віддати його людству. Такий закон Божий. І так має бути.

Мій талант належить людству. Не Україні. Я ніколи не кажу, що я працюю на Україну. Я знаю, що таке Україна, скільки я промучився в цій країні. Зараз можна було б щось поміняти. Та я вже не молодий. Жінки нема. Бо якби була жінка, я жив би собі де завгодно. Приїздив би в гості в Україну, та й усе. Я міг би вже мати американське громадянство, але не взяв його. Отакий був дурний. Бо не було біля мене жінки-порадниці, яка практично дивиться на речі, настанови не було ніякої. Я думав, що Україна буде Україною.

В Україні влаштували геноцид, який іде чотирма шляхами: через війну, фармацію, харчування і безвіз. Бо не потрібні тут люди, абсолютно нікому не потрібні.

– А ким вона, на вашу думку, стала? 

– Країною, де влаштовано справжній геноцид. Він іде чотирма шляхами. Перший – війна. Кому вона потрібна? За що люди гинуть? За кого? Це фейкова війна. Але на ній уже загинули десятки тисяч справжніх людей. І ніхто не збирається її закрити. Вона буде тривати, і так буде доти, поки менше і менше стане людей.

Друга стаття геноциду – це фармація. Люди не можуть купити собі таблетки, навіть коли голова болить. І ще на 25 процентів хочуть підвищити їхню вартість. Це – жах! Я знаю ліки, де одна таблеточка, як сім’ячко, коштує 5500 гривень. Це що, діамант?

Третя категорія – це харчування. Ціни на продукти. Мільйони людей не можуть поїсти те, що хотіли б і що росте на цій же райській землі, бо вони не мають грошей.

І четверта лінія геноциду – начебто позитивна. Відкрили брамку – їдьте всі-всі на всі чотири сторони. Там вам буде добре, та ще й гроші пришлете додому, то й живіть там. Не потрібні люди тут, абсолютно не потрібні. Ще живучи в Америці, я казав, що земля вже давно розпродана. Вона українцям фактично не належить. У нас забрали все, що можна забрати. Залишилася тільки одна завада – люди. Нащо їх годувати, виплачувати їм зарплату, дбати, думати про них? Тепер є такі технології, що одна людина може працювати на тисячах гектарів. А в нас на такій площі десять сіл є. От вам і вся мудрість.

7d.rv.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Найкраща жінка!!! Найкраща подруга ! Вона дуже багато зробила проти агресіі Путіна в Україні! Волонтер з великої літери !!!

Перечитавши всі коменти весь бруд , стало просто огидно!!! я просто в щоці від людей що пишуть !!! Українці перестаньте поливати брудом людей котрі вас захищають !! Огидно!! Борітесь правільно поборете! Достали !

Irena von Burg


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Щойно повернулися з перегляду цього фільму.

Якби росіяни знали які сили вони пробудять в українцях, розв’язавши війну з Україною, то тричі б остереглися це робити.

Війна не лише знищує, вона і народжує. Народжує не лише потворність і ницість, але і зразки високого духу.

Фільм “Кіборги” просто фіксує, подає як звичну буденну аксіому той факт, що у сучасному українському суспільстві є герої.

Як назвати фільм, якому віриш із першого до останнього кадру? Залишаючи зал після перегляду, навіть не ставиш собі банальні питання “про достовірність гри акторів, якість костюмів та декорацій”. Тим паче – “про точність психологічних портретів чи достеменність мотивацій”. Те все для кіно з архаїчних культурних пластів. “Кіборги” про сьогодення і про майбутнє.

Це в усьому неймовірно цілісний, наскрізний і водночас багатошаровий за змістами фільм.

І, аж не по собі стає, коли усвідомлюєш той момент поточного суспільного буття, у який він з’явився на екранах. Щоб це “не по собі” відчути усім власним єством треба подивитися “Кіборгів”.

Костянтин Матвієнко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Двоє братів отримали престижну нагороду у 100 тисяч доларів, яку може отримати лише один номінант з усього світу.

Переможцями 2017 року стали двоє українців – Роман та Андрій Зінченки, – йдеться в сюжеті ТСН.Після того, як брати втратили престижну роботу, у них з’явилося багато часу, і вони допомагали батькам будувати будинок, впроваджуючи там зелені технології. А потім вирішили, що про це має дізнатися світ.

Брати створили громадську організацію, яка знаходить спонсорів для нестандартних рішень в енергетиці майбутнього.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На втором месте – чеченцы.

Около 58% россиян опасаются встретить ночью граждан Украины. Об этом свидетельствуют данные онлайн-опроса российской радиостанции Эхо Москвы.Редакция поинтересовалась у своих слушателей: “Встретить представителя какой национальности в темное время дня вы опасаетесь?”.По состоянию на 7.30 по Киеву более половины опрошенных – 57% (5 081 человек) ответили, что боятся встретить украинцев. Еще 31% (2 746 человек) опасаются встретить ночью чеченцев, а 12% (1 033) затрудняются с ответом.

В то же время опрос по телефону принес другие результаты: 89% респондентов (221) не хотели бы повстречаться ночью с чеченцами и только 11% (27) – с украинцами.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO