Теги Posts tagged with "Україна"

Україна

Ирландский режиссер Джонни О’Райлли в эфире утреннего эфира Lifenews поздравил находящегося в тюрьме украинца Олега Сенцова с Днем российского кино.

О’Райлли и актер Олег Долин были приглашены на эфир, чтобы рассказать о новом фильме «Москва никогда не спит».

«Сначала хочу поздравить всех с Днем кино. И хочу поздравить одного человека, который сейчас сидит в тюрьме по политическим причинам — Олега Сенцова.

Это важно, чтобы мы его не забывали, особенно в этот день», — сказал ирландец.

На третьей минуте ведущие неожиданно прервали выступление гостя и сказали, что время программы подошло к концу. Напомним, 25 августа суд в Ростове-на Дону приговорил украинского режиссера Олега Сенцова к 20 годам колонии строгого режима. http://solidarityua.info/irlandskij-rezhisser-isportil-efir-lifenews-vspomniv-o-dele-sentsova/

Внимание патриотам и тем кто хочет поддержать Украину! Поддержи украинский проект лайк на страницу. Слава Украине!

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

12 вересня Житомир відмічає своє свято! З Днем міста, житомиряни, земляки! Житомир – це особливе місто, яке наповнене особливою позитивною енергетикою, з прекрасними людьми та багатою історією. Бажаю усім вам мирного неба над головою, любові, щастя вам та вашим сім’ям, благополуччя, злагоди, наснаги!

Зі святом, Житомир!!! Зі святом, Житомиряни!!!

 

Внимание патриотам и тем кто хочет поддержать Украину, Партию Простих Людей, Романа Давиденко! Поддержи – лайк на страницу, подпишись. Слава Украине!

Партия Простых Людей ППЛ

Роман Давиденко Роман Давиденко

 

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай –лайк на сторінку, підпишись.

Партія Простих Людей ППЛ

Роман Давиденко Роман Давиденко

В интервью изданию “ГОРДОН” боец украинской разведывательно-диверсионной группы рассказал о мародерстве, женщинах и алкоголе на войне, о “засранных мозгах” жителей востока Украины и о врагах, “которых в Киеве больше, чем на Донбассе”, а также “недоверии к верховному главнокомандующему”.

Боєць АТО. Фото: ЖЖ

На вид ему около 30 лет, спортивный, накачанный киевлянин, увлекается восточными единоборствами и рукопашным боем. До войны был частным предпринимателем, занимался дизайном, зарабатывал до 40 тысяч гривен в месяц. Летом 2014 года, после Иловайского котла, записался в добровольческий батальон, прошел подготовку и уже зимой был в зоне антитеррористической операции.

Спустя год, летом 2015-го, вернулся в Киев для восстановления после ранения. Попросил не называть своего имени, не фотографировать и не указывать конкретные села и города, где воевал. “Мне нельзя раскрывать даже свой позывной, я в сентябре опять еду в АТО”. Признается, что не поддерживал Майдан, считал его “спровоцированной кампанией” и “борьбой политических кланов”, хотя регулярно ходил на протест, чтобы оказывать первую медицинскую помощь как активистам, так и бойцам Внутренних войск. “У меня подход простой, не умею сидеть на диване и критиковать. Чем-то недоволен? Иди и исправь сам”.

О СТРАХЕ НА ВОЙНЕ

– Самое страшное оружие – миномет, у него снайперская точность, при правильном наведении можно с пяти километров попасть в печную трубу дома. “Грады” пугают только свистом, они хаотично падают, а вот мина, неважно, 120-я или 82-я… Мина – это 16 килограммов так называемого хрупкого металла, при ударе он разлетается на тысячи мелких осколков в радиусе 300 метров. Я видел, что осколки делают с людьми, очень страшно. Моему товарищу вырвало пять сантиметров бедренной артерии, плюс еще 12 осколков в теле застряли. Он выжил, но погибли двое наших, еще 15 ранило.


.jpg_163

ПФМ-1 или противопехотная фугасная мина “Лепесток” нажимного действия. Фото: holydiver-777.livejournal.com

 


Очень страшно на противопехотную мину наступить, ее “Лепестком” называют. Наступил и ногу по ботинок отрывает. Лепестки в основном раскидывают из “градов”. Визуально определить, где они валяются практически невозможно, тут уж повезет или нет.

О ПЕРВОМ БОЕ

Мой первый бой был в декабре 2014-го. Группе минометчиков надо было срочно выдвигаться на позиции, но не хватало стрелка в машину, потому что многие от холодов и сырости заболели. Я вызвался, задача – прикрывать тыл, пока минометчики обстреливали позиции, чтобы немного остудить пыл сепаров. На войне Минские соглашения не работают, ни одного дня не было без обстрелов. В первом бою я не выпустил ни одного патрона.

Страха не было, когда выезжаешь на боевое задание, мозг отключается, но ты ясно соображаешь, что делать, срабатывают инстинкты. Например, пару раз нас засекали, так я с 10-метровой высоты прыгал, удирал, чтобы не убили. На адреналине не чувствуешь ни боли, ни перекрученных позвонков, когда в хреновом бронежилете срываешь спину, ни вывихнутой ноги. В обычной жизни войти в такое состояние искусственно не получается, только на боевой. Даже на тренировках на базе скорость реакции гораздо ниже, чем в бою.

Второй раз уже прикрывал нашу диверсионную группу, которая возвращалась после операции. За диверсионной группой часто идет вражеский хвост, который надо отсечь. Мы ждали группу в условленном месте, заметили, что за нашими идут чужие. Обеспечили огневое прикрытие, палили большими очередями с дистанции 500 метров. Попал или нет, не знаю, далеко было, но наши вышли без потерь.


.jpg_164

Фото: ЕРА

О ПЕРВОМ УБИТОМ

До войны никогда не убивал, а здесь и в упор расстреливал, и резал. В книгах пишут и в кино показывают, что после переоценка ценностей и переворот в сознании происходит. Вранье, со мной такого не было, хотя видел ребят, которых накрывало. Они замыкались в себе, были неконтролируемые вспышки агрессии. Их вытаскивали беседами. Иногда сразу получалось, иногда приходилось долго искать к человеку подход. Были клинические случаи, тогда отвозили к психологу, который их списывал: “Все, не боец”. Просто нужно твердо и ясно понимать, ради чего это делаешь: мы на войне, врагов надо убивать. Я понимаю и потому готов это делать.

Первый раз убил сепара в разведке, мы вражескую территорию прощупывали. Заехали, спрятали машину, прошли 10 километров пешком, дождались вечера и постепенно продвигались по зеленке. Продвигались медленно, потому что везде сигнальные ракеты расставлены или взрывчатки, на полуприседи, шаг в шаг, с пятки на носок, корпус верх–вниз, иначе не заметишь блик проволоки от растяжки. Как правило, мы знаем, где есть вероятность прохода, где нет.

Наткнулись на секрет – мелкую группу противника, их разведчики тоже для дозора выдвинулись. Их трое, нас – двое. Мы их с вечера пасли, дождались, когда один из них покинул замаскированную позицию (хотя это против правил) и пошел по большой нужде. Мы его в упор расстреляли из автомата, а внутрь их схрона гранату бросили.

Еще случай был, когда мы непосредственно в окопы врага заходили под видом сепарской группы: и одежда, и шевроны на нас их были. Нужно было убрать два минометных расчета врага. Нас было восемь. 16 боевиков мы уничтожили, а сколько подорвали, даже не считал. Как уничтожили? Использовали нож или обыкновенную струну от пианино: к двум концам прикрепляется по палке, сзади на шею врага накидываешь петлю и резким движением перерезаешь артерию.

О ЖЕНЩИНАХ НА ВОЙНЕ

Если сепар – женщина, она все равно враг. Хотя, когда была возможность, рука не поднялась. Не смог убить, слишком миленькая и молодая девчонка была. В лицо ее стукнул и все.

Я где-то читал, что раньше при всех армиях был обоз с девицами легкого поведения. Наверное, это правильно. Как на войне столько времени без женщин? Нам по возвращению после боевых дают пять–семь дней отдыха: пишешь рапорт, снимаешь форму, сдаешь оружие и едешь в соседние города. Можно снять комнату за 200–300 гривен, в кафе погулять, с девушкой познакомиться. Благо, там мужского пола не хватает, так что девушки вниманием не обделяют.

ПРО АЛКОГОЛЬ И НАКАЗАНИЕ ПАЛКАМИ

Не знаю, как у других, но в нашем подразделении любое употребление алкоголя мгновенно пресекается. Если первый раз принял на грудь, предупреждают и расспрашивают: “Что случилось? Устал, психика не выдерживает?”, после отправляют отоспаться и наказывают дежурством на кухне или уборкой территории базы.

Если, не дай боже, второй раз засекли подвыпившим – наказывают физически. Утром строят все подразделение и зачитывают приказ: “Такой-то боец за систематическое употребление алкоголя наказывается столькими-то ударами палок по спине”. Бьют серьезно и больно, по себе знаю. Нет, я не пью, просто попросил ребят пару раз хлопнуть, чтобы самому прочувствовать. Бл…дь, действительно очень больно!

Если третий раз застукали подвыпившим, опять получаешь палки, а после тебя выгоняют. Навсегда. Сдаешь все, что получил – от термобелья до оружия, – и до свидания.


.jpg_165

Фото: Ivan Boberskyy / ЕРА

О МАРОДЕРСТВЕ, КОНТРАБАНДЕ И “РАЗВОДЕ” ВОЛОНТЕРОВ

У нас были отдельные случаи мародерства, но жестко пресекались внутренней безопасностью. Сам процесс отжима и грабежа я не видел, но результат наблюдал. Десяток наших психанули, заехали в поселок, зашли в дом и забрали себе вещи. Мирные тут же доложили командирам, те устроили обыск, вещи вернули, бойцов наказали. Есть люди, которые реально воюют, а есть те, кто приехал на войну ради наживы.

И контрабанду мы останавливали. Самая крупная – три грузовика оружия и боеприпасов на миллионы гривен. Мы получили оперативную информацию и тормознули эту колонну, направлявшуюся из зоны АТО в Киевскую область. Оружие вывезти нетрудно, к сожалению, этим занимаются и регулярные войска, и добровольческие батальоны. Вывозят все и все: перепродают, себе оставляют, брату-куму раздают. Мне взятку не предлагали, чтобы глаза на контрабанду закрыл. Это бесполезно. Я ни себе, ни кому другому из АТО оружие не привез. Нельзя везти домой то, чем убиваешь на войне.

Есть бойцы, которые разводят волонтеров. Например, сообщают: мол, мне на передовую нужно то-то и то-то. Волонтеры присылают, он фотографирует и отсылает снимок: дескать, получил, спасибо. А после перепродает присланное через подставных лиц. В общем, на войне, как и в тылу, полно скотов, пьяни, воров и разводил.

О ЧЕЧЕНЦАХ И “ЗАБЛУДИВШИХСЯ” РОССИЯНАХ

На войне пару раз сталкивался с чеченцами. Тех, кто на стороне сепаров воюет, не уважают даже в Чечне, они отбросы. С нами тоже чеченцы воюют, но они за свободную Ичкерию, из-за границы приехали, чтобы поддержать народ Украины, очень образованные, умные, с ними приятно помолчать.

Пару раз мы с ребятами брали в плен “заблудившихся” россиян-контрактников. Одному из них было 39 лет, профессиональный военный из Ростовской области, приперся в Украину по приказу. Узнали всю нужную для себя информацию и передали его контрразведке.

Мы по вечерам знаете как развлекаемся? Слушаем “Сепар FM”: крутим рацию, находим вражескую волну, по которой боевики переговариваются, и матами их обкладываем. Некоторые бойцы так месяцами переговариваются.

О НЕДОВЕРИИ К ПОРОШЕНКО

К Порошенко как к верховному главнокомандующему мы относимся плохо. И завод его шоколадный на территории России раздражает. Я вижу человека, который стал президентом в воюющей стране, получил власть и… занялся личными делами и зарабатыванием денег.

Знаете, почему среди бойцов тотальное недоверие к верховному главнокомандующему и его генералам? Потому что мы перекрываем колонну, которая везет боеприпасы на территорию врага, а нам через полторы минуты на рацию вызов от командующего сектора: “Б…дь, прекратить огонь!”.


.jpg_166

Президент Украины, верховный главнокомандующий Петр Порошенко на осмотре фортификационных сооружений на востоке страны. Фото: Mikhail Palinchak / ЕРА

Мне кажется, Порошенко работает не в интересах Украины. Думаю, у него есть конкретная договоренность с той стороной, иначе почему в контактную группу по Минску допущены Кучма с Медведчуком? Почему после каждых Минских соглашений мы теряем часть территорий? Я после очередного “перемирия” из окопа не вылезал, потому что шквальный обстрел был. Почему верховный главнокомандующий при наличии 200-тысячной армии до сих пор называет войну антитеррористической операцией? Ни я, ни мои ребята этого не понимают.

Провал с шестой волной мобилизации из-за того, что народ власти не доверяет! Не добрали военнообязанных? Так пизд…йте в Верховную Раду, там полно нардепов, которые хрен знает чем занимаются. Забирайте украинских мажоров из америк и англий, посмотрите, сколько их гуляет, потому что папа откупил от мобилизации. В Украине одна проблема – закон работает не для всех. Справимся с этой проблемой, значит, решим и другие.

О МЕСТНЫХ НА ДОНБАССЕ

Мы однозначно проиграли информационную войну. Даже на освобожденных территориях у мирных мозг засран так, что психиатр нужен. “ДНР” и “ЛНР”, как раковая опухоль, проникла в большинство жителей Донбасса, хотя 70% из них воюют не за идею, а ради денег.

Всякое бывало, местные плевали нам под ноги, кричали: “Хунта, нах…й с нашей земли!”. Пришлось одного мажора на землю звездочкой положить и объяснить, что выпендриваться перед девочками нехорошо. Был идиот из “ДНР”, напился и заснул на сепарском посту. Я его связал, забрал оружие, он через три часа у меня в авто проспался и начал нести: “Донбасс вас кормит, Новороссия – историческое название, ему 300 лет, а ты, г…ндон, пришел на мою землю”. Такая феня у 80% населения.

Моя машина и две снайперские винтовки сгорели. Попал под обстрел зенитной установки, услышал характерный звук, увидел летящий трассер (он до девяти секунд летит), быстро ударил по тормозам и выскочил из машины за секунду до прилета первого снаряда. Инстинкт сработал, хотя рубили конкретно по моей машине. Думаю, где-то рядом корректировщик-наводчик сидел из числа местных жителей.


.jpg_167

Фото: Ivan Boberskyy / ЕРА

Мирные не раз сливали информацию о нашем передвижении. Выезжаешь утром в составе колонны, а по пути следования местные стоят и тут же кого-то на мобильный набирают. И что делать, не давать же каждому в морду? Мы парочку таких корректировщиков-наводчиков продержали в подвале, поговорили, они сдали всю цепочку: кому и для чего звонили. После отдавали их контрразведке, что дальше с ними делали, не знаю.

О ЖИЗНИ В ТЫЛУ

Я почти месяц в Киеве пробыл, восстанавливался после ранения. Мужиков, спокойно гуляющих по Крещатику или отдыхающих в кафе, пока мы там воюем, не презираю. Каждому свое. Кто действительно хотел защищать Украину, еще год назад ушел в АТО, кто не хотел – как тогда, так и сейчас прячутся от мобилизации.

Что раздражает в тылу, так это быдло. Особенно в камуфляжной форме. Я на интервью к вам на метро ехал, меня очень конкретно разозлили два человека, бойцы какого-то батальона. Два пьяных тела в камуфляже стояли на платформе, вызывающе себя вели, орали, матерились. Я подошел, попросил вести себя культурно и тихо, они быстро согласились.

В Киеве ватников больше, чем на Донбассе. И в тылу врагов больше, чем на фронте, но их труднее определить, а на войне ты четко знаешь, где сепар и что с ним делать.

О ДОБРОБАТАХ И РЕГУЛЯРНЫХ ВОЙСКАХ

Я служил в армии и знаю, чем она занимается. В прямом смысле херней, что до войны, что во время. Порядки в армии, якобы новая форма и обувь – все говно. Регулярные войска – не моя тема, а в добровольческих батальонах полно идейных, крепких, отчаянных, бесстрашных и бескомпромиссных ребят.

Считаю, что все люди делятся на три типа: овцы, волки и овчарки. Овцы – это те, кто все схавают и стерпят, лишь бы их не напрягали, это обыватели. Волки – это середнячки, которые с любой властью уживаются и сжирают овец. Овчарки – самый редкий тип людей, они никогда не согласны, дают отпор волкам, но не обижают овец. Это добровольцы, которые доказывают, что один в поле воин. Я много на войне таких ребят видел. Когда они понимали, что не могут уйти, потому что ноги перебиты, в плен не сдавались, а подрывали себя вместе с врагом. У меня тоже всегда с собой граната для себя, я в плен не сдамся.


.jpg_168

Фото: Ivan Boberskyy / ЕРА

Мы часто работаем на грани физических возможностей, сутками без сна. Из тех, с кем я плотно общался, уже погибли восемь человек. Погибли в наступательной операции, когда регулярная армия нас не поддержала. Мы все оказались открытыми, голыми и босыми перед врагом, хотя за нашими спинами стояла херова тьма техники и людей, которым так и не отдали приказ поддержать наступательную операцию.

О ТОМ, ПОЧЕМУ ВОЗВРАЩАЕТСЯ В АТО

Почему, несмотря ни на что, вернулся в АТО? Ради себя, не каждому мужчине выпадает честь защитить Родину. Не люблю незаконченных дел, не умею сидеть на диване и критиковать. Чем-то недоволен? Иди и исправь сам! Если бы каждый рассуждал: мол, главное, чтобы меня и близких не коснулось, – у нас были бы уже харьковская и одесская “народные республики”.

Меня родные отговаривали: “Зачем опять едешь, не навоевался?”. А я по ребятам соскучился, там настоящее единение и братство. Вечерами сидеть, чай пить, беседовать… Там настоящие люди, в тылу таких мало.

Если такие, как я, развернутся и вернутся домой на диван, ни к чему хорошему это не приведет. В политической верхушке уже своя война идет, каждый сам за себя воюет и Украину на части разрывает. Я кровью харкать буду, но в АТО останусь. Буду отстаивать свой кусок земли в гнилом просранном окопе с надеждой, что мне пришлют патроны. Если не дадут боеприпасы, наберусь мужества, опять рвану на вражескую территорию, сп…зжу боеприпасы и буду отстреливаться. До последнего. Потому что если сдать позиции, тогда ради чего последние полтора года были, ради чего столько ребят полегло?

Внимание патриотам и тем кто хочет поддержать Украину! Поддержи украинский проект лайк на страницу. Слава Украине!

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Порой, когда в эфир попадают новости вроде езды по пище бульдозерами, кажется, что вся современная Россия и наша жизнь в ней – это один масштабный телевизионный розыгрыш.

Знаете, возможно однажды наступит день, когда все чиновники страны начнут одновременно ржать, с неба посыпется конфети, а облака выстроятся в огромные буквы: «РОЗЫГРЫШ».

Путин выскочит из Кремля с букетом цветов, обнимет первого встречного, мол: «Прости братан, мы не думали что ты так легко поведешься, ахахах». Политзаключенных выпустят из клеток смеющиеся работники тюрьм со словами «боже, ребят, ну вы и доверчивые, поверили в такой беспредел, ахах, выходите давайте». Кадыров у себя в инстаграме: «Боже, я чуть не разоржался в конце, когда про фильм объявил, ну вы и шайтаны, ахаха #чечня #юмор #розыгрыш #жиесть ».

И мы все такие: — АААА, Вован, разыграал, ну ты даёшь!

Ахахах. А Путин такой: — Ахахах, блин ребят, честно, это была идея Димона, я ему сразу говорил, что слишком жёстко!

Ахах. А Медведев: — Да круто же получилось! Мы в конце специально уже переигрывали, все эти законы тупые принимали, думали вы поймёте, а вы ведётесь и ведётесь – пришлось раскрываться, ахах.

Россияне: — Подожди, то есть все эти дебильные законы, санкции, тупые ограничения… — Ну конечно, боже, это все липа, ради смеха, ахахах. Никакой юридической силы весь этот бред не имеет.

— Ааа, господи, а мы велись все эти годы! Ахахах.

Чувак из толпы: — А я вот ещё когда закон об оскорблении чувств верующих приняли, стал подозревать, что это какой-то прикол! А вы меня не слушали, ахах.

Тут патриарх Кирилл срывает свою рясу: — Хотите прикол? Я вообще не крещёный, ахахах. Слава Сатане!

Астахов: — А я на самом деле хороший юрист! Все в стране начинают дико ржать, отовсюду выкатываются камеры с операторами, звучат аплодисменты.

Всем раздают воздушные шарики и цветы, нормальную работу и достойные зарплаты, отменяют ненастоящие законы, возвращают курс доллара, из Правительства и Госдумы уходят все подставные актеры типа Жириновского, на их места приходят компетентные политики, профессионалы своего дела, а на огромном экране показывают самые смешные моменты последних лет. Счастливые россияне, вздохнув с облегчением от того, что весь этот сюрреализм оказался шуткой, смеются и говорят: — Ааахахах. Чёёёрт, как же мы тупили!

Как минимум по Милонову и Мизулиной можно было догадаться, что это все прикол.

А Путин отвечает: — Нет, вообще-то эти двое реально ё*нутые. https://www.facebook.com/oblomov.vasya/posts/884653964922410

 

Внимание патриотам и тем кто хочет поддержать Украину! Поддержи украинский проект лайк на страницу. Слава Украине!

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Відео знято спеціально для європейців, щоб пояснити їм, що ж насправді відбувається в нашій країні.

У мережі з’явився відеоролик для громадян Євросоюзу. Його зняли українські волонтери, щоб показати, як розв’язана Росією проти України гібридна війна може поширитися по всій території Європи, зазначають Патріоти України.

Відео під назвою “ЄС-Україна-Росія: ви думаєте, що ця війна десь далеко?” було опубліковано на YouTube-каналі The People’s Project. У ролику показана ще ненароджена дитина, яка мріє про те, ким стане в майбутньому. Але її слова перериваються кадрами з зони АТО на Донбасі. Відео показує всю крихкість цих планів на майбутнє.

“Ще два роки тому ніхто не думав, що Україна буде боротися за свою свободу в гібридній війні, спровокованій Росією. Це новий тип війни: з солдатами без розпізнавальних знаків, цивільними в якості щита, диверсіями, терактами, пропагандою, кібератаками і дипломатичними вивертами. Чи готова Європа до такого типу конфліктів? Ви думаєте, що ця війна десь далеко? Україна знаходиться в центрі Європи!”- йдеться у відео.

Джерело : Патріоти України

Читайте также : Русские!!! Вы хоть осознаёте масштабы той беды, которую Россия принесла в Украину? (пост россиянина про смерть террориста, опять в ТОПах-соцсетей)

 

 

Підписуйтесь на нашу сторінку, POLITINFO, у Фейсбуці. Тисни кнопку “ПОДОБАЄТЬСЯ” Ризикуй знати набагато більше.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

 

Российский оппозиционный политик Алексей Навальный объявил о проведении 20 сентября в Москве митинга с требованием сменить власть в России. Об этом он написал в Twitter

«20 сентября, в годовщину «рокировочки» — общий митинг за смену власти», — написал он. На своем официальном сайте Навальный заявил, что мероприятие будет полностью безопасным и разрешенным. В ближайшее время в мэрию Москвы должны подать соответствующую заявку. Среди основных требований митинга указан безусловный доступ на выборы для оппозиции, прекращение войны с Украиной, отмена цензуры, освобождение политзаключенных и борьба с коррупцией.

 

Внимание патриотам и тем кто хочет поддержать Украину! Поддержи украинский проект лайк на страницу. Слава Украине!

WEBCALL https://www.facebook.com/webcalltoday

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

 



Об этом  написала в своем блоге женщина из России.

Женщина отметила, что сейчас на Байкале масштабные пожары, но тушить их приходится волонтерам, ведь техники в регионе нет. Она, по словам женщины, находится на Донбассе.

“Министру Шойгу написали открытое письмо: “Дайте команду, чтоб военные части, дислоцированные в Бурятии, пришли на помощь гражданскому населению!” Но министр обороны молчит, а так нужные сейчас для спасения лесов танки бороздят гусеницами поля на чужой земле и сеют там смерть…” – написала она.

“Если представить себе, что мысль материальна, становится страшно: нынешний апокалипсис в отдельно взятой республике кажется уже не просто стихийным бедствием, а поистине кармическим воздаянием”, – рассуждает Дугарова.

Блогер также отметила, что даже те, кто едут воевать, отчасти понимают преступность своих действий.

“Брат моей знакомой, контрактник, был отправлен на восток Украины в составе своей части прошлой зимой. По ее словам, ни у него, ни у его товарищей не было никакого желания исполнять свой воинский долг на территории чужой страны. Она говорила ему, что они совершают преступление, и он в чем-то соглашался, но “приказ есть приказ”.

По мнению автора текста, деструктивная политика Кремля направлена на то, чтобы перенаправить злость украинцев на бурятский народ, и винить во всех бедах именно их.

“Дорогие украинцы! Простите нас за эту войну. Я прошу вас не проклинать нас и нашу землю, но молиться о мире. Пусть мир скорее придет на вашу прекрасную землю! Пусть прекратится война и пожар, пусть перестанут гибнуть люди и все живые существа, населяющие тайгу. 
Ом мани падмэ хум.” – подытожила блогер.

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Внимание патриотам и тем кто хочет поддержать Украину! Поддержи украинский проект лайк на страницу. Слава Украине! https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Верховнa Рaдa зa пропозицією президентa Укрaїни Петрa Порошенкa прийнялa у першому читaнні проект змін до Конституції в чaстині децентрaлізaції, рішення про це нa позaчерговому зaсідaнні в понеділок підтримaли 265 пaрлaментaріїв при необхідному мінімумі в 226 голосів. Одрaзу після голосувaння під будівлею Верховної Рaди почaлaся бійкa учaсників мітингу проти внесення змін до Конституції Укрaїни з прaвоохоронцями. Мітингувaльники почaли розгойдувaти встaновлене нaвколо пaрлaменту метaлеву огорожу, нa що зреaгувaли прaвоохоронці. Зa лічені години кількість пострaждaлих військовослужбовців Нaцгвaрдії зрослa до стa людей. Вaрто зaзнaчити, що жоден мітингувaльник не пострaждaв внaслідок зіткнень.

Нaродний депутaт Укрaїни Геннaдій Ткaчук тaк прокоментувaв цю ситуaцію:

 

– Я кaтегорично зaсуджую терористичний aкт перед Верховною Рaдою і сподівaюся, що винувaтці кровопролиття понесуть повну відповідaльність, – зaзнaчив політик. – Жодні рейтинги політичних пaртій чи їх вождів не вaрті життя людей тa стaбільності в держaві. Не можнa допустити, aби прості укрaїнці стaвaли мaріонеткaми у чужій брудній грі. Нa жaль, деякі політики зaрaди влaсних aмбіцій тa рейтингів перед виборaми до місцевих рaд дозволяють собі розгойдувaти ситуaцію, і тим сaмим підігрaвaти aгресії Путінa. Сьогодні Укрaїнa переживaє склaдні чaси, нa сході продовжується війнa, держaвa перебувaє у стaні економічної нестaбільності, люди вкрaй зневірені тa знервовaні. Однaк, не дивлячись нa всі труднощі, ні в якому рaзі не вaрто піддaвaтися нa провокaції тa зaбувaти, що ворогу неоднорaзово вдaвaлося розгойдaти ситуaцію зсередини. Ми всі несемо відповідaльність зa свою крaїну.

#Ткачук, #ГеннадійТкачук, #Країна, #ВерховнаРада

Джерело: Блог Геннадія Ткачука

11986979_10200783068455175_8432410248493094538_n

На первом скрине, который я сделал, благодаря ролику на ютубе – бросавший гранату. На втором скрине достаточно чётко видно форму, размер, очертания. Смотрите сами с 1:10 по ссылке: https://youtu.be/u6zrTOQPyjQ
А еще видно, как пожарник среагировал, увидев гранату. Но было поздно.

Юрий Кривенко

Скорее всего сработало чутье, когда стоял под окнами в Верховной Раде, начали взрываться взрывпакеты и попросил отойти одну молодую журналистку подальше. Через несколько секунд раздался взрыв. Его ни с чем не перепутать. Это была наступательная граната скорее всего РГД-5. Я ей сказал, что случилось. Она видно так и ничего и не поняла, и хорошо что не поняла. Я этих взрывов наслушался достаточно, но не это главное. Тем кто бросил гранату оправдания – НЕТ! Тем кто одобрил, нахождение гранат на мирном митинге – гореть вам в аду твари, до конца жизни!
Тем кто “мирно” стоял, нагнетал и был настроен на радикализм и спланировал провокацию, зная, что она повлечет смерть – вы не провокаторы, вы те самые подонки, которые работали на картинку для Кремля!
И как бы вы не прикрывались лозунгами и призывами, нет вам оправдания! Как нет оправдания власти, которая к этому привела!
Ни один из депутатов не стал живой стеной между псевдопротестующими и национальными гвардейцами, которые прошли АТО, но один Герой нашел свою смерть не на поле боя, а в мирном Киеве. Это цена нашим депутатам!
Те кто причастен к провокации, должны понести самое суровое наказание! Те кто это спланировал (а это сценарий) и организатор убийства, а иначе это не назовешь- должен пронести кару! Самую суровую кару!
И очень жаль парней, которые погибают в якобы мирном Киеве…
Очень жаль…

Не можу переосмислити, що відбувається в Державі, не можу переосмислити , що відбувається в головах депутатів, яки на угоду антиукраїнським силам приймають зміни до основного Закону України!
Цю кров можливо було зупинити, простим способом – не голосувати, чи якщо проігнорувати! Але вони того не зробили! Скажу більше мабуть вони того хотіли, інакше пішли би і зупинили людей!
Ця кров на ваших руках….вже не шановні, антинародні депутати.
Я не знав того хлопця, що загинув, але він справжній Герой! І ця жертва нікому не була потрібна!
Світла пам’ять…
Несу квіти до ВР…

Роман Давиденко пише у своєму ФБ.

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Внимание патриотам и тем кто хочет поддержать Украину! Поддержи украинский проект лайк на страницу. Слава Украине! https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Житомирянин Володимир Гнатюк снайпер 90-го окремого десантного-штурмового батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади з позивним «Фотограф», з миротворчою місією побував у Косово та Іраку, але 26 лютого загинув на рідній Україні від рук російських військових.

Своїми спогадами про війну на сході України та снайпера з Житомира Володимира Гнатюка з Житомир.info поділився військовий 90-го окремого десантного-штурмового батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади Віталій Зварич з позивним «Рекс».

«Потрапивши на полігон у Перлявці під Житомиром, ми сформувалися у 90-й батальйон 95-ї бригади. Батальйон створювався, як нам розповідали, під Міністра Гелетея, і був одним із найкращих серед всіх інших. Після навчань на полігоні ми поїхали в Костянтинівку на постійне місце дислокації. Були в аеропорту, Лозиному, Пісках. Володя Гнатюк прийшов у наш батальйон пізніше всіх, але мав більше досвіду, адже воював та служив у 95-й бригаді. Командиром нашого взводу був Максима Ридзанич, «Адам», а правою його рукою був Вова Гнатюк. Макс ставив задачі, а Вова розробляв ці воєнні задачі. На той час наш взвод снайперів був одним із найкращих в тому батальйоні, він виконував всі задачі, й такі, які інші боялися чи не хотіли робити. І саме наш взвод поніс найбільше втрат в аеропорту.

Вова разом із Максом вписали себе у списки тих, хто поїде до Донецького аеропорту. Вони обоє могли не їхати, але все ж вписали себе у ті списки. Хлопці поїхали в саме пекло війни. Я ж потрапив в останню групу. Потім була реабілітація. А 18 січня 2014 року нам повідомили про те, що потрібно негайно виїжджати на схід з дому: нібито хтось десь лишив свої позиції ,і потрібно їхати туди. Ми всі зірвалися і поїхали. Наша п’ятірка потрапили в пожарку, яка знаходилася в аеропорту між терміналом та башнею. Ми мали прикривати башню і наших в терміналі. До нашої групи додали ще двох кулеметників. Ми як снайпера мали свою функцію виконувати, їх прикривати, а вони – наших на другому секторі.

Максим Ридзанич та Володимир Гнатюк

Коли 18 січня наш комбат Кузьміних потрапив у полон, ми мали виїжджати з тієї території, проте один водій відмовився, побоявся їхати, адже тоді були запеклі бої. Ми виїжджали на світанку, комбат нам кричав, аби ми «знімали» з амтелбешки, щоб не попали під обстріли. Спочатку ми попали в башню. Коли ми виїжджали нашим сказали, що все норм, наші відбули пожарку, сапери сидять десь по рукавах. Ми заїхали в башню, а там наші. Почали розвантажувати техніку, і виявляється, що то не пожарка, вона далі. Грузимося назад. Добралися до пожарки, і день у день без відпочинку нас починають крити, а коли ми втратили зв’язок зі штабом, а втратили тому, що комбата взяли в полон, Макс лишився за головного. Над пожаркою зверху був ще один сектор, там знаходилися сапери, і один з тепловізорів це засік. Напевно, у кожного всередині була якась паніка, але того ніхто не показував: команд не знаємо, що робити… Макс до останнього не казав, що у нас немає зв’язку чи якісь проблеми, навіть виду не подав, тільки потім сказав: Ну, что вы, умрем все вместе, так и быть», це все він казав шуткуючи, проте в цей же самий час, повторював, що нам тут буде несолодко.

Саме тоді ми вже поставили гранати і готувалися підірватися, проте якось вночі наші прорвалися на МТЛБ в термінал – це була 79-а бригада. Ми їх і взяли до себе.

Якимось дивом одного дня до нас пробрався начальник зв’язку та дав перепрошиті рації. Розповів нам про комбата Кузьміних, бо ніхто толком нічого не знав, де він і що з ним. Начальник зв’язку сказав, що дуже радий, що ми живі, адже всі вже думали, що вас немає на білому світі. Отже, духом ми не падали! Настав час виходити з аеропорту, бо, крім нас, там більше нікого не було. Почали вирішувати, як ми будемо йти. Нам розповіли, що маємо рухатися півтора кілометра своїм ходом, там нас зустрінуть і ми відправимося на Водяне. Начальник зв’язку вивів нас, 5 снайперів та 2 кулеметника, під градами та пострілами.

Коли після відпустки Вова Гнатюк приїхав з дому, Макс вже себе проявив як командир, за роботу в аеропорту нас нагородили іменними ножиками «За мужність». «Адаму» (Максим Радзанич) сказали: так як взвод снайперів себе зарекомендував – його ставлять командиром розвідки. Ми всі його вітали з новою посадою, а він був таким добряком, і, посміхаючись, каже: Не знаю, радіти тут потрібно чи співчувати.

Володимир Гнатюк другий зправа

Після того, як вийшли з аеропорту, нашим завданням стало коректування.

Один зі взводів відмовився від виконання поставленого завдання, і знову вся відповідальність лягла на нас. Ми виходили на позиції перед аеропортом та коректували те, що там бачимо. Ще тоді, виїжджаючи з аеропорту, Вова казав: «Рексік», ще в аеропорту ти міг десь сховатися, а тут ти в полі, і сапери прочісують градами, мінометками це поле, аби прибирати коректировщиків.

Згадую також, як одного дня підходить до мене Макс, а у мене вже були 4 контузії і почалися проблеми зі слухом і каже: «Рексік», поїдеш в госпіталь і провіриш себе. Кажу, хай інші їдуть, у нас людей мало, а Макс каже, та я хочу, аби ти поїхав.

Ми з іншими хлопцями їдемо в Костянтинівку, в госпіталь, пішли в лікарню, не доходячи туди, нам дзвонять і кажуть, аби ми негайно прибули на базу, щоб люди не бачили, бо там збили дівчинку на танку і, коли бачать когось у військовій формі – всіх «дьоргають». Ми прийшли на базу, і нас нікуди не випускали, аби не провокувати людей.

У четвер чи п’ятницю, 20 березня 2015 року, нам телефонують і кажуть, що загинув Макс, потрапивши у засідку російських диверсантів. В той самий день його син виграв чемпіонат України з боксу. Максиму Ридзаничу було 37 років. Він мав дві вищі освіти (геофізик-ядерник, юрист). Реалізував себе як успішна людина, директор охоронної фірми.

Він переживав за кожного солдата, а коли загинув Вовка – ридав, хоча був «залізним». Ми постійно йшли в бій, в атаки, ніколи не сиділи, не чекали наказів.

Макс був добровольцем, мав трьох дітей і міг не йти воювати, але нам казав: Хіба я захищаю Порошенка чи Верховну Раду, я захищаю своїх дітей.

Вова ж був позитивною людиною, душею компанії. Загинув у бою під Донецьким аеропортом від розриву танкового снаряду отримавши смертельне осколкове поранення.

Я пішов на війну по своїй волі. Макс розповідав, що через Ірпінь не міг потрапити добровільно, вдалося це зробити через Житомирський військкомат, і Вова добровольцем пішов. Всі в зводі були добровольцями або мобілізовані. Ми подивилися, що 95-а бригада, найкраща – і пішли туди. Наш взвод у батальйоні був самий найкращим, його постійно хвалили.

Вова з Максом завжди були разом. Вовка був життєрадісним, постійно на позитиві. Десь розетка не робить – пішов і зробив. Приїхали змучені з аеропорту, коли вже нічого не хочеться, а він торбу в руки – і побіг за продуктами в Водяне.

Вова Гнатюк ніколи не хвалився і не розповідав, яким він був. Часто з сестрою спілкувався по телефону: Ирочка, я нашел себе ножик…., про ремонт на Іриній квартирі говорив, тут війна, а він про ремонт думає.

Вовка – веселий був. Тактику нам розробляв. У Макса вся надія на нього була.

Завдяки Вовці волонтери нам завжди щось привозили. Дивився, переживав, що кому треба, зідзвонювався і нам все привозили, завдяки йому у нас і форма була, і їжа, і ліки. Коли йому з дому щось приходило, то він обов’язково ділився з усіма. За дочку думав, за жінку Олічку.

Вовка був майстром на всі руки, все вмів, знав, і навіть дружині їсти готував. Я завжди його «фартовим» називав. Він ніколи не був розсіяним, завжди був веселим, Вова мені Шукшина нагадував, постійно посміхався. Не було видно, що він чогось боявся. Над нами снаряди вибухають, а він сміється…..

Люди розповідають багато, що військові постійно п’ють, а я перший раз чарку випив, коли Вовка загинув, а потім ще раз, коли Макс…

У нашому батальйоні не було жодної політики, ми не говорили і не сперечалися. Сміялися лише стосовно зарплати, типу – ми воюємо, а ще й зарплата буде…», – розповів військовий 90-го окремого десантного-штурмового батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади Віталій Зварич з позивним «Рекс».

26 серпня минає рівно 6 місяців із дня загибелі біля Донецького аеропорту Володимира Гнатюка «Фотографа», майже через місяць не стало і його друга Максима Ридзанича «Адама».

Як повідомляв Житомир.info, 20 червня у с. Озерне Житомирського району, на школі, в який навчався Володимир Гнатюк, повісили та відкрили меморіальну дошку. Доньці загиблого військовослужбовця вручили посмертну нагороду батька – орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Джерело: http://www.pda.zhitomir.info/news_149991.html

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку

https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts

Внимание патриотам и тем кто хочет поддержать Украину! Поддержи украинский проект лайк на страницу. Слава Украине! https://www.facebook.com/webcalltoday

https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

WE LOVE UA https://www.facebook.com/weloveua?fref=ts