Теги Posts tagged with "Україна"

Україна

Свого часу Микита Хрущов пообіцяв радянським людям, що до 1980 року вони будуть жити в комунізмі. Українцям після розпаду СРСР, природно, комунізму ніхто вже не обіцяв, але ось процвітання, до якого залишилося зовсім трохи, обіцяли всі можновладці. Всі президенти, прем’єри, міністри і чиновники меншого рангу закликали співвітчизників потерпіти ще трішечки – і довгоочікуваний розквіт торкнеться багатостраждальної держави.

Схоже, нагорі так і не зрозуміли, що корупція – абсолютно не той інструмент, за допомогою якого можна побудувати багату і стабільну країну. Більш того: поки одні займалися розподілом і перерозподілом національного багатства, інші – намагалися їм у цьому перешкодити, а треті тихо розвивали свій власний бізнес, ніхто і не помітив, що Україна, грубо кажучи, «прогавила» цілих два етапи в розвитку економіки. Тим часом усі держави, які поважають себе, успішно пройшли ці етапи, і тепер їх продуктивні сили виходять на більш високий рівень розвитку.

Якщо говорити мовою економістів, світ нині стоїть на порозі шостого технологічного укладу – а це означає застосування генної інженерії, нанотехнологій, мікромеханіки і інших «високих технологій». Так що нам уже час питати не про те, коли ж настане обіцяний підйом і розквіт економіки України, а про те, чи можливий він тепер в принципі. І треба визнати, що безпристрасні висновки світових експертів практично не залишають українцям надії.

Продаємо картоплю, а могли б експортувати роботів

Замислуватий термін «технологічний уклад» означає рівень розвитку продуктивних сил (якщо точніше – переважання тих чи інших взаємопов’язаних технологій). Світова економіка пройшла через п’ять таких укладів, і з 2010 року в розвинених країнах вже застосовуються і удосконалюються технології шостого технологічного укладу.

Основи ж п’ятого технологічного укладу були закладені в 70-х роках минулого століття (програмування, робототехніка і т. п.). Розквіт цього укладу припав на 90-і роки, але Україна, на превеликий жаль, упустила можливість переорієнтувати економіку зі звичного видобутку сировини і виробництва сільськогосподарської продукції на більш прогресивні і перспективні сфери: розробку космічних технологій, проектування електроніки, робототехніку, промдизайн, виробництво оптоволокон та інше .

В результаті нині у нас домінують всього лише третій і четвертий технологічні уклади, і ресурсомісткі і енерговитратні галузі вітчизняної промисловості не дозволяють проводити конкурентну боротьбу на міжнародному ринку з технологічно розвиненими країнами. Шанс втрачено, відповідні ніші зайняті. Що далі?

Грошей отримаємо більше, але купимо на них стільки ж

Згідно з прогнозами експертів, в найближчі 20 років темпи зростання економіки істотно сповільняться в усьому світі.

Наприклад, найбільші європейські країни можуть сподіватися не більше ніж на 2% зростання ВВП на рік, а Китай обжене їх всього на 1,5%.

На цьому тлі темпи приросту ВВП Нігерії, В’єтнаму і Філіппін, які складуть близько 5%, можуть здатися значними, однак в дійсності для настільки слабо розвинених країн це занадто мало, і на підвищення рівня життя їм сподіватися не варто.

Українцям же доводиться визнати, пересилюючи себе, що до нещодавно ще досить бідних Індії та Китаю нам тепер як до Місяця пішки – адже, на відміну від нас, ці країни свій шанс не прогавили.

Свого часу їм вдалося зробити суттєвий економічний ривок. Результати видно вже зараз. За даними The Economist Intelligence Unit, очікується що Китай обійде в рейтингу Сполучені Штати в 2026 році за показником номінального ВВП в доларовому еквіваленті і збереже свою позицію найбільшої економіки до 2050 року. Прогнозується також, що Індія підвищить свою позицію в рейтингу до третього місця при реальному економічному зростанні в середньому близько 5% до 2050. США, Німеччина, Великобританія і Франція опустяться в рейтингу, в той же час тільки Італія втратить своє місце в десятці.

Україні світові економісти не прогнозують нічого втішного. У нас і стартовий рівень дуже низький, і темпи зростання вельми і вельми середні – так що цілком можливо, що країна опиниться позаду багатьох азіатських держав. Якщо говорити про доходи населення, то зараз українець в середньому заробляє за місяць менше п’яти тисяч гривень, а через 25 років його доходи подвояться – але радіти особливо нічому, так як при прогнозованому рівні інфляції купівельна спроможність залишиться такою ж.

Тут варто також зазначити, що нинішній ВВП на душу населення в Україні становить приблизно дві тисячі доларів, а в Америці – 57 000 доларів.

Дешева робоча сила? Ні, не потрібна

У світі постійно дешевшають корисні копалини, в тому числі і нафта. Все менше вдається виручити за експорт продукції сільського господарства і промислової продукції (падіння за 2015 рік склало 11% і 5% відповідно). Якщо врахувати, що Україна отримує валюту в основному саме за рахунок експорту сільгосппродукції (яка, до речі, дає у нас 11% ВВП проти 3% в країнах ЄС), то удар вельми відчутний.

Та й взагалі експорт у нас на дві третини складається з сировини: крім сільгосппродуктів – руда, ліс (який ніби, і заборонений до вирубки і вивезення, але його все одно вивозять – під прикриттям чиновників з вищого ешелону влади), метал. Тому перспектива вимальовується зовсім не райдужна: новітні технології дозволяють вже зараз застосовувати наноматеріали з покращеними властивостями, а це загрожує крахом країнам, які експортують сировину – таким, як Україна.

Такий винахід, як 3D-друк, вже активно використовується в розвинених країнах: за його допомогою виготовляють медикаменти, деталі машин, літаків і навіть цілі будинки. Незабаром вона дозволить виробляти безліч виробів на місці, поблизу потенційних споживачів, не вдаючись до використання дешевої робочої сили в інших країнах.

У зв’язку з цим досить безглуздо виглядають «святкові» сюжети на центральних телеканалах про відкриття ряду цехів іноземних заводів на Західній Україні – адже будуються вони саме через дешевизну робочої сили, і незабаром, звичайно ж, будуть закриті.

«БЕЗГЛУЗДО ВИГЛЯДАЮТЬ СВЯТКОВІ СЮЖЕТИ НЕ ЦЕНТРАЛЬНИХ ТЕЛЕКАНАЛАХ ЩОДО ВІДКРИТТЯ РЯДУ ЦЕХІВ ІНОЗЕМНИХ ЗАВОДІВ НА ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ — АДЖЕ БУДУЮТЬСЯ ВОНИ САМЕ ЧЕРЕЗ ДЕШЕВИЗНУ РОБОЧОЇ СИЛИ, І НЕЗАБАРОМ, ЗВИЧАЙНО Ж, БУДУТЬ ЗАКРИТІ.»

Нові технології зроблять подібні виробництва непотрібними, безліч підприємств закриються, а працівники змушені будуть шукати інший спосіб заробляння коштів на життя (українці – за кордоном).

Так, в українській переробної промисловості до цих пір використовується мало не доісторичне обладнання. А частка високотехнологічної продукції неухильно падає, хоча єдиний шлях до порятунку економіки – саме у впровадженні високих технологій, до того ж негайне.

«В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕРЕРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОСІ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ МАЛО НЕ ДОПОТОПНЕ ОБЛАДНАННЯ. А ЧАСТКА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ НЕУХИЛЬНО ПАДАЄ, ХОЧА ЄДИНИЙ ШЛЯХ ПОРЯТУНКУ ЕКОНОМІКИ — САМЕ У ВПРОВАДЖЕННІ ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ДО ТОГО Ж НЕГАЙНЕ».

До речі, заробляти можна не тільки на виробництві товарів. За рахунок міжнародного туризму багато країн істотно поповнюють казну валютою, при цьому ще й забезпечуючи своїх громадян робочими місцями (за даними ООН, кількість таких робочих місць в світі становить близько 11% від загального числа). Однак і тут Україна спромоглась потрапити в число аутсайдерів: згідно з даними, оприлюдненими на Всесвітньому економічному форумі, наша країна в цьому році зайняла 88-е місце в світі по привабливості для туристів, а з інвестицій в туризм – аж 124-е. Але ж пам’яток, здатних зацікавити іноземних туристів, у нас нітрохи не менше, ніж в будь-якій іншій країні – але ось інфраструктура (готелі, дороги та ін.) здатні зацікавити хіба що любителів екстриму.

Компанія Apple багатша за Україну

Тепер подивимося, наскільки ми багаті на тлі інших країн і навіть (!) окремих компаній.

Багатство в світі розподілено дуже нерівномірно, і цей розрив все збільшується. Близько 8% жителів Землі мають в своєму розпорядженні 80% світового капіталу, а на частку двох третин населення планети, що животіють у злиднях, доводиться всього лише жалюгідних 3%.

Зрозуміло, що великий бізнес має і можливостей більше, тому за темпами його розвитку малому бізнесу його не наздогнати – звідси тенденція до монополізації з усіма відповідними наслідками у вигляді банкрутства дрібних компаній і супутнього цьому процесу зростання безробіття. Що ми в принципі і бачимо в Україні, як олігархи, монополізувавши ринки, утискають співгромадян.

Якщо ж говорити про особисті доходи, то середньостатистичний українець володіє майном, який оцінюється в 1 250 доларів США, тоді як сусіди-поляки багатші в 20 разів, а про те, щоб дотягнутися до рівня американців, кожен з яких в середньому нажив майна на 345 000 доларів, нам годі й мріяти.

Що стосується України в цілому, то деякі великі іноземні компанії значно багатші за нашу країну: наприклад, відома всім корпорація Apple зуміла за минулий рік заробити в вісім разів більше, ніж Україна – 216 млрд доларів.

А ми, до речі, буквально днями втратили ще одне джерело доходів. У листопаді російський «Газпром» закінчив будівництво газопроводу на території Росії в обхід України. А це означає, що після закінчення дії контракту, укладеного з українським «Нафтогазом», вже в 2019 році ми втратимо дохід, рівний 3 мільярдам доларів на рік.

Таланти потрібно берегти

Розвинуті країни відрізняються від України не лише вмінням складати правильні економічні прогнози, але й здатністю вживати конкретні заходи для запобігання негативних наслідків спрогнозованих процесів.

РОЗВИНУТІ КРАЇНИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД УКРАЇНИ НЕ ЛИШЕ ВМІННЯМ СКЛАДАТИ ПРАВИЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ПРОГНОЗИ, АЛЕ Й ЗДАТНІСТЮ ПРИЙМАТИ КОНКРЕТНІ ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ НЕГАТИВНІВНИХ НАСЛІДКІВ СПРОГНОЗОВАНИХ ПРОЦЕСІВ.

Наприклад, Захід, розуміючи, що низькокваліфіковані працівники незабаром стануть непотрібними внаслідок повсюдного впровадження автоматики, робить ставку на стимулювання креативних видів діяльності – їм автоматизація загрожує в меншій мірі, оскільки машини все ж не скрізь можуть замінити живий людський розум.

В Україні ж майже половина працівників зайнята у виробництві, що має низький технологічний рівень. Зрозуміло, що в міру впровадження нових технологій ці кадри стануть непотрібними. Перекваліфікація зажадає від звільнених працівників підвищення рівня знань і придбання нових навичок – а це в силу різних причин вдасться далеко не всім, і в результаті розрив в рівні доходів населення значно зросте.

Те, що наша країна за конкурентоспроможністю талантів займає в світі 66-у сходинку з 109, зовсім не означає, що Україна збідніла талантами. Просто умови для їх розвитку потрібні особливі, якщо хочете – тепличні, але мріяти про це в злиденній країні не доводиться.

Крім підвищення рівня освіти і загального поліпшення умов життя, для запобігання відтоку талантів потрібно особливу увагу приділяти розвитку науки. І фінансувати в першу чергу саме науку, а не силові відомства, бо останні хоч і необхідні державі в стадії військового конфлікту, але з економічної прірви витягти її не в змозі.

Ще одна важлива умова: наука повинна стати повноправною галуззю економіки, і займатися нею повинні переважно державні установи. Справа в тому, що наукові пошуки, які виконуються великими приватними компаніями, все-таки в першу чергу націлені на збільшення доходів компаній, а інтереси останніх далеко не завжди збігаються з загальнодержавними.

Україну заселять мігранти?

Опитування, що регулярно проводяться,я стабільно вказують на те, що не менше третини українців мріють виїхати за кордон на постійне місце проживання – адже навіть некваліфікована праця там дає змогу жити цілком гідно. Що вже говорити про професіоналів, про талановитих людей: якщо такій людині доведеться вибирати між мізерною зарплатою тут (доповненої, м’яко кажучи, не надто комфортними умовами життя) і гідним рівнем винагороди його праці за кордоном, то яким би тричі патріотом ця людина не була, він поїде. Поїде зі сльозами на очах з образою на Батьківщину, яка не змогла (або не схотіла?) належним чином оцінити його талант.

ОПИТУВАННЯ, ЩО РЕГУЛЯРНО ПРОВОДЯТЬСЯ, ВКАЗУЮТЬ НА ТЕ, ЩО НЕ МЕНШЕ ТРЕТИНИ УКРАЇНЦІВ МРІЮТЬ ВИЇХАТИ ЗА КОРДОН НА ПОСТІЙНЕ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ — АДЖЕ НАВІТЬ НЕКВАЛІФІКОВАНА ПРАЦЯ ТАМ ДАЄ ЗМОГУ ЖИТИ ЦІЛКОМ ГІДНО

Чим більше людей виїде за кордон (просто на заробітки або назавжди), тим більше буде навантаження на тих, що залишаться, в плані наповнення бюджету. А це означає, що грошей на виплату пенсій, на медицину і освіту буде хронічно не вистачати.

Є ще один нюанс. Умови життя, які здаються поганими для нас, можуть виявитися цілком прийнятними для жителів ще бідніших країн – особливо тих, де населення страждає від посух і неврожаїв, викликаних змінами клімату. І тоді Україні варто приготуватися до напливу біженців – в основній своїй масі малокваліфікованих працівників, а то і просто неписьменних людей без будь-якої професії.

Сакраментальне: що робити?

Перспективи, як ми бачимо, зовсім не радують. Запитувати, хто винен, пізно, та й не має сенсу. А ось над тим, що робити, щоб не скотитися в обіцяну експертами прірву, потрібно добре подумати.

Так що ж здатне нас врятувати? Для початку: не треба намагатися повторити чиєсь «економічне диво», оскільки кожне з них сталося при винятковому і неповторному збігові внутрішніх та зовнішніх обставин. Ми ж повинні знайти свій власний шлях, але при цьому не ігнорувати світовий досвід, а співвідносити його з нашими реаліями.

Що стосується «високих технологій», то в кожній галузі є достатньо фахівців, які добре розуміють, які з них нам доступні на даний момент і як можна розвивати галузь далі. Роль держави тут зводиться, скоріше, до побудови загальної стратегії, а також організації відбору і всіляке заохочення таких фахівців.

А деякі «інструменти» шостого технологічного укладу цілком доступні нам прямо зараз без будь-якого спеціального обладнання. Йдеться про так звану економіку вражень (її ще називають hype – «хайп»). Суть її полягає в залученні уваги до чогось такого, чого раніше країна не помітила і не здійснила «тиражування» – так, щоб людям захотілося приїхати і побачити все це на власні очі. Робиться це в тому числі і за допомогою соцмереж, які у нас часто служать лише ареною політичних чвар і взаємних образ з найрізноманітніших приводів. А адже в нашому випадку «хайп» може стати своєрідною паличкою-виручалочкою, яка допоможе привернути до України увагу інвесторів. Адже всі знають, що інвестиції в нашу країну йдуть, м’яко кажучи, туго і з великим скрипом. Воно й не дивно: хто стане вкладати гроші в країну, про яку знають лише те, що там страшний рівень корупції, та до того ж війна йде.

А ось якщо використовувати кожну хоч трохи позитивну подію, щоб залучити до нашої країни (точніше – до певних її місцевостей) увагу світової спільноти, поступово ситуація зміниться: до нас почнуть приїжджати «за враженнями». Не даремно ж кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути: приїхавши сюди, іноземні бізнесмени напевно помітять не зайняті поки ще ніші, які як раз підходять для їхнього бізнесу. Однак в комплексі з цим має запрацювати антиофшорне, антикорупційне законодавство (ті ж Антикорупційні суди), тому що всі гроші, які прийшли в Україну, в ній же повинні і працювати. І ще потрібно пам’ятати про те, що «хайп» – інструмент ефективний, але тільки тоді, коли їм користуються оперативно і постійно.

Бізнесу – пільги, людям – турботу

Ще одне: досі вже душити малий і середній бізнес – цій категорії підприємців необхідно пільгове оподаткування. Пора зрозуміти, що чим більше вони будуть заробляти, тим більше буде у них можливостей для подальшого розвитку, а значить, в результаті і держава отримає більше. Податківець не повинен сприйматися як представник каральних органів – але ж багато наших підприємців тримають про запас енну суму саме на випадок візиту працівника фіскальної служби, тому що з досвіду знають: без штрафу навряд чи обійдеться. І розповіді про те, що за кордоном податковий інспектор приходить для того, щоб допомогти оптимізувати податки, сприймають як байку. Але в дійсності за кордоном є ще й не те: наприклад, в США існує сервіс, завдяки якому кожен представник малого бізнесу може встановити на ноутбук або планшет автоматизований комплект для ведення документації. І все: жодного клопоту з бухгалтерією і звітністю, можна займатися тільки справою.

У БІЛЬШОСТІ УКРАЇНЦІВ СКЛАЛОСЬ СТІЙКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО ВОНИ ПОТРІБНІ ДЕРЖАВІ ЛИШЕ ЯК ДІЙНА КОРОВА, ЯКА В СТАРОСТІ СТАЄ МАРНИМ ТЯГАРЕМ.

І останнє, воно ж – перше і головне: без людей країни немає, тому пора державі повертатися обличчям до людей. Для початку – перепрограмувати в свідомості багатотисячної чиновницької армії, яка працює з населенням, основну функцію з «ходять тут всілякі» на «чого бажаєте?». При наявності належної наполегливості і регулярному застосуванні адміністративно-фінансових важелів це можна зробити дуже швидко.

Адже у більшості українців склалося стійке враження, що вони потрібні державі лише як дійна корова, яка в старості стає марним тягарем. І те, що відбувається в медицині та інших сферах «реформування» тільки зміцнюють їх в цій думці. Тому необхідно робити все можливе для зміни ситуації і проявляти турботу про кожного громадянина України, причому у всіх сферах і всіма доступними на даний момент засобами.

Інакше – у нас немає шансів …

Автор: Ігор Мізрах, шеф-редактор журнала РЕЙТИНГ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Оскільки від історії нам, схоже, нікуди не втекти, висловлю кілька своїх думок на цю тему. Польща й Україна мають сотні років спільного минулого, і, на жаль, воно було непростим, а часто й трагічним.

Проте чи є в нинішній Європі дві сусідні країни, у відносинах яких не було б трагічних, кривавих сторінок? І що б сталося з Європейським Союзом, якби зараз кожен витягнув зі скринь свої старі образи й претензії?

Разом із тим я переконаний, що визначальними в польсько-українській історії були не війни й конфлікти, а саме століття мирного співжиття, спільна праця, мільйони спільних шлюбів і народжених в них дітей. Про це свідчить результат історичного розвитку: сьогодні ми маємо дві надзвичайно близькі нації з подібними мовами, культурами, ментальностями й цивілізаційними цінностями, а також з природною налаштованістю на подальше мирне й дружнє співжиття. Дуже хочу сподіватися, що нинішня ситуація не зможе цю налаштованість зруйнувати.

Я абсолютно впевнений: не існує жодних об’єктивних причин для будь-якого погіршення взаємин. Проте нас несподівано накрила непотрібна й шкідлива для обох народів хвиля з минулого, штучно піднята й розбурхана політиками й медіа.

До історії треба підходити з великою повагою й обережністю. З її контексту не можна видирати й перекручувати ті факти, які комусь потрібні в дану хвилину. Нею не можна жонглювати, її не можна кроїти, як кому заманеться.

Неприпустимо також привласнювати собі як саму історію, так і право на остаточну істину. Є об’єктивні історичні факти, але кожен народ, кожна держава все-таки дивиться на минуле через свої національні окуляри, тобто з певною мірою суб’єктивності. З особливою силою це може проявлятися при оцінці сторонами-учасницями давніх воєн, а також історичних персонажів. Тому нерідко одна й та ж особа є для одного народу видатним полководцем, а для іншого – жорстоким загарбником, для одного – героєм-визволителем, а для іншого – зрадником і заколотником.

Скажімо, гетьман Богдан Хмельницький об’єктивно є досить суперечливою постаттю. Виборюючи для України самостійність, він уклав спілку з Московією, сподіваючись на православну єдність. Ми знаємо, що це привело Україну до нового, ще гіршого рабства й спричинило не одну національну катастрофу. На мою думку, це мало катастрофічні наслідки й для самої Росії, оскільки породило в неї імперську самосвідомість і на сторіччя вперед заблокувало їй шлях до нормального розвитку.

Але як би там не було, Хмельницький увійшов в історичну пам’ять українців саме як герой, який визволив Україну від польського поневолення й тяжкого національного приниження. При цьому він ніколи не зазіхав на власне польські землі, не прагнув завоювати Польщу й підкорити її Україні. Тому нам важко погодитися з польськими антипатіями щодо Хмельницького.

Однак цивілізована Європа зрештою виробила неписані правила співіснування різних національних варіантів історії. Головне тут взаємна повага, толерантність і намагання якщо не прийняти, то принаймні зрозуміти точку зору іншого. Натомість непристойними вважаються намагання силоміць надягти свої власні історичні окуляри на носа сусідові. На жаль, саме цим зараз і займаються польські політики.

Ще більшої делікатності й толерантності вимагає новітня історія, у нашому випадку це передусім українсько-польські війни й трагічні етнічні конфлікти ХХ століття. Тут також діє правило «національних окулярів». Бандера, ОУН і УПА боролися за незалежну Українську державу не тільки проти польського, але й німецького та радянсько-російського панування. І боролись вони не просто на українських етнічних землях, а на державній території Західноукраїнської Народної Республіки, яка виникла на руїнах Австро-Угорської імперії одночасно з Республікою Польщею і яку Польща невдовзі захопила. Саме боротьба за незалежну Україну є головним чинником, за яким ми, сучасні українці, оцінюємо діяльність ОУН-УПА, і ніхто не може нам заборонити вважати їх героями.

На початку цього року поблизу карпатського села Рунгури я відвідав відновлену бандерівську криївку. 9 лютого 1951 року (через 6 років після закінчення Другої світової!) тут героїчно загинули п’ятеро бійців УПА. Їх видав зрадник, НКВД-исти виставили перед собою 15-річних підлітків з сусіднього села, примусили їх відкрити ляду й закидали бункер гранатами. За кількасот метрів знаходилася ще одна криївка з шістьома партизанами. Усі вони покінчили з собою, аби не потрапити в полон. Це їх ми повинні зректися? Це їх ми мали б вважати злочинцями? Ясно, як білий день, що такого не буде ніколи.

При цьому хочу чітко наголосити: воєнні злочини, злочини проти людства, вчинені в ході українсько-польських конфліктів протягом Другої світової війни та після неї, не мають виправдання. Однозначно засуджую всі такі злочини – і ті, що спрямовані проти українців, і ті, що проти поляків. У нинішньому трактуванні подій польською стороною проглядає тенденція поставити знак рівності між національно-визвольною боротьбою українців і злочинами проти цивільного польського населення. У принципі в такий спосіб можна дискредитувати будь-який визвольний рух. Але й для таких ситуацій цивілізована Європа давно знайшла відповідь: кожен злочин індивідуальний і має своїх виконавців, які й повинні нести за нього відповідальність. Приписування ж злочину усій нації чи всьому визвольному рухові є неприпустимою пропагандистською маніпуляцією.

Якщо ж деякі польські політики й далі наполягатимуть на забороні в Україні Степана Бандери й УПА, то за принципом «почни з себе» вони б передусім мали заборонити Юзефа Пілсудського з його жорстокою «пацифікацією» українців Галичини, а також Армію Крайову, чиї загони здійснювали криваві каральні акції проти українських сіл.

3-го березня виповнюються чергові роковини трагедії українського села Павлокома, в якому вже в 1945 році місцева польська самооборона та підрозділи Армії Крайової під командою поручника Юзефа Бісса розстріляли 366 українців, серед них 157 жінок та 59 дітей віком до 14 років. І таких сіл було не одне й не десять. То що будемо робити з Армією Крайовою?

Ми готові визнати й засудити злочини, вчинені проти поляків, але й Польща повинна зробити те ж саме щодо злочинів проти українців. Поки що ж вона свідомо демонструє виразно однобоке бачення: українську сторону протистояння змальовує виключно чорними фарбами, а польську представляє як «білу і пухнасту».

Про те, що історія не буває чорно-білою, свідчать і такі факти, які багатьом у Польщі сьогодні можуть здатися неймовірними: після приходу комуністів підрозділи Української повстанської армії та польського руху «Свобода і Незалежність», керованого колишніми офіцерами Армії Крайової, не раз проводили спільні збройні акції проти військ НКВД. Найбільш відомою з них стала операція в Грубешові Люблінського воєводства у травні 1946 року. У свою чергу комуністична машина терору однаково нещадно розправлялася як з польськими, так і з українськими підпільниками. Багато з них знайшли свій вічний спочинок у спільних братських могилах, одну з яких було нещодавно відкрито й на Варшавських Повонзках. До речі, більшість пам’ятників воїнам УПА на території Польщі стоять на могилах тих бійців, які полягли саме в боротьбі з радянським НКВД, проти якого воювала й Армія Крайова.

На жаль, нещодавно ухвалений у Варшаві Закон «Про внесення змін до Закону про Інститут національної пам’яті – Комісію з переслідування злочинів проти польського народу і деяких інших законів» став яскравим прикладом однобокого, чорно-білого підходу до історії.

Як відомо, закони мають «букву і дух». Слід визнати, що польські юристи доклали зусиль, аби якомога ретельніше виписати букву, але суть Закону настільки хитка й непевна, що їм це зробити не вдалося.

Згідно з доповненнями до закону, ув’язненням карається заперечення фактів злочинів «українських націоналістів і членів українських формацій – колабораціоністів Третього рейху Німеччини». Заплющмо на хвилину очі на те, що націоналісти й колабораціоністи подаються як синоніми, хоча насправді вони були антонімами. Поставмо запитання, хто ж такі тут українські націоналісти й що вважається їхніми злочинами?

Закон роз’яснює, що такими злочинами є «дії, вчинені українськими націоналістами в 1925-1950 роках, які полягають в застосуванні сили, терору чи інших форм порушення прав людини щодо індивідуальних осіб чи суспільних груп».

Даруйте, але саме в цей період українські патріоти вели визвольну боротьбу проти іноземних окупацій Західної України. Отже, йдеться не тільки про тих українців, які вчинили воєнні злочини проти людяності, а взагалі про всіх патріотів, які боролися за незалежність України. А з цього випливає, що сьогодні будь-який українець за будь-яку позитивну оцінку наших визвольних змагань може бути ув’язнений в Польщі на 3 роки, оскільки Польща має про ці змагання інакшу думку. Під реальною загрозою опиняється і корінна українська меншина, і майже мільйон наших заробітчан, що працюють у Польщі. Більше того, кара настигне українця, навіть якщо свою оцінку він висловив у себе в Україні. Коли послідовно дотримуватися букви нового закону, то польська поліція у Варшаві має зсаджувати таких українців з поїзда, скажімо, «Київ – Берлін» і запроторювати їх у каталажку. Чи я щось не так розумію?

Наступне запитання: а чому в Законі не згадуються польські колабораціоністи Третього рейху, адже вони теж вчинили злочини проти своєї батьківщини. І чому нема ні слова про польських націоналістів, серед яких були й такі, що брали участь у масових убивствах українців.

Як окремий злочин українських націоналістів і українських колабораціоністів Третього рейху Закон виділяє «участь у винищенні єврейського населення чи геноциді громадян Речі Посполитої на теренах Волині і Східної Малопольщі».

На жаль, на Волині йшла взаємна різанина, тож якщо взагалі починати говорити про геноцид, то теж про двосторонній. І знову ж таки, чому не згадуються польські колабораціоністи? Адже їх було немало по всій Польщі й вони допомагали нацистам у проведенні Голокосту.

Окреме обурення викликає вживання в сучасному польському Законі назви «Східна Малопольща». Так, виявляється, за часів Пілсудського називали українські землі Львівщини, Станіславщини й Тернопільщини. Ясновельможне панство, це що, випадкова обмовка чи невдала спроба пожартувати?

Це щодо букви. А з духом іще гірше. (До речі, саме дух Закону викликав різку негативну реакцію Ізраїлю і Сполучених Штатів). Автори Закону явно привласнили собі право на абсолютну історичну істину й право диктувати своє бачення іншим країнам. При цьому вони подають польську сторону як апріорі непогрішиму, а грішними огульно представляють усіх інших, передусім українців.

Це відверта підміна реальної історії пропагандою. Це наївна спроба відретушувати минуле політичним декретом. Це й зверхність щодо інших країн та народів. Це затикання рота, обмеження свободи слова й дискусії. Це, зрештою, залякування. Це дорога в нікуди.

Постає питання, що ж робити, де вихід? Відповідь, знову ж таки, вже давно вироблена, на ній власне й побудоване мирне співжиття націй у Європейському Союзі. Тут найкращим зразком є колишні одвічні вороги, а нині найближчі друзі й партнери Німеччина і Франція. Їхні політики залишили гострі проблеми минулого науковцям, а самі ретельно стежать, щоб це минуле не затьмарило сьогодення й завтрашній день. Взаємна повага, толерантність, спільний осуд злочинів й вшанування невинних жертв, зрештою прагматизм і елементарний здоровий глузд – ось перевірений європейський рецепт подолання нинішньої кризи в українсько-польських відносинах.

Нагадаю й заповіт, який залишив нам великий поляк, в жилах якого текла й українська кров, святий Іван Павло ІІ: «Пробачаємо й просимо пробачення!»

Найбільше засмучує те, що іще зовсім недавно Україна й Польща жили за цим заповітом. Ми по праву вважалися еталоном міжнаціонального примирення заради спільного майбутнього. Президенти обох держав не раз на могилах невинних жертв разом віддавали шану і українським, і польським загиблим. Просили пробачення і прощали. Та ж Павлокома в Польщі й Павлівка в Україні стали не тільки місцем нашої спільної скорботи, а й символом спільної надії та відновленого братерства.

Ми просто не маємо права нехтувати заповітом Івана Павла ІІ й безглуздо втрачати все, чого досягли неймовірними зусиллями наші політики й дипломати, наші інтелектуальні еліти, мільйони звичайних українців та поляків.

Невже не зрозуміло, що від ескалації історичних суперечок не може виграти ні Польща, ні Україна, що користь від цього може одержати тільки одна сторона – Росія. Саме це змушує мене припускати, що ідею спекуляцій на польсько-українській історії польським націоналістам підсунув не хто інший, як російські спецслужби. Якщо згадати про їхній вплив на «Брекзит», втручання у вибори в США, референдуми в Голландії та Каталонії, то такі підозри виглядають цілком логічними.

Головне ж, на що хочу звернути увагу польських колег, які цікавляться історією: у минулому відсутність солідарності між Польщею й Україною рано чи пізно закінчувалася тим, що обидві вони потрапляли під московське ярмо. Якщо хтось заколисує себе вірою в те, що з Польщею таке більше трапитися не може, то мушу застерегти наївних: програма-максимум Кремля – дезінтеграція ЄС і відновлення сфери впливу колишнього СССР, розпад якого В.Путін вважає «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття». Зрештою, чотири розподіли польської держави за участю Росії і повна залежність Польщі від СССР у повоєнний час мали б чогось навчити й найбезтурботнішого політика.

У нас було нехай і непросте, але спільне минуле, у нас спільне сучасне і, не сумніваюся, у нас повинне бути й буде спільне європейське майбутнє. Ми не сміємо просто так занапастити нашу дружбу й наше справді стратегічне партнерство, від якого, цілком можливо, сьогодні залежить доля обох народів.

Я готовий до відвертого діалогу з польськими колегами, я готовий разом із ними вшановувати пам’ять наших загиблих всіх національностей, просити пробачення й прощати. Я готовий узяти на себе відповідальність за те, щоб повернути наші взаємини в нормальне й цивілізоване європейське русло. На жаль, поки що я не бачу такої готовності з польської сторони. Але я твердо знаю, що іншого шляху у нас просто не існує.

Закликаю українців та поляків, яким дорогі наші спільні надбання, не мовчати й сказати своє слово.

bbcccnn.today


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе повідомила, що в 2017 році Україна виконала 81,9 %, заходів річної національної програми співробітництва з НАТО.

Про це вона заявила на засіданні Міжпарламентської ради Україна-НАТО в Одесі, передає Урядовий портал.

«Із 375 заходів, передбачених Річною національною програмою співробітництва Україна-НАТО у 2017 році, виконано 307 або 81,9 %, 49 заходів виконуються, 19 – не виконано з об’єктивних причин», – йдеться в повідомленні.

Водночас Климпуш-Цинцадзе пояснила, що заходи невиконанні через скасування або перенесення строку їхнього виконання на 2018 рік. Зокрема, за ініціативою організаторів, а також переорієнтацією першочергових потреб через проведенням АТО в Донецькій та Луганській областях.

Крім того, віце-прем’єр заявила, що програма на 2018 рік містить 444 заходів за участю 58 міністерств та відомств, не враховуючи місцеві органи влади, інші інституції чи організації.

«Уже ближчими днями ми розпочнемо підготовку РНП на 2019 рік, поєднавши цю роботу з підготовкою державного бюджету на 2019 рік. Наше завдання вперше побудувати «дорожню карту» підготовки до членства в НАТО, яка була б за змістом та ідеологією споріднена з програмою діяльності Уряду, мала б відповідне фінансове наповнення», – додала вона.

zik.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Мій лист Антону Геращенку:

«Пане Антоне!

Нинішня злочинна влада в Україні, представником якої Ви є, переступила усі допустимі межі! Ви не тільки продовжили, розпочаті попередньою злочинною владою масові побиття та покалічення громадян, але й взяли на себе повну відповідальність та гріх за розстріли і вбивства мирних громадян, за всі рейдерства і пограбування, за корупцію, за сепаратизм, за зраду та інші злочини, звільнивши усіх вбивць і злочинців від відповідальності!!!

Ви нині схвалюєте злочинні дії влади у масовому побитті й покаліченні громадян і цим самим, викликаєте радісні оплески агресора Путіна, а також підтверджуєте свою співучасть у злочинах, а тому видаляю Вас та інших Ваших поплічників з друзів у ФБ.

Нічого спільного не хочу мати з вбивцями і злочинцями!

Зробити це саме рекомендую усім друзям!»

Відповідь Антона Геращенко:

«Я Вас також видаляю» – це свідчить про те, що ніяке щире каяття не передбачується…

Василь Юхнюк


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Найкраща жінка!!! Найкраща подруга ! Вона дуже багато зробила проти агресіі Путіна в Україні! Волонтер з великої літери !!!

Перечитавши всі коменти весь бруд , стало просто огидно!!! я просто в щоці від людей що пишуть !!! Українці перестаньте поливати брудом людей котрі вас захищають !! Огидно!! Борітесь правільно поборете! Достали !

Irena von Burg


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Заступник державного секретаря США Джон Салліван – з офіційним візитом в Україні.

Спершу зустрічі з президентом Петром Порошенком, прем’єром Володимиром Гройсманом та міністром закордонних справ Павлом Клімкіним. А після офіційної частини Салліван виступив із промовою перед повною залою студентів Дипломатичної академії, депутатів та лідерів думок. Говорив про найактуальніше – корупцію в Україні та реформи.

Чотири роки Україна бореться з «корумпованим і авторитарним минулим» і, водночас, із зовнішнім агресором. І обидві битви Київ поки не виграв, сказав заступник державного секретаря США Джон Салліван.

«Стабільна, демократична, процвітаюча, вільна Україна буде менш вразливою до зовнішніх загроз. І слугуватиме орієнтиром для інших країн, що переживають російську агресію. Економічно успішна Україна – один із найбільших страхів Кремля», – говорить Салліван.

Не всіх зусиль докладає Київ, щоб побороти корупцію, говорить заступник держсекретаря США. Оборудки відлякують закордонні інвестиції, зменшують ВВП України, псують міжнародний діалог і грабують українців, сказав він.

​Щоб пришвидшити зміни, слід посилити НАБУ й Спеціальну антикорупційну прокуратуру – їх потрібно захищати, переконаний представник Держдепу США.

Ще один важливий крок – запровадити Антикорупційний суд із урахуванням вимог Венеційської комісії. Один зі студентів запитав Саллівана, чи готові США накласти санкції на київську владу, якщо та не виконає обіцянку щодо суду.

Проте санкції – лише для тих, хто загрожує національній безпеці України, відповів заступник держсекретаря США.

«Наша робота з колегами в українському уряді щодо антикорупційних реформ, Антикорупційного суду – для нашого спільного процвітання і для благополуччя українців. Ми хочемо підтримувати наших колег у запровадженні реформ», – сказав Салліван.

Він також порадив Києву відстежувати свою програму співпраці з МВФ, адже це сигнал іншій міжнародній спільності. А також зосередитись надалі на правоохоронній і судовій реформі.

Не оминув заступник держсекретаря США і успіхи України: освітню, медичну та пенсійну реформи. Зміни рухаються повільніше, аніж хотілось би, проте й запроваджувати їх було б складно навіть у мирний час, а Україна ще й воює, відзначив Салліван.

Вийти до студентів і відкрито відповідати на їхні запитання – це досить правильний політичний хід з боку заступника державного секретаря США, вважає голова Української асоціації студентів Лідія Фесенко.

Питання корупції в Україні досить прогнозовано вийшло на перший план. І Салліван зумів донести позицію Вашингтона, хоч промова була досить дипломатичною, вважає дівчина.

«Це показує, що стосунки між США та нашою країною залишаються стабільними. Дуже подобається, що США вірить у нас і готові вкладати гроші. Але, мені здається, Україна має розуміти, що їй варто ставати більш самостійною. Тому що за все, рано чи пізно, треба буде платити. І не завжди грошима», – прокоментувала Фесенко.

Вітер може перестати віяти в наші вітрила – екс-посол України в США

В Україні багато американських компаній, представників, бізнесменів, дипломатів – Вашингтон досить оперативно отримує інформацію про внутрішні проблеми, корупційні схеми та імітацію змін, каже екс-посол України в США Юрій Щербак.

США вже надсилають Києву сигнали про те, що українська влада надто повільно реформує країну, додає він. Терпіння Вашингтона не безмежне, адже з-за кордону помітно: реформи хоч і відбуваються, проте надто повільно й переважно під тиском Заходу, каже експерт.

«Правильно вони кажуть про те, що реформи зовсім не достатні. І це може скінчитися тим, що зміниться ситуація. Вітер не буде віяти в наші вітрила. Ми вже бачили по Польщі й Угорщині, як може різко змінитись ситуація», – говорить Щербак.

Про це свідчить навіть те, що співпраця з МВФ гальмується – Сполучені Штати мають неабиякий фінансовий і політичний вплив на цю організацію ООН, каже він.

Разом з тим, навряд США повністю припинять підтримку України. Принаймні, поки триває російська агресія, додає експерт. Річ у тім, що Вашингтон дуже не хоче посилення домінування Кремля в регіоні. А це неминуче, якщо до влади в Україні знову прийдуть відверто проросійські сили, або ж якщо вона програє війну, каже Юрій Щербак.

radiosvoboda.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Крім того, це перша в історії України медаль у чоловічому фрістайлі. І третій зимовий вид спорту, де в України є золото. До цього в нашої країни були олімпійські чемпіони тільки з фігурного катання і біатлону.

 

“Cрібло” дісталося китайцю Цзя Цоньяня – 128.05, “бронза” – росіянину Ільї Бурову – 122.17.

Абраменко упевнено пройшов усі три фінали. У першому фіналі в Абраменка був третій результат та в другому – четвертий. Боротьба у вирішальному фіналі була жорсткою серед шістки атлетів. У заключному фіналі з “помарками” закінчили свої змагання чотири спортсмени. Абраменко знову виконав свою програму на відмінно, виступаючи третім.

Абраменко після свого виступу був лідером. Перед виконання заявки китайця Цзя Цоньяня було зрозуміло, що в Абраменка – мінімум срібло. Цоньяня виконав свій стрибок також майже на відмінно, але судді йому показали меншу оцінку, зробивши олімпійським чемпіоном українця.

УП


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Дорогі друзі, брати і сестри, українці… Якщо ви читаєте ці рядки, це означає, що я вже перетнув державний кордон України і знаходжуся в одній із країн Європи, де, вірогідніше за все, найближчим часом попрошу політичного притулку.

Це рішення стало абсолютно спонтанним, адже я до останніх хвилин свого перебування в Україні, чекав і вірив у те, що мене почують ті можновладці, до яких я звертався особисто і на яких покладено відповідальність за дотримання законності в цій країні. Я писав відкриті листи Представнику Президента у Верховній раді Ірині Луценко і міністру юстиції Павлу Петренку, я звертався з офіційними заявами до всіх можливих інституцій, які опікуються дотриманням справедливого судочинства в Україні. Я намагався викласти свою позицію у незаангажованих ЗМІ, але потоки брехливої інформації, яку виливали на мене бульварні видання та телеканали були геть не співставними з моїми ресурсами — людини-митця, що намагалася знайти справедливість там, де її годі й шукати.

Дещо з моєї біографії: я, Мухарський Антон Дмитрович, народився в Києві в листопаді 1968 року. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва за фахом актор. За майже 30 років у професії зіграв близько ста ролей у театрі і кіно. Є двічі лауреатом премії Київська пектораль. А ще я був автором, продюсером та ведучим багатьох телевізійних проектів серед яких: “Бадьорого ранку”, “Шалений світ”, “Квадратний метр” “Зелена лампа”, “Секретний фронт” та інші. Як письменник, випустив у світ три романи: “Доба”, “Попса для еліти”, “Розрив”, видав три збірки повістей та оповідань, дитячу книгу “Легенда про Квітозавра”. Ініціював і видав у світ три величезні літературно-мистецькі видання “Жлобологія” (дослідження пострадянського хама), “Майдан. (Р)Еволюція Духу” (сучасна українська неогероїка), та великий Альманах “Національна ідея модерної України”(30 інтерв’ю з видатними українцями). У 2008 році заснував галерею незалежного мистецтва ANTIN’S COLLECTIONS, що відзначилася масштабними проектами “Сільський гламур” та “Українська мультиплікація. Все що залишилося”, а у 2009-му створив радикальну мистецьку формацію Союз Вольних Художників, в акціях якої брали участь визначні діячі сучасного українського арт-простору – Іван Семесюк, Олекса Манн, Роман Мінін, Андрій Єрмоленко, Ігор Перекліта, Стас Волязловський.

У 2012 році я заснував проект Орест Лютий, який на сьогоднішній день без перебільшення можна назвати культовим. Ми були першими, хто давав концерти на революційних барикадах і Будинку профспілок перед його спаленням, зрештою, разом з нашими шанувальниками, кого допіру називали радикалами-екстремістами, ми висунулись в зону АТО і перший польовий концерт на передовій дали ще у червні 2014 року під Слов’янськом. За активну співпрацю із Збройними силами України я нагороджений офіційною відзнакою Генштабу, за що дякую державі, від якої ніколи нічого не просив, бо звик жити за принципом “не питай що держава зробила для тебе, а спитай, що ти можеш зробити для держави”.

Єдине, чого я просив у держави останнім часом — це справедливості. Але сучасна українська держава не може мені цього дати. Ось чому я їду….

Майже чотири роки в Оболонському суді розглядається мій первісний позов про перегляд розміру аліментів та порядку побачень з дітьми.

Ще раз повторю (бо цю інформацію сотні разів перекручували): я є батьком 5-х (пятьох дітей) від двох шлюбів. Софії та Іванки від першого шлюбу, й Андрія, Орисі та Івана від другого. І якщо з першою дружиною я не маю жодних проблем у порядку спілкування, побачень та участі у вихованні та утриманні дітей, то у другому варіанті подібні проблеми існують.

Вони почалися у 2012 році із появою у моєму житті вищезгаданого проекту Орест Лютий, адже колишня дружина виступила категоричною противницею критики існуючої на той момент в Україні влади. Це призвело до того, що у жовтні 2012 року мені було відмовлено у праві бачитися із моїми дітьми, з мотивацією “буцімто тато збожеволів на політичному ґрунті”. З того часу ми проживали окремо. У жовтні 2013, після року!!! заборон на побачення з дітьми, мені було висунуто умови матеріального характеру, на які я заради можливості спілкуватися з дітьми погодився. Зокрема: я мав залишити матері моїх дітей все спільно нажите в шлюбі майно — великий приватний будинок на Осокорках, чотирьохкімнатну квартиру на Святошино та два автомобілі. А також взяв на себе зобов’язання виплачувати матері утримання на трьох неповнолітніх дітей у розмірі еквівалентному 3000 долл. США (три тисячі доларів США), що на той момент становило 24300 грн. (двадцять чотири тисячі триста гривень). Всі ці положення було зафіксовано у шлюбному контракті, який містив пункт 5.3.1. згідно з яким, у разі зміни мого матеріального стану, сторони упродовж місяця можуть переглянути фінансові умови контракту.

На момент підписання договору я мав високооплачувану роботу (контракт з телеканалом), а також власну агенцію з організації свят, тому сума зазначена у договорі, була для мене цілком прийнятною.

Проте революція і війна, або те, що називають “форс-мажорними обставинами непереборної дії” реально вплинули на мої заробітки. Проект “Зелена лампа” на каналі ТВІ було закрито. Утримання концертної агенції стало неможливим. Натомість почалася суцільна благодійність і волонтерство. Єдине, про що я просив у колишньої дружини, трохи послабити фінансовий зашморг на моїй шиї та дати можливість бачитися з дітьми. Але на всі мої прохання отримував відмову.

20-го травня 2014 року, я звернувся до Оболонського районного суду з первісним позовом про перегляд суми аліментів, зазначеної у контракті, та визначення порядку побачень з дітьми.

АЛЕ ЦЕЙ ПОЗОВ Й ДОСІ НЕ РОЗГЛЯНУТО!!!

А тепер я переходжу до суті мого конфлікту із державою, через який я вимушено полишаю Україну.
7-го грудня у Верховній Раді у другому читанні в рекордно швидкі терміни було прийнято законопроект #7277 про посилення відповідальності неплатникам аліментів, який в народі вже охрестили “Законом Сніжани Єгорової”. 18 грудня його підписав Парубій. А 4-го січня і Президент України. Згідно з нововведеннями, державні і приватні виконавці можуть на власний розсуд встановлювати боржникам по аліментах заборону виїзду за кордон, відбирати водійські права, і право користуватися зброєю (тобто право на самозахист), доправляти до виконавця в кайданках в автозаку, відправляти на соціальні роботи і навіть запроторити до в’язниці, порушуючи цим не тільки Конституцію України, а й Женевську конвенцію.

За декілька місяців до прийняття закону в ЗМІ було розгорнуто цілу кампанію з промоутування цих нововведень. А в ролі “головного злісного аліментника країни” було обрано вашого покірного слугу. Я вже не кажу про зграї осатанілих від запаху крові хижих жінок-месниць, що виливали на своїх колишніх мега-тонни бруду, водили хороводи в ефірах телеканалів і радіостанцій співаючи дифірамби і тюнінгованій прокурорші Луценчисі, і мєнстрюстіцію Пєтрєнкє, які теж наче побожеволіли і почали дозволяти собі підтримувати й ширити наклепи і брехню на мою адресу. Саме ви — Ірино Луценко і ви пан Петренко зробили те, що не змогли зробити зі мною Янукович і компанія. Я втратив віру у справедливість. Я писав до вас листи, я дзвонив вашим помічникам, аби принаймні ви мене вислухали… Вислухали мою історію, людини, яка через свою любов і віру у нову справедливу Україну втратила родину, не має права бачитися з дітьми, а тепер ще є оббріханою і спаплюженою найвищими державними чинами.

АДЖЕ Я НЕ МАЮ БОРГІВ ПЕРЕД МОЇМИ ДІТЬМИ!

Для цього варто зазирнути в реєстр боржників.
За ці три з половиною роки я сплатив їм понад 1 000 000 (один мільйон !!! гривень аліментів), в оплату цих фіктивних боргів з аукціонів продають моє майно. Адже поки контракт діє, я маю десь заробляти ці 24300 гривень, на які щомісяця нараховується пеня. А ще утримання дітей від першого шлюбу, а ще старі батьки і комунальні платежі…

Я не можу заробити такі гроші у країні, де йде війна, де українським артистам (на відміну від проросійських колег або тих, що користуються російською мовою) платять в рази менше. Але я принципово не буду повертатися на російськомовні пасовиська. Я не можу добитися правди у судах, я не можу бачити дітей, я не можу жити у країні, де найвищі державні чини оббріхують і водять за носа простих українців, я не можу достукатись до брехливих журналістів, аби вони не ширили наклепи… Бачите, як багато я не можу в Україні….

От ми і дісталися до фіналу.

Нинішня держава всіма своїми інституціями і механізмами нищить сильного, активного, творчого, дієздатного, відповідального чоловіка, що нічого не потребує від держави взамін, окрім справедливості і чесного правосуддя. І поки в Україні цього не буде, громадяни їхатимуть звідси, забираючи в серці своєму лише мрію про ту Україну, за яку ми боролися і воювали.

І я не повернусь сюди, поки дама третього тисячоліття, жлобкувата прокурорша на лабутенах буде “розводити нас как котят” у стінах Верховної Ради, поки бездітний і неодружений незрозумілої сексуальної орієнтації тип, типу міністр юстиції, буде розповідати мені — батькові пятьох дітей, що “чужих дітей не буває”, поки його гламурна помічниця Бернацька, яку він в свій час видавав за свою коханку, буде патякати на президентському каналі про “злісного аліментника Мухарського”, а “найкращий спеціаліст з сімейного права” Катерина Власюк, що веде справи моєї колишньої дружини, нарешті не втовкмачить їй, що не давати батькові бачити власних дітей — то незаконно.
І наостанок, я хочу подякувати всім тим, кого залишаю в Україні, кого люблю і кого ніколи не покину, бо ще повернусь. Повернусь обов”язково, коли всі недолугі телепні від нинішньої влади підуть в небуття. Бо я завжди відповідаю за свої слова і виконую свої обіцянки. Бо я — Антін Мухарський, а вони — тимчасові пухирі на тілі нашої прекрасної України, яку ми ще з вами побудуємо.

Тато, мамо, діти — Софійка, Іванка, Андрійчик, Орися і Іванчик, рідний брат Денис, Жанна, Юрчик, Іра і ще одна Іра, Андрій, Микита, Дмитро, Микола, Юля і ще одна Юля, та всі ваші діти, тьотя Жєня)), пані Олеся і пані Єлизавета Костівна, Ларуся, Ілларіон і Маша, Вовка, Соломаха, Лапін і Ковтун, Сем, Єрмоха, Великий Коляда і Манн, Іван Панасюк, Діма Мотузок, Ляля Звєздінська-Махно, Сергій Суворий, Валєрчик з барабанами, Жєня Іванов і Мариночка, а ще глибокий мудрий і щедрий А.А., якому я дуже вдячний, Валентина, Ірина та Тетяна, Андрій Миколайович і Тоня, Оля Додух і всі, всі всі, хто допомагав мені жити і творити!

Дякую вам!

СЛАВА УКРАЇНІ!

Антін Мухарський


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В історію України 2 червня 1996 року увійшло як дата, коли наша держава остаточно відмовилася від ядерної зброї. Країна, яка володіла третім у світі арсеналом, остаточно отримала статус без’ядерної держави. 

Час показав хибність такого кроку. Українська Держава позбулася гарантії власної безпеки.

Україна після розпаду СРСР успадкувала третій в світі ядерний арсенал: 130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна); стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160; 2156 ядерних боєзарядів стратегічної зброї; 4200 тактичних ядерних боєзарядів. Наприклад, МБР Р-36М Дніпро – ракета повністю спроектована і вироблялася на території України.

Більше озброєння було в розпорядженні лише США і Росії. Натомість, 5 грудня 1994 року був підписаний «Будапештський меморандум», згідно з яким Україна отримувала міжнародні гарантії незалежності, збереження суверенітету і затверджених державних кордонів. Його гарантами виступили Росія США Велика Британія до яких приєдналися Франція і Китай Вони зобов’язувалися утримуватися від будь-яких проявів агресії щодо України – в тому числі і від економічного тиску.

Анексувавши Крим та розв’язавши війну на сході України, Росія порушила умови цього меморандуму історія “дружніх відносин братніх народів”. Тому в Україні гостро постало питання повернення ядерної зброї як гаранту власної безпеки. 

Навіщо Україні ядерна зброя

Російсько-український конфлікт навколо острова Тузла у 2003 році, анексія Криму навесні 2014 року і війна на Донбасі остаточно і безповоротно довели, що Російська Федерація взагалі не вважає себе зв’язаною гарантійними зобов’язаннями щодо України, визначеними Будапештським меморандумом.

Ці дії російської сторони разом з позицією інших країн – гарантів безпеки України, які обмежуються зараз переважно дипломатичним і економічним тиском на Росію, сприяли відновленню в Україні активної дискусії про можливість відновлення нами ядерного статусу.

Слід розуміти, що Україна статусу ядерної держави як такої ніколи і не втрачала. Наша країна має потужну ядерну енергетику та промисловість і розвиває окремі технологічні елементи ядерно-паливного циклу, крім “чутливих” – ізотопного збагачення урану і переробки відпрацьованого ядерного палива. Збагачений уран легко переходить у газоподібний стан, технологічно необхідний для подальшого виробництва ядерної зброї. Для виготовлення “ядерної начинки” потрібен уран, збагачений не менше ніж на 80% (а для ефективного заряду – не менше 90-95%). В Україні використовується ядерне паливо зі збагаченням менше ніж 5%, а для наукових досліджень – не більше 20%.

Ядерний потенціал України повинен бути відновлений. Життя показало, що ніхто не може гарантувати безпеку нашій країні, крім неї самої. Хочеться нагадати, що країни, які гарантували нам захист, є членами ядерного клубу. Вони не виконали свою частину зобов’язань щодо захисту територіальної цілісності України, а ми автоматично отримали моральне і юридичне право на відновлення свого ядерного статусу.

Це недешево, але варто подивитися, до чого привело бажання економити на обороні і збройних силах.

Досвід інших країн

У ситуації, дуже схожою на українську, виявився Пакистан, який до моменту здобуття незалежності ворогував (через територіальний конфлікт навколо Кашміру) з найбільшою державою регіону – Індією. Сталося кілька озброєних конфліктів між цими країнами, і згодом Індія почала реалізацію своєї ядерної програми (перше ядерне випробування Індія провела у 1974 році). Пакистан апелював до міжнародного співтовариства з приводу врегулювання конфлікту і надання “гарантій”.

Зульфікар Бхутто – тодішній міністр енергетики, а потім президент і прем’єр-міністр Пакистану, – з огляду на недостатню ефективність міжнародних “гарантій” і загрозу ядерного удару з боку Індії, підтримував створення ядерної програми Пакистану, попри величезні витрати і санкції. Своїм відомим висловом: «Якщо Індія зробить бомбу, ми готові їсти траву, але створимо свою ядерну бомбу», він афористично вказав на ключові проблеми, з якими стикаються держави, що мають ядерні амбіції. Пакистан заявив про факт володіння ядерною зброєю у 1997 році.

Ще один приклад – Іран і ситуація, яка протягом останніх десяти років складається навколо його ядерної програми і спроби створити власне виробництво для збагачення урану.

У відповідь на відмову Ірану припинити збагачення урану Рада Безпеки ООН, починаючи з кінця 2006 року, прийняла ряд резолюцій, що забороняють експорт до Ірану атомної, ракетної і значної частини військово-технічної продукції. США і ЄС наклали ще більш жорсткі санкції, заборонивши прямі іноземні інвестиції в газову, нафтову і нафтопереробну промисловість Ірану, контакти з банками та страховими компаніями, фінансові транзакції тощо. Однак, попри міжнародні санкції і позицію ООН, Іран категорично відмовляється припинити збагачення урану, аргументуючи це потребою захищати власну безпеку.

НФОРМАТОР


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

РФ — чи не єдина країна у світі, яка підтримала ухвалення польського закону про Інститут національної пам’яті.

Ситуація навколо польського закону про «бандеризм» є інформаційним протистоянням, яке непотрібне ані Києву, ані Варшаві. Про це заявив директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

«Ми говоримо про дуже непотрібне ані Україні, ані Польщі інформаційне протистояння, яке справді вже набуває просто драматичного масштабу і, безперечно, цим скористається Росія», – зазначив В’ятрович.

Він зауважив, що невипадково, чи не єдина країна у світі, яка підтримала ухвалення цього закону, – це Росія.

Нагадаємо, 6 лютого президент Польщі Дуда підписав ухвалені парламентом поправки до закону про Інститут національної пам’яті, який криміналізує вислови про деякі історичні події. У ньому також передбачено кримінальну відповідальність за заперечення злочинів українських націоналістів проти поляків.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO