Дети политиков неизменно находятся в центре внимания СМИ и граждан.
Иванка и Тиффани Трамп
Старшая дочь строительного магната и президента США Дональда Трампа 34-летняя Иванка – публичная персона с детства. Раньше мечтала стать моделью. Но с тех пор как отец ввязался в предвыборную гонку, Иванка помогает его кампании, разъезжая с ним по штатам.
Сводной сестре Иванки, Тиффани, 22 года. Она уверенно идет к статусу виртуальной светской львицы благодаря миловидной внешности и любви к документированию своих будней в соцсетях.
Малияи Саша Обама
СМИ отслеживают каждый их выход в свет. Девушки расстаются с детством (Малии – 18, а Саше – 15), и многим интересно, что из них получится.
В 2015 году The New York Post назвала старшую сестру “восходящей иконой стиля”. Малия стала объектом пристального внимания модных журналов и фэшн-блогеров.
Гульнара и Лоле Каримова
Дети Президента Узбекистана Ислама Каримова – из старейших в списке “папиных дочек”: Гульнаре – 44, Лоли – 40.До недавнего времени старшая Каримова профессионально занималась дизайном ювелирных изделий под брендом Guli, была известна как певица под сценическим псевдонимом Googoosha, возглавляла наблюдательный совет неправительственного фонда “Форум культуры и искусства Узбекистана” и ряда других общественных организаций.
Младшая – известный в стране филантроп.
Барбара Берлускони
32-летняя Барбара входит в состав директоров FinInvest, вице-президент футбольного клуба “Милан”.
Согласно Википедии, Барбара дружна с дочерьми президента России Владимира Путина, Марией и Екатериной.
Дженна Буш-Хагер
Дочь 43-го президента США Джорджа Буша и Лоры Буш 35 лет. С 2008 года замужем, воспитывает двух детей.
Однако за счастьем Дженни пристально наблюдают свыше 190 тысяч подписчиков в Instagram. Это учитывая, что девушка особо ничем не прославилась.
Френсис Эбботт
На фото Тони Эбботт с женой Маргарет (вторая слева) и дочери Френсис, Луиз и Бриджет (слева направо).
У политика три дочери, и почему-то любимицей СМИ стала средняя, Фрэнсис. Заголовки о ней обычно выдержаны в лучших традициях бабушек у подъезда: “Фрэнсис Эбботт сфотографировали с сигаретой в руке! А папа знает?”.
Марьям Наваз
Twitter 43-летней Марьям, дочери действующего премьер-министра Пакистана, читают 1,71 миллиона человек. Она, бесспорно, одна из самых знаменитых женщин страны.
Отучившись в университете Пенджаба по специальности “английская литература”, Наваз занялась политикой. Отвечает за реализацию разработанной премьером программы поддержки талантливой молодежи.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Дональд Трамп, як-то вже занадто помітно не помічає Петра Порошенка.
Є значні підозри, що президент Сполучених штатів Америки Дональд Трамп, ні в яку не бажає зустрічі, як мінімум в найближче майбутнє з президентом України Петром Порошенко.Але ж посол України в США Валерій Чалий, запевняв, що зустріч Петра Порошенка і Дональда Трампа, ось-ось має відбутися в 20-х числах лютого цього року, але … “говорили, балакали – сіли та й заплакали”.Дональд Трамп, навіть готовий піти на порушення протоколу і зустрічатися з ким-небудь з українських властей – прекрасний доказ у вигляді зустрічі з міністром МЗС України Павлом Клімкіним, доброзичливці якого, розтиражували його фотку з президентом США по всьому Фейсбуку.Думаю, що в даному випадку, будь-який міністр повинен в першу чергу фіксувати в фотозвіт, свої досягнення про виконану роботу на посаді міністра, а не позувати, як підліток.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Впливовий сенатор-республіканець Джон Маккейн в інтерв’ю “Голосу Америки” заявив, що нова американська адміністрація буде набагато жорсткіше відповідати на російську агресію. Чи то йдеться про її втручання в Європі, зокрема Україні, чи то про її співпрацю з Талібаном чи сирійським режимом.
“Я вважаю, що останні вісім років бракувало американського лідерства. Колишній президент Обама називає це лідируванням з тилу. Але як тільки виникає вакуум, відбуваються погані речі”, – заявив Джон Маккейн.
“Тепер президент оточив себе командою з національної безпеки, яка має волю вдатися до кроків, які підвищать ціну подальшій російській агресії, чи так званому авантюризму….Повинна бути висока ціна діям, які шкодять демократії та інтересам США. Нинішня команда з національної безпеки, яка була на полі бою чи очолювала операції протягом останніх п’ятнадцяти років. Я думаю, чаша переповнилась і я дуже радий, що принаймні поки що президент дуже уважно прислухається до їх порад”, – вважає Маккейн.
Допомога федерального Агентства США з міжнародного розвитку йшла переважно на підтримку інституцій. Оцінити її ефективність вкрай важко, кажуть експерти. В адміністрації Дональда Трампа пропонують зменшити допомогу.
Уже у 2018 році Україна може отримати на дві третини менше допомоги в рамках діяльності Федерального агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Йдеться про скорочення обсягів фінансування проектів на 68,8 відсотка. Про це повідомило американське видання Foreign Policy, посилаючись на внутрішній документ Білого дому, який опинився в розпорядженні видання. При цьому журналісти видання вказують на “стратегічну важливість” України для Сполучених Штатів Америки.
Загалом же, за даними видання, адміністрація Дональда Трампа пропонує на третини скоротити допомогу, яка надається країнам, що розвиваються. До того ж, у Білому домі планують взагалі ліквідувати USAID як окремий орган, передавши його функції Державному департаменту. DW з’ясовувала, на які потреби України раніше йшла американська допомога та для яких галузей її припинення може бути критичним.
Головний отримувач
Сайт USAID зазначає, що за минулий рік Україна отримала від агентства близько 145 мільйонів доларів, а у 2015 році, для якого надано більш докладні дані, йшлося про 116 мільйонів доларів. Левову частку витрачених у позаминулому році грошей займає гуманітарна допомога – 36 мільйонів – та допомога у питаннях урядування – 28 мільйонів. І якщо розмір першої статті пояснюється конфліктом на Сході України, то акцент на ефективному урядуванні аналітик Інститут світової політики Микола Бєлєсков пояснює філософією агентства, яке намагається допомогти країнам вибудувати інституції, замість того, аби надавати їм фінансову допомогу, яку країна витрачатиме на власний розсуд.
Попри сформований в українському суспільстві стереотип, що найбільшим отримувачем закордонного фінансування є громадянське суспільство, головним адресатом американської допомоги голова правління Міжнародного фонду “Відродження” Олександр Сушко називає державні органи. За його оцінкою, майже 90 відсотків коштів, які виділяються Україні йде на підтримку саме держави, при цьому особливий акцент робиться на такі галузі, як розбудова реформованої поліції, боротьба з корупцією та безпеково-оборонна сфера. Також на сайті агентства можна знайти про кошти, які виділяються на проекти в сфері охорони здоров’я, стимулювання економічного зростання, розбудови інфраструктури та освіти.
Український кейс
Втім, запропоновані Білим домом скорочення навряд чи робилися з належним аудитом результативності та ефективності вже реалізованих програм, зазначає Сушко. Рішення адміністрації Трампа більше схоже на сліпе слідування загальній політичній лінії нового американського президента, яке передбачає зменшення витрат на дипломатію та так звану “м’яку силу” та збільшення видатків на збройні сили. І хоча зменшення допомоги для України може змусити багато вітчизняних інституцій не дорахуватися вже звичних грошей, набагато більше шкоди припинення фінансування може завдати впливу Сполучених Штатів в Україні, каже експерт. Раніше саме “м’яка сила” дозволяла США стимулювати за кордоном вигідні для Вашингтона посилення принципів демократії та верховенства права.
Україна, на жаль, є одним з тих випадків, який дозволяє представниками адміністрації Трампа говорити про сумнівну ефективність програм допомоги USAID, додає Бєлєсков. Загальний обсяг допомоги США за роки незалежності, каже експерт, сягає близько 10 мільярдів доларів, але рішучого прогресу, який би дозволив Україні стати успішною та незалежною від закордонних донорів, не відбулося. Водночас Бєлєсков зауважує, що рішення зменшити фінансування українських інституцій остаточно ще не ухвалене. У публікації Foreign Policy йдеться лише про проект скорочень, але навіть сама ідея значного урізання американського фінансового донорства для країн, що розвиваються, вже зустріла чималий спротив у Конгресі.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Завтра, 26 апреля, в Вашингтоне состоится экстренное совещание по КНДР и ядерной программе. Среди присутствующих: 100 членов сената, Джеймс Мэттис, министр обороны и Рекс Тиллерсон, государственный секретарь.
Вчера, 24 апреля, Дональд Трамп обсуждал очень важный вопрос об угрозе безопасности, которую на данный момент представляет Северная Корея, сообщает “Диалог.UA”.
Этот вопрос он обсуждал в телефонном режиме с канцлером Германии Ангелой Меркель. Также в ходе завтрашнего брифинга ожидается выступление Дэна Коутса, директора Национальной разведки, и Джозефа Данфорда, главы Генштаба.
Еще до решения провести брифинг президент США лично обратился к Совбезу ООН с призывом “решить проблему КНДР”. Трамп был возмущен, что Северная Корея продолжает разрабатывать новые программы по производству баллистических ракет и нынешний статус-кво КНДР является неприемлемым.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Благодаря воинственной позиции президента США Трампа, мир снова вспомнил о существовании Северной Кореи (КНДР). В направлении этой страны отправилась часть американского флота, и мир, затаив дыхание, ожидает скорого падения северокорейского государственного строя. Но не будем недооценивать живучесть таких режимов.
Наследие СССР
В XX столетии благодаря Советскому Союзу появился целый ряд стран, существование которых десятилетиями беспокоит мир, но активно противостоять им никто не собирался и не собирается. Само появление на карте Страны Советов в первые годы её существования казалось делом временным и после завершения Первой мировой войны мало кого интересовало.
Миллионы русских эмигрантов сидели и ждали, когда же «Советы» наконец доведут население до бунтов и смены власти, – вот тут-то они и вернутся назад. Но жесткое подавление идеологических врагов и ставка на милитаризм сделали свое дело: пережив первые трудные годы, СССР до минимума сократил социальные блага и начал строить «империю зла». На ситуацию никак не повлияло то, что мировое сообщество не признавало СССР годами (так, США сделали это лишь в 1933 году). Вторая мировая война только подтвердила право Советского Союза на существование и продлила его историю на десятки лет.
Именно благодаря СССР в мире начали появляться и другие страны-изгои, с существованием которых соседи не были согласны, но сделать ничего не могли. Самый яркий и самый удачный пример рождения и смерти такой страны – ГДР, которая формально просуществовала с 1949 до 1990 года. Именно разделенную Германию сравнивают с разделенной Кореей, как бы намекая на возможность объединения. Но не всё так просто.
В первые годы существования ФРГ и ГДР одинаково трудно было в обеих Германиях, но уже вскоре народ разобрался в «прелестях» социализма и побежал на Запад. В ответ на это в 1961 году была построена Берлинская стена, которая не простояла и 30 лет, – Восточная Германия экономически и идеологически проиграла западному блоку стран. После падения Берлинской стены начался долгий процесс реинтеграции, который не закончен до сих пор.
Как объединяли Германии
Разделенными две Германии были неполных 45 лет (1945–1990). Разделенными стеной – и того меньше, 28 лет (1961–1989). Но в итоге перед ФРГ (население 63,7 млн) стояла задача интегрировать в себя страну с населением 16,7 млн человек – соотношение было примерно 3,8:1. Экономически развитая Западная Германия должна была подтянуть на свой уровень экономически отсталую Восточную Германию, рынки сбыта которой были завязаны на страны Варшавского договора и другие сателлиты СССР. На СССР приходилось до 40% внешней торговли ГДР, а с распадом Союза ее товары стали никому не нужны, потому что на мировых рынках они были неконкурентоспособны.
Объединение Германии было политическим решением и восстановлением исторической справедливости. Робкие финансовые оценки воссоединения разнились на сотни миллиардов дойчмарок: спикер фракции CDU/CSU Маттиас Виссманн оценил его в 890 млрд марок на 10 лет (интервью FAZ, 17.02.1990), Гамбурский архив мировой экономики (HMWA) говорил о более чем 1000 млрд евро. Учитывая обменный курс дойчмарки к евро на уровне 1,95583, речь шла о сумме около 500 млрд евро. В реальности на 2014 год было потрачено более 2000 млрд евро, причем каждый год эта сумма увеличивается еще на 100 млрд.
Западным немцам пришлось поднимать инфраструктуру восточной части страны, ее технологический уровень и взять на себя всю систему социального обеспечения бывшей ГДР. Для возмещения расходов использовался налог солидарности (Solidaritätszuschlag) – он был введен как временная мера для покрытия трат ФРГ в войне в Персидском заливе, а потом стал фактически отдельным налогом на восстановление ГДР. Также постепенно был повышен НДС с 14 до 19%. А госдолг с 1989 года вырос в 4 раза.
В итоге местами инфраструктура Восточной Германии лучше, чем в Западной. Спустя 28 лет после падения Берлинской стены здесь живет на несколько миллионов человек меньше, чем во времена ГДР. Восточные немцы зарабатывают до 30% меньше, чем западные, а пенсии западных немцев все еще выше «восточных» пенсий и будут приведены к одинаковому уровню только к 2024 году.
Часть населения Восточной Германии испытывает ностальгию по временам ГДР, для нее даже придумано специальное слово – Ostalgie. Особенно четко такая (н)остальгия проявляется на выборах: даже спустя годы восточные немцы продолжают выбирать представителей левых партий. Если на местных выборах в Баварии за Die Linke голосуют всего 2,1% (2013), то в Тюрингии за них отдают голоса уже 28,8% (2014). Также в восточных землях самые сильные результаты у крайне правых (4,9% у NPD в Саксонии, 2014) и умеренных правых консерваторов (24,3% у AfD в Саксонии-Анхальт, 2016). На востоке Германии уже выросло первое поколение, не знавшее ГДР, но идеологические различия видны до сих пор.
Как объединять Кореи
Что касается Северной и Южной Кореи, то с ними дела обстоят еще хуже. Разделение страны произошло еще в 1945 году и усугубилось Корейской войной (1950–1953). С тех пор прошло более 70 лет, и выросли уже поколения южно- и северокорейцев, для которых разделенная Корея – не трагедия одной страны и одного народа, а история двух разных стран и разных народов. Развал СССР не имел для Северной Кореи таких последствий, как это было в случае с ГДР: к тому времени Пхеньян постепенно перешел из-под протектората Советского Союза в зону влияния Китая.
Население Северной Кореи составляет 24,7 млн человек против 51,5 млн в Южной Корее. Соотношение почти 1:2, что в два раза хуже, чем в случае с ГДР и ФРГ (где оно было, напомним, 1:3,8). И если учесть, что суммарное население Кореи и Германии примерно равно, с экономической точки зрения объединение Кореи окажется намного дороже, чем объединение Германии.
Осложняет ситуацию и то, что коллапс ГДР происходил на фоне слабеющего СССР, а одним из главных спонсоров Северной Кореи, благодаря которому страна все еще существует, является Китай (50% экспортных поступлений), который слабеть пока не собирается.
Если представить себе, что условные американцы при президенте Трампе решат разобраться с Северной Кореей, кому это сыграет на руку? Южной Корее придется принять 25 миллионов новых граждан. Давать ли этим людям избирательные права? Как создать для них миллионы рабочих мест? За долгие годы мир привык жить без северокорейских товаров на рынках.
Да и как отреагирует на вмешательство Китай? Не станет ли после условного военного поражения Северная Корея еще большим его сателлитом? Нужно ли это Южной Корее, США или Японии? Не факт.
Скорее, падение режима в Северной Корее возможно после падения или ослабления самого Китая. Но и тогда встает вопрос цены и целесообразности.
Кроме того, если решать эту проблему силовым путем, то возможны многочисленные жертвы среди мирного населения Южной Кореи: от границы до пригородов 10-миллионного Сеула чуть более 20 километров. Кроме ракет, которые, по идее, надо будет подавить первыми же ударами, в наличии у Северной Кореи есть и ствольная артиллерия (например, САУ «Пион» с дальностью стрельбы больше 40 км), которая может обстрелять населенные районы Сеульской агломерации (25 млн жителей).
Северная Корея – будущее «ДНР» и «ЛНР»?
Благодаря опыту интеграции ГДР и на примере Северной Кореи можно порассуждать о будущем «ДНР» и «ЛНР». Эти два самопровозглашенных образования будут существовать до тех пор, пока их поддерживает Россия через открытую границу. А мы видим, что СССР, чьим правопреемником выступает Россия, по своей воле не отпускал ни одного сателлита и не препятствовал объединению Германии только потому, что сам был на грани развала.
Северная Корея тоже граничит с Россией и тоже была сателлитом СССР. Но ее жителям повезло меньше, чем восточным немцам, ведь к тому времени, когда Советский Союз ослабел, северокорейский режим уже вовсю пользовался поддержкой Китая.
Важным фактором возможной реинтеграции является вопрос цены. В примере с ГДР речь идет о сотнях миллиардов евро, которые ФРГ пришлось заимствовать на внешних рынках, чтобы успешно завершить воссоединение. В случае с «ДНР» и «ЛНР» ситуация осложняется тем, что в регионе продолжается война, в то время как в ГДР имела место просто общая экономическая отсталость. С одной стороны, суммы, потраченные Украиной на реинтеграцию этого региона, скорее всего, окажутся меньше, но речь идет как минимум о десятках миллиардов евро. Где Украине брать эти деньги и надо ли ей влезать в такие долги – большой вопрос.
Исходя из опыта ГДР, следует понимать, что жители таких регионов, прожив определенное время в идеологической оккупации, начинают в итоге страдать стокгольмским синдромом и даже после условного освобождения продолжают по старинке голосовать за левых или коммунистов, от которых убегали через Берлинскую стену. И чем дольше наши граждане будут находиться под идеологическим давлением России, тем меньше шансы когда-нибудь вернуть их в единое украинское пространство. Даже у Германии это получилось только частично.
Жителям «ДНР» и «ЛНР» следует учесть опыт Северной Кореи и ГДР: рано или поздно режим пересечения линии разграничения будет ужесточен, появится если не стена, как в Германии, то демилитаризованная зона, как в Северной Корее. По сути, жители оккупированных регионов стали заложниками СССР-России, которая за всю свою историю только и умела, что создавать образования типа ГДР или Северной Кореи. Начать играть в такие проекты очень легко, но цена возвращения к нормальной жизни оказывается слишком высокой. И не факт, что мы когда-нибудь увидим объединение Кореи.
До стримування російської агресії приєднується самий смертоносний і найдорожчий в світі військовий літак F-35A. Він стане частиною найбільшого нарощування сил Європи з моменту закінчення холодної війни, пише The Times.
Повідомляє портал АНТІКОР з посиланням на ЗМІ.Головнокомандувач ВПС США генерал Тод Уолтерс заявив, що літак F-35A, який бере участь в першій тренувальної місії за межами США, стане «новим словом» в стримуванні.
Цю заяву він зробив на тлі того, як приблизно 1,1 тис. Британських і французьких солдатів в супроводі танків і артилерії були розгорнуті в Естонії, щоб допомогти захистити східний фланг НАТО від будь-яких спроб Путіна випробувати на міцність спільний кордон Росії з Альянсом, повідомляє УНІАН .
Нагадаємо, британський батальйон військ НАТО вже прибув на військову базу в Естонії. В рамках зміцнення «російського» флангу НАТО в г.Тапа розміщені 800 британських і 200 французьких військовослужбовців. Це один з чотирьох батальйонів союзників, розміщених в країнах Балтії і Польщі.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
… який обіцяв їм не бути
У світі з’явився новий “Альфа-Дог”, який має всі шанси відібрати це звання у Володимира Путіна. Звичайно, в тому випадку, якщо продовжить свою політику в нинішньому стилі і дусі.
Ця людина – Дональд Трамп.
Йому належить чудова фраза, алюзія на яку винесено в назву: “Я не збираюся бути Президентом всього світу. Досить бути Президентом США”, – сказав після обрання Трамп.
І дійсно, його новий термін починався нелегко. Шалений падіння популярності на 30% за три місяці управління державою. Конфлікти з Конгресом за кандидатів свого Кабінету. Лояльні висловлювання на адресу Путіна … Все цим Трамп показував, що він не цілком відчуває себе в кріслі глави держави, чия економіка складає 24% від всієї світової економічної системи.
Але Трампу вистачило трьох місяців. Він освоївся. Він призначив саме такий Кабінет, як хотів. Він придушив опір всередині Республіканської партії і всередині всього Конгресу. І він почав …
Він почав з Сирії, показавши ракетним ударом, не узгодженим з союзниками по НАТО і не зовсім не повідомленим Путіну, що він не збирається домовлятися. Він збирається говорити з позицій сили. Після візиту в Москву Рекса Тіллерсона і компліментів на адресу цього візиту Трампа, який залишив збентеженими і Лаврова, і навіть Путіна, стало зрозуміло, що Сирія – НЕ казус, а початок нової системної політики.
Далі Трамп змінив ставлення до НАТО, заявивши: “Я їх багато критикував. І вони виправилися”. На спільній прес-конференції Столтенберг виглядав не просто як молодший партнер Трампа, а просто-напросто як його підлеглий.
І ось останні: підведення ядерних авіаносців до кордонів Північної Кореї після чергових безглуздих погроз з боку Пхеньяна.
Цікаво: що відповість на це Росія? І не доведеться Путіну більше навіть не мріяти про ролі першої особи в рейтингу найвпливовіших людей в рейтингу “Форбс”?
Лякає одне: за все це РФ буде відіграватися в ОРДЛО. Більше-то ніде …
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Путін активно розраховував на Трампа, на перезавантаження відносин зі США, однак його мрії не здійснилися, санкції з РФ ніхто не збирався знімати.
Володимир Путін. Фото:http://korrespondent.net/
Президент Росії Володимир Путін опинився в “дуже смішний ситуації”. Таку думку Обозревателю висловив російський політик, президент Загальноросійського громадського руху “Союз Правих Сил” Леонід Гозман.
“Він виявився в дуже смішний ситуації з Трампом. Він активно розраховував на Трампа, у нас Трамп був герой – майже як Путін. Потім виявилося, що Трамп не наш. Зараз в Росії жартують:” Если Трамп оказался вдруг и не друг, и не враг, а Трамп”, – розповів політик.
“Наші пропагандисти, наша офіційна влада відчувають себе абсолютними ідіотами. Дума аплодує, потім п’є шампанське за перемогу Трампа, а потім Трамп каже:” Хлопці, які санкції знімати? Ви що, Крим уже віддали?”- зауважив Гозман.
Він нагадав про недавні звинувачення на адресу Кремля через кібератаки і втручання в хід президентських виборів у США, а також про недавні факти “абсолютно безпардонної” підтримки одного з кандидатів на пост президента Франції – проросійського політика Марін Ле Пен.
“У Франції через тиждень перший тур президентських виборів. Наша влада відкрито, абсолютно безпардонно і нахабно підтримує фашистку Марін Ле Пен. Її приймає Путін – Путін приймає одного з кандидатів в президенти! Не кажучи вже про те, що наші давали їй гроші – просто відверто. При нашому-то законі про іноземних агентів їй давали десятки мільйонів доларів”, – обурився Гозман.
“Крім того, наші намагалися підтримувати Фійона”, – додав він.
Політик переконаний: в ситуації, що склалася, президент Росії відчував би себе вкрай некомфортно на особистих зустрічах з європейськими лідерами, перш за все, з нинішнім президентом Франції Франсуа Олландом. На думку Гозмана, в цьому полягає одна з причин, чому 17 квітня “нормандська четвірка” говорила по телефону, а не зустрічалася особисто.
Russian President Vladimir Putin listens to India's Prime Minister Narendra Modi (unseen) during a joint news statement after India-Russia Annual Summit in Benaulim, in the western state of Goa, India, October 15, 2016. REUTERS/Danish Siddiqui
Меньше всего я бы называл Трампа прагматиком. Только за неделю он успел сделать колоссальное количество внешнеполитических ошибок. Да и бизнесмен он очень сомнительный – спекулянт по недвижимости, который обанкротился. Но если бы все зависело от Трампа и его ближайшего окружения, то попытки заключить новое соглашение с Россией и как минимум отмена санкций против нее – были бы.
Однако вы видите, с каким сопротивлением он сталкивается по массе других вопросов. А к российской политике дело еще даже не дошло. И если новая американская администрация проявит свое желание пойти навстречу Путину – против них будет большинство Конгресса. Не только все демократы, но и республиканцы тоже.
В Москве еще не осознали, что выбор Трампа только ухудшил их положение. Никогда бы в Штатах не сложился такой антипутинский консенсус среди внешнеполитического истеблишмента, как сейчас. Кстати, такой же консенсус складывается и у Европы по отношению к хамскому поведению Трампа. Посмотрите на заявления Туска, посмотрите, как меняются, казалось, благоприятные прогнозы относительно выборов для Кремля во Франции, Германии.
Провал с Трампом Кремль очень серьезно отрезвит. Россияне в Украине провалились. Посмотрите, насколько редко употребляют слова “русский мир”, “Новороссия”. Где все эти знаменитые лозунги 14-го года? План же был оттяпать 10-12 областей Украины, а закончилось все только бандитским огрызком Лугандонии, которую хотят впихнуть обратно в тело Украины, как раковую опухоль.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
