В одном из районов Новосибирской области солому используют для ремонта сельской дороги.
Житель Карасукского района заснял новую технологию ремонта дороги, по которой с 1 сентября детей будут возить в школу. На записи в местном паблике видно, что дорожники на участке Карасук — Черноозерка выкопали на дороге огромную яму и засыпали ее соломой. За «соломенным ремонтом» наблюдают сотрудники ГИБДД.
Как уточнила Сиб.фм местная жительница Ольга Дорохова, на этой дороге используется три разных покрытия: около 12 км частично заасфальтировано, частично засыпано гравием, далее — три километра грунтовки. И грунтовый участок как раз попал на видео. Осенью по этой дороге повезут детей в школу на автобусе!» — рассказала женщина.
В администрации Карасукского района сообщили, что ремонтные работы на участке ведут подрядчики Территориального управления автодорог Новосибирской области.
Ремонтом дороги соломой занимались сотрудники «Новосибирскавтодор». Позднее в пресс-службе управления автодорог области пояснили, что на этом участке должны были проводиться работы по «ликвидации пучинообразования».
«Сейчас рабочие уже вычищают яму от соломы, к вечеру подрядчик предоставит пояснительную записку в которой подробно изложит новую технологию», — прокомментировали изданию в пресс-службе ТУАД.
В «Новосибирскавтодоре» осудили действия своих сотрудников, заявив, что «разворачивающиеся действия в ролике не выдерживают никакой критики». Там пообещали наказать виновных и позднее отчитаться о ремонте дороги по адекватной технологии.
В Забайкальском крае, въезжая в Россию, тысячи человек столкнулись с километровыми заторами на границе.
Об этом говорится в сюжете телеканала “Забайкалье+”, передает “Диалог.UA”.
Ранее сообщалось, что экономические удары от США не такие сильные для России, но Китай ударит и может “сломать стране позвоночник”.
Отмечается, что десятки рейсовых автобусов, выезжая из Китая в Россию, по несколько дней стоят в очередях. Жители жалуются, что китайские пограничники пропускают по 3-4 автобуса в несколько часов.
Из-за задержек с проходом границы местные жители вынуждены ночевать в автобусах по несколько дней.
По данным таможенных служб РФ, такое увеличение пассажиропотока связано с изменениями правил перевоза товара и снижением допустимого веса, с которым может въезжать один гражданин, с 50 кг до 25 кг.
Таким образом, некоторые группы граждан пересекают границу в оба направления по несколько раз в сутки. Люди были вынуждены ожидать на пунктах пропуска по несколько часов, однако в данный момент ситуация более стабильна и заторов нет.
Блогер пояснил, почему Китай никогда не станет союзником России даже на фоне торговой войны с США. Китай продолжает захватывать Сибирь: пока Россия радовалась аннексии Крыма, Пекин нанес удар в тыл РФ.
Нынче на Байкале летом у нас в гостях побывало почти 200 тыс. туристов из Китая – в 2 раза больше, чем в прошлом году.
Приезжают сперва побогаче, откупают земли, якобы для строительства частного дома, строят гостинницы, и потом их наезжает, как тараканов. Уже Байкал оккупировали, везде частные территории. Сносят исторические памятники (если им предъявляют, что территория застройки незаконна и находится в зоне, охраняемой государством, как памятник). Они сами нашим ребятам – гидам говорят, мол, Байкал их был исторически (их так учат в школах), типа потом мы его у бедных Китайцев отобрали.
Захват Сибири будет мгновенным! Вы проснётесь, а под окнами – вооружённые китайцыЕлена ОвчНынче на Байкале летом у нас в гостях побывало почти 200 тыс. туристов из Китая – в 2 раза больше, чем в прошлом году. Приезжают сперва побогаче, откупают земли, якобы для строительства частного дома, строят гостинницы, и потом их наезжает, как тараканов. Уже Байкал оккупировали, везде частные территории. Сносят исторические памятники (если им предъявляют, что территория застройки незаконна и находится в зоне, охраняемой государством, как памятник). Они сами нашим ребятам – гидам говорят, мол, Байкал их был исторически (их так учат в школах), типа потом мы его у бедных Китайцев отобрали. В нашем мкр их тоже развелось, понастроили частных домов. Или заселили брошенки (незаконно) и поиспортили землю на этих участках ядохимикатами, задолжали за эл.энергию лет за 5 – и смылись в другое место. Как саранча. Все подтвержаю.Их до 20 млн. под ружьем (нас чуть более пятисот тысяч – вся армия).Когда пойдут на нас, снесут все на своем пути, это поток, его нашим ребятам не остановить, все полягут …
В нашем мкр их тоже развелось, понастроили частных домов. Или заселили брошенки (незаконно) и поиспортили землю на этих участках ядохимикатами, задолжали за эл.энергию лет за 5 – и смылись в другое место.
Как саранча. Все подтвержаю.Их до 20 млн. под ружьем (нас чуть более пятисот тысяч – вся армия).Когда пойдут на нас, снесут все на своем пути, это поток, его нашим ребятам не остановить, все полягут …
«Перед виселенням у Сибір українці закопували вишиванки в землю, щоб їх знайшли нащадки», – сценаристка фільму «Спадок нації» Леся Воронюк
Вишита сорочка – спадок нації, який передається з покоління в покоління, навіть під час репресій, виселень і голодоморів. Про це – документальний фільм Олександра Ткачука «Спадок нації», який уже півтора року мандрує світом та розказує дивовижні історії. У дні, коли ми згадуємо жертв операції «Захід», яких примусово за один день вивезли до Сибіру, документальні факти, встановлені сценаристкою фільму Лесею Воронюк, набувають особливого змісту. Про це журналістка видання Persona.Top і розмовляла з мисткинею.
– Україна — єдина країна світу, де вишиванка є національним одягом?
– Вручну вишитий і оздоблений одяг був у всього людства, доки не було заводів, фабрик, мануфактур. Зараз вишиті сорочки є у білорусів, поляків, чехів, румунів. Але тут треба говорити про нинішню інтерпретацію старовинних речей нинішніми поколіннями. У цьому контексті саме українська вишиванка має найбільшу неповторність і найбільшу ціну, тому що навряд чи ви побачите поляка або румуна, який у будень одягне частину свого старовинного строю на роботу чи на вечірку. А українці вишиті сорочки одягають і в повсякденному житті. У першу чергу їх одягають як символ самоідентифікації. Багато хто вірить, що українська сорочка є потужним оберегом, особливо якщо дівчина чи жінка вишиває її для коханого чоловіка чи дитинки.
– Як ви ставитеся до китайських вишиванок? Зараз багато хто каже, що вони, мовляв, не народні і не мають сили…
– Про силу можна говорити в контексті віри — силу мають ті речі, у які людина вірить. Китайських сорочок на українському ринку зараз не залишилося, і це пов’язано з курсом долара: китайські сорочки просто не можуть конкурувати з тими, які шиють українські фабрики. У нас є у нас стільки підприємств, які шиють сорочки — у Коломиї, Космачі, Косові, Івано-Франківську, Львові, Чернівцях, — що китайський ринок уже сюди не повернеться ніколи, бо вони значно дешевші.
– Тобто автентичну вишивку і вишивання як ремесло зараз Україна потроху повертає?
– Так, повертає, причому в різних форматах і різної якості: є речі кітчеві і не дуже високої якості, але є й такі майстри, які працюють зі старовинними орнаментами. Я можу назвати близько 20 різних дизайнерів, які шиють коштовні унікальні речі, а підприємств, які роблять більш масові речі, вже сотні. Не завжди якісно відшивають чи інтерпретують орнаменти, але в цьому напрямку зараз проводиться багато просвітницької роботи, і ті, хто робить неправильно, автоматично втрачають своїх клієнтів. Ринок адаптується до вимог споживача у символіці та орієнтується в ній. Перед майстернями, які відшивають автентику, стоїть зовсім інше завдання: відшивати зі старих зразків сучасне, щоб ця автентика не розбавлялася, не спрощувалася і не примітизувалася.
Фото — Интернет
– Колись за вишиванку вбивали і репресували. Зараз вона — в моді. Якби ви жили, скажімо, років 70 тому, ви б наважилися тоді зняти такий фільм, як «Спадок нації» чи написати книгу, маючи на те можливості?
– Я б це зробила у будь-який час. Якщо теоретично уявити той час, я думаю, що наважилася б, тому що маю таку звичку — докопуватися до істини. Журналістський фах та історична освіта даються взнаки.
ПРОЕКТ «СПАДОК НАЦІЇ» — ЦЕ БІЛЬШЕ НІЖ ФІЛЬМ. У НЬОМУ, ОКРІМ ІСТОРИЧНИХ ТА МИСТЕЦЬКИХ ЕКСКУРСІВ, Є ПОТУЖНА ДУХОВНА СКЛАДОВА
– Скільки країн побачили вже «Спадок нації»? Як ви його поширюєте?
– Фільм досі мандрує світом, вже відбулися покази в 15 країнах, у деяких і не по одному разу. Його відтитровано п’ятьма мовами: англійською, німецькою, французькою, турецькою та іспанською. Також автори записали диск, який буде поширюватися за кордоном, передусім через діаспору. На діаспору можна покладати дуже багато промоційних завдань і в сфері культурної дипломатії, є країни з дуже потужними осередками.
– Чи чули ви зауваження до фільму або критику?
– Чесно кажучи, ні, але часто люди підходили після фільму зі своїми історіями, пропонували ще додатково включити їхні розповіді у фільм. Можливо, ті історії не такі значні в контексті історії України та культури загалом, але коли ти дивишся, як людина емоційно розповідає, то розумієш, що для неї та сорочка має дуже велике значення.
– Який момент фільму найяскравіший особисто для вас? Той, де «складається пазл», переломний момент, у який розумієш головну ідею і фільму, і взагалі вишиванки як явища?
– Є такий момент — це пов’язано безпосередньо з назвою фільму. Ми зупинились на «Спадку»: тобто мається на увазі спадок і матеріальний, і духовний. А потім, неочікувано для себе, знайшли історію в Сокалі (Львівська область): там під час висилки в Сибір сорочки закопували в землю, щоб уберегти від знищення, адже їх не дозволяли з собою брати. Ті люди не знали, чи повернуться вони із заслання, але інформацію про місця, де закопані ці сорочки, вони передавали з покоління в покоління. І вже в 90-х роках багато їхніх нащадків знайшли ті скрині, повідкопували сорочки. На диво, вони були в гарному стані, не зітліли, не зогнили, що теж вражає, адже тканина в землі пролежала 70-80 років. І там були сорочки з тризубами, з жовто-блакитними квітками. У фільмі ми відтворювали кадри відкопування – справжні скрині зі справжніми сорочками, які зберігаються в музеях або в деяких родинах, «відкопували» у тих місцях, де їх і знайшли насправді. І тоді ми зрозуміли, що ось він – справжній спадок нації, а не просто окремої людини. І саме з цієї історії ми починаємо фільм. От саме у Сокалі абсолютно все стало на свої місця.
УПЕРШЕ ФІЛЬМ БУЛО ПРЕЗЕНТОВАНО В КИЄВІ У 2016 РОЦІ, ЗНЯЛИ ЙОГО ДО ДЕСЯТИРІЧЧЯ ДНЯ ВИШИВАНКИ
– Яке майбутнє в української вишиванки?
– Найкраще майбутнє – якщо вона знову посяде те місце, яке вона колись займала, якщо її цінуватимуть, пам’ятатимуть і передаватимуть з покоління в покоління. Я не кажу, що вишиванка має повністю витіснити сучасний одяг – діловий, чоловічі сорочки чи якісь інші речі, але вона має бути: отак як ікони з рушниками, так у шафі має бути сорочка, яку одягають на особливі випадки в житті.
– А скільки у вашій шафі сорочок?
– У мене багато: є гарна колекція, яку ще бабуся збирала, є і ті, які шила і мама, і я з сестрою. Це не власне мої, це сорочки жінок мого роду, у нас їх більше сотні.
– Як ви продовжуєте свою діяльність у проекті «День вишиванки»?
– Зараз на базі Дня вишиванки створюється проект «ДеВиФільми», у якому ми будемо шукати нові історико-етнографічні теми, знімати фільми, які дуже потрібні для молоді, школярів, для презентації України у світі. Ми розраховуємо на широкого глядача, щоб люди мали можливість дізнаватися про унікальні історичні дані, шукаємо відкриття по всій країні.
Цього дня до Сибіру депортували понад 76 тисяч українців
Сьогодні в Україні вшановують жителів західних областей, яких 21 жовтня 1947 року виселили до Сибіру. Протягом цього дня з західної України депортували щонайменше 76 тисяч людей.
Операція «Захід» розпочалася вночі 21 жовтня. Передував їй указ Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1947 року «Про виселення із західних областей УРСР до областей: Карагандинської, Архангельської, Вологодської, Кемеровської, Кіровської, Молотовської, Свердловської, Тюменської, Челябінської та Читинської членів родин «оунівців» і активних бандитів, заарештованих та вбитих у боях».
Протягом доби з Західної України виселили 26644 родини — 76192 людини: 18866 чоловіків, 35152 жінок та 22174 дітей.
На них чекали каторжні роботи в копальнях і колгоспах Сибіру. Протягом довгої дороги на Північ 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів, але 515 із них було схоплено.
Радянська влада сподівалася таким чином послабити український визвольний рух в західній Україні, вважають історики.
Командував операцією заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов
Franyk.com
Торік Верховна Рада ухвалила постанову, згідно з якою 21 жовтня 2017 року вшановується 70-ті роковини з дня масової депортації населення Західної України до Сибіру.
«Громадському радіо» вдалося поспілкуватися зі свідком тих подій, який, будучи п’ятирічною дитиною, врятувався від депортації. Свою рідну мати Ігор Нога зустрів лише через 23 роки, коли вона уже повернулася до України.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
ПРОТИВНИКИ СДАЧИ ЗЕМЕЛЬ ЗАБАЙКАЛЬЯ В АРЕНДУ КИТАЮ НАЧАЛИ СБОР ПОДПИСЕЙ В ИНТЕРНЕТЕ
Противники намерений передать в аренду 115 тысяч гектаров земли Забайкальского края компаниям из Китая 21 июня начали сбор подписей на сайте онлайн-петиций президенту России Владимиру Путину с просьбой взвесить все варианты развития событий.
«Наша земля богата ресурсами, она очень красива и идентична. Никаких опросов или референдумов касательно вышеуказанной проблемы не проводится, никто не спрашивает людей, не предупреждает. Могу уверить Вас, что любой россиянин, который любит свою Родину, никогда не скажет «Да» на вопрос «Передаём землю Китаю?» Все понимают, ситуация на данный момент не самая простая, что касается экономики и внешней политики, но не стоит решать проблемы путём отдачи родной земли соседям», — говорится в тексте петиции.
Авторы также упоминают, если части забайкальской земли будут отданы КНР, народ вряд ли обрадуется: «Просим вас трижды подумать, стоит ли продавать (или отдавать) забайкальские земли соседям, какими бы мотивами Вы не руководствовались».
Правительство Забайкальского края 8 июня подписало протокол о намерениях реализовать проект в области агропромышленного комплекса с Чжэцзянской инвестиционной компанией «Хуаэ Синбан», объём инвестиций которой должен составить около 24 миллиардов рублей. Среди условий договора была передача китайской стороне аренду на 49 лет сначала 115 тысяч гектаров земли, а затем, в случае успешной работы, ещё 200 тысяч. В Могойтуйском районе планировалось передать в аренду 50 тысяч гектаров пастбищных земель для ведения мясного животноводства и промзону.
Китайская компания Zoje Resources Investment — дочка «Хуаэ Синбан» — специализируется на производстве швейных машин. Специалисты компании подтвердили интерес к проекту в Забайкалье. http://news.chita.ru/74855/
Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
