Теги Posts tagged with "СРСР"

СРСР

Після розпаду СРСР Україна володіла третім у світі за розмірами ядерним потенціалом, але 24 жовтня 1991 року – все змінилося. Того дня Верховна Рада у заяві «Про без’ядерний статус України» проголосила про вжиття заходів для знищення всіх ядерних озброєнь та висловила намір приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Повний контроль над ядерною зброєю на території колишнього Радянського Союзу, обеззброївши своїх сусідів, встановила Московія.

Тодішній Президент України Леонід Кравчук сказав в інтерв’ю, що у нас не було іншого виходу, Україна опинилася б в ізоляції. До слова, за два роки до того він відстоював ухвалення постанови Політбюро ЦК КПУ про заборону Народного руху України, проте зазнав невдачі.

А французький генерал, перший президент П’ятої республіки Шарль де Голль сказав, що держава, яка не володіє ядерною зброєю, коли інші володіють цією зброєю, не володіє власною долею.

Той випадок, коли французькому генералу віриш більше…

Андрій Немировський

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Чергове загострення конфронтації між Росією та США і Європою, яке спостерігається останнім часом, свідчить про остаточний провал московських планів з відновлення співробітництва із Заходом, які повинні були ґрунтуватися на спільних інтересах. Таких, наприклад, як протидія ісламському екстремізму в Сирії. І тепер російське керівництво у пошуку нових можливостей впливу на геополітичних супротивників. При цьому послаблення та підрив єдності США, НАТО і ЄС, а також зміцнення власних позицій на міжнародній арені і надалі залишається головною  метою Москви, для досягнення якої, за знайомою нам традицією, вона використовує найбільш чутливі проблеми західних країн, що пов’язані з наслідками збройних конфліктів у зонах інтересів. Кремль наполегливо провокує напруженість у регіонах Близького Сходу, Північної Африки, Західних Балкан і у Південно-Західній частині колишнього СРСР, які безпосередньо межують з Європою та ще й стали тими місцями, де спостерігається широкий спектр суперечностей критичного характеру.

Створення смуги кризових зон, що згодом оточить Європу з південного та південно-східного напрямків, а також стане «буфером» між НАТО і Росією, – жадана мрія кремлівських обивателів. Саме на це і спрямовуються їх зусилля з підтримання збройного протистояння в Сирії та на Сході України, збереження перманентної нестабільності в зонах конфліктів на території Молдови та Грузії, а також розхитування ситуації на Балканах (зокрема, в Македонії у рамках створення перешкод для вступу країни в НАТО).

І ось останнім часом росіяни  активно провокують загострення обстановки в Лівії, де ще з  2010-х років триває, як ми пам’ятаємо,  перманентна громадянська війна. При цьому, після втручання у ті події міжнародної коаліції на чолі зі США та повалення режиму М.Каддафі в 2011 році, Лівія, по суті, розділена між західними племінними угрупованнями з центром у Тріполі та східними – з центром у Бенгазі.

А Москва зберігає з різними лівійськими кланами тісні політико-бізнесові та кримінальні зв’язки, встановлені ще за часів СРСР. За доповіддю британських спецслужб, зробленої керівництву своєї країни 8 жовтня ц.р.,  сьогодні Росія активно підтримує лідера т.зв. Лівійської національної армії (ЛНА) Х.Хафтара, під контролем якого більша частина східної Лівії. Росіяни  постачають ЛНА важке озброєння, військову техніку, в т.ч. з протикорабельними та зенітними ракетними комплексами.

У такий спосіб Росія отримала можливість як утримувати свою військову присутність на сході Лівії, так і впливати на розвиток ситуації в регіоні. Британська розвідка доповідає, що у прибережних містах Торбук та Бенгазі під прикриттям приватної військової компанії «Вагнер» вже розгорнуто дві російські військові бази. А у вересні-жовтні ц.р. до східних районів Лівії прибули підрозділи ГРУ та Повітряно-десантних військ збройних сил Росії.

Військові експерти Великої Британії впевнені, що росіяни, в рамках реалізації своїх стратегічних планів у Лівії,   прагнуть «створити ще одну Сирію», тобто, ще одне масштабне джерело нестабільності біля південних кордонів ЄС. Що це дасть Росії? Вона вважає, що, по-перше, поставить ЄС, НАТО та США перед необхідністю реагувати на нове джерело загроз європейській безпеці. Це, ясна річ, розпорошуватиме їх увагу та зусилля і вимагатиме від них видатків та додаткових ресурсів (фінансових та військових). По-друге, вона отримає  додаткові важелі тиску на керівництво ЄС та окремі європейські країни внаслідок керованого посилення міграційної кризи в Європі. Так, цілком очікуваним наслідком загострення ситуації в Лівії стане виникнення нової хвилі біженців до країн Європейського Союзу, які вже і так переповнені мігрантами. По-третє, послабить ЄС та НАТО внаслідок виникнення додаткових суперечностей у стосунки між європейськими країнами через їх різне ставлення як до самої Лівії, так і до пов’язаних з нею проблем.

Ще в 2011 році низка членів ЄС і НАТО, в т.ч. ФРН, категорично відмовились втручатися у внутрішній конфлікт  Лівії. Сьогодні це питання, в разі його порушення, викличе у Європі ще більші розбіжності.  Цим і намагатиметься скористатися керівництво РФ, сподіваючись підірвати єдність західних країн та міжнародних організацій у їх скоординованій стратегії тиску на Росію (насамперед з українського питання), а також змусити їх до повноцінного діалогу з нею. Подивіться: Італія вже запросила В.Путіна до участі у міжнародній конференції по Лівії, яка наступного місяця відбудеться у Палермо.

До речі, втручанням Росії у внутрішню ситуацію в Лівії та її  військовою присутністю на лівійській території переслідується низка економічних цілей,  включно зі встановленням контролю над нафтовими родовищами у східній її частині, а також отриманням більш широких можливостей з постачання російських товарів на лівійський ринок та продажем зброї різним мілітаризованим формуванням.

До речі, для Москви також важливо якось компенсувати свої моральні втрати внаслідок одноосібного втручання США та їх партнерів у конфлікт в Лівії у 2011 році та усунення від влади російського союзника М.Каддафі. Так, на фоні посилення присутності росіян на лівійській території російські ЗМІ розгортають інформаційну кампанію, стверджуючи про «провал політики Заходу в Лівії» і  про «перемогу Росії в Сирії» та «зміцнення російських позицій в регіоні».

Правду кажучи, всі такі  дії у повній мірі відповідають російській політиці, яка жорстко та підступно застосовує всі можливі методи для досягнення визначеної для себе мети. В тому числі провокує збройні конфлікти у різних регіонах світу, доправляючи туди свої війська. При цьому Москву не зупиняють ні масові жертви серед мирного населення, ні  загибель російських військовослужбовців. І чи варто сподіватися, що можна досягнути якихось розумних компромісів з Росією, в т.ч. з питання врегулювання ситуації довкола України?

Іван Січень.

Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Українські пісні, які цинічно присвоїли собі східні сусіди

Багато російськомовних пісень, які давно полюбилися українським слухачам, і які багато хто вважав народними, насправді були вкрадені радянськими авторами і композиторами у самих українців.

Наприклад, ви знали, що пісня “Вот кто-то с горочки спустился”, яка стала візитною карткою Надєжди Кадишевой і Наташі Корольової – це лише адаптований варіант українського романсу “В саду осіннім айстри білі”?

Styler вирішив розповісти вам про ті українські пісні, які цинічно присвоїли собі росіяни. Почнемо, мабуть, саме з “Вот кто-то с горочки спустился”.

“Вот кто-то с горочки спустился”

“В саду осіннім айстри білі” – це український романс XIX століття. Він був популярний в Україні аж до 60-х років XX ст.

Ще в 1961 році цей романс був опублікований у збірнику “Українські народні романси” з передмовою і примітками Леопольда Ященка. На жаль, відомості про автора слів і музики – відсутні (тому романс і вважається українською народною піснею).

Але вже через кілька років у цієї мелодії раптово з’явився “автор”.

Відомий композитор Борис Терентьєв, який хоч і народився в Києві, але більшу частину життя провів у Москві, представив широкій громадськості “свій” хіт “Вот кто-то с горочки спустился”. До речі, незабаром після цього Терентьєв став Заслуженим діячем мистецтв РРФСР.

“Поручик Голицын”

“Поручик Голицын” – це одна з найвідоміших так званих “білогвардійських пісень” у жанрі міського романсу, на початку 1980-х отримала популярність в СРСР і серед тодішніх радянських емігрантів.
Серед росіян прийнято вважати, що першим датованим виконанням пісні є запис Аркадія Сєвєрного в середині травня 1977 року, а текст пісні підготував Владислав Коцишевський.

Але ось, як є насправді: україномовна пісня “Друже Ковалю” була популярною ще за довго до виконання шлягера про якогось Голіцина.

Василь Лютий (сучасний виконавець пісні) розповідає, що автор музики і слів до “Друже Ковалю” – український повстанець Микола Матола. А композиція була написана в 1949 році. Тобто, по суті, росіяни приписали собі “бандерівську” пісню.

Слід додати, що композиції “Поручик Голицын” немає ні в яких збірниках автентичних білогвардійських пісень, емігранти старшого покоління в 1970-1980-тих її не знали.

Також можна порівняти тексти “Друже Ковалю” і плагіату на неї. Так, в оригіналі – “четверту добу уриваються плови”. Плагіат – “четвертые сутки пылают станицы”. Далі в оригіналі – “не плачте душею, мій друже Ковалю”, в плагіаті – “не падайте духом, поручик Голицын”. У третій строфі оригіналу – “кудись наші коні помчали далеко”, в плагіаті – “а в сумерках кони проносятся к яру”.
А “заміна” рядка “ізнову прикрили московські полки” на “и девочек наших ведут в кабинет” говорить про морально-етичну характеристику російських авторів.

“Любо, братцы, любо”

Пісня “Любо, братці, любо” в оригіналі завжди звучала українською мовою, адже в армії Нестора Махна 98% бійців були етнічними українцями. І ця пісня була чимось на зразок махновського гімну, а зараз є фольклором для анархістів всього світу.

Вже доведено, що “Любо, братці, любо” – знаменита повстанська пісня часів визвольних змагань 1917-1921 років. Однак російська “Вікіпедія” не збирається поступатися правом на неї. Там кажуть, що пісня виникла ще в 1783 році, коли донські козаки билися з ногайцями. Хоча ніяких доказів не наводиться.

Більш того, якщо вважати що ця пісня була написана в XVIII столітті, то логічно думати, що вона була написана тією мовою, якою розмовляли люди в тій місцевості, де ця композиції творилася – на етнічних козацьких землях, які перебували у Тмутаракані в Приазов’ї. Тобто, як кажуть етнографи, “швидше за все пісня була написана на малоросійській мові”.

Якщо подивитися старий радянський фільм Олександр Пархоменка, то в цьому фільмі пісню “Любо, братці, любо” виконують російською мовою, але з українським акцентом, і використовують у пісні українські слова: “порубаних”, “не доводиться”, “куля”, “тужити”.

“Ой, мороз, мороз”

Ця пісня, яка вважається російською народною, була популярна у Вінницькій області ще на початку 1900-х років. А звучав текст її так (із збірки “Бувайте здорові, соснові пороги. Народні перлини. Українські народні пісні”):


Ой мороз, мороз,
Ще й зима буде,
Прошу я тебе —
Не зморозь мене!
Прошу я тебе —
Не зморозь мене!
Ой не так мене,
Як мого мужа,
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Бо в мого мужа
Плоха одежа.
Кожуха нема
Й чобіток нема,
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Кафтан тоненький,
Та й той подертий.
Сиджу за столом,
Та й пишу пером,
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.
Та й пишу пером,
Та й плачу жальом.

У той же час за твердженням колишньої солістки Воронезького російського хору Марії Павлівни Морозової-Уварової, пісня була написана нею у грудні 1954 році для дуету з чоловіком Олександром.
Але той факт, що українську пісню вперше задокументували в 1936 році, говорить про те, що “Ой, мороз, мороз” – це ще один плагіат від росіян.

“Дым сигарет с ментолом”

Група “Ненсі” була заснована Анатолієм Бондаренком та Андрієм Костенком в Костянтинівці (Донецька область) в 1992 році.

За словами очевидців, група “починала по кабаках”. На початку 90-х Бондаренко приписав авторство популярної на заході країни весільної пісні “Плаття твоє із ситцю” собі і “вічно відбивався від інших “авторів” питанням: а де докази, що це ваше?”.

Правда, на одному з концертів Бондаренко сам сказав, що пісню вони “запозичили з українських народних пісень”.

Насправді ж, “Плаття твоє із ситцю” (у різних варіаціях) у Львові на весіллях співали ще в 1970-і роки.

А в вальсовому весільному варіанті цю композицію виконував львівський гурт “Барви”, заснований в 1987 році. Їхній варіант “Плаття твоє із ситцю” – “А я знайшов” увійшов до альбому “Танці” 1991 року.

Джерело: styler.rbc.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Епізод 1.

Пам’ятате Анатолія Кашпіровського, нікому невідомого провінційного психіатра? Звичайний лікар-психіатр, яких тисячі було у СРСР раптом стає відомим на весь союз. Люди кидали роботу, зупиняли станки, хірурги відкладали операції на інший час. Всі сиділи і вдивлялися у сірі екрани, з яких на них вдивлявся провінційний психіатр, щоб позбутися енурезу, тберкульозу, або ліпоми. Воістину країна психів. Але тоді на це не було схоже. Тай по замислу теж. Це були навчання. Військові навчання.

Епізод 2. 

Біле братство.

У 1993 році Україну сколихнула новина про захоплення Софії Київської сектою Біле братство. Звідки вона взялалась – ніхто не знає. Секта була досить агресивною. Есхатологічний напрямок, який притаманний будь-якій релігійній тоталітарній ідеології. У своїй діяльності використовували гіпноз. Деякі адепти досі не виведені з цього стану. Юрій Кривоногов і Марія Цвігун відбули невеликий термін покарання і подались…. до Росії.
Це теж були навчання. Справжні військові навчання ворожих спецслужб на нашій території. Якщо бути точним – експеримент.

Кашпіровським випробовували можливість впливу на населення через телевізор, а “Білим братством” через релігійний фактор. Навчання пройшли успішно. Випробування нових технологій для застосування у війні було проведено.

Я поки що не знаю назви цих операцій-експериментів та хто їх проводив, але це те, що на поверхні. Ми бачимо вплив телебачення на російське населення (певна інформаційна матриця), який у 2013-2014 роках став ключовим. І ми бачимо як російські спецслужби використовують релігійний фактор (московський патріархат) у сьогоднішній війні проти України. Культурно-релігійна матриця. Теж агресивна, теж про кінець світу, не виключаю і НЛП.

Це лише очевидні речі… Те що на поверхні. А скільки нам ще доведеться дізнатись після всього… Гадаю, дуже багато чого….

Костянтин Холодов


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Цього дня до Сибіру депортували понад 76 тисяч українців

Сьогодні в Україні вшановують жителів західних областей, яких 21 жовтня 1947 року виселили до Сибіру. Протягом цього дня з західної України депортували щонайменше 76 тисяч людей.

Операція «Захід» розпочалася вночі 21 жовтня. Передував їй указ Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1947 року «Про виселення із західних областей УРСР до областей: Карагандинської, Архангельської, Вологодської, Кемеровської, Кіровської, Молотовської, Свердловської, Тюменської, Челябінської та Читинської членів родин «оунівців» і активних бандитів, заарештованих та вбитих у боях».

Протягом доби з Західної України виселили 26 644 родини —  76 192 людини: 18 866 чоловіків, 35 152 жінок та 22 174 дітей.

На них чекали каторжні роботи в копальнях і колгоспах Сибіру. Протягом довгої дороги на Північ 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів, але 515 із них було схоплено.

Радянська влада сподівалася таким чином послабити український визвольний рух в західній Україні, вважають історики.

Командував операцією заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов // Franyk.com

Командував операцією заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов
Franyk.com

Торік Верховна Рада ухвалила постанову, згідно з якою 21 жовтня 2017 року вшановується 70-ті роковини з дня масової депортації населення Західної України до Сибіру.

«Громадському радіо» вдалося поспілкуватися зі свідком тих подій, який, будучи п’ятирічною дитиною, врятувався від депортації. Свою рідну мати Ігор Нога зустрів лише через 23 роки, коли вона уже повернулася до України.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO