Теги Posts tagged with "росія"

росія

Дуже добре пам’ятаю 2008 рік…В червні по 200 доларів Юліна тисяча і «в нас фінансової кризи немає», вже з липня абзац: казна лежить, прем`єр в Росії сміється з Путіним над Саакашвілі що той їв галстук під час збройної агресії, квоти для своїх на експорт сільгосппродукції, кабальна угода з Газпромом, відмова від підписання ПДЧ, таємний союз з комуністами в Верховній раді.

Вибори 2010 : вибори між популізмом і замаскованим в ,, покращення,, тупим примітивізмом. Знову результат початок 2014 на єдиному казначейському рахунку 200 тис.грн. при безмежних боргах, війні, і технічному дефолті.

Ми не будемо наступати на ті самі граблі як би вони не скавуліли і не бісились!!! Ми пройшли ці важкі чотири роки і не збираємося віддавати країну в руки популістам, аванюристам і казнокрадам!!!

Валерій Коровій


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Чергове загострення конфронтації між Росією та США і Європою, яке спостерігається останнім часом, свідчить про остаточний провал московських планів з відновлення співробітництва із Заходом, які повинні були ґрунтуватися на спільних інтересах. Таких, наприклад, як протидія ісламському екстремізму в Сирії. І тепер російське керівництво у пошуку нових можливостей впливу на геополітичних супротивників. При цьому послаблення та підрив єдності США, НАТО і ЄС, а також зміцнення власних позицій на міжнародній арені і надалі залишається головною  метою Москви, для досягнення якої, за знайомою нам традицією, вона використовує найбільш чутливі проблеми західних країн, що пов’язані з наслідками збройних конфліктів у зонах інтересів. Кремль наполегливо провокує напруженість у регіонах Близького Сходу, Північної Африки, Західних Балкан і у Південно-Західній частині колишнього СРСР, які безпосередньо межують з Європою та ще й стали тими місцями, де спостерігається широкий спектр суперечностей критичного характеру.

Створення смуги кризових зон, що згодом оточить Європу з південного та південно-східного напрямків, а також стане «буфером» між НАТО і Росією, – жадана мрія кремлівських обивателів. Саме на це і спрямовуються їх зусилля з підтримання збройного протистояння в Сирії та на Сході України, збереження перманентної нестабільності в зонах конфліктів на території Молдови та Грузії, а також розхитування ситуації на Балканах (зокрема, в Македонії у рамках створення перешкод для вступу країни в НАТО).

І ось останнім часом росіяни  активно провокують загострення обстановки в Лівії, де ще з  2010-х років триває, як ми пам’ятаємо,  перманентна громадянська війна. При цьому, після втручання у ті події міжнародної коаліції на чолі зі США та повалення режиму М.Каддафі в 2011 році, Лівія, по суті, розділена між західними племінними угрупованнями з центром у Тріполі та східними – з центром у Бенгазі.

А Москва зберігає з різними лівійськими кланами тісні політико-бізнесові та кримінальні зв’язки, встановлені ще за часів СРСР. За доповіддю британських спецслужб, зробленої керівництву своєї країни 8 жовтня ц.р.,  сьогодні Росія активно підтримує лідера т.зв. Лівійської національної армії (ЛНА) Х.Хафтара, під контролем якого більша частина східної Лівії. Росіяни  постачають ЛНА важке озброєння, військову техніку, в т.ч. з протикорабельними та зенітними ракетними комплексами.

У такий спосіб Росія отримала можливість як утримувати свою військову присутність на сході Лівії, так і впливати на розвиток ситуації в регіоні. Британська розвідка доповідає, що у прибережних містах Торбук та Бенгазі під прикриттям приватної військової компанії «Вагнер» вже розгорнуто дві російські військові бази. А у вересні-жовтні ц.р. до східних районів Лівії прибули підрозділи ГРУ та Повітряно-десантних військ збройних сил Росії.

Військові експерти Великої Британії впевнені, що росіяни, в рамках реалізації своїх стратегічних планів у Лівії,   прагнуть «створити ще одну Сирію», тобто, ще одне масштабне джерело нестабільності біля південних кордонів ЄС. Що це дасть Росії? Вона вважає, що, по-перше, поставить ЄС, НАТО та США перед необхідністю реагувати на нове джерело загроз європейській безпеці. Це, ясна річ, розпорошуватиме їх увагу та зусилля і вимагатиме від них видатків та додаткових ресурсів (фінансових та військових). По-друге, вона отримає  додаткові важелі тиску на керівництво ЄС та окремі європейські країни внаслідок керованого посилення міграційної кризи в Європі. Так, цілком очікуваним наслідком загострення ситуації в Лівії стане виникнення нової хвилі біженців до країн Європейського Союзу, які вже і так переповнені мігрантами. По-третє, послабить ЄС та НАТО внаслідок виникнення додаткових суперечностей у стосунки між європейськими країнами через їх різне ставлення як до самої Лівії, так і до пов’язаних з нею проблем.

Ще в 2011 році низка членів ЄС і НАТО, в т.ч. ФРН, категорично відмовились втручатися у внутрішній конфлікт  Лівії. Сьогодні це питання, в разі його порушення, викличе у Європі ще більші розбіжності.  Цим і намагатиметься скористатися керівництво РФ, сподіваючись підірвати єдність західних країн та міжнародних організацій у їх скоординованій стратегії тиску на Росію (насамперед з українського питання), а також змусити їх до повноцінного діалогу з нею. Подивіться: Італія вже запросила В.Путіна до участі у міжнародній конференції по Лівії, яка наступного місяця відбудеться у Палермо.

До речі, втручанням Росії у внутрішню ситуацію в Лівії та її  військовою присутністю на лівійській території переслідується низка економічних цілей,  включно зі встановленням контролю над нафтовими родовищами у східній її частині, а також отриманням більш широких можливостей з постачання російських товарів на лівійський ринок та продажем зброї різним мілітаризованим формуванням.

До речі, для Москви також важливо якось компенсувати свої моральні втрати внаслідок одноосібного втручання США та їх партнерів у конфлікт в Лівії у 2011 році та усунення від влади російського союзника М.Каддафі. Так, на фоні посилення присутності росіян на лівійській території російські ЗМІ розгортають інформаційну кампанію, стверджуючи про «провал політики Заходу в Лівії» і  про «перемогу Росії в Сирії» та «зміцнення російських позицій в регіоні».

Правду кажучи, всі такі  дії у повній мірі відповідають російській політиці, яка жорстко та підступно застосовує всі можливі методи для досягнення визначеної для себе мети. В тому числі провокує збройні конфлікти у різних регіонах світу, доправляючи туди свої війська. При цьому Москву не зупиняють ні масові жертви серед мирного населення, ні  загибель російських військовослужбовців. І чи варто сподіватися, що можна досягнути якихось розумних компромісів з Росією, в т.ч. з питання врегулювання ситуації довкола України?

Іван Січень.

Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Причини та можливі наслідки загострення ситуації в регіоні

Наприкінці вересня ц. р. виникла низка нових проблемних чинників у розвитку подій на Балканах, що може суттєво ускладнити там обстановку. Насамперед це стосується чергового загострення відносин між Сербією та Косово внаслідок цілеспрямованих провокацій сербської сторони та невиважених дій косовської влади. Так, 25 серпня ц. р. президенти Сербії О. Вучич та Косова Х. Тачі виступили зі спільною заявою щодо можливості зміни кордону (обміну прикордонними територіями, переважно населеними етнічними сербами і албанцями) для «досягнення історичного мирного врегулювання».

На такі оприлюднені наміри негайно зреагували косовські супротивники будь-яких компромісів з Сербією на чолі з радикальною лівонаціоналістичною партією «Самовизначення», які розпочали масові акції протестів у столиці Косова — м. Приштина. На додаток, 29 вересня ц. р. Х. Тачі у супроводі підрозділу косовського спецназу відвідав північні райони краю з метою прояснити ставлення місцевих сербів до ідеї обміну територіями. При цьому він завітав до найбільш чутливої для Сербії зони гірського водосховища Газіводе, що, знаходячись на території Косова, входить до сербської системи водопостачання.

Сербія це використала як привід для створення конфліктної ситуації довкола Косова. Так, президент Сербії О. Вучич трактував візит Х. Тачі разом зі своїми охоронцями на північ Косова як «бандитський напад косовських сил безпеки на сербське населення регіону», під час якого ті зачищали прилеглі шляхи та безпідставно арештовували місцевих громадян, а також встановили свій контроль над об’єктами електростанції та водосховищем Газіводе.

Спираючись на подібні твердження, О. Вучич звинуватив Х. Тачі у свідомих провокаціях та порушенні резолюції РБ ООН № 1244, що дозволяє підрозділам силових структур Косова в’їжджати до північних районів краю лише за схваленням НАТО і повної згоди місцевої сербської громади. Тому він розпорядився підвищити бойову готовність збройних сил Сербії. Своєю чергою, за вказівкою із Белграда, сербське населення прикордонних районів Косова та Сербії розпочало власні акції протестів та блокування транспортних комунікацій.

Такими діями Белград утворив підґрунтя для того, щоб мати підстави для звернення по допомогу до Росії. Це питання обговорювалось на терміновій зустрічі О. Вучича з президентом Росії В. Путіним 2 жовтня ц. р. у Москві, де згідно з офіційним повідомленням, обговорювались перспективи розвитку російсько-сербських відносин, а також актуальні питання міжнародної політики та особливості ситуації, що склалась на Балканах, насамперед у Косово. При цьому В. Путін висловив готовність і надалі надавати всебічну підтримку Сербії, в т. ч. у забезпеченні її безпеки.

Іншим негативним чинником розвитку подій на Балканах став провал референдуму щодо зміни назви Македонії, який проходив 30 вересня ц. р. з метою зняти заперечення Греції щодо вступу країни до ЄС та НАТО (з часу розпаду Соціалістичної Республіки Югославія Греція категорично не сприймає назву такої країни як Македонія, оскільки вона співзвучна з назвою однієї з грецьких провінцій). У голосуванні брали участь 39,6 % населення країни, з якого за зміну назви «Македонія» на «Північна Македонія» висловилося 91,5 %. Разом з тим, референдум визнано недійсним, оскільки за македонським законодавством явка виборців повинна становити не менше 50 %.

З юридичної точки зору референдум був суто консультативний за характером, однак те, що він не відбувся, вважається серйозною політичною колізією. Так, у рамках голосування громадяни Македонії повинні були просто погодитися з європейським та євроатлантичним вибором країни, чого не сталося. Відтепер рішення зі згаданого питання повинен ухвалити македонський парламент. Разом з тим, для цього правляча парламентська коаліція («Соціал-демократичний союз Македонії», Ліберал-демократична партія та «Демократичне оновлення Македонії») не має достатньої кількості голосів. І якщо необхідна кількість мандатів не набереться, правляча коаліція фактично змушена оголосити дострокові парламентські вибори, що може призвести до зміни розкладу політичних сил в країні.

До речі, блокування членства Македонії в НАТО посилює етнічну напруженість в країні. Причиною цього є позиція етнічних албанців, які, становлячи щонайменше 30 % македонського населення, вважають вступ Македонії до НАТО однією з основних гарантій своєї безпеки. З огляду на це, гальмування процесу євроатлантичної інтеграції країни викликає негативну реакцію албанців та може призвести до міжетнічних сутичок.

При цьому наводяться факти, що свідчать про причетність Росії до провалу референдуму. Так, основна політична сила, яка не бажає, щоб Македонія вступила до НАТО, — фанати футбольного клубу «Вадар», що належить російському олігарху С. Самсоненку. Саме за їх провідною участю напередодні та під час референдуму проходили масові молодіжні мітинги з закликами голосувати проти зміни назви країни, проти членства в НАТО і ЄС. Навпаки, вони виступали з гаслами підтримати Росію та особисто В. Путіна. Проти НАТО і ЄС опосередковано виступає і Македонська Православна церква. Досить показові за характером також візити до Македонії ідеологів «русского мира», зокрема О. Дугіна.

Незважаючи на ніби то різні причини та зміст таких подій, вони об’єднуються єдиним чинником, а саме — інтересами Росії. Зокрема, на сучасному етапі Росія прагне:

по-перше, розпорошити зусилля НАТО і ЄС, а також відвернути їх увагу від українського питання, провокуючи напруженість в інших регіонах, у т. ч. на Балканах. При цьому Росія, загострюючи ситуацію, може спровокувати збройний конфлікт, що дозволить розгорнути свої війська на Балканському півострові під приводом надання допомоги Сербії у забезпеченні її безпеки;

по-друге, відновити співробітництво з Заходом, а також отримати потужні важелі тиску на нього на основі спільних дій з стабілізації обстановки на Балканах. В цьому зв’язку Росія робить ставку на критичний характер даного питання для Європи, оскільки виникнення нового збройного конфлікту на Балканському півострові стане значно більшою проблемою для Європи, ніж збройне протистояння в Сирії;

по-третє, створити перешкоди на шляху вступу західно-балканських країн до НАТО і ЄС. Зокрема, у жовтні 2016 року Росія за сприяння Сербії вже намагалася здійснити військовий переворот у Чорногорії, щоб заблокувати її приєднання до Альянсу. Своєю чергою, у своїх діях проти Македонії Росія використовує Грецію (як і Угорщину проти України).

На сьогоднішній день всі ці питання для режиму Путіна набувають особливого значення, що пов’язується з застосуванням США якісно нових, критичної дії санкцій проти Росії. Зокрема, такі санкції запроваджуються США з квітня ц. р. в рамках закону «Про протидію противникам Америки через санкції». Крім того, 27 серпня ц. р. США ввели в дію новий пакет санкцій проти Росії в зв’язку з т. зв. справою Скрипаля та висунули фактичний ультиматум Москві щодо можливості їх суттєвого розширення, якщо російська сторона відмовиться надати гарантії того, що не буде застосовувати хімічної зброї у майбутньому та не погодиться на «локальні перевірки» з боку ООН.

Реалізовувати свій план з дестабілізації обстановки на Балканах Росія почала, щойно розпочалася робота 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Тому події в регіоні дістали більший резонанс. Так, 21 серпня ц. р. міністр закордонних справ РФ С. Лавров здійснив робочу поїздку до Боснії і Герцеговини (БіГ), де зустрівся з регіональними лідерами. Фактично саме після цього прибічники Росії на Балканах і перейшли до активних дій з провокування вищезгаданих проблем на півострові.

Крім того, найближчим часом може виникнути ще одна конфліктна ситуація на Балканах, а саме — щодо Республіки Сербської (РС) в Боснії і Герцеговині. Її ознакою став візит президента РС М. Додіка до Росії 30 вересня ц. р., під час якого його прийняв у Сочі президент РФ В. Путін. Зокрема, не виключається можливість обговорення сторонами сценарію загострення обстановки також і у Боснії і Герцеговині у спосіб порушення М. Додіком питання виходу Республіки Сербської зі складу БіГ та її приєднання до Сербії. У 2017 році М. Додік вже оприлюднював подібні наміри.

Як завжди, свої заходи з провокування напруженості на Балканах Росія супроводжує черговою демонстрацією сили. Так, 1 жовтня ц. р. на території Сербії розпочалися спільні російсько-сербські льотно-тактичні навчання «БАРС-2018». За участю літаків МіГ-29 та вертольотів Мі-8 опрацьовуються питання перехоплення повітряних цілей, нанесення ударів по наземних об’єктах та висадки повітряного десанту. До речі, аналогічні навчання «БАРС-2016» проводились і на фоні спроб військового перевороту в Чорногорії.

В цілому все це свідчить, що Росія надає особливого значення Балканам у своєму протистоянні з Заходом. Успіх її стратегії на балканському напрямі може створити суттєві проблеми як Європі, так і США, що матиме негативні наслідки і для України. З огляду на це, поточним подіям на Балканському півострові слід приділяти особливу увагу, щоб своєчасно запобігти загрозам щодо нашої держави.

Іван Січень


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Навіть після свого розвалу вона не хоче відпускати нас із своїх обіймів. І у цьому плані українці, грузини та молодовани, справді є народами-братами. У нас спільні погляди на наше майбутнє, ми разом рухаємося у сторону західної цивілізації, до Європейської спільноти, до НАТО.

На жаль, наші проблеми так само подібні: підтримка Москвою сепаратистських груп, окуповані Москвою території, постійний тиск Кремля на всі сфери життя. Напрацьований нашими країнами досвід боротьби у цьому протистоянні безумовно може бути корисним для всіх народів, які обрали свободу та незалежність на противагу московській деспотії.

На данном изображении может находиться: 2 человека, люди улыбаются, люди стоят, обувь и на улице

Сьогодні Москва та її керівники все менше приховують свої реваншистські плани та наміри відновити якщо не сам Радянський Союз, то абсолютний вплив на наші народи, на наше життя, на наше майбутнє. З цією метою росіянами створено потужний пропагандистський апарат, аналогів якому у світовій історії ще не було. Гітлеру і Геббельсу і не снилися такі можливості, якими сьогодні користується Путін.

1. Високотехнологічні засоби масової інформації, насамперед телебачення. Ще кілька років тому знімальні групи російського телебачення миттєво з’являлися у будь-якій точці України.

2. Цілодобова робота в інтернеті армії ботів, що практично окупували форуми на сайтах, оприлюднюють потрібні коментарі на усіх рейтингових ресурсах.

3. Підпорядкування собі через посередників кількох рейтингових національних каналів, які поступово перетворилися на рупори путінської пропаганди.

4. Робота десятків, якщо не сотень, інтернет – ресурсів та інформаційних агентств, які або взагалі не реєструються або заховані під виглядом приватних підприємств. І все це на фоні неймовірних фінансових вливань у цю сферу.

Масштаби московського впливу на інформаційну сферу, і не лише України, справді вражають. Сьогодні Кремль має достатньо можливостей, щоби розповсюдити в короткий термін в інформаційному просторі будь-яку, навіть найабсурднішу, інформацію. Дискредитація лідерів країни або напрямків української політики здійснюються щодня і на плановій основі, при чому як всередині країни, так і за її межами. Всі українські експерти називають це одним з найбільш важливих елементів гібридної війни, яку Москва веде проти нас.

Цікаво, що усвідомлення цього факту в Європі та світі прийшло не відразу. Масштаби втручання та нахабство, з яким Москва атакує громадську думку, справді занадто неймовірні, щоби повірити у їхню реальність. Дуже часто колеги з Європи, яким ми розповідали про російську експансію та тотальний вплив кремлівської пропаганди на телерадіопростір та інтернет, підозрювали нас у перебільшеннях та пересмикуваннях. І лише останнім часом, після того як стали очевидними масовий підкуп низки європейських політиків, після того як стали відомими факти втручання Москви у вибори президентів, парламентів, референдумів по всьому світу (при чому навіть в самих передових країнах Заходу), лиш тепер до світової спільноти приходить розуміння, з чим ми маємо справу. Ми – це Україна, Грузія, Молдова, інші країни, які були полігонами для перевірки москальських методик оболванювання, що тепер використовують по всьому світу.

Ми маємо справу із злочинним, абсолютно аморальним режимом, мета якого через хаос, брехню, конфлікти всіх з усіма, домогтися світового панування. З цією метою використовують всі законні і незаконні методи. Використовуються демократичні механізми та недоліки правового поля наших держав. Використовуються підкуп, погрози та шантаж. Скільки ми вже бачили «чарівних» у лапках перетворень колись чесних патріотів у розповсюджувачів путінської ідеології. Достатньо згадати міжнародну кампанію за звільнення з путінської тюрми Надії Савченко. Вона була кумиром та героєм України. І українцям знадобилося небагато часу, щоби зрозуміти, що це москальська зозуля, впарена нам Москвою, як фальшивий кумир. Так працює ця машина. Кого рублями, кого залякуванням, кого обіцянками розкрити особисті таємниці, людей змушують зраджувати національний інтерес та працювати на ворога. Всі ці історії про Штірліца, шпигунів, Петрова і Боширова, на жаль давно перестали викликати сміх. Це жорстока реальність у виконанні божевільного сусіда, який використовує будь-які механізми для удару по демократичному суспільству.

В Україні для цього масово вкидаються тези про відсутність права українців на свою, а не московську церкву. Тези про «громадянський конфлікт» на Сході України. Про «законне право» Росії на Крим. Про провал всіх реформ, які проводять Президент Порошенко та уряд. Все це супроводжується постіними кампаніями дискредитації конкретних політиків, паплюження західних цінностей, поширення абсолютно ідіотських чуток, які через масовість та різноманітність подачі багатьма каналами люди сприймають як правду. Згадати, лиш тему малайзійського «Боїнгу». На промосковських ресурсах літак був збитий то українським штурмовиком, то українською ракетою, то з української території. Кожен новий фейк суперечив попередньому, але при такому пресингу, коли така псевдоновина лине, як кажуть, з кожної праски, здатність людини критично мислити просто часто виключається. Фейки живуть переважно недовго, але чорну справу сіяти зневіру та незадоволення вони виконують.

Отже, чи все аж так для нас погано та безнадійно? Звісно, ми не маємо і десятої частки тих ресурсів, якими володіє Московія. Проте певні методи успішної протидії російський пропагандистській машині в Україні напрацьовані. Зрештою, і маленький Давід колись переміг Голіафа. Просто треба підбирати асиметричні, але ефективні заходи. У гібридній війні можна перемогти гібридними методами.

Отже, що ж з українського досвіду боротьби з московським інформаційним пресингом можна рекомендувати?

1. Застосування режиму санкцій до російських засобів масової інформації. Ворог, а саме так ми називаємо Московію останніми роками, чекає від нас пасивного захисту, звертання до судів та регуляторів, де будь-які справи через бюрократичні процедури можуть розглядатися роками. Агенти Кремля, як у середині країни, так і в Європі, не втомлюючись заявляють про свободу слова та міжнародні стандарти. Тому ми прийняли політичне рішення і тепер діяльність практично всіх провідних пропагандистських ресурсів Путіна в Україні обмежена або прямо заборонена. Тим “корисним ідіотам” на Заході, які разом з Кремлем протестують проти “утисків свободи слова” в Україні, ми терпляче роз’яснюємо, що воююча країна вправі захищатися так, як може. А те, що більшість російських засобів масової інформації – це не медіа, а пропагандистські рупори, нарешті побачили і в США, і у Франції, і у Великій Британії.

2. Продовження традицій Майдану та прямий вплив народа на формально українські, але прокремлівські ресурси. Так, ті, хто працює на телеканалах “Інтер”, Newsone, “112 Україна” мають прекрасні зарплати. Воно і ясно, грошей в Москві на підрив порядку у сусідніх країнах не шкодують. Але те кислотне середовище, яке створилося в українському суспільстві відносно цих ресурсів, тримає їх на певному поводку. Порядні люди на ефіри туди не ходять, їхніх репортерів скрізь виштовхують, а подекуди і б’ють прості громадяни. В інший час ми всі сприймали такі речі як неприпустимі. Але в умовах, коли протягом 4 років 8% території України є окупованими, коли щодня з фронта приходять звістки про смерті наших військових від рук російських найманців, таке ставлення до зрадників свого народу – це саме просте, що вони можуть очікувати. Свіжий приклад гібридних методів у гібридній війні: в Україні група громадських активістів підготувала петицію до українського парламенту про припинення діяльності телеканалів Newsone та “112 Україна”. Вона за лічені години зібрала необхідні 25 тисяч голосів іІ парламент підтримав цю вимогу. Невдовзі рада національної безпеки та оборони України прийматиме рішення про заборону їх діяльності. Так, це політичне рішення, але по суті це чудова ілюстрація можливостей прямої демократії .

3. Робота правоохоронних структур, спрямована на притягнення до кримінальної відповідальності працівників тих медіа, які надавали допомогу Москві в інформаційній війні. Нещодавно був затриманий керівник українського представництва інформаційного агентства “РИА Новости”, який під час окупації росіянами Криму виконував інформаційне забезпечення цього процесу і за вказівками з Москви свідомо поширював фейки. Зараз триває слідство, його звинувачують у державній зраді. На його захист відомий кремлівський пропагандон Дмитрий Киселев намагався розгорнути кампанію захисту в Європі, проте невдало. Там вже добре розуміють з ким мають справу і особливо не підтримують росіян. Путін п’ять разів публічно на міжнародних зустрічах заявляв, що це неподобство і нещасного Вишинського судять ні защо. Але і президент Франції Макрон, і канцлер Німеччини Меркель лиш широко позіхали.

4. Розвиток національної мережі засобів масової інформації та українського сегменту Інтернету. В Україні було створене міністерство інформації, яке багато хто спочатку критикував. Говорили, що так ми скотимося в тоталітаризм. Але нічого такого не сталося. За підтримки міністерства створено десятки інформаційних майданчиків, з яких до людей доводить реальна, невідредагована Москвою інформація, розвінчуються фейки кремлівської пропаганди. І зараз можемо констатувати, що його робота приносить свої плоди. Монополія Москви помалу йде у минуле.

Звичайно, ці зусилля ще не вирішують проблему повністю. Але голос Москви в Україні звучить сьогодні на три порядки тихіше, ніж це було 5 років тому. Той беззаперечний контроль, який москалі мали ще зовсім недавно, змінився на інформаційний паритет, який поступово прогресує на користь України.

Друзі. Нас попереду чекає ще дуже багато боротьби, в якій будуть і поразки, і втрати, і помилки. Але головне вже є – ми вистояли, не скорилися, здобули підтримку цивілізованого світу. Дякуючи вашій мужності, дякуючи хоробрості українських солдат на Донбасі, агресор зрозумів, що його час минув. Він ще дуже сильний. поки що. Наша справа не здаватися. І ми обов’язково переможемо.

Слава Україні!

На данном изображении может находиться: 1 человек, костюм

Андрій Немировський


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Упродовж минулої доби, 19 вересня, ситуація в районі проведення операції залишалася цілком контрольованою Об’єднаними силами. Про це повідомляє прес-центр штабу ООС.

Окупанти 24 рази відкривали вогонь по позиціях наших військ. При цьому противник 4 рази застосував озброєння, заборонене Мінськими домовленостями.

Так, протягом минулої доби ворог здійснював обстріли наших позицій в районах населених пунктів Кримське, Новотошківське, Троїцьке, Луганське, Світлодарськ, Піски, Невельське, Мар’їнка, Новомихайлівка, Березове, Павлопіль, Гнутове, Водяне, Лебединське та Широкине.

Російські окупаційні війська вели прицільний вогонь із гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Крім того, вдень з мінометів калібру 82 мм ворог обстрілював позиції Об’єднаних сил поблизу населених пунктів Кримське, Лебединське та Водяне. Опорний пункт наших військ біля Кримського противник також обстріляв уже ввечері з міномету 120-го калібру. Крім того, під вогонь протитанкового ракетного комплексу потрапила позиція Об’єднаних сил неподалік Луганського.

В ході бойового зіткнення один військовослужбовець Об’єднаних сил був поранений.

За даними розвідки, одного бойовика російсько-окупаційних військ минулої доби знищено та трьох поранено.

Від початку поточної доби противник двічі із гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї обстріляв позиції Об’єднаних сил поблизу населених пунктів Кримське та Чермалик. Втрат серед особового складу Об’єднаних сил немає.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Керівник української дипломатії стверджує, що намір розділу України у Росії вже не приховується.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін вважає, що Москва облишила ідею обрання проросійської влади в Україні.

Про це він заявив на засіданні Євроатлантичного форуму в Києві, повідомляє ЄвроПравда. Міністр стверджує, що сигнали про внутрішньоросійські дискусії свідчать про остаточну зміну мети, яку ставить для себе Росія.

“Російською метою не є створення в Україні більш проросійської реальності. Якщо в Росії залишилися розумні люди – а вони там є – то вони залишили надію на це і зараз чітко прямують до фрагментації України”, – запевнив він.

Керівник української дипломатії стверджує, що намір розділу України вже не приховується. “Якщо послухати їхні експертні дискусії, то це зараз є ключовою для них ідеєю. І тому немає сенсу робити табличку, хто з наших кандидатів є більш проросійським”, – додав він.

Клімкін також наголосив, що збереження цілісної України є потребою для самого ЄС. “Чим швидше трансатлантичний світ зрозуміє, що Україна відіграє екзистенційне значення для самого трансатлантичного світу – тим краще не тільки для України, а і для самого трансатлантичного світу”, – заявив міністр.

unian.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Дзвонить телефон. Номер не просто незнайомий, але й починається на “+7”, тобто Росія. Мені дзвонять з Росії. Ні, я маю родичів у Мордорі, але останні кілька років, як би це сказати, ми не надто близькі. По-перше, війна. По-друге, не збіги у хромосомному наборі роблять людей рідними.

Вирішую відповісти – хтозна що там трапилось, ну і взагалі хоч якось інтрига на задушливому фоні цього розпеченого літнього пекла. Жіночий голос:

– Алло. Добрый день.
– Добрий.
– Вы кто?
– А ви?
– Я звоню на Украину.
– В.
– Что?
– В Україну.
– Ну хорошо, в Украину.
– Що ви хочете?
– Я ищу Светлану.
– Ви не там шукаєте.
– А как вас зовут?
– Ну точно не Світлана.
– Но мне нужна Светлана. Онат живет в Киеве, на Украине.
– В.
– Что?
– В Україні.
– Да-да, в Украине.
– Що я мушу зробити.
– Простите, я вас плохо понимаю.
– Бува.
– Вы не могли бы говорить по-русски?
– Ні.
– Но я вас не понимаю.
– Спробуйте подзвонити, коли вивчите мову.
– Но вы же понимаете русский.
– То що?
– Вы вообще Россию не воспринимаете?
– А хто з притомних вас сприймає?

– Я не понимаю его, – жінка каже комусь третьому, – подождите, я дам трубку бабушке Светланы, она вам все расскажет. За мить в телефоні звучить рипучий баб’ячий голос:

– Аллооо.
– Так.
– Значит так, меня зовут […]. Я сотрудник МВД России, подполковник в отставке.
– Я вас вітаю.
– Петровка, 38. И не говори, что не слышал.
– Мені байдуже.
– А ну говори со мной по-русски, ты меня поняв чи нэма?
– Нема.
– Что?
– Нічого.
– А ну не прикидывайся дурачком. Говори по-русски, сука!

[планка⬇️ ]

– Окей. Послухай мене, тупа свинособача пизда. Я їбав тебе, твою онуку, всю вашу сім’ю, всю вашу Росію, МВС, ФСБ і Путіна персонально. Йди нахуй. Поняла чи нема?

В телефоні лунають якісь нечленороздільні звуки.

– Да как ты смеешь? Хам!
– Чудово. Нарешті порозумілись.

От ви, естети, кажете, що матюки – це дуже погано. Але погодьтесь: в окремих випадках обсценна лексика – це єдиний спосіб коректно донести інформацію до представників інших цивілізацій. Матюки connecting people, що б ви не казали.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На тлі повідомлень про нові санкції США проти Росії, вже другий день долар і євро на московській біржі пидвищуються в цені. В обмінниках долар коштує майже 67 рублів, євро – 75,5 рублів.

Фіксують також обвал біржових індексів і вартості акцій великих компаній. Також індекс РТС (офіційний показник стану російського фондового ринку. – Ред.) впав на 3,49% – до 1073,79 пункту.

Також падають в ціні акції найбільших російських підприємств, щодо яких введуть американські санкції. Як повідомляє “Говорит Москва“, акції “Сбербанку” в четвер, 9 серпня, дешевшають на 5,2%, обновивши мінімум з вересня 2017 року. Акції ВТБ падають на 6,3% вперше з листопада 2014-го, “Аерофлоту” – на 11,8% вперше за два роки.

На даний момент на тлі лише анонсу нових санкцій:

– курс долара на початку торгів на Московській біржі сьогодні виріс до 66,55 рублів, перетнувши позначку 66 рублів вперше з листопада 2016 року.

– курс євро підскочив до 77,17 рублів, перетнувши позначку 77 рублів вперше з 16 квітня поточного року.

– акції “Аерофлоту” після відкриття торгів подешевшали на 8,7%, акції “Сбербанку” – на 4%, акції “Русала” – на 3,3%, акції ВТБ – на 2,3%.

За інформацією Reuters, станом на 12:00 біржовий курс долара досяг позначки 66,73 рубля вперше з початку серпня 2016 року, євро – 77,33 вперше з квітня поточного року. З початку тижня рубль до долара впав майже на 4,4%.

Як повідомлялось, 2 серпня американськи сенатори представили законопроект, який передбачає “пекельні санкції” проти РФ через втручання у вибори США і агресію в Україні та Сирії. Фахивці в один голос заявляють про те що, це тільки початок, прораховуючи важкі часи для фінансового ринку РФ.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Зараз по темі війну в Грузії активно хуярять Тимошенко (заслужено), але забувають про інших політиків з нашої тусовочки, які зараз продовжують бути політиками, або стали чиновниками, або працюють технологами на політиків.

Варто згадати. Принаймні двоє кандидатів у президенти голосували за визнання Осетії та Абхазії.

Інші – провалили голосування за засудження російської агресії.

Але пам’ять у нас коротка.


10 років тому розпочалась російська військова агресія в Грузії, під час якої було окуповано територію Південної Осетії.

Місяць потому Верховна Рада України намагалась прийняти постанову про засудження військової інтервенції Російської Федерації на територію Грузії. У парламенті було зареєстровано низку проектів Постанов з приводу військового конфлікту. Але два проекти Постанови викликали найбільшу дискусію – №3053 авторства Volodymyr Ariev i Юрій Стець, та №3054 Юрія Костенка і Ярослава Джоджика. Обидві Постанови не набрали достатньої кількості голосів.

За першу Постанову, зокрема, не голосували такі нинішні нардепи та політики (цікаво чому):

Олег ЛяшкоValeriy PysarenkoВіктор УколовОстап СемеракVitaly Barvinenko, Ігор Гринів, Іван Кириленко, Костянтин Жеваго, Андрій Кожем’якін, Сергій ПашинськийНаталия КоролевскаяСергій ВласенкоСергій Міщенко (Serhiy Mischenko)Александр ФельдманЯценко АнтонHennadii MoskalАрсеній ЯценюкВолодимир ЛитвинВолодимир БондаренкоОлександр ОмельченкоKostiantyn Bondariev.

БЮТ мав свою постанову №3076/2 “Про заяву ВРУ щодо конфлікту між Росією та Грузією”, за яку сам і проголосував.

Таким чином, Україна не засудила військову агресію Росії проти Грузії.

Більше того, депутати ледь не визнали незалежність Південної Осетії та Абхазії. Відповідну Постанову зареєстрував комуніст Спиридон Кілінкаров.

“Уважаемые народные депутаты! Грузино-осетинский конфликт, это типичный образец этнического конфликта, порожденного националистическими, реакционными режимами в разный период исторического времени.
Ни коим образом принятие решения о признании суверенитета Абхазии и Южной Осетии, ни коим образом, скажем так, никоим образом не ущемляет права Грузии на территориальную целостность”, – заявляв з трибуни автор постанови Кілінкаров.

Постанову підтримали 167 депутатів – комуністи і регіонали. Незалежність самопроголошених Південної Осетії та Абхазії визнали своїм голосуванням такі теперішні політики: Inna BogoslovskayaTatyana BahteevaАндрей ДеркачЮрій Мірошниченко, Сергій Клюєв, Нестор Шуфрич, Sergey Larin, Іван Мирний, Віталій Хомутиннік, Михаил ПапиевSergey KivalovИгорь Шкиря, Юрій Мороко, Юрій Воропаєв, Сергій Льовочкін, Юхим Звягільський, Evgeniy GellerОлександр ВілкулДмитро ШпеновШенцев Дмитрий Алексеевич, Вячеслав Богуслаєв, Юрій Бойко, Olexandr Suprunenko.

ЦІкаво, чи не змінили ці депутати свою точку зору після окупації Криму і Донбасу?

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Перемога Олександра Усика в Москві буквально розірвала українське суспільство навпіл. Для одних наш чемпіон герой, для інших – зрадник батьківщини. Нам не звикати. Ми завжди чубимося між собою з менших приводів.

Історія ця дуже цікава і повчальна. Справжній детектив. Фінал Всесвітньої боксерської суперсерії мав відбутися 11 травня в столиці Саудівської Аравії Джидді. Але тут Усик травмував руку і, користуючись відтермінуванням бою, росіяни добилися, аби фінал пройшов у Москві.

Тут перша таємниця. Фінальний поєдинок між українцем і росіянином мав проходити будь-де на нейтральній території, але не «вдома» у Гассієва. Ми не маємо доказів, але інсайдери стверджують, що росіяни просто перекупили у шейхів право на проведення бою, заплативши шалені гроші. Кажуть про 20+ мільйонів доларів.

Усик до цього вважався беззаперечним фаворитом. У випадку його перемоги букмекери виплатили б на кожен долар ставки лише 1,33 долари виграшу, то в разі перемоги Гассієва на кожен долар платили б 3,25 долари. Словом, в перемогу осетина не вірив ніхто.

Так було півроку тому. Але після того, як стало відомо, що бій відбудеться у Москві, букмекери раптом змінили свою думку і відповідно, ставки. Так, напередодні бою знаменита контора William Hill приймала ставки с коефіцієнтом 1,9. На успех россиянина коефіцієнт був такий само – 1,9.

Букмекери – люди з найчутливішими носами. Вони знають про спортивні і навколоспортивні події все – від цього залежить їхні прибутки. Питання: чи став слабший за ці півроку Усик? Ні. Чи став Гассієв настільки сильнішим, щоб подолати такий розрив у класі з українським чемпіоном? Теж ні.
Тоді в чому справа?

Висловлю власне обережне припущення: букмекерам стали відомі певні неспортивні аспекти навколо цього поєдинку. Росіяни недаремно добилися його перенесення у Москву, що порушує см дух змагань. Це сигнал до того, що росіяни готують щось таке, що забезпечить перемогу їхньому бійцю.

Одночасно різні боксерські експерти почали раптом говорити про те, що результат бою може бути іншим; що Гассієв має непогані шанси і що він навіть є фаворитом.

З цього поєдинку (на мою особисту думку) у Москві замислили зробити політичну акцію. За сценарієм росіянин, який має просто дубову голову (Гассієв ніколи не падав навіть після найсильніших ударів) та потужний нокаутуючий удар, мав перемогти українця і саме у Москві.

Мало відбутися приниження України і демонстрація потуги Росії. Саме для цього були витрачені шалені кошти.

Це розуміли всі спеціалісти. Тому вкрай обережно говорили про переможця матчу. Прямо про інтриги росіян не казали, але натякали. Зокрема більш ніж прозоро – на особливу прихильність суддів (про матеріальну стимуляцію не говоримо – немає доказів) до російського боксера.

Олександр Усик спочатку категорично відмовлявся від бою в Москві. Гадаєте, він не розумів, що сценарієм Кремля мав програти? Довго відмовлявся. Аж поки не переконався, що нічого вдіяти не може. Було зрозуміло, що організатори бою готові в разі відмови зарахувати йому поразку й без бою оголосити Марата Гассієва абсолютним чемпіоном світу і вручити Кубок Мохаммеда Алі.

Плюс всі російські ЗМІ, а з ними й світові вибухнули б звинуваченнями Усика в тому, що він звичайний боягуз. «Українець злякався росіянина» – от що писали б у газетах.

Аби зрозуміти, наскільки все було політизовано; наскільки росіяни прагнули загнати нашого бійця під залізні кулаки Гассієва та цікаві рішення суддів, можна для прикладу взяти демарш відомого російського промоутера Володимира Хрюнова, який заявив 17 квітня:

«Если у кого-то есть сомнения в безопасности и честности всех обстоятельств, связанных с боем Гассиев – Усик в Москве, то я готов предложить себя в качестве гаранта. Готов приехать в Киев и находиться там все время, пока Усик не вернется домой, если кто-то чего-то боится».

Олександр просто не мав вибору. І він врешті змушений був погодитися на бій в Москві.

Є відео Усика в роздягальні образу після цієї битви. Він сидить перед відром з холодною водою, відмочуючи розпухлі кисті рук і з абсолютно порожнім поглядом. Він практично не розуміє питань, які йому ставлять. Він віддав все на ринзі. Залишилася порожня оболонка.

Усик і його команда розуміли, наскільки тяжко буде. Звалити Гассієва на помост рингу одним ударом дуже проблематично. Треба було вигравати за очками. Причому вигравати так, щоб ні в кого не залишилося навіть тіні сумнівів хто є переможцем. Щоб судді не посміли виявити прихильність до росіянина.

Усик це зробив. Він показав просто космічний бокс. У Гассієва, як виявилося, не було жодного шансу. Навіть фантастичного. Що іще раз підтверджує: рівність ставок букмекерів – через неспортивні моменти.

А ще Усик вийшов у екіпіруванні кольорів національного прапора України. І під пісню, яка уже сама по собі виправдала той візит до Москви:
А ми браття, як соколи
В вольнім виросли краю
Не дамо свій край нікому
Краще згинемо в бою.
Та ще рано нам вмирати,
Бо роботи через край,
Бий у барабан, козаче,
Та гучніш, сурмаче, грай.

А потім проспівав гімн. Чого росіянин не зробив. І от коли він проспівав гімн, стало зрозуміло: наятки деяких журналістів на те, що Олександр міг продати бій – дурня. Що Усик обов`язково переможе.

Олесандр Усик зробив єдине, що від нього вимагалося: він приїхав у Москву і переміг росіянина, ставши абсолютним чемпіоном світу під гімн України.
«Украина, мы везем тебе кубок, встречай»

Тепер про погане. Російська пропаганда не була б пропагандою, якби не спробувала хоч якось накидати гуано на вентилятора. Хоч трошки.

З Ольгіного пішло 2 меседжі:
– Усик не справжній патріот України, він он про Крим як казав да в взагалі він ходить у церву Московського патріархату;
– Усик практично росіянин – він так щиро обіймався з Гассієвим, прям як брати. Мир-дружба-жуйка.

Питання віри не чіпаємо. Складне це питання. У нас президент має сан диякона православної Церкви Московського патріархату. Але хіба від цього він гірше захищає інтереси України?
Політична позиція Усика? Вона чітка:
В вольнім виросли краю
Не дамо свій край нікому
Краще згинемо в бою.

Він прославляє Україну, хоча давно міг виступати за Росію (і буде дуже сумно, якщо наші ура-патріоти зацькують його й змусять поїхати) або США.

А те, що він якось щось не так сказав – дуже жаль, звичайно, але має право на свою точку зору, хоча мені особисто далеко не все подобається.

Вважає росіян «братами»? Так 4 роки тому так вважали мільйонів 35 українців. У нас не лише солдати – офіцери відмовлялися стріляти в російських «ихтамнетов».

Надто багато історично нас поєднує. Росіяни багато чого в українців запозичили від мови до свят та науки. Згадаємо Прокоповича і Безбородька; Розумовського і Гоголя; Костомарова, Рєпіна, Нахімова. Згадаємо, що дружина Пушкіна була прапраонукою Петра Дорошенка.

Дуже важко через це переступити. І багато хто не зміг. Навіть воюючи на передовій.
Тому проклинати людину, яка зробила для України те, що зробив Усик, не треба. Бо давайте тоді оголосимо зрадниками одного з найкращих боксерів планети Василя Ломаченка. Чому? А ви не знали? Він їздив у Москву підтримувати Усика. Давайте оголосимо зрадником іншого знаменитого українського боксера – Олександра Гвоздика, бо він теж був поряд з нашим чемпіоном у Москві.

Якщо Усик негідник – давайте їх негідниками оголосимо й скажемо: геть з України! І Віталію Кичку скажемо «геть». Він так прокоментував перемогу Олександра:

«Вітаю тепер абсолютного чемпіона світу Олександра Усика з цієї важливою перемогою, яку ми всі чекали! Вона важлива не тільки для його кар’єри, а й для всієї України! У Москві знову пролунав переможний український гімн і майорів наш національний прапор! Спасибі, Олександр! Слава Україні!»

Ці люди знають ціну перемозі. Особливо такій перемозі – попри ворожі інтриги. Давайте згадаємо, як ми раділи показовій порці – теж у Москві – “Русского витязя” Повєткіна, що її здійснив Володимир Кличко.

Нарешті тим, хто звик рахувати гроші – особливо чужі. Олександр Усик отримав за бій 10 мільйонів доларів з яких виплатить до бюджету України 1,6 мільйона. Це близько 8 мільйонів набоїв для АК-74. Це 27 ракет для ПТРК «Дажвелін». Це модернізація 3 танків Т-80 до рівня «Оплот».

Плюс 1,5 % військового збору. Це ще 150 тисяч доларів. А скільки податків заплатили ті, хто в унісон з ольгінськими кричить «зрада»?

До слова: у 1936 році низка країн, в т. ч. США, Франція, Великобританія, Чехословаччина, Швеція Нідерланди виступили з вимогою бойкрту Олімпіади в Берліні. Але коли бойкот з різних причин зірвався, привезли в Німеччину повноцінні команди.

Головною зіркою ігор став афроамериканець Джесі Оуенс. Він виграв 4 золоті медалі у легкій атлетиці! Нацистська пропаганда буквально казилася, вигадуючи різні небилиці.

Дуже цікавим є те, що головним суперником Оуенса (який був видатним борцем за расову рівність) у секторі стрибків у довжину став німецький легкоатлет Луц Лонг. Який привітав Оуенса з перемогою і залишився його другом до самої смерті.

А ви кажете, «обнімашечки»…

ПАВЛО БОНДАРЕНКО


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO