Кожного дня ми з кимось спілкуємось, є розмови, які заздалегідь заплановані, є випадкові, є просто необхідні. Як і більшість ситуацій, які ми створюємо для себе, свого оточення, професійного кола чи простого пошуку себе й своїх перспектив. В розмові завжди хтось домінує – це депрограмні дестабілізатори: з ними краще уникати конфліктів й перепалок – краще звести в бік гумористичного запаморочення чи все ж таки зробити паузу й перенести спілкування на інший день та час.
Всі тотально брешуть й говорять неправду. Хтось переконливо, хтось загадково, хтось впевнено, відсилаючись на нестабільність ситуацій й перспектив – бо брехливість є тим ілюзорним образом, яким би ми хотіли бути повсякчасно. Є екстрасенси – це брехуни вищих категорій: сенс й так не буває за суттю, для чого рухати надсуттєву безпідставність. Є для цього безліч книжок, життєвих ситуацій та історій – найбільше брешуть політики й соціально активні елементи: вони одягають демонічні маски й позбавлені в житті усього, від сімейного життя до елементарних друзів.
Завжди є проста схема – лоббі чиєсь чи просто інтерес, ну і відповідно конструктив уникнення відповідальностей. Завжди страждають невинні, завжди в муках завершують праведні та прямолінійні.
Думка формує реальну дійсність. Завжди люди, які є жадібні й жорстокі – це люди, які мали в молодості стресові негаразди та колізії – їх можна витягнути на відверту розмову, зробивши їм щось безкоштовно. Відсутність практик та окремих спільнот чи інституцій, які б зайнялись терапією таких маньяків породило незліченну кількість психохворих дегенератів, котрі вважають себе повноцінними й відбутими. Їх доречі видно, бо вони завждм всіх повчають. Але суть будь-якого повчання це двостороння преамбула, завжди той, хто повчає – сам навчається. Бо не буває вичерпного чи остаточного знання.
І найголовніше – це діяння й можливість моральної відповідальності. Ліниві дегенерати діють гуртами, розкидають відповідальність на інших й при цьому вмикають синдром “судді Рорка”.
Страх є найбільшим стимулом. Діти є саме тим, що подумки нас підводить до розуміння, що дибілізм навколо рано чи пізно нас торкнеться й тоді прийдеться діяти агресивно, але агресія здебільшого породжує агресію – тому набераємось терпіння…
Є світоч віри – він лікувальний в ерах дибілізації, бо зрештою простіше пробачити, аніж займатись навколишньою терапією. Хочете бути сильними й раціональними – дійте раціонально, зберігайте сили краще для акумуляції знання й новітнього досвіду, аніж розсіювати місіонерську програму. Не показуйте біль. Ця голограма буде переслідувати вас роками.
І не займайтесь милосердям – бо це автотерапія. Допомагаючи комусь, на відсотків 80 допомагаєте собі. Це ще сократівське. Він також всім поміг… Загалом уся історія наша й всесвітня – це історія героїчної смерті за свободу й волю: від міфів, легенд та казок історичних. Хоча парадокс, що найбільше волі відчуєш в самому важкому поневоленні… Або взагалі не відчуєш.
Як і феномен самого героїзму – бо герой, це той, хто з рушницею пішов в ліс й потонув в багнюці чи проваллі, за Воннегутом, чи був самим хитрим та спритним – бо за легендами міфічних потвор вдавалось здурити лишень вигаданими пастками. Чи героя взагалі немає, за Фукуямою. Бо добро тихе й не голосливе, радісне й життєдайне – дивно споглядати Левіафанів , котрі ревуть після чогось бодай доброго. Але суть їхня потворна.
Не варто класти пам’ятники, бо це цивілізаційні гальми, бо це говорив Фресеко, навіть лептоп чи еплноут не пригадають через 5-7 років, бо темпи розвитку будуть шаленими. Тому треба думати раціонально й по потребі. Є підозра, що про наше покоління взагалі не пригадають через 50 років – бо деградували вщент в моментах суб’єктивного комфорту та особової користі.
І що там нам розказують, що звір житиме в своїй норі, а звір майбутнього житиме цілою планетою, а вона різна й згвалтована різними ментальностями й хворими політиками.
Хоча є припущення, що все ж таки в пріоітеті буде людське життя – і Гугл й більшість компаній займаються безпекою на дорогах та автівках – просто зробити датчики унеможливлення зіткнення.
Й найголовніше, не вплутувати Бога в наше тюремне життя, в наше пекло. Богу нецікаві наші хвороби чи необмірковані вчинки, нецікаві спотворені контенти чи міжгалактичні модулі, не цікаві постхристиянські ритуали та пожертви – Бога цікавить наше раціональне діяння, а іраціональне – аж ніяк. А час незмінно стоїть наодному місці, бо Феєрбаха та Шопегауера заманив Докінз, бо Габермас розглядає людину, як публічну тварину, бо саме паблік середовище знищить забобонність, бо це є забобоном їсти тільки вдома й плодити багато дітей, бо це є забобоном одружуватись до 25, бо це є забобоном віддавати батьків в хоспіси з косметичним ремонтом, бо це є забобоном обмежуватись вищою освітою й нехтувати самоосвітою, бо це є забобоном вірити без знання, бо віра глибока – є акумулюванням усього знання: від теологічного, релігійного до історичного й містичного, бо містика є доказом деградації віри, бо окультизм є символом зневіри, бо політика є формою соціального блуду , де є схеми, в котрих людське життя й безпека, майбутнє й перспективи відносин ніколи не враховувались…….
Roman Bonchuk
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!
Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO
