Политический аналитик и журналист Виталий Портников проанализировал переговоры Трехсторонней контактной группы в Минске, которые должны были завершиться согласованием списка освобождаемых и заключением нового соглашения о перемирии на Донбассе, завершились полным фиаско.
По его словам, президенту РФ Владимиру Путину нужна капитуляция Украины, или же он задействует план смены власти в нашей стране, сообщает UAportal.
“Освобождения пленных до Нового года не будет, нового перемирия – тоже. Вместо этого продлено “перемирие”, которое позволяет российской стороне осуществлять постоянные обстрелы территории, которую контролирует Украина. Только за последние сутки этот режим прекращения огня нарушался семь раз”, – констатировал Портников.
Он отметил ,что результаты последнего саммита “нормандской четверки” в Париже начинают до удивления напоминать результаты предпоследнего саммита, состоявшегося в 2016 году в Берлине – его участником был тогдашний украинский президент Петр Порошенко.
“Порошенко в 2016 году, как и Зеленский в 2019 году, не смог договориться с Путиным ни о чем существенном”, – уточнил он.
Эксперт напомнил ,что именно после саммита в Берлине в Кремле взяли курс на политическую дестабилизацию Украины и смену власти в стране.
“И теперь самое важное – что на самом деле решил предпринять Владимир Путин после очередного фиаско очередного “нормандского саммита”. Захочет “додавить” Владимира Зеленского, чтобы новый украинский президент все-таки капитулировал перед ним на следующей встрече или попытается поскорее заменить Зеленского более уступчивым кандидатом – чтобы провести следующий “нормандский саммит” – пусть даже через несколько лет, а не месяцев – с другим участником от Украины”, – констатировал Портников.
Мешок статистических чудес, который позволял Росстату отчитываться о 3-процентном росте промышленности РФ при падающих индексах деловой активности и жалобах топ-менеджеров на критическое сжатие спроса, похоже, исчерпан до дна.
Столь обнадеживающую новость сообщает сегодня российское издание Finanz.ru.
По итогам ноября статистическое ведомство признало практически полную остановку промышленного роста в российской экономике.
За минувший месяц, согласно Росстату, предприятия нарастили выпуск на мизерные 0,3%, показав худший результат с декабря 2017 года.
Единственным мотором промышленного сектора осталась добыча простейшего минерального сырья (+1,4%): хотя добыча нефти просела на 0,8% из-за сделки ОПЕК+, а добыча газа прибавила лишь 1,3%, резко — на 12,2% — подскочило производство золота, еще быстрее — на 21,3% — увеличили отгрузку поставщики СПГ.
Читайте также: “Глоток воздуха”: в России трогательно признались, как скучают по украинцам в КВН Вне сырьевой трубы промышленный рост де-факто остановился: после ударных 3,7% в октябре ноябрьская цифра — 0,1% — стала худшей с 2016 года. Месяц к месяцы выпуск и вовсе начал сокращаться — на 0,6%.
Данные Росстата «шокировали» расхождением с прогнозами, указывает главный экономист РФПИ Дмитрий Полевой: в среднем консенсус ждал 2,6% роста, при чем ни один из экспертов не давал цифру ниже 1,8%.
Столь низкий итоговый показатель связан с провалом в металлургии и машиностроении, указывает директор аналитического департамента «Локо-Инвест» Кирилл Тремасов. Эпицентр проблем оказался в автопроме: производство легковых автомобилей рухнуло на 19,6%, двигателей внутреннего сгорания — на 7,3%, а автомобильных кузовов — более чем вдвое (на 59,7%).
Фактически Росстат подтвердил то, что независимые опросы топ-менеджеров промпредприятий показывают уже несколько месяцев: это сокращение заказов на продукцию, сжатие конечного спроса и потеря клиентов как на внутреннем, так и на внешнем рынке.
Индекс деловой активности в промышленности (PMI) с мая находится в зоне рецессии (ниже 50 пунктов), а в сентябре его значение — 46,3 пункта — стало худшим с 2008 года.
Рост, который видел Росстат, обеспечивался за счет экспорта сырья и производства околосырьевых товаров для внутреннего потребления (в первую очередь, топлива), но потребительский и инвестиционный спрос остаются зажатыми, не оставляя шансов на оживление в других отраслях, говорит экономист Райффайзенбанка Станислав Мурашов.
Если Росстат не сможет сотворить «новогоднее чудо», уже в декабре индекс обрабатывающей промышленности уйдет в глубокий минус — фактически можно говорить о начале рецессии в секторе, полагает Тремасов.
Наглядной иллюстрацией катастрофы со спросом является ситуация с ценами, указывает он: индекс цен производителей промышленной продукции падает шестой месяц подряд — на 6,7% год к году и 0,8% относительно октября.
Спад происходит фронтально. «Если раньше дефляция наблюдалась только в отраслях ориентированных на экспорт, то по итогам ноября снижение цен было повсеместным», — указывает главный аналитик Промсвязьбанка Денис Попов.
Дефляция затронула даже низкомаржинальные отрасли, ориентированные на внутренний рынок — такие, как машиностроение и легкая промышленность. «Годовое снижение является максимальным со времен кризиса 2008-09гг.», — добавляет Тремасов.
Фактически промышленность стоит на грани сваливания в дефляционную спираль, и чтобы не допустить этого нужны решительные меры государственного стимулирования внутреннего спроса — конечного и инвестиционного, говорит Попов.
В противном случае корпорации столкнутся с падение выручки, прибыли и сокращением ресурсов для оплаты труда и инвестиций.
Во время конференции в вашингтонской аналитической организации «Wilson Center», посвященной 30-й годовщине падения коммунизма, глава Министерства внутренних дел и администрации Мариуш Каминьски отметил роль американцев в восстановлении независимости Польши в 1918 году и в свержении коммунизма.
Он также посвятил в своем выступлении много внимания России, указывая, что она сейчас проводит агрессивную политику и трактует Запад категориально как «врага». В адрес Кремля звучали очень категоричные заявления. Портал niezalezna.pl опубликовал полное содержание выступления министра Каминьского. Предлагаем читателям перевод портала ІА «Західний інформаційний выступления главы МВСиА Польши, который также выполняет функции министра – координатора специальных служб РП.
Во время встречи, посвященной распаду СССР в рамках Конференции, организованной Центром Уилсона в Вашингтоне, министр Мариуш Каминский прочитал лекцию, в которой представил польскую точку зрения на события 30-летней давности, а также обсудил угрозы, возникающие в результате агрессивной позиции России.
«Я хотел бы поблагодарить организаторов за приглашение и возможность выступить во время такого престижного события, «Wilson Center» за гостеприимство. Хотел бы подчеркнуть, что для представителя правительства суверенной Польши мое присутствие здесь имеет особое значение ввиду персоны, которая является покровителем этого учреждения.
Именно президент Вудро Вильсон сделал вопрос восстановления независимого польского государства одним из своих приоритетов и столбов мирного плана для Европы более ста лет назад. Память о вкладе двадцать восьмого президента США в восстановление РП в семье свободных наций остается очень яркой в Польше.
В то же время, как тот, кто пережил жизнь за «железным занавесом» и видел как террор этой системы, так и ее крах, я хотел бы выразить свою благодарность «Wilson Center» за вклад в сохранение памяти и пропаганды знаний о холодной войне.
Безусловно поможет в этом решение о рассекречивании шифротелеграмм 1989-1990 годов из столиц стран, входивших в Варшавский договор. Благодаря милости организаторов, я имел возможность ознакомиться с некоторыми из этих сообщений. Это увлекательное чтение, которое позволяет понять динамику одного из важнейших политических, экономических и социальных процессов в истории мира.
Если вы позволите, я хотел бы поделиться одним из моих личных воспоминаний из чуть более раннего периода, предшествовавшего «весне наций» в Центрально-Восточной Европе. В юношестве я участвовал в студенческих движениях, созданных во время «карнавала Солидарности». Как известно, в начале 1980-х коммунисты решили запретить «Солидарность», но они не смогли сломить наш дух. Поэтому мы продолжали работать в подполье. Во второй половине 1980-х годов, когда Советский Союз увяз в Афганистане, и мы решили внести свою лепту.
В то время в окрестностях Варшавы размещалась воинская часть Красной армии. Ночью на стене, окружавшей эту часть, мы написали красной краской слова «Советы домой». Мы хотели символически показать, что чувствуем себя частью глобального движения сопротивления против «советов», и то, что происходит в горах Гиндукуша, тесно связано с ситуацией в Польше – и наоборот.
В конце концов, советская армия покинула Польшу в 1993 году. Сегодня в этой же воинской части под Варшавой размещаются вооруженные силы независимой Польши, конкретно – одно из наших элитных подразделений спецназа. Солдаты этого подразделения участвовали в операциях вместе со своими американскими товарищами по оружию на Гаити, в Афганистане и Ираке. Иногда полушутя, иногда полусерьезно говорят, что это первая часть польских вооруженных сил, которая присоединилась к НАТО. Вот такая ирония истории.
Если говорить об истории, то уходящий 2019-й – это год многих юбилеев. Тридцатая годовщина банкротства коммунистической системы в Центральной и Восточной Европе – один из таких этапов. Это оптимистический юбилей, поскольку он напоминает нам, что несмотря на проблемы, добро окончательно победит зло.
В сентябре этого года мы вместе с лидерами и государственными деятелями из нескольких десятков стран отметили семидесятую годовщину начала Второй мировой войны в Варшаве – самый страшный конфликт в истории, который начался со вторжения нацистской Германии и Советской России в Польшу.
Эта годовщина – это «предупреждение», напоминание, к чему может привести заговор двух тоталитарных идеологий, которые по определению враждебно относятся к свободе, демократии и правам суверенных наций решать свою судьбу. Польша и вся Центрально-Восточная Европа прожили под игом обоих тоталитаризмов всего полвека. Наше развитие и наши амбиции были подчинены утопическим идеям, чуждым нашей культуре и традиции.
Наконец, есть третья большая годовщина, которая приходится на этот год, и которую здесь нельзя не вспомнить. Это столетие установления дипломатических отношений между Польшей и Соединенными Штатами Америки. Это годовщина, из которой можно черпать вдохновение.
Подумайте только: на середину прошлого века эти отношения – в официальном, политическом и экономическом измерении – были в лучшем случае в состоянии сна, когда Польша была под немецкой оккупацией, а часто даже враждебности, после того, как нас насильно затащили в советский лагерь. Если, несмотря на эти трудности, нам удалось поднять их за последние три десятилетия до современного, беспрецедентно высокого уровня, то это потому, что сохранилась общность ценностей, близких нам.
Для поляков свобода всегда была высшей ценностью. «Солидарность» – огромное многомиллионное общественное движение – родилось в Польше, поскольку дух свободы и традиция борьбы за независимость там настолько сильны.
Одним из важнейших вкладчиков в польский дух свободы был католический Костел. Он не только подвергся жестоким преследованиям коммунистическим режимом, но и вел борьбу против него. Вот почему выбор поляка для папского достоинства был таким важным для всего свободного мира. Иоанн Павел II был духовным лидером, но тогда духовность была синонимом политичности. Это было настоящее, осязаемое испытание силы между добром и злом.
Коммунисты понимали авторитет, которым пользуется Костел в Польше. Поэтому любой ценой они хотели заставить его молчать или преследованием, или попытками подкупа и привлечением к собственной игре по удержанию власти. Вот почему, как указывают сообщения американской разведки из Варшавы весной 1989 года, коммунисты решили предоставить Костелу имущественные привилегии и признать его частичную автономию. Однако они решились на это из расчета: они надеялись, что Костел, желая отстоять их интересы, не подорвёт их авторитет. Поэтому польский дух свободы предоставил нам внутренние силы. Но был и внешний фактор, который способствовал тому, что сегодня я выступаю с вами как представитель суверенной, демократической динамично развивающейся Польши. Именно американское руководство, лидерство, готовность действовать и видение причастности к делам этой части мира играют роль «европейской силы».
Я хорошо помню, каким популярным был президент Рональд Рейган в Польше. Мы чувствовали, что у нас есть союзник в Белом доме, который хорошо знает ставки событий в Польше и в целом регионе.
Польша обрела независимость после почти 50 лет советского порабощения благодаря моральной силе нашей «Солидарности», духовному руководству папы Иоанна Павла II и политической силе и мужеству нашего – повторяю, нашего – президента Рональда Рейгана.
Поэтому без американского лидерства не было бы возрожденной Речи Посполитой после Первой мировой войны, свержения коммунизма и, наконец, успеха свободных рыночных преобразований в Польше и других странах Центральной и Восточной Европы после 1989 года. Лидерство, что хотел бы с удовольствием отметить, которое американские администрации проявляли независимо от политической принадлежности. Видение президента Джорджа Буша-старшего, который умер в прошлом году, было реализовано его преемником от Демократической партии Биллом Клинтоном, а потом следующими президентами, при значительной поддержке Конгресса.
Видение плюс межпартийный консенсус – это рецепт эффективного американского лидерства в деле добра. Этот консенсус был более длительным, чем его бы диктовала логика каденций, на которых демократические государства основывают свое функционирование. Это урок будущего: когда безопасность демократии, суверенитет наших стран поставлены под угрозу, мы не должны допускать разрыва преемственности наших действий, делать это предметом политического спора.
Поэтому в Польше мы знаем важность американского участия – и мы знаем, к чему может привести американское бездействие.
Мы считаем, что концепция «стратегической автономии Европы», которая сегодня является модной в некоторых европейских столицах и должна означать расшатывание трансатлантических связей и ослабление роли Америки как «европейского государства», не имеет будущего.
Конечно, такой сценарий удовлетворил бы страну, которая по собственному желанию и в результате своей агрессивной политики отделилась от Запада, то есть путинской России.
Мышление из предыдущей эпохи все еще живет в Кремле. Люди, ответственные за войну в Украине и за ползучую агрессию против Запада, мечтают воссоздать международный порядок, в том числе европейский, основанный на сферах влияния, балансе сил, в котором права и интересы меньших наций подчинены интересам «великих держав».
В то же время я вижу принципиальную разницу между Советским Союзом и современной Россией. В Советском Союзе основой преступной системы была коммунистическая партия. Ее инструментами были Красная Армия и, конечно, спецслужбы. Они должны были поддерживать международное расширение коммунизма, но были подчинены партии. Советский Союз – государство, большее по территории и по численности населения, чем нынешняя Россия – содержало почти полмиллиона офицеров специальных, гражданских и военных служб. Сейчас около 400 000 человек работают в спецслужбах путинской России и местные власти много вкладывают в их дальнейшее развитие.
В современной России основой и консолидирующим элементом является именно секретные службы, они решают, кто принадлежит к политической и экономической элите, а кто из нее выпадет.
Они не руководствуются никакой идеологией, они не претендуют на представление предполагаемых «ценностей». Этот нигилизм им на руку, поскольку это помогает поддерживать апатию общества и обеспечивать стабильность системы. Службы также не заинтересованы в устранении коррупции или отхождении от модели ресурсной экономики.
Поэтому если кто-то решит устанавливать политические или экономические интересы с этой Россией, он фактически имеет дело с ее аппаратом в сфере безопасности. Который не имеет контроля над собой, не признает никакой власти.
То и дело офицеры этих служб показывают миру свое истинное лицо. Эффектное убийство Александра Литвиненко, попытка убийства Сергее Скрипаля и его дочери, диверсионные акции в Украине или попытка переворота в Черногории – вот несколько примеров последних лет, которые показывают, с кем мы имеем дело.
Путинская ФСБ – это просто продолжение преступного, советского КГБ. Те же методы операций, тот же менталитет. Их очевидная цель – политическая реконструкция Советского Союза как глобальной империи.
Вот почему мы их видим в Сирии и Венесуэле, Северной Африке, на Кавказе и на Балканах. Для такой России Запад – враг. Россия хочет, чтобы Соединенные Штаты были вытеснены из Европы, внутренней дезорганизации и ослабления европейских стран, чтобы исключить влияние наших институтов, наших принципов и ценностей как на Россию, так и на государства, которые находятся в ее непосредственной близости.
Кремлевская элита опасается этого воздействия, поскольку не может предложить альтернативу, привлекательную для собственного общества. Поэтому она не будет бороться за модели развития. Вот почему планы по «селективному участию России» или построения с ней «повестки дня доверия и безопасности» – это мечта.
Основой мышления России об отношениях с Западом является отсутствие доверия и страха. Это, в свою очередь, вызывает агрессию.
Эта агрессия проявляется скорее в информационном измерении. Конечно, Россия не «придумывала» пропаганду. Однако она умело использует инструменты, которые составляют основу так называемых информационных обществ, создавая свое преимущество.
В гибридной войне россияне без оглядки используют Интернет, социальные медиа, дискуссионные форумы. Они реализуют стратегии «специальной дезинформации» для избранных групп.
Новые технологии и плюралистический характер западного мира, его открытость к дебатам дают России возможность отравить дискурс и контролировать его таким образом, что разделяет Запад эффективнее, чем раньше.
РОССИЯ:
а) пугает, якобы, агрессивной политикой НАТО и милитаризацией стран Балтии, как это было в 1970-1980-х годах, инспирируя движения, которые выступают против размещения американских ракет средней дальности в Западной Европе,
б) поддерживает с помощью контролируемых средств массовой информации и аппарата дезинформации протестные и сепаратистские движения;
c) наконец, поддерживает среды политических радикалов, которые распространяют в публичном пространстве лозунги ненависти на основе национальности или расы.
Путинская Россия знает, как проникнуть в западные, открытые и комплексные по своей сути политические и социальные институты – ведь она имеет гигантский опыт холодной войны.
Она недобросовестно развращает наши бизнес-элиты, используя один из немногих своих активов – доступ к природным ресурсам, прежде всего энергии.
Россия не должна требовать, например, ослабление санкционного режима, установленного в результате ее агрессии против Украины или в результате деятельности ее спецслужб на территориях стран НАТО. Представители европейских элит делают это от ее имени, пытаясь доказать, что «санкции неэффективны, поскольку они не изменили поведения России».
Однако, что является самым опасным в действиях россиян, это попытки влиять на ход демократических выборов в ряде западных стран. Вмешательство в свободные выборы наших граждан – удар по фундаментальной независимости наших стран и наций. Этот тип российской политической агрессии должен соответствовать нашим решительным и адекватным реагированиям. Отсутствие реакции в таких ситуациях развращает русских и побуждает их к дальнейшим действиям.
Я рассказал много хорошего об американском лидерстве и его успехах. Но работа, которая началась тридцать лет назад, не закончена. Для многих народов борьба за свободу продолжается – и им нужна наша поддержка и наша сила, как духовная, так и материальная.
Беларусь, Грузия, Молдова, Украина и другие страны, вышедшие из-под руин Советского Союза, заслуживают того же успеха, которым стало участие Польши, стран Балтии, Чехии, Словакии, Венгрии и других стран, принятых в НАТО и Европейский Союз в последние года.
Вчера вечером, прогуливаясь по Вашингтону, я прошел мимо памятника, что чтит память ветеранов Корейской войны. Мое внимание обратила надпись: свобода не свободна. Мы обязаны уважать тех, кто отдал свою жизнь за свободу. Но не менее важно помнить, что свобода не дается раз и навсегда, что вы должны за нее бороться.
Со своей стороны, я заявляю о поддержке этой борьбы, бок о бок с нашими союзниками и партнерами. Для Польши жизнеспособность, безопасность и развитие евроатлантического сообщества важны, поскольку мы рассматриваем это как сильную гарантию нашей свободы и суверенитета. Спасибо за внимание,
Мариуш Каминьски, министр координатор специальных служб РП
Визит в США главы российского МИД Сергея Лаврова и его переговоры с Дональдом Трампом и Майком Помпео вызвали беспокойство среди политических оппонентов нынешнего хозяина Белого дома.
Так, Майкл Карпентер, старший директор Центра дипломатии и глобального взаимодействия имени Байдена при университете Пенсильвании, заявил, что основной целью визита Лаврова было уговорить президента Трампа усилить давление на Украину.
“Визит Лаврова в Вашингтон посылает ужасный сигнал. Президенту Трампу не было необходимости с ним встречаться. Россия агрессивная страна. На повестке дня нет ничего, что могло бы оправдать такую встречу. Я за диалог с Россией, но он должен вестись на уровне Помпео-Лавров, а не удостаивать главу МИД России приема американским президентом”, – заявил Майкл Карпентер, как передает Голос Америки.
В свою очередь, Марк Симаковский, эксперт Атлантичекого совета убежден, что главной целью визита Сергея Лаврова в Вашингтон было убедиться, готов ли Трамп смягчить санкции “в обмен на прогресс по Украине”.
“Президент Трамп готов пойти на такой шаг, но этого не хочет Конгресс”, – пояснил эксперт.
Обнародован документ МУС о результатах предварительного расследования, в частности, ситуации в Украине
Международный уголовный суд (МУС) опубликовал ежегодный отчет о результатах предварительного расследования, в частности, ситуации в Украине относительно правонарушений в оккупированном Крыму и на востоке Украины.
Отчет был представлен 6 мая в рамках 18-й Ассамблеи государств-участников Римского статута прокурором Международного уголовного суда, сообщает “Укринформ”.
В этом отчете указано, что в следующем году Офис прокурора Международного уголовного суда продолжит анализировать, какие дела подпадают под юрисдикцию МУС.
Известно, что перед представлением отчета состоялась встреча прокурора Международного уголовного суда Фату Бенсуды с заместителем генерального прокурора Украины Гюндуз Мамедовым и послом Украины в Нидерландах Всеволодом Ченцовым.
Ранее Генеральная прокуратура Украины направила в Международный уголовный суд в Гааге информацию относительно совершения Россией внесудебных казней 9 военнослужащих Вооруженных сил Украины во время боев за Иловайск и Дебальцево.
При этом Украина предоставила фото и видеодоказательства, которые указывают на факт захвата украинских военных в плен, показания очевидцев убийств пленных, документы, подтверждающие смерть военнослужащих в плену.
Ранее тогдашний заместитель главы МИД Елена Зеркаль опубликовала результативное решение Международного суда ООН по делу “Украина против России”. Она отметила, что суд беспрецедентным количеством голосов принял сторону Украины.
По ее словам, решение Международного суда ООН, который отклонил все возражения России по делу о финансировании терроризма и нарушении прав человека в оккупированном Крыму со стороны, позволяет Украине двигаться дальше в деле против РФ.
Как известно, Украина обвиняет РФ в поставках оружия на оккупированный Донбасс, обстрелах жилых районов Мариуполя и Краматорска, уничтожении пассажирского автобуса в районе Волновахи, а также дискриминации украинской и крымскотатарской общин в оккупированном Крыму. Россия в этом процессе оспаривает юрисдикцию Международного суда ООН.
Спикер Государственной думы России Дмитрий Володин заявил, что Украине грозит потеря некоторых областей, если власти продолжат притеснять национальные меньшинства.
Об этом он рассказал во время общения с журналистам на 12-й сессии форума ООН по вопросам меньшинств в Женеве, передает ТАСС.
Володин уточнил, что “притеснение малых народов и чрезмерный национализм могут привести к тому, что из состава Украины выйдут некоторые области. Поэтому Киеву нужно это понимать и не допускать нарушения прав и свобод народов, которые проживают на территории страны”.
Саму попытку сорвать выступление депутата из Крыма Володин назвал демонстрацией нетерпимости.
Напомним, в новом законопроекте как коренные народы Украины хотят определить крымских татар, караимов и крымчаков. По словам представителя президента Украины в АР Крым Антона Кориневича, на текущий момент не решено, будет ли этот список исчерпывающим или открытым.
Після того, як Росія атакувала Грузію в 2008 році та Україну в 2014 році, мілітаристська політика стала нормою для російського суспільства. Причому войовнича пропаганда спрямована не лише на дорослих — вона охоплює і дітей. Кремль активно впливає на несформовану дитячу особистість і намагається прищепити дітям уявлення, що участь у російських війнах — це священний обов’язок кожного громадянина Росії. Пропаганда підсилюється реальною військовою підготовкою дітей з метою їхнього залучення до майбутніх воєнних операцій. Варто зауважити, що військово-пропагандистська робота охоплює не лише російських дітей, а й дітей, що проживають на окупованих територіях, а також дітей з країн-союзниць Росії (Білорусь, Сербія). Така мілітаризація становить загрозу як для самих неповнолітніх, так і для країн, що вже стали чи є потенційними цілями російської агресії.
Окремі події та факти, пов’язані з інтенсивними процесами мілітаризації дітей в Росії, час від часу привертають увагу українських та світових ЗМІ. Однак цей процес заслуговує на системну увагу. Адже мілітаризація дітей вже стала невід’ємною частиною державної політики Росії, спрямованої на підготовку країни до розширення військової агресії. За останні 10 років в Росії збудовано добре організовану і розгалужену систему військової підготовки дітей, яка швидко розвивається та охоплює все більше неповнолітніх, включно з дітьми дошкільного віку. Замість пошуку і розвитку талантів у сфері науки, техніки, культури чи гуманітарних дисциплінах, Кремль обирає будувати багатомільйонну армію: здійснює масштабний пошук та відбір рекрутів і готує до майбутніх війн.
Станом на 8 травня 2019 року понад 500 тис. дітей вступило до всеросійського мілітарного руху “Юнармія”
В цій статті зібрана інформація про систему військової підготовки дітей в Росії, на окупованих Росією територіях та в країнах, які є її союзниками. На даний момент до військової підготовки дітей віком від 3 до 18 років у Росії залучені Міністерство оборони, Міністерство освіти і науки, ФСБ, МНС, МВС, Слідчий комітет, інші органи державної влади Росії, Російська Православна Церква (РПЦ), різноманітні парамілітарні організації.
У 2009 році президент РФ Путін відновив радянську парамілітарну організацію ДОСААФ (Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту).
Фото: ДОСААФ у Росії
В свою чергу оновлений ДОСААФ став базою для створення воєнізованої дитячої організації “Юнармія”. Путін та Шойгу (міністр оборони РФ) створили “Юнармію” в 2015-2016 роках.
Керівником головного штабу Юнармії з 21 червня 2018 року став депутат Державної думи РФ, полковник збройних сил РФ Роман Романенко. До головного штабу “Юнармії” входять як представники збройних сил РФ, так і різноманітні державні діячі, політики, пропагандисти, спортсмени, зокрема: начальник Головного управління по роботі з особовим складом збройних сил РФ полковник Михаїл Баришев, начальник Управління державно-патріотичного виховання Головного управління по роботі з особовим складом збройних сил РФ полковник Сєргій Гусєв, президент Федерації воєнно-тактичних ігор, актор, продюсер, телеведучий Михаїл Галустян, член Міжнародного Олімпійського Комітету майор збройних сил РФ Єлєна Ісінбаєва , генеральний продюсер федерального спортивного телеканалу “Матч ТВ”, продюсер, телеведуча Тіна Канделакі, донька міністра оборони РФ Ксенія Шойгу, син Дмітрія РогозінаАлєксєй Рогозін.
Керівником московського відділення Юнармії став генерал Владімір Шаманов, колишній командувач ВДВ РФ, якого звинувачують у причетності до воєнних злочинів у Чечні.
Форму одягу (пісочного кольору штани і черевики, червоні берети та червоні футболки з логотипом – головою орла повернутою вправо, зіркою – символом збройних сил РФ – і написом “Юнармія”) для членів “Юнармії” розробило Міністерство оборони РФ.
Один з кураторів “Юнармії” в Міністерстві оборони РФ заступник міністра, генерал збройних сил РФ Ніколай Панковзаявляв в 2017 році, що вони не ставлять перед собою мету швидкого збільшення чисельності “Юнармії”. Однак станом на листопад 2018 року “Юнармія” підтвердила наявність 272 тис. членів (дітей від 8 до 18 років), а на початок травня 2019 року чисельність “Юнармії” становила вже 501 тис. дітей.
На початку березня 2019 року Міністерство оборони РФ оголосило про плани відкрити більше 500 центрів “Юнармії” по всій країні на базі будинків офіцерів та центрів військово-патріотичного виховання. Згідно з планом, фінансування, відкриття та діяльність таких центрів буде забезпечуватися Міністерством оборони РФ.
Перший заступник начальника Головного штабу “Юнармії”, генерал-лейтенант Віктор Бусловський на початку 2019 року озвучив завдання, поставлене міністром оборони Шойгу, – збільшити чисельність “Юнармії” до 500 тис. членів до кінця 2019 року. Втім вже 26 лютого перший заступник начальника Головного військово-політичного управління Збройних сил РФ генерал Алєксєй Циганков заявив, що Міноборони прогнозує таке збільшення чисельності “Юнармії” вже до 9 травня 2019 року. Причому до 9 травня 2020 року планується збільшити цю цифру вдвічі – залучити до 1 млн. членів: “До 75-річчя Перемоги у 2020 році планується збільшити чисельність “Юнармії” до 1 млн. людей”.
Олена Слєсаренко, заступниця начальника головного штабу руху”Юнармія”У свою чергу заступник міністра оборони РФ, начальник головного військово-політичного управління збройних сил РФ Андрєй Картаполовзаявив, що “Юнармія” в 2019 році має з’явитися в усіх школах Росії (близько 42 тис. шкіл).
Водночас з’являється все більше підтверджень того, що в школах вступ до “Юнармії” стає примусовим:
“Клас, у якому навчається онук, практично змушують вступати до “Юнармії”, вигадали 10-річну дитину натаскувати на знання стрільби з автомата і т.д.” [archive]”Син навчається у 5-му класі. Оголосили, що вступити до “Юнармії” мусить весь клас. Чи можна відмовитися? А навіщо наживати ворогів? Нічого не поробиш, хоч сама ідея мені не до вподоби. Дітей змушують повзати у багні і готують вмерти.” [archive]”Насправді ця тема не нова, втім саме з цього року [2019] “зверху” надійшла негласна директива мати відділення “Юнармії” на базі кожної школи. Цю інформацію на умовах анонімності підтвердили директори більшості шкіл, до яких наша редакція звернулася з відповідним питанням… Нам наполегливо рекомендували поцікавитися цим питанням, озвучивши конкретні цифри: серед юнармійців мусить бути не менше 5% від кількості учнів у школі”, – розповідає одна з директорів шкіл.
Також з’явилася інформація про спроби командування збройних сил РФ в примусовому порядку залучити до “Юнармії” дітей офіцерів.
Міноборони РФ також в середині лютого 2019 року поставило перед підприємствами військово-промислового комплексу (ВПК) завдання з розвитку “Юнармії”: створення на кожному підприємстві загонів “Юнармії” і організація військово-патріотичних секцій та клубів. Відзначається значна зацікавленість міністра оборони РФ Шойгу в розвитку “Юнармії”:
“Сергій Кужугетович приділяє велику увагу розвитку руху, підтримати цю ініціативу означає підтримати особисто”. Для збільшення чисельності “Юнармії”крім примусу застосовують і заохочення.
“Більше 20 вищих навчальних закладів Росії вирішили дати учасникам “Юнармії” перевагу при вступі. Виші погодилися нараховувати [членам “Юнармії”] додаткові бали до Єдиного Державного Екзамену.”Роман Романенко, начальник Головного штабу “Юнармії”, 29 березня 2019 рокуЗростає не лише кількість членів “Юнармії!, розширюється також її структура. Так в кінці 2017 року в складі “Юнармії” з’явився“Юнфлот”. Відповідну угоду про взаємодію “Юнармії” з Міністерством транспорту підписали: заступник міністра транспорту РФ, керівник Федеральної агенції морського та річкового транспорту Віктор Олерський та (вже колишній) начальник Головного штабу “Юнармії” Дмітрій Трунєнков.
Члени “Юнармії” проходять заняття з різних військових дисциплін, знайомляться з бойовою технікою, стріляють з автоматичної зброї, стрибають з парашутами, виїздять на різноманітні військові збори в табори та на полігони.
Військова підготовка юнармійців здійснюється як у вільний від основних шкільних занять час, так і замість них.
“Юнармія” – найбільш відома за межами Росії частина російської системи військової підготовки дітей, яку деякі критики російського режиму неофіційно називають “Путінюгенд” (за аналогією з “Гітлерюгендом”). Втім “Юнармія” – лише незначна частина комплексної системи військового виховання неповнолітніх. Масштаби залучення російських дітей до військової підготовки значно ширші.
Міністерство оборони Росії має в своєму підпорядкуванні так звані кадетські корпуси та кадетські училища. Кадетські корпуси – це школи-інтернати для військової підготовки дітей учнів старших класів (від 11 років). [Всё что надо знать о кадетских корпусах и классах (рос.)]. В обмеженій кількості така форма військової підготовки – нормальна практика різних країн, включно з Україною.
Однак Росія протягом останніх 10 років пішла значно далі. Російське Міністерство освіти (в співпраці з Міністерством оборони, ФСБ, МНС, МВС, Слідчим комітетом та іншими державними органами) організувало відкриття тисяч кадетських класів у звичайних загальноосвітніх школах. Кадетський клас – це спеціалізований військовий клас у звичайній школі (для дітей від 7 до 18 років). Діти в такому класі щоденно носять військову форму та після звичайних уроків у межах програми загальноосвітньої школи лишаються в школі на другу половину дня на заняття з військової підготовки. В залежності від школи кадетські класи відкриті для учнів з 5 класу (з 11 років) або навіть з першого класу (з 7 років).
У 2014 році в Росії вже було 177 кадетських корпусів Міноборони (майже 62 тис. дітей) та 7 тис. кадетських класів в звичайних школах Міністерства освіти і науки(при 20-25 учнях в класі це ще 140-175 тис. дітей). Однак починаючи з 2014 року відкрилося дуже багато нових кадетських класів. Наприклад, у Москві, перший кадетський клас з’явився лише в 2014 році (у регіонах на той момент їх вже було багато), а у 2017 році в Москві діяло вже 168 шкіл з кадетськими класами. Станом на 2018 рік в московських кадетських класах навчалося 12,5 тис. дітей. У регіонах кількість кадетів теж стрімко зростає, наприклад, у Приволжському федеральному окрузі, де проживає близько 20% населення Росії, було 22 тис. кадетів в 2012 році і вже 41 тис. кадетів у 2017 році. Тобто загалом в кадетських класах Росії станом на 2018 рік могли навчатися вже кілька сотень тисяч дітей. І мова йде про дітей віком від 7 років та звичайні загальноосвітні школи. Ці діти щодня носять військову форму та, на додачу до звичайної шкільної програми, відвідують заняття військового спрямування (від військової історії до вогневої підготовки), виїздять на військові полігони.
Фото: 7-річні діти стали кадетами. Девіз кадетів: “Життя – Батьківщині! Честь – нікому!”
Фото: У Кизилі у школі №11 відкрився кадетський клас юних прикордонників
Фото: Витязі відкрили новий, дванадцятий за рахунком кадетський клас морської піхоти
Серія з 12-ти відеороликів, викладених Михаїлом Асанкіним (актор, телеведучий, пропагандист), у яких показаний процес навчання учнів кадетського класу (“козачого загону”) школи №60 міста Ярославль:
Втім зростає не лише кількість дітей, залучених до системи військової підготовки. Підвищується і якість такої підготовки. В школах створюються нові спеціалізовані кабінети, стрілецькі тири, закуповуються стрілецькі симулятори, тренувальна зброя, в тому числі міни і гранати та інше тренувальне обладнання.
Цитата з відео: “…гімназії та ліцеї зобов’язані мати тир або стрілецькі симулятори, інакше прокуратура їх попросить…” (2014 рік).
Окрему увагу Кремль приділяє мілітаризації дітей сиріт. Неповнолітніх, які є повністю залежними від держави і не мають можливості відмовитися від участі в таких ініціативах влади та навчально-виховних закладів.
Фото: Військова підготовка дітей з дитячого будинку
Фото: Понад 130 дітей-сиріт і кадетів побували на екскурсії у ВІПЕ ФСІН Росії і зустрілися з ветеранами-афганцями
12 липня 2018 року офіційно розпочався новий проект Кремля “Юнармия. Наставництво”. Причому апарат уповноваженого при президенті РФ з прав дитини теж став інструментом розбудови системи військової підготовки дітей.
“Сьогодні важливий день: ми оголошуємо про старт проекту “[Юнармія.] Наставництво” Передусім цього потребують діти, що лишилися без опіки батьків. Тільки 10% випускників дитячих будинків вдається вдало налагодити власне життя… Ми розуміємо, що не тільки житло, не тільки фінансова, юридична та інша допомога потрібна цим дітям. Цим дітям потрібна підтримка, потрібна порада, потрібен друг. Дуже важливо, щоб був наставник.” [archive]Анна Кузнєцова, уповноважена при президенті РФ з прав дитини”Апарат уповноваженого з прав дитини Анни Кузнєцової спустив за вертикаллю всім регіональним омбудсменам вказівку підписати угоду зі штабами “Юнармії”… Пілот проекту у 8 регіонах (30 дитячих будинках) закінчено минулого року [2018], тоді ж Кузнєцова сповістила про старт основної стадії — всюди.”[archive]
12 березня 2019 року секретар Ради безпеки РФ Патрушев заявив, що “вирішено питання направлення до військово-патріотичних таборів неповнолітніх, “схильних до вчинення злочинів”. Як відомо, Росія вже практикує амністію для засуджених за вчинення кримінальних злочинів з доправленням їх на окуповані території України для участі у війні. Наскільки такі діти, підготовлені старшими воєнними злочинцями у військово-патріотичних таборах, самі будуть схильними до скоєння воєнних злочинів?
Путінюгенд швидкими темпами охоплює не лише в школи, але й дитячі садочки. Зовсім маленьких дітей привчають співати воєнні пісні, малювати та моделювати військову техніку, грати у військові ігри (“Зарница”, у виконанні дітей дошкільного віку вона часто називається “Зарничка”), тримати в руках зброю, щоденно носити військову форму. Фактично діти в багатьох дитячих садочках вже проходять реальну (наскільки це можливо у віці 3-6 років) військову підготовку: створюються повноцінні “кадетські групи“, де діти щоденно носять військову форму, вивчають структуру армії, види військової техніки та зброю, навчаються безумовно підкорятися наказам.
Фото: У дитячому садочку “Сонечко” пройшла військово-патріотична гра “Зарниця”
Знайшлася в дитячих садочках Росії і робота для ветеранів війн у Чечні, Сирії та Україні. Чоловіки з досвідом участі у бойових діях, причетні до воєнних злочинів, стають вихователями дітей дошкільного віку.
Фото: Дітлахів курганського дитячого садочку “Зірочка” присвятили у кадети
У руках найменших дітей з’являється справжня, а не іграшкова, зброя.
Кадетські класи шкіл співпрацюють з кадетськими групами в дитячих садочках, беруть участь у навчанні молодшого покоління кадетів. Випускники кадетських груп дитячих садочків в подальшому стають учнями кадетських класів шкіл. Так вибудовується єдина система військової підготовки дітей віком від 3 до 18 років. “Наші випускники продовжують навчання у кадетських класах і школах”[archive]
Фото: Кадети школи провели дошкільнятам майстер-клас зі збирання-розбирання зброї
Кілька прикладів осіб, які здійснюють військово-патріотичну підготовку дітей.
На фото не хто інший, як Алєксєй Мільчаков (профіль на “Миротворці”): “Російський найманець. Воював / воює у ДРГ “Русич”, командир. Особливо небезпечний російський вбивця-терорист з психічними відхиленнями. Брав участь в окупації Криму у складі російських військ, бойових діях на Донбасі і у САР. Член Спілки Добровольців Донбасу”.
Фото: “Головним гостем нашого дитячого садочку був голова місцевого відділення загальноросійської молодіжної патріотичної організації “Спадок” (рос. “Наследие”), інструктор військово-патріотичного центру “Звєзда”, заступник отамана Єйської козачої спільноти — Борис Олександрович Сирецький
“Борис Сирецький (профіль на “Миротворці”): “Сирецький Борис Олександрович. Російський найманець, бойовик НЗФ на території України (ДШГ), снайпер, був помічений у маскувальному костюмі “Лєший”. Російський нацист-баркашовець з РНЄ. За твердженням матері є наркоманом. Неодноразово засуджений, у тому числі за вироком Єйського міського суду Краснодарського Краю від 10 листопада 2011 року за ч. 1 ст. 111 КК РФ (“Навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, небезпечної для життя людини”) до 2-х років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму”.
Не лише учні кадетських класів шкіл та кадетських груп дитячих садочків залучені до військової підготовки та піддаються відповідній пропаганді. Решта дітей охоплені іншими формами такої роботи.
Так “9 травня” та “23 лютого” в системі російської освіти вже не є просто “святковими днями”. На честь цих дат в школах та дитячих садочках проходить “місячник військово-патріотичної підготовки” Це приблизно місяць в січні-лютому та ще один місяць в квітні-травні. Протягом цих двох “місячників” діти грають у військові ігри (“Зарниця” в школах та “Зарничка” в дитячих садочках), відвідують військові частини та військові музеї, мають відповідні тематичні уроки, конкурси, паради, носять військову форму, співають пісні про війну. На додачу до цих двох місяців для мілітаризації дітей активно використовуються інші пам’ятні дати, зазвичай пов’язані з Другою світовою війною – такі як “день визволення міста / району / області / округу”.
Фото: Цивільно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку під час місячника військово-патріотичної та оборонно-масової роботи
Фото: У Нижньовартовському районі стартував місячник військово-патріотичного виховання дітей і молоді
Мілітаризація навчальних закладів охоплює навіть заняття з предметів, далеких від військової тематики. Домашнє завдання з російської мови для учнів 4 класу:
Фото: Завдання з російської мови для дітей 4-го класу
Оголошення в дитячому садочку: “Перегляд лялькового театру “Російський солдат не знає кордонів” (перша половина дня)”.
Кульмінацією військової пропаганди та мілітаризації дітей, зокрема наймолодших, в Росії стало 9 травня, коли відбуваються так звані “паради дошкільних військ” і “паради дитячих візочків”.
Фото: У параді дошкільних військ у станиці Єгорликській взяло участь понад 250 малюків
Одним з видів військової підготовки дітей стали військово-патріотичні клуби при храмах РПЦ. Сайти багатьох російських храмів містять окремий розділ чи сторінку з інформацією про наявність та діяльність при храмі такого клубу. Заняття з військової підготовки проходять в приміщеннях, що належать церквам, під керівництвом “священників”. Крім таких клубів військової підготовкою дітей при храмах також займаються безпосередньо недільні школи. Також при храмах існують “центри військово-патріотичної підготовки. Додатково РПЦ є організатором дитячих військових таборів. У церквах здійснюється прийняття присяги кадетів, “священники” благословляють кадетів на “успішне проведення стрільб з бойової зброї”, приймають безпосередню участь в організації інших заходів спрямованих на підготовку дитячої армії Путіна.
Фото: Співробітники відділу спеціального призначення “Восток” УФСІН Росії в Амурській області провели військово-патріотичне заняття для маленьких парафіян храму ікони Божої Матері “Всіх у скорботі Радість”
Фото: Жіночий монастир Калужської ікони Божої Матері: у недільній школі почалися систематичні заняття з початкової військової підготовки. Під керівництвом начальника розвідки Ніколая Петровича діти дізналися про структуру збройних сил Росії, займалися стройовою підготовкою, познайомилися з будовою зброї
Фото: Недільна школа Свято-Троїцького храму села Супонь Тульскої області
Фото: Недільна школа №1 храму священномученика Серафіма: при недільній школі №1 діє військово-патріотичний клуб “ПОДВИГ”. На заняттях у військово-патріотичному клубі дітей навчають виживанню в екстремальних умовах і початковій військовій підготовці з виходом у ліс
Крім цього, важливим елементом системи військової підготовки дітей є різні парамілітарні організації, такі як козачі товариства, “Союз добровольців Донбасу”, “Союз ветеранів Афганістану”, Російська військово-історична спільнота, “Бойове братство” та багато інших. Дорослі члени цих організацій зазвичай мають досвід війни (Чечня, Грузія, Україна, Сирія) і організовують військові клуби та літні тренувальні табори для дітей. Станом на квітень 2017 різних військових клубів для дітей було щонайменше 5,5 тисяч.
Система військової підготовки дітей поширюється і на окуповані Росією території, включно з окупованими територіями України: – кадетський клас (Слідчий комітет) у Криму – кадетський клас (МВС) у Криму – кадетське училище в Криму – кадетські корпуси в Донецьку та Луганську – кадетський клас у Луганську – військова підготовка дітей на окупованій частині Донецької області – кадети з Ямалу в Криму на військово-патріотичних зборах (2014) – літній військовий табір РПЦ (Новосибирськ) в Криму (2015).
У дитячому таборі “Артек” в окупованому Криму дітей вчать стріляти з різної зброї. Серед цих дітей був і “керченський стрілець” Влад Росляков.
Фото: 8 листопада 2018 року Муніципальна бюджетна освітня установа “Лівадійська СШ” (директор Семенюк Е.І.) та Ставропольський козачий округ «Станиця Донська” (отаман Ходько І.Н.) підписали угоду про створення козачого військово-патріотичного клубу “Наслєдіє”
Фото: На базі Горлівської загальноосвітньої школи №53 з поглибленим вивченням окремих предметів з початку навчального року відкрився військово-патріотичний клуб “Юний патріот ДНР”, ОВПД “Молода гвардія Донбасу” (25 листопада 2018 р.)
Едуард Басурін наприкінці березня 2019 року оголосив, що з квітня у так званій “ДНР” (окупована частина Донецької області України) буде створено патріотичний дитячо-юнацький рух “Молода Гвардія – Юнармія”. Вже 5 квітня 2019 року окупаційна влада проголосила створення цієї організації, затвердила статут організації, призначила керівника організації та керівників її територіальних штабів (донецького, горлівського, комсомольського [Комсомольське – окупаційна назва селища Кальміуське в Донецькій області]). Керівником організації став місцевий колаборант Пудак Віктор Вікторович, заступник начальника відділу військово-патріотичного виховання та оздоровлення молоді так званої “ДНР”.
Відео: Діти в дитячому садочку співають пісню “Дядя Вова, мы с тобой” (десь в ОРДЛО) Слова з пісні: “…но еслиглавный командирпозовет в последний бой, дядя Вова, мы с тобой… А наши верные друзья, это Флот и Армия… Севастополь наш и Крымдля потомков сохраним. В гавань Родины,Аляску возвратим.” У питаннях військової підготовки дітей Росія активно співпрацює зі своїми військовими союзниками – Білорусь, Сербія:
Стопкадр з відео: Кадетський корпус дітей з Білорусі та Росії, табір “Зубрьонок”, Біларусь
Більше інформації про мілітаризацію дітей за короном під проводом Росії у таких статтях:
Вони вже поруч. У Білорусі з’явилися “піонери Путіна” [archive]
Зміна для кадетів Біларусі і Росії почалася в “Орльонку” [archive]
CШ № 68 Мінська і тамбовський обласний кадетський корпус підписали угоду про співпрацю [archive]
Біларусь і Росія: Від союзної держави — до союзу кадетів! [archive]
Військова підготовка дітей у Росії часто набуває дуже дивних і суперечливих форм з ухилом в релігію: змішуються разом релігійні тексти з текстами пісень про війну, виконуються релігійні ритуали на військових полігонах, військові присяги складаються в храмах, православні ікони стоять поруч з портретами Сталіна та Путіна.
Фото: Дитяче великоднє козаче свято пройшло біля храму села Новоселицького
Фото: Міністр оборони Росії Сергій Шойгу закликав всіх православних військовослужбовців жертвувати на будівництво “головного храму збройних сил Росії” в парку “Патріот” під Москвою: Храм буде дуже великим [одним з найбільших в Росії] і темно-зеленим, як російська військова техніка.
Відео з Криму від грудня 2017: прапор СРСР, солдати, піонери, “сталін” з промовою про велич Росії в його часи і про вітер історії, який підніме його з могили. І пісня “Верните Сталина, ему еще принимать парад победы!”.
Відео з Іркутська (2017 р.): Тренування з обслуговування зброї для дітей. Варто послухати дівчину (рос. мова, бо сам фільм фінський) між 35:45 сек. та 36:50 сек., щоб оцінити, які політичні погляди отримують діти одночасно з військовою підготовкою.
Фото: Фрагмент вищезгаданого фільму
Така мілітаризація системи освіти і суспільства, на думку експертів, може серйозно вплинути на особистість дітей і на їхнє майбутнє життя.
“Для дітей створюється ілюзорна, фальшива картинка, де справжні причини подій підміняються фіктивними. Дітям дають зрозуміти, що вони знаходяться в оточенні ворогів, що вони мають тісно об’єднатися для оборони свого дому. Опит нацистської Німеччини показав, що закладені в дитинстві пропагандистські інструкції людина може пронести через все життя. Більше того, накопиченні в свідомості протиріччя не дають сформуватися нормальні дорослій особистості. Це психологічна м’ясорубка.”Психолог Лариса Волошина про вплив мілітаризації дітей на їхню психіку “Впевнено сказати, які наслідки мілітаризація освіти матиме на психічне здоров’я дитини доволі важко. Тобто, ми не можемо сказати, що це призведе до вищого рівня розвитку якихось психічних захворювань, так як наукових досліджень щодо цієї тематики не було, і скоріш за все не буде. Проте, така мілітаризація освіти, і формування у дітей образу зовнішнього ворогу може мати дуже негативні наслідки. Це робить дітей не лише більш агресивними, але й буде заважати їм критично мислити в майбутньому. Ці діти будуть толерувати та підтримувати застосування насилля “на благо батьківщини”. Проте, адекватно оцінити чи батьківщині дійсно щось загрожує , чи ворог дійсно реальний – їм, скоріш за все, буде не під силу.”Максим Розяєв, дитячий лікар-невролог, спеціаліст Центру психічного здоров’я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ УкраїниТрохи історії замість післямови. Гітлерюгенд (нім. Hitlerjugend) – молодіжна нацистська воєнізована організація нацистської партії (НСДАП, нім. NSDAP) в Німеччині перед/під час Другої світової війни. З 1933 до 1945 була єдиною офіційною молодіжною організацією Німеччини. Організація охоплювала молодь віком від 10 до 18 років. Після нападу Німеччини на Польщу в 1939 році сотні тисяч хлопців з Гітлерюгенда подали заяви про відправку їх добровольцями на фронт. В 1945 році діти Гітлерюгенда (віком від 12 років) складали значну частину останньої лінії оборони Берліну, більшість з них загинули.
Детальніше про те, як діяла система військової підготовки дітей у нацистській Німеччині, дивіться в цьому фільмі (5 частин, рос. мовою):
Фото: німецький Гітлерюгенд (ліворуч), російська Юнармія (праворуч)
“Ах, як все було добре!.. Поїздки по всій країні, туристичні походи, колективні перегляди вистав та фільмів, зайняття музикою, живописом, художньою самодіяльністю, авіамоделювання в гуртках “Вмілі руки”, літні табори, пісні у вогнища, юшка з “димком”, вранішні лінійки з підняттям прапору, військові ігри… І відчуття спільності, приналежності до великої країни і великого вождя”.Спогади колишнього члена Гітлерюгенда [archive]А це Росія, 2018 рік:
ВЛАДА НІКІТІНА:Мені дуже сподобалося в таборі. Ми жили в класних наметах і робили зарядку щодня. Вечорами сиділи біля вогнища і думали про заходи на наступний день. Ми вчилися розбирати і збирати АК 74. Любителям активного відпочинку раджу.М.
ВАРЛАМОВ:На цій зміні я дізнався багато про армійські порядки. Для молодших поколінь це дуже корисний та пізнавальний досвід… Щодня вогнище, зручні ліжка, добрі вожаті. Всім дуже раджу!Є.
АЛЕКСЕЄВ:Було чудово! У наметах комфортно, тепло і є все необхідне для проживання. Дуже веселі вожаті. Гарні друзі! Сподобалося все
Фото: німецький Гітлерюгенд (ліворуч), російська Юнармія (праворуч)
Фото: німецький Гітлерюгенд (ліворуч), російська Юнармія (праворуч)
Фото: прапор одного з підрозділів Юнгфольк, організації для дітей хлопчиків від 10 до 14 років у складі Гітлерюгенда (ліворуч), прапор Юнармії (праворуч)
Плей-лист Youtube з понад 900 відео на тему військової підготовки дітей в Росії лише підтверджує, що це вже давно не окремі “перегибы на местах”, а цілеспрямована державна політика Москви.
Охоплення дітей дошкільного віку військовою підготовкою, а також роль російської православної церкви (РПЦ) в системі військової підготовки дітей в Росії є настільки масштабними та цинічними, що варті окремих розширених статей. Далі буде…
Туреччина відмовляється підтримати оборонний план НАТО для країн Балтії й Польщі, поки Альянс не запропонує Анкарі більше політичної підтримки у боротьбі з курдськими загонами YPG на півночі Сирії.
Як повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Reuters, про це заявили чотири високопосадових джерела в Альянсі.
Анкара наказала своєму послу в НАТО не підтримувати план і дотримуватися жорсткої лінії на зустрічах та в приватних розмовах, вимагаючи від союзників визнати YPG терористами, заявили джерела.
Посли НАТО очікують офіційного схвалення всіх 29 країн-членів для військового плану щодо захисту Польщі, Литви, Латвії та Естонії у разі нападу Росії.
Без схвалення з боку Туреччини НАТО може виявитися важче швидко посилити оборону в Балтії та Польщі.
“Вони (турки) беруть в заручники східноєвропейців, блокуючи схвалення цього військового плану доти, доки вони не отримають поступок”, – сказав один з дипломатичних співрозмовників.
План для країн Балтії та Польщі, складений на їхнє прохання після анексії Росією Криму, не має прямого стосунку до стратегії Туреччини в Сирії, але він ставить питання щодо безпеки на всіх кордонах НАТО.
Туреччина висунула свої вимоги ще до наступу на півночі Сирії, але це питання виринуло через саміт лідерів країн НАТО, що відбудеться у Лондоні 3-4 грудня. На ньому мають бути затверджені безпекові документи.
Посли НАТО досі сподіваються на компроміс, оскільки Анкарі також потрібне затвердження окремого оновленого військового плану, в якому детально описується, як НАТО захищатиме Туреччину у разі нападу, сказали два дипломатичні джерела.
“Усі критикують їх (турків), але якщо вони поступляться, це стане ціною невтручання в їхню стратегію в Сирії”, – сказало одне з дипломатичних джерел.
Для того, чтобы начать переговоры о заключении нового контракта на транзит российского газа в ЕС через газотранспортную систему Украины российская сторона требует, чтобы Украина пошла на определенные уступки, которые являются нелогичными и унизительными.
Как информирует Цензор.НЕТ, об этом в интервью “24 каналу” заявил исполнительный директор группы “Нафтогаз” Юрий Витренко.
Витренко отметил, что Россия даже не называет переговорами трехсторонние консультации с участием Евросоюза и Украины.
“Они называют это “разговорами”. Россияне говорят, что для того, чтобы настоящие переговоры начались, Украина должна пойти на определенные уступки. Эти уступки, кроме того, что они являются определенным образом унизительными, являются абсолютно нелогичными для Украины. Если, например, Украина не будет иметь возможности защитить свои права, предусмотренные контрактом, обратиться в арбитраж и получить компенсацию в случае, если мы будем правы, а “Газпром” – не прав, то возникает вопрос ценности такого контракта. В чем смысл нам отказываться от вполне реальных $3 млрд?” – рассказал Витренко.
Также по словам Витренко, если Россия все же запустит “Северный поток-2” в 2020 году, то это будет значить что транзита через территории Украины не будет вообще.
“Это будет означать потери для украинской экономики. Это сделает более критические риски безопасности. Поэтому мы делаем все возможное, чтобы сохранить транзит”, – подчеркнул Витренко.
Три года назад я знатно наебенился. Ибо повод был ну ооочень приличный – собака павлова, он же хуавей недоросии, он же телефон недоросии или орсен павлоф не справился с управлением лифта и … И улетел к хуям к сталину на папиздеть и к членину чайку попить.
Вообще моторыло никогда не был тем, кем его показывали пропагандистские сми. До войны он был никем и звали его никак. IQ апездалиссимуса недоросии было как у табуретки : ни высшего, ни среднего образования, нихуа. Стать миллионером или вообще стать кем-то у него было как русни отобрать Аляску, никаких то есть
Но война и роспропаганда сделали свое дело – финно-угр получил шанс стать халифом на час : тело поехало за бабло убивать Украинцев в Украине [за идею не нужно разваливать только – какие нахуй идеи могут быть автомойщика]
Роспропаганда не любит рассказывать о неприятном факте из жизне ватафона, но я напомню – сын гея и лесбиянки по фамилии павлов бросил семью+несовершеннолетнего сына ради того, чтобы поубивать Украинцев за рубли на территории чужого государства. Как по мне, то этот факт минимум гнет скрепы и всю лупит ботинком по ебалу тем, кто несут бредятину про рюцке традыонне ценнасти, которых не существовало никогда и не будет существовать [ скорее кобра начнет жалить вискарем]
Но роспропаганда о вышеупомянутом факте умалчивала и продала ватному быдлу образ пгаааастова поцона из глубинки[ебеней рф], который поехал зашышать норот бимбасы от солдат НАТО, биндер, американцев и прочих мифических сущностей. Быдлос с радостью схавал этот бред, ведь таксофон автомойкович был воплощением мечты каждого ватного придурка : его показывали па тиливизару, он носил камуфляж+он был при бабле, но всего в жизни “добился сам”, “поднялся”,йопт. Зомбанутые видели в образе ватафона свой шанс стать в этой жизни кем-то, а не тупо просить мелочуху с утра на пиувасик. Образ хуаваея дынырийского лепили лучшие политтехнологи рф, именно поэтому у ватанов постоянно было ощущение, что автомойщик, который был на пике славы, одновременно находился так далеко и так близко, шо у ебнутых аж зубы сводило
Только без шакваров тоже не обошлось, ибо имиджмейкеры сына свиньи и собаки немножко переиграли : они громко распиарили свадьбу телефона и шмары по имени Ленка, которая была родом из Донецка[могу ошибаться, не в курсе точно биографии шалавы] и которая носила погоняло Канистра. И похуй шо у таксофона дыныропотамского была официальная жена, а брак с Канистрой был минимум незаконным – для роспропаганды это было самое оно, вкусняшка для быдла. А дальше все в лучших традициях мыльных опер – жаба и гадюка дали потомство, что вызвало охающе-ахающий эффект среди донецких шмар, ведь им показали шо может измениться в жизни, если правильно и вовремя расставить ноги перед оккупантом. Честно, не знаю, кто выростет после спаривания проститутки и ватного автомойщика из ебеней рф, но эту хуйню нужно как минимум утопить, а лучше сжечь [в жопу толерантость]
Правда, после отлета ватафона к сталину, Канистра, дынырийская жона нехило ахуела – собака павлова бабло держал в банке рф и ей, шалаве дынырийской, досталось аж нихуя на палочке со вкусом взрослой жизни, ибо бабло по законам рф перешло официальной жене боевика. Нет, шмара, она же Ленка Канистра, не работает на трассе как раньше, ей досталось кое-что после смерти таксофона. Только это совсем не то, ведь 90% денег, которые нарубал абизян на войне, законно остались той тетке, которая из ебеней рф смотрела на раскрутку автомойщика и являлась его официальной жоной
Честно, когда прошел слух шо таксофон сдох, то тел тупо стал красным : люди из оккупации писали-спрашивали только одно – оно сдохло или нет? Это было похоже на массовую истерию, все было как в Америке после объявления о смерти Бен Ладена. В тот вечер, когда убили свинособаку, в Донецке было легко обнаружить шпийонов Хунты в обычных магазинах : ватаны пиздовали за бухлом шоб набрать бухла побольше и оплакивать, фошизды же пытались не улыбаться как кот, который сожрал ящик колбасы и даже не отрыгнул[жители оккупированных меня поймут]
Мораль. Сдох таксофон, не помогла охрана. Сдох гыви, ему охрана тоже не помогла. Сдох захараст, охрана оказалась бессильна и которого кумом был сам асланбек дудаев, он же сурков.
Я б на месте остальных коллаборантов, которые рангом ниже, задумался : рф вас не защитит. Вы – мясо. О вас даже не вспомнят и забудут через сутки-трое максимум. Я б на вашем месте уебывал с паспортом и семьями на заработки в рф пока не поздно – здоровее будете
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
