Теги Posts tagged with "Путін"

Путін

Тимошенко, це шось середнє між Путіним і Лукашенко.

Борис Немцов….Тимошенко це суміш Путіна та Лукашенко 😉

Gepostet von Кост Черемісінов am Dienstag, 30. Oktober 2018

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Дуже добре пам’ятаю 2008 рік…В червні по 200 доларів Юліна тисяча і «в нас фінансової кризи немає», вже з липня абзац: казна лежить, прем`єр в Росії сміється з Путіним над Саакашвілі що той їв галстук під час збройної агресії, квоти для своїх на експорт сільгосппродукції, кабальна угода з Газпромом, відмова від підписання ПДЧ, таємний союз з комуністами в Верховній раді.

Вибори 2010 : вибори між популізмом і замаскованим в ,, покращення,, тупим примітивізмом. Знову результат початок 2014 на єдиному казначейському рахунку 200 тис.грн. при безмежних боргах, війні, і технічному дефолті.

Ми не будемо наступати на ті самі граблі як би вони не скавуліли і не бісились!!! Ми пройшли ці важкі чотири роки і не збираємося віддавати країну в руки популістам, аванюристам і казнокрадам!!!

Валерій Коровій


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Причини та можливі наслідки загострення ситуації в регіоні

Наприкінці вересня ц. р. виникла низка нових проблемних чинників у розвитку подій на Балканах, що може суттєво ускладнити там обстановку. Насамперед це стосується чергового загострення відносин між Сербією та Косово внаслідок цілеспрямованих провокацій сербської сторони та невиважених дій косовської влади. Так, 25 серпня ц. р. президенти Сербії О. Вучич та Косова Х. Тачі виступили зі спільною заявою щодо можливості зміни кордону (обміну прикордонними територіями, переважно населеними етнічними сербами і албанцями) для «досягнення історичного мирного врегулювання».

На такі оприлюднені наміри негайно зреагували косовські супротивники будь-яких компромісів з Сербією на чолі з радикальною лівонаціоналістичною партією «Самовизначення», які розпочали масові акції протестів у столиці Косова — м. Приштина. На додаток, 29 вересня ц. р. Х. Тачі у супроводі підрозділу косовського спецназу відвідав північні райони краю з метою прояснити ставлення місцевих сербів до ідеї обміну територіями. При цьому він завітав до найбільш чутливої для Сербії зони гірського водосховища Газіводе, що, знаходячись на території Косова, входить до сербської системи водопостачання.

Сербія це використала як привід для створення конфліктної ситуації довкола Косова. Так, президент Сербії О. Вучич трактував візит Х. Тачі разом зі своїми охоронцями на північ Косова як «бандитський напад косовських сил безпеки на сербське населення регіону», під час якого ті зачищали прилеглі шляхи та безпідставно арештовували місцевих громадян, а також встановили свій контроль над об’єктами електростанції та водосховищем Газіводе.

Спираючись на подібні твердження, О. Вучич звинуватив Х. Тачі у свідомих провокаціях та порушенні резолюції РБ ООН № 1244, що дозволяє підрозділам силових структур Косова в’їжджати до північних районів краю лише за схваленням НАТО і повної згоди місцевої сербської громади. Тому він розпорядився підвищити бойову готовність збройних сил Сербії. Своєю чергою, за вказівкою із Белграда, сербське населення прикордонних районів Косова та Сербії розпочало власні акції протестів та блокування транспортних комунікацій.

Такими діями Белград утворив підґрунтя для того, щоб мати підстави для звернення по допомогу до Росії. Це питання обговорювалось на терміновій зустрічі О. Вучича з президентом Росії В. Путіним 2 жовтня ц. р. у Москві, де згідно з офіційним повідомленням, обговорювались перспективи розвитку російсько-сербських відносин, а також актуальні питання міжнародної політики та особливості ситуації, що склалась на Балканах, насамперед у Косово. При цьому В. Путін висловив готовність і надалі надавати всебічну підтримку Сербії, в т. ч. у забезпеченні її безпеки.

Іншим негативним чинником розвитку подій на Балканах став провал референдуму щодо зміни назви Македонії, який проходив 30 вересня ц. р. з метою зняти заперечення Греції щодо вступу країни до ЄС та НАТО (з часу розпаду Соціалістичної Республіки Югославія Греція категорично не сприймає назву такої країни як Македонія, оскільки вона співзвучна з назвою однієї з грецьких провінцій). У голосуванні брали участь 39,6 % населення країни, з якого за зміну назви «Македонія» на «Північна Македонія» висловилося 91,5 %. Разом з тим, референдум визнано недійсним, оскільки за македонським законодавством явка виборців повинна становити не менше 50 %.

З юридичної точки зору референдум був суто консультативний за характером, однак те, що він не відбувся, вважається серйозною політичною колізією. Так, у рамках голосування громадяни Македонії повинні були просто погодитися з європейським та євроатлантичним вибором країни, чого не сталося. Відтепер рішення зі згаданого питання повинен ухвалити македонський парламент. Разом з тим, для цього правляча парламентська коаліція («Соціал-демократичний союз Македонії», Ліберал-демократична партія та «Демократичне оновлення Македонії») не має достатньої кількості голосів. І якщо необхідна кількість мандатів не набереться, правляча коаліція фактично змушена оголосити дострокові парламентські вибори, що може призвести до зміни розкладу політичних сил в країні.

До речі, блокування членства Македонії в НАТО посилює етнічну напруженість в країні. Причиною цього є позиція етнічних албанців, які, становлячи щонайменше 30 % македонського населення, вважають вступ Македонії до НАТО однією з основних гарантій своєї безпеки. З огляду на це, гальмування процесу євроатлантичної інтеграції країни викликає негативну реакцію албанців та може призвести до міжетнічних сутичок.

При цьому наводяться факти, що свідчать про причетність Росії до провалу референдуму. Так, основна політична сила, яка не бажає, щоб Македонія вступила до НАТО, — фанати футбольного клубу «Вадар», що належить російському олігарху С. Самсоненку. Саме за їх провідною участю напередодні та під час референдуму проходили масові молодіжні мітинги з закликами голосувати проти зміни назви країни, проти членства в НАТО і ЄС. Навпаки, вони виступали з гаслами підтримати Росію та особисто В. Путіна. Проти НАТО і ЄС опосередковано виступає і Македонська Православна церква. Досить показові за характером також візити до Македонії ідеологів «русского мира», зокрема О. Дугіна.

Незважаючи на ніби то різні причини та зміст таких подій, вони об’єднуються єдиним чинником, а саме — інтересами Росії. Зокрема, на сучасному етапі Росія прагне:

по-перше, розпорошити зусилля НАТО і ЄС, а також відвернути їх увагу від українського питання, провокуючи напруженість в інших регіонах, у т. ч. на Балканах. При цьому Росія, загострюючи ситуацію, може спровокувати збройний конфлікт, що дозволить розгорнути свої війська на Балканському півострові під приводом надання допомоги Сербії у забезпеченні її безпеки;

по-друге, відновити співробітництво з Заходом, а також отримати потужні важелі тиску на нього на основі спільних дій з стабілізації обстановки на Балканах. В цьому зв’язку Росія робить ставку на критичний характер даного питання для Європи, оскільки виникнення нового збройного конфлікту на Балканському півострові стане значно більшою проблемою для Європи, ніж збройне протистояння в Сирії;

по-третє, створити перешкоди на шляху вступу західно-балканських країн до НАТО і ЄС. Зокрема, у жовтні 2016 року Росія за сприяння Сербії вже намагалася здійснити військовий переворот у Чорногорії, щоб заблокувати її приєднання до Альянсу. Своєю чергою, у своїх діях проти Македонії Росія використовує Грецію (як і Угорщину проти України).

На сьогоднішній день всі ці питання для режиму Путіна набувають особливого значення, що пов’язується з застосуванням США якісно нових, критичної дії санкцій проти Росії. Зокрема, такі санкції запроваджуються США з квітня ц. р. в рамках закону «Про протидію противникам Америки через санкції». Крім того, 27 серпня ц. р. США ввели в дію новий пакет санкцій проти Росії в зв’язку з т. зв. справою Скрипаля та висунули фактичний ультиматум Москві щодо можливості їх суттєвого розширення, якщо російська сторона відмовиться надати гарантії того, що не буде застосовувати хімічної зброї у майбутньому та не погодиться на «локальні перевірки» з боку ООН.

Реалізовувати свій план з дестабілізації обстановки на Балканах Росія почала, щойно розпочалася робота 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Тому події в регіоні дістали більший резонанс. Так, 21 серпня ц. р. міністр закордонних справ РФ С. Лавров здійснив робочу поїздку до Боснії і Герцеговини (БіГ), де зустрівся з регіональними лідерами. Фактично саме після цього прибічники Росії на Балканах і перейшли до активних дій з провокування вищезгаданих проблем на півострові.

Крім того, найближчим часом може виникнути ще одна конфліктна ситуація на Балканах, а саме — щодо Республіки Сербської (РС) в Боснії і Герцеговині. Її ознакою став візит президента РС М. Додіка до Росії 30 вересня ц. р., під час якого його прийняв у Сочі президент РФ В. Путін. Зокрема, не виключається можливість обговорення сторонами сценарію загострення обстановки також і у Боснії і Герцеговині у спосіб порушення М. Додіком питання виходу Республіки Сербської зі складу БіГ та її приєднання до Сербії. У 2017 році М. Додік вже оприлюднював подібні наміри.

Як завжди, свої заходи з провокування напруженості на Балканах Росія супроводжує черговою демонстрацією сили. Так, 1 жовтня ц. р. на території Сербії розпочалися спільні російсько-сербські льотно-тактичні навчання «БАРС-2018». За участю літаків МіГ-29 та вертольотів Мі-8 опрацьовуються питання перехоплення повітряних цілей, нанесення ударів по наземних об’єктах та висадки повітряного десанту. До речі, аналогічні навчання «БАРС-2016» проводились і на фоні спроб військового перевороту в Чорногорії.

В цілому все це свідчить, що Росія надає особливого значення Балканам у своєму протистоянні з Заходом. Успіх її стратегії на балканському напрямі може створити суттєві проблеми як Європі, так і США, що матиме негативні наслідки і для України. З огляду на це, поточним подіям на Балканському півострові слід приділяти особливу увагу, щоб своєчасно запобігти загрозам щодо нашої держави.

Іван Січень


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Навіть після свого розвалу вона не хоче відпускати нас із своїх обіймів. І у цьому плані українці, грузини та молодовани, справді є народами-братами. У нас спільні погляди на наше майбутнє, ми разом рухаємося у сторону західної цивілізації, до Європейської спільноти, до НАТО.

На жаль, наші проблеми так само подібні: підтримка Москвою сепаратистських груп, окуповані Москвою території, постійний тиск Кремля на всі сфери життя. Напрацьований нашими країнами досвід боротьби у цьому протистоянні безумовно може бути корисним для всіх народів, які обрали свободу та незалежність на противагу московській деспотії.

На данном изображении может находиться: 2 человека, люди улыбаются, люди стоят, обувь и на улице

Сьогодні Москва та її керівники все менше приховують свої реваншистські плани та наміри відновити якщо не сам Радянський Союз, то абсолютний вплив на наші народи, на наше життя, на наше майбутнє. З цією метою росіянами створено потужний пропагандистський апарат, аналогів якому у світовій історії ще не було. Гітлеру і Геббельсу і не снилися такі можливості, якими сьогодні користується Путін.

1. Високотехнологічні засоби масової інформації, насамперед телебачення. Ще кілька років тому знімальні групи російського телебачення миттєво з’являлися у будь-якій точці України.

2. Цілодобова робота в інтернеті армії ботів, що практично окупували форуми на сайтах, оприлюднюють потрібні коментарі на усіх рейтингових ресурсах.

3. Підпорядкування собі через посередників кількох рейтингових національних каналів, які поступово перетворилися на рупори путінської пропаганди.

4. Робота десятків, якщо не сотень, інтернет – ресурсів та інформаційних агентств, які або взагалі не реєструються або заховані під виглядом приватних підприємств. І все це на фоні неймовірних фінансових вливань у цю сферу.

Масштаби московського впливу на інформаційну сферу, і не лише України, справді вражають. Сьогодні Кремль має достатньо можливостей, щоби розповсюдити в короткий термін в інформаційному просторі будь-яку, навіть найабсурднішу, інформацію. Дискредитація лідерів країни або напрямків української політики здійснюються щодня і на плановій основі, при чому як всередині країни, так і за її межами. Всі українські експерти називають це одним з найбільш важливих елементів гібридної війни, яку Москва веде проти нас.

Цікаво, що усвідомлення цього факту в Європі та світі прийшло не відразу. Масштаби втручання та нахабство, з яким Москва атакує громадську думку, справді занадто неймовірні, щоби повірити у їхню реальність. Дуже часто колеги з Європи, яким ми розповідали про російську експансію та тотальний вплив кремлівської пропаганди на телерадіопростір та інтернет, підозрювали нас у перебільшеннях та пересмикуваннях. І лише останнім часом, після того як стали очевидними масовий підкуп низки європейських політиків, після того як стали відомими факти втручання Москви у вибори президентів, парламентів, референдумів по всьому світу (при чому навіть в самих передових країнах Заходу), лиш тепер до світової спільноти приходить розуміння, з чим ми маємо справу. Ми – це Україна, Грузія, Молдова, інші країни, які були полігонами для перевірки москальських методик оболванювання, що тепер використовують по всьому світу.

Ми маємо справу із злочинним, абсолютно аморальним режимом, мета якого через хаос, брехню, конфлікти всіх з усіма, домогтися світового панування. З цією метою використовують всі законні і незаконні методи. Використовуються демократичні механізми та недоліки правового поля наших держав. Використовуються підкуп, погрози та шантаж. Скільки ми вже бачили «чарівних» у лапках перетворень колись чесних патріотів у розповсюджувачів путінської ідеології. Достатньо згадати міжнародну кампанію за звільнення з путінської тюрми Надії Савченко. Вона була кумиром та героєм України. І українцям знадобилося небагато часу, щоби зрозуміти, що це москальська зозуля, впарена нам Москвою, як фальшивий кумир. Так працює ця машина. Кого рублями, кого залякуванням, кого обіцянками розкрити особисті таємниці, людей змушують зраджувати національний інтерес та працювати на ворога. Всі ці історії про Штірліца, шпигунів, Петрова і Боширова, на жаль давно перестали викликати сміх. Це жорстока реальність у виконанні божевільного сусіда, який використовує будь-які механізми для удару по демократичному суспільству.

В Україні для цього масово вкидаються тези про відсутність права українців на свою, а не московську церкву. Тези про «громадянський конфлікт» на Сході України. Про «законне право» Росії на Крим. Про провал всіх реформ, які проводять Президент Порошенко та уряд. Все це супроводжується постіними кампаніями дискредитації конкретних політиків, паплюження західних цінностей, поширення абсолютно ідіотських чуток, які через масовість та різноманітність подачі багатьма каналами люди сприймають як правду. Згадати, лиш тему малайзійського «Боїнгу». На промосковських ресурсах літак був збитий то українським штурмовиком, то українською ракетою, то з української території. Кожен новий фейк суперечив попередньому, але при такому пресингу, коли така псевдоновина лине, як кажуть, з кожної праски, здатність людини критично мислити просто часто виключається. Фейки живуть переважно недовго, але чорну справу сіяти зневіру та незадоволення вони виконують.

Отже, чи все аж так для нас погано та безнадійно? Звісно, ми не маємо і десятої частки тих ресурсів, якими володіє Московія. Проте певні методи успішної протидії російський пропагандистській машині в Україні напрацьовані. Зрештою, і маленький Давід колись переміг Голіафа. Просто треба підбирати асиметричні, але ефективні заходи. У гібридній війні можна перемогти гібридними методами.

Отже, що ж з українського досвіду боротьби з московським інформаційним пресингом можна рекомендувати?

1. Застосування режиму санкцій до російських засобів масової інформації. Ворог, а саме так ми називаємо Московію останніми роками, чекає від нас пасивного захисту, звертання до судів та регуляторів, де будь-які справи через бюрократичні процедури можуть розглядатися роками. Агенти Кремля, як у середині країни, так і в Європі, не втомлюючись заявляють про свободу слова та міжнародні стандарти. Тому ми прийняли політичне рішення і тепер діяльність практично всіх провідних пропагандистських ресурсів Путіна в Україні обмежена або прямо заборонена. Тим “корисним ідіотам” на Заході, які разом з Кремлем протестують проти “утисків свободи слова” в Україні, ми терпляче роз’яснюємо, що воююча країна вправі захищатися так, як може. А те, що більшість російських засобів масової інформації – це не медіа, а пропагандистські рупори, нарешті побачили і в США, і у Франції, і у Великій Британії.

2. Продовження традицій Майдану та прямий вплив народа на формально українські, але прокремлівські ресурси. Так, ті, хто працює на телеканалах “Інтер”, Newsone, “112 Україна” мають прекрасні зарплати. Воно і ясно, грошей в Москві на підрив порядку у сусідніх країнах не шкодують. Але те кислотне середовище, яке створилося в українському суспільстві відносно цих ресурсів, тримає їх на певному поводку. Порядні люди на ефіри туди не ходять, їхніх репортерів скрізь виштовхують, а подекуди і б’ють прості громадяни. В інший час ми всі сприймали такі речі як неприпустимі. Але в умовах, коли протягом 4 років 8% території України є окупованими, коли щодня з фронта приходять звістки про смерті наших військових від рук російських найманців, таке ставлення до зрадників свого народу – це саме просте, що вони можуть очікувати. Свіжий приклад гібридних методів у гібридній війні: в Україні група громадських активістів підготувала петицію до українського парламенту про припинення діяльності телеканалів Newsone та “112 Україна”. Вона за лічені години зібрала необхідні 25 тисяч голосів іІ парламент підтримав цю вимогу. Невдовзі рада національної безпеки та оборони України прийматиме рішення про заборону їх діяльності. Так, це політичне рішення, але по суті це чудова ілюстрація можливостей прямої демократії .

3. Робота правоохоронних структур, спрямована на притягнення до кримінальної відповідальності працівників тих медіа, які надавали допомогу Москві в інформаційній війні. Нещодавно був затриманий керівник українського представництва інформаційного агентства “РИА Новости”, який під час окупації росіянами Криму виконував інформаційне забезпечення цього процесу і за вказівками з Москви свідомо поширював фейки. Зараз триває слідство, його звинувачують у державній зраді. На його захист відомий кремлівський пропагандон Дмитрий Киселев намагався розгорнути кампанію захисту в Європі, проте невдало. Там вже добре розуміють з ким мають справу і особливо не підтримують росіян. Путін п’ять разів публічно на міжнародних зустрічах заявляв, що це неподобство і нещасного Вишинського судять ні защо. Але і президент Франції Макрон, і канцлер Німеччини Меркель лиш широко позіхали.

4. Розвиток національної мережі засобів масової інформації та українського сегменту Інтернету. В Україні було створене міністерство інформації, яке багато хто спочатку критикував. Говорили, що так ми скотимося в тоталітаризм. Але нічого такого не сталося. За підтримки міністерства створено десятки інформаційних майданчиків, з яких до людей доводить реальна, невідредагована Москвою інформація, розвінчуються фейки кремлівської пропаганди. І зараз можемо констатувати, що його робота приносить свої плоди. Монополія Москви помалу йде у минуле.

Звичайно, ці зусилля ще не вирішують проблему повністю. Але голос Москви в Україні звучить сьогодні на три порядки тихіше, ніж це було 5 років тому. Той беззаперечний контроль, який москалі мали ще зовсім недавно, змінився на інформаційний паритет, який поступово прогресує на користь України.

Друзі. Нас попереду чекає ще дуже багато боротьби, в якій будуть і поразки, і втрати, і помилки. Але головне вже є – ми вистояли, не скорилися, здобули підтримку цивілізованого світу. Дякуючи вашій мужності, дякуючи хоробрості українських солдат на Донбасі, агресор зрозумів, що його час минув. Він ще дуже сильний. поки що. Наша справа не здаватися. І ми обов’язково переможемо.

Слава Україні!

На данном изображении может находиться: 1 человек, костюм

Андрій Немировський


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Радник Путіна і за сумісництвом куратор війни на Донбасі Владислав Сурков організував таємну зустріч з ватажками “Л-ДНР”. Згідно інсайдерської інформації, зустріч була проведена для обговорення майбутнього

Від ранку до вечора на провідних каналах країни Дмитро Гордон «консультує» українське суспільство. Від співів, танців, мови і культури – до виборчих стратегій, державної безпеки та економічного зростання. Жодна тема не залишиться непроговореною, жоден політик — непрокритикованим. Здається, цьому чоловікові купили VIP-перепустку на українські телеканали — і дуже ймовірно, що неспроста.

Гордон затято критикує владу. Гордон в курсі усіх її промахів, зрад і підленьких планів. Гордон завжди знає, як варто було зробити краще і хто винен у тому, що стало гірше. Зважаючи на це, логічно було б подумати, що Гордон збирається повернутися у політику, будуючи свій рейтинг саме на ненависті до нинішнього режиму. Але ж ні, журналіст привселюдно сперечається на $100 000 і запевняє, що ніколи не піде у нардепи.

Попри те Гордон завжди знає те, чого не знаєте ані ви, ані весь український політикум, бо про це йому сповіщає утаємничене «джерело». Але що ж воно? Що за чоловік цей Дмитро Гордон, який із повелителя київських відьом за такий короткий час перетворився у «професійного політтехнолога», такого-собі арбітра сильних світу цього? Хто наділив його цими повноваженнями і для чого воно йому здалося?

Від відьом і ворожок – до Кобзона, Кучми та Медведчука

Ще в 90-х Гордон записався у повелителі нечисті. Близько сотні вправних ворожок, цілителів, екстрасенсів та іншого бруду роками «косили бабло» для свого поводиря в організованому ним «Центрі народної медицини «Доля». Як розповідали українські ЗМІ, тоді Гордон жменями понаставляв своїх ворожок по усій країні, а більшість прибутку із їхнього промислу згрібав до власної кишені. Останнє, до речі, швидко розвалило його відьомську імперію. Колишні підопічні-шарлатани почали тікати від шефа, за що отримували величезні проблеми. Дійшло до того, що відьмаки подалися із заявою до правоохоронних органів, проте натомість отримали ще більші негаразди. Гордон вихвалявся своїми зв’язками, запевняв, що купить всю судову систему за кілька рублів… І врешті – помічник однієї з цілительок, який розповів журналістам правду про бізнес Гордона, загримів під арешт за міфічними звинуваченнями.

Проте і до самого Гордона іноді таки добиралася справедливість. Програвши величезну кількість судових позовів і не сплативши за жодним з них, Гордон нагріб стільки проблем, що був змушений закрити «Бульвар» взагалі. Відкрив, щоправда, у тому ж році газету «Бульвар Гордона».

Притисли Гордона і на його коханій Росії. З приходом до влади Путіна добрий дядя Кобзон, який став лобістом Гордона, втратив впливи. Як наслідок, гадалок-екстрасенсів довелося передислокувати назад в Україну, а тих, що спробували знову назбирати грошей уже біля Путіна – витягати з в’язниць. Після того ФСБ отримала докази Гордонових спекуляцій, а сам він вирішив без особливих потреб в РФ не світитися і з тамтешньою владою не любитися.

Йосифа Кобзона називають «хрещеним батьком» російської мафії

Через деякий час Гордон заповзявся лікувати українське суспільство терапевтичною методикою «КСД». Гарантій результату у нього не було, як і права на ті «хвильові дослідження». Автор технології професор Дяченко подав на гордонівську «Долю» до суду, суд виграв і позбавив журналіста ліцензії на будь-яку медичну діяльність.

Восени 2013-го для свого піару Гордон вирішив скористатися ще й хвилею Євромайдану. Обізвав себе українським патріотом, але суті того патріотизму, на жаль, не догнав. Під час голосування Київради за перейменування Московського проспекту на проспект Бандери – дав голос «проти», обізвавши борця за волю України «нацистським прихвоснем».

Варто зазначити, що любов до московських залишків не обмежилась одним проспектом у Києві. Не так давно Гордон знімався у епізодичній ролі фільму російського режисера Іллі Хржановського «Дау» – про відомого радянського фізика Лева Ландау. Там у компанії українофобів Добкіна та Шуфрича, вбраний у совєцьку форму, він зображав комбрига Радянської армії.

Пов’язане зображення

Можливо, десь поміж відьмами і загубилось Гордонове «джерело» правдивої інформації. Але, кажуть знаючі люди, є більш реалістичний варіант – «добрі дяді», які використовують журналіста як кишенькового спікера.

За словами політолога Олега Соскіна, «сходинками» для підняття Гордона стали вдалі знайомства із відомими радянськими діячами:

«Гордонові дуже допомогло знайомство з колишнім головним редактором «Огонька» Віталієм Коротичем. Згодом напрацювати важливі контакти дозволила газета «Бульвар». Там він зібрав команду із дуже специфічних осіб, а особливо пригодилася нинішня «главная вєдьма сталіци» Тетяна Лузіна.

«Через іудейство Гордонові були відчинені усі двері»

Він став набирати популярності, протягом деякого часу позиціонував себе як «посильний теорії єгипетської піраміди», вдарився в езотерику. А згодом добрався до зірок і верхівки політикуму. Вийшов на Яна Табачника, зібрав собі цілу імениту картотеку. Дістався і до Кобзона – «смотрящого» за організованою злочинністю у країнах пострадянського простору, одного із «суддів, який вирішив тут рішати діла». Врешті, Гордон став «своїм». Він перебував у дуже тісних стосунках із Кучмою, отже – й з Медведчуком. Звідти і безліміт на «Ньюзвані» та «112-му».

Результат пошуку зображень за запитом

«Хасидське лоббі намагається зробити з Гордона арбітра»

Сьогодні ж хасидське лоббі, яке контролює усю Україну в різних виразах та іпостасях, намагається зробити з Гордона арбітра – людину, яка дозволятиме собі гучно, яскраво і не завжди виправдано критикувати кожного політика. Сам Гордон насправді не має особливої ваги. Він просто спікер, який метається між різними хасидськими групами. Так, він дуже розумний, аналітичний, впливовий, але він не використовує це для України. Він патріот ашкеназі, але поки прихований, одягнений в шкуру вівці».

Політичний експерт Володимир Манько так само не виключає зв’язків Гордона із Віктором Медведчуком:

«Гордон людина дуже знана, має багато контактів, зокрема в Ізраїлі. Тому не можна виключати, що сили різного гатунку намагаються використати його в своїй грі. Та ж сама російська сторона бачить, що в Україні сьогодні в неї залишилося невелике поле для маневру, мало політиків і політологів, які йдуть на співпрацю. Саме тому вона не гребуватиме тими діячами, як Гордон, які нібито на словах прозахідні, а з іншого боку дуже прив’язані до РФ.

«Багато аналітиків кажуть про те, що він є агентом російських спецслужб»

Гордон намагається заперечити це, багато говорить про «агентів ФСБ», які, за його словами, досі сидять по всій Україні. Але, знаєте, багато аналітиків кажуть про те, що сам він є агентом російських спецслужб, який таким хитромудрим чином діє в Україні».

Разом з тим, на думку політичного діяча Володимира Цибулька, Гордон — це щось на кшталт Добкіна чи Кернеса. Ніби й політик (адже був депутатом Київради), але при тому нічого самостійного і особливого. А ще він має вроджене відчуття інформпровокативності. Здебільшого ці провокації проходять в холосту, але деякі таки вистрілюють і роблять об’єктом цікавості для суспільства його, а не той нібито «вибуховий» сюжет. Звідти й пішли його заяви про «агентів ФСБ» в Україні:

«Потенційна партія, яка може притягнути Гордона на наступних виборах – «За життя» Рабіновича та Мураєва. Там уже з’явилися на орбіті Євген Червоненко та Нестор Шуфрич, а Гордон від них нічим особливим не відрізняється.

«Своїм «Бульваром» Гордон якорив Україну у російському культурному полі»

Крім того, Гордон добре вписується туди своїм світоглядом, адже протягом тривалого часу експлуатував пам’ять пострадянського українця на всілякі радянські «культурні феномени». На цьому він розбудував свій «Бульвар» і саме цим виданням якорив Україну у російському культурному полі».

Підтримує цю думку і Герой України Степан Хмара. За його словами, справжній український патріот не може погодитися з поглядами Гордона щонайменше на дві речі:

«По-перше, Гордон вперто дотримується совкового брехливого трактування діяльності українських націоналістів, зокрема лідерів Української Повстанської армії. А ще він користується переважно російською мовою. В наших умовах – це інструмент, який грає на руку явно не Україні. І це неприпустимо».

Бузина, Шеремет і…Гордон?

Закріплювати результати своєї «політтехнологічної» діяльності Гордон зібрався в особистому спілкуванні з народом – на «творчих вечорах» у найбільших містах України. І саме ці «творчі вечори» він уміло перетворив на масштабну піар-кампанію, яка окрім слави власній персоні спрямована на очорнення найбільш незручних для нього політиків. Перші в списку, закономірно, знову опинилися українські націоналісти.

Днями у здачі Кримського півострова Російській Федерації журналіст звинуватив…Олега Тягнибока. І, може, ця нісенітниця залишилася б непоміченою, якби Гордон не почав розвивати на її основі дуже веселе шоу.

На 6 березня Гордон запланував свій «творчий вечір» у Львівській філармонії. Представники кількох патріотичних організацій Львова напередодні заявили, що домагатимуться скасування цього заходу через проросійську позицію журналіста. Під час прес-конференції 26 лютого керівник львівської обласної організації «Сокіл» Богдан Федун нагадав, що Гордон виступив у Києві проти перейменування вулиць на вулиці Степана Бандери та Романа Шухевича, а також неодноразово виступав проти декомунізації, тому він не має права тепер виступати у Львові.

У відповідь на це Гордон під час прес-конференції Президента Петра Порошенка 28 лютого попросив у гаранта захисту від «бійців Тягнибока» (активістів «Сокола», – ред.).

«Тягнибок у відповідь на моє звинувачення (у здачі Криму) наказав своїм бійцям організації «Сокіл» блокувати мій творчий вечір у Львівській філармонії. То чи здатна держава захистити своїх громадян від цих напівпідпільних незаконних формувань, які мають зброю? Чи здатна держава гарантувати мою особисту безпеку під час того творчого вечора?» – запитав тоді Гордон у Порошенка.

Відповідаючи на це, Президент зазначив:

«Якщо у пана Тягнибока є бажання влаштувати протест – то це його право. Ми вільна демократична держава. Але якщо хтось буде використовувати незареєстровану зброю, за це буде невідворотне покарання».-http://vgolos.com.ua/articles/gordon__patriot_ashkinazi_u_shkuri_vivtsi_305545.html

Після усього іронічно відреагував і Богдан Федун:

«Як керівник ВГО «Сокіл» Львівщини, заявляю! Незареєстрованої зброї у членів нашої організації нема! Запитання пану Президенту: А із зареєстрованої зброї цього го*дона валити можна?»

Однак, як виявилось, жартів «правдоборець» Гордон не розуміє – про це свідчить його масштабна істерична реакція. Разом з тим, навіть зі свого ницого страху він намагається здобути дивіденди, конвертуючи його  у нову провокацію. Найімовірніше – заздалегідь продуману і сплановану.

«Мені болить власна доля. Я не хочу розділити її з Бузиною чи Шереметом. Я звернувся з листом до Авакова і Князєва, я напишу Грицаку, я розішлю листи послам іноземних країн. Я не буду мовчати і я не буду чекати, доки мене завалять», – заявив Гордон у прямому ефірі одного з українських телеканалів.

Здавалося, такі «іудейські» старання мали б принести Гордонові певний результат. Але сите владними побрехеньками українське суспільство гідно оцінило цей дешевий цирк «повелителя відьом».

Яна Федюра, «Вголос»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На акції під посольством Росії присутні декілька десятків людей. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на УНІАН.

У Києві під будівлею посольства Росії відбувається акція пам’яті загиблих українських військових в Іловайську у 2014 році. Про це повідомляють у Facebook учасники акції та очевидці. На акції під російським посольством присутні декілька десятків людей. Вони тримають у руках прапори України і плакати. Організатори акції виклали під посольством РФ хрести з фотографіями військових, загиблих в Іловайську.

“Путін і керівництво РФ мають відповісти за Іловайськ, Лутугіно, Дебальцеве, за тисячі вбитих і поранених українців, за десятки зруйнованих сіл, за вбитих дітей, цивільне населення , за розстріляних в коридорах смерті наших військових.

Хлопці, дякую за акцію. За те, що на плакаті написаний правильний адресат. Набридли всі ці ялові заклики і виклики – на партійних з‘іздах, концертах, мітингах- з вимогою звільнити українських політв‘язнів, закінчити війну, але без адресата. Прізвище Путін сором‘язливо на цих партійних тусовках і концертах замовчують. Військові не мовчать. Вони точно знають ім‘я вбивць. Вклоняємося пам‘яті всіх загиблих, пишаємося всіма, хто вижив. Не забудемо вбивцям і не простимо.” – написала на своїй сторінці у фейсбук перший заступник Голови Верховної Ради України Ірина Геращенко.

Учасники вимагають «покарати президента РФ Володимира Путіна» за загибель українських бійців в Іловайську у 2014 році. Довідка УНІАН. 28 серпня 2014 року українські війська, які складались переважно із добровольчих батальйонів, потрапили в оточення в Іловайську Донецької області . За даними СБУ, під Іловайськом на той час перебували 3,5 тис. російських військових.

У ніч на 29 серпня президент РФ Володимир Путін звернувся до бойовиків з закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, які опинилися в оточенні.

            

29 серпня вранці українські військові двома організованими колонами почали рух з міста за попередньо узгодженими з російською стороною маршрутами. Обидві колони під час виходу з міста були розстріляні бойовиками та російськими регулярними військами.

     

Під час Іловайського котла загинули 366 військових, ще 429 – дістали поранення різного ступеня тяжкості, а близько 300 – потрапили у полон. Вісім українських бійців, які воювали в оточенні під Іловайськом у серпні 2014 року, вже три роки залишаються у полоні бойовиків.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сенсація! Медведчук погодився увійти в команду Рабиновича. 

А хто досі не знав, що Рабинович давно вже став проектом Медведчука? Тому нинішній шум від Рабиновича про те, що Медведчук увійшов в його команду – це всього лише шум, але за цим шумом є ряд важливіших непомітних деталей.

Колись один англійський історик сказав, що російські спецслужби дуже ліниві, бо вони не вигадують нічого нового і використовують старі лекала. Це повністю підтверджується, коли слухаєш новітні тези Рабиновича і його нову програму.

Отже, що вчора сказав Рабинович, коли презентував свою програму? Він сказав, що треба запитати в людей, куди нам рухатися далі. Я не буду вдаватися в довгі подробиці того, чому це не найкраща з усіх ідей, але хочу всіх повернути в 2012 рік, коли Медведчук спільно з комуністами почав проект «Референдум» з таким самим формулюванням: куди нам далі рухатися.

Я хочу всім нагадати, що на зустрічі в Хельсінкі Путін почав говорити про референдум для українців. Мабуть, також, щоб підказати куди нам рухатися далі.

Тому, можна не сумніватися: зараз з усіх говноящиків на нас посиплеться злива маразму про те, що тільки завдяки референдуму ми станемо щасливі, а війна розсмокчеться. Навіщо потрібен референдум? Та тільки для одного: щоб колоти суспільство і знову повернути тему мови і інших подразників у суспільну дискусію. Плюс, щоб створити федерацію.

При цьому головна інтрига залишається лише в тому, чи ляже під Рабиновича Дьовочкін і Ахметов. Без Інтера і каналу Україна Рабинович не зможе «полетіти». І тут, очевидно якраз і знадобиться Дамоклів меч санкцій, якими нас поки що лякає Путін. Санкції найболючіше ударять по металургам, енергетикам в хімікам. І це може стати хорошою стартовою історією для переговорів.

Ну а те, що фірми, які ніби то близькі до Медведчука також втратять величезну долю імпорту авто газу і нафтопродуктів особливо ніхто не говоритиме. Страх санкцій страшніший за самі санкції.

Чи можуть Ахметов і льовочкін вистояти? Теоретично так. Але тут має дуже тонку гру зіграти влада. І це питання уже не стільки виборів, скільки збереження курсу держави.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Жодного разу не згадала про російську агресію і факт окупації

Лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко продовжує відверто поширювати тези російської пропаганди. В ефірі телеканалу UA:Перший вона звинуватила Президента України у нібито бажанні розв’язати війну в країні, продублювавши меседжі «кремлівських темників».

«Порошенко хоче ініціювати початок війни в Україні, щоб додатково були захоплені території України. Він хоче вводити надзвичайний стан, щоб не проводити в країні вибори», – заявила Тимошенко.

Водночас у своїх заявах лідер «Батьківщини» жодного разу не згадала про російську агресію і факт окупації української території саме з вказівки Путіна. Бойовиків Тимошенко м’яко називала «людьми, які очолюють ЛНР і ДНР». Тобто за логікою Юлії Володимирівни, окупувала Крим та вбиває українців на Донбасі не сусідня держава, а «незрозумілі люди». Таким чином, у Тимошенко вистачає нахабства, щоб в ефірі українського телеканалу визнавати терористів за «законні республіки».

Цікаво, що слова Тимошенко чітко дублюють останні тези Кремля. Зокрема, напередодні офіційний представник Путіна Дмитро Пєсков заявляв про те, що Україна нібито планує «розв’язати війну».

Слова Тимошенко вже викликали хвилю обурення серед українців. Так, віце-спікер парламенту Ірина Геращенко зауважила, що війна вже давно точиться, і Тимошенко б знала про це, якби хоч раз відвідала Донбас.

«До уваги опозиційних політиків, які жодного разу не були на фронті. Війна вже йде, якщо ви у вашій Кончі-Заспі цього не знаєте. Україна і український президент ні на кого не нападали. Зате РФ і ваш друг російський президент Путін напали на Україну, анексували Крим, окупували частину Донбасу», – зазначила Геращенко.

На маніпулятивні вислови Тимошенко звернув увагу і голова парламентської делегації в ПАРЄ Володимир Ар’єв.

«Все стає відвертим: Тимошенко не просто повторює давні тези російських пропагандистів про Порошенко і війну. Вона чітко повторює свіжі вчорашні меседжі від путінського сайту Украина.ру, який є центром розповсюдження пропаганди РФ проти України», – написав Ар’єв на сторінці у Facebook, підкріпивши свої слова відповідними скріншотами.

Шоковані заявами Тимошенко й українські журналісти. На думку головного редактора інтернет-видання «Цензор.Нет» Юрія Бутусова, після цього лідера «Батьківщини» можна сміливо вважати проросійським кандидатом в президенти України.

«Може, варто було б разок на фронт з’їздити і подивитися, хто з ким воює?», – запитує у своєму блозі Бутусов.

«Юля хоче в Лук’янівку. Треба їй допомогти туди потрапити. За цю сьогоднішню заяву. Політик, який робить такі заяви, або має факти, і ми їх маємо бачити і оцінювати, або сидить за гратами як провокатор і московський агент», – обурюється журналіст Вахтанг Кіпіані.

На думку активістів, заява Юлії Тимошенко – це не просто неадекватність, а чіткі дії в руслі російської пропаганди, і якщо вона не спростує свої слова, то остаточно закріпить за собою статус російської маріонетки.

Журналісти пригадали Тимошенко, що за останні чотири роки у російсько-українській війні загинуло понад 10 тисяч людей. Тож такі заяви є блюзнірством і зневагою до їхньої пам’яті. У політика вимагають вибачень перед родинами тисяч загиблих українців.

Нагадаємо, що партія «Батьківщина» вже неодноразово ухилялась від засудження російської агресії. Зокрема, Юлія Тимошенко була відсутня під час голосування за закон про реінтеграцію Донбасу, який оголошує Росію країною-агресором.

from-ua.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Про те, чого чекати від Путіна на Донбасі

Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив про «надії та шанси» на те, що «найближчим часом» Москва під впливом міжнародного тиску може поступитися, і Україна зможе повернути окуповані території Донбасу. І таке повернення Україна може здійснити без застосування військових – за допомогою поліцейської операції, при цьому чисельністю лише в 2 тис. осіб.

Гадки не маю, про що говорить Арсен Аваков. Можливо, в нього є якась інформація. Ніякі внутрішні та зовнішні фактори не говорять мені про те, що ситуація, в якій Путін під міжнародним тиском віддасть Донбас, в принципі можлива. Навіть не в найближчому часі, а взагалі – хоч в якому-небудь.

Не можу собі уявити й проведення такої поліцейської операції на Донбасі. Востаннє, коли знімали Ігоря Плотницького в так званій ЛНР і там був «переворот», внутрішні заворушення, відразу зайшло шестеро російських батальйонних тактичних груп, які стали на лінію розмежування. Ми вже маємо перевірочну реакцію Кремля на можливі спроби української армії щодо визволення Донбасу. У такому масштабі піврічні події – ще свіжі.

Виходить, є ознака того, що за найменшого натяку на звільнення Росія негайно введе свої війська і буде «нормальна» війна: регулярна армія на регулярну армію. Ми, звичайно, когось там поб’ємо та навіть просунемося вперед, але великою ціною, і точно про звільнення Донбасу не буде йти мови.

А от щоб поліцейські сили без ЗСУ… Ну, я не знаю. Можливо, Господь Бог шепнув Авакову щось таке, чого ми з вами не знаємо. Це нереально з будь-якої точки зору. Навіть якщо завтра росіяни з якоїсь причини виведуть свої війська з Донбасу, все одно сама лише поліція не впорається. Коли Аваков говорить про 2 тисячі осіб, я взагалі не розумію, що мається на увазі. Як мінімум цю місію потрібно буде прикривати уздовж державного кордону Збройними силами України. Тому що сьогодні росіяни вийшли [з Донбасу], а завтра захочуть зайти. Потрібно встановлювати гарнізони українських Збройних сил, щоб ситуація не повторилася. Загалом, це дуже дивна заява.

Що стосується ймовірних дії Кремля у зв’язку з чемпіонатом світу з футболу, то ми пам’ятаємо, що нещодавні дві війни – грузинську і захоплення Криму – Путін прикривав якраз спортивними змаганнями міжнародного масштабу, двома Олімпіадами. Нам варто перебувати в стані підвищеної готовності на період чемпіонату світу. [Голова СБУ Василь] Грицак заявив у Берліні, що можливі провокації на російській території, в яких звинуватять українців і які створять прецеденти для вторгнення, загострення або якогось удару заради відплати.

Увесь час існування путінського режиму показує, що періоди проведення спортивних змагань є вкрай проблематичними і потребують підвищеної уваги. Складно сказати, як себе поведе Путін, тому що рішення ухвалюються в одній голові, і ще ніхто не навчився туди заглядати. Але можна говорити про певні тенденції і навіть імовірності. Точно можна сказати, що у Росії немає жодного приводу знижувати інтенсивність бойових дій на Донбасі.

Чи в у неї підстави загострювати її – це велике питання, дискусійне. Але точно не знижувати. Вони будуть «гріти» процес: їм потрібна млява війна. Тому що розігрітий військовий процес означає розігрітий політичний процес – щоб були переговорні позиції, було про що торгуватися, щоб з ними весь час перемовлялися. У них для цього, по суті, один інструмент – активна війна на Донбасі. Ну і ще сирійська війна…

glavcom.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

За чотири роки до України повернулися вісім ув’язнених. Але досі немає майданчика, на якому б бодай обговорювалося питання в’язнів Кремля.

Вчора український політв’язень Олег Сенцов оголосив голодування з вимогою до російської влади відпустити всіх утримуваних допоки Росія не відпустить всіх утримуваних українських політичних в’язнів.

За 5 років російської військової агресії крім захоплення територій ще витворила міф про українських “злочинців”, які їдять малят і зазіхають мирне життя їхньої країни. Але довгий час всі ці історії були в тіні однієї – Надії Савченко.

Як розкручувався маховик російської пропаганди, що цьому намагалася протиставити Україна і коли звільнять українців з-за російських ґрат – розбирався Insider.

“Терористи”, “каратєлі”, “екстремісти” й “шпигуни”

“Я, Сенцов Олег, громадянин України, незаконно засуджений російським судом, перебуваючи в колонії міста Лабитнангі, оголосив безстрокове голодування з 14 травня 2018 р. Єдиною умовою її припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, які знаходяться на території РФ. Разом та до кінця! Слава Україні”. Ці рядки 16 травня цитували всі українські медіа.

Сенцов, певно, після Надії Савченко, є чи не найбільш відомим політичним в’язнем, якого утримує Росія. Чоловік потрапив до “першої хвилі” затриманих українців. Разом із ним у травні 2014-го в Криму затримали антифашиста Олександра Кольченка, активіста спротиву російській окупації Геннадія Афанасьєва та викладача Сімферопольського інституту культури Олексія Чірнія. Це були перші “політичні” українці, за яких взялася російська правоохоронна система. Їх звинуватили у створенні організованої злочинної групи і підготовці терактів на 9 травня. За рік “терористи” отримали вироки із термінами ув’язнення від 7 до 20 років. І якщо Геннадія Афанасьєва Україні вдалося повернути, то з Сенцовим справи значно складніші. На його підтримку, свого часу, виступали відомі світові режисери й актори, його прізвище неодноразово звучало на міжнародних форумах. Врешті, вже близько півроку у правозахисних колах ходять чутки, що українського режисера мають обміняти й повернути на Батьківщину. Але далі розмов справа поки не йде.

Не краща історія й у фігурантів ще однієї групи справ – “Кавказької” та “військової”. Приблизно в той же час, коли на анексованому півострові затримують “терористів”, російська пропаганда починає створювати образ “каратєлєй”. У березні затримують одного з лідерів УНА – УНСО Миколу Карпюка. У червні в полон потрапляє Надія Савченко, але доволі швидко її передають росіянам. У серпні за ґрати потрапляють Станіслав Клих та Сергій Литвинов. Російські слідчі органи формують дві абсурдні справи. За однією із них звинувачують Карпюка і Клиха в участі у Чеченській війні 1994-1995 рр, вбивстві і пораненні російських військових (хоча фізично ані перший, ані другий не були в ті роки у Чечні). Також фігурантами “кавказької” справи стали Дмитро Ярош і Арсеній Яценюк. Російські слідчі переконували, що ці люди також нібито брали участь у бойових діях.

Микола Карпюк

Друга справа, яку створили російські слідчі – військові злочини “каратєлєй” і застосування заборонених методів ведення війни. І якщо “злочини” Савченко виглядали сумнівними, то звинувачення проти Литвинова виглядають не інакше, як фарс. Коротка передісторія – чоловік жив в одному із сіл Луганської області, мав неповну освіту, працював різноробочим і, за словами односельчан, мав проблеми із розвитком. Під час активної фази війни на Донбасі він поїхав до найближчого стоматолога лікувати зуби. Найближчим виявилося російське прикордоння. Де його схопили ФСБшники. Через певний час замість селянина з Луганщини російська пропагандистська машина створює кровожерливого “каратєля”. У протоколах допитів, які підписував Литвинов, йшлося про понад десяток зґвалтувань, масові розстріли російськомовного населення, вбивство дитини тощо. Головним підозрюваним у справі став олігарх Ігор Коломойський. Слідчі переконували, що він нібито особисто розвозив гроші по полігонах добровольчих батальйонів. Очікувано, справа почала розсипатися (не в останню чергу завдяки роботі адвокатів, консулів та української правоохоронної системи), але російське слідство викрутилося і звинуватило Литвинова у розбійному нападі та викраденні двох автомобілів. Щоправда, як вдалося з’ясувати адвокату Віктору Паршуткіну, ані викрадених автомобілів, ані потерпілого не було в Україні у день злочину. Що не завадило російському суду відправити Литвинова на 8,5 років до колонії.Правозахисники зазначають, що під час “розслідування” українців катували, а здоров’я Станіслава було сильно підірване. Врешті, бранці отримали 22,5 та 20 років ув’язнення.

Трохи пізніше на території РФ затримують ще кількох українців, зокрема Віктора Шура та Юрія Солошенка, яких звинуватили у шпигунстві. За цим же обвинуваченням вже у 2016-му в Москві затримують журналіста Укрінформу Романа Сущенка.

З 2015-го починає працювати каральна машина на території анексованого Криму. Під прицілом опиняються кримські татари. Для їх переслідування активно використовується російське антитерористичне законодавство. Так, нібито за приналежність до забороненої в Росії організації Хізб ут-Тахрір до СІЗО і тюрем потрапляє понад 20 людей. Разом із тим, з’являється так звана справа “диверсантів” – 8 українців, які нібито планували низку вибухів на території півострова. Не забули і про учасників мітингу під парламентом Криму 26 лютого 2014-го – по ній зараз проходять двоє людей.

Останнім часом, щоправда, у переслідуванні українських громадян намітилися нові тенденції. Як от звинувачення в “онлайн-екстремізмі”.

“Останнім часом більшість нових справ – це справи, де задіяне антитерористичне законодавство. Якщо в попередні роки мова йшла про організацію Хізб ут-Тахрір, то зараз це – Правий сектор. Хоч його Росія і заборонила ще 2014-го, проте минулого року проти українських і російських громадян почали з’являтися справи за участь у ПС. Плюс почали з’являтися онлайн-справи. Тобто використання антитерористичного законодавства для притягнення людини до відповідальності за дописи в соцмережах”, – пояснює координатор Медійної ініціативи за права людини Марія Томак.

Вона додає – людину можуть притягнути до відповідальності не лише за дописи у соцмережах, але й за приватні переписки. Тут доволі показовою є історія підлітка Павла Гриба, затриманого минулого року на території Білорусі. Хлопець вів активне онлайн-життя. Познайомився з дівчиною із РФ і планував із нею зустрітися Гомелі. Дівчина, правда, нібито діяла під керівництвом ФСБ. В результаті, через особисті переписки Росія звинуватила підлітка в тероризмі. І попри інвалідність – порушення роботи серцево-судинної системи – російська влада продовжує утримувати його за ґратами.

Тим часом в Україні

За чотири роки до України повернулися вісім ув’язнених. Першим українцем, який вийшов з російського полону стала не Надія Савченко, як прийнято вважати, а студент Юрій Яценко. У 2014-му його разом із другом Богданом Яричевським затримало ФСБ, вимагало зізнатися у шпигунстві й диверсійній діяльності. І якщо Яричевскього за кілька місяців відпустили до України, то Яценку довелося відсидіти термін за зберігання пороху. Власне, хлопець повернувся до України на початку травня 2015-го. Також у травні, але уже 2016-го вдалося виміняти Савченко. Пізніше звільнених побільшало – відбувся обмін Афанасьєва та Солошенка. Того ж року, у червні, з-під домашнього арешту в Криму до материкової України втік Юрій Ільченко. Восени 2016-го, після відбування покарання до України повернули Хейсера Джемілєва. Приблизно за рік, восени 2017-го, до України повернули Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Потім, як вже згадувалося вище, почали ходити чутки про повернення Сенцова, однак жодних обмінів не відбувалося. А процес повернення українців вчергове застопорився.

“На жаль, жодних просувань із звільненням українських в’язнів Кремля немає. Cитуація погіршується, а кількість ув’язнених зростає (у червні 2014-го в’язнів Кремля було 11, станом на травень 2018 – майже 70 – авт.).

У березні ФСБ арештувала громадського журналіста Нарімана Мемедемінова. Близько тижня тому окупаційний суд засудив до двох років ув’язнення Ігоря Мовенка. Засуджений за український прапор Володимир Балух вже два місяці тримає голодування, хоча і розуміє, що це “балансування на нульовий позначці”. А для того, щоб адміністрація СІЗО звернула увагу на критичний стан хворого Узеіра Абдулаєва та почала надавати хоч якусь медичну допомогу, нам довелося проводити цілу адвокаційну кампанію”, – розповідає координатор кампанії #Let my people go Олександра Матвійчук.

Разом із тим, родини “політичних” скаржаться, що попри наявну проблему, досі немає однієї людини, яка б відповідала за комунікацію з родичами і в’язнями, була б уповноважена представляти Україну на міжнародних зустрічах і переговорах щодо цієї проблеми тощо. Оскільки зараз ці функції розпорошені між кількома відомствами. Так, до певного моменту в’язнями Кремля нібито опікувалася Служба безпеки України. Згодом ці повноваження перейшли до Міністерства закордонних справ. Пізніше за справу взявся Кабмін. Однак і родичі, і правозахисники кажуть: ситуація не поліпшилася. Вони хотіли донести свою позицію до президента, проте Петро Порошенко, попри неодноразові прохання, так і не знайшов час для зустрічі з родинами політв’язнів.

Також вони наголошують – нині немає майданчика, на якому б бодай обговорювалося питання в’язнів Кремля. Мінський формат, як пояснюють правозахисники, передбачає перемовини лише щодо військовополонених і в’язнів на Донбасі. За неофіційною інформацією, в Мінську також намагалися обговорювати і питання політв’язнів Кремля. Однак щойно російські представники про це чули – відмовлялися від подальшого діалогу. Після повернення Умерова та Чийгоза великі сподівання покладали на Анкару, як на можливу альтернативу Мінську, але поки без особливих результатів.

“Це питання має підіймати український уряд і має бути звернення до турецького уряду, президента Ердогана. Адже громадські організації таке звернення не можуть ініціювати. Так, ми цю ідею озвучували, але, я так розумію, від нашого уряду жодних звернень до Анкари не було. Я не знаю ,які у Кабміна ініціативи. Принаймні, Ірина Герашщенко казала, що вони шукають перемовників для звільнення політв’язнів. Але деталей ми не знаємо”, – говорить Томак.

Вона додає – родини в’язнів Кремля цього тижня змогли зустрітися із спеціальним представником Держдепу США з питань України Куртом Волкером. Однак зустріч вийшла доволі швидкою і обговорити деталі проблеми ув’язнених із політичних мотивів не вийшло.

“Зустріч тривала хвилин 10. Але проблему озвучили. Зважаючи на ситуацію з Сенцовим, думаю, можна було б спробувати через Волкера підняти питання ув’язнених Кремля. Адже він має переговорний формат із помічником Путіна Владиславом Сурковим. Треба підіймати питання про обмін чи звільнення осіб, щодо яких ситуація критична: це Сенцов, Балух, Клих, Гриб – люди, яким є загроза життю і здоров’ю. Вважаю, що це єдиний можливий варіант. І що це питання можна зрушити. Приклад Ільмі Умерова це доводить”, – говорить Томак.

Нині ж Україна у більшості випадків реагує нотами протесту. Але Росія, здається, на них не зважає. Як і на міжнародні резолюції.

“Україна реагує нотами, Захід заявами та резолюціями, але у Кремля вже, здається, виробився на це свого роду імунітет. Бракує реальних кроків та інституційних рішень. Минулого року правозахисні організації звернулися до Європейського Союзу із пропозицією призначити спеціального представника з питань окупованого Криму та Донбасу. Це в рази легше, ніж створити міжнародний формат для перемовин за участю Росії. Але це питання серйозно так і було не розглянуто. На цьому фоні оголошення Олегом Сенцовим безстрокового голодування до звільнення усіх українських політв’язнів виглядає рішенням “на надриві”. Сподіваюся, що цей відчайдушний крок стане поштовхом для великої сімки, яка збирається у червні в Канаді, обговорити не тільки права жінок та гендерну рівність. Але й ухвалити реальні кроки для тиску на Путіна напередодні чемпіонату світу з футболу в Росії”, – переконана Матвійчук.

Щоправда, шанси нагадати російському президенту про необхідність звільнення українських громадян будуть раніше – наступного тижня Путін має зустрічатися з президентом Франції Еммануелем Макроном. І за наявною інформацією, родини в’язнів Кремля вже передали звернення до Адміністрації президента Франції. До всього, вони збираються напередодні візиту російського президента до Парижа.

“У нас має відбутися зустріч в Адміністрації президента Франції, будуть зустрічі з депутатами і журналістами. Це інформаційна поїздка і, сподіваюся, вона буде корисною перед перемовинами Нормандської четвірки, які заплановані на 20 числа травня. Плюс це можливість для нас донести інформацію про те, що відбувається в Україні. Ми маємо дані про порушення прав на захист, катування тощо. І у нас великий запит і до Четвірки, і до французького президента, аби питання політв’язнів увійшло до переговорів Нормандського формату на ряду з питанням військовополонених”, – пояснює координатор родин політв’язнів Кремля Ігор Котелянець (брат Євгена Панова – одного із т.зв. кримських диверсантів).

Він додає – навіть якщо помітних результатів не буде, російському президенту треба постійно нагадувати про проблему і тиснути на нього.

“Ми розуміємо, що міждержавні комунікації зарегульовані. І якщо з Нормандським форматом не вийде, ми сподіваємося, що Макрон хоча б в особистих контактах з Путіним говоритиме про звільнення політв’язнів. Скажімо, минулого року ми направляли листа до Макрона з аналогічним проханням. І він на переговорах з Путіним озвучував наші прохання. Так, нічого конкретного не вдалося домогтися. Але ми розуміємо, що це складне питання. Ми розуміємо, що необхідно чинити постійний тиск на Росію з усіх боків. Якщо РФ чутиме з уст більшості авторитетних світових лідерів ці вимоги звільнити політв’язнів, якщо на неї чинитимуть тиск, якщо вона зрозуміє, що ця проблема дорого коштує – можливо тоді вони підуть на поступки”, – сподівається Котелянець.

Нині ж лишається сподіватися, що голодування українського режисера Олега Сенцова принесе бодай часткові результати і вкотре приверне увагу до проблеми майже 70-ти українців, яких Росія переслідує з політичних мотивів. А українські та міжнародні чиновники вчергове згадають про українсько-російську гібридну війну і заручників Кремля.

Автор: Єгор Федорів


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO