Теги Posts tagged with "Persona.Top"

Persona.Top

Классическое «все новое – хорошо забытое старое» никогда не мешает в жизни, чтобы прилично выглядеть даже после очередной драки. Бесчисленные афоризмы планеты Земля продолжают восхищать одних и раздражать других. 

Я, естественно, наследием древности не только восхищаюсь, но и с её помощью стараюсь рассмотреть и угадать современный «код да Винчи». Полезная вещь во все времена: ведь марктвеновский нищий, не зная прямого назначения большой королевской печати, просто колол ею орехи.

Вот так и сегодня: одни используют печать (она же символ, скрепляющий и приводящий в действие Законы страны) для её же блага, другие азартно раскалывают орехи. Достается всем. И на орехи тоже.

Вслед за президентом РФ националистом своей страны объявил себя Дональд Трамп. При этом не уточнил, будет ли следовать заветам вождей чероки, делаваров или гуронов и сиу; генералов Гранта или Ли, а вдруг поднимется к отцам-основателям САСШ (Северо-Американские Соединенные Штаты). Ведь после Декларации за двести с лишним лет появились реальные и весомые ценности, вышедшие за её границы.

Несомненно одно: именно их Трамп и намерен спасать. Любой ценой и во всех отношениях. В прессе присутствует откровение политического консультанта Роджера Стоуна (был временным советником Трампа в 2016 году), сделанное им в августе 2017 года: «Попробуйте объявить ему импичмент. Только попробуйте! Вы получите взрыв насилия в стране, бунт, которого вы ранее никогда не видели!». На уточняющий вопрос корреспондента: «Вы правда на это поставите?» – Стоун ответил: «Обе стороны серьезно вооружены, друг мой!». Промежуточные выборы в Конгресс США это только подтвердили – демократы и республиканцы решительно готовятся к выборам президента-2020.

Откуда берется национальный капитал

Визиткой любой страны является её национальный капитал. Вряд ли мы спутаем Тойоту с Мерседесом, Роллс Ройс с Вольво, Рено с Камазом. Равно как все стильные наряды и зубные пасты имеют свой национальный бренд (Германия, Великобритания, Турция, Франция, Нидерланды…). Даже Швеция с Финляндией обзавелись «Эрикссоном» и «Нокией».

Украина скромно может предложить «Эпицентр», «Нашу рябу» МХП, “Рошен” и останки «Южмаш»а и «Антонова». О квотах на мед и прочих экзотических продуктах говорить не стоит: это ведь квоты, это даже не конкуренция на свободном европейском рынке.

Мифы о натовских стандартах на «Оплот», скорее, приближают ликвидацию украинского военно-промышленного комплекса. Для непосвященных: танковые стандарты НАТО – это «Леклерк» Франции, «Леопард» Германии, «Челленджер» Англии, «Абрамс» США, которые собираются на национальных платформах национальными корпорациями.

Ликвидируя «Укроборонпром» (о чем, захлебываясь от радости, рассказывал посол Украины в США Валерий Чалый после общения с генералами Пентагона), Украина сама захлопнет вход в мировой рынок вооружений, где еще можно заработать для страны валюту, а не фантики и транши. После чего будет покупать списанный хлам в Европе и Америке, но на условиях продавца.

Попробуйте с трех раз угадать: кому и какие модели ударных БПЛА (беспилотных летательных аппаратов) продает Израиль? И если даже будет «горячо», счет в любом случае будет 3:0 в пользу Израиля.

Такая же ситуация с полигоном многозарядных гранатометов китайского спецназа, который поможет бойцам НОАК (Народно-освободительной армии Китая) ликвидировать уйгурских джихадистов в Идлибе, чтобы не воевать с ними в Синцзян-Уйгурском округе Китая, да еще на границе с Казахстаном и Узбекистаном. Там свои исламские радикалы не дают покоя.

Все перечисленные «образцы» национальных капиталов входят в стратегии защиты национальных интересов. Для Украины, после неизбежных потерь газотранспортного носителя, сохраняется участие в региональном сюжете «Экономического пояса Шелкового пути». Только им нужно распорядиться по государственному. И министрам Климкину и Омеляну пора кроме языка защищать валюту и бюджет Украины. (Первый тестовый ж/д маршрут министра инфраструктуры Омеляна в Поднебесную затерялся, похоже, в песках Гоби). И ведь не от хорошей жизни опытная экс-премьер-министр Юлия Тимошенко объявила о формировании «теневого военного кабинета».

Криминал, как и капитал, не любит «кипиша»

Вначале необходимая историческая ретроспекция. Финансовый отец американской мафии Меир Лански – первооткрыватель оффшоров – любил повторять, что человек с гроссбухом сильнее человека с револьвером, а один юрист может быть опаснее десяти “томми-ганов”. На деньги мафии учреждались оффшорные банки, раздавались займы…. Не победи Кастро на Кубе, остров принадлежал бы “Коза ностре” с потрохами. Финансовым структурам Меира были сильно должны Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Майами, а Лас-Вегас и вовсе создавался на его деньги.

О деятельности и капитала, и криминала написано немало мифов и небылиц. Среди них особняком выделяются реальные факты и доказательства зеркальности их происхождения: родословная, иерархия, подчинение, развитие….

Мы же не будем отрицать, что синонимом закона у криминала принято понятие, и им обоим неприятен беспредел. Доказательством чего может служить приговор гангстеру Датчу Шульцу за намерение убить прокурора Нью-Йорка Томаса Дьюи даже вопреки решению «Корпорации убийц» не трогать Дьюи. Приговор был вынесен с потрясающей юридической мотивировкой «За неуважение суда!» и был приведен в исполнение самой мафией. А теперь самое интересное: эти события происходили сразу после отмены «сухого закона», когда капиталы «Коза ностры» были вложены в новые отрасли бизнеса, крупные земельные кампании и солидные фирмы.

Эта историческая ретроспекция необходима сегодня для понимания борьбы с коррупцией. В примитивном варианте она может принять формы войны «всех против всех», поскольку большинство украинцев (57%) видят в ней главную угрозу независимости страны. Да и наши международные партнеры все больше видят в ней главную угрозу внутренней стабильности. Не случайно среди кандидатов в президенты Украины выделяются персоны, способные не только «співати солов’їною мовою», а решительно выполнить главный запрос общества. И здесь понятны результаты социологических опросов, отдающих предпочтение Юлии Тимошенко и Анатолию Гриценко.

«Чому ревуть воли, як ясла повні?»

Услышанный от извозчика рассказ об «известном на всю губернию разбойнике» Гнидко, который был осужден на каторжные работы, остался в памяти Панаса Мирного, «как огромный ржавый гвоздь, забитый в белую стену его воспоминаний». Больше всего удивляло писателя то, что люди не осуждали поступков Гнидко, а наоборот сочувствовали ему, называли его несчастным человеком.

Роман «Чому ревуть воли, як ясла повні?» (1872-75 годы) стал первой в украинской литературе крестьянской эпопеей, всесторонним изображением жизни украинского села. Авторы (братья Панас Мирний и Иван Билык) утверждают важную во все века идею — народ жил бы мирно, если бы не невыносимое угнетение (волы бы не ревели, если бы ясли были полные), но вместе с тем с помощью насилия мир не усовершенствуешь. Отвечая на зло злом, человек лишь усиливает его и запирается в круг, из которого нет выхода. Одновременно это была и реакция украинцев на имперские реформы, начатые в 1861 году.

Современные утопии носят имена не Томмазо Кампанеллы или Томаса Мора. Они имеют и свои исторические родословные, и нынешние реальные контуры, закрытые декорациями «європейських цінностей», которые вот уже со времен Майдана-1 никак не превращаются в «українські цінності». Такое впечатление, что тысячелетняя земля Борисфена не родила ничего приличного и постоянно просит у соседей взаймы.

Ключевое событие зимы 2014 года – рейд сотника Парасюка на трибуну Майдана с ультиматумом – только переломил ситуацию в пользу Майдана-2. Но не привел к появлению ни Мюрата, ни Лефевра, ни Бонапарта, которые и принесли славу и могущество Франции. И не только пушками и штыками, но созданием национальной буржуазии и капитала, которых не уничтожили ни две мировые войны, ни всемирные экономическо-финансовые кризисы. А победителями Венского конгресса стали француз Ш.-М.Талейран и австриец К. Меттерних, сохранив баланс сил и государств в Европе на сто лет. Не случайно будущий госсекретарь США Г.Киссинджер, подписавший в Париже мирный договор об окончании войны своей страны во Вьетнаме, докторскую диссертацию посвятил исследованию успехов и достижений Венского конгресса.

«Vox populi Ukraine» (Глас народа Украины) говорит об ответственности власти за войну на Востоке страны, причем надежда на установление мира адресована в одинаковой мере президентам Украины и России. Бессилие властей одновременно порождает чувство беззащитности людей. И это состояние может закончится самообороной, достаточно хорошо вооруженной. Спасет ли Украину в этой перспективе появление Парасюка WWW?

А теперь предлагаю включить воображение. Президент объявляет частичную или всеобщую мобилизацию. И может статься, что носители национальных, а местами и радикальных идей, вполне могут заявить в духе партийных уставов, программ и фракций: «Порошенко – не мой президент, я за него не голосовал и подчиняться его указам не буду». Первый импульс уже озвучил Игорь Мосийчук (народный депутат Радикальной партии Олега Ляшко), призвав, наследуя пример Бенито Муссолини, к походу на Рим (в нашем случае – на нашу столицу). В фантазиях Мосийчуку не откажешь, а вот в историческом финале следует помнить дуче, висящим вверх ногами на миланской площади Пьяцца Лорето.

Европейские надежды, как и европейские утопии, должны смениться европейскими реальностями, свидетелями которых мы станем в ближайшие годы. И как знать – не придется ли принимать нынешних еврорадикалов и возмутителей европейского мультикультурализма как будущих министров правящих коалиций. Себастиан Курц и Эммануэль Макрон – одно политическое поколение Европы с полярными взглядами на её будущее.

Вот почему и Петр Порошенко, и Юлия Тимошенко, как главные претенденты на победу в выборах марта-апреля 2019 года, вынуждены будут сохранять благоприятные контакты со всеми европейскими соседями.

P.S. Предвижу, что мои этюды вызовут споры и протесты, возмущения и обвинения по каждому абзацу текста.
Предвижу продолжение этюдов и их обсуждение. Готов вести их на уровнях культурной и знаниевой матрицы.
Предвижу сотрудничество с «действительными статскими и тайными советниками» (будущими претендентами в законодательную и исполнительную власть), которых время выдвигает в управленческую категорию Украины.

В завершение – афоризм мудрецов, который во все времена заслуживал внимания и наследования: «Учитесь читать между строк». Продолжаю учиться сам. И всем того желаю.

Игорь Мизрах, политический эксперт, юрист, общественный деятель, продюсер, шеф-редактор журнала Persona.Top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Когда говорю о Светлане Леонтьевой, всегда хочется верить в то, что ещё остались в Украине такие люди, как Светлана: патриотичные, духовные, воспитанные, культурные, образованные, высоко интеллектуальные и интеллигентные.

Такие, как Леонтьева Светлана, могут стать эталоном и образцом настоящего человека, объектом подражания.

Иногда кажется, что в одной личности не может объединиться такое количество талантов: физик, поэт, исполнитель песен, художник, телеведущая, эстет, искусствовед, журналист и много других…

Ровно год назад мне повезло посетить первую персональную выставку картин Светланы в Шоколадном домике, где впервые художница представила свои работы широкой публике. Выставка «Вселенная» включала 21 картину. Эта цифра была не случайна — именно столько мольбертов подарил художнице муж Сергей, каждый раз признаваясь ей в любви. Одна из работ тогда была — портрет супруга, подарок ему на юбилей. Под влиянием чувств Светлана одну за другой создавала картины. Тогда я увидел, что моя подруга любит изображать город, улицы и пейзажи. Работу, на которой изображен Пешеходный мост через Днепр, Светлана тогда подарила мужу на день рождения.

Я был приятно удивлён, что за небольшое количество времени она смогла заполнить своим искусством весь второй этаж галереи! Каждая картина несла положительную энергетику. Хотелось задержаться возле каждого произведения искусства и погрузиться в этот прекрасный мир…

И вот сегодня, 23 февраля 2018 года, Светлана нас снова удивила.

Это было прекрасно, помпезно и интересно. Символично также то, что выставка снова проходит в Шоколадном домике на ул. Шелковичной и будет продолжаться неделю – каждый желающий сможет посетить ее и в живую прикоснуться к искусству.

Также 23 февраля день рождение мамы Светланы Леонтьевой, что также символично для открытия выставки.

Виден очередной подъем художницы, ее профессиональное развитие, ее вдохновение! Каждая новая картина живет своей жизнью и историей, в каждой картине присутствует идея и дух художницы.

Во все времена рисунок являлся таким же способом передачи информации, как и слово. Светлана вкладывает в свои картины не только зрительные образы, но и свои чувства, свое мнение и отношение к изображаемому предмету.

Все картины поражают не только своей глубиной и удачно подобранными цветами, но и тем способом, которым они написаны.

Красивые пейзажи, цветочные натюрморты, портреты или замысловатые абстракции, – каждая картина по-своему уникальна.

Великолепные работы теперь уже широко известной художницы Светланы Леонтьевой отличаются богатой цветовой палитрой и глубокой сюжетной линией, где кипят страсти, чувства и переживания. Трактовка может быть на усмотрение зрителя – мажорной или же, наоборот, драматичной, минорной.

В этом году для меня было ещё одно важное событие в жизни. Светлана подарила мне картину с изображение Подола. Я поражён мастерству и технике, которой написано полотно. Теперь в моем «распоряжении» целая улица неповторимого Киевского Подола. Ведь «…без Подола Киев невозможен…», как поётся в популярной песне! А ещё приятно то, что Светлана подарила эту картину в начале 2018 года, что очень символично для меня. Значит, год должен быть удачным.

Мы не перестаём удивляться достижениям Светланы Леонтьевой – выдающейся личности нашей современности.

Ожидайте вскоре интервью со Светланой Леонтьевой на страницах издания «Персона», а также новые «Театральные сезоны» со Светланой Леонтьевой от «MIZRAKH PRODUСTION”.

Автор: Мизрах Игорь, для Persona.Top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У Києві розгоряється скандал навколо найуспішнішого в Україні очільника вишу – ректора Київського національного університету технологій та дизайну Івана Грищенка.

У гонитві за мільйонами доларів його «люстрували» чиновники з Міносвіти, очолюваного Лілією Гриневич, незаконно звільнивши з посади з порушенням усіх процедур. Що саме стоїть за цим? Як до цієї справи причетна земля університету, яка коштує 100 мільйонів доларів? Чи побачать студенти улюбленого ректора у його кабінеті, чи його вб’ють (у прямому чи переносному сенсі цього слова) за ці гроші – відслідкуємо у серії журналістських розслідувань видання Persona.Top.

Упертості та патріотизму Івана Грищенка може позаздрити будь-хто. Ми писали про нього в попередніх номерах журналу – матеріал вийшов під заголовком «Нам, як і велосипедистам, треба швидко крутити педалі».

Іван Михайлович і досі крутить свої «педалі», ще й відчайдушно гребе проти течії – течії нахабства, обману та віроломства з боку Міносвіти.

Спочатку синок попередника заграбастав земельку

– Я прийшов в університет, коли була страшенна криза, і він знаходився на межі. Мій попередник наробив багато поганих справ. Одна з найбільших резонансних – передача двох гектарів землі під забудову… своєму сину. Це стосувалось університетського стадіону, — розповідає нинішня жертва свавілля Міносвіти. — Але тоді Печерськ піднявся проти цього. З’явилися навіть доручення з Кабміну взяти ласий шматок під контроль. У результаті комісією по боротьбі з організованою злочинністю було прийнято рішення зняти тодішнього ректора з посади. Але зробили це тоді, коли у нього закінчився контракт.

Іван Грищенко розповідає, що тиск на нього як на нового ректора здійснювався усі сім років, поки він перебував на цій посаді.

— Коли оголосили вибори в університеті, я взяв у них участь. І виграв їх, набравши 67% голосів. Ще з Табачника (екс-міністр освіти й науки– Авт.) взяв слово, що стану ректором за одної умови: якщо не буду могильщиком цього університету. Хоч цей високопосадовець і дотримав свого слова, проте за сім років моєї роботи було дуже багато «наїздів» на мене з різних боків. За цим, ясна річ, стояв колишній ректор, направляючи в університет різноманітні комісії для перевірки. Приходив і безцеремонно казав: «Університет розвалили! Тут корупція! Тут злочинність!».

Зарплати у виші реформатор підняв у 4,4 разу

Чому в заголовку є слово «вбити»? Тому що дійсно за ці сто мільйонів доларів пана Грищенка в нашій країні можуть убити – отруїти, довести до серцевого нападу, зімітувати аварію…

– За час мого ректорства університет зайняв 75-те місце серед усіх університетів дизайнерського напрямку в світі. Вправно ведучи фінансово-господарську діяльність, я підняв зарплату викладачам у 4,4 разу, чого не зробив, до речі, в масштабах країни жоден уряд! При цьому мене про це ніхто не просив, тим більше – не зобов’язував. Просто я сказав людям, що у хорошому університеті й зарплата повинна бути достойною, такою, яку вони заслуговують. Це можна зробити за рахунок ефективного менеджменту і підприємницьких зусиль колективу.

За останні роки університет отримав три державні премії! Це про щось говорить? – продовжує розповідь Іван Михайлович. – Восени минулого року я знову пішов на вибори ректора. Знову виграв. Майже 90% виборців віддали за мене свої голоси! І це незважаючи на те, що одночасно я є жорсткуватим керівником. Не люблю брехунів і злодіїв – порозганяв їх усіх. За це, певно, і поважають. Проте цього разу мене вже ніщо не врятувало – згори прийшла команда «Валіть його!».

Чому? Бо Грищенко не хоче віддавати землю під університетом – захищає, лягає кістьми.

– Вже була у деяких загарбників ідея: винести університет з Печерська за межі Києва. Навіщо? А тут у нас п’ять гектарів землі. І заграбастати цю землю хочуть ще з 2010 року, щоб збудувати житловий комплекс. Ціна одного гектара – 20 мільйонів доларів, а 5 га – це 100 мільйонів! А в цілому університет займає 19 гектарів, — пояснює нехитру математику незговірливий ректор.

П’ять гектарів землі, про які розповідає Іван Грищенко – то стадіон університету, ласий шматок землі біля бульвару Лесі Українки. Саме тут уже сім років дехто з олігархів мріє побудувати житловий комплекс. Але на заваді, мов кістка в горлі – той клятий Іван Грищенко.

— Перед тим як я вдруге йшов на вибори ректора, Міністерство освіти допустило мене до конкурсу. Я написав заяву, щоб провели «люстрацію», бо в радянські часи був членом комуністичної партії, колись давно обирався секретарем райкому партії – я цього й не приховую, — каже Іван Михайлович. — У міністерстві мені відповіли, що для цього немає правових підстав, думаючи, мабуть, що мене не оберуть ректором. Але мене знову обрали – це було 30 листопада 2017 року. Вибори визнали законними, на них був присутній представник міністерства.

До 1 січня з Грищенком за законом мав бути підписаний контракт на п’ять років, проте його не підписували – без жодних на те підстав.

Ось що написано у статті 42 Закону «Про вищу освіту»: «З особою (кандидатурою), яка набрала більше 50 відсотків голосів осіб, які мають право брати участь у виборах, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п’ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання».

Цинічна підстава все ж таки нарешті з’явилася. Сьомого грудня вийшов наказ Міносвіти про звільнення Грищенка з посади виконувача обов’язків ректора на підставі… Закону «Про очищення влади».

А 25 січня 2018 року ректор отримав від МОН довідку під назвою «Про результати спеціальної перевірки».

У ній зазначено, що його перевіряли і СБУ, і Міністерство юстиції. І що до нього (отакої!) застосували не тільки Закон «Про очищення влади», а ще й «Про запобігання корупції».

Корумповані чиновники з МОН змішали в одну купу все. І закріпили це таким собі вигадливим, зрозумілим тільки їм вироком наприкінці листа: «Інформацію, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 3 Закону України «Про очищення влади» перешкоджає зайняттю Грищенком І. М. посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, або посади з підвищеним корупційним ризиком, виявлено».

 – У Міносвіти начебто є якась інформація, згідно з якою я маю бути «люстрований» і звільнений. Питаю у них: за що? Дайте мені цю «інформацію»! Мені відповіли відпискою, що не можуть цього дати, – змальовує кумедність і цинічність ситуації Іван Михайлович. – Виходить, що я «люстрований» відповідно до якоїсь «інформації», яку… не можу побачити. Ви уявляєте собі цей «цирк на дроті»?

Що кажуть у Міносвіти

Обуренню нашого співбесідника немає меж.

— Я написав заяву на ім’я державного секретаря Міністерства освіти Павла Полянського. Просив показати мені цю «інформацію». Але показувати і фотографувати «інформацію» заборонила керівник департаменту кадрового забезпечення МОН Наталія Фурлет. Сказала, що це вказівка керівництва! – продовжує ректор. – То це ж не 37-й рік минулого століття, а 27-й рік незалежності України, за яку я особисто голосував як народний депутат України першого скликання у 1991 році! Я боровся за створення своєї України, яка хоче мене покарати за законами неіснуючої держави?

Наказ про звільнення Грищенка підписав секретар МОН Павло Полянський. У цьому наказі йдеться про те, що Івана Грищенка звільняють через нововиявлені обставини, і що він не відповідає Закону «Про очищення влади», бо є якась там «інформація».

– Але що сказав Полянський про ту «інформацію»? Може, у мене вага тіла не та? Колір волосся? Розмір ноги? Як можна «люструвати» людину, не сказавши навіть, за що?! – обурюється Іван Михайлович. – І найцікавіше, що зі мною ніхто не хоче зустрічатися: ні Гриневич, ні Полянський… Їм не важливо, що ти законно обраний ректор. Міністерству освіти взагалі не потрібні ні освіта, ні люди – нічого!

На захист ректора, чесно обраного вдруге, стали: наглядова рада університету, відділення професійної освіти НАПН України, рада ректорів Київського вузівського центру, журналісти, адвокати, активісти громадськості Печерська, громадські організації по боротьбі з корупцією. Звернення вченої ради і всього колективу Київського національного університету технологій та дизайну до Президента України П. Порошенка як гаранта Конституції із підписами більше половини викладацького складу направлено до Адміністрації Президента. Студенти розпочали збір підписів за свій вибір…

Коли народ – ніщо

– Якщо народ – ніщо, тоді не треба гратись у демократію, а призначати керівників вищих навчальних закладів освіти і відмінити Закон «Про вищу освіту», – резюмує Грищенко. – Наша ситуація ще раз доводить, що вибори ректора – це не вільне вираження думки народу, а обман і брудні маніпуляції.

Вирвемо щупальця цій гідрі

Ректор подав позов до суду, щоб відновити справедливість. А журналісти Persona.Top відправляють офіційні запити в Міносвіти, щоб отримати роз’яснення щодо обставин цього звільнення. Також запит буде відправлено у Генпрокуратуру з вимогою перевірити роботу і рішення чиновників з Міносвіти. Сподіваємося, що пану ректору за допомогою громадськості та журналістів вистачить сил вирвати щупальця цій гідрі, повернутися на свою законну посаду та врятувати землю від злодійських зазіхань.

Автори: Олексій Рахманін, Артем Фляжніков

PERSONA.TOP


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Знаменитая телеведущая Светлана Леонтьева в эти дни замечена на дорогом курорте в Абу-Даби в сопровождении политического эксперта, владельца глянцевого журнала Persona.Top Игоря Мизраха.

К нам попали фотографии этого звездного дуэта, который сейчас находится в пятизвёздочном отеле Khalidi Palace Rotana.

Видно, что они радуются, улыбаются и увлеченно разговаривают на фоне красочных пейзажей – в общем, жизнь удалась!

Первоклассный отель, в котором разместились Мизрах и Леонтьева, расположен рядом с президентским дворцом, бирюзовыми водами Персидского залива.

Многие удивятся, откуда у ведущей Первого национального, с их мизерными гонорарами, деньги на роскошный курорт.

Интрига только немного развеялась, когда мы узнали, что посольство Украины в Объединённых Арабских Эмиратах организовало официальный приём, на котором состоится персональная выставка живописи Светланы.

Известно также, что поездку в Абу-Даби организовало столичное туристическое агенство “Tyche Tours“.

В свою очередь Игорь Мизрах, попавший в прицел фотокамер, оказался официальным приглашённым от Верховной Рады Украины.

В рамках поездки Светлана Леонтьева проведет несколько мастер-классов «Живопись с натуры» для желающих красками передать красоту Персидского залива.

Известно также, что поездку в Абу-Даби организовало столичное туристическое агентство «Tyche».

В одном из интервью изданию «Факты» телеведущая рассказала, что позабытое детское увлечение живописью в 2014 году вернулось в ее жизнь и увлекло с новой силой.

Именно так главное лицо телеканала «Интер», на котором Светлана проработала свыше десяти лет, стала художницей, продвигая свои незаурядные способности к живописи.

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO