Теги Posts tagged with "парламент"

парламент

«Якби у британців свого часу був запит лише на «нові обличчя», а не на Черчілля, невідомо якою була б історія сучасної Європи»

Повальна мода на нові обличчя у політиці останнім часом нагадує позицію «краще гірше, аби інше». Приміром, пропрезидентська партія «Слуга народу» здивувала появою у своєму списку 25-річної тусовщиці та нікому невідомих хлопців. Цим грішать і інші політичні проекти, які під зав’язку «напакували» експертами різного гатунку, головна перевага яких – вони раніше не займали жодних посад та не були у парламенті.  Лише деякі партії включили до списків виключно тих людей, які мають політичний та управлінський бекграунд. Одна з них – «Сила і честь» Ігоря Смешка. До першої десятки списку партії увійшли сам Смешко – колишній голова спецслужби та дипломат, трійка нардепів від «Самопомочі», колишній голова Генштабу, двоє вчених-економістів, голова Меджлісу кримськотатарського народу, колишній перший заступник голови СБУ. Замикає десятку  «Сили і честі» Анатолій Макаренко – один з найвідоміших українських митників, ексголова Держмитслужби та колишній заступник голови Фіскальної служби.

В інтерв’ю «Главкому» Анатолій Макаренко розповів, як ставиться до нових облич української політики та до президента Зеленського зокрема, чого очікує від Верховної ради 9-го скликання, а також дав рецепт реанімації української митниці.

У суспільстві зараз сформувався запит на нові обличчя. Вважаєте у людей, які вже раніше працювали в уряді, які є досвідченими але не є новими, є шанс пройти у владу?

На жаль, великий шанс потрапити у парламент є сьогодні у реваншистів — людей, які вийшли з Партії регіонів, хто добре почувався у період президентства Віктора Януковича. Певний шанс мають і ті, для кого смак влади за останні роки був дуже солодким.

Але, є шанс і для таких, як я. Шанс для людей, які об’єктивно хочуть щось змінити – принаймні, у тих галузях, в яких вони фахово розбираються. Дійсно, в суспільстві сформоване очікування змін і ці зміни асоціююють з новими обличчями. Але, на мій поляд, між фейсбуком та інстаграмом, де формуюються зараз «нові обличчя» та реальною політикою та економікою дуже значна дистанція. А країна, яка у війні, не має права перетворити Верховну Раду в школу підготовки майбутніх фахівців. Професійні, складні рішення потрібно приймати сьогодні і зараз.

Якби у британців свого часу був запит лише на «нові обличчя», а не на Черчілля, невідомо якою  була б історія сучасної Європи.

Список Смешка називають «командою пізніх дітей Кучми». Що краще: повернути людей-управлінців часів Кучми чи розвалити систему, яка є?

Я не люблю слово «команда», бо знаю, що таке справжня команда. Вона буває або на підводному човні, яка або разом перемагає, або разом гине, або ж команда на футбольному полі – із мотивацією забити гол. Всі ніші колективи — це соратники, партнери, співробітники. Соратники, партнери бувають надійними чи навпаки. Співробітники бувають ефективні чи не ефективні. Тому до словосполучення «політична команда» я ставлюся обережно. Щодо «пізніх дітей Кучми» зауважу: всі, хто тоді був у владі за Кучми чи пізніше мають шрами на репутації, несуть хрести тієї епохи. Повірте, не застраховані від них і «нові обличчя», і майбутні «наднові».

Зараз, на мій погляд, питання полягає в іншому: наскільки ті люди, які прийдуть у парламент, яких би ярликів на них не було, будуть ефективними для законотворчої роботи, до державного управління? Наскільки вони вмотивовані на зміни, наскільки зможуть працювати швидко, а не входити в курс справ впродовж років. Якщо вони не зможуть швидко зорієнтуватися, то ми просто отримаємо нових невігласів, депутатськими картками яких будуть маніпулювати олігархічні ляльководи.

Загальносвітова тенденція така: до влади приходять люди, які нібито відчувають суспільство і його запити. А зараз запит суспільства один – розвалити колишню систему. Чому так стається?

Я однозначно стою на тому, що потрібні швидкі, ефективні і зрозумілі зміни для людей, які вони зможуть побачити і відчути. Але у мене є великі сумніви, наскільки фахово та ефективно зможуть спрацювати так звані «нові обличчя». Я спостерігав це в багатьох галузях за останні п’ять років, куди вони приходили щоб «зруйнувати» стару систему — і окрім фактичної руйнації ми нічого не бачили. У мене є серйозні побоювання, що «нові обличчя», які не мають жодного управлінського досвіду, будуть тільки руйнувати. А коли ж будемо будувати?

Країну руйнують фактично з початку здобуття незалежності. Був невеличкий період всередині 90-х, коли ми намагалися щось будувати, а потім пішла стагнація, розподіл країни між олігархами, дерибан, профанація. У мене таке відчуття, що з чиєїсь недоброї волі ми продовжуємо цю бескінечну депрофесіоналізацію влади. Або, як написав у своїй книзі Володимир Горбулін, кадровий шабаш. Сьогодні у нас майже немає системи управління державою. «Нові обличчя» з Instagram — це не нові обличчя, які відбулись в тій чи іншій галузі. Це просто люди, які вважають що вони можуть щось зроб, і крім цього бажання в них немає нічого — ні досвіду, ні знань.

Для вас Зеленський — це символ руйнації чи символ змін на майбутнє?

Для мене Зеленський — це символ шансу на зміни. Принаймні, я себе у цьому переконую. На сьогодні я ще не зневірився.

І де ця точка, коли ви зневіритесь?

На жаль, точка зневіри у Революції Гідності у мене настала в 2015 році. В кінці 2014 року, на початку 2015-го я відчув сутність усіх тих, хто на крові Майдану прийшов на вищі щаблі влади. Це була точка глибокого розчарування, а потім — зневіри. Поки що аналогічних відчуттів у мене немає, як і немає ейфорії.

З яких кроків ви зрозумієте, що молоді і амбітні люди, які зайшли у владу, вже наломали дров?

Це будуть кроки у зовнішній політиці. Індикатором для мене буде позиція керівництва країни щодо конфлікту на Сході. Якщо керівництво країни буде поступатися реваншистам (а ми відчуваємо, що нас схиляють йти на переговори на умовах реваншу), тоді я буду вважати, що керівництво держави робить щось не так. Питання миру нагальне. Це завдання №1. Люди не повинні гинути. А завдання керівництва держави — напрацювати таку формулу, яка не принизить нашу гідність і не підірве наш суверенітет, але в той же час припинить війну. Це складно. Чи здатне нинішнє керівництво держави на це? Сподіваюся.

До речі, у десятці «Сили і честі» немає жодного спеціаліста з міжнародних питань. Чому так?

Ви помиляєтесь. Нашу партію і нашу «десятку» очолює фаховий дипломат — Ігор Петрович Смешко, який впродовж багатьох років працював, в тому числі, за кордоном, виконуючи надскладні завдання в інтересах України.

Смешка позиціонують як майбутнього прем’єр-міністра, а не як людину, яка може взяти на себе тягар відповідальності за зовнішню політику.

Ви запитали, чи є у нас фахівці з міжнародної політики, — я вам сказав, що керівник партії справді є спеціалістом в цьому напрямку. Також вважаю, що рівень його досвіду, всебічних фахових знань дозволить Ігорю Петровичу бути надзвичайно ефективним керівником уряду.

За який напрямок особисто ви хотіли б відповідати, якщо так станеться що Смешко отримає посаду прем’єр-міністра?

Я багато років працював в митній системі і дуже добре знаю цей напрямок. Як мені видається, непогано знаюся на практиці роботи правоохоронних органів, контролюючих структур на кордоні,  Тому питання зовнішньоекономічних стосунків, сприяння міжнародній торгівлі, питання митниці, питання боротьби з контрабандою, питання координації правоохоронних сил на кордоні — це мої фахові питання. Я до них готовий.

Чи зверталася до вас команда нового президента за консультацією з цих питань?

Не зверталася.

А якби звернулася, що б ви порекомендували, аби реанімувати митницю?

Ми тісно комунікуємо з міністерством фінансів. І в період, коли відбувається трансформація Державної фіскальної служби, намагаюся бути корисним тим, хто дійсно хоче реальних змін. Я б порекомендував би команді президента детально розібратися з проблемами митниці. Дійсно, «митний блок» належить до компетеції уряду. Але митниця – це і елемент суверенітету, і безпеки, і репутації держави. А це, на мій погляд, зона особливої уваги керівника держави.

Тож я би порадив визначити посадову особу рангом не нижче заступника голови Адміністрації президента, яка б опікувалась поряд з іншим і питаннями митної справи в Україні. На жаль, останній, з ким я спілкувався на тему митної проблематики, був покійний генерал Андрій Таранов з Адміністрації президента (Порошенка). Після того я взагалі не знаю, хто там опікувався цим питанням.

Кабмін працює до цього часу і ще не пішов у відставку, як того вимагав президент. Це зараз плюс чи мінус?

Вважаю, що мінус. На мою думку, Кабмін зараз працює на своє реноме і свою участь у виборчій кампанії. На цей період оптимальним варіантом перехідного періоду було б створення технічного уряду. Він міг би ефективно працювати, натомість ми маємо «недоуряд»: одна частина урядовців  вже бачать себе у парламенті, інша — на кращих курортах світу. Я вважаю, що цей уряд повинен був піти.

Аналізуючи кадри, які прийшли до Адміністрації президента, чи не вважаєте ви що зараз у Зеленського дуже коротка лава запасних для того, щоб перезапустити уряд?

Та кадрова політика, яку я спостерігаю, підтверджує ваші слова.

Тобто ви вважаєте, що хай уряд буде поганий, але технічний?

Тим, хто відповідає за кадрову політику президента, не треба боятися старих облич і використовувати їх для «пробивання шлюзів» тим людям, які будуть заходити у владу. Треба міксувати. А селекція покаже, хто ефективний, хто ні.

Після виборів ходили чутки, що Смешко пропонували очолити Службу безпеки України. Ви можете це підтвердити?

Це неправда. Я знаю це особисто від Ігоря Петровича.

Тобто ніяких пропозицій після виборів йому не надходило?

Ні.

Є думка що уряд так просто не хоче йти і намагається залишити після себе «смотрящих». Наприклад, Максима Нефьодова, призначення якого головою митної служби заблокував Окружний адміністративний суд. Чи справді конкурс був підігнаний під Нефьодова?

Я особисто відмовився від участі в цьому конкурсі, коли дізнався, що є кандидат, якого заздалегідь бачать переможцями конкурсу. Як виявилось, не помилився. Не вважаю Максима Нефьодова невдалим або небажаним кандидатом на посаду очільника Митної служби. Мені складно давати йому оцінку як майбутньому керівнику. Якщо керівником служби стане Нефьодов чи інший кандидат, то підставлю йому плече. Якщо керівник, який очолить цю структуру, захоче зробити з неї цивілізовану європейську митницю, я — його союзник. Не має значення, з яким урядом він працював і де до цього був. Але, якщо ми отримаємо чергового «фунта» для телешоу, або для формування чергових тіньових потоків, в моїй особі він отримає потужного опонента.

«У митній службі – трагедія»

Вас називають одним з лобістів повернення до окремої структури національної митної служби.

Так, це правда.

Ви впевненні що на часі розділення цього «трьохголового змія», який був створений за часів Олександра Клименка? Чи треба акумульовувати в одних руках всі потоки від надходжень до бюджету?

Я впевнений, що розділити митницю і податкову треба було ще п’ять років тому, одразу ж після Революції Гідності. Як керівник митного напрямку, я ще тоді хотів дати можливість зайти туди новим кадрам, повернути практику наборів з колишньої Академії митної служби та інших вузів. На жаль, цього не відбулося, бо у керівництва держави було інше бачення – йому дуже подобалася система «трьохголового змія», тому що створювала болото, в якому дуже легко було вирішувати свої корупційні інтереси.

У міжнародній практиці є багато варіантів: є митниця, об’єднана з податковою службою, є митниця окремо, є митниця, об’єднана із прикордонною службою. Але скрізь митниця має сильний державний законодавчий статус. На сьогодні у нас цей статус розмитий, зведений нанівець — як в соціальному захисті, так і в правоохоронному.  Зараз митниця — просто фіскальний пилосмок. В митній службі трагедія: скоро не залишиться фахівців за напрямками роботи, починаючи з питань митного контролю і закінчуючи ІТ-складовою. Все це стало наслідком так званого об’єднання.

Чи не здається вам, що початок реформування Митної служби потрібно розпочати по тому ж принципу, як починали реформу Національної поліції? В першу чергу — виправити імідж митників, оскільки в суспільстві їх сприймають як жорстких фіскалів, а то і просто хабарників.

Я саме для цього і йду в парламент, щоб переконати суспільство і депутатів у необхідності прийняття окремого закону про національну митницю: покласти на стіл чистий аркуш і почати заново писати історію митниці через фахове кадрове оновлення. Без цього ми не зможемо відновити репутацію і статус митниці.

На початку все було дуже красиво, всі фотографувалися з поліцейськими. Але історії, щоб хтось фотографувався з митником на кордоні, важко згадати.

Зі мною фотографуються всі. (посміхається)

Вважаю, що немає іншого варіанту, крім прийняття окремого закону про митницю, тому що надзвичайно багато протиріч в законодавчій базі. Сьогодні в Митному кодексі написано, що митники — це не митники, а співробітники органів доходів та зборів. Самих органів доходів та зборів вже давно нема, міністерство ліквідовано, а у Митному кодексі досі написано «співробітники органів доходів та зборів». Законодавство з митної справи містить масу протиріч, які треба прибрати через оновлений Митний Кодекс, через Закон про Національну митницю.

Прикладом прозорої роботи митниці ви неодноразово називали грузинський досвід. Які перші кроки мають бути зроблені для того, щоб в найближчі місяці українська митниця наблизилась до стандартів Грузії?

За два-три місяці вона не наблизиться до стандартів Грузії чи Європи — для цього потрібні роки. Водночас той безлад, який зараз є в митній системі, можна припинити дуже швидко.

Перше, що необхідно, аби відбудовувати систему європейської митниці, — визначити її статус в системі державних органів управління. Друге — відновити управлінську вертикаль, поставити там людей, які щиро хочуть змінити митницю на краще, дати їм певний термін, після закінчення якого запитати про конкретні результати. Третє — мінімізувати людський фактор, це можна зробити лише через запровадження електронних сервісів. Це потребує значних ресурсів, на жаль, у нас їх зараз немає. Четвертий крок – прибрати від митниці всіх тих, хто на ній сьогодні фактично «вампірить» і створює негативний імідж.

Це кого?

Відповідальність за все негативне, що відбувається на кордоні, ми покладаємо на митницю. Однак насправді на кордоні сьогодні утворився цілий корупційний конгломерат: правоохоронці, політичне лобі, місцеві кримінальні еліти тощо. Митник вплетений в цю ситуацію. Потрібно припинити ганебну практику, коли лейтенант СБУ керує митним оформленням. Він це робить тому, що касує «чорний нал», який йде через митницю.

І останнє: необхідно дати нормальний соціальний статус людям, які працюватимуть у новій митній службі.

«Консерватор не зруйнує свою хату, доки не збудує нову»

Існує думка, що «Силу і честь» утворили колишні працівники спецслужб. Кажуть, що перевірка керівників штабів на місцях відбуваються за тими ж принципами, що і у спецслужбах. Це правда?

У першій десятці є тільки два кандидати в депутати, які пов’язані зі спецслужбами: це генерал Смешко і генерал Володимир Тимошенко. Я ще не знайомий зі всім списком.  Але я переконаний, що там дуже мало людей, пов’язаних зі спецслужбами. Позиція Ігоря Смешка полягає в тому, що ми не повинні бути партією силовиків, і наша перша десятка свідчення реалізації цієї позиції. Там є фахові юристи, економісти, спеціалісти інших галузей.

Головне, щоб не партія співаків.

Хай краще буде партія людей, які знають, що таке служба, а не вокал.

А Білоножків у першій двадцятці хіба не буде? Вони ж збиралися.

Знаю, що в передвиборчих списках партії є тільки Віталій Білоножко. До речі, давно знаю Віталія як справжнього патріота країни.

Хто в партії приймає рішення?

Керівник партії, політрада.

Але вас оголошували на з’їзді як людину, яка допомагала створенню організації з самого початку.

Так, я допомагав. Я є членом цієї партії. Але до керівних органів не вхожу .

Наскільки давно ви знаєте самого Смешка?

Понад десять років.

Ви познайомились ще до того, як він був на посаді СБУ?

Пізніше.

У нас багато партій, в тому числі БЮТ, БПП і так далі, які наповнювали цей виборчий фонд через людей, які гадки не мали, що вони перераховують гроші. Як буде наповнюватися виборчий фонд Смешка?

Є проблема з фінансуванням партії, бо партію не підтримав жоден із «грошових мішків». Фактично, фонд наповнюється за рахунок внесків громадян, представників малого і середнього бізнесу. Ви не побачите на вулицях наших бордів чи телевізійних роликів. Все це коштує чималих грошей. Тому, рішення просте – йдемо до людей напряму, або через можливі засоби комунікації.

Як ви будете вирішувати питання фінансування?

Наявними ресурсами.

Тобто особистими ресурсами партійців?

Особистими ресурсами, особистими стосунками. Є волонтерський рух, є підтримка людей, але фінансова ситуація справді складна.

На скільки мандатів розраховує ваш штаб?

Я думаю, всі штаби розраховують на максимум.

Максимум для вас  — це скільки?

Ігор Петрович фактично отримав в президентській кампанії біля десяти відсотків, з яких, як ми розуміємо, майже чотири були вкраденими. Якщо ми вийдемо на цей показник, це буде чесно.

Президентська кампанія – не парламентська.

Тим не менше, якщо всі ті хто, тоді підтримав Смешка, підтримають партію, це було б чудово.

Тобто близько 30 мандатів?

Чим більше, тим краще. І, повірте, це той самий випадок, коли краще для країни.

Тим не менше, соціологи стверджують, що партія Смешка може розраховувати на 4,3%. Як за найближчі тижні Ігор Петрович збирається підвищувати цей показник?

Соціологи давали Смешку менше 1% в президентських перегонах, а він, навіть, за даними ЦВК набрав в шість разів більше. Я тільки за, якщо такий «соціологічний тренд» буде збережено і в парламентській кампанії.

Чому у Смешка таке прихильне ставлення до «Самопомочі»? У першій десятці аж три депутати від цієї партії: Олена Сотник, Ігор Мирошниченко та Ірина Сисоєнко.

У мене також прихильне ставлення до цих депутатів. Кожен з них є успішною людиною в своєму напрямку. Мені надзвичайно приємно, що Олена Сотник в десятці — це одна з найбільш працелюбних і яскравих депутатів чинного скликання. Я вважаю, що це круто, що така людина прийшла в партію «Сила і честь», і якщо вона буде знову пройде у Верховну Раду від нашої партії, це буде надзвичайно ефективний депутат.

Інші партії, крім «Сили і честі», вам пропонували долучатися?

Ні.

Юлія Тимошенко, з якою ви особисто знайомі, пропонувала вам місце у списку

Ні, не пропонувала.

Як ви вважаєте, чи буде «Батьківщина» конкурувати з «Силою і честю» за один і той самий електорат?

Всі будуть конкурувати з усіма. Зараз дуже складно робити градацію електорату.

Є теорія, що зараз багато партій записали в перші десятки-двадцятки людей з чудовою репутацією, аби набрати якомога більше голосів. Але олігархи розраховують частину з цих незаплямований просто перекупити вже в парламенті. Чи не бачите ви в цьому загрози?

Не знаю, що там розраховують робити олігархи з «новими обличчями». Але, я впевнений, нашій політсилі свою волю не зможе диктувати ніхто з них.

У вашій політичній силі буде демократія, чи як сказав лідер — так і буде?

Я думаю, що в нашій політичній силі буде консервативна демократія, як і написано в програмі. Косерватор не зруйнує свою хату, доки не збудує нову.

Чи не виникає у вас побоювання, що на іміджі партії негативно відіб’ється поява у першій десятці Володимира Замани, якого зараз судять за державну зраду?

А чи немає у вас побоювання, що генерала Заману судять не за державну зраду, а за намагання зберегти країну, утримати Крим? А ще — через те, що Замана дуже обізнаний з тими процесами, які відбувалися у нас в 2014-2015 роках. У мене такі побоювання є.

А чому він тоді мовчав цілих п’ять років?

Про це треба запитати у генерала Замани. Я вважаю, що для нашої політичної сили його присутність у десятці — великий плюс. Один з небагатьох військових вищого рівня, який абсолютно обізнаний з військовою справою, знає реальну ситуацію і користується беззаперечним авторитетом у більшості військових України.

Який стосунок до «Сили і честі» має Володимир Семиноженко – політик з неоднозначною репутацією, один із засновників Партії регіонів?

Я бачив його на з’їзді партії, думаю, він приходив як гість. Наскільки я знаю, його прізвища немає в списках кандидатів і він не є членом партії.

Партія буде виставляти своїх представників в округах?

Так, буде.

На яких округах буде найбільш гостра конкуренція з представниками «Слуги народу» чи «Голосу»?

Скрізь. Я прогнозую, що зараз конкуренція буде всіх з усіма і на всіх округах. Усе залежить від авторитетності і ресурсності кандидата на окрузі.

І ваша партія чим братиме?

А чим ще, якщо грошей мало, гречкою ми не засіваємо? Будемо брати моральністю і авторитетом.

Наталія Сокирчук

glavcom.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Принял непростое, но обдуманное решение. Причин несколько

ВСЕМ! ВСЕМ! ВСЕМ!

Друзья!

Я принял для себя непростое, но обдуманное Решение.

Я НЕ ИДУ в ПАРЛАМЕНТ!

Причин несколько.

Во-первых, после того, как на съезде партии «Слуга народа» меня объявили под номером 33, в социальных сетях развернулась против меня и моей семьи целая кампания по дискредитации. Чудовищная грязь и потоки циничной лжи от псевдо активистов типа Стерненко и Ко заполонили все «помойки» и ботосфера занялась своим привычным делом.

Во-вторых, я понимаю, что моя публичная позиция, которую я отстаиваю уже несколько лет с телеэкранов, очень многим не нравится. Но я не буду ее менять в угоду нынешней конъюнктуре. Да и ради пресловутого мандата – тоже. А потому, я не хотел бы нанести какие-то репутационные риски Президенту Зеленскому и его партии. Можно быть не просто в оппозиции, а являться предохранителем многих негативных процессов в государстве, тем самым помогая возрождать страну.

В третьих. Моя журналистская и телевизионная деятельность дает мне большие возможности влиять на формирование общественного мнения и приносить пользу моей стране, вскрывая коррупционные нарывы и контролируя власть и её решения. Любую власть. И любые решения. И я буду продолжать заниматься этой деятельностью. Открыто и публично.

И в четвертых. Пока в Украине мнения так называемых «патриотов» и «активистов» будет восприниматься, как истина в последней инстанции, и они будут безнаказанно и под прикрытием влиять на умы граждан и позицию власти, наша молодая демократия будет и дальше ходить по замкнутому кругу. А потому, я вижу своей задачей сделать все возможное, чтобы такие персонажи навсегда исчезли из общественного сознания людей и жизни страны.

Друзья! Ребята и девчата! Я еще раз благодарю всех за Ваше участие и поддержку, за понимание и общность взглядов.

Я никуда не ухожу. До встречи в эфирах…

Дмитрий Спивак 


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Учора через це провалили закон про реформу Укрзалізниці який чекали 1 рік. Не голосується «закон про сміття», що дасть можливість без грошей переробляти 10 мільйонів тон сміття щороку. А це 10% потреб газу у балансі, 3 млд. куб. Ну і тд.

Зменшення зп не працює, депутати в переважній більшості досить заможні люди. Догани, штрафи теж не працюють.

Може обмеження балотуватися через певну кількість пропусків і/або позбавлення мандату? На це немає достатньо голосові для змін до КУ. Мабуть тільки через громадську активність! Через тиск з боку виборців.

На данном изображении может находиться: текст

Сергій Каплін


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Так, все таки, про що в дійсності свідчать намагання нині діючого Президента України спільно зі своїм оточенням добитися повного скасування депутатської недоторканності: «скасування бар’єру, який розділяє народних обранців і їх виборців та скасування гарантій безкарності»,  як обґрунтовують це підпорядковані йому автори такого законопроекту, чи все-таки мова йде про банальне бажання виконавчої влади таким шляхом обмежити права парламенту, що неминуче призведе до узурпації влади?!

Хотів би одразу застерегти громадян України від обману і окозамилювання, бо  чергові заяви і заклики про позбавлення народних депутатів України недоторканності не є чимось новим та, тим більше, таким край необхідним в нинішній економічній і соціальній ситуації в державі, а тому таку діяльність нинішнього Гаранта Конституції не потрібно відносити виключно до його  особистих «заслуг». Виконавча влада в різні часи, навіть і в більш сприятливі, намагалась реалізувати такі наміри і, перш за все, для того, щоб мати безпосередній вплив на будь-якого народного обранця, і тим самим – на весь парламент. Хоча не виключаю і того, що ця чергова компанія по дискредитації народних обранців організована лише для підняття президентом свого рейтингу напередодні виборів. Тобто, очевидно для всіх, це є абсолютно політичною акцією, яку хоче реалізувати  нині діюча влада саме з метою обмежити законодавчу владу, розширивши таким чином свої можливості впливати на неї і покращити за рахунок цієї ідеї свої особисті позиції в політичній боротьбі з опонентами перед виборами.

Уважно спостерігаючи за такими подіями навколо реалізації задуму Петра Олексійовича підпорядкувати собі не тільки правоохоронні органи і суди, особливо за допомогою реалізації так званої «судової реформи», а і парламент, хотілося б нагадати нашому, в більшій мірі, зазомбованому суспільству про те, що наявність у народного депутата імунітету не є його особистим привілеєм. Більше скажу, інститут депутатської недоторканності є одним із елементів конституційної системи стримувань і противаг, які забезпечують реальний поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову у всьому цивілізованому світі. Тому, попри всі політичні заяви та піар-акції, необхідно всім усвідомлювати, що саме депутатська недоторканність повинна сприяти утвердженню самостійної і незалежної Верховної Ради України. Особливу актуальність цей інститут недоторканності парламентарів має в країнах, що розвиваються і які в Європі іменуються «державами із слабо розвиненою демократією», де відсутнє панування верховенства права, де немає законного і неупередженого суду, до яких, на жаль, відноситься і Україна. Навіть найбільш авторитетні європейські органи вже застерігали нашу владу від повного позбавлення народних депутатів імунітету, бо в такому випадку може виникнути реальна небезпека здійснення тиску на парламент з боку, передусім,  виконавчої влади, можливість безпідставного звинувачення парламентарів і їх кримінального переслідування саме за політичну діяльність, за відсутності надійної системи правового захисту.

Підтвердженням таких висновків є, зокрема, і проведений мною аналіз стану дотримання конституційних прав і свобод громадян в сфері боротьби із злочинністю за 2017 рік.

Про те, що саме протягом останніх 3-4 років суттєво погіршилась ситуація із дотриманням прав людини і громадянина під час кримінального провадження, свідчить і нинішня діяльність Генеральної прокуратури, а точніше – особисто Ю. Луценка, по масовому ініціюванню зняття недоторканності із народних депутатів, в переважній більшості своїй –  без належних на те підстав, а тому і без настання для таких осіб жодних кримінально-правових наслідків. Маю на увазі, в першу чергу, ті випадки, коли з нардепів протягом 2015-2018 років знімали недоторканність під час показових піар-шоу компаній, організованих спочатку тодішнім Генпрокурором В. Шокіним, а потім і нинішнім – Ю. Луценко, чого раніше ніколи не було в практиці діяльності всіх попередніх очільників ГПУ у всі роки, коли з відому останніх в ЗМІ і в сесійній залі ВР оприлюднювались з порушенням закону аудіо-  та відеоматеріали із кримінальних проваджень, що свідчило не тільки про розголошення таємниці досудового розслідування, а і порочило честь і гідність цих парламентарів, ще не визнаних судом винними у вчиненні злочинів. Коли пізніше, після проведення досудового розслідування, ці кримінальні провадження відносно народних обранців або закривались за відсутності події чи складу злочину або достатніх доказів їх вини, або таким особам навіть підозри не вручались, що взагалі є ганьбою для нинішньої Генпрокуратури і органів досудового розслідування, або коли будь-яка інформація, після падіння ажіотажу у суспільстві навколо «депутатських справ», про результати їх розслідування чи розгляду у судах до цього часу не відома або замовчується.  А навіть направлення протягом останніх двох років до суду одного чи навіть двох обвинувальних актів відносно таких народних обранців, при відсутності до цього часу прийнятих судом рішень у них, теж не є підтвердженням факту дотримання Генпрокурором прав і свобод цих осіб при направленні до ВР відповідних подань. Тим більше, повернення Регламентним комітетом останніх 4-х подань Генпрокурору без розгляду та відмова парламенту в наданні згоди на притягнення кількох народних депутатів до кримінальної відповідальності також свідчать про порушення їх конституційних прав і свобод.

Саме тому, слід назвати хоча б кілька таких «показових» випадків відвертого беззаконня з боку тієї ж Генпрокуратури.

Так, ще у 2015 році вже чинний парламент із порушенням вимог регламенту проголосував за зняття недоторканності з народного депутата Ігоря Мосійчука,  якого ГПУ звинувачувала в отриманні неправомірної вигоди, і навіть дав згоду на  затримання останнього і арешт. Зокрема, тодішній Генпрокурор Віктор Шокін з порушенням вимог КПК оприлюднив в сесійній залі ВР відеоматеріали, в яких особа, схожа на Мосійчука, пропонувала співбесіднику надати йому неправомірну вигоду, називала конкретні суми, які, нібито, слід заплатити за підготовку і внесення необхідних депутатських запитів та звернень. Але, це завідомо незаконне рішення про надання згоди на затримання, арешт і притягнення до кримінальної відповідальності пізніше скасував Вищий адміністративний суд, визнавши грубими процедурні порушення під час розгляду цього подання ГПУ у сесійній залі. І. Мосійчук був затриманий, взятий під варту, йому висувалась конкретна підозра, тобто він зазнав утисків його права на свободу та особисту недоторканність. Кінцеве рішення по даному кримінальному провадженні до сьогоднішнього дня не оприлюднене. Натомість Ігор Мосійчук веде активну діяльність як народний депутат і політик, а суспільство так і не дізналось, вчинив він кримінальне порушення чи ні, якщо ні, то яку відповідальність за порушення його конституційних  прав понесли відповідні службові і посадові особи ГПУ.

У тому ж 2015 році ВР дала згоду на зняття недоторканності з народного депутата Сергія Мельничука, якого ГПУ звинувачувала у створенні бандитського угрупування з підпорядкованих йому добровольців, бандитизмі та інших злочинах. Не дивлячись на інкримінування у вину останньому тяжких і навіть особливо тяжких злочинів, Генпрокуратура в цьому випадку чомусь не зверталася до парламенту з  проханням надати згоду на затримання та арешт такого народного обранця. Обвинувальний акт відносно С. Мельничука Генеральна прокуратура, начебто, передала до суду ще восени 2016 року, однак, кінцевого судового рішення по даному провадженню досі не прийнято, не виключено і в зв’язку з тим, що в ньому відсутні достатні докази вини цього народного депутата, і як наслідок в цьому випадку суспільству теж не відомо, чи вчинив названий парламентар інкриміновані йому такі суспільно небезпечні  злочини, чи ні.

Із народного депутата Сергія Клюєва парламент теж зняв недоторканність у 2015 році. ГПУ звинувачувала його в тому, що спільно із своїм братом – Андрієм Клюєвим, вони, начебто, незаконно заволоділи майном ВАТ «Завод напівпровідників» і домоглися обслуговування кредиту належного їм підприємства за бюджетні кошти. Більше того, із повідомлень у ЗМІ було відомо, що С. Клюєв оскаржував у судах відповідні подання Генпрокуратури, наголошуючи, що засідання профільного комітету відбулося з порушенням регламенту, бо на ньому не був присутній Генпрокурор та що у рішенні Регламентного комітету не було мотивувального висновку щодо визначення законності й обґрунтованості подання, а також законності одержання доказів його винуватості. Також С. Клюєв вказував, що подання стосовно нього розглянули з порушенням встановленого законом терміну – замість 7 днів розглядали 36! Наразі, санкції Євросоюзу з братів Клюєвих, начебто, зняті, а також вони виключені із списку розшукуваних в Інтерполі. Не дивлячись на тривалий час перебування даної справи в провадженні слідчих ГПУ, до цих пір будь-яких повідомлень про прийняття законного рішення по даній справі в ЗМІ не надходило. І тому, суспільство також не може зробити об’єктивний  висновок, чи були все-таки достатні підстави для кримінального переслідування даного парламентаря, чи ні. І якщо не було, тоді хто із посадових і службових осіб ГПУ повинен понести за це відповідальність.

У липні 2016 року Верховна Рада позбавила імунітету народного депутата Олександра Онищенка, якого НАБУ разом із САП звинувачували в організації злочинної схеми із підприємством «Укргазвидобування», що займається видобутком та реалізацією українських нафти та газу, і привласненні коштів в особливо великих розмірах.

Масове оприлюднення, особливо, на початковому етапі розслідування, матеріалів досудового провадження, в т. ч. і відкриті звинувачення, в першу чергу, керівниками НАБУ і САП цього  народного обранця у вчиненні різних, в тому числі і особливо тяжких злочинів, до визнання судом його вини у встановленому законом порядку, лише свідчить про грубе порушення очільниками антикорупційних органів його конституційних прав. Направлення до суду кількох кримінальних проваджень з угодами деяких учасників злочинів, інкримінованих О. Онищенку, про визнання особистої винуватості сьогодні вже не викликають довіри у експертного середовища, хіба що окрім «грантоїдів», які відверто, неприховано лобіюють інтереси НАБУ, тим більше, що оприлюднена в ЗМІ частина доказів вини Онищенка викликає об’єктивні сумніви, так як побудована на припущеннях, а визнання вини кимось із співробітників не може являтись доказом вини особи, яка не приймає участі в судовому засіданні. Таким чином, до теперішнього часу досудове розслідування відносно останнього, начебто, триває, а тому складається враження, що воно і надалі буде тривати, доки не буде забуте суспільством.

У грудні 2016 року Верховна Рада задовольнила подання Генпрокурора  про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Вадима Новинського, якого звинувачували у тому, що в 2013 році він, начебто, був причетний до незаконного позбавлення волі Олександра Драбинка – особистого помічника колишнього предстоятеля  УПЦ митрополита Володимира. Про безпідставність внесення цього подання до Верховної Ради України свідчив хоча б той факт, що після зняття депутатської недоторканності до цього часу (протягом 2-х років) В. Новинському навіть підозру не вручили, а відповідно і до суду обвинувальний акт досі не направили. Більше того, по проходженню такого тривалого часу до цих пір невідомо, яке прийнято кінцеве рішення за цим фактом: чи провадження вже закрите, чи можливо воно зупинене, чи триває досудове розслідування, якщо так, то по якій причині воно затягується по такій простій в доказуванні справі. А в цей же час названий парламентар успішно і активно продовжує виконувати свої депутатські повноваження. Про які тоді розумні терміни слідства можна говорити, а тим більше, про дотримання прав і свобод людини, якою являється і названий народний обранець, якого ще два роки тому назад звинуватили на сесії ВР у вчиненні кримінальних правопорушень?

За цей період варто пригадати і справу екс-нардепа Володимира Медяника, якого 6 серпня 2016 року в рамках розслідування кримінальної справи щодо колишнього керівника фракції Партії регіонів Олександра Єфремова було затримано Генпрокуратурою. Після цього суд за клопотанням прокуратури  навіть взяв під варту В. Медяника, правоохоронці помістили його в СІЗО СБУ, де він оголосив голодування та вимагав проведення одночасного допиту (очної ставки) зі свідками, на свідченнях яких СБУ побудувала звинувачення щодо нього. Надалі жоден із перерахованих  свідків не підтвердив висунутої підозри. Відео зі спільними допитами так званих «свідків» потрапило в інтернет, у результаті чого справа проти політика повністю «розвалилася». Згодом Генпрокурор Юрій Луценко заявив: якщо проти Медяника немає достатніх доказів, то той не буде притягуватися до кримінальної відповідальності і вийде на свободу. В подальшому, так і сталося: останній був звільнений із СІЗО, усі підозри з нього були зняті, а Генпрокуратура закрила щодо політика кримінальне провадження. На сьогодні відомо, що позов даного політика  про порушення його прав і свобод розглядається в Європейському суді з прав людини. Але, у експертів виникають закономірні запитання: хто повинен понести відповідальність за незаконне позбавлення цього громадянина особистої свободи і недоторканності та незаконне притягнення до кримінальної відповідальності?

Далі хотілося б наголосити, що саме 2017 рік виявився «рекордним» по кількості внесених Генеральною прокуратурою до Верховної Ради України подань про зняття депутатської недоторканності. І це, підкреслюю, в той період, коли очільником ГПУ став колишній  народний депутат Юрій Луценко, який до цього керував найбільшою пропрезидентською фракцією у парламенті і сам колись постраждав від незаконного кримінального переслідування. Разом з тим, саме після його неоднозначного (а точніше – навіть шкідливого для держави і суспільства) призначення на цю високу наглядову посаду припадає період найбільшої активності переслідувань народних депутатів. Так, зокрема, Ю. Луценком в 2117 році було направлене до ВР подання  про дачу згоди на притягнення народного депутата Євгена Дейдея  до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, хоча Регламентний комітет визнав аргументи Генеральної прокуратури недостатньо обґрунтованими, а висновки слідства про стрімке незаконне збагачення депутата – припущеннями. Проте, це не завадило назвати його з трибуни Верховної Ради навіть злочинцем, хоча народні обранці не підтримали на сесії подання Генпрокурора і не дали дозвіл на притягнення Дейдея до кримінальної відповідальності.

Аналогічна ситуація була із поданням Юрія Луценка на народних депутатів Андрія Лозового підозрюваного у несплаті податків, та Олеся Довгого, підозрюваного у зловживанні службовими обов’язками з метою незаконного відчуження земельних ділянок. Цікавим є те, що нинішній Генпрокурор так захопився використанням своїх виключних повноважень «милувати і карати»,  що навіть обіцяв Лозовому відкликати із ВР подання про зняття з нього депутатської недоторканності за умови сплати останнім усіх податків, що взагалі було з його боку не припустимим і не відповідало вимогам ні КПК, ні Закону «Про Регламент Верховної Ради України», ні Закону «Про прокуратуру». Не дивлячись на те, що на прохання самого О. Довгого дати згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності ВР прийняла рішення про задоволення цього подання, в подальшому кримінальне провадження відносно цього парламентаря було закрито САП за відсутності в його діях складу злочину. Яка доля кримінальних проваджень відносно народних депутатів Дейдея та Лозового, суспільству до цих пір не відомо.

Із народних депутатів Борислава Розенблата і Максима Полякова, яких НАБУ підозрювало у вимаганні неправомірної вигоди за лобіювання і розробку нових законопроектів  щодо легалізації видобутку бурштину в Україні, за поданням того ж Ю. Луценка також знімали недоторканність. Взагалі ця кримінальна справа набрала чималого суспільного розголосу, особливо після того, як детективи НАБУ і прокурори САП оприлюднили як у ВР, так і в ЗМІ, відео і аудіо-записи розмов названих нардепів і їх помічників, що було беззаперечним порушенням прав цих осіб і вимог кримінально-процесуального законодавства, а тим більше, коли очільники  НАБУ і САП повідомили про участь співробітників ФБР США у проведенні оперативно-розшукових заходів і НСРД відносно названих народних депутатів. Скандальним виглядало і розкриття участі у цих негласних розшукових діях співробітниці Антикорупційного бюро по імені Катерина, деякі дії якої у експертів теж викликали сумнів в частині відповідності вимогам Закону і були схожі на провокацію злочину, що в результаті взагалі ставить під сумнів всі докази, які були здобуті завдяки їй. Таким чином, по цій справі існує маса запитань до органів досудового розслідування, в т.ч. до Генпрокурора,  який активно підтримав ці подання про зняття депутатської недоторканності, навіть «розсипав» схвальні оцінки діям НАБУ по цій справі, тому і не дивно, що той же Б. Розенблат вже звернувся з відповідним позовом до Європейського суду з прав людини і експерти допускають цілком обґрунтовано, що цей позов, як мінімум частково, буде задоволеним. До речі, кінцевого рішення за результатами досудового розслідування по цій справі до сьогоднішнього дня не також відомо, що теж дає достатньо обґрунтованих підстав стверджувати про сумнівність судової перспективи притягнення цих нардепів до кримінальної відповідальності.

Наступним, з кого зняли недоторканість, був народний депутат Михайло Добкін, якого підозрюють у зловживанні службовим становищем на посаді голови Харківської міської ради в інтересах третіх осіб і теж в частині, начебто, незаконного виділення земельних ділянок. Той же Генпрокурор у Верховній Раді наголошував, що ця справа дуже схожа із справою О. Довгого, а тому, виходячи із прийнятого у ній рішення про закриття провадження  відносно останнього за реабілітуючими обставинами, відповідно подібного результату слід чекати і у справі Добкіна.

Вже у цьому 2018 році Верховна Рада  зняла недоторканність з народних депутатів Євгена Бакуліна, якого підозрюють у привласненні та відмиванні коштів в особливо великих розмірах, та з Надії Савченко, яку підозрюють у змові з терористичною організацією «ДНР» у підготовці масштабного теракту в центрі Києва та держперевороту.

Треба відверто визнати, що і у цих справах не все звучало переконливо з вуст Ю. Луценка, особливо, що викликає сумніви у  експертів, то це застосування відносно народного депутата Н. Савченко НСРД без дозволу Верховної Ради, що в майбутньому стане достатньою підставою визнати такі докази недопустимими.

Більше того, нещодавно Юрій Луценко, так захопившись переслідуванням народних депутатів, що направив до Верховної Ради чергову «порцію»  подань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності ще 4 народних депутатів: Олександра Вілкула, якого підозрюють у земельних махінаціях, Дмитра Колєснікова  – у зловживанні службовим становищем на посаді голови Агентства держмайна, Сергія Дунаєва – в декларуванні недостовірної інформації та Олександра Пономарьова – в перешкоджанні роботі журналістів. Але, після розгляду відповідних подань у Регламентному комітету ВР було вирішено повернути Генпрокурору названі подання для усунення недоліків.  При цьому, профільний комітет зазначив, що ГПУ не відповіла на уточнюючі запитання, в зв’язку з чим, члени Регламентного комітету «позбавлені можливості розглянути дані подання». Не є в цьому плані оригінальними і нові погрози чи обіцянки того ж Ю. Луценка направити восени ц. р. до ВР нові подання про притягнення і інших народних депутатів до кримінальної відповідальності, хоча, якщо говорити відверто, то навіть цей аналіз щодо законності внесених ним за 2 роки подань про позбавлення народних депутатів імунітету може стати достатньою підставою для висловлення йому недовіри з боку Верховної Ради.

Більше того, слідкуючи за самою процедурою розгляду у ВР подань Генпрокуратури на зняття недоторканності з народних депутатів, варто відзначити, що майже у всіх випадках парламентом, скоріше під тиском ззовні, не дотримувалися вимоги Регламенту Верховної Ради України, що сприяло правоохоронцям незаконно оприлюднювати матеріали досудового розслідування, в т.ч. і оперативно розшукових заходів та НДСР, які містили конфіденційну інформацію та дані, які ганьблять честь і гідність людини та громадянина, а також таємницю досудового слідства, а нерідко і без зняття з таких матеріалів грифу «таємно»; той ж Генеральний прокурор Ю. Луценко,  не дочекавшись вироку суду, демонстрував явну неповагу до закону та називав цих осіб злочинцями, Регламентний комітет, будучи зобов’язаним перевіряти законність здобутих доказів вини своїх колег, не реагував на те, що по цих кримінальних провадженнях проводились слідчі дії та НСРД з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства (зокрема, документування дій декого із названих народних депутатів, згоду на що ВР не давала), в зв’язку з чим, вони не можуть бути використані в суді як докази, і т.д. Як результат, навіть на сьогоднішній день жодного народного депутата, з якого таким чином було знято депутатську недоторканність, не засуджено судом і не визнано винним у вчиненні будь-яких злочинів; відносно деяких із них кримінальні провадження вже закриті і вони фактично є реабілітованими, а по більшості названих вище справ до цього часу так і не прийнято будь-якого рішення  в силу різних причин. Складається враження, що жодний із названих народних депутатів так і не буде притягнутий до кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене вище, можна ще раз зробити невтішний висновок про наявність бажання у влади саме шляхом скасування депутатської недоторканності посилити вплив на Верховну Раду, зробити її більш «слухняною» та «зговірливою». А якби ж наш Президент був послідовний і такий «щирий» у своїх намірах і деклараціях, то тоді б одночасно із обмеженням недоторканності суддів, яких тепер не тільки можна притягувати до кримінальної відповідальності без будь-якої згоди Верховної Ради чи Вищої Ради правосуддя, а навіть і затримувати на місці вчинення злочину, та позбавленням повної недоторканності народних депутатів, проініціював би і зняття недоторканності із себе. Але, таких планів і бажань у нього немає, адже при такому об’ємі власних повноважень він матиме необмежений вплив не тільки на судову, але і на законодавчу владу (що вигідно для нього), що є неприпустимим і порушує конституційний принцип стримувань і противаг в системі розподілу державної влади.

Тому, складно не погодитись з думкою дуже поважного в юридичному середовищі судді  Конституційного Суду України, доктора юридичних наук Миколи Мельника стосовно висновку цього Високого суду у справі за конституційним зверненням Верховної Ради щодо відповідності законопроекту, ініційованого Президентом України, про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності (далі мовою оригіналу):

– «Скасування конституційно-правових засобів захисту парламентарів,  а відтак посилення залежності парламенту, істотно ускладнить забезпечення реалізації вказаного принципу поділу державної влади, фактично зруйнує конституційну систему стримувань і противаг, створить додаткові передумови для узурпації влади».

Ще більше показовим, в разі повного скасування депутатської недоторканності, є наступний висновок М. Мельника:

  • «У такому випадку Верховна Рада  не зможе виконувати свої конституційні функції, в тому числі і в частині забезпечення прав та свобод людини (ст. 3 Конституції України)».

В своїй окремій думці до цього рішення оновленого вже нинішнім Президентом Конституційного Суду цей поважний суддя  також відзначив, що відсутність належних конституційно-правових гарантій діяльності народного депутата України може призвести  також до порушення конституційних засад, на яких ґрунтується суспільне життя в Україні, як от здійснення народом влади через органи державної влади, політична та ідеологічна багатомандатність, а також права громадян брати участь в управлінні державними справами ( ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 15, ч. 1 с. 38, Конституції України).

Виходячи із вказаного вище, мабуть,  саме з метою узурпації влади і діє наш нинішній Президент і підпорядкована йому частина народних депутатів, які ініціюють таке питання  та Генпрокуратура на чолі із професійним політиком Ю. Луценко, який і організував протягом нетривалого перебування на своїй посаді, масове позбавлення народних депутатів депутатської недоторканності, як правило, без будь-яких правових підстав. Зверніть увагу і на ту обставину, що саме Ю. Луценко за два роки роботи направив до Верховної Ради  як мінімум 12 подань про зняття депутатської недоторканності, в той час як його троє попередників всі разом – не більше 6 чи 7 (точних даних не маю).

Виходячи із того, яким чином правоохоронні органи на чолі із нинішнім Генпрокурором забезпечують дотримання передбачених Основним Законом вимог та прав і свобод народних обранців, Ви тільки уявіть, яке відношення у нинішніх правоохоронців до прав і свобод простих незахищених громадян, в яких, тим більше, такого імунітету немає? Про це детальніше згодом.

НАПРОШУЮТЬСЯ ЛИШЕ ОДНІ СЛОВА «ЩО ПОСІЄШ, ТО І ЗБЕРЕШ. ЩО ЗБЕРЕШ, ТО І ЗМОЛОТИШ». ЗА ВСЕ ПОТРІБНО БУДЕ РАНО ЧИ ПІЗНО ВІДПОВІДАТИ І ПЕРЕД СУСПІЛЬСТВОМ, І ПЕРЕД НОВОЮ ВЛАДОЮ, І ПЕРЕД ЛЮДЬМИ, ЧИЇ ПРАВА ТА СВОБОДИ БУЛИ ПОРУШЕНІ.

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сегодня на площади перед Парламентом на акцию протеста вышли ветераны-афганцы и работники шахт.

Об этом сообщает корреспондент #Букв.

Так, воины-афганцы требуют равных с другими участниками боевых действий льгот, а также ряда преференций.

Движение на некоторых прилегающих к зданию Верховной Рады улицах осложнено, при этом проезд по ул. Грушевского – свободен.

В акции протеста принимают участие несколько тысяч человек.

Шахтеры и афганцы под ВР_01

Шахтеры и афганцы под ВР_02

Шахтеры и афганцы под ВР_03

Шахтеры и афганцы под ВР_04

Шахтеры и афганцы под ВР_05

Шахтеры и афганцы под ВР_06

Шахтеры и афганцы под ВР_07

Шахтеры и афганцы под ВР_07

Фото: Богдан Бортаков, #Буквы


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні ми народили нову опозицію, народну опозицію яка бореться за конкретні речі для простих людей: за роботу і зарплату, пенсію і соціалку. За 10 000 мінімальної зарплати, за 5000 мінімальної пенсії. За деолігархізацію на рівні Конституції та перевибори Ради.

Ми – це чіткий лівий європейський курс, чітка програма виписана у книзі лідера, ідеологія, боротьба і зрозумілі цілі.

Люди з усієї України, тисячі людей, вийшли з порожніми каструлями під Раду заявити, що домагатимуться гідного життя через перевибори Парламенту.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Фото Сергій Капліна.

Сьогодні по країні політики і політикани, і «самопроголошені лідери нації» проводять свої акції. Не за простих людей, а за фальшивих опозиціонерів – героїв сцен на майданах. Ми вже це проходили: завжди до влади приходили не майдани, а сцени майдану і плювали згодом на людей.

Псевдоопозиційна маячня кастрованої збанкрутілої опозиції – спроба реваншу біглих олігархів, які водять народ 27 років по колу, щоб влаштовувати кар’єру тим, хто тим, хто буде з акцентом говорити про майбутнє нашої країни, нав’язувати нам міфи про псевдореформи, чи тим, хто закрутив собі на голові бублика і крутить людям дулі після своїх перемог.

Ми чекали від опозиції змістовності, чіткості, дієвості, єднання без «лідерів», які приватизували право говорити від народу.

У Ляшка, Юлі, Садового, Саакашвілі – не вийшло. Це факт.

Вулиці не повинні стати порожніми, трибуна пустою без вимог простих людей, опозиція у Раді має припинити плазувати перед владою! Навпаки, політики повинні замикати колону народних протестів, повинні разом із людьми домагатися підвищення зарплати-мінімалки до 10000, а пенсії-мінімалки до 5000 грн, а не влаштовувати перфоманси за гроші спонсорів, які сидять в країні-агресорі.

Заявляємо, що ми беремо ініціативу об’єднати людей і добитися цілей реальної опозиції. Простим людям прийдеться обирати: профспілки чи фанклуб біглих олігархів, союз простих вчителів та лікарів чи солянку з «грузинів та юль», рух простих людей чи вчорашню владу, яка переодягається в опозицію всі 27 років.

Запорука довіри людей – відсутність у опозиції банкрутів, бруду, дерибану та ганебних біографій лідерів, плазування перед чужими урядами та МВФ.

Стоп псевдопозиції, стоп троянським коням, стоп маріонеткам олігархів, стоп популізму! І вперед, нова народна опозиція! Ми прийняли сьогодні наш маніфест, маємо план і волю принести простим людям перемогу над олігархами, ми прорубаємо коридор в Європу та цивілізований світ!!!

Сергій Каплін


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На розгляді в парламентському комітеті з питань прав людини перебуває проект Закону України «Про гарантії мирних зібрань» (№3587 від 07.12.2015 р.) за співавторством голови комітету, народного депутата України Немирі Григорія Михайловича. Законопроектом пропонується суттєво обмежити свободу мирних зібрань, адже фактично пропонується запровадити «дозвільний», а не «повідомний» принцип організації мирних зібрань.

Українців хочуть зобов’язати повідомляти про намір проведення мирного зібрання   відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не пізніш як за сорок вісім годин до його початку. Якщо кінцевий строк сповіщення припадає на неробочий у відповідному органі день або час, то організатор повинен повідомити з дотриманням цього строку Національну поліцію за місцем проведення мирного зібрання. Таким чином Національна поліція санкціонуватиме проведення мирного зібрання.

Законопроект викликає серйозне занепокоєння і критику громадських та правозахисних організацій, адже після ухвалення цього законопроекта в надмірно корумпованих представників влади з’явиться юридична можливість забороняти чи розганяти мирні протестні чи страйкові зібрання, визначати адміністративну відповідальність для організаторів та учасників мирних протестних акцій. Національна поліція та Національна гвардія України, інші правоохоронні органи наділяються правом оголошувати організаторам протестів про втрату зібранням мирного характеру. Тобто, фактично правоохоронні органи матимуть можливість розганяти протестні акції, мітинги та збори.

Пропонується наділити органи влади функцією надання дозволу організаторам мирних зібрань на тимчасове обмеження руху транспортних засобів у місці або за маршрутом проведення мирного зібрання. Такий дозволі за умов політичної кризи чи нестабільності може надаватися з огляду політичної доцільності.

Також суттєво збільшується термін позовної давності для встановлення судової заборони на проведення мирного зібрання (в будь-який час на власний розсуд чиновників чи правоохоронців). Влада матиме законну можливість розганяти або припиняти мирні зібрання навіть у ночі, адже законопроектом передбачається проведення виконавчих дій в нічний час для виконання судових рішень про заборону мирних зібрань.
Обурення викликає встановлення надмірно короткого терміну для подання апеляційної скарги на судове рішення про заборону мирного зібрання – 24 години після проголошення судового рішення. Фактично влада звужує в часі можливість судового захисту для організаторів та учасників протестних акцій.

Побутує думка, що метою законопроекту, є юридичне обгрунтування майбутніх дій влади, адже Революція Гідності продемонструвала, що українство не може просуватися дальше існуючої точки «насичення» зловживанням владою громадянських свобод. Громадські організації відзначають небезпечність законопроекту «Про гарантії мирних зібрань» в умовах спроби уряду розширити повноваження Національної гвардії України законопроектом №6556.

Що очікувати від спроби парламентарів законодавчо врегулювати порядок проведення мирних зібрань? За практикою український парламентарій вирішує питання громадянських свобод з мотивів нейтралізації протестних груп. На громадян в цьому питанні ніхто не зважає.

Матеріали підготував Любомир Пелех


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В рамках проведеного круглого столу на тему парламентської реформи, народний депутат України Сергій Мельничук, мав змогу ознайомити усіх присутніх з його баченням проблематики та ініціатив, які необхідно підтримати у суспільстві.

Безумовно, роль Парламенту, Глави Держави, Уряду та громадськості у дежравотворенні є надзвичайно важливими, однак не кожен використовує усі наявні йому можливості задля впровадження у життя державотворчих ініціатив, в той самий час, коли інші виявляють надзусилля та гіперактивнітсть і цьому питанні.

«Саме громадськість має бути ініціатором, вона має впливати на якість парламентарів, які знаходяться у Раді, відповідно далі й на виконавчу гілку влади. Від того, як наші виборці — особливо активна частина суспільсва буде на це впливати, ту якість законодавчих ініціатив і ми будем отримувати» — впевнений Сергій Мельничук.

«Наразі гасла передвиборчі одні, а в кінці ми бачимо, що фактично ці партії обслуговують певні фінансово-економічні групи» — стверджує нардеп.

Не залишив Мельничук без уваги і мирний протест, який зараз проходить біля стін Верховної Ради з вимогами про прийняття законів про антикоррупційний суду, імпічмент: «Парламенту до одного місця цей імпічмент і та громадськість, яка є» — заявив Мельничук.

Дуже різко висловився у своєму виступі Сергій Мельничук і з приводу коаліції: «Правда, яка вона не є, різка, але вона є. Коаліція фактично обслуговує основні фінансово-економічні групи — олігархат вони обслуговують, і фактично тянуть ті законодавчі акти, які їм порібно, от а таке не має бути» — ствердив він.

Ще більше цікавого від Мельничука у відео:

Источник: Vse.media


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Найстрашніше, що в Україні парламент зник як вищий представницький орган влади. Він такі функції не виконує. Він виконує завдання, які йому формулюють на Банковій.

Про це в ефірі інформаційно-політичного ток-шоу «Народ проти!» на телеканалі ZIK заявив Герой України, радянський політв’язень Степан Хмара.

Гість програми наголосив, що те, що в Україні потрібне термінове перезавантаження влади, це очевидна річ. У складних умовах, каже він, потрібно визначити правильну послідовність зміни влади.

«Потрібно міняти всю владу, але всю відразу, одномоментно, це неправильно буде», – зазначив Степан Хмара.

На його переконання, потрібно змінювати правила гри. Степан Хмара звернув увагу на те, що робиться у ВРУ. Він зауважив, що опозиція є не лише парламентська та позапарламентська, а всередині ВРУ є кілька опозицій. Так, є опозиція до держави Україна – Опоблок та «уламки» Партії Регіонів.

«Але вони у жодному разі не є опозицією до влади і особливо до Президента. І ось це є саме коаліція, і це є дуже небезпечно», – заявив Степан Хмара.

На його думку, є і справжня парламентська опозиція, але вона дуже слабка, а ще фейкова – як група Олега Ляшка.

Для того, щоб змінити і покращити правила на виборах до ВРУ, потрібно звільнити від пресу президента дві найбільші фракції.

«Тому що сьогодні Порошенко повністю узурпував контроль над парламентом і, що найстрашніше, що у нас парламент зник як вищий представницький орган влади. Він такі функції не виконує. Він виконує завдання, які йому формулюють на Банковій. Це є фейкові реформи, це будівництво поліцейської держави, це здирство з народу», – заявив Степан Хмара.

Гість програми вважає, що Президенту потрібно поставити ультимативні умови: має вийти Майдан і змусити ВРУ скасувати закон про особливе самоврядування на окупованій частині Донбасу. Окрім того, Майдан має змусити Президента розірвати дипломатичні відносини із країною-агресором.

«Російські олігархи процвітають в Україні, тому що російська мафія і порошенківська в Україні – вони в одному клубку, і цей клубок можна розірвати, тільки попросити по-доброму. І мусить піти, вступитися з поля політичного Порошенко», – заявив Степан Хмара.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Український олігарх, бізнесмен і народний депутат Сергій Тарута заявив, що «ручний» парламент готовий виконувати будь-які накази Банкової, тому протестувальники мають знаходитися саме під Адміністрацією Президента, показавши таким чином Порошенку «червону картку».

Про це та інше Сергій Тарута розповів телеканалу ZIK у кулуарах Верховної Ради.

На думку нардепа, основні три вимоги народного зібрання до влади важливі, але мізерні в порівнянні з кардинальними змінами, які необхідні країні вже сьогодні.

— Вимога змінити діюче виборче законодавство – це правильна вимога. Нам потрібна пропорційна система з відкритими списками, на цьому я буду наполягати особисто. У парламент мають зайти нові політичні сили і нові обличчя, тому що ці себе повністю дискредитували та зруйнували через тотальну брехню.

Читайте також: Винницкий институт конструирования одежды и предпринимательства – лидер в сфере образования

Також політик висловив сподівання, що держава розпочне допомагати людям і зробить європейськими не тільки тарифи, але й доходи.

— В Україні потрібна зовсім нова економічна програма зі сприятливим інвестиційним кліматом. Без цього у нас немає майбутнього. Мій план стратегії розвитку до 2030 року чітко відповідає на питання, як зробити так, щоб мінімальна заробітна плата була 1200 доларів, а пенсія — 450 доларів. На відміну від попередніх заяв про збільшення доходів українців, у моєму випадку це не популізм, а чіткі розрахунки, зроблені з науковим сектором та університетами.

Детальніше дивіться у відео.

Политика


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO