Заступник в.о. голови МОЗ України Уляни Супрун Олександр Лінчевський заявив, що “витрачати гроші на онкохворих недоцільно, оскільки вони все одно помруть”, пише Онкологічний портал України.
Таку заяву Лінчевський зробив виступаючи у Рахунковій палаті України під час розгляду звіту про результати ефективності використання коштів держбюджету, наданих МОЗ України для лікування українців за кордоном.
“Стосовно ефективності. Стосовно нерезультативності і неекономічності використання грошей. У сухому залишку – 25% пацієнтів, власне, вмирають. Тобто, кожен четвертий лікується за кордоном неефективно. Друзі, колеги! Це рак. Вони всі помруть. Вони всі помруть без варіантів. І ефективність цієї програми нуль відсотків! ” – заявив Лінчевський.
Він додав, що “ці онкологічні захворювання, які, власне вимагають трансплантації кісткового мозку закінчуються смертю. Рано чи пізно”.
“Трансплантація нирки, трансплантація серця, вона не продовжує життя не на довго”, – зазначив Лінчевський.
Адекватне знеболення отримує лише кожен 10-й онкохворий — лікар-анестезіолог Житомирського онкодиспансеру
Інші приречені на неймовірні страждання
Не дай Боже колись відчути той нелюдський нестерпний біль, який зводить з розуму важких онкологічних пацієнтів на останніх стадіях хвороби. Вони благають лише про одне – зняти больовий синдром. Звісно, що лікарі повинні допомогти їм отримати сильні наркотичні препарати, однак далеко не завжди хворі мають адекватне знеболення. Ця проблема завжди була і залишається дуже гострою, як в Житомирській області, так і по всій країні. Навіть незважаючи на те, що за останні два роки ситуація з отриманням знеболюючих покращилася – з’явилися таблетовані наркотичні препарати, про які ще недавно і не мріялось, була відмінена максимальна доза знеболюючого, яку призначає лікар, а також дозволено виписувати знеболювальні аж на 15 діб вперед, чого раніше не було. Але… Більшість пацієнтів продовжує терпіти нестерпний біль, і не тільки дорослі, а і діти.
Чому так відбувається? Хто винен і як захистити свої права хворому? Про це Житомирському Кур’єру розповів модератор кабінету протибольової терапії, лікар-анестезіолог Житомирського обласного онкологічного диспансеру Ігор Радчук.
В Україні не готують спеціалістів по болю
— В Житомирській області проживає до 15 тисяч пацієнтів, які потребують паліативної допомоги, — говорить Ігор Радчук. — Це насамперед онкологічні хворі, що знаходяться в важкому стані і неймовірно страждають від болю, але отримати адекватне знеболювання можуть далеко не всі. Якщо в Європейських розвинутих країнах адекватне знеболення охоплює 80-90% таких пацієнтів, то в Україні – лише 5-10%, тобто в кращому випадку його отримує кожен 10 пацієнт. Мова йде про тих пацієнтів, які знаходяться у лікарняних закладах під наглядом спеціалістів. Але ж більшість таких людей знаходиться вдома, бо в нас нема спеціалізованих хоспісів! В нашій області є тільки два заклади: хоспіс святої Єлени у Коростені на 29 ліжок, та 6 ліжок у Житомирському обласному протитуберкульозному диспансері. Але це крапля в морі!
— Чому так відбувається?
— По-перше, в Україні не готують спеціалістів по болю, немає такої галузі медицини. Немає медичних програм по лікуванню гострих і хронічних больових синдромів. Звісно, що коли лікар цього не вчив, він не знає певних схем і методик призначення знеболювання. Наприклад, в сусідній Польші практично в кожному райцентрі є хоспіс, і в кожній лікарні є спеціаліст по болю, а в Англії працюють навіть, так звані, «команди по болю», в яких медсестри мають свого приватного секретаря! Для нас це щось із розряду фантастики. По-друге, сімейні лікарі, які частіше за інших спеціалістів виписують знеболювальні, просто не розуміють, чи не хочуть розуміти гостроти проблеми. Багато з них її сприймають так: «болить пацієнту, а не мені». І якщо спитати сімейного лікаря чи керівника закладу, чи всі його пацієнти забезпечені знеболенням, то відповідь в більшості випадків буде одна — так, звісно, всі отримують лікування в необхідному обсязі. Ця інформація передається в управління охорони здоров’я будь-якого рівня, і створюється рожева, благосна атмосфера, яка усуває проблему з поля зору громадськості. Тільки тяжкі пацієнти знають, як складно отримати той об’єм знеболювального, який дійсно їм потрібен.
Страхи лікарів
— Лікарі мають багато страхів з приводу призначень знеболювання, — продовжує Ігор Петрович. — Вони побоюються конфліктних ситуацій і проблем з контролюючими органами, які ретельно відслідковують, кому і скільки було призначено препаратів. Кілька років тому двох лікарів із райцентрів Житомирщини, які призначали пацієнтам опіоїди (наркотики), викликали в прокуратуру, щоб встановити, на яких підставах відбувалося призначення і чи не пішли наркотичні препарати не хворим, а наркозалежним. Звісно, що після таких випадків всі інші лікарі не захочуть зайвих проблем, будуть перестраховуватися і призначати знеболювальні тільки у самих важких випадках і далеко не всім. Не секрет, що 1-2 % опіоїдів обертаються в середовищі наркоманів, але такі малі проценти ніяк не впливають на розповсюдження наркоманії.
Чи може стати пацієнт наркозалежним?
— Родичі хворих і, мабуть, самі лікарі побоюються, що від тривалого прийому опіоїдів хворі стануть наркотично залежні. Яка ваша думка з цього приводу?
— Так, є такі міфи. Але це неправда. По-перше, такі пацієнти мають обмежений термін життя, і просто не встигають стати наркозалежними. Вони приймають препарат з однією метою – зняти чи зменшити біль, а не одержати від препарата задоволення. Тобто в голові у хворого зовсім інша домінанта. За статистикою лише 1 на 10 – 100 тисяч пацієнтів, який тривало приймає опіоїди, може мати залежність. Це дуже мала цифра, і вона не може стати причиною обмеження хворих необхідними ліками.
Як пояснив Ігор Петрович, знеболювальні препарати зараз не є дефіцитом. Але лікарі не завжди в них орієнтуються і часом не знають, як призначати. С 2014 року в Україні з”явився таблетований морфін в дозуванні 5 мг и 10 мг. Хоча за кордоном така доза рахується дуже малою, і лікарі призначають по 10, 25, 50 і навіть 100 мг.
— Морфін діє недовго — 4-6 годин, — пояснює Ігор Петрович, — тому хотілося б мати пролонговані форми опіоїдів, які діють 12 годин. Але ми їх не маємо. Ми не маємо також швидкодіючих препаратів, які моментально усувають біль. Ми не маємо пластирних форм препаратів, які діють 72 години. Тому вибір опіоїдів в українських лікарів досить обмежений. Добре, що тепер відмінені максимальні дози опіоїдів, які назначає лікар. Тому хворий може отримати ту дозу, яка йому необхідна. Але потрібно, щоб лікар не боявся її призначити!
Лікар має право виписати знеболювальні на 15 днів!
— Родичі хворих скаржаться, що часто доводиться майже кожні 2-3 дні приходити до лікаря і просити виписати знеболювальні. Це дуже незручно і забирає багато часу.
— Справа в тім, що лікарі побоюються виписати знеболювальне більше, ніж на кілька днів, хоча по закону мають право виписати на 15 днів. Вони пояснюють це тим, що хворий може померти і залишити невитрачені опіоїди. Мовляв, хтозна, куди потраплять ці наркотики, і чи не прийдеться за них відповідати. Хочу зазначити, що лікар не має ніякого відношення до ліків, які залишилися після смерті хворого, і не буде нести за них відповідальність. Як правило, родичі померлого їх просто викидають. Лікар повинен дбати про самого хворого, доки він живий, і про його рідних, які за ним доглядають. Не можна примушувати людей ходити до лікаря кожен день-два за призначенням ліків. Щоб мати уявлення, в якому стані знаходиться хворий, необхідно просто прийти до нього і оглянути, тоді лікарю буде ясно, на який термін необхідно виписувати ліки.
— Чи у всіх районах області можна купити знеболювальні препарати?
— Не у всіх районах області є аптеки, які мають ліцензію на роботу з опіоїдами. Але препарати, які виписує лікар, можна купити в інших районах чи обласному центрі, тобто там, де такі аптеки є. І немає значення, в якому районі ліки були виписані. Якщо лікар відмовляється виписати знеболюване, мовляв, що в районі немає спеціалізованої аптеки, — він неправий і порушує права хворого. Завдання лікаря – виписати препарат, а де його купуватимуть родичі хворого – його вже не стосується.
— Що робити родичам хворого, якому лікар відмовляє виписувати препарат?
— Необхідно йти до завідуючого медзакладу, звертатися в районний відділ охорони здоров’я, в обласне управління. Крім того, можна подзвонити на пряму лінію управління охорони здоров’я по телефону: 47-44-22 і це питання, як правило, швидко вирішується.
Нещодавно по всій країні, в тому числі і в Житомирській області, пройшла акція «Зніми рожеві окуляри», організована благодійними і правозахисними організаціями, щоб черговий раз привернути увагу громадськості і управлінців на проблему доступності адекватного знеболення до хворих, які потребують хоспісної та паліативної допомоги. Головна проблема – це байдужість тих, від кого залежить, як проживуть останні свої місяці чи дні тяжко хворі люди і як це перенесуть їх родичі.
У Нідерландах сироїдство офіційно визнано одним із методів лікування раку.
Голландці опираються на результати досліджень лікаря Корнеліуса Моермана, котрий десятиліттями боровся з онкохворобами, розробивши свій метод лікування. Ще у 1987 проведений в Голландії на держрівні аналіз хворих, які відмовилися від традиційних медичних методів лікування, виявив, що зі 150–ти осіб, котрі дотримувалися дієти Моермана, змогли вилікуватися 115. Інші пацієнти – отримали полегшення. Чи дійсно сироїдство є панацеєю від онкохвороб і чи практикують такий режим українські онкологи, з’ясовувала журналіст видання Persona.Top.
Як стверджує лор-онколог вищої категорії відділення пухлини голови та шиї Подільського регіонального центру онкології із 15-річним стажем Ігор Феджага, за всі роки у нього не було жодного пацієнта, який би завдяки переходу на сироїдіння вилікував рак.
“За мою практику не було жодного хворого, який вилікувався тільки завдяки вживанню сирих овочів та фруктів. На жаль, були інші випадки – коли пацієнт, звертаючись до нетрадиційних методів лікування, запускав хворобу, після чого, втративши дорогоцінний час, невдовзі помирав”, – розповідає асистент кафедри онкології ВНМУ імені Пирогова.
За його словами, рак – це дуже складна хвороба, комплексне захворювання, виникнення і протікання якого залежить від багатьох факторів – спадкових, імунних, способу життя і умов праці та багатьох інших. При цьому кожен вид раку, у кожного пацієнта, потребує персоніфікованого лікування.
“Не можна говорити про те, що сироїдство – це метод лікування онкозахворювань, адже ця хвороба потребує комплексного підходу, серед яких обов’язково застосуються хіміотерапія, опромінення, імунотерапія та інші традиційні засоби. Пріоритетним методом лікування раку є персоніфікований підхід до проблеми, оскільки ми лікуємо не пухлину, а людину, хвору на рак”, – говорить Ігор Феджага.
Фото – Ігор Феджага. Джерело – з особистого архіву І. Феджаги
Лор-онколог, коментуючи результати досліджень голландського науковця Корнеліуса Моермана, пояснює, що основним аргументом в його теорії лікування онкохвороб є те, що дійсно сирі овочі та фрукти містять багато вітамінів, оскільки позбавлені термообробки.
“Антиоксиданти, вітаміни та інші поживні речовини справді допомагають організму справитися з пухлинами. Однак всі додаткові методи лікування – вживання біодобавок, вітамінів, режим харчування потрібно обов’язкового узгоджувати з лікарем. Що стосується післяопераційної дієти, то її теж чітко прописує онколог, який враховує індивідуальні особливості організму пацієнта”, – розповідає онколог.
Онколог: вилікувати рак сироїдінням неможливо
Медик каже, що в якості профілактики раку сироїдіння є перспективним підходом. Але якщо онкологія вже є – потрібно всі нюанси узгоджувати з лікарем.
“Як казав Теофіл Парацельс – “Все ліки, і все отрута”. Тому не можна вважати сироїдіння абсолютним засобом для лікування. Воно, в залежності від особливостей патологій та конкретного організму, може як допомогти, так і нашкодити”, – відзначив Ігор Феджага.
Як харчуватися для профілактики раку
Для профілактики ракових захворювань онколог радить дотримуватися збалансованого режиму харчування.
“Необхідно їсти більше сирих овочів, фруктів. Якщо вживаєте консервовані овочі чи фрукти, то краще віддавайте перевагу квашеним. Обмежте споживання їжі із термічною обробкою. Мяса можна 150-200 грамів на день – краще його варити, або запікати, оскільки в такому разі не утворюються канцерогени, які провокують виникнення онкохвороб. Від смаженого на олії краще відмовитися”, – говорить Ігор Феджага.
Сироїдство – це потреба організму
Психолог-дієтолог Галина Бурковська переконана, що сире харчування не просто корисно для нашого організму, а й є необхідністю.
“Ми живі істоти, і наша їжа повинна максимально складатися з «живих» продуктів харчування, тобто тих продуктів, які не пройшли теплову обробку. При термічній обробці вище 50 градусів руйнуються ферменти (ензими), завдяки яким проходять всі хімічні реакції в нашому організмі. Без ферментів будь-який будівельний матеріал ставати непотрібним, адже ці сполуки випромінюють енергію і схожі на електричну батарейку, що заряджає наш організм”, – говорить дієтолог Галина Бурковська.
За її словами, якщо постійно харчуватися термічно приготованою їжею, виснажується запас ензимів, даних нам при народженні, і наша “батарейка” починає “сідати”, позбавляючи нас життєвої енергії, і життя закінчується.
Фото – Галина Бурковська. Джерело – Фейсбук
Дієтолог: сироїди рідше хворіють раком
Не варто, як стверджує експерт, забувати і про те, що сира їжа багата вітамінами і клітковиною, в ній немає харчових добавок, які несприятливо впливають на наше здоров’я.
“Сироїдіння – це найкращий спосіб природним чином очистити організм від шкідливих накопичень, токсинів і шлаків, а бажаючим схуднути цей режим харчування допоможе скинути зайву вагу. Науково доведено, що сироїди набагато рідше хворіють на рак і захворюваннями серця”, – каже Галина Бурковська.
Як без шкоди для здоров’я перейти на сироїдіння
Як радить дієтолог, на будь-який вид харчування, і на сироїдство зокрема, потрібно переходити поступово.
“Я маю досвід сироїдіння і скажу вам, що не можна прокинутися вранці і вирішити, що ви сироїд. Це буде стресом для організму. Все потрібно робити усвідомлено і поступово”, – розповідає Галина.
Схема переходу на сироїдство за порадою дієтолога виглядає наступним чином:
– Спочатку відмовтеся від продуктів, які завдають найбільшої шкоди вашому організму – кава, чай і смажені продукти.
– Потім прибираємо хлібобулочні вироби і молочні продукти.
– Поступово відмовляємося від продуктів тваринного походження.
– Поступова відмова від солі, цукру і рафінованих рослинних олій.
– Перехід на харчування фруктами, овочами, горіхами, грибами.
Кому не можна ставати сироїдом?
За словами експерта, сироїдіння протипоказано дітям, вагітним та алергікам, людям із захворюванням шлунково-кишкового тракту, панкреатитом, захворюванням нирок, підшлункової залози і жовчного міхура.
В інших же випадках перехід на сире харчування сприяє поліпшенню загального стану організму, покращенню зовнішнього вигляду, легкості, енергійності, є профілактикою серцево-судинних захворювань, артрозів, артритів, варикозного розширення вен, проблем з нирками, зайвою вагою.
“У наш час багато людей переходять на сироїдіння, повністю змінивши свій спосіб життя, що автоматично змінює свідомість і якість життя самої людини. Це веде до духовного зростання, розширення свідомості, легкості світосприйняття”, – відзначила Галина Бурковська.
Нагадаємо, дієта Корнеліуса Моермана передбачає вживання не тільки сирих овочів та фруктів, а додавання до раціону зернових – хліба, макаронів з борошна грубого помолу, рис нешліфований і молочні продукти.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
