Теги Posts tagged with "окупанты"

окупанты

У Криму невдоволення новою владою з кожним днем зростає, як снігова куля.

Про це у інтерв’ю «Главкому» повідомив один із лідерів Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров.

«Коли сам перебуваєш в Криму, відчуваєш так звану «кухонну політику», яка, з моєї точки зору, підтверджує: 95% кримських татар не сприймають російську юрисдикцію» – стверджує Умеров.

Інша справа, відзначає він, у тому, що далеко не кожний може собі дозволити активно брати участь в заходах, писати в соціальних мережах: «І позиція у кримських татар не змінилась, навпаки, з кожною черговою репресією вона утверджується, це однозначно».

Умеров вважає, що для аргументів достатньо навіть однієї складової: «Людям обіцяли високі пенсії, високі зарплатні, величезні інвестиції. Наразі зарплатня і пенсія такі у Криму такі, як у російській глибинці, ціни – вищі, ніж в Москві чи у Києві».

«Я іноді під час судів або якихось заходів виїжджаю в Сімферополь, – ділиться Умеров. – І ходжу там: якщо пішки йдеш, обов’язково люди зупиняються, пізнають, висловлюють слова підтримки. Прибічників України набагато більше, ніж здається, але менше, ніж хочеться нам».

Нагадаємо: 27 вересня підконтрольний Кремлю Сімферопольський районний суд виніс вирок у справі одного з лідерів кримськотатарського національного руху Ільмі Умерова – два роки колонії-поселення.

У 2016 році слідчі ФСБ Росії порушили проти Ільмі Умерова кримінальну справу. Його звинувачують за статтею 280.1 Кримінального кодексу Росії (публічні заклики до сепаратизму).

25 жовтня стало відомо, що заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова, засуджених в окупованому Криму, росіяни видали Туреччині.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу, народний депутат України (фракція БПП) Рефат Чубаров заявив, що двох заступників голови Меджлісу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза видали Туреччині, тому що Кремль пішов назустріч проханню Ердогана.

Президент Петро Порошенко подякував лідеру Туреччини Реджепу Ердогану за його зусилля у звільненні засуджених.

ZIK


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Жінка почала розказувати, що вона визнає одну державну мову – російську, чекає на російські танки, які скоро приїдуть і відпаде будь-яка потреба в українській.

Активіст Станіслав Федорчук розповів про інцидент з українським військовослужбовцям і однією з касирок супермаркету АТБ, яка дивно відреагувала на питання про можливості обслуговувати українською мовою. Про це активіст написав на своїй сторінці в Facebook.

“Товариш, який відносно недавно демобілізувався з лав ЗСУ, донеччанин, вирішив зайти до одного з харківських АТБ за продуктами. Прийшов до каси і запитав спокійно в касирки, чи вміє вона обслуговувати українською. Спокійно запитує, російською, між іншим. Касирка почала розказувати, що вона визнає одну державну мову – російську, чекає на російські танки, які скоро приїдуть і відпаде будь-яка потреба в українській. Бо Харків – це ж Росія, якщо хто не в курсі. Результат: касирка оздоровлена десятком яєць, поліція на місце подій виїхала”, – пише Федорчук.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Минає четвертий рік російської окупації Кримського півострова…

Журналісту видання Persona.Top пощастило зустрітися з людиною, яка 17 років очолювала українське видавництво у Криму. Василь Крохмаль, котрому нині 74 роки, свого часу видавав газету Військово-Морського флоту «Флот України», а також видав разом із колегами збірку резонансних і сміливих газетних публікацій історика, політолога та публіциста Ігоря Лосєва. Книга «Севастополь — Крим — Україна: хроніка інформаційної оборони» спричинила у 2008 році справжній інформаційний вибух на півострові.

Сьогодні ця книга в єдиному екземплярі (два наклади по 1000 екземплярів розійшлися ще в перші роки) подорожує разом із видавцем Василем Крохмалем Україною та вражає читачів.

Фото Автора

– Як працювалося видавництву в часи незалежності? Якою мовою виходила газета українського флоту?

– Видавництво було засноване одразу, як тільки народився український флот. Спочатку при газеті була малесенька друкарня, начальник якої звався начальником видавництва, а коли я прийшов на роботу, нас почали скорочувати. Мою друкарню скоротили, а в мене залишилось дві чи три людини, от ми і були видавництвом. Газету видавали українською, та були й російськомовні статті. Чому? Тому що нам було потрібно, аби вони читали. Найчастіше писали політичні та історичні матеріали, це наша улюблена тема. Але основна задача – висвітлення життя флоту, оцього маленького, «тюльчиного», але українського флоту, і ми писали, як є.

– Чи втручалася у вашу редакційну політику російська влада?

– Тиск на нас був, і не тільки на газету, а й взагалі на військово-морські сили. Російська влада завжди пробувала влазити у нашу політику, тиснути, але ми досить досвідчені люди – давали відсіч. З того моменту, коли перебування у Криму Чорноморського флоту було продовжене фактично довічно, активізувалася робота спецслужб. Могли підійти якісь хлопці досить кремезної статури і спитати: «Чого це ви тими книжками бавитесь?».

ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ УГОД ПО ЧОРНОМОРСЬКОМУ ФЛОТУ У 1997 РОЦІ, ЗА СЛОВАМИ ІГОРЯ ЛОСЄВА, У КРИМУ РОЗПОЧАЛАСЯ СПРАВЖНЯ ЕКСПАНСІЯ, ЯКА ПЕРЕЙШЛА У СФЕРИ ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ ТА МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ.

– Ви зазнавали переслідувань під час окупації?

– За місяць до того, як прийшла Росія, мене скоротили. Я сидів собі вдома і майже нічого не робив, тоді прийшли з російської газети «Флаг Родины» і запропонували мені працювати в них. Кажуть: «Ти ж про Україну писав, тепер пиши про Росію». Я їхню пропозицію не прийняв. Через деякий час мене зустрів один знайомий і порекомендував мені покинути межі Севастополя. Я виїхав, а через три дні до моєї жінки прийшли і спитали, де я. Вона сказала, що не знає, де я – можливо, поїхав у Львів. Я дійсно дуже люблю це місто, багато там бував. Але я поїхав спочатку на Вінниччину, потім – на Одещину, в Ізмаїл. Там мені запропонували роботу, і досить цікаву, але пропозиція йшла від Української православної церкви Московського патріархату, і я відмовився.

– Ваша родина, дружина – лишилися в Криму? Їм не погрожують?

– Ні, дружина, як тільки що, співає їм: «Я родилась в Сибири», і її не чіпають, у газеті вона не працювала, ніякою політикою ніколи не займалася. До речі, я теж ніколи не вважав, що займаюся політикою. Це просто була моя робота, і я її виконував. Після анексії Криму я ще прожив там два роки, поки мене не зачіпали. Сидів тихесенько.

Правда, був учасником мітингу 3 березня 2014 року біля Верховної Ради Криму. Це сталося так: я йшов по Сімферополю, і поруч ішла колона кримських татар з прапорами. Я приєднався до них, і ми пішли на мітинг під парламент. Це був той день, коли кримчани перекрикували один одного, вигукуючи «Україна!» та «Росія!».

– Ви працювали у військових колах. Як ви оціните рівень патріотизму на той час у ВМФ та ЗСУ?

– Якщо вірити тому, що говорили – мовляв, жоден з офіцерів не продався і не перейшов у російську армію, – то я б так не сказав. Я знаю дуже багато військових частин, де 95-97% військовослужбовців перейшли під прапори Росії. Але потім трапилося те, чого вони не очікували. Вони прижилися в Севастополі (дехто там і народився), росіяни на них подивилися і сказали: «Шановні, у нас крім Чорноморського є ще Тихоокеанський, Північний і Балтійський флот». Їх розкидали по різних напрямках. Але якщо прийняв присягу, то вже діватися нікуди. Наприклад, мені моя старша донька, яка живе в Росії, на мій сором, сказала: «Папа, ты изменил России». Хоча я ніякій Росії ні в чому не присягався.

– Що сталося з вашою редакцією?

– Редакція потроху переїхала в Одесу, але я не став шукати там прихистку і просити, щоб мене взяли під своє крило – це не в моєму стилі. Та й газету, наскільки я знаю, скоротили, адже від флоту майже нічого не лишилося – нема про що писати. У нашому колишньому приміщенні в Севастополі тепер оселилася санепідемслужба. Вони й тоді були нашими сусідами, а потім просто змінили прапор і «розширилися». У Криму більшість установ так зробили – просто змінили прапори і таблички на фасадах.

Фото автора

– Повертатися назад у Крим не збираєтеся?

– Туди повертатися – це, по-перше, негарно, а по-друге – небезпечно. Запросто отримаю «десятку», а десять років у російській тюрмі, та ще й у моєму віці – ну, самі розумієте. Там можуть і не арештовувати, найчастіше буває так, що була людина, а потім – пропала. І все.

– Книга публіциста Ігоря Лосєва укладена з публікацій у вашій газеті. Назва досить смілива, та й матеріали не менш сміливі, якщо зважати, що вона видана майже десять років тому. Що в цій книзі?

– Книга видана у двох томах на громадських засадах, гроші шукали, де тільки можна і де не можна. Ми друкували наші матеріали в газеті, і комусь прийшла в голову думка: а чому б не об’єднати це все і не зробити книжку? Так і зробили отаку добірку. Російському флоту вона дуже не сподобалася.

ЧЕРЕЗ КІЛЬКА РОКІВ ВИКЛАДЕНЕ У КНИЗІ СТАЛО ЗВУЧАТИ ЯК ПРОРОЦТВО, ХОЧА АВТОР ЛИШЕ ВДАЛО ПРОАНАЛІЗУВАВ І ЗМОДЕЛЮВАВ НАЯВНУ НА ТОЙ ЧАС СИТУАЦІЮ

Туди увійшли історичні, патріотичні матеріали. Там не треба шукати щось таке «велике», але ось нещодавно одна розумна дівчинка написала: «Никогда мы не будем братьями» – то ми на цьому наголошували ще тоді. Писали про те, що ми не один народ із росіянами, що у нас є історико-культурні відмінності. Ми публікували матеріали, які розвінчували міфи і показували, що Росія розвивалась одним шляхом, а Україна – іншим. Зараз ця книга лишилась у мене в єдиному екземплярі, ми їх видавали двома тиражами, і всі книги розійшлися по країні.

Автор: Ірина Басенко

persona.top

 

Спеціальний представник Держдепартаменту США в справах України Курт Волкер повідомив, що питання про «заморожування» ситуації довкола анексії Криму не стоїть на порядку денному, і не варто пов’язувати вирішення проблеми Донбасу з проблемою Криму.

“Простіше кажучи, американський дипломат відповів тим західним політикам, які досі думають про «обмін» Донбасу на Крим”, – пише оглядач Радіо Свобода, журналіст Віталій Портніков, передають Патріоти України.

Цей «обмін» ‒ така ж утопія, як і думка про те, що сама війна на Донбасі була затіяна, щоб відвернути увагу від анексії Криму. Ні, і Крим, і Донбас ‒ це ланки одного ланцюга ‒ спецоперації замаху на український суверенітет. Зовсім не випадково у «кримській промові» Володимира Путіна чітко говорилося про «Новоросію», нібито подаровану більшовиками Україні. Простіше кажучи, східним областям України «надавався» той же історичний статус, що й Криму ‒ адже про півострів теж говорили як про «подарунок» Хрущова. А тоді яка різниця, в який період більшовики відрізали від Росії її «споконвічні» землі. Завдання Кремля ‒ відновлення «історичної справедливості», «збирання російських земель».

У Путіна не вийшло тільки завдяки героїчному спротиву українського народу та економічному тиску Заходу. Якби не цей спротив, якби не економічні проблеми Росії, цілком можливо, що Москва б анексувала окупований схід України так само, як і Крим. Адже горезвісні «референдуми» про приєднання до сусідньої країни на окупованих територіях проводили зовсім не випадково ‒ ситуація розвивалася за кримським сценарієм, а потім захлинулася.

Так, Путіну вдалося захопити частину Донбасу, але спочатку йшлося про куди серйознішу політичну програму. Про схід, про «Новоросію». І тільки після путінської поразки стали народжуватися міфи про те, що насправді російського правителя цікавить лише півострів, на який можна «обміняти» інші ділянки української землі. І що Путін розпочав війну на Донбасі, щоб у світі змирилися із захопленням Криму. Щоб отримати Крим остаточно і безповоротно.

Але Кремль анексував Крим і спробував захопити український схід з однією-єдиною метою: знищення України. Саме тому штучне виокремлення ситуації навколо Криму є грубою політичною помилкою.

«Кримнаш» і «крахнаш»

Не тільки в України, а й у міжнародної спільноти загалом є два важливі завдання: припинення війни на Донбасі й відновлення територіальної цілісності України, тобто повернення до принципів міжнародного права. І в цьому сенсі Крим нічим не відрізняється від Донбасу. З точки зору міжнародного права та українського законодавства Крим ‒ невід’ємна частина території України. Те, що Росія вписала чужу територію в свою Конституцію, це проблема Росії. І цю проблему потрібно вирішити самій Росії. Але все інше ‒ це проблема світу, що довкола Росії.

Ні в російського керівництва, ні в громадян Росії, ні в жителів тимчасово окупованих територій не повинно бути ілюзій щодо стабільності російської присутності на Донбасі й у Криму. Рано чи пізно росіяни підуть. Відсутність ілюзій дозволить зробити правильний вибір всім. І керівництву Росії, яке зрозуміє, що не можна залишатися на місці злочину до нескінченності. І громадянам Росії, для яких поняття «Кримнаш» і «крахнаш» скоро стануть синонімами. І жителям окупованих територій, яким не варто робити ставку на Москву, а жити, як, власне, і живуть у нестабільній ситуації ‒ в очікуванні звільнення або повернення ворожої країни, це вже залежить від політичних уподобань. Тут важлива навіть не оцінка, тут важливе розуміння майбутнього.

А західні політики, які говорять про замороження, якраз ілюзії і створюють ‒ і тим самим множать війни та нещастя. Саме тому настільки важливою є чітка позиція американського Спецпредставника.

Олег Устименко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Российские спецслужбы заблокировали храм св. равноапостольных князей Ольги и Владимира Украинской православной церкви Киевского патриархата в Симферополе в четверг утром, 31 августа. Об этом заявил архиепископ Симферопольского и Крымского УПЦ КП Климент, передает Крым.Реалии.

Как рассказал архиепископ, его не впускают в храм.

“В 10 утра исполнительная служба ворвалась на территорию церкви, взломала помещение первого этажа, были взломаны двери алтаря на втором этаже, доступ верующим перекрыт. Никакие доводы о том, что территория первого этажа в соответствии с договором аренды принадлежит управлению Епархии, не действуют. Они показывают какие-то решения суда, которые обязывают Духовный центр выселиться из помещения, хотя Духовного центра в управлении Епархии нет более двух лет”, – объяснил он.

Директор государственного предприятия “Национальное газетно-журнальное издательство” Андрей Щекун считает, что имущество украинского храма в Крыму подверглось порче.

“Сорваны замки, варвары ворвались в храм, ломают алтарь, конфискуют образы”, – уточнил Щекун.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В оккупированной Горловке недавно проломили голову российскому наемнику.

В этом событии не было бы ничего удивительного, ведь вооруженные разборки между “защитниками” Донбасса происходят ежедневно, но избили наемника до полусмерти местные жители. Напившись, россиянин стал угрожать горловчанам оружием, за что и получил “многочисленные ушибы тела и открытую черепно-мозговую травму”. Как за 3,5 года изменилось отношение жителей оккупированного Донбасса к так называемым “ополченцам” и “отпускникам” из РФ? Об этом пишет Артур Гор для издания “Апостроф”.

Кризис трех лет

Конфликты между оккупантами и местными жителями ОРДЛО носят далеко не единичный характер. Например, по сообщению того же ГУ разведки Минобороны, в оккупированной Макеевке боевики подрались с местными жителями. Причина конфликта – местные “отказались выказывать уважение и угощать спиртным”. Итог – шестеро человек в больнице, из них 4 боевика. Первая волна нелюбви к “защитникам Донбасса” прокатилась оккупированными территориями еще в 2014 году, когда наемники и “ополченцы” стали массово отбирать личные автомобили у местных жителей. Не спасали даже флажки и наклейки с символикой ДНР, которые автолюбители прилаживали на самые видные места авто. “Остановили трое вооруженных людей на районе, прямо возле гаража. Представились “народной милицией”, – делится своими воспоминаниями житель Ворошиловского района Донецка Давид. – Приказали выйти из авто, забрать личные вещи, а ключи оставить в зажигании. Сказали, что якобы по моей машине им пришла какая-то ориентировка.

После этого все втроем погрузились в машину и уехали. Спустя три месяца через знакомых в “ополчении” за полторы тысячи долларов мне удалось вернуть свой автомобиль, правда с вмятиной на двери и жутким запахом в салоне”. Тогда “народный губернатор” Павел Губарев уверял, что боевики к отжимам не имеют никакого отношения и советовал жителям Донбасса требовать у преступников, забирающих авто, называть свой позывной для составления жалобы в военную комендатуру. Такие рекомендации идеолога “русской весны” вызывали лишь улыбку у местных жителей, но массовых протестов не было. Во-первых, спорить с автоматчиками никто не рисковал. Во-вторых, у подавляющего большинства симпатиков Л/ДНР просто не было дорогих авто, соответственно, “олигархи” на “Тойотах” массового сочувствия не вызывали, да и вообще “так им буржуям и надо”. После того, как прошел псевдореферендум и боевики основательно закрепились в Донецке, Луганске, Горловке и других оккупированных городах, отжим собственности стал республиканской политикой. Автомобили уже не забирали – стали отжимать бизнес.

Одним из пострадавших стал Алексей, владелец МАФов в Кировском районе Донецка. “Три ларька было на территории рынка: выпечка, чай, кофе, чебуреки. Быстрый перекус на рынке – милое дело, всегда востребовано. Всегда живая копейка, каждый день, на жизнь хватало, – рассказывает дончанин. – Звонит мне реализатор и говорит, что какие-то парни пришли и с хозяином хотят встретиться. Я подскочил тогда: двое в обычной одежде, третий в камуфляже с автоматом. Сказали, что договор мой с рынком на аренду земли закончился, хотя он еще год был действителен, но тот договор был подписан со старой украинской властью, а “новая власть” не считает нужным его продлевать. Круче всего то, что места то арендованные, а ларьки мои, но забрать мне их не дали. Ну, то есть намекнули, что забирай хоть завтра, только зачем они тебе полностью выгоревшие? Походы в администрацию рынка и горсовет ничего не дали.

В итоге ларьки продолжают работать, даже два продавца те же, но только уже без меня”. Распил бизнеса стал причиной нескольких забастовок работников рынков и ознаменовал вторую, более массовую волну недовольства оккупационной администрацией. Однако кардинально ситуация не поменялась, по той же причине, что у большинства сторонников “Новороссии” не было никакого бизнеса, а значит и проблем. Наконец третья волна недовольства оккупантами была связана с дислокацией военной техники боевиков в жилых кварталах Донецка и Луганска. Тут уже не выдержали даже самые ярые сторонники квазиреспублик. Одно дело кричать на митинге: “Путин, введи войска”, а совсем другое – когда эти войска ввели к тебе во двор. В Донецке в июне 2015 около 500 человек даже перекрывали главную улицу города – Артема, требуя убрать военную технику подальше от их домов, но, по сообщениям российских СМИ, акция протеста закончилась тем, что инициативную группу митингующих посадили в автомобили и увезли в неизвестном направлении.

“Я не вижу того почитания боевиков, которое было у некоторых жителей Донецка в 2014 году, – рассказывает “Апострофу” жительница Донецка Ярослава. – Уже давно не принято рассказывать, что, мол, “я помогал нашим ребятам, носил им еду и воду на блокпосты”. Сейчас все стараются не вспоминать, если помогали. Конечно, у экзальтированных дамочек до сих пор увлажняются глаза, когда они видят “наших мальчиков” в камуфляже. Но обычно этим и ограничивается – глаза высыхают и конец. Боевиков стараются не задевать. Когда у меня они спрашивают дорогу, я не говорю. Не знаю – и все. В принципе, так делают многие.

В 2015-м мы отправляли таких “заблудившихся” в противоположную сторону. Но играть в сусаниных надоело. Они не ходят с оружием, но ходят в своих пятнистых формах. Честно сказать, это уже бесит многих. Они реально грязные и вонючие. Чистые, наверное, ездят в автомобилях. В маршрутках и троллейбусах – редкие вонючки, а то еще и с перегаром. Мужики странно выглядят – как будто постоянно пьют. Лица у них такие рыхлые, неинтересные. Камуфляжка застиранная обычно. В общем, никаких преференций к ним или особого отношения. Заколебали уже”. По словам местной жительницы, и сами боевики поутихли, стараются не бравировать тем, что “защищают” Донбасс. “Нет, ну, по пьяни могут начать орать, но им быстро отвечают: “А мы вас не просили”. В магазинах тоже уже не буянят, потому что народ умный стал и вызывает военную комендатуру сразу”, – резюмировала дончанка.

Режим автомата

По словам экс-нардепа из Донецка Егора Фирсова, узнать реальные настроения жителей ОРДЛО достаточно сложно. “Мнения местных, по сути, мы никак не можем проверить. Мы знаем общие способы проверки: социология, фокус-группы, но в авторитарных и военных режимах никакие опросы не действуют, – говорит Фирсов. – Например, если к вам в Донецке подойдут и спросят, как вы относитесь к Путину или Украине, то никто не ответит, что к Путину он относится негативно, а к Украине позитивно. С 2014 года на той территории существует “режим автомата Калашникова”: много военных, комендантский час, и люди, проживающие в таких условиях три года, уже запуганы. Естественно, такая обстановка давит на людей, но какое бы они мнение не имели, оно просто не учитывается”. Тем не менее, судя по фрагментарной информации, которая все же поступает с оккупированных территорий, есть повод говорить об охлаждении отношений между местными и боевиками. “Конечно, местные их уже давно не любят, – уверяет донецкий политолог Кирилл Сазонов.

– Это же стала новая элита, которая позволяет себе шикарную жизнь, лучшие рестораны, поотжимала имущество и чувствует себя весьма комфортно”. “На самом деле отношение изначально было достаточно прохладным, – добавляет “Апострофу” замминистра по вопросам временно оккупированных территорий и временно перемещенных лиц Юрий Гримчак. – Все разговоры о том, что люди с криками “Ура!” встречали боевиков, – преувеличение. На тех территориях не существует такого понятия как “закон”. Фейковые власти там, конечно, есть, но понятие “закона”, справедливости и законного решения там нет. Плюс есть очень наглое поведение представителей РФ, поэтому время от времени такие случаи (как с избитым российским наемником в Горловке, – ред.) будут продолжаться”. В таком разочаровании “защитниками” Донбасса, по мнению донецкого философа Алексея Панича, нет ничего удивительного. “Россия, пришедшая на Донбасс “живьем”, очень сильно отличается, в худшую сторону, от “России из телевизора”. То, что это будет причиной разочарования, я предсказывал еще в 2014 году. Так и случилось”, – пояснил изданию эксперт. Однако дальше бытового уровня, во что-то большее, например, организованный протест, нелюбовь к боевикам не в состоянии трансформироваться.

Во-первых, противопоставить что-то людям с оружием действительно сложно.

“Очень трудно проявить свою нелюбовь по отношению к организованным вооруженным людям, учитывая, что человеку, недовольному режимом, найти себе союзников гораздо труднее, ведь неизвестно, кому можно доверять, – говорит Кирилл Сазонов. – Поэтому рассчитывать на полноценную партизанскую войну сейчас в том же Донецке невозможно просто по причине того, что люди безоружны”. “Это примерно, как во времена товарища Сталина надеяться на то, что люди выйдут на площадь, – добавляет Гримчак. – Они выйдут, но в тот момент, когда будут похороны, а во всех остальных случаях – нет. Слишком сильный контроль над тем, что там происходит. Последние выходы на улицу за Украину были еще в 2014 году в Славянске, Краматорске, и они были разогнаны автоматными очередями, правда, поверх голов. После этого никакие выходы на улицу уже невозможны”.

А, во-вторых, как считает журналист из Донецка Сергей Гармаш, протестные настроения разрознены.

“Отношение действительно меняется, иллюзии исчезают и население все более раздражено тем, что сейчас там происходит. Процент раздраженных большой, но не каждый будет идти на прямой конфликт, – отмечает Гармаш. – Например, в Енакиево, когда пытались закрыть шахту “Юный коммунар”, население активно этому воспротивилось и просто выгнало людей, которые приехали закрывать эту шахту и прекращать откачку воды. В принципе, население активно, но оно не имеет четкой политической направленности. То, что люди побили российских наемников, еще не значит, что они готовы поддержать украинскую армию. Для того, чтобы они поддержали ВСУ, нужно, чтобы Украина для этого что-то делала: посылала какие-то сигналы, артикулировала свое отношение к перспективам разрешения конфликта. А так люди не понимают, что изменится, если вернется Украина, а если и понимают, то в негативном плане, потому что постоянно находятся под воздействием российской пропаганды”. Но, по словам Панича, разочарование настоящей Россией все же может принести пользу Украине. “В восстание это разочарование не перерастет. Это было бы еще катастрофичнее, чем известное Варшавское восстание. Но потом поможет Украине, когда оккупация закончится и мы вернемся на свои земли”, – резюмировал философ.

УСН


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У неділю, 27 серпня, будівельники мосту через Керченську протоку в анексованому Криму почали транспортування та встановлення залізничних арок.

Термін встановлення конструкції на фарватері становитиме 72 години, передає Газета.ru .

На цей час буде обмежено судноплавство Керч-Єнікальським каналом. У ході будівництва мосту, який повинен з’єднати анексований Крим з РФ, 27 серпня 2017 року фахівці почали установку залізничної арки вагою близько 6 тисяч тонн.

Днем раніше будівельники підготували арку й завантажили її на плавучі опори. Вранці конструкцію почали транспортувати до створу мосту. Арку перевезуть на п’ять кілометрів від берега, операція здійснюється з допомогою десяти суден і понад 100 осіб.

Потім моряки заведуть плавсистему у створ між фарватерними опорами і зафіксують якірними тросами. Остаточний монтаж арки на фарватерні опори займе ще близько місяця.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Відомий український військовий волонтер Наталя Юсупова на своїй сторінці в Facebook пише про те, що все частіше доводиться чути неприємні історії з реального життя киян при зіткненні або спілкуванні з переселенцями з Донбасу.

Волонтер розповідає, що у неї в минулому році був випадок, коли в супермаркеті її сильно штовхнула жінка похилого віку, яка таким чином відреагувала на жовто-блакитну стрічку на сумці. «У відділі маркету вона почала обзиватися, але я людина з жорстким характером. Я їй сказала, що відправлю її назад на Батьківщину, вона побігла за якимсь чоловіком і привела його, але той зрозумів, що я не жартую і швидко повів злостиву тітку», – написала Наталя Юсупова.

Вона додає, що знає людей, які родом з Донбасу, але вони всім серцем за Україну! Ці люди приходили в госпіталь і допомагали пораненим, але таких історій, на жаль, мало. В основному один негатив. За словами волонтера, сьогодні їй розповіли, як в київській школі діти переселенців тиснуть на україномовних дітей, обзивають і принижують їх. «У мене питання до батьків і взагалі до співгромадян, а чому ви дозволяєте подібне? Їм не подобається українська мова і все українське, нехай забираються звідси, можемо допомогти їм відправитися назад! Треба відрубувати це на корені, вони дочекаються, що у когось увірветься терпець! Ти подивися, «господарі» приїхали, ніхто їм нічого не винен!», – написала блогер.

Наталя Юсупова підкреслює, що ми живемо на своїй рідній землі і буде так як ми хочемо, а не вони! Не можна бути байдужими, занадто дорогою ціною ми відриваємося від «совка», назад шляху немає, так що нехай або мовчать або прибираються! Волонтер зазначає, що хами завжди гонорові до моменту, поки з ними не поговорити жорстко!


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ностальгия захлестывает: «Все, что было тогда, вспоминается, как рай на земле».

Любопытная тенденция в соцсетях ЛДНР – ватники начинают сравнивать свою нынешнюю жизнь с той, что была в Украине 4 года назад. И сравнение, естественно, явно не в пользу «русского мира», ибо лично себя и своих детей идеологией не накормишь (чужих – да, легко).

Мало того, начинает срабатывать эффект ностальгии, что крайне опасно для ЛДНР. Пока что шахтеры, металлурги и железнодорожники, а также их жены ностальгируют за временами, когда они работали на Рината Ахметова до «национализации» в «республиках»:

«Так вон на Засядько всем на карточку по 200 деревянными перекинули в честь праздника (день Шахтера). Раньше было от 500 гривен до 3000 в зависимости от должности».

«До 15 тысяч гривен доходило, бывали и премии еще».

«Да уж, когда-то было».

«Все, что было тогда, вспоминается, как рай на земле».

«Шахтеры практически вымерли в Донецке… Так какой же это праздник? Скорее поминки».

«Долги по зарплате, квартплате и судорожные поиски подработка. А ведь раньше профессия шахтера была престижной, хорошо оплачиваемой».

«В честь 60-летия (шахты «Холодная Балка») выдали рабочим аж цельных … 60 рублей!»

«На Ясиновке и 60 рублей не дали»…

Заметим, это пишут сотрудники формально работающих предприятий! А таковых в «республиках» осталось немного.

КРИМИНАЛ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Президент России Владимир Путин надеялся, что Украина полностью сдастся, как это произошло с Крымом, однако украинцы отстояли свою свободу и в борьбе доказали, что их страна является независимым государством.

Об этом российско-американский историк Юрий Фельштинский рассказал в интервью изданию “Гордон“.

“Да, потеряв Крым, по крайней мере на какое-то время, да, не удержав территории Восточной Украины, но урок, который получил Путин, был достаточно серьезным, и он заключается в том, что бывшие территории Советского Союза готовы воевать и умирать за свою независимость, что очень важно. Полагаю, это главное”, – отметил Фельштинский.

Однако, по его словам, Украине пока рано расслабляться и считать, будто все угрозы уже позади.

“Понятно, какие-то стратегические задачи Путин уже решил. Одна из них заключалась в том, чтобы предотвратить возможность вступления Украины в НАТО, именно это было одной из целей начала военного конфликта, точно так же, как в свое время это произошло в Грузии”, – заявил Фельштинский.

Историк подчеркнул, что теперь Украина находится в подвешенном состоянии с военным конфликтом, закончить который на данный момент не представляется возможным.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO