Теги Posts tagged with "НАБУ"

НАБУ

Микола Злочевський ніби безперешкодно повернувся в Україну – кому він має подякувати за це?

Першу заяву про злочин стосовно Злочевського ми направили в ГПУ в жовтні 2014 року. У заяві ми надали перелік спеціальних дозволів на видобуток нафти та газу, які компанії Злочевського отримали в 2010-2012 році – саме в період перебування Злочевського на посаді Міністра екології в уряді Азарова.

Нашу заяву долучили до вже діючого кримінального провадження ГПУ від 27 березня 2014 року, у рамках якого правоохоронці перевіряли діяльність Міністерства за часів Злочевського та факти отримання спеціальних дозволів на видобуток родовищ компаніями групи Бурізма.

Ми навіть ходили в ГПУ на допит по цій справі. Виявилося, що нею вже тривалий час займався слідчий Дмитро Горожанкін, його кабінет був заставлений десятками папок з матеріалами щодо отримання дозволів компаніями Злочевського.

На нашу думку, ГПУ мали підстави оскаржити в суді законність видачі ліцензій компаніям Злочевського і повернути їх назад у власність держави ще у 2014 році. Однак не зробили цього. Натомість, правоохоронці «допомогли» Злочевському зняти арешт з 23,5 мільйонів доларів, накладений Лондонським судом. Про це ми багато писали і в 2014-му, і в 2017-му роках.

Нагадаю, що навесні 2014-го британські правоохоронці арештували підозрілі гроші Злочевського і влітку надіслали в ГПУ запит про міжнародно-правову допомогу. З матеріалів Лондонського суду ми дізналися, що більша частина з арештованих 23,5 млн дол США – це кошти, отримані від офшорних компаній Курченка за продаж Злочевським Херсонської нафтоперевалки в кінці 2013.

Слідчі Британського Бюро по боротьбі з шахрайством просили ГПУ надати докази злочинності походження цих мільйонів, щоб мати підстави для їх подальшого арешту, навіть приїздили в Україну. Але замість доказів британським колегам у ГПУ видали довідку адвокатам Злочевського, що прокуратура немає підозр стосовно їх клієнта, в наслідок чого Лондонський суд скасував арешт. Лише після цього ГПУ оголосила підозру Злочевському в незаконному збагаченні і справу майже не розслідували, допоки у травні 2016 ГПУ не очолив Луценко. У жовтні 2016 він перекваліфіковує справу з «назаконного збагачення та відмивання грошей стосовно підозрюваного Злочевського» у справу «про ухилення від сплати податків бухгалтерки компанії «Еско-Північ» з групи Бурізма».

Це як перекваліфікувати убивства серійним маньяком на хуліганство студента.

1 листопада 2016 року бухгалтерка «Еско-Північ» відшкодовує державі 180 мільйонів гривень, пише заяву про звільнення від кримінальної відповідальності і ГПУ закриває справу проти Злочевського. Бурізма переможно звітує про «тісну співпраю з ГПУ», у результаті якої замість можливих 23,5 млн доларів бюджет отримав лише третину – близько 7 мільйонів доларів штрафу.

У січні 2016 року частину матеріалів кримінальних проваджень щодо Злочевського з ГПУ витребовує НАБУ – щоб вивчити судову перспективу скасування дозволів на видобуток нафти та газу групи Бурізма.

Уже тоді було зрозуміло: час для НАБУ йти по «гарячих слідах» можливих злочинів Злочевського втрачено, докази у справі розпорошені чи не зібрані, свідки відмовляються говорити, оперативні дані збирати пізно. Проте детективи НАБУ, на відміну від слідчих ГПУ, бачили грубе порушення в отриманні ліцензій компаніями групи Бурізма – рішення про видачу дозволів було надано без погодження відповідних обласних рад, де мав здійснюватися видобуток природних копалин.

Цього порушення недостатньо для «посадки» самого Злочевського, але цілком достатньо, щоб забрати в його компаній незаконно видані дозволи на видобуток надр.

НАБУ просить САП звернутися до суду з адміністративним позовом про скасування рішень про видачу дозволів.

Ну а далі ви знаєте – ми про це теж неодноразово писали. 9 місяців САП зволікає з позовом і пропускає шестимісячний строк на подання адміністративного позову, а коли таки наважується піти в суд – той цілком обгрунтовано відмовляє у розгляді справи.

У результаті Холодницький провалив єдиний вагомий результат від справи-пустишки проти Злочевського, що дісталася НАБУ після ГПУ. Звичайно, що розслідувати цю справу далі в САП були не зацікавлені, а тому влітку 2017 року прокурор Іван Федоренко її закрив (документ).

Тепер же керівник САП «включає окуня» і каже, що «слідство не зібрало достатньо доказів».

А Генпрокурор взагалі цинічно хизується оборудкою з перекваліфікацією справи, у результаті якої він звільнив Злочевського від кримінальної відповідальності та поповнив казну на смішну у порівнянні з тим, що вкрали, суму.

Тільки чомусь Холодницький не уточнює, що «погане слідство» – то не детективи НАБУ, а його колеги – слідчі і прокурори ГПУ, а також, його колеги – прокурори САП, які умисно, на нашу думку, провалили скасування через суд рішень про надання дозволів, що допомогло Злочевському зберегти контроль над нафтогазовими родовищами.

Це вже певна традиція: справи зливає тандем ГПУ-САП, а винним називають НАБУ.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У Національному антикорупційному бюро заявляють, що на підставі фактів, встановлених детективами бюро, Антимонопольний комітет України визнав змову у діях учасників торгів із закупівлі товарів для компанії «Укрпошта».

Як повідомляє прес-служба бюро, комітет оштрафував три підприємства, які вдалися до антиконкурентних узгоджених дій і спотворили результати торгів, на загальну суму понад 6 мільйонів гривень.

Також впродовж найближчих трьох років цим підприємствам заборонено брати участь у торгах на закупівлю товарів, робіт або послуг коштом держави, додають у бюро.

В Антимонопольному комітеті уточнюють, що підприємство «Шинні Технології» оштрафували на 3 мільйони гривень, «Інтергума-2010» – на 1,7 мільйона гривень та «Інтершина УА» – на 1,7 мільйона гривень.

У 2015 та 2016 роках «Укрпошта» проводила торги на закупівлю шин і камер ґумових нових (шини пневматичні, камери ґумові, стрічки ободові). Загальна вартість закупівель складала понад 20 мільйонів гривень. Слідство вважає, що ці закупівлі були проведені з порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції з боку учасників торгів.

Детективи НАБУ в листопаді 2016 року розпочали досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») Кримінального кодексу України.

У лютому 2017 року, зібравши достатньо інформації, що свідчила про можливий антиконкурентний характер дій із боку учасників торгів, НАБУ звернулося до Антимонопольного комітету. Зі свого боку АМКУ, розглянувши надану детективами НАБУ інформацію, розпочав власне розслідування.

radiosvoboda.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Фіаніт, топаз та аметист вартістю 43 долари – ось й усі коштовності та діаманти, які начебто намагався вивезти з України Борислав Розенблат під час того, як правоохоронці незаконно зсадили його з літака до Німеччини і провели обшук в аеропорту “Київ”. Про це свідчить висновок за результатами експертизи гемологічних об’єктів, зроблений спеціалістами Державного гемологічного центру України на замовлення Національного антикорупційного бюро України.

Нагадаємо, що в НАБУ відразу після обшуку повідомили про те, що “у ході обшуку, здійсненого безпосередньо у літаку, детективи НАБУ вилучили у Борислава Розенблата мобільні телефони, планшет; вироби зовнішньо схожі з коштовностями; платіжні картки, емітовані закордонними банками; паспорт громадянина України для виїзду за кордон та дипломатичний паспорт”. Як бачимо, ці вироби дійсно виявилися лише зовнішньо схожі з коштовностями, однак це не завадило детективам НАБУ провести піар акції та публікації в ЗМІ на кшталт “НАБУ: Розенблат намагався вивезти коштовності”.

zrada.today


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Трижды генпрокурор» Святослав Пискун рассказал в интервью «Вестям» о сотрудничестве нынешней власти с регионалами, особенностях Савченко и политизированности ГПУ

— ГПУ трудится в режиме одного из главных генераторов новостей: это и дело Януковича, и противостояние с НАБУ/САП, и работа по депутатам. В какой момент произошла метаморфоза, где генпрокурор, по сути, третье лицо в стране, а за его отставку США дают Украине $1 млрд?

— Думаю, трансформация генпрокурора из профессионала в политическую фигуру и члена команды начала происходить в 2007–2009 годах. Идею эту принес Виктор Ющенко, посчитав, что генпрокурор должен разделять мнение власти, обязан прислушиваться к мнению руководителя государства и партии. Демократично ли это, по-европейски? Нет, конечно. Но власть это устраивало. Даже мое увольнение в 2007-м прописали в меморандуме между Ющенко и Януковичем (последний в результате стал премьером).

— Вопрос эффективности: почему нет результатов ни по одному из дел Насирова, Онищенко, Мартыненко, Мосийчука…

— Ничего удивительного — это следствие политизации. А тот же процесс с судебной властью поставил точку в «реформировании» правоохранительной системы как вассала власти. А каких результатов вы хотите, если прокурор и судьи назначаются руководителем государства и о результатах их работы ему докладывают чиновники, которые крайне не заинтересованы в объективном расследовании дел.

— Эти дела «под сукном» дожидаются звездного часа?

— В основном эти дела — рычаги влияния на политиков и бизнесменов. Они не предназначены для рассмотрения в суде, вынесения обвинительного приговора, а лишь для давления на личность и его семью.

— Касается ли это громкого представления в июне прошлого года на снятие иммунитета с депутатов — Розенблат, Поляков, Дейдей, Лозовой, Довгий, — из них только двое немного побыли под домашним арестом.

— Можете не трудиться называть фамилии, это значения не имеет. Фамилии бессмысленны – с самого начала было понятно, что для реального осуждения никто этих лиц в суд не пойдет. И даже если пойдет, то точно не будет ожидаемого результата.

— Дело Черновецкого, по которому с июля 2017-го нет движения, из той же «оперы»?

— Безусловно. Никто не собирается его расследовать. На крючок — и в стол. А, может, собирались, но передумали…

— Следует ли из этого, что уголовные дела по политикам в Украине изначально априори не имеют никакой перспективы?

— Если вся правоохранительная система поражена политическим вирусом, она больна, ей нужно лечиться, а работать некогда.

О НАИБОЛЬШЕЙ ОШИБКЕ УКРАИНЫ

— Еще один диагноз, который нужно поставить, — о противостоянии ГПУ с НАБУ. Насколько нормальна ситуация, когда два уважаемых органа устраивают публичные разборки?

 Независимости правоохранителей ведь не хотела бы ни одна власть. Это естественно, ведь ей хочется спокойно воровать, «сидеть» на бюджетных деньгах. А тут появляется вероятность, что рано утром за каждым могут прийти и арестовать. Представляете, человек стал богатым, имеет власть, деньги, вассалов, кортежи и уважение, а тут какой-то прокурор берет санкцию на его арест! Да кто он такой?! Это ход их мыслей. Конечно, это их беспокоит. Вот они и принимают меры, чтобы убрать эту опасность. Политизируют работу прокуратуры, суда, полиции. Политики из команды начинают руководить правоохранительными органами, чтобы «команда» могла спать спокойно.

А тут против нее выступают какие-то антикоррупционные органы. Да у системы шок: что делать?  Ответ очевиден, бороться любыми способами: деньгами, адвокатами, прямым давлением, возбуждением дел, назначением «своих» судей. Это борьба между старым и новым.

— Кто победит?

— Без внешней помощи победит старое.

— «Без внешней помощи» — допускаете, что НАБУ или САП руководятся извне?

— Не «руководятся», а сотрудничают с американскими органами юстиции. И этого не скрывают. Это беспокоит власть даже больше, чем неурожай, неубранный снег или пенсии, которых не хватает. Сохранность награбленного беспокоит больше, чем будущее страны.

— Это по этой причине не можем запустить начало работы Госбюро расследований?

— Не знаю. Честно — не знаю, но в том, что это связанные вещи, уверен.

— Когда, по вашим прогнозам, ГПУ лишится части своих полномочий?

Кому это нужно? Это неправильно: сужение функций ГПУ и прокурора, как надзорной инстанции, ведет к деградации правовой системы государства. Кто-то должен отвечать за состояние правопорядка, правозаконности в стране. Во всем мире за это отвечает генпрокурор, и не нужно забирать у него эти функции! Наоборот, нужно повысить его ответственность за неисполнение им своих обязанностей, а равно как исполнение своих обязанностей других правоохранительных институций.

— Но в стране, где генпрокурор — политическая фигура, не ведет ли это к узурпации власти?

— Конечно. О том и речь — генпрокурор должен быть независимым! Как это сделать, написали в Декларации о государственном суверенитете в 1991-м. Там четко указано, что генпрокурор — это наивысшая инстанция по надзору за законностью, и что он подчинен и подотчетен только парламенту. О президенте там и вовсе речи нет. А подотчетность президенту поместили в 1996-м, в Конституцию. Это был компромисс между теми, кто хотел принятия демократической Конституции, и теми, кто этого не хотел, — вот ГПУ и отдали президенту. И это наибольшая ошибка за все время независимости.

— Это и есть корень проблемы?

— Да. Наконец докопались.

«ЛУЦЕНКО И КОЛОМОЙСКИЙ ВСТРЕЧАЛИСЬ ЗРЯ»

— Почему Военная прокуратура занимается делами не своей юрисдикции — у нее примерно 50% дел, не связанных с военными преступлениями? А самоубийства военных отдают Нацполиции.

— Факторы разные. Есть закон о подследственности, и в особых случаях генпрокурор может ее изменить. Когда этот «особый случай» наступает, известно только ему. Спросите у Юрия Витальевича, он, может, объяснит. Мне вообще-то очень сложно давать ему оценку. Он также, как я, назначен. Разве что, у меня прав было намного больше. Может, он так видит свою работу.

— Почему Луценко не решился экстрадировать Михаила Саакашвили в Грузию? Запрос-то у ГПУ был, даже несколько.

— Он пожалел грузинскую власть. Если бы Михаил Николозович попал в Грузию, там бы уже к лету была новая революция. Теперь грузины должны свечку поставить нашему генпрокурору за то, что он им не отправил туда Саакашвили, — тот парень весьма быстрый.

— Вы сами часто сталкивались с экстрадиционными запросами?

— Конечно. Экстрадировал десятками.

— Кого?

— Разных людей экстрадировали, полно народу… Спорных моментов, как в этом случае, не помню: я никого и не допускал до споров — делал просто по закону. Не надо думать — если сомневаешься, читай закон.

— Юрий Луценко встретился с Игорем Коломойским в Амстердаме аккурат перед тем, как дело «Приват против бывших акционеров» начало активно слушаться в Высоком суде Лондона. Это можно ли трактовать как переговоры должностного лица с фигурантом?

— Они ведь объяснили, что встреча была случайной, да? При современных средствах связи встречаться вовсе не обязательно. Более того, если бы они хотели о чем-то договориться, им вообще не надо встречаться. Так принято: посылаются переговорщики, как в случае с Александром Онищенко, к которому ездили посланники, и не один. Во-первых, тогда не «светятся» конкретные лица. Во-вторых, переговорщик ни за что не отвечает.

Даже больше. Встречаться лично нельзя. Ведь если встретились, то они уже не смогут помочь друг другу! И эта встреча пользы им не принесла, только вред

— Так зачем тогда встретились?

— Может, действительно случайно. Но это цирк, конечно. Я бы не встречался… Если кто-то засечет, будет беда. А генпрокурор ведь просто так не может ходить по Амстердаму. Он под колпаком. Если едет генпрокурор, то его ведут спецслужбы той страны, в которую он въезжает. Всегда! «Хвост» будет везде, куда бы ты ни пошел, и пока не закроется дверь самолета за чиновником, спецслужбы не уезжают. Не дай бог, что то случится с Генеральным прокурором в чужой стране, эта страна будет нести ответственность. Именно поэтому во встрече Луценко с Коломойским изначально что-то не то. Насколько мне известно, один из них очень осторожный человек. Лезть на рожон не будет…

«САВЧЕНКО — ЭТО НОВАЯ ВЕРА ЗАСУЛИЧ»

— О «деле Савченко». Изначально оно было «делом Рубана», потом подключили депутата — и возник широкий резонанс. Могут ли появиться новые фигуранты, и насколько дело политическое?

— Если правда, что оружие завозилось с территории «ДНР» к нам (а, похоже, это правда). И оно завозилось маркированное, с документами российского изготовителя, то, естественно, они хотели спровоцировать беспорядки. И тем самым заранее сообщали всему миру о том, что это спланировано ФСБ и Путиным. Происхождение оружия всегда свидетельствует о том, какая страна организовала теракт. И действия Савченко были направлены против РФ — раз оружие российское, значит, ноги растут оттуда. Но есть второй аспект. Он касается Савченко как организатора террористической группы.

— Вы верите в то, что интеллектуальная мощь Надежды Савченко и Владимира Рубана могла породить такой амбициозный заговор?

— Я верю в то, что Надежда Савченко — акцентуированная личность. Это человек, который находится на грани здоровья и нездорового состояния, когда идея превалирует над собственной безопасностью. Таковой была Вера Засулич, которая бросила бомбу в царя. Она была признана акцентуированной личностью — подвержена идее и ведома ею. Любым путем, даже ценой своей жизни, сменить строй в стране, — за это когда-то повесили брата Ленина, расстреляли сотни революционеров. Они таким образом видят свой путь — ну что вы сделаете?! Для этого и существует Служба безопасности. Она должна предотвращать эти акты, находить и наказывать таких людей. Что до Савченко, хотела ли она это сделать или только составляла планы, чтобы показать значимость офицерам? На эти вопросы должен ответить следователь. Будем ждать.

— Так подключат ли новых фигурантов?

— Не знаю. Я же дела не видел, там 7 гигабайтов записи — и мы не знаем, что там дальше происходит! Может, там разговоры с половиной парламента. А, может, с агентами ФСБ, которые говорят, что стрелять надо не из автомата, а из пистолета, предварительно забросав гранатами. Мы же этого не знаем! Мы должны увидеть все материалы дела. 

— Насколько правильным был ход Луценко, когда он в Раде раскрыл планы заговорщиков: обрушить купол, добивать из автоматов, попутно перепугав полстраны, а у второй половины вызвав ироничную реакцию?

— Он сообщил то, что было в материалах дела. Не больше и не меньше. Права спрятать это он не имел, иначе никто не дал бы ему возможность задержать и арестовать Савченко. Поверьте мне. Во-вторых, депутаты не разбираются в юриспруденции. В нынешнем парламенте от силы 10 человек юристов – к ним особо никто и не прислушивается. А большинству, голосующему «за», не до Савченко – у него другие проблемы: как сохранить потоки, как быть с президентом, что делать с рейтингами. Ну, никто особо и не изучал доказательства ГПУ.

— Разве это функция Рады? Депутатам «кино» показали, а они нажали на кнопки…

— Их функция, и особенно Регламентного комитета, следить, чтобы не нарушались конституционные права Савченко во время проведения расследования. И во время рассмотрения представления комитет и Рада должны быть уверены, что к ней не применялись незаконные методы следствия, что ее права не нарушили, в ее отношении не проводили следственных действий без согласия Рады. А вот тут — вопрос.

«ДЕЛО ШЕРЕМЕТА» СТАНЕТ НОВЫМ «ДЕЛОМ ГОНГАДЗЕ»

— Принципиально важное дело — убийство Павла Шеремета. ГПУ осуществляет надзор по этому делу. А Алена Притула, как гражданская жена и близкий к Шеремету человек, обратилась к Луценко с тем, чтобы дело расследовалось как теракт. Как считаете, мы итоги когда-нибудь увидим? И кто должен «вести» такие резонансные преступления — СБУ, Нацполиция?

— Любой вопрос принципиален. А убитая Амина Окуева — не принципиально? А взрыв машины Тимура Махаури? Каждый теракт — дело принципа. Жизнь всех людей одинакова.

— Это так. Но Павел Шеремет был символом.

— И журналистом. Когда взрывают или убивают боевика, это можно рассматривать как месть за его военные действия. А когда журналиста — это месть за правду.

— Кто должен расследовать?

— Для меня странно, что вопрос не расследуется, как теракт. Допускаю, они так решили, ибо полагали, что убийство «не посягает на государственные устои». Конечно, это теракт! Когда журналиста убивают таким общественно опасным способом, взрывом, тем самым пытаются запугать других журналистов. И все общество.

— Почему так мало информации имеем об этом деле?

— Предположительно, нам не раскрывают всех подробностей. Но времени прошло достаточно. Мы ж хоть промежуточных ждем!

Бывает так, что результата нет. Ну нет его, и все тут! И ничего не сделаешь.

— А это может быть еще одно «дело Гонгадзе»?

— Хотите сказать, что Пискун должен вернуться, дорасследовать? (смеется. — Авт.) Шучу, конечно. Может. И тогда зависнет надолго.

— К слову, о «деле Гонгадзе». Как и об отравлении Ющенко, деле Чорновила (на днях как раз была годовщина гибели) — их хоть кто-нибудь сейчас расследует?

— Думаю, никто. О них ничего не слышно. Но эти дела не имеют срока давности. Приостановлены, лежат, ждут своего часа. Надеюсь, он настанет. И все вернется на круги своя.

— Родион Киреев, бывший судья Печерского райсуда, теперь числится в реестре адвокатов города Москвы. У них там особая процедура для таких людей? И как он стал адвокатом, гражданином РФ?

— Стал он гражданином. Всем, кем надо. И, кстати, заметьте: врага (личного) Юлии Тимошенко легализовали в России.

— И что, тут есть «двойное дно»?

— Есть. Тимошенко судили россияне (подмигивает. — Авт.), российские спецслужбы. А Родион Киреев работал на ФСБ, прямо в зале украинского суда! (Смеется. — Авт.)

— Ну нашутили тут…

— Конспирологично.

— О грустном. Поразила реакция части общества на трагедию в России. Видел полярные мнения — от сочувствия и вплоть до «никаких слез по поводу детей врага». Этот вопрос о том, как остаться человеком…

— Видел, как же… Знаете, наши политики празднуют пиррову победу. Они победили в нас человечность. Честность. Чувство собственного достоинства. Они, наконец, победили в нас чувство великого народа. Как долго будут политики праздновать эту победу? Надеюсь, недолго. Потому что это античеловечно. А все античеловечное долго не живет. Особенно если это приукрашено высокой национальной идеей. Мне стыдно за украинцев, которые радовались чьей-то смерти. Думаю, их в Украине немного.

«КИНУТЬ» РЕГИОНАЛОВ? НЕ ПО ПОНЯТИЯМ»

— Нынешняя власть подозрительно быстро начала сотрудничать со «злочинной бандой». Шокин — из «старой гвардии», а новый волынский губернатор Александр Савченко и вовсе был замглавы МВД, участвовал в разгоне акций «Украина без Кучмы». У нас что, кадровый голод?

— А почему бы и не сотрудничать с «бывшими»? По губернатору — молодцы, ничего не скажешь, вот как быстро перешли… Дело тут не в кадрах. Скамейка длинная. Но давайте копнем чуть-чуть в историю. 2014 год, февраль. Поднимите голосования в Раде: кто признал Януковича отсутствующим в стране, сколько регионалов проголосовало?

— Они были демотивированы. Был разброд и шатание…

— Нет, а вы посмотрите. Они все сейчас при власти! В парламенте. Кто легитимизировал все законы, которые принимались в 2014–2015 годах? Регионалы. Они голосовали вместе с властью! Они дали ей карт-бланш, и они с нею одно целое. И что ж вы хотите, чтобы произошло? Чтобы их «кинули»? Это не по понятиям, в тяжелое время они поддержали эту власть, и она их не бросает, — это честно, порядочно и правильно.

— Контртезис: люстрация, которая вычистила массу профессионалов из «бывших».

— Даже не знаю, что больше принесло вреда государству… Да, это люстрация, когда увольняют человека, который сделал карьерный рост за счет своего здоровья, личного времени, жизни. А его за это увольняют, и новая власть ему говорит: «Ты сотрудничал со злочинной бандой». Но, подождите, а эта «банда» разве не была избрана народом Украины? Она была незаконной? А человек что, законы нарушил? Раследуйте дело по нему! Почему вы его и его семью лишаете куска хлеба за то, что он честно трудился, стал начотдела или управления? Такого хамства со стороны власти не было ни в одной стране. Везде была люстрация. Но люстрировали либо фашистов, либо коммунистов. По идеологическим, не профессиональным, критериям. И по решению суда.

А как у нас — политики, идеологические остались. Профессионалы ушли… Вот мы и пожинаем плоды. Собираем камни. Немцы строят «Северный поток — 2», азербайджанцы и турки — «Южный поток» мимо нас. А мы где на этом празднике жизни? Сырьевой придаток Восточной Европы? Хорошая земля и красивые помидоры? Я всех поздравляю. Мы из космической страны превратились в провинцию, выращивающую огурцы, помидоры и торгующую проститутками в Европу. Всем мои поздравления.

— Зато на латиницу переходим. Готовы писать «Piskun» в анкетах?

— Зато расшифровывать фамилию интересно: peace — мир с английского, kun — учитель с китайского. Быть учителем мира — неплохая перспектива.

vesti-ukr.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Заступник державного секретаря США Джон Салліван – з офіційним візитом в Україні.

Спершу зустрічі з президентом Петром Порошенком, прем’єром Володимиром Гройсманом та міністром закордонних справ Павлом Клімкіним. А після офіційної частини Салліван виступив із промовою перед повною залою студентів Дипломатичної академії, депутатів та лідерів думок. Говорив про найактуальніше – корупцію в Україні та реформи.

Чотири роки Україна бореться з «корумпованим і авторитарним минулим» і, водночас, із зовнішнім агресором. І обидві битви Київ поки не виграв, сказав заступник державного секретаря США Джон Салліван.

«Стабільна, демократична, процвітаюча, вільна Україна буде менш вразливою до зовнішніх загроз. І слугуватиме орієнтиром для інших країн, що переживають російську агресію. Економічно успішна Україна – один із найбільших страхів Кремля», – говорить Салліван.

Не всіх зусиль докладає Київ, щоб побороти корупцію, говорить заступник держсекретаря США. Оборудки відлякують закордонні інвестиції, зменшують ВВП України, псують міжнародний діалог і грабують українців, сказав він.

​Щоб пришвидшити зміни, слід посилити НАБУ й Спеціальну антикорупційну прокуратуру – їх потрібно захищати, переконаний представник Держдепу США.

Ще один важливий крок – запровадити Антикорупційний суд із урахуванням вимог Венеційської комісії. Один зі студентів запитав Саллівана, чи готові США накласти санкції на київську владу, якщо та не виконає обіцянку щодо суду.

Проте санкції – лише для тих, хто загрожує національній безпеці України, відповів заступник держсекретаря США.

«Наша робота з колегами в українському уряді щодо антикорупційних реформ, Антикорупційного суду – для нашого спільного процвітання і для благополуччя українців. Ми хочемо підтримувати наших колег у запровадженні реформ», – сказав Салліван.

Він також порадив Києву відстежувати свою програму співпраці з МВФ, адже це сигнал іншій міжнародній спільності. А також зосередитись надалі на правоохоронній і судовій реформі.

Не оминув заступник держсекретаря США і успіхи України: освітню, медичну та пенсійну реформи. Зміни рухаються повільніше, аніж хотілось би, проте й запроваджувати їх було б складно навіть у мирний час, а Україна ще й воює, відзначив Салліван.

Вийти до студентів і відкрито відповідати на їхні запитання – це досить правильний політичний хід з боку заступника державного секретаря США, вважає голова Української асоціації студентів Лідія Фесенко.

Питання корупції в Україні досить прогнозовано вийшло на перший план. І Салліван зумів донести позицію Вашингтона, хоч промова була досить дипломатичною, вважає дівчина.

«Це показує, що стосунки між США та нашою країною залишаються стабільними. Дуже подобається, що США вірить у нас і готові вкладати гроші. Але, мені здається, Україна має розуміти, що їй варто ставати більш самостійною. Тому що за все, рано чи пізно, треба буде платити. І не завжди грошима», – прокоментувала Фесенко.

Вітер може перестати віяти в наші вітрила – екс-посол України в США

В Україні багато американських компаній, представників, бізнесменів, дипломатів – Вашингтон досить оперативно отримує інформацію про внутрішні проблеми, корупційні схеми та імітацію змін, каже екс-посол України в США Юрій Щербак.

США вже надсилають Києву сигнали про те, що українська влада надто повільно реформує країну, додає він. Терпіння Вашингтона не безмежне, адже з-за кордону помітно: реформи хоч і відбуваються, проте надто повільно й переважно під тиском Заходу, каже експерт.

«Правильно вони кажуть про те, що реформи зовсім не достатні. І це може скінчитися тим, що зміниться ситуація. Вітер не буде віяти в наші вітрила. Ми вже бачили по Польщі й Угорщині, як може різко змінитись ситуація», – говорить Щербак.

Про це свідчить навіть те, що співпраця з МВФ гальмується – Сполучені Штати мають неабиякий фінансовий і політичний вплив на цю організацію ООН, каже він.

Разом з тим, навряд США повністю припинять підтримку України. Принаймні, поки триває російська агресія, додає експерт. Річ у тім, що Вашингтон дуже не хоче посилення домінування Кремля в регіоні. А це неминуче, якщо до влади в Україні знову прийдуть відверто проросійські сили, або ж якщо вона програє війну, каже Юрій Щербак.

radiosvoboda.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Стаття вийшла в газеті з цією знаменною фотографією: як я перетворив “суд” наді мною в суд над злодійською системою і її представниками.

Разгромная статья в New York Times о том, как Порошенко крадет у украинской армии и моей борьбе за очищение Украины. Статья вышла в газете с этой знаменательной фотографией: как я превратил “суд” надо мной в суд над воровской системой и ее представителями.

У січні, через майже чотири роки після початку війни проти бойовиків, які користуються підтримкою Росії, Міністерство оборони України з гордістю оголосило про те, що йому вдалося поліпшити якість медичного обслуговування своїх поранених солдатів , завдяки купівлі 100 нових машин швидкої допомоги.

Але при цьому ніхто не згадав про те, що багато з цих машин вже зламалися. Або про те, що ці машини були продані в рамках неконкурентного контракту автомобільною компанією, яка належить високопоставленому чиновнику, відповідальному за закупівлі для збройних сил України. Або про те, що цей чиновник – Олег Гладковський – є старим другом Петра Порошенка.

Витрати України на оборону і безпеку різко виросли після початку російської агресії на сході країни в 2014 році: в 2013 році вони становили приблизно 2,5% від ВВП, а в цьому році вони складуть приблизно 5% або близько 6 мільярдів доларів.

Таке зростання витрат на оборону, завдяки якому в 2018 році видатки на закупівлі для армії перевищать 700 мільйонів доларів, дозволять Києву відновити свої бувші у занепаді збройні сили і ефективно боротися проти проросійських бойовиків і їх добре озброєних помічників з Росії.

Однак, оскільки величезна кількість грошей пройшла через руки українських чиновників і бізнесменів – часто це одні і ті ж люди – зростання витрат на оборону також зіграло роль потужного стримуючого фактора у боротьбі проти корупції, яку багато хто вважає головним ворогом України.

Ця проблема стала головною причиною втрати тих надій, які з’явилися у народу в лютому 2014 року, коли свою посаду втратив соаветний своєю корумпованістю проросійський президент України Віктор Янукович. Вона також змусила розчарованих прихильників України на Заході і багатьох українців засумніватися в тому, що після двох революцій країна цього разу зуміє впоратися з хронічною корупцією.

«Україні немає сенсу боротися за своє тіло на Донбасі, якщо вона віддає свою душу корупції», – попередив держсекретар США Рекс Тіллерсон в минулому році, згадавши про східні області України, захоплені Росією після повалення пана Януковича.

З 2014 року Україна досягла істотного прогресу в своїх спробах викорінити корупцію в газовому секторі, який був головним джерелом доходів для корумпованих олігархів за пана Януковича. Вона перебудувала державну енергетичну компанію «Нафтогаз» і скоротила кількість нечесних газових угод, що укладаються інсайдерами, зменшивши свою залежність від поставок газу від російського енергетичного гіганта «Газпром».

Однак зростання військових витрат відкрло нові можливості для митних операцій, захищених від перевірок завісою секретності, яка приховує подробиці витрат на оборонні потреби.

«Рівень корупції в енергетичному секторі знизився, тому корупція перемістилася в оборонний сектор», – сказала Олена Трегуб, генеральний секретар Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони (Independent Defence Anti-Corruption Committee) – аналітичної групи, яка отримує фінансування від західних спонсорів.

Хоча пан Гладковський визнав, що придбанню машин швидкої допомоги не передував відкритий тендер, ніяких доказів того, що він домовився про покупку цих машин у його компанії якимось нечесним чином, немає, і сам пан Гладковський це заперечує. Проте, цей кричущий факт конфлікту інтересів – всього лише один з безлічі подібних прикладів в Україні, де бізнес і політична влада сплітаються в заплутаний клубок пересічних, неясних і найчастіше досить прибуткових угод.

«Немає ніяких доказів того, що він якимось чином вплинув на процес прийняття рішень, і їх ніколи не буде. Все це – секрет, – сказав Віктор Чумак, незалежний член українського парламенту і заступник голови антикорупційного комітету. – Злиття політики і бізнесу – наша головна проблема».

Доказами тісного переплетення бізнесу і політики, а також величезних доходів, які вони можуть принести, стали три розкішні вілли на південному узбережжі Іспанії. Вони належать президенту Порошенко, г-ну Гладковському і Ігорю Кононенко – ще одному діловому партнерові президента, який очолює фракцію пана Порошенка в парламенті.

Перш ніж зайняти державні посади, всі вони були багатими бізнесменами, проте їх небажання розкривати розміри своїх статків викликало серйозні підозри. Жоден з них не вказав нерухомість в Іспанії в щорічній декларації, яка з 2016 року є обов’язковою для всіх високопоставлених чиновників – вона стала частиною спроб збільшити ступінь прозорості і підзвітності українських чиновників.

Конфлікти інтересів поширені настільки широко, «що це більше не шокує», як сказав Айварас Абромавичус, колишній інвестиційний банкір з Литви, який став одним з лідерів ініціативи щодо викорінення корупції в уряді, будучи в той момент міністром економіки і торгівлі України. «Вони всюди. Це сумно, це бентежить і розчаровує».

Це розчарування вже дорого обійшлося Україні. Міжнародний валютний фонд і Євросоюз, роздратовані постійними відстрочками в створенні давно обіцяного незалежного антикорупційного суду і іншими затримками, відмовили Україні в черговому транші фінансової допомоги Україні, обсяги якої вже перевищили 5 мільярдів доларів.

«Україна жила в стані повсюдної корупції протягом багатьох десятиліть, – сказав Артем Ситник, директор Національного антикорупційного бюро (НАБУ) – незалежного агентства, створеного в 2015 році в рамках початкового сплеску ентузіазму після повалення пана Януковича. – Ці схеми були переглянуті і оновлені, і тепер вони знову працюють. Деякі люди просто не хочуть від них позбавлятися».

Його бюро зуміло зібрати матеріали по 107 справах, заведених проти раніше недоторканних чиновників, однак тільки одне таке справа завершилася реальним судовим вироком. Решта справ застрягли в нерозторопної судовій системі, завдяки корупції і політичного втручання.

Спроби НАБУ розібратися з шахрайствами, пов’язаними з оборонним сектором – спроби, які привели в минулому році до арешту заступника міністра оборони і глави відділу закупівель – обернулися цілим рядом заходів, покликаних нейтралізувати це антикорупційне бюро.

«Це дуже чутлива зона», – пояснив пан Ситник.

В останні кілька місяців НАБУ відчуває на собі постійний тиск: парламент працював над законопроектом, який міг позбавити НАБУ всіх його повноважень, а представники внутрішньої розвідки проводили обшуки в будинках співробітників цього бюро.

Пан Порошенко, який, як очікується, візьме участь в президентських виборах в наступному році, позиціонує себе як лідера, який перебудував одряхлілу армію і виступив проти президента Росії Володимира Путіна. Але на превеликий жах українського лідера, цей конфлікт з проросійськими сепаратистами поступово перетворюється в свідомості громадськості з героїчної боротьби проти ворога в чергові ворота для спекуляцій і корупції.

Цьому перетворенню сприяли дії колишнього президента Грузії Михайла Саакашвілі – аж до минулого тижня, коли офіцери українських служб безпеки схопили його в одному з київських ресторанів і проти його волі посадили в літак, що прямував до Польщі.

Саакашвілі створив в Києві нову політичну партію, яка зосередилася на критиці корупції в Україні. Його прихильники в Києві приєдналися до розлючених ветеранів війни на сході країни, які розбили наметовий табір біля будівлі парламенту. Їх намети і барикади прикрашені плакатами, що звинувачують пана Порошенка і його ділових партнерів в тому, що вони крали, поки солдати гинули за батьківщину.

“Тепер більше не згадує Путіна, а слово” П» зараз – це Порошенко, – сказав пан Саакашвілі в своєму інтерв’ю в Києві незадовго до висилки з України. – Це несправедливо, тому що головний винуватець – це Путін, але люди бачать, що йде війна і що Порошенко і його друзі заробляють на ній».

Айварас Абромавичус, який подав у відставку, втративши віру в ефективність спроб викорінити корупцію в Україні, сказав, що, на його думку, пан Порошенко навряд чи особисто отримує вигоду з військового конфлікту на сході країни. Але, за його словами, президент теж несе за це відповідальність, тому що він не виконав свої обіцянки продати свої ділові активи і створити по-справжньому незалежний антикорупційний суд.

Гладковський виступив на захист секретності і відсутності відкритих тендерів на придбання військового обладнання: за його словами це необхідний захід, спрямований на те, щоб не дати Росії втрутитися в процес закупівель за допомогою підставних компаній, що вона нібито робила неодноразово, коли робилися спроби провести конкурсні торги.

«Ніхто не заробляє гроші на війні», – сказав він.

За словами пана Гладсковского, він відсторонився від процесу прийняття рішень у своїй автомобільній компанії «Богдан Моторс», і він дізнався про машини швидкої допомоги тільки тоді, коли приїхав на лінію фронту, де він побачив машини своєї компанії і відчув почуття гордості за неї .

«Корупція, – сказав він в інтерв’ю, – дійсно дуже серйозна проблема, але вона не пов’язана з тією системою, якою я керую».

Найбільшим елементом його системи став «Укроборонпром» – величезний державний конгломерат, який об’єднує в собі 130 компаній, де працюють приблизно 80 тисяч чоловік. Дмитро Максимов, колишній співробітник відділу контролю «Укроборонпрому», сказав, що каламутні угоди по закупівлям представляли собою «суть» операцій цього конгломерату.

Він розповів, як маленький гвинтоподібний шматочок металу, що купується «Укроборонпромом» для ремонтного заводу у Львові, різко зріс в ціні з 50 доларів на початку 2014 року до майже 4 тисяч доларів роком пізніше, коли «Укроборонпром» з незрозумілих причин поміняв постачальника.

За словами пана Максимова, він піднімав питання незрозуміло високих цін у розмовах зі своїм начальством, але йому радили не звертати на це увагу, а пізніше його взагалі звільнили – зараз він оскаржує своє звільнення в суді.

Денис Гурак, молодий заступник директора цього конгломерату, сказав, що йому нічого не відомо про скарги пана Максимова, однак визнав, що корупція дійсно процвітає в оборонному секторі. Він додав, що після кількох років систематичного розграбування за пана Януковича – який, за його словами, і створив «Укроборонпром» в 2010 році, щоб централізувати процес розграбування – «це диво, що ми взагалі щось можемо робити».

«Це системна проблема всієї нашої країни, а не тільки одного сектора, – сказав він. – Система не працює, тому люди крадуть. Саме тому розвалився Радянський Союз».

За його словами, «Укроборонпром» відправив до прокуратури 200 повідомлень про корупцію в своїх рядах, але тільки два з них в кінцевому підсумку обернулися обвинувальними вироками.

Минулого тижня цей конгломерат оголосив про відставку свого генерального директора Романа Романова.

Дар’я Каленюк, директор Центру протидії корупції, неурядової групи в Києві, сказала, що прозорість і підзвітність – це питання національної безпеки, які необхідно вирішувати, якщо Україна хоче не тільки створити дієздатну демократію європейського зразка, а й здобути перемогу на сході.

Вони також дозволять прояснити, чому машини швидкої допомоги, продані компанією пана Гладковського, продовжують ламатися і чому їх взагалі купили.

Як говориться в доповіді, опублікованій в минулому році Незалежним антикорупційним комітетом з питань оборони, кожна з цих машин, чиї ходові частини були зроблені в Китаї, обійшлася Міністерству оборони України в 32 тисячі доларів – машина швидкої допомоги, куплена в Китаї, обійшлася б набагато дешевше – а їх вантажопідйомність становить всього 360 кілограмів – це занадто мало для машини, в якій повинні вміститися водій, озброєний охоронець і медичні працівники.

Валентина Варава, волонтер, яка допомагає військовим на сході України, сказала, що ці машини швидкої допомоги розраховані на міські дороги, а «в зоні бойових дій доріг немає».

За її словами, 19 з 50 машин, доставлених на схід, уже вийшли з ладу. Вона додала, що Міністерство оборони нещодавно вирішило купити ще 100 машин швидкої допомоги у компанії пана Гладковського.

Ендрю Хіггінгс, The New York Times (США)

В январе, спустя почти четыре года после начала войны против боевиков, пользующихся поддержкой России (фашистское государство, признанное 27.01.15 Верховной Радой страной-агрессором), Министерство обороны Украины с гордостью объявило о том, что ему удалось улучшить качество медицинского обслуживания своих раненых солдат, благодаря покупке 100 новых машин скорой помощи.

Но при этом никто не упомянул о том, что многие из этих машин уже сломались. Или о том, что эти машины были проданы в рамках неконкурентного контракта автомобильной компанией, которая принадлежит высокопоставленному чиновнику, отвечающему за закупки для вооруженных сил Украины. Или о том, что этот чиновник — Олег Гладковский — является старым другом Петра Порошенко.

Расходы Украины на оборону и безопасность резко выросли после начала российской агрессии на востоке страны в 2014 году: в 2013 году они составляли примерно 2,5% от ВВП, а в этом году они составят примерно 5% или около 6 миллиардов долларов.

Такой рост расходов на оборону, благодаря которому в 2018 году расходы на закупки для армии превысят 700 миллионов долларов, позволил Киеву восстановить свои пришедшие в упадок вооруженные силы и эффективно бороться против пророссийских боевиков и их хорошо вооруженных помощников из России.

Однако, поскольку огромное количество денег прошло через руки украинских чиновников и бизнесменов — зачастую это одни и те же люди — рост расходов на оборону также сыграл роль мощного сдерживающегося фактора в борьбе против коррупции, которую многие считают главным врагом Украины.

Эта проблема стала главной причиной утраты тех надежд, которые появились у народа в феврале 2014 года, когда своего поста лишился прославившийся своей коррумпированностью пророссийский президент Украины Виктор Янукович. Она также заставила разочарованных сторонников Украины на Западе и многих украинцев усомниться в том, что после двух революций эта страна на этот раз сумеет справиться с хронической коррупцией.

«Украине нет смысла бороться за свое тело в Донбассе, если она отдает свою душу коррупции», — предупредил госсекретарь США Рекс Тиллерсон в прошлом году, упомянув о восточных областях Украины, захваченных Россией после свержения г-на Януковича.

С 2014 года Украина добилась существенного прогресса в своих попытках искоренить коррупцию в газовом секторе, который был главным источником доходов для коррумпированных олигархов при г-не Януковиче. Она перестроила государственную энергетическую компанию «Нафтогаз» и сократила количество нечестных газовых сделок, заключаемых инсайдерами, уменьшив свою зависимость от поставок газа от российского энергетического гиганта «Газпром».

Однако рост военных расходов открыл новые возможности для мутных сделок, защищенных от проверок завесой секретности, которая скрывает подробности расходов на оборонные нужды.

«Уровень коррупции в энергетическом секторе снизился, поэтому коррупция переместилась в оборонный сектор», — сказала Олена Трегуб, генеральный секретарь Независимого антикоррупционного комитета по вопросам обороны (Independent Defence Anti-Corruption Committee) — аналитической группы, которая получает финансирование от западных спонсоров.

Хотя г-н Гладковский признал, что покупке машин скорой помощи не предшествовал открытый тендер, никаких доказательств того, что он договорился о покупке этих машин у его компании каким-то нечестным образом, нет, и сам г-н Гладковский это отрицает. Тем не менее, этот вопиющий факт конфликта интересов — всего лишь один из множества подобных примеров в Украине, где бизнес и политическая власть сплетаются в запутанный клубок пересекающихся, смутных и зачастую весьма доходных сделок.

«Нет никаких доказательств того, что он каким-то образом повлиял на процесс принятия решений, и их никогда не будет. Все это — секрет, — сказал Виктор Чумак, независимый член украинского парламента и заместитель председателя антикоррупционного комитета. — Слияние политики и бизнеса — наша главная проблема».

Доказательствами тесного переплетения бизнеса и политики, а также огромных доходов, которые они могут принести, стали три роскошные виллы на южном побережье Испании. Они принадлежат президенту Порошенко, г-ну Гладковскому и Игорю Кононенко — еще одному деловому партнеру президента, который возглавляет фракцию г-на Порошенко в парламенте.

Прежде чем занять государственные посты, все они были богатыми бизнесменами, однако их нежелание раскрывать размеры своих состояний вызвало серьезные подозрения. Ни один из них не указал недвижимость в Испании в ежегодной декларации, которая с 2016 года является обязательной для всех высокопоставленных чиновников — она стала частью попыток увеличить степень прозрачности и подотчетности украинских чиновников.

Конфликты интересов распространены настолько широко, «что это больше не шокирует», как сказал Айварас Абромавичюс, бывший инвестиционный банкир из Литвы, который стал одним из лидеров инициативы по искоренению коррупции в правительстве, будучи в тот момент министром экономики и торговли Украины. «Они повсюду. Это печально, это обескураживает и разочаровывает».

Это разочарование уже дорого обошлось Украине. Международный валютный фонд и Евросоюз, раздраженные постоянными отсрочками в создании давно обещанного независимого антикоррупционного суда и другими задержками, отказали Украине в очередном транше финансовой помощи Украине, объемы которой уже превысили 5 миллиардов долларов.

«Украина жила в состоянии повсеместной коррупции в течение многих десятилетий, — сказал Артем Сытник, директор Национального антикоррупционного бюро (НАБУ) — независимого агентства, созданного в 2015 году в рамках первоначального всплеска энтузиазма после свержения г-на Януковича. — Эти схемы были пересмотрены и обновлены, и теперь они снова работают. Некоторые люди просто не хотят от них избавляться».

Его бюро сумело собрать материалы по 107 делам, заведенным против ранее неприкасаемых чиновников, однако только одно такое дело завершилось реальным судебным приговором. Остальные дела застряли в нерасторопной судебной системе, благодаря коррупции и политическому вмешательству.

Попытки НАБУ разобраться с мошенничествами, связанными с оборонным сектором — попытки, которые привели в прошлом году к аресту заместителя министра обороны и главы отдела закупок — обернулись целым рядом мер, призванных нейтрализовать это антикоррупционное бюро.

«Это очень чувствительная зона», — объяснил г-н Сытник.

В последние несколько месяцев НАБУ испытывает на себе постоянное давление: парламент работал над законопроектом, который мог лишить НАБУ всех его полномочий, а представители внутренней разведки проводили обыски в домах сотрудников этого бюро.

Г-н Порошенко, который, как ожидается, примет участие в президентских выборах в следующем году, позиционирует себя как лидера, который перестроил одряхлевшую армию и выступил против президента России Владимира Путина. Но к ужасу украинского лидера, этот конфликт с пророссийскими сепаратистами постепенно превращается в сознании общественности из героической борьбы против врага в очередные ворота для спекуляций и коррупции.

Этому превращению способствовали действия бывшего президента Грузии Михаила Саакашвили — вплоть до прошлой недели, когда офицеры украинских служб безопасности схватили его в одном из киевских ресторанов и против его воли усадили в самолет, направлявшийся в Польшу.

Саакашвили создал в Киеве новую политическую партию, которая сосредоточилась на критике коррупции в Украине. Его сторонники в Киеве присоединились к рассерженным ветеранам войны на востоке страны, которые разбили палаточный лагерь у здания парламента. Их палатки и баррикады украшены плакатами, обвиняющими г-н Порошенко и его деловых партнеров в том, что они воровали, пока солдаты гибли за родину.

«Теперь больше не упоминает Путина, а слово „П» сейчас — это Порошенко, — сказал г-н Саакашвили в своем интервью в Киеве незадолго до высылки из Украины. — Это несправедливо, потому что главный виновник — это Путин, но люди видят, что идет война и что Порошенко и его друзья зарабатывают на ней».

Г-н Абромавичюс, который подал в отставку, утратив веру в эффективность попыток искоренить коррупцию в Украине, сказал, что, по его мнению, г-н Порошенко вряд ли лично извлекает выгоду из военного конфликта на востоке страны. Но, по его словам, президент тоже несет за это ответственность, потому что он не выполнил свои обещания продать свои деловые активы и создать по-настоящему независимый антикоррупционный суд.

Г-н Гладковский выступил в защиту секретности и отсутствия открытых тендеров на покупку военного оборудования: по его словам это необходимая мера, направленная на то, чтобы не дать России вмешаться в процесс закупок посредством подставных компаний, что она якобы делала неоднократно, когда предпринимались попытки провести конкурсные торги.

«Никто не зарабатывает деньги на войне», — сказал он.

По словам г-на Гладсковского, он отстранился от процесса принятия решений в своей автомобильной компании «Богдан Моторс», и он узнал о машинах скорой помощи только тогда, когда приехал на линию фронта, где он увидел машины своей компании и испытал чувство гордости за нее.

«Коррупция, — сказал он в интервью, — действительно очень серьезная проблема, но она не связана с той системой, которой я руковожу».

Самым крупным элементом его системы стал «Укроборонпром» — огромный государственный конгломерат, объединяющий в себе 130 компаний, где работают примерно 80 тысяч человек. Дмитрий Максимов, бывший сотрудник отдела контроля «Укроборонпрома», сказал, что мутные сделки по закупкам представляли собой «суть» операций этого конгломерата.

Он рассказал, как маленький винтообразный кусочек металла, приобретаемый «Укроборонпромом» для ремонтного завода во Львове, резко вырос в цене с 50 долларов в начале 2014 года до почти 4 тысяч долларов годом позже, когда «Укроборонпром» по непонятным причинам поменял поставщика.

По словам г-на Максимова, он поднимал вопрос необъяснимо высоких цен в разговорах со своим начальством, но ему советовали не обращать на это внимания, а позже его вообще уволили — сейчас он оспаривает свое увольнение в суде.

Денис Гурак, молодой заместитель директора этого конгломерата, сказал, что ему ничего не известно о жалобах г-на Максимова, однако признал, что коррупция действительно процветает в оборонном секторе. Он добавил, что после нескольких лет систематического разграбления при г-не Януковиче — который, по его словам, и создал «Укроборонпром» в 2010 году, чтобы централизовать процесс разграбления — «это чудо, что мы вообще что-то можем делать».

«Это системная проблема всей нашей страны, а не только одного сектора, — сказал он. — Система не работает, поэтому люди крадут. Именно поэтому развалился Советский Союз».

По его словам, «Укроборонпром» отправил в прокуратуру 200 сообщений о коррупции в своих рядах, но только два из них в конечном итоге обернулись обвинительными приговорами.

На прошлой неделе этот конгломерат объявил об отставке своего генерального директора Романа Романова.

Дарья Каленюк, директор Центра противодействия коррупции, неправительственной группы в Киеве, сказала, что прозрачность и подотчетность — это вопросы национальной безопасности, которые необходимо решать, если Украина хочет не только создать дееспособную демократию европейского образца, но и одержать победу на востоке.

Они также позволят прояснить, почему машины скорой помощи, проданные компанией г-на Гладковского, продолжают ломаться и почему их вообще купили.

Как говорится в докладе, опубликованном в прошлом году Независимым антикоррупционным комитетом по вопросам обороны, каждая из этих машин, чьи ходовые части были произведены в Китае, обошлась Министерству обороны Украины в 32 тысячи долларов — машина скорой помощи, купленная в Китае, обошлась бы гораздо дешевле — а их грузоподъемность составляет всего 360 килограммов — это слишком мало для машины, в которой должны уместиться водитель, вооруженный охранник и медицинские работники.

Валентина Варава, волонтер, которая помогает военным на востоке Украины, сказала, что эти машины скорой помощи рассчитаны на городские дороги, а «в зоне боевых действий дорог нет».

По ее словам, 19 из 50 машин, доставленных на восток, уже вышли из строя. Она добавила, что Министерство обороны недавно решило купить еще 100 машин скорой помощи у компании г-на Гладковского.

Эндрю Хиггингс, The New York Times (США)

Mikheil Saakashvili


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Якщо нардеп від Блоку Петра Порошенка Сергій Лещенко не спростує заяв про причетність секретаря Ради національної безпеки й оборони України Олександра Турчинова до афер із заводом “Краян”, у яких підозрюють мера Одеси Геннадія Труханова, Турчинов звернеться до суду.

Про це повідомила прес-служба секретаря РНБО.

Секретар Ради національної безпеки й оборони України Олександр Турчинов вимагає від народного депутата від Блоку Петра Порошенка Сергія Лещенка спростувати заяву, що гроші від оборудок із заводом “Краян” нібито були призначені секретарю РНБО, а не меру Одеси Геннадієві Труханову.

“Повідомляємо, що інформація, яка була розміщена депутатом Сергієм Лещенком у Facebook щодо “причетності” Олександра Турчинова до справ, які розслідує НАБУ стосовно чиновників одеської місцевої влади – є нісенітницею та брехнею”, – сказано в повідомленні.

У прес-службі наголошують, що “колишній журналіст” Лещенко, “намагаючись привернути до себе увагу гучними заявами, навіть не обтяжує себе хоча б вигадкою аргументів”.

“Використовуючи єдине наведене ним посилання нібито на “неофіційну інформацію від невідомих джерел”, можна зробити висновок про можливу причетність самого Сергія Лещенка до названих ним справ і його інтерес в цій справі. Лещенко має спростувати свої провокаційні заяви, в іншому випадку Турчинов звертатиметься до суду”, – додали у прес-службі.

13 лютого Лещенко написав у Facebook, що нещодавно на нього “неофіційно вийшли люди Труханова з історією, що гроші від цієї оборудки із заводом “Краян” були призначені не йому, а Турчинову з Дубовим (екс-нардеп Олександр Дубовой.  – “ГОРДОН”).

“Не знаю, хто тут правий – нехай установить слідство. Але що я можу сказати: пане Труханов, ми не знайомі й ніколи не спілкувалися. Але не вірте тим, хто обіцяє вирішити з НАБУ або вплинути на них через Америку. Якщо в афері були замішані названі особи, у ваших інтересах дати на них свідчення. Так буде краще і вам, і Україні”, – написав Лещенко.

Детективи Національного антикорупційного бюро України спільно із прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури затримали трьох осіб, підозрюваних у розтраті бюджетних коштів керівництвом Одеської міської ради, повідомила прес-служба НАБУ 13 лютого. Серед затриманих – один посадовець мерії та двоє керівників компаній. Прізвищ затриманих не вказують. У НАБУ також повідомили про підозру мера Одеси Геннадія Труханова, його заступника, директора департаменту комунальної власності, голову постійної комісії з питань комунальної власності Одеської міськради, а також фізичну особу – оцінювача.

Провадження ведуть за статтею “привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем” Кримінального кодексу.

Усі зазначені особи, на думку слідства, причетні до схеми із завдання збитків місцевому бюджету Одеси. У вересні 2016 року Одеська міськрада придбала будівлю заводу “Краян” за 185 млн грн у приватної структури, яка на початку 2016 року купила його на аукціоні, організованому ліквідатором підприємства, за 11,5 млн грн. Отримані від міської влади кошти фірма-продавець спробувала перерахувати компанії з ознаками фіктивності, стверджують у НАБУ.

26 грудня 2017 року Труханов пішов у відпустку до 18 січня, і відтоді на робочому місці не з’являвся. Він їздив у закордонні відрядження, а після їх закінчення брав нову відпустку. 12 лютого Труханов вийшов із чергової відпустки і поїхав у відрядження до Чехії.

14 лютого мер Одеси прилетів рейсом із Варшави в київський аеропорт Бориспіль, де його затримали прикордонники і передали детективам НАБУ. Правоохоронці також вручили Труханову повідомлення про підозру. Цього ж дня також затримали заступника мера Одеси Павла Вугельмана.

poshtivka.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Продовжуючи свій аналіз причин відсутності  бажаних результатів по розслідуванню злочинів, інкримінованих  Януковичу В. Ф. і його найближчому оточенню,  в т.ч. і вчинених на Майдані Незалежності в м. Києві, які й призвели до уникнення винних осіб від кримінальної відповідальності, хочу також донести до суспільства і наступну об’єктивну інформацію.

Як би це «не різало комусь вуха», але, моє відсторонення в серпні 2014 року від організації роботи по розслідуванню справ Майдану на той час теж було очевидною помилкою тодішнього нового Генпрокурора. Дійсних мотивів такого його рішення я точно не знаю. З цього приводу було багато розмов і версій, але мені особисто, як докір, тоді було заявлено, що я надто суворо дотримуюсь вимог Кримінального процесуального кодексу, а тому забезпечую проведення слідства «по дуже вузькому коридору», який дозволяє цей новий КПК, в той час як суспільство вимагає негайно результатів, в т.ч. і по справах Майдану, і людям абсолютно без різниці, чи необхідні  результати будуть досягнуті суворо у відповідності до закону, чи це буде зроблено з порушенням його меж. Я намагався щось пояснити з цього приводу у відповідь, але мене ніхто не став слухати. Хоча і не виключаю, що таке рішення нового очільника ГПУ могло бути результатом його особистих амбіцій, бо йому дуже не сподобався мій рапорт, який я змушений був подати як  заперечення на його письмове розпорядження про те, що всі слідчі підрозділи ГСУ повинні були негайно передавати на вимогу його новопризначеного старшого  помічника будь-які кримінальні провадження для вивчення, надавати для ознайомлення цьому працівнику, який не мав будь-яких процесуальних повноважень (ви тільки вдумайтесь), всі наявні докази по кримінальних справах, в т.ч. і результати негласних слідчих (розшукових) дій, що є державною таємницею, обшуків, тимчасових доступів до документів і речей і т.д. Я дійсно намагався це пояснити новому Генпрокурору, на що він мені заявив, щоб я не читав йому лекцій!

Але, в подальшому, коли було об’явлено нові призначення на моє місце і на посаду начальника ГСУ, то я зрозумів, що, мабуть, у відстороненні мене і бувшого начальника слідчого  Главку від займаних посад у тодішнього Генпрокурора були зовсім інші причини, бо обидва наші наступники явно не відповідали цим посадам, нехай вони мене вибачають за таку думку, бо колись працювали у моєму підпорядкуванні і я знав добре їх рівень професійної підготовки, зокрема і організаційні можливості.

До речі, що ще хотілося доповнити з цього приводу. Я точно не пам’ятаю, чи Яремі, чи його наступнику – Шокіну один із бувших перших заступників Генерального прокурора України говорив, що вони можуть не любити Баганця за його характер, за його професійну впертість, але, лише він один спроможний довести кримінальні справи про злочини на Майдані до завершення і встановити істину, наскільки це буде об’єктивно можливо. Але і це, звичайно, не зупинило ні одного, ні другого, бо справи Майдану для них, як на мене, вже тоді не були головними та пріоритетними і тому втратили свою актуальність.

Так і сталося. Названі мною новопризначені на такі посади заступник Генпрокурора і начальник ГСУ повністю змінили саму організацію роботи по розслідуванню цих резонансних справ і це при тому, що обидва не знали взагалі ні вже зібраних матеріалів досудового розслідування, не знали і не хотіли, я так зрозумів, знати напрацьованих нами методик і стратегії по встановленню істини в подіях на Майдані. Спільне заслуховування проваджень про злочини як щодо протестувальників, так і вчинених в сфері економіки за часів Януковича, обов’язкове складання перед цим слідчими звітів про проведену роботу і планів розслідування на майбутнє та щотижневе обговорення їх при заступнику Генпрокурора одразу припинилось, а головне – ці справи з того часу (протягом майже 4-х місяців) втратили свою актуальність десь приблизно до листопада чи навіть до грудня 2014 року, фактично до тих пір, коли відбулись за ініціативою народних депутатів заслуховування ходу слідства по них на спільному засіданні двох профільних комітетів ВР. Лише після цього було створено управління спеціальних розслідувань, куди були передані, акцентую, всі ці кримінальні справи і були введені до штату більше 100 посад слідчих з особливо важливих справ, частину з яких ще треба було підібрати. Керівником управління був призначений Сергій Горбатюк, дійсно хороший слідчий, чесний і порядний, але, без достатнього досвіду адміністративної роботи, який на той момент ще не володів достатніми навиками ні по організації роботи по розслідуванню такої великої кількості злочинів взагалі, ні по контролю за виконанням планів розслідування, завдань і доручень величезною кількістю слідчих і т.д.

Тобто, таким чином вже тоді керівництво ГПУ створило необхідне підґрунтя, щоб зняти в майбутньому будь-яку  відповідальність із себе за відсутність результатів розслідування цих надзвичайно складних справ Майдану. При цьому, звертаю вашу увагу: начальник управління навіть «спеціальних розслідувань» не має будь-яких важелів впливу на підлеглих: ні процесуальних, ні тим більше – адміністративних. Я допускаю, що Сергій Горбатюк міг добитися значно більших результатів у цій роботі, якби йому допомагали в цьому сам Генпрокурор, куруючі його заступники і керівник ГСУ, але, цього не сталося. Таким чином, С. Горбатюк був тоді призначений «цапом-відбувайлом». Дійсно, а коли було новим керівникам ГПУ і ГСУ займатись,  в першу чергу, розслідуванням справ про злочини на Майдані,  якщо більш актуальними для них стали , наприклад, факти обману покупців на кілька гривень при заправці бензином на одній із АЗС, на підставі чого слідчими ГПУ було накладено арешти на кілька заправок цієї топливної компанії? Або яке відношення, наприклад, слідчі ГСУ ГПУ  могли мати до розслідування справи відносно бувшого працівника УБОЗ, якого як мінімум двічі в порушення вимог Закону затримували за підозрою, ви тільки вдумайтесь, у вчиненні розбійного нападу (?), брали під варту і головне тримали в СІЗО кілька місяців на показаннях однієї особи (так званого потерпілого)? А коли я відмовився виконувати вказівку Шокіна про продовження строку тримання його під вартою, то викликав у нього такий гнів, що за звільнення цього підозрюваного з-під варти було призначене службове розслідування. Зверніть увагу: ця справа в майбутньому очікувано була закрита за відсутністю події злочину, але, слідчі ГСУ затратили на її провадження зайвий час.

Не стали пріоритетом справи Майдану і для чергового нового Генпрокурора після призначення в лютому 2015 року, який виявився,  на мою думку, ще більш залежним від Президента України і його адміністрації, ніж його попередник. Хоча спочатку і мене він намагався переконати в тому, що збирається активізувати розслідування резонансних злочинів на Майдані. Навіть повернув мене на цю ділянку роботи вже 11 лютого, дозволивши повернути на свою посаду (начальника Главка) і Щербину І.В. Але, такого «натхнення» йому вистачило буквально на 1 місяць, бо коли я почав цікавитись розслідуванням кримінальних проваджень, по яких слідство фактично протягом 7 місяців було заблоковане,  більше того, відновив попередню організацію роботи, почав заслуховувати стан слідства по них  і планувати пришвидшення їх розслідування, то вже в 10-х числах березня місяця 2015 року проти мене була розгорнута в ЗМІ справжня інформаційна  компанія по дискредитації, до речі,  не тільки мене, а і всієї моєї сім’ї. В першу чергу, в цьому найбільш активну участь приймали 2 телеканали, належні одному із відомих олігархів України. Я розумів цю причину, бо їх власник теж був тісно пов’язаний із особами, які втекли із України в Росію після подій на Майдані та були дуже наближені до Януковича В.Ф. Саме ці «втікачі» вони і замовили цю інформаційну компанію проти мене, щоб перешкодити  відновленню активного розслідування кримінальних справ, в першу чергу, проти них. В зв’язку з цим, я повинен повідомити і про те, що приблизно в той період часу один із відповідальних керівників ГПУ говорив мені особисто про те, що в Україні є як мінімум десяток осіб, які готові заплатити будь-які гроші, щоб усунути мене із займаної посади.

Окрім того, треба врахувати, що інтереси замовників збіглись також  із бажаннями деяких представників Партії Регіонів, які залишились в Україні, тільки вже під іншими прапорами, але, також  боялись притягнення до кримінальної відповідальності за злочинні дії, вчинені ними за попередньої влади. Але, головним чином в організації цієї компанії виявився факт співпадіння інтересів замовників із бажаннями частини впливових представників вже нинішньої, так званої,  влади, які мали безпосередній вплив на Порошенка П.О. і також були зацікавлені у відстороненні мене від цієї ділянки роботи,  оскільки я на той час вже дуже багато знав і ще більше міг дізнатись. А підстави боятись, повірте, у них також були.

Для підтвердження своєї версії можу назвати такий приклад. За кілька днів до свого звільнення, усвідомлюючи, що без підтримки найвищих посадових осіб нашої влади така психологічна інформаційна атака на  мене не могла бути організована, я намагався переконати нинішнього Президента України дати мені час і можливість добитися позитивних результатів у розслідуванні злочинів на Майдані. Тому, при зустрічі із дуже впливовою особою із його оточення я попросив передати Петру Олексійовичу моє прохання і умови: я зараз (а це було десь в 20-х числах березня 2015 року) згоден написати  рапорт про звільнення із займаної посади, датуючи його 31.12.2015 роком, і з першого січня 2016 року на роботу вже не вийду, але, за цей час я обіцяю суттєво пришвидшити  розслідування значної частини цих резонансних справ і до кінця року добитися набагато кращих результатів ніж вони є. Я не знаю, передала ця особа  мої пропозиції Главі держави чи ні, але, через кілька днів мене терміново запросив один із найбільш довірених заступників Шокіна і запропонував подати добровільно рапорт про відставку. У мене склалося враження, що вони дуже поспішали і тому було видно, що моя доля вже була вирішена. Не буду говорити, яким ще чином він мене змушував подати рапорт про звільнення, але, я тоді подумав, що навіть при Пшонці проти неугодних прокурорів не використовували таких цинічних методів, тим більше, що, не дивлячись на те, що я своє слово стримав і тут же подав рапорт про звільнення, ні мій співрозмовник, ні Шокін своєї обіцянки не стримали.

Одразу зазначу, що таке відношення до прокурора, який хотів і міг забезпечити подальші результати в розслідуванні таких болючих для суспільства подій, не було для мене чимось новим.

Треба об’єктивно визнати, що мене вже не перший раз «зливала» так звана «демократична влада», яка приходила до керма по управлінню державою саме завдяки протестам народу. Хочу нагадати, як в далекому 2005 році, в лютому місяці, тобто після Помаранчевої революції, мене було призначено заступником Генерального прокурора України – прокурором Донецької області, де я пропрацював найбільш складний післяреволюційний період. Поясню чому. Буквально вже через півроку тодішній Президент України відправив у відставку свій перший помаранчевий уряд і фактично уклав мирову угоду із Януковичем та його командою, після чого через деякий час призначив на посаду Генпрокурора вихідця теж із Донецька. Вже буквально через рік моєї роботи на Донбасі в таких умовах, коли я зі своїми трьома іногородніми заступниками були чужими для так званої «місцевої еліти», яка отримала таку бажану для них тоді підтримку з боку помаранчевого Президента, на мене почалися «наїзди» з тим, щоб витіснити із Донеччини. Для реалізації цього плану, задуманого «донецькими», я спочатку був звільнений, за пропозицією новопризначеного Генерального прокурора України, із посади заступника Генпрокурора, залишившись на посаді  прокурора Донецької області. Як виявилось, це тактично необхідно було для того, щоб «відкрити дорогу» для подачі бувшим (донецьким) прокурором області заяви до суду про поновлення його на посаді, чого раніше він не міг зробити та і не було таких ініціатив збоку справжніх господарів Донецької області. Не дивлячись на те, що всі строки позовної давності для оскарження наказу про його звільнення вже пройшли, «слухняний» районний суд м. Донецька не тільки прийняв цей позов, але і через тривалий час задовольнив його, в результаті чого я був звільнений із займаної посади на підставі судового рішення. Звісно, що Генпрокуратура проти цього не заперечувала і зазначеного судового рішення не оскаржувала. Буквально протягом 1-2 місяців після цього були «видавлені» із займаних посад і мої три заступники, які не були вихідцями із Донецької області.

Дозволю собі висловити свої припущення: цим звільненням мене і трьох моїх заступників вже тоді «донецькі» готували Донбас для здачі Росії.

Тим більше, що паралельно із звільненням процесуального керівництва прокуратури Донецької області, за помаранчевого Президента України на посаду заступника Генпрокурора «повернувся із небуття» той же кум Януковича В.Ф. – майбутній Генеральний прокурор України, який тоді при зустрічі мені заявив приблизно таке: «Ну що, Олексію Васильовичу, ти вірою і правдою їм служив,  а помаранчеві тебе так легко і здали!».

Але, це для мене не стало уроком, бо я продовжував вірити в щирість намірів і зобов’язань «наших вождів», яких обирав народ, а тим більше, коли для зміни влади в січні-лютому 2014 року було стільки пролито людської крові.

Саме в зв’язку з цим,  говорячи сьогодні про причини відсутності результатів в розслідуванні справ про злочини на Майдані, хотів би у деяких наших політиків, особливо тих, які найбільше про це говорять, запитати: якщо Ви так переймались і сьогодні переймаєтесь тим, що суспільство не задоволене виконанням новою владою своїх обіцянок, чому Ви мовчали, коли в кінці березня-на початку квітня 2015 року фактично було знищено будь-яку надію на доведення зареєстрованих кримінальних проваджень про злочини на Майдані, коли на Ваших очах було зруйновано всю систему налагодженої роботи по організації досудового розслідування в ГПУ, тодішні відповідні керівники підрозділів ГСУ, які могли організовувати і розслідувати ці справи та вміли це робити,  а саме головне – та команда була здатна довести розслідування злочинів на Майдані, а також вчинених Януковичем та його оточенням в сфері економіки, до логічного завершення, була  відсторонена від виконання своїх обов’язків; коли куруючого заступника Генпрокурора (незалежно яке було в нього прізвище) і всю його сім’ю належні олігархам телеканали, а також явно замовлені і проплачені журналісти та інші «пройдисвіти» також  на замовлення дружно «поливали брудом», а відносно одного із його синів навіть зареєстрували кримінальне провадження, яке розслідувалось майже 7 місяців; коли останньому із помсти за батька в той же час  перешкоджали захистити кандидатську дисертацію, а потім і здати екзамени для одержання свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю?!

Ще раз заявляю, питання не в тому, що цим заступником  Генпрокурора був я, на якого дійсно можна було махнути рукою, як це робили до цього часу як мінімум кілька разів, але, після вимушеної подачі мною рапорту 31.03.2015 року про відставку майже одночасно за вказівкою Шокіна був змушений (теж під тиском) подати у відставку і начальник ГСУ І. Щербина, а всі інші тодішні керівники структурних підрозділів ГСУ були понижені в посадах, а через деякий час частина з них змушені були взагалі написати рапорти про звільнення не тільки із займаних посад, а із органів прокуратури: і начальник управління з розслідування особливо важливих справ, і  начальник першого слідчого відділу і навіть його заступник! До речі, це всі ті, які були безпосередньо закріплені за всіма найбільш резонансними кримінальними справами в ГСУ! Хіба це не перешкоджання розслідуванню резонансних злочинів на Майдані?!

І це ще не все, що підтверджує мої висновки про навмисне  перешкоджання прокурорам, які могли добитись позитивних результатів в розслідуванні цих резонансних злочинів. В зв’язку з цим, хочу зазначити, що на той час було безліч заяв як наших високопосадовців та народних депутатів, так і  «громадських активістів», про те, що справи Майдану – для них є пріоритетом, що вони зацікавлені в ефективному і швидкому розслідуванні та встановленню винних у цих кривавих подіях, але це так і залишилось пустим «потрясінням повітря»!

Тому, в мене виникає закономірне питання: а де ж була держава Україна, її найвищі посадові особи, де були так звані «борці за правду» із числа перерахованих вище осіб,  коли відносно мене, як заступника Генпрокурора, який просто на відповідний запит Євросоюзу підписав в липні 2014 року на ім’я Кетрін Ештон  листа про те, що відносно одного із найбільш наближених до Януковича високопосадовців із попередньої влади розслідується одне конкретне кримінальне провадження (а таких листів, для відому, навіть значно більшого змісту – про розслідування відносно цієї особи, підкреслюю – кількох таких справ, європейським інституціям було направлено, окрім мене,  і самим Генеральним прокурором України та його іншими заступниками як мінімум кілька) в Брюсельському виправному суді держави Бельгія, на території якої я ніколи не був, за заявою головного юриста Януковича була порушена кримінальна справа. Ви тільки вдумайтесь, лише на підставі його заяви мене було заочно засуджено за вчинення завідомо неправдивого доносу органам влади, що за нашим законодавством не є злочином! Хіба це не  підтвердження факту помсти мені за активне розслідування кримінальних справ по Майдану і визнання того, що саме я міг добитись значно більших результатів в цій роботі ніж мої наступники, аби  я не був тоді звільнений і служби?! Для відому, коли мій адвокат звернувся до Міністерства юстиції України, міністерства закордонних справ України, до Генеральної прокуратури України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з проханням підтримки мене в судовому процесі моїх заперечень на цей заочний вирок, то всі ці відомства від мене просто відмахнулись. Я на них надії і не мав, це була ініціатива адвоката. Та мені і не потрібна їх «допомога», я свої права і інтереси буду захищати сам.

Де ж також були наші «єврооптимісти», які так «переживають» за європейське майбутнє народу, який їх обрав до парламенту, коли відносно громадянина України, нехай і бувшого прокурора, за кордоном було винесено  заочний обвинувальний вирок, а головне, чого добивались і добиваються як виконавці, так і особливо – замовники цього переслідування, це морально-психологічний тиск і цькування мене цим фактом «засудження» за виявлені саме при мені і зареєстровані кримінальні провадження відносно основних фігурантів тодішнього режиму про злочини, які вчинила попередня влада проти народу України, за активне розслідування  цих справ і правильну організацію роботи по їх розслідуванню і т. д.?!

Треба визнати, що переслідуванням саме мене вони добилися свого: професійне розслідування злочинів на Майдані та вчинених Януковичем і його найближчим оточенням  в сфері економіки фактично було паралізоване, більше скажу – воно зайшло в глухий кут, а потенційні підозрювані у їх вчиненні потихеньку повернулись і продовжують провертатись в Україну.

Тому, хіба викладене мною вище не є реальними причинами відсутності результатів в розслідуванні подій на Майдані?! Якби відсторонення мене і інших названих службових осіб ГСУ від розслідування цих злочинів у серпні 2014 року та звільнення  нас взагалі із органів прокуратури в кінці березня – протягом квітня 2015 року дійсно дало відчутні результати у встановленні істини і виявленні винних в цих діяннях осіб, то я б погодився, що це потрібно було робити, хоча, знову ж таки, не такими методами, які були застосовані.

Але, хіба було коли тому ж Шокіну і його команді займатись розслідуванням справ по Майдану, якщо для них були більш важливішими кримінальні провадження відносно опозиційно налаштованих політиків: того ж народного депутата Ігора Мосійчука чи голови партії «Укроп» Геннадія Корбана, для розслідування яких було задіяно значну кількість слідчих ГПУ та інших правоохоронців?

А хіба не вплинули негативно на активність і результативність слідчих ГПУ прийняття ВР демократичного скликання нового Закону «Про прокуратуру», яким, в порушення Перехідних положень до Конституції України, прокуратуру позбавили повноважень по розслідуванню злочинів та передбачили одночасно скорочення працівників прокуратури з 20 000 до 10 000 осіб (тобто вдвічі), а новоприйняті в 2014 і 2015 роках Закони «Про НАБУ» і «Про  ДБР» не містили будь-яких норм про можливість подальшого працевлаштування в новостворених органах досудового розслідування хоча б тих слідчих ГПУ, які займалися розслідуванням злочинів, вчинених тодішньою владою , в т.ч. і на Майдані?! А якщо врахувати, що із більше ніж 10 слідчих з ОВС ГПУ не змогли пройти так званий «конкурс» в НАБУ, в т.ч. і отримавши  безпідставну відмову під час співбесіди із так званими «членами конкурсних комісій», то у них склалося таке враження, що вони взагалі тимчасові на своїх посадах в ГПУ і подальша їх доля нікого не цікавить! Хіба це добавило їм наснаги і ентузіазму в роботі? Звичайно, що ні.

А які позитивні результати в розслідуванні злочинів на Майдані можна було очікувати, коли  наш Президент та підпорядкована йому більшість Верховної Ради, які протягом 3-х років змінили 4-х Генеральних прокурорів України (а останній, 4-ий, взагалі не зрозуміло, якої він держави Генпрокурор), більше 4-х заступників Генпрокурора, які і були зобов’язані займатись організацією роботи по розслідуванню даних кримінальних проваджень, 3-х або навіть 4-х  начальників Головного слідчого управління, в підпорядкуванні яких перебували слідчі підрозділи, які займалися розслідуванням цих резонансних справ? І це, при тому, шановні друзі, що більшість із призначених на ці високі посади не були і не могли стати так швидко справжніми фахівцями у галузі досудового розслідування, частина взагалі не знали і не знають – що це таке, а «професійна підготовка» іншої частини ґрунтувалось на 10 річній чи навіть більшій перерві від роботи в прокуратурі, коли за цей час настільки змінилося законодавство, особливо кримінально-процесуальне та кримінальне, що його неможливо освоїти за короткий час, тим більше, в умовах величезних морально-психологічних і фізичних навантаженнях! Я вже мовчу про те, як могли фізично ці нові люди вивчити за короткий час, вибачте, сотні, а може і тисячі томів цих кримінальних справ!

А хіба думав наш Президент України та його адміністрація про якнайшвидшу люстрацію вже в 2014 році тих суддів, які завзято обслуговували злочинний режим Янукович, допомагали тодішній владі переслідувати опозиційних лідерів на стадії досудового розслідування та під час розгляду справ у судах, зокрема, беручи незаконно під варту тих же Ю.Тимошенко і Ю. Луценка та завідомо незаконно тримаючи їх у СІЗО роками, що підтвердив пізніше і Європейський суд із прав людини?! А хіба не повинні бути, як мінімум, звільнені із займаних посад ті судді, які брали під варту без будь-яких законних підстав громадян, яких бездоказово підозрювали лише у прийнятті участі у мирних акціях на Майдані? Значна частина із таких «слуг» до сьогодні здійснюють «правосуддя», навіть є підвищені у посадах.

Зокрема,  як Ви думаєте, чи перешкоджала успішному розслідуванню справ по Майдану та обставина, що слідчими суддями по розгляду всіх клопотань слідчих ГПУ про надання дозволів суду на проведення основних процесуальних дій були судді саме Печерського районного суду м. Києва, які за часів Януковича сприяли всіляко зміцненню цього режиму, приймаючи активну участь у переслідуванні опозиційних політиків,  в порушення вимог закону давали дозволи на їх взяття під варту та виносили завідомо неправосудні вироки? Тобто, сталася парадоксальна ситуація, коли клопотання наших слідчих розглядали судді, яких ми в цей же час перевіряли слідчим шляхом на причетність до злочинів, вчинених режимом Януковича. Звичайно, що вони чинили шалений опір розслідуванню, затягували розгляд клопотань, особливо  щодо надання дозволів на тимчасовий доступ до документів, на проведення обшуків, з великим трудом надавали дозволи на арешти майна та грошових коштів, а потім без будь-яких передбачених законом підстав знімали (як це було пізніше по справі Арбузова), намагались затягувати розгляд клопотань про взяття під варту, як абсолютно безпідставно двічі звільняли з-під варти  командира спецроти Київського «Беркуту» Садового, не дивлячись на те, що були беззаперечні докази про те, як він із автомата розстрілював мирних мітингувальників , які піднімались вверх по вул. Інститутській в м. Києві.

А висновок напрошується тільки один: мабуть такі «покладисті» судді потрібні були і нинішній владі, щоб виносити потрібні судові рішення, як це було і з тим же Сергієм Вовком, який головував у судовому процесу за надуманим обвинуваченням Юрія Луценка і іншими.

А що думав Петро Олексійович, коли своїм Указом в кінці 2017 року ліквідував 10 районних судів м. Києва, які, в т.ч.,  розглядають обвинувальні акти за обвинуваченням тих же «беркутівців» у вчиненні умисних вбивств на вул. Інститутській 20.02.2014 р., про державну зраду  Януковича та відносно інших осіб, які мають відношення до тих подій, в результаті чого у відповідності із законом ці судові розгляди можуть бути зупинені і лише після створення окружних судів в м. Києві і набору туди нових суддів, після повторного автоматизованого розподілу цих справ будуть визначені у цих провадженнях нові судді, які розпочнуть розгляд названих справ по-новому, тобто з самого початку? І чи  дочекається в такому випадку суспільство справедливого рішення судів у таких справах?  Звичайно, що ні.

Хіба не є тією ж причиною внесені в 2016 році, з метою надати можливість призначити на посаду Генпрокурора Юрія Луценка, зміни до Закону «Про прокуратуру», якими «відкрили дорогу» до цього специфічного, вузькоспеціалізованого правоохоронного органу не тільки особі взагалі без юридичної освіти обіймати, наголошую ще раз, не політичну, а процесуальну посаду, а ще й в додаток   всім без виключення, так званим, «іншим фахівцям в галузі права», причому одразу – у прокуратури областей (регіонів) і навіть до центрального апарату ГПУ? Тобто, завдяки цьому недолугому закону на посади тих же заступників Генпрокурора, які сьогодні майже всі керують розслідуванням справ по Майдану, а також на посади керівників департаментів ГПУ, прийшли випадкові в прокуратурі особи, які абсолютно не володіють ні  навиками в розслідуванні злочинів, ні в здійсненні прокурорського нагляду, я вже не говорю про здійснення процесуального керівництва і організацію підтримання державного обвинувачення! Нічого говорити і про володіння ними методиками розслідування злочинів, взагалі, та окремих їх категорій, зокрема. Тобто, завдяки цим шкідливим законодавчим змінам на ключових посадах в органах прокуратури, в т.ч. і в ГПУ, тепер працюють абсолютно некомпетентні люди! Тому, і чекати на результативність в розслідуванні злочинів на Майдані не має будь-яких підстав, особливо, якщо врахувати, що тепер при нинішньому очільнику ГПУ це слідство проводить більшість структурних підрозділів ГПУ, навіть міжнародно-правовий!

А хіба забезпечить невідворотність покарання за злочини на Майдані, в т.ч. і за  справами про вчинення кримінальних правопорушень в сфері економіки, якщо ГПУ на чолі із непрофесійним Генпрокурором  фактично «плодять» недопустимі докази шляхом складання завідомо незаконних угод  про визнання винуватості, чим найбільше гордиться той же Ю. Луценко, між найбільш простими, якщо можна їх так назвати, рядовими співучасниками так званих «злочинних організацій», які, за версією прокурорів, начебто, створив Янукович, Клименко, Курченко та інші бувші високопосадовці? Звичайно, що ні! Бо розгляд в судах обвинувальних актів навіть по таких нашвидкуруч «розслідуваних» (хоча і це слово я ледь вимовив) кримінальних провадженнях і затвердження таких «угод» суддями шляхом винесення, без проведення судового слідства, обвинувальних вироків не є преюдиціальним для справ, із яких такі епізоди виділялись в окреме провадження, а визнання вини такою особою не є доказом вини осіб, які участь у таких справах у суді не приймали!!! Як результат, такі справи в майбутньому будуть «розвалюватись» в судах, а це відкритий шлях до фактичної реабілітації Януковича і його співучасників! У мене в цьому сьогодні, на жаль, будь-яких сумнівів немає.

Також хотів запитати у наших законодавців, у нинішнього Генпрокурора, що вони собі думають і чи не зроблено це було навмисно, щоб остаточно «поховати» всі справи по Майдану, в т. ч і і відносно осіб, яким вже висунуті підозри (того ж Януковича та його найближчих соратників), маючи на увазі закінчення в найближчий час терміну дії деяких вимог п.20-1 Перехідних положень  до Кримінального процесуального кодексу України, у відповідності до яких можливість і далі проводити процедуру спеціального досудового розслідування та спеціального (заочного) судового провадження, а саме: не тільки в разі оголошення таких підозрюваних і обвинувачуваних в міжнародний розшук, чого в багатьох кримінальних провадженнях немає, а і тоді, коли такі особи більше 6-ти місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні відомості, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операцій!

Тому, змушений нагадати їм, що не пізніше дня початку діяльності Державного бюро розслідування названі мною підстави для застосування цієї спеціальної заочної процедури втратять свою силу і її можна буде застосовувати з дозволу суду лише при наявності факту оголошення підозрюваних і обвинувачених в міжнародний розшук, на що Інтерпол, як всім відомо, по справах Майдану реагує негативно!

І ще одне. А чому жоден із так званих новоявлених, завдяки таким законодавчим змінам, «фахівців в галузі правоохоронної діяльності» не хоче зважати і на те, в яких умовах прийшлось працювати слідчим ГСУ ГПУ в ті перші 3-5 місяці 2014 року, коли тиск на нас був неадекватний навіть фізичним нашим можливостям, коли я особисто  і керівництво ГСУ, в першу чергу Щербина І.В. і його два заступники, змушені були, якщо не щодня, так через день приймати громадян, які заявляли про одержання травм, тілесних ушкоджень від дій правоохоронців на Майдані і перевіряти цю інформацію, приймати в приміщенні ГПУ на вул. Різницькій і в приміщені ГСУ на вул. Борисоглібській різні групи громадських активістів, в т.ч. і Автомайдану та адвокатів потерпілих, реагувати на постійні пікети прокуратури різними «сотнями Майдану», причому, з діаметрально протилежними вимогами і т.д. А уявіть скільки часу забирали у нас зустрічі із різними представниками європейських держав, їх консульств, Євросоюзу, міжнародних організацій і т.д., куди теж потрібно було готуватися, що теж забирало значно багато часу. Відверто, я в ті місяці з роботи виходив не раніше 22.00-23.30! І так кожний день, окрім неділі, хоча і в такі вихідні дні мені, як і більшості моїх колег, теж приходилось виходити на роботу.

Хіба сьогодні хтось згадає про те, як наш новий демократичний уряд на чолі із Яценюком хотів «сприяти» розслідуванню даної категорії справ, коли вже в квітні-травні 2014 року почав обмежувати ГПУ у фінансуванні, в зв’язку з чим, слідчі втрачали мотивацію в довготривалому, позаурочному і у вихідні дні виконанні службових обов’язків, бо їм  майже раптово були урізані додаткові виплати, окрім посадових окладів, в зв’язку з чим, іногородні були змушені відмовитись від орендованих квартир, відвезти свої сім’ї по містах, де в них було житло,  а самі залишитись в Києві і шукали хоча б для себе доступне житло. І ці обставини суттєво теж негативно впливали і на можливості набирати нових  слідчих із областей, бо при такій оплаті праці частина із відряджених працівників просто відмовилась від таких пропозицій!

Не бажають визнавати або свідомо приховують наші «порохоботи» і той факт, що вже при новому керівництві державою законом від 13.05.2014 року,  без будь-якого обговорення в суспільстві, тодішньою Верховною Радою були внесені зміни до примітки до ст. 364 КК України, в зв’язку з чим, з того часу до кримінальної відповідальності за ст.ст. 364, 365 і 367 КК України, можна було притягнути посадових осіб  як органів державної влади, так і особливо правоохоронних органів, лише при умові, якщо їхніми діями з використанням свого службового становища було заподіяно істотної шкоди виключно у вигляді прямих матеріальних збитків!!! До речі, цей закон, ініційований і поданий представниками Партії регіонів, був направлений свідомо, з метою перешкодити притягненню до кримінальної відповідальності як представників влади, так і правоохоронних органів, винних,  в т. ч. у розгоні студентів 30 листопада, звірячому побитті 01 грудня 2013 року протестувальників на вул. Банковій, а також інших фактів незаконного застосування фізичної сили і спецзасобів. Але, не дивлячись на це, він був підписаний і Головою Верховної Ради, і в. о. Президента України.

Аналогічно, суттєво перешкодили слідчим ГПУ і прийняті Верховною Радою в 20-х числах лютого 2014 року два протирічливі навіть між собою закони про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення конкретних злочинів, як протестувальників, так і працівників правоохоронних органів, тим більше, що процедура застосування цих законів протирічила вимогам КПК і була дуже суперечливою, що теж породило проблеми для слідчих і прокурорів.

Мене нерідко деякі допитливі журналісти та політики запитують: а що нам чекати в майбутньому по перспективі розслідування цих справ? На це можна дати відповідь, хоча би виходячи із внесених змін до КПК в результаті приведення його норм у відповідність до Конституції України, яка була змінена в червні 2016 року в зв’язку з, так званою, «судовою реформою», зокрема щодо зарахування до максимального терміну досудового розслідування для того чи іншого виду злочинів  часу, коли  досудове слідство проводилось відносно певної групи осіб, але, як пізніше з’ясувалося, один із злочинів чи кілька із них були вчинені іншою особою, відносно якої потрібно матеріали справи виділити окремо. В такому випадку, Ви тільки вдумайтесь, законодавець зобов’язав слідчих і прокурорів до строків розслідування виділеної справи, нехай і відносно однієї лише особи, включати і той період, протягом якого розслідувалася і головна справа! Більше того, якщо в такому випадку не буде передбаченої законом можливості продовжити терміни слідства по виділеній справі в окреме провадження, таке провадження взагалі підлягає закриттю!!! Ви тільки уявіть, скільки справ  Майдану буде закрито після 16 березня 2018 року, коли вступлять в дію ці законодавчі «новели», які без будь-яких докорів сумління підписав і наш Президент?!

А хіба не для цього наші законодавці прийняли закон, яким тепер встановлено максимальні терміни розслідування, причому, зараз строки слідства будуть обраховуватись не з моменту повідомлення про підозру,як це було раніше, а з моменту реєстрації кримінального провадження в ЄРДР?! Для прикладу, тепер максимальний термін розслідування до повідомлення осіб про підозру у кримінальних провадженнях щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину становить 18 місяців. При цьому, за вимогами зміненого закону  досудове розслідування повинно бути закінчено протягом 2-х місяців з дня повідомлення про підозру. І навіть якщо слідство зупиняють (наприклад, через переховування підозрюваного від слідства і суду), то і цей строк включається у загальний строк досудового розслідування! І не дивлячись на те, що при наявності підстав можна буде теоретично продовжити строки ще до 12 місяців (але ця процедура буде набагато ускладнена), то всеодно після закінчення цього терміну, якщо обвинувальний акт по ній  не встигнуть направити до суду справа теж підлягатиме закриттю! Невже ви думаєте, що саме під ці зміни до КПК  не попадуть, в першу чергу, кримінальні провадження про злочини на Майдані,  а також всі інші про злочини, які інкриміновані Януковичу і  його найближчому оточенню?! Я навіть схиляюся до тих думок, що саме цю мету і переслідували законодавці і нинішній Президент!

Вибачте, хіба вони не розуміли складність розслідування багатьох проваджень саме цієї категорії, де тисячі потерпілих, більше 130 вбитих, більше 1-1,5 тисяч людей поранених, десятки тисяч свідків, три десятки тисяч оглядів місць подій та речових доказів, більше трьох десятків тисяч експертиз і т.д.?!

А хіба не навмисно (як Ви думаєте) та ж Верховна Рада, Президент і його адміністрація не ініціювали та не внесли своєчасно відповідних змін до КПК України щодо продовження повноважень прокуратури по виконанню функції досудового розслідування  до початку діяльності ДБР, яке так і не було створене до 20 лютого 2017 року, як того вимагав закон, що, звичайно, перешкодило подальшому розслідуванню,  в першу чергу,тих же справ по Майдану, бо всі процесуальні дії ГПУ по таких справах після вказаної критичної дати я вважаю незаконними! Теж саме потрібно сказати і по кримінальних справах про злочини в сфері економіки та пов’язані з корупцією, які інкримінують Януковичу і його найближчому оточенню, які після 20 листопада 2017 року потрібно протягом 3-х місяців передати за підслідністю до того ж НАБУ. Ви тільки уявіть, які будуть результати їх подальшого розслідування, коли в них напрацьовано за останні 4 роки сотні, якщо не тисячі томів матеріалів, які потрібно буде знову вивчити детективам НАБУ, як правило малодосвідченим, та і прокурорам САП, які також в більшості своїй не мають необхідного досвіду слідчої і прокурорської роботи? А головне, що вони навіть фізично не зможуть вивчити ці справи, тим більше в умовах скорочення строків слідства як до повідомлення про підозру, так і  особливо після того, як у справі з’явився хоча б один підозрюваний. На моє глибоке переконання, всі названі кримінальні провадження ГПУ передала або передасть в НАБУ фактично для закриття, а може навіть і для того, щоб паралізувати діяльність цього антикорупційного органу та надавити на його «іміджеві шлюзи». Але, висновок один: нинішня влада під керівництвом Президента України своєю діяльністю, в першу чергу – законодавчою, все зробила для того, щоб «розвалити» всі кримінальні справи про злочини на Майдані та ті, що інкриміновані Януковичу та його оточенню, більшість із яких були виявлені і зареєстровані ще при мені в перші місяці 2014 року!

А хіба не було свідченням втрати інтересу до розслідування подій на Майдані та злочинів, які інкримінують слідчі і прокурори ГПУ як тому ж Януковичу, так і іншим керівникам органів державної влади і правоохоронних органів того режиму, якщо вже в 2015 році тодішнім Генпрокурором Шокіним, Ви тільки вдумайтесь, було зареєстровано кримінальне провадження за фактом «перешкоджання розслідуванню кримінальних проваджень про злочини на Майдані»?! І це всього через рік після початку розслідування цих подій на Майдані! Тобто, замість посилення слідчих груп  ГСУ по розслідуванню сотень кримінальних справ про злочини, які інкримінувались у вину тому ж Януковичу і його прибічникам, Шокіним було створено ціле слідче управління із трьох слідчих відділів, яке почало допитувати всіх слідчих, прокурорів, керівників слідчих підрозділів, які  змушені були замість зосередження зусиль над розслідуванням тих резонансних справ в умовах відвертої протидії, ходити на допити до своїх нових колег і відволікатись від своєї основної роботи. Допитували і всіх бувших керівників ГСУ, його підрозділів, слідчих і навіть я був двічі на таких допитах!!! Зрозуміло, що такі підходи до організації розслідування, окрім відвертої шкоди, нічого не дали позитивного, але, свою негативну роль зіграли. І таких причин, повірте, було багато.

Але, про це пізніше.

Екс-заступник Генерального прокурора України,

кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, адвокат

О.В. Баганець

baganets.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Національне антикорупційне бюро України опублікувало відеозапис слідчих дій у приміщенні екс-керівника держпідприємства «Адміністрація морських портів України».

29 січня 2018 року детективи НАБУ і прокурори спеціалізованої антикорупційної прокуратури затримали 7 осіб за підозрою у заволодінні понад 247 млн ​​грн «Адміністрації морпортів», повідомляє прес-служба бюро в своєму Facebook.

Серед затриманих — низка колишніх і діючий чиновників держпідприємства. Зокрема, крім екс-глави «АМПУ», мова йде про екс-першого заступника голови і екс-начальника відділу закупівель цього ж ДП, а також про чинного заступника начальника Одеського філіалу «АМПУ».


На записі керівник другого підрозділу детективів НАБУ Олександр Карєєв разом зі співробітниками НАБУ і в присутності понятих заходить у житло підозрюваного.

На кадрах зафіксований дорогий інтер’єр у будинку підозрюваного.

Як пояснили в НАБУ, дії всіх підозрюваних кваліфіковані за ч. 5 ст.191 Кримінального кодексу України — «заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, вчинених організованою групою».

За версією слідства, посадові особи АМПУ в змові з приватними особами в 2015-2016 роках реалізували схему по розкраданню коштів при державних закупівлях послуг із днопоглиблення підхідних каналів і акваторій Бердянського і Маріупольського морських портів.

Зокрема, мова йде про вчинення антиконкурентних дій з метою забезпечення перемоги заздалегідь певного учасника конкурсних торгів, а також подальшого завищення вартості виконаних ним робіт. У результаті державі в особі «АМПУ» завдано збитків на суму 247 млн ​​грн, що підтверджено висновком судово-економічної експертизи та іншими матеріалами кримінальної справи, пояснили антикорупціонери.

У НАБУ нагадали, що у вересні-листопаді 2017 року незаконні дії під час торгів підтвердив Антимонопольний комітет України, наклавши на підприємства-учасників штрафи, загальна сума яких склала понад 100 млн грн.

Як повідомляв «Обозреватель», про затримання екс-голови АМПУ і його заступника стало відомо 29 січня.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Детективы НАБУ задержали в Одессе экс-руководителя администрации морских портов и десяток других чиновников.

Об этом сообщает корреспондент Украинской Службы Информации со ссылкой на собственные источники в агенстве.

Бывшее руководство АМПУ и экс-директора Андрея Амелина в частности подозревают в растрате и присвоении бюджетных средств от портовых доходов. Речь идет о тендерах, на которых были организованы крупные “откаты”.

Следственные действия совместно со Специальной антикоррупционной прокуратурой проводятся в Киеве, Николаевской области и Одессе. Обыски связаны с вероятными фактами злоупотребления служебными полномочиями при закупках услуг по дноуглубительным работам в Бердянском и Мариупольском портах в 2015 и 2016 годах, — сообщили в пресс-службе НАБУ.

Отметим, что до НАБУ Амелиным занималась СБУ. В открытом уголовном производстве указывалось, что Амелин растратил более 3 млн грн со счетов АМПУ, которые предназначались на закупку горючего. Чиновника задержали 29 июля 2016 года.

Вскоре после задержания Амелин вышел из-за решетки – его родственники внесли за него залог в 1,4 млн грн. В данный момент уголовное производство в отношении Амелина так и не попало в суд. В апреле 2017 года судья Приморского райсуда Одессы Сергей Кичмаренко вернул обвинительный акт в отношении Амелина в Генпрокуратуру для устранения в нем недоработок. В конце июня апелляционная инстанция подтвердила это решение судьи.

usionline.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO