Теги Posts tagged with "министр омелян"

министр омелян

Хто в Україні найгучніше кричить «лови злодія»? Самі злодії.

Причому, роблять це публічно та безкарно роками. Чергове підтвердження цієї істини – у довготривалій історії навколо залізничних скріплень, фейкової фірми, що рядиться під їх виробника, та міністра, який її «кришує». Нині ця багатьом вже відома історія отримала ще один поворот.

 72 роки позаду Європи

Нещодавно на своїй сторінці ПАТ «Укрзалізниця» урочисто повідомила громадян про свої «грандіозні» плани. У 2018 році в УЗ запланували прискорити темпи ремонту інфраструктури. Зазначено, що на головних залізничних напрямках буде реконструйовано майже 300 км колій.

Зверніть увагу – «майже» і «300 км» – із загальної експлуатаційної протяжності головних колій у 21 640 км. (це дані станом на 1 січня 2014 року). Тобто – всього лише 1,39%. Тобто, для того, аби відновити всю колію з таким «прискоренням» «УЗ» знадобиться близько 72 років. Сімдесят два роки! – воістину довгострокові плани…

Про який вже швидкісний рух, підвищення рівня комфортності та якості перевезень може йти мова, коли «Укрзалізниця» прямим текстом констатує: Україна відстає від інших країн Європи, щонайменше, на 72 роки. Не треба бути професіоналом-залізничником, аби зрозуміти: щось в «УЗ» відверто йде не так. Що саме? Допитливе суспільство раптом отримує роз яснення. Причину «пробуксовки» жваво озвучують деякі ЗМІ.

Отже, виявляється, все елементарно: проблема в тому, що «Укрзалізниця» упродовж року не може провести тендери на закупівлю елементів верхньої будови колії. Таких собі – залізничних скріплень.

Інформаційну хвилю здійняв один з виробників цих скріплень. І все б можна було сприйняти за щире золото та обуритись як годиться з приводу дикої неповороткості учасників тендерів. Якби не одне цікаве «але». Згаданого виробника вже не перший рік з дивною завзятістю просуває та прикриває особисто очільник Міністерства інфраструктури України Володимир Омелян. Йдеться про таку собі фірму АТ «Механіка».

Цікаво, чи не так? Втім, український громадянин, який звик до того, що у багатьох держслужбовців вищого рівня є явні, або приховані власні бізнес-інтереси, навряд чи здивується. Але ця історія дуже вже показова. Бо пан Омелян якраз всюди демонструє свою кришталеву чистоту та відвагу у боротьбі з корупцією. Недарма журналісти колись йому дали іронічне прізвисько : «тефлоновий міністр»  — мовляв, той, до якого публічні корупційні скандали «не чіпляються». 

Корупційне скріплення

Але ж факти – то річ вперта. Нещодавно директор АТ «Механіка» Віталій Руденко та згаданий нами міністр знову зазвучали в унісон – за допомогою інтернет ресурсу «Наші гроші» та однойменного телевізійного проекту. Вони спробували вкотре вже  переконати громадян: безлад у колійному господарстві УЗ — результат корупції та непрозорості закупівель. Ось, виявляється, де прихований головний винуватець. Причину знайдено – лишається лише її усунути.

Лише завдяки тим «добропорядним громадянам» та ресурсу «Наші гроші» 27 жовтня ми дізналися, що тендер на закупівлю так необхідних для реконструкції колій скріплень у 2017 році таки провели. І пусте, що за вікном вже – останні дні жовтня 2017 року. Це ж коли тепер підуть гроші, коли зроблять ті скріплення і врешті-решт, коли їх вкладуть разом з колією? Правильно – наприкінці року. Мова йде – нагадаємо – про гостро необхідні деталі для «УЗ».

Дуже цікава стратегія, чи не так? Певно, якийсь новітній підхід до проблеми від УЗ та Міністерства інфраструктури України!

Втім, найцікавіше далі – у самих оприлюднених матеріалах.

Автори ресурсу «Наші гроші», відсунувши ненадовго у куток нижньої шухляди столу журналістську етику та професійні принципи, анітрохи не цураючись відвертого інформативного лобізму АТ «Механіка», в сотий раз взялися за своє звичне. Заволали на весь світ: «ловіть злодія!». Паралельно – волею-неволею зізнаючись у тому, що їхні спроби привести до чергової відміни тендерних закупівель через власну інтерпретацію фактів, нічого не дали.

Втім, варто перейти на численні посилання даного видання – і все стає зрозуміло. АТ «Механіка» ну дуже вже хоче перемогти у тендері та попри все – продати там свою продукцію. Так хоче, що не шкодує ані грошей, ані часу, аби за допомогою ЗМІ та адмінресурсу з боку дуже вже співчуваючого їй міністра Володимира Омеляна, скасувати усі тендери, які програли.

І ось вона, виявляється, відповідь про причини неймовірної неповороткості тендерів, які грузнуть. А УЗ, своєю чергою, все ніяк не може розпочати будь-які роботи по реконструкції колій. Як результат – ми з вами відсуваємось все далі від Європи у якості перевезень. А наші українські  мрії про швидкісний рух та належну залізничну інфраструктуру по всій країні – стають все нереальнішими…

А все – лише через інтереси та надмірні апетити чиновників з Міністерства інфраструктури. Через чиєсь банальне бажання пропхати «своїх» у закупівлі Укрзалізниці.

Шкода нас усіх: тих, хто мріє про комфортну мандрівку залізницею. Тих, хто читає чергові фейки, зліплені нашвидкуруч та видані під соусом журналістських розслідувань. Бо нас дурять. Точніше – намагаються дурити.

Простому читачеві без відповідної фахової підготовки важко відрізнити брехню та маніпуляції від істини. Як у публікаціях про начебто прискорення відновлення колії, так і в деталях статей на замовлення АТ «Механіка» пересічних громадян годують відповідно зарядженим інформаційним сурогатом. Дехто вірить. На це і розраховують замовники.

Диявол у деталях

У черговій статті під назвою «Залізниця викинула дешевших конкурентів і по «бєзпрєдєлу» обрала кріплення Дубневичів за 110 мільйонів» автори зазначають про начебто невідповідність, яку конкуренти АТ «Механіка» допустили у тендерній документації.

Автор, як завжди, гнівно вимагає розслідування та справедливості з боку правоохоронних органів. Але це не простий праведний гнів за істину – йдеться про те, що АТ «Механіка» не переміг. Вкотре. Чому доля саме «Механіки» хвилює автора? Бо фірма – його замовник.

Аргументом є той факт, що конкуренти зазначили у тендерній документації більше, ніж повинні були. Дозволимо собі трохи технічних деталей та роз яснень.

Отже: у таблиці під назвою «Дані про товар», переможець – компанія «ВМ Трейдинг» — поряд із правильним (згідно Інструкції щодо заповнення таблиці) описом самого предмета закупівлі додав уточнення: з чого саме складається предмет закупівлі. Та долучив опис технічних характеристик його основних складових елементів. У цьому й є «злочин».

Але хто ж з громадян дочитається? Тим більш – схоче перейти на сайт prozorro та вникнути в деталі? Та тут якраз, як кажуть, диявол саме в них – в деталях.

Доповнюючи статтю скріншотами із тендерної документації конкурентів АТ «Механіка», горе-розслідувачі чомусь «упустили» і не додали таблиці, які подала сама «Механіка». Забули, з ким не буває…  І що з того, що ці таблиці та матеріали від «Механіки» якраз  і стали причиною відмови їй у тендері!

Згадаємо приказку: «Хто найдужче кричить «ловіть злодія»?

Нині АТ «Механіка» знов розпочала чергові інформаційні нападки на всіх і одразу. Напевне, з однією метою – приховати очевидне. Щоб не побачили, що компанія-то й є злодій.

Почнемо з того, що  їй просто немає що подати на тендерний комітет.

Бо ж продукція АТ «Механіка» не відповідає тендерній документації. Елементи, з яких складається їхній вузол скріплення не мають Технічних Умов (ТУ), які б були погоджені «Укрзалізницею».

Все банально просто. Компанія-привид, яку в черговий раз чиновники Міністерства інфраструктури підпихають на торги. Але ж трагікомізм ситуації у тому, що вона немає  технічної документації на скріплення.

При цьому АТ «Механіка» навіть не виправдовується щодо нібито безпідставності її відхилення: адже сказати немає чого. Так як те, що є в дійсності і встановлено судовими та правоохоронними органами (навіть не «конкурентами»!), свідчить явно їй не на користь та повністю змінює зображення з позитиву на негатив.

Отже, декілька красномовних прикладів – для ілюстрації.

АТ «Механіка» чомусь вперто замовчує про те, що подавала до суду, намагаючись визнати легітимними технічні умови на елементи скріплення. Їх ПАТ «Укрзалізниця» відмовилось погоджувати без проведення необхідних експлуатаційних випробувань продукції, як того вимагають ДСТУ та ГСТУ (адміністративна справа № 826/18183/15).

Суд відмовив АТ «Механіка» в позові, посилаючись на те, що надані нею протоколи випробувань елементів скріплень типу КПП-1, дати затвердження яких: 2007, 2011, 2012, 2013 рр.-  не можуть бути взяти до уваги, як підтвердження заявлених характеристик продукції. Адже, по-перше, протоколи складались в 2007-2013 роках (тобто до внесення конструктивних змін (модернізації) продукції). А по-друге, об’єктом дослідження в цих протоколах є інші параметри, ніж ті, що піддались змінам.

Мовчать на фірмі й про інший факт. Після того як виграти суд не вдалося АТ «Механіка» пішла ва-банк і просто… підробила документи. Цей факт виявили не конкуренти, а Національна поліція, яка розпочала кримінальне розслідування № 12015100000000538 за ознаками злочину, передбаченого статтею  358 Кримінального кодексу України  «Підроблення документів».

При цьому на тендер , про який йдеться у статті «Залізниця викинула дешевших конкурентів і по «бєзпрєдєлу», АТ «Механіка» вийшла з особливим цинізмом.

Оскільки всі побачили, що вона НЕ ЧУРАЄТЬСЯ ВИХОДИТИ ІЗ ПРОДУКЦІЄЮ, ЯКАНІКОЛИ НЕ ПОСТАЧАЛАСЬ НА «УКРЗАЛІЗНИЦЮ» І НЕ ВИПРОБОВУВАЛАСЬ НЕЮ, на яку НЕ МАЄ технічної документації, а вкладені в тендерну пропозицію так звані «технічні умови» є порожнім фейковим папірцем, а не нормативним технічним документом. І на цьому наголошують і замовник, і «Укрзалізниця» і Антимонопольний комітет України.

 

Потяг з пекла

Для чого ж стільки шуму з пустопорожньої компанії, з фейку? В ім я яких перспектив так ризикувати безпекою пасажирів?

На жаль, там де йдеться про можливість ухопити (вкрасти) великі гроші, про життя інших цинічно забувають. Аби приховати справжні корупційні алгоритми, злодії підуть на все. Бо є мета: за вкрадені у держави кошти на «Укрзалізницю» поставити неякісний товар невідомого походження.

Як це робиться, вони добре знають.  Подібна схема вже реалізовувалась  в 2013-2014 році, коли продукцію ТОВ АТ «Механіка» на «Укрзалізницю» намагалось поставити сумнозвісне ТОВ «Євроінвестстрой» – фірма Саши Януковича.

В результаті численними рішеннями судів у справі № 910/8658/14 за позовом Генпрокуратури, ті тендери були визнані незаконними, а укладені угоди – недійсними (бо ж продукція ТОВ АТ «Механіка» не відповідала заявленим «Укрзалізницею» характеристикам. І – до речі — розслідування кримінальної справи, порушеної за наслідками цієї афери, дотепер триває (як і розслідування інших справи «попередньої злочинної влади»).

Чому так довго? Це вже тема для іншого повноцінного розслідування, й не одного. Якщо коротко – то, мабуть, тому, що у вищих ланках влади все ще обіймають посади особи з числа «причетних» до колишніх злодіїв у владі. Й саме вони, хитромудро прослизнувши між краплями під час складного процесу люстрації, дуже не хочуть бути викритими у зловживаннях та злочинах.

Отже, саме заради досягнення своїх цілей вони йшли та йдуть на все. Ані людське життя, ані розвиток такого потужного підприємства як «Укрзалізниця», ані саме майбутнє країни – не можуть їх хвилювати. Їм не знайомі почуття сорому, докори сумління. Вони вже не один раз перетинали межу недозволеного.

Цей «злодійський потяг» не бачить перепон. Час зупиняти!

Руслан Якушев

АНТИКОР


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Погодьтеся, що людині для повного щастя потрібні не тільки їжа й дах над головою.

Життя стає набагато цікавішим і по-справжньому барвистим, коли в ньому з’являється мрія. А ще краще, коли ця мрія не фантастично-казкова, а цілком реалістична, хоча барвистою й веселковою вона може залишатися. Є така мрія у кожної дитини, і якщо буде на те божа ласка, то хлопчик чи дівчинка отримують свій шлях на все життя. Комусь той шлях рушниками вишитими встелений, а комусь і рівного метра не перепадає. Але ж, так чи інак, та до своєї мети ідеш — не до чужої. А коли з того шляху не звертаєш, то ще, чого доброго, і слава десь чекатиме, а там, дивись, і грошенят трохи.

Є така мрія (та й не одна) у Ілона Маска. А вже ж про нього мало хто не чув — підприємець, винахідник, інвестор багатьох проектів, мільярдер. Стільки компаній заснував силу-силенну: SpaceX, PayPal, Neuralink і The Boring Company (PayPal, правда, продав за 1,5 млрд доларів). Як риба у воді почувається у сферах інформаційних технологій, ракетобудування й автомобілебудування, хоча ще недавно здавалося, що нічого принципово нового в галузі авто вже бути не може. Як же всі помилялися! Ілону Маску спала на думку блискуча ідея — автомобіль, який працюватиме не на традиційному пальному, а на електроенергії. Тож, до всього, винахідник став генеральним директором і головою ради директорів Tesla Inc. (електромобілі Tesla вважаються найкращими у світі). Ну, і так уже вийшло, що Маск заснував і очолив SpaceX — грандіозний космічний проект із дуже амбітними планами…

І невже хтось думає, що лаврові вінки канадсько-американського мільйонера можуть залишити байдужими інших мрійників? Ну, наприклад, наших, рідненьких. То тут і думати нічого — є послідовники! Ну, нехай не послідовники, але свого роду захоплена группа підтримки, яку очолює… Та не здогадаєтесь! Бо не винахідник, бо не мільярдер, бо не підприємець і навіть не інвестор. А всього лише міністр. Так, Міністр інфраструктури Володимир Омелян, який давно і з захопленням спостерігає за перемогами й планами Ілона Маска і навіть мріє про симпатичну автівочку Tesla (так і хочеться сказати «Теслочку»)…

Сказано ж у Біблії, не сотвори собі кумира. Та хіба ж люди так легко слухають мудрих порад, навіть тих, що тисячоліттями перевірені? Отак і пан Омелян кумира собі сотворив, і став цим кумиром Ілон Маск. Ось тільки цікаво, яка сторона особистості приваблює більше? Винахідник, інженер, інвестор, підприємець, мільярдер (потрібне підкресліть)… Щось не чути було, щоб пан Міністр якоюсь практичною роботою захоплювався – усе політична, усе якісь прожекти та обіцянки, де слід багато говорити — й, власне, все.. Та й самі судіть: народився Вовця в 1979 році, а в 2000 вже трудився на якійсь там посаді у Міністерстві закордонних справ України. І аж до сьогоднішнього дня завжди був чиновником, урядовцем, управлінцем — назвіть як завгодно, але ж не інженером. Хоча мрійником залишився. Ну, а як іще можна зрозуміти постійну й бурхливу реакцію в тому ж Facebook на будь-які згадки про Ілона Маска? А тут іще хтось «постукався» й у друзі попросився, назвавшись Маском! Що робитимеш? Зрозуміло, що радість і радість…

Але то був просто чийсь жарт — видно, багатьом уже відомо про світлі мрії Володимира Володимировича, пов’язані із всесвітньої славою Маска (чи з його ж мільярдами).

Але, самі розумієте, мрія є мрія, і просто так із нею ніхто прощатися не буде. То в пресі з’являється один матеріал («Владимир Омелян представил, как бы мог выглядеть ответ «Укрзалізниці» на предложение Илона Маска построить Hyperloop в Украине», то інший («Украина ведет переговоры с Tesla о размещении производства в Украине: стараемся предложить и для них какие-то преимущества, — Омелян»), то нескінченний потік новин, у яких пан Міністр постає реформатором і передовою людиною.

І от що цікаво, переймаючись тим, як же ж класно було б співпрацювати в Україні з Маском, Омелян чогось зовсім не хоче налагоджувати роботу в себе в Міністерстві. То йому хтось в «Борисполі» заважає, то хтось не так «Укрзалізницею» керує, то в Кабміні його величних задумів не розуміють.

Ось тут тільки одне крихітне запитання: для чого людей, які керують в Україні об’єктами інфраструктури, причому здоровецькими й потужними, треба кОпати ніжкою, додаючи до цього (окрім іншого, звісно) ще й небажання чи неможливість зрозуміти всю велич ідей геніального американця (чи канадця)? Якщо вже такі всі недолугі, то як же керували стільки часу? А якщо геніальний лише міністр, то…

Ось чесно, якби Міністр був геніальним або хоча б хоч побіжно перегорнув підручники психології, то знав би, що ганити своїх підлеглих, та ще й робити це надбанням суспільства — це навіть не гріх, це табу. Твій колектив найкращий — і тоді ти всесильний (а окремі дрібниці обговорюються наодинці). Хочеш досягнень, причому будь-яких, — цінуй своїх людей. А то — підприємства відсталі, керівництво не може зрозуміти, управлінські рішення негодящі… Колись вчителів навчали ось як: хочеш поставити комусь «двійку», то переконайся, що зроблене все можливе, щоб її не було; хвалити слід голосно й привселюдно; ганити треба тихенько й наодинці… Що не кажіть, а педагогіка і психологія — науки великі й придатні для усіх сфер життя, включно із міністерським.

Та вже ж нехай тій психології, якщо навіть мрія була налагодити виробництво автомобілів Tesla в Україні, навіть анонси в пресі зарясніли. Але мрія закінчилася розмовами й одвічним бла-бла — по всьому видно, що виробництва такого не буде, а плани щодо електромобілів помітно звузились — тепер Володимир Омелян мріє не про дешеві електромобілі для українців, а про особисте авто, нехай і вживане («Міністр інфраструктури Омелян: мрію про вживану «Теслу», а не про «Майбах»»).

Звісно, було б не зле якось до Маска присусідитися — тут і повага, тут і увага, причому (і це цілком імовірно) на світовому рівні… Але поки не склалося. Та не сидітимеш же просто так, нічого не робивши й дулі у вікно горобцям роздаючи — треба якось діяти!

І як із Маском не вийшло, то хоч електричок у Німеччині можна накупити, раз уже в Україні своїх катма, а ситуація з рухомим складом сумна дуже. Та якось дуже вже разючий вигляд має карколомний стрибок від надсучасних новеньких електромобілів до списаних електричок, які, звісно, можна підрихтувати, підфарбувати, підчепурити… Не набридло?

А ось Ілон Маск!.. І ми ще не раз почуємо про нього, причому у виконанні Володимира Володимировича Омеляна, Міністра інфраструктури, який чомусь відчуває свою значущість тільки тоді, коли відступає у тінь відомої людини. І принагідно хочеться ще про одне згадати: Ілона Маска у світі сприймають зовсім неоднозначно — для когось він геній, а для когось прожектер і мало не аферист. І грітися в променях слави такої людини — справа ризикована, щоб не сказати небезпечна, бо ж хто знає, які промені впадуть саме на тебе?

Що стосується пана Омеляна, то, здається, промені всесвітньої слави йому поки що не загрожують. Але куди подінеш мрію? І от же скажіть — якщо мрія є, то все на світі до неї підштовхує. На цей раз таким рушієм до втілення мрії стала дружина пана Володимира. Світлана Бевза (ну, принаймні, такі чутки з’явилися ще у вересні) теж почала мріяти про автомобіль. Та й не про абиякий, а про «Мейбах» (Maybach) вартістю близько 3 млн доларів США. А чого ж — мрія має бути великою. Люди тут же давай розмірковувати, звідки беруться такі грошенята. А схвильований чутками (чи й не чутками, а, може, лихими наклепами) чоловік аж у своєму Facebook написав: «Пам’ятайте статтю у французькому виданні l’Express, в якій говорилося про замовлення електричного Майбаха вартістю близько 3 млн доларів США дружиною Міністра інфраструктури Svitlana Bevza? За задумом замовників — геніальний хід по моїй компрометації. «Реформатор виявився таким же корупціонером, як і вони. Ми всі однієї крові. Україну не змінити, корупцію не перемогти… «. Хочу щиро подякувати своїм французьким і німецьким друзям, в тому числі і високопосадовцям, які допомогли швидко з’ясувати істину. І встановити замовників теж. Хто публікував фальшивку на дзеркалі сайту французького видання, хто давав команду розганяти «сенсацію» в Україні і хто її розганяв» — на Цензор НЕТ навіть з’явилося.

Здається, у тому ж записі було щось і про слушність ідеї налагодити виробництво літієвих батарей для електромобілів. Та й сам пан міністр якраз тоді й висловив бажання мати в користуванні не бозна-що, а всього лише вживану «Теслу». Скромненько так виходить, особливо на тлі розмов про мрію дружини. На сайті «Радіо Свобода» тут же з’являється заперечення, але вже після заперечення у Facebook: «Якщо коротко – маячня. Ані я, ані моя дружина не замовляли авто, про яке йдеться. Стеля моїх мрій – вживана «Тесла», яку теж собі дозволити поки не можу». А заперечення ось: «Але це було б прикольно: міністр, який публічно звітує про вартість свого відпочинку в Туреччині і викладає в мережу фото рахунків, замовляє авто за 3 мільйони євро. Навіть якби ми мали такі кошти, ми б точно не вклали їх у авто, яким би красивим і модерним воно не було. От якби вигадали, приміром, про виробництво літієвих батарей, було б більш наближено до реальності».

Як собі хочете, але, як кажуть, нерівно дише Омелян до електромобілів. У тій же новині на «Свободі» читаємо: «Міністр інфраструктури Володимир Омелян виступає на підтримку розвитку електромобілів і відповідної інфраструктури для них в Україні, підтримує законодавчі ініціативи для стимулювання екологічно чистішого транспорту». Більше того, Міністр інфраструктури Омелян ще 13 квітня 2017 року представив у Верховній Раді «Концепцію розвитку ринку електротранспорту в Україні». І мета немаленька — до 2020 року збільшити продаж електромобілів не менше ніж до 15% загального обсягу продажів авто. Ну, звісно, ПДВ скасувати, збір до ПФ скасувати, акцизні збори скасувати, податкову знижку запровадити — чесне слово, на лобіювання схоже.

Але ж якщо зорі загораються, то… варто пошукати вигодонабувача. Який зиск із цієї історії може мати Володимир Омелян? Здавалося б, усе на благо народу — незабруднене повітря, зміцнення здоров’я (дихати легшее). Але українці — стріляні горобці, і просто так нас обдурити важко. Ну, ось дивіться самі (та й то, тільки те що на поверхні, щоб глибоко поки не копати). Міністр захопився інноваціями Ілона Маска. І це, може, й непогано. Але ж тоді чому тільки автомобілями? А лобіювання у Верховній Раді? А пільги на митниці? А будівництво електрозаправок за бюджетний кошт? Зазвичай, здається, до таких проектів інвесторів запрошують. Чи то тільки здається? Не хотілось би думати, що молодий іще мрійник-автолюбитель-міністр на тому будівництві планує ще якийсь зиск мати, окрім клопотів і головного болю.

А як же все гарно починалося — із мрії, із зірок… А тут тільки тернові кущі звідусіль видно. І все якось тишком-нишком, із-за рогу, з-під поли…

Здається, що ота омріяна ad astra ще далеченько — за туманом і за терновими кущами нічого не видно. А мрії таки ж шкода. Красива була…

На електричці німецькій хіба покататися, чи що, поки Майбаха немає…

Автор: Зінаїда Царенко

ВСЕМЕДИА


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Якось так виходить, що в Україні практично всім чиновникам не вистачає…

Чого б ви думали? Ні, не освіти, і не досвіду, і не знань, і часто навіть не грошей. Не вистачає ефективності — звичайної й простої ефективності, яка, власне, і визначає, наскільки успішно втілюються в життя регіональні й загальнонаціональні, галузеві й будь-які інші проекти, починаючи від наведення порядку будь-де, хоч би то була, наприклад залізниця, і закінчуючи реформуванням всієї країни загалом.

Після Революції Гідності владу у свої руки взяла зовсім нова команда — команда реформаторів і камікадзе. Але щось не вийшло, бо, мабуть пішло не так і не туди. Ту команду змінила інша, керівник якої точно знав, як треба керувати країною, та знову щось заважає. Справедливості заради можна сказати, що змін потребує дуже багато галузей, і, здається, із швидкістю і якістю тут теж поки все не дуже переможно. Говорити про всіх загалом — то просто ляси точити і язиком плескати. А щоб було все наочніше й зрозуміліше, то треба обрати якийсь один напрямок, і на його прикладі спробувати щось зрозуміти. Наприклад, звернемо увагу на Міністерство інфраструктури та його очільника Володимира Омеляна.

МИНИСТРА ИНФРАСТРУКТУРЫ ОМЕЛЯНА ПОДОЗРЕВАЮТ В НЕЗАКОННОМ ОБОГАЩЕНИИ

Чому саме на нього? А тому, що до сфери відповідальності саме цього міністра входять галузі, з якими кожен українець і кожен гість нашої країни (хоч турист, хоч найкрутіший інвестор) зустрічається постійно і, як то кажуть, зовсім упритул.

Саме Міністерство інфраструктури керує авіаперевезеннями (внутрішніми й міжнародними), включно з лоу-костами, й аеропортами; розпоряжається роботою автомобільного транспорту із міським пасажирським включно; дорожнім господарством (без сліз не подивишся); водним транспортом, причому й річковим, і морським; Укрзалізницею (практично держава в державі); а також Укрпоштою з безліччю відділень, але яку вже відчутно посунули інші поштові служби. Фактично в руках Міністерства увесь транспорт країни плюс Укрпошта.

Тут і до ворожки ходити не треба, щоб зрозуміти, що господарство це складне, різнопланове й дуже занедбане. Ну, і те, що керувати цими залишками колись налагодженої системи сьогодні зовсім непросто. То хто ж керує?

ТРАНСПОРТНЫЕ ПРОВАЛЫ ОМЕЛЯНА

Із 14 квітня 2016 року Міністерство інфраструктури в уряді Володимира Гройсамана очолив молодий, але вже досвідчений Володимир Омелян. Звісно, за 18 місяців роботи розгребти всі завали й вичерпати всі колодязі було б неможливо. Але все ж хотілося б знати, чому не виходить працювати не тільки ефективніше, але ж хоч би трохи більше й трохи краще.

Чи можуть судити про роботу Міністра звичайні люди, яких уже інакше як пересічними громадянами ніхто й не називає? Так ось саме про роботу цього Міністра судити може хто завгодно — міським і міжміським транспортом користується кожен, дорогами користується кожен, послугами Укрпошти користуються тільки «на крайняк», коли альтернативи немає. Ну, а залізниця, авіаперевезення й перевезення по воді, якими користуються не всі й не кожен, постійно потрапляють у поле зору ЗМІ, то ж усі бачать прорахунки й недоречності, які не виправляються, а тільки множаться.

СИЛОВИКОВ ПРОСЯТ ЗАНЯТЬСЯ ЗАКУПКАМИ УКРЗАЛИЗНЫЦИ

Здавалось би, Міністр Володимир Омелян мав би врахувати всі помилки своїх колег, які трудилися на цій ділянці державного будівництва раніше. Але ж якось повільно все, мляво, непереконливо, а часом і відверто дратує. Причому не тільки пасажирів електричок чи відвідувачів поштових відділень. Роздратування дійшло вже до такої межі, що ані народні депутати, ані експерти не виключають можливості притягнення міністра до кримінальної відповідальності. І навряд чи може втішити повідомлення, що провадження можуть початися відносно кількох міністрів — про це не так давно повідомляла нардеп із фракції “Блок Петра Порошенка” Світлана Заліщук, хоча вона й не впевнена, що гнів ГПУ торкнеться саме Володимира Омеляна.

Але політолог Олексій Голобуцький, погоджуючись із неефективністю роботи Мінінфраструктури й із конфліктами в команді, які вже вихлюпуються назовні, сумнівається в можливості такого невеселого розвитку подій: «Я не знаю, у чому можна звинуватити Омеляна з юридичної точки зору. Якщо ми говоримо про неефективність роботи, конфлікти в команді, то за це не несуть кримінальну відповідальність».

УКРАЇНСЬКІ ПРИГОДИ «РОСІЙСЬКОГО МОРСЬКОГО РЕГІСТРУ СУДНОПЛАВСТВА»

Якщо ж звернутися до точки зору самого міністра, то в одному з інтерв’ю він сказав таке: «Усі посади в підприємствах нашої структури завжди продавалися. Це ж годівниці. Коли ми прийшли, до мене заходили, не раз і не два. Відкритий конкурс на посаду? Ок, але треба, щоб перемогла ось ця людина — скільки? Аніскільки? Ок, повернулися й пішли шукати вхід в іншому місці. Поставити просто професіонала дуже й дуже нелегко… Будь-які призначення йдуть дуже важко. Це ж усе через кабмін. По суті, зараз два центри впливу — Банкова й Грушевського. І в кожного свої резони. «Сюди поставимо людину ось цієї людини, а сюди — ось цього, і вони тоді проголосують за ті закони, які нам потрібні». Перший місяць нам давали робити відносно приблизно те, що ми хочемо, а потім почалося… Я розумію, що це політика, але працювати доволі складно».

І припустимо, що це правда — тиск, спроби підкупу, завуальовані чи прямі погрози. Причому це дійсно дуже схоже саме на правду. Але хто обіцяв, що все буде легко й цей шлях встелений трояндами, а не вибоїнами, ямками й каменюками?

До цього часу немає чіткого бачення й чіткого плану розвитку авіаперевезень і авіапортів. Невідомо, як має здійснюватися керівництво тими ж таки аеропортами. Невідомо, як будуть розвиватися мрежі лоу-костів і коли нарешті Україна одержить можливість користуватися дешевими авіалініями. А це ж робота Мінінфраструктури. То хоч би план який запропонували для обговорення.

УМАНСКИЙ БАКШИШ

Дуже багато питань до дорожнього господарства. Адже величезна кількість доріг, тисячі кілометрів міжнародних, міжміських і місцевих трас потребують ремонту, не кажучи вже про місцеві проблеми з дорогами. І якщо навіть деякі ділянки ремонтує місцева влада своїми силами, то остаточна відповідальність однак лежить на Міністерстві інфраструктури. І чіткого плану з визначеною відповідальністю теж катма.

Потребує термінового вирішення проблема розвитку автотранспорту, включаючи не тільки грузові перевезення, але й міський автотранспорт, який зараз дуже занедбаний і невпорядкований. Ну, що тут скажеш? Немає пропозицій і бачення — сідай у маршрутку й катайся, поки щось у голову не вступить.

Здається, зараз Міністерство взялося до відновлення водного транспорту в Україні. Але які вже є плани? Чи зможе річковий транспорт хоч трохи розвантажити автомагістралі? Чому ніхто, нічого й ні з ким не обговорює?

ПРИЇХАЛИ, КІНЦЕВА: ЩО ЗАЛИШИВ ПІСЛЯ СЕБЕ БАЛЬЧУН

Про Укрзалізницю навіть і говорити незручно — вартість перевезень весь час зростає, а якість кульгає на обидві ноги. Польський реформатор, можливо, і непоганий артист, але ж якихось помітних позитивних зрушень за його «керування» не було. То невже ніхто й нічого не може й не хоче вдіяти? Сам Омелян тільки кивав на Балчуна, у всьому останнього звинувачував. Але сам нічого не робив – тільки пости у Фейсбук писав. Да так багато, що диву даєшся – і коли вистачало часу, щоб працювати? От такий у нас черговий Фейсбук-міністр.

Ну, і, нарешті, Укрпошта — майже сто тисяч відділень по всій країні, але люди йдуть в інші поштові служби. У чому ж річ? Чому занепала така могутня структура, яка могла б приносити державі величезні прибутки? Що не так і що потребує змін, у тому числі негайних?

Невже у всіх випадках винна тільки корупція? А якщо так, то як Міністр інфраструктури з нею бореться і яких успіхів уже досяг? Півтора роки — це, звісно, не дуже багато, але цього цілком достатньо, щоб уже були помітні хоч якісь позитивні зрушення. Причому не тільки для звітів і Фейсбуків, але й для кожної людини, бо ж усі ми так чи інакше щодня користуємося якимись надбаннями інфраструктури.

ГПУ РОЗСЛІДУЄ ДЕРІБАН УКРЗАЛІЗНІЦІ ВИСОКОПОСАДОВЦЯМИ

Але Міністр інфраструктури Володимир Омелян, маючи і освіту, і немалий досвід, чомусь залишає все на рівні інтерв’ю пресі, телевізійних ефірів і просто розмов. Та давно відомо, що дерти горло в таких випадках не допомагає, — тут треба перти плуга, часом вивертаючи каменюки, часом розбиваючи грудки, а часом і знемагаючи під вагою відповідальності. Треба ж розуміти, що Фейсбук тут навряд допоможе — не той це інструмент. Хіба що для піару годиться й для самореклами. Бо ж доповісти про якісь великі перемоги поки нічого. А шкода — надії покладалися великі. І вже тим більше шкода, що молодий керівник починає потроху відступати, шукаючи чи то теплішого місця, чи то солодшого шматка, чи то гучнішої слави Але ж прославити може тільки невтомна робота, важкий труд для своєї країни — незручні рішення, чесні відповіді, безсонні ночі… І красива картинка чи навіть найцікавіший фейсбучний пост тут не в поміч.

Тож, пане Омеляне, досить відсиджуватись, беріться до роботи — тільки так досягнете зірок. Ви ж пам’ятаєте: Per aspera ad astra. А тернів на вашому шляху буде немало. Якщо, звісно, маєте на меті працювати для рідної країни. А робити дописи у Фейсбук та селфі у плацкарті – то не праця для міністра.

Фото:

resonance.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Министра подозревают в незаконном обогащении.

Национальное антикоррупционное бюро начало расследование против министра инфраструктуры Владимира Омеляна по подозрению в незаконном обогащении. Об этом говорится в материалах суда, передают Українські Новини.

Как отмечается, детективами НАБУ расследуется уголовное производство от 26 мая по факту декларирования недостоверной информации и незаконного обогащения министра инфраструктуры.

В ходе досудебного расследования установлено, что, начиная с 10 декабря 2016 года Омелян, его жена и их сын начали проживать в доме, который по праву частной собственности принадлежит двоюродной племяннице жены. Ориентировочная стоимость дома составляет 7 млн гривен.

Детектив указал, что по информации из Государственной фискальной службы доходы, которые бы позволили племяннице купить указанный дом, последняя не получала.

Также мать племянницы выдавала доверенность Омеляну на право управления автомобилем марки Lexsus RX 350, что свидетельствует об их доверительных отношениях.

Детектив подчеркивает, что в своей электронной декларации за 2016 год министр инфраструктуры не указал право пользования домом, в котором живет с семьей.

Также досудебным расследованием установлено, что министр с 2015 года пользуется автомобилем BMW X5, который принадлежит его брату.

Данное транспортное средство также не было указано в его декларациях за 2015 и 2016 год.

По мнению органа досудебного расследования, Омеляном сознательно поданы недостоверные сведения в электронной декларации.

Отмечается, что согласно информации, полученной из ГФС, начисленный доход Омеляна за 2012-2016 годы составляет 1 273 985 гривен.

Валовой доход жены как физического лица-предпринимателя и начисленный доход как физическому лицу за 2012-2016 года составляет 2 321 122 гривен.

В то же время в декларации и за 2015, и за 2016 годы министр отметил, что имеет сбережения в размере 90 000 долларов США и 25 000 Евро, его жена имеет сбережения в размере 70 000 долларов США.

При этом Омелян с 1999 года работает исключительно на государственной службе.

Детективом указано, что племянница жены с сентября 2012 года покинула территорию Украины и пока не возвращалась.

Что касается членов ее семьи, то в период с 2012 по 2016 годы их совокупный доход составил 2 150 172 гривен.

При этом за этот же период они получили в собственность 5 объектов недвижимости и 2 автомобиля.

В связи с этим детектив НАБУ просил суд предоставить доступ к информации о мобильных переговорах Омеляна, его жены, брата, матери и 3 водителей.

Суд предоставил следствию доступ только к информации о мобильных переговорах министра инфраструктуры за период с 1 декабря 2016 по 1 января 2017 года.

Решение суда обжалованию не подлежит.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Авто за 3 млн: скандал вокруг жены Омеляна получил документальную развязку

Французский таблоид l’Express удалил со своего сайта статью о покупке женой министра инфраструктуры Украины Владимира Омеляна элитного авто Maybach Coupe за 2,7 млн евро (около 3 млн долларов).

Официальный импортер и дилер автомобилей Mercedes в Украину также сообщил, что ему ничего не известно о приобретении машины супругой министра Светланой Бевзой.

Об этом сообщил Владимир Омелян в своем Facebook.

“Хочу искренне поблагодарить своих французских и немецких друзей, в том числе и высокопоставленных, которые помогли быстро выяснить истину. И установить заказчиков тоже. Кто публиковал фальшивку на зеркале сайта французского издания, кто давал команду разгонять “сенсацию” в Украине и кто ее разгонял”, – написал министр.

“Официальный ответ компании Daimler: ни я, ни члены моей семьи не заказывали Maybach. Более того, его еще даже на рынке нет. Статья – фальшивка, и редакция l’Express заверила адвокатов Daimler, что никакого отношения к ней не имеет!” – отметил Омелян.

Глава Мининфраструктуры также заявил, что заказчики данной кампании против него должны “контролировать бюджеты на черный пиар и поменять исполнителей”.

ПОЛІТІКА


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Министр инфраструктуры Омелян взялся за новый прибыльный прожект. Он планирует “слить” туркам аэропорт “Борисполь”.

Если вы следите за новостями авиа-отрасли, то не могли пропустить странную историю о встрече министра Омеляна с представителями турецких авиакомпаний, в конце июля.

Эту встречу, о которой написали европейские СМИ, затем опровергало Мининфраструктуры.

Между тем, история обещает быть весьма интересной.

По моей информации, министр Омелян встречался с тремя людьми – заместителем председателя TAV Airports (управляющая компания аэропорта Ататюрк в Стамбуле), генеральным директором авиакомпании AtlasGlobal и заместителем председателя совета директоров Turkish Airlines.

С Atlas все понятно.

Гений пиара с Банковой выдал пилоту AtlasGlobal орден за нашумевшую “слепую посадку” после попадания самолета в град, а клоун-министр летал орден вручать – после чего выяснилось, что

1) пилот-орденоносец летел в Северный Кипр – т.е. в непризнанное ни ООН, ни Украиной государство, образовавшееся после оккупации Турцией части Кипра, и куда с тех пор не летают никакие компании кроме турецких. Но летел он на самолете, который принадлежит украинской дочке “атласов” и имеет украинскую, а не турецкую регистрацию! Это примерно то же самое, если бы киприоты вдруг начали летать в оккупированный Россией Крым.

2) Решение орденоносца вылететь в сложных метоусловиях – предмет расследования авиационных властей Турции и Украины: если пилота накажут за неверное решение на вылет и повреждение самолета авиакомпании, то поспешно выдавшие орден будут выглядеть особенно по дебильному.

Эти вопросы Омелян пытался утрясти с “атласами”.

В свою очередь, с госкомпанией Turkish Airlines и TAV Airports министр, по моим сведениям, обсуждал бизнес.

А именно – передачу туркам в концессию аэропорта Борисполь: напомню, обиженный Омелян делал заявления о необходимости такой передачи после того, как сорвался его план завести на украинский рынок лоукостер Ryanair за счет демпингового снижения аэропортовых сборов.

Но даже снижение аэропортовых сборов, проведенное Мининфраструктуры, не позволило удовлетворить аппетиты Ryanair, и сделка сорвалась. Виновным в этом Омелян назвал директора государственного аэропорта Павла Рябикина. Поэтому чтобы поменять ситуацию, видимо, и решили пойти по пути концессии «Борисполя» – тогда условия сотрудничества с авиакомпаниями будет определять уже не государственное предприятие, а концессионер.

Но проблема в том, что в концессию обычно отдают аэропорты, требующие серьезных инвестиций в инфраструктуру – но ни у аэропорта “Борисполь”, ни у аэропорта “Львов” таких потребностей нет.

Более того, если говорить о «Борисполе», то аэропорт прибыльный, демонстрирует хорошие финансовые результаты и входит в десятку госпредприятий с наибольшей валютной выручкой.

В чем же смысл концессии и почему у Омеляна так рьяно опровергают переговоры с турками?

Мои источники утверждают, что в данном случае идет речь о коррупционной сделке, в которой министр Омелян получает деньги, а турки – возможность замкнуть на свой основной хаб «Ататюрк» большую часть пассажиропотока “Борисполя” (сейчас это 8,5 млн человек в год). Плюс нейтрализовать транзитный потенциал «Борисполя», который в перспективе может стать серьёзным конкурентом «Ататюрка» при трансферных перелетах из Америки и Европы в Азию.

Вхождение турков в “Борисполь” приведёт к предоставлению преференций именно турецким авиаперевозчикам, и что самое интересное, поставит крест на попытках завести в «Борисполь» лоукостов – за что сейчас так рьяно выступает Омелян. И этому уже есть прекрасный пример в Грузии – там в концессию TAV Airports были переданы аэропорты Тбилиси и Батуми. После чего там установились такие сборы и условия работы, что другой известный лоукост – Wizzair даже не смог начать туда полёты, и был вынужден летать в государственный аэропорт Кутаиси.

dubinsky.pro


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Резонансные высказывания топ-чиновников, прозвучавшие в последние недели, стали поводом для многочисленных шуток в интернете и на кухнях. Что это, продуманный пиар или излишняя эмоциональность, разбирались «Вести».

Еда и немцы

Много шума наделало «откровение» главы Минсоцполитики Андрея Ревы о том, что украинцы якобы тратят на продукты половину своего заработка не из-за низких зарплат, а потому, что они больше едят, в сравнении с немцами. Ситуация усугубилась, когда за него попытался вступиться еще один чиновник, замминистра по вопросам временно оккупированных территорий Юрий Грымчак: он заявил, что украинцы-де «слишком много» выбрасывают в мусорные баки.

«Рева сказал, не подумав. Затем все социальные медиа и СМИ жестко прошлись по нему, превратив в грандиозный «мем» (шутка, распространяющаяся в соцсетях. — Авт.), который хотя и повысил узнаваемость Ревы, но обрушил его репутацию чиновника», — сказал «Вестям» политтехнолог Олег Постернак. Впрочем, репутация в Украине для чиновника — понятие относительное. Прошения об отставке после явных проблем, вскрывшихся в том или ином ведомстве стран Запада, — нормальная практика, но украинские министры остаются в должности и после громких скандалов. Например, тот же глава МВД Арсен Аваков после вопиющего случая в Княжичах, где силовики перестреляли друг друга, в отставку не ушел, несмотря на то, что общественность этого требовала.

Ветераны пиар-войн

Часто громкие заявления звучат неслучайно, а вследствие корпоративных «войн». Это и высказывания главы Мининфраструктуры Владимира Омеляна об экс-главе «Укрзализныци» Войцехе Балчуне: на днях министр опубликовал в «Фейсбуке» карикатуру, сыронизировав над «польским десантом» (супермен бьет наотмашь мужчину, произносящего «Балчу…», ругая его на галицком диалекте с польским матерным словом).

Также «корпоративный» характер носит конфликт между Георгием Тукой (замминистра по оккупированным территориям) и главой Донецкой ОВГА Павлом Жебривским (в начале августа Тука признал факт экологической катастрофы на Донбассе и сказал об отселении людей, в ответ Жебривский заговорил о вреде его слов для экономики региона).

С технологической точки зрения политики хотят, чтобы о них писали в СМИ. «Но те политики, которые применяют технологии черного пиара, не понимают, что над задачей должны работать технологи, чтобы сделать его эффективным, продуманным. Тот же Омелян, ожидая нападения, обвинил блогеров в написании заказных заметок против него по 2 тыс. грн/штука. А через пару дней собрал «своих» блогеров на встречу, где попросил о поддержке. Это ключевая ошибка — оскорбив экспертов, он разозлил муравейник», — пояснила «Вестям» политтехнолог Анне Быкова.

По словам политического психолога Михаила Городка, у большинства политиков нет штатных пиар-технологов. «Поэтому их поведение — это, во многом, спонтанное творчество и эмоциональные всплески: каждый хочет привлечь внимание и удержать аудиторию с целью, например, «притопить» оппонента», — считает Городок. «Тем более, что во власти упал интеллектуальный уровень», — добавляет политолог Николай Спиридонов. Он видит проблему в выборе топ-менеджеров для государства по региональному принципу и персональной лояльности.

Военный «фотопиар»

Отдельный подвид пиар-активности — поездки на Донбасс украинских политиков. На днях фотоотчет с визита на передовую выставила вице-спикер Ирина Геращенко (ездила вместе с коллегой по фракции Дмитрием Андриевским). «Это вопрос о морально-этических характеристиках политиков и искушении использовать военную тему в пиар-целях, хотя в целом общество начало уставать от военного тренда», — считает политтехнолог Олег Постернак.

АНТИКОР


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

После отставки Войцеха Балчуна из Украины уедет и весь «польский десант». А на поле госзакупок явно развернется настоящая схватка с переделом сфер влияния.

«Вести» узнали, кто получает дивиденды в этой отрасли, которую называют одной из наиболее коррумпированных в стране.

Тендеры и вагоны

«Укрзализныця» — одна из наиболее прибыльных «кормушек» страны. Эксперт общественной кампании «Евро-патруль» Вячеслав Коновалов оценивает только официальный ее оборот в 75 млрд грн. «Вокруг нее крутится еще приблизительно столько же, в разных структурах, из которых 10–30 млрд — это нелегальный оборот. На эти «пять копеек» и живут коррупционеры», — сказал «Вестям» эксперт.

Все игроки на рынке известны. Собеседник «Вестей» в транспортной отрасли назвал основных: структуры Рината Ахметова — главные клиенты на перевозки, они же занимаются поставками металла (в т. ч. для рельс), а также топлива (тут их главный конкурент — WOG покойного нардепа Игоря Еремеева). Плюс у Ахметова есть «живой» парк локомотивов, с чем, кстати, была отчасти связана критика Балчуна (он не отремонтировал тяговую силу, чем создал угрозу убытков для УЗ — пришлось бы запустить частную тягу). Компании, близкие к западноукраинским депутатам Богдану и Ярославу Дубневичам, поставляют детали, в т. ч. крепления для рельсов. «В общем объеме тендеров компании Дубневичей занимают не более 1,5%. Тем не менее с ними активно конкурируют структуры, близкие к Омеляну (глава Мининфраструктуры. — Авт.)», — сказал наш собеседник.

По его данным, есть интересы и у нардепов Игоря Кононенко и Александра Грановского (последний якобы занимается поставками грузовых полувагонов), и у вице-премьера Владимира Кистиона (он якобы имеет влияние на нынешнего и. о. главы УЗ Евгения Кравцова, который изначально был назначен в отрасль не без влияния тогдашнего главы АП Бориса Ложкина).

Также на рынок вагонов давят аграрные олигархи Вадатурские (агрокомпания «Нибулон»). Они являются самыми мощными заказчиками полувагонов: это потенциально коррупциогенная сфера, и вчера премьер Владимир Гройсман сообщил о задаче новому руководству УЗ «разобраться с этой темой».

«Схемы по вагонам — безосновательные скидки, «перелом тарифа» для транзитных грузов, лоббирование «своих» логистических компаний, создание закольцованных маршрутов в интересах подконтрольных предприятий, когда пустые вагоны просто не возвращаются обратно, — сказал еще один источник. — И, конечно, «классика»: вагоны отдаются в аренду «своим» предприятиям по сниженным ставкам, а уже они передают в субаренду по рыночным ценам». Последнюю схему «Вестям» описал и нардеп Дмитрий Добродомов: по его данным, ущерб от деятельности только одной компании менее чем за два года, составил… 470 млрд грн.

Будут ли честные правила 

«Запчасти, детали, услуги ремонтных работ и модернизация состава и инфраструктуры — на втором уровне по объемам поставок. Тут также крутятся схемы», — сказал источник «Вестей». В качестве примера приводят схему с поставками железнодорожных колес. Нижнеднепровский трубопрокатный завод (входит в «Интерпайп» Виктора Пинчука) в апреле и мае выиграл два тендера на 269,8 млн грн и 110 млн грн. По закону, тендер может пройти при участии минимум двух ценовых предложений, и второй компанией в обоих случаях выступила «Петроэнерджи 1».

«Вести» обнаружили, что эта компания имеет тот же адрес регистрации, что и телекомпания ICTV, также принадлежащая Пинчуку — стало быть, может быть связана с тем же «Интерпайпом». Последний в выигрыше — цена на колеса сейчас составляет 14,9 тыс./штука (в 2014-м — 6,15 тыс.) при цене на сталь даже ниже, чем три года назад.

«Наш завод производит колеса уже 80 лет, столько же поставляет их ж/д. В Украине он единственный — ближайший, работающий по нашим стандартам, находится в Нижнем Тагиле. Европейские, кстати, тоже иногда подаются на наши тендеры», — рассказал «Вестям» начуправления корпоративных отношений «Интерпайпа» Дмитрий Кисилевский (возможную связь с компанией «Петроэнерджи 1» он назвал «чепухой»). В самой компании-«спарринг-партнере» говорить отказались вовсе. «По этому поводу мы общаться не будем», — сказали «Вестям».

По данным наших собеседников, в ближайшее время правила игры на тендерном рынке ждут перемены. Контуры предстоящих баталий уже видны: по жалобе компаний «Сокар» и «ОККО» Антимонопольный комитет заблокировал тендер на поставки 90 тыс. тонн дизтоплива (до этого тендер выигрывала компания «Трейд Коммодити», которую ассоциируют с провластным депутатом Александром Грановским).

Проблема в том, что УЗ не просто срывает тендеры — она проигрывает суды и вынуждена выплачивать сумасшедшие компенсации. А тот же «суперменеджер» Балчун никак не реагировал, не учился на ошибках — что, как минимум, подозрительно

Эксперт общественной кампании «Евро-патруль» Вячеслав Коновалов 

Эксперты убеждены: главное, что должен будет сделать новый глава УЗ, — это прописать четкие правила, понятные всем участникам рынка закупок. «Можно ли ждать этого от Евгения Кравцова? Во-первых, он уже не в первый раз руководит УЗ в статусе и. о. — и тогда он ничего не сделал. Во-вторых, в его обнародованных «10 шагах» нет ни слова о таком результате. Очень хочется ошибаться», — сказал «Вестям» бывший замминистра инфраструктуры, эксперт Владимир Шульмейстер.

За команду Балчуна вступились лишь профсоюзы. «Мы поляками довольны — они провели двукратное увеличение зарплат по 25% и вели предсказуемую соцполитику. Плюс нам импонировало, что они, европейцы, уважают наш коллективный договор, — сказал «Вестям» экс-замглавы железнодорожного профсоюза УЗ Михаил Синчак. — Главное — эта команда, пришедшая в 2016 году, не имела связей «внутри» — все просто обрубилось. И это много кому не понравилось — поэтому Балчуна и выдавливали из отрасли в течение всего года».

АНТИКОР


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Вчора, 13 серпня, через брак вагонів пасажирам швидкісного поїзда Інтерсіті, який прямував з Одеси до Києва, запропонували їхати стоячи.

Багатьом довелося погодитися через безвихідну ситуацію.

Про це пише Наш Киев.

– Потяг прибув коротшим на чотири вагони. У мене квиток за 615 гривень в вагон люкс №7, а вагонів взагалі п’ять. Люди з дітьми з моря повертаються. Все, що їм пропонують кондуктори, – шматочки картонки, щоб не сидіти на голій підлозі, розіпхали по чотирьом вагонам, – розповіла одна з пасажирок.

Інша пасажирка зазначила, що людям запропонували також вільні місця, але їх було мало, і на всіх не вистачило. Тому всі сиділи по черзі, у кого була така можливість.

Укрзалізниця заявила, що інцидент стався через поламаний швидкісний потяг, який довелося замінити.

Всім пасажирам, які відмовилися від поїздки, повернули гроші. А тим, хто їхав стоячи, пообіцяли компенсувати різницю вартості проїзду.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Мининфраструктуры при действующем министре Владимире Омеляне вольно или не вольно подыграло российскому монополисту

Старый способ чиновников устраивать политическую активность, чтобы общество не заметило их промахов в хозяйственной сфере, широко применяется в украинском транспорте. Министр инфраструктуры готов возвращать Кубань в Украину и разрывать перевозки с РФ. Но не готов купить требуемое количество грузовых вагонов. Что ведет к неизбежному негативному результату — захвату украинской железной дороги Москвой. И отставка Войцеха Балчуна — это большая победа Министра инфраструктуры и РФ в этой борьбе.

Геополитика вместо работы

Все началось с того, что некий молодой чиновник украинского МИДа сделал за два года головокружительную карьеру, пролетев с повышением сразу четыре должностные ступеньки. Начав работу в управлении по работе с РФ в качестве консультанта, он через два года уже возглавил это подразделение.

И все это происходило в 2011 – 2012 годах, когда Президент Виктор Янукович и премьер Николай Азаров вели жесткий курс на сближение с Российской Федерацией. И как сегодня уже многим видно — фактически готовили отмену украинской независимости.

И как мы хорошо можем видеть из биографической справки нынешнего Министра инфраструктуры Украины Владимира Омеляна, у описаного движения страны на Восток, были свои лидеры и активисты.

Как человек, именно за сотрудничество с РФ выдвинувшийся вверх по служебной лестнице занял столь высокий пост при новой власти — конечно же остается загадкой. И по этому поводу все имеют право выдвигать и обсуждать разные версии.

Но правильнее задать другой вопрос — а изменилась ли суть деятельности Владимира Омеляна или она осталась прежней, с тога периода, когда ему за пламенное сотрудничество с РФ каждые полгода давали новую должность?

Ответ на поставленный вопрос не трудно найти, если сопоставить новостные потоки РФ и Украины. Например, весной 2017 года и ранеероссийские пропагандисты начали оправдывать вторжение в Украину, нынешнее и готовящиеся тем, что это Украина хочет напасть на Россию. Распускались слухи о сосредоточенных украинских войсках на границе, о высокой подготовке батальонов, готовящихся к вторжению, о безумии украинского руководства готового на такой шаг.

В поддержку описанного бреда российские СМИ конечно опрашивали толпы купленных экспертов на своих телешоу, но никаких фактов, предвещающих подготовку вторжения Украины в РФ найти не могли.

И здесь неожиданно, как по взмаху волшебной палочки, Министр инфраструктуры Украины Владимир Омелян подарил им этот факт.

«Я думаю, что мы восстановим авиасообщение с Россией только после возвращения Крыма, востока Украины и, надеюсь, Кубани и других украинских территорий, которые были захвачены Россией в свое время», — заявил Владимир Омелян в начале мая 2017 года.

То есть из уст члена правительства Украины, высокого государственного чиновника прозвучало заявление полностью подтверждающее правоту бреда путинской пропагандистской машины. И это заявление конечно же было растиражировано СМИ врага как внутри РФ — для устрашения и военной мобилизации собственного народа. Так и для подрыва политических позиций Украины в международном пространстве.

Ведь как можно поставлять оружие стране, которая вот-вот собирается нападать на другую и желает отнять у нее территории? Не верите? А вот вам заявление члена правительства этой страны Владимира Омеляна, об агрессивных намерениях украинских властейи планах нарушить международные законы и переделить карту Европы.

Что за политическим туманом?

Что же должны скрывать от глаз общественности все эти громкие политические заявления? В первую очередь — очень печальное положение дел в сфере реформирования транспортной отрасли страны, в частности в сфере железнодорожных перевозок.

Отрасль так и не получила независимого тарифного регулятора, как того требует передовой мировой опыт и условия развития сотрудничества со стороны западных партнеров и кредиторов. В результате, расценки «Укрзализныци» и механизм их формирования по прежнему являются постоянно возникающим негативным сюрпризом для экономики.

В частности, такое положение дел слишком осложняет приход в отрасль частных инвесторов. Которые, не имея больших связей в административных кругах отрасли не могут прогнозировать развитие ситуации даже на год-два, а уж тем более и на 5 лет.

С другой же стороны грузовые железнодорожные перевозки и другие направления все больше погружаются в царскую власть чиновников. Бюрократы теперь не только почти не обсуждают с бизнесом тарифы, постоянно их повышая, но и «торгуют» острым дефицитом подвижного состава существующем в стране.

При этом то, что парк вагонов в Украине как следует не пополняется идет только на руку чиновникам — ценность взаимоотношений с ними для перевозчиков только растет. И находится все меньше людей, рискующих критиковать тарифы и условия поставки вагонов.

Между тем, десятки промпредприятий в стране недовыпускают продукцию, в том числе и идущую на экспорт, из-за отсутствия нужного количества подвижного состава. А это не только больно бьет по экономике страны в разгар войны, но и открывает двери для экспансии российского, подчиненного Кремлю, бизнеса в Украине.

Как РФ захватывает экономику Украины даже во время войны

Чтобы лучше всего понять стратегию Москвы по захвату экономики Украины даже во время войны, лучше всего рассмотреть пример компании «Укртелеком». С приходом Виктора Януковича на президентский пост в 2010 году предприятие было спешно приватизировано бизнес-партнерами политика. И уже в 2011 году под его залог в Сбербанке России был взят кредит в 250 млн. долл. Позже, номинальная компания-собственник «Укртелекома» свои обязательства не выполнила.

Поэтому по логике махинации монополист по многим видам связи в Украине, ключевая компания, влияющая на весь рынок связи в стране, обеспечивающая в том числе еще и правительственную и военную связь, должна была стать российской еще в 2016 году. И сейчас только усилиями Генеральной прокуратуры, которая проводит расследование, финал этой комбинации удерживается от реализации.

При этом, чтобы довести «Укртелеком» до сдачи россиянам, курирующие его чиновники проделали колоссальную работу — имея все возможности и много преимуществ, они десятилетиями не развивали самые прибыльные направления развития предприятия. Тормозили проведение в нем каких-любо реформ и проекты сотрудничества с западными партнерами. Не обновляли в достаточном количестве основные фонды.

Одним словом, занимались всем тем, чем занимается сегодня УЗ. Которая только в силу своего масштаба все еще не взяла «окончательный и бесповоротный» кредит у Сбербанка России.

Как УЗ готовят к сдаче Путину

Совершенно провальные темпы обновления вагонного парка грузовых вагонов, изнашивание основных фондов часто достигающее 90%, произвол в тарифообразовании и порядке предоставления вагонов ведут компанию к неизбежному — тяжелым финансовым результатам. И как следствие — к необходимости приватизации или постоянному увеличению кредитования.

И это как раз и нужно Кремлю. Ведь в условиях войны большая очередь из покупателей, желающих приобрести УЗ не выстроится. А потому среди них всегда найдется место паре подставных компаний россиян.

С случае же наращивание долгов УЗ, Москва тоже не будет в обиде — при достижении кризисных параметров долга, западные кредиторы радостно и с дисконтом перепродадут их российским банкам, что и ознаменует переход компании в другие руки.

И оба эти сценария неизбежны, если на железной дороге все останется так как есть сейчас при Министре инфраструктуры Владимире Омеляне. Который о многих направлениях реформ в отрасли за год правления даже не заикнулся. Например, вообще не видно общественного обсуждения и процесса создания независимого регулятора тарифов на транспорте или масштабных проектов расширения пропускной способности путей ведущих к отечественным портам.

Кроме того, сейчас РФ умудряется совершать экспансию в сфере железнодорожного транспорта в Европе и Азии еще и по третьему — гибридному сценарию. А точнее — в страны, которые сопротивляются прямому поглощению Москвой своего железнодорожного бизнеса россияне заходят под видом транспортных и сервисных компаний.

Они оказывают услуги местным железнодорожным операторам, сами начинают перевозить грузы, обзаводясь парком вагонов и локомотивом. При этом никогда не забывают быть среди покупателей, если какая-то их местных частных или государственных компаний выставляется на торги.

И этот сценарий так же реализуется в отношении УЗ. Тысячи вагонов российских транспортных компаний сегодня перевозят грузы в Украине. Хотя УЗ располагает достаточными средствами, чтобы купить вагоны у отечественных производителей и восполнить дефицит подвижного состава. Но, как вы уже наверное догадались — с тендерами на закупки как-то все время не складывается.

Одновременно, УЗ продолжает оставаться масштабным покупателем российских запчастей и оборудования. Что конечно же ведет к уходу с рынка отечественных производителей подобной продукции. И через несколько лет, зависимость УЗ от поставок из РФ по многим направлениям вполне может стать критической.

При этом, такое положение дел хорошо известно прошлым руководителям отрасли, не секрет оно и для нынешних. Но только к активным действиям это знание Миристра инфраструктуры Владимира Омеляна никак не толкает. Возможно, эта статья даже ответила на вопрос, почему так происходит.

Так же большим прогрессом в деле покорения украинских железных дорог россиянами являются сразу два события последнего времени. Так, Окружной административный суд Киева перевел УЗ из подчинения Кабмина в ведение Министерства инфраструктуры. И сразу же за этим последовала отставка с должности главы железнодорожников — Войцеха Балчуна. И теперь, у Министра инфраструктуры Владимира Омеляна — все козыри на руках для реализации упомянутых выше планов.

baurgroupe.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO