Теги Posts tagged with "Мізрах Ігор"

Мізрах Ігор

Я застерігав, що проблеми можуть прийти звідки не чекають!

31 березня минув довгоочікуваний день волевиявлення українського народу і українці вже знають, хто ж буде боротись за посаду Президента України у другому турі виборів. Та виборчий процес приховав багато важливої інформації. Можна припустити, що вибори декого і врятували, але сподіваюсь це лише на деякий час. Особливо цікавою є справа за участю Генерального Прокурора Луценка і його підопічного Кулика, який висунув підозри близькому оточенню Петра Порошенка. Та зараз не про це, але до цієї теми також повернусь обов’язково.

В цій публікації я хочу нагадати всім про не менш важливу проблему. І мова йтиме про тему, яку я вже раніше порушував – «Непомітний мовний скандал 2». Для тих, хто не читав або хоче пригадати інформацію залишаю посилання на дану публікацію(  https://mizrakhigor.wordpress.com/2019/03/16/). Та крім того коротенько нагадаю, що я намагаюсь донести до народу і до української влади. У моїй публікації я розповів, як угорці платять українським учителям за навчання громадян України угорською мовою. Крім того, я зауважив, що такий крок і ряд інших кроків з часом може призвести до втрати, як мінімум, частини Закарпаття. Підкреслив, що Угорщина і Румунія явно намагаються прищепити свій менталітет українським громадянам, і нажаль їм це вдається. Так, зараз на території Закарпатської області є цілі поселення українців, які взагалі не розуміють і не розмовляють українською мовою. Дехто з них явно себе називає угорцем з українським паспортом. Багато хто заявляє, що я перебільшую, та це не так – я просто хочу, щоб Україна була готова і адекватно оцінила масштаб цієї проблеми. Звісно, я не говорю про те що завтра Угорщина чи Румунія нападе на нашу Державу – я наголошую про довготерміновий період, в якому за допомогою сусідів на нашій території будуть проживати за всіма параметрами (менталітет, культура, мова…) УГОРЦІ , і лише паспорти в них будуть українські. А в такому випадку люди, як і ці сусідні країни зможуть ініціювати референдум, в якому наша країна не буде переможцем. Це надзвичайно важлива проблема, адже мова йде про територіальну цілісність України.

Все здається таким далеким та неможливим, але не будьмо пасивними до цієї проблематики. Адже не так давно ми не могли повірити, що Росія нападе на нас і анексує Крим. Я лише хочу підкреслити, що на помилках треба вчитись, звісно шкода, що на своїх, але давайте вже бути підготовленими. Адже підготовлений -означає «озброєний».

Сьогодні я хочу продовжити цю тему і для цього є вагомий привід. Так, 31 березня в селі Бене Берегівського району Закарпатської області місцеві жителі поскаржились на незрозумілу мову в бюлетенях – незрозуміла мова для них українська. Вони піднімали тему: «Чому для них не надрукували бюлетені на двох мовах- угорській і українській, або ж виключно на угорській». Хочу підкреслити, що це територія України! А скарга була від жителів з українськими паспортами, тобто від українців. 90% жителів цього села взагалі не володіють українською, а щоб проголосувати були змушені скористатись допомогою працівників виборчої комісії, які попрацювали, як бачимо, ще й перекладачами. І і як не припустити той факт, що незнання державної мови могло спричинити масову фальсифікацію. Адже працівник комісії міг вказати виборцю в якій колонці «наче» знаходиться його кандидат. І це лише одне село! А уявіть реальний масштаб цієї трагедії! Тому що таких населених пунктів на Закарпатті чимало.

Знову знайдуться критики, які піддадуть сумнівам мою теорію. Та виборчий процес доводить ще раз, що мовне і територіальне питання відкриті не лише у боротьбі із РФ і  російською мовою, а й на Заході України треба вже придивлятись і заглиблюватись у це питання.

Наша влада звикла спостерігати до останнього і втручаються коли вже пізно. Зараз широко йде боротьба за прийняття Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Та вибачте, що так скажу, але вважаю, що деякі політики це використовують для своїх маніпуляцій. Багато «патріотів» це важливе питання перетворили в звичайний популізм, піар.

Візьмемо для прикладу Ірину Фаріон, яка нещодавно висловилась в сторону В. Зеленського: «Переведіть, що воно говорить…» — що це? Я розумію, що вона відстоює мову солов’їну,  та це більше було схоже на критику кандидата, який їй не подобається. Вона, як і багато інших,  за допомогою цього піаряться. Зараз модно трясти людей, подібних Зеленському. Та на відміну від інших, він хоча б пробує розмовляти українською, а частка жителів Закарпаття взагалі не виявляють бажання пізнати мову країни, громадянами якої вони є. То чому в себе під носом цього не бачать ні пані Ірина, ні її соратники, ні інші націоналісти? Чому?… Тому що, на цьому наразі не підняти рейтингів!1 А просто заради України зробити добрі речі не під силу? Чи вони чекають той день, коли ці жителі захочуть, щоб їхні території ввійшли до складу держав, де про них піклуються?…

Коли реально задуматись і уявити, що може статися, стає моторошно. Та, нажаль, людей які б реально вникли в це питання зараз дуже мало. Більшість настільки зайнята «мочиловом» всього, що пов’язано з РФ, що навіть не бачить того, що в них перед очима. Я розумію, що війна з окупантом є найболючішим питанням сьогодення, та я лише закликаю не втрачати пильність на всіх кордонах, адже можемо навіть не встигнути моргнути, як частина українців захоче покинути нашу державу, заодно прихопивши із собою українські землі.  Закликаю всіх небайдужих звернути на це питання увагу і при потребі бути готовими допомогти українцям залишитись українцями, вважаю доцільним провести популяризацію української мови, культури,традицій на теренах Закарпаття.

Це була друга частина теми «Непомітний мовний скандал 2» і мені дуже не хочеться, щоб і на далі з’являлись подібні новини. Та все ж тенденція близька до виходу і третьої частини. Надіюсь, що хоча б трохи достукаюсь до нашої влади і народу, щоб звернули увагу на цю болючу тему…

Далі буде…

Політичний експерт,

Мізрах Ігор


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Буквально на днях в інтерв’ю Дмитру Гордону екс-Президент Грузії і водночас екс-громадянин  України Міхеіл Саакашвілі заявив, що повертається в нашу державу. Метою, як він зазначив, є боротьба проти П.Порошенка.

Та з цією новиною багато українців задали собі питання: «чи потрібен він Україні?». Звісно, в даної постаті, як і у всіх політиків, є і прихильники, і противники. Та я хочу сказати, що ставлюсь до Саакашвілі зовсім інертно – ця людина, попри свій східний менталітет, не викликає ні позитиву, ні негативу. Це як в народі говорять: « є – добре, нема також добре» — це як говорюча пустота.

Навіть його політична діяльність в Україні не визиває якихось емоцій. Я бачу його, як людину і політика, зовсім нестабільним. Так, багато людей будуть суперечити зі мною, бо Грузію він підняв. Грузія не Україна за всіма параметрами(територія, населення, менталітет…), а як хороший оратор він просто добре вліз у голови грузин, а дальше все зробив менталітет грузина, та в українця  він зовсім інший , тому для України з його «здібностями» він просто нейтральний.

Картинки по запросу саакашвили тимошенко

Те що він завжди шукає місце «під сонцем» це плюс для нього, та постійна біганина туди-сюди робить йому не дуже хорошу славу. То він клянеться любові до України і вимагає повернення громадянства , то він звертається до президента Грузії, щоб той йому вернув грузинське, щось він забагато метушиться. Таких людей називають неоприділившимись, людина без чіткої думки, «де вітер понесе там і занесе».  Найбільше викликає неповагу його розмова про Україну і її біди: коли говорить, що Україна його дім – вживає формат наша/моя держава, а коли говорить про проблеми, корупцію, політичну ситуацію – то вже контекст міняється на – у Вас/Вам : «у вас проблеми(українців)», «я вам (українцям) допоможу».  Це важко охарактеризувати добрими словами, тому я його більше розцінюю як пустоту.

Після розірвання «стосунків» з Петром Порошенком його політичне життя на Україні закінчилось. Він робив спроби повернутись, та йому вказали місце, і вона явно поза межами України. З Грузією також союз не вийшов – грузинський президент не хоче його бачити на їхній землі. Тому зараз і рветься знову в Україну, тепер вже під егідою – «Я захищу вас від Порошенка». Цього разу його жертвами «любові» стали кандидати Зеленський і Тимошенко. Починаючи з інтерв’ю Гордону він явно розхвалює цих політиків, та не забуває підкреслювати, що без «Міхо» вам не справитись.

Побачивши білет багато хто подумав, що Саакашвілі дійсно знає, що чинний глава не переможе – та це просто піар хід. Так, Міхеіл не то, що показує боротьбу проти Порошенка, він скоріше напрошується до когось із двійки кандидатів у друзі. Він просто хоче повернутись до влади і це вся його ціль. Та вже пройшло кілька днів, а оголошення якогось «пакту дружби» з кимось із віп кандидатів немає. Це можна пояснити досить просто – наша влада зрозуміла, що мати справи із Саакашвілі досить ризиковано: він емоційний, мало контрольований, а найважливіше те що завжди і всюди хоче бути першим, це ніяк не на руку нашій верхівці.

Та він все ж хоче повернутись і крізь «не хочу» хтось таки може вступити із ним у дружбу, але це також малоймовірно – він незручний друг. Його дружба буде недовгою – він хоче найвищої влади, а в нас як ми знаємо туди черга на роки вперед. Він любу дружбу використовує як трамплін для свого становлення. Наприклад, можна припустити варіант співпраці із Зеленським – максимум пів року буде все ок, а дальше буде просто топити його, адже як я сказав: мета Саакашвілі – найвищі посади.

Вже багато політиків та різних діячів висловились про приїзд Саакашвілі в Україну – переважна більшість неготові його прийняти, дехто інертно реагує, а дехто звинувачує його в можливих розпалах ворожнечі і безпорядків, однією із них була Ірина Геращенко(віце-спікер ВР). Якщо керуватись фактами то Саакашвілі таки є людиною революцій, це його стихія – та я вважаю, що Україні забагато вже революцій, держава хоче миру і спокою. Народ виснажений бути маріонетками в руках політиків, тому вважаю, що Міхеіл зі своїми революційними поглядами не піде на користь Україні. Та все ж його можуть використати для підняття бунту проти Порошенка, але чи це потрібно…

Саакашвілі не є тим найпотрібнішим елементом для становлення нової України, і якщо його метою є дестабілізація в державі то я б радив йому задуматись, чи хоче цього український народ. Може нарешті вже пора будувати демократичну державу, де буде правити сильний президент, якого поважатиме народ, за правління якого не буде майданів, воєн, а буде сильна економіка і щасливі громадяни. І якщо пан Саакашвілі це підтримує і не створюватиме протиправних дій проти народу України – тоді ласкаво прошу. Та якщо його мета – помста Порошенку і висока посада, то нехай навіть не їде до нас… бо народ може і не випустити його до кінця життя…

Політичний експерт, аналітик,

Мізрах Ігор


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Днями Україну сколихнула серйозна заява колишнього ватажка «ДНР»  Олександра Бородая.

Він назвав Ріната Ахметова одним із реальних творців псевдо республіки. У своєму інтерв’ю він чітко вказує Ахметова, як  одного із творців кривавої республіки, та навіть гордиться тим, що врешті віджав її у найбагатшої людини України.

За його словами він ні в якому разі не мав наміру йти на альянс із олігархом, та все ж різного роду переговори неодноразово велись. Також Бородай вказав, що колишній голова служби безпеки «ДНР» Ходаковський Олександр Сергійович працював саме на Ріната Ахметова і виступав посередником у переговорах.

Багато жителів України здогадувались, що Ахметов є причетний до війни з Росією, та мало хто був готовий уявити, що він є одним із творців «ДНР», а це по суті означає партнерство з Кремлем… Робити такі заяви на себе не брав ніхто, адже це є найстрашнішим обвинуваченням, і щоб таке виголосити потрібно мати суттєві докази. Та як бачимо, всі про це перешіптувались, та докази ніяк і ніде не випливали, ну будемо відвертими – вже і не випливуть. І такі гучні слова колишнього ватажка псевдо республіки ніхто крім журналістів на озброєння не візьме.

Ахметов в Україні має недоторканість більшу ніж будь-який депутат, а можливо навіть більшу за Порошенка. А щодо самого Петра Олексійовича то йому вже довго приписують, і можна вважати по суті, тісну співпрацю з Рінатом Леонідовичем Ахметовим. Перевагою донецького олігарха є те, що він вміє домовлятись. Йому немає значення хто буде при владі – всі «люблять гроші».

Зараз прикриває Порошенко, а за місяць, можливо – Тимошенко чи Зеленський. Тому наскільки був би , чи не був творцем «ДНР» — він все-рівно буде недоторканим. А заява такої особи, як Олександр  Бородай  викличе лише усмішку на його обличчі, і не більше…

Самим «смішним» в цій ситуації буде те, що наша влада разом із НАБУ, ГПУ і СБУ навіть не візьмуться перевіряти достовірність цієї інформації. Та зрештою навіщо… Вони і так все знають, та ніхто не «обріже гілку на якій сидить». В цій новині все ж найгіршим є те, що нашим воїнам та всьому українському народу знову плюнули в обличчя.

Що можна говорити про такого титана, як Ахметов, якщо наші правоохоронні органи не можуть довести до логічного завершення будь-яку справу проти рядового чиновника. А для себе взагалі нещодавно придумали амністію – скасування 368-2(незаконне збагачення), а саме ця стаття могла і виявити,  що багато хто із підозрюваних збагатився саме з рук пана Ахметова, або з ним як партнери. Нажаль, в Україні всі органи правопорядку є під ручним правлінням, тому розкриті реальні справи проти реальних злочинців будуть лише мріями простих громадян.

Якщо в цілому глянути, що відбувається в Україні за останній час то ми бачимо як наша ненька загрузла в хаосі, її роздирають на шматки всі хто може: Путін, Порошенко, Коломойський, Ахметов і їм подібні. Все настільки є напруженим, що здається – в будь-яку секунду відбудеться масштабний «вибух», який не матиме пощади ні перед ким. Багато людей висловлюється: «Український народ все витримає та переможе» — та всьому є межа, і вона близько…

Політичний аналітик, експерт

Мізрах Ігор


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

НАК «Нафтогаз» України є не тільки можливістю викачування грошей за допомогою чорних схем, а є ще дуже ласим шматком для економічно політичного впливу в державі. Так в Україні практично всі олігархічні групи мріють, щоб керувала цією структурою їхня особа. Але наразі добре укорінився чинний Керівник Андрій Коболєв.

Звісно, нічого дивного в цьому немає, адже при такому окладі покинути з легкістю посаду не хотілось би нікому. З іншого боку, пан Коболєв зарекомендував себе з доброї сторони як управлінець, топ менеджер європейського рівня. З цим також згідна наглядова рада НАК «Нафтогаз» України, яка готова продовжити з ним угоду. Але в цьому питанні на арену вийшов ще один серйозний гравець – Кабінет Міністрів на чолі з Володимиром Гройсманом. Прем’єр Міністра не на жарт розлютив оклад керівника «Нафтогазу» , який з місячною премією становить більше 2 млн. грн. Так, аргументація в голови Кабміну досить серйозна – цей оклад значно вищий у порівнянні з європейськими стандартами. І державі не припустимо нести такі затрати в період війни з агресором і великими боргами перед МВФ. Але нажаль, великий вплив на рішення має наглядова рада, а та звісно ж залишить Коболєва на посаді.

Прем’єр в свою чергу дав зрозуміти, що до кінця стоятиме на зміні керівника, і Кабмін вже анонсував проведення відкритого конкурсу на посаду голови НАК «Нафтогаз» України. Але все ж з останніх новин випливає, що Гройсман, наглядова рада і Коболєв близькі до компромісу. За домовленості рівень заробітної плати становитиме 50% від місячного посадового окладу, встановленого чинним контрактом. При цьому Коболєв не отримуватиме щомісячні та квартальні премії. Водночас, він зможе розраховувати на щорічну премію за певних умов, які будуть прописані новим договором. Таке рішення зі сторони «Нафтогазу» Прем’єр назвав : «Першою адекватною пропозицією».

Але протиріччя між Коболєвим і Гройсманом не є чимось вкрай новим. Цікавим є «начебто» факт, що звільнення Коболєва має дати можливість Прем’єр Міністру прибрати до своїх рук «Нафтогаз». Таку думку 14 березня в інтерв’ю виданню «Гордон» висловив Михайло Гончар – президент центру глобалістики «Стратегія ХХІ». Він зазначив, що Гройсман розуміє – Прем’єрство його буде завершене найпізніше в кінці 2019 року, і залишитись на цій посаді після виборів у Верховну Раду йому не вийде. Але він буде мати хороші шанси на прохід як депутат, а для цього потрібні гроші. Саме такою метою Михайло Гончар бачить втручання прем’єра в обрання керівника НАК «Нафтогаз» України. Та з другого боку пан Гончар собі суперечить, вказуючи на те, що займаючи таку високу посаду Гройсман має малі шанси на звільнення Коболєва.

Що ж відбувається в реальності? А реальність така: є у «Нафтогаза» кваліфікований менеджер, який із збиткової структури вивів державну компанію в добре прибуткову – це плюс. Далі, є такий факт, як колосальна зарплата, що явно бісить народ – це мінус. Йдемо дальші. Є Кабінет Міністрів на чолі з Володимиром Гройсманом, який звісно має прийняти сторону народу, і повпливати на врегулювання ситуації – це ще плюс. Йдемо ще дальші – де був цей Кабінет Міністрів раніше? Коли призначали і виплачували ці колосально не обґрунтовані кошти? – це знову мінус.

Підводячи підсумки, можемо сміливо заявляти, що думки і висловлення Михайла Гончара є абсурдними і необґрунтованими. Так як, особисто Гройсман не звільнив, і не звільнятиме Коболєва і, для нього головним і єдиним чинником є обґрунтована виплата заробітної плати і премій керівникові НАК «Нафтогаз» України. Єдиним великим мінусом є той фактор, що Кабмін скоріше за все міг взятись тільки за цю справу. Але й тут повністю не можливо звинуватити Гройсмана і компанію, адже призначений Андрій Коболєв 25 березня 2014 року , ще за часів прем’єрства Яценюка. Тож, хто б і що не говорив – у медалі завжди є дві сторони. Буває так, що «хлопчики» роками обкрадають «Укроборонпром» і ніхто довгий час цього не помічає. А буває й так, що хтось реально хоче добитись справедливості і його пробують банально очорнити. Але наш народ за роки політичного хаосу вже вчиться і вміє розрізнити «чорну інформацію від білої».

Політичний експерт,

Мізрах Ігор


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Увага! Геноцид українського народу! Кожні 30 секунд нас стає менше!

Останнім часом Україну охопила виборча «гарячка». Скандали, корупція, брудна агітація, брехливі обіцянки настільки поглинули державу, що в цій «чорній» рутині ніхто не помічає, що нас стає менше. Всі ті, хто зараз подумає про війну з російським окупантом буде частково правий, але це не єдиний фронт втрат для українців. Ще одним безжальним поглиначем нації є добровільно-примусовий виїзд, як в народі говорять – на заробітки! Читаючи цю статтю багато націоналістів будуть обурюватись і засуджувати всіх тих, хто їде працювати «на пана», це їх право. Але ці люди, в більшості, не стикались з голодним виразом обличчя своєї дитини, яка простягаючи руки ще не розуміє, що живе в державі, яка не може забезпечити її батьків роботою. А точніше в країні, де управління здійснюється окремими корумпованими людьми, яким нема діла до тієї дитини.

В державі, де частка зарплат когорти чиновників, переважає частку зарплат 85 % населення. Ця дитина ще не усвідомлює, що проти неї, її батьків, односельчан, одноміщан вже давно ведеться повномасштабний економічний геноцид.

Час від часу нам висвітлюють офіційну статистику скільки наших громадян працюють за кордоном. Статистика довгий час тримається на кількості 3,2 млн. чоловік. Кожні 4 місяці Україну покидають 200-250 тис. громадян, а це говорить про те, що населення України зменшується з інтервалом в 30 секунд. За цією схемою можна підрахувати коли вже в державі не залишиться нікого, але цього робити не будемо, не хочеться довести до стресу і без того зневірений народ. Але це ще не все, це тільки офіційна статистика. Польський портал Forsal.pl подав цифру 5,9 млн. чол. – 6 млн. чоловік. Аргументував він таку  інформацію даними Світового банку за 2018 рік. Який повідомив, що грошові перекази українських заробітчан на батьківщину становили 13,8 % ВВП України. І виходячи з таких даних, подана цифра порталом є більш реальною ніж подають українські статистики.

Нещодавно міністр соціальної політики Андрій Рева хотів українських заробітчан обкласти податками, мовляв вони мало для держави роблять. Можливо, брутально звучатиме, але що держава в його особі (підкреслюю) робить для них? Керуючись статистикою розуміємо, що Рева в порівнянні з цими людьми, які шукають «кусок хліба» — повний нуль. З цифрою 13,8 % ВВП ніхто не поспорить.

Питання міграції є вкрай важливим саме зараз, в період виборів, адже повернення громадян і забезпечення їх роботою в Україні є найпоширенішими лозунгами кандидатів на пост президента. Але ми розуміємо, такого не буде, тим більше після цієї статті —  політики як глянуть на цифру збільшення ВВП заробітчанами – то ще пів нації посадять на потяги в інші країни. І передвиборчі обіцянки залишаться тільки красивим  лозунгами минулого. Постає питання: « А не боїться влада, що таким ставленням до народу, не буде вже кому голосувати на наступних виборах?».

Народ просто так ослаблюють – адже слабкими легко керувати. Задумайтесь : патріоти на війні , та ще до всього велика кількість адекватного народу на заробітках, бо, вибачте, їдуть переважно люди які бажають забезпечити нормальне майбутнє батькам, собі і дітям… А хто лишається? ! : люди яким і так «харашо»  , більшість це інертна маса, яка відштовхується від того що є… Запитання : « А хто змінить Україну?! Як ми потрапимо в Європу? Як ми хочемо жити по-європейськи?». Купа сімей порозпадалось через війну, заробітки – звідти ще й демографічна криза. Шановні кандидати, влада, депутати – і скільки б ви не обіцяли за народження дітей , задумайтесь чи є кому їх народжувати? І чи хочуть батьки цих дітей народжувати ? Адекватні люди не дивляться вперед як ви- тільки на термін перебування при владі, люди дивляться вперед набагато дальше – і усвідомлюють , що гроші закінчаться , а дитина як подорослішає, то де жити буде? В країні вже третього сорту?  Цього ви хочете?!

Нещодавно натрапив в ФБ на відео одного мого знайомого… Прикро стало! Боляче! Боляче за народ, за Україну!

За те, що довели народ до панщини!

Підбиваючи підсумки, прикро, але розуміємо те, що мрії про сильну і квітучу державу з усміхненими дітьми ще довго залишатимуться тільки мріями. Мріями всіх заробітчан, людей які проливали кров на Майдані, батьків-воїнів, що відстоюють Незалежність у війні з Росією. До болю прикро, що ця дитина з голодним виразом обличчя буде бачити ті ж простягнуті руки вже своєї голодної дитини.

P.S. Стаття присвячується всім мрійникам. Всім хто вірить у світле майбутнє України та кожного її жителя. Слава Україні!.

Політик-експерт: Мізрах Ігор


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Цього року в червні був прийнятий закон щодо валют та валютних операції. Наразі уряд працює над тим, щоб ввести закон в дію. Оскільки ж документ вимагає підготовки великої кількості підзаконних актів, приблизна дата вступу його в дію –  7 лютого 2019 року. Через внесення змін, буде введено ряд нововведень.

І хоча більшість операцій на території України залишуться у гривнях, то деякі все ж будуть проводитя у валють.

В яких випадках можна буде розраховуватися:

  • розрахунки з іноземними інвесторами та постачальниками (відповідно до вимог Митного кодексу)
  • валютні перекази;
  • розрахунки за договором страхування життя;
  • операції з розрахунку за облігації і казначейські зобов’язання України, номіновані в іноземній валюті (якщо це передбачено умовами їх розміщення);
  • банківські операції з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті.

Нові правила розширюють можливості для розрахунків з іноземними особами та організаціями у валюті, таким чином необхідность відкривати спеціальні валютні рахунки зникає.

Картинки по запросу валютні операції

Зокрема, фізичним особам дозволяється відправляти за кордон і отримувати валюту при здійсненні поточних неторгових операцій. До таких операцій відносяться:

  • переводи зарплат, стипендій, пенсій, аліментів, соціальної допомоги, премій та інших соціальних виплат;
  • виплати за судовими документами;
  • витрати, пов’язані зі смертю і похованням;
  • оплата лікування в закордонних медустановах і транспортування хворого;
  • навчання та стажування, участь у виставках, наукових заходах і т.д.
  • покупка за кордоном книг і періодичних видань;
  • витрати, пов’язані зі вступом у спадщину, виїздом за кордон на постійне місце проживання.

Нове законодавство має дві головні умови щодо суми грошових переказів для фізичних осіб. Існує обмеження по сумі, яку фізособи можуть відправляти і отримувати, не відкриваючи валютний рахунок. Ця сума не повинна перевищувати 150 тис. грн.

Другим же обмеженням є суми валютних переказів, які не потрібно декларувати. Таким чином, фізична особа може без письмового декларування ввозити та вивозити з України готівкову валюту та банківські метали, вартість яких не перевищує 10 тисяч євро.

Якщо потрібно ввезти/вивезти більше, всю суму доведеться задекларувати на митниці. Такий же ліміт буде встановлено для поштових відправлень фізосіб. На сьогоднішній день, нагадаємо, він становить 300 євро.

Мізрах Ігор


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Фінансові справи в Україні ніколи не були ідеальними. Але такої страшної кризи країна не знала за всю історію існування. Пенсіонери-жебраки, голодні діти, молодь, яка рветься працювати закордон, бо на українську платню важко не просто жити, а взагалі існувати.

Протягом 2014-2015 років рівень інфляції значно виріс – відповідно на 24,9% та 43,3%. В той же час скоротилася реальна зарплата – у 2014 році на 6,5%, а в 2015 році на 20,2% (див. рис. 2). Усе це неминуче спричинило занепокоєння серед населення країни.

ЦИФРИ

З 2001 року в Україні діє державна програма «Стратегія подолання бідності». Крім того, країна долучилася до реалізації програми ООН «Цілі Розвитку Тисячоліття», яка висуває боротьбу з бідністю на перше місце. Згідно із взятими на себе зобов’язаннями, до 2015 року в Україні планувалося ліквідувати абсолютну бідність за критерієм 5,05 доларів США на добу, знизити до 25% відносну бідність (за рахунок скорочення бідності серед дітей та зайнятого населення), зменшити в 10 разів частку тих осіб, чиє споживання є нижчим за рівень фактичного прожиткового мінімуму (з 71,2% у 2000 році до 7% у 2015 році).

Політико-економічна криза 2014 року, великий потік вимушених переселенців з Донбасу та Криму значно погіршили ситуацію з бідністю.

Через відсутність статистичної інформації щодо територій, непідконтрольних українській владі, не вдається навести цілком вичерпні та достовірні дані.

У 2015 році прогнозувалося, що рівень абсолютної бідності мав зрости до 3,5%, бідність за критерієм споживання нижче фактичного прожиткового мінімуму – до 32%, рівень відносної бідності – до 30,6%, у т.ч. бідність серед дітей становила 29%, а серед працюючих осіб – 18,5% (ООН, 2015).

Одночасно зменшилася частка населення, яка вважала середньодушові доходи у розмірі до двох прожиткових мінімумів достатніми, аби не відчувати себе бідними. Якщо у 2007 році таких було 26,7% (сума до 1100 грн.), то у 2009 році – 10,8% (сума до 1300 грн.), у 2011 році – 9,9% (сума до 1900 грн.), у 2013 році – 4,8% (сума до 1900 грн.), а у 2015 році – 5% (сума до 2000 грн.) (Державна служба статистики України, 2016).

В Україні у 2017 рівень матеріальної депривації становив 42 %, глибокої матеріальної депривації — 27 %.

#СТАТИСТИКА

60 % населення України найбільше потерпало від неможливості дозволити собі неочікувані необхідні витрати за рахунок власних ресурсів.

Найбільше постраждали від економічної напруги багатодітні родини, люди віком 60 років і старше, сільське населення.

9 % населення потерпало від усіх трьох форм бідності:

 

  • за відносним критерієм за витратами,
  • за доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму,
  • за ознаками депривації.

 

Переважна більшість українців досі не можуть дозволити собі здійснювати непередбачувані витрати.

Більше половини не мають можливості відпочивати разом з родиною принаймні упродовж одного тижня на рік.

31,7 % населення не мають коштів для купівлі призначених ліків та медичного приладдя, а 30 % — для оплати послуг лікаря та лікування в стаціонарі без проведення хірургічної операції.

47,9 % — частка витрат на харчування в бюджеті середньостатистичної сім’ї.

26,1 % — частка домогосподарств, які витрачають на харчування більш як 60 % сукупних витрат.

СЛАВА

Світові експерти вже визначили Україну, як одну з найбідніших країн світу. Не найприємніший факт для нас, та шокуючий факт для тих, хто має прийняти нас як «європейську» державу.

За фінансовим рівнем громадяни України визнані одними з найбідніших народів на планеті. Про це запевняють дані щорічного звіту про світовий добробут Global Wealth Report.

Згідно з рейтингом, Україна посіла 123-тє місце в світі за рівнем особистого багатства громадян. Перед нашою країною з списку бідних стоять Непал ($ 2 тис. 54), Камерун ($ 2 тис. 282), Кенія ($ 2 тис .306), Бангладеш ($ 2 тис. 332), Лесото ($ 2 тис. 640).

За Україною в списку знаходяться Білорусь ($ 1 тис. 563), Таджикистан ($ 1 тис. 364), Замбія ($ 1 тис.197), Сирія ($ 1 тис. 190), Малі ($ 1 тис. 94 доларів).

У звіті говориться, що рівень багатства становить 1 тис. 563 долара на одного дорослого жителя.

Найбагатшою країною виявилася Швейцарія. На одну дорослу людину припадає понад $ 530 тис. За нею йде Австралія з $ 411тис., На третьому місці – США з майже $ 404 тис.

До першої десятки увійшли також Бельгія, Норвегія, Нова Зеландія, Канада, Данія, Сінгапур і Франція.

Останні місця в рейтингу займають Демократична Республіка Конго ($ 331), Ефіопії ($ 167) і Малаві ($ 141).

Рівень багатства Credit Suisse розраховує як з фінансових, так і нефінансових активів.

В цілому Україна за рівнем багатства як держава займає 80 місце в світі – 55 млрд доларів.

Ситуацію з бідністю в Україні коментує наш експерт, економіст, Ігор Мізрах: «Якщо перефразувати відомий вислів героя Булгакова, професора Преображенського, то виходить гасло сьогодення: «Бідність у нас в головах». З голів усе і починається, а продовжується продажною елітою. Що ж до системи управління, то методи керування вже давно застарілі та не мають право на існування у сучасному мінливому житті. Відсутність лояльного законодавства для інвесторів, величезний тіньовий ринок. У 2014му році в Україні розпочалася криза, яка призвела до того, що рівень бідності зараз вищий, ніж п’ять років тому. Якщо в 2014 році за межею бідності жило 15% населення України, то сьогодні – 25%. В Африці поріг бідності 1,25 долара на день, в Україні – півтора долара, хіба це допустима норма? За стандартами ООН, якщо людина витрачає на проживання та продукти харчування менше 5 доларів на день, а на місяць менше 150 доларів, то вона живе за порогом бідності. В Україні найбільший в Європі запас родючої землі – це і має стати відповіддю на питання про те, як позбавитися економічної кризи. Вигідне географічне положення країни, родючі землі – ось що має стати основою для гідного життя українців. Однак нажаль наша державна політика на 20 років відстала від заходу. Тож надія є, це наша молодь, наші молоді спеціалісти з економіки та політики. Ми на порозі нових часів».

Ігор Мізрах

Ексклюзивно для журналу РЕЙТИНГ

Посилання на сайт: https://ratingua.net/

Посилання на сторінку fb: @ratingnewsmagazine


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Японія відрізнялась своїми нововведеннями та цікавими фактами, які запатентовані у цій країні, де не має в інших країнах. Відмінною особливістю країни є квітуча сакура та вид спорту, як сумо. Не потрібно забувати й про інноваційні туалети, які відрізняються від наших. В Японії потяги завжди приходять за розкладом, а дренажні канали схожі на ставки. Також у них у торговельних автоматах наповнені свіжими яйцями. Відкриваючи для себе цю дивовижну країну і її приголомшливу культуру, можна потрапити в інший світ.

Приведемо багато факторів, які є божевільні, так й добрі вчинки, з яких треба брати приклад.

1.Назви на банках з напоями написані шрифтом Брайля вперше з’явилися у Японії

Шрифт Брайля – це спеціальний рельєфно-крапковий шрифт для людей з вадами зору та названий на честь розробника Луїсом Брейлем. Також Брейль використав поряд латинський алфавіт, які використовують верхні й середні шести крапок. Для позначення наступних букв додається нижня крапка ліворуч, потім ліворуч і праворуч, потім праворуч. Цими ж знаками позначаються і букви українського алфавіту з додаванням спеціальних знаків. Різні комбінації шести крапок дають можливість позначати також цифри, розділові знаки, математичні, хімічні й нотні знаки.

2.Ввічливість вболівальників футболу

Японські вболівальники залишилися після матчу чемпіонату світу з футболу 2014 року, щоб допомогти прибрати стадіон. Дії Японців дуже щирі та корисні, таким чином вони готові допомагати не лише своїй сім’ї, але й для оточення в замін отримати задоволення від прибраного стадіонна.

3.У багатьох громадських туалетах до стіни прикріплені дитячі сидіння

Картинки по запросу У багатьох громадських туалетах до стіни прикріплені дитячі сидіння

Це зроблено для того, щоб батьки почували себе комфортно та могли зробити свої справи.

4.У місцевих лікарнях годують породіль, як у ресторанах

Таким чином, для породіль хочуть зробити найкращі умови та кожна породілля може заказати індивідуальне меню для себе.

5.В Японії часто зустрічаються туалети, в яких після миття рук воду можна використовувати для змиву

Це зроблено за для економії, тим вони піклуються за екологічне середовище.

У Японії немає сміттєвих баків, оскільки все сміття переробляється. Відходи поділяються на 3 типи: скло, те що спалюється та переробляється і не спалюється. Кожен тип відходів вивозять в певний день і викидати його можна тільки по строго відведених числах. За порушення процедури великий штраф.

6.Японські люки

Це справжнє вуличне мистецтво. Річ у тому, що кришки люків в Японії притягують дивовижною високохудожньої красою. Історія дивовижних люків пішла з 1985 року, коли чиновники в Міністерстві будівництва, дозволили японським муніципалітетам прикрашати кришки люків, щоб привернути увагу жителів до дорогих проектів каналізації. З часу вулиці Японії покривають маленькі несподівані художні сюрпризи.

7.У більшості японських шкіл немає прибиральниць

Якщо у нас заведено вважати, що навчальний процес – це школа, то в Японії навчання починається вже в дитячому садочку. У початкову школу японці йдуть у віці шести-семи років, навчальний рік у них традиційно починається у квітні.

Японська школа складається з трьох ступенів: початкова школа – вчаться шість років, середня і старша – по три роки. Таким чином, всього 12 класів, але обов’язковими з них є лише дев’ять. Однак 94% хлопців надходять в десятий клас – це дійсно дуже хороший показник. Особливо якщо враховувати, що на відміну від початкової та середньої школи за навчання в старшій доводиться платити. Учні прибирають самі в знак подяки школі за навчання.

8.Вибачення в знак поганим діям

Японці дуже вдячний та вихований народ, який за свої вчинки обов’язково відповідають та перепрошують. Наприклад: на папірці написано: «Я випадково перевернув ваш велосипед та розбив дзвінок. Я дуже перепрошую».

У Японії немає робочих-іммігрантів. Це укладено законом: мінімальна зарплата, на яку дозволено наймати іноземного робітника у Японії перевищує середній оклад праці японця. Таким чином, для високооплачуваних фахівців шлях в країну залишається відкритим.

9.Швидкісні поїзди в Японії їздять м’яко та швидко

Залізниця у Японії обладнана технологіями, які дають змогу відчути себе, як у літаку. Всі поїзди обладнані м’якими кріслами, автоматами з кавою і прохолодними напоями, в них також обов’язкова наявність туалету, міського телефону і табло японською та англійською мовами. Вартість проїзду внутрішньоміськими залізничними лініями – 150-300 JPY – приблизно $2,5, квитки купуються в спеціальних автоматах на станціях.

Також новий рекорд у Японії було вставлено, як потяг на магнітній подушці розігнався до 590 км/год, побивши власний рекорд у 2003 році – 581 км/год.

10.Довіра до людей

Японці завжди думають правильно і на користь іншим, таким чином, вони повернуть загублені речі власнику, або покладуть на те місце де його знайшли, та ніколи не заберуть собі.

11.Допомога іншим

Таким чином, пасажири в Токіо відштовхнули вагон поїзда, щоб врятувати жінку, затиснуту між платформою і вагоном.

У Японському метро є вагони тільки для жінок. Їх приєднують вранці, щоб у годину пік ніхто не пристава до дівчат.

12.Зручно та ефективно

Ще один чудовий японський винахід – стійка для зберігання парасольок. Зроблено для зручності людей, щоб не доводилось заносити мокру парасольку в приміщення та ніхто не прихопить парасольку «помилково».

13.Для розуміння

У такому туалеті можна побачити, які кабінки вільні, а які – зайняті, для зручності та розуміння.

14.Прощання персоналу

Персонал аеропорту махає рукою, коли відлітає літак, так бажають щасливого польоту.

15.Зручність

У японських аеропортах валізи сортують за кольором для того, щоб зручніше було знайти пасажирам.

16.Умови для дітей

Дитяче місце в одному з поїздів, як поїздка в салоні машиніста. Так поїздка для дітей проходить значно цікавіше.

Токіо найбезпечніший мегаполіс у світі. У Токіо настільки безпечно, що шестирічні діти самостійно користуються громадським транспортом.

17.Потреби

Це сидіння зроблено у ліфті, як туалет в разі потреби, а й для того щоб можна було де присісти.

18.Умови для пішоходів

В Японії є понад 300 перехресть, які можна перетнути по діагоналі.

Японія маленька країна, але тут багато всього великого. Тут знаходиться найдорожчий парк розваг у світі «Disney Sea», чотири з десяти найвищих американських гірок. У Токіо найрозвиненіша система метро у світі, знаходиться найбільший залізничний вузол та найбільше змішане пішохідне перехрестя. У всіх північних містах Японії, де взимку випадає сніг, підігріваються тротуари й вулиці. Ожеледиці не буває, і сніг прибирати не треба.

Також, в Японії зелений сигнал світлофора – це синій колір. Коли в Японії з’явилися перші вуличні світлофори, сигнали в них були червоного, жовтого і синього кольору. Пізніше з’ясувалося, що зелений колір набагато краще видно на великій відстані, ніж синій, і світлофори замінили.

19.Торговий автомат з продажу свіжих фермерських яєць

Торговий автомат у Японії набуває великим попитом. Так японці дійшли до продажу фасованих яєць в автоматі для зручності в сіточках по 10 штук, щоб не йти у супермаркет і не стояти у чергах.

20.Нестандартні фрукти

Так в Японії продають квадратні кавуни, щоб вони краще поміщалися в холодильник й не займали багато місця.

В Японії дешева риба і м’ясо, але дуже дорогі фрукти. Одне яблуко коштує $2, зв’язка бананів $5, а найдорожчий фрукт диня $200.

21.Довіра до людей

Тільки в Японії можна залишити всій гаманець у кишені й заснути прямо в поїзді та проснутися не пограбованим. Довіра дуже важливий фактор у житті, але не всі можуть так довіряти не знайомим людям й можна бути спокійним.

Питання честі грає в Японії центральну роль, навіть в політиці. Останній прем’єр-міністр Юкіо Хатояма подав у відставку після того, як не зміг виконати передвиборчу обіцянку та двоє його попередників теж так зробили.

Японія – остання країна у світі, де формально зберегли титул Імперії.

22.Сходи у Японії

Поручні повторюють контур сходів, які йдуть вздовж призначені для людей з вадами, щоб їм зручніше було переміщати руки.

23.Комфорт

У деяких потягах є спеціальні ванни для ніг, щоб можна було розслабитися в дорозі. Комфорт насамперед важливіший для Японців.

Більша частина залізниць в Японії приватні. Недержавні перевізники відповідають за 68% всього залізничного сполучення країни.

Мізрах Ігор


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Прогресивна держава, яка будує підґрунтя до сильного розвитку у майбутньому, базується не лише на політиці чи постійному передчутті виборів, а на основних засадах для розвитку цілісної особистості.
Саме таку цілісність і гармонійність підростаючому поколінню дають флагмани вітчизняних вищів, які мають довгу та яскраву історію.
Сьогодні виповнюється 85 років Національному Авіаційному Університету України! Вітаємо з річницею!
Цей навчальний заклад завжди був славетний, з великою історією. Серед випускників авіаційного відомі вчені, конструктори, керівники підприємств.
На честь визначної події Ігор Мізрах привітав Авіаційний Університет: «Отримання якісного навчання сьогодні, означає підняття на один із щабелів до свого якісного майбутнього. Ми дорослі, які вже пройшли довгий шлях, повинні передавати свої знання структуровано і професійно, для того, аби із студента виросла аналізуючи людина, здібна робити вірний вибір та завжди дотримуватися моральних принципів.
Навчання- це не просто виховний процес, це взаємодія всіх: вчителів, батьків, студентів. Саме у такій гармонійній Синергіі Україна буде мати можливість і надалі гідно рухатися вперед до сталого розвитку країни.».
Університет також досяг міжнародної взаємодії з всесвітньовідомою організацією ICAO. В минулому році президент ради вшанував Авіаційний Університет своїм візитом. Представники зі всього світу (Китай, Африка, Америка, тощо) відзначили важливий вплив ВНЗ на світову науку. Олумуів Бенард Аліу – дійсний президент ICAO, теж є гордістю та випускником Авіаційного Університету.
Не змусила себе чекати і промова ректора ВНЗ Ісаєнко Володимира Миколайовича: «Свято нашого університету це нагода нашим студентам побачити на власні очі відомих людей країни та відчути , слухаючи їх, велич стін у яких вони навчаються. Я щиро вдячний всім тим, хто сьогодні приєднався до нашого свята, особливо Ігорю Мізраху, який завжди підтримує наш університет, а головне, не відвертається у ті часи, коли починаються моменти розхитування та розривання. Адже він, як людина близька до педагогіки, розуміє наскільки складно поєднувати сучасний ритм розвитку технологій з освітніми програмами та кругозором студентів і темпом життя.».
З 25 серпня 1933 року ВНЗ відділився від політехнічного інституту та розпочав своє життя як окремий Київський Національний Інститут. Змінювалися назви закладу, ректори, та система правління, але не залізна репутація закладу, адже за багаточисленні роки існування ВНЗ підготував більш ніж 200 тисяч авіаційних спеціалістів, які наразі працюють по всьому світу.
«Сьогодні, коли перед Україною спільнота ставить багато умов, ми вже не зможемо компенсувати недонавчанність нашої молоді у той спосіб, який був раніше у нашій країні. Маю на увазі вже готові робочі місця, де ще йде процес навчання. Сьогодні виші повинні випускати професіоналів.
Адже ми маємо невтішну статистику із тим, скільки заробітчан українців у світі, і більше 100 тис студентів українців навчаються за кордоном!!!
Сьогодні інноваційний та прикладний підхід до навчання є запорукою прогнозування та адаптованості молоді. Бажаю університету жити, творити та завжди перемагати!!!» — додав Ігор Мізрах.
Тому сьогодні ми вітаємо всіх студентів та випускників цієї славетної Альма Матер, а також викладачів та ректора, шановного Ісаєнко Володимира Миколайовича з такою важливою датою в історії Авіаційного Університету!

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Свого часу Микита Хрущов пообіцяв радянським людям, що до 1980 року вони будуть жити в комунізмі. Українцям після розпаду СРСР, природно, комунізму ніхто вже не обіцяв, але ось процвітання, до якого залишилося зовсім трохи, обіцяли всі можновладці. Всі президенти, прем’єри, міністри і чиновники меншого рангу закликали співвітчизників потерпіти ще трішечки – і довгоочікуваний розквіт торкнеться багатостраждальної держави.

Схоже, нагорі так і не зрозуміли, що корупція – абсолютно не той інструмент, за допомогою якого можна побудувати багату і стабільну країну. Більш того: поки одні займалися розподілом і перерозподілом національного багатства, інші – намагалися їм у цьому перешкодити, а треті тихо розвивали свій власний бізнес, ніхто і не помітив, що Україна, грубо кажучи, «прогавила» цілих два етапи в розвитку економіки. Тим часом усі держави, які поважають себе, успішно пройшли ці етапи, і тепер їх продуктивні сили виходять на більш високий рівень розвитку.

Якщо говорити мовою економістів, світ нині стоїть на порозі шостого технологічного укладу – а це означає застосування генної інженерії, нанотехнологій, мікромеханіки і інших «високих технологій». Так що нам уже час питати не про те, коли ж настане обіцяний підйом і розквіт економіки України, а про те, чи можливий він тепер в принципі. І треба визнати, що безпристрасні висновки світових експертів практично не залишають українцям надії.

Продаємо картоплю, а могли б експортувати роботів

Замислуватий термін «технологічний уклад» означає рівень розвитку продуктивних сил (якщо точніше – переважання тих чи інших взаємопов’язаних технологій). Світова економіка пройшла через п’ять таких укладів, і з 2010 року в розвинених країнах вже застосовуються і удосконалюються технології шостого технологічного укладу.

Основи ж п’ятого технологічного укладу були закладені в 70-х роках минулого століття (програмування, робототехніка і т. п.). Розквіт цього укладу припав на 90-і роки, але Україна, на превеликий жаль, упустила можливість переорієнтувати економіку зі звичного видобутку сировини і виробництва сільськогосподарської продукції на більш прогресивні і перспективні сфери: розробку космічних технологій, проектування електроніки, робототехніку, промдизайн, виробництво оптоволокон та інше .

В результаті нині у нас домінують всього лише третій і четвертий технологічні уклади, і ресурсомісткі і енерговитратні галузі вітчизняної промисловості не дозволяють проводити конкурентну боротьбу на міжнародному ринку з технологічно розвиненими країнами. Шанс втрачено, відповідні ніші зайняті. Що далі?

Грошей отримаємо більше, але купимо на них стільки ж

Згідно з прогнозами експертів, в найближчі 20 років темпи зростання економіки істотно сповільняться в усьому світі.

Наприклад, найбільші європейські країни можуть сподіватися не більше ніж на 2% зростання ВВП на рік, а Китай обжене їх всього на 1,5%.

На цьому тлі темпи приросту ВВП Нігерії, В’єтнаму і Філіппін, які складуть близько 5%, можуть здатися значними, однак в дійсності для настільки слабо розвинених країн це занадто мало, і на підвищення рівня життя їм сподіватися не варто.

Українцям же доводиться визнати, пересилюючи себе, що до нещодавно ще досить бідних Індії та Китаю нам тепер як до Місяця пішки – адже, на відміну від нас, ці країни свій шанс не прогавили.

Свого часу їм вдалося зробити суттєвий економічний ривок. Результати видно вже зараз. За даними The Economist Intelligence Unit, очікується що Китай обійде в рейтингу Сполучені Штати в 2026 році за показником номінального ВВП в доларовому еквіваленті і збереже свою позицію найбільшої економіки до 2050 року. Прогнозується також, що Індія підвищить свою позицію в рейтингу до третього місця при реальному економічному зростанні в середньому близько 5% до 2050. США, Німеччина, Великобританія і Франція опустяться в рейтингу, в той же час тільки Італія втратить своє місце в десятці.

Україні світові економісти не прогнозують нічого втішного. У нас і стартовий рівень дуже низький, і темпи зростання вельми і вельми середні – так що цілком можливо, що країна опиниться позаду багатьох азіатських держав. Якщо говорити про доходи населення, то зараз українець в середньому заробляє за місяць менше п’яти тисяч гривень, а через 25 років його доходи подвояться – але радіти особливо нічому, так як при прогнозованому рівні інфляції купівельна спроможність залишиться такою ж.

Тут варто також зазначити, що нинішній ВВП на душу населення в Україні становить приблизно дві тисячі доларів, а в Америці – 57 000 доларів.

Дешева робоча сила? Ні, не потрібна

У світі постійно дешевшають корисні копалини, в тому числі і нафта. Все менше вдається виручити за експорт продукції сільського господарства і промислової продукції (падіння за 2015 рік склало 11% і 5% відповідно). Якщо врахувати, що Україна отримує валюту в основному саме за рахунок експорту сільгосппродукції (яка, до речі, дає у нас 11% ВВП проти 3% в країнах ЄС), то удар вельми відчутний.

Та й взагалі експорт у нас на дві третини складається з сировини: крім сільгосппродуктів – руда, ліс (який ніби, і заборонений до вирубки і вивезення, але його все одно вивозять – під прикриттям чиновників з вищого ешелону влади), метал. Тому перспектива вимальовується зовсім не райдужна: новітні технології дозволяють вже зараз застосовувати наноматеріали з покращеними властивостями, а це загрожує крахом країнам, які експортують сировину – таким, як Україна.

Такий винахід, як 3D-друк, вже активно використовується в розвинених країнах: за його допомогою виготовляють медикаменти, деталі машин, літаків і навіть цілі будинки. Незабаром вона дозволить виробляти безліч виробів на місці, поблизу потенційних споживачів, не вдаючись до використання дешевої робочої сили в інших країнах.

У зв’язку з цим досить безглуздо виглядають «святкові» сюжети на центральних телеканалах про відкриття ряду цехів іноземних заводів на Західній Україні – адже будуються вони саме через дешевизну робочої сили, і незабаром, звичайно ж, будуть закриті.

«БЕЗГЛУЗДО ВИГЛЯДАЮТЬ СВЯТКОВІ СЮЖЕТИ НЕ ЦЕНТРАЛЬНИХ ТЕЛЕКАНАЛАХ ЩОДО ВІДКРИТТЯ РЯДУ ЦЕХІВ ІНОЗЕМНИХ ЗАВОДІВ НА ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ — АДЖЕ БУДУЮТЬСЯ ВОНИ САМЕ ЧЕРЕЗ ДЕШЕВИЗНУ РОБОЧОЇ СИЛИ, І НЕЗАБАРОМ, ЗВИЧАЙНО Ж, БУДУТЬ ЗАКРИТІ.»

Нові технології зроблять подібні виробництва непотрібними, безліч підприємств закриються, а працівники змушені будуть шукати інший спосіб заробляння коштів на життя (українці – за кордоном).

Так, в українській переробної промисловості до цих пір використовується мало не доісторичне обладнання. А частка високотехнологічної продукції неухильно падає, хоча єдиний шлях до порятунку економіки – саме у впровадженні високих технологій, до того ж негайне.

«В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕРЕРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОСІ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ МАЛО НЕ ДОПОТОПНЕ ОБЛАДНАННЯ. А ЧАСТКА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ НЕУХИЛЬНО ПАДАЄ, ХОЧА ЄДИНИЙ ШЛЯХ ПОРЯТУНКУ ЕКОНОМІКИ — САМЕ У ВПРОВАДЖЕННІ ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ДО ТОГО Ж НЕГАЙНЕ».

До речі, заробляти можна не тільки на виробництві товарів. За рахунок міжнародного туризму багато країн істотно поповнюють казну валютою, при цьому ще й забезпечуючи своїх громадян робочими місцями (за даними ООН, кількість таких робочих місць в світі становить близько 11% від загального числа). Однак і тут Україна спромоглась потрапити в число аутсайдерів: згідно з даними, оприлюдненими на Всесвітньому економічному форумі, наша країна в цьому році зайняла 88-е місце в світі по привабливості для туристів, а з інвестицій в туризм – аж 124-е. Але ж пам’яток, здатних зацікавити іноземних туристів, у нас нітрохи не менше, ніж в будь-якій іншій країні – але ось інфраструктура (готелі, дороги та ін.) здатні зацікавити хіба що любителів екстриму.

Компанія Apple багатша за Україну

Тепер подивимося, наскільки ми багаті на тлі інших країн і навіть (!) окремих компаній.

Багатство в світі розподілено дуже нерівномірно, і цей розрив все збільшується. Близько 8% жителів Землі мають в своєму розпорядженні 80% світового капіталу, а на частку двох третин населення планети, що животіють у злиднях, доводиться всього лише жалюгідних 3%.

Зрозуміло, що великий бізнес має і можливостей більше, тому за темпами його розвитку малому бізнесу його не наздогнати – звідси тенденція до монополізації з усіма відповідними наслідками у вигляді банкрутства дрібних компаній і супутнього цьому процесу зростання безробіття. Що ми в принципі і бачимо в Україні, як олігархи, монополізувавши ринки, утискають співгромадян.

Якщо ж говорити про особисті доходи, то середньостатистичний українець володіє майном, який оцінюється в 1 250 доларів США, тоді як сусіди-поляки багатші в 20 разів, а про те, щоб дотягнутися до рівня американців, кожен з яких в середньому нажив майна на 345 000 доларів, нам годі й мріяти.

Що стосується України в цілому, то деякі великі іноземні компанії значно багатші за нашу країну: наприклад, відома всім корпорація Apple зуміла за минулий рік заробити в вісім разів більше, ніж Україна – 216 млрд доларів.

А ми, до речі, буквально днями втратили ще одне джерело доходів. У листопаді російський «Газпром» закінчив будівництво газопроводу на території Росії в обхід України. А це означає, що після закінчення дії контракту, укладеного з українським «Нафтогазом», вже в 2019 році ми втратимо дохід, рівний 3 мільярдам доларів на рік.

Таланти потрібно берегти

Розвинуті країни відрізняються від України не лише вмінням складати правильні економічні прогнози, але й здатністю вживати конкретні заходи для запобігання негативних наслідків спрогнозованих процесів.

РОЗВИНУТІ КРАЇНИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД УКРАЇНИ НЕ ЛИШЕ ВМІННЯМ СКЛАДАТИ ПРАВИЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ПРОГНОЗИ, АЛЕ Й ЗДАТНІСТЮ ПРИЙМАТИ КОНКРЕТНІ ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ НЕГАТИВНІВНИХ НАСЛІДКІВ СПРОГНОЗОВАНИХ ПРОЦЕСІВ.

Наприклад, Захід, розуміючи, що низькокваліфіковані працівники незабаром стануть непотрібними внаслідок повсюдного впровадження автоматики, робить ставку на стимулювання креативних видів діяльності – їм автоматизація загрожує в меншій мірі, оскільки машини все ж не скрізь можуть замінити живий людський розум.

В Україні ж майже половина працівників зайнята у виробництві, що має низький технологічний рівень. Зрозуміло, що в міру впровадження нових технологій ці кадри стануть непотрібними. Перекваліфікація зажадає від звільнених працівників підвищення рівня знань і придбання нових навичок – а це в силу різних причин вдасться далеко не всім, і в результаті розрив в рівні доходів населення значно зросте.

Те, що наша країна за конкурентоспроможністю талантів займає в світі 66-у сходинку з 109, зовсім не означає, що Україна збідніла талантами. Просто умови для їх розвитку потрібні особливі, якщо хочете – тепличні, але мріяти про це в злиденній країні не доводиться.

Крім підвищення рівня освіти і загального поліпшення умов життя, для запобігання відтоку талантів потрібно особливу увагу приділяти розвитку науки. І фінансувати в першу чергу саме науку, а не силові відомства, бо останні хоч і необхідні державі в стадії військового конфлікту, але з економічної прірви витягти її не в змозі.

Ще одна важлива умова: наука повинна стати повноправною галуззю економіки, і займатися нею повинні переважно державні установи. Справа в тому, що наукові пошуки, які виконуються великими приватними компаніями, все-таки в першу чергу націлені на збільшення доходів компаній, а інтереси останніх далеко не завжди збігаються з загальнодержавними.

Україну заселять мігранти?

Опитування, що регулярно проводяться,я стабільно вказують на те, що не менше третини українців мріють виїхати за кордон на постійне місце проживання – адже навіть некваліфікована праця там дає змогу жити цілком гідно. Що вже говорити про професіоналів, про талановитих людей: якщо такій людині доведеться вибирати між мізерною зарплатою тут (доповненої, м’яко кажучи, не надто комфортними умовами життя) і гідним рівнем винагороди його праці за кордоном, то яким би тричі патріотом ця людина не була, він поїде. Поїде зі сльозами на очах з образою на Батьківщину, яка не змогла (або не схотіла?) належним чином оцінити його талант.

ОПИТУВАННЯ, ЩО РЕГУЛЯРНО ПРОВОДЯТЬСЯ, ВКАЗУЮТЬ НА ТЕ, ЩО НЕ МЕНШЕ ТРЕТИНИ УКРАЇНЦІВ МРІЮТЬ ВИЇХАТИ ЗА КОРДОН НА ПОСТІЙНЕ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ — АДЖЕ НАВІТЬ НЕКВАЛІФІКОВАНА ПРАЦЯ ТАМ ДАЄ ЗМОГУ ЖИТИ ЦІЛКОМ ГІДНО

Чим більше людей виїде за кордон (просто на заробітки або назавжди), тим більше буде навантаження на тих, що залишаться, в плані наповнення бюджету. А це означає, що грошей на виплату пенсій, на медицину і освіту буде хронічно не вистачати.

Є ще один нюанс. Умови життя, які здаються поганими для нас, можуть виявитися цілком прийнятними для жителів ще бідніших країн – особливо тих, де населення страждає від посух і неврожаїв, викликаних змінами клімату. І тоді Україні варто приготуватися до напливу біженців – в основній своїй масі малокваліфікованих працівників, а то і просто неписьменних людей без будь-якої професії.

Сакраментальне: що робити?

Перспективи, як ми бачимо, зовсім не радують. Запитувати, хто винен, пізно, та й не має сенсу. А ось над тим, що робити, щоб не скотитися в обіцяну експертами прірву, потрібно добре подумати.

Так що ж здатне нас врятувати? Для початку: не треба намагатися повторити чиєсь «економічне диво», оскільки кожне з них сталося при винятковому і неповторному збігові внутрішніх та зовнішніх обставин. Ми ж повинні знайти свій власний шлях, але при цьому не ігнорувати світовий досвід, а співвідносити його з нашими реаліями.

Що стосується «високих технологій», то в кожній галузі є достатньо фахівців, які добре розуміють, які з них нам доступні на даний момент і як можна розвивати галузь далі. Роль держави тут зводиться, скоріше, до побудови загальної стратегії, а також організації відбору і всіляке заохочення таких фахівців.

А деякі «інструменти» шостого технологічного укладу цілком доступні нам прямо зараз без будь-якого спеціального обладнання. Йдеться про так звану економіку вражень (її ще називають hype – «хайп»). Суть її полягає в залученні уваги до чогось такого, чого раніше країна не помітила і не здійснила «тиражування» – так, щоб людям захотілося приїхати і побачити все це на власні очі. Робиться це в тому числі і за допомогою соцмереж, які у нас часто служать лише ареною політичних чвар і взаємних образ з найрізноманітніших приводів. А адже в нашому випадку «хайп» може стати своєрідною паличкою-виручалочкою, яка допоможе привернути до України увагу інвесторів. Адже всі знають, що інвестиції в нашу країну йдуть, м’яко кажучи, туго і з великим скрипом. Воно й не дивно: хто стане вкладати гроші в країну, про яку знають лише те, що там страшний рівень корупції, та до того ж війна йде.

А ось якщо використовувати кожну хоч трохи позитивну подію, щоб залучити до нашої країни (точніше – до певних її місцевостей) увагу світової спільноти, поступово ситуація зміниться: до нас почнуть приїжджати «за враженнями». Не даремно ж кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути: приїхавши сюди, іноземні бізнесмени напевно помітять не зайняті поки ще ніші, які як раз підходять для їхнього бізнесу. Однак в комплексі з цим має запрацювати антиофшорне, антикорупційне законодавство (ті ж Антикорупційні суди), тому що всі гроші, які прийшли в Україну, в ній же повинні і працювати. І ще потрібно пам’ятати про те, що «хайп» – інструмент ефективний, але тільки тоді, коли їм користуються оперативно і постійно.

Бізнесу – пільги, людям – турботу

Ще одне: досі вже душити малий і середній бізнес – цій категорії підприємців необхідно пільгове оподаткування. Пора зрозуміти, що чим більше вони будуть заробляти, тим більше буде у них можливостей для подальшого розвитку, а значить, в результаті і держава отримає більше. Податківець не повинен сприйматися як представник каральних органів – але ж багато наших підприємців тримають про запас енну суму саме на випадок візиту працівника фіскальної служби, тому що з досвіду знають: без штрафу навряд чи обійдеться. І розповіді про те, що за кордоном податковий інспектор приходить для того, щоб допомогти оптимізувати податки, сприймають як байку. Але в дійсності за кордоном є ще й не те: наприклад, в США існує сервіс, завдяки якому кожен представник малого бізнесу може встановити на ноутбук або планшет автоматизований комплект для ведення документації. І все: жодного клопоту з бухгалтерією і звітністю, можна займатися тільки справою.

У БІЛЬШОСТІ УКРАЇНЦІВ СКЛАЛОСЬ СТІЙКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО ВОНИ ПОТРІБНІ ДЕРЖАВІ ЛИШЕ ЯК ДІЙНА КОРОВА, ЯКА В СТАРОСТІ СТАЄ МАРНИМ ТЯГАРЕМ.

І останнє, воно ж – перше і головне: без людей країни немає, тому пора державі повертатися обличчям до людей. Для початку – перепрограмувати в свідомості багатотисячної чиновницької армії, яка працює з населенням, основну функцію з «ходять тут всілякі» на «чого бажаєте?». При наявності належної наполегливості і регулярному застосуванні адміністративно-фінансових важелів це можна зробити дуже швидко.

Адже у більшості українців склалося стійке враження, що вони потрібні державі лише як дійна корова, яка в старості стає марним тягарем. І те, що відбувається в медицині та інших сферах «реформування» тільки зміцнюють їх в цій думці. Тому необхідно робити все можливе для зміни ситуації і проявляти турботу про кожного громадянина України, причому у всіх сферах і всіма доступними на даний момент засобами.

Інакше – у нас немає шансів …

Автор: Ігор Мізрах, шеф-редактор журнала РЕЙТИНГ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO