Теги Posts tagged with "Луценко"

Луценко

Вход в Генеральную прокуратуру. Луценко в безопасности

Вход в Генеральную прокуратуру. Луценко в безопасности.

Gepostet von Mikhail Dobkin am Donnerstag, 5. Juli 2018

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Трижды генпрокурор» Святослав Пискун рассказал в интервью «Вестям» о сотрудничестве нынешней власти с регионалами, особенностях Савченко и политизированности ГПУ

— ГПУ трудится в режиме одного из главных генераторов новостей: это и дело Януковича, и противостояние с НАБУ/САП, и работа по депутатам. В какой момент произошла метаморфоза, где генпрокурор, по сути, третье лицо в стране, а за его отставку США дают Украине $1 млрд?

— Думаю, трансформация генпрокурора из профессионала в политическую фигуру и члена команды начала происходить в 2007–2009 годах. Идею эту принес Виктор Ющенко, посчитав, что генпрокурор должен разделять мнение власти, обязан прислушиваться к мнению руководителя государства и партии. Демократично ли это, по-европейски? Нет, конечно. Но власть это устраивало. Даже мое увольнение в 2007-м прописали в меморандуме между Ющенко и Януковичем (последний в результате стал премьером).

— Вопрос эффективности: почему нет результатов ни по одному из дел Насирова, Онищенко, Мартыненко, Мосийчука…

— Ничего удивительного — это следствие политизации. А тот же процесс с судебной властью поставил точку в «реформировании» правоохранительной системы как вассала власти. А каких результатов вы хотите, если прокурор и судьи назначаются руководителем государства и о результатах их работы ему докладывают чиновники, которые крайне не заинтересованы в объективном расследовании дел.

— Эти дела «под сукном» дожидаются звездного часа?

— В основном эти дела — рычаги влияния на политиков и бизнесменов. Они не предназначены для рассмотрения в суде, вынесения обвинительного приговора, а лишь для давления на личность и его семью.

— Касается ли это громкого представления в июне прошлого года на снятие иммунитета с депутатов — Розенблат, Поляков, Дейдей, Лозовой, Довгий, — из них только двое немного побыли под домашним арестом.

— Можете не трудиться называть фамилии, это значения не имеет. Фамилии бессмысленны – с самого начала было понятно, что для реального осуждения никто этих лиц в суд не пойдет. И даже если пойдет, то точно не будет ожидаемого результата.

— Дело Черновецкого, по которому с июля 2017-го нет движения, из той же «оперы»?

— Безусловно. Никто не собирается его расследовать. На крючок — и в стол. А, может, собирались, но передумали…

— Следует ли из этого, что уголовные дела по политикам в Украине изначально априори не имеют никакой перспективы?

— Если вся правоохранительная система поражена политическим вирусом, она больна, ей нужно лечиться, а работать некогда.

О НАИБОЛЬШЕЙ ОШИБКЕ УКРАИНЫ

— Еще один диагноз, который нужно поставить, — о противостоянии ГПУ с НАБУ. Насколько нормальна ситуация, когда два уважаемых органа устраивают публичные разборки?

 Независимости правоохранителей ведь не хотела бы ни одна власть. Это естественно, ведь ей хочется спокойно воровать, «сидеть» на бюджетных деньгах. А тут появляется вероятность, что рано утром за каждым могут прийти и арестовать. Представляете, человек стал богатым, имеет власть, деньги, вассалов, кортежи и уважение, а тут какой-то прокурор берет санкцию на его арест! Да кто он такой?! Это ход их мыслей. Конечно, это их беспокоит. Вот они и принимают меры, чтобы убрать эту опасность. Политизируют работу прокуратуры, суда, полиции. Политики из команды начинают руководить правоохранительными органами, чтобы «команда» могла спать спокойно.

А тут против нее выступают какие-то антикоррупционные органы. Да у системы шок: что делать?  Ответ очевиден, бороться любыми способами: деньгами, адвокатами, прямым давлением, возбуждением дел, назначением «своих» судей. Это борьба между старым и новым.

— Кто победит?

— Без внешней помощи победит старое.

— «Без внешней помощи» — допускаете, что НАБУ или САП руководятся извне?

— Не «руководятся», а сотрудничают с американскими органами юстиции. И этого не скрывают. Это беспокоит власть даже больше, чем неурожай, неубранный снег или пенсии, которых не хватает. Сохранность награбленного беспокоит больше, чем будущее страны.

— Это по этой причине не можем запустить начало работы Госбюро расследований?

— Не знаю. Честно — не знаю, но в том, что это связанные вещи, уверен.

— Когда, по вашим прогнозам, ГПУ лишится части своих полномочий?

Кому это нужно? Это неправильно: сужение функций ГПУ и прокурора, как надзорной инстанции, ведет к деградации правовой системы государства. Кто-то должен отвечать за состояние правопорядка, правозаконности в стране. Во всем мире за это отвечает генпрокурор, и не нужно забирать у него эти функции! Наоборот, нужно повысить его ответственность за неисполнение им своих обязанностей, а равно как исполнение своих обязанностей других правоохранительных институций.

— Но в стране, где генпрокурор — политическая фигура, не ведет ли это к узурпации власти?

— Конечно. О том и речь — генпрокурор должен быть независимым! Как это сделать, написали в Декларации о государственном суверенитете в 1991-м. Там четко указано, что генпрокурор — это наивысшая инстанция по надзору за законностью, и что он подчинен и подотчетен только парламенту. О президенте там и вовсе речи нет. А подотчетность президенту поместили в 1996-м, в Конституцию. Это был компромисс между теми, кто хотел принятия демократической Конституции, и теми, кто этого не хотел, — вот ГПУ и отдали президенту. И это наибольшая ошибка за все время независимости.

— Это и есть корень проблемы?

— Да. Наконец докопались.

«ЛУЦЕНКО И КОЛОМОЙСКИЙ ВСТРЕЧАЛИСЬ ЗРЯ»

— Почему Военная прокуратура занимается делами не своей юрисдикции — у нее примерно 50% дел, не связанных с военными преступлениями? А самоубийства военных отдают Нацполиции.

— Факторы разные. Есть закон о подследственности, и в особых случаях генпрокурор может ее изменить. Когда этот «особый случай» наступает, известно только ему. Спросите у Юрия Витальевича, он, может, объяснит. Мне вообще-то очень сложно давать ему оценку. Он также, как я, назначен. Разве что, у меня прав было намного больше. Может, он так видит свою работу.

— Почему Луценко не решился экстрадировать Михаила Саакашвили в Грузию? Запрос-то у ГПУ был, даже несколько.

— Он пожалел грузинскую власть. Если бы Михаил Николозович попал в Грузию, там бы уже к лету была новая революция. Теперь грузины должны свечку поставить нашему генпрокурору за то, что он им не отправил туда Саакашвили, — тот парень весьма быстрый.

— Вы сами часто сталкивались с экстрадиционными запросами?

— Конечно. Экстрадировал десятками.

— Кого?

— Разных людей экстрадировали, полно народу… Спорных моментов, как в этом случае, не помню: я никого и не допускал до споров — делал просто по закону. Не надо думать — если сомневаешься, читай закон.

— Юрий Луценко встретился с Игорем Коломойским в Амстердаме аккурат перед тем, как дело «Приват против бывших акционеров» начало активно слушаться в Высоком суде Лондона. Это можно ли трактовать как переговоры должностного лица с фигурантом?

— Они ведь объяснили, что встреча была случайной, да? При современных средствах связи встречаться вовсе не обязательно. Более того, если бы они хотели о чем-то договориться, им вообще не надо встречаться. Так принято: посылаются переговорщики, как в случае с Александром Онищенко, к которому ездили посланники, и не один. Во-первых, тогда не «светятся» конкретные лица. Во-вторых, переговорщик ни за что не отвечает.

Даже больше. Встречаться лично нельзя. Ведь если встретились, то они уже не смогут помочь друг другу! И эта встреча пользы им не принесла, только вред

— Так зачем тогда встретились?

— Может, действительно случайно. Но это цирк, конечно. Я бы не встречался… Если кто-то засечет, будет беда. А генпрокурор ведь просто так не может ходить по Амстердаму. Он под колпаком. Если едет генпрокурор, то его ведут спецслужбы той страны, в которую он въезжает. Всегда! «Хвост» будет везде, куда бы ты ни пошел, и пока не закроется дверь самолета за чиновником, спецслужбы не уезжают. Не дай бог, что то случится с Генеральным прокурором в чужой стране, эта страна будет нести ответственность. Именно поэтому во встрече Луценко с Коломойским изначально что-то не то. Насколько мне известно, один из них очень осторожный человек. Лезть на рожон не будет…

«САВЧЕНКО — ЭТО НОВАЯ ВЕРА ЗАСУЛИЧ»

— О «деле Савченко». Изначально оно было «делом Рубана», потом подключили депутата — и возник широкий резонанс. Могут ли появиться новые фигуранты, и насколько дело политическое?

— Если правда, что оружие завозилось с территории «ДНР» к нам (а, похоже, это правда). И оно завозилось маркированное, с документами российского изготовителя, то, естественно, они хотели спровоцировать беспорядки. И тем самым заранее сообщали всему миру о том, что это спланировано ФСБ и Путиным. Происхождение оружия всегда свидетельствует о том, какая страна организовала теракт. И действия Савченко были направлены против РФ — раз оружие российское, значит, ноги растут оттуда. Но есть второй аспект. Он касается Савченко как организатора террористической группы.

— Вы верите в то, что интеллектуальная мощь Надежды Савченко и Владимира Рубана могла породить такой амбициозный заговор?

— Я верю в то, что Надежда Савченко — акцентуированная личность. Это человек, который находится на грани здоровья и нездорового состояния, когда идея превалирует над собственной безопасностью. Таковой была Вера Засулич, которая бросила бомбу в царя. Она была признана акцентуированной личностью — подвержена идее и ведома ею. Любым путем, даже ценой своей жизни, сменить строй в стране, — за это когда-то повесили брата Ленина, расстреляли сотни революционеров. Они таким образом видят свой путь — ну что вы сделаете?! Для этого и существует Служба безопасности. Она должна предотвращать эти акты, находить и наказывать таких людей. Что до Савченко, хотела ли она это сделать или только составляла планы, чтобы показать значимость офицерам? На эти вопросы должен ответить следователь. Будем ждать.

— Так подключат ли новых фигурантов?

— Не знаю. Я же дела не видел, там 7 гигабайтов записи — и мы не знаем, что там дальше происходит! Может, там разговоры с половиной парламента. А, может, с агентами ФСБ, которые говорят, что стрелять надо не из автомата, а из пистолета, предварительно забросав гранатами. Мы же этого не знаем! Мы должны увидеть все материалы дела. 

— Насколько правильным был ход Луценко, когда он в Раде раскрыл планы заговорщиков: обрушить купол, добивать из автоматов, попутно перепугав полстраны, а у второй половины вызвав ироничную реакцию?

— Он сообщил то, что было в материалах дела. Не больше и не меньше. Права спрятать это он не имел, иначе никто не дал бы ему возможность задержать и арестовать Савченко. Поверьте мне. Во-вторых, депутаты не разбираются в юриспруденции. В нынешнем парламенте от силы 10 человек юристов – к ним особо никто и не прислушивается. А большинству, голосующему «за», не до Савченко – у него другие проблемы: как сохранить потоки, как быть с президентом, что делать с рейтингами. Ну, никто особо и не изучал доказательства ГПУ.

— Разве это функция Рады? Депутатам «кино» показали, а они нажали на кнопки…

— Их функция, и особенно Регламентного комитета, следить, чтобы не нарушались конституционные права Савченко во время проведения расследования. И во время рассмотрения представления комитет и Рада должны быть уверены, что к ней не применялись незаконные методы следствия, что ее права не нарушили, в ее отношении не проводили следственных действий без согласия Рады. А вот тут — вопрос.

«ДЕЛО ШЕРЕМЕТА» СТАНЕТ НОВЫМ «ДЕЛОМ ГОНГАДЗЕ»

— Принципиально важное дело — убийство Павла Шеремета. ГПУ осуществляет надзор по этому делу. А Алена Притула, как гражданская жена и близкий к Шеремету человек, обратилась к Луценко с тем, чтобы дело расследовалось как теракт. Как считаете, мы итоги когда-нибудь увидим? И кто должен «вести» такие резонансные преступления — СБУ, Нацполиция?

— Любой вопрос принципиален. А убитая Амина Окуева — не принципиально? А взрыв машины Тимура Махаури? Каждый теракт — дело принципа. Жизнь всех людей одинакова.

— Это так. Но Павел Шеремет был символом.

— И журналистом. Когда взрывают или убивают боевика, это можно рассматривать как месть за его военные действия. А когда журналиста — это месть за правду.

— Кто должен расследовать?

— Для меня странно, что вопрос не расследуется, как теракт. Допускаю, они так решили, ибо полагали, что убийство «не посягает на государственные устои». Конечно, это теракт! Когда журналиста убивают таким общественно опасным способом, взрывом, тем самым пытаются запугать других журналистов. И все общество.

— Почему так мало информации имеем об этом деле?

— Предположительно, нам не раскрывают всех подробностей. Но времени прошло достаточно. Мы ж хоть промежуточных ждем!

Бывает так, что результата нет. Ну нет его, и все тут! И ничего не сделаешь.

— А это может быть еще одно «дело Гонгадзе»?

— Хотите сказать, что Пискун должен вернуться, дорасследовать? (смеется. — Авт.) Шучу, конечно. Может. И тогда зависнет надолго.

— К слову, о «деле Гонгадзе». Как и об отравлении Ющенко, деле Чорновила (на днях как раз была годовщина гибели) — их хоть кто-нибудь сейчас расследует?

— Думаю, никто. О них ничего не слышно. Но эти дела не имеют срока давности. Приостановлены, лежат, ждут своего часа. Надеюсь, он настанет. И все вернется на круги своя.

— Родион Киреев, бывший судья Печерского райсуда, теперь числится в реестре адвокатов города Москвы. У них там особая процедура для таких людей? И как он стал адвокатом, гражданином РФ?

— Стал он гражданином. Всем, кем надо. И, кстати, заметьте: врага (личного) Юлии Тимошенко легализовали в России.

— И что, тут есть «двойное дно»?

— Есть. Тимошенко судили россияне (подмигивает. — Авт.), российские спецслужбы. А Родион Киреев работал на ФСБ, прямо в зале украинского суда! (Смеется. — Авт.)

— Ну нашутили тут…

— Конспирологично.

— О грустном. Поразила реакция части общества на трагедию в России. Видел полярные мнения — от сочувствия и вплоть до «никаких слез по поводу детей врага». Этот вопрос о том, как остаться человеком…

— Видел, как же… Знаете, наши политики празднуют пиррову победу. Они победили в нас человечность. Честность. Чувство собственного достоинства. Они, наконец, победили в нас чувство великого народа. Как долго будут политики праздновать эту победу? Надеюсь, недолго. Потому что это античеловечно. А все античеловечное долго не живет. Особенно если это приукрашено высокой национальной идеей. Мне стыдно за украинцев, которые радовались чьей-то смерти. Думаю, их в Украине немного.

«КИНУТЬ» РЕГИОНАЛОВ? НЕ ПО ПОНЯТИЯМ»

— Нынешняя власть подозрительно быстро начала сотрудничать со «злочинной бандой». Шокин — из «старой гвардии», а новый волынский губернатор Александр Савченко и вовсе был замглавы МВД, участвовал в разгоне акций «Украина без Кучмы». У нас что, кадровый голод?

— А почему бы и не сотрудничать с «бывшими»? По губернатору — молодцы, ничего не скажешь, вот как быстро перешли… Дело тут не в кадрах. Скамейка длинная. Но давайте копнем чуть-чуть в историю. 2014 год, февраль. Поднимите голосования в Раде: кто признал Януковича отсутствующим в стране, сколько регионалов проголосовало?

— Они были демотивированы. Был разброд и шатание…

— Нет, а вы посмотрите. Они все сейчас при власти! В парламенте. Кто легитимизировал все законы, которые принимались в 2014–2015 годах? Регионалы. Они голосовали вместе с властью! Они дали ей карт-бланш, и они с нею одно целое. И что ж вы хотите, чтобы произошло? Чтобы их «кинули»? Это не по понятиям, в тяжелое время они поддержали эту власть, и она их не бросает, — это честно, порядочно и правильно.

— Контртезис: люстрация, которая вычистила массу профессионалов из «бывших».

— Даже не знаю, что больше принесло вреда государству… Да, это люстрация, когда увольняют человека, который сделал карьерный рост за счет своего здоровья, личного времени, жизни. А его за это увольняют, и новая власть ему говорит: «Ты сотрудничал со злочинной бандой». Но, подождите, а эта «банда» разве не была избрана народом Украины? Она была незаконной? А человек что, законы нарушил? Раследуйте дело по нему! Почему вы его и его семью лишаете куска хлеба за то, что он честно трудился, стал начотдела или управления? Такого хамства со стороны власти не было ни в одной стране. Везде была люстрация. Но люстрировали либо фашистов, либо коммунистов. По идеологическим, не профессиональным, критериям. И по решению суда.

А как у нас — политики, идеологические остались. Профессионалы ушли… Вот мы и пожинаем плоды. Собираем камни. Немцы строят «Северный поток — 2», азербайджанцы и турки — «Южный поток» мимо нас. А мы где на этом празднике жизни? Сырьевой придаток Восточной Европы? Хорошая земля и красивые помидоры? Я всех поздравляю. Мы из космической страны превратились в провинцию, выращивающую огурцы, помидоры и торгующую проститутками в Европу. Всем мои поздравления.

— Зато на латиницу переходим. Готовы писать «Piskun» в анкетах?

— Зато расшифровывать фамилию интересно: peace — мир с английского, kun — учитель с китайского. Быть учителем мира — неплохая перспектива.

vesti-ukr.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В порядку спостереження.

З усіх претензій, що висуває Порошенку експертне фейсбук-середовище, найбільше мене тішать дві: еврейське походження та робота в уряді Януковича.

Перша. На перевеликий жаль, Порошенко – не єврей. Це видно неозброєним оком. Справжній єврей не терпів би таке гімно в країні, і вже давно навів би лад. Ну і де ви бачили єврея, який відстьобуює півмільйона за відпочинок. Анбелівбл. Вибачте мене,шановні почвѣники, але якби Україною керували євреї, все було б набагато інакше.

Друга претензія часто лунає з вуст політичних опонентів Порошенка, які звинувачують його у безпринципності, забуваючи, що у різні часи в уряді Януковича працювало дуже багато завзятих патріотів України, у т.ч. Анатолій Гриценко і Юрій Луценко, які мають президентські амбіції, а дехто з них навіть має шанси ці амбіції реалізувати. Шлейф Завгара переслідуватиме нас ще довго.

Sergii Ivanov


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Послушайте, как он предупреждал всех перед назначением Луценко на генпрокуЛОЛа!!! И где он тут ошибался? Я мечтаю о том дне, когда в ВР будет 226 таких Парасюков.

Posted by Владимир Заболотный on Dienstag, 20. März 2018

Posted by Владимир Заболотный on Dienstag, 20. März 2018

PS. Особенно мерзко выглядит комментарий вечной шлюхи, Ирочки Геращенко, что:”принципиальность Юрия Луценко поспособствует сломать систему в ГПУ”. ХА ХА ХА. И чтоб больше ни одной Геращенко во власти не было. Мразота.

Владимир Заболотный


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Жизнь элит теперь сосредоточена только на одной дате: 25 ноября. Это день, после которого нельзя объявить досрочные выборы. А значит, и президент будет вести себя иначе, и элиты могут начать “вить веревки” совсем по-другому

Перевыборы: во-первых, это дорого

Начнем с самого простого, а будут ли досрочные выборы? Уже сейчас почти с полной уверенностью можно говорить, что эта идея затухла. Почему? Во-первых, это дорого. Элементарный расчет показывает, что любая партия, которая хочет пройти 5%-ный барьер, должна выложить около $50 млн. Потом через полгода нужно будет потратить еще $30-50 млн на президентскую кампанию (цифра зависит от того, какой результат хочет получить тот или иной политик). И, наконец, через год придется выложить еще $50 млн, чтобы попробовать выиграть перевыборы, которые в этих обстоятельствах выглядят почти неизбежными. Проще говоря, условный Рабинович, Ляшко или Тимошенко должны уже сейчас думать, где достать $130-150 млн на следующие полтора года.

У кого такие деньги есть? Пожалуй, только у трех политсил: БПП, “Оппоблок” и “Батьківщина” (ну и, конечно, у Коломойского). Но пока никто из названных партий не готов тратить такие деньги, разве что, кроме части БПП.

Есть и другой вопрос: “Что будет, если элиты не захотят проводить досрочные выборы?”. Мы уже проходили эту историю в 2009 г., когда Ющенко захотел провести перевыборы, но парламент на это не согласился. Сейчас существует огромнейшая опасность, что ситуация может повториться. И это прекрасно понимают в Администрации президента. Также есть еще одна проблема, о которой осведомлены в окружении президента: досрочные выборы могут вызвать обратную реакцию мажоритарщиков, которые не захотят агитировать за Петра Порошенко. То есть досрочные выборы могут обозлить огромное количество потенциальных вип-агитаторов, которые пообещают поддержку сразу нескольким кандидатам в президенты, но попросту ничего делать не будут.

Перевыборы не нужны почти никому. А значит, их вероятность очень мала. Без поддержки элит выиграть парламентские, а тем более президентские, выборы будет крайне сложно. А потому пока говорить о том, что президент идет ва-банк, не приходится. Для перевыборов нужны форс-мажорные обстоятельства, которые можно создать только искусственно.

С кем остался президент?

Как это ни парадоксально, но, актуализировав тему перевыборов, президент оказался в ситуации, когда все союзники начали ускорять свои центробежные движения. Во-первых, Арсений Яценюк уже официально объявил, что в единую партию не пойдет, а для того, чтобы “отрезать” пути к отступлению, публично заявил об этом на заседании фракции. При этом Яценюк пообещал поддержать Порошенко в президентской кампании.

Очень примечательно и то, что с этим отказом совпал по времени фильм канала “1+1” “Украина: сто дней над пропастью”, который можно расценивать и как просто великолепный документальный фильм, и как начало кампании по исправлению имиджа “Народного фронта”. Фильм построен на том, что если бы не Турчинов, Аваков, Коломойский и Яценюк, то страны просто не было бы. Проще говоря, все выглядит так, что НФ начал активную фазу по отбеливанию и “выходу из тени”. И суть первой фазы этого отбеливания состоит в простой формуле: “Мы пожертвовали рейтингом ради того, чтобы все мы жили в Украине”. Насколько эта тактика сработает, пока неясно, но начало получилось очень качественным.

Владимир Гройсман также отказался входить в единую партию, хотя и пообещал публично поддержать Порошенко в президентской гонке. Генпрокурор Юрий Луценко готов войти в единую партию и занять место Гройсмана. Но есть два маленьких “но”: он не готов к досрочным выборам, что бы там не говорил его соратник Александр Третьяков о выходе из коалиции группы из двадцати нардепов. Второе “но” – он хочет начать избирательную кампанию с кресла премьера, а это почти нереально в нынешних раскладах в украинском парламенте. Поэтому он остается на своей нынешней должности.

Арсен Аваков играет собственную игру и никогда не был апологетом вхождения в единую партию с президентом. Кулуарные слухи о его переговорах с Тимошенко все больше обрастают какими-то обрывками полудостоверной информации, но в любом случае он понимает, что должность министра внутренних дел на выборах становится одним из ключевых элементов избирательной кампании для всех участников процесса. Многие эксперты ошибочно говорят об электоральных амбициях Авакова. На самом деле он давно уже является серым кардиналом, которому достаточно влиять на ключевых игроков, а не на депутатскую массовку. Именно с этой точки зрения необходимо рассматривать все его действия. И именно этой игре подчинены все его отношения с президентом.

Виталий Кличко подписал понятийное соглашение с Порошенко о том, что в будущей партии у него будет треть депутатов, и это уже третье или четвертое понятийное соглашение между ними. Кличко принял решение тянуть время и пока согласился с тем, что в президенты он не идет. В будущем все может измениться, но сегодня его ближайшее окружение считает, что ему нужно сидеть в Киеве и зарабатывать политические дивиденды именно здесь (окружению это более чем выгодно не только в политическом смысле). Ну а о том, как он пойдет на выборы парламентские, не знает даже сам Кличко. Поэтому пока он соглашается со своими теоретическими тридцатью процентами, хотя и не может гарантировать, что через полгода все не изменится.

У президента, безусловно, есть еще Кононенко, Березенко и прочие, но по большому счету это просто БПП. И пока не ясно, будет ли в этом новом-старом БПП присутствовать Кличко.

Регионы просят информации

Будущие кампании невозможно проводить без региональных элит. И здесь мы сталкиваемся с уникальной ситуацией: впервые за все 25 лет региональные элиты не получают никаких внятных сигналов из Киева. Конечно, из Администрации президента они получают какие-то распоряжения о том, что надо составить паспорт округов, назвать каких-то кандидатов, но по-настоящему к губернаторам относятся в лучшем случае как к “передастам”. Им никто не объясняет, что их ждет, их не собирают для идеологической накачки и в конце концов им просто не звонят с задушевными беседами. Все происходит наоборот – губернаторы под любым благовидным предлогом едут в Киев, чтобы по крупицам собрать информацию. Потом этот “испорченный телефон” возвращается в свой регион и рассказывает в своем узком кругу (зачастую не особо интеллектуальном) услышанную информацию, — и так рождаются самые нелепые слухи. Помноженные на то обстоятельство, что губернаторы уже давно не располагают полнотой власти в своих вотчинах.

В целом уже сейчас можно говорить о том, что на этих выборах губернаторы, которые всегда были основой всех избирательных кампаний, будут играть роль статистов. Кампания 2014 г. играет злую шутку с Администрацией президента. Тогда губернаторы и вправду были не то что слабы, а просто ритуальными фигурами. И тогда их роль отыграли региональные князьки, которые и стали локомотивами на местах, а потом депутатами-мажоритарщиками. За четыре года ничего не изменилось. Была создана такая модель управления, при которой губернатор перестал быть первым человеком в области. Чаще всего он не выходит за рамки определенных влияний на какие-то объединенные территориальные общины. Во всем остальном он играет роль такого себе надувателя щек.

Уже неоднократно говорилось о том, что пресловутой вертикали власти нет. Сейчас, безусловно, будут сделаны попытки поменять несколько губернаторов, но это ничего не решает по одной простой причине: в АП почему-то сочли, что на выборах губернаторы не нужны. А это начало развала той системы “государевых глаз”, которую в свое время выстроил Кучма и которая эффективно работала много лет.

Так называемая “стратегическая семерка” или теперь уже “девятка”, пока даже не соизволила опуститься до уровня регионов. Это еще не критично, но время уже начинает работать против небожителей: люди на местах стали жить слухами, и им хочется как-то выпустить пар, начав получать четкие указания. Попросту говоря, региональные князьки готовы предавать своих сюзеренов в силу отсутствия элементарной коммуникации.

Кто даст админресурс?

На сегодняшний день админресурса общегосударственного уровня нет ни у кого. Децентрализация дошла и сюда. Ни силовики, ни губернаторы, как уже выше было сказано, не работают на одну вертикаль. Но все же можно выделить три главнейших элемента, которые способны сформировать админресурс, если, конечно, захотят.

Влиятельные мэры, милиоционеры и улица – вот три кита, на которых будет держаться админресурс образца 2019 г. Однако, во всяком случае, пока очень часто мэр находится в конфликте с главным полицейским, а тот, в свою очередь, в полной дискоординации с “народным дружинником”.

Может ли кто-то один воспользоваться этой триадой в общенациональном масштабе? Пока это вопрос риторический, но опыт подсказывает, что до первого тура президентских выборов это вряд ли произойдет.

Сейчас полиция еще не включилась в предвыборный процесс, а мэры не понимают, на кого им ставить (улица же пока только набирает сторонников в свои ряды, она еще не готова к серьезным играм). На сегодняшний день вся эта триада даже не приступила к “тренировкам”, но уже через три-шесть месяцев мы увидим первые альянсы (мезальянсы) по построению админресурса. Хотя говорить о том, что кто-то сможет выстроить единую вертикаль по всей стране, пока можно с очень большой натяжкой. Зато с огромной долей уверенности можно предположить, что в первом туре президентских выборов не будет никакой единой вертикали. А во второй тур выйдет тот, кто сможет собрать максимальное количество осколков вышеупомянутой триады (мэры, полиция, улица).

Все решат предатели

Голосование во втором туре президентских выборов у нас всегда происходит по одной схеме: все решают предатели. В 1994 г. Леонид Кравчук проиграл потому, что несколько руководителей южных регионов дали команду расслабиться и не обращать внимания на определенные вещи. В 1999 г. победа Кучмы была предрешена благодаря предательству внутри “каневской четверки”. В 2004-м Янукович проиграл благодаря не только Майдану, но и тому, что Кучма не захотел занимать жесткую позицию. В 2010-м Янукович победил только благодаря Ющенко, который стал вождем “протывсихив”. Второй тур 2019 г. может стать великим праздником и даже торжеством предателей. Уже сейчас носители админресурса не скрывают, что вначале будут работать всех одновременно, а поставят на того, кто будет иметь наилучшие шансы выиграть во втором туре. Впрочем, это не так уж и плохо: во всяком случае, в первом туре может быть сохранена интрига и конкурентность.

dsnews.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Слова Луценка про доступність відпочинку на Сейшелах для середнього класу варто перетворити на виборчий слоган. Про це у Twitter заявив Майкл Карпентер, колишній заступник помічника глави Пентагону з питань України та Євразії в адміністрації Барака Обами, а нині директор аналітичного Центру Байдена при Пенсильванському університеті.

Генеральний прокурор України Юрій Луценко каже, що відпочинок на курорті “Four Seasons” на Сейшельських островах є “чимось, що собі може дозволити типовий українець середнього класу”. Це може стати прекрасним виборчим слоганом

Раніше програма “Схеми”, спільний проект Радіо Свобода і телеканалу “UA:Перший” повідомили, що зимова відпустка родини генпрокурора Юрія Луценка на Сейшелах коштувала щонайменше 52 тисячі євро.

У відповідь, як повідомляє “Українська правда”, генеральний прокурор запевнив що його родина має достатні та задекларовані фінансові ресурси для відпочинку на Сейшельських островах. Луценко також заявив, що коштовна мандрівка стала можливою завдяки подарунку сина, який буцімто відклав власний “медовий місяць” з дружиною та подарував батькам відпочинок у теплих краях до 30-річчя спільного життя.

Луценко у коментарі “Радіо Свобода” в Брюсселі також назвав відпочинок «не надмірним» і таким, «що собі дозволяє середній клас».

Саме ці слова Луценка не лишив без уваги колишній високопосадовець уряду США.

“Генеральний прокурор України Юрій Луценко каже, що відпочинок на курорті “Four Seasons” на Сейшельських островах є “чимось, що собі може дозволити типовий українець середнього класу”. Це може стати прекрасним виборчим слоганом”, – твітує Карпентер.

Інший коментатор, Алекс Кокчаров, експерт з оцінки ризиків в аналітичний компанії IHS Markit у Лондоні, назвав Луценка “відірваним від реальності”.

“Диву даєшся, наскільки ці люди відірвані від реальності”, – твітує Кокчаров з приводу слів Луценка про можливості українського середнього класу.

Коментатори оцінили і слова Луценка про те, що саме подарунок від сина зробив можливою коштовну мандрівку.

“Ну хіба не диво, яких успіхів у цій частині світу досягають сини та доньки впливових політиків. Ці успіхи неспівмірні із тим, що могла би дати звичайна сумлінна праця та бізнес-інстинкти. І чого б це так відбувалось?”, – твітує Ерік Карл Гонц, менеджер програм Євразії у Center for International Private Enterprise (США).

“Звичайна середня заробітна платня на рік у Києві, а це найбільша в Україні, приблизно $3700. Тож звичайному киянину знадобиться 17 років, щоб відкласти гроші на такий відпочинок для “середнього класу”, – також відзначив Гонц.

Майкл Карпентер є одним із найактивніших коментаторів поточних подій в Україні. У січні він заявив, що наступник кроком на підтримку України – після надання адміністрацією Трампа протитанкової зброї Києву – могло б стати створення Заходом інвестиційного фонду із західним менеджментом, як інструмент для підтримки глибших антикорупційних реформ.

Для роботи інвестиційного фонду, за оцінками Карпентера, потрібно 6 мільярдів доларів щорічно – достатньо невибагливо в порівнянні з 378 мільярдами доларів, що є в Європейському фонді стратегічних інвестицій.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Високий суд Лондона арештував активи Ігоря Коломойського по всьому світу. Це може вплинути на підтримуваних ним політиків і поставити під удар інших українських олігархів. Серед наслідків називають війну «ешелонів компромату», яким володіє Коломойський

Виконавчий директор «Центру протидії корупції» Дар’я Каленюк прогнозує початок багатьох судових процесів у різних юрисдикціях, у тому числі в Україні. Результат залежатиме від зібраної доказової бази – зокрема, від результатів аудиту компанії Kroll, доступ до якого зараз, за інформацією експерта, отримала Генеральна прокуратура, повідомляють Патріоти Україниз посиланням на Радіо Свобода.

«Знаєте, я не вірю у випадковості. Я не вірю, що зустріч Коломойського і Луценка відбулася випадково в Амстердамі за кілька днів до цього рішення суду і за кілька днів до доступу ГПУ до матеріалів звіту компанії Kroll. Мені видається, що Коломойський намагався попередити такий результат, попередити таке рішення суду і попередити активність державних органів», – каже вона.

Генпрокурор Юрій Луценко, у свою чергу, заявив, що жодних виїмок документів у Kroll їхнє відомство не здійснювало.

Політичний проект «Укроп» може опинитись під величезним тиском – Таран

Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тукаприпустив у своєму дописі у Facebook, що Україну тепер може очікувати війна компроматів.

«Радіти, на мою думку, не варто: неконтрольоване користування таким «ешелоном» може призвести до такого вибуху, який здатен взагалі зруйнувати державний устрій», – написав він.

Водночас, до остаточного рішення суду важко оцінювати реальні наслідки нинішньої ситуації для Коломойського як політичної фігури та інших політиків, так чи інакше з ним пов’язаних, вважає політичний експерт Сергій Таран.

«Політичний проект «Укроп», який підтримує Коломойський, опиняється під колосальним тиском, тому що, якщо ми маємо британський суд, а не український суд, який говорить про можливу участь Коломойського в незаконних схемах, уже важко буде доводити, що проблеми із законом у Коломойського – це інтриги нинішньої влади. Але якщо суд стане на бік Коломойського, то в цій ситуації, звичайно, все повернеться не тільки на попередні позиції, а навпаки, ще дасть ще більше впевненості Коломойському говорити, що негативне навколо нього є інсинуаціями української влади», – зауважує він.

Тим часом, на думку політолога Віктора Небоженка, українська влада, зокрема і президент Петро Порошенко, – навпаки, можуть намагатися «пом’якшити удар» по Коломойському.

«Я думаю, це буде спільна робота. При всіх негативах, при всіх складних стосунках між Порошенком і Коломойським, класовий характер загрози рішення Лондонського суду для них, звісно, важливіший, ніж міжособистісні конфлікти», – зазначає він у коментарі Радіо Свобода.

Арешт активів цього бізнесмена по всьому світу є небезпечним для всіх українських олігархів, бо показує: недоторканних бізнесів не існує, переконаний Небоженко.

Міністерство фінансів України та Національний банк, тим часом, привітали початок судового процесу в Лондоні щодо колишніх керівників та акціонерів «Приватбанку», який опинився на межі неплатоспроможності в грудні 2016 року і через це був націоналізований.

Колишнє керівництво банку підозрюють у тому, що воно виводило із банку кошти через надання сумнівних кредитів фірмам-бульбашкам. Ігор Коломойський це заперечував, і також, у свою чергу, подав до суду низку позовів, направлених проти уряду, НБУ та «Приватбанку».


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Украинский политолог Вадим Карасев в эксклюзивном интервью журналу Persona.Top рассказал, почему уличный политик Михеил Саакашвили будет главной интригой на президентских выборах 2019 года.

Почему на него не одели электронный браслет, берет ли он деньги у олигархов? И не менее интересное – почему Петр Порошенко уже не «барыга», а Юрий Луценко – не полный идиот?

– Ваше мнение, почему судья не направила Михеила Саакашвили под арест с ношением электронного браслета? Потому что так ей приказали в Администрации президента, которой в свою очередь указали это сделать кураторы в США? Или же это долгожданный результат судебной реформы?

– Вопрос не связан с «сигналами» с западных посольств или же президентской администрации. Как и не связано это с тем, что наша судебная система уже стала независимой и способной отправлять справедливое правосудие.

На решение судьи повлиял комплекс – плохая работа прокуроров, отсутствие серьезных доказательств и намного профессиональнее защита адвокатов, в сравнении с обвинением. Также в самом судебном заседании принимали участие народные депутаты, лидеры оппозиции, которые заявили о взятии Саакашвили на поруки. Не отбрасываем еще и фактор улицы – решение ожидали сторонники Саакашвили, представители политических партий, который нельзя проигнорировать в украинских условиях.

Важно не удариться в другую крайность – что, мол, все протестные акции, вся оппозиция, и сам Саакашвили – куплены

– Давление улицы – это правильно?

– Когда меня спросят: а что лучше – давление на суд со стороны власти, телефонное право, либо давление улицы, если она действует в рамках закона, без радикальных перехлестов? Я выберу улицу!..

Когда же в Украине будет действовать верховенство права, то тогда давление улицы перестанет быть необходимым.

Да, и судья не слишком рисковала. Это не освобождение от следствия и дальнейшего рассмотрения дела Саакашвили по сути. Он был отпущен без меры пресечения. Но ведь следствие продолжается!

Фото – Inpress

К Юлии Владимировне, судя по ее президентскому рейтингу, власть и так плывет в руки

– Власть проиграла?

– Здесь двоякая ситуация. С одной стороны – проигрыш. С другой – плюс.

Потому что, если бы Саакашвили был арестован в зале суда, то это радикализовало бы протест. Он стал бы истинным борцом против режима «барыг», жертвой политических репрессий, что ему и его сторонникам только на руку. Кроме того, домашний арест не мешал бы организовывать протесты в качестве политического лидера.

Выиграл и имидж страны, дескать, процессуальные нормы в Украине работают…

А если учесть, что в этот день проходил открытый судебный процесс по заочному осуждению Виктора Януковича, это укладывается в оптимистические ожидания от проводимой в стране судебной реформы.

Представители оппозиции, имея и так неплохие шансы, ждут выборов

– В эфире «112-го» украинский журналист Дмитрий Гордон заявил, что, скорее всего, Михеил Саакашвили получает деньги от политических спонсоров. Кто может финансировать Саакашвили?  Коломойский может? Кто еще?

– Вы от меня требуете, как когда-то говорил Путин, явки, пароли. Кто и сколько – точно не знаю (смеется – Ред.). Но ежу понятно, что выборы –занятие недешевое.

В Украине функционирует серый монетарный рынок электоральных услуг, в том числе и протестных – людей организовывать, подвозить, кормить, закупать палатки, платить суточные, командировочные. Это все складывается в достаточно внушительную цифру…

Но, констатируя этот факт, важно не удариться в другую крайность – что, мол, все протестные акции, вся оппозиция, и сам Саакашвили – куплены.

Это не так. Повторюсь, чтобы искренние порывы униженных и оскорбленных, как у Достоевского, не ушли в песок, для организации протестов нужны финансы. Важнее всего то, что массовый протест нельзя купить – всех не купишь…

Фото – politnavigator

Думаю, что у Саакашвили сработал механизм самозензуры как раз в ключе опасности быть причисленным к лику предателей Украины

Тем более, что Саакашвили – как раз тот политик, который не нацелен на бизнес, для него быть тараном – самоцель. Он отчетливо понимает, что излишние бизнес связи, финансовые обязательства – это обременительные вещи для политика, которые не дают ему летать на необходимых высотах. Его соратники, помощники, конечно же, финансируются, и эти деньги используются для организации массовых протестов. А учитывая то, что этот рынок в Украине достаточно объемный, и есть крупные игроки на нем со стороны олигархов, которые кладут в разные корзины свой монетарный ресурс, не исключаю, что они дают деньги и движению Саакашвили.

Уверен, если бы компромат на Саакашвили предоставило НАБУ, то доверия было бы больше

– Почему влиятельные политические силы в Украине очень осторожно поддерживают Михеила Саакашвили? Что в нем есть такое, что отторгает? А так и есть, потому что его рейтинг составляет от 1 до 3%…

– Когда начинается шторм, электоральные рейтинги не совсем поспевают за сейсмическими изменениями. Уже сейчас, уверен, поддержка его движения намного больше, чем была на начало осени.

Оппозиционные политики, которые поддерживают Саакашвили, понимают законы жанра, вернее, ключевой оппозиционный канон. Если будешь слишком активно поддерживать политика, он может стать безусловным лидером, а ты окажешься на вторых ролях.

Не думаю, что Деревянко, Лещенко, Соболев – это главные коррупционеры страны…

Тем более в условиях уличной стихии, где у приезжего грузинского реформатора сегодня равных нет. В этом ключе Юлия Тимошенко очень грамотно поступила, уступив ему политическую улицу, понимая, что возвращаться туда ей нет смысла. К Юлии Владимировне, судя по ее президентскому рейтингу, власть и так плывет в руки. Так вот, ее задача – помогать Михеилу Николозовичу, но не подыгрывать, не быть у него бэк-вокалом. Еще и потому, что дважды экс-президент Грузии – человек не командный, явно не сторонник хоровых политических пений, а претендующий на исключительное соло. Поэтому Юлия Тимошенко, и Андрей Садовый, и Анатолий Гриценко в его поддержке действовали очень осторожно, кроме молодых политиков, таких, как Юрий Деревянко, кто связал свою политическую судьбу исключительно с Саакашвили.

К слову, лидеру движения «Рух новых сил» на «львовской вечере» оппозиционерами Тимошенко, Садовым, Гриценко был предложен коллективный план новой революции. Находясь, видимо, тогда в эйфории от триумфального прорыва границы тот отказался. Посчитал, что один сможет таранить режим.

Конечно, мы не должны забывать, что у этого политика нет возможности претендовать на выборные должности – по Конституции в ближайшие десять лет президентом он не сможет стать, и быть избранным в парламент тоже. Поэтому его единственная стихия – это уличная политика.

Представители оппозиции тем временем, имея и так неплохие шансы, ждут выборов. Кроме того, оппозиционерам сегодня нужно быть очень осмотрительными, потому что они ведут борьбу против власти в условиях войны, когда рискуешь подставиться под обвинения в пособничестве врагу и быть причисленным к пятой колонне.

– Почему у грузино-украинского политика резко изменилась риторика? Почему он объявил о готовности сесть за стол переговоров, чтобы избавиться от олигархов, с действующим президентом Петром Порошенко, которого еще вчера называл главным «барыгой»?.. 

– Думаю, что у Саакашвили сработал механизм самозензуры как раз в ключе опасности быть причисленным к лику предателей Украины. Заметьте, он тут же (на воскресном вече 17 декабря) много говорил о личном враге Владимире Путине. И действительно, меньше о том, что главный «барыга» – это Петр Порошенко, что именно он играет на руку внешнему врагу, но и что есть еще другие олигархи – Медведчук и Ахметов. Наверняка понял, что можно нарушить меру допустимого, заиграться.

А вот здесь-таки могли поработать западные посольства в Киеве – чтобы наблюдаемый протестный виток не привел к политическому коллапсу.

Выход из берегов и отсутствие оппозиционной самоцензуры может угрожать не только власти «барыг», но и государственности. В условиях нынешней Украины эта грань очень тонкая, в отличие от стабильных демократических государств. Несмотря на то, что, например, в Германии два месяца нет правительства, государственный аппарат функционирует – бундестаг, муниципалитеты. Отсутствие правящей коалиции не несет угрозу государственности. Одно дело раскол в политике, другое дело – в государстве… Очевидно, что новыми заявлениями Саакашвили показывает, что он не такой уже и сумасброд, каким его норовят представить недруги и что его политическая борьба не выходит за красные линии.

Самой важной задачей действующего президента является не допустить Юлию Владимировну во второй тур

– Скажите, а пленки-то настоящие? Получал ли Северион Дангадзе деньги для своего патрона? На что рассчитывал Луценко с Порошенко, подсовывая обществу заведомо ложный компромат, если он ложный? Можно ли назвать этих топ-политиков полными идиотами?

– Конечно, нет…  Хотя некоторые украинские политики и живут в своих идиомах, купаются в своей риторике, которые не всегда коррелируются с реальностью.  К стати, слово «идиот» походит от слова «идиома» – это человек, который живет в собственных идиомах, оторванных от жизни.

По поводу пленок… Есть технические, а есть политические составляющие. Для того, чтобы доказать аутентичность таких технических вещей, как аудиофайл, важно, кто политический носитель этих доказательств. Если ему доверяют, то и поверят в аутентичность аудиофайлов даже без технической экспертизы.  Уверен, если бы компромат на Саакашвили предоставило НАБУ, то доверия было бы больше. Но ведь Юрий Луценко действовал не только как генеральный прокурор, но и как член команды Порошенко. Таков закон – если вам не доверяют, то не получится провести даже очень важные реформы.

Ложность или правдивость пленок в данном случае должна доказать зарубежная экспертиза – Скотленд-Ярд, ФБР. И тогда все станет на свои места.  Либо это заведомая ложь, в чем я сомневаюсь, так как нет дыма без огня. А может, это разработка спецслужбы северной страны…

Выиграет и тот, кого поддержит Саакашвили как лидер уличной оппозиции

– Давайте поговорим об окружении Михеила Саакашвили и участниках акции «Народный импичмент». Юрий Деревянко подозревается ГПУ в неуплате налогов, участии в хищении средств из бюджета. Сергей Лещенко вляпался в коррупционный скандал с покупкой очень дорогой недвижимости. Даже Егор Соболев записал в своей декларации покупку дома годом раньше – не в период его каденции, при этом рассказывает на телевидении, что живет на свою одну зарплату, а также за счет жены.  Биография Семена Семенченко полнится нечистыми пятнами. Анализируя этих оппозиционных деятелей, я хочу подчеркнуть, что нынешняя власть – антинародная, вороватая и обнаглевшая. Могут ли и в оппозиции находится не запятнавшие себя люди? 

– Не думаю, что Деревянко, Лещенко, Соболев – это главные коррупционеры страны… Есть персонажи более крупного калибра. Да и все эти вещи по ним не срабатывают. Если б это было в Германии, а подозрения были доказаны, это б сработало. Учитывая целую галерею крупных коррупционеров в нашем обществе, данные обвинения смотрятся как искажение оптики. В Украине нет чистых политиков – у каждого найдется скелет в шкафу, который в политических целях всегда можно вывернуть наружу.

Граждане видят терпимость той же Генпрокуратуры к некоторым гранд-коррупционерам. Понятно, что это, наоборот, формирует из этих персонажей жертв репрессивного режима, подпитывает к ним интерес, усиливает их влияние. По закону политической иронии, такими заявлениями против оппозиционеров, которых боится власть и пытается любыми способами дискредитировать, их только укрепляют.

– Давайте подвергнем анализу рейтинги вероятных кандидатов в президенты. У кого может выиграть Петр Алексеевич во втором туре?

–  Рейтинг президента уже сильно падать не будет – это в принципе предел, его нынешние 15%. У него есть ядро сторонников, которое вряд ли будет размыто в период до весны 2019 года.  Подымется ли он вверх – это вопрос. Как и у Юлии Тимошенко. Это невысокие рейтинги, поэтому много неопределившихся, и это первая цель технологов, чтобы резко усилить их позиции на официальном старте президентской кампании.

Понятно, что эти выборы будут двухтуровые. В любом случае действующий президент выходит во второй тур.  Главный вопрос – кто будет спарринг-партнером.  Это должен быть заведомо худший, в сравнении с президентом, кандидат.  Кто подходит на эту роль? Юлия Тимошенко – нет. Юрий Бойко – нет, так как восток Украины может преподнести более чем серьезный электоральный сюрприз. Даже Ляшко может быть опасным для Петра Порошенко партнером.  Может, им будет Вадим Рабинович… Что касается Вакарчука, Сытника, Холодницкого, то это похоже на такую себе пристрелку, я не думаю, что они готовы для президентской борьбы.  Правда и то, что в ближайшее время из их бело-глянцевых биографий начнут выковыривать темные стороны и бить по ним из крупнокалиберных орудий.

Если говорить о прогнозе, то шансы имеют на победу Порошенко и Тимошенко.

Самой важной задачей действующего президента является не допустить Юлию Владимировну во второй тур.  Выиграет и тот, кого поддержит Саакашвили как лидер уличной оппозиции. Это тоже нужно учитывать. Он очень важный игрок в предстоящих президентских выборах. Поэтому Порошенко в итоге захотел от него избавиться.  Потому что понимает, что если Саакашвили будет продолжать свою уличную оппозиционную деятельность, которая будет прирастать активностью, то он может поддержать не президента во втором туре, а его соперника. Вот место Саакашвили в интриге будущих президентских выборов.

Автор: Артем Фляжников

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ну, добре, президент США Трамп і глава Держдепу США Тіллерсон нічого не можуть зробити проти північнокорейських ракет, здатних нести ядерний заряд і долетіти до Вашинґтона.

Це приклад асиметричної проксі-війни, яку веде Росія чужими руками і на чужій території проти США. Тут все зрозуміло. Але викликає здивування, що Держдеп США так і не зміг організувати оборону Америки проти масованої російської кібератаки. Америка виявилася безсилою проти кібервійни Кремля проти США. Далі більше. Зараз Держдеп США так і не зумів нейтралізувати рішення Кремля про оголошення всіх прозахідних ЗМІ та НДО іноземними агентами в Росії.

І раптом наступний оглушливий удар Держдеп США отримав з Києва. Виявляється, що глава ГПУ України Луценко звинуватив співробітників ФБР, які працюють в Україні в рамках програми боротьби з елітною корупцією, в незаконній діяльності. Американці здивовані такою поведінкою дуету Луценко-Порошенко. Якби президент-утікач Янукович тоді знав, що через кілька років невинно засуджений Луценко стане затятим антиамериканцем, він би скасував йому половину терміну в колонії. Але хто тоді знав, яку еволюцію пройде Луценко, який зараз ненавидить ФБР США, що допомагає нашій країні, більше, ніж українських корупціонерів. Але Луценко домігся свого – Держдеп США в шоці. Такого нахабства Вашинґтон давно не чув з часів заяв Фіделя Кастро і венесуельських лідерів. На жаль, Україна показала несподіваний приклад «емоційного антиамериканізму». Ви тільки уявіть собі: президент Порошенко – новий Фідель Кастро, а Луценко – український Че Гевара.

Москва з великим інтересом стежить за тим, що відбувається в Україні. Напевно, президент Путін висловлює почуття «глибокого задоволення» через події в Києві. Він недооцінив готовність Порошенка-Луценка, в ім’я захисту своїх інтересів, чинити опір американцям. Розгром прозахідних антикорупційних органів НАБУ і САП руками самих українців (АП, ГПУ, СБУ) – про це Кремлю можна було тільки мріяти. А штурм квартири і брутальне затримання політичного противника президента Порошенка Саакашвілі – ворога Кремля – в день, коли у Вашинґтоні терпляче, але марно чекали ключового борця з елітною корупцією в Україні – генпрокурора Луценка, є справжнім подарунком Києва президенту Путіну під Новий рік.

Виктор Небоженко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Чи дійсно є «перемогою» Генпрокуратури спецконфіскація так званих «коштів Януковича» в сумі 1,5 млрд. доларів США, за рішенням Краматорського міського суду Донецької області, та 200 млн. доларів США, за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси? Чи це, навпаки, являється проявом авантюризму і свавілля нинішніх правоохоронців та суду? Чи, все ж таки, це лише піар-акція політичного гравця, а нині – Генпрокурора Ю. Луценка? І насамкінець: якими наслідками для держави може обернутись в майбутньому така «діяльність» Генеральної прокуратури і названих судів по «спецконфіскації» чужого майна?

На всі ці питання я намагатимусь дати відповіді у своєму розгорнутому аналізі.

Дійсно, справжньою сенсацією в ЗМІ виглядали і до сьогоднішнього дня сприймаються заяви прес-служби Генеральної прокуратури України і прес-конференції її нинішнього очільника Ю.Луценко, які підкріплюються його особистими відвідуваннями одного із банків та того ж Держказначейства з приводу підтвердження факту одержання державою конфіскованих за рішенням названого суду коштів і цінних паперів на загальну суму 1,5 млрд. доларів США, які, начебто, належали Віктору Януковичу, колишньому Президенту України.

В продовження цих «переможних» заяв тим же Ю. Луценком пізніше була оприлюднена і інформація про наступну «спецконфіскацію» вже 200 млн. доларів США, які також, начебто, належали Президенту-втікачу, але чомусь вже рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси. Звертаю Вашу увагу, що обидва ці судові рішення були на вимогу ГПУ засекречені, а тому і відсутні у Єдиному реєстрі судових рішень.

Звичайно, що такі здобутки правоохоронних органів можуть викликати лише схвалення, якщо було доведено, що  ці кошти дійсно викрадені із Державного бюджету, а тому і  повинні бути повернуті народу України і таким чином допомогти відновити як справедливість, так і забезпечити невідворотнє покарання для злочинців.

Разом з тим, у мене особисто ця історія викликає недовіру і скептицизм. Поясню чому.

Перше. Здивувало те, що конфісковані таким способом кошти, начебто, належали Януковичу-втікачу, в той час як кримінальні провадження (я маю на увазі обвинувальні акти) за його обвинуваченням у створенні злочинної організації і розкраданні державного майна (взяти хоча б епізоди заволодіння резиденцією Межигір’я і майновим комплексом Сухолуччя) до суду ще не направлені, в тому числі і в порядку заочного судочинства. Тому і незрозуміло для багатьох юристів, як можна конфіскувати належне Януковичу майно в іншому кримінальному провадженні, в якому останній участі не приймав.

Друге. Ще більше подиву у мене викликало прийняття такого рішення далеким від Києва по територіальності Краматорським міським судом Донецької області – з приводу 1,5 млрд. доларів США, а другої суми — в 200 млн. доларів США – Соснівським районним судом м. Черкаси. Якщо виходити з того,  що на сьогодні військова прокуратура може розслідувати будь-які кримінальні провадження, тобто не обов’язково про злочини у військовій сфері (що не тільки у мене одного викликає обґрунтовані сумніви у дотриманні правил підслідності, оскільки згідно Наказу ГПУ від 29 серпня 2014 року «Про особливості діяльності військових прокуратур» військова прокуратура не повинна розслідувати такі правопорушення), то зрозуміло звідки могла взятись така підсудність першої справи (це в тому випадку, якщо назване кримінальне провадження розслідувала, наприклад, військова прокуратура сил АТО). А  ось щодо іншого провадження, за яким була застосована спецконфіскація вже 200 млн. доларів США і які теж, начебто, належали тому ж Януковичу, то  для мене це взагалі загадка, як така справа могла слухатись в м. Черкаси?!

Третє. Ще більше мене насторожила інформація в ЗМІ про  те, що об’явились (чи вони були і раніше, але їх ні до розслідування, ні до цього судового процесу не залучали) справжні нинішні власники цих коштів (саме 1,5 млрд. доларів США) і навіть намагались реалізувати своє право на оскарження прийнятого названим судом рішення про  цю так звану «спецконфіскацію», але їм в цьому було відмовлено. Якщо такі особи існують і намагались отримати право на доступ до правосуддя, але їх такої можливості позбавили, то прокурор і суд повинні розуміти, що позбавлення можливостей зацікавлених осіб оскаржити вказане судове рішення буде беззаперечною підставою для визнання його  в майбутньому таким, яке прийняте з порушенням права на справедливий суд.

Четверте. Ще більш критичним у всій цій поведінці Генпрокуратури було прийняття нічим не передбаченого рішення про засекречення названих двох вироків судів про спецконфіскацію 1,5 млрд. і 200 млн. доларів США. Це була для мене дійсно «дивина», оскільки Конституція і КПК України передбачають дотримання основних засад кримінального провадження як верховенство права, недоторканність права власності, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, правосуддя, забезпечення права оскарження процесуальних рішень, гласність і відкритість судового провадження і т.д.  А головне, що судові рішення, ухвалені у відкритому судовому засіданні, повинні проголошуватись прилюдно. І навіть якщо в цій справі  і була інформація, яка охороняється законом (в чому я глибоко сумніваюсь), то лише вона могла бути не оприлюднена, а саме рішення суду підлягало оголошенню,  і, тим більше, мало бути розміщене протягом 1 доби у відповідному Реєстрі судових рішень. Це вимога закону. Тому, цілком закономірним було звернення тієї ж міжнародної організації Тransparency International до суду про визнання таких дій ГПУ (військової прокуратури) незаконними щодо заборони внесення до Єдиного реєстру судових рішень названого вище вироку Краматорського міського суду Донецької області.  І я схиляюсь до того, що їхня скарга буде судом  задоволена, якщо не в першій інстанції, то вищестоящими судами обов’язково!

П’яте. Саме в цю піар-концепцію про чергові «здобутки» Генпрокуратури вписується і послідуюча за цими подіями чергова «сенсація», оприлюднена знову ж таки ГПУ, про виявлення в одному із іноземних банків більше ніж півтони золота, яке теж, начебто, належало тому ж Януковичу. Але, щось в цій «новині» в подальшому пішло не так, бо Генпрокуратура цю «сенсацію» чомусь не стала надалі «роздмухувати» і піар-хід з цього приводу був призупинений.

І таких сумнівів щодо наведеної вище події  я міг би привести безліч, але мене сьогодні більше хвилює нинішній стан дотримання законності  в діяльності наших органів досудового розслідування, прокурорів і суддів та передчуття в майбутньому негативних наслідків від такого, вибачте, відвертого беззаконня. Все це дає мені достатні підстави  вважати, що ці дії  і рішення Генпрокуратури, в цілому, і військової прокуратури, зокрема, а також названих судів будуть в подальшому визнані незаконними (чи національними вищестоящими судами, чи тим же Європейським судом з прав людини)!  В такому випадку Україні прийдеться повернути власникам не тільки конфісковані кошти, а і відшкодування із Державного бюджету заподіяну їм матеріальну і моральну шкоду від такої «спецконфіскації». А головне, то це стане, як на мою думку, однією із основних підстав для фактичної реабілітації, як прийнято говорити – злочинного режиму Януковича і його найближчого оточення, які стануть виглядати ледь не потерпілими від дій так званої демократичної влади. Тим більше, що саме за 3 останніх роки було «похоронено» десятки кримінальних проваджень, які у свій час  мали судову перспективу, по яких уникнули від кримінальної відповідальності цілий ряд найбільш одіозних осіб попередньої влади.

Ні для кого не секрет, що обіцянки і декларації, якими буквально «засліпив» законодавців, політиків і наших найбільш довірливих громадян призначений в 2016 році новий Генеральний прокурор без юридичної освіти, а головне — без будь-якого досвіду роботи в органах прокуратури, зокрема, про зміну ним не тільки зовнішнього обліку, за його твердженням, ще «радянської прокуратури», але,  і очищення її від корупції шляхом наповнення її складу новими, так би мовити, «незаплямованими» працівниками. Для цього парламентська більшість на чолі із Президентом навіть нашвидкуруч «пропхали» у Верховній Раді необхідні зміни до Закону «Про прокуратуру», який був прийнятий ними в порушення вимог Конституції України, незадовго до цього проігнорувала його вимоги про обов’язкову попередню підготовку всіх працівників в Академії прокуратури України і без  необхідного досвіду роботи в органах прокуратури, тобто навіть для призначення на керівні посади в прокуратурах областей та центральний апарат Генпрокуратури, якими, насправді, в більшості своїй, виявилися бувші міліціонери, які працювали з Ю.Луценком в системі МВС за часів його перебування на посаді Міністра. Звичайно, що такі декларації і наслідки добору в органах прокуратури так званих «інших фахівців в галузі права» не принесли бажаного результату. В дійсності, на превеликий жаль, органи прокуратури під його керівництвом не тільки не забезпечили дотримання прав і свобод громадян іншими органами досудового розслідування, а і самі стали масово ігнорувати норми Конституції та законів України, що проявилось у незаконному затриманні громадян, коли їх застали на місці події, проведенню масових обшуків без санкції суду та вилученню документів і речей, на які суди дозволів не давали, численних фактах вручення необґрунтованих повідомленнях про підозру. А про масові безпідставні звернення до суду про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою взагалі мовчу!

Я дійсно теж мав надію, що Ю. Луценко, який особисто достатньо постраждав від завідомо незаконного переслідування з боку правоохоронних органів і судів часів Януковича і навіть тривалого тюремного ув’язнення, зробить все від нього залежне, аби не допустити нічого подібного вже в нинішній час, після Революції гідності, після стількох смертей і поранень серед мирного населення в середмісті столиці. Вірити в таку його здатність мене, наприклад, надихали навіть не стільки його обіцянки (тим більше, що він не прокурор, а політик), а насамперед —  хвилююче відвідування ним СІЗО і навіть камери, в якій він утримувався під вартою. Виходить, що я глибоко помилявся.

Але, зараз не про це. Ви всі пам’ятаєте, яке було велике бажання нинішньої влади протягом 2016-2017 року будь-яким способом конфіскувати названі вище кошти(точніше ОВДП на цю суму), які були заарештовані ГПУ ще в першій половині 2014 року, особливо, коли народні депутати від провладної фракції тієї ж партії «Народний фронт» навіть розробили кілька законопроектів щодо так званої «спецконфіскації» майна, яке могло бути, за даними прокурора, здобуте злочинним шляхом, де пропонувалось конфісковувати таке майно без підтвердження обвинувальним вироком суду вини конкретної особи (осіб) у вчиненні злочину. Зізнаюсь, і до мене для дачі правового висновку з приводу таких законопроектів кілька разів звертались народні депутати, але я такі пропозиції не підтримав і пояснив, що ці ініціативи протирічать як Основному Закону, так і Європейській Конвенції з прав людини. Тобто, навіть така велика спокуса отримати додаткові надходження до напівпорожнього бюджету достатньо солідної суми коштів необхідної кількості голосів народних обранців в залі ВР за цей закон зібрати не змогла. І це при тому, що наша влада за 1 млрд. доларів США кредиту від МВФ готова навіть на прийняття завідомо непопулярних рішень.

Разом з тим, цей «задум» вдалося втілити в життя, але, не через той нехай і сумнівний, але все ж таки законопроект, а через «схему» так званої «спецконфіскації по нашому», яка була придумана і реалізована вже при нинішньому Генпрокурорі, який, замість того, щоб з’ясувати: чому протягом 3-х років не закінчено розслідуванням кримінальне провадження, у якому і були ще в першій половині 2014 року заарештовані на цю суму облігації внутрішньої державної позики, чому не було направлено до суду обвинувальний акт по ньому, хоча б в порядку заочного засудження, чому не були встановлені дійсні власники цього майна, погодився на цю, я вважаю, авантюру і допустив її застосування підлеглими. Не виключаю, що Юрій Віталійович  і міг  благословити її реалізацію, керуючись як мотивом само піару, так  і політичною доцільністю, бажаючи допомогти нинішній владі подовше утриматись біля «керма».

До речі, з цього приводу є цікаве повідомлення  в ЗМІ народного депутата С. Лещенка про те, що в дійсності таке бажане для нинішньої влади рішення прийняв Краматорський суд шляхом, начебто, повторного засудження номінального власника однієї із фірм, належних сумновідомому  Сергію Курченко – Андрія Кашкіна.  Останній заробляв собі на життя тим, що за невеликі кошти надавав свої паспортні дані для призначення його фіктивним господарем тієї чи іншої компанії, за якими далеко від нього по ієрархії знаходилися справжні власники. За твердженням С. Лещенко, цього Кашкіна, на відміну від першої кримінальної справи, де він притягався до відповідальності лише за співучасть у фіктивному підприємництві,  вже у цій другій справі визнали повноцінним членом цілої «злочинної організації»  Януковича-Курченко, яких він, скоріше всього, і в  очі не бачив, але саме таке формулювання обвинувачення йому і дало підстави для застосування даної «спецконфіскації». Схиляючись до того, що така схема обернення в дохід держави названих ОВДП і вилучених після їх погашення коштів була задумана в обхід законного порядку, свідчить хоча б та обставина, що ні у прокуратури, ні у суду не викликав сумніву навіть той факт, що ці облігації внутрішньої державної позики були заарештовані багато місяців назад в рамках зовсім іншого кримінального провадження за підозрою колишнього Голови Нацбанку С. Арбузова. Тим більше, суспільству і сьогодні незрозуміло, яким чином матеріали даної справи «перекочували» до кримінального провадження відносно одного із фіктивних директорів фірм Сергія Курченка, виділеного в окреме провадження  із загальної справи за підозрою А. Кашкіна.

Далі, С. Лещенко, обґрунтовуючи незаконність цього рішення суду доводив, що Україна не може конфіскувати названі півтора мільярди доларів США, хоча б у зв’язку із не встановленням дійсного власника (чи власників) офшорних компаній, які і можуть приховувати справжнього власника цих цінних паперів, тим більше, що за його ж власною інформацією ці офшорні компанії на момент винесення названого вироку, яким і була застосована ця спецконфіскація, вже продали частину арештованих ОВДП третім особам, в т. ч., начебто, і нардепу Онищенко та російському бізнесмену Фуксу, що також може бути використано законними власниками в позові проти України в ЄСПЛ.

За повідомленням того ж Лещенка, названого вище Кашкіна саме у другій кримінальній справі визнали винним вже у причетності «до злочинної організації», але, так як він уклав угоду зі слідством про визнання винуватості, то суд лише затвердив її, але скориставшись цим, застосував у вироку так бажану для ГПУ «спецконфіскацію» названого майна у вигляді грошей та цінних паперів, які не були погашені. Тобто, народний депутат мав на увазі, що твердження ГПУ про конфіскацію цього майна виключно у вигляді коштів у сумі 1,5 млрд. доларів США теж не відповідало дійсності.

Окрім того, із додаткової інформації, одержаної із різних джерел в ЗМІ, які мали, наскільки я розумію, доступ до цього так утаємниченого вироку Краматорського міського суду Донецької області про затвердження угоди про визнання винуватості між військовим прокурором сил АТО та гр-ном Кашкіним, можна зробити і такі висновки.

Перш за все, в порушення вимог ст.ст. 469 і 470 КПК України, в описовій частині цього обвинувального вироку фактично викладена фабула обвинувачення Особи 1 та Особи 13, яких не складно впізнати по змісту інкримінованих їм кримінальних правопорушень, як то:

1) створення та керівництво злочинною організацією з метою вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів у сфері економіки, в т.ч. проти державної власності, і участь у ній, по чому можна без будь-якого сумніву ідентифікувати тодішнього Президента України Януковича В.Ф.;

2) а також вибудування структури підконтрольного останньому окремого підрозділу цієї злочинної організації уповноваженим його учасником, який і керував ним, ким безсумнівно  являється вже названий Сергій Курченко, а вже через останнього та йому наближених Осіб 30 і 31 і був, начебто,  «залучений» для участі в цій «злочинній організації»  один із фіктивних директорів громадянин Кашкін, якого і схилили за грошову винагороду до вчинення ним фіктивного підприємництва шляхом придбання (по документах) всім відомого сумнозвісного суб’єкта підприємницької діяльності ТОВ «ГазУкраїна — 2020».

Більше того, сама фабула злочинів, які викладені в даному вироку (якщо вірити цій інформації і оприлюдненим витягам із вироків), в основному, стосується діяльності та звинувачення вже названих Осіб 1 (тобто Януковича) і 13 (Курченка) та інших, які не приймали участі в даному процесі і не могли від нього захищатись,  що є грубим порушенням загальних засад кримінального провадження. Більше того, із доступної інформації не вбачається, яке ж відношення мав Кашкін до закордонних (офшорних) компаній, які, начебто, через кількох підставних осіб, які фігурували в рамках іншого кримінального провадження, і придбали названі вище облігації  внутрішньої державної позики.

Знову ж таки, якщо допустити, що ці матеріали в ЗМІ відповідають дійсності, то окрім названих вище підстав для скасування цього вироку, яким затверджено угоду про визнання винуватості названого вище Кашкіна, вказане судове рішення є незаконним і по тій причині, що два із інкримінованих йому злочинів – ч. 3 ст. 209 і ч.1 ст. 255 КК України є особливо тяжкими злочинами і в такому разі угода про визнання винуватості могла бути затверджена тільки в разі, якщо ці злочини були підслідні НАБУ(а вони такими не є) і за умови викриття ним іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності НАБУ, і тільки у тому випадку, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину підтверджена доказами!

Я допускаю, що такої підстави, передбаченої ч.4 ст.469 КПК України, у цьому вироку не наведено, бо в противному випадку суд би не затвердив названу угоду про визнання винуватості. Сумнівною є і інша підстава — призначення Кашкіну основного покарання у вигляді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст. 209 КК України, а особливо, якщо врахувати інформацію того ж нардепа С. Лещенка про те, що цей обвинувачений вже до цього притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні діяння і відносно нього виносився обвинувальний вирок (цікаво, чи суд врахував цей факт,  а також і таку обтяжуючу його покарання підставу, як вчинення злочину організованою групою (ч.3 ст. 28 КК України)). В цьому я також глибоко сумніваюсь.

Зауважу і на тому, що ще більш сумнівним є, начебто, посилання суду в цьому вироку на факт врахування  прокурором у  названій угоді  вироку Оболонського районного суду м. Києва від 22.12.2016 року про засудження іншого учасника злочинної організації Сухомлина,  в якому були  названі компанії-резиденти і нерезиденти, які, начебто, визнані такими, що входять також до складу так званої «злочинної організації Януковича В. Ф.». Звертаю Вашу увагу, що текст і цього також вироку відсутній у Єдиному реєстрі судових рішень, а отже теж являється засекреченим. Виникає закономірне питання: чи не забагато секретів навколо такої «спецконфіскації»?!.

Окрім того, суд, начебто, прийняв до уваги і іншу інформацію, яка викладена в наданій прокурором угоді про визнання винуватості  Кашкіним, де мова іде і про  визнання рішенням Зіємельського районного суду м. Риги Латвійської республіки в іншому кримінальному провадженні того факту, що грошові кошти на рахунках цілого ряду компаній  (перелік яких  нібито також наведено прокурором в угоді) є майном, придбаним злочинним шляхом, мають злочинне походження та є частиною бюджету України і напряму пов’язані з розслідуванням злочинних дій Арбузова С. Г. та інших учасників «злочинної організації Януковича». І це при тому, що в самому вироку суду відносно Кашкіна, як, до речі, стверджував і сам Генпрокурор, наголошується, що у справі не встановлено осіб, у яких були б законні права на це майно!!!

Про свідому «схему» незаконного обернення чужого майна (названих коштів і це не погашених ОВДП) в дохід держави, завдяки такого змісту угоди про визнання винуватості Кашкіним свідчить і той факт, що суд не перевіряв  в судовому засіданні названих вище даних, які, тим більше, не мають жодного відношення до злочину, вчиненого названим вище обвинуваченим, і не були пов’язані саме з його протиправною діяльністю.

Таким чином, із викладеної вище інформації можна зробити невтішний висновок, що Краматорський міський суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості Кашкіна, без проведення судового слідства, абсолютно безпідставно визнав, що майно, яке знаходиться у віданні та на рахунках цих компаній, насправді одержане внаслідок вчинення злочину або є доходами від такого майна, а також може були предметом злочину, у зв’язку з чим, застосував до нього в порушення основних засад кримінального провадження спеціальну конфіскацію, яка передбачена ст.ст. 96-1, 96-2  КК України. Таким майном виявились залишки на рахунках у цінних паперах (ОВДП), грошові кошти у гривні та доларах, які перебувають на рахунках вищевказаних компаній у ПАТ «Ощадбанк», а всього на загальну суму приблизно 1,5 млрд. доларів США.

Звичайно, що таке рішення суду про спецконфіскацію грошей і цінних паперів без доведення в судовому порядку їх злочинного походження, без залучення до судового процесу осіб-власників цього майна або тих, хто на нього пред’являє свої права, а тим більше відверте позбавлення права цих осіб на доступ до правосуддя і можливості оскаржити це судове рішення, є беззаперечною підставою для визнання такого вироку незаконним.

І головне, на що хотілося б звернути увагу: у відповідності до ст. 472 КПК України під час розгляду судом угоди про визнання винуватості не передбачено можливості вирішення питання про спецконфіскацію будь-якого майна, мова може йти лише про доведення і визнання винуватості названого обвинуваченого, а також про узгодження йому покарання! І все.

Далі буде…

АВТОР:
Екс-заступник Генерального прокурора України,
кандидат юридичних наук, заслужений юрист України,
адвокат
Олексій Васильович Баганець

vse.media


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO