Теги Posts tagged with "ГПУ"

ГПУ

Американский победитель конкурса на гендиректора «Укрпочты» Игорь Смелянский оказался коррупционером-мошенником. Будущий чиновник Игорь Смелянский замешан в отмывании денег на территории сразу трех стран, а также связан с группой Фирташа-Левочкина, — отметил в комментарии FTTC известный экономист Александр Дубинский.

Игорь Смелянский

В результате беспрецедентно закрытого и непрозрачного конкурса номинационный комитет при Кабмине предложил на должность руководителя госпредприятия «Укрпочта» сотрудника американского офиса аудиторской компании KPMG Игоря Смелянского.

Игорь Смелянский родился в Одессе в 1975 году. В 1999 году окончил Школу бизнеса им. Лубина Пейс Университета (Нью-Йорк, США) по специальности бухгалтер-аудитор. В мае 2005 года окончил Школу бизнеса имени Роберта МакДоноу Джорджтаунского университета (МВА) и Юридический факультет Университета им. Джорджа Вашингтона (Вашингтон, США).

С июля 1998 года по февраль 1999 года — бухгалтер по налогам и сборам в Cantor Fitzgerald L. P;

С февраля 1999 года по июль 2001 года — старший специалист по налогообложению KPMG;

C сентября 2005 года по январь 2008 года Смелянский работал в консалтинговой компании The Boston Consulting Group в должности старшего консультанта/менеджера проектов;

С февраля 2008 года по октябрь 2010 на должности директора по интеграции активов российского Промсвязьбанка. Был уволен из компании за то, что сорвал выход банка на IPO (площадки размещений — Лондонская фондовая биржа и ММВБ);

С ноября 2010 по июль 2011 работал клерком в Украине в ПУМБ (Первый Украинский Международный Банк);

С мая 2011 по декабрь 2011 — клерк в московском представительстве туристической компании Thomas Cook;

С января 2012 по декабрь 2014 консультант в московском офисе The Boston Consulting Group;

С января 2015 по настоящее время сотрудник американского офиса аудиторской компании KPMG;

7 апреля во второй половине дня на сайте Минэкономики появилось сообщение о том, что комиссия при Комитете по назначению руководителей особо важных для экономики предприятий из 48 претендентов отобрала четверых, а уже утром следующего дня вышеуказанный Комитет выбрал сотрудника американской компании!

Игорь Смелянский

Причем ни на одно заседание Комитета и комиссии не приглашались представители СМИ и общественности, а даты их проведения хранились в глубоком секрете. Наиболее удивительным является то, что ГОСУДАРСТВЕННУЮ комиссию по отбору руководителя «Укрпочты» возглавляет Алексей Комличенко — генеральный директор ТОВ «Телент Эдвайзорс», компании, которая предоставляет услуги по поиску кадров и их трудоустройству. То есть при выборе кандидата присутствовал конфликт интересов, и наверняка данный пахнущий коррупцией отбор будут проверять правохранительные органы.

Американский победитель отбора в своей конкурсной заявке предлагает приватизацию «Укрпочты» — и судя по трудовым «достижениям» Смелянского именно для этого его и отобрали. Показательно, что в предыдущем конкурсе на должность руководителя «Укрпочты» министр инфраструктуры Пивоварский проталкивал бывшего банкира Артемия Ершова, который в нулевые годы организовывал плачевную приватизацию «Укртелекома».

fttc.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Народный депутат Сергей Пашинский с трибуны Верховной Рады обратился к правоохранительным органам с требованием открыть производство в отношении внефракционного парламентария Евгения Мураева, который назвал украинского кинорежиссера Олега Сенцова террористом.

Об этом сообщает корреспондент #Букв.

“Народный депутат Украины по фамилии Мураев на телеканале 112.ua заявил, что в отношении Сенцова не все так просто: этот человек готов на поджоги, подрывы, и время все расставит по своим местам. Если бы такое сказал Киселев, то было бы понятно, что это российская пропаганда. Но эту российскую пропаганду слово в слово повторил депутат Верховной Рады. Мы не можем на эти слова не отреагировать”, – заявил Пашинский.

Он добавил, что публично обращается к главе СБУ с просьбой “открыть уголовное производство в отношении Мураева по статье 111 – государственная измена”.

“Я также обращаюсь к Генеральному прокурору (с просьбой – ред.) открыть производство по ст. 383 – заведомо ложное сообщение о совершении преступления”, – сказал Пашинский.

Накануне внефракционный нардеп Евгений Мураев, который владеет телеканалом NewsOne, назвал заключенного в России украинского кинорежиссера Олега Сенцова террористом.

“Сенцова можно по-разному воспринимать. С точки зрения того, что человек готовил поджоги и взрывы, для части населения он является террористом. Для националистической части он, наверное, является героем. Время расставит на свои места, кто прав, а кто не прав”, – сказал нардеп.

Первый вице-спикер Верховной Рады Ирина Геращенко также поддержала инициативу парламентариев и требует публичных извинений от Мураева в адрес всех украинских политзаключенных.

Пашинский

Потасовка в Раде

Фото: Богдан Бортаков, #Буквы

Стоит отметить, что в сессионном зале произошла небольшая потасовка между Юрием Березой от “Народного фронта” и Александром Долженковым от “Оппозиционного блока”.

Так, Ирина Геращенко, комментируя слова Пашинского, назвала Евгения Мураева членом “Оппозиционного блока”, Долженков возразил, сказав, что Мураев –  внефракционный. Юрий Береза начал с места кричать на Долженкова, а потом схватил его за шиворот. Но парламентарии разняли депутатов.

Береза и Долженков

Фото: Владимир Струмковский для #Букв

Источник: Буквы


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

За державну зраду та поширення завідомо неправдивої інформації. Мова про заяву депутата щодо Сенцова, який, мовляв “готував теракти і вибухи”.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні проти Мураєва доручили СБУ: https://24tv.ua/gpu_zavela_spravu_na_murayeva_n980784

24 КАНАЛ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Микола Злочевський ніби безперешкодно повернувся в Україну – кому він має подякувати за це?

Першу заяву про злочин стосовно Злочевського ми направили в ГПУ в жовтні 2014 року. У заяві ми надали перелік спеціальних дозволів на видобуток нафти та газу, які компанії Злочевського отримали в 2010-2012 році – саме в період перебування Злочевського на посаді Міністра екології в уряді Азарова.

Нашу заяву долучили до вже діючого кримінального провадження ГПУ від 27 березня 2014 року, у рамках якого правоохоронці перевіряли діяльність Міністерства за часів Злочевського та факти отримання спеціальних дозволів на видобуток родовищ компаніями групи Бурізма.

Ми навіть ходили в ГПУ на допит по цій справі. Виявилося, що нею вже тривалий час займався слідчий Дмитро Горожанкін, його кабінет був заставлений десятками папок з матеріалами щодо отримання дозволів компаніями Злочевського.

На нашу думку, ГПУ мали підстави оскаржити в суді законність видачі ліцензій компаніям Злочевського і повернути їх назад у власність держави ще у 2014 році. Однак не зробили цього. Натомість, правоохоронці «допомогли» Злочевському зняти арешт з 23,5 мільйонів доларів, накладений Лондонським судом. Про це ми багато писали і в 2014-му, і в 2017-му роках.

Нагадаю, що навесні 2014-го британські правоохоронці арештували підозрілі гроші Злочевського і влітку надіслали в ГПУ запит про міжнародно-правову допомогу. З матеріалів Лондонського суду ми дізналися, що більша частина з арештованих 23,5 млн дол США – це кошти, отримані від офшорних компаній Курченка за продаж Злочевським Херсонської нафтоперевалки в кінці 2013.

Слідчі Британського Бюро по боротьбі з шахрайством просили ГПУ надати докази злочинності походження цих мільйонів, щоб мати підстави для їх подальшого арешту, навіть приїздили в Україну. Але замість доказів британським колегам у ГПУ видали довідку адвокатам Злочевського, що прокуратура немає підозр стосовно їх клієнта, в наслідок чого Лондонський суд скасував арешт. Лише після цього ГПУ оголосила підозру Злочевському в незаконному збагаченні і справу майже не розслідували, допоки у травні 2016 ГПУ не очолив Луценко. У жовтні 2016 він перекваліфіковує справу з «назаконного збагачення та відмивання грошей стосовно підозрюваного Злочевського» у справу «про ухилення від сплати податків бухгалтерки компанії «Еско-Північ» з групи Бурізма».

Це як перекваліфікувати убивства серійним маньяком на хуліганство студента.

1 листопада 2016 року бухгалтерка «Еско-Північ» відшкодовує державі 180 мільйонів гривень, пише заяву про звільнення від кримінальної відповідальності і ГПУ закриває справу проти Злочевського. Бурізма переможно звітує про «тісну співпраю з ГПУ», у результаті якої замість можливих 23,5 млн доларів бюджет отримав лише третину – близько 7 мільйонів доларів штрафу.

У січні 2016 року частину матеріалів кримінальних проваджень щодо Злочевського з ГПУ витребовує НАБУ – щоб вивчити судову перспективу скасування дозволів на видобуток нафти та газу групи Бурізма.

Уже тоді було зрозуміло: час для НАБУ йти по «гарячих слідах» можливих злочинів Злочевського втрачено, докази у справі розпорошені чи не зібрані, свідки відмовляються говорити, оперативні дані збирати пізно. Проте детективи НАБУ, на відміну від слідчих ГПУ, бачили грубе порушення в отриманні ліцензій компаніями групи Бурізма – рішення про видачу дозволів було надано без погодження відповідних обласних рад, де мав здійснюватися видобуток природних копалин.

Цього порушення недостатньо для «посадки» самого Злочевського, але цілком достатньо, щоб забрати в його компаній незаконно видані дозволи на видобуток надр.

НАБУ просить САП звернутися до суду з адміністративним позовом про скасування рішень про видачу дозволів.

Ну а далі ви знаєте – ми про це теж неодноразово писали. 9 місяців САП зволікає з позовом і пропускає шестимісячний строк на подання адміністративного позову, а коли таки наважується піти в суд – той цілком обгрунтовано відмовляє у розгляді справи.

У результаті Холодницький провалив єдиний вагомий результат від справи-пустишки проти Злочевського, що дісталася НАБУ після ГПУ. Звичайно, що розслідувати цю справу далі в САП були не зацікавлені, а тому влітку 2017 року прокурор Іван Федоренко її закрив (документ).

Тепер же керівник САП «включає окуня» і каже, що «слідство не зібрало достатньо доказів».

А Генпрокурор взагалі цинічно хизується оборудкою з перекваліфікацією справи, у результаті якої він звільнив Злочевського від кримінальної відповідальності та поповнив казну на смішну у порівнянні з тим, що вкрали, суму.

Тільки чомусь Холодницький не уточнює, що «погане слідство» – то не детективи НАБУ, а його колеги – слідчі і прокурори ГПУ, а також, його колеги – прокурори САП, які умисно, на нашу думку, провалили скасування через суд рішень про надання дозволів, що допомогло Злочевському зберегти контроль над нафтогазовими родовищами.

Це вже певна традиція: справи зливає тандем ГПУ-САП, а винним називають НАБУ.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Трижды генпрокурор» Святослав Пискун рассказал в интервью «Вестям» о сотрудничестве нынешней власти с регионалами, особенностях Савченко и политизированности ГПУ

— ГПУ трудится в режиме одного из главных генераторов новостей: это и дело Януковича, и противостояние с НАБУ/САП, и работа по депутатам. В какой момент произошла метаморфоза, где генпрокурор, по сути, третье лицо в стране, а за его отставку США дают Украине $1 млрд?

— Думаю, трансформация генпрокурора из профессионала в политическую фигуру и члена команды начала происходить в 2007–2009 годах. Идею эту принес Виктор Ющенко, посчитав, что генпрокурор должен разделять мнение власти, обязан прислушиваться к мнению руководителя государства и партии. Демократично ли это, по-европейски? Нет, конечно. Но власть это устраивало. Даже мое увольнение в 2007-м прописали в меморандуме между Ющенко и Януковичем (последний в результате стал премьером).

— Вопрос эффективности: почему нет результатов ни по одному из дел Насирова, Онищенко, Мартыненко, Мосийчука…

— Ничего удивительного — это следствие политизации. А тот же процесс с судебной властью поставил точку в «реформировании» правоохранительной системы как вассала власти. А каких результатов вы хотите, если прокурор и судьи назначаются руководителем государства и о результатах их работы ему докладывают чиновники, которые крайне не заинтересованы в объективном расследовании дел.

— Эти дела «под сукном» дожидаются звездного часа?

— В основном эти дела — рычаги влияния на политиков и бизнесменов. Они не предназначены для рассмотрения в суде, вынесения обвинительного приговора, а лишь для давления на личность и его семью.

— Касается ли это громкого представления в июне прошлого года на снятие иммунитета с депутатов — Розенблат, Поляков, Дейдей, Лозовой, Довгий, — из них только двое немного побыли под домашним арестом.

— Можете не трудиться называть фамилии, это значения не имеет. Фамилии бессмысленны – с самого начала было понятно, что для реального осуждения никто этих лиц в суд не пойдет. И даже если пойдет, то точно не будет ожидаемого результата.

— Дело Черновецкого, по которому с июля 2017-го нет движения, из той же «оперы»?

— Безусловно. Никто не собирается его расследовать. На крючок — и в стол. А, может, собирались, но передумали…

— Следует ли из этого, что уголовные дела по политикам в Украине изначально априори не имеют никакой перспективы?

— Если вся правоохранительная система поражена политическим вирусом, она больна, ей нужно лечиться, а работать некогда.

О НАИБОЛЬШЕЙ ОШИБКЕ УКРАИНЫ

— Еще один диагноз, который нужно поставить, — о противостоянии ГПУ с НАБУ. Насколько нормальна ситуация, когда два уважаемых органа устраивают публичные разборки?

 Независимости правоохранителей ведь не хотела бы ни одна власть. Это естественно, ведь ей хочется спокойно воровать, «сидеть» на бюджетных деньгах. А тут появляется вероятность, что рано утром за каждым могут прийти и арестовать. Представляете, человек стал богатым, имеет власть, деньги, вассалов, кортежи и уважение, а тут какой-то прокурор берет санкцию на его арест! Да кто он такой?! Это ход их мыслей. Конечно, это их беспокоит. Вот они и принимают меры, чтобы убрать эту опасность. Политизируют работу прокуратуры, суда, полиции. Политики из команды начинают руководить правоохранительными органами, чтобы «команда» могла спать спокойно.

А тут против нее выступают какие-то антикоррупционные органы. Да у системы шок: что делать?  Ответ очевиден, бороться любыми способами: деньгами, адвокатами, прямым давлением, возбуждением дел, назначением «своих» судей. Это борьба между старым и новым.

— Кто победит?

— Без внешней помощи победит старое.

— «Без внешней помощи» — допускаете, что НАБУ или САП руководятся извне?

— Не «руководятся», а сотрудничают с американскими органами юстиции. И этого не скрывают. Это беспокоит власть даже больше, чем неурожай, неубранный снег или пенсии, которых не хватает. Сохранность награбленного беспокоит больше, чем будущее страны.

— Это по этой причине не можем запустить начало работы Госбюро расследований?

— Не знаю. Честно — не знаю, но в том, что это связанные вещи, уверен.

— Когда, по вашим прогнозам, ГПУ лишится части своих полномочий?

Кому это нужно? Это неправильно: сужение функций ГПУ и прокурора, как надзорной инстанции, ведет к деградации правовой системы государства. Кто-то должен отвечать за состояние правопорядка, правозаконности в стране. Во всем мире за это отвечает генпрокурор, и не нужно забирать у него эти функции! Наоборот, нужно повысить его ответственность за неисполнение им своих обязанностей, а равно как исполнение своих обязанностей других правоохранительных институций.

— Но в стране, где генпрокурор — политическая фигура, не ведет ли это к узурпации власти?

— Конечно. О том и речь — генпрокурор должен быть независимым! Как это сделать, написали в Декларации о государственном суверенитете в 1991-м. Там четко указано, что генпрокурор — это наивысшая инстанция по надзору за законностью, и что он подчинен и подотчетен только парламенту. О президенте там и вовсе речи нет. А подотчетность президенту поместили в 1996-м, в Конституцию. Это был компромисс между теми, кто хотел принятия демократической Конституции, и теми, кто этого не хотел, — вот ГПУ и отдали президенту. И это наибольшая ошибка за все время независимости.

— Это и есть корень проблемы?

— Да. Наконец докопались.

«ЛУЦЕНКО И КОЛОМОЙСКИЙ ВСТРЕЧАЛИСЬ ЗРЯ»

— Почему Военная прокуратура занимается делами не своей юрисдикции — у нее примерно 50% дел, не связанных с военными преступлениями? А самоубийства военных отдают Нацполиции.

— Факторы разные. Есть закон о подследственности, и в особых случаях генпрокурор может ее изменить. Когда этот «особый случай» наступает, известно только ему. Спросите у Юрия Витальевича, он, может, объяснит. Мне вообще-то очень сложно давать ему оценку. Он также, как я, назначен. Разве что, у меня прав было намного больше. Может, он так видит свою работу.

— Почему Луценко не решился экстрадировать Михаила Саакашвили в Грузию? Запрос-то у ГПУ был, даже несколько.

— Он пожалел грузинскую власть. Если бы Михаил Николозович попал в Грузию, там бы уже к лету была новая революция. Теперь грузины должны свечку поставить нашему генпрокурору за то, что он им не отправил туда Саакашвили, — тот парень весьма быстрый.

— Вы сами часто сталкивались с экстрадиционными запросами?

— Конечно. Экстрадировал десятками.

— Кого?

— Разных людей экстрадировали, полно народу… Спорных моментов, как в этом случае, не помню: я никого и не допускал до споров — делал просто по закону. Не надо думать — если сомневаешься, читай закон.

— Юрий Луценко встретился с Игорем Коломойским в Амстердаме аккурат перед тем, как дело «Приват против бывших акционеров» начало активно слушаться в Высоком суде Лондона. Это можно ли трактовать как переговоры должностного лица с фигурантом?

— Они ведь объяснили, что встреча была случайной, да? При современных средствах связи встречаться вовсе не обязательно. Более того, если бы они хотели о чем-то договориться, им вообще не надо встречаться. Так принято: посылаются переговорщики, как в случае с Александром Онищенко, к которому ездили посланники, и не один. Во-первых, тогда не «светятся» конкретные лица. Во-вторых, переговорщик ни за что не отвечает.

Даже больше. Встречаться лично нельзя. Ведь если встретились, то они уже не смогут помочь друг другу! И эта встреча пользы им не принесла, только вред

— Так зачем тогда встретились?

— Может, действительно случайно. Но это цирк, конечно. Я бы не встречался… Если кто-то засечет, будет беда. А генпрокурор ведь просто так не может ходить по Амстердаму. Он под колпаком. Если едет генпрокурор, то его ведут спецслужбы той страны, в которую он въезжает. Всегда! «Хвост» будет везде, куда бы ты ни пошел, и пока не закроется дверь самолета за чиновником, спецслужбы не уезжают. Не дай бог, что то случится с Генеральным прокурором в чужой стране, эта страна будет нести ответственность. Именно поэтому во встрече Луценко с Коломойским изначально что-то не то. Насколько мне известно, один из них очень осторожный человек. Лезть на рожон не будет…

«САВЧЕНКО — ЭТО НОВАЯ ВЕРА ЗАСУЛИЧ»

— О «деле Савченко». Изначально оно было «делом Рубана», потом подключили депутата — и возник широкий резонанс. Могут ли появиться новые фигуранты, и насколько дело политическое?

— Если правда, что оружие завозилось с территории «ДНР» к нам (а, похоже, это правда). И оно завозилось маркированное, с документами российского изготовителя, то, естественно, они хотели спровоцировать беспорядки. И тем самым заранее сообщали всему миру о том, что это спланировано ФСБ и Путиным. Происхождение оружия всегда свидетельствует о том, какая страна организовала теракт. И действия Савченко были направлены против РФ — раз оружие российское, значит, ноги растут оттуда. Но есть второй аспект. Он касается Савченко как организатора террористической группы.

— Вы верите в то, что интеллектуальная мощь Надежды Савченко и Владимира Рубана могла породить такой амбициозный заговор?

— Я верю в то, что Надежда Савченко — акцентуированная личность. Это человек, который находится на грани здоровья и нездорового состояния, когда идея превалирует над собственной безопасностью. Таковой была Вера Засулич, которая бросила бомбу в царя. Она была признана акцентуированной личностью — подвержена идее и ведома ею. Любым путем, даже ценой своей жизни, сменить строй в стране, — за это когда-то повесили брата Ленина, расстреляли сотни революционеров. Они таким образом видят свой путь — ну что вы сделаете?! Для этого и существует Служба безопасности. Она должна предотвращать эти акты, находить и наказывать таких людей. Что до Савченко, хотела ли она это сделать или только составляла планы, чтобы показать значимость офицерам? На эти вопросы должен ответить следователь. Будем ждать.

— Так подключат ли новых фигурантов?

— Не знаю. Я же дела не видел, там 7 гигабайтов записи — и мы не знаем, что там дальше происходит! Может, там разговоры с половиной парламента. А, может, с агентами ФСБ, которые говорят, что стрелять надо не из автомата, а из пистолета, предварительно забросав гранатами. Мы же этого не знаем! Мы должны увидеть все материалы дела. 

— Насколько правильным был ход Луценко, когда он в Раде раскрыл планы заговорщиков: обрушить купол, добивать из автоматов, попутно перепугав полстраны, а у второй половины вызвав ироничную реакцию?

— Он сообщил то, что было в материалах дела. Не больше и не меньше. Права спрятать это он не имел, иначе никто не дал бы ему возможность задержать и арестовать Савченко. Поверьте мне. Во-вторых, депутаты не разбираются в юриспруденции. В нынешнем парламенте от силы 10 человек юристов – к ним особо никто и не прислушивается. А большинству, голосующему «за», не до Савченко – у него другие проблемы: как сохранить потоки, как быть с президентом, что делать с рейтингами. Ну, никто особо и не изучал доказательства ГПУ.

— Разве это функция Рады? Депутатам «кино» показали, а они нажали на кнопки…

— Их функция, и особенно Регламентного комитета, следить, чтобы не нарушались конституционные права Савченко во время проведения расследования. И во время рассмотрения представления комитет и Рада должны быть уверены, что к ней не применялись незаконные методы следствия, что ее права не нарушили, в ее отношении не проводили следственных действий без согласия Рады. А вот тут — вопрос.

«ДЕЛО ШЕРЕМЕТА» СТАНЕТ НОВЫМ «ДЕЛОМ ГОНГАДЗЕ»

— Принципиально важное дело — убийство Павла Шеремета. ГПУ осуществляет надзор по этому делу. А Алена Притула, как гражданская жена и близкий к Шеремету человек, обратилась к Луценко с тем, чтобы дело расследовалось как теракт. Как считаете, мы итоги когда-нибудь увидим? И кто должен «вести» такие резонансные преступления — СБУ, Нацполиция?

— Любой вопрос принципиален. А убитая Амина Окуева — не принципиально? А взрыв машины Тимура Махаури? Каждый теракт — дело принципа. Жизнь всех людей одинакова.

— Это так. Но Павел Шеремет был символом.

— И журналистом. Когда взрывают или убивают боевика, это можно рассматривать как месть за его военные действия. А когда журналиста — это месть за правду.

— Кто должен расследовать?

— Для меня странно, что вопрос не расследуется, как теракт. Допускаю, они так решили, ибо полагали, что убийство «не посягает на государственные устои». Конечно, это теракт! Когда журналиста убивают таким общественно опасным способом, взрывом, тем самым пытаются запугать других журналистов. И все общество.

— Почему так мало информации имеем об этом деле?

— Предположительно, нам не раскрывают всех подробностей. Но времени прошло достаточно. Мы ж хоть промежуточных ждем!

Бывает так, что результата нет. Ну нет его, и все тут! И ничего не сделаешь.

— А это может быть еще одно «дело Гонгадзе»?

— Хотите сказать, что Пискун должен вернуться, дорасследовать? (смеется. — Авт.) Шучу, конечно. Может. И тогда зависнет надолго.

— К слову, о «деле Гонгадзе». Как и об отравлении Ющенко, деле Чорновила (на днях как раз была годовщина гибели) — их хоть кто-нибудь сейчас расследует?

— Думаю, никто. О них ничего не слышно. Но эти дела не имеют срока давности. Приостановлены, лежат, ждут своего часа. Надеюсь, он настанет. И все вернется на круги своя.

— Родион Киреев, бывший судья Печерского райсуда, теперь числится в реестре адвокатов города Москвы. У них там особая процедура для таких людей? И как он стал адвокатом, гражданином РФ?

— Стал он гражданином. Всем, кем надо. И, кстати, заметьте: врага (личного) Юлии Тимошенко легализовали в России.

— И что, тут есть «двойное дно»?

— Есть. Тимошенко судили россияне (подмигивает. — Авт.), российские спецслужбы. А Родион Киреев работал на ФСБ, прямо в зале украинского суда! (Смеется. — Авт.)

— Ну нашутили тут…

— Конспирологично.

— О грустном. Поразила реакция части общества на трагедию в России. Видел полярные мнения — от сочувствия и вплоть до «никаких слез по поводу детей врага». Этот вопрос о том, как остаться человеком…

— Видел, как же… Знаете, наши политики празднуют пиррову победу. Они победили в нас человечность. Честность. Чувство собственного достоинства. Они, наконец, победили в нас чувство великого народа. Как долго будут политики праздновать эту победу? Надеюсь, недолго. Потому что это античеловечно. А все античеловечное долго не живет. Особенно если это приукрашено высокой национальной идеей. Мне стыдно за украинцев, которые радовались чьей-то смерти. Думаю, их в Украине немного.

«КИНУТЬ» РЕГИОНАЛОВ? НЕ ПО ПОНЯТИЯМ»

— Нынешняя власть подозрительно быстро начала сотрудничать со «злочинной бандой». Шокин — из «старой гвардии», а новый волынский губернатор Александр Савченко и вовсе был замглавы МВД, участвовал в разгоне акций «Украина без Кучмы». У нас что, кадровый голод?

— А почему бы и не сотрудничать с «бывшими»? По губернатору — молодцы, ничего не скажешь, вот как быстро перешли… Дело тут не в кадрах. Скамейка длинная. Но давайте копнем чуть-чуть в историю. 2014 год, февраль. Поднимите голосования в Раде: кто признал Януковича отсутствующим в стране, сколько регионалов проголосовало?

— Они были демотивированы. Был разброд и шатание…

— Нет, а вы посмотрите. Они все сейчас при власти! В парламенте. Кто легитимизировал все законы, которые принимались в 2014–2015 годах? Регионалы. Они голосовали вместе с властью! Они дали ей карт-бланш, и они с нею одно целое. И что ж вы хотите, чтобы произошло? Чтобы их «кинули»? Это не по понятиям, в тяжелое время они поддержали эту власть, и она их не бросает, — это честно, порядочно и правильно.

— Контртезис: люстрация, которая вычистила массу профессионалов из «бывших».

— Даже не знаю, что больше принесло вреда государству… Да, это люстрация, когда увольняют человека, который сделал карьерный рост за счет своего здоровья, личного времени, жизни. А его за это увольняют, и новая власть ему говорит: «Ты сотрудничал со злочинной бандой». Но, подождите, а эта «банда» разве не была избрана народом Украины? Она была незаконной? А человек что, законы нарушил? Раследуйте дело по нему! Почему вы его и его семью лишаете куска хлеба за то, что он честно трудился, стал начотдела или управления? Такого хамства со стороны власти не было ни в одной стране. Везде была люстрация. Но люстрировали либо фашистов, либо коммунистов. По идеологическим, не профессиональным, критериям. И по решению суда.

А как у нас — политики, идеологические остались. Профессионалы ушли… Вот мы и пожинаем плоды. Собираем камни. Немцы строят «Северный поток — 2», азербайджанцы и турки — «Южный поток» мимо нас. А мы где на этом празднике жизни? Сырьевой придаток Восточной Европы? Хорошая земля и красивые помидоры? Я всех поздравляю. Мы из космической страны превратились в провинцию, выращивающую огурцы, помидоры и торгующую проститутками в Европу. Всем мои поздравления.

— Зато на латиницу переходим. Готовы писать «Piskun» в анкетах?

— Зато расшифровывать фамилию интересно: peace — мир с английского, kun — учитель с китайского. Быть учителем мира — неплохая перспектива.

vesti-ukr.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Гордон звинуватив на всю країну Тягнибока у держзраді, Сердюк звинуватив на всю країну Пашинського у роздачі гвинтівок під час Майдану, під час звіту, мер Житомира під камери визнав, що у місті в супереч Закону працють гральні заклади. Причому назвав точну цифру – 43.

Що в такому випадку робить СБУ, ГПУ і поліція?

Правильно, порушує кримінальну справу, викликає на допити і проводить общуки, зарештовує і винні, а вони є, отримують пожиттєві чи велитенськи строки.

Але, це стосується країн де є Верховенство Права.

Ось чому не вірю ций владі і у нас немає з ними майбутнього….

А що породжує безкарність самі знаєте.

Давиденко Роман


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Продовжуючи свій аналіз причин відсутності  бажаних результатів по розслідуванню злочинів, інкримінованих  Януковичу В. Ф. і його найближчому оточенню,  в т.ч. і вчинених на Майдані Незалежності в м. Києві, які й призвели до уникнення винних осіб від кримінальної відповідальності, хочу також донести до суспільства і наступну об’єктивну інформацію.

Як би це «не різало комусь вуха», але, моє відсторонення в серпні 2014 року від організації роботи по розслідуванню справ Майдану на той час теж було очевидною помилкою тодішнього нового Генпрокурора. Дійсних мотивів такого його рішення я точно не знаю. З цього приводу було багато розмов і версій, але мені особисто, як докір, тоді було заявлено, що я надто суворо дотримуюсь вимог Кримінального процесуального кодексу, а тому забезпечую проведення слідства «по дуже вузькому коридору», який дозволяє цей новий КПК, в той час як суспільство вимагає негайно результатів, в т.ч. і по справах Майдану, і людям абсолютно без різниці, чи необхідні  результати будуть досягнуті суворо у відповідності до закону, чи це буде зроблено з порушенням його меж. Я намагався щось пояснити з цього приводу у відповідь, але мене ніхто не став слухати. Хоча і не виключаю, що таке рішення нового очільника ГПУ могло бути результатом його особистих амбіцій, бо йому дуже не сподобався мій рапорт, який я змушений був подати як  заперечення на його письмове розпорядження про те, що всі слідчі підрозділи ГСУ повинні були негайно передавати на вимогу його новопризначеного старшого  помічника будь-які кримінальні провадження для вивчення, надавати для ознайомлення цьому працівнику, який не мав будь-яких процесуальних повноважень (ви тільки вдумайтесь), всі наявні докази по кримінальних справах, в т.ч. і результати негласних слідчих (розшукових) дій, що є державною таємницею, обшуків, тимчасових доступів до документів і речей і т.д. Я дійсно намагався це пояснити новому Генпрокурору, на що він мені заявив, щоб я не читав йому лекцій!

Але, в подальшому, коли було об’явлено нові призначення на моє місце і на посаду начальника ГСУ, то я зрозумів, що, мабуть, у відстороненні мене і бувшого начальника слідчого  Главку від займаних посад у тодішнього Генпрокурора були зовсім інші причини, бо обидва наші наступники явно не відповідали цим посадам, нехай вони мене вибачають за таку думку, бо колись працювали у моєму підпорядкуванні і я знав добре їх рівень професійної підготовки, зокрема і організаційні можливості.

До речі, що ще хотілося доповнити з цього приводу. Я точно не пам’ятаю, чи Яремі, чи його наступнику – Шокіну один із бувших перших заступників Генерального прокурора України говорив, що вони можуть не любити Баганця за його характер, за його професійну впертість, але, лише він один спроможний довести кримінальні справи про злочини на Майдані до завершення і встановити істину, наскільки це буде об’єктивно можливо. Але і це, звичайно, не зупинило ні одного, ні другого, бо справи Майдану для них, як на мене, вже тоді не були головними та пріоритетними і тому втратили свою актуальність.

Так і сталося. Названі мною новопризначені на такі посади заступник Генпрокурора і начальник ГСУ повністю змінили саму організацію роботи по розслідуванню цих резонансних справ і це при тому, що обидва не знали взагалі ні вже зібраних матеріалів досудового розслідування, не знали і не хотіли, я так зрозумів, знати напрацьованих нами методик і стратегії по встановленню істини в подіях на Майдані. Спільне заслуховування проваджень про злочини як щодо протестувальників, так і вчинених в сфері економіки за часів Януковича, обов’язкове складання перед цим слідчими звітів про проведену роботу і планів розслідування на майбутнє та щотижневе обговорення їх при заступнику Генпрокурора одразу припинилось, а головне – ці справи з того часу (протягом майже 4-х місяців) втратили свою актуальність десь приблизно до листопада чи навіть до грудня 2014 року, фактично до тих пір, коли відбулись за ініціативою народних депутатів заслуховування ходу слідства по них на спільному засіданні двох профільних комітетів ВР. Лише після цього було створено управління спеціальних розслідувань, куди були передані, акцентую, всі ці кримінальні справи і були введені до штату більше 100 посад слідчих з особливо важливих справ, частину з яких ще треба було підібрати. Керівником управління був призначений Сергій Горбатюк, дійсно хороший слідчий, чесний і порядний, але, без достатнього досвіду адміністративної роботи, який на той момент ще не володів достатніми навиками ні по організації роботи по розслідуванню такої великої кількості злочинів взагалі, ні по контролю за виконанням планів розслідування, завдань і доручень величезною кількістю слідчих і т.д.

Тобто, таким чином вже тоді керівництво ГПУ створило необхідне підґрунтя, щоб зняти в майбутньому будь-яку  відповідальність із себе за відсутність результатів розслідування цих надзвичайно складних справ Майдану. При цьому, звертаю вашу увагу: начальник управління навіть «спеціальних розслідувань» не має будь-яких важелів впливу на підлеглих: ні процесуальних, ні тим більше – адміністративних. Я допускаю, що Сергій Горбатюк міг добитися значно більших результатів у цій роботі, якби йому допомагали в цьому сам Генпрокурор, куруючі його заступники і керівник ГСУ, але, цього не сталося. Таким чином, С. Горбатюк був тоді призначений «цапом-відбувайлом». Дійсно, а коли було новим керівникам ГПУ і ГСУ займатись,  в першу чергу, розслідуванням справ про злочини на Майдані,  якщо більш актуальними для них стали , наприклад, факти обману покупців на кілька гривень при заправці бензином на одній із АЗС, на підставі чого слідчими ГПУ було накладено арешти на кілька заправок цієї топливної компанії? Або яке відношення, наприклад, слідчі ГСУ ГПУ  могли мати до розслідування справи відносно бувшого працівника УБОЗ, якого як мінімум двічі в порушення вимог Закону затримували за підозрою, ви тільки вдумайтесь, у вчиненні розбійного нападу (?), брали під варту і головне тримали в СІЗО кілька місяців на показаннях однієї особи (так званого потерпілого)? А коли я відмовився виконувати вказівку Шокіна про продовження строку тримання його під вартою, то викликав у нього такий гнів, що за звільнення цього підозрюваного з-під варти було призначене службове розслідування. Зверніть увагу: ця справа в майбутньому очікувано була закрита за відсутністю події злочину, але, слідчі ГСУ затратили на її провадження зайвий час.

Не стали пріоритетом справи Майдану і для чергового нового Генпрокурора після призначення в лютому 2015 року, який виявився,  на мою думку, ще більш залежним від Президента України і його адміністрації, ніж його попередник. Хоча спочатку і мене він намагався переконати в тому, що збирається активізувати розслідування резонансних злочинів на Майдані. Навіть повернув мене на цю ділянку роботи вже 11 лютого, дозволивши повернути на свою посаду (начальника Главка) і Щербину І.В. Але, такого «натхнення» йому вистачило буквально на 1 місяць, бо коли я почав цікавитись розслідуванням кримінальних проваджень, по яких слідство фактично протягом 7 місяців було заблоковане,  більше того, відновив попередню організацію роботи, почав заслуховувати стан слідства по них  і планувати пришвидшення їх розслідування, то вже в 10-х числах березня місяця 2015 року проти мене була розгорнута в ЗМІ справжня інформаційна  компанія по дискредитації, до речі,  не тільки мене, а і всієї моєї сім’ї. В першу чергу, в цьому найбільш активну участь приймали 2 телеканали, належні одному із відомих олігархів України. Я розумів цю причину, бо їх власник теж був тісно пов’язаний із особами, які втекли із України в Росію після подій на Майдані та були дуже наближені до Януковича В.Ф. Саме ці «втікачі» вони і замовили цю інформаційну компанію проти мене, щоб перешкодити  відновленню активного розслідування кримінальних справ, в першу чергу, проти них. В зв’язку з цим, я повинен повідомити і про те, що приблизно в той період часу один із відповідальних керівників ГПУ говорив мені особисто про те, що в Україні є як мінімум десяток осіб, які готові заплатити будь-які гроші, щоб усунути мене із займаної посади.

Окрім того, треба врахувати, що інтереси замовників збіглись також  із бажаннями деяких представників Партії Регіонів, які залишились в Україні, тільки вже під іншими прапорами, але, також  боялись притягнення до кримінальної відповідальності за злочинні дії, вчинені ними за попередньої влади. Але, головним чином в організації цієї компанії виявився факт співпадіння інтересів замовників із бажаннями частини впливових представників вже нинішньої, так званої,  влади, які мали безпосередній вплив на Порошенка П.О. і також були зацікавлені у відстороненні мене від цієї ділянки роботи,  оскільки я на той час вже дуже багато знав і ще більше міг дізнатись. А підстави боятись, повірте, у них також були.

Для підтвердження своєї версії можу назвати такий приклад. За кілька днів до свого звільнення, усвідомлюючи, що без підтримки найвищих посадових осіб нашої влади така психологічна інформаційна атака на  мене не могла бути організована, я намагався переконати нинішнього Президента України дати мені час і можливість добитися позитивних результатів у розслідуванні злочинів на Майдані. Тому, при зустрічі із дуже впливовою особою із його оточення я попросив передати Петру Олексійовичу моє прохання і умови: я зараз (а це було десь в 20-х числах березня 2015 року) згоден написати  рапорт про звільнення із займаної посади, датуючи його 31.12.2015 роком, і з першого січня 2016 року на роботу вже не вийду, але, за цей час я обіцяю суттєво пришвидшити  розслідування значної частини цих резонансних справ і до кінця року добитися набагато кращих результатів ніж вони є. Я не знаю, передала ця особа  мої пропозиції Главі держави чи ні, але, через кілька днів мене терміново запросив один із найбільш довірених заступників Шокіна і запропонував подати добровільно рапорт про відставку. У мене склалося враження, що вони дуже поспішали і тому було видно, що моя доля вже була вирішена. Не буду говорити, яким ще чином він мене змушував подати рапорт про звільнення, але, я тоді подумав, що навіть при Пшонці проти неугодних прокурорів не використовували таких цинічних методів, тим більше, що, не дивлячись на те, що я своє слово стримав і тут же подав рапорт про звільнення, ні мій співрозмовник, ні Шокін своєї обіцянки не стримали.

Одразу зазначу, що таке відношення до прокурора, який хотів і міг забезпечити подальші результати в розслідуванні таких болючих для суспільства подій, не було для мене чимось новим.

Треба об’єктивно визнати, що мене вже не перший раз «зливала» так звана «демократична влада», яка приходила до керма по управлінню державою саме завдяки протестам народу. Хочу нагадати, як в далекому 2005 році, в лютому місяці, тобто після Помаранчевої революції, мене було призначено заступником Генерального прокурора України – прокурором Донецької області, де я пропрацював найбільш складний післяреволюційний період. Поясню чому. Буквально вже через півроку тодішній Президент України відправив у відставку свій перший помаранчевий уряд і фактично уклав мирову угоду із Януковичем та його командою, після чого через деякий час призначив на посаду Генпрокурора вихідця теж із Донецька. Вже буквально через рік моєї роботи на Донбасі в таких умовах, коли я зі своїми трьома іногородніми заступниками були чужими для так званої «місцевої еліти», яка отримала таку бажану для них тоді підтримку з боку помаранчевого Президента, на мене почалися «наїзди» з тим, щоб витіснити із Донеччини. Для реалізації цього плану, задуманого «донецькими», я спочатку був звільнений, за пропозицією новопризначеного Генерального прокурора України, із посади заступника Генпрокурора, залишившись на посаді  прокурора Донецької області. Як виявилось, це тактично необхідно було для того, щоб «відкрити дорогу» для подачі бувшим (донецьким) прокурором області заяви до суду про поновлення його на посаді, чого раніше він не міг зробити та і не було таких ініціатив збоку справжніх господарів Донецької області. Не дивлячись на те, що всі строки позовної давності для оскарження наказу про його звільнення вже пройшли, «слухняний» районний суд м. Донецька не тільки прийняв цей позов, але і через тривалий час задовольнив його, в результаті чого я був звільнений із займаної посади на підставі судового рішення. Звісно, що Генпрокуратура проти цього не заперечувала і зазначеного судового рішення не оскаржувала. Буквально протягом 1-2 місяців після цього були «видавлені» із займаних посад і мої три заступники, які не були вихідцями із Донецької області.

Дозволю собі висловити свої припущення: цим звільненням мене і трьох моїх заступників вже тоді «донецькі» готували Донбас для здачі Росії.

Тим більше, що паралельно із звільненням процесуального керівництва прокуратури Донецької області, за помаранчевого Президента України на посаду заступника Генпрокурора «повернувся із небуття» той же кум Януковича В.Ф. – майбутній Генеральний прокурор України, який тоді при зустрічі мені заявив приблизно таке: «Ну що, Олексію Васильовичу, ти вірою і правдою їм служив,  а помаранчеві тебе так легко і здали!».

Але, це для мене не стало уроком, бо я продовжував вірити в щирість намірів і зобов’язань «наших вождів», яких обирав народ, а тим більше, коли для зміни влади в січні-лютому 2014 року було стільки пролито людської крові.

Саме в зв’язку з цим,  говорячи сьогодні про причини відсутності результатів в розслідуванні справ про злочини на Майдані, хотів би у деяких наших політиків, особливо тих, які найбільше про це говорять, запитати: якщо Ви так переймались і сьогодні переймаєтесь тим, що суспільство не задоволене виконанням новою владою своїх обіцянок, чому Ви мовчали, коли в кінці березня-на початку квітня 2015 року фактично було знищено будь-яку надію на доведення зареєстрованих кримінальних проваджень про злочини на Майдані, коли на Ваших очах було зруйновано всю систему налагодженої роботи по організації досудового розслідування в ГПУ, тодішні відповідні керівники підрозділів ГСУ, які могли організовувати і розслідувати ці справи та вміли це робити,  а саме головне – та команда була здатна довести розслідування злочинів на Майдані, а також вчинених Януковичем та його оточенням в сфері економіки, до логічного завершення, була  відсторонена від виконання своїх обов’язків; коли куруючого заступника Генпрокурора (незалежно яке було в нього прізвище) і всю його сім’ю належні олігархам телеканали, а також явно замовлені і проплачені журналісти та інші «пройдисвіти» також  на замовлення дружно «поливали брудом», а відносно одного із його синів навіть зареєстрували кримінальне провадження, яке розслідувалось майже 7 місяців; коли останньому із помсти за батька в той же час  перешкоджали захистити кандидатську дисертацію, а потім і здати екзамени для одержання свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю?!

Ще раз заявляю, питання не в тому, що цим заступником  Генпрокурора був я, на якого дійсно можна було махнути рукою, як це робили до цього часу як мінімум кілька разів, але, після вимушеної подачі мною рапорту 31.03.2015 року про відставку майже одночасно за вказівкою Шокіна був змушений (теж під тиском) подати у відставку і начальник ГСУ І. Щербина, а всі інші тодішні керівники структурних підрозділів ГСУ були понижені в посадах, а через деякий час частина з них змушені були взагалі написати рапорти про звільнення не тільки із займаних посад, а із органів прокуратури: і начальник управління з розслідування особливо важливих справ, і  начальник першого слідчого відділу і навіть його заступник! До речі, це всі ті, які були безпосередньо закріплені за всіма найбільш резонансними кримінальними справами в ГСУ! Хіба це не перешкоджання розслідуванню резонансних злочинів на Майдані?!

І це ще не все, що підтверджує мої висновки про навмисне  перешкоджання прокурорам, які могли добитись позитивних результатів в розслідуванні цих резонансних злочинів. В зв’язку з цим, хочу зазначити, що на той час було безліч заяв як наших високопосадовців та народних депутатів, так і  «громадських активістів», про те, що справи Майдану – для них є пріоритетом, що вони зацікавлені в ефективному і швидкому розслідуванні та встановленню винних у цих кривавих подіях, але це так і залишилось пустим «потрясінням повітря»!

Тому, в мене виникає закономірне питання: а де ж була держава Україна, її найвищі посадові особи, де були так звані «борці за правду» із числа перерахованих вище осіб,  коли відносно мене, як заступника Генпрокурора, який просто на відповідний запит Євросоюзу підписав в липні 2014 року на ім’я Кетрін Ештон  листа про те, що відносно одного із найбільш наближених до Януковича високопосадовців із попередньої влади розслідується одне конкретне кримінальне провадження (а таких листів, для відому, навіть значно більшого змісту – про розслідування відносно цієї особи, підкреслюю – кількох таких справ, європейським інституціям було направлено, окрім мене,  і самим Генеральним прокурором України та його іншими заступниками як мінімум кілька) в Брюсельському виправному суді держави Бельгія, на території якої я ніколи не був, за заявою головного юриста Януковича була порушена кримінальна справа. Ви тільки вдумайтесь, лише на підставі його заяви мене було заочно засуджено за вчинення завідомо неправдивого доносу органам влади, що за нашим законодавством не є злочином! Хіба це не  підтвердження факту помсти мені за активне розслідування кримінальних справ по Майдану і визнання того, що саме я міг добитись значно більших результатів в цій роботі ніж мої наступники, аби  я не був тоді звільнений і служби?! Для відому, коли мій адвокат звернувся до Міністерства юстиції України, міністерства закордонних справ України, до Генеральної прокуратури України та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з проханням підтримки мене в судовому процесі моїх заперечень на цей заочний вирок, то всі ці відомства від мене просто відмахнулись. Я на них надії і не мав, це була ініціатива адвоката. Та мені і не потрібна їх «допомога», я свої права і інтереси буду захищати сам.

Де ж також були наші «єврооптимісти», які так «переживають» за європейське майбутнє народу, який їх обрав до парламенту, коли відносно громадянина України, нехай і бувшого прокурора, за кордоном було винесено  заочний обвинувальний вирок, а головне, чого добивались і добиваються як виконавці, так і особливо – замовники цього переслідування, це морально-психологічний тиск і цькування мене цим фактом «засудження» за виявлені саме при мені і зареєстровані кримінальні провадження відносно основних фігурантів тодішнього режиму про злочини, які вчинила попередня влада проти народу України, за активне розслідування  цих справ і правильну організацію роботи по їх розслідуванню і т. д.?!

Треба визнати, що переслідуванням саме мене вони добилися свого: професійне розслідування злочинів на Майдані та вчинених Януковичем і його найближчим оточенням  в сфері економіки фактично було паралізоване, більше скажу – воно зайшло в глухий кут, а потенційні підозрювані у їх вчиненні потихеньку повернулись і продовжують провертатись в Україну.

Тому, хіба викладене мною вище не є реальними причинами відсутності результатів в розслідуванні подій на Майдані?! Якби відсторонення мене і інших названих службових осіб ГСУ від розслідування цих злочинів у серпні 2014 року та звільнення  нас взагалі із органів прокуратури в кінці березня – протягом квітня 2015 року дійсно дало відчутні результати у встановленні істини і виявленні винних в цих діяннях осіб, то я б погодився, що це потрібно було робити, хоча, знову ж таки, не такими методами, які були застосовані.

Але, хіба було коли тому ж Шокіну і його команді займатись розслідуванням справ по Майдану, якщо для них були більш важливішими кримінальні провадження відносно опозиційно налаштованих політиків: того ж народного депутата Ігора Мосійчука чи голови партії «Укроп» Геннадія Корбана, для розслідування яких було задіяно значну кількість слідчих ГПУ та інших правоохоронців?

А хіба не вплинули негативно на активність і результативність слідчих ГПУ прийняття ВР демократичного скликання нового Закону «Про прокуратуру», яким, в порушення Перехідних положень до Конституції України, прокуратуру позбавили повноважень по розслідуванню злочинів та передбачили одночасно скорочення працівників прокуратури з 20 000 до 10 000 осіб (тобто вдвічі), а новоприйняті в 2014 і 2015 роках Закони «Про НАБУ» і «Про  ДБР» не містили будь-яких норм про можливість подальшого працевлаштування в новостворених органах досудового розслідування хоча б тих слідчих ГПУ, які займалися розслідуванням злочинів, вчинених тодішньою владою , в т.ч. і на Майдані?! А якщо врахувати, що із більше ніж 10 слідчих з ОВС ГПУ не змогли пройти так званий «конкурс» в НАБУ, в т.ч. і отримавши  безпідставну відмову під час співбесіди із так званими «членами конкурсних комісій», то у них склалося таке враження, що вони взагалі тимчасові на своїх посадах в ГПУ і подальша їх доля нікого не цікавить! Хіба це добавило їм наснаги і ентузіазму в роботі? Звичайно, що ні.

А які позитивні результати в розслідуванні злочинів на Майдані можна було очікувати, коли  наш Президент та підпорядкована йому більшість Верховної Ради, які протягом 3-х років змінили 4-х Генеральних прокурорів України (а останній, 4-ий, взагалі не зрозуміло, якої він держави Генпрокурор), більше 4-х заступників Генпрокурора, які і були зобов’язані займатись організацією роботи по розслідуванню даних кримінальних проваджень, 3-х або навіть 4-х  начальників Головного слідчого управління, в підпорядкуванні яких перебували слідчі підрозділи, які займалися розслідуванням цих резонансних справ? І це, при тому, шановні друзі, що більшість із призначених на ці високі посади не були і не могли стати так швидко справжніми фахівцями у галузі досудового розслідування, частина взагалі не знали і не знають – що це таке, а «професійна підготовка» іншої частини ґрунтувалось на 10 річній чи навіть більшій перерві від роботи в прокуратурі, коли за цей час настільки змінилося законодавство, особливо кримінально-процесуальне та кримінальне, що його неможливо освоїти за короткий час, тим більше, в умовах величезних морально-психологічних і фізичних навантаженнях! Я вже мовчу про те, як могли фізично ці нові люди вивчити за короткий час, вибачте, сотні, а може і тисячі томів цих кримінальних справ!

А хіба думав наш Президент України та його адміністрація про якнайшвидшу люстрацію вже в 2014 році тих суддів, які завзято обслуговували злочинний режим Янукович, допомагали тодішній владі переслідувати опозиційних лідерів на стадії досудового розслідування та під час розгляду справ у судах, зокрема, беручи незаконно під варту тих же Ю.Тимошенко і Ю. Луценка та завідомо незаконно тримаючи їх у СІЗО роками, що підтвердив пізніше і Європейський суд із прав людини?! А хіба не повинні бути, як мінімум, звільнені із займаних посад ті судді, які брали під варту без будь-яких законних підстав громадян, яких бездоказово підозрювали лише у прийнятті участі у мирних акціях на Майдані? Значна частина із таких «слуг» до сьогодні здійснюють «правосуддя», навіть є підвищені у посадах.

Зокрема,  як Ви думаєте, чи перешкоджала успішному розслідуванню справ по Майдану та обставина, що слідчими суддями по розгляду всіх клопотань слідчих ГПУ про надання дозволів суду на проведення основних процесуальних дій були судді саме Печерського районного суду м. Києва, які за часів Януковича сприяли всіляко зміцненню цього режиму, приймаючи активну участь у переслідуванні опозиційних політиків,  в порушення вимог закону давали дозволи на їх взяття під варту та виносили завідомо неправосудні вироки? Тобто, сталася парадоксальна ситуація, коли клопотання наших слідчих розглядали судді, яких ми в цей же час перевіряли слідчим шляхом на причетність до злочинів, вчинених режимом Януковича. Звичайно, що вони чинили шалений опір розслідуванню, затягували розгляд клопотань, особливо  щодо надання дозволів на тимчасовий доступ до документів, на проведення обшуків, з великим трудом надавали дозволи на арешти майна та грошових коштів, а потім без будь-яких передбачених законом підстав знімали (як це було пізніше по справі Арбузова), намагались затягувати розгляд клопотань про взяття під варту, як абсолютно безпідставно двічі звільняли з-під варти  командира спецроти Київського «Беркуту» Садового, не дивлячись на те, що були беззаперечні докази про те, як він із автомата розстрілював мирних мітингувальників , які піднімались вверх по вул. Інститутській в м. Києві.

А висновок напрошується тільки один: мабуть такі «покладисті» судді потрібні були і нинішній владі, щоб виносити потрібні судові рішення, як це було і з тим же Сергієм Вовком, який головував у судовому процесу за надуманим обвинуваченням Юрія Луценка і іншими.

А що думав Петро Олексійович, коли своїм Указом в кінці 2017 року ліквідував 10 районних судів м. Києва, які, в т.ч.,  розглядають обвинувальні акти за обвинуваченням тих же «беркутівців» у вчиненні умисних вбивств на вул. Інститутській 20.02.2014 р., про державну зраду  Януковича та відносно інших осіб, які мають відношення до тих подій, в результаті чого у відповідності із законом ці судові розгляди можуть бути зупинені і лише після створення окружних судів в м. Києві і набору туди нових суддів, після повторного автоматизованого розподілу цих справ будуть визначені у цих провадженнях нові судді, які розпочнуть розгляд названих справ по-новому, тобто з самого початку? І чи  дочекається в такому випадку суспільство справедливого рішення судів у таких справах?  Звичайно, що ні.

Хіба не є тією ж причиною внесені в 2016 році, з метою надати можливість призначити на посаду Генпрокурора Юрія Луценка, зміни до Закону «Про прокуратуру», якими «відкрили дорогу» до цього специфічного, вузькоспеціалізованого правоохоронного органу не тільки особі взагалі без юридичної освіти обіймати, наголошую ще раз, не політичну, а процесуальну посаду, а ще й в додаток   всім без виключення, так званим, «іншим фахівцям в галузі права», причому одразу – у прокуратури областей (регіонів) і навіть до центрального апарату ГПУ? Тобто, завдяки цьому недолугому закону на посади тих же заступників Генпрокурора, які сьогодні майже всі керують розслідуванням справ по Майдану, а також на посади керівників департаментів ГПУ, прийшли випадкові в прокуратурі особи, які абсолютно не володіють ні  навиками в розслідуванні злочинів, ні в здійсненні прокурорського нагляду, я вже не говорю про здійснення процесуального керівництва і організацію підтримання державного обвинувачення! Нічого говорити і про володіння ними методиками розслідування злочинів, взагалі, та окремих їх категорій, зокрема. Тобто, завдяки цим шкідливим законодавчим змінам на ключових посадах в органах прокуратури, в т.ч. і в ГПУ, тепер працюють абсолютно некомпетентні люди! Тому, і чекати на результативність в розслідуванні злочинів на Майдані не має будь-яких підстав, особливо, якщо врахувати, що тепер при нинішньому очільнику ГПУ це слідство проводить більшість структурних підрозділів ГПУ, навіть міжнародно-правовий!

А хіба забезпечить невідворотність покарання за злочини на Майдані, в т.ч. і за  справами про вчинення кримінальних правопорушень в сфері економіки, якщо ГПУ на чолі із непрофесійним Генпрокурором  фактично «плодять» недопустимі докази шляхом складання завідомо незаконних угод  про визнання винуватості, чим найбільше гордиться той же Ю. Луценко, між найбільш простими, якщо можна їх так назвати, рядовими співучасниками так званих «злочинних організацій», які, за версією прокурорів, начебто, створив Янукович, Клименко, Курченко та інші бувші високопосадовці? Звичайно, що ні! Бо розгляд в судах обвинувальних актів навіть по таких нашвидкуруч «розслідуваних» (хоча і це слово я ледь вимовив) кримінальних провадженнях і затвердження таких «угод» суддями шляхом винесення, без проведення судового слідства, обвинувальних вироків не є преюдиціальним для справ, із яких такі епізоди виділялись в окреме провадження, а визнання вини такою особою не є доказом вини осіб, які участь у таких справах у суді не приймали!!! Як результат, такі справи в майбутньому будуть «розвалюватись» в судах, а це відкритий шлях до фактичної реабілітації Януковича і його співучасників! У мене в цьому сьогодні, на жаль, будь-яких сумнівів немає.

Також хотів запитати у наших законодавців, у нинішнього Генпрокурора, що вони собі думають і чи не зроблено це було навмисно, щоб остаточно «поховати» всі справи по Майдану, в т. ч і і відносно осіб, яким вже висунуті підозри (того ж Януковича та його найближчих соратників), маючи на увазі закінчення в найближчий час терміну дії деяких вимог п.20-1 Перехідних положень  до Кримінального процесуального кодексу України, у відповідності до яких можливість і далі проводити процедуру спеціального досудового розслідування та спеціального (заочного) судового провадження, а саме: не тільки в разі оголошення таких підозрюваних і обвинувачуваних в міжнародний розшук, чого в багатьох кримінальних провадженнях немає, а і тоді, коли такі особи більше 6-ти місяців переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно яких наявні фактичні відомості, що вони перебувають за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операцій!

Тому, змушений нагадати їм, що не пізніше дня початку діяльності Державного бюро розслідування названі мною підстави для застосування цієї спеціальної заочної процедури втратять свою силу і її можна буде застосовувати з дозволу суду лише при наявності факту оголошення підозрюваних і обвинувачених в міжнародний розшук, на що Інтерпол, як всім відомо, по справах Майдану реагує негативно!

І ще одне. А чому жоден із так званих новоявлених, завдяки таким законодавчим змінам, «фахівців в галузі правоохоронної діяльності» не хоче зважати і на те, в яких умовах прийшлось працювати слідчим ГСУ ГПУ в ті перші 3-5 місяці 2014 року, коли тиск на нас був неадекватний навіть фізичним нашим можливостям, коли я особисто  і керівництво ГСУ, в першу чергу Щербина І.В. і його два заступники, змушені були, якщо не щодня, так через день приймати громадян, які заявляли про одержання травм, тілесних ушкоджень від дій правоохоронців на Майдані і перевіряти цю інформацію, приймати в приміщенні ГПУ на вул. Різницькій і в приміщені ГСУ на вул. Борисоглібській різні групи громадських активістів, в т.ч. і Автомайдану та адвокатів потерпілих, реагувати на постійні пікети прокуратури різними «сотнями Майдану», причому, з діаметрально протилежними вимогами і т.д. А уявіть скільки часу забирали у нас зустрічі із різними представниками європейських держав, їх консульств, Євросоюзу, міжнародних організацій і т.д., куди теж потрібно було готуватися, що теж забирало значно багато часу. Відверто, я в ті місяці з роботи виходив не раніше 22.00-23.30! І так кожний день, окрім неділі, хоча і в такі вихідні дні мені, як і більшості моїх колег, теж приходилось виходити на роботу.

Хіба сьогодні хтось згадає про те, як наш новий демократичний уряд на чолі із Яценюком хотів «сприяти» розслідуванню даної категорії справ, коли вже в квітні-травні 2014 року почав обмежувати ГПУ у фінансуванні, в зв’язку з чим, слідчі втрачали мотивацію в довготривалому, позаурочному і у вихідні дні виконанні службових обов’язків, бо їм  майже раптово були урізані додаткові виплати, окрім посадових окладів, в зв’язку з чим, іногородні були змушені відмовитись від орендованих квартир, відвезти свої сім’ї по містах, де в них було житло,  а самі залишитись в Києві і шукали хоча б для себе доступне житло. І ці обставини суттєво теж негативно впливали і на можливості набирати нових  слідчих із областей, бо при такій оплаті праці частина із відряджених працівників просто відмовилась від таких пропозицій!

Не бажають визнавати або свідомо приховують наші «порохоботи» і той факт, що вже при новому керівництві державою законом від 13.05.2014 року,  без будь-якого обговорення в суспільстві, тодішньою Верховною Радою були внесені зміни до примітки до ст. 364 КК України, в зв’язку з чим, з того часу до кримінальної відповідальності за ст.ст. 364, 365 і 367 КК України, можна було притягнути посадових осіб  як органів державної влади, так і особливо правоохоронних органів, лише при умові, якщо їхніми діями з використанням свого службового становища було заподіяно істотної шкоди виключно у вигляді прямих матеріальних збитків!!! До речі, цей закон, ініційований і поданий представниками Партії регіонів, був направлений свідомо, з метою перешкодити притягненню до кримінальної відповідальності як представників влади, так і правоохоронних органів, винних,  в т. ч. у розгоні студентів 30 листопада, звірячому побитті 01 грудня 2013 року протестувальників на вул. Банковій, а також інших фактів незаконного застосування фізичної сили і спецзасобів. Але, не дивлячись на це, він був підписаний і Головою Верховної Ради, і в. о. Президента України.

Аналогічно, суттєво перешкодили слідчим ГПУ і прийняті Верховною Радою в 20-х числах лютого 2014 року два протирічливі навіть між собою закони про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення конкретних злочинів, як протестувальників, так і працівників правоохоронних органів, тим більше, що процедура застосування цих законів протирічила вимогам КПК і була дуже суперечливою, що теж породило проблеми для слідчих і прокурорів.

Мене нерідко деякі допитливі журналісти та політики запитують: а що нам чекати в майбутньому по перспективі розслідування цих справ? На це можна дати відповідь, хоча би виходячи із внесених змін до КПК в результаті приведення його норм у відповідність до Конституції України, яка була змінена в червні 2016 року в зв’язку з, так званою, «судовою реформою», зокрема щодо зарахування до максимального терміну досудового розслідування для того чи іншого виду злочинів  часу, коли  досудове слідство проводилось відносно певної групи осіб, але, як пізніше з’ясувалося, один із злочинів чи кілька із них були вчинені іншою особою, відносно якої потрібно матеріали справи виділити окремо. В такому випадку, Ви тільки вдумайтесь, законодавець зобов’язав слідчих і прокурорів до строків розслідування виділеної справи, нехай і відносно однієї лише особи, включати і той період, протягом якого розслідувалася і головна справа! Більше того, якщо в такому випадку не буде передбаченої законом можливості продовжити терміни слідства по виділеній справі в окреме провадження, таке провадження взагалі підлягає закриттю!!! Ви тільки уявіть, скільки справ  Майдану буде закрито після 16 березня 2018 року, коли вступлять в дію ці законодавчі «новели», які без будь-яких докорів сумління підписав і наш Президент?!

А хіба не для цього наші законодавці прийняли закон, яким тепер встановлено максимальні терміни розслідування, причому, зараз строки слідства будуть обраховуватись не з моменту повідомлення про підозру,як це було раніше, а з моменту реєстрації кримінального провадження в ЄРДР?! Для прикладу, тепер максимальний термін розслідування до повідомлення осіб про підозру у кримінальних провадженнях щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину становить 18 місяців. При цьому, за вимогами зміненого закону  досудове розслідування повинно бути закінчено протягом 2-х місяців з дня повідомлення про підозру. І навіть якщо слідство зупиняють (наприклад, через переховування підозрюваного від слідства і суду), то і цей строк включається у загальний строк досудового розслідування! І не дивлячись на те, що при наявності підстав можна буде теоретично продовжити строки ще до 12 місяців (але ця процедура буде набагато ускладнена), то всеодно після закінчення цього терміну, якщо обвинувальний акт по ній  не встигнуть направити до суду справа теж підлягатиме закриттю! Невже ви думаєте, що саме під ці зміни до КПК  не попадуть, в першу чергу, кримінальні провадження про злочини на Майдані,  а також всі інші про злочини, які інкриміновані Януковичу і  його найближчому оточенню?! Я навіть схиляюся до тих думок, що саме цю мету і переслідували законодавці і нинішній Президент!

Вибачте, хіба вони не розуміли складність розслідування багатьох проваджень саме цієї категорії, де тисячі потерпілих, більше 130 вбитих, більше 1-1,5 тисяч людей поранених, десятки тисяч свідків, три десятки тисяч оглядів місць подій та речових доказів, більше трьох десятків тисяч експертиз і т.д.?!

А хіба не навмисно (як Ви думаєте) та ж Верховна Рада, Президент і його адміністрація не ініціювали та не внесли своєчасно відповідних змін до КПК України щодо продовження повноважень прокуратури по виконанню функції досудового розслідування  до початку діяльності ДБР, яке так і не було створене до 20 лютого 2017 року, як того вимагав закон, що, звичайно, перешкодило подальшому розслідуванню,  в першу чергу,тих же справ по Майдану, бо всі процесуальні дії ГПУ по таких справах після вказаної критичної дати я вважаю незаконними! Теж саме потрібно сказати і по кримінальних справах про злочини в сфері економіки та пов’язані з корупцією, які інкримінують Януковичу і його найближчому оточенню, які після 20 листопада 2017 року потрібно протягом 3-х місяців передати за підслідністю до того ж НАБУ. Ви тільки уявіть, які будуть результати їх подальшого розслідування, коли в них напрацьовано за останні 4 роки сотні, якщо не тисячі томів матеріалів, які потрібно буде знову вивчити детективам НАБУ, як правило малодосвідченим, та і прокурорам САП, які також в більшості своїй не мають необхідного досвіду слідчої і прокурорської роботи? А головне, що вони навіть фізично не зможуть вивчити ці справи, тим більше в умовах скорочення строків слідства як до повідомлення про підозру, так і  особливо після того, як у справі з’явився хоча б один підозрюваний. На моє глибоке переконання, всі названі кримінальні провадження ГПУ передала або передасть в НАБУ фактично для закриття, а може навіть і для того, щоб паралізувати діяльність цього антикорупційного органу та надавити на його «іміджеві шлюзи». Але, висновок один: нинішня влада під керівництвом Президента України своєю діяльністю, в першу чергу – законодавчою, все зробила для того, щоб «розвалити» всі кримінальні справи про злочини на Майдані та ті, що інкриміновані Януковичу та його оточенню, більшість із яких були виявлені і зареєстровані ще при мені в перші місяці 2014 року!

А хіба не було свідченням втрати інтересу до розслідування подій на Майдані та злочинів, які інкримінують слідчі і прокурори ГПУ як тому ж Януковичу, так і іншим керівникам органів державної влади і правоохоронних органів того режиму, якщо вже в 2015 році тодішнім Генпрокурором Шокіним, Ви тільки вдумайтесь, було зареєстровано кримінальне провадження за фактом «перешкоджання розслідуванню кримінальних проваджень про злочини на Майдані»?! І це всього через рік після початку розслідування цих подій на Майдані! Тобто, замість посилення слідчих груп  ГСУ по розслідуванню сотень кримінальних справ про злочини, які інкримінувались у вину тому ж Януковичу і його прибічникам, Шокіним було створено ціле слідче управління із трьох слідчих відділів, яке почало допитувати всіх слідчих, прокурорів, керівників слідчих підрозділів, які  змушені були замість зосередження зусиль над розслідуванням тих резонансних справ в умовах відвертої протидії, ходити на допити до своїх нових колег і відволікатись від своєї основної роботи. Допитували і всіх бувших керівників ГСУ, його підрозділів, слідчих і навіть я був двічі на таких допитах!!! Зрозуміло, що такі підходи до організації розслідування, окрім відвертої шкоди, нічого не дали позитивного, але, свою негативну роль зіграли. І таких причин, повірте, було багато.

Але, про це пізніше.

Екс-заступник Генерального прокурора України,

кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, адвокат

О.В. Баганець

baganets.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні направив заяву на ім”я Генерального Прокурора України Ю.В. Луценко про притягнення в.о. міністра охорони здоров”я України Уляни Супрун до кримінальної відповідальності.

В порядку статті 214 КПК України звернувся до генпрокурора Луценко з вимогою про притягнення в.о. міністра охорони здоров”я України Уляни Супрун до кримінальної відповідальності за фактом грубого порушення Конституційних прав та Свобод відносно громадян України.

Аналізуючи в заяві відносно Уляни Супрун лише її заяву з парламентської трибуни про необхідність внесення змін в закони України, які регламентують питання вакцинації, і посилити відповідальність за відмову від вакцинації, зі своєю командою розгледів порушення цією “пані” відразу 10 статей Конституції України.

В діях в.о. міністра охорони здоров”я України Уляни Супрун розгледіли дії, відповідальність за які передбачено ст. 138, 140, 141, ч.2 ст. 142, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 367 Кримінального Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

З нетерпінням очікую відповідну виписку із ЄРДР про порушення кримінальної справи відносно в.о. міністра охорони здоров”я України Уляни Супрун.

Окремо звертаюся до “тролей”. Хоч головою об стіну бийтеся на тему “святості” цієї “пані”, але я від свого не відступлюся (в чс місце знайдеться для всіх “троляк”). За здоров”я українців маю намір стояти до кінця! Маю твердий намір врятувати Україну від цієї заокеанської “засланки”, яка вирішила перетворити у біологічний випробувальний полігон всю Україну.

Дмитро Беспалий


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Про обезкровленість прокуратури, незалежність якої невигідна можновладцям, не розкриття резонансних злочинів через політиків, знищення оперативної бази та секретних співробітників бесідуємо з люстрованим екс-прокурором з багаторічним досвідом Олександром Шморгуном.

Олександр Семенович також пояснив, чому державі потрібно ліквідувати незаконні збройні формування, чому Україна не готова до викорінення корупції та чому депутати не знімуть з себе недоторканність…

Банки тріщать лише тоді, коли видаються кредити знайомим, які не планують їх повертати, фото – Дмитрий Бургела

 Як ви вважаєте, чому не розслідуються як належне – з результатами, такі публічні справи, як, наприклад, вбивство сотні людей на Майдані, спалення одеситів в будинку Профспілок 2 травня 2014 року, відповідальність генералів за Іловайський «котел» і «котел» в Дебальцеве, справа банків, які розорив НБУ, вбивство Бузини і Шеремета?

– Причин для цього може бути багато. Спробую озвучити основні з них. У нашій країні завжди існувала проблема з розкриттям резонансних злочинів. Тому що в більшості випадків вони так чи інакше переплітаються з політикою. Озвучені вами наскрізь політичні, тому, припускаю, що вони не розслідуються саме тому, що в цих справах можуть бути «замішані» люди, які займали (або займають) ті чи інші посади в органах влади.

Крім того, політична ситуація в країні постійно змінюється — проводяться сумнівні, недолугі зміни в організації роботи правоохоронних органів, такі, як, наприклад, реформа поліції, яка була проведена в 2015 році, коли велика кількість керівних посад була заміщена новими людьми. Тут варто розуміти, що зміни в будь-якій структурі здатні дещо «призупинити» роботу відомства, і суспільство це відчуло.

Також часто самі судді не бажають братись за розгляд тієї чи іншої справи, і це зрозуміло, адже кожен хоче працювати і спати спокійно.

З-поміж інших є ще одна причина — про резонансні справи політикам час від часу вигідно згадувати. І це відбувається насамперед тоді, коли потрібно відвернути увагу народу від життєвих проблем або ж просто «згадати» про неї, коли приходить час для популістських дій та гасел. У цьому випадку резонансна справа може слугувати так званою лялькою-неваляйкою.

Восени цього року, згідно закону, розпочало свою роботу ДБР (Державне Бюро розслідувань), і тепер резонансні справи будуть розслідуватись саме цим органом – це злочини, здійснені посадовими особами органів влади, тобто керівниками міністерств, відомств, депутатами, суддями, прокурорами, правоохоронцями та іншими. Але це на папері, а як і коли цей орган почне розслідувати справи насправді, невідомо. Адже Держбюро фактично ще не розпочало своєї роботи. Уже існує такий жарт: «Хто очолює, така й перспектива – Труба».

Якщо ж, наприклад, взяти справи про Майдан, то тут є декілька причин. Часто самі правоохоронці саботують їх розслідування. В правоохоронних органах країни ще й досі працюють особи, причетність яких до тих подій і нині перевіряється. Крім того, в нашій країні бракує ресурсів для злагодженої роботи органів слідства. Не вистачає кадрового потенціалу – і через скорочення в прокуратурі в тому числі.

Резонансні справи в Україні будуть розслідувані як належне лише тоді, коли за них візьмуться міжнародні фахівці

Якщо говорити про справи ліквідованих банків, то очевидно, що банк ніколи не може бути в програші, враховуючи відсоткову різницю між депозитами та кредитами. Банки тріщать лише тоді, коли видаються кредити знайомим, які не планують їх повертати. Такими схемами в Україні винищили 82 банки. Але, що найстрашніше, ні один із власників, керівників не поніс покарання.

Резонансні справи в Україні будуть розслідувані як належне лише тоді, коли за них візьмуться міжнародні фахівці. Це може статися після виборів президента.

– Нещодавно Генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що в Україні залишаються нерозкритими 10 тисяч справ про вбивства, 61 тисяча нерозкритих грабежів, 9 тисяч розбоїв, 33 тисячі незаконних заволодінь транспортними засобами і ще 10 тисяч справ, пов’язаних з корупцією. Що ви можете сказати щодо такої статистики?

– Це страшна статистика, й у значній мірі – це результати «реформ». Криміногенна ситуація дуже напружена. Я живу під Києвом і постійно чую розповіді сусідів про пограбування. Якщо сьогодні ми не повернемося обличчям до правоохоронних органів та не відновимо ті структури, які повинні боротися зі злочинами, буде біда. Прикро за те, що за їх наслідки немає з кого запитати – ініціатори виїхали з країни.

Юрій Луценко визнав, що маємо дуже великі проблеми зі слідством. Ми знищили серйозний потенціал міліції, УБОЗ, які мали своїх секретних співробітників. Для того, щоб оперативник володів інформацією, він має 3-4 роки пропрацювати на одному місці, щоб напрацювати інформаторів, зрозуміти криміногенну ситуацію, яка існує саме в цьому районі. Повинен знати, як йому діяти в тому чи іншому випадку. А в нашій країні за три місяці підготували до роботи поліцейських, і це жахливо!

Треба визнати, що правоохоронні органи втратили контроль над криміногенною ситуацією. І «реформа» міліції в певній мірі «посприяла» цьому. Колишні міліціонери знали «явки та паролі», тобто вони володіли інформацією, наприклад, про те, де найчастіше відбуваються крадіжки, в якому районі міста найнебезпечніше вночі, в якому підвалі збираються наркомани, де дислокується криміналітет тощо. В них були свої «донощики», а також відпрацьовані на багаторічній практиці схеми розкриття злочинів. Не «книжні» знання американців, а реальний досвід оперативної роботи саме в нашій країні.

Поки що, на жаль, нова правоохоронна система працює гірше за ту, яка залишилась у спадок від радянського минулого, фото – Дмитрий Бургела

Одного разу був особисто присутній при невеличкому ДТП, і поліцейський, який приїхав на місце події, навіть не поцікавився наявністю техпаспортів на автомобілі та водійських посвідчень в учасників аварії. Він почав складати протокол з їх слів. У іншому випадку після необґрунтованої зупинки та перевірки документів почув у відповідь: «Дядьку їдьте! Хіба я не бачу, чи що?».

Так, ми живемо в час змін. Довгий час в нашій країні існувала криміналістична система, яка залишилась у спадок від радянського минулого. Зараз же стару систему поступово змінює нова, проте вона лише вкорінюється, приживається. Вона далеко не ідеальна. І поки що, на жаль, працює гірше за «радянську». Ми творимо реформи, часто не задумуючись над тим, чи принесуть вони суспільству реальну користь.

Ми недієво боремось також з корупцією. Її викорінення, як правило, зводиться до гучних гасел та маніпуляцій з антикорупційним законодавством. В законі й досі існує багато «шпаринок», через які «просочується» можливість уникнути реального покарання. Можна «прикинутись» невиліковно хворим, потім вчасно втекти за кордон, або ж скористатися таким запобіжним заходом, як внесення застави.

Якщо брати показники всесвітнього рейтингу CPI (англ. Corruption Perceptions Index – індекс сприйняття корупції), то сьогодні за рівнем корупції Україна стоїть на одній сходинці разом з Росією, Іраном, Казахстаном та Непалом. І ця статистика насправді є дуже невтішною.

В нашій країні бракує ресурсів для злагодженої роботи органів слідства

– Прокурор представляє сторону обвинувачення в суді, і поліція спільно з СБУ повинні з ним узгоджувати кожну свою дію на всіх етапах слідства. Від прокурора залежить: відкривати справу чи ні, за якою статтею кваліфікувати ті чи інші дії і що говорити суддям під час судового процесу. Чи згодні ви, що в Україні прокурори, так само як і судді, перетворилися в «недоторканних» напівбогів?

– Не зовсім згоден. Якщо взяти роль прокурора в кримінальному процесі, то перелічені вами обов’язки дійсно є його роботою, проте не варто забувати і про інших його учасників – про поліцію, яка займається досудовим слідством, СБУ, котра розслідує справи, що загрожують національній безпеці нашої держави.

Прокуратура існує для того, щоб здійснювати нагляд за дотриманням норм закону органами досудового слідства.

З 1 грудня в прокуратурі мало залишитися лише 10 тисяч працюючих: у прокуратури забрали «руки» і «ноги». Після створення так званих місцевих прокуратур один прокурор очолює 5-7 прокуратур. Це при тому, що реформування не торкнулося судів та поліції.

Для прикладу: у Піщанському районі Вінницької області без змін залишилися суд і поліція, а прокуратури немає, тому що тепер вона знаходиться в Бершаді, а це за 76 кілометрів. Як прокурор може працювати в таких умовах? Важко ж володіти реальною ситуацією на відстані.

Думаю, було б доречніше спочатку провести адміністративно-територіальну реформу, а вже потім реформувати прокуратуру.

Викорінення корупції в Україні зводиться до гучних гасел та маніпуляцій з антикорупційним законодавством, фото – Дмитрий Бургела

Нам безперестанку показують на Європу, але, вважаю, що спочатку потрібно навести лад у себе та навчитись працювати з тим ресурсом, який зараз є в Україні, а вже потім переймати досвід інших.

Згадую, як під час малої судової реформи ми робочою групою їздили в Іспанію, вивчати їхній досвід. Як ми можемо рівнятися до Європи, в якій, щоб стати прокурором чи суддею, потрібно 17 років навчатися? Так от, на той час секретар прокурора області в Україні після закінчення інституту на заочному відділені через півроку стала суддею. Вражаюча різниця. Ми з Європою живемо в абсолютно різних реаліях. Тут доречне українське прислів’я: «Коня кують, а жаба ногу наставляє».

– На папері наша країна – одна з небагатьох у світі, де прокуратура – це незалежний орган влади. Згідно законодавства, вона не належить ні до однієї гілки: ні законодавчої, ні виконавчої, ні судової. Українські прокурори підвладні тільки своєму ж прокурорському керівництву. А як на практиці? Чи відповідає ця норма закону дійсності?

– По-перше, фраза про незалежну прокуратуру – це тільки гасло. Через те, що орган по суті є нічийним. То, в одному випадку, Верховна Рада відправляла генпрокурора у відставку, а в іншому – президент сам ставив питання про відставку. Ми проголосили прокуратуру незалежною, але вона ніколи не мала гарантій самостійності. Хіба Луценко нині самостійний? Повинні бути прописані гарантії Конституції – чіткі та нерушимі.

Очевидно те, що незалежна прокуратура невигідна високопосадовцям

На жаль, у ці буремні часи український політикум не в змозі визначитись, якою повинна бути прокуратура в Україні. І очевидно те, що незалежна прокуратура невигідна високопосадовцям. На цьому підґрунті й виникають проблеми в реформуванні правоохоронних органів: з одного боку, участь у ЄС вимагає приведення державних органів у відповідність до Євростандартів, а з іншого – людям «зверху» не зрозуміло до кінця, як їх втілити в життя так, щоб було і нашим, і вашим…

Візьмемо навіть ті ж самі скорочення, які відбуваються в усіх прокуратурах. Мало того, що прокурори і так працюють понаднормово, їх ще й скорочують. На сьогодні в прокуратури також забрали повноваження загального нагляду, слідчі функції, які передали ДБР.

Згідно з дослідженням міжнародного фонду «Відродження», проведеного протягом 2016-2017 років, «Роль прокурора на досудовій стадії кримінального процесу», лише 11 прокурорів в Україні вважають себе незалежними. В ході дослідження проведено фокус-групи з адвокатами, прокурорами, суддями, слідчими та іншими; опитано 503 прокурорів.

Сьогодні за рівнем корупції Україна стоїть на одній сходинці разом з Росією, Іраном, Казахстаном та Непалом, фото – Дмитрий Бургела

Це означає, що в обхід норм закону вищі за посадою прокурори жорстко керують внутрішньою роботою підпорядкованих їм адміністративно прокуратур, що суперечить нормам Закону «Про прокуратуру». Проте, згідно з цим нормативним документом, прокурори вищого рівня мають право лише на дачу вказівок та доручень виключно з питань управління та адміністративної діяльності.

 Як прокуратурі працюється в ситуації, коли частенько принципи революційної справедливості переважають над законністю? Років п’ять тому навіть уявити було складно, щоб люди безкарно били депутатів і чиновників, кидаючи їх у сміттєві баки. А зараз такий підхід заохочується навіть Генпрокурором….

– Я великий противник подібних речей, і мені взагалі незрозуміло, хто такі активісти? Згадайте тільки ситуацію, коли на кордоні з Кримом активісти зупиняли машини, забирали паспорти та погрожували зброєю. Хто утримує таких активістів, за який кошт? Ці формування поза межею законодавства, і держава зобов’язана ліквідувати їх.

Вони перешкоджають будівництву, калічать людей за гроші… і я не розумію, чому влада допускає подібне. Громадськість дозволяє собі впливати на суди та прокурорів, влаштовувати бійки під час засідань.

Згадується ситуація, коли Конституційний суд намагався розглядати Закон про люстрацію. «Єгорка» зібрав натовп раз, другий, третій… і суд злякався, і перейшов розглядати закон у закритому режимі. Вже три роки розглядає, але рішення так і не винесене. Варто задуматися про користь для країни від такої громадськості…

– Дайте коротко оцінку реформі прокуратури.

– Прокурор фактично позбавлений права витребувати кримінальне провадження, скасувати повідомлення про підозру, відкликати звинувачення.

Також важливо, що ключові посади в прокуратурі займають колишні працівники міліції. Тобто ті, хто раніше був під наглядом прокуратури. З точки зору етики та організації роботи – це абсолютно неправильно.

Нині людина вимушена платити гроші за найменшу послугу, надану юристами та нотаріусами, а прокуратура має право на представництво в суді лише осіб з фізичними чи психічними вадами

Згадується, як раніше прокуратура мала право займатися представництвом інтересів пересічного громадянина в суді. Нині людина вимушена платити гроші за найменшу послугу, надану юристами та нотаріусами, а прокуратура має право на представництво в суді лише осіб з фізичними чи психічними вадами. Ці зміни, з точки зору практики, є абсолютно невиправданими, оскільки позбавляють людей додаткового захисту. Такі обмежуючі фактори абсолютно не сприяють розвитку держави та суспільства в цілому.

В Європі, щоб стати прокурором чи суддею, потрібно 17 років навчатися, фото – Дмитрий Бургела

– Розкажіть про найцікавіші епізоди своєї багаторічної прокурорської кар’єри. Наскільки типовий кіношний образ співробітника служби відповідає реальному?

– Звичайно, кіно значно відрізняється від реальності. Насправді робота прокурора не сказати, що рутинна, але дуже кропітка. Значна частина зайнятості витрачається на підготовку документів та часто невиправданої кількості інформації для прокуратури вищестоящого рівня.

Займаючи посади прокурора в різних областях, визначився, що кожен регіон має свою специфіку. В Луганській області пріоритетним завданням були нелегальні вугільні копанки. Спочатку не зовсім розумів, про що йде мова, але достатньо швидко зорієнтувався в проблематиці і побачив, які потужні фінансові потоки ховаються в тіньовій економіці.

Мова йде про 2006 рік, тоді із 48 шахт 22 вже були закриті. Але шахта вважається повністю закритою, коли проведена рекультивація. Закрити шахту коштує дорожче, ніж побудувати нову, тому якісній рекультивації ніхто особливо уваги не приділяв. Раніше існувала технологія, коли при добуванні вугілля його промивали та мілку фракцію скидали у природні балки, які заповнювали водою, щоб запобігти загоранню. Згодом, за допомогою податкових інспекцій так звані «бізнесмени» зверталися в райдержадміністрацію для визнання шламів безхазяйними. Потім згадувану мілку фракцію вугілля купували по 50 копійок за тонну. Екскаватор подавав на берег шлам, залитий водою, вода стікала і через декілька днів сухий шлам вивозили на гірничо-збагачувальні фабрики.

На той час в Україні працювало 8 ТЕС, і вагони з вугіллям для них завантажувалися по такому принципу: 1/3 вагону завантажувалася енергетичним вугіллям,1/3 – згадуваним шламом, потім зверху це все знову покривали енергетичним вугіллям.

Собівартість шламу була близько 25 гривень за тонну, а державі його продавали по 300 гривень. ТЕСи не виставляли постачальникам претензій у зв’язку з неякісним вугіллям із зрозумілих причин. Напрошується питання: чому держава не використовувала шлами?

Ще один вид копанок. Знімається верхній прошарок ґрунту товщиною 1-1,5 м і під ним залягає пласт вугілля, яке екскаватором вантажиться на автомобілі і вивозиться до занепадаючих шахт, щоб створити ілюзію їх роботи і отримати завищену ціну через те, що на той час видобуток вугілля державою дотувався на 70%.

Виходило, що вугілля добували незаконно, та ще й держава компенсувала серйозні гроші.

За перші три місяці роботи я порушив 32 кримінальні справи, в тому числі щодо відомих О.Єфремова та В.Тихонова, після чого мене перевели працювати до Вінниці, де розслідував справу про контрабанду продуктів з Придністров’я, яка після вилучення невідомо куди зникала.

З’ясував, що в Тульчині працював завод по утилізації вилученого. Тому зобов’язав, щоб при процедурі знищення був присутній представник прокуратури району. Після цього в місцевих ЗМІ з’явилися публікації, нібито я «кришую» контрабанду, хоча все було навпаки – я займався її викоріненням.

Зацікавила мене також ситуація, чому 70% закордонних авто середнього класу завозяться через Вінницьку область. З’ясувалося, що при покупці автомобіля за кордоном фірмами, що цим займалися, вказувалась невиправдана ціна. Таким чином, при його розмитненні вони отримували значну компенсацію з бюджету за кожен автомобіль. За нашого втручання виплати прикоротилися, і фірми, що займались цим бізнесом, перестали існувати.

– Як зміниться суспільство, якщо вмить звільниться від корупції? І чи готові ми до цього?

– Дуже багато говоримо про корупцію… Для отримання будь-якого дозволу люди шукають знайомих, не шкодують «нагород». Для прикладу, згадайте гучну справу про викриття газових схем за участю Олександра Онищенка, відповідно до яких ціна на газ завищувалася на 5-6 тисяч гривень. Минуло вже більше року, як він втік через це з країни. Проте ціна на газ так і не впала. Це говорить про те, що схеми і нині в дії, і хтось отримує ці надприбутки.

В Україні існує система, в якій невигідно чесно працювати та жити, а також мати прозорий бізнес. Якщо ми говоримо про викорінення корупції, то повинні розуміти, що потрібно починати не лише з корупціонерів, необхідно міняти систему. І починати ми повинні насамперед з самих законотворців, які мають приймати відповідні закони, але ж в людей немає поваги до влади, до державних установ. Нормальний рівень життя асоціюється в людей з багатством та олігархами. А порушення законів або їх обхід – гарантією добробуту.

Коли корупція стає сутністю державної системи, то її викорінення загрожує ввести країну в хаос, як це сталось із Бразилією і Італією свого часу.

Тут необхідний цілий комплекс заходів, у тому числі, повернення довіри до влади і посилення відповідальності за корупцію. Тому вважаю, що Україна ще не готова до повного її викорінення. Бо неможливо викорінити те чи інше явище без усунення його причини.

В світі я знаю лише кілька країн, яким вдалося викорінити корупцію. Це Сингапур, який піднявся під проводом Лі Куан Ю, Естонія, яку тягли з корупційної ями всі уряди, починаючи з 1990 року (зараз вона на 32 позиції, згідно рейтингу сприйняття корупції, поруч з Бутаном та Іспанією), Фінляндія, в законодавстві якої поняття «корупція» взагалі відсутнє, Гонконг, рівень корумпованості якого в 1974 році становив 94% чиновників, зараз всього 2-3%, що нижче, ніж, наприклад, в США і Японії.

Приклад цих держав доводить, що викорінення корупції або ж її мінімізація можлива. Це робота не одного року, проте вона в змозі привести країну до процвітання та економічного росту.

Мало того, що прокурори і так працюють понаднормово, їх ще й скорочують, фото – Дмитрий Бургела

Країна без корупції – це країна, в якій панує чесність та згуртованість суспільства, коли воно націлене на розвиток держави. Думаю, Україна без корупції стане сильною європейською державою, в якій процвітатиме бізнес та яка стане привабливою для інвесторів. Як результат, в ній з’явиться багато робочих місць.

– Протести перед Верховною Радою ознаменували один з перших великих зрушень у вітчизняній політиці з 2014 року: цілий ряд політичних сил, які підтримували тоді Майдан, зараз виступили проти проєвропейського президента. Як ви вважаєте, мітинги під Верховною Радою – це проплачене шоу з прицілом на вибори чи дійсно мирний прояв невдоволення чинною владою?

– Важко сказати… Але скажу, що досить потужно підтримував і перший Майдан, і другий. В 2014 році працював у Генеральній прокуратурі, і сильно ризикував, допомагаючи провізією та грошима Майдану.

Чому я підтримував Майдан? Тому що, аналізуючи діяльність українських олігархів – таких, як Фірташ, Бойко та Ахметов, чітко розумів, яким чином вони прийшли до свого потенціалу. Вони торгують газом та електроенергією, брати Клюєви, наприклад, сонячною енергією. Ці люди нічого не побудували для суспільства, і вся їхня діяльність – це торгівля. Чого не можна було одразу сказати про Петра Олексійовича, який зберіг та активізував потенціал в частині харчової промисловості. До теперішнього часу його автобуси «Богдан» користуються успіхом. Я завжди думав, що ця людина зможе створити потужну економіку в країні. Але сталося інакше…

Якщо згадати часи Януковича, то він «обилечивал богатых», і якщо ти, наприклад, заробляв 500 тисяч, то 50 тисяч з них мав віддати. Проте ціни на газ та електроенергію не росли, а долар коштував менше 10 гривень.

В Україні існує система, в якій невигідно чесно працювати та жити, а також мати прозорий бізнес

Натомість маємо хвалений «безвіз», проте скористатися ним я не можу – навіть при своїй пенсії. Ось такі пост-майданівські реалії.

Долар та євро катастрофічно високі, ціни в магазинах ростуть, а більшість українців живуть поза межею бідності. Люди, стомлені від владних обіцянок, шукають виходу із свого становища, і одним із них є ось такі зібрання…

– Чи згодні ви з думкою, що, якщо суспільство «проковтне» пропозицію зняти недоторканність в 2020-му, то її не зніматимуть і через три роки? Як ви вважаєте, чому депутати так противляться зняттю недоторканності і чи зможе її скасування ще більше посилити тиск гаранта на Верховну Раду?

– Мало хто пам’ятає часи, коли у 2005-2006 роках до кримінальної відповідальності не можна було притягнути навіть депутата сільської чи районної ради. В ці роки я працював прокурором у Луганській області, брав участь у багатьох засіданнях обласної ради, представляючи подання про притягнення депутатів сільських та міських рад до кримінальної відповідальності, проте жодного разу сесія не дала згоди. Коли я звернувся до голови облради Тихонова з запитанням: «Чому депутати не дають згоди на притягнення до відповідальності порушників закону?», отримав відповідь: «Майже всі вони (депутати) пройшли через коридори прокуратури». Звідси висновок – або прокуратура, розслідуючи ці справи, працювала непрофесійно, або упереджено, або якісний склад обласної ради складався з депутатів, наближених до стану справ.

Тому переконаний, що в Україні недоторканність з нардепів ніхто не зніме, а якщо колись таке й станеться, то це не гарантуватиме притягнення їх до відповідальності. Не так давно Верховна Рада дала багато дозволів на притягнення до відповідальності народних обранців, проте дотепер немає жодного вироку. Де результати та де ці справи?

Згадаймо хоча б Юхима Звягільського, якого в 1994 році народні депутати позбавили недоторканності. Тоді йому інкримінували зловживання службовим становищем. 300 мільйонів доларів було вивезено ним нелегально до Ізраїлю. Історія закінчилась тим, що він жив на ці гроші в Ізраїлі, а через три роки, після зняття звинувачень, повернувся до України.

Хіба можна говорити про викорінення корупції в країні, в якій народні депутати звикли до безкарності за свої діяння?

– Склалася ситуація, коли низи вже не хочуть далі терпіти, а верхи майже не в змозі що-небудь робити. Чи може влада вважатися повноцінною, якщо їй не довіряє вже більше 80% громадян? Який ваш прогноз на рахунок стабільності влади, яка прийшла керувати нашою державою після Майдану? Що потрібно міняти?

– Недивлячись ні на що, я вважаю Порошенка досить потужною особистістю, і те, що за його правління я потрапив під люстрацію, нічого не міняє. Петро Олексійович прекрасно розуміє і знає про справжнє відношення людей до влади.

І все одно, на жаль, влада займається політиканством: піднімає зарплати та пенсії, незважаючи на занепад економіки. Для того, щоб в українців з’явилися реальні доходи, необхідний ріст товарного виробництва, щоб ринок був насичений товарами народного споживання. Тільки за цієї умови можна підвищувати пенсії, в іншому випадку гроші вкрай знеціняться.

На жаль, влада займається політиканством: піднімає зарплати та пенсії, незважаючи на занепад економіки

Також тривожним сигналом для країни є третя хвиля приватизації. Мене дуже вразило обговорення депутатами протягом цілого дня питання, чи потрібно долучати іноземних спеціалістів для оцінки майна чи ні. Але жоден з них, на превеликий жаль, не встав і не запропонував проаналізувати результати перших двох хвиль приватизації. Що ми реально отримали, окрім грубих порушень закону?

Навіть зараз можна ставити питання про повернення майна державі, адже для цього не існує терміну давності. Працівникам підприємств видали ваучери на приватизацію. Їх скупили на базарах по 10-15 гривень. Підприємства перестали існувати. Вважаю, що у такий спосіб приватизовувати державні підприємства не можна, тому що це робочі місця і економічний потенціал країни. Виходячи з цієї ситуації, виникає питання: чи потрібна нам така кількість мовчазних та нерішучих депутатів Верховної Ради?

Що міняти? Потрібно, в першу чергу, припинити війну на сході. Також варто посилити соціальний захист громадян, покращити правоохоронну систему, привести всі закони у відповідність до Конституції, підтягнути охорону здоров’я, забезпечити молодь доступною вищою освітою, створити кращі умови для розвитку бізнесу та інвестицій.

Щоб країна процвітала, в ній має переважати верховенство права.

Сьогодні за рівнем корупції Україна стоїть на одній сходинці разом з Росією, Іраном, Казахстаном та Непалом, фото – Дмитрий Бургела

Витяги з статті доцента Шморгуна О. С. «Шляхи удосконалення діяльності прокуратури» (Київський національний університет технологій та дизайну):
«Основною проблемою прокуратури в Україні є те, що на рівні Конституції досі не визначено її правову сутність в системі гілок державної влади (державної, виконавчої та судової). Як наслідок, прокуратуру постійно «реформують» у найгіршому розумінні цього слова, без елементарного державознавчого розуміння функціональної ролі даної інституції, яка покликана дбати про законність в усіх сферах суспільного життя».

«Наступною проблемою, яка істотно знижує ефективність діяльності прокуратури, є відсутність професіоналізму на рівні кадрової ідеології. Як приклад, ліквідовано підготовку спеціалістів у Національній академії прокуратури. Практично функції Національної академії прокуратури зведені нанівець, у той час коли такі структури, як МВС та СБУ здійснюють повну підготовку фахівців у своїх учбових закладах».

«Як спосіб вирішення проблеми політизованості прокуратури, коли її використовують задля усунення конкурентів, так і для власного уникнення відповідальності, пропонується запровадження юридичного механізму, який виключав би будь-яку особисту залежність працівника прокуратури від рішень чи діяльності трьох гілок державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних сил та бізнесу».

«Не менш важливою проблемою є непосильне навантаження на працівників прокуратури, що породжує неможливість своєчасно і якісно реагувати на порушення вимог кримінального закону. Відомо, що в даний час діє редакція Закону, де в статті 14 передбачено: “Загальна чисельність працівників органів прокуратури становить 15 000 осіб зі зменшенням кількості прокурорів з 1 січня 2018 року до 10 000 осіб».

– Бути чесним і тримати слово – чи приводять ці якості до успіху в житті і кар’єрі?

– Ці якості необхідні в житті. Але так сталося, що люди, які дотримуються принципів честі, в реаліях сьогодення мають матеріальні проблеми. Їх не можна назвати успішними.

– Що означає для вас поняття «особиста свобода»? Ви готові її обмежити? За яких обставин?

– Свого часу вивчав класиків Маркса та Енгельса. В Маркса дуже широке поняття свободи. Шлях до «справжньої» свободи, на думку Маркса, пролягав не через збільшення свободи індивіда, а через відмову від неї. В Енгельса досить коротке визначення: «Свобода – это осознанная необходимость». Для мене в цих словах закладена потужна істина. Якщо говорити про обмеження своїх свобод, то на користь суспільству та держави я б пішов на це в певній мірі.

– Які цінності для вас непохитні?

– Я – людина слова, яка не схильна до обману.

– Вам важко виходити із зони комфорту? Як справляєтесь із стресовими ситуаціями на роботі і в звичайному житті?

– Одного разу я їхав на мотоциклі та зламав ногу. Чотири місяці ходив на милицях, а на роботу мене заносили на руках. Для мене це був важкий період, після якого багато чого переосмислив. Тоді познайомився з гарним тренером і почав реабілітацію ноги. З того часу, вже більше шести років, після роботи ходжу до спортивної зали. Там ти відключаєшся і додому їдеш із зовсім іншим настроєм. Спорт – це мій спосіб життя, який допомагає впоратися з різними стресами.

Автор: Галина Панкратьева


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Високий суд Лондона арештував активи Ігоря Коломойського по всьому світу. Це може вплинути на підтримуваних ним політиків і поставити під удар інших українських олігархів. Серед наслідків називають війну «ешелонів компромату», яким володіє Коломойський

Виконавчий директор «Центру протидії корупції» Дар’я Каленюк прогнозує початок багатьох судових процесів у різних юрисдикціях, у тому числі в Україні. Результат залежатиме від зібраної доказової бази – зокрема, від результатів аудиту компанії Kroll, доступ до якого зараз, за інформацією експерта, отримала Генеральна прокуратура, повідомляють Патріоти Україниз посиланням на Радіо Свобода.

«Знаєте, я не вірю у випадковості. Я не вірю, що зустріч Коломойського і Луценка відбулася випадково в Амстердамі за кілька днів до цього рішення суду і за кілька днів до доступу ГПУ до матеріалів звіту компанії Kroll. Мені видається, що Коломойський намагався попередити такий результат, попередити таке рішення суду і попередити активність державних органів», – каже вона.

Генпрокурор Юрій Луценко, у свою чергу, заявив, що жодних виїмок документів у Kroll їхнє відомство не здійснювало.

Політичний проект «Укроп» може опинитись під величезним тиском – Таран

Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тукаприпустив у своєму дописі у Facebook, що Україну тепер може очікувати війна компроматів.

«Радіти, на мою думку, не варто: неконтрольоване користування таким «ешелоном» може призвести до такого вибуху, який здатен взагалі зруйнувати державний устрій», – написав він.

Водночас, до остаточного рішення суду важко оцінювати реальні наслідки нинішньої ситуації для Коломойського як політичної фігури та інших політиків, так чи інакше з ним пов’язаних, вважає політичний експерт Сергій Таран.

«Політичний проект «Укроп», який підтримує Коломойський, опиняється під колосальним тиском, тому що, якщо ми маємо британський суд, а не український суд, який говорить про можливу участь Коломойського в незаконних схемах, уже важко буде доводити, що проблеми із законом у Коломойського – це інтриги нинішньої влади. Але якщо суд стане на бік Коломойського, то в цій ситуації, звичайно, все повернеться не тільки на попередні позиції, а навпаки, ще дасть ще більше впевненості Коломойському говорити, що негативне навколо нього є інсинуаціями української влади», – зауважує він.

Тим часом, на думку політолога Віктора Небоженка, українська влада, зокрема і президент Петро Порошенко, – навпаки, можуть намагатися «пом’якшити удар» по Коломойському.

«Я думаю, це буде спільна робота. При всіх негативах, при всіх складних стосунках між Порошенком і Коломойським, класовий характер загрози рішення Лондонського суду для них, звісно, важливіший, ніж міжособистісні конфлікти», – зазначає він у коментарі Радіо Свобода.

Арешт активів цього бізнесмена по всьому світу є небезпечним для всіх українських олігархів, бо показує: недоторканних бізнесів не існує, переконаний Небоженко.

Міністерство фінансів України та Національний банк, тим часом, привітали початок судового процесу в Лондоні щодо колишніх керівників та акціонерів «Приватбанку», який опинився на межі неплатоспроможності в грудні 2016 року і через це був націоналізований.

Колишнє керівництво банку підозрюють у тому, що воно виводило із банку кошти через надання сумнівних кредитів фірмам-бульбашкам. Ігор Коломойський це заперечував, і також, у свою чергу, подав до суду низку позовів, направлених проти уряду, НБУ та «Приватбанку».


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO