Теги Posts tagged with "друга світова війна"

друга світова війна

«Є дві правди. Одна дійсна, реальна  правда. Друга – вигадана, неіснуюча, така, якою хотіли б її бачити. Вона вважатиметься за дійсну, а дійсна за ворожий наклеп».

Олександр Довженко. Щоденник. 18 листопада 1942р.

18  серпня 1941р., близько 20 години, Запоріжжя струсонув потужний вибух. Майже блискавично хвиля до 36  метрів заввишки ринула у 165-метровий пролом, що утворився в греблі ДніпроГЕСу, затопила переважну частину острова Хортиця та прибережні райони міста і понеслася до Нікополя й Марганця, зносячи все на своєму шляху.

За деякими підрахунками, внаслідок трагедії загинуло близько 100 тисяч людей:  80 тисяч – мирні мешканці міста і околиць, біженці; решта – червоноармійці. Німецьке командування оцінило свої втрати у 1500 військових.

Висадження в повітря ДніпроГЕСу нібито стало цілковитою несподіванкою для командування Південного фронту.

Штаб фронту 19 серпня доповідав Сталіну: «Як встановлено слідством, підірвання  греблі і Дніпровської ГЕС здійснено без дозволу, самочинно підполковником Петровським і представником Генштабу начальником окремого науководослідного воєнно-інженерного інституту (м. Москва) військовим інженером 1-го рангу Еповим, який на попередньому слідстві показав, що він особисто дав розпорядження здійснити вибух, пояснюючи тим, що отримав вказівку від начальника Відділу воєнно-інженерного управління штабу Південного фронту підполковника Петровського. Петровський на попередньому допиті заявив, що такого наказу він не давав. Петровський і Епов заарештовані, провадиться слідство. Передчасне висадження мосту (який з’єднував Хортицю з лівим берегом)  і греблі ускладнило обстановку бою, викликало непотрібні жертви, полегшило ворогу умови форсування р. Дніпро».*

Слід згадати, що за значно менші провини  на той час  «світив» розстріл. Надто у воєнних  умовах, та ще й під час бойових дій. Тож чи могли підривники Олексій Петровский та Борис Епов діяти «самочинно», без  наказу «згори»?

Начальник інженерного управління Південного фронту, на той час полковник, Арон  Шифрін згадував, що  командування фронту відкидало можливість руйнування ДніпроГЕСу. Шифрін спецзв’язком доповів обстановку начальникові Головного воєнно-інженерного управління. Наступного дня підлегле Шифріну інженерне управління фронту отримало шифрограму за підписами Сталіна та начальника Генштабу Шапошнікова: «У випадку крайньої потреби дозволяється здійснити підрив ДніпроГЕСу».

Через два дні після того з Москви  транспортними літаками було доправлено на місце «операції» 20 тонн толу. Вибухівку під керівництвом О. Петровського і Б. Епова заклали в греблю. Ні військових, ні місцевих мешканців про те, що готується, не попередили.

В історичній розвідці  К.Сушка, що створена на основі спогадів очевидців, говориться: «Ніяк не второпати (чи, навпаки, дуже все зрозуміло?), як могло так статися, що про майбутню сплановану диверсію та її можливі трагічні наслідки не попередили підрозділи радянських військ, що зосередились у плавнях острова… Вода, що ринулася з верхнього б’єфа крізь пролом у греблі, здійнялася небаченої висоти й неміряної сили хвилею. Частина тієї гігантської хвилі, що прокотилася Новим Дніпром, обрушилась на плавні острова, на озброєних, але беззахисних перед стихією людей. Коли хвиля відійшла, на осокорах і вербах, в’язах і дубах залишились висіти у неприродних позах сотні (якщо не тисячі) захисників соціалістичної вітчизни…»  

Невдовзі  за вказівкою з Москви Петровського та Епова звільнили з-під варти.  Потім вони підривали Волховську ГЕС, виконували різні спецоперації, Епов брав участь у висадженні в повітря  московського храму Христа Спасителя і дістав Сталінську премію.

Офіційна радянська версія трагедії тривалий час полягала в тому, що греблю в серпні 1941р. підірвали гітлерівці. (Маніпуляція полягала в об’єднанні двох підривів:  1941р. – червоними, 1943р. – нацистами. Окупанти відновили роботу ГЕС наприкінці 1942р., обладнавши турбінами Siemens, а 1943р., відступаючи, вже вони підірвали частину греблі. ДніпроГЕС почав знову працювати 1950р.)

За іншою радянською версією (вона подеколи лунає дотепер) ДніпроГЕС знищили спецпідрозділи НКВД, але у зв’язку з  «необхідністю зупинити наступ німецьких загарбників». Мовляв, «завдяки» вибуху  хвиля змила  німецькі переправи й потопила багато німців. Однак ця версія не має під собою підстав: гітлерівці захопили Запоріжжя  аж через  46 діб потому.

Масшаби трагедії найповніше відображають цифри, наведені авторами монографії «Запорізький рахунок Великій війні 1939—1945 років»: «Від повені постраждали ті, хто проживав на понизовій частині Запоріжжя й у селах по обох берегах Дніпра. Деякі села та хутори повністю змило. Окрім того, плавні влітку були місцем активної господарської діяльності мешканців прилеглих до ріки населених пунктів. Там випасали худобу, заготовляли ліс, ловили рибу, збирали гриби, ягоди, лікарські рослини, будували тимчасове житло. Тобто біля води постійно знаходилися сотні, якщо не тисячі, жителів краю.

Але на порядок більше було тих, кого до Дніпра привела війна. За декілька днів його перетнуло 50–70 тис. біженців. Відчувши себе у відносній безпеці, вони зупинялися для відпочинку в затінку дерев біля прохолоди ріки.

…в Запоріжжі 45 тис. осіб записалося в ополчення. В області загалом ополченців було 200 тис. Більшу частину з них стягнули до Дніпра для участі у відбитті очікуваної спроби німців форсувати ріку. Біля ріки концентрувалися сили стрілецької дивізії (один з її полків залишився в пастці на Хортиці), полку НКВС, двох артилерійських полків, менших підрозділів, які до підходу основних сил армії утримували Запоріжжя. Особовий склад цих частин сумарно нараховував понад 20 тис. бійців. У ніч на 18 серпня в широкій смузі від Нікополя до Каховки і Херсона почався відхід на лівий берег двох загальновійськових армій і кавалерійського корпусу. А це ще 12 дивізій (150–170 тис. солдат і офіцерів). Відштовхуючись від наведених нами вище даних, назвемо орієнтовне число – 450 тис. осіб, що потрапили в зону ураження»…

zk.ridna.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Рік у рік, напередодні дати капітуляції Німеччини в ІІ Світовій війні, українські ЗМІ й користувачі соцмереж відзначають, що реальних ветеранів тієї війни стає дедалі менше.

Мовляв, ось-ось уже не залишиться нікого, лише самозванці з фейковими орденами. Однак конкретна кількість учасників WW2 в Україні при цьому залишається невідомою для широкого загалу.

Новинарня” спробувала заповнити цей пробіл, звернувшись із запитами до Міністерства соціальної політики та Пенсійного фонду України. І офіційні дані нам надали: “старих” ветеранів по всій Україні – понад 811 тисяч осіб. Із них фронтовиків – трохи більше 128 тисяч.

При цьому статистичні дані щодо ветеранів Другої світової війни обраховуються одразу кількома категоріями, серед яких – власне ветерани, учасники бойових дій, інваліди війни, “інші особи” з ветеранськими пільгами пенсійного віку тощо.Розділити радянських учасників війни 1941-1945 років і пенсіонерів – учасників інших бойових дій фактично неможливо.

Статистика Мінсоцполітики і Пенсійного фонду не є ідентичною, бо не всі військові ветерани – пенсіонери, і навпаки.У листі з Мінсоцполітики зазначено: “Станом на 01 квітня 2017 року чисельність ветеранів війни становить 1 230 778 осіб, а жертв нацистських переслідувань – 2 381 особа”.Водночас у Міністерстві підкреслюють, що в їхній статистиці неможливо відділити із загальної кількості ветеранів війни власне ветеранів Другої світової.

“Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, документом, що підтверджує статус ветеранів війни, є посвідчення, на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Вищевказаним Положенням не передбачено проставляння відмітки у посвідченні ветерана війни про пункт статті Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за яким їм встановлено відповідний статус, що не дає можливості виокремити із загальної кількості ветеранів війни, зокрема ветеранів Другої світової війни”, – ідеться у відповіді Мінсоцполітики.

Більш точними, але не вичерпними, є дані щодо кількості ветеранів Другої світової війни від Пенсійного фонду України.

За даними ПФУ, ветеранами війни, які отримують пенсії, станом на початок року були майже 812 тисяч осіб, із них лише кожний сьомий – учасник бойових дій.

У листі з ПФУ сказано: “Інформація щодо чисельності пенсіонерів в розрізі законів, за якими призначено пенсії, та середніх розмірів призначених місячних пенсій формується за даними річної форми державного статистичного спостереження «Звіт про чисельність пенсіонерів і суми призначених місячних пенсій» щорічно до 10 квітня року, наступного за звітними.

За даними вищезазначеної форми, станом на 01.01.2017 на обліку в органах Пенсійного фонду України перебувало 811 826 пенсіонерів, на яких поширюються положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з них:
– інваліди війни та особи, прирівняні до інвалідів війни, – 117 897 осіб;
– учасників бойових дій та особи, прирівняні до учасників бойових дій,— 128 421 особи;
– особи які мають особливі заслуги перед Батьківщиною – 28 осіб;
– інші особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім ветеранів війни) – 196 141 осіб.

За даними ПФУ з відкритих джерел, у 2010 році налічувалося 2,084 млн. “старих” ветеранів, у 2013 році – 1,483 млн.

Таким чином, за сім років число ветеранів-пенсіонерів скоротилося майже на 1,2 мільйона осіб.

Для порівняння

З початку АТО статус учасника бойових дій отримали майже 199,5 тисячі військовослужбовців Збройних сил України.
Про це 28 квітня повідомив на брифінгу речник Міноборони Максим Праута.

Відповідно, за логікою, загальна кількість ветеранів війни, про яку говорить Мінсоцполітики – 1,230 млн. – це:

  • 811 тис. “старих” ветеранів, серед яких можуть бути не лише ветерани 2СВ, а також пенсіонери – учасники інших бойових дій;
  • 200 тис. власників статусу УБД зі Збройних сил 2014-2017 років;
  • ветерани-УБД з Нацгвардії, МВС, СБУ, прикордонники, ДСНС тощо;
  • “афганці”, ветерани інших воєн.

Журналісти також запитували, яка кількість ветеранів залишається на окупованій територій Криму та в непідконтрольних районах Донецької і Луганської областей. Але Мінсоцполітики і Пенсійний фонд не мають таких даних.

“Оскільки органи державної влади, в тому числі органи Пенсійного фонду України, не здійснюють своєї діяльності на окупованій території Автономної Республіки Криму та м. Севастополя, в окремих районах Луганської та Донецької областей, які непідконтрольні українській владі, запитувана вами інформація відсутня”, – йдеться в листі з ПФУ.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO