Теги Posts tagged with "Діти"

Діти

Невідомі на BMW X5 без номерних знаків заманюють і крадуть дітей, повідомляє джерело.

Повідомляється, що раніше вже були подібні випадки. Жителів Миколаївської області та сусідніх районів застерігають бути обережними, пише Корупція.Інфо

B оголошенні сказано: «B четвер було два випадки, в Новій Одесі і в Шевченковому зникли діти. Вони вийшли зі школи і зникли.
Нещодавно знайшли дівчинку, яку викрали 2 тижні тому. У неї не було внутрішніх органів. Бережіть своїх дітей і бережіть себе!»

Велике прохання робити репост, адже ця інформація може врятувати комусь життя!


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Також є випадки незадовільного санітарного утримання харчоблоків.

У Коростенському, Коростишівському, Лугинському, Пулинському районах – незадовільне санітарне утримання харчоблоків навчальних закладів. А вода у дошкільних закладах Пулинського, Баранівського, Народицького, Ємільчинського, Любарського, Житомирського районів не відповідає гігієнічним вимогам. Про це 2 березня повідомили у ДУ “Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України”.

“Впродовж минулого року спеціалісти дослідили 3 тис. 599 зразків готових страв на визначення калорійності, з них 286 не відповідали затвердженим нормам. Найбільшу кількість недовкладення  продуктів харчування у страви зареєстрували у школах  Андрушівського, Черняхівського, Пулинського, Любарського районів та у дошкільних навчальних закладах Черняхівського, Любарського, Житомирського районів. Крім того, підрозділи лабораторного центру за мікробіологічними показниками дослідили 3 тис. 932 проби страв, із них у 265  висіяли бактерії групи кишкової палички, найбільша їх кількість зареєстрували у Пулинському районі –10 зразків, Ружинському  районі – 8 зразків, Лугинському районі – 8 зразків, Олевському районі – 115 зразків. А за результатами досліджень гігієнічних змивів з технологічного обладнання, посуду, спецодягу та рук персоналу харчоблоків із 33 тис. досліджених проб позитивних висіяли 2 тис. 202 проби, що свідчить про незадовільне санітарне утримання харчоблоків дитячих закладів у Коростенському, Коростишівському, Лугинському, Пулинському районах. Також відібрали і дослідили 7 тис. 130 зразків питної води. З них, 17,5%  досліджених проб не відповідали гігієнічним вимогам за рахунок перевищення вмісту нітратів, заліза, за бактеріологічними показниками. Споживання такої води є небезпечною для здоров’я дітей. Найбільша кількість проб води, що не відповідала вимогам за фізико-хімічними показниками, зареєстрували у дошкільних закладах Пулинського, Баранівського, Народицького, Ємільчинського, Любарського, Житомирського районів. За мікробіологічними показниками найбільша кількість відхилень у воді виявлена у навчальних закладах Коростенського, Малинського, Радомишльського, Новоград-Волинського, Олевського, Ємільчинського, Чуднівського, Любарського районів”, – йдеться у повідомленні.

Також  в закладах відібрали 992 зразки кулінарних виробів і у 6 випадках була виявлена неякісна термічна обробка. Такі результати мали місце у Хорошівському, Коростенському, Брусилівському, Пулинському, Олевському, Ємільчинському районах.

vgolos.zt.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

16 лютого ФАРІСЕЇ (слово фарисей как синоним слова лицемер).

Если кто общался с ЧЛЕНАМИ выконкома после брутального голосования за уничтоженние более 280-ти дереьев якобы, чтобы житомирским детям жилось еще лучше, еще веселей, то обратили вниманиие как у этих ЧЛЕНОВ бегают глазенки . Весь этот шалман напоминает самых радикальных участников российского общества “Память” , которых поймали в подсобке еврейского ресторана за пожиранием мацы.

Фото Александра Колибабчука.

А далее самое интересное для выконкома. Просматривая газеты “20-хвилин” я нашел интересную статью ” В житомирських садочках дітей 2 роки годували хімічно обробленим мясом” (!!!!).

Так що, панове виконкомовці, хтось з вас хоть “гавкнув” на захист дітей чи команди від Папи не було і по тій причині Ви язики собі в дупи совсовували, паразити!

P.S. Редакція газети “20 хвилин” закликає батьків обстежити дітей на вміст і іх організми токсинів та нейтратів”.

Александр Колибабчук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Приїжджаючи до Житомира в депутатських чи бізнес справах, інколи заходжу до львівської майстерні шоколаду, аби випити філіжанку кави. Сьогодні також завітав до кафе, де випадково почув розмову за сусідним столиком.

Чому саме вона привернула увагу?

Річ у тім, що у Житомирській області хочуть провести пілотний проект з інклюзивної освіти з подальшою оптимізацією інтернатних закладів (закриттям). Куратором цього проекту є пані Порошенко.

Так ось, “сусідній столик” – чоловік та дві жінки, гаряче обговорювали бізнес-план, як мені здалося, на рахунок кмитівського будинку- інтернату, який знаходиться у зручному місці. Там є гарне озеро, отже гарна “замануха” для туристів, бо це колишній панський маєток.

Тому я, як обласний депутат, постійно слідкую та тримаю під контролем цю ситуацію з так званою оптимізацією, як журналіст, як просто людина, якій не байдужа доля дітей, яких хочуть виселити з інтернатів, мабуть, заради своїх бізнес-проектів. 

Отже, хочу звернутись до громадськості та почути коментарі, можливо хтось впізнає цих людей, хто вони – чиновники, які хочуть отримати хабар, від цієї “оборудки”? Чи бізнесмени, які заради свого збагачення не переймаються долею сотень дітей?

Віталій Науменко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На данный момент ролик успели просмотреть 57 тысяч человек. Рвущее душу видео опубликовано на странице “Повернись живим” в Facebook.

В кадре украинский защитник, он рассказывает о ситуации на фронте, передает “Диалог.UA”.

Во время интервью террористы начинают свою очередную провокацию, боец срывается и бежит на задание, но тут слышит крик ребенка о помощи.

“Ааааа! Допоможіть!” – у весь голос кричить хлопчина років 12-ти. Він біжить по одному із населених пунктів у Донецькій області, розмахує руками і шукає прихистку”, – сказано в сообщении сообщества, волонтеры которого четыре года подряд помогают украинской армии.

Ребенок настолько был напуган обстрелом, что согласился чтобы его провел домой только военный, от помощи проходивших мимо женщин мальчик отказался. Он успокоился только тогда, когда боец ВСУ крепко сжал в своей руке его детскую ладошку.

Просмотревшие видео пользователи Сети не прошли мимо и продолжают оставлять комментарии под опубликованными  кадрами.

Сльози дітей Донбасу

"Ааааа! Допоможіть!" – у весь голос кричить хлопчина років 12-ти. Він біжить по одному із населених пунктів у Донецькій області, розмахує руками і шукає прихистку. Ми записуємо інтерв'ю із замкомандира батальйону "Донбас-Україна" Гайдуком. На фоні розмови окупанти починають черговий обстріл. Військовий зривається на виконання завдання, чує крик дитини і, в решті, біжить на допомогу хлопчику. "Не бійся! Не треба! Все буде добре! Я проведу тебе додому!" – каже армієць, впевнено тримаючи школяра за руку. Дитячі біль та сльози – одні із найстрашніших наслідків війни. Малеча змушена ховатися від обстрілів бойовиків у сирих підвалах, ходити в школу під час "дощу з мін" і читати казки під розривні "гупання". Допомогти зробити так, аби діти Донбасу не плакали і більше не чули обстрілів окупантів, можна тут: https://goo.gl/zbJBTU Evgen NazarenkoФонд "Повернись живим"

Posted by Повернись живим on Samstag, 20. Januar 2018

“Доки не прийшов “руській мір”, діти не плакали і не боялись. Таке могло б бути в усій Україні . Хай Божа Мати береже наших хлопців, що нас захищають”, “Це солдат, який дійсно захищає. Не дивлячись ні на що. Крик дитини знімає будь-який страх. Воно маленьке і беззахисне. Боже, обережи всіх, хто там на передньому рубежі нашої країни”.

“Зайчик маленький. Але показово, що дитина довірилася військовому а не тьотям-сусідкам. Це Українець!” “Здоров’я, миру і скорішого повернення в рідні домівки! Низький уклін вам, наші захисники!!!!”, “Нет слов! Будь проклят русский мир и х***о Путин!!!”

“Бандерівці –фашисти” – ті хто п*ють кров з расійскіх детей – в черговий раз рятують чужі життя, ризикуючи своїми”, “НАРОД!!! Только за слёзы этого пацана ПУПКИНУ надо Я**А оторвать!!!!!”, – эмоционально комментируют украинцы. Ранее Сеть растрогала фотография с дочкой погибшего на Донбассе бойца АТО из “Правого сектора”.

Диалог.UA


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У давні часи розхожою була фраза – «за наше щасливе дитинство – спасибі, країно моя!». Її іноді можна почути й зараз. Ось тільки кому мають дякувати діти Донбасу, які опинилися в сірій зоні? Як проходить їхнє дитинство між лініями вогню? З цими запитаннями ми звернулися до виконавчого директора Київської школи рівних можливостей Ірини КОНЧЕНКОВОЇ.

– Скільки дітей проживає в сірій зоні?

– Таких даних немає. І навіть якщо вони з’являються в ЗМІ, я їм не дуже довіряю. Сьогодні поняття сірої зони чітко не визначено. Ми не можемо сказати, що вона має стійкі кордони. Ситуація постійно змінюється. А з нею і кількість людей, які залишилися жити на цих територіях.

– Як ці люди виживають?

– Я б сказала, що воєнний конфлікт, який триває з 2014 року, став уже частиною нашого життя. Деякі процеси навіть встигли стабілізуватися. Коли говорити про те, що було на лінії розмежування раніше і сьогодні, то можна відзначити, що ситуація змінилася в кращий бік.  Люди звикли жити з урахуванням її особливостей, налагоджувати свій побут. Тобто, життя триває.

Звісно, це не означає, що все стало легко і просто. Але люди навчилися виживати в екстремальних умовах.

– Хто займається питаннями дітей сірої зони?

– Займаються всі – і держава, і громадські організації, і міжнародні структури. Наприклад, я не можу сказати, що в сірій зоні є діти, які не відвідують школу. Здебільшого це питання вирішене. Є шкільні автобуси, що підвозять дітей. Якщо після руйнувань потрібно ремонтувати будівлі, то в першу чергу увагу звертають на школи і дитячі садки, хоча стосовно дитячих садочків питання складніше.

З дітьми сірої зони працюють психологи – від соціальних служб. Дуже багато міжнародних організацій постійно відкривають офіси, вони на сході країни вже вкоренилися, якщо можна так висловитися. І реалізують спеціальні програми, розраховані на ці регіони. Так само активно працюють і громадські організації – і колишні, і ті, що створюються тепер. Там багато хто працює, наскільки ефективно – то інше питання.

– Чи часто дітям, щоб потрапити до школи, доводиться долати лінію розмежування? Наскільки це небезпечно?

– Місцеві жителі добре знають, де небезпечні зони, куди не можна ходити, де можна підірватися на мінах. Ці місця вже визначені. Якщо в якійсь місцевості немає школи, дітей автобусами підвозять в інші населені пункти. Трагічної ситуації в цьому немає. Можливо, є якісь локальні труднощі, але вони стосуються окремих сіл.

Інша справа, що в сірій зоні майже всі діти травмовані психологічно. Їм усім потрібні наша допомога та увага. Від війни, в першу чергу, потерпають діти.

– Чи отримують діти сірої зони повноцінну освіту?

– Думаю, що ні. Але до школи вони ходять і знання отримують. Звичайно, класи не укомплектовані, в деяких займаються буквально 4-5 учнів. Бракує підручників. Але спільними зусиллями ці проблеми якось вирішуються.

Я знаю київські школи, які дружать зі школами сірої зони. Вони постійно відправляють туди посилки, вчителі передають своїм колегам книги, діляться методичною літературою. Звісно, створити там інтернет-класи зараз нереально, і ми про це не говоримо. Наше завдання – враховувати реальність і діяти відповідно до неї.

– За якими програмами проводиться навчання в школах – за українськими або за якимось іншими?

– Звичайно, якщо ця територія не перебуває в так званих ЛНР/ДНР, то це українські програми. У ЛНР/ДНР програми російські, п’ятибальна система оцінки. Там, на жаль, в системі освіти багато чужого. Як будемо переучувати цих дітей – завдання майбутнього, але думати про це ми повинні вже зараз.

– Чи отримують діти сірої зони українські атестати і чи мають якісь преференції щодо подальшого навчання на території України?

– Звісно, так. І вони мають преференції не лише під час вступу на території України. Певні переваги їм надають і деякі закордонні ВНЗ. Серед них, зокрема, польські. Я знаю десятки прикладів, коли в такі виші вступають навіть діти з окупованих територій.

– Чи надає Україна дітям із сірої зони можливість відпочивати в дитячих таборах на контрольованій нею території? Наскільки активно це практикується?

– Так, звичайно. Наші партнери у Краматорську і Маріуполі, які постійно відстежують ситуацію в сірій зоні і їздять туди, розповідали мені, що тамтешні діти часто відпочивають в українських дитячих таборах. Нерідко переїжджають з одного в інший. Для них також організовується відпочинок за кордоном. Це питання – на контролі. Такий відпочинок забезпечує і держава, і спонсори, і міжнародні організації.

– Чи працює ваша громадська організація з дітьми із сірої зони?

– Ми зараз реалізуємо проект «Війна і мир. Участь дітей у миротворчості». З дітьми із сірої зони працюємо через наших партнерів, тому чітко усвідомлюємо, що там реально відбувається.

Дитяча миротворчість сьогодні дуже важлива. Тому що в суспільстві спостерігається високий рівень агресії. За останній час він зростає і в дитячому середовищі. Мир – одна з вищих людських цінностей. Виховання в дітях патріотизму, що не переходить в агресію, і толерантності, що не перероджується в байдужість, – це складне педагогічне завдання. Але воно сьогодні актуальне, і наша організація, в міру своїх можливостей, сприяє його вирішенню. Наші німецькі партнери – представники Міністерства закордонних справ і Посольства Німеччини в Україні – дуже добре це розуміють і тому підтримують наш Проект.

Сьогодні дуже важливо у дітей сірої зони розвинути активність і бажання змінити дійсність на краще. Щоб їхнє нинішнє сіре дитинство не перетворилося на таке ж сіре доросле життя.

На це спрямовані, зокрема, гранти міжнародних організацій, наприклад, ЮНІСЕФ. Дітям дають міні-гранти на створення невеличких кінотеатрів, футбольних команд, на зйомки фільмів. Діти самі пишуть свої проекти для отримання таких грантів, визначаючи, як вони зможуть себе реалізувати. Такий творчий підхід формує у дітей бажання самостійно визначати своє майбутнє.

– Наскільки це важливо в умовах, що склалися?

– Дуже важливо. Ми говорили про те, що люди вже звикли до війни, але разом з тим вони і дуже втомилися від неї. Багато з них звикли до думки, що сьогоднішня реальність від них не залежить. Тому стали пасивними і не прагнуть щось змінювати. Вони очікують, що хтось вирішить це замість них або просто все якось само собою «розсмокчеться».

На жаль, багато людей із сірої зони «підсіли на голку» гуманітарної допомоги, вони чекають її, живуть від гуманітарки до гуманітарки. Небезпека в тому, що вони втратили ініціативу і віру в себе. Ми не хочемо, щоб ця хвороба передалася у спадок їхнім дітям.

– Чи не простіше вирішити проблеми сірої зони, забравши звідти людей?

– Діти живуть у сірій зоні, тому що там їхні рідні. А дорослі залишаються там з різних причин.

Зверніть увагу, із зони воєнного конфлікту здебільшого виїжджають міські жителі. Сільські тримаються своїх будинків, господарства. І проблеми переїзду для них вирішуються набагато складніше. Хоча така можливість завжди існує: в Україні дуже багато сіл, де стоять залишені будинки, і куди можна було б вселитися. Як показує практика, місцеві громади в більшості своїй всіляко допомагають переселенцям. Держава, волонтери теж цьому сприяють.

Звичайно, на новому місці діти не будуть бачити жахів війни. Але вони не ухвалюють самостійних рішень щодо переїзду. Це відповідальність дорослих. Вони повинні про це пам’ятати, так само як і про безпеку і добробут своїх дітей.

Володимир ДОБРОТА,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Потрібна допомога!!! Врятуй життя дитині


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Що сталось? Розповім. Це мій син , який дякуючи Богу живий , але його життя могло зупинитися в новорічну ніч, бо після святкування Нового року в колі друзів в смт.Глеваха о пів на третю ночі, йшов по центральній вулиці, один , але він попав на очі компанії відморозків , які в новорічну ніч шукали жертву. Цією жертвою став мій син, вони забрали в нього телефон, гаманець, паспорт , але….ця бидлота почала його звіряче збивати, їх було п’ятеро, бив кожен, добивали битою, бо хотіли вбити. Коли мій син втратив свідомість, вони його залишили вмирати на дорозі…. Як ми його знайшли, як він вижив, як його ми вчора цілий день перевозили по трьох лікарнях описувати не буду.

Саме головне він живий, його прооперували і він лежить в Центрі нейрохірургії .

А тепер про цих відморозків. Вчора їх знайшли , завдяки злагодженим діям працівників Васильківськоі поліції , але ці відморозки – ДІТИ !!!! Їх було п’ятеро, самому найстаршому 15 років!!!!!! Він Центровий! Всі інші від 11 до 14 років!! Вчора двоє з них вже ввечері розповідали як били, як грабували, але почуття провини було тільки в одного( бо поруч нього плакала його мати) а інший розповідав все з гордістю!!!! З ГОРДІСТЮ ((((( Розповідав, що вони ще після побиття, вирішили повернутися до мого сина та сховати тіло…..

Дякую, тим людям , що забрали мого сина та спасли його від цих ДІТЕЙ , дітей – відморозків, але ж дітей! Я вчора дивилась на все це і не розуміла , чи це реальність , чи це якесь кіно…В мене йшла голова обертом, від хвилювання за сином, а також від того, як можуть ДІТИ бути такими жорстокими, їм було байдуже кого вбивати, головне бити та одне перед одним вихвалятися, які вони круті….

Від сліз матері одного з них…від байдужості батьків інших, які поліціянтам говорили, що їх сини вже дві доби не з’явивляються додому ( а їм по 13 років!!!!) і їм байдуже , що де вони….. В мене ШОК. В мого сина , тріснув череп, розсічення голови ( робили операцію) , дві страшні гематоми голови, підозра на перелом лопатки, руки та коліна .Били битою та ногами…А їм байдуже…. Мені здається перевертається світ, я знала, що коли я найду тих хто його вбивав, буду рвати їм жили руками, а тепер ….це ж діти…..

Фото Наташи Ибрагимовой.

Фото Наташи Ибрагимовой.

Наташа Ибрагимова


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У Facebook запустили проект «Кримське дитинство» на підтримку дітей політв’язнів в анексованому РФ Криму.

У рамках проекту на базі громадського об’єднання «Кримська солідарність» плануються різні заходи для дітей політв’язнів, –  йдеться на сторінці проекту у Facebook.

«В рамках цього проекту плануються різні заходи для дітей політв’язнів, куди кожен дорослий і кожна дитина можуть привнести своє тепло і підтримку, любов і турботу, щоб скрасити дітям похмурі дні і дарувати дітям фарби щасливого дитинства в атмосфері єдності та солідарності», — йдеться у повідомленні.

informator.news


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Про те, як знаходити спільну мову з дітьми, як запобігти участі дитини в таких суїцидальних іграх, як «Синій кит» та «Червона сова», чи готова сьогоднішня школа до дітей-інвалідів та таких, які мають труднощі в розумовому розвитку, а також як виростити талановиту дитину, розповіла практикуючий психолог, психотерапевт, тренер по особистісному зростанню Юлія Короцінська, в інтерв’ю виданню Persona.Top.

За плечима в Юлії 7-річний стаж психологічної роботи в сфері дитячої та дорослої психології. Досвід роботи в дитячому садку та школі. Також вона автор більш ніж 150 статей на психологічну тематику в періодичних виданнях країн колишнього СНД.

– Юлія, розкажіть про те, наскільки впевнені в собі сьогоднішні діти.

– Сучасні діти досить самодостатні. Це навряд чи корелює з впевненістю, це трохи різні поняття. Вони не потребують підтвердження правильності власних дій чи суджень, вміють добиватися власних бажань та цілей. Разом з тим, не завжди критично оцінюють свої дії. Через що виникають конфлікти з однолітками та батьками. Не дуже приємна тенденція – це те, що молодь майже не вірить у себе.

– Чи часто школярі звертаються до вас, як до шкільного психолога?

– Досить часто, але це переважно підлітки або старшокласники. Перші звертаються, бо хочуть вирішити якісь конфлікти (вдома чи в школі), другі – бо відчувають потребу у професійному та життєвому самовизначенні.

Підлітки, що не мають емоційного контакту з батьками, емоційно нестійкі, невпевнені в собі можуть йти на «повідку» в куратора суїцидальної гри

– Які саме питання їх найбільше хвилюють, відповідно до віку?

– Підлітків турбують теми стосунків з батьками та взаємовідносин у колективі, самооцінка, власні емоції (тривога, страхи, агресія, образа). Дехто звертається через проблеми у навчанні: важко запам’ятовувати, труднощі із вивченням певних предметів, тощо. А от старшокласники більше переймаються власними цілями, подальшим життєвим шляхом. Іноді хочуть поділитися складними ситуаціями – нещасливе кохання, втрата мотивації, нереалізовані плани чи мрії, розчарування в інших людях чи в собі.

«Фото з тренінгу про жіночність»

– Юлія, чому, на вашу думку, саме на теренах пострадянського простору з’явились такі смертельні ігри, як «Синій Кит» та «Червона сова»?

– Не думаю, що це пов’язано безпосередньо з країною. Багато випадків провокацій та загрози для підлітків є і в інших державах. Просто ми чуємо про такі випадки, коли вони вже сталися. Але ж ми не володіємо інформацією, скільки подібних акцій було призупинено та вчасно профілактовано.

В основі підліткових самогубств відсутність любові до себе

– Як ви думаєте, чому в підлітків виникає азарт до таких ігор (першопричини)?

– Причина в вікових особливостях підлітків: намагання щось довести собі, одноліткам, батькам, недостатність критичного мислення, намагання бути «не гіршим за інших», продемонструвати себе «дорослим».

– Що заставляє дітей не спати по ночам і йти «на повідку» в кураторів гри?

– Хочу відмітити, що до такої залежності та навіюваності схильні не всі підлітки. І в цьому важлива відмінність. Тільки підлітки, що не мають емоційного контакту з батьками, емоційно нестійкі, невпевнені в собі – ті, що потребують «інструкцій» в житті схильні до подібних дій.

Підліток, який не має захоплень та мети в житті – легка мішень для булерів, шахраїв, наркоторговців, неформальних угрупувань.

– Дитячі підліткові самогубства: що стоїть в основі та як їм можна запобігти?

– В основі завжди відсутність любові до себе. І причин тому може бути маса, наприклад: дитина була небажана, в її сім’ї відбуваються численні конфлікти, в неї є конфлікт з однолітками, проблеми в навчанні, різні життєві негаразди та невдачі.

Суїцидальний ризик є, якщо в підлітка раптово змінюється поведінка – він стає пасивним, млявим, невпевненим чи надмірно тривожним, агресивним, дратівливим.

Якщо ви спостерігаєте, що дитину щось хвилює. Вона раптом почала уникати звичних дій, хобі, інтересів, спілкуватися з друзями. Також вас має насторожити надмірна переписка в інтернеті чи розмови по телефону, якими дитина уникає ділитися.

Можуть бути висловлювання на кшталт «це життя не має сенсу», «навіщо все це потрібно?», «все одно мене скоро не стане», тощо. Коли з’являються ці ознаки, то варто бити тривогу і в першу чергу переосмислити ваші з ним відносини, зрозуміти, де ви самі буваєте неправі.

Щодо того, як запобігти такій поведінці. В першу чергу до дитини в батьків має бути повага. Адже суїцидальна поведінка не з’являється на рівному місці. Цей «ланцюжок», як правило, тягнеться ще з дитинства. Тому батькам важливо пам’ятати про те, що ваша дитина – це особистість і з любов’ю приймати її в любому випадку. Важливо також часто говорити зі своєю дитиною, більше часу проводити з підлітками, знаходити з ними спільні захоплення. Підліток, який не має захоплень та мети в житті – легка мішень для булерів, шахраїв, наркоторговців, неформальних угрупувань.

– Про що найголовніше мають пам’ятати батьки підлітка?

– Про те, що для підлітка важливо мати друзів, підтримку та власні досягнення. Якщо немає хоча б одного пункту, він відчуватиме себе нещасливим.

 «Адаптація дітей до навчального процесу»

– Чи звертаються до вас батьки з приводу проблем з чадами, і якщо звертаються, то які проблеми озвучуються?

– Досить часто звертаються. Цікава тенденція, що це переважно батьки учнів молодшої школи. Батьків хвилює в першу чергу школа: чи є мотивація в дитини, як їй соціалізуватися, як допомогти дитині з навчанням, як вберегти самооцінку дитини, як налагодити стосунки з учителем.

Також є категорія батьків, яких «направили» педагоги. І це вже ситуації про те, як дитина порушує дисципліну, конфліктує, не хоче навчатися. Тобто, вже те, що заважає оточуючим, проблеми, які є систематичними.

Багато гіперактивних дітей є обдарованими

– Чи готові зараз батьки самі йти і співпрацювати з психологом, тобто брати на себе відповідальність за взаємовідносини з своїм чадом?

– Готові, але приблизно 70% мають запит в стилі «Зробіть з ним щось!» Тобто, батькам здається, що психолог знає що і як «переключити» в дитині. Доводиться пояснювати, що дитина – це жива людина і ніякий «чіп слухняності» їй «вживити» не вдасться. Що варто змінювати саму батьківську тактику поведінки. І що я можу «полагодити» лише минуле, тобто, ті наслідки, які маємо на сьогоднішній день. А їхнє завдання – зберегти майбутнє дитини завдяки новим конструктивним відносинам з дитиною.

– Наскільки часто це відбувалось в вашій практиці?

– Доволі часто. Але спочатку треба пройти певні стадії психологічного опору, викликати довіру до клієнтів, дочекатися готовності співпрацювати. Тут все залежить від рівня свідомості самих батьків. Люди ,що вміють аналізувати власну поведінку, критично ставитися до себе, розуміти потреби дитини, вести діалог, завжди готові почути і застосувати психологічні рекомендації.

В невпорядкованих хаотичних батьків найімовірніше, буде така ж «розгальмована» дитина

– Якщо потрібно покарати дитину, то як це зробити правильно, уникнувши фізичного покарання?

– Фізичні покарання в стосунках з дитиною створюють велику «тріщину». Тому варто подумати, чи слід вдаватися до них. Насправді вони підкреслюють нашу дорослу безпомічність.

Дитину краще карати обмеженнями. Та при цьому не шантажувати її чимось дуже цінним – наприклад, подарунками на свята, зустрічами з друзями.

При цьому важливо пояснювати, попередити про покарання і найголовніше – вміти дотриматися обіцянки. Як тільки дії дорослого стають непослідовними – дитина намагається «вислизнути», зманіпулювати.

«Багато сучасних вчителів справді бачать дитину, як цілісну особистість»

– Чи готова сьогоднішня школа до конструктивного діалогу з дитиною? Тобто чи в змозі вона почути потреби дитини, прийняти без осуду, зрозуміти її з огляду на її темперамент, можливо, вирізнення з-поміж інших дітей?

– Готова, бо ці зміни почалися ще кілька десятків років тому і зараз знаходяться на своєму піку, тому про них так багато говориться. Та, на жаль, маємо ще пережитки радянського минулого. Але найголовнішою проблемою української школи я бачу саме в намаганні «втиснути» в дитину якомога більше інформації замість того, щоб навчити цю інформацію опрацьовувати, розвивати креативність та соціальний інтелект.

Багато сучасних вчителів справді бачать дитину, як цілісну особистість і намагаються навчити «думати», приймати рішення, створювати власні проекти і головне – вірити в себе. Питання ще в тому, що почути голос дитини вчитель може, якщо в класі 10-15 дітей, якщо ж їх 30-35 – це практично нереально.

Найголовнішою проблемою української школи я бачу саме в намаганні «втиснути» в дитину якомога більше інформації

– Чи готова, на ваш погляд, українська школа до гіперактивних дітей. Або «інших», котрі не вклинюються в систему ідеально?

– Зараз діти настільки різні, що в кожному класі просто ціла «палітра»: активні і гіперактивні, чутливі та вразливі, дружні та пасивні, повільні та швидкі.

Чомусь ми звикли реагувати на дітей, які вміють привернути до себе увагу. Але найбільше страждають ті, хто не може про себе заявити, хто «терпить» самотужки – тривожні діти, аутичні, замкнуті. Вони теж стикаються з власними проблемами. Наприклад, багато шуму, залежність від настрою та емоцій, невпевненість, знижена потреба у спілкуванні.

Помічаючи дитину, що виділяється, дорослі щосили намагаються «втиснути» її в певні рамки. А будь-який тиск породжує протидію. Було б добре, якби ми всі навчилися сприймати дітей цілісно, а не як механізм, в якому щось треба «полагодити».

Дітей варто залучати до проектів планування майбутнього, щоб вони вірили, що життя можна змінювати на краще

– Гіперактивні діти – які вони? Як потрібно з ними поводити себе батькам, вихователям, вчителям?

– Існує дві причини дитячої гіперактивності – вроджена і набута. Вроджена пов’язана з функціонуванням мозку і зазвичай є наслідком родових травм чи внутрішньоутробних порушень. Набута гіперактивність розвивається в результаті неправильних виховних дій зі сторони батьків, особливо сильної агресії в бік дитини та суперечливих вимог до неї. Тобто, в невпорядкованих хаотичних батьків найімовірніше буде така ж «розгальмована» дитина.

Хочу заспокоїти батьків, що при вчасному виявленні гіперактивності, правильній корекції та дозріванні вольової сфери, її симптоми значно зменшуються в підлітковому віці. Тому важливе своєчасне звернення до фахівців – психологів, корекційних педагогів, дитячих психіатрів.

– Чи «гасить» сучасна українська школа таких дітей. Чи готова вона до них?

– Зараз до них вже спокійно ставляться. Принаймні, вчителі та батьки знають, що таке є. Хоча це – неврологічний синдром, який виставляє психоневролог чи дитячий психіатр. І оперувати таким діагнозом вчителі та батьки не мають права. Особливо стосовно чужої дитини.

Багато гіперактивних дітей є обдарованими, адже вони легко засвоюють матеріал. Мова йде про дітей, в який є симптоми гіперактивності, але немає дефіциту уваги і це не заважає їм навчатися.

Те, що гіперактивні діти страждають від численних зауважень, скарг та навіть «штампів» з боку вчителів та однолітків, це факт. Тому що така дитина просто фізично не може «висидіти» 45 хвилин. Вчителям, які дозволяють учневі вийти при необхідності, залучають його до додаткових видів діяльності, не агресивні по відношенню до нього, вдається побудувати щирі довірливі стосунки з дитиною. Варто розуміти, що дитина шумить чи весь час рухається неусвідомлено і аж ніяк не з метою зіпсувати настрій чи зірвати урок вчителеві. Вона по-іншому просто не може.

«Фото з тренінгу (зліва направо – Юлія Короцінська, Світлана Вольнова, Вірджинія Денніс)»

– Останнім часом багато говорять про ліквідацію соціальної ізольованості (інклюзію) дітей-інвалідів, аутистів та дітей з психологічними вадами. Чи варто, на вашу думку, допускати таких дітей до навчання в загальноосвітніх школах?

– На мою думку, все залежить від складності порушень та рівня збереженості інтелекту. Одна справа, якщо дитина просто трохи «замкнута» чи має легке відставання у розвитку, чи ж фізичну ваду, яка в цілому не заважає вчитися. І зовсім інша – якщо це психіатричний розлад.

Наприклад, особисто я проти перебування в масовій школі дітей зі складними формами аутизму та сильною затримкою психічного розвитку. Адже перші потребують спокою та стабільності. А другі – специфічних умов навчання та полегшеної програми.

Так, таких дітей варто соціалізувати. Але одночасно їм можна створити додатковий стрес і травму на все життя. Знову ж таки, невирішеними залишається питання оцінювання таких дітей.

Щоб дитина виросла впевненою в собі, потрібно підтримувати всі її починання! Радіти разом з нею

– Чи готові до них українські школярі?

– Важко сказати. Зараз відбувається інтенсивна реорганізація системи освіти. Тому вважаю, що ще багато корективів буде вноситись. Але те, що всі діти повинні мати рівні права і можливості – має бути головним постулатом сучасності.

Сьогодні «модно» казати, що діти агресивні, ворожі та жорстокі. Ні, це не так. Такими вони стають, бо дивляться на нас, дорослих. Бо бачать програми по телебаченню, чують наші дорослі розмови, помічають наші емоції.

Вміння приймати іншого, не намагаючись змінити, відмітивши позитивні сторони, просто дозволити бути поряд – важливе вміння для кожного, а особливо для дітей, які будують наше з вами майбутнє.

«Коментування чи словесна оцінка до дитини має звучати оптимістично: «Знаю, ти можеш краще»

– Що, на вашу думку, варто впровадити в практику дошкільної та шкільної освіти, щоб в нас зростали впевнені в собі особистості?

– Акцентування уваги на успіхах, а не невдачах. Тут є дуже хороший приклад з червоною та зеленою пастою. Чому в наших школах виділяють помилки, до того ж червоною пастою? Тоді дитина запам’ятовує саме помилки та негативні емоції, пов’язані з ними А чи не краще виділяти правильні відповіді зеленою пастою? Тоді дитина точно буде знати, де вона неправа.

Також варто вчити дітей самим знаходити свої помилки. Це уникає ситуацій сорому, невпевненості, приниження, меншовартості. Дорослий в любому випадку знає краще. Але ж наше завдання – «підтягнути» дитину вище, а не вказати на її низький рівень.

Також коментування чи словесна оцінка до дитини має звучати оптимістично: «Знаю, ти можеш краще», «Вірю, в тебе вийде», «Вчора це все чудово виходило. Давай спробуєш ще раз», тощо.

Також, на мою думку, дітей варто залучати до проектів планування майбутнього, щоб вони вірили, що життя можна змінювати на краще. Прекрасно, якщо такі проекти будуть створюватися всім класом чи невеликими групами. Наприклад, «Школа моєї мрії», «Місто моєї мрії», «Якби я був чарівником», «Дитячі мрії», «За що я люблю цей світ» та інші. Сучасні діти чують багато нарікань з боку дорослих на життя, владу, суспільство. Цього варто уникати.

Щоб дитина виросла впевненою в собі, потрібно підтримувати всі її починання! Радіти разом з нею

 Як виростити талановиту творчу особистість? Що варто зрозуміти батькам з цього приводу?

– Важливо вміти витримати «золоту середину» – вчасно виявити таланти дитини та всіляко підтримати їх, але не зробити їх самоціллю. Часом батьки аж занадто захоплюються розвитком дітей і фактично забирають в них дитинство.

Я вважаю, що кожна дитина в чомусь талановита. Важливо допомогти дитині повірити в себе і розвинути сильні сторони! І мова зараз йде не про академічну, навчальну успішність. Я знаю дітей, які прекрасно «читають» емоції оточуючих, вміють пародіювати, вигадують прекрасні дизайнерські поробки фактично ні з чого, та прекрасно володіють тілом, створюючи нові власні напрямки танців.

«Творча робота з дітьми»

– Що робити для того, аби дитина виросла впевнена в собі?

Підтримувати всі її починання! Радіти разом з нею.

Ставити перед дитиною невеличні завдання та цілі.

Заохочувати цілі дитини, сприяти розвитку її здібностей та талантів.

Не поспішати на допомогу, дати можливість спробувати самій.

Можна запропонувати дитині звести «Щоденник перемог», куди вона має щодня відмічати 3 своїх перемоги. Це сформує позитивне ставлення до себе та позитивне мислення.

Звернути увагу на свій стиль спілкування з дитиною. Чи не занадто високі вимоги ви ставите? Чи не критикуєте надміру? Як часто ви буваєте агресивні до дитини? Чи порівнюєте її з іншими дітьми? На чому акцентуєте увагу – на перевагах, чи недоліках?

Допомогти дитині знайти друзів чи налагодити з ними стосунки.

Знайти причину погіршення самооцінки (якщо це сталося раптово) та усунути її.

Привчити дитину обговорювати з вами свої проблеми, шукати шляхи вирішення, бути активним, а не пасивним.

– Що вам у вашій професії вдається найважче?

– Завжди було важко сказати батькам, що їхня дитина має якісь розлади. Це ніби знищити однією фразою всі їх мрії та плани стосовно неї.

Свого часу я працювала психологом у дитячому садку і виявляла діток з порушеннями (затримка психічного розвитку, розмова відсталість, аутизм, початок психічних захворювань). Завжди довго вагалася, як провести таку розмову. Та з часом зрозуміла, що в даній ситуації важливе саме вчасне виявлення та прийняття мір. І що ніякі «солодкі» пігулки для батьків не потрібні, потрібен «тверезий» зрілий погляд на ситуацію та якнайшвидше вирішення даного питання.

– А чи є у вас «улюблена» категорія клієнтів?

– Серед дорослих люблю (якщо так можна висловитися) працювати з депресіями, страхами і фобіями, тривожними станами. Кажу «люблю», бо, напевно, добре розумію таких клієнтів і зазвичай вони є досить «глибокими» людьми, з ними надзвичайно цікаво працювати. Їхні душі – це дивовижні різнобарвні світи, тимчасово залиті сірою фарбою. Так приємно цю фарбу «відчищати» і радіти змінам разом із людиною.

А стосовно діток – то це дітки-лівші (бо сама така), творчі дітки та дітки з невротичними розладами. Зазвичай, це дуже емоційні діти, а тому вразливі. Але коли в них виростають «крила» – це найпрекрасніша мить.

Корисна література для батьків (рекомендації від Юлії Короцінської):

  1. Ирина Млодик «Книга для неидеальных родителей», «Современные дети и их несовременные родители», «Школа и как в ней выжить»
  2. Вікторія Горбунова «Виховання без травмування або Навіщо дітям дорослі?» та «Виховання без нервування»
  3. Людмила Петрановская «Если с ребенком трудно»
  4. Анна Гресь «Большая книга родительских секретов», «Такие разные дети. Книга для родителей, которых никто не учил педагогике» та інші книги автора.

Автор: Аліна Сулима

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO