Теги Posts tagged with "депутати"

депутати

Татьяна Бахтеева

В Украине зарегистрировано уже 18 случаев дифтерии. Первая вспышка была в Ужгороде, где заболело полтора десятка студентов. Есть уже случаи заболевания дифтерией в Киеве, Тернополе, Запорожье. Это еще не эпидемия, но можно сказать, нога уже занесена через опасный инфекционный порог. И как реагирует на это власть? Руководство МОЗ прячет голову в песок и отмалчивается, а депутаты превращают процедуру вакцинации в очередное шоу, отвлекающее внимание от «больной» украинской медицины. О том, для чего слуги народа прививаются от дифтерии на рабочем месте, о качестве и доступности вакцин мы поговорили с Татьяной Бахтеевой – заслуженным врачом Украины, доктором медицинских наук, председателем парламентского комитета по вопросам здравоохранения в ВР 7 созыва.

– Татьяна Дмитриевна, почему в 21-м веке в Украине заговорили об эпидемии кори, дифтерии, полиомиелита – болезней, которые, казалось бы, давно были побеждены?

– Увы, сегодня здравоохранения в Украине не существует – оно развалено сознательно. В последние годы в стране целенаправленно уничтожают медицину. Делают это люди без высшего медицинского образования. Вспомните, кто был главой Минздрава в последние пять лет. Квиташвили с дипломом философа? Или Супрун, у которой вообще не было документа о высшем медицинском образовании. Сейчас у руля МОЗ поставили Скалецкую, которая закончила юридический факультет «Могилянки». Как могут они руководить миллионной армией медицинских работников в Украине? Ответ один – никак.

У этих «спецов» нет ни опыта управления медицинской отраслью, ни доверия граждан и медицинского сообщества, ни финансовой поддержки – отрасль финансировалась и финансируется по остаточному принципу. Потому что руководят Минздравом лоббисты, чьей главной задачей стало перенаправление финансовых потоков на закупку лекарств иностранными компаниями. По итогу такой деятельности мы постоянно имеем проблемы с задержкой поставок жизненно необходимых препаратов для диабетиков, онкологических больных. В Украину ввозят просроченные или некачественные медпрепараты, которые, к тому же, крайне дороги. Зато из аптек почти полностью вымыты отечественные недорогие, качественные лекарства. Вот вам и вся «реформа» медицины…

– И что, изменений ждать не приходится?

– Поймите, в Украине не может быть никакого прогресса без медицины и без заботы о здоровье населения. А у нас ситуация усугубляется с каждым днем: сорваны или уничтожены все государственные программы медицинской помощи, добита система медпрофилактики, недоступна первая медицинская помощь, закрываются больницы, уезжают врачи… Результат? Демографические показатели наводят ужас, смертность в Украине в два раза выше рождаемости!

А сейчас отмечается рост таких опасных инфекционных заболеваний, как корь, дифтерия коклюш. Подобного всплеска не было за все годы Независимости. И это выше, чем в ЕС, то есть мы, страна в центре Европы, и являемся источником заражения для Евросоюза. Да от нас весь мир отвернется, некоторые приграничные страны уже начали перекрывать границы, опасаясь перетока кори, а теперь еще и дифтерии.

– А как власть реагирует на всплеск опасных инфекций? Это ведь государственная проблема…

– Меня очень взволновала ситуация с дифтерией, это крик моей души, тем более, что число заболевших растет с каждым днем. Но еще больше я расстроилась, увидев, как на эту проблему реагируют спикер ВР и депутаты. Назвать вакцинацию в рабочем кабинете главы парламента иначе, как представлением, нельзя. Представьте себе, что прививку спикеру и еще двум депутатам – Михаилу Радуцкому и Сергею Бабаку – делал приглашенный из частной клиники «Борис» медбрат. Без всякого предварительного медицинского осмотра, без изучения амбулаторных карт. Кабинет главы ВР явно не обрабатывали антисептиками перед прививками. Опять же, а почему нельзя было это сделать в медпункте Рады, где соблюдены санитарно-гигиенические нормы? Я также не уверена, что у медицинского работника, «коловшего» парламентариев, был пакет противошоковых препаратов, хотя после введения дифтерийной сыворотки не исключены осложнения, анафилактический шок, например. То есть, жизнь и здоровье депутатов были откровенно подвергнуты опасности. Теперь любой человек, смотревший это шоу, будет думать, что прививка от дифтерии – это какой-то укол на ходу, и сделать его можно в антисанитарных условиях и чуть ли не собственноручно.

Такая «пиар-вакцинация» не только опасна, но и практически бесполезна с медицинской точки зрения. Для вакцинации взрослых используют АДС-М – вакцину с уменьшенным количеством дифтерийного анатоксина — 2 флокулирующих единицы (это более чем в два раза меньше, чем в детской АКДС). Поэтому если в детстве не получали прививки АКДС в соответствии с календарем, то такая «экстренная вакцинация» во взрослом возрасте не приведёт к формированию иммунитета.

– Как, по-вашему, зачем это нужно было депутатам?

– Видимо, они таким образом хотели продемонстрировать необходимость вакцинирования. Но, вместо этого, дезориентировали миллионы украинцев, внушив им мысль, что вакцинирование – это совершенно простое и легкое дело, провести его можно даже на работе, а то и в общественном туалете, без всякой стерильности, без медицинского контроля. А между тем, такой подход чреват многочисленными осложнениями: шок, отек, аллергия, судороги. Я также обратила внимание на то, что процедуру депутаты принимали стоя, что категорически запрещено. Вводить вакцину рекомендуется только в положении сидя, в дельтовидную мышцу плеча, в противном случае, лекарство может попасть под кожу, спровоцировать негативную реакцию. Интересно, как себя чувствовали вакцинированные через полчаса после укола? Не было ли зуда, покраснения кожи, обморока? Это почему-то не показали по телевидению…

– А известно, какую вакцину использовали для народных избранников? Ведь частные клиники предлагают сегодня вакцины от известных немецких или бельгийских производителей, а в государственных поликлиниках, если не ошибаюсь, всех подряд «охватывают» низкокачественными антитоксинами?

– Не секрет, что сегодня в Украину ввозят очень много просроченных препаратов, и вакцины против дифтерии – не исключение.  МОЗ сегодня закупает индийскую вакцину – через международные каналы. Как говорится, дешево и сердито – одна доза стоит 3 гривны для десятерых человек. Правда, при этом в ее составе содержится очень малое количество дифтерийного токсина, зато количество алюминия, больше чем в отечественной харьковской вакцине! Минздрав настойчиво рекламирует именно низкокачественные и недорогие вакцины, производства Индии. Сейчас в Украине более двух миллионов доз, и не факт, что до 2021 года индийские вакцины успеют использовать. Может, поэтому их так настойчиво пропагандируют – даже с помощью депутатов ВР?

В Украине в настоящее время скопилось почти 6 млн. доз индийской АКДС –  4,1 млн. доз с годностью до мая 2021, и еще почти два миллиона пригодных до весны 2020 года. При этом в месяц прививают не более 200 тысяч человек, т.е половину из имеющегося запаса придётся утилизировать. Именно для того, чтобы обеспечить «использование» этих в реальности ненужных «запасов» (купленных за государственные деньги) и разворачивают трехраундовую общенациональную вакцинальную кампанию.

– А куда денут излишки вакцин, если срок годности их годности истечет? Ведь 2020-й год совсем близко…

– Утилизируют. Причем, за счет госбюджета, то есть, за наш с вами счет.

– Прямо не верится, что такой «прекрасный» препарат вкололи нашим парламентариям… Или слуги народа – с народом?

– Вообще-то индийские вакцины, о которых мы говорим, десятидозовые. Во многих странах Африки используют пятидозовые. А в Украину поставляют десятидозовые! Украину поставщики рассматривают, как «черную дыру», куда можно сплавлять не самые качественные лекарства. Так вот, если открыть одну ампулу индийской вакцины, то прививку сразу необходимо сделать десяти пациентам. В противном случае, ампулу следует закрыть и сберегать в надлежащих медицинских условиях. Сомневаюсь, что они есть в кабинете главы ВР. Опять же, возникает вопрос – если ревакцинацию сделали только трем депутатам, то куда дели остаток препарата? Слили в унитаз? Или потом «докололи» еще кому-то?

Я, как заслуженный врач Украины, сегодня открыто обращаюсь к спикеру Дмитрию Разумкову и к главе парламентского Комитета по вопросам здравоохранения Михаилу Радуцкому: ответьте мне, заслуженному врачу Украины, вакцину какого производителя вы использовали? Это вакцина производства Бельгии, которую можно купить в аптеках и частных клиниках за 800 гривен, или индийская десятидозовая вакцина? Какой номер и серия данного препарата, когда он был поставлен в Украину? Уверена, что это волнует всех украинцев, которые пытаются выживать в условиях так называемой медицинской реформы. И очень надеюсь на оперативный и прямой ответ – через СМИ, например. Почему в эфире телеканала можно делать прививку, а ответить по поводу ее качества и сроков – нельзя?

– Вообще-то, такое «медикал-шоу» может спровоцировать у людей обратную реакцию, и резко понизить уровень вакцинации, и без того упавший в последние годы.

– Действительно, согласно данным МОЗ, среди украинцев низкие показатели вакцинации против дифтерии – процент привитых детей едва достигает 70%, а вакцинация взрослых и того меньше. А все почему? Во-первых, люди стали бояться некачественных прививок, от которых больше осложнений, чем пользы. В СМИ идет вал информации, рассказывают о летальных случаях, тяжелых осложнениях после прививок. Во-вторых, в стране сознательно развалена система медпрофилактики. А ведь профилактические мероприятия — важнейшая составляющая системы здравоохранения, направленная на формирование у населения медико-социальной активности и мотивации на здоровый образ жизни. У нас же ее заменили советами медволонтерки Супрун. Нынешний Минздрав продолжает ту же самую политику – никто не проводит разъяснительной работы с населением, не занимается устранением фактора риска тяжелых заболеваний. Вот сейчас в Украине почти два десятка заболевших дифтерией. Вы слышали позицию МОЗ? Видели выступление министра, которая объясняет, как надо действовать в столь опасной ситуации? Нет, Минздрав отмалчивается и ждет, видимо, когда «само рассосется». Опять же, пятилетка варягов в украинской медицине сделала свое черное дело – люди перестали доверять заезжим шарлатанам и знахарям с поддельными дипломами. А украинские медики, с опытом и реноме, сознательно отодвинуты от влияния на отрасль. Их знания не используются «молодыми реформаторами», а в итоге страдают жители Украины, которые просто боятся идти к врачам, которые «залечат» дорогими или опасными лекарствами. Вот вам пример: за первые девять месяцев 2019 года в Украине были привиты от дифтерии 52% взрослых и 59% детей возрастом до года. То есть только половина взрослых из числа тех, кто должен был в этом году пройти ревакцинацию, добрались до врачей.

Провал вакцинации в последние годы во многом связан с тем, что после передачи закупок международным организациям, которые осуществляют поставки только через 20 месяцев после получения ими предоплаты в Украине почти 1,5 года вообще не было ни запасов вакцин, не их поставок. В результате в 2015-2016 году произошел реальный провал вакцинации, в том числе и против дифтерии. Вот данные по вакцинации АКДС 2015- 26,5%, 2016-21,0%, 2017-53,2%. В результате из-за непродуманных шагов предыдущей власти, которая передала стратегически важные для страны закупки вакцин иностранным посредникам, мы получили целый пласт непривиых детей за целых три года.

– Татьяна Дмитриевна, может быть вы, как доктор медицинских наук, врач с тридцатилетним стажем, расскажете нашим читателям об опасности дифтерии, о том, как передается инфекция, как вовремя выявить и лечить эту опасную болезнь?

– Вообще-то, первые упоминания о дифтерии встречаются еще в трудах Гиппократа. А в средние века эта болезнь выкашивала целые города, недаром же французские врачи, после того, как по Европе прокатилась эпидемия инфекции, перекрывающей дыхательные пути, назвали ее «удавкой». В нашей стране последняя серьезная вспышка дифтерии случилась в начале 90-х, было инфицировано более 20.000 жителей, почти 700 человек умерли. И вот сейчас «удавка» вновь вернулась, что говорит не только о неблагополучной эпидемиологической, но и экономической, социальной ситуации в стране. Сама дифтерия – это острое инфекционное заболевание бактериальной природы. Ее возбудитель – дифтерийная палочка. Она передается воздушно-капельным путем, обычно от человека (болеющего дифтерией) к человеку. Но может передаваться и через кожные покровы (раны, например), и даже через бытовые предметы (посуда, игрушки), которыми пользовался больной. Переносчиком опасной бактерии является больной человек.

– Как распознать болезнь, ведь она может маскироваться и под ОРВИ, и под ангину, и под мононуклеоз?

– Дифтерия, как правило, протекает в виде острого воспаления верхних дыхательных путей, преимущественно глотки (примерно 90% случаев), носа, кожи в местах ее повреждения. Основную угрозу, однако, представляет не воспаление, а отравление токсином, который вырабатывает бактерия – возбудитель заболевания, при этом преимущественно поражаются сердечно-сосудистая и нервная системы. Дифтерийный токсин действует как местно, так и системно. При локальном воздействии болезнь проявляется в виде пленок серо-белого цвета которые прочно срастаются со слизистой, а в гортани, трахее и бронхах способны отлаиваться от слизистой, что может привести к смерти от удушья. Симптомы дифтерии похожи на симптомы ангины и инфекционного мононуклеоза: это повышенная температура; серый налет на миндалинах; осиплость голоса; затрудненное дыхание и глотание; высокая температура; увеличенные лимфоузлы, отек слизистой оболочки носоглотки. Если эти симптомы присутствуют – надо немедленно обращаться к врачу. Особенно, если речь идет о ребенке: этой коварной болезни особенно подвержены малыши в возрасте от 3 до 7 лет.  Но опасна не только сама болезнь, но и осложнения, которые она влечет за собой. Самые тяжелые из которых: миокардиты, поражение нервной системы, почек.

– Если Минздрав молчит, то может быть, вы подскажете, как следует вести себя людям в ситуации, когда случаи дифтерии уже зарегистрированы и в Киеве, и в Тернополе, и в Ужгороде?

– Хочу сказать всем украинцам, что вакцинация необходима. Это самый надежный способ обезопасить себя и близких от тяжелой инфекции. Вакцинированные люди имеют существенно более низкий риск заболеть дифтерией. И даже в случае заражения, человек с прививкой, гораздо легче переносит болезнь, да и угроза осложнений уменьшается. Только делать прививку надо в медицинском учреждении, под контролем врача, после того, как в вашей амбулаторной карте запишут номер и серию препарата, который вам будет введен. После процедуры необходимо еще 30 минут подождать реакции – если ее нет, то можно идти домой.

– Здоровье и жизнь каждого человека – это главное богатство государства. Почему же у нас в стране им разбрасываются?

– Потому что последние пять лет в Украине идет самый настоящий медицинский геноцид. Под видом «европейских реформ» ставятся эксперименты над украинцами, на них тестируются лекарства, те же самые вакцины. Медицина у нас разгромлена, практически нет авторитетных руководителей. Мы заняли первое место в Европе по смертности от сердечно-сосудистых заболеваний! Нам всем устроили шоковую терапию, организовав переход от социальной медицины к платной. Можешь – плати, нет – умирай. Государство самовольно «отменило» 49 статью Конституции, гарантирующую украинцам обязательную и бесплатную медпомощь, а взамен даже не «подстраховалось» при помощи страховой медицины, уж извините за тавтологию. Поэтому хочу обратиться ко всем жителям Украины: «Люди! Берегите себя. Старайтесь в период осенне-зимних обострений гриппа и ОРВИ соблюдать правила гигиены, проводить личную профилактику заболеваний. Это тем более важно, если учесть неготовность властей к холодам. Не опасайтесь прививок, при любых тревожных симптомах обращайтесь к медикам, не тяните и не занимайтесь самолечением. Здоровья нам всем, мира и добра!».

golos.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Вот таких гнид малороссы выбирают нам в депутаты

Вот таких гнид малороссы выбирают нам в депутаты

Gepostet von Хроники Хунты am Freitag, 6. September 2019

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Игорь Мизрах, политический эксперт, – гость “112 Украина

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Після несподіваного для багатьох результату першого туру і для всіх – сенсаційного відсоткового розриву другого туру президентських виборів, Україна чекає від дострокових парламентських і не таких сюрпризів.

«Якщо вірити цим цифрам, ви або дуже ризикуєте, або щось знаєте. Що?» – з таким питанням ми звернулись до депутата Київради Андрія Задерейка, який – єдиний безпартійний по Києву від «Європейської Солідарності» – балотується у Верховну Раду по 212-у одномандатному округу (Дарниця).

В команді «Європейської Солідарності» зроблені висновки, її виборчий список обновився на 70%. Пропозиція балотуватись по «мажоритарці» зроблена саме дієвим кандидатам, з досвідом відповідної роботи, професіоналам, людям, які, можливо, не є публічними і відомими в загальнонаціональному окрузі, але добре знаними у своїх округах.

Так, я в курсі електоральних настроїв. Але я йду від свого рідного округу, я для виборців – не просто ще один «Іван Іванович» з партійного списку, а відома їм конкретна людина. І хоча це всеукраїнські вибори у вищий законодавчий орган країни, я чітко розумію, що балотуюсь від Дарницького району Києва, йду працювати для нього, добре знаючи всі без винятку його проблеми і, відповідно, маючи план їх вирішення.

Відчувається, що ви скептично налаштовані щодо партійних списків…

Я взагалі проти виборів за списками. Кандидати мають бути чітко персоніфіковані; їх мають знати люди, а вони – знати і відчувати проблеми виборців. Ось Дарницький район з його депресивними територіями, районами проживання середнього класу, елітними комплексами заможних. Тут в наявності абсолютно всі соціальні зрізи, з діаметрально протилежними запитами.

Що про них може бути відомо випадковій людині із партійного списку? Яка, раз уже туди потрапила, стовідсотково не з тих, хто вже не в стані сплатити комунальні тарифи, де питання, як прогодувати сім’ю – не риторичне, а, на жаль, нагальне, щоденне. Чи розуміє така людина, скільки у нас зараз тих, хто опинився за межею бідності? Ось чому, коли мені запропонували балотуватись, я пішов від Дарниці. Тут живе моя сім’я, старші діти ходять у школу, менший – в садочок, я не збираюсь звідси переїжджати і все, що роблю у Київраді, по суті, роблю не для якось середньостатистичного виборця, котрого ніколи в житті в очі не бачив і не побачу, а для реальних людей, своїх сусідів, для своїх дітей, зрештою.

Так навіщо вам Верховна Рада?

Якщо за мірило ефективності взяти показник залучення у цей округ коштів, то за три з половиною роки в Київраді мені вдалось зробити більше усіх попередників разом узятих. Але чим далі, тим чіткішим стає розуміння, що депутатові міської ради, який не хоче зупинятись на досягнутому, не вистачає повноважень для вирішення, наприклад, екологічних проблем, для подальшого реформування медицини, правоохоронних органів.

Ось у нас реформували міліцію, назвавши її поліцією… А стала вона дієвішою? Реформатори, взявши зі стелі західний досвід, поговорили перед тим з дільничими інспекторами, які раніше на своїй території знали в обличчя кожного пияка, наркомана, дебошира, а тепер, обкладені папірцями, не вилазять з кабінетів, від чого отой проблемний контингент зітхнув з полегшенням? Те ж стосується й медицини. Люди мають бути захищені, вони, звикнувши сподіватись на Швидку допомогу, не готові вдовольнитись порадою по телефону «пити парацетамол» і кілька тижнів чекати прийому у лікаря.

Але не треба забувати, що киянин – це ще той виборець. Він чи не найбільш критично налаштований серед усіх українців, він роздратований забудовниками, станом доріг, невдалим вкладанням коштів у парковий пішохідний міст тощо. Тому за кожним депутатом Київради апріорі тягнеться хвіст електорального невдоволення, незважаючи на всі позитивні показники індивідуальної роботи!

Два слова на захист Київради. Нагадаю, що з 2010-го, після зміни законодавства, контроль за будівництвом здійснює держава – Державна архітектурно-будівельна інспекція України, місцева влада лише надає земельну ділянку. Через що часто-густо маємо таку ситуацію: забудовник приходить і показує ідеальний макет майбутнього мікрорайону зі школами, садочками, медзакладами, яких по факту не будує, бо  Держбудконтроль не виконав своїх контрольних функцій, а винна місцева влада.

Дороги. Київ – транзитне місто, центральний транспортний вузол, в який щоденно в’їжджає 400 тис. авто, 14 тис. фур і 10 тис. автобусів з усіх куточків України й з-за кордону. Ми можемо і повинні говорити про якість доріг, що змушені витримувати це навантаження й відповідно ремонтуватись, але давайте не забувати, що розпорядником коштів, замовником робіт, їх виконавцем, контролером і експертом-оцінювачем є одна особа – Укравтодор.

Сидячи в Київраді й вислуховуючи нарікання на свою адресу, я в той же час не можу позбавити Київавтодор бодай функції контролера своєї ж роботи. А у Верховній Раді – обов’язково спробую: витрачаючи таку кількість коштів на дороги, ми можемо собі дозволити наймати навіть міжнародних експертів. І покласти край непрофесіоналізму виконавчої влади, яка не встигає освоїти вже виділені кошти (їх частка часом сягає 50%!).

Нагальної модернізації вимагає бюджетне законодавство в частині його оптимізації. Наприклад, у Європі для значного інвестиційного проекту бюджетний рік може тривати два календарних. Як результат – якісне виконання робіт без непотрібних бюрократичних додаткових процедур.

Я вірно зрозумів – завданням №1 вашого походу у Раду є вирішення дрібних для всеукраїнського масштабу проблем Дарниці?

По-перше, логічною подякою виборцям в разі обрання має бути вирішення їх проблем, серед яких першочерговими є екологічні і питання непомірно високих тарифів ЖКХ, а також невідповідність якості надаваних комунальниками послуг їх вартості. Давно на часі законодавчі зміни, що стосуються прибудинкових територій (громада не розуміє, чому вона платить за їх утримання, якого де-факто немає), вивезення сміття тощо.

По-друге, держава не повинна обкрадати центр, а вона, – на моє тверде переконання, – це постійно чинить з Києвом, якому не вистачає коштів. Від податку на доходи фізичних осіб в столиці держава забирає 60% і залишає нам 40% на відміну від будь-якого населеного пункту від села до міста в Україні, де ця пропорція протилежна. Адміністрація президента (тепер – Офіс), Кабмін, Верховна Рада, інші держустанови користуються нашою комунальною власністю, додають навантаження на нашу  інфраструктуру – і за це забирають левову частку податків, яка має йти на утримання тієї ж комунвласності, інфраструктури тощо.

А не боїтеся звинувачення, що ви зациклились на «своїй дзвіниці», окрузі, в той час як повноваження народного депутата парламентсько-президентської держави набагато ширші?

У питанні зовнішньої політики, якщо дуже коротко – я переконаний прихильник членства України в ЄС і НАТО і буду всіма силами відстоювати цей вибір переважної більшості українців. Але бути лише «професійним українцем» я не збираюсь.

Просторікувати з першої-ліпшої трибуни про «європейські цінності», це для мене щось із арсеналу замполіта радянської армії – «рота закрив – роботу закінчив». А от довести один виборчий округ, один район до європейського рівня – це а) набагато важче; б) не принесе миттєвих політичних дивідендів; в) реально наблизить Україну до стандартів Євросоюзу. Виглядає дещо утопічно, але якщо кожен з 450-и членів парламенту поставить собі такі завдання, і на окрузі кожного, образно кажучи, каналізація буде справна – ось вам і ЄС, ось вам і НАТО.

До речі, я рішучий прихильник скорочення депутатського корпусу. У нас 9 млн. офіційно працюючих за кордоном. 5 млн. – неофіційно, держава втратила території і п’ятий рік воює, а бюджет має утримувати 450 депутатів. Давно пора зменшити їх кількість…

…та вас же моментально запишуть у «ляшкоботи», адже це ж його партія обіцяє обрізати число народних обранців до 250-и!

Ніколи не звертав уваги на ярлики. Але, щоб закрити тему: я ще й рішучий прихильник зняття депутатської недоторканості. Це як у слюсаря. Якщо у нього в  майстерні валяється інструмент, яким він не в змозі скористатися, – то цей інструмент або поламаний, або поганий. А відтак – непотрібний.

Як правило, так кажуть ті, хто вперше йде в парламент, або ті, каденція яких закінчилась.

Я довгий час віддав науці, викладав на кафедрі управління персоналом та економіки праці Київського національного економічного університету. Розумію, про що кажу. Мені недоторканість не потрібна зараз і не знадобиться потім.

Можна відверто? Якщо завідомо не дбати про недоторканість (тобто, йти у парламент не красти), то це – сізіфів труд, який в разі виконання навіть на 100% нинішнє покоління киян не оцінить. Іншими словами – не буде ні пам’ятника собі, ні статків – дітям.

Десь приблизно так я думав у 2015-у, коли працював собі в Інституті розвитку міста, займався проблемами мікрорайону в якості хобі професіонала, з групою таких же ентузіастів вишукував кошти на будівництво в Дарниці спортивних майданчиків, – аж раптом запропонували йти у Київраду. Мене, що називається, сама громада виштовхала на вибори, на яких несподівано для себе переміг.

І, попрацювавши в Київраді, зрозумів: коли думати, що політика – брудна справа, то так і виходить, що ти – чистенький, зате кругом – зубожіння, а нас, чистих і бідних, цинічно використовують ті, хто забруднитися не боїться. Після оголошення дочасних виборів у Верховну Раду відбулось те ж саме: громада наполягла, аби я пішов у парламент по своєму округу…

В якому комітеті ВР бачить себе науковець Задерейко? Чи є вже якась напрацьована модель майбутніх кроків?

В Київраді працюю секретарем комісії транспорту, зв’язку і реклами, мій «коник» екологія, інфраструктура. І як фахівець я бачу: якщо ми за найближчі 5 років не змінимо ставлення до містобудування і розвитку інфраструктури, то Київ просто зупиниться, буде транспортний колапс.  Що робити? По-перше, будувати два нових мости через Дніпро на півночі й півдні карти Києва, робити три нових транспортних кільця в столиці, перехоплюючі паркінги на в’їздах, виносити з центру на околиці всі автостанції, аби звільнити місто від міжміського пасажирського транспорту.

А ще ж перед нами стоїть «європейське» завдання зробити громадський транспорт зручним. Муніципальний транспорт має бути вільним навіть у части «пік» й сучасним – з працюючими кондиціонерами влітку й опалювальними приладами взимку.

І наостанок найпровокаційніше питання. Чи вірите Ви в свою перемогу?

Вірю. Інакше не витрачав би ані свого часу, ані часу людей. Сучасне українське суспільство не любить пустих популістів.

Вірять в мою перемогу і конкуренти. Бо активно копіюють мою передвиборну кампанію, бо намагалися не допустити мене до виборів, бо незаконно перешкоджають моїй агітації.

Але найбільше я вірю в людей.

Андрій Задерейко

bagnet.org


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Після сьогоднішнього рішення Житомирської обласної сесії про мовні питання пропоную наступну сесію почати з диктанту з української мови для всіх депутатів ,а також запропонувати тест із 10 питань -автор і назва твору (українського).а тоді все побачимо?популізм и стадний рефлекс )))

Вітаю репост

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Хто з депутатів Житомирської міської ради голосував за виділення землі біля церкви митрополиту УПЦ МП

На данном изображении может находиться: один или несколько человек

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Як визначити ефективність народного депутата? Олександр Грановський вважає, що виборці повинні звертати увагу не на кількість виступів з трибуни, а на ті законопроекти, які підготував народний обранець.

В інтерв’ю Українській правді нардеп Грановський пояснив, що незважаючи на свою відкритість до журналістів і публічність в суспільстві, виступи в Раді не є для нього самоціллю. «Не думаю, що з точки зору реальної роботи депутата це настільки важливо. Якщо подивитися, скільки законопроектів я підготував, у створенні скількох взяв участь, навіть якщо там не вказано моє прізвище, то зроблено досить багато», – пояснив позицію Олександр Грановський.

На питання журналіста про те, чи є Рада майданчиком для публічних дискусій і, відповідно, прийняття рішень на їхній основі, нардеп додав, що в сесійній залі насправді не так багато людей, які виступають постійно. «Мабуть, вони навіть отримують від цього задоволення. Але це ж не означає, що вони такі ж ефективні, як і говіркі», – сказав народний обранець.

Також Олександр Грановський відповів на чутки, які приписують його до т. зв. «команди Порошенка». Депутат вважає себе досить дієвим, і це допомагає йому розбиратися у всіляких ситуаціях. Грановський називає своїм коником розуміння діяльності правоохоронних органів: «Коли у формальних лідерів фракції є потреба в чомусь розібратися, сформувати позицію фракції, доповісти на засіданні фракції, я охоче відгукуюся. І коли мова заходить, скажімо, про питання діяльності правоохоронних органів, то фракція дослухається до моєї думки».

Оцінюючи роботу Верховної Ради, в інтерв’ю виданню Цензор депутат Грановський назвав три головні помилки влади. На його думку, є загальна проблема в спілкуванні влади з суспільством мета якого – правильне донесення смислів. Друге – залежність від міжнародного фінансування і думки міжнародних партнерів. Третє – досі не закінчена реформа державного апарату, що безпосередньо впливає на якість підбору кадрів.

Незважаючи на це, Олександр Грановський позитивно оцінює перспективи держави. На питання журналіста Цензора про Україну в 2025 році він сказав, що очікує ефекту від реформ, а політичного популізму мало би стати менше. У тому числі з трибуни Верховної Ради. «Я сподіваюся, що при владі будуть люди, які користуються абсолютною повагою у суспільства, а суспільство допомагатиме їм щось робити, а не постійно критикувати. Також сподіваюся, що ті, хто причетні до управління країною, будуть більш професійними. Я дуже сподіваюся, що буде менше популізму», – сказав Грановський.

Додамо, за час роботи у Верховній Раді Олександр Грановський став співавтором кількох десятків законопроектів. З їхньою специфікою можна ознайомитися на сторінці депутата на офіційному ресурсі парламенту.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Так, все таки, про що в дійсності свідчать намагання нині діючого Президента України спільно зі своїм оточенням добитися повного скасування депутатської недоторканності: «скасування бар’єру, який розділяє народних обранців і їх виборців та скасування гарантій безкарності»,  як обґрунтовують це підпорядковані йому автори такого законопроекту, чи все-таки мова йде про банальне бажання виконавчої влади таким шляхом обмежити права парламенту, що неминуче призведе до узурпації влади?!

Хотів би одразу застерегти громадян України від обману і окозамилювання, бо  чергові заяви і заклики про позбавлення народних депутатів України недоторканності не є чимось новим та, тим більше, таким край необхідним в нинішній економічній і соціальній ситуації в державі, а тому таку діяльність нинішнього Гаранта Конституції не потрібно відносити виключно до його  особистих «заслуг». Виконавча влада в різні часи, навіть і в більш сприятливі, намагалась реалізувати такі наміри і, перш за все, для того, щоб мати безпосередній вплив на будь-якого народного обранця, і тим самим – на весь парламент. Хоча не виключаю і того, що ця чергова компанія по дискредитації народних обранців організована лише для підняття президентом свого рейтингу напередодні виборів. Тобто, очевидно для всіх, це є абсолютно політичною акцією, яку хоче реалізувати  нині діюча влада саме з метою обмежити законодавчу владу, розширивши таким чином свої можливості впливати на неї і покращити за рахунок цієї ідеї свої особисті позиції в політичній боротьбі з опонентами перед виборами.

Уважно спостерігаючи за такими подіями навколо реалізації задуму Петра Олексійовича підпорядкувати собі не тільки правоохоронні органи і суди, особливо за допомогою реалізації так званої «судової реформи», а і парламент, хотілося б нагадати нашому, в більшій мірі, зазомбованому суспільству про те, що наявність у народного депутата імунітету не є його особистим привілеєм. Більше скажу, інститут депутатської недоторканності є одним із елементів конституційної системи стримувань і противаг, які забезпечують реальний поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову у всьому цивілізованому світі. Тому, попри всі політичні заяви та піар-акції, необхідно всім усвідомлювати, що саме депутатська недоторканність повинна сприяти утвердженню самостійної і незалежної Верховної Ради України. Особливу актуальність цей інститут недоторканності парламентарів має в країнах, що розвиваються і які в Європі іменуються «державами із слабо розвиненою демократією», де відсутнє панування верховенства права, де немає законного і неупередженого суду, до яких, на жаль, відноситься і Україна. Навіть найбільш авторитетні європейські органи вже застерігали нашу владу від повного позбавлення народних депутатів імунітету, бо в такому випадку може виникнути реальна небезпека здійснення тиску на парламент з боку, передусім,  виконавчої влади, можливість безпідставного звинувачення парламентарів і їх кримінального переслідування саме за політичну діяльність, за відсутності надійної системи правового захисту.

Підтвердженням таких висновків є, зокрема, і проведений мною аналіз стану дотримання конституційних прав і свобод громадян в сфері боротьби із злочинністю за 2017 рік.

Про те, що саме протягом останніх 3-4 років суттєво погіршилась ситуація із дотриманням прав людини і громадянина під час кримінального провадження, свідчить і нинішня діяльність Генеральної прокуратури, а точніше – особисто Ю. Луценка, по масовому ініціюванню зняття недоторканності із народних депутатів, в переважній більшості своїй –  без належних на те підстав, а тому і без настання для таких осіб жодних кримінально-правових наслідків. Маю на увазі, в першу чергу, ті випадки, коли з нардепів протягом 2015-2018 років знімали недоторканність під час показових піар-шоу компаній, організованих спочатку тодішнім Генпрокурором В. Шокіним, а потім і нинішнім – Ю. Луценко, чого раніше ніколи не було в практиці діяльності всіх попередніх очільників ГПУ у всі роки, коли з відому останніх в ЗМІ і в сесійній залі ВР оприлюднювались з порушенням закону аудіо-  та відеоматеріали із кримінальних проваджень, що свідчило не тільки про розголошення таємниці досудового розслідування, а і порочило честь і гідність цих парламентарів, ще не визнаних судом винними у вчиненні злочинів. Коли пізніше, після проведення досудового розслідування, ці кримінальні провадження відносно народних обранців або закривались за відсутності події чи складу злочину або достатніх доказів їх вини, або таким особам навіть підозри не вручались, що взагалі є ганьбою для нинішньої Генпрокуратури і органів досудового розслідування, або коли будь-яка інформація, після падіння ажіотажу у суспільстві навколо «депутатських справ», про результати їх розслідування чи розгляду у судах до цього часу не відома або замовчується.  А навіть направлення протягом останніх двох років до суду одного чи навіть двох обвинувальних актів відносно таких народних обранців, при відсутності до цього часу прийнятих судом рішень у них, теж не є підтвердженням факту дотримання Генпрокурором прав і свобод цих осіб при направленні до ВР відповідних подань. Тим більше, повернення Регламентним комітетом останніх 4-х подань Генпрокурору без розгляду та відмова парламенту в наданні згоди на притягнення кількох народних депутатів до кримінальної відповідальності також свідчать про порушення їх конституційних прав і свобод.

Саме тому, слід назвати хоча б кілька таких «показових» випадків відвертого беззаконня з боку тієї ж Генпрокуратури.

Так, ще у 2015 році вже чинний парламент із порушенням вимог регламенту проголосував за зняття недоторканності з народного депутата Ігоря Мосійчука,  якого ГПУ звинувачувала в отриманні неправомірної вигоди, і навіть дав згоду на  затримання останнього і арешт. Зокрема, тодішній Генпрокурор Віктор Шокін з порушенням вимог КПК оприлюднив в сесійній залі ВР відеоматеріали, в яких особа, схожа на Мосійчука, пропонувала співбесіднику надати йому неправомірну вигоду, називала конкретні суми, які, нібито, слід заплатити за підготовку і внесення необхідних депутатських запитів та звернень. Але, це завідомо незаконне рішення про надання згоди на затримання, арешт і притягнення до кримінальної відповідальності пізніше скасував Вищий адміністративний суд, визнавши грубими процедурні порушення під час розгляду цього подання ГПУ у сесійній залі. І. Мосійчук був затриманий, взятий під варту, йому висувалась конкретна підозра, тобто він зазнав утисків його права на свободу та особисту недоторканність. Кінцеве рішення по даному кримінальному провадженні до сьогоднішнього дня не оприлюднене. Натомість Ігор Мосійчук веде активну діяльність як народний депутат і політик, а суспільство так і не дізналось, вчинив він кримінальне порушення чи ні, якщо ні, то яку відповідальність за порушення його конституційних  прав понесли відповідні службові і посадові особи ГПУ.

У тому ж 2015 році ВР дала згоду на зняття недоторканності з народного депутата Сергія Мельничука, якого ГПУ звинувачувала у створенні бандитського угрупування з підпорядкованих йому добровольців, бандитизмі та інших злочинах. Не дивлячись на інкримінування у вину останньому тяжких і навіть особливо тяжких злочинів, Генпрокуратура в цьому випадку чомусь не зверталася до парламенту з  проханням надати згоду на затримання та арешт такого народного обранця. Обвинувальний акт відносно С. Мельничука Генеральна прокуратура, начебто, передала до суду ще восени 2016 року, однак, кінцевого судового рішення по даному провадженню досі не прийнято, не виключено і в зв’язку з тим, що в ньому відсутні достатні докази вини цього народного депутата, і як наслідок в цьому випадку суспільству теж не відомо, чи вчинив названий парламентар інкриміновані йому такі суспільно небезпечні  злочини, чи ні.

Із народного депутата Сергія Клюєва парламент теж зняв недоторканність у 2015 році. ГПУ звинувачувала його в тому, що спільно із своїм братом – Андрієм Клюєвим, вони, начебто, незаконно заволоділи майном ВАТ «Завод напівпровідників» і домоглися обслуговування кредиту належного їм підприємства за бюджетні кошти. Більше того, із повідомлень у ЗМІ було відомо, що С. Клюєв оскаржував у судах відповідні подання Генпрокуратури, наголошуючи, що засідання профільного комітету відбулося з порушенням регламенту, бо на ньому не був присутній Генпрокурор та що у рішенні Регламентного комітету не було мотивувального висновку щодо визначення законності й обґрунтованості подання, а також законності одержання доказів його винуватості. Також С. Клюєв вказував, що подання стосовно нього розглянули з порушенням встановленого законом терміну – замість 7 днів розглядали 36! Наразі, санкції Євросоюзу з братів Клюєвих, начебто, зняті, а також вони виключені із списку розшукуваних в Інтерполі. Не дивлячись на тривалий час перебування даної справи в провадженні слідчих ГПУ, до цих пір будь-яких повідомлень про прийняття законного рішення по даній справі в ЗМІ не надходило. І тому, суспільство також не може зробити об’єктивний  висновок, чи були все-таки достатні підстави для кримінального переслідування даного парламентаря, чи ні. І якщо не було, тоді хто із посадових і службових осіб ГПУ повинен понести за це відповідальність.

У липні 2016 року Верховна Рада позбавила імунітету народного депутата Олександра Онищенка, якого НАБУ разом із САП звинувачували в організації злочинної схеми із підприємством «Укргазвидобування», що займається видобутком та реалізацією українських нафти та газу, і привласненні коштів в особливо великих розмірах.

Масове оприлюднення, особливо, на початковому етапі розслідування, матеріалів досудового провадження, в т. ч. і відкриті звинувачення, в першу чергу, керівниками НАБУ і САП цього  народного обранця у вчиненні різних, в тому числі і особливо тяжких злочинів, до визнання судом його вини у встановленому законом порядку, лише свідчить про грубе порушення очільниками антикорупційних органів його конституційних прав. Направлення до суду кількох кримінальних проваджень з угодами деяких учасників злочинів, інкримінованих О. Онищенку, про визнання особистої винуватості сьогодні вже не викликають довіри у експертного середовища, хіба що окрім «грантоїдів», які відверто, неприховано лобіюють інтереси НАБУ, тим більше, що оприлюднена в ЗМІ частина доказів вини Онищенка викликає об’єктивні сумніви, так як побудована на припущеннях, а визнання вини кимось із співробітників не може являтись доказом вини особи, яка не приймає участі в судовому засіданні. Таким чином, до теперішнього часу досудове розслідування відносно останнього, начебто, триває, а тому складається враження, що воно і надалі буде тривати, доки не буде забуте суспільством.

У грудні 2016 року Верховна Рада задовольнила подання Генпрокурора  про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата Вадима Новинського, якого звинувачували у тому, що в 2013 році він, начебто, був причетний до незаконного позбавлення волі Олександра Драбинка – особистого помічника колишнього предстоятеля  УПЦ митрополита Володимира. Про безпідставність внесення цього подання до Верховної Ради України свідчив хоча б той факт, що після зняття депутатської недоторканності до цього часу (протягом 2-х років) В. Новинському навіть підозру не вручили, а відповідно і до суду обвинувальний акт досі не направили. Більше того, по проходженню такого тривалого часу до цих пір невідомо, яке прийнято кінцеве рішення за цим фактом: чи провадження вже закрите, чи можливо воно зупинене, чи триває досудове розслідування, якщо так, то по якій причині воно затягується по такій простій в доказуванні справі. А в цей же час названий парламентар успішно і активно продовжує виконувати свої депутатські повноваження. Про які тоді розумні терміни слідства можна говорити, а тим більше, про дотримання прав і свобод людини, якою являється і названий народний обранець, якого ще два роки тому назад звинуватили на сесії ВР у вчиненні кримінальних правопорушень?

За цей період варто пригадати і справу екс-нардепа Володимира Медяника, якого 6 серпня 2016 року в рамках розслідування кримінальної справи щодо колишнього керівника фракції Партії регіонів Олександра Єфремова було затримано Генпрокуратурою. Після цього суд за клопотанням прокуратури  навіть взяв під варту В. Медяника, правоохоронці помістили його в СІЗО СБУ, де він оголосив голодування та вимагав проведення одночасного допиту (очної ставки) зі свідками, на свідченнях яких СБУ побудувала звинувачення щодо нього. Надалі жоден із перерахованих  свідків не підтвердив висунутої підозри. Відео зі спільними допитами так званих «свідків» потрапило в інтернет, у результаті чого справа проти політика повністю «розвалилася». Згодом Генпрокурор Юрій Луценко заявив: якщо проти Медяника немає достатніх доказів, то той не буде притягуватися до кримінальної відповідальності і вийде на свободу. В подальшому, так і сталося: останній був звільнений із СІЗО, усі підозри з нього були зняті, а Генпрокуратура закрила щодо політика кримінальне провадження. На сьогодні відомо, що позов даного політика  про порушення його прав і свобод розглядається в Європейському суді з прав людини. Але, у експертів виникають закономірні запитання: хто повинен понести відповідальність за незаконне позбавлення цього громадянина особистої свободи і недоторканності та незаконне притягнення до кримінальної відповідальності?

Далі хотілося б наголосити, що саме 2017 рік виявився «рекордним» по кількості внесених Генеральною прокуратурою до Верховної Ради України подань про зняття депутатської недоторканності. І це, підкреслюю, в той період, коли очільником ГПУ став колишній  народний депутат Юрій Луценко, який до цього керував найбільшою пропрезидентською фракцією у парламенті і сам колись постраждав від незаконного кримінального переслідування. Разом з тим, саме після його неоднозначного (а точніше – навіть шкідливого для держави і суспільства) призначення на цю високу наглядову посаду припадає період найбільшої активності переслідувань народних депутатів. Так, зокрема, Ю. Луценком в 2117 році було направлене до ВР подання  про дачу згоди на притягнення народного депутата Євгена Дейдея  до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, хоча Регламентний комітет визнав аргументи Генеральної прокуратури недостатньо обґрунтованими, а висновки слідства про стрімке незаконне збагачення депутата – припущеннями. Проте, це не завадило назвати його з трибуни Верховної Ради навіть злочинцем, хоча народні обранці не підтримали на сесії подання Генпрокурора і не дали дозвіл на притягнення Дейдея до кримінальної відповідальності.

Аналогічна ситуація була із поданням Юрія Луценка на народних депутатів Андрія Лозового підозрюваного у несплаті податків, та Олеся Довгого, підозрюваного у зловживанні службовими обов’язками з метою незаконного відчуження земельних ділянок. Цікавим є те, що нинішній Генпрокурор так захопився використанням своїх виключних повноважень «милувати і карати»,  що навіть обіцяв Лозовому відкликати із ВР подання про зняття з нього депутатської недоторканності за умови сплати останнім усіх податків, що взагалі було з його боку не припустимим і не відповідало вимогам ні КПК, ні Закону «Про Регламент Верховної Ради України», ні Закону «Про прокуратуру». Не дивлячись на те, що на прохання самого О. Довгого дати згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності ВР прийняла рішення про задоволення цього подання, в подальшому кримінальне провадження відносно цього парламентаря було закрито САП за відсутності в його діях складу злочину. Яка доля кримінальних проваджень відносно народних депутатів Дейдея та Лозового, суспільству до цих пір не відомо.

Із народних депутатів Борислава Розенблата і Максима Полякова, яких НАБУ підозрювало у вимаганні неправомірної вигоди за лобіювання і розробку нових законопроектів  щодо легалізації видобутку бурштину в Україні, за поданням того ж Ю. Луценка також знімали недоторканність. Взагалі ця кримінальна справа набрала чималого суспільного розголосу, особливо після того, як детективи НАБУ і прокурори САП оприлюднили як у ВР, так і в ЗМІ, відео і аудіо-записи розмов названих нардепів і їх помічників, що було беззаперечним порушенням прав цих осіб і вимог кримінально-процесуального законодавства, а тим більше, коли очільники  НАБУ і САП повідомили про участь співробітників ФБР США у проведенні оперативно-розшукових заходів і НСРД відносно названих народних депутатів. Скандальним виглядало і розкриття участі у цих негласних розшукових діях співробітниці Антикорупційного бюро по імені Катерина, деякі дії якої у експертів теж викликали сумнів в частині відповідності вимогам Закону і були схожі на провокацію злочину, що в результаті взагалі ставить під сумнів всі докази, які були здобуті завдяки їй. Таким чином, по цій справі існує маса запитань до органів досудового розслідування, в т.ч. до Генпрокурора,  який активно підтримав ці подання про зняття депутатської недоторканності, навіть «розсипав» схвальні оцінки діям НАБУ по цій справі, тому і не дивно, що той же Б. Розенблат вже звернувся з відповідним позовом до Європейського суду з прав людини і експерти допускають цілком обґрунтовано, що цей позов, як мінімум частково, буде задоволеним. До речі, кінцевого рішення за результатами досудового розслідування по цій справі до сьогоднішнього дня не також відомо, що теж дає достатньо обґрунтованих підстав стверджувати про сумнівність судової перспективи притягнення цих нардепів до кримінальної відповідальності.

Наступним, з кого зняли недоторканість, був народний депутат Михайло Добкін, якого підозрюють у зловживанні службовим становищем на посаді голови Харківської міської ради в інтересах третіх осіб і теж в частині, начебто, незаконного виділення земельних ділянок. Той же Генпрокурор у Верховній Раді наголошував, що ця справа дуже схожа із справою О. Довгого, а тому, виходячи із прийнятого у ній рішення про закриття провадження  відносно останнього за реабілітуючими обставинами, відповідно подібного результату слід чекати і у справі Добкіна.

Вже у цьому 2018 році Верховна Рада  зняла недоторканність з народних депутатів Євгена Бакуліна, якого підозрюють у привласненні та відмиванні коштів в особливо великих розмірах, та з Надії Савченко, яку підозрюють у змові з терористичною організацією «ДНР» у підготовці масштабного теракту в центрі Києва та держперевороту.

Треба відверто визнати, що і у цих справах не все звучало переконливо з вуст Ю. Луценка, особливо, що викликає сумніви у  експертів, то це застосування відносно народного депутата Н. Савченко НСРД без дозволу Верховної Ради, що в майбутньому стане достатньою підставою визнати такі докази недопустимими.

Більше того, нещодавно Юрій Луценко, так захопившись переслідуванням народних депутатів, що направив до Верховної Ради чергову «порцію»  подань про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності ще 4 народних депутатів: Олександра Вілкула, якого підозрюють у земельних махінаціях, Дмитра Колєснікова  – у зловживанні службовим становищем на посаді голови Агентства держмайна, Сергія Дунаєва – в декларуванні недостовірної інформації та Олександра Пономарьова – в перешкоджанні роботі журналістів. Але, після розгляду відповідних подань у Регламентному комітету ВР було вирішено повернути Генпрокурору названі подання для усунення недоліків.  При цьому, профільний комітет зазначив, що ГПУ не відповіла на уточнюючі запитання, в зв’язку з чим, члени Регламентного комітету «позбавлені можливості розглянути дані подання». Не є в цьому плані оригінальними і нові погрози чи обіцянки того ж Ю. Луценка направити восени ц. р. до ВР нові подання про притягнення і інших народних депутатів до кримінальної відповідальності, хоча, якщо говорити відверто, то навіть цей аналіз щодо законності внесених ним за 2 роки подань про позбавлення народних депутатів імунітету може стати достатньою підставою для висловлення йому недовіри з боку Верховної Ради.

Більше того, слідкуючи за самою процедурою розгляду у ВР подань Генпрокуратури на зняття недоторканності з народних депутатів, варто відзначити, що майже у всіх випадках парламентом, скоріше під тиском ззовні, не дотримувалися вимоги Регламенту Верховної Ради України, що сприяло правоохоронцям незаконно оприлюднювати матеріали досудового розслідування, в т.ч. і оперативно розшукових заходів та НДСР, які містили конфіденційну інформацію та дані, які ганьблять честь і гідність людини та громадянина, а також таємницю досудового слідства, а нерідко і без зняття з таких матеріалів грифу «таємно»; той ж Генеральний прокурор Ю. Луценко,  не дочекавшись вироку суду, демонстрував явну неповагу до закону та називав цих осіб злочинцями, Регламентний комітет, будучи зобов’язаним перевіряти законність здобутих доказів вини своїх колег, не реагував на те, що по цих кримінальних провадженнях проводились слідчі дії та НСРД з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства (зокрема, документування дій декого із названих народних депутатів, згоду на що ВР не давала), в зв’язку з чим, вони не можуть бути використані в суді як докази, і т.д. Як результат, навіть на сьогоднішній день жодного народного депутата, з якого таким чином було знято депутатську недоторканність, не засуджено судом і не визнано винним у вчиненні будь-яких злочинів; відносно деяких із них кримінальні провадження вже закриті і вони фактично є реабілітованими, а по більшості названих вище справ до цього часу так і не прийнято будь-якого рішення  в силу різних причин. Складається враження, що жодний із названих народних депутатів так і не буде притягнутий до кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене вище, можна ще раз зробити невтішний висновок про наявність бажання у влади саме шляхом скасування депутатської недоторканності посилити вплив на Верховну Раду, зробити її більш «слухняною» та «зговірливою». А якби ж наш Президент був послідовний і такий «щирий» у своїх намірах і деклараціях, то тоді б одночасно із обмеженням недоторканності суддів, яких тепер не тільки можна притягувати до кримінальної відповідальності без будь-якої згоди Верховної Ради чи Вищої Ради правосуддя, а навіть і затримувати на місці вчинення злочину, та позбавленням повної недоторканності народних депутатів, проініціював би і зняття недоторканності із себе. Але, таких планів і бажань у нього немає, адже при такому об’ємі власних повноважень він матиме необмежений вплив не тільки на судову, але і на законодавчу владу (що вигідно для нього), що є неприпустимим і порушує конституційний принцип стримувань і противаг в системі розподілу державної влади.

Тому, складно не погодитись з думкою дуже поважного в юридичному середовищі судді  Конституційного Суду України, доктора юридичних наук Миколи Мельника стосовно висновку цього Високого суду у справі за конституційним зверненням Верховної Ради щодо відповідності законопроекту, ініційованого Президентом України, про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності (далі мовою оригіналу):

– «Скасування конституційно-правових засобів захисту парламентарів,  а відтак посилення залежності парламенту, істотно ускладнить забезпечення реалізації вказаного принципу поділу державної влади, фактично зруйнує конституційну систему стримувань і противаг, створить додаткові передумови для узурпації влади».

Ще більше показовим, в разі повного скасування депутатської недоторканності, є наступний висновок М. Мельника:

  • «У такому випадку Верховна Рада  не зможе виконувати свої конституційні функції, в тому числі і в частині забезпечення прав та свобод людини (ст. 3 Конституції України)».

В своїй окремій думці до цього рішення оновленого вже нинішнім Президентом Конституційного Суду цей поважний суддя  також відзначив, що відсутність належних конституційно-правових гарантій діяльності народного депутата України може призвести  також до порушення конституційних засад, на яких ґрунтується суспільне життя в Україні, як от здійснення народом влади через органи державної влади, політична та ідеологічна багатомандатність, а також права громадян брати участь в управлінні державними справами ( ч. 2 ст. 5, ч. 1 ст. 15, ч. 1 с. 38, Конституції України).

Виходячи із вказаного вище, мабуть,  саме з метою узурпації влади і діє наш нинішній Президент і підпорядкована йому частина народних депутатів, які ініціюють таке питання  та Генпрокуратура на чолі із професійним політиком Ю. Луценко, який і організував протягом нетривалого перебування на своїй посаді, масове позбавлення народних депутатів депутатської недоторканності, як правило, без будь-яких правових підстав. Зверніть увагу і на ту обставину, що саме Ю. Луценко за два роки роботи направив до Верховної Ради  як мінімум 12 подань про зняття депутатської недоторканності, в той час як його троє попередників всі разом – не більше 6 чи 7 (точних даних не маю).

Виходячи із того, яким чином правоохоронні органи на чолі із нинішнім Генпрокурором забезпечують дотримання передбачених Основним Законом вимог та прав і свобод народних обранців, Ви тільки уявіть, яке відношення у нинішніх правоохоронців до прав і свобод простих незахищених громадян, в яких, тим більше, такого імунітету немає? Про це детальніше згодом.

НАПРОШУЮТЬСЯ ЛИШЕ ОДНІ СЛОВА «ЩО ПОСІЄШ, ТО І ЗБЕРЕШ. ЩО ЗБЕРЕШ, ТО І ЗМОЛОТИШ». ЗА ВСЕ ПОТРІБНО БУДЕ РАНО ЧИ ПІЗНО ВІДПОВІДАТИ І ПЕРЕД СУСПІЛЬСТВОМ, І ПЕРЕД НОВОЮ ВЛАДОЮ, І ПЕРЕД ЛЮДЬМИ, ЧИЇ ПРАВА ТА СВОБОДИ БУЛИ ПОРУШЕНІ.

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Роман Скрипін депутатам: Не треба лякати нас реваншем – реванш це і є ви. Система відновилася.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Ты депутат и критикуешь пенсионную реформу? Готовься к уголовному делу! Несмотря на такую угрозу, саратовский депутат продолжает огненно выступать в областном парламенте. 

«Повышение пенсионного возраста — это обязанность работать до самой смерти», «Нет денег на пенсионеров? Ложь, просто власти заботятся только о себе и олигархах», «Правительство — жулики, которых надо привлекать к ответственности», «Население зомбируют успехами футбольной сборной, если бы мы победили Хорватию — в России уже ввели бы крепостное право».

Поделитесь этим видео с друзьями, пусть они тоже узнают, что кто-то в стране не боится с трибуны называть вещи своими именами!

Саратовскому депутату пригрозили делом об экстремизме за критику пенсионной реформы

Ты депутат и критикуешь пенсионную реформу? Готовься к уголовному делу! Несмотря на такую угрозу, саратовский депутат продолжает огненно выступать в областном парламенте. «Повышение пенсионного возраста — это обязанность работать до самой смерти», «Нет денег на пенсионеров? Ложь, просто власти заботятся только о себе и олигархах», «Правительство — жулики, которых надо привлекать к ответственности», «Население зомбируют успехами футбольной сборной, если бы мы победили Хорватию — в России уже ввели бы крепостное право». Поделитесь этим видео с друзьями, пусть они тоже узнают, что кто-то в стране не боится с трибуны называть вещи своими именами!http://openmedia.io/h9ls

Gepostet von Открытые медиа. OpenEconomy am Mittwoch, 11. Juli 2018

OpenEconomy


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO