Теги Posts tagged with "ДБР"

ДБР

Сьогодні активісти та ветерани прийшли до офісу директора ДБР Романа Труби, який свідомо зупинив усі закупки спорядження у ЗСУ, на підставі звинувачень волонтерів та бойових офіцерів Центру контролю якості у крадіжках на 10 мільйонів гривень.

Про перебіг подій я вже писав Зеленский приказал ГБР лишить армию зимней формы — остановлены все закупки та Свідоме блокування головою ДБР закупівель у ЗСУ — абсолютно безпідставне (Відео). Нагадаю, що ДБР прийшла з обшуками додому  до волонтера та радника на громадських засадах міністра оборони Юрія Бірюкова та начальника Головному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ генерал-майору Дмитрію Марченко, бойовому офіцеру 79 бригади ДШБ, учаснику оборони терміналів Донецького аеропорту. Що вони там  планували знайти — не пояснювали. Як не змогли пояснити, чому саме обшуки відбуваються за містом проживання, по обвинуваченню у крадіжках на закупівлях, якщо закупівлею займається Департамент закупівель МО, а не Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ. Їх функція тільки координація перевірок незалежними лабораторіями вже закупленого іншими департаментами.

Так що з’ясувалось сьогодні у кабінеті Романа Труби, однокласника голови Офісу президента Андрія Богдана?

— претензій по бронежилетах минулих років випуску — немає;
— весь сир-бор через партію, яка почала надходити на склади з квітня;
— експертизу по цій партії — ЩЕ НЕ РОБИЛИ!!;
— були якісь «слідчі дії» з тестування, які робив незрозуміло хто і незрозуміло де.

Звідси, питання: а на якій підставі він на всю країну заявив 26 червня про те, що 3 з 5 з десятків тисяч вже поставлених за попередні роки у ЗСУ бронежилетів браковані, та вже! завдано збитків на 100 мільйонів гривень ?!

Тобто, Труба зараз нам розповідає, що уся ця справ тупо сфальсифікована? Адже  був гучний розголос, гучні обвинувачення, брифінги — а сьогодні нам прямим текстом говорять — ну, все трошечки не так. Для чого тоді усе це було? Чиє замовлення? І до того ж, закупівлі так і не розблоковано.

Як ми бачимо команда Зеленського у своєї ненависті до досягнень попереднього Президента готова зруйнувати армію, фальсифікувати справи та проводити політичні репресії — абсолютно свідомо.

Alex Noyt


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

До Державного бюро розслідувань направлено заяви – повідомлення про вчинення колишнім директором Інституту післядипломної освіти, який є структурним підрозділом НМУ імені О.О.Богомольця, Кучиним Юрієм Леонідовичем дій, що містять ознаки злочинів, передбачених ст. 358 (підроблення документів), ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки) та ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах) КК України.

Нині самопризначений «перший проректор» Юрій Леонідович продовжує зухвало ігнорувати судові рішення, позиціонує себе як єдиний законний керівник-підписант НМУ імені О.О.Богомольця (цією багатомільйонною складовою його злочинної діяльності правоохоронні органи вже займаються окремо). Амбіції перевершують здоровий глузд і в офіційних паперах, листуванні, зустрічах з іноземними делегаціями Кучин називає себе ректором, навіть його секретар каже: «Зайдіть до ректора!» (мабуть, впливає енергетика нового кабінету, який він поспішив зайняти ще до заборонених судом псевдовиборів). Одним словом, керує, захопившись статусом і можливостями, уже навіть перестає ніяковіти під поглядом авторитетних академіків та професорів, змушуючи їх очікувати у приймальній… Тих самих, котрі добре знають справжню ціну професорству поліглота Кучина та знайомі з деталями його карколомного сходження до «ректорської» посади, наповненого не лише ганебними зрадами вчителів, друзів і колег, підробками наказів, підписів, а й відверто кримінальними фінансовими оборудками, які наближають його до голубої тарілочки «заповітного мільйону».

Спільнота університету, переважно, зайняла позицію споглядання, чим це усе закінчиться. Але свого часу про вчинки молодого колеги говорили дуже емоційно, і на Вченій раді 30 серпня 2018 року голосували мало не одностайно, щоб висловити йому недовіру і звільнити з усіх керівних посад.

Протоколи не горять… Причина тому була поважна, а оприлюднені факти не викликали сумнівів у тому, що Кучин не гребував класти у власні кишені університетські (бюджетні) кошти – не сотнями тисяч, а мільйонами. Почалося все з комісійної перевірки надання платних освітніх послуг на всіх підпорядкованих ІПО кафедрах за період 2017-18 рр., яка відбулася влітку 2018 року і в результаті якої комісія засвідчила нанесення збитків університету внаслідок перевитрат Кучиним бюджетних коштів на фінансування непроведених викладачами ІПО курсів тематичного удосконалення у сумі 2 млн 780 тис.  

Крім того, директором ІПО Кучиним систематично проводилися на базі НМУ фіктивні платні курси підвищення кваліфікації лікарів без відповідних наказів по НМУ без укладання договорів зі слухачами і навіть без заяв слухачів, які, тим не менш, отримували офіційні посвідчення від університету про «навчання», що зафіксовано їхніми підписами у журналах. Особливо ганебним були викладені факти щодо використання аудиторій університету фармфірмами, які перераховували гроші на ФОП Кучина.

Відповідне повідомлення про вчинення дій, що містять ознаки злочину було надане в ГПУ (відповідне досудове розслідування триває). Не менш шокуючи для академічної спільноти стали події 14 серпня 2018 року, коли дорогу новопризначеному МОЗом «в.о. ректора» Кучину до ректорського кабінету в адміністративній будівлі проклали викликані їм «на допомогу» поліціянти Шевченківського Управління поліції, більшість – без ідентифікації. Вони застосували грубу силу до студентів, що зібралися в приміщенні ректорату виказати «в.о.» свою недовіру. Постраждалим надали допомогу лікарі «швидкої». Сам Кучин на камеру назвав такі свої дії «ефективними».

З часом надбанням громадськості стали й інші вчинки «реформатора». Фальшування документів в Університеті Кучин, схоже, поставив на «потік»: ніхто не бачив сумнозвісне Положення від 02.10.18р. про «Порядок взаємозаміщення керівних посад», не був зареєстрований та передбачав абсурдний порядок, законність якого сьогодні оскаржується у Печерському суді м. Києва. Окремого вивчення заслуговує відсутність на фейковому офіційному сайті НМУ статуту, положення про Вчену раду, ректорат, КТК, студентське самоврядування, складу Вченої ради, Наглядової ради, ректорату, тендерного комітету, контактів багатьох керівників підрозділів. Так, чомусь засекречені-заступник керівника по кадрах, начальники юридичного відділу, навчального-методичного, їхні фото просто відсутні у загальному доступі. А у помічниці ректора з організаційно-правових питань взагалі немає не тільки фото, але й номера робочого кабінету, телефону (мабуть, ця поважна людина спілкується виключно дистанційно за допомогою вказаної електронної пошти(!)

В цілому, команда, яку привів в університет зірковий реаніматолог заслуговує на окреме дослідження. Цей «моноліт» більше нагадує рейдерське угрупування, правда, цей колос стоїть, як виявилось, на глиняних ногах. Апогеєм прозорості і демократії можна назвати організаційно-правовий супровід «виборчого процесу» нової адміністрації. На сайті були відсутні будь-які документи щодо роботи оргкомітету, виборчої і лічильної комісій, протоколів виборів делегатів, їхні списки, протоколи засідань оргкомітету, тощо. Абсолютно нічого немає. Немовби все це не стосується Університету, його колективу. Правда, є під копірку майже однакові програми кандидатів зразка 2018-го року.

Звичайно, все це влаштовувало реформаторський МОЗ України, який поспішив оприлюднити протокол лічильної комісії на своєму офіційному сайті, з орфографічними і арифметичними помилками, правда, без переможних дифірамбів на адресу їхнього фаворита. Зіркова команда схибила, не виправдала високої довіри. Місія «ректор Кучин» гучно провалилася. Академічна спільнота Університету зробила неможливе: в умовах тотального залякування і тиску, ганебного переслідування, підлабузництва, зрад, відсутності багатьох нормативних документів, масової підробки підписів у протоколах (цей ганебний факт також досліджують правоохоронні органи) не дала «новому обличчю НМУ» заповітної тисячі голосів виборців (про які Кучин поспіхом звітував, як вже отримані своєму шефу).

Сьогодні розпочато окреме кримінальне провадження щодо «проведення» виборчого процесу в Університеті, перші причетні почали давати свідчення. Ніколи нічого схожого в історії НМУ ще не було.

Чи зможе знову реанімувати Кучин «кишенькові вибори» з самим собою, покаже час. Досудові розслідування продовжуються, розпочаті нові… Героїчний Київський медичний інститут – Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, завжди мав власний характер і гідність.

Детальніше про Юрія Кучина та його тернистий шлях до керівництва НМУ ім.. О.О.Богомольця дивіться тут

nmu.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Дуже прикро, що Народний депутат України, лідер Нацкорпусу Андрій Білецький дає можливість маніпулювати собою. 

Ми з нетерпінням очікуємо оприлюднення хоч якихось конкретних даних, на яких базуються ці надзвичайно серйозні звинувачення, які, після їх кваліфікації, повинні бути перевірені у рамках кримінального провадження з обов’язковим доведенням до громадськості його результатів. У зв’язку з викладеним, Служба офіційно звертається до ДБР України зареєструвати відповідне кримінальне провадження.

Служба безпеки України


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Детективи НАБУ отримали неофіційну вказівку збирати компромат на керівництво Державного бюро розслідувань. Про пише Інформаційна Хвиля з посиланням на власні джерела.

Так, повідомляється, що 14 січня цього року під час наради в Національному антикорупційному бюро його директор Артем Ситник дав вказівку своїм підлеглим почати розслідування діяльності Директора Державного бюро розслідувань Романа Труби та його заступників – Ольги Варченко та Олександра Буряка. При цьому він начебто дав вказівку відповідне провадження не реєструвати, “до появи перших доказів”.

Відомо, що після початку роботи Державного бюро розслідувань, всі справи щодо можливих злочинів співробітників та Директора Національного антикорупційного бюро України Артема Ситника, які знаходилися та розслідувалися Службою безпеки України та Генеральною прокуратурою України, за підслідністю мають потрапити до ДБР.

Зокрема, може йтися про кримінальне провадження щодо можливого розголошення даних досудового розслідування керівником Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артемом Ситником у справі міністра інфраструктури, кримінальну справу стосовно детектива Національного антикорупційного бюро України Сергія Яндюка та багато інших справ, які відтепер змінили підслідність.

novyny.org

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

7 листопада український простір Facebook накрив секс-скандал. Нікому не відома 19-річна студентка КПІ Наталя Бурейко розповіла, що її з погрозами домагається заступник начальника відділу Департаменту захисту економіки НПУ Олександр Варченко.

Через кілька годин її пост лайкали і перепощували, в тому числі боти з бразильською пропискою, наганяючи тисячі переглядів. “Найпікантнішою” частиною було те, що “неуспішний коханець” в рамках погрози прислав дівчині коробку курячих лап і попередження, що вона повторить долю Катерини Гандзюк.

Наступного дня дівчина передала заяву про злочин в прокуратуру, а вже ввечері написала покаяльного листа, що ненавмисно обмовила чоловіка, якого ніколи не бачила.

Секс-скандал стався саме в ті дні, коли суд попросив ГПУ ще раз подумати, наскільки ретельно вони провели люстраційну перевірку керівника ДБР Романа Труби. Перед тим владоможці дуже прозоро натякали, що керівник ДБР може втратити свою посаду, а його замінить його заступниця Ольга Варченко.

Цей харрасмент мав усі шанси перекроїти долю ДБР, але, як виявилось, навіть дуже просунуті технологи з крутими базами збору інформації не в змозі протистояти МВС, якщо напасти на їхнього. Навіть якщо їм допомогли в іншому силовому відомстві.

А тепер все по порядку.

Чиї ви, лапки?

Поки в Facebook сперечалися, був харрасмент чи ні, а Олександр Варченко писав пост, що він не винен і дівчину ніколи не бачив, кіберполіція вже встановила, як зайшли в його акаунт і хто це зробив.

Наступного дня співрозмовники в МВС неофіційно зізналися, що вийшли на компанію Володимира Петрова, яка років 20 відома на політтехнологічному ринку своїми специфічними продуктами чорного піару.

Владимир Петров

Тоді ж силовики натякнули, що сліди замовлення ведуть до групи підтримки голови ДБР, яка вже кілька місяців складається з двох народних депутатів.

Наталю Бурейко, яку так невтомно шукали за допомогою деканів КПІ, а не батьків, допитали того ж дня і сховали під державну охорону. Вона жива і здорова.

За наступні 20 днів силовики встигли опитати всіх свідків у суді, і 29 листопада затримати Володимира Петрова та його колег.

Крім керівника групи, вдалося дізнатися прізвище ще одного підозрюваного – це Олександр Барабошко, що став відомий під ніком Крус-Крус під час Майдану, організувавши цілодобовий стрім.

Олександр Барабошко

Олександр Барабошко

До вечора затримали ще 5 осіб.

Крім того, у справі може винирнути високопосадовець УДО, через яке і підключилися до персональних даних Варченка.

З того, що вилучено у техніці компанії, їм можуть інкримінувати незаконний збір інформації, втручання у персональні дані, залякування, в тому числі, журналістів та ще дещо.

ГПУ вже назвала статті, які інкримінують затриманим – ч. 2 ст. 383, ч. 1 ст. 163, ч. 2 ст. 163, ч. 2 ст. 182, ч. 1 ст. 343 КК України.

Це – порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків. І завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

В максималці це може тягнути на 7 років позбавлення волі.

На питання про те, чи вийшли силовики на замовників, мовчать. Мовляв, нехай ті нервуються.

І кому тепер Труба?

А тепер повернемося до подій дводенної давнини, коли керівник ДБР раптово змінив свою точку зору і таки запустив роботу територіальних управлінь ДБР, призначивши їх керівників.

Сварка за ці управління тривала з серпня, коли директор ДБР з власної волі відхилив шахматку розподілу посад в ДБР, узгоджену на Банковій керівниками нинішньої коаліції.

Цей крок був абсолютно неочікуваним від людини, яку досі вважали технічним ставленником.

Як відомо, рік тому цю посаду мав отримати помічник президента Олександр Горащенков, але його кандидатуру збили, звинувативши в тиску на НАЗК при перевірці декларацій окремих чиновників.

Другим найвірогіднішим кандидатом був військовий прокурор Анатолій Матіос. Але влада побоялась дати йому такі повноваження, бо він на господаря працювати не буде.

Тому вибір впав на недосвідченого в політиці Романа Трубу, який на конкурсі претендував лише на посаду заступника. Його висування пов’язують з групою Олександра Турчинова та Сергія Пашинського.

Посаду заступника голови ДБР отримала Ольга Варченко, вона ж знайома депутата від БПП Олександра Грановського.

Втім вже влітку керівники коаліції зрозуміли, що Труба став грати в свою гру.

Олександр Лємєнов, який очолює одну з конкурсних комісій ДБР впевнений, що керівник відомства потрапив під вплив Олександра Третьякова та Гліба Загорія.

Наприкінці серпня директор ДБР скасував призначення 27 керівників регіональних представництв, які були відібрані конкурсною комісією і розподілені між БПП і НФ.

Як результат, Труба став невигідним бенефеціарам цього проекту, і вони вирішили його позбутися.

Для цього в нагоді став позов нардепа від фракції БПП Юрія Македона, який теж претендував на посаду голови ДБР.

Рішення по ньому мало б бути ухвалено судом на початку листопада. А місце голови з великою імовірністю зайняла б Варченко.

І тут десь тихо заплакала Шонда Раймс над сценарієм серіалу “Скандал”, бо фейсбук накрив секс-скандал з курячими лапками.

В той же день Роман Труба пішов у відпустку, а Ольга Варченко поновила процедуру призначення 27 регіональних представників ДБР (у більшості з яких можна відстежити причетність до керівництва МВС).

За день кандидатів встигли повторно перевірити на поліграфі. А Труба перервав відпустку.

Здавалося б, зараз буде велика буча, але ні… все несподівано затихло, і 27 листопада Труба таки призначив територіальних керівників за винятком чотирьох, до яких у комісії були претензії.

Обізнані в ситуації кажуть, що цим керівник ДБР лише на час зупинив питання свого звільнення.

“Не знайшли поки нормального механізму його скинути, плюс це покладе всю систему слідства, але для нього це не кінець проблем”, – каже співрозмовник серед обізнаних у перипетіях з ДБР.

Керівник ДБР вже немає довіри від влади, має сильних і впливових ворогів, в тому числі серед тих, кого він підвів і розчарував, і реальну люстраційну справу.

А тепер його можуть ще й підчепити до справи про курячі лапки.

lb.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Народний депутат України Олександр Грановський спростував чутки про те, нібито він залучений в судову тяганину з метою звільнення з посади директора Державного бюро розслідувань Романа Труби. Депутат заявив, що його джерела повідомляють, ніби ініціатором таких чуток є сам Труба.

У Facebook Грановський виклав відкрите звернення до директора ДБР.

Депутат пише, що ніколи не зустрічався з Романом Трубою. Єдиний раз — біля турнікету в будівлі комітетів Верховної Ради, коли відбулося їхнє рукостискання. Водночас Грановський додає, що до нього приходив соратник директора ДБР. «Я сподіваюся, що вам дослівно передали суть нашої розмови, яка, за великим рахунком, зводилася до кількох базових принципів: я, як народний депутат України, мрію про те, щоб ДБР працювало краще ніж НАБУ, мрію одночасно про те, щоб співробітники не брали хабарі, підкреслив неодноразово, що у мене немає ніяких персональних інтересів в розрізі роботи ДБР», — написав Олександр Грановський.

Також нардеп прокоментував судові претензії по відношенню до Романа Труби: «Як ілюстрацію і нагадування для тих, кому це цікаво, прикріплюю до цієї публікації основні документи, які вже були раніше опубліковані і ті, що я отримав від своїх джерел. Якщо коротко, то позивач вважає, що Роман Михайлович Труба якось «по-своєму» пройшов Люстраційну перевірку, забувши розповісти про те, що 11 грудня 2013 р. встиг пред’явити повідомлення про підозру громадському активісту Шевціву Андрію Володимировичу у кримінальній справі № 12013150270001441».

Крім цього, Грановський припустив, що Труба не хоче призначати співробітників ДБР оскільки серед них немає «його людей». «З метою блокування таких призначень ви послалися на відсутність у вас результатів поліграфічних досліджень і низьку якістю роботи зовнішньої комісії, яка, дозволю собі нагадати, і вас обрала, прости Господи», — пише депутат. У той же час він додає, що Труба призначив низку високопоставлених співробітників в регіони без узгодження зі своїми заступниками. А це суперечить закону. «Безглуздо виглядають ваші пояснення, що ви за своїм підписом передали в суд, де прямо говорите про те, що без схвалення заступників призначати нікого не можна», — заявив Олександр Грановський.

Наостанок депутат порадив Роману Трубі не слухати порадників, які можуть «завести до пекла».


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні апеляційний адміністративний суд міста Києва розглядає апеляційну скаргу народного депутата України, кандидата на посаду Директора ДБР Юрія Македона на рішення адміністративного суду міста Києва, який фактично визнав законність призначення  Директора ДБР на конурсних засадах  Романа Труби.

Як зазначив автор скарги Юрій Македон, 13 листопада 2017 року Конкурсною комісією шляхом голосування було прийнято рішення про відмову Трубі Роману Михайловичу у задоволенні його заяви про допуск до участі у конкурсі на посаду Директора Державного бюро розслідувань та першого заступника. “Рішення прийнято одностайно”, — наголошує Македон.

Однак, як зазначає Юрій Македон у своїй позовній заяві, вже 21 листопада 2017 р. порушуючи цілу низку статей Регламенту роботи конкурсної Комісії, Р.Труба був допущений до конкурсу, відповідно, протизаконно був призначений на посаду Директора ДБР.

Юрій Македон оскаржив дії Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань. Однак адміністративний суд прийняв рішення повернути скаргу позивачу. Іншими словами, адміністративний суд міста Києва закрив очі на грубі порушення проведення конкурсу і подальшого призначення Романа Труби на посаду Директора ДБР.

Юрій Македон також повідомив, що він направив дві депутатські вимоги, чотири інформаційних запити на Комісію по ДБР, щоб отримати інформацію про те, яким чином Р. Труба став кандидатом на посаду директора.

“Більше того, ГПУ зареєструвала кримінальне провадження за ненадання комісією інформації на депутатські запити, вимоги та звернення. Рішенням окружного адміністративного суду м. Києав визнано протиправною бездіяльність комісії за ненадання інформації. Проте, суд першої інстанції боїться надати мені шанс довести в суді незаконність призначення Р. Труби та відкривати справу за відповідним моїм позовом. Спочатку не надають документи, а потім кажуть, що пропущені строки звернення до суду”, — наголосив Юрій Македон.

На його переконання, сьогоднішній розгляд справи у апеляційному адміністративному суді міста Києва – стане тестом для всієї судової гілки влади на її незалежність, неупередженість та керуванням принципом Верховенства права.

“Сьогодні ми зможемо переконатись, чим керуються судді: Верховенством права, чи політичною доцільністю. Адже є очевидним, незаконне призначення Романа Труби на посаду Директора ДБР – це виключно політичні торги, розподіл силових структур між політичними гравцями”, — зазначив Юрій Македон.

Редакції стало також відомо про ще один цікавий факт роботи конкурсної Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, його заступників, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань.

Від початку створення, Конкурсна комісія відкрила два інформаційні майданчики, де розміщувалася інформація про діяльність та оголошення конкурсів: сторінка ДБР в ФБ та сторінка на Урядовому порталі:

https://www.kmu.gov.ua/ua/uryad-ta-organi-vladi/derzhavne-byuro-rozsliduvan

На цій сторінці упродовж березня – червня розміщувалась інформація для кандидатів на посади в ДБР. Ця сторінка вважалася основним джерелом отримання інформації щодо конкурсів.

Станом на 22 червня оголошення про порядок проведення тестування кандидатів на знання законодавства на зайняття посад директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань було відсутнє. Не було жодної  інформації про це тестування і на сторінці ДБР та у Facebook.

Однак 22 червня, низці учасників конкурсу стало відомо, що перший етап конкурсу відбувся 16 червня,  на Урядовому порталі була знайдена третя сторінка з інформацією про конкурс —

https://www.kmu.gov.ua/ua/diyalnist/provedennya-konkursiv/konkurs-na-zajnyattya-posad-u-derzhavnomu-byuro-rozsliduvan/konkurs-na-posadi-kerivnogo-skladu-derzhavnogo-byuro-rozsliduvan

Алгоритм входу на цю сторінку зовсім інший, тобто лише “втаємничені” були повідомлені ро нього. Решта ж учасників не попали на наступний етап конкурсу лише через те, що їх ніхто не повідомив. Повідомлень про дату тестування, яке відбулось 16 червня цього року, більшість кандидатів на посаду керівника відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ Державного бюро розслідувань не отримували.

Таким чином є всі підстави вважати, що не лише Директор ДБР Роман Труба, а й більшість керівників структурних підрозділів ДБР були призначені “вручну” і не пройшли процедурчу відкритого, чесного і прозорого конкурсу.

“Вважаю, що ми не країна третього світу, у державі повинен працювати закон і не можна призначати переможцем конкурсу людину, яка не приймала участь у цьому конкурсі”, — зазначив Юрій Македон.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

18 липня 2018 року Комісія з відбору кандидатів на найвищі посади в Державному бюро розслідувань відібрала перших 27 кандидатів. Та відбулося це з гучним скандалом.

Адже за день до цього у ЗМІ вже було опубліковано список переможців. Як так сталося, що ще до голосування Комісія визначила, хто переміг, – окреме питання, яке, безумовно, потребує окремого розслідування. Однак зосередимося на переможцях конкурсу, адже серед них досить багато одіозних осіб, яких підозрюють у порушенні українського законодавства.

Знайомтесь, переможець на посаду директора територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві – Олег Петрович Денега.

Про детальну біографію прокурора Олега Денеги можна дізнатися із судового рішення Голосіївського районного суду. Річ у тому, що у 2016–2017 роках він намагався через суд домогтися виплати йому пенсії. Саме тому судом було встановлено, що в 1993 році Олег Петрович Денега вступив до Львівського державного університету імені Івана Франка і в 1998 році закінчив повний курс навчання в Одеській державній юридичній академії за спеціальністю «правознавство». 30 червня 1998 року Олегу Петровичу було присвоєно кваліфікацію юриста.

З копії трудової книжки Олега Денеги вбачається, що 2 липня 1998 року він був призначений стажистом на вакантну посаду помічника прокурора міста Дрогобича і відтоді працює на посадах слідчого та прокурора в органах прокуратури. Отже, можна зробити висновок, що Олег Петрович безперервно працює прокурором аж із 1998 року. Також варто додати, що прокурору таки не вдалося відсудити собі пенсію.

Із різноманітних ЗМІ ми можемо дізнатися й про інші місця роботи Олега Петровича. Наприклад, відомо, що до 2009 року він обіймав посаду прокурора Шевченківського району (м. Львів), а в період 2009–2011 років очолював прокуратуру міста Львова. Після цього, 14 травня 2012 року, його призначили на посаду начальника управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Львівської області, а 27 вересня 2012 року – на посаду  начальника відділу з питань розгляду листів і прийому громадян прокуратури Львівської області.

У 2014 році Олег Денега, відповідно до наказу Генерального прокурора України, отримав посаду  заступника начальника Головного управління – начальника управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту. Свою ж нинішню посаду, а саме заступника начальника Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах, Олег Петрович обійняв 31 січня 2018 року.

Проте у 2018 році Олег Петрович вирішив змінити роботу в прокуратурі на роботу в Державному бюро розслідувань. Він брав участь у конкурсі на керівні посади ДБР і претендував на посаду директора територіального управління в місті Миколаєві. На тестуванні на знання законодавства Олег Денега отримав 99 балів зі 100 можливих. Він також успішно пройшов співбесіду і, як наслідок, потрапив у список переможців і був рекомендований на посаду директора територіального управління в місті Миколаєві.

Цікаво, що у списку ймовірних переможців на конкурсі, який опублікували ще до фінального засідання Комісії з відбору, Олега Денеги не було. Натомість очільником теруправління мав би бути скандально відомий суддя Євген Аблов. Втім, рішення комісії було іншим. Безумовно, громадськість позитивно сприйняла не призначення Євгена Аблова, однак і до Олега Петровича Денеги є досить багато питань із приводу його доброчесності та статків. Наприклад, у ЗМІ зазначається, що Олег Петрович не вказав у своїх деклараціях вартість майна та не зазначив жодного права власності чи користування нерухомим майном.

Саме тому ми вирішили детально проаналізувати декларації Олега Денеги за 201320152016 та 2017 роки. У них Олег Петрович вказав 1,4 млн грн заробітної плати, з яких 608 тис. грн отримав у 2017 році після суттєвого підвищення зарплати для всіх прокурорів. Його дружина Наталія Денега за аналогічний період вказала 78 тис. грн доходу як «допомогу сім’ям із дітьми». У декларації чиновника ми можемо побачити, що разом із дружиною він має четверо дітей.

Варто відразу зазначити, що жодного нерухомого майна у власності прокурора немає. Натомістьусім майном у родині володіє Наталія Денега. Зокрема, у її власності із 2009 року перебуває будинок під Львовом у с. Солонка. Його площа – 472 кв. м.

Окрім будинку, у власності пані Наталії перебуває земельна ділянка в тій же Солонці площею 12 тис. кв. м. І тут виникає найбільше запитання. Може здатися, що саме на цій земельній ділянці й розташований будинок. Однак, відкривши кадастрову карту, можемо переконатися, що жодної земельної ділянки такого великого розміру на вул. Коновальця (на якій розташований будинок) немає. Тож очевидно, що ця ділянка розташована в іншому місці, яке нам, на жаль, знайти не вдалося, адже інформації про цю землю немає в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Натомість на вулиці Коновальця нам удалося знайти іншу земельну ділянку, власником якої значиться також Наталія Романівна Денега. Площа цієї ділянки – трохи більше як 12 соток, і, судячи із її фото, саме на ній розташований вищезгаданий будинок. Утім, жодної згадки про цю земельну ділянку в декларації прокурора немає, що, звичайно, є грубим порушенням законодавства! Та, навіть незважаючи на цей факт, відкритим залишається питання про можливість набуття такого будинку, адже, як ми побачили, Олег Денега всю свою кар’єру провів у прокуратурі, а його дружина вже довгий час узагалі не працює. Тож, звідки кошти на цю нерухомість, невідомо.

Ще більше запитань з’являється після перегляду декларації за 2013 рік. Адже в ній і площа будинку зменшена на 2 кв. м, і задекларована земля площею 1200 кв. м. Тобто в цій декларації немає жодної із двох вищезгаданих земельних ділянок, що теж є порушенням.

Також Наталія Романівна з 2001 року є власником квартири у Львові, площею 80 кв.м. На жаль, місце розташування цього житла з’ясувати теж не вдалося.

У ЗМІ Олега Петровича також звинувачували в тому, що, працюючи в Києві, він довгий час не вказував жодного права користування чи власності нерухомості у столиці. Це справедливо, адже навряд чи прокурор кожного дня їздив на роботу в Генеральну прокуратуру із Львівської області.

Ситуація змінилася лише 2017 року. Саме в цьому році Олег Петрович задекларував право користування службовою квартирою, площею 128 кв. м. Що цікаво, судячи з декларації прокурора, не він, а хтось із його родичів отримав це житло. А от хто саме з його родичів – невідомо, адже в декларації вказано, що «член сім’ї не надав інформацію» про своє ім’я.Ситуація, безумовно, дивна та потребує пояснення. По-перше, як ми далі побачимо, ніхто з родичів Олега Денеги не є держслужбовцем. По-друге, які мотиви у прокурора чи його родича не розкривати своє ім’я. І останнє та найголовніше питання: чи дійсно Олег Денега потребував службового житла?

У 2014 році теща прокурора, Надія Дмитрівна Піх, придбала в Києві квартиру за адресою: вулиця Академіка Вільямса, 3/7. Вражає і площа цього житла – 202 кв. м. І якщо взяти до уваги, що цю квартиру пані Надія купила вже готову, а не інвестувала в будівництво, то можна припустити, що вартість цього майна – щонайменше 5 млн грн. На своїй сторінці в соціальній мережі Надія Дмитрівна вказала, що проживає в Чехії, тому, ймовірно, що саме прокурор зі своєю родиною проживає в цій квартирі.

Цікава ситуація у прокурора й з автомобілем. У декларації за 2016 рік він декларував Toyota Camry 2012 року, яку він придбав у 2014 році. Але в декларації за 2017 рік цього авто вже немає, як і суми, за яку він продав його. То куди воно зникло? У ЗМІ згадується, що «Олег Денега оформив собі у власність викрадений автомобіль за підробленою довіреністю. За цим фактом було відкрито кримінальне провадження № 12014040750001792». Цей факт підтверджується відповідним рішеннямСаксаганського районного суду міста Кривий Ріг. Як наслідок, у 2017 році, відповідно до рішення суду, це авто повернулося до справжнього власника, а тому автомобіль і зник із декларації прокурора.

Маючи велику родину та, вочевидь, витрачаючи велику кількість коштів на придбання майна, Олегу Денезі вдається досить багато заощаджувати з року в рік. В останній своїй декларації він вказав 710 тис. грн готівки.

Ми також проаналізували майно найближчих родичів Олега Петровича. Батьки пана Олега – Петро Михайлович та Ярослава Михайлівна Денеги. Матір прокурора із 2017 року є власницею будинку, площею 203 кв. м., та землі під ним. Це нерухоме майно розміщене в Дрогобичі. Батько пана Олега значиться власником квартири в Дрогобичі, за адресою: вулиця Наливайка Северина, 16.

Жоден із батьків прокурора не є та не був фізичною особою-підприємцем чи співзасновником компаній. Натомість обоє ще з часів СРСР працюють у Самбірському технікумі економіки та інформатики. Петро Михайлович є викладачем історії, спеціалістом вищої категорії, а Ярослава Михайлівна викладає математику.

У прокурора також є сестра Леся Петрівна Денега (нинішнє прізвище – Москалик). Її чоловік, Роман Ярославович Москалик, судячи з декларації, сьогодні обіймає посаду начальника відділу організації викриття економічних злочинів Дрогобицької податкової інспекції.

Батьки дружини прокурора – Надія Дмитрівна та Роман Миронович Піх. Окрім вищезгаданої столичної квартири, пані Надія є власником ще однієї квартири в Стрию (Львівська область). Площа цього житла – 82 кв. м. Ще однією квартирою в цьому ж місті володіє Роман Миронович Піх. В українських відкритих реєстрах нам також не вдалося знайти жодної інформації про бізнес пані Надії та пана Романа.

Остаточне рішення про призначення Олега Петровича Денеги, відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань», прийматиме директор ДБР – Роман Михайлович Труба. Ми вважаємо, що людина з такою кількістю порушень українського законодавства, як Олег Денега, не може очолювати територіальне відділення новоствореного правоохоронного органу. Тому сподіваємося, що Роман Михайлович візьме до уваги наведені нами факти та прийме законне й справедливе рішення.

blog.prosud.info


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Державне бюро розслідувань продовжує до 3 травня прийом документів від кандидатів на 219 посад центрального апарату Бюро та водночас зменшує кваліфікаційні вимоги на деякі з них.

«Станом на 11 квітня ми отримали документи орієнтовно від 700 кандидатів. Ще частина документів буде надходити поштою. Водночас, цього недостатньо для справжнього конкурсного відбору, а ми зацікавлені, щоб він відбувся. Нам не потрібен формальний конкурс», – зазначив Директор Бюро Роман Труба.

Він повідомив, що конкурсна комісія звернулася з пропозицією продовжити термін прийому документів та водночас зменшити кваліфікаційні вимоги для кандидатів на окремі посади, що дозволить взяти участь у конкурсі більшої кількості людей.

Зокрема зменшено мінімальний досвід роботи з п’яти до трьох років для кандидатів, які хочуть стати слідчими ДБР, а зараз працюють на цих посадах в прокуратурі та інших органах державної влади (категорії «а» та «б»).

Також змінено кваліфікаційні вимоги для деяких спеціалістів відділу організаційно-адміністративного та аналітичного забезпечення, управління режимно-секретної роботи та захисту інформації, управління міжнародного-правового співробітництва, відділу по роботі з громадськістю та ЗМІ, управління правового забезпечення, відділу внутрішнього аудиту, управління кадрової роботи та державної служби, управління планово-фінансової діяльності, обліку, звітності.

«Звертаюсь до молодих спеціалістів – у вас є можливість взяти участь у створенні нового правоохоронного органу виключно завдяки своїм знанням та вмінням. Використайте цей шанс», – додав Роман Труба.

«Сьогодні кожен талановитий фахівець отримав можливість стати частиною команди, яка має на меті докорінно змінити застарілу систему правоохоронних органів. Державне бюро розслідувань стане зразковим саме завдяки залученню найкращих серед найкращих, а тому ми звертаємось до наших співвітчизників — включайтесь в роботу, подавайте документи на конкурс, допоможіть нам досягнути поставлної мети, ставайте частиною нашої команди!», – наголосив голова конкурсної комісії №1 Руслан Бірюков.

Перелік посад та кваліфікаційні вимоги доступні за посиланням.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Чи законно діють наші нові антикорупційні органи, залучаючи до своєї оперативно-розшукової діяльності чи до проведення досудового розслідування співробітників Федерального Бюро розслідування США?!

Вперше про це українське суспільство почуло з вуст очільника НАБУ А. Ситника, в присутності керівника САП Н. Холодницького, якщо мені не зраджує пам’ять, в червні 2017 року, коли наші антикорупціонери в черговий раз піарились з порушенням українського законодавства і Європейської Конвенції з прав людини, доповідаючи про свої чергові «успіхи» в розкритті злочинної схеми, начебто, пов’язаної із незаконним видобутком бурштину в Житомирській області, до якої були причетні народні депутати України Розенблат і Поляков, їх помічники і охоронці.

Нагадаю, що влітку 2017 року директор ДБР А. Ситник на прес-конференції відкрито хвалився тим, що «викриття злочинної схеми» за участі названих народних депутатів України по підготовці законопроекту по легалізації видобутку бурштину здійснювалося спільно із їх американськими колегами із ФБР США в рамках «Меморандуму», який був ними підписаний два роки тому назад.

1 грудня 2017 року А. Ситник також підтвердив, що НАБУ співпрацювало із ФБР і щодо викриття корупції в Державній міграційній службі України.

При цьому, дослівно він виразився наступним чином: «Мені здається трохи дивною позиція Генеральної прокуратури, коли операція щодо «бурштинової справи» називалась «ідеальною» і така ж операція з використанням тих же ресурсів, тих же способів і методів була піддана критиці, а крім того, одна і друга операції проводились спільно з ФБР США».

Разом із тим, повідомляючи на даному брифінгу, при чому, з великим задоволенням, що ця операція по викриттю і документуванню незаконної діяльності названих народних депутатів проводилась спільно з ФБР США, керівник НАБУ чомусь ухилився від дачі відповіді на запитання з приводу деталізації ступеня участі співробітників правоохоронних органів іноземної держави у таких заходах, в т.ч. і затриманні підозрюваних.

Про участь співробітників ФБР США у викритті підозрюваних у так названій «бурштиновій справі» (хоча звичайно, що вона не має будь-якого відношення до дійсного викриття злочинних організованих схем незаконного видобутку і реалізації бурштину в Україні, тим більше, щодо пов’язаних із корупцією) повідомляла офіційно і прес-служба НАБУ у Twitter. Там теж було зазначено про участь ФБР у проведенні затримань підозрюваних у даній справі.

Тобто, керівництво НАБУ і САП неодноразово підтверджувало той факт, що співробітники правоохоронного органу іншої держави, а саме спецслужби США – Федерального бюро розслідувань, приймали участь у проведенні оперативно-розшукових заходів як мінімум у двох відомих нашому суспільству, за їх висловами, «спецопераціях»: під час документування протиправних дій народних депутатів Розенблата і Полякова, які, начебто, за свою участь у підготовці законопроекту щодо легалізації видобутку бурштину висловлювали пропозицію і потім отримали частину неправомірної вигоди, за що і були затримані їх охоронці та помічники, а також по виявленню злочинної організації в Державній міграційній службі України, учасники якої начебто нелегальним шляхом оформляли іноземцям паспорти України та посвідки на тимчасове проживання на території нашої держави.

Проаналізувавши уважно чинне законодавство України, а саме закони: «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Національне антикорупційне бюро», «Про державну таємницю», а також Кримінальний процесуальний кодекс України, категорично заявляю, що участь працівників правоохоронних органів інших держав у проведенні оперативно-розшукових заходів до реєстрації злочину в ЄРДР та, тим більше – негласних слідчих (розшукових) і слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження, є протиправною, а відповідно докази, які зібрані таким способом, є недопустимими з усіма витікаючими наслідками. Поясню чому.

Так, ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» містить виключний перелік оперативних підрозділів, які мають право здійснювати таку діяльність, а саме: Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, управління державної охорони, органів доходів і зборів, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Національного антикорупційного бюро України (детективів, оперативно-технічні та внутрішнього контролю).

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств (в тому числі і міжнародними), громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Дійсно, в ст. 7 цього Закону зазначено, що оперативні підрозділи повинні здійснювати взаємодію з відповідними органами іноземних держав та міжнародних антитерористичних організацій, з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів, але, виключно відповідно до законодавства України, а також міжнародних договорів України, які ратифіковані Верховною Радою України.

Так, зокрема, не надає таких повноважень співробітникам правоохоронних органів інших держав, в т.ч. і США, приймати участь навіть спільно з НАБУ, у проведенні оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчих (розшукових) дій і Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України».

Не є підставою для такої участі працівників ФБР і норма цього Закону про право НАБУ залучати на добровільній основі, у тому числі на договірних засадах, кваліфікованих спеціалістів і експертів, у тому числі іноземців, з будь-яких установ, організацій, контрольних і фінансових органів для забезпечення виконання повноважень Національного Бюро.

Ще раз наголошую: в цій нормі іде мова не про працівників правоохоронних органів іноземних держав, а про таких учасників кримінального процесу як спеціалісти та експерти.Тому, мабуть цілком закономірно, що законодавець при прийнятті цього закону також передбачив, що не може бути призначена на посаду в НАБУ особа, якщо вона має громадянство іншої держави.

Не передбачає можливість участі правоохоронців інших держав у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій (я вже не говорю про проведення слідчих і процесуальних дій) і Кримінальний процесуальний кодекс України, який чітко визначив представників сторони обвинувачення, куди відносить слідчих, які перебувають на цих посадах в конкретно перерахованих органах досудового розслідування держава України, прокурорів органів прокуратури України, а також оперативних працівників тільки названих в Кодексі правоохоронних органів України, які за дорученням сторони обвинувачення мають право проводити слідчі (розшукові) дії (ст. 22 КПК України).

Єдине, що передбачає КПК, то це право представнику правоохоронного органу іноземної держави бути присутнім під час проведення допитів осіб на території нашої держави під час виконання їх запиту про надання міжнародно-правової допомоги! Але, при цьому, він не має права самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії. Навіть у разі присутності під час процесуальних дій такі представники іноземних правоохоронних органів мають право лише спостерігати за проведенням процесуальних дій або вносити зауваження та пропозиції щодо їх проведення, а також з дозволу слідчого і прокурора ставити запитання, а також робити записи (ст. 569 КПК).

Більше того, навіть в тому разі, коли для проведення досудового розслідування обставин кримінальних правопорушень, вчинених на території декількох держав, або якщо при цьому порушувались інтереси цих держав, створюються спільні слідчі групи, то слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії виконуються членами цих груп тієї держави, на території якої вони проводяться (ст. 571 КПК)!!!

Ще більш серйозним запобіжником щодо залучення правоохоронців із інших держав до проведення оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчих (розшукових) дій на території нашої держави є Закон України «Про державну таємницю», у ст. 8 якого визначене інформація у сфері державної безпеки і правопорядку, яка відноситься до державної таємниці, зокрема:

– про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність;
– про форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності;
– про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність;
– про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність;
– і т.д.

Окрім того, потрібно мати на увазі, що допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 22 Закону).

Прошу також звернути увагу на вимоги ст. 23 цього Закону, якою передбачено відмову у допуску до державної таємниці у разі сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України. На це потрібно звертати увагу, перш за все, керівникам НАБУ.

Більше того, іноземцям та особам без громадянства доступ до державної таємниці надається лише у виняткових випадках і то на підставі міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента України, з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України, але, лише на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України.

Тобто, враховуючи, що ратифікованих Верховною Радою міжнародних договорів, які б надавали таке право НАБУ надавати такий доступ до державної таємниці правоохоронцям іноземних держав, в т.ч. і США, не існує, а Президент України також не видавав таких письмових розпоряджень на підставі пропозицій Ради Національної безпеки України, тому самовільне залучення керівництвом НАБУ співробітників ФБР США до проведення оперативно-розшукових заходів навіть нехай і з метою викриття народних депутатів Розенблата і Полякова у корупції та документування 1-го заступника Голови Державної міграційної служби України – є порушенням вимог закону, за що прямо передбачена кримінальна відповідальність, як мінімум, за ст. 328 КК України (розголошення державної таємниці).

Не зайвим є нагадати нашим керівникам правоохоронних органів і про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 387 КК України, за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене працівниками оперативно-розшукового органу, що теж проглядається в діях керівництва НАБУ по допущенню працівників ФБР до проведення оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчих (розшукових) дій, а тим більше – і слідчих дій по названих двох резонансних кримінальних провадженнях.

Посилання працівників НАБУ на Договір між Україною і США про взаємну правову допомогу у кримінальних справах є недоречним, бо він передбачає виключно обставини і процедуру виконання запитів компетентних органів обох держав, пов’язаних із розслідуванням, переслідуванням та попередженням злочинності, і аж ніяк не проведення ФБР оперативно-розшукових заходів на території України нехай і з метою виявлення злочинів, які лише готуються громадянами нашої держави на території України, що не є предметом узгоджених дій обох сторін в цілях цього договору.
Не є переконливою підставою для залучення іноземних правоохоронців для проведення оперативних-розшукових заходів на території України в рамках оперативно-розшукової справи, нехай і у боротьбі з корупцією, і посилання НАБУ на «Меморандум» між НАБУ І ФБР, бо він не є законом нашої держави!

Окрім того, на що ще хотілося б звернути увагу

Дійсно, перші повідомлення про можливу співпрацю НАБУ із ФБР США у мене та і інших незалежних експертів не викликали жодних застережень. Повідомлення А. Ситника тому ж «Громадському радіо» про прибуття в 2016 році до Києва представників ФБР США, які допомагатимуть відстежувати грошові потоки із України за кордон, я особисто повністю підтримував, бо сам знаю, як довго виконуються зазвичай наші міжнародно-правові доручення іноземними колегами, в т.ч. і ті, з ким існують міжнародні договори про надання правової допомоги у кримінальних справах. Тим більше, що очільник НАБУ завіряв, що співпраця із ФБР дозволить контролювати проходження міжнародно-правових доручень через відповідні органи в США і сприяти розслідуванню цих справ у «максимально короткий термін». Не викликали заперечень і озвучені А. Ситником наміри залучати ФБР для відслідковування коштів, до виведення яких за кордон міг бути причетний бувший нардеп М. Мартиненко.

Не викликало заперечень і повідомлення прес-служби НАБУ про те, що «завдяки співпраці ФБР і НАБУ співробітники управління спецоперацій Бюро мали можливість пройти тренування навичок володіння зброєю в умовах фізичних і психічних навантажень, швидкості і влучності стрільби» і т.д.Тобто, ще раз підкреслюю, ніде в озвучених НАБУ і ФБР повідомленнях про правову базу взаємодії нашого правоохоронного відомства із правоохоронним органом іноземної держави навіть не згадується про участь її співробітників у проведенні оперативно-розшукових і негласних слідчих (розшукових) діях на території нашої держави. А якщо і подібне «співробітництво» було обумовлене в цьому «Меморандумі», то він не має будь-якої правової сили і являється незаконним!

А ось, що стосується участі детективів ФБР у проведенні оперативно-розшукових заходів на території нашої держави, це вже зовсім інше, бо така «співпраця» не відповідає нашому законодавству.

Тому, ще більш дивними були заяви того ж Антикорупційного прокурора Н. Холодницького, який зобов’язаний здійснювати нагляд за додержанням НАБУ вимог Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» про викриття злочинної схеми у так званій «бурштиновій справі» з участю «американських колег» в рамках так званого «Меморандуму». Бо, не для участі у проведенні оперативно-розшукових заходів на території нашої держави нехай і з метою розкриття злочинів та здобуття доказів винуватості конкретних осіб залучалися співробітники правоохоронних органів іншої держави, навіть і такої авторитетної як США. Непереконливим було і його посилання про факт надання ФБР практичної допомоги у розслідуванні умисного вбивства Павла Шеремета, про що дійсно голослівно у свій час заявляв той же Ю.Луценко, бо, по-перше, останній не знає законодавства, яке б давало таку можливість; по-друге, про дійсний зміст участі останніх у розкритті цього злочину нічого більш конкретного не повідомлялося у ЗМІ, а, по-третє, цей особливо тяжкий злочин так і залишається до цього часу нерозкритим.

Не були переконливими і доводи ФБР, які оприлюднила Українська служба «Голосу Америки», в яких авторитетний правоохоронний орган іншої держави посилається, як на підтвердження правомірності дій своїх детективів, на ухвалений між НАБУ і ФБР Меморандум про порозуміння чи співпрацю (точної назви не знаю і його зміст мені невідомий), у відповідності до якого їх агенти та спеціалісти працюють у НАБУ на «тимчасовій ротаційній основі». Що було відомо із інформації у ЗМІ, то метою його укладення була співпраця у сфері розслідування, зверніть увагу, «міжнародного відмивання коштів, хабарництва і корупції». При цьому хотілося б звернути увагу читачів на такий момент: цей «Меморандум» був укладений НАБУ, не з керівництвом ФБР, а з відділом боротьби із міжнародною корупцією (!) всього на два роки і його підписали, з однієї сторони, директор українського Бюро А. Ситник, а з іншої (теж не дивуйтесь) – начальник відділу карного розшуку ФБР, тобто всього з керівником підрозділу цього досить відомого правоохоронного відомства іноземної держави!

І насамкінець. Хотілося б нагадати «професіоналам» із НАБУ та САП, а також «спеціалістам на всі руки» із числа так званих «гранітоїдів» та їх лобістам із Верховної Ради України, з яких підстав ще не можна допускати іноземних правоохоронців, нехай і такого солідного відомства як ФБР США, до матеріалів оперативно-розшукової діяльності та негласних слідчих (розшукових) дій.

У відповідності до вимог Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012, п. 5.1:

– «Постанова слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню».

При цьому, у відповідності до вимог цього нормативного документу, забезпечення охорони державної таємниці та дотримання інших вимог законодавства про державну таємницю при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій покладається на слідчих, прокурорів, слідчих суддів та співробітників уповноважених оперативних підрозділів, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії.

І що саме головне хочу нагадати, коли саме ці матеріали втрачають силу інформації, яка відноситься до державної таємниці. Названа Інструкція роз’яснює, що після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності матеріальних носіїв інформації (скорочено МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.
Далі, вказана постанова, разом із ухвалою слідчого судді, яким надавались відповідні дозволи, надсилається прокурором до апеляційного суду із клопотанням про скасування грифу секретності.

Лише після їх розсекречення приймається рішення про їх долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Більше того, до розсекречених матеріалів доступ надається лише учасникам процесу разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, тобто після закінчення досудового розслідування! Аналогічна практика легалізації і матеріалів оперативно-розшукової діяльності, або навіть ще складніша та триваліша, бо їх треба перевірити і слідчим шляхом!

Тому, виходячи із даних вимог, доступ правоохоронців іншої держави до матеріалів оперативно-розшукових заходів чи негласних слідчих (розшукових) дій як мінімум до їх розсекречення у названому вище порядку, в тому числі і оголошення їх на всю країну шляхом відкритої демонстрації в ЗМІ, на засіданнях Комітету Верховної Ради України, є грубим порушенням вимог Закону «Про державну таємницю» та КПК України.

Як результат таких необачних дій з боку НАБУ, а саме: оприлюднення їх в ЗМІ на відкритих засіданнях Регламентного Комітету ВР, на прес-конференціях, як це робить до речі не тільки Антикорупційне бюро, а і ГПУ, а тим більше допуск до них правоохоронців іншої держави, подібні піар-акції не додадуть ніякого авторитету правоохоронним органам України, а з іншого боку, зібрані таким способом докази будуть неминуче визнані судом, в т.ч. і Вищим антикорупційним,який планують створити, недопустимими, в результаті чого навіть і справжні корупціонери уникнуть від відповідальності. А ще гірше, що така «діяльність» і поведінка НАБУ можуть потягнути за собою втрату Україною своєї незалежності. На жаль.

Проте, хочеться вірити в просвітлення, саме тому доречно нагадати слова видатного Тараса Григоровича Шевченка: «І забудеться срамотня давняя година, і оживе добра слава, слава України!».

Екс-заступник Генерального прокурора України,

кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, адвокат

О.В. Баганець


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO