Теги Posts tagged with "армия"

армия

Около 20 военных и несколько полицейских заблокировали популярный среди молодежи переулок Кривая Липа.

Во Львове в ночь на субботу, 4 ноября, возле ночного клуба Парадокс устроили облаву с участием военных и полиции. Об этом сообщает Zaxid.net со ссылкой на очевидцев события.

По данным издания, около 20 военных и несколько полицейских заблокировали популярный среди молодежи переулок Кривая Липа, где расположено много развлекательных заведений, и начали проверку документов.

Как сообщил на своей странице в Facebook депутат Львовского городского совета Игорь Зинкевич, военные отпускали только тех, у кого были документы или студенческий.

“Проверяют документы у всех ребят призывного возраста. Отпускают только тех, кто имеет документы или студенческий, при условии, что дневная форма обучения. Часть военных с полицией пытались прорваться в заведение Парадокс”, – написал депутат.

Напомним, ранее правоохранительные органы устроили облаву в ночном клубе Jugendhub в рамках борьбы с наркоторговлей. По результатам обыска были задержаны 17 человекв свою очередь, сотрудники военного комиссариата обнаружили 32 человека, которые якобы уклоняются от призыва на срочную службу.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Армия с начала года получила 875 единиц вооружения и военной техники.

С начала года в Вооруженные силы Украины получили 875 единиц вооружения и военной техники. Об этом сообщил официальный представитель по вопросам АТО Министерства обороны Андрей Лысенко, сообщает Укринформ.

“С начала года в Вооруженные силы Украины поставлено 875 единиц вооружения и военной техники. В том числе, 10 самолетов, 2 вертолета, 67 единиц бронетанкового вооружения и бронетехники, 26 единиц ракетно-артиллерийского вооружения, а также 319 грузовых, санитарных и пассажирских автомобилей”, – сообщил Лысенко.

По его словам, в этом году по результатам государственных испытаний на вооружение ВСУ принято 17 образцов нового и модернизированного вооружения и военной техники. Среди них – легкий переносной ракетный комплекс “Корсар”, специальное автоматическое оружие “Вулкан”, 30-мм автоматическая пушка, 7,62-мм снайперская винтовка, бронированный автомобиль “Козак-2” и другие.

Таким образом, за последние два года на вооружение ВСУ принято уже 36 образцов вооружения и военной техники.

Напомним, администрация президента США Дональда Трампа медлит с вопросом о вооружении Украины.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Автору довелось служить срочную службу в далеком совке, когда война в Афганистане только набирала свои очертания, по которым о ней сейчас и судят.

Так сложилось, что автору удавалось общаться, хоть и не регулярно, со знакомыми одногодками, в режиме реального времени. Письма оттуда цензурировались, да никто их и не писал нам, а вот злоупотребив своими возможностями, автору удавалось поговорить по закрытой телефонной линии с хлопцами, находящимися в Кабуле и Баграме.

Если не изменяет память, позывные узлов связи «Моторка» и «Кишлак», соответственно. Так вот, канал закрытый, как оно шифруется – примерно знали и понимали, что никто слушать не будет, а потому – трындели обо всем и в первую очередь – о войне. В общем, тогда было такое мнение, что в принципе, там можно победить без вопросов, только надо снять ограничение на применение тяжелого и нового оружия и еще подкинуть немного войск. То есть, победить можем, но нам не дают победить.

Уже много позже выяснилось, что в Афганистан шла новейшая, часто – экспериментальная техника и вооружения. Это касается и мощности оружия. Там применялось самое мощное не ядерное оружие, которым располагал совок. Тем не менее, война была проиграна. Что бы об этом не говорили, но если уходящие войска были вынуждены откупаться от противника, чтобы он их не атаковал на марше, то это говорит о многом. Как известно, совок просто не смог удержать территорию, не очень большую по площади, ибо пригодной для жизни земли там не очень много, а остальное – горы и пустыни. Никакие оправдания здесь не имеют значения. Ты или влазишь и побеждаешь, или тебя оттуда вышвыривают. Совок мог нарастить группировку кратно, но это убило бы ресурсы, а что делать с большой массой войск, в такой ситуации – не понятно. Было даже мнение идти через Пакистан к Индийскому Океану и мыть в нем сапоги. Но это – другая история.

В итоге, проигранная, по причине исчерпания ресурсов и бестолковости военно-политического руководства совка война, запустила алгоритм обратного хода маятника. То же самое было в русско-японской войне 1904 года. Война была затеяна как лекарство от внутренних проблем, нараставших как снежный ком, но проигрыш только усилил их. Только неготовность буржуазии к захвату власти, предотвратило падение царского режима. К чему привела явно не выигрышная следующая война, разразившаяся через 10 лет, всем хорошо известно. Через несколько дней исполнится 100 лет со дня этого события.

ПРИЗРАК БРОДИТ

Если регулярно отслеживать события в Сирии, да еще из нескольких источников, то можно легко прийти к выводу, что РФ там явно выдыхается. Там закончились игрушки в том плане, что сирийская правительственная армия уже приказала долго жить и теперь «все тяготы и лишения» легли на плечи россиян. Дело в том, что сами про-асадовские военные, уже полностью деморализованы и утратили боевой дух. В отличие от пришлых московитов, они четко понимают, что именно происходит и куда все катится. Посему те, кому еще есть что терять – выходят из боя при первой возможности. Это уже не трусость, а здравый смысл. Они просто не видят, за что идти под пули. И без того призрачная мотивация, теперь исчезла вовсе. После того, как противник выбил большую часть офицерского и генеральского состава, именно полевой их части, остальной массе идти не за кем и некуда. Тем более, что они осознали, что играют роль прокладки между россиянами и противником. В конце концов, им это надоело и теперь российские военные вышли в первую линию, где несут ровно такие же потери, как до этого – сирийская армия.

Как и в Афганистане выяснились две вещи. Первая, российская армия ведет не ту войну, которая приемлема в данной ситуации. Они воюют не только вчерашней войной, но и совсем не подходящей к данным конкретным условиям. Противник быстро меняет тактику, приспосабливается и ведет все более эффективные боевые действия. Россияне же имеют все тот же ответ, что и в Афгане – больший калибр боеприпаса и больший тоннаж обрушенного металла, на квадрат площади. Свои неудачи и потери, они все так же поясняют недостаточной огневой поддержкой авиации и артиллерии. При этом их противник не имеет авиации вовсе, а от артиллерии там имеется легкий, мобильный мизер, которым можно пренебречь. Тем не менее, именно такой противник зарывает в землю россиян взводами и пошел на бойню поток пленных.

Следующий момент – из того же афганского набора. Даже российские обозреватели, не упоротые телеканалом «Звезда» отмечают, что надо либо выходить оттуда немедленно, либо вводить в разы больше войск. При этом, еще неизвестно, что из этого хуже. Совок и РФ не имеют опыта крупномасштабных операций на удаленных ТВД, с растянутой логистикой. Это – особое искусство, которым владеют единицы армий, и российская, в этот список не входит. Кроме того, ввод кратно большей группировки, может дать всего один-единственный результат – еще несколько Алеппо. Но все это опять же, на фоне деградации сирийской армии. То есть, речь уже идет не только о наступательной операции, но и натуральной оккупации. А это значит, что оккупант отвечает за все, что происходит на подконтрольной ему территории. Так записано в Женевской конвенции, регулирующей эти вопросы. Как только Москва становится оккупантом, на ее плечи становится кормежка населения Сирии, которое не может себя прокормить из-за войны, развязанной той же Москвой.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Про мотиви військовослужбовця залишається лише здогадуватися

Чотирьох товаришів по службі смертельно поранив 23 жовтня в казармі однієї з військових частин Північно-Кавказького округу військ Національної гвардії РФ старший лейтенант.

Як передають росЗМІ, це сталося в станиці Шелковська Чеченської республіки.

Військовослужбовця, який відкрив стрілянину, ліквідував черговий підрозділ. Про інцидент негайно повідомили військову прокуратуру і військово-слідчий відділ, а також призначили службову перевірку.

Для з’ясування всіх обставин на місце події направили ​​групу офіцерів Центрального апарату Росгвардіі, до складу якої входять офіцери служби військ та безпеки військової служби, офіцери-фахівці по роботі з особовим складом та військові психологи.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Я Б В ВІЙСЬКОВІ ПРОКУРОРИ ПІШОВ, ХАЙ МЕНЕ НАВЧАТЬ

Поки одні українці уже четвертий рік поспіль віддають останні копійки на допомогу нашій армії, інші вигадують судові схеми, аби набити свої кишені коштами Міністерства оборони України.

Ситуація на межі абсурду: колишній військовий прокурор Болградського гарнізону Південного регіону України підполковник юстиції у відставці Андрій Саханов тривалий час вигадує позови, за будь-якими малозначущими, або навіть незаконними приводами, аби відсудити якнайбільше грошей у Збройних Сил України. Головний чинник в цих тяжбах – моральна і матеріальна шкода, яку нібито завдало оборонне відомство колишньому військовому прокурору під час його вкрай важкої і нелегкої служби на ниві військового правосуддя.

Справа ось у чому, у 2010 році пана Саханова було звільнено наказом Міністра оборони України з військової служби в запас за станом здоров’я, а також усунено з посади військового прокурора, при цьому вихідна допомога цьому «рядовому пенсіонеру» при його звільненні становила 155 880 грн., а сама пенсія – 8 500 грн. (це ще до останнього перерахунку пенсій в Україні). Достатньо пристойні суми, навіть як для нинішнього загальноукраїнського пенсійного рівня. Більше того, пан  Саханов, перебуваючи на службі, від держави отримав непогану 4-х кімнатну квартиру, яка на той час мала статус «комунального житла» і яке він примудрився перевести у статус свого постійного помешкання. Але пану Саханову всього цього здалося мало від держави й зокрема її оборонного відомства. І він починає серію тяжб з нею…

Читайте також: НАБУ кришує схеми “молодої команди” Черновецького, піддаючи репресіям державників та патріотів України

Спочатку Андрій Саханов звернувся до Білгород-Дністровського суду з позовом до військової частини, в якій тривалий час перебував на грошовому забезпеченні під час проходження служби у військовій прокуратурі про нібито відшкодування йому моральних та матеріальних втрат, які він нібито зазанав від несвоєчасно виплачених прокурорських надбавок до заробітної платні. Головним суддєю цієї справи став Олександр Боярський, за сумісництвом – скандальний мільйонер і відомий в певних колах власник 12-ти квартир у славетному місті Одеса, а також «якось випадково» добрий знайомий нашого «приниженого державою» колишнього військового прокурора.

Олександр Боярський

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу Саханова про стягнення з останньої нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди, заподіяній цим фактом колишньому військовому прокурору гарнізону,  суд ухвалив Рішення, яким частково задовольнив позов пана Саханова та стягнув з військової частини на його користь «заборгованість» в розмірі 516 747 грн.

Звичайно, що представники військової частини не погодилися з таким рішенням суду, оскільки вважали його завідомо неправосудним, посилаючись на порушенням суддею очевидних для застосування норм процесуального і матеріального прав, та завідому невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Але все ж-таки, гроші прокурору, які він відсудив, таки сплатили, адже судові рішення є обов’язковими до виконання відповідно до Конституції України.

Звісно, представники військової частини «здаватися» здирнику і розкидатися направо та наліво державним коштом  не збиралися, тож подали апеляційну скаргу до Одеського адміністративного суду на постанову Білгород-Дністровського суду, яку було задоволено частково. Не погоджуючись з такою ухвалою, представники військової частини звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою з цього приводу.

Але, незважаючи на те, що було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, яка ще розглядалася адміністративним судом, пан Саханов в такій ситуації робить «хід конем» –  знову звертається до Білгород-Дністровського міськрайсуду із заявою про стягнення з військової частини додаткового грошового забезпечення в розмірі 133 363 грн. в якості – такого собі «забезпечення позову». Тільки ось незрозуміло, з якого приводу… адже ще не було завершено розгляд першої справи. Пана Саханова, такого роду дрібниці не засмутили і він нахабно знову почав клянчити у суді чималу суму «компенсації» з колись не чужого йому війська.

Читайте також: Чому прикордонники ігнорують закон?

Як не дивно, але суддею по черговому позову Андрія Саханова знову, «майже автоматично» стає все той же суддя–мільйонер пан Боярський. Такий собі, «дивний збіг обставин». Звісно, в результаті – міськрайонним судом був виданий цілком очікуваний наказ на підставі заяви позивача про стягнення заробітної плати. І поки, військова частина скасовувала цей не правочинний судовий наказ, Державною казначейською службою України в Білгород-Дністровському районі з рахунків частини були знову примусово списані кошти на користь колишнього військового прокурора. Таким чином, пан Саханов знову опинився «у дамках», здерши з військової частини в черговий раз додатково 100 з лишнім тисяч гривень.

Згодом, наказ був скасований, а провадження по даній справі було закрито, але гроші з військової частини вже тю-тю… плавно перекочували до кишені колишнього прокурора Саханова. Тож, вразившись своїм успіхом у судовій тяганині із українським військом, останній вирішив не зупинятися на досягнутому. Він вкотре надумав звернутися до суду і… знову повторив свій позов на всі ті самі 516 тисяч гривень. Цього разу суддею у справі був Віталій Мишко, але, знову ж таки, рішення, як не дивно, було прийнято на користь позивача. І… пан Саханов знову отримує гроші…

Більш того Саханов цинічно звернувся із заявою до правоохоронних органів про нібито несвоєчасне виконання рішень судів, згідно якої проти командира військової частини порушили кримінальну справу за ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України, «невиконання судового рішення» і це в той час, коли в Україні діє особливий період. Коли командиру явно не до «своєчасного задоволення» грошових вимог зухвалого здирника, в умовах виконання бойових завдань, зокрема в зоні проведення АТО.

ЦІКАВИЙ ФАКТ – ПІД ЧАС ВІЙНИ, КОЛИ БІЛЬШІСТЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ПЛАТИТЬ ПОДАТКИ, ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ АРМІЇ, ОФІЦЕР, ЯКИЙ КОЛИСЬ НОСИВ ПОГОНИ, КОРИСТУЮЧИСЬ ПРОГАЛИНАМИ У ЗАКОНОДАВСТВІ КРАЇНИ І «ТІСНИМИ ЗНАЙОМСТВАМИ» У СУДДІВСЬКИХ КОЛАХ ВЖЕ ВСТИГ ВІДСУДИТИ У МОУ БІЛЬШЕ ЯК 1 МЛН. ГРН. І ЗУПИНЯТИСЯ НА ДОСЯГНУТОМУ СХОЖЕ НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ.

Віктор Трушків

politica.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Украинским военным передали модернизированные автомобили для ремонта бронетехники и ее заправки.

В Виннице в пятницу, 6 октября, передали Вооруженным Силам Украины модернизированную по оборонзаказу военную технику – 26 топливозаправщиков АЦ-5,5 на базе автомобиля Урал-4320 и шесть мобильных танкоремонтных мастерских ТРМ-80 и МТО-80. Об этом сообщила пресс-служба Минобороны.

Отмечается, что технику для украинских военных подготовили на 45-м экспериментально-механическом заводе.

По словам директора завода Николая Чумака, в этом году заказ Минобороны составляет 55 млн грн, что в 3,5 раза больше прошлогоднего.

“Сегодня мы передаем 26 модернизированных топливозаправщиков, которые изготовлены на базе бывших заправщиков ракетного топлива. Военное ведомство нам передало эту технику, а мы изготовили новое спецоборудование, отремонтировали шасси”, – рассказал он.

Также Чумак добавил, что для модернизации топливозаправщиков было изготовлено 45 тысяч комплектующих.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Война на Донбассе изменила мировоззрение многих людей. Так, оказание помощи украинским воинам стало для многих одним из ключевых жизненных приоритетов.

Это можно сказать об известной светской леди, общественной деятельнице Наталье Юсуповой, которая с первых дней войны и до теперь занимается волонтерством. Об особенностях благотворительности по-украински и не только, она и рассказала в интервью сайту “24”.

Наталья, скажите, в какой момент у вас возник импульс заниматься волонтерской деятельностью?

В тот момент, как только началась война. Как сейчас помню: 5 июня 2014 года я пошла проведать солдат – и с тех пор занимаюсь этой деятельностью.

Смотреть на боль и страдания людей крайне тяжело. Как вы это переносите?

Я плохо переношу то, что происходит за стенами госпиталя: страшные поступки, воровство, ложь, ненависть, интриги. А вот в госпитале, несмотря на кровь и боль, очень много позитивного идет от солдат. Именно от них я черпаю позитивную энергию.

Вы много общаетесь с ребятами, вернувшимися из зоны так называемой АТО. Каков ваш персональный рецепт: как им адаптироваться, социализироваться после столь тяжелого эмоционального стресса?

Давать рецепты, не будучи в их шкуре очень сложно. Но я как психолог, а, возможно, просто как взрослая опытная женщина, рекомендую тому, кто не имеет семьи, завести семью, а у кого есть семья – побольше находиться в ее кругу. А вообще, все очень сложно… Вы представляете себе, что они видели? Вчера они были красивыми, а сегодня у них нет рук, ног, челюстей… Им страшно на себя в зеркало смотреть. А на улице на них тыкают пальцами и обзывают калеками. Это очень тяжело. Нужна помощь родных, близких, окружения…

А как вы считаете, должно ли государство участвовать в процессе адаптации?

Естественно. Собственно, мы и есть государство. Я часто в этом контексте вспоминаю ветеранов британских войск, к которым у людей особое почитание, потому что политика государства направлена на то, чтобы воспитывать чувство уважения к солдатам. У нас же этого нет. Но надо отдать должное: для армии делается немало, во многом больше чем в 2014-2015 годах.

Люди каких социальных групп больше всего помогают воинам АТО?

С одной стороны, это люди, которые ничего не зарабатывают (пенсионеры, малоимущие). У меня просто борьба с пенсионерами! Я говорю им, что не буду ничего у них брать, потому что они сами едва сводят концы с концами, но они просто со слезами на глазах хотят хоть чем-то помочь. С другой стороны, помогают и богатые люди и люди среднего достатка. Тут, вероятно, больше всего играет роль человеческий фактор, чем социальный статус.

Каким образом можно стимулировать представителей бизнеса к активному волонтерству?

Бизнес помогал и помогает очень сильно. Насколько я знаю, в зону АТО покупают технику, оружие именно люди, которые зарабатывают. Это в народе говорят, дескать, бизнесмены не помогают. Это неправда! А вообще, если речь идет о помощи армии, нельзя разделять людей на богатых и бедных. На сегодня большая проблема заключается в том, что люди разочаровываются, поскольку есть очень много обмана и спекуляций. Есть множество “фейковых” волонтеров, создаются “фейковые” банковские карты и тому подобное.

Наталья Юсупова (справа) награждает участников
Наталья Юсупова (справа) награждает участников “Игр героев”

Скажите, как вам удается совмещать сложнейшую волонтерскую миссию и оставаться при этом прелестной женщиной?

Вы знаете, моя прелестность уже во многом стерлась. Первые полгода я еще держалась, и на каблуках ходила, а потом все пошло по наклонной, потому что когда бегаешь по госпиталям, как-то не обращаешь на себя внимания. Кроссовки, спортивный костюм, хвост. Но в черном стараюсь не ходить (улыбается – Прим. ред.). Я поправилась на 15 кг… Недавно посмотрела и думаю, что надо себя уже в руки взять, освежать. Первый раз, помню, пришла в госпиталь в кроссовках, а ребята говорят: “Уходи! Приходи на каблуках”. Понятно, что речь не идет о том, чтобы приходить в госпиталь в мини-юбке или купальнике, но ухаживать за собой важно. И ребятам приятно, когда к ним приходит красивая женщина. Самое ужасное, когда некоторые женщины приходят в черном и начинают плакать.

Вы много времени проводите в госпиталях. Удалось ли наладить коммуникацию с медперсоналом?

Первое время было очень тяжело. Они меня не воспринимали. Думали, пришла какая-то гламурная дама попиариться, покомандовать, по фотографироваться. А сейчас медики уже привыкли ко мне и к моему присутствию, и со многими из них сложились дружеские отношения.

Наталья, не все люди понимают и воспринимают деятельность, которой вы занимаетесь. Многие критикуют, мол, пиар, не более…

Раньше я очень переживала по этому поводу. На каждом углу кричали, что это пиар, потому что я в политику собираюсь. И что? Прошли одни выборы, другие, многие волонтеры уже получили медали и ордена, избрались в депутаты, устроились в Минздрав или Минобороны, а я, как меня дразнят, по-прежнему пеку котлеты. Считаю, что нахожусь абсолютно на своем месте. Я практикующий волонтер и именно сейчас это мое призвание и миссия. Никакой политики у меня в голове нет, а то, что я пишу посты в Facebook на политические темы – это выражение моего гражданского мнения, не более того.

Где вы себя видите по окончанию войны?

Когда война, наконец, закончится буду жить как и прежде, но уже никогда не оставлю волонтерство. Я много говорю и пишу о солдатах и очень хочу, чтобы люди не забывали их, помогали… Ведь реально, столько ребят погибло. В госпиталях, на моих глазах умирали. При этом все как один говорят: “Отдадим свою жизнь, а за Украину пойдем до конца”. Я смотрю на настоящих героев – сильных и мужественных. Нельзя это все забыть, вычеркнуть, захлопнув крышку. Об этом нужно говорить очень много. А у нас как-то принято героями называть и награждать совсем других, не замечая настоящих героев – скромных, которые не выпячиваются. В общем, все как обычно: лавры получают одни, а воюют совсем другие.

Лично я от медалей отказываюсь, поскольку считаю, что не имею права. Когда солдаты, которые воевали в самых кровавых точках не имеют медалей, я их буду получать!? Это недопустимо. Но у нас все как-то странно происходит. К примеру, есть волонтеры, которых я ни разу не видела в госпиталях, зато они все в орденах ходят.

Традиционные кривые зеркала.

Да. А люди это все видят и очень огорчаются. Поэтому я скрываюсь в госпитале, там, где есть чистые сердца и светлые лица.

24 КАНАЛ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Почути, підтримати, допомогти»: офіцери з психологічного супроводу військ відправились на схід — з ними спецкор «Дня» Валентин Торба

Цього тижня спецкор «Дня» вирушив в зону АТО під Маріуполь. Разом із командою офіцерів із відділу оперативного психологічного супроводу військ (сил) Центру морально-психологічного забезпечення ЗСУ. Їхня мета — максимально зблизити військове керівництво та простого солдата. Не є секретом, що навіть звичайний переїзд із квартири на квартиру змінює людину, її звички, стосунки з сусідами тощо. Зміни ці непомітні й знаходяться на мікрорівні. Що вже й казати про зміни, які відбуваються в свідомості військового, коли він потрапляє на війну. Не просто в казарму, а в бліндаж під регулярні обстріли, де він постійно перебуває не лише у скрутних польових умовах, а й під постійною загрозою своєму життю. Де він, зрештою, бачить смерть.

На шляху від Києва до зони АТО керівник групи, начальник відділу оперативного психологічного супроводження Центру МПЗ ЗСУ підполковник Рустам Мамедов розповідає про місію поїздки: «Наприкінці 2015 року вийшов Наказ НГШ про організацію діяльності високомобільних груп внутрішніх комунікацій у військових частинах, підрозділах ЗСУ. Цей Наказ започаткував нашу роботу, яка триває з початку 2016 року. Тоді були відібрані відповідні кандидати до складу цих груп, які мали працювати в зоні проведення АТО. Було також розроблено відповідну програму налагодження внутрішніх комунікацій у ЗСУ з метою навчити командирів військових частин методикам і технологіям ефективної внутрішньої та зовнішньої комунікації з особовим складом. Ми мали організувати максимально ефективний зв’язок вищого керівництва ЗСУ з особовим складом для вирішення можливих проблемних питань. Це завдання має величезний спектр складових: від морально-психологічної роботи з військовими до консультацій у тих сферах, які для військовослужбовця є нагальними, значущими. Солдат має відчувати, що його проблемами цікавляться, що він не просто бойова одиниця».

ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ВАЛЕНТИНА ТОРБИ

«Ми проводимо безпосередню роботу з військовими, дізнаємось про проблеми солдата й робимо все, щоб йому допомогти, — продовжує Рустам Мамедов. — Фактично, військовий має окрім патріотичної мотивації, усвідомлювати, що стає справжнім професіоналом у військовій справі. Усвідомлення цього має насичувати життя ще одним сенсом. Зрештою, він має пишатися, що служить у Збройний силах України. Елемент внутрішньо-психологічної сатисфакції дуже важливий, як і впевненість у завтрашньому дні. Адже він захищає власну землю, на якій він має бачити своє майбутнє та майбутнє своїх дітей. Багатьох війна застала зненацька. Багато хто до неї просто не був готовий. Через це виникла гора неочікуваних до того проблем. Армія почала відроджуватись, а з нею — все нові й нові вимоги та виклики. Наш девіз: «Почути, підтримати, допомоги». Без ефективної комунікації, яка об’єднує живий організм армії, тут не обійтися. Для цього і були створені позаштатні високомобільні групи внутрішніх комунікацій. Персонал наших груп добирається із числа військовослужбовців і працівників ЗСУ органів військового управління, військових частин тощо. Самих груп у нас декілька. Це «Альфа», «Омега», «Браво», «Дельта», «Чарлі». У нашому випадку ядром групи є безпосередньо інспектор, тобто я, ідеолог, який виконує ще й роль правового консультанта, психолог і капелан. Діяльність наша безпосередньо підпорядкована начальнику Генерального штабу».

ЛІНІЯ НАШОГО ФРОНТУ

На «нулі», на «передку» — слова, які для цивільних звучать жартівливо та якось несерйозно. Та саме тут відбуваються регулярні обстріли українських позицій, здебільшого вночі. Тут гинуть НАШІ хлопці, наші ГЕРОЇ. Хоч би хто й намагався уникнути цих слів. Крізь невеличкий отвір в бліндажі видні позиції ворога. До них — 700-800 метрів. На деяких ділянках відстань між сторонами сягає всього 75 метрів. Українські військові та російські найманці тут дивляться один на одного впритул.

«День» познайомився із військовослужбовцями мотопіхотної бригади на одному із опорних пунктів. Сама бригада здебільшого складається із вінничан. Враховуючи те, що буквально нещодавно мені довелось побувати на відкритті фотовиставки «Дня» саме на Вінниччині, я не міг не згадати той факт, що там не лише красиво, а й звідти важко виїхати, тому що… місцеві регулярно запрошують повечеряти у них. А готують вони дуже смачно. Відмовити важко. От і зараз я в частині, коли проґавив обід, і за свіжими враженнями пишу текст, до мене підійшов вінничанин і приніс бутерброд. На цьому будуються стосунки в армії. І в житті.

Безумовно, в армії не буває без матюків та ексцесів. Деякі з таких позаштатних ситуацій закінчуються трагічно. Це проблема, але вона виникає із об’єктивних обставин. Нудьга, туга, депресія, конфлікти… Враховуючи ж те, що для деяких чиновників військовий залишається рядочком у формулярах (як журналіст я сам особисто вже зіштовхнувся з інколи дивною логікою військового бюрократизму, яка займає час і висотує нерви), чекати на побудову адекватної стратегії із нижчими ланками годі. Тому можна лише уявити, як «нагорі» борються між собою течії закостенілих чиновників і новаторів, які дійсно хочуть якісно реформувати армію, для яких армія, зрештою, — це життя.

Але чого варта нещодавня заява полковника Олега Друзя, якого міністр оборони Степан Полторак тимчасово усунув з посади начальника клініки психіатрії Національного воєнно-медичного клінічного центру «Головний воєнний шпиталь» за його фразу про 93% потенційно психічно хворих військових. Необережні слова примусили обуритися величезну кількість військових та ветеранів. Вони не хочуть, щоб їх лікували, ставлячись до них як до психічно хворих. Вони хочуть, щоб про них піклувалися, як про гідних захисників держави. Піклувалися своєчасно! Адже в основі армії — простий солдат, а не лише генерал, який колись теж був простим солдатом.

«Розумієте, нам довелося створювати армію майже заново у надкритичних умовах, — говорить «Дню» старший офіцер відділу оперативного психологічного супроводження підполковник Сергій Черевичний. — Внаслідок цього терміново довелось залучати людей до служби, інколи нехтуючи підготовкою та перевіркою. У нас не було й немає стільки часу, як у НАТО, яке роками, десятиліттями за відповідними програмами готує кадри, створює інноваційні програми, фінансує їх. Тому й постало завданням нашого відділу приїздити до військових, спілкуватись із ними, дізнаватись про їхні проблеми. Не всі ставляться до нас одразу з довірою. Деякі думають, що це якась перевірка. Насправді ж ми перебуваємо в умовах війни, яка триває вже четвертий рік, щоб робити все для максимально якісної роботи каналу спілкування знизу догори. Щоб військовий, чи він перебуває на передовій, чи в тилу, знав, що про нього пам’ятають».

Сергій Черевичний майже увесь час дороги з Києва на передову тримав у руках невелику книжку-пам’ятку, яка роздається командирам. У ній стислі поради для офіцерського складу щодо того, як працювати з військовими саме з психологічного боку. Як виявити можливі проблеми солдата, як спілкуватися з ним, щоб допомогти, мотивувати. Повага до лідера в цьому плані займає не останню роль.

«Моїм завданням у групі в складі «Альфа» є визначення рівня психологічної готовності офіцерів і особового складу виконувати свої завдання за призначенням, — продовжує тему Сергій Черевичний вже наприкінці першого дня роботи з військовими. — Я оцінюю морально-психологічний стан особового складу. Проводжу роботу з військовими, навчаю їх методикам активізації власної психіки, мобілізації психологічних ресурсів для подолання наслідків стресу, якого на війні досить багато. Якщо цього не робити, то проблема буде лише розвиватися, з’являться посттравматичні розлади, психічні травми. Військовий має вміти регулювати свою поведінку. Окремо ми проводимо індивідуальну роботу за запитами військових, як консультацію психолога. Серед військових різні люди, різні особистості з різними характерами і освітою. Доля у кожного з них своя. Буває так, що існують елементарні виходи із психологічної проблеми, але людина їх просто не бачить. Йому дійсно потрібна допомога стороннього спеціаліста. Наше завдання — показати цей вихід».

«Сьогодні, наприклад, був випадок, коли я допоміг знайти такий вихід із ситуації, — конкретизує наш співбесідник. — Цій людині залишилося буквально півтора місяці до закінчення контракту, але вона вимагає його звільнити за будь-яких підстав. А причина полягала в тому, що у нього виникли проблеми в сім’ї — дружина подавала на розлучення, адже тривалий час не бачить чоловіка. Розлука робить своє, віддаляє людей. Він був у розпачі. Все його гнітило, він відчував себе у пастці бажаючи зберегти сім’ю. Мені довелося розповісти йому, як треба пояснити дружині нюанси військової служби, її важливість зокрема для їхньої сім’ї та, зрештою, як сама дружина може бути долучена до служби військового. Ви знаєте, на моїх очах він просто розквітнув. Йому дадуть відпустку, щоб він міг побачитися з дружиною в рідних стінах, розтлумачити їй свою позицію. Але, знову ж таки, багато чого залежить від командира, який має бути не просто джерелом команд і муштри, а й порадником, людиною, яка вбачає в солдаті особистість зі всією гамою особливостей, проблем і достоїнств. Зрештою, командир має іти назустріч солдату, якщо в цьому є потреба. Це і є справжнім лідерством».

Другий учасник групи офіцер аналітичного відділу Центру МПЗ, старший лейтенант Ілля Погорільський. Його завдання — надавати юридичну допомогу та вести ідеологічно-роз’яснювальну роботу. Ввечері після першого дня перебування в одному з підрозділів Ілля Погорільський підсумовує висновки: «Було дуже багато питань щодо проходження військової служби, а саме — в ракурсі контрактів. Тобто, військові розуміють ситуацію, але хочуть детальніше знати про вимоги керівних документів, зокрема спільної директиви міністерства оборони і НГШ щодо звільнення військовослужбовця. Адже багато хто підписав контракт до кінця особливого періоду і не знають, коли вони звільняться. Дехто бажає продовжити контракт понад встановлені строки. Їм також треба роз’яснити нюанси. Отже строк служби і порядок звільнення — це те, що цікавить військовослужбовців у першу чергу. З категорією строковиків я не перетинаюся. Здебільшого маю справу із контрактниками, які були мобілізовані, а потім підписали певні контракти. В зоні проведення АТО строковиків немає. Також у військових багато питань щодо фінансового забезпечення, виплати підйомної допомоги та виплати компенсації за підписання контракту. Це коли особа служила по мобілізації і, не перериваючи службу, підписувала контракт і мала отримувати кошти. Щодо цього військові також ставили питання. Сьогодні, наприклад, не було жодного питання про отримання статусу учасника бойових дій, хоча я очікував, що вони будуть. З цього я зробив висновок, що в підрозділі, де ми працюємо, такі проблеми поки що відсутні. Це все залежить від командира підрозділу, який організовує подібну роботу».

В ОКОПІ

Коли ми їхали на позиції, то познайомились із дівчиною, котру, якщо заздалегідь не представити, можна сплутати зі звичайною активною волонтеркою. «Я приїхала сюди не так давно, але мене найбільше всього вразило те, що саме на позиціях, на взводних опорних пунктах здебільшого молоді командири, — говорить «Дню» прес-офіцер ОТУ в Маріуполі Ірина Карп’юк, вдягаючи броню перед виїздом. — Я побачила ту повагу, яку випромінює до них особовий склад. Ці хлопці самі приймають рішення — очі буквально горять у всіх, тобто вони абсолютно мотивовані й чітко розуміють мету свого перебування в АТО. І це при тому, що люди, які їм підпорядковані, бувають набагато старшими від своїх командирів. Майже у кожному місці, де я була, лунають слова, що за своїм командиром я буду іти вперед і ніколи не відступлю. Це мене дуже вразило. Тут, на безпосередніх позиціях, а не в пунктах постійної дислокації, відкриваються зовсім інші спектри душі, інші відносини. Я кожного дня проникаюся цим все більше і більше».

Сама Ірина Карп’юк — молода вродлива дівчина з Одеси. Вона явно подобається військовим і видно, що це ще більше підвищує їхній настрій візитами на передову із журналістами. Людині ж, яка місяцями бачить поранений окопами степ, живе в бліндажах та перебуває в постійному стресі, інколи потрібна звичайна увага, погляд, добре слово, тобто все те, що дає імпульс до усвідомлення своєї значимості тут на найбільш небезпечній лінії.

Анатолій М., військовослужбовець ЗСУ, розповідає мені в окопі (постійно нагадуючи про необхідність нахилятися), що ось тут за кілька метрів загинув 20-річний солдат від кулі снайпера. Поруч із бліндажем нещодавно прилітали міни, були й поранені. В часи спеки бойовики спеціально цілилися в суху траву запалювальними речовинами, щоб підпалювати наші позиції. У цьому пеклі хлопці намагались гасити полум’я всім, чим було можна. Пожежна сюди не доїде… Навколо заміноване поле перерите тоненькою траншеєю, яка й веде до спостережного пункту. Цю траншею, обливаючись потом, риють хлопці буквально під прицілом ворога. В самому бліндажі, попри наближення жовтня, справжня літня спека, за якої солдати носять нагріті каски та бронежилети. Особливо спекотно на кухні, де готують дуже смачний обід. Тут усе вирішують вмілі руки й кмітливий розум. Куховарити, будувати, лагодити техніку, рити окопи, забезпечувати елементарний побут — все це має вміти солдат. Окрім того, ще й зі зброєю в руках захищати рідну землю. В останній фразі є два ключових моменти, які відрізняють нашу армію від західного зразка. США не воює на своїй землі і там все будується на контракті. В Україні військовий, навіть якщо служить за контрактом, б’ється за своє, рідне. Якщо натовському військовому не надати належних умов для перебування в зоні бойових дій, то він вимагатиме виконання контракту з боку замовника. Наші військові, не маючи домкрата, використають залізну трубу. Або якщо в частині скінчилась вода чи бензин, просто скинуться з товаришами грошима та куплять їх у магазині, не чекаючи, коли підвезуть.

«Нам дуже допомагають волонтери, — говорить у бліндажі військовослужбовець Ярослав С. — Вони зовсім про нас не забувають, хоча й існує думка, що волонтерський рух вже спав. Безумовно, за останні роки й державне забезпечення суттєво поліпшилося. Каски, бронежилети, одяг, взуття — все це для нас дуже необхідно, тим більше в бліндажі, в окопах, коли наблизиться холод і мряка. Але ми тут вже два роки стоїмо, тож протримаємось і третій».

ЗА ЗЕМЛЮ І РОДИНУ

Діловито докуривши цигарку та звичним рухом поправивши за спиною автомат, командир роти Олександр М. неспішно ділиться думками: «Для мене ворогом є ті люди, які прийшли на нашу землю, які обдурили деяких із місцевих, розповідаючи про «каратєлєй» та пообіцяли врятувати їх, а по суті — обікрали. Тому я тут, на передовій, воюю за свою землю і свою сім’ю, хоч вона начебто знаходиться далеко від Донбасу. Насправді ворог дуже близько до всіх українців. На жаль, далеко не всі цивільні це розуміють. Коли я приїжджаю до себе додому у відпустку на Вінниччину, то часто зустрічаю таке нерозуміння, якусь байдужість серед цивільних. Наче це не їхня війна. Звичайно, не всі такі. Мене ж мотивує служити моя сім’я».

Для себе, спілкуючись із простими солдатами, я зробив висновок, що основна причина їхньої туги — це навіть не побутові умови чи внутрішні конфлікти. Їхня депресія, якщо вона існує, від розриву з домом, із родиною.

«У мене скоро має народитися донька, — говорить Олександр і підправляє каску трошки опершись на окоп, щоб не маячити на горизонті снайперів. — Коли мені важко на душі, то я телефоную додому і мені завжди стає краще. Земля і родина — ось моя мотивація, за яку я воюю».

Ми попрощались із спостережним пунктом, назву якого не можна вказувати тут, як і прізвища військових. І разом із офіцерами з Центру морально-психологічного забезпечення ВСУ вирушили далі вздовж лінії фронту сектору М. Так сказати, по «нулях». Бажаємо неназваному солдату, щоб у нього народилася здорова донька і вона дочекалась тата. Тата, який робить все, щоб ніхто із тих, хто обманює, не прийшов на її землю.

Валентин ТОРБА, «День»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

На парад в Украину также приедут 11 министров обороны, заявил Полторак.

В военном параде ко Дню независимости в Киеве, помиом украинских военных, примут участие военнослужащие еще десяти стран. Об этом в среду, 16 августа, заявил министр обороны Украины Степан Полторак, передает Интерфакс-Украина.

“В параде примут участие десять подразделений различных стран мира, из них девять стран НАТО и одна страна, которая стремится вступить в Альянс”, – сказал министр.

Глава Минобороны добавил, что по его приглашению в Украину также приедут 11 министров обороны, “которые вместе с нами будут праздновать День независимости Украины”.

Ранее уже сообщалось, что в военном параде, который пройдет в Киеве в День Независимости 24 августа, впервые в истории Украины примут участие представители армий стран-участниц НАТО.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У західній частині Росії відсутнє військове угруповання, яка здатне чинити тривалий опір силам НАТО.

Про це в ефірі “Обозреватель.LIVE” заявив військовий експерт Олег Жданов, передають Патріоти України.

“При цьому на європейському театрі військових дій у РФ живих військ, крім двох дивізій в Підмосков’ї, – Кантемирівської й Таманської, – фактично, не залишається. Участь у “Захід-2017″, при всій гучній інформаційній помпі, яка супроводжує зараз ці навчання – всього- на-всього 13 тисяч братиме участь в Білорусі цих військ”, – зазначив він.

За словами експерта, спільні навчання у Білорусі носять більше показовий характер.

“Я нагадаю, що, за нашими оцінками, зараз у Білорусі перебуває контингент від 6 до 8 тисяч з ударною авіацією. Тобто, вони додадуть там максимум дві бригади або неповну дивізію і будуть відігравати етапи бойової стрільби безпосередньо на полігонах Білорусі. Швидше за все, ці війська там і залишаться, і це буде форпост. “Отсель грозить мы будем НАТО”, – додав експерт.

При цьому він наголосив, що зовсім списувати з рахунків російський контингент в Білорусі теж не варто.

“Це буде форпост для того, щоб хоча б прямий шматок кордону з НАТО мати. Плюс загрожувати балтійським країнам тим, що там найвужче місце від Білорусі до Калінінградської області, і вони можуть, фактично, опинитися в анклаві. Ну і заодно нам з північного напрямку тепер доведеться посилювати свої збройні сили і планувати оборонні операції з боку Білорусі”, – вважає Жданов.

Також експерт зазначив, що решта війська ЗС РФ, зокрема, основна маса сухопутних військ знаходяться на Далекому Сході.

Опублікував: Олег Устименко

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO