Герої не вмирають….
Ніхто з нас не в змозі зрозуміти горе мами, яка поховала свого сина…
Ніна Костянтинівна, мама солдата 90 окремого аеромобільного десантного батальона Ігоря Брановицького..
Того самого кібогра, який разом з побратимами прийняв останній бій в Донецькому аєропорту..
Саме його кулемет “поклав у землю” кілька десятків “обкурених” бандитів, що величезною зграєю оточили жменьку наших, покинутих Генштабом напризволяще, бійців..
Коли закінчилися набої, хлопці потрапили в полон..
Виснажені і безсилі від того, що не було чим захищатися, майже усі поранені…
Сам покидьок “моторола” прийшов до полонених, аби дізнатися хто стояв за кулеметом…
Їх довго били, катували по-звірячому..
Жоден не називав ім”я кулеметника…
Аби врятувати товаришів, Ігор зізнався, що це його кулемет кілька годин не давав сепаратистам наблизитися до терміналу.
І косив, косив, косив (поки було чим) покидьків..
Моторола витяг пістолета і вистрілив Ігорю в голову…
У військових є така традиція – перед тим, як почепити орден на форму, його треба “обмити”.
Коли це роблять самі Герої – серце наповнюється гордістю…
Коли це зробила матір Народного Героя України Ігоря Брановицького – серця усіх присутніх “зупинились”…
Ніна Костянтинівна довго тримала стопку горілки з Орденом і не могла сказати ні слова..
Тишу розірвали поодинокі оплески… Потім.. Здавалося, що вічність ми аплодували подвигу Ігоря і мужності його мами..
Не знаю як, але мама випила ту горілку, витягла Ордрен і притисла його до серця.
Живі Герої з такими ж Орденами на грудях почали підходити до жінки і дякувати їй за сина…
Не забувайте наших хлопців, які полягли за Незалежність і Волю України..
Не забувайте їхніх мам, дружин і дітей…
Ми у вічному боргу перед ними….
автор не відомий…
патріот підтримай українский проект лайк на сторінку https://www.facebook.com/webcalltoday
