Але найкумедніші історії бувають пов’язані з розвідкою, свинями і кацапами.

Але найкумедніші історії пов’язані з розвідкою. Там люди безшабашні і креативні.
Захопила наша розвідка село. Воно було кісткою в горлі на зв’язку між Пісками і аеропортом, тому вирішили його віджати в «доблесного воїна» Мотороли, який 48 разів брав аеропорт. І його віджали.

Як і належить замінували розтяжками «зеленку», щоб сепаратисти не могли проходити, і о диво, вона вночі почала бабахати.

Зранку пішли подивитися що сталося, але сепаратистів не знайшли, підірвалась сім’я кабанів. Ну і що з ними робити? Передова позиція, тушонка всім обридла, перловка з яловичиною також, а тут свіжина та ще й дичина. Хтось зголосився всю цю свіжину приготувати. І позаяк була сонячна погода, той хтось, назвемо його Микола, роздягнувся до пояса, підперезався простирадлом щоб не заляпатися і все це діло якось там свіжував. Поруч була велика вирва від граду і він туди скидав тельбухи.

В цей час, повертається з завдання розвідка та приводить доблесного російського десантника, який необережно потрапив в полон.
Він шокований. Мало того що попав в полон, то ще й в лапи ПС. І він йде, бідака, і думає що ж з ним тепер зроблять.

А тут виходить Микола, весь в кровищі, вирва від граду повна тельбухів та кишок і командир групи розвідки каже,
– «Ну що Миколо, ти з тими вже порішав?».
А Микола, руки по пахви в крові, торс заляпаний кров’ю і каже,
– «Як же я втомився».
-«Та що ти там втомився, – каже командир, – ще одного приймай…»

Жарт виявився вдалий. Доблесний десантник обгадився, як немовля.
Отак з гумором і воюємо.
Щира правда, до речі, не анекдот.
Капелан «Правого сектору» отець Петро Бурак