Приговор подельнику Крысина: что мы узнали про похищения людей и иерархию титушководов

Приговор подельнику Крысина: что мы узнали про похищения людей и иерархию титушководов

Загрузка...

Вирок, що вступив у законну силу – це особливий документ. Всі дані, які викладені у такому рішенні суду щодо обвинуваченої особи, отримують статус встановленого факту. Окрім того, надається юридична оцінка подіям та обставинам скоєння злочину, яка “легалізується” вироком у юридичному полі.

На дані з вироку можна посилатись як на факт, встановлений судом, у публікаціях, позовах, свідченнях, використовувати у розслідуваннях та судових розглядах, підручниках, спиратись як на доказ у міжнародних судах тощо. Зрештою, з такого рішення суду можна дізнатись багато подробиць про обставини злочину і супутні події, які не озвучуються на етапі слідства через таємницю.

3-го вересня Дарницький районний суд Києва затвердив угоду обвинувачення зі спільником Юрія Крисіна – Сергєм Чемесом –  і оголосив йому вирок. Рішення стосувалось участі Чемеса у двох епізодах: викрадення і катування у січні 2014 року перехожого, якого викрадачі прийняли за “майданівця”, та нападу на журналіста В’ячеслава Веремія 18 лютого 2014 року поблизу Майдану, внаслідок якого останній загинув.

Юрій Крисін та Сергій Чемес

За даними INSIDER, потерпілі, держобвинувачення та підсудний не збираються подавати апеляцію на цей вирок – самого Чемеса влаштовує отриманий строк (3 роки і 3 місяці), а прокурорів та потерпілих – його системні свідчення проти спільників, які обвинувачення планує використати у низці судових процесів.

Якщо апеляційних заяв до 3 жовтня 2018 не буде, вирок вступить в законну силу. Під заголовком “суд встановив” у документі йдеться про наступне.

Як організовували тітушок

Заходи для протидії протестувальникам, у тому числі насильницькі, почали організовувати вже з 27 листопада 2013 року. Їх організаторами були як конкретні, залегендовані у вироку, громадяни, щодо яких триває слідство, так і невстановлені особи.

Ймовірно, найцентральніша фігура у цій групі – це “особа 1” – Олексій Чеботарьов, також до її ядра належать Роман Щинкін (“особа 3”) та Олександр Волков (“особа 6”), роль яких часто виглядала як “управління спецопераціями”, у тому числі на місці подій. Відповідність осіб до реальних імен легко встановити, співставивши опис і дані про “осіб” з вироку та даних з обвинувального акту та допитів, які наводились на відкритих судових засіданнях*. 

Заходи щодо протестувальників мали у тому числі форму насильницьких дій. Зборам та мітингам незаконно перешкоджали, а групи громадян для участі у протидії протестувальникам залучались за грошову винагороду.

Участь “Оплоту” у заходах тітушок
Наприкінці листопаду 2013 до організованої протидії протестувальникам долучається Євген Жилін зі своїм “Оплотом”. Він фігурує у вироку як “особа 2”, але безпомилково вгадується за регаліями, у тому числі, як керівник організації “Оплот” та однойменного бійцівського клубу.

У документі вказано, що з грудня 2013-го по лютий 2014-го Жилін особисто та через своїх довірених осіб залучав охочих до участі в незаконних, у тому числі насильницьких, заходах щодо протестувальників.

Серед залучених були учасники боїв, які організовував клуб “Оплот”, студенти харківських ВНЗ з Закавказзя та інші особи. Періодично відбувались виїзди з Харкова до Києва груп, набраних з такого контингенту.

Євген Жилін

Жилін – колишній працівник міліції, після публікації про якого зник журналіст Климентьєв, а потім і свідок зникнення журналіста.

Пізніше керівник донецького осередку “Оплоту” – Олександр Захарченко стане одним з публічних керівників колабораціоністської “адміністрації” на окупованих територіях Донеччини. Його підірвуть в кафе “Сепар” 31 серпня 2018 року.

Донецький ссередок стане ядром для воєнізованого формування – спочатку батальйону, а потім і бригади “Оплот” терористичної організації “ДНР”.

У 2014 році бійців “Оплоту” будуть ідентифіковувати при захопленні адмінбудівель Харкова, Донецька, серед бойовиків Слов’янська та під час інших диверсійних заходів, з яких почалась війна на Сході України.

Самого Жиліна застрелили у 2016 році в Росії у придорожному кафе “Вєтєрок”. Він там був разом зі своїм охоронцем Андрієм Козаром, теж колишнім міліціонером, який був у розшуку за підозрою у вбивстві Климентьєва. Частина підлеглих Жиліна – досі у Харкові. Ті, кого було подано в розшук, втекли переважно до РФ і на окуповані території.

Січень 2014: планували закрити в’їзд до Києва і масові викрадення

На початку січня 2014 до “особи 4”, в якій за сукупністю ознак можна впізнати Юрія Крисіна, надійшло замовлення від одного з організаторів протидії “майданівцям” на “якомога більшу кількість людей” для незаконної протидії акціям протесту. Передбачалось грошове винагородження.

Крисін погодився, але, оскільки від’їжджав на відпочинок, доручив спілкування та співпрацю з замовником двом своїм підлеглим: Сергію Чемесу та “особі 5”, в якій за описом легко вгадується Павло Бялай. Останній – фігурант “справ тітушок” з найближчого оточення Крисіна.

Сам Крисін брав участь у заходах у цей період з-за кордону дистанційно, телефоном. Комунікацію вів як з організаторами протидії “майданівцям”, так і зі своїми підлеглими – Чемесом та Бялаєм.

Починаючи з 19 січня 2014 один з таких “організаторів протидії”, “особа 3”, [тобто Роман Щинкін – Авт] комунікував також напряму з Чемесом.

20-21 січня Щинкін озвучив Чемесу нову задачу – “тітушководи” шукали 400 охочих, аби перешкоджати в’їзду учасників акцій протесту до Києва. Планувалось не допускати у місто автобуси з протестувальниками, і навіть затримувати їх, вивозити у наперед визначені місця, незаконно позбавляти волі.

Розподіл ролей та повноважень у січні 2014 груп тітушок та їх керівників, причетних до викрадення Іваненка та безладах на Петрівці

У ці ж дати в офісі кримінальників на тихій подільській вуличці навпроти вікон Могилянки відбулись наради – старші “організатори” кримінальників викликали “десятників” Чемеса з Бялаєм на килим. Серед старших був Олександр Волков, обвинувачений у організації викраденні Юрія Вербицького та Ігоря Луценка. У офісі  Чемесу та Бялаю висловили невдоволення тим, що в ніч з 20 на 21 січня поставлену задачу з протидії в’їзду протестувальників до міста та їх викрадення виконано не було. Вказівки з протидії “майданівцям” на цій нараді було продубльовано.

Весь цей час Чемес телефоном повідомляв Юрію Крисіну, якого вважав за свого керівника та роботодавця, про всі вимоги організаторів тітушок. Крисін, у свою чергу, і сам був з організаторами на телефонному зв’язку, а Чемесу наказував виконувати поставлені тітушководами завдання і обіцяв за це гроші. Дзвінки всіх дійових осіб одне одному зафіксовані слідством. Обвинувачення трактує такі дії Крисіна як пособництво у викраденні людини – адже він надав для цього своїх підлеглих, а також умовляв та підкуповував їх для виконання цього злочину.

Січень 2014: підсилення “Оплотом” Жиліна міліції

Увечері 20 січня одна з груп, які у Харкові для протидії протестувальникам організував “Оплот” Жиліна, виїхала до Києва. Усього було близько ста осіб на трьох автобусах. Виїзд був узгоджений з головними організаторами тітушко-заходів Олексієм Чеботарьовим, а сам Жилін вирушив навздогін своєму ескадрону вранці 21 січня для координації дій тітушок на місці та особистої участі у злочинах.

“Після вчорашніх подій їдемо до Києва допомогати “Беркуту”, – сказав Жилін представникам “Вєстєй” 20 січня увечері. Зранку 21 січня новина вийшла на сайті.

Перед виїздом у приміщенні бійцівського клубу “Оплот” відбувся інструктаж старших груп, яких Жилін призначив з числа своїх підлеглих – Антона Харченка, Олексія Руденка і Таваккула Рагімова. Перші двоє – підозрювані в окремому (виділеному) провадженні. Щодо Рагімова слідство завершено і обвинувальний акт передано до суду.

Рагімова, який під час подій був сержантом міліції, суддя Печерського суду Катерина Середа у липні 2015 року випустила з-під варти на “нічний” домашній арешт, після чого Рагімов втік. До самого моменту втечі він лишався слідчим у Дзержинському відділку міліції Харкова. Слідчим він став уже після Майдану. У відповідному розділі сайту МВС є дані про розшук усіх трьох керівників груп “Оплоту” на цьому виїзді, при цьому в оголошенні про розшук екс-міліціонера Рагімова відсутнє його фото, хоча навіть в Інтернеті знайти його не проблема.

Зокрема на інструктажі йшлось про наступне:

  • Жилін повідомив про можливість застосування фізичної сили до протестувальників;
  • Затриманих майданівців наказав передавати міліції;
  • Поставив задачу “сприяти” силовикам у незаконних затриманнях автобусів з протестувальниками на в’їзді до Києва;
  • Виявляти такі автобуси повинні були самі тітушки, чергуючи на в’їздах до Києва.
Приміщення, де, за даними документу, відбувався інструктаж “оплотівців” у Харкові

Додатково зміст інструктажу підтверджує інтерв’ю самого Жиліна виданню Коммерсант.ру у той період: “Ми спричинимо їм ці тілесні ушкодження. Страх повинен поселитись у них в душі”. “Якщо в ході затримання ви намагаєтесь ударити того, хто вас затримує, палкою, то вас можна убити і з це нічого не буде”. “Я пояснюю своїм співробітникам: ви можете в ході затримання вибити око, відламати одну ногу, одну руку і за це вам нічого не буде”

Частині учасників поїздки Жилін за допомогою Тамари Ільїної роздав палиці, бити, “балаклави” та пластикові хомути-затяжки, які планувалось використовувати замість кайданок для затриманих.

Пізніше Тамара під час заворушень у Харкові навесні 2014 телефонуватиме раднику президента РФ Владіміра Путіна – Сєргєю Глазьєву, аби уточнити “смєту на людєй”, про яку, за її словами, Жилін домовлявся з Глазьєвим. Розмова відбувалась з нагоди штурму Харківської ОДА, яку захопив “Оплот” за вказівкою Глазьєва, аби проголосити “київську владу” нелегітимною і закликати на допомогу Росію. Після розгрому “Оплоту” і втечі його керівників з України, на окупованих територіях Донецької області Тамара керуватиме мережею магазинів, поставки в які здійснювались у тому числі машинами “гумконвою”, по суті будучи контрабандою.

На аудіо, за твердженням Генпрокуратури, з 7:26 – дзвінок Ільїної до Глазьєва

Серед учасників поїздки “Оплоту” до Києва були у тому числі громадяни Азербайджану Тагіров та Ісламлі, які вже отримали вирок за ці події (Ісламлі – умовний, Тагіров – реальні 4 роки). Також серед присутніх був і Гнат “Топаз” Кромський, учасник захоплення адмінбудівель проросійськими силами у Харкові навесні 2014 року, засуджений на 8 років позбавлення волі.

Чергування тітушок на в’їздах до Києва

21 січня вранці автобуси з тітушками прибули до Києва. Весь час до вечора вони переміщувались територією міста, а також близько 6 годин чергували на в’їздах до Києва. За наказом Жиліна вони повинні були виявляти автобуси з протестувальниками та сприяти міліції у незаконному недопущенні їх до Києва.

Чергування автобусів тітушок 21 січня відбувались прямо на постах Дорожньо-патрульної служби, зокрема на посту на виїзді на Вишгород, посту “Гостомель” на Варшавській трасі та на посту на виїзді в напрямку Одеси.

Увечері всі автобуси отримали вказівку їхати на метро “Петрівка”. Метою була операція з викрадення протестувальників, їх подальше незаконне утримання, катування та отримання даних про нібито фінансування протестного руху. Основа роль в операції відводилась групам Антона Харченка та Таваккула Рагімова, з огляду на їх персональний склад з числа бійців клубу “Оплот”.

Підготовка викрадень “майданівців”

Жилін розробив план операції, дізнавшись про зіткнення майданівців з тітушками напередодні. За його задумом, групи тітушок повинні були спровокувати конфлікт з окремими протестувальниками у віддаленому від Майдану районі переважаючими силами, аби ті викликали на підмогу “Автомайдан”. На останніх планували напасти з підручними засобами, побити, кількох викрасти і вивезти у обумовлене місце для “обробки”. Обирати жертв для провокації конфлікту планували візуально визначаючи належність до майданіців – за національною атрибутикою на одязі.

Для утримання в полоні викрадених було вирішено відвезти у лісосмугу поблизу метро “Бориспільська”. Перед початком операції, увечері 21 січня, у запланованому місці утримання невідомі розгорнули наметовий табір. За півгодини до цього на місце таборування прибув Чемес. Крисіним та старшими тітушководами його було призначено забезпечити охорону наметів, аби в подальшому викрадені протестувальники не могли втекти, а ніхто сторонній не мав шансів потрапити на територію, де повинні були утримуватись полонені.

До охорони Чемес залучив своїх знайомих, зокрема, Чередника, якому заплатив 500 доларів, та його підлеглих. Чередник разом з особою на прізвище Нечунаєв швидко набрали охочих працювати. У вироку згадується один з рядових охоронців – А. Е. Хачатрян. Вражає сума, за яку рядові виконавці брали участь у серйозному злочині – той самий Хачатрян отримав за охорону наметів з викраденими людьми 800 грн. Він перебував біля наметів до ранку 22 січня і у свою чергу, “підписав” на пособництво викраденню людей своїх знайомих, у тому числі пізніше засудженого Сєрова.

Додатково у наметовий табір були доставлені палиці, які Череднику видали в офісі на Подолі, в якому раніше проходили наради організатори нападів на тітушок.

Організувавши охорону наметів, після 21:30 Чемес поїхав на КПП на Житомирській трасі. Туди ж за ним поїхав і Чередник.

Хронологія підготовки викрадень

Бійка, пограбування та викрадення на “Петрівці”

Один з автобусів “Оплоту” під керівництвом Антона Харченка прибув на Петрівку після вказівки Жиліна о 19:18. За півтори години туди дісталась і група Тагірова на своєму автобусі. За півгодини до них приєднався третій автобус під керівництвом Руденка. Весь цей час вони координували свої дії телефоном з одне одним, а також Жиліним та Тамарою Ільїною.

Після 21:30 тітушки ідентифікують на “Петрівці” за атрибутикою як учасника акції протесту перехожого, і починають провокувати його на конфлікт. Він викликає на допомогу “Автомайдан”, повідомляючи про присутність автобусів з тітушками поблизу станції метро. Близько 22:00 години на місце прибули “автомайданівці” і заблокували “оплотівські” автобуси. Останні тільки цього й чекали. Група тітушок Харченка, вдягнувши білі балаклави, висипала з автобусу з кийками і напала на “автомайданівців” та інших людей, які знаходились на місці події.

За даними, які встановив Оболонський суд, розглядаючи справу тітушок Тагірова та Ісламлі, нападники не тільки били людей, у тому числі лежачих, заштовханих під автобус, а й відкрито, застосовуючи насильство, грабували їх – так, у Владислава Дулапчія забрали телефон та гроші.

В розпал побоїща керівники тітушкогруп Харченко, Руденко, Рагімов, а також їх підлеглі Тагіров та Фатуллаєв увірвались в вестибюль метро, де помітили перехожого, якого помилково сприйняли за “автомайданівця”. Ним виявився Владислав Іваненко. Його побили та силоміць затягнули в автобус групи Харченка. Жилін керував діями тітушок телефоном, зв’язуючись з Харченком та Рагімовим. Ті транслювали вказівки патрона оточуючим.

Викраденого Іваненка посадили на заднє сидіння автобусу, по боках його утримували тітушки Фатуллаєв та Тагіров. Вони, а також Рагімов та Харченко, били його впродовж майже двох годин, вимагаючи у нього зізнання, що він брав участь в протестах на Майдані.

У цей час відбувається низка передзвонів між Чеботарьовим, Щинкіним, Жиліним, невстановленою особою та Чемесом. Останнього повідомляють про викрадення, і він їде назустріч автобусам тітушок на виїзд з Києва до Вишгорода. Зустрівшись з ними приблизно о 22:40, він поїхав на КПП на Житомирській трасі, а тітушки катали Іваненка по Вишгороду та Києву ще більше години. У цей час охорона наметового табору на “Бориспольській” методом горизонтальних зв’язків поповнювала свої ряди. Так, охоронець Хачатрян подзвонив своєму знайомому Сєрову і запропонував взяти участь у злочині, і трохи більш ніж за годину той прибув на місце.

Викрадення та катування Владислава Іваненка

Катування в таборі на “Бориспільській”

Зрештою, о 23:50 до наметового табору привозять побитого викраденого Іваненка і передають в руки Євгену Жиліну, його підлеглому Руденку (старшому другої групи тітушок), охоронцю Хачатряну та іншим. Сам Жилін прибув у табір незадовго до цього. Протягом наступних півтори годин він особисто бере участь в катуванні полоненого Іваненка. Від нього вимагали визнати участь в акціях протесту на Майдані, а також дати дані про “організаторів” та “фінансування” протестів.

Близько півночі до табору повертаються Чередник з Чемесом. Останній перебуває поруч з наметом і навіть самим потерпілим Іваненком під час катувань, охороняючи його від втечі. В цьому також беруть участь Чередник, Хачатрян, Сєров та інші невстановлені “охоронці”. Іваненко не міг вільно переміщатись, діяти на свій розсуд та покинути табір, тобто був по суті полоненим. На допомогу йому також не міг ніхто прийти, оскільки периметр табору охороняли від сторонніх. Чемес також з телефона полоненого телефонує його дружині, аби отримати інформацію про те, чи брав він участь в акціях протесту на Майдані Незалежності.

Зрештою, зрозумівши, що полонений – справді випадковий перехожий, його, як не дивно, відпускають. Побитий, в стані шоку, він пішки і ловлячи машини, дістається додому. У прокуратурі кажуть, що є кілька осіб серед тітушок, кожен з яких каже про себе, що саме він допоміг вийти з табору і попрямувати додому Іваненку.

Оплата за послуги
22 січня до Києва повертається з-за кордону Крисін. Зустрічається з Чеботарьовим об 11:27 поблизу Києво-Печерської Лаври та отримує 200 тисяч доларів за послуги свого угруповання. 15 з них невдовзі передає Чемесу. Останній з своєї “долі” видає 500 доларів Череднику як організатору групи охорони наметовог табору та невстановлену суму на виплату охоронцям. Охоронці на кшталт Сєрова та Хачатряна отримують по 800 гривень.

Оплата за викрадення – у грошах та роках позбавлення волі

Більшість фігурантів усіх рівнів з цього вироку у подальшому братиме участь у інших побиттях, викраденнях та вбивствах майданівців. Деякі протестувальники називатимуть їх “ескадронами смерті”. Як готувались смертельні напади на майданівців 18 лютого, читайте у наступній частині матеріалу.

*Курсивом у матеріалі подано дані з інших відкритих джерел та інформацію автора матеріалу

theinsider.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO