Ізраїльський спецназівець в АТО: «Бойовики верещали як свині, розбігаючись по кущах»

Ізраїльський спецназівець в АТО: «Бойовики верещали як свині, розбігаючись по кущах»

Він народився в Росії, виріс в Ізраїлі, а з травня 2014-го року воює за Україну в зоні АТО.

Григорій Пивоваров, колишній солдат ізраїльської армії, в інтерв’ю «Народній Правді» розповів, як відбивав у сепаратистів українське місто Щастя, за яких умов він вистрілить у свого побратима і чому не треба боятися росіян, а тим більше бойовиків на війні.

Григорій Пивоваров народився в Петербурзі та жив там до дев’яти років. У липні 1990 родина переїхала до Ізраїлю. Улюбленою дитячою розвагою на новій Батьківщині стало полювання на чорних скорпіонів в кібуці. Виховував Григорія дід, котрий навчив бути мужнім і прищепив тягу до вивчення мов. Григорій розмовляє на івриті, англійською, російською, українською, іспанською.

“Одягнув форму, отже, ти повинен вбивати ворогів”

– Ви служили в Армії оборони Ізраїлю ЦАХАЛ?

– В Ізраїлі для чоловіків і жінок – це стандартний етап життя.

На службу в армії всі дивляться позитивно, багато хто сприймає це як пригоду. Для солдата нормально розповідати, в яких боях він був та скільки ворогів убив. Це сприймається як належне і ніхто, коли служить у війську не говорить ні про який гуманізм або високі матерії. Одягнув форму, значить ти повинен вбивати ворогів своєї держави. Все просто.

– В Україні інше ставлення солдатів до війни і цивільних до солдатів?

– Ви знаєте, мені трохи дивно, коли в Україні мені сторонні люди розповідають, що мене на війні можуть вбити і взагалі йти на війну – це небезпечно. Я знаю це, і я йду в армію, розуміючи, що на мене будуть полювати снайпери і накривати “Градом”. Я прекрасно це розумі., але також я усвідомлюю те, що поки я служу – хтось відпочиває, зустрічається з дівчатами, лежить на пляжі і для них я повинен викластися на максимумі, віддати все, що у мене є. Потім вони будуть воювати, а я буду спокійно працювати і жити. Ми всі сподіваємося повернутися живими, а якщо не пощастить, то треба забрати побільше ворогів з собою. А міркувати про високі матерії на війні ні до чого.

– Яка військова спеціалізація у вас була в ЦАХАЛі?

– Я не можу розкривати подробиці. Скажу в загальних рисах – служив в піхоті особливого призначення для ведення боїв у важко доступних місцях.

– Коли Ви приїхали в Україну?

– Під час Майдану. Один мій хороший друг, котрий був медиком на Майдані, попросив допомоги, і я приїхав до Києва.

Незабаром я усвідомив і зрозумів, що український народ творить історію і намагається скинути пута «совка» та Росії. Я завжди був противником рабського менталітету. Уже в дорослому віці я пожив і помандрував по Росії. І бачив цю, ще кріпосну психологію, коли є пан, як поміщик XXI століття, і є раби XXI століття, які залежні повністю і бояться свого господаря, і принижуються перед ним.

– Як потрапили до “Айдару”?

– Завдяки моєму другові Саші Італійцю, справжньому патріоту України, який показав мені цю чудову країну і розповів історію українського козацтва. Після Майдану ми не могли просто сидіти в Києві та споглядати, як ворог захоплює країну. Вирішили, що поїдемо воювати. Сашка Італієць був найвеселішим з нас. Він загинув в жовтні 2014 року, коли “Айдар” проривався на допомогу хлопцям з Вінницької Нацгвардії, які обороняли 32-ий блокпост.

– До того, як відправитися в зону АТО – тренувалися, чи навичок, отриманих в ЦАХАЛі було досить?

– Був невеликий проміжок часу, коли трохи тренувалися.

“Це війна, де буває і голодно, і боляче, і багато несправедливості”

– Багато добробатів на початку війни опинилися на межі виживання. Я знаю підрозділ, який три доби сидів в окопах абсолютно без їжі, а потім стали дзвонити волонтерам і просити привезти хоч щось поїсти. Як було у вас?

– Всяке було. Якось стояли на “точці” і з їжі було два невеликих шматка сала та кілька сухарів. Але слід розуміти, що це війна, де буває і голодно, і боляче, і багато несправедливості.

– Який бій запам’ятався? Де це було?

– Звільнення Щастя. Я тоді був другим номером РПГ розрахунку. Моя задача була заряджати “шайтан-трубу” і прикривати гранатометника автоматним вогнем. На підходах до Щастя, було кілька зіткнень, ми увійшли в місто, сховалися під мостом, а потім почали штурм добре укріпленого блокпоста бойовиків. Адреналіну було, хоч греблю гати. Наша перша група піднялася в атаку, слідом по обидві сторони мосту вискочили ми, гранатометники, відкрили масований вогонь по противнику … Це непередавані відчуття, коли на війні ти справляєшся зі своїм завданням. Під вечір ми взяли місто. У нас не було втрат, тільки поранені. Всі були втомлені, але дуже задоволені.

– Пам’ятаєте, як в перші вистрілили в людини і зафіксували попадання? Де і як це було?

– Я не стріляю в людей, я стріляю у звірину з автоматами в руках. І чесно – мені «по цимбалах», ніяких особливих емоцій я не відчуваю. Тільки стаю розважливим та уважним перед тим, як зробити постріл. От і все.

– Фактично ви воюєте три роки. Багато бійців кажуть, що вже після року служби морально тяжко витримувати війну …

– Чесно? Буває важко, нерви «пустували». Але на війні я не один, навколо побратими і я не можу собі дозволити через емоційну втому підвести своїх хлопців. Є проблеми, не приховую, буває дуже втомлюєшся. Але це періоди і їх треба просто перетерпіти. Почекати, як колись ми цілодобово чекали в засідці ДРГ противника. На війні треба шукати позитив та можливість пожартувати. Хочу, щоб хлопці бачили мене веселим і позитивним. А ще у мене є контракт і я його закінчу з гідністю.

– А які моменти в АТО найбільш важко переносити?

– «Крисятництво». Якщо дізнаюся, що хтось зі своїх продає “наліво”, наприклад, паливо для техніки, то буду в люті. Можу вистрілити. І вже точно “зіллю” начальству. Ні, я не вважаю це стукацтвом. Ви знаєте, за ізраїльськими поняттям, зрада Батьківщини є найтяжчим злочином, гіршим за зґвалтування. Шкодити солдатам, зраджувати солдат, торгувати зброєю, яка потрібна армії – це дуже жорстке табу та гріх.

“Ми чули, як бойовики кричали та верещали немов свині, розбігаючись по кущах”

– Наскільки рівень ізраїльської армії відрізняється від української?

– З мого боку порівнювати та віддавати комусь перевагу буде некоректно, тому що я колишній солдат ЦАХАЛу, а зараз – солдат ЗСУ. Я можу сказати, що за три роки безперервної війни українська армія стала однією з найбільш боєздатних у світі. Є маса позитивних моментів: покращено постачання, йде модернізація озброєння, більш ретельна підготовка особового складу. Мінусів теж багато, але ми з цим впораємося і виправимо ситуацію. Вавілонська вежа теж не за мить будувалася.

– Що скажете про “армію” бойовиків?

– Якщо говорити конкретно про бойовиків, то в своїй масі це мавпи і орки, яких женуть на забій російські офіцери. Після серйозного удару вони відразу розбігаються, кидаючи поранених, потім запитують перемир’я. А щоб виправдати свої втрати, придумують, що тут воює не українська армія, а якісь супернайманці з усього світу. Одного разу був ближній бій, ми накрили бойовиків важким кулеметом, потім “шліфонули” ручним кулеметом та чули, як вони кричали та верещали як свині, розбігаючись по кущах. Це реальність. Це було. Багатьох цих бойовиків поклали ще в 2014 році, хтось із них втратив глузд від побаченого на війні та лежить зараз в лікарні для душевнохворих. Так що зараз в основному з нами воює російська армія. Там є трохи фахівців дуже високого рівня, доводилося стикатися, але знову ж таки – росіян на війні боятися не треба. Вони воюють числом, а не вмінням.

– Я читав, що ви хочете отримати українське громадянство. З цим є проблеми?

– Якщо чесно я не знаю. Я рік не виїжджав із зони АТО, не беручи до уваги дуже коротких відпусток, це по-перше. А по-друге, я можу запропонувати план, як відбити населений пункт у сепаратистів, а як отримати паспорт – не знаю. З цими папірцями, я як дуб. Єдине, що я знаю, що я оформлений, як іноземець і коли закінчиться мій контракт, я отримаю паспорт. Крок за кроком все йде. Вже отримав УБД (учасника бойових дій, – “Народна Правда”). Сподіваюся, незабаром буде і громадянство.

– Коли закінчиться війна на Донбасі?

– Я був би радий, якби вона закінчилася вже вчора (сміється, – “Народна Правда”). Але якщо серйозно, я не ворожу і таких прогнозів робити не можу. Я простий солдат, який вже рік не вилазить із зони АТО, а, щоб робити такі прогнози, потрібно бачити картину навіть не тактичного, а стратегічного рівня. Я знаю, одне – коли закінчиться мій контракт, то я займуся внутрішнім туризмом в Україні. Ця країна прекрасна і про неї можна дуже багато розповідати самим українцям.

Кирило Желєзнов, narodna-pravda.ua

АНТИКОР


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO