Ярош дав перше інтерв’ю після поранення

У районі донецького аеропорту автомобіль, в якому їхав Дмитро Ярош, потрапив під «Град». Поранений, він опинився в лікарні в Дніпропетровську, де переніс кілька операцій.

Ярош описує ситуацію на фронті, розповідає про стосунки з президентом Петром Порошенком та про плани щодо створеного ним добровольчого корпусу.

Про руку

Рука в не дуже доброму стані, але головний палець згинатись може, тобто на курок натискати зможу.

Про аеропорт

Якщо батальйонною тактичною штурмовою групою провести операцію і всю артилерію орієнтувати по квадратах, то там все прострілюватися буде. Ми зможемо зайти в термінал і нормально попрацювати, підігнати ударну техніку і позабирати навіть «двохсотих», відійти і все підірвати. Вся територія аеродрому нами контролюється. Ми тоді «Правим сектором» зачистили всі зелені посадки і взяли висоту, де загинув наш хороший командир. Ми повністю контролюємо все, а ті термінали нам не потрібні в тому стані, в якому знаходяться, але наші генерали інакше думають.

Про генералів

Добре, що я поранення отримав, а то пристрелив би одного власними руками.

Один попросив у мене двадцять хороших бійців в резерв. Він їх кидає на розблокування групи, що потрапила в полон декілька днів тому. По моїй інформації в селі Спартак близько 500 сепаратистів і близько десяти одиниць бронетехніки. Тобто це був білет в один кінець.

На наших очах роту поклали в Жаб’ячому, перед Пісками. Моїх 18 живих і 35 поранених пацанів звідти витягли з-під вогню. Ми їм до того говорили, як краще зробити, а вони роблять по-своєму і пацанів кладуть як мішені.

Логіки немає, жодних висновків з іловайської трагедії вони не зробили.

Про перемир’я

Я для себе як його оцінював? Порошенко грає, відповідно, в цей час створюються боєздатні підрозділи, відновлюється інфраструктура, налагоджується логістика і вишки… Прислали новосформовану 93-у роту в Піски, а гранатометник навіть жодного пострілу не зробив. Мої пацани відразу їх порозбирали, по секторам порозбивали і почали вчити користуватися зброєю.

Я не бачу введення резервів так, як вони б мали вводитися. Зараз під Дебальцевим практично новий котел буде готовий, якщо не ввести додаткові сили.

Про Порошенка

Після мого поранення він зі мною поки не зв’язувався. Чув, що він мав приїхати, але погода була «не льотна». Мені дзвонив його помічник. Вітання не переказував, але то ж така справа.

Президенту вже скільки разів наголошували про продаж бізнесу? Він чомусь цього не робить, пояснюючи тим, що ніхто не хоче купувати. Хай він в село приїде і комусь буде розказувати якійсь доярці, чи ще комусь.

Про «Правий сектор»

Зараз Правий Сектор це військово-політичний рух. Він складається з двох частин: політична партія, яка діє добровільно, і військовий корпус, який також абсолютно автономний. Я, як провідник руху, координую діяльність обох напрямів. Не було б війни, то звичайно не було б потреби в добровольчому корпусі, і ми б займалися цивілізованою політикою.

Зараз наша основна задача – перемога зовнішнього ворога. Тому ми менше уваги приділяємо внутрішній політиці. Якщо не відстоїмо державу на сході і півдні, то не буде сенсу в державному будівництві.

Про те, як перемогти

Пам’ятаєте війну в Фінляндії? Або війну Афганістану з СРСР? Таких прикладів багато. Коли народ веде національно-визвольну війну – а у нас саме така війна за свободу та незалежність – то шанси перемогти завжди є.

Треба максимально покращити управління військами, підготовку збройних сил та інших підрозділів. А зараз я адекватності не бачу, а навпаки. Я не є великим військовим стратегом, але навіть всі комбати бачать, що накази, які поступають згори, часто нелогічні, а деколи злочинно некомпетентні.

Про страх перед «ПС» з боку влади

Я неодноразово говорив з президентом, ще до Іловайська, і пояснював, що ми готові стати його опорою і підтримувати його, якщо він не буде зраджувати національні та державницькі інтереси. Але я не бачу бажання у влади на нас спиратися навіть в локальних. Можливо, вони бояться революції.

Про події в аеропорту

Ми зайшли в аеропорт в кінці серпня і до кінця листопада тримали старий і новий термінал та вишку. І всі підрозділи, що з нами воювали, відгукувались про наших бійців як найкраще. У вересні ми побачили вразливі місця в системі оборони і почали давати військовим свої пропозиції, але до нас не прислуховувались.

За Мінськими угодами аеропорт повинні були здати, але ми посилали їх куди подалі і не виходили.

В листопаді ми, все ж таки, звідти вийшли. Переговорили з комбатом 5-го батальйону «Чорним» і вивели людей.

А потім здали й старий термінал, який дуже близько з новим.

Таким чином, почалися здачі.

Про воєнний стан

Я про це писав Турчинову в березні місяці. Його потрібно було вводити відразу після анексії Криму.

Про Генеральний штаб та новий альтернативний штаб

Якщо ми раптом побачимо, що ефективність управління військами не підвищується, то створили б паралельно якийсь «генеральний штаб» в державі, що співпрацював би з тим Генеральним штабом. Ворожнечі допустити неможна, але приймав би свої рішення в якості певних рекомендацій. І ми вже почали це робити. І я думаю, що за деякий час воно буде реалізовано.

В Генеральному штабі є нормальні офіцери рівня полковників. Навіть генералів відсотків 10 знайдеться нормальних. Їх би можна було відібрати з того всього кодла.

До сих пір чую, що певні генерали по сьогоднішній день будують собі дачі, тримають по два шофери, а на фронт ніколи не їздять. А якщо їздять, то десь на третю лінію блокпостів, щоб отримати статус учасника АТО. Тварини. Таких, на жаль, багато.

/Тетяная Даниленко, Олександр Назаров, Сергій Грішин

/розшифрував Нікіта Сергійчук