УКРАЇНА НА ДНІ. ЧИ Є МАЙБУТНЄ У НАШОЇ ЕКОНОМІКИ?

УКРАЇНА НА ДНІ. ЧИ Є МАЙБУТНЄ У НАШОЇ ЕКОНОМІКИ?

Свого часу Микита Хрущов пообіцяв радянським людям, що до 1980 року вони будуть жити в комунізмі. Українцям після розпаду СРСР, природно, комунізму ніхто вже не обіцяв, але ось процвітання, до якого залишилося зовсім трохи, обіцяли всі можновладці. Всі президенти, прем’єри, міністри і чиновники меншого рангу закликали співвітчизників потерпіти ще трішечки – і довгоочікуваний розквіт торкнеться багатостраждальної держави.

Схоже, нагорі так і не зрозуміли, що корупція – абсолютно не той інструмент, за допомогою якого можна побудувати багату і стабільну країну. Більш того: поки одні займалися розподілом і перерозподілом національного багатства, інші – намагалися їм у цьому перешкодити, а треті тихо розвивали свій власний бізнес, ніхто і не помітив, що Україна, грубо кажучи, «прогавила» цілих два етапи в розвитку економіки. Тим часом усі держави, які поважають себе, успішно пройшли ці етапи, і тепер їх продуктивні сили виходять на більш високий рівень розвитку.

Якщо говорити мовою економістів, світ нині стоїть на порозі шостого технологічного укладу – а це означає застосування генної інженерії, нанотехнологій, мікромеханіки і інших «високих технологій». Так що нам уже час питати не про те, коли ж настане обіцяний підйом і розквіт економіки України, а про те, чи можливий він тепер в принципі. І треба визнати, що безпристрасні висновки світових експертів практично не залишають українцям надії.

Продаємо картоплю, а могли б експортувати роботів

Замислуватий термін «технологічний уклад» означає рівень розвитку продуктивних сил (якщо точніше – переважання тих чи інших взаємопов’язаних технологій). Світова економіка пройшла через п’ять таких укладів, і з 2010 року в розвинених країнах вже застосовуються і удосконалюються технології шостого технологічного укладу.

Основи ж п’ятого технологічного укладу були закладені в 70-х роках минулого століття (програмування, робототехніка і т. п.). Розквіт цього укладу припав на 90-і роки, але Україна, на превеликий жаль, упустила можливість переорієнтувати економіку зі звичного видобутку сировини і виробництва сільськогосподарської продукції на більш прогресивні і перспективні сфери: розробку космічних технологій, проектування електроніки, робототехніку, промдизайн, виробництво оптоволокон та інше .

В результаті нині у нас домінують всього лише третій і четвертий технологічні уклади, і ресурсомісткі і енерговитратні галузі вітчизняної промисловості не дозволяють проводити конкурентну боротьбу на міжнародному ринку з технологічно розвиненими країнами. Шанс втрачено, відповідні ніші зайняті. Що далі?

Грошей отримаємо більше, але купимо на них стільки ж

Згідно з прогнозами експертів, в найближчі 20 років темпи зростання економіки істотно сповільняться в усьому світі.

Наприклад, найбільші європейські країни можуть сподіватися не більше ніж на 2% зростання ВВП на рік, а Китай обжене їх всього на 1,5%.

На цьому тлі темпи приросту ВВП Нігерії, В’єтнаму і Філіппін, які складуть близько 5%, можуть здатися значними, однак в дійсності для настільки слабо розвинених країн це занадто мало, і на підвищення рівня життя їм сподіватися не варто.

Українцям же доводиться визнати, пересилюючи себе, що до нещодавно ще досить бідних Індії та Китаю нам тепер як до Місяця пішки – адже, на відміну від нас, ці країни свій шанс не прогавили.

Свого часу їм вдалося зробити суттєвий економічний ривок. Результати видно вже зараз. За даними The Economist Intelligence Unit, очікується що Китай обійде в рейтингу Сполучені Штати в 2026 році за показником номінального ВВП в доларовому еквіваленті і збереже свою позицію найбільшої економіки до 2050 року. Прогнозується також, що Індія підвищить свою позицію в рейтингу до третього місця при реальному економічному зростанні в середньому близько 5% до 2050. США, Німеччина, Великобританія і Франція опустяться в рейтингу, в той же час тільки Італія втратить своє місце в десятці.

Україні світові економісти не прогнозують нічого втішного. У нас і стартовий рівень дуже низький, і темпи зростання вельми і вельми середні – так що цілком можливо, що країна опиниться позаду багатьох азіатських держав. Якщо говорити про доходи населення, то зараз українець в середньому заробляє за місяць менше п’яти тисяч гривень, а через 25 років його доходи подвояться – але радіти особливо нічому, так як при прогнозованому рівні інфляції купівельна спроможність залишиться такою ж.

Тут варто також зазначити, що нинішній ВВП на душу населення в Україні становить приблизно дві тисячі доларів, а в Америці – 57 000 доларів.

Дешева робоча сила? Ні, не потрібна

У світі постійно дешевшають корисні копалини, в тому числі і нафта. Все менше вдається виручити за експорт продукції сільського господарства і промислової продукції (падіння за 2015 рік склало 11% і 5% відповідно). Якщо врахувати, що Україна отримує валюту в основному саме за рахунок експорту сільгосппродукції (яка, до речі, дає у нас 11% ВВП проти 3% в країнах ЄС), то удар вельми відчутний.

Та й взагалі експорт у нас на дві третини складається з сировини: крім сільгосппродуктів – руда, ліс (який ніби, і заборонений до вирубки і вивезення, але його все одно вивозять – під прикриттям чиновників з вищого ешелону влади), метал. Тому перспектива вимальовується зовсім не райдужна: новітні технології дозволяють вже зараз застосовувати наноматеріали з покращеними властивостями, а це загрожує крахом країнам, які експортують сировину – таким, як Україна.

Такий винахід, як 3D-друк, вже активно використовується в розвинених країнах: за його допомогою виготовляють медикаменти, деталі машин, літаків і навіть цілі будинки. Незабаром вона дозволить виробляти безліч виробів на місці, поблизу потенційних споживачів, не вдаючись до використання дешевої робочої сили в інших країнах.

У зв’язку з цим досить безглуздо виглядають «святкові» сюжети на центральних телеканалах про відкриття ряду цехів іноземних заводів на Західній Україні – адже будуються вони саме через дешевизну робочої сили, і незабаром, звичайно ж, будуть закриті.

«БЕЗГЛУЗДО ВИГЛЯДАЮТЬ СВЯТКОВІ СЮЖЕТИ НЕ ЦЕНТРАЛЬНИХ ТЕЛЕКАНАЛАХ ЩОДО ВІДКРИТТЯ РЯДУ ЦЕХІВ ІНОЗЕМНИХ ЗАВОДІВ НА ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ — АДЖЕ БУДУЮТЬСЯ ВОНИ САМЕ ЧЕРЕЗ ДЕШЕВИЗНУ РОБОЧОЇ СИЛИ, І НЕЗАБАРОМ, ЗВИЧАЙНО Ж, БУДУТЬ ЗАКРИТІ.»

Нові технології зроблять подібні виробництва непотрібними, безліч підприємств закриються, а працівники змушені будуть шукати інший спосіб заробляння коштів на життя (українці – за кордоном).

Так, в українській переробної промисловості до цих пір використовується мало не доісторичне обладнання. А частка високотехнологічної продукції неухильно падає, хоча єдиний шлях до порятунку економіки – саме у впровадженні високих технологій, до того ж негайне.

«В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕРЕРОБНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОСІ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ МАЛО НЕ ДОПОТОПНЕ ОБЛАДНАННЯ. А ЧАСТКА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ НЕУХИЛЬНО ПАДАЄ, ХОЧА ЄДИНИЙ ШЛЯХ ПОРЯТУНКУ ЕКОНОМІКИ — САМЕ У ВПРОВАДЖЕННІ ВИСОКИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ДО ТОГО Ж НЕГАЙНЕ».

До речі, заробляти можна не тільки на виробництві товарів. За рахунок міжнародного туризму багато країн істотно поповнюють казну валютою, при цьому ще й забезпечуючи своїх громадян робочими місцями (за даними ООН, кількість таких робочих місць в світі становить близько 11% від загального числа). Однак і тут Україна спромоглась потрапити в число аутсайдерів: згідно з даними, оприлюдненими на Всесвітньому економічному форумі, наша країна в цьому році зайняла 88-е місце в світі по привабливості для туристів, а з інвестицій в туризм – аж 124-е. Але ж пам’яток, здатних зацікавити іноземних туристів, у нас нітрохи не менше, ніж в будь-якій іншій країні – але ось інфраструктура (готелі, дороги та ін.) здатні зацікавити хіба що любителів екстриму.

Компанія Apple багатша за Україну

Тепер подивимося, наскільки ми багаті на тлі інших країн і навіть (!) окремих компаній.

Багатство в світі розподілено дуже нерівномірно, і цей розрив все збільшується. Близько 8% жителів Землі мають в своєму розпорядженні 80% світового капіталу, а на частку двох третин населення планети, що животіють у злиднях, доводиться всього лише жалюгідних 3%.

Зрозуміло, що великий бізнес має і можливостей більше, тому за темпами його розвитку малому бізнесу його не наздогнати – звідси тенденція до монополізації з усіма відповідними наслідками у вигляді банкрутства дрібних компаній і супутнього цьому процесу зростання безробіття. Що ми в принципі і бачимо в Україні, як олігархи, монополізувавши ринки, утискають співгромадян.

Якщо ж говорити про особисті доходи, то середньостатистичний українець володіє майном, який оцінюється в 1 250 доларів США, тоді як сусіди-поляки багатші в 20 разів, а про те, щоб дотягнутися до рівня американців, кожен з яких в середньому нажив майна на 345 000 доларів, нам годі й мріяти.

Що стосується України в цілому, то деякі великі іноземні компанії значно багатші за нашу країну: наприклад, відома всім корпорація Apple зуміла за минулий рік заробити в вісім разів більше, ніж Україна – 216 млрд доларів.

А ми, до речі, буквально днями втратили ще одне джерело доходів. У листопаді російський «Газпром» закінчив будівництво газопроводу на території Росії в обхід України. А це означає, що після закінчення дії контракту, укладеного з українським «Нафтогазом», вже в 2019 році ми втратимо дохід, рівний 3 мільярдам доларів на рік.

Таланти потрібно берегти

Розвинуті країни відрізняються від України не лише вмінням складати правильні економічні прогнози, але й здатністю вживати конкретні заходи для запобігання негативних наслідків спрогнозованих процесів.

РОЗВИНУТІ КРАЇНИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ ВІД УКРАЇНИ НЕ ЛИШЕ ВМІННЯМ СКЛАДАТИ ПРАВИЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ПРОГНОЗИ, АЛЕ Й ЗДАТНІСТЮ ПРИЙМАТИ КОНКРЕТНІ ЗАХОДИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ НЕГАТИВНІВНИХ НАСЛІДКІВ СПРОГНОЗОВАНИХ ПРОЦЕСІВ.

Наприклад, Захід, розуміючи, що низькокваліфіковані працівники незабаром стануть непотрібними внаслідок повсюдного впровадження автоматики, робить ставку на стимулювання креативних видів діяльності – їм автоматизація загрожує в меншій мірі, оскільки машини все ж не скрізь можуть замінити живий людський розум.

В Україні ж майже половина працівників зайнята у виробництві, що має низький технологічний рівень. Зрозуміло, що в міру впровадження нових технологій ці кадри стануть непотрібними. Перекваліфікація зажадає від звільнених працівників підвищення рівня знань і придбання нових навичок – а це в силу різних причин вдасться далеко не всім, і в результаті розрив в рівні доходів населення значно зросте.

Те, що наша країна за конкурентоспроможністю талантів займає в світі 66-у сходинку з 109, зовсім не означає, що Україна збідніла талантами. Просто умови для їх розвитку потрібні особливі, якщо хочете – тепличні, але мріяти про це в злиденній країні не доводиться.

Крім підвищення рівня освіти і загального поліпшення умов життя, для запобігання відтоку талантів потрібно особливу увагу приділяти розвитку науки. І фінансувати в першу чергу саме науку, а не силові відомства, бо останні хоч і необхідні державі в стадії військового конфлікту, але з економічної прірви витягти її не в змозі.

Ще одна важлива умова: наука повинна стати повноправною галуззю економіки, і займатися нею повинні переважно державні установи. Справа в тому, що наукові пошуки, які виконуються великими приватними компаніями, все-таки в першу чергу націлені на збільшення доходів компаній, а інтереси останніх далеко не завжди збігаються з загальнодержавними.

Україну заселять мігранти?

Опитування, що регулярно проводяться,я стабільно вказують на те, що не менше третини українців мріють виїхати за кордон на постійне місце проживання – адже навіть некваліфікована праця там дає змогу жити цілком гідно. Що вже говорити про професіоналів, про талановитих людей: якщо такій людині доведеться вибирати між мізерною зарплатою тут (доповненої, м’яко кажучи, не надто комфортними умовами життя) і гідним рівнем винагороди його праці за кордоном, то яким би тричі патріотом ця людина не була, він поїде. Поїде зі сльозами на очах з образою на Батьківщину, яка не змогла (або не схотіла?) належним чином оцінити його талант.

ОПИТУВАННЯ, ЩО РЕГУЛЯРНО ПРОВОДЯТЬСЯ, ВКАЗУЮТЬ НА ТЕ, ЩО НЕ МЕНШЕ ТРЕТИНИ УКРАЇНЦІВ МРІЮТЬ ВИЇХАТИ ЗА КОРДОН НА ПОСТІЙНЕ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ — АДЖЕ НАВІТЬ НЕКВАЛІФІКОВАНА ПРАЦЯ ТАМ ДАЄ ЗМОГУ ЖИТИ ЦІЛКОМ ГІДНО

Чим більше людей виїде за кордон (просто на заробітки або назавжди), тим більше буде навантаження на тих, що залишаться, в плані наповнення бюджету. А це означає, що грошей на виплату пенсій, на медицину і освіту буде хронічно не вистачати.

Є ще один нюанс. Умови життя, які здаються поганими для нас, можуть виявитися цілком прийнятними для жителів ще бідніших країн – особливо тих, де населення страждає від посух і неврожаїв, викликаних змінами клімату. І тоді Україні варто приготуватися до напливу біженців – в основній своїй масі малокваліфікованих працівників, а то і просто неписьменних людей без будь-якої професії.

Сакраментальне: що робити?

Перспективи, як ми бачимо, зовсім не радують. Запитувати, хто винен, пізно, та й не має сенсу. А ось над тим, що робити, щоб не скотитися в обіцяну експертами прірву, потрібно добре подумати.

Так що ж здатне нас врятувати? Для початку: не треба намагатися повторити чиєсь «економічне диво», оскільки кожне з них сталося при винятковому і неповторному збігові внутрішніх та зовнішніх обставин. Ми ж повинні знайти свій власний шлях, але при цьому не ігнорувати світовий досвід, а співвідносити його з нашими реаліями.

Що стосується «високих технологій», то в кожній галузі є достатньо фахівців, які добре розуміють, які з них нам доступні на даний момент і як можна розвивати галузь далі. Роль держави тут зводиться, скоріше, до побудови загальної стратегії, а також організації відбору і всіляке заохочення таких фахівців.

А деякі «інструменти» шостого технологічного укладу цілком доступні нам прямо зараз без будь-якого спеціального обладнання. Йдеться про так звану економіку вражень (її ще називають hype – «хайп»). Суть її полягає в залученні уваги до чогось такого, чого раніше країна не помітила і не здійснила «тиражування» – так, щоб людям захотілося приїхати і побачити все це на власні очі. Робиться це в тому числі і за допомогою соцмереж, які у нас часто служать лише ареною політичних чвар і взаємних образ з найрізноманітніших приводів. А адже в нашому випадку «хайп» може стати своєрідною паличкою-виручалочкою, яка допоможе привернути до України увагу інвесторів. Адже всі знають, що інвестиції в нашу країну йдуть, м’яко кажучи, туго і з великим скрипом. Воно й не дивно: хто стане вкладати гроші в країну, про яку знають лише те, що там страшний рівень корупції, та до того ж війна йде.

А ось якщо використовувати кожну хоч трохи позитивну подію, щоб залучити до нашої країни (точніше – до певних її місцевостей) увагу світової спільноти, поступово ситуація зміниться: до нас почнуть приїжджати «за враженнями». Не даремно ж кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути: приїхавши сюди, іноземні бізнесмени напевно помітять не зайняті поки ще ніші, які як раз підходять для їхнього бізнесу. Однак в комплексі з цим має запрацювати антиофшорне, антикорупційне законодавство (ті ж Антикорупційні суди), тому що всі гроші, які прийшли в Україну, в ній же повинні і працювати. І ще потрібно пам’ятати про те, що «хайп» – інструмент ефективний, але тільки тоді, коли їм користуються оперативно і постійно.

Бізнесу – пільги, людям – турботу

Ще одне: досі вже душити малий і середній бізнес – цій категорії підприємців необхідно пільгове оподаткування. Пора зрозуміти, що чим більше вони будуть заробляти, тим більше буде у них можливостей для подальшого розвитку, а значить, в результаті і держава отримає більше. Податківець не повинен сприйматися як представник каральних органів – але ж багато наших підприємців тримають про запас енну суму саме на випадок візиту працівника фіскальної служби, тому що з досвіду знають: без штрафу навряд чи обійдеться. І розповіді про те, що за кордоном податковий інспектор приходить для того, щоб допомогти оптимізувати податки, сприймають як байку. Але в дійсності за кордоном є ще й не те: наприклад, в США існує сервіс, завдяки якому кожен представник малого бізнесу може встановити на ноутбук або планшет автоматизований комплект для ведення документації. І все: жодного клопоту з бухгалтерією і звітністю, можна займатися тільки справою.

У БІЛЬШОСТІ УКРАЇНЦІВ СКЛАЛОСЬ СТІЙКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО ВОНИ ПОТРІБНІ ДЕРЖАВІ ЛИШЕ ЯК ДІЙНА КОРОВА, ЯКА В СТАРОСТІ СТАЄ МАРНИМ ТЯГАРЕМ.

І останнє, воно ж – перше і головне: без людей країни немає, тому пора державі повертатися обличчям до людей. Для початку – перепрограмувати в свідомості багатотисячної чиновницької армії, яка працює з населенням, основну функцію з «ходять тут всілякі» на «чого бажаєте?». При наявності належної наполегливості і регулярному застосуванні адміністративно-фінансових важелів це можна зробити дуже швидко.

Адже у більшості українців склалося стійке враження, що вони потрібні державі лише як дійна корова, яка в старості стає марним тягарем. І те, що відбувається в медицині та інших сферах «реформування» тільки зміцнюють їх в цій думці. Тому необхідно робити все можливе для зміни ситуації і проявляти турботу про кожного громадянина України, причому у всіх сферах і всіма доступними на даний момент засобами.

Інакше – у нас немає шансів …

Автор: Ігор Мізрах, шеф-редактор журнала РЕЙТИНГ


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO