Рейтингове агентство «ElitExpert» продовжує глобальне дослідження, присвячене ефективності голів громад і керівників районних адміністрацій Одеського регіону.
Рейтингове агентство «ElitExpert» продовжує глобальне дослідження, присвячене ефективності голів громад і керівників районних адміністрацій Одеського регіону. В рамках цього проекту експерти агентства проаналізували ситуацію з тендерами у районах Одеської області за останні тижні. Пильна увага до цього питання викликана запитом українського суспільства та хвилею обурення, піднятою оприлюдненням мільйонних витрат громад у часи війни на стадіони, парки, дороги та незрозумілі ремонти. При чому це відбувається саме тоді, коли українці по гривні збирають на дрони та інше обладнання для ЗСУ.
Експерти відібрали найбільш дивні та невчасні тендери під час війни, за які дійсно соромно, а з іншого боку – ті, в яких громади не витрачають зайві гроші на благоустрій, а допомогають наближати перемогу.
На першому місці по незрозумілим витратам опинився Одеський район (голова РДА Юрій Крук).
Доброславська селищна рада Одеського району області будуватиме зону відпочинку «Дубай-парк» за 5,3 млн грн. Переможець тендеру ТОВ «ФЕМКА» зі статутним капіталом в 1000 грн. Також в селищній раді хочуть відремонтувати дитячий майданчик за 3 млн грн.
Маяківська сільська рада Одеського району реконструюватиме своє місце роботи – будівлю сільської ради за 4,7 млн грн. Переможець тендеру ТОВ «КРАУМ» зі статутним капіталом в 1 тисячу грн.
Дачненська сільська рада Одеського району закупила два шкільних автобуси за 7 млн грн. Між тим, раніше Одеська ОДА вже придбала 28 автобусів для громад області, і першу партію навіть передала в ОТГ. Окрім того, ОДА купувала автобуси по 2,945 млн грн, а не по 3,5 млн грн, як в Дачненській громаді. Однак і закупівля автобусів Одеською обладміністрацією за такою ціною експертам видається явно необґрунтованою.
Окрім того, Дачненська сільська рада буде ремонтувати дороги в громаді на загальну суму — 68 млн грн.Роботи розбиті на 18 тендерів, але ті що вже завершились – на 16,3 та 4,15 млн грн виграла одна компанія – ТОВ «БУДІВЕЛЬНА ФІРМА ПАРИТЕТБУДІНВЕСТ» зі статутним капіталом в 20 тисяч грн. У 2023 році ця ТОВ вже отримала тендерів на 2,27 млрд грн.
Нерубайська сільська рада Одеського району теж ремонтуватиме тротуари на загальну суму в 5,5 млн грн.
Серед інших «цікавих» тендерів Одеського району — будівництво підземного пішохідного переходу на автомобільній дорозі М-15 Одеса-Рені в районі села Маяки вартістю 51 млн. грн. (переможець ТОВ «Автомагістраль-Південь») та реставрація фасадів Одеського державного університету внутрішніх справ вартістю у 9,2 млн грн. Переможцем стало ТОВ «ПГС».
Зазначимо, що, згідно з інформацією у ЗМІ, Юрій Крук найближчим часом залишить посаду голови району – можливо, це не в останню чергу і пов’язане з необдуманими витратами під час війни.
Білгород-Дністровський район (голова РДА Василь Самокиш) посів другу сходинку.
Зокрема, Білгород-Дністровська міська рада ремонтуватиме огорожу скверу за 3,2 млн грн. Тендер розміщено з приміткою «Коригування», а це означає, що кошти на огорожу вже виділялись раніше з бюджету громади, але їх виявилось замало. Переможцем стало ТОВ «ФОРТЕЦЯ-ПІВДЕНЬ БУД».
Балтська міська рада Подільського району вирішила ремонтувати тротуар за 1,9 млн грн.
ГРОШІ НА ЗСУ
З іншого боку, в Одеській області є громади, що за бюджетні кошти не тільки ремонтують тротуари, але й допомагають ЗСУ.
Окнянська селищна рада Подільського району виділила на останній сесії 10 мільйонів 250 тис. грн на допомогу ЗСУ. За кошти, виділені на попередній сесії, вже придбані квадрокоптери Mavic 3Т та передані військовим.
Лише за два останні тижні маємо: ноутбуки та планшети на 851 тис грн, генератори – 723 тис грн, квадрокоптери DJI Mavic 3 на 3,36 млн грн, монокуляр нічного бачення – 600 тис грн, зарядні станції, підсилювачі сигналу та акумулятори до коптерів. Загалом закупівель для ЗСУ — на 7,6 млн грн.
Ананьївська міська рада Подільського району. На позачерговій сесії депутати виділили 1,8 млн грн на закупівлю антидронових рушниць «KVS ANTIDRON G-6+», розроблених в Україні, тендер вже оприлюднено.
Голова громади Юрій Тищенко у фейсбуціповідомив, що з початку повномасштабного вторгнення громада вже перерахувала на ЗСУ більше 8 млн грн, до кінця поточного року буде виділено з бюджету ще 12 млн грн.
Зазначимо, що ElitExpert проаналізував лише найдивніші закупівлі, але подібні міні-рейтинги нераціональних витрат з боку ОТГ агентство публікуватиме щомісяця. Це дозволить нам, крім інших показників, оцінити ефективність роботи голов громад та керівників районів, бо саме на них лежить відповідальність за те, що відбувається на місцях. Підсумки масштабного дослідження ефективності керівників із Одеської області буде підбито пізніше.
Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для ElitExpert
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
БПЛА «Бобер» похож на самолет с небольшой передней частью основного крыла, который медленно летит, но имеет большую дальность полета.
По предварительной информации дальность полета БПЛА составляет 1000 километров. Он стоит около 4 миллионов гривен.
Дрон построен по аэродинамической схеме “утка”, что обеспечивает эффективность изменения высоты для прохождения зон ПВО или смены цели без потерь подъемной силы.
Специалисты отмечают, что беспилотники «Бобер» лучше использовать в большом количестве, чтобы им проще было преодолевать ПВО и средства радиоэлектронной борьбы противника.
Предварительные технические характеристики (данные не проверены): размах крыла примерно 2,5 метра, длина около 2 – 2,5 м, скорость порядка 150 – 200 км/ч. Можно предположить что его вес около 150 кг, боевая часть может быть 20 кг.
Наличие шасси у БПЛА говорит о том, что беспилотник можно запускать как с подготовленной взлетной полосы так и с автомобильной трассы.
джерело – https://building-tech.org/Вооружение/ukraynskyy-bespylotnyk-kamykadze-«bober»—dalnost-porazhenyya-tsely-bolee-1000-km?fbclid=IwAR2hZCyAHcXvLq6c-K-VLXdmyyakF2NW3vqiBVNs7Kerv2RgvkdGJ91kseg
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
«Приватизацію Усть-Дунайського порту можуть скасувати через помилки ФДМУ під час підготовки його до продажу», «Перший продаж порту в незалежній Україні під загрозою зриву» — подібна інформація за останні тижні з’явилася у багатьох українських ЗМІ.
Вінницька компанія «Еліксир Україна», яка ще на початку 2023 року придбала на аукціоні ДП «МТП «Усть-Дунайськ», розташованого на крайньому півдні Одеської області, досі не прийняла об’єкта в експлуатацію. Загрозу зриву масштабного інвестиційного проекту зацікавлені сторони трактують по-різному – від непрофесійних дій Фонду державного майна України до внутрішнього конфлікту між портовими операторами, що працюють у порту.
Враховуючи важливість роботи дунайських портів України в експорті зерна (особливо після одностороннього розриву Росією «зернової угоди») та їх вплив на економічну та соціальну ситуацію в Одеській області, редакція ElitExpert досконало вивчила всю наявну документацію щодо цієї проблеми. Метою розслідування стало прагнення встановити справжню причину конфлікту, що продовжується, і забігаючи вперед, скажімо — його результати розкрили численні факти некомпетентності, недбалості, і, можливо, свідомого наміру у всій владній вертикалі та різних відомствах. Але – про все по порядку.
ЛЕГКИМ РУХОМ РУКИ ЦИФРА «I» ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ…
Для початку ми озброїлися двома об’ємними документами – технічними паспортами на комплекс будівель та споруд портопункту «Кілія» Усть-Дунайського морського торговельного порту. Один із них датований 30 серпня 2013 року та був виданий Кілійським районним бюро технічної інвентаризації, інший – 30 вересня 2021 року, виданий ТОВ «Нове БТІ» (Одеса). Техпаспорти практично ідентичні, за малим винятком, але саме цей виняток і став одним із головних каменів спотикання на шляху всього подальшого процесу.
У плані об’єкта в техпаспорті БТІ від 2013 року, під цифрою I зазначена зона «Мощення (Дворові споруди)». Звіривши план з місцевістю, ми встановили, що йдеться про дорогу, що належить ДП «АМПУ» і яку, згідно із Законом України «Про морські порти», приватизувати не можна.
А під цифрою ІІІ того ж техпаспорта вказана зона ще одного мощення (дворових споруд), розташованого в іншій частині портового пункту.
Однак у техпаспорті від 2021 року на ідентичному плані об’єкта ці цифри змінюються. Та дорога, що у першому плані позначалася цифрою I, тепер позначається цифрою III, а дворові споруди з цифри III перетворюються на зону мощення I. Цей, начебто, малозначимий факт, зіграє дуже значної ролі надалі.
У всіх документах різних років, на які ми спиратимемося згодом, сказано, що зона мощення/дворові споруди I — вона ж дорога, що належить АМПУ — не перебуває на балансі ФДМУ, а отже, не може бути продана. Ця інформація кочує з одного паперу в інший, поки в техпаспорті 2021 під номером I раптово не виявляється зовсім інший об’єкт! Тепер настільки важливим для держави, що не може бути відданим у приватні руки, стає вже не дорога, а якийсь майданчик із господарськими спорудами. Звичайно, це виглядає явно дивно і нелогічно, але ми розуміємо, що якщо спиратися на техплан 2013 року, то питань не виникне. У ньому під номером I зафіксовано стратегічну дорогу, що належить АМПУ, і яку за законодавством України справді продати неможливо.
Копнем глибше. У Реєстрі прав власності на нерухоме майно повідомляється, що станом на 15 квітня 2019 року право власності на зону мощення (Дворові споруди) І та низку інших об’єктів належить державі в особі ДП «АМПУ». А тепер найголовніше: оскільки йдеться про квітень 2019 року, Реєстр спирається на техпаспорт порту від 2013 року, адже нового техпаспорта — від 2021 року, ще не існує ! А в ньому, як ми пам’ятаємо, під зоною мощення I зафіксовано саме дорогу. Але сьогодні відчуженню не підлягає чомусь зовсім не вона, а набагато менш цінний майданчик із дворовими спорудами на задвірках.
Чи не так, дуже дивно? Ми нічого не стверджуємо, алелогічно припустити, що ці цифри у техплані 2021 року були поміняні саме для того, щоб вивести дорогу з переліку об’єктів, які не підлягають приватизації . Тим більше, що, судячи з плану, той, хто володіє цією дорогою, по суті отримує ексклюзивний вихід до причалу та можливість не пускати туди нікого, зокрема інших портових операторів, співробітників АМПУ, прикордонників тощо, що тягне за собою повну втрату державного контролю над портом і відсутність у АМПУ виходу до належного їм причалу.
Зрозуміло, що зміни на таких об’єктах випадково вноситися не можуть. Тому припускаємо, що зміна зон могла відбутися у період з 2013 по 2021 роки будь-яким внутрішнім документом між ДП «МТП «Усть-Дунайськ» та ДП «АМПУ». Проте, у такому разі, всі внесені зміни мали бути зареєстровані нотаріально та внесені до державного Реєстру нерухомості, чого не було зроблено – нова інформація там не зафіксована. Чи йдеться про банальну недбалість чи підробку документів, нам не відомо. Щоб розібратися, з якої причини та ким було змінено зонування об’єктів на території портопункту, нами підготовлено офіційні запити до Держреєстру, БТІ, Міністерства інфраструктури та юстиції, а також до ДП «АМПУ».
93 НЕ РІВНО 100
Тепер переходимо до договору купівлі-продажу майнового комплексу порту «Усть-Дунайськ» від 14 квітня 2023 року, укладеного за результатами аукціону між ФДМУ та покупцем – ТОВ «Еліксир-Україна» та знаходимо там ще кілька невідповідностей.
Почнемо з того, що у пункті 1.3.2 Договору про купівлю-продаж сказано, що до складу Єдиного майнового комплексу ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», який ФДМУ зобов’язується передати покупцю, входить 94/100 часток Комплексу будівель та споруд загальною площею 5179,4 кв.м. Тобто відразу вказується, що покупцю передається не весь порт, як неодноразово заявлялося чиновниками ФДМУ в ЗМІ (така інформація опублікована навіть на офіційному сайті Фонду Держмайна), а лише 94/100 його частки.
При цьому вже на наступній сторінці договору наголошується, що відчуженню не підлягає ще 1/100 майнового комплексу, що складається з причалу, деяких споруд, і того самого «Мощення (дворових споруд) I», що залишається у власності держави. Таким чином, насправді ФДМУ продав навіть не 94/100 частки майнового комплексу, а лише 93/100!
Такі, здавалося б, дрібниці дуже важливі, оскільки чітко показують, скільки різночитань спостерігається навіть при побіжному погляді на документи, що встановлюють право власності.
ПРОДАЄМО ТЕ, НЕ ЗНАЄМО, ЩО
Також у портопункті «Кілія» є ділянка з розташованою на ній Прохідною та воротами для в’їзду-виїзду. Донедавна ця ділянка була власністю АМПУ, яка також не підлягала продажу, проте кілька років тому внутрішнім документом вона перейшла з власності АМПУ у власність ДП «МТП «Усть-Дунайськ», після чого також була включена до приватизації. Право власності було остаточно закріплено за портом Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/3270/15 від 27.12.2018 року (при цьому зазначені зміни також нотаріально не засвідчені та не зареєстровані у Державному реєстрі нерухомості).
Тепер звертаємося до документа під назвою «Інформаційне повідомлення регіонального відділення Фонду держмайна України по Одеській та Миколаївській областях про проведення продажу на аукціоні об’єкта малої приватизації – єдиний майновий комплекс державного підприємства «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ». (https://spfu.gov.ua/userfiles/files/port21_2.pdf ). У ньому перераховано всю офіційну інформацію про об’єкт приватизації. У розділі «Відомості про об’єкт (нерухоме майно)» у власності ФДМУ вказується як Прохідна, так і зона Мощення (дворові споруди) І-ІІІ .
Однак наприкінці документа, у Примітці 1, читаємо наступне – «У державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно міститься запис № 31174112 про інше майнове право, а саме право господарського відання ДП АМПУ щодо об’єктів «Прохідна», «Дворові споруди I» та інших. Там же зазначається, що Прохідну було передано на баланс ДП «МТП «Усть-Дунайськ» актом приймання-передачі від 28.08.2021 року, відомостей про який у державному реєстрі нерухомості також немає. З огляду на те, що передача стосується об’єкта нерухомості, то закон передбачає певний порядок, а саме: складений акт приймання-передачі підлягає обов’язковому нотаріальному засвідченню, після чого обов’язковій державній реєстрації у реєстрі нерухомості. Це також не було зроблено.
Тут спостерігається явний сюрреалізм. Виходить, що в офіційному документі про виставлене на продаж майно, особливо обговорюється, що на деякі з цих майнових об’єктів існує інше право власності. І відповідно, якщо виключити чиюсь особисту зацікавленість, абсолютно незрозуміло, чому при підготовці до приватизації подібні спірні об’єкти не були виключені з переліку майна, щоб надалі уникнути судових позовів, які цілком прогнозуються.
ІНТЕРЕСИ ТРЕТІХ ОСІБ
У той же час, через юридичну безвідповідальність страждають і приватні компанії, які стали мимовільними учасниками цієї господарської суперечки і змушені зараз доводити своє право власності на об’єкти в портопункті.
В даний час на території «портового пункту Кілія» Усть-Дунайського порту ведуть свою господарську діяльність три портові оператори — ДП «МТП «Усть-Дунайськ», ТОВ «Краншип» групи компаній «Трансшип» та ТОВ «Зерновий термінал Кілія» (ТОВ «ЗТК »). Однак під час продажу не було враховано їхні інтереси — виходить, їх просто переїхала владна машина.
Тим часом, цілісний майновий комплекс порту знаходиться у спільній частковій власності між ФДМУ та ТОВ «Морський порт Дунай Кілія» (ТОВ «МПДК»), афілійованим з портовим оператором ТОВ «ЗТК», у таких частках:
94/100 частки комплексу будівель та споруд державної власності перебувають на балансі ДП «МТП «Усть-Дунайськ», а 6/100 частки комплексу будівель та споруд перебувають у власності ТОВ «МПДК» та в оренді ТОВ «ЗТК». Цю частку придбано на торгах у 2007 році, після чого двічі затверджено рішеннями суду, перепродано та не було оскаржено — більше того, особи, які її контролюють, не змінювалися з 2007 року до теперішнього часу.
Крім цього, з 2003 року ТОВ «ЗТК» має на території «портового пункту Кілія» у приватній власності двірські споруди, а саме: ангар «Ч», вагову «С», зернопереробний комплекс «Ц», що також неодноразово підтверджувалось у суді рішеннями Господарського суду Одеської області №№ 916/2514/21, 916/2925/21 та 916/1828/22, які набрали чинності, відповідно до постанов апеляційних судових інстанцій.
Абсурд ситуації з майном ТОВ «ЗТК» полягає в тому, що ФДМУ не претендує та не продає об’єкти ТОВ «ЗТК» з аукціону, що також підтверджується договором купівлі-продажу з ТОВ «Еліксир Україна», проте ці об’єкти, згідно з Реєстром, входять до частку 94/100 комплексу будівель порту! Тобто, з незрозумілих причин майно ТОВ «ЗТК» спочатку увійшло в долю 94/100, а потім, під час підготовки порту до приватизації, не було виключено з Реєстру .
Таким чином, публічно задекларувавши, що з аукціону продається весь майновий комплекс порту, та влаштувавши показовий інформаційний шум у ЗМІ , по суті – дезінформаційний, у ФДМУ насправді були чудово обізнані про складну ситуацію навколо порту. При цьому безлад у Реєстрі нерухомості залишається і до цього дня, через півроку після аукціону.
За даними ТОВ «ЗТК» та виходячи з відповідних документів, перед приватизацією порту ФДМУ не провів розподілу майна в натурі та не відокремив державну частку порту, не виключив з Реєстру об’єкти, які становили частку 94/100 та не підлягали приватизації (у тому числі стратегічні об’єкти портової інфраструктури). У зв’язку з цим наразі у Господарських судах Одеської області та міста Києва розглядаються судові справи №№910/4588/23; 916/102/23; 916/186/23; 910/6314/23 про відміну аукціону, договору та наказів ФДМУ, виключення зайвих об’єктів з Реєстру, а також про розподіл власності співвласників.
Через те, що майно було «продано» Фондом нерозділеним та невиділеним, змішаним із чужим майном, у тому числі стратегічним державним майном АМПУ, приватизація якого заборонена законом – навіть держреєстратор не має права реєструвати його на нового власника. Однак, коли угода зупинилася, мабуть, щоб уникнути відповідальності за неможливість доведення процедури приватизації до кінця, в пресі було запущено інформаційну кампанію, мовляв, продаж зривається не через промахи в процесі підготовки документації, а через перешкоди цьому з боку третіх осіб, у тому числі через складні взаємини між портовими операторами «Краншип» і «ЗТК», що працюють у порту. Однак навряд чи подібне трактування ситуації — на користь цих двох приватних операторів.
За нашою інформацією, документи на приватизацію морського торговельного порту «Усть-Дунайськ» готував директор департаменту корпоративного управління Фонду державного майна України Юрій Чердинцев. ДП «МТП «Усть-Дунайськ» на той час очолював Юрій Мартинюк. І цікавий факт — відразу після того, як майновий комплекс порту був виставлений на продаж, а торги відбулися, обидві людини, які були безпосередньо залучені до цього процесу, були оперативно прибрані зі своїх посад — і Чердинців, і Мартинюк. Випадковість це чи ні, ще потрібно розбиратися.
«ПОМИЛКИ» ЦІНОЮ В МІЛЬЙОНИ
У рамках розслідування ми натрапили на той сумний факт, що буквально вся вертикаль влади — починаючи від чиновників ФДМУ, що готували документи до приватизації, і закінчуючи Міністерствами інфраструктури та юстиції, явно заплющували очі на неякісно підготовлені документи і повну невідповідність одних даних іншим, прагнучи якомога швидше продати порт. Ми ж розібрали лише один-єдиний об’єкт – із тисячі, за які вони відповідають. Якщо, розбираючи одну конкретну ситуацію, ми побачили безліч невідповідностей та огріхів, відсутність належного юридичного супроводу, документацію, яка не приведена у відповідність між собою, ігнорування права власності третіх осіб, то неважко уявити, як справи у сотнях інших подібних випадків.
Інше питання — якщо мова йде не про банальне головотяпство, а про злий намір і вигоду: може бути, комусь у владній вертикалі просто вигідно мати такий безлад у документах, у юридичному супроводі і т.д.? Адже кожна така «помилка» на папері ризикує перетворитися на мільйони та мільйони гривень у реальному житті.
Що ж до даної приватизації, то вихід із ситуації тільки один: необхідно провести відповідні перевірки, погодити документацію між собою, включити до Реєстру всі останні дані, і головне — уникнути спокуси перекласти цей процес на покупця порту або приватних операторів, які там працюють. Адже, зважаючи на все, корінь проблеми знаходиться набагато вище…
Джерело – Олена Овчиннікова, Олександр Шорохов для Elitexpert.ua
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Квартирою військкома забезпечив місцевий забудовник та волонтер, який у результаті відмовився давати будь-які коментарі
Стало відомо, що голова Вінницького об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки ЗСУ Роман Потерлевич міг таємно заволодіти квартирою, яка спочатку була призначена для військового. У розслідуванні проекту Компромат.leaks наголошується, що квартирою військкома забезпечив місцевий забудовник та волонтер Володимир Хоменко. Він на початку поточного року планував виділити сім’ям військових та добровольців вісім квартир, а одну з них у результаті отримав військком, за інформацією. Інші сім осіб, яким біцяли квартири, їх вже отримали. Журналісти писали про це, прізвища також розкрили. Лише останній восьмий боєць відмовився давати інформацію про себе, бо нібито воює. Це викликає сумніви. Розслідувачі стверджують, що останню квартиру на 65 кв. нібито отримав голова Вінницького ТЦК, а нерухомість записали на його 70-річного батька Потерлевича Миколу Івановича. Ймовірно, щоб приховати цей факт. Водночас, забудовник не дає жодних коментарів з цього приводу, а також радить поставити питання про квартиру голові Вінницької ОВА Сергію Борзову. Варто зазначити, що Державне бюро розслідувань теж зацікавилося сумнівною ситуацією з “подарунком”.
джерело – https://uanews.co.ua/news/vinnitskii-voienkom-otrimav-kvartiru-iaku-mali-nadati-biitsiu-zsu_14274/?fbclid=IwAR2861DU-tjkDMdT0ZrUDDva-GPPLWqiMyoILgnDP1YD2ONEX76sX9m9Vh8
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Невірне (радше, неповне) розуміння природи нашої великої війни з московією досі дає свої результати, породжуючи сумніви, претензії та певний сумбур в оцінках глобального значення того, що відбувається.
Насправді все просто. На рівні земної цивілізації наша битва за незалежність, свободу та власну гідність є навчальним полігоном Західного світу у боротьбі з тираніями, які у 21 столітті нікуди не поділися і продовжують втілювати у життя тривожні фантазії англійського фантаста Орвелла.
Протягом останнього часу світ все більш впевнено розділявся на вільні країни та диктатури, які традиційно виправдовують безправ’я та бідність власного населення великою історичною місією та відданістю фантомним ідеалам.
Ідеалізувати демократію західного типу, звісно, не слід, про неї однозначно висловився ще великий прем’єр Британії Черчилль. Соціально-політичні моделі вільних країн дуже різні і часом далекі від ідеалу, політики раз у раз хитрують і йдуть на злочини, а майнова нерівність часто сягає неприпустимого рівня.
Але, за всіх своїх недоліків і перекосів, країни демократії не просто випереджають диктатури за рівнем життя та торжеством справедливості. Народовладдя та тоталітаризм перебувають на протилежних полюсах життєвих переконань, і те, що у вільному світі викорінюється, як пережиток минулого, у диктаторських країнах проголошується нормою життя та основою державності.
Хоч би як це звучало, конфлікт протилежностей на планеті Земля не міг не вилитися в криваве протистояння. Імперські диктатури через свою природу не витримують змагання з вільним світом, тому розповзаються планетою, як ракова пухлина, нав’язуючи цивілізованим націям свій табірний режим.
Це не метафора, після Другої Світової війни СРСР прирік на російську неволю поляків і чехів, народи Балтії та румунів, болгар та східних німців, які заплатили за прихід російського ваньки на їхню землю рабством та приниженням кількох поколінь.
Головна помилка західних країн у 21-му столітті полягала в тому, що вони сподівалися відсидітися у своєму затишному світі тюльпанів та фольксвагенів, задобрюючи російську бензоколонку досягненнями сучасної цивілізації, а не готувались до битви з нею на полі бою.
Це не спрацювало і не могло спрацювати. У природі будь-якої тиранії захоплювати чуже і знищувати неугодне, грабувати і поневолювати, і гасло «можем повторіть» це не черговий інструмент кремлівської пропаганди, а глибинна суть ведмежого російського мислення.
Наша велика війна стала не просто національним горем та випробуванням, а й життєво необхідним цивілізованому світові військовим тренажером. Саме на українських фронтах Захід навчається вести велику битву за майбутнє світу, за людські закони та цивілізовані правила життя. Саме наша війна дозволяє йому занести до військових посібників всі сильні та слабкі сторони ворога.
Завдяки нам, всі бачать, що могутність російської армії міфологізована, її військове виробництво є кволим і залежним, зв’язок ненадійним, логістика тупою та плутаною, а тактика ведення боїв безнадійно застарілою. Крім того, Росії заважають воювати генеральські інтриги, власні імперські міфи, тотальне розкрадання бюджетних коштів та закореніла російська розхлябаність.
Ці недоліки кремля компенсує тим, що закидає фронт десятками тисяч непідготовлених до війни призовників, випускає з в’язниць карних злочинців, на повну силу застосовує страшну практику загороджувальних загонів, лютує на тимчасово захоплених територіях і б’є ракетами по об’єктах цивільної української інфраструктури та житлових багатоповерхівках.
До того ж, з’ясувалося, що росіяни взагалі не відправляли на переплавку старе озброєння. На український фронт вже прибули сотні танків Т-54 1947 року випуску, а російські ідеологи кричать про те, що можуть сформувати дивізію зі знятих з меморіальних постаментів “тридцятьчетвірок”.
За цим поверхневим перерахуванням постає реальна картина того, “як росіяни воюють», і всі ці та інші відомості ретельно вивчаються нашими союзниками, стають рядками у військових рапортах і вписуються стратегами НАТО до військових підручників та службових циркулярів.
Можна обурюватися з приводу того, що західні тактичні довідники пишуться кров’ю українських героїв. Але будьмо справедливими – Україна надто довго намагалася сидіти на двох політико-економічних стільцях, водночас прагнучі до сучасної Європи і не розлучаючись із туземними традиціями покійної УРСР. Ми за 30 років і два Майдани не перебудували злочинну державну машину та олігархічну економіку і, як наслідок, вчасно не вступили до Північноатлантичного Альянсу, як це зробили всі нормальні країни Східної Європи.
Тепер за помилки та упущення періоду Незалежності ми платимо випробуваннями та кров’ю, і маємо бути щиро вдячні Заходу, який, звісно, використовує нас як військову лабораторію, але при цьому надає нам масштабну допомогу, без якої нам було б у сто разів важче протистояти російській навалі.
Крім того, оскільки ми зробили європейський вибір, ми теж зацікавлені у виробленні чіткої загальної доктрини протистояння тираніям. Все більш активно беручи участь у війні на нашому боці, цивілізований світ вивчає російські військові та політичні хитрощі, навчається застосовувати найбільш ефективні економічні санкції та протидіяти ідеологічним диверсіям кремлівських агітаторів.
В принципі, йдеться вже не лише про Росію. Відчуваючи неминучість конфлікту, диктатури різного штибу теж виявили несподівану єдність. Росія, КНР, Корея Кім Чен Іна, Іран і людожерські режими Африки дуже різні у своїх дикунствах і злочинах, але їх поєднує спільна диктаторська сутність, протистояти якій сучасний західний світ вчиться, спостерігаючи та аналізуючи всі сторони та аспекти нашої війни.
Тож використання поля бою з російськими орками в якості військового тренажеру це не цинічне знущання з української мужності, а рятівний процес, необхідний сьогодні і незамінний у майбутньому.
Світ не кинув Україну віч-на-віч із російським звіром та його союзниками. А бути світовою лабораторією боротьби зі злом це висока честь і незамінний історичний досвід.
Крім того, тісна взаємодія з урядами та арміями найбільш передових країн світу виключає післявоєнне скочування нашої країни в її просякнуте корупцією та брехнею довоєнне буття.
Країна, на землі якої спільними зусиллями пишеться підручник майбутнього Землі, приречена на щастя та добробут.
Другий рік війни Одеса зустрічає вже у повноцінному статусі тилового, фактично мирного міста. Російський військовий корабель вже давно дійшов до кінцевого пункту призначення — його гармати на узбережжі не страшні. Ворожу авіацію надійно блокує на далеких підступах ППО, ракети пролітають нечасто. А це означає, що? Правильно — потрібно починати готуватись до курортного сезону.
Орендарі пляжів оновлюють паркани та настили вздовж моря. Власники кафе та ресторанів думають над розширенням літніх майданчиків шляхом тротуарів.
Забудовники теж виходять зі сплячки, що затяглася. Принаймні один одіозний київський девелопер точно активізувався в рекреаційній зоні. Судячи з інформації, що надходить, на території Одеської кіностудії ім. Довженка (вона знаходиться на приморських схилах Французького бульвару – місце з одним із найвищих цінників за сотку землі), найближчим часом розпочнуться масштабні роботи щодо будівництва нового житлового комплексу.
Будуватиме компанія колишнього чиновника КМДА періоду президентства Віктора Януковича Андрія Вавриша.
Два проєкти в зеленій зоні Одеси, на тих же елітних землях Французького бульвару, Saga Development вже веде.
Не дивно, що третій теж запуститься, попри те, що під котлован будівництва буде знесено унікальний комплекс Одеської кіностудії та вирубано кілька сотень дерев, яких у місті й так не надто багато.
Висотка у заповідній зоні на Печерську у Києві? Легко! Знести в Одесі кіностудію під житловий комплекс? Не проблема.
Головне — правильно вибирати партнерів із бізнесу. А у Вавриша з цим, якраз, усе гаразд, наприклад, одеський кейс йому допомагає реалізувати ні хто інший, як міністр культури Олександр Ткаченко.
«Директор кіностудії Ольга Неверко та Олександр Ткаченко сфальсифікували протокол загальних зборів трудового колективу та вступили у злочинну змову з тодішнім заступником міністра культури Ганною Чміль та заступником міністра Фонду держмайна Сергієм Лазаренком і вирішили створити закрите акціонерне товариство. Але є закон про акціонування держпідприємств, у якому йдеться про те, що не допускається жодна форма акціонування держпідприємств, крім відкритої. Але вони обдурили трудовий колектив і державу і захопили рейдерським способом надбання всієї країни», — розповідають ошукані співробітники кіностудії.
Після, вже під час перебування міністром культури, Олександр Ткаченко обіцяв продати належний йому фактично вкрадений пакет акцій.
З початком війни тема скандалу відійшла на другий план. Але, мабуть, друзі вважали, що цінним активам вистачить простоювати. Колишні працівники кіностудії впевнені, що незабаром на територію може зайти будівельна техніка.
Звичайно, участь міністра культури у знищенні об’єкта, де цю культуру можна було б успішно розвивати, виглядає особливо цинічно. Але Ткаченко до подібних «незграбних» ситуацій з нерухомістю в заборонених локаціях не звикати.
Як з’ясували журналісти-розслідувачі, він із сім’єю роками жив в особняку на незаконно забудованому Трухановому острові у Києві. І нічого. Головне – у декларацію нічого зайвого не вписувати
А з урахуванням того, що в умовах війни декларації топчиновників зовсім не публікуються, то простір для «творчості» просто необмежений.
Статус потрібно підтримувати. Ось Олександр Владиславович намагається – друзям помагає. Мабуть, без його прямої участі домовитися з мером Одеси Геннадієм Трухановим у забудовника навряд чи вийшло б.
Видання “Укрпрес-Інфо” оприлюднило факти про можливе розкрадання гуманітарної допомоги з Бельгії.
Як стверджують журналісти, до крадіжки гуманітарки, автомобілів для ТРО та півмільйона гривень начебто причетні посадовці Золотоніської РВА (голова – Ірина Тернова).
Як повідомляє офіційний YouTube-канал видання “Укрпрес-Інфо”, на початку березня 2022 року бельгійський бізнесмен Тома ван Гої, що багато років веде аграрний бізнес на Черкащині, організував разом з іншими благодійниками гуманітарну допомогу, яку передали Золотоніській РВА.
Але до вересня ця гуманітарка так і не була повністю роздана. Згодом її почали перевозити на територію одного з місцевих підприємств.
Наразі порушено кримінальне провадження, а гаражі підприємства опломбовані.
Також, за даними представників ЗМІ, загадково зникли й 500 тисяч зібраних підприємцями благодійних коштів, які зняв з рахунку один з чиновників Золотоніської РВА, підлеглий Ірини Тернової.
У цій справі журналісти-розслідувачі нарахували уже три епізоди, в яких фігурують посадовці Золотоніської РВА, зокрема її очільниця Ірина Тернова.
Представники ЗМІ висловили сподівання, що своїм розслідуванням вони зроблять посильний внесок у справу спротиву країни на антикорупційному фронті.
Думав, що я так надсадно ригаю від контузії, але ні, просто після чергового бойового виходу подивився новини, виявляється у нас все добре і ми майже перемагаємо. У мене на немитих руках кілька діб підряд сиділа кров поранених і двохсотих – вирвані щелепи, пробиті животи, рвані боки, посічені ноги і руки, не говорячи про кульові…
Відморожені пальці ніг, руки, що вже не могли заряджати магазин, пучки не чули патрон. Три доби без сну, на землі, без води – ми гризли лід з обрізаних пляшок. Адреналін дуже сушить. По нам працювало практично все крім фосфору. Б’ють точно, професійно і кваліфіковано, б’ють так, що ти не можеш навіть підповзти до триста і вони просто стікають кров’ю і швидко завмирають.
П*дори переорюють артилерією посадки, поля, роблять це методично, планово і зі знанням. Коли скинули з дронів, я бачив, наче в повільному кіно, що в окопі, за 2 метри від мене, вони займаються і вибухають. І я живий, а два молодих парня 21 і 23 хриплять під моїми ногами в по-східному чорній ночі. І ти вже нічого не можеш зробити. Нічого. А перед виїздом ти говорив з ним про щось там, в них була хороша пацаняча бравада, сильний стрижень, я не чув, щоб вони колись на щось нарікали і завжди лізли в саму серцевину… Їм би тільки жити починати… І після відбитої атаки власноруч витягував їх з окопу, поклав і вони лежали з відкинутими головами біля незібраних соняхів, що завмерли з насінням всередині своїх лиць як метафора вбитої потенційності. І голос керівника операції звучав чисто, рівно, без стрибків хвилювання:” Парні, позицію нужно удержать”. Ти чув його і ставало на серці рівно – хтось там думає про тебе, ти не самотній в цій промерзлій навіки ямі, підтримує артою, коли вже невмоготу. Ти його ніколи не бачив, але після двіжу хотів підійти і познайомитись, і тільки… його рація замовкла – 200. Коли зрізали з нього шолом – втиснута вглиб яма в голові.
Ті, хто говорять про покращення, просто не розуміють що кажуть. Зараз, коли я пишу це під крапельницею, дивлюсь в облуплену стелю імпровізійного госпіталя, саме зараз і зараз і тепер когось тягнуть живого чи вже ні, прихиляються від прильоту, чи до мозоля тиснуть на гашетку кулемета. Зараз! Мені іноді просто хочеться лягти, покласти десь голову і почекати, коли вагнера зайдуть сюди, подивитись як пітушитимуть в темних кутках цих дуболомних оптимістів. Зараз як ніколи слід бути уважним до війська, до його запитів, бо в багатьох втома наклалась на втому і так багато разів, вона вже стала твоєю сестрою, треба сконцентруватися ВИКЛЮЧНО на перемозі, не розслаблятися і пхнути до крайнього. Зараз тут м’ясорубка, і це не метафора, наче 10 раунд боксу, де перемогу забере витривалий, але вся команда має працювати на це. Цим парням не потрібно розповідати про патріотизм і дух нації, бо вони і є втіленням цього, ще й можуть позичити, в кого малувато, їм не треба відчіпного “тримайтеся”, чи “молимось за вас”. Треба антидронові пушки, мавіки, машини, всі інструменти, якими можна двохсотити. Цей допис (sic!) не є проханням про допомогу, хочу щоб ви розуміли, що нема перекосу в перемогу, є дике, осатаніле і люте рубалово, де вже ніхто ні на що не зважає, а годує війну жирною смертю. Vae victis – горе переможеним.
Пам’ятайте це!!!
Джерело: Bohdan Pastukh
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
“Вчора загинула Аїда. Велика особистість, Боєць підрозділу Хартія, наша Сестра Влада Черних.
Я особисто забирав Владу з дому, коли в травні цього року мені сказали що є дівчинка яка хоче до нас в підрозділ але мешкає за містом майже в зоні бойових дій і не може добратися до Харкова . Я був поруч і заїхав за нею. Її тоді з гордістю проводжала вся родина.
Влада прийшла до нас як медик але в нас всі проходять обов’язкову піхотну підготовку. Головний сержант одразу помітив що вона дуже влучно і впевнено працює зі стрілецькою зброєю.
Так вона стала першою жінкою в «польовій частині» Хартії і якось я підійшов до неї на стрільбищі і з жартом запитав чи не ображають її хлопці в підрозділі. «Хай тільки спробують!» відповіла вона.Потім пам’ятаю як вона на моїх очах з першого пострілу в перший раз влучила в ціль з гранатомета. І всі зрозуміли що це серйозний боєць.
Влада була дуже жадібна до нових знань. Вона постійно навчалася військовій справі. Вона прийшла до нас як медик, але працювала і в розвідці і потім стала пілотом дронів різного призначення-розвідників, бомбардувальників, камікадзе. Вона була сфокусована на знищенні окупантів і звільнені від них української землі. Не один раз виконувала дуже складні бойові завдання. Завжди сконцентрована, впевнена в собі і в правоті справи, з гарним почуттям гумору, освічена …, дуже ефективна і в той же час скромна. Тільки декілька тижнів тому вона врятувала життя важко пораненому побратиму, надавши йому першу допомогу на полі боя, коли їх екіпаж бпла попав вогонь ворожого гелікоптера. Дуже важка втрата для Хартії. Без будь яких перебільшень.
Неможливо уявити горе батьків. Валентин Черних Я розумію що все це зараз не поверне Владу, але… Щирі співчуття та велика шана батькам Влади, які подарували України і Світу таку гідну Дочку! Герої не вмирають і Влада назавжди залишиться нашою Сестрою ! Ми обов’язково за неї помстимось!”
Якщо ви — любитель гарячого чаю й насолоджуєтеся ним регулярно, саме час придбати хороший електричний чайник. Важливо, щоб він відповідав всім заявленим вимогам. На які характеристики варто дивитись, перш ніж визначитись з моделлю, розповімо в нашій статті.
Матеріал виготовлення
На ринку представлені чотири типи електричних чайників.
Пластикові. Вважаються найдоступнішими, водночас запропоновані в максимальному різномаїтті дизайнерських та кольорових рішень.
Скляні. Найекологічніші, органічно вписуються в будь-який інтер'єр. Дозволяють спостерігати за процесом закипання.
Металеві. Міцні, але здатні сильно нагріватися, в результаті чого не виключені опіки. До того ж на металевій поверхні можуть залишатися відбитки пальців.
Керамічні. Найдорожчі, екологічно чисті, добре тримають тепло. Але тендітні під час сильного точкового удару: слід пам’ятати про це, якщо хочете купити електрочайник у Харкові такого типу.
Тип нагрівального елемента
Це може бути відкритий та закритий ТЕН. У першому випадку він трохи підіймається над дном колби, внаслідок чого мінімальний залитий об'єм води може бути трохи більшим, ніж потрібно на одну чашку.
Закритий нагрівальний елемент знаходиться під металевим диском, який розташований на рівні з дном чайника. Тому можна заливати мінімум 150 мл води.
Необхідний обсяг
Від обсягу колби залежить кількість витраченої електроенергії. Тому купувати надто місткий електричний чайник на сім’ю з двох людей немає сенсу. Буде достатньо ємності на 1 л. Відповідно, якщо в будинку мешкає більше трьох осіб, краще вибирати електричний чайник об’ємом 2-3 л.
Потужність
Чим більша потужність електричного чайника, тим швидше закипає в ньому вода. Оптимальний показник пристрою об'ємом 2 л — 1500–1700 Вт.
Додаткові зручні функції
Слід звертати увагу й на сучасні опції, якими оснащені прилади. Різноманітні електрочайники, які можна знайти в асортименті магазину Алло в Харкові, оснащені додатковими функціями. Найпопулярніші з них:
світловий сигнал увімкнення та відключення;
вбудовані фільтри, що захищають внутрішні стінки колби від утворення накипу;
блокування кришки за умови увімкнення режиму, що захищає від випадкових опіків;
функція підтримки температури, яка особливо зручна для любителів часто пити чай;
можливість дистанційного керування електричним чайником зі смартфона.
Як доглядати за електричним чайником
Щоб придбаний прилад прослужив максимально довго, уникайте прямого контакту підставки та вилки з водою. Вони завжди мають бути лише сухими. Періодично обробляйте колбу засобами від накипу. Найдоступніший з них — лимонна кислота. Достатньо влити в чайник повний об'єм води, всипати в неї один пакетик і прокип'ятити воду.
У разі забруднень на корпусі зовні відразу забирайте їх. Не дозволяйте харчовим плямам засихати.
Порада: для електричного чайника підберіть зручне місце. Бажано таке, де під час закипання пара з носика не шкодитиме витяжці або кухонним меблям.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
