Я застерігав, що проблеми можуть прийти звідки не чекають!
31 березня минув довгоочікуваний день волевиявлення українського народу і українці вже знають, хто ж буде боротись за посаду Президента України у другому турі виборів. Та виборчий процес приховав багато важливої інформації. Можна припустити, що вибори декого і врятували, але сподіваюсь це лише на деякий час. Особливо цікавою є справа за участю Генерального Прокурора Луценка і його підопічного Кулика, який висунув підозри близькому оточенню Петра Порошенка. Та зараз не про це, але до цієї теми також повернусь обов’язково.
В цій публікації я хочу нагадати всім про не менш важливу проблему. І мова йтиме про тему, яку я вже раніше порушував – «Непомітний мовний скандал 2». Для тих, хто не читав або хоче пригадати інформацію залишаю посилання на дану публікацію( https://mizrakhigor.wordpress.com/2019/03/16/). Та крім того коротенько нагадаю, що я намагаюсь донести до народу і до української влади. У моїй публікації я розповів, як угорці платять українським учителям за навчання громадян України угорською мовою. Крім того, я зауважив, що такий крок і ряд інших кроків з часом може призвести до втрати, як мінімум, частини Закарпаття. Підкреслив, що Угорщина і Румунія явно намагаються прищепити свій менталітет українським громадянам, і нажаль їм це вдається. Так, зараз на території Закарпатської області є цілі поселення українців, які взагалі не розуміють і не розмовляють українською мовою. Дехто з них явно себе називає угорцем з українським паспортом. Багато хто заявляє, що я перебільшую, та це не так – я просто хочу, щоб Україна була готова і адекватно оцінила масштаб цієї проблеми. Звісно, я не говорю про те що завтра Угорщина чи Румунія нападе на нашу Державу – я наголошую про довготерміновий період, в якому за допомогою сусідів на нашій території будуть проживати за всіма параметрами (менталітет, культура, мова…) УГОРЦІ , і лише паспорти в них будуть українські. А в такому випадку люди, як і ці сусідні країни зможуть ініціювати референдум, в якому наша країна не буде переможцем. Це надзвичайно важлива проблема, адже мова йде про територіальну цілісність України.
Все здається таким далеким та неможливим, але не будьмо пасивними до цієї проблематики. Адже не так давно ми не могли повірити, що Росія нападе на нас і анексує Крим. Я лише хочу підкреслити, що на помилках треба вчитись, звісно шкода, що на своїх, але давайте вже бути підготовленими. Адже підготовлений -означає «озброєний».
Сьогодні я хочу продовжити цю тему і для цього є вагомий привід. Так, 31 березня в селі Бене Берегівського району Закарпатської області місцеві жителі поскаржились на незрозумілу мову в бюлетенях – незрозуміла мова для них українська. Вони піднімали тему: «Чому для них не надрукували бюлетені на двох мовах- угорській і українській, або ж виключно на угорській». Хочу підкреслити, що це територія України! А скарга була від жителів з українськими паспортами, тобто від українців. 90% жителів цього села взагалі не володіють українською, а щоб проголосувати були змушені скористатись допомогою працівників виборчої комісії, які попрацювали, як бачимо, ще й перекладачами. І і як не припустити той факт, що незнання державної мови моглоспричинити масову фальсифікацію. Адже працівник комісії міг вказати виборцю в якій колонці «наче» знаходиться його кандидат. І це лише одне село! А уявіть реальний масштаб цієї трагедії! Тому що таких населених пунктів на Закарпатті чимало.
Знову знайдуться критики, які піддадуть сумнівам мою теорію. Та виборчий процес доводить ще раз, що мовне і територіальне питання відкриті не лише у боротьбі із РФ і російською мовою, а й на Заході України треба вже придивлятись і заглиблюватись у це питання.
Наша влада звикла спостерігати до останнього і втручаються коли вже пізно. Зараз широко йде боротьба за прийняття Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Та вибачте, що так скажу, але вважаю, що деякі політики це використовують для своїх маніпуляцій. Багато «патріотів» це важливе питання перетворили в звичайний популізм, піар.
Візьмемо для прикладу Ірину Фаріон, яка нещодавно висловилась в сторону В. Зеленського: «Переведіть, що воно говорить…» — що це? Я розумію, що вона відстоює мову солов’їну, та це більше було схоже на критику кандидата, який їй не подобається. Вона, як і багато інших, за допомогою цього піаряться. Зараз модно трясти людей, подібних Зеленському. Та на відміну від інших, він хоча б пробує розмовляти українською, а частка жителів Закарпаття взагалі не виявляють бажання пізнати мову країни, громадянами якої вони є. То чому в себе під носом цього не бачать ні пані Ірина, ні її соратники, ні інші націоналісти? Чому?… Тому що, на цьому наразі не підняти рейтингів!1 А просто заради України зробити добрі речі не під силу? Чи вони чекають той день, коли ці жителі захочуть, щоб їхні території ввійшли до складу держав, де про них піклуються?…
Коли реально задуматись і уявити, що може статися, стає моторошно. Та, нажаль, людей які б реально вникли в це питання зараз дуже мало. Більшість настільки зайнята «мочиловом» всього, що пов’язано з РФ, що навіть не бачить того, що в них перед очима. Я розумію, що війна з окупантом є найболючішим питанням сьогодення, та я лише закликаю не втрачати пильність на всіх кордонах, адже можемо навіть не встигнути моргнути, як частина українців захоче покинути нашу державу, заодно прихопивши із собою українські землі. Закликаю всіх небайдужих звернути на це питання увагу і при потребі бути готовими допомогти українцям залишитись українцями, вважаю доцільним провести популяризацію української мови, культури,традицій на теренах Закарпаття.
Це була друга частина теми «Непомітний мовний скандал 2» і мені дуже не хочеться, щоб і на далі з’являлись подібні новини. Та все ж тенденція близька до виходу і третьої частини. Надіюсь, що хоча б трохи достукаюсь до нашої влади і народу, щоб звернули увагу на цю болючу тему…
Далі буде…
Політичний експерт,
Мізрах Ігор
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Автор YouTube-канала собрал всю доступную информацию о ядерном вооружении и сделал мультипликационную анимацию последствий ядерной войны.
На YouTube-канале Kurzgesagt появилось видео, показывающие последствия взрыва всего ядерного оружия в мире. Ролик сделан в стиле детского мультика.
Автор видео сообщает, что он собрал множество информации и поговорил с экспертами, чтобы понять последствия полномасштабной ядерной войны. Также отмечается, что по доопытным для общества данным, в мире создано 15 тысяч ядерных бомб, и 14 тысяч из них находятся на территории России и США.
В ролик говориться, что для уничтожения города населением больше 100 тысяч человек необходимо примерно среднем три ядерных бомбы. Существующим количеством ядерного оружия можно разрушить 4,5 тысячи крупных городов и убить около трех миллиардов человек.
Если бы все запасы ядерного оружия взорвались в одном месте, то образовался бы огненный шар диаметром 50 километров. Взрывная волна уничтожит все на площади трех тысяч квадратных километров и будет огибать землю десятки раз на протяжении нескольких недель. Кроме того, в радиусе 250 километров от эпицентра загорится каждое живое существо.
Дві абсолютно різні експозиції – «Блокпост пам’яті» та «Повернення додому» – присвячені людям, які захищають наш спокій та боронять суверенітет України на Сході. У своїх полотнах художники відобразили мужність українських патріотів, біль втрат та жахіття війни, які прийшли на нашу землю.
На виставці також представлені особисті речі загиблих військових, інші унікальні експонати. Ми у неоціненному боргу перед нашими захисниками. Тож виставка – це нагадування суспільству та світовій спільноті про синів та дочок України, які стоять на захисті нашої державності. Адже саме завдячуючи їх героїзму небо над нашими головами мирне, а під вікнами не лунають вибухи. Тож хочу подякувати кожному воїну, який сьогодні протистоїть агресору.
В штабе кандидата в президенты Украины Владимира Зеленского заявили, что он не пойдет на уступки Кремлю и будет отстаивать оккупированные Донбасс и Крым.
Эту позицию озвучили в ответ на слова пресс-секретаря президента РФ Владимира Путина Дмитрия Пескова о том, что «тема Крыма для Украины закрыта».
«Вопрос территориальной целостности Украины не обсуждается и не может быть предметом дискуссии», – рассказал глава предвыборного штаба кандидата Иван Баканов в сюжете «ТСН».
У Зеленского заверили, что сделают все возможное для прекращения войны и возвращения оккупированных территорий посредством переговоров при участии США и Великобритании.
Опровергли также слухи о договоренностях с Путиным.
«К сожалению, нашему обществу навязывают мнение, что Владимир – агент Кремля. Это бред. У него есть четкая позиция по вопросам Донбасса и Крыма. Владимир не торгует территориями. Украина была, есть и будет целостным государством», – подчеркнул Баканов.
Террористы “ДНР” показали российский самоходный ракетный комплекс наземного базирования “Панцирь-С1”, предназначенный для атак воздушных, наземных и наводных целей.
Подтверждающими снимками поделился в Twitter пользователь Askai. Предположительное место съёмки – окресности посёлка Стожковское Донецкой области.
По информации автора, фото были сделаны в 2014-2015 году, однако данных о том, что их вывезли за пределы “республик”, нет.
Военнослужащие Вооруженных Сил Украины, участвующих в операции Объединенных сил на Донбассе, с апреле текущего года начнут получать повышенные зарплаты.
Отмечается, что в апреле текущего года выплаты в увеличенном размере получат военнослужащие Вооруженных сил Украины (ВСУ) за выполнение ими в марте 2019 года задач в составе подразделений, которые принимают участие в операции Объединенных сил.
С 1 марта текущего года увеличены размеры выплат за участие в операции ООС на первой линии столкновения – на 2 тыс. гривен, на второй – на 1 тыс. гривен.
Кроме того, установлена выплата вознаграждения военнослужащим ВМС ВС Украины за время выполнения боевых задач в акватории Азовского моря из расчета 12 тыс. гривен за месяц пропорционально дням участия.
Таким образом, военнослужащий-контрактник из числа рядового состава за выполнение задач в операции Объединенных сил на первой линии столкновения будет получать увеличенное денежное довольствие от 22 157 гривен, на второй линии – от 15 557 гривен.
Напомним, 2 марта Президент Украины Петр Порошенко заявил о решении повысить выплаты украинским военнослужащим, которые находятся на передовой. Повышение стартует 1 апреля.
Фрегат королівських ВМС Канади “Торонто” прибув вранці 1 квітня з плановим візитом в Одеський порт. У цей же день очікується прибуття ще одного бойового корабля НАТО – фрегата ВМС Іспанії “Санта Марія”.
Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на “Укрінформ“.
“Торонто” і “Санта Марія” прибувають до Одеси після патрулювання в Чорному морі разом із іншими кораблями у складі 2-ї постійної військово-морської групи НАТО (SNMG2) протягом декількох діб.
Під час перебування в Одесі капітани кораблів зустрінуться з представниками Збройних сил України та місцевої влади, працюватимуть з військовослужбовцями ВМС України, а також прийматимуть відвідувачів на борту кораблів під час відкритих для відвідувань годин.
Після Одеси кораблі візьмуть участь у навчанні “PASSEX” спільно з кораблями ВМС України в акваторії Чорного моря з метою підвищення взаємосумісності з кораблями Альянсу і держав-партнерів.
26 березня в Чорному морі завершили тренування типу “PASSEX” тральщик “Капрікорн” ВМС Франції та ракетний катер “Прилуки” ВМС ЗС України, під час яких військові моряки відпрацювали взаємодію у складі загону кораблів та спільні протимінні дії.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Пока рф исходит на говно, пытаясь пропихнуть своего кандидата на должность президента Украины, окккупированный рф Донецк шото типа живёт.
Хотя, если честно, жизнью это назвать сложно, ибо реальность такова, что так называемые “антифашисты” – это ещё та фашня ( с русскоговорящими челюстями, ага )
Но суть не в фашне, а в рутинной работе, которая идёт каждый день( даже когда по тв не показывают, да). Работу эту делают инопланетяне, пришельцы и обычные гражданские, которые за годы оккупации привыкли молча делать, а не меряться письками патриотическими
Смотрим на скрин
Упс. Кто-то опять поиздевался над мыгыбы дыныры, фсб рф и гру рф. Как неудобно получилось, кто-то прощелкал ебалом и будет спать в памперсах. Интересно, кто ?
Упс. А как вам такие фото ?
Хунта, прекрати издеваться над недоразвитыми, ато они опять поймают пенсионерку и заставят рассказать как коварррная сбУ завербовала бабушку. Ну или вообще любого гражданского поймают
Ну пока вата рассказывает, мол хули тут такого, объясню суть происходящего
Листовки не просто разнесли, неа- их запихнули в двери живодерам из мыгыбы дыныры, полицаям дыныры и просто предателям. Также листовки разнесли в военные части дыныры и оставили прям возле полигона дынырийцев
Внимание, вопрос: кому поссали на лицо? Мыгыбы дыныры, не красней, ибо палитьшься. Русня, а ты хули смеёшься? Тебе тоже досталось.
Да, кстати, специально для ваты объясню шо случилось: может кто помнит расклейку листовок в Киеве? А в Харькове? А в Одессе? Или может расбросали десь в Херсоне, но никто не видел? Правильный ответ- никто ничего такого не сделал и не сделает. Ибо ватные двуногие- это трУсы и слабаки.
Мораль. Парни, которые унизили мыгыбы дыныры, снимаю перед вами шляпу. У вас железобетонные яйца. Спасибо за истерику в стане коллаборантов.
Фашик Донецкий
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Якби в Україні боролися з корупцією, становище держави було б кращим і президент Росії Володимир Путін поводився стосовно неї інакше.
Це зазначив Радіо Свобода правозахисник, політв’язень радянських часів, психіатр Семен Глузман. Він не згоден з тим, що поки країна є жертвою воєнної агресії, проблема корупції відходить на другий план. На його думку, проблеми війни та корупції взаємопов’язані. І дії правлячої «еліти» України призвели до того, що в державі з року в рік беруть гору цинізм і злодійство. Водночас Глузман не знімає відповідальності з пересічного виборця. В умовах вибору на брехні у людей під час голосування найпоширеніші два мотиви – ненависть і готовність купитися на обіцянки популістів. Семен Глузман закликав виборців зробити цього разу усвідомлений вибір.
Олександр Лащенко: Пане Глузман, рядка «колишній депутат України», «колишній кандидат у президенти України», «колишній міністр з питань охорони здоров’я» Семен Глузман у вашій біографії немає і бути не могло. Я правильно розумію?
– Переклад. Більше того, я нещодавно взагалі усвідомив, що я від своєї рідної країни, маю на увазі, від держави, один з небагатьох або ж єдиний дисидент, який вижив, не отримав жодної державної нагороди.
– «Ярослав Мудрого» немає? Героя України немає?
– Ні, нікого, нічого.
– «За заслуги». Я не знаю. Є в Україні і таке?
– Я не знаю. Я коли це вперше усвідомив, десь рік тому, я подумав: Боже мій, так я ж правильно живу!
– А це правильно?
– Звісно.
– Сидіти в Раді – ні? Мати певні преференції?
– Ні.
– Ви активно друкуєтеся зокрема в інтернет-виданні «Лівий берег», хоча не тільки. І на Радіо Свобода ваші статті є. Ви якось писали, вже давненько, але відтоді мало що змінилося, нічого не змінилося, коли до вас звернулася якась людина (прізвище якої ви не називаєте), з колишніх комсомольських лідерів, а нині – процвітаючих людей, сказала: «Ну що, Семене Фішельовичу (вибачте, я не хочу вас образити), все старцюєте? Кишені то порожні!» Правильно я цитую?
– Так. Приблизно так.
– Пане Глузман, але ж ви стежите за нинішньою ситуацією. Є люди, які йдуть і в президенти, є і у Верховній Раді, урядовці і так далі. Активно коментуєте. Я наведу знову ж таки один із фрагментів вашої статті в «Лівому березі».
Стаття «Обираючи зло» Семена Глузмана у виданні «Лівий берег»
Оцей чинник дуже вагомий, ви вважаєте? У тому числі і під час цієї виборчої кампанії? До речі, наголошу, що ми виходимо в «день тиші», тому ми ніякої агітації не ведемо.
– Абсолютно.
– Але аналізувати події в Україні маємо повне право.
– Так. І не тільки в Україні.
Насправді це одна із, на мій погляд, найяскравіших причин того, що з нами ще якось спілкуються. Мені доводиться спілкуватися з іноземними політиками і дипломатами. Вони далеко не завжди говорять один на один те, що вони говорять на прес-конференціях і десь офіційно. Вони втомилися від нас. Вони втомилися від нашої корупції, від потоків брехні. Адже наш уряд, наша влада бреше не тільки нам, громадянам України, а і їм також.
І всі ці нещодавні історії з послом США Марі Йованович. Я з нею знайомий. Справа не в особистих її якостях. Посол не висловлює те, що думає, а те, що мусить говорити.
Я подумав: жебраки на паперті, не мають права говорити про те, що у них є людська гідність і гордість. А тут, виявляється, у наших торботрясів… При чому ми ж знаємо цих торботрясів, їх минуле і теперішнє, на жаль, майбутнє. Я не називаю прізвищ. Справа не в прізвищах. Вони не мають права говорити. Так, американський уряд дає нам якийсь захист. Так, європейці дають нам якийсь захист. Вони мають право вимагати.
Семен Глузман
– Пане Глузман, є така точка зору, зокрема, її висловив недавно в одному зі своїх свіжих постів (можна по-різному ставитися до тієї історії з його, як потім виявилося, «вбивством») Аркадій Бабченко, російський журналіст, який зараз в Україні живе. Він пишучи про цю дилему, що для України зараз є більшим злом: війна, яка жодним чином не припиняється (ніякого ж «замороженого» конфлікту немає, люди продовжують гинути на Донбасі), чи корупція, навів приклад Італії. Там мафія вже десятиліттями зрослася з урядом, що в принципі навіть така держава з таким великим рівнем корупції все ж таки є незалежною, суверенною, при всіх своїх величезних проблемах. А поки є окупація, хай частини території, то набагато важливіше питання – війна.
– Я не є великим спеціалістом у цих питаннях. Я є просто громадянином, який живе тут і розмірковує на ці теми. Я думаю, що у нас це взаємопов’язані речі. Якби наша влада бодай намагалася боротися з корупцією… Я розумію, що боротися з корупцією, яка прийшла до нас взагалі з СРСР, тоді просто про це не говорили, не писали, але це окрема розмова, думаю, що багато що було б краще, і ми спокійніше жили, і, можливо, Путін поводився дещо інакше. Тому що він прекрасно, не треба робити з наших ворогів примітивних ідіотів, вони не примітивні і не ідіоти, вони прекрасно розуміють, що Захід не від любові підтримує нас. Він змушений це робити.
Ми отримали це диво. Це ж диво. З неба впало. Тому що СРСР довів себе до такого стану. І мені здавалося завжди, що ми зобов’язані і можемо скористатися цим дивом поступово, не відразу. Я пам’ятаю розмови з першими дипломатами, які у нас західні з’явилися. Вони ж були закохані в Україну! Багато хто з них не хотів їхати. Я не маю права називати прізвища. Але просто я пам’ятаю сльози на очах голландського дипломата, у англійського посла. І до чого ми докотилися!
Семен Глузман
– Пане Глузман, ви вашу думку і зараз у нашому ефірі висловлюєте. Україну характеризує «цинізм і злодійство».
– Так.
– Така політична еліта, як ви вважаєте, постійно ж була, не тільки нинішня в Україні, правляча, бізнес-еліта?
– Були сподівання. У мене були сподівання, пов’язані з моїм минулим. Я про це вже не раз говорив.
– Ви писали про це, що «коли я потрапив до зони у 1973 році, серед політзеків, які сиділи в радянських таборах (тоді ви цифру наводили) до 40% були українці». Хоча КДБ працював у всіх республіках колишнього СРСР. Це говорить про наявність в українців, як ви зауважували, «особливого ферменту спротиву». І зараз ви про це кажете. І де ж це поділося тоді?
Колонака «Семен Глузман: «Чим менше в країні героїв і фанатиків, тим краще живуть люди» у виданні «Історична правда»
– Так. Перший Майдан, другий Майдан – це були результати якогось незрозумілого мені, я не знаю, де це знаходилося: у ґрунті, у воді, в атмосфері України, в історії України. Я не вірю в генетичну пам’ять. Я – лікар. Я не маю права вірити в якісь такі містичні речі. Але сьогодні це скінчено.
– Оцей фермент спротиву – він…?
– Я побоююся, що так. Тому що, якщо буде третій Майдан, якщо влада через кілька днів спровокує щось подібне – це буде не третій Майдан. Це буде набагато страшніше. І я боюся. Я про це говорю і пишу постійно не тому, що я хочу кінця моїй країні Україні, державі, але я розумію, що може настати кінець державності. Залишиться все. І ця студія залишиться. Хто тут працюватиме і сидітиме – це інше питання.
Святих політиків, схоже, не буває ніколи. Ну, специфіка професії. Але те, що показали за майже ці 30 років наші політики, ні з чим не можна порівняти. Так, не дуже любили Гавела, інтелектуала європейського, справжнього інтелектуала. Так само, як французи не любили де Голля, який врятував Францію. Це зрозуміло. Людина, яка зважується на реформи, людина, яка зважується на якісь неприємні речі для країни, має піти. І навіть цей жахливий Піночет врятував Чилі. Якою ціною…
– До Августо Піночета у вас позитивна оцінка?
– Ні, це не може бути позитивним. Але він врятував Чилі. І він пішов. Не буває однозначних… Він – вбивця. Як тут можна говорити, що позитивне ставлення?
– Але економічні ви маєте на увазі?
– Так, він врятував Чилі.
Я просто зустрічався закордоном з чилійцями, з серйозними експертами. Вони багато що мені розповідали. На Заході одного разу у невеликій групі людей я наважився сказати про те, що я зараз кажу. До мене підійшла одна моя знайома американка і сказала: будь ласка, не говори цього вголос.
Семен Глузман
– Приклад Лі Куан Ю постійно наводять. Посадив друзів. Петро Олексійович також радив одному з багатьох генпрокурорів.
– У нас цього не відбувається.
– Неможливо це в Україні? Чи все-таки можливо? Ось такий реформатор.
– Я думаю, що так. І народ підтримав би. Але ж ви бачите, поки жодна людина з цього величезного списку й близько не підійшла. Є одна людина, яка, я вважаю, могла б це зробити. Але у нього рейтинг, здається, 3%.
– Ну, не будемо прізвищ називати, щоб нам не закидали, що ми агітуємо.
– Звісно.
– Пане Глузман, знову ж таки наприкінці жовтня будуть в Україні парламентські вибори. То, можливо, Україні потрібна парламентська справді республіка? Скільки було президентів після розпаду СРСР? Мабуть, рекордна кількість на пострадянському просторі в Україні була. І…?
– Я думаю, що так. Але знову ж таки… Який парламент? У нас і сьогодні парламентська республіка. Тільки так, що у нас авторитарна. Але не диктатура. Але авторитарний режим.
Я хочу, щоб українські можновладці боялися громадян
Тому я не впевнений, що через декілька місяців ми сформуємо нормальний європейський парламент. Хоча я для цього робитиму все. Я просто людина вже згасаюча за віком. І я розумію прекрасно, що в моїй країні повинна восторжествувати якась нормальна ситуація, правда. Хай і не абсолютна правда. Абсолютна правда на цвинтарі. Але я хочу, щоб і мене, і вас, і усієї решти громадян України вони боялися. Вони повинні нас боятися.
– Можновладці?
– Так. Вони повинні нас боятися.
– Пане Глузман, це важлива деталь – що первинне. А, можливо, більшість виборців хочуть популізму, обіцянок, цих всіх знижень ціни на газ, проголосувати «по приколу»? Знову ж таки ми не називаємо жодних прізвищ кандидатів у президенти. Можливо, первинне – ось такий електорат? І така вже еліта у нас майже 30 років.
– Так, це все правда. Але могло би бути дещо інакше. Не тому, що я ідеалізую український народ. Я ніколи не ідеалізував. І у засланні найближча мені людина, покійна, вчитель табірний Іван Олексійович Світличний дуже часто, майже щоденно у наших розмовах, не тільки зі мною, свій народ, заради якого він взагалі віддавав своє життя, називав «гопашними хохлами». Він мав на це право.
Так, виявилося, що ми не готові. Але ж ми не говоримо, що ми маємо можливість створити стару англійську демократію. Ні. Можна було все-таки поступово входили в нормальне європейське життя. Але ж вони, ті, кого ми обирали постійно, на брехні. Ми ж обирали не по любові, а по брехні.
– Хто красивіше збреше, хто краще «локшину на вуха навішає»? Можна так сказати?
– Так. Звісно. Коли нам другим давали комуніста, так зрозуміло, що ми голосували за першого. Знов ж таки ми не називаємо.
– Ну, Кучму можна назвати. 1999 рік…
– Це ви сказали.
– Але ж він у цих виборах не бере участі.
– Я маю на увазі, що якби були якісь інші керуючі, які давали б все-таки можливість говорити, нехай не про гідність, мораль… Їм такі слова чужі. Вони такого не можуть. У них станеться інсульт, якщо вони це часто вимовлятимуть. Але бодай дати можливість нам вирішувати наші спільні проблеми разом з ними, а не так, як вони вирішують самі.
Ми, український народ, переважна більшість, не всі, повинні пригадати, що ми тут основні взагалі, ми тут народилися, ми тут помремо, сьогодні ми тут живемо. І від нас, а не від Трампа чи «АнтиТрампа», залежить майбутнє наших дітей і внуків. Це так просто насправді.
– А що заважає? Ви ж спілкуєтеся з людьми. От ваш життєвий досвід – чому? Пересічні люди не завжди, м’яко кажучи, про це згадують.
– Так. Звісно, я їжджу Україною, я бачу.
Розумієте, все сходиться на поганому. Я ж спілкуюся з людьми відверто. Вони ж знають, що я – не політик, що я не напишу. Куди писати? КДБ вже немає. Зараз вже все можна побачити і почути. Люди живуть почуттям ненависті до влади. Це погано. Я розумію, що ці люди, яких ми не називаємо, він – не один, їх багато. Вони заслуговують на це почуття. Але на почутті ненависті не можна йти на вибори.
– Потім, до речі, якщо поміняється влада, через кілька місяців, новий фаворит отримає стільки плювків на свою адресу.
– Так. Коли нам оголосять наступну істоту, яка буде нашим президентом (неважливо хто), то потім знову через день-два, сидячи на кухні, п’ючи чай або міцні напої, більшість із нас говоритиме: ну ось, знову! Знову? Чекай, ти ж ходив на вибори.
У мене була дуже серйозна розмова кілька місяців тому з нашим співаком Славком Вакарчуком.
Святослав Вакарчук
– Який не наважився піти на ці вибори кандидатом у президенти України.
– Я не прибічних його таланту. Я взагалі люблю філармонійну музику. Але не в цьому справа. Я прямо в присутності свідків, у нас було кілька людей, говорив: Славко, ви зобов’язані йти не тому, що ви повинні стати президентом (я не знаю, яким ви будете президентом), але якщо ви підете, то молодь піде голосувати – ви заради цього повинні піти на вибори.
– Якщо не секрет, що вам відповів Славко Вакарчук?
– Ну, він прямо не відповідав. А далі – все зрозуміло.
– Те, що ви написали: «Зло перемогти неможливо». Так?
– Так.
– Ну, якась же має бути хоч частка оптимізму?
– Шматок зла – це ж не тотальне зло. Шматочок зла – можна витерпіти. Він є скрізь, завжди.
– У будь-якій державі.
– Звісно. І в кожному житті людини. Але коли нахабне зло, яке торжествує… Ми на зоні, коли обговорювали наше життя тоді з Іваном, з іншими…
– З Василем Стусом…
– Зі Стусом я не…
– Ви були у тюрмі КДБ. Але теж спілкувалися.
– Так, звісно.
І ми завжди говорити про торжествуюче свавілля, торжествуюче зло. І ось останні роки, спостерігаючи за тим, що відбувається в моїй країні, вже в моїй країні, я згадую все частіше ці слова. Ось нахабне, абсолютно цинічне зло. Коли мені з екрану говорять…
– Зараз, власне?
– Звісно. Я ж не недоумкуватий, я ж знаю. І не тільки я. Мільйони людей. А чому виникло почуття ненависті? Тому що вони вирішили, що вони назавжди. Назавжди нічого не буває.
– Верхівка ця, так?
– Так.
– Сталін помер, кілька років усього минуло… І все змінилося.
– Так.
– Зрештою, також вважали, коли Янукович був при владі, що це надовго. Потім син старший піде і так далі.
– Так.
– І де Янукович зараз?
– Так. Я не песиміст загалом. Але я вважаю, що треба говорити правду до кінця. У мене відчуття, що переважна більшість населення, значна частина населення України, народу України спить, але якось так з напівзаплющеними очима. Чому я пишу? Я ж пишу про це і говорю безкоштовно. Мені це, так би мовити, абсолютно це не потрібно. Я хочу розбудити.
– Але не розбудити той третій кривавий Майдан?
– Ні, звісно.
– Щоб вони свідомий вибір знову ж таки робили.
– Так. Щоб вони розуміли, що на виборах не закінчується життя політичне, а воно тільки починається.
– Ну що ж – цей шлях Україна йде?
– Сподіватимемося.
– Буквально завтра будуть вибори – перший тур президентських перегонів. Є можливість у всіх наших глядачів, хто зараз дивиться і слухає нашого шановного гостя, зробити свій усвідомлений вибір.
Ситуация на украинско-российской границе по-прежнему сложная, а РФ не отказалась от планов захватить всю Украину, но ВСУ готовы к защите государства.
Об этом сообщил министр обороны Украины Степан Полторак, пишет “Интерфакс-Украина”По его словам, являются опасными 28 батальонов тактических групп, которые находится на границе, а также огромная группировка в районе Азовского моря.
“Мы всегда находимся наготове, чтобы выполнить свой конституционный долг и защитить наше государство”, – сказал Полторак. Кроме того, Полторак уверен, что у России и сегодня есть огромное желание захватить Украину.
“Единственное – меняется тактика, меняются формы осуществления агрессии. Нас испытывают на фронте. Не получается на фронте – они пробуют внутри страны, – сказал министр.
По мнению Полторока, террористические группировки РФ сделают все, чтобы помешать провести выборы президента Украины, запланированные на 31 марта.
Он также подтвердил, что накануне ситуация на Донбассе обострилась, количество обстрелов увеличилось.
Министр также заявил, что украинские военные на линии столкновения держат оборону, поэтому все украинцы смогут прийти на избирательные участки и сделать свой выбор.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
