Статьи

Не успели пройти обыски на государственном предприятии Укрэнерго, как снова активизировался «пиар-клуб» Ковальчука, разгоняющий неправдивую информацию как на страницах Фейсбука, так и в интервью на некоторых каналах.

Создается впечатление, что на воре и шапка горит. Нет, вам продолжать заниматься своей работой (уставной деятельностью), так бегают и кричат на каждом углу, что «реформаторов» обижают. Хотя, по сути, ничего такого не произошло. Обыски с «маски-шоу» — это обыденность сегодняшнего дня, отражающая реалии нашей страны. Только другие государственные (и не только) компании молча пытаются разобраться в произошедшем и предоставить полную и объективную информацию для правоохранительных органов. Но только не Ковальчук В.В.! Доходит даже до личных оскорблений следователей и судей https://www.facebook.com/npcukrenergo/posts/1514512545276171 . А супруга Ковальчука Зипир Ирина даже умудрилась намекнуть генеральному прокурору Луценко Ю. на его недалекость: Жена скандального и.о. директора НЭК «УКРЭНЕРГО» Всеволода Ковальчука намекнула Луценко о его недалекости

И финалом цинизма стало интервью Ковальчука в студии Р. Скрыпина, где он пообещал проверить сотрудников предприятия на полиграфе, чтобы «співробітникам ГПУ було легше зрозуміти, наскільки правдиві їх звинувачення»: https://www.youtube.com/watch?v=M82ZMdNM6ww . Т.е. создавать схемы он мог один, а как на полиграфе проверять, так всех сотрудников. А сам г-н Ковальчук не хотел бы пройти проверку на полиграфе? Только в Генеральной прокуратуре, а не на подконтрольном предприятии.

Мотивы для проведения обысков.

Пиар-служба НЭК Укрэнерго опубликовало развернутый пост в Фейсбуке, чтобы показать из-за чего весь сыр-бор с обысками: https://www.facebook.com/npcukrenergo/posts/1513344878726271:0 И даже потрудились инфографику красочную сделать. При этом складывается впечатление, что сотрудникам этого стратегического предприятия больше заняться нечем.

Ну, да ладно. Мы предлагаем нашим читателям пройтись по пунктам, указанным в фейсбук-сообщении, чтобы разобраться в правдивости (или лживости) мотивов, которые могли повлиять на решение ГПУ проводить обыски.

  1. «Мотив перший. Гроші та ліквідація схем. Укренерго – лідер з прозорості у закупівлях серед державних компаній в секторі. І, звичайно, це не подобається багатьом

О мнимой экономии в Укрэнерго не писал только ленивый. Вот например: http://politrada.com.ua. Там все по полочкам разложено, откуда берется экономия, как завышаются проектные и ожидаемые стоимости закупок и т.д.

Но чтобы не утомлять читателя, приведем очень простой пример. Выполнение работ по строительству подстанции стоит условно 100 грн. Вносим в инвестиционную программу предприятия и в план закупок – 300 грн. Проводим тендер с ожидаемой стоимостью 300 грн. Побеждает «своя» компания (как же без нее) с ценой в 200 грн. Имеем экономию – 100 грн. или 33%. И себя не забыли – 100 грн. прибыли (200 минус 100), рентабельность 100%. На хлеб с маслом хватит…

И вот в этом случае, мотив для прихода прокуратуры с обысками железобетонный. При показушной экономии, налицо воровство государственных денег, пусть и очень хорошо завуалированное.

  1. «Мотив другий. Гроші та новий ринок електроенергії. Йдеться про можливість контролю понад мільярд доларів щорічних фінансових потоків. З 2019 р. Укренерго стане ключовим елементом нової моделі ринку електричної енергії та оператором великих фінансових надходжень».

Мотив абсурдный. Обыски проходили, согласно «ухвале», по закупкам 2010-2017 годов. Также из этого мотива можно сделать вывод, что прокуратура хочет контролировать финансовые потоки предприятия, которые только будут в далеком 2019 году. И уж тогда, гулять так гулять, директором Укрэнерго надо назначить какого-нибудь следователя прокуратуры. Смешно!

  1. «Мотив третій. Євроінтеграційний рух Укренерго. Йдеться про підписання Угоди про умови майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з ENTSO-E».

Об этом тоже уже упоминалось: «УКРЭНЕРГО», ИЛИ ПИАР-КЛУБ Г-НА КОВАЛЬЧУКА

Цель пиара Ковальчука объясняет последний абзац его выступления на пресс-конференции: ua.energy/media/pres-tsentr/pres-relizy/ukrenergo-ne-vyklyuchaye-kampaniyu-z-dyskredytatsiyi-namiriv-integruvaty-oes-ukrayiny-entso-e/

«Мета численних негативних матеріалів у інфопросторі, інколи – персональних образ і навіть, погроз на мою адресу – дискредитувати Укренерго та Україну загалом як надійного та прогнозованого партнера, що відстоює європейські цінності. Не виключаю, що вже ближчим часом почнеться компанія з дискредитації самої ідеї синхронізації та Укренерго зокрема, причому як зовні, так и всередині країни. Маємо консолідувати зусилля усіх учасників процесу, разом переможемо»,  – підкреслив Всеволод Ковальчук.

Он испугался, что в последнее время в СМИ появилось много статей, раскрывающих его тёмные дела (в том числе, и сепаратизм), которые могут заинтересовать правоохранительные органы. Ковальчук решил упредить этот процесс и объявить журналистам, что его, дескать, могут преследовать за то, что он подписал это соглашение.

Ему ли боятся этого преследования, если за ним тянется длиннющий шлейф из сомнительных финансовых операций? В первую очередь, Ковальчук должен сесть за отмывание и присвоение государственных средств в особо крупных размерах.

И сразу же после проведения обыска 12.07.2017 Ковальчук подтверждает наши предположения еще раз — https://tsn.ua/groshi/u-kerivnika-ukrenergo-vdoma-provodyat-obshuki-959970.html . «Только, видите ли, мы начали путь объединения энергосистем Украины и Европы…» — как знал еще на пресс-конференции, что скоро к нему придут. Но не тут-то было. Пришли-то никак не из-за объединения энергосистем (повторюсь, дело это нужное и стратегически важное), а из-за банального воровства и.о. директора «на миллиардные суммы». Все просто!

И никакой дискредитации «Угоди про умови майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з ENTSO-E», и бредятины из серии «агенты кремля».

4. «Мотив четвертий. Реформа корпоративного управління. З січня ц.р. Укренерго намагається розпочати реформу корпоративного управління та вийти з-під політичного впливу Міненерговугілля. Ми хочемо стати зрозумілим, прозорим партнером, насамперед в очах наших європейських колег та міжнародних візаві. Наразі питання корпоратизації на етапі створення незалежної Наглядової ради заблоковане.»

Очередной бред специалистов по пиару Укрэнерго. Обвинить ГПУ в проведении обысков, т.к. на предприятии начали реформу корпоративного управления? А чем следственные действия могут помешать ее проводить? Может у вас самих нет желания проводить реформу? Тем более что вы уже даже отчитались об успешном ее проведении, а тут раз! – и заблокировал кто-то. Тогда все становиться на свои места – в свои ошибках надо обвинить обыски.

5. «Мотив п’ятий. Нова стратегія Укренерго. Вперше Укренерго має чіткий план дій з виведення компанії на рівень лідера електроенергетичної галузі. В ній немає місця корупційним схемам, кулуарним домовленостям та подвійній грі.»

В этом «мотиве» прекрасно все! Мало того, что так называемая «новая стратегия Укрэнерго» на 10 лет – это брошюрка на 20-ть страничек https://ua.energy/majbutnye-ukrenergo/strategiya-ukrenergo/ . В которой отмечены цели, но, к сожалению, не указано как и какими средствами к этим целям идти. Так еще «В ній немає місця корупційним схемам…». Да в ней вообще нет ничего толкового. И это не только мнение автора, но и многих экспертов по стратегическому управления крупными предприятиями. И снова же возникает вопрос – как действия прокуратуры могут повлиять на выполнение стратегии Укрэнерго (пусть и плохонькой)?

6. «Мотив шостий. Енергобезпека. Тут все дуже просто. Укренерго є і залишиться основним елементом енергобезпеки України.»

О какой энергобезопасности Украины может идти речь, если в процессе последней кибератаки компьютерная система «Укрэнерго» была полностью выведена из строя. Вся информация уничтожена. Ни одно энергопредприятие так не пострадало. Ни «Укргидроэнерго», ни «Энегроатом», никто. Хотя руководители подразделений неоднократно ставили перед Ковальчуком вопрос повышения кибербезопасности. Но Ковальчуку это было неинтересно, т.к. у него в этой области не было своих фирм, которые бы ему отмыли деньги. А отдавать чужим – это риск. Поэтому работы в этой области не проводились. Да и когда ему этим заниматься, когда он должен ездить по заграницам и пиариться.

Из всех шести «мотивов» рассмотренных выше, только мотив №1 заслуживает хоть какой-то награды за правдивость: «Гроші та ліквідація схем». Да-да! Именно за этим и пришли следователи ГПУ. Ликвидировать схемы, которые использует Всеволод Ковальчук для незаконного обогащения себя любимого. Все остальное – не подлежит критике.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

СМИ достаточно глубоко исследовали факты коррупции в деятельности и.о. директора НЭК «Укрэнерго» Всеволода Ковальчука.

Сейчас мы расскажем о новых тендерных «подвигах» и неуемной жадности Ковальчука.

Ещё не стихли страсти по тендеру «Кременская», в котором Ковальчук пытается украсть 345 млн. грн., как проводится новый тендер — по подстанции «Аквилон» с ожидаемой ценой 375 млн. грн. без НДС. Не получив «нужного» подрядчика и возможности хорошенечко нагреть руки, Ковальчук провел его, а затем… тупо (другое слово, извините, трудно подбирается) отменил.

Не понравилось низкая цена, так вообще отменил тендер

И так, торги были объявлены 8 февраля этого года.

https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-02-08-000021-b

Предложения подали 6 компаний.

На этот раз топ-менеджер государственной компании подстраховался, и целых три компании (а не две, как на «Кременской») дали практически одинаковые предложения. Системой Prozorro аукцион был назначен на конец мая, вот его результаты с ценовыми предложениями.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІВЕЛЬНИЙ ХОЛДИНГ «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ» — 348 504 167 гривен.

Представництво «Азенко А еС Сі в Україні» — 374 468 499.78.

Корпорація виробничих та комерційних підприємств «Союз» — 374 547 572.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія» — 374 753 825.

Как видно из результатов, самую низкую цену предложила компания «Будівельний холдинг «Шевченківський» (БХШ). Напомним, эта компания предлагала самую низкую цену на тендере по подстанции «Кременская», которую Ковальчук успешно отклонил, выбрав компанию ТОВ «Киевская энергетическая строительная компания» (КЭСК), которая была на 345 миллионов гривен дороже!

Заметим, что конкуренты БХШ по «Кременской», КЕБК и СОЮЗ, опять оказались дороже. Также видно, что первоначальные цены компаний Азенко, КЕБК и СОЮЗ были близки к ожидаемой стоимости закупки, а также отличались на сотые доли процента между собой (это свидетельствует о сговоре между этими участниками).

В итоге система Prozorro определила Победителем компанию БХШ.

Уже 06 июня на Prozorro было опубликовано «сообщение о намерении заключить договор». Конечный срок его заключения определялся датой 26 июня 2017 года.

Двадцать дней Ковальчук мучился и думал, как обмануть систему Прозорро и не подписывать контракт с БХШ. Но причины для этого не было.

В конце концов, 26 июня, когда все визы для подписания контракта были собраны, Ковальчук лично пришёл на заседание рабочей группы и приказал отменить сам тендер.

27.06.2017 в 19:41 появилось сообщение об отмене этого тендера.

Причина скасування

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» — відсутність подальшої потреби в закупівлі робіт з існуючими технічними вимогами».

Всё время пока «Укрэнерго» готовило тендер (а это не дешёвое удовольствие длилось больше года и было внесено в план закупок), работники получали зарплату (за наши с вами тарифные деньги), потребность в этой подстанции была. А как только тендер выиграла не компания Ковальчука, а другая – потребность сразу отпала???

Как говорится комментарии излишни.

И такой пример не единственный.

Вот ещё несколько.

И таких примеров масса

Десятого апреля 2017 года в НЭК «Укрэнерго» проводились коммерческие открытые торги по проекту ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Виконання проектних робіт за об’єктом будівництва «Реконструкція ПС 750 кВ «Київська» з встановленням другого автотрансформатора 750 кВ та будівництво заходів повітряних ліній 330 кВ в Київській області».

В торгах принимала участие компания «Энергоинжпроект» и выиграла с наименьшей ценой в сумме 4.925.259,77 грн. Цена ближайшего оппонента была выше более, чем на 1.000.000 грн. Однако Заказчик, сославшись на формальные причины, как-то правильность оформления гарантии, отсутствие второстепенных приложений и т.д. отклонил предложение и перенес уже состоявшиеся торги более, чем на месяц, формально лишив победителя возможности пожаловаться в Антимонопольный комитет.

Вторично торги состоялись 25 мая 2017 года и опять предложение компании «Энергоинжпроект» в сумме 4.177.488.93 грн. оказалось гораздо ниже предложений конкурентов, которые установили ценовую планку на максимально возможном уровне и не снизили цену ни на копейку. На этот раз предложение «Энергоинжпроекта» было ниже уже почти на 2.500.000 грн. (без НДС).

Однако и этот аргумент оказался неубедительным для руководства «Укрэнерго», и компанию снова отклонили по заведомо необъективным причинам.

Ничего вам не напоминает? Ковальчук выставляет как обычно две компании, которые идут с практически одинаковыми ценами под верхнюю планку бюджета. Если возникает другая компания с более низкой ценой, то её отклоняют, а если не получается отклонить, то вообще отменяют тендер.

Но и.о. директора НЭК «Укрэнерго» Всеволоду Ковальчуку наплевать на необходимость проведения модернизации энергосистемы Украины, если там нет его личного интереса.

Вот ещё пример:

По проекту «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Будівництво ВОЛЗ на ділянці Кременчук – Полтава — Зміївська ТЕС» 13 марта 2017 года сыгран тендер. С самой низкой ценой победила компания «Мехколонна 25». В установленный законом срок данная компания объявлена победителем и с ней подписан соответствующий контракт.

Удивительно, правда? Но объяснение этой невероятной ситуации есть. Ковальчук был в очередной зарубежной «командировке» и не успел вмешаться. Ну хоть какая-то польза от его «командировок». Но дальше – интересней!

Счет на предоплату, предусмотренную контрактом на работы и приобретение материалов, подрядчик выставил еще 16 апреля 2017 года.

Однако, вопреки условиям подписанного контракта, аванс до сих пор не выплачен.

Более того, сотрудник «Укрэнерго» А. Яременко настаивает на замене субподрядной организации-проектанта и откровенно навязывает конкретную компанию, которую, по его словам, ему дал Ковальчук, расценки которой гораздо выше рыночных. В настоящий момент ни проектные, ни строительные работы по данному контракту не начаты, что ведет к срыву сроков реализации проекта и нарушению планов НЭК «Укрэнего» по освоению средств.

Таких примеров масса, не будем утомлять ими читателей.

Интересно другое — когда в нашей, стремящейся в Европу стране, такие действия высокопоставленного чиновника привлекут внимание правоохранительных органов?

Может быть, когда Ковальчук решит вообще приватизировать госкомпанию «Укрэнерго»? Хотя ему это вряд ли нужно. Он и так безнаказанно делает там всё, что хочет, для личного обогащения.

Сегодня у меня возникло желание проанализировать вопрос собственности каждого украинца на природные недра своей страны.

В связи с тем, что на данный вопрос может дать ответ только основной Закон Украины – Конституция, вынужден проанализировать именно этот документ. А если быть более точным – статьи 13 и 14 Конституции Украины.На мой взгляд, статья 13 и статья 14 Конституции Украины противоречат друг другу.В тринадцатой статье признается, что земля является объектом права собственности Украинского народа, а органы государственной власти и местного самоуправления осуществляют права собственника от имени Украинского народа. Это означает, что полномочия органов государственной власти и местного самоуправления относительно этого имущества касаются только осуществления права управления указанным имуществом.

В четырнадцатой статье Конституции Украины говорится, что земля является основным национальным богатством, находящимся под особой охраной государства.«Право собственности на землю гарантируется. Это право приобретается и реализуется гражданами, юридическими лицами и государством исключительно в соответствии с законом.»При этом не указывается, о КАКОЙ форме собственности идет речь.

То есть, получается, что 13-я статья Конституции Украины упоминает, как субъекта права собственности на землю в Украине, только украинский народ, а 14-я статья говорит о не понятном (не определенном) праве собственности на землю, которое приобретается, в соответствии с законом, гражданами, юридическими лицами и государством.

Главным моментом здесь представлено то, что Конституция прямо не предусматривает другой формы собственности на землю, чем право собственности Украинского народа.Говоря о возможности приобретения гражданами, юридическими лицами и государством неопределенного в Конституции права собственности на землю, Конституция отсылает нас к закону, в котором бы те права собственности должны быть прописаны.

Но тут опять вступает в силу правовая коллизия – Конституция Украины имеет высшую юридическую силу по отношению к закону, а потому положение Конституции Украины о том, что земля является объектом права собственности Украинского народа кроет карту закона о возможности других субъектов права и форм собственности на землю.

Также интересно, что владелец, то есть украинский народ, не делегировал управленцу, то есть органам государственной власти или местного самоуправления, право отчуждать свое имущество.Статья 324. Право собственности Украинского народа «Земля, ее недра, атмосферный воздух, водные и другие природные ресурсы, находящиеся в пределах территории Украины, природные ресурсы ее континентального шельфа,исключительной (морской) экономической зоны являются объектами права собственности Украинского народа. От имени Украинского народа права собственника осуществляют органы государственной власти и органы местного самоуправления в пределах, установленных Конституцией Украины. Каждый гражданин имеет право пользоваться природными объектами права собственности Украинского народа в соответствии с законом».

Читайте также: Загадковий Синевир показали з висоти пташиного польоту

1. В части 1 комментируемой статьи воспроизводится ст. 13 Конституции Украины, в которой закреплено, что «земля, ее недра, атмосферный воздух, водные и другие природные ресурсы, находящиеся в пределах территории Украины, природные ресурсы ее континентального шельфа,исключительной (морской) экономической зоны являются объектами права собственности Украинского народа».С учетом приведенного положения и общей концепции права собственности, сложившейся в отечественной цивилистике и отраженной в ГК, право собственности Украинского народа может быть определено как возможность народа через уполномоченные государственные органы непосредственно использовать (владеть, пользоваться, распоряжаться и т.п.) имущество, которое ему принадлежит в соответствии с Конституцией Украины.

В связи с тем, что в этногосударствоведении иногда ставится под сомнение существование такого феномена как «Украинский народ», возникает вопрос, можно ли вообще считать Украинский народ субъектом (участником) гражданских отношений? Ответ на этот вопрос содержится в ч. 2 ст. 2 ГК, которая предусматривает, что участниками гражданских отношений являются: государство Украина, Автономная Республика Крым, территориальные общины, иностранные государства и другие субъекты публичного права.

Поскольку народ, хотя и с некоторыми оговорками, может быть признан субъектом публичного права, то также он должен быть признан и субъектом гражданских отношений, а, следовательно, может быть и субъектом права собственности.Поскольку украинский народ признается субъектом права собственности наравне с другими участниками гражданских отношений, возникает вопрос, не приведет ли это к «двойному» праву собственности на такой объект как земля?Конституция Украины отражает отношение к земле (право на землю) украинского народа, как к территории государства, как к объекту природы, а не к конкретным участкам, разделенным на земельной территории государства для специального использования.

Некоторые ученые предлагают различать те случаи, когда право собственности на землю затрагивает интересы общества в целом – тогда земля определяется как объект права собственности Украинского народа (соответственно и государства), и те случаи, когда, согласно Конституции, человеку принадлежит и гарантируется право собственности на землю.Ответ на этот вопрос в определенной степени содержится в части 2 ст. 324 ГК, определяющей порядок осуществления права собственника Украинским народом, фактически различая «право собственности» и «управление собственностью» украинского народа.

Читайте также: Российский публицист Александр Невзоров рассказал, чем закончится война в Донбассе

2. Часть 2 комментируемой статьи устанавливает, что от имени Украинского народа права собственника осуществляют органы государственной власти и органы местного самоуправления в пределах, установленных Конституцией Украины. Следовательно, управление имуществом от имени народа осуществляет, соответственно, Верховная Рада Украины и местные советы, а также уполномоченные ими государственные органы. При этом органы государственной власти и местного самоуправления не являются владельцами того имущества, принадлежащего к объектам права собственности Украинского народа.

Полномочия этих органов определены Конституцией Украины и другими нормативными актами,но в целом их полномочия относительно имущества касаются только осуществления права управления указанным имуществом.Говоря об осуществлении права собственности на имущество, которое является собственностью украинского народа, следует отметить, что оно может происходить как через упомянутые выше органы, так и непосредственно народом – путем решения соответствующих вопросов на всеукраинском референдуме. Например, только таким путем может решаться вопрос об изменении границ государства, то есть, передачу или приобретение части ее территории – земли,которая принадлежит украинскому народу.

3. Согласно части 3 комментируемой статьи каждый гражданин имеет право пользоваться природными объектами права собственности Украинского народа в соответствии с законом. Итак, каждый имеет гарантированный Конституцией Украины и Гражданским кодексом доступ к пользованию природными объектами права собственности Украинского народа.Однако такое использование должно происходить в порядке и пределах, установленных законом.Приобретение права собственности Украинским народом имеет такие особенности, что в любом случае может происходить только на основании специального волевого решения уполномоченного на это органа государственной власти.

Такое решение по своей сути является актом публичной власти (актом управления) и должно быть совершено в форме, установленной законом для соответствующих актов (Закон Украины,постановление Верховной Рады и т.д.).Итак, исходя из всего вышеизложенного, можно сделать вывод, что легитимным и конституционным в Украине правом собственности на землю является только право собственности Украинского народа.

А это значит, что распоряжаться, получать доходы от земли, природных недр и т.п. может только украинский народ, ни в коем случае не оффшорные компании, которым раздают наше имущество незаконными решениями органов высших властных полномочий.

Мизрах Игорь


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Нашумевший тендер «Укрпочты» на предоставление услуг процессинга обрастает новыми скандальными подробностями.

Пока «временщик» «Укрпочты» Игорь Смелянский и половина топ-менеджмента испуганно отбиваются в соцсетях от обвинений общественности в несоблюдении деловой этики, апеллируя к формальному соблюдению тендерных процедур, эксперты уже раскопали прямы факты коррупционной сговора, которые однозначно заинтересуют Национальное антикоррупционное бюро.

Как выяснилось, компания «Укркарт», которая победила в тендере с предложением в 215 млн грн, не имеет права оказывать целый ряд услуг, которые она обязалась предоставить «Укрпочте», из-за отсутствия соответствующих лицензий и сертификатов.

Для внедрения любой услуги, продукта или функциональной возможности на процессинге «Укркарт», любой банк – клиент компании должен открыть в международных платежных системах соответствующий проект сертификации и внедрения продукта/услуги. После завершения проекта продукт, услуга или функциональная возможность распространяются  на всех клиентов процессингового центра «Укркарт».

Согласно условиям тендера, «Укркард» обязался предоставить «Укрпочте» услугу эмиссии бесконтактных карт. Однако по факту до сих пор ни один из банков – клиентов «Укркарта» не имеет возможности эмиссии бесконтактных карт. Один из крупных украинских банков пытался открыть такой проект в Mastercard, но после нескольких попыток внедрить бесконтактную карту проект был признан безнадежным из-за технологических особенностей компании «Укркарт». Проект был закрыт в платежной системе, и вторую попытку банк не предпринимал. Таким образом на сегодня у компании «Укркарт» нет сертифицированного решения, которое позволяет проводить эмиссию и обслуживание бесконтактных карт.

 

Кроме того, «Укркарт» предлагает «Укрпочте» создание и поддержку виртуальных терминалов с поддержкой технологий безопасных расчетов в Интернете международных платежных систем  (3D-Secure, Verified by Visa). Однако на сегодня, в связи с особенностями сертифицированного программного решения «Укркарт», ни один из клиентов компании не может воспользоваться такой услугой для своих клиентов, так как у «Укркарта» отсутствует сертификация на поддержку 3D-Secure и VerifiedbyVisa, и таким образом не обеспечиваются те самые безопасные расчеты.

Также «Укркарт» предоставил на тендер «Укрпочты» сертификаты соответствия требованиям платежных систем программного решения SmartVista, однако на сегодня компанией используется лишь BASE24. Ни один из банков-клиентов компании не открывал проект по замене программного решения процессингового центра «Укркарт» на SmartVista, таким образом, на сегодня единственным сертифицированным в платежных системах программным решениям для процессингового центра «Укркарт» является  устаревший BASE24.

Позиция руководства госпредприятия в этой ситуации обозначена более чем откровенно- Смелянский с коллегами намерены отстаивать интересы «Укркарта» до последнего. А вот в том, каким именно образом, находящаяся под уголовным преследованием, компания «Укркарт» изловчилась победить в тендере (о результатах которого Игорь Смелянский знал ещё в мае этого года) и «продавать» «Укрпочте» услуги и продукты, которых у нее нет, уже предстоит разобраться НАБУ и спецпрокуратуре.

Напомним, ранее Игоря Смелянского обвинили в давлении на участников рынка экспресс-доставки с целью монополизации рынка «Укрпочтой».

А о скандальных подробностях перехода компании «Укркарт» под контроль «Семьи» Виктора Януковича читайте здесь.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Дошлюбний секс, танці при мерці, магічне зілля. Це ті традиції українців, про які знає далеко не кожен. Наш побожний народ місцями виконував такі обряди, що важко не здивуватися.

Канал 24 зібрав для вас 24 традиції України, які справді вражають!

Дівчата освідчувалися хлопцям

До 17 століття українські дівчата могли першими освідчуватися хлопцям. Про “дику” традицію згадував французький інженер і картограф Ґійом Левассер де Боплан у своєму “Описі України”.

Дівчина приходила додому до хлопця, в якого була закохана, і при всіх його рідних пропонувала одружитися. Відмовити дівчині — вважалося поганою прикметою. Тож хлопці були змушені прощатися зі щасливим холостяцьким життям.

Між обіймами та сексом

На вечорницях була заведена традиція, яка дозволяла молодим людям поспілкуватися “ближче”.

Неодружені хлопці та дівчата збиралися на вечорниці (переважно вдома у вдови, яка мала дивитися за ними). Тут вони їли, пили, грали в ігри, а потім займалися “притулами”.

Сформовані пари лягали спати разом і займалися “сексом наполовину”, тобто так, аби зберегти дівочу цноту. Однак, це не завжди вдавалося, часто дівчата вагітніли і навіть не розуміли, як це трапилося. Є дані, що 45,6% дівчат, які ходили на вечорниці, втрачали цноту до шлюбу.

Вседозволена ніч на Купала

Івана-Купала — свято єднання людини з природою. А, як то кажуть, що природно — те не соромно, тож на цей день хлопці і дівчата дозволяли собі недозволене, але таке природне.

Дівчата плели вінки і кидали їх у воду чи вогонь, якщо хлопець діставав вінок — дівчина була змушена цілуватися з ним. Крім того, весь вечір дівчина мала провести з хлопцем у парі. І мало що могло трапитися між молодими людьми серед ночі у лісі під час пошуку цвіту папороті без нагляду суворих дорослих…

Купала в Україні святкують і зараз: з вінками, співами та голими танцями навколо вогнища.

Келих цноти

Старосвітський гуцульський звичай, який зламав не одне життя молодої жінки, описує письменниця Марія Матіос.

Наступного дня після першої шлюбної ночі у присутності всіх гостей молодий виголошував тост-подяку батькові молодої. Батько підходив до столу, за яким сидять молоді. Молодий правою рукою брав дерев’яний келишок, вказівним пальцем закриваючи дно, говорив тост “П’ю до вас, тату” і випивав, не відпускаючи пальця від дна.

Після цього алкоголь наливався для батька нареченої. Якщо наречена була цнотлива — келишок був без дірки на дні. Якщо ж цнота нареченої була порушена до весілля — наречений давав батьку келишок з діркою і батько при всіх гостях обливався напоєм.

Нареченому в першу шлюбну ніч допомагав дружба

Перша шлюбна ніч молодят була розвагою для усіх гостей. Поки пара вперше займалася сексом, під дверима стояли гості і співали сороміцьких пісень. На любощі молодята мали не більше півгодини.

Зрозуміло, не всіх чоловіків таке налаштовує на потрібний лад. Тож, якщо наречений не справлявся — йому на допомогу приходив старший дружба. При чому часто це був близький родич нареченого, а в деяких випадках допомагав батько нареченого. Якщо вони за це не бралися, наречену цноти позбавляли свашки… пальцями!

Цноту на показ

Простирадло чи сорочку з кров’ю після першого статевого акту наречених виносили на всезагальний огляд. Якщо наречена виявилася вже “початою” отримувала клеймо на все життя.

Жінка і кров

Менструальну кров українці вважали нечистою. У “ці дні” жінки мали переважно сидіти вдома. Їм не можна було ні господарювати, ні приймати пологи, ні навіть на похорон.

Так як білизни не носили, кров просто стікала по ногах і забруднювала сорочку.

Нечистою вважалася кров, що витекла під час народження дитини. Жінка після пологів 40 днів не виходила на люди.

Піхва — канал у потойбіччя

Кров під час менструації вважалася небезпечною для чоловіків. Піхву, з якої витікає кров, вважали каналом у потойбіччя, що може затягнути в себе і вкусити.

Причарувати чоловіка кров’ю

Попри те, що наші предки вважали кров під час менструації брудною — її використовували для привороту! Вважалося, якщо підмішати кров чоловікові до питва, то можна було причарувати його на все життя.

Гілочка в крові

Полювання в горах завжди відрізнялося від полювання в іншій місцевості. Жителі гір здавна мали повагу до звіра. Деяких дивних звичаїв мисливці дотримуються досі.

Коли тварину вбивають, мисливець хреститься, знімає шапку і стає перед нею на коліна.

Якщо полювання відбувається у дубовому лісі, то дубову гілочку обмащують кров’ю вбитої тварини і вставляють у капелюх мисливця.

Ворота на даху

На Андрія хлопці мають право робити збитки, без покарання. Раніше хлопці біля хат дівчат заплутували дорогу нитками, ставили опудала. А найчастіше (традиція збереглася досі) знімали ворота і ховали їх неподалік, наприклад закидали на дах.

Яйце, яке знайде скарб

У великодню ніч українці намагалися не спати. Вважалося, хто засне у цю ніч — весь рік буде сонним.

Тож поки не спали, розважалися як могли. Наші предки вірили, що у великодню ніч червоне яйце допоможе знайти… скарб! Вважалося, що яйце, нагріваючись у руці, вказує на схований скарб. Проте цей обряд називали небезпечним.

Домовик, виношений під пахвою

Життя гуцулів завжди було пов’язане з вірою у духів, потойбічні сили, відьом, тощо. Але представники цього гірського етносу не лише вірили і оберігалися від загадкових сил, але й самі вирощували їх!

Гуцули вважали, що з яйця-зноска від чорної курки можна виносити газдівника (домовика). Таке яйце вони носили під пахвою 9 днів. Цього побутового чорта називали “хованцем”, “антипком, “служкою”.

Коло від нечистої сили

На Закарпатті на Юрія збирають чародійне зілля. Увечері до кожного зілля треба доторкнуться палицею, щоб йому не зашкодили відьми.

Спати лягали просто біля зілля. При чому не можна розпалювати вогнища, а навколо себе треба обвести коло, щоб захистити себе від нечистих сил. А вже вранці трави починають збирати і перед кожним говорять: “Беру зілля незнаноє, аби було хосенноє”. Йдучи додому з травами, треба уникати всіляких зустрічей.

“Запечатана” вишиванка

Вишиванка — ідентичність українців. Її носили на будень і в свята. Але так, як наші предки були забобонні, вишиванку “запечатували” від злих духів. Для цього у вишивці порушували симетрію. Наші предки вірили, що їм це може допомогти.

Їсти з однієї тарілки

На Святвечір була традиція, коли усі члени сім’ї їли страви з однієї тарілки. У деяких родинах ця традиція збереглася.

Сокира і страх

На Святвечір, а іноді на Новий рік господар хати лякав дерева. Для цього він брав сокиру і замахувався нею на дерево, яке погано родило. Але не рубав його, а тільки лякав. Хтось із членів родини мав заступитися за дерево і обв’язати його солом’яним перевеслом.

У деяких регіонах дерева трясли і обмазували тістом. Це мало допомогти врожайності.

Сіно на підлозі

На Різдвяні свята у хаті на підлогу стелили сіно або солому. Так по ній і ходили аж до третього дня Різдва або вдосвіта на Новий рік. Після цього сіно виносили і палили його на дорозі, біля воріт або в садку. Іноді через цей вогонь стрибали.

Ігри на похороні

Гуцули — особливі люди, тож навіть похорон у них не схожий на похорони інших етносів.

Померлого тут тримали два дні, на третій ховали. Вечорами навколо покійника збиралися рідні й сусіди, дяк читав псалми, а після того усіх пригощали… горілкою.

Найдикішою традицією гуцульських похоронів є так звані “грушки”. Це ігри, в які бавилася молодь під час похорону, на зразок тих, в які бавилися під час весняних гулянь і весіль.

Коза при мерці

У побуті населення Карпат і Прикарпатської смуги також була традиція грати ігри при мерці. Для цього зокрема використовувався макет голови кози, який носили на жердині, схожий на той, який носять на Меланку.

Також співали і танцювали, проводжаючи померлого в інше життя.

Покійний, який п’є воду

Верховинці перед хатою, де лежав покійник, розпалювали багаття і сурмили у трембіти.

У хаті не пили воду, оскільки вважалося, що її могла пити душа. Якщо хтось хотів сісти на лавку, то дмухав на неї, щоб не розчавити душу покійного.

Заплутати дорогу мерцю

Ті ж верховинці труну з дому виносили так, щоб перешкодити померлому відшукати дорогу додому. Покійника виносили ногами вперед через задні двері. Потім тричі стукали труною об поріг хати, щоб померлий попрощався з пращурами і більше не повертався.

Коли труну з дому виносили, на тому місці, де вона стояла, розбивали новий горщик. А шлях, яким виносили покійного, посипали житом та ячменем, щоб вдома більше ніхто не помирав.

Пікнік на могилі

Хоча християнська релігія і церква просить цього не робити, існує традиція з влаштовуванням “пікніків” на цвинтарі. На могилу у різні свята приносять їжу і навіть алкоголь. Це все розставляють і залишають покійнику. Крім того, рідні п’ють над могилою.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Знайомтесь. Це Саша.

Саша – колишній начальник Кобри (це його зам показав середный палець Яценюку після чого Кобру розігнали, якщо пам’ятаєте). В різні періоди Саша також був начальником ДАІ Києва, Чернігівської, Харківської областей.Також Саша був Начальником ДАІ України уже після Майдану.

Фото Романа Сініцина.

Фото Романа Сініцина.

У родини Саши чудовий автопарк, вартістю у сотні тисяч доларів. Доньки Саши часто відпочивають в Москві.

Фото Романа Сініцина.

Аваков, своїм указом у Фейсбуці, звільнив Сашу з начальника ДАІ у травні 2015 року після розслідування Схем про його незадекларований будинок у Жулянах і кучеряве життя родини.
http://www.radiosvoboda.org/a/27024691.html

Звільняв, правда, «скрепя душой». Бо Саша дуже цінний кадр. Ну приблизно так:
« “За что уволен Ершов? За то, что одна его дочь ездит на шикарной машине, а другая дочь отдыхает в Каннах? Не из-за этого. Обе дочери взрослые, они прокомментировали, что одна замужем за обеспеченным мужчиной, а другая продает дорогие предметы одежды. Ершов уволен мною за то, что он не указал в декларации свой дом – только за это”.

“Во всем остальном я к Ершову отношусь – еще раз подчеркну, как бы кто ни вопил – с уважением. И вот почему. В апреле-мае прошлого года, когда началась война, Ершов был в том экипаже, который вступил в первые бои под Славянском вместе с тремя экипажами Кобры. Ершов был в составе одной из групп, которая очень хорошо себя проявила. Он неоднократно был под огнем – держал позиции, отбивал наших первых пленных, имел личную смелость противостоять врагу, вести вперед людей. В тот момент, когда еще армия не воевала. Оттуда основы моего к нему доверия. Кроме того, Ершов награжден боевым орденом за несколько самых напряженных месяцев службы в зоне АТО”, – сказал журналистам глава МВД.»

Саша сидів в Ізюмі пару тижнів і так отримав УБД, відпетляв від люстрації. Саша у Словянську був під таким самим вогнем як і Дейдей. Він справді міг бути у цьому місті після звільнення, правда після того як туди зайшли розвідгрупи 8 полку полку спецназу, Першого батальйону Нацгвардії та 95 повітряно-десантної бригади, а сепари давно вийшли. Далі пофотографуватись з журналістами заїжджали різні дейдеї ну і Саша «был под огнем».

Але давайте до суті.

У Саши є одна проблема. Поряд з Сашою живе Міша (Michael Svetlitsky).
Міша останні два роки ремонтує і відправляє в АТО автомобілі. Десятками. Переважно у 79 бригаду. Мішу дуже добре знають військові і волонтери.Сашу це дуже напрягає, бо він ватнік і латентний сепар, незважаючи на те що «був пад агньом».

Фото Романа Сініцина.

У Міші з Сашою постійні проблеми. Саша часто викликає поліцію, що у Міші на ділянці крадені машини. Поліція приїздить, крадених машин не знаходить і їде собі далі у справах.

Але ось в ніч з 5 на 6 серпня Саша набухався з сусідом і вони підпалили один з АТОшних з автомобілів (10-тонник Івекко) та битовку на ділянці Міші. Потім побили самого Мішу. Причому удари наносив безпосередньо Саша.
Ось тут записи з камер на будинку Міші з розкадровкою. Там і підпал і побиття.

Posted by Roman Sinicyn on Montag, 15. August 2016

Posted by Roman Sinicyn on Montag, 15. August 2016

http://www.ex.ua/888236712706Приїхали пожежники, погасили. Приїхали копи, прийняли заяву від Міші. Ясно що Саші, в офіційній площині, нічого не буде.

Зате Саші буде в неофіційній площині)
Саша, до речі, з органів МВС так і не звільнений.
Просто виведений поза штат. І готується скоро прийняти нову жирну посаду.

І так, репост дуже злить Сашу.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

 

«Мене били, підвішували, а потім ґвалтували шваброю …», – так розповідає про «вибиття показів» з нього слідчими карного розшуку Нацполіції тернополянин Ігор.

Про цей випадок стало відомо після звернення його адвоката до регіонального представника офісу уповноваженого з прав людини у Тернополі. Розповідь Ігоря  можна ставити під сумнів. Однак тільки за кілька днів в Тернополі нам стали відомі мінімум 11 випадків, коли, за словами затриманих, до них застосовувалися тортури. Про окремі випадки пише також місцева преса.

Більшість чоловіків між собою не знайомі, проте багато в чому їхні розповіді збігаються: їх затримували без протоколу, привозили у так звані неофіційні місця несвободи (кабінети оперативних працівників, слідчих, кімнати для проведення слідчих дій), допитували із застосуванням сили, вимагали зізнатися в ще декількох епізодах. Але при цьому майже у всіх затриманих не були зафіксовані сліди тілесних ушкоджень, навіть попри постанови суду.

Саме чисельність скарг на дії поліцейських у Тернополі і зацікавила нас. При цьому ані в прокуратурі області, ані в поліції статистики порушень законодавства при затриманнях немає.

Ми проаналізували більше десятка повідомлень затриманих про грубі порушення їхніх прав, і детально зупинилися на одному з них.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини визначає «презумпцію винуватості» держави. Тобто у випадку повідомлення про катування саме держава має довести, що катувань не було.

Методи роботи

24-річного Ігоря  затримали 1 травня цього року у місті Теребовля, де він був у знайомих, за підозрою у грабежі та хуліганстві, що були здійснені 28 та 29 квітня у Тернополі. За версією слідства, Ігор нібито здійснив грабіж та переховувався в іншому районі.

За словами хлопця, з нього стали знущатись ще по дорозі, нібито говорили, що оскільки він раніше судимий, то ніколи не зможе нічого довести. Потім, розповідає Ігор, працівники конвою привезли його в кабінет оперативників та почали катувати.

«По дорозі до Тернополя, вони зупинились на полі, й кажуть: «Можеш собі бігти. Хочеш, тікай». Стали випихувати з машини, кажуть, щоб я біг. Один був з пістолетом у руці. Потім привезли у Тернопіль. Почали мене бити. Здвинули 2 столи докупи, почали підвішувати: на швабрі поміж столів. Били по ногах, по п’ятках, в голову. Вчепили наручники на руки, на ноги, закинули на підлогу, засунули тряпку до рота, сіли на мене й знову били по п’ятках. Дуже боляче було, я не відчував їх. Потім вони взяли швабру, наділи презерватив й зґвалтували насильницьким шляхом. Насилували цією шваброю, знімали на телефони. Говорили, що фотографія та відео будуть в інтернеті. Від мене вимагали, щоб я писав явки. Я й написав», – розповідає Козоріз.

Його адвокат, Галина Саламандра, каже, що саме затримання було незаконним, оскільки якщо вже слідчі через кілька днів поїхали у сусідню область за підозрюваним, а не спіймали його «на гарячому», на місці події, вони повинні були мати ухвалу слідчого судді.

«Проте не було жодної ухвали слідчого судді, хоча його обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за кілька днів до затримання. А затримали його на підставі ст. 208 (тобто безпосередньо на місці злочину або одразу після нього – ред.), але не безпосередньо після вчинення злочину, а в іншому місті. При цьому його не відвели до найближчого відділення поліції для складання протоколу про затримання, а посадили в автомобіль та відвезли у Тернопіль», – розповідає Саламандра.

За словами адвоката, хоча затримали Козоріза, за його словами, близько першої години дня, вона потрапила до нього вже після 18.00: «Особа, яка складала протокол затримання, зазначила, що Козоріза доставили у відділення поліції о 18.43, тоді був складений протокол. Що було до того часу, йому невідомо. А на запитання, у який спосіб тоді Козоріз в цьому кабінеті опинився, сказав, що прийшов сам».

До речі, заступник начальника управління карного розшуку обласного управління Нацполіції Михайло Шмиглик теж запевняє, що Козоріз сам приїхав з сусідньої області, щоб дати свідчення.

«По оперативній інформації стало відомо, де знаходиться Козоріз. Він там ховався. Хлопці поїхали, перекрили дві дороги. У Волочіську він не був затриманий. Я там присутній не був, але розкажу, як це відбувається. Представники поліції представились, сказали, що є до нього питання. Коли він зможе підійти? Він сказав, що вже може. Може з ними проїхатись, бо нічого не боїться, й їде сам. Козоріз сам зголосився проїхатись до Тернополя для проведення слідчих дій», – розповідає Шмиглик.

Заступник начальника карного розшуку стверджує, що у приміщенні, на яке вказує хлопець, ніколи не тримають затриманих, а в цей день ще й було державне свято, тому потрапити вони туди не могли. А обвинувачення у тортурах відкидає.

За словами Козоріза, після того, як він підписав зізнання, його відвезли до міського відділення поліції, де вже склали протокол та викликали адвоката. Потім конвой, затриманий та адвокат поїхали до лікарні.

«Я була у лікарні швидкої допомоги, повідомила чергового лікаря про його скарги, та про зґвалтування. Але лікар сказав, щоб сам потерпілий про це сказав. Проте при огляді були присутні четверо супроводжуючих, в тому числі один з них був причеплений до Козоріза кайданками. В такий спосіб проводився огляд. На мої заперечення, що особа повинна особисто проходити огляд, мені одразу казали, що він злодій, напав на жінку, що він небезпечний. І лікар сказав, що боїться його одного оглядати. Можливо, Козоріз боявся, бо ті самі представники поліції супроводжували його в ізолятор тимчасовго тримання. За його словами, його потім по дорозі били у машині», – розповідає Саламандра.

У лікарні нам підтвердили факт огляду Козоріза та те, що лікар не знайшов підстав для госпіталізації. Але чи були зафіксовані інші тілесні ушкодження, не розповіли, пославшись на закон про захист персональних даних.

Козоріз стверджує, що на шляху до ізолятора тимчасового тримання (ІТТ) його знову били: «Після лікарні мене три чоловіка посадили в машину, не знаю їхні прізвища, вони мене по дорозі били: по корку, в дихало. Для того, щоб я відмовлявся від адвоката, за те, що написав скаргу. Привезли в Теребовлю до ІТТ, а там вже не чіпають».

Запис у журналі первинного обстеження у ІТТ м. Теребовлі, який ми перевірили, свідчить, що Козоріза привезли до ізолятора о першій годині ночі. У журналі зафіксовано, що серед видимих ушкоджень – синець на чолі. У журналі надання медичної допомоги його прізвища немає.

4 травня Козорізу обирали запобіжний захід. Крім тримання під вартою, суд постановив Тернопільській місцевій прокуратурі забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження. Але його так й не було проведено.

Результати розслідувань

Нам вдалось поспілкуватись з керівниками місцевої та обласної прокуратури Тернополя, а також з керівниками головного управління Нацполіції у місті. Всі вони пообіцяли розібратись у справі та посприяти проведенню розслідування.

Через місяць у відповіді на наш інформаційний запит, у Нацполіції зазначили, що 17 травня прокуратура Тернопільської області внесла відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, щодо перевищення службових повноважень працівниками кримінального розшуку по відношенню до Козоріза. Було призначено службове розслідування, але «факти перевищення службових повноважень поліцейськими по відношенню до Козоріза свого підтвердження не знайшли».

Як повідомили у Головному управлінні Нацполіції в Тернопільській області, вони не ведуть статистику фактів порушення норм кримінального процесуального законодавства при затриманні підозрюваних (як, до речі, й прокуратура області).

Крім того, у поліції розповіли, що в цьому році прокуратура області відкрила 6 кримінальних проваджень за фактами перевищення влади чи службових повноважень поліцейськими по відношенню до громадян, 4 з яких є працівниками кримінального розшуку. Чотири із них вже були закриті «у зв’язку із відсутністю у діях працівників поліції складу кримінального правопорушення», а по 2-х інших ще здійснюється досудове розслідування.

З початку року Головне управління Нацполіції в області провело 13 службових розслідувань за фактами можливих неправомірних дій поліцейських по відношенню до громадян. Але за результатами розслідувань факти теж не знайшли підтвердження.

Крім того, одного поліцейського оштрафували за те, що він невчасно повідомив про затримання Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

У прокуратурі ж Тернопільської області нам відповіли, що до ЄРДР в цьому році було внесено 27 фактів про можливе вчинення працівниками правоохоронних органів області кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України (Перевищення влади або службових повноважень).

Типові випадки

При цьому, тільки за три дні у Тернополі ми змогли майже випадково зібрати скарги щонайменше на 11 випадків застосування сили при затриманнях.

Наприклад, мешканець Тернополя Андрій Ц. стверджує, що у вересні 2016 року при затриманні на нього надягли шапку та били двоє людей. У відділок він потрапив тільки за 2 дні, його нібито тримали у підвалі, щоб він зізнався у скоєнні ще декількох порушень.

Вадим Н. також скаржився на жорстоке поводження при затриманні у 2016 році. За словами його адвоката, також не було ухвали слідчого судді. Протягом двох діб його утримували на Шевченко, 1: змушували зізнатись у ряді правопорушень. Хлопець стверджує, що йому не давали спати та не давали ліків від епілепсії, тому у нього почався приступ. Зараз триває слідство, його обвинувачують у скоєнні 12 епізодів.

Артема Б., який стоїть на обліку у психоневрологічному інтернаті, затримали у березні за те, що він пил алкоголь посеред магазину. Йому майже добу не давали спати, кілька днів він не приймав ліки. Це, каже його адвокат, спровокувало загострення захворювання.

Сирота Руслан Р. розповідає, як його затримали у квітні через підозру у скоєнні крадіжки. Хлопець розповідає, що його зустріли посеред вулиці, почали бити, надягнули кайданки: «Я казав, що сам піду, навіщо мені надягати наручники. У відділку поліції мене стали бити: у живіт, грудину, про копняки мовчу. Паспортом били по обличчі. Положили на землю, слідчий ходив по мені. Казали: що якщо напишу, що вкрав якусь сумку, відпустять. Казали, що ніхто ніколи не дізнається, що я у тюрмі, бо я сирота. Я написав зізнання». За словами хлопця, його друзі зателефонували до центру надання безоплатної правової допомоги, йому надали адвоката. Руслан зафіксував сліди побиття. А ще через кілька тижнів виявилось, що факт крадіжки не підтвердився.

Ще одного постраждалого з синцями на обличчі ми зустріли у залу суду, він з адвокатом писав скаргу на дії поліцейських при затриманні. Ярослав Б. стверджує, що його затримали на вокзалі Тернополя, відвезли в міськвідділ, а там стали бити. Мотив той самий: підписати явку з повинною.

Найчастіше, кажуть адвокати Центру надання правової допомоги, людей затримують без ухвали слідчого судді, іноді затримують без жодної відомості в ЄРДР, допитують із застосуванням сили.

У більшості випадків експертиза не змогла зафіксувати тілесні ушкодження, бо проводилась (якщо проводилась) через декілька тижнів або навіть місяців після інцидентів.

Але навіть якщо судово-медичне обстеження проведуть вчасно, деякі види катувань можна приховати, розповіли нам декілька екс-працівників поліції та адвокати. Наприклад, придушення пластиковим пакетом і протигазом, або побиття по голові пластиковою пляшкою, або підвішування майже не залишає видимих слідів на тілі.

При затриманні, кажуть адвокати, треба просити, щоб родичів повідомили якнайшвидше, потім заявити, бажано у письмовій формі, що ви вважаєте скористуватись правовою допомогою адвоката, наприклад, з Центру безоплатної правової допомоги.

«Треба звертатись зі скаргою у прокуратуру, якщо було жорстоке поводження, незаконне затримання. У лікарні вимагати приватне обстеження, без присутності працівників поліції, на кожному етапі медичного обстеження зазначати про скарги. Звичайно, адвокат має допомогти скласти скаргу або заяву про кримінальне правопорушення, якщо дійсно нанесені тілесні ушкодження, й вимагати невідкладного обстеження», – каже адвокат Саламанра.

Між тим, у Тернополі відбувається черговий скандал із затриманим, який стверджує, що його та рідних катували поліцейські. При цьому народний депутат Михайло Головко зібрав вже 30 підписів інших нардепів та направив депутатське звернення з вимогою передати розслідування правоохоронним органам однієї з сусідніх областей.

Чому це важливо

Проблема з перевищенням повноважень при затриманнях та тортурами притаманні всій країні. Підкомітет ООН з питань запобігання катуванням під час візиту в травні і вересні 2016 року зафіксував в Україні безліч заяв про дії, які можуть бути класифіковані як тортури і жорстоке поводження. Член підкомітету Віктор Захарія нещодавно особисто підкреслював чисельні порушення в діях працівників Національної поліції. Наприклад, враховуючи чинну систему реєстрації у відомстві, підкреслював Захарія, людину можна просто «загубити».

За даними Міністерства юстиції, у 2015 році Україна програла 14 справ в Європейському суді з прав людини через порушення Статті 3 Європейської конвенції (заборона тортур). У 2015 році за порушення цієї статті потерпілі отримали з держбюджету понад 150 тисяч євро компенсації морального збитку.

«Я раніше судимий. Я ніколи не зможу довести, що мене катували. Або що я не грабував зараз, бо колись робив це. Над нами можна робити все, що завгодно. А більшість із вас це підтримує», – сказав нам один із затриманих хлопців.

Особисто я не знаю, що йому відповісти…

Татьяна КУРМАНОВА


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Сьогодні маю бажання проаналізувати питання власності кожного українця на природні надра своєї країни.

В зв’язку з тим, що на дане питання може дати відповідь тільки основний Закон України- Конституція України, вимушений проаналізувати саме Конституцію… А більш точніше статтю 13 та 14 Конституції України.На мій погляд, стаття 13 та стаття 14 Конституції України суперечать одна одній.

В 13-ій статті визнається, що земля є об’єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені Українського народу. Це означає, що повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування стосовно цього майна торкаються лише здійснення права управління зазна­ченим майном.

В 14-ій статті Конституції України говориться, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

При цьому не вказується ЯКА форма власності.

Тобто, виходить, що 13-та стаття Конституції України згадує як суб’єкта права власності на землю в Україні лише український народ, а 14-та стаття говорить про не зрозуміле (не визначене) право власності на землю, яке набувається відповідно до закону громадянами, юридичними особами та державою.Головним моментом тут видається те, що Конституція прямо не передбачає іншої форми власності на землю, ніж “право власності Українського народу”.Говорячи про можливість набуття “громадянами, юридичними особами та державою” невизначеного в Конституції права власності на землю, Конституція відправляє нас до закону, в якому б ті права власності мали б бути прописані.

Але тут знову вступає в силу правова колізія – Конституція України має вищу юридичну силу по відношенню до закону, а тому положення Конституції України про те, що земля є об’єктом права власності Українського народу “криє карту” закону про можливість інших суб’єктів права та форм власності на землю.Також цікаво, що власник, тобто Український народ, не делегував управлінцю, тобто органам державної влади чи місцевого самоврядування, право відчужувати своє майно.

Стаття 324. Право власності Українського народу

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знахо­дяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, ви­ключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського на­роду.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права влас­ності Українського народу відповідно до закону.

1. У частині 1 коментованої статті відтворено положення ст. 13 Конституції України, в якій закріплено, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу».

З врахуванням наведеного положення та загальної концепції права власності, сформованої у вітчизняній цивілістиці і відображеної у ЦК, право власності Українського народу може бути визначене як можливість народу через уповноважені державні органи або безпосередньо використовувати (володіти, користуватися, розпоряджатися тощо) майно, котре йому належить відповідно до Конституції України.

У зв’язку з тим, що в етнодержавознавстві іноді ставиться під сумнів існування такого феномену як «Український народ», виникає питання, чи можна взагалі вважати Україн­ський народ суб’єктом (учасником) цивільних відносин?
Відповідь на це питання міститься у ч. 2 ст. 2 ЦК, яка передбачає, що учасниками ци­вільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Оскільки народ, хоча і з деякими застереженнями, може бути визнаний суб’єктом пуб­лічного права, то так само він має бути визнаний і суб’єктом цивільних відносин, а, отже, може бути і суб’єктом права власності.Оскільки Український народ визнається суб’єктом права власності нарівні з іншими учасниками цивільних відносин, виникає питання, чи не призведе це до «подвійного» пра­ва власності на такий об’єкт як земля?

Конституція України відображає ставлення до землі (право на землю) Українського народу, як до території держави, як до об’єкта природи, а не до кон­кретних ділянок, розмежованих на земельній території держави для спеціального вико­ристання. Деякі науковці пропонують розрізняти ті випадки, коли право власності на зем­лю торкається інтересів суспільства в цілому — тоді земля визначається як об’єкт права власності Українського народу (відповідно і держави), і ті випадки, коли, згідно з Консти­туцією, людині належить і гарантується право власності на землю.

Відповідь на це питання певною мірою міститься у частині 2 ст. 324 ЦК, яка визначає порядок здійснення права власника Українським народом, фактично розрізняючи «право власності» та «управління власністю» Українського народу .

2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Отже, управління майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи.

При цьому органи державної влади та місцевого самоврядування не є власниками того майна, що належить до об’єктів права власності Українського народу. Повноваження цих органів визначені Конституцією України та іншими нормативними актами, але в цілому їх повноваження стосовно цього майна торкаються лише здійснення права управління зазна­ченим майном.

Ведучи мову про здійснення права власності на майно, яке є власністю Українського народу, слід зазначити, що воно може відбуватися як через згадані вище органи, так і без­посередньо народом шляхом вирішення відповідних питань на всеукраїнському референ­думі. Наприклад, лише таким шляхом може вирішуватися питання про зміну кордонів дер­жави, тобто, передачу чи набуття частини її території — землі, яка належить Українському народу.

3. Згідно з частиною 3 коментованої статті кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності Українського народу відповідно до закону. Отже, кожен має гарантований Конституцією України та Цивільним кодексом доступ до користування природними об’єктами права власності Українського народу.

Проте таке користування має відбуватися у порядку і межах, встановлених законом. Набуття права власності Українським народом має ті особливості, що у кожному разі може відбуватися лише на підставі спеціального вольового рішення уповноваженого на те органу державної влади.Таке рішення за своєю сутністю є актом публічної влади (актом управління) і має бути вчинене у формі, встановленій законом для відповідних актів (закон України, постанова Верховної Ради тощо).

Отже, з всього викладеного вище можливо зробити висновок, що легітимним і конституційним в Україні правом власності на землю є лише право власності Українського народу.А це означає, що розпоряджуватися, отримувати прибутки від землі, природних надр і т.п..може тільки Український народ, а ні в якому разі не офшорні компанії, яким роздають наше майно незаконными рішеннями органів вищих владних повноважень.

АНАЛИТИКА МЕДИА


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Створення патрульної поліції стало чи не єдиною справжньою реформою після Революції Гідності. Набрані з нуля поліцейські і зовнішнім виглядом, і роботою почали доводити суспільству, що створити європейський правоохоронний орган у нашій країні цілком можливо.

Але останнім часом на роботу патрульних з’являється все більше нарікань. Громадяни скаржаться, що приїзду поліцейських доводиться чекати все довше й довше. Інколи на виклики патруль взагалі не приїздить. Окрім того, зростає число копів, які звільняються з лав поліції.

Чому так відбувається? І що стане з патрульною поліцією, якщо нічого не змінювати? Про це — у спеціальному розслідуванні «Слідства.Інфо»

15 людей змагалися за одне місце в патрульній поліції Києва на початку 2015-го року. Запеклий конкурс, у якому етап за етапом відсіювали, тестували і навчали, щоденно відстежувався вітчизняними та іноземними медіа.

Перші 2 тисячі поліцейських присягнули на Михайлівській площі в самому центрі столиці.

Спершу поліцейські приїздили на виклик за лічені хвилини, нині ж на патруль можна і не дочекатись. Патрульні, які були героями телерепортажів і статей про нову поліцію, розміщують у соціальних мережах оголошення про звільнення.

Хтось відмовляється від коментарів із солідарності з уже колишніми колегами, а хтось не приховує причин зміни професії, як це робить киянин Андрій Кобилінський.

«Ти поступово розумієш, що реформи не відбуваються, що ти є просто ширмою, щоб прикрити відсутність реформ в Україні, красивою картинкою», — каже Андрій Кобилінський.

Що сталося за два роки із реформою поліції? Чому ті, хто присягнув, залишають лави українських копів?

Селфі iз перехожими, щоденні телерепортажі, інтерв’ю iз журналістами — киянин Олексій Бардадим фіксував робочі будні патрульних із першого дня, як оператор реаліті-шоу про столичних  копів:

«Я їздив із ними в автомобілі, ми потрапляли в різні ситуації, починаючи від побутових алкоголічних істерій, закінчуючи якимись перестрілками і погонями. Вони ризикують своїм життям. Я бачив, як вони працюють: повний ентузіазм, горять очі, вони дійсно щось роблять», — згадує Олексій.

Два роки потому його обікрали в центрі Києва. Посеред білого дня із машини витягли вартісну професійну техніку:

«Крадіжка з автомобіля сталася три хвилини тому, я знаю напрямок, куди побіг злочинець, я знаю, як він був одягнений. Мені сказав це свідок: шорти були і зелена футболка. Це підтвердилося потім на камерах. Можна було зробити по гарячих слідах. 

За три з половиною години до мене ніхто не приїхав. Я сам поїхав у відділення писати заяву. Я просто чекав, кожні 20 хвилин дзвонив, питав. Вони казали: «Ми можемо продублювати ваш виклик. Вибачте, ми нічим вам не можемо допомогти», – доповнює потерпілий.

Олексій змушений був сам їхати у відділок і просити прийняти заяву про злочин. Потім умовляв слідчих взяти відео із численних камер спостереження, за якими можна було прослідкувати, звідки прийшов злодій, із ким взаємодіяв та куди втік із украденим. З часу крадіжки минув місяць — ані викраденої техніки, ані підозрюваних слідчі не знайшли.

Випадок Олексія не поодинокий. На сторінках патрульної поліції у соціальних мережах відгуки вдячності губляться серед численних обурень на кшталт: викликали поліцію, а вона не приїхала, приїхали, але надто пізно тощо.

Чому так відбувається, — пояснює Андрій Кобилінський. Один із упізнаваних копів столиці звільнився з лав патрульних навесні.

«Немає ні машин, ні людей. Там такі перегони тривають жорсткі — чого стане менше. Зараз менше машин, а завтра менше людей, а потім навпаки», — виправдовує колишніх колег Андрій Кобилінський.

Прибутковий бізнес, яким заробив на квартиру і позашляховик, Андрій два роки тому змінив на службу в новій патрульній поліції:

«Як планувалося з початку, як Згуладзе нам розказувала: обіцяли певний кар’єрний ріст, що будете туди, туди залучені… І перші кілька місяців я справді вірив, що так буде. Ми думали, що все буде нехай не так, як в Штатах чи в Канаді, хоча б як в Грузії. Але сталося, як завжди буває в Україні. Певно, вище керівництво, тобто Аваков, подумав, що то занадто небезпечно так багато молодої крові вливати. Краще на старих професіоналів сподіватись», — каже колишній коп.

Два роки тому патрулювати в Києві вийшли 2000 патрульних, 200 екіпажів на новеньких «Пріусах». Нині через звільнення та переходи копів до інших підрозділів, недобір серед патрульних складає понад 20 відсотків. Андрій каже, що люди йдуть з поліції насамперед через виснаження та брак часу на особисте життя.

«Ну а як можна, коли о сьомій ранку вже на шикуванні потрібно бути, або з нічної зміни приходиш мінімум о дев’ятій годині ранку. Ніяк не вдається. Коли я на зміну йшов коли ще дитина спить, а повертався, коли вже спить, то я просив дружину, щоб скидала у вайбер фотографії під час дня. Одне з небагатьох, що додавало енергії під час роботи — фотографії дитини», — пригадує Андрій.

Сьогодні він може набагато більше часу приділяти родині. Наприклад, особисто забрати молодшого сина із дитсадка. Його дружина Наталія згадує часи, коли чоловік працював у поліції, як найважчі в їхньому подружньому житті:

«Приходив сонний. Майже все робила я сама. Від нього допомоги я й не чекала. Хотілося, щоб він відпочив від роботи, виспався хоч трохи», — зітхає вона.

Типова робоча зміна українського копа триває щонайменше 12 годин. Разом з дорогою на роботу та з роботи, отриманням-поверненням зброї та патрульної автівки — це всі 14, а то й 15 годин. Якщо зміна закінчується о сьомій ранку, додому патрульний потрапляє близько десятої. Це в ліпшому випадку, якщо не сталося затримань або інших подій, які потребують оформлення документів.

А вже о сьомій вечора треба заступати на нову зміну. Для цього на службі треба бути на півгодини раніше. Між змінами треба не лише відпочити, а й устигнути підготувати форму. Патрульний має лише один комплект, який видали ще на початку служби. Треба випрати, висушити, випрасувати. На сон часу майже не залишається. Про перевтому вже відкрито пишуть у соцмережах копи всієї України:

«Скільки б в день не спала, а друга нічна жахливо важка. Особливо, коли в піший патруль поставлять. О 5 ранку піший патруль вже схожий на примару», — пише в соцмережі Ксенія Боянова, інспекторка патрульної поліції з Охтирки (Полтавська область).

Проблема була б менш гострою, якби в патрульних не крали вихідні:

«Вогневій підготовці, тактиці постійно потрібно навчати, бо ці навички пропадають, якщо не навчати, якимось юридичним речам потрібно навчати, повторювати. Коли ж це все пробувати? Тільки у вихідний день. А якщо ще якісь події у місті — мітинг великий під Верховною Радою чи річниця, то, звичайно, крім чергової зміни залучаються й ті, у кого вихідний», — каже Андрій Кобилінський.

Через перевтому знижується швидкість реакції. Часом патрульний просто засинає за кермом. Як наслідок — ДТП.

19 червня 2017 року о 5:30 ранку «Пріус» патрульної поліції врізався у дерево в парку біля Голосіївського озера. Андрій Кобилінський упевнений — патрульний заснув за кермом від перевтоми:

«Однозначно по характеру пошкодження і по фотографії видно, що патрульний зранку просто собі помалу, помалу їхав, поки не заснув. А тоді, заснувши, продовжив рух і врізався в дерево. Добре, що в дерево, а не в озеро заїхав. Оскільки я сам часто фактично засинав за кермом, я знаю, як це буває».

Начальник столичної поліції Юрій Зозуля каже, що людей дійсно не вистачає. А тому на тих, хто лишився, навантаження збільшилося. Якщо два роки тому вулиці патрулювало 200 екіпажів, то нині лише півтори сотні. Але втрати персоналу не пов’язані із перепрацюванням, переконує керівник, а розповіді про перевтому — це перебільшення, як і скарги на вихідні, половину з яких доводиться проводити на роботі.

«Я якось висипаюся. Безумовно, бувають моменти із охороною громадського порядку, якісь великі збори, великі акції проводяться, але не настільки часто, не щодня. Для того, щоб проводити якісь навчання, нам доводиться залучати патрульних у їхні вихідні. Але це відбувається не настільки часто», — пояснює Юрій Зозуля.

Львів. Це друге після Києва місто України, де з’явилася патрульна поліція. Нас зустрічає Лілія Таранда. Їй 30. Півтора роки тому вона проміняла сімейний бізнес на поліцейський значок.

«Я дуже хотіла йти в патрульну поліцію, — розповідає Лілія Таранда. — Я завжди хотіла, щоб в Україні краще ставилися до правоохоронних органів».

Мати трьох дітей влучно стріляє та вправно кермує. Спортсменка швидко отримала посаду заступника командира взводу обслуговування доріг державного значення. Каже — здоров’я не витримувало перепрацювань навіть у молодих хлопців:

«У мене було у взводі 42 людей. Із 42 завжди п’ять-шість мали високий тиск. Їх відправляли на лікування, не допускали на зміну. Хлопці йшли в лікарню, де їм лікарі говорили: «Синдром хронічної втоми. Треба відпочивати». Тобто, єдине лікування — це просто виспатися, а часу не було. Тому що в кожного вдома є сім’я, діти, робота. І тих вісім тисяч явно не вистачає для проживання на всю родину».

Машини патрульної поліції у всій Україні не мають страхування КАСКО на випадок аварій, тому не лише у Львові копи ремонтують автівки за свої гроші.

«Розбиті “Пріуси” патрульні ремонтують за свої кошти. І ремонт цей дуже коштовний», — пише Ксенія Боянова, інспекторка патрульної поліції з Охтирки.

Патрульні роблять ремонти добровільно, запевняє один із керівників львівських копів Андрій Богуш:

«За власним бажанням, якщо, скажімо, незначне, якась подряпина, чи легенько бампер, тріщина тощо, патрульний може написати рапорт, поклопотати за власний кошт зробити. Ніхто не силує, ніхто не змушує їх це робити. Просто, якщо оформлюється ДТП, надалі йде службове розслідування і там відповідні санкції…»

Мало хто з патрульних хоче потрапити під санкції. Бо це догана в особисту справу і депреміювання, іноді неодноразове. За таких умов копам не здається дотепним жарт міністра Арсена Авакова про ДТП на нових поліцейських джипах Mitsubishi Outlander:

«Враховуючи високу вартість цих машин і особливо їхню специфіку… Ми домовилися перших трьох розстріляти, хто потрапить в аварію», — пожартував тоді міністр.

Патрульна поліція України працює за північноамериканською моделлю. Інструктори із Канади другий рік поспіль передають власний досвід українським копам.

Ми зв’язалися з поліцією Калгарі, звідки приїздили тренери для наших патрульних. Наш співрозмовник Кен Тоуер. Він —досвідчений поліцейський, який служить уже багато років. Про відсутність страхування КАСКО для автівок патрульних канадієць уперше чує саме від нас.

«Ні, наші поліцейські ніколи не платять гроші за ремонт авто із власної кишені, це правда. Поліція міста Калгарі має страховки на авто, які компенсують витрати на ремонт пошкоджень», — каже Кен.

Де копи ремонтують «Пріуси» після ДТП? Про це в поліції не говорять на камеру.

За офіційною інформацією, пошкоджені «Пріуси» у Дніпрі мають ремонтуватися на сертифікованому автосервісі Тойоти «Алмаз-Мотор». Від нього до управління патрульної поліції менше восьми кілометрів. Насправді ж активісти знаходять побиті поліцейські автівки зовсім в інших місцях.

Щоб дістатися місця, де ремонтують автівки дніпровські копи, доводиться подолати майже 20 кілометрів. Половина шляху —  суцільні вибоїни. На міській околиці, у глибині приватного сектора, стоять одразу три патрульні “Пріуси”. Саме там їх знайшли міські активісти.

Кожна із патрульних машин обладнана GPS, а її місцеперебування контролюється з пульту керування міського управління поліції. Але машини стояли у приватному секторі кілька днів і їхньою долею не зацікавився ніхто, окрім активістів. Вони вирішили, що поліцейські автівки або вкрадені, або продані, або відбувається спроба видати “Пріус” за поліцейську машину.

Оперативна група слідчих, що прибула на виклик громадських активістів, зафіксувала три автівки патрульних зі слідами пошкоджень і навіть частково розібраних.

«Патрульних у дворі стоїть скільки машин? Я бачу дві, — пояснює слідчий своєму керівництву в телефонній розмові. — Скільки тут машин? Візуально дві і одна на вулиці, розбита. Виходить, попереду там бампера немає. Це як звідси видно, може, за будинком ще машини…»

Власник подвір’я, де стояли машини, відмовився пояснити, чому вони в нього. Запитання переадресував на Красну, 2А. Площа Красна, 2А, нині Троїцька, 2А — це адреса Дніпровського міського управління патрульної поліції.

Того дня громадські активісти виявили ще два гаражних СТО, де ремонтують патрульні авта. Уже наступного ранку після імпровізованого рейду, усі поліцейські “Пріуси”, навіть розібрані, звідти зникли.

Представники поліції протягом 20 днів відмовлялися відповідати на запити активістів про причини ремонту машин у місцях, які ніяк не нагадують сертифіковане СТО «Тойоти». Урешті відповідь надійшла — патрульні ремонтують свої автівки добровільно. Безкоштовно для бюджету поліції — копи платять із власної кишені. Про це розповідає вже колишній патрульний із Дніпра Володимир Олексієв:

«Спочатку сказали, бережіть “Пріуси”. Негласно, якщо будуть у “Пріуса” пошкодження, то, відповідно, це будуть ваші витрати. Окрім того, не тільки “Пріуси”. Патрульний несе відповідальність за бодікамери, за планшети. Якщо десь вам вибили з рук планшет, ви його розбили — підете за власні кошти його ремонтувати».

Володимир був патрульним у Дніпрі понад рік. Пішов у поліцію на хвилі ейфорії, але у квітні 2017-го вирішив звільнитися. Рекламні гасла, які супроводжували набір до поліції і реальність — це зовсім різні речі, пояснює колишній коп. Реальний розмір заробітної плати виявився вдвічі меншим. Друга половина зарплатні — це премія, якої можуть позбавити за будь-яку провину.

«Кажуть, у патрульних високі зарплати. Спростую. Зарплата у патрульних – 4 000 гривень. Плюс 4 000 гривень — премія у Дніпрі. У Києві — 10 000 зарплата із премією. Існує такий механізм депримації. На розсуд керівництва вас до кінця місяця можуть залишити із чотирма тисячами. Відповідно, людина, яка повністю залежить від керівництва, буде і лагодити “Пріус” за свій рахунок, і виконувати будь-які установки керівництва. Тому що є така залежність», — стверджує Володимир Олексієв.

Як і більшість інших копів, з якими ми спілкувалися, Володимир каже, що проблеми в роботі нової поліції почали з’являтися через півроку:

«Деякі автомобілі в жахливому технічному стані. Коли заводилися — стукали, кректали. Вони не призначені для наших доріг. Були зношені покришки, сильно зношені, страшно приймати автомобіль. А не прийняти не можеш — треба якось їхати на зміну. Повністю голі покришки. Це було і влітку, і навесні — за зиму все позношувалося. Нам не поспішали їх змінювати. Кожного разу на свій страх і ризик виїжджали — тільки не розганятися, щоб потім нікуди не влетіти». 

Львівянка Лілія Таранда не знайома з Володимиром, але розповідає те ж саме. Вона навіть показує фото, які робила на машинах свого, уже колишнього взводу, коли забороняла виїзд. На них стерті до ниток протектори коліс, гулі на гумі, що могли призвести до ДТП, гальмівні колодки, які просто вилетіли на ходу.

«Це не стається за один день, правда? Напевно, треба було досить довго поїздити. Ми завжди писали рапорти, що зламані автомобілі потребують ремонту. Хто водій, той зрозуміє. Гальмівні колодки просто зірвало. Їх там майже не було. Вони такі затерті, що просто злетіли. 100% писалися рапорти, що автомобіль несправний.

Ми зробили такий флеш-моб — рапортами закидали. Може, через місяць-два воно мінялося. Але це не було одразу і автомобілі все одно виїжджали на лінію. Був випадок, коли не мінялося мастило в коробці і коробка просто заклинила. Той «Пріус»​ досі стоїть і не ремонтується. Його на евакуаторі доставляли», — коментує Лілія Таранда свої фото із стертою гумою на поліцейських «Пріусах».

Дніпровець Володимир Олексієв каже, що на інтерв’ю з нами його вмовили колишні колеги, які не можуть говорити відверто без дозволу керівництва, адже депримація — іще одне табу в розмові з копами. Прості патрульні про неї говорити не хочуть. Наприклад, керівництво столичної поліції стверджує, що покарання грошима — це крайня міра. Навіть за розбиті з вини патрульного машини можуть не оштрафувати.

«На гроші ми намагаємося не карати патрульних ніколи. Ми намагаємося мінімізувати цей момент, тому що, у першу чергу, грошей ти позбавляєш не самого патрульного, а його родину. Тому цей вид стягнення ми намагаємося використовувати вкрай рідко», — стверджує Юрій Зозуля, начальник управління патрульної поліції Києва.

Заступник начальника управління чергової служби патрульної поліції у Львові Андрій Богуш каже про депримацію відвертіше:

«Скажімо, інспектор такий-то, щодо вас зараз проводиться службове розслідування. Під час служби ви разом із інспектором таким-то, теоретично, спали. Вас знайшов відеомоніторинг, усе задокументовано. З вас цього місяця будуть зняті 2-3 тисячі гривень».

Одеса. На умовах анонімності один з поліцейських розповідає, що  покарання позбавленням премії практикується часто. Закон сполучених посудин: без позбавлення премії одних патрульних її не отримають інші:

«Я кажу: ось у мене розкриття. Чи можу я розраховувати на якусь премію? Ну, ти розумієш, цього місяця ніхто не проштрафився. Тому ми не зможемо виплатити премію. Тобто, для того, щоб преміювати співробітника, потрібно в когось із родини забрати ці гроші. Як цей співробітник буде дивитися на того, хто отримав премію? Тобто, це буде конфлікт усередині колективу».

Ми отримали можливість зазирнути до закритих чатів, де поліцейські обговорюють щоденну рутину. Про це вони не зізнаються на камеру, але головний показник успішності підрозділу це — кількість адмінпротоколів. Щоб отримати премію, потрібно оформити якомога більше. Бюрократична статистика, як у старій добрій міліції, знову важливіша за реальну боротьбу зі злочинністю.

— У нас есть рота, которой дают наряды постоянно. Они списывают вызовы и стоят, лупят постановы.

— Бо всім пох..й, що в тебе куча викликів, має бути показник, от і все…

Українські копи не мають обіцяного медичного страхування. Натомість, патрульному пропонують застрахувати своє здоров’я власним коштом, як і будь-якому іншому громадянину, розповідають одеські копи:

 «Насправді пропонують захищати себе в суді і з тієї людини, яка завдала йому поранень, отримувати завдані збитки. — А якщо гроші просто зараз потрібні? — Скидаємося по 5 гривень, по 10, по 50, по 100, хто скільки може, уся патрульна поліція збирає гроші. От дівчинка, яка постраждала в ДТП, їй скидали гроші на рахунок».

Понеділок, 19 червня. О 14:30 у дворі управління патрульної поліції Дніпра стоїть 39 автівок із 96. Майже половина. Тобто мільйонне місто патрулює лише 57 екіпажів. Для порівняння, канадське місто Калгарі з мільйоном мешканців патрулює утричі більше поліцейських машин, каже інспектор поліції Кен Тауер:

«У звичайний день різні райони міста патрулюють до 120 автомобілів з поліцейськими. У вечірні години може бути по 2 поліцейських у кожному авто. Але патрульних автівок на виїзді зазвичай від 90 до 120». 

Юлія Бриндіна не знайома з цією статистикою, однак зменшення кількості патрульних екіпажів відчула на собі. О третій ранку четвертого липня цього року мешканці багатоповерхівки на вулиці Новоорловській, 2Б у Дніпрі почули, як злодії удерлися в гараж.

«Прокинулися від того, що був дикий скрегіт металу і крики жінки: «Перестаньте ломитися, зараз викличу поліцію». Коли кричали, що зараз викличуть поліцію, з інших вікон, вони тільки сміялися, але ніхто нікуди не тікав. Вони не боялися, що поліція приїде», — обурюється Юлія.

Жінка одразу зателефонувала 102, адже торік пограбували її гараж і приватний будинок, а у квартиру матері вдерлися минулого тижня. З’ясувалося, що навіть сусіди вже зробили кілька викликів:

«Дзвонили до нас, робили виклики. Ось – поліція: вихідний дзвінок, о 3:29 виклик, о 3:45 ми повторно дзвонили, питали, де машина».

Зрештою самі ж мешканці будинку відлякали злодіїв, а от копи на виклик приїхали лише за годину. Юлія запитувала чергового у телефонній розмові, чому так трапилося.

«Колись у нашому районі регулярно їздили патрульні, блимали синіми вогнями. Останнім часом машин немає. На що він відповів, що раніше працювали тисяча патрульних, а зараз — 500 осіб, тому говорить: «Ідіть до нас працювати, будете вчасно приїжджати».

Колишня патрульна Лілія Таранда зі Львова каже, що довго вагалася, перш ніж написати рапорт про звільнення. Мати-одиночка зізнається — не змогла прогодувати трьох дітей на зарплату копа:

«Вижити за рахунок того, що заробляла не вдавалося — це комунальні послуги і харчі. Мама із трьома дітьми одна, було важко. Мені самій уже приходили в голову ідеї десь ще щось працювати, але це було нереально. Тому що я була одна із трьома дітьми і такий графік».

Колишній коп Андрій Кобилінський тепер допомагає колишнім колегам підробляти у вільний час. Не всі можуть дозволити собі піти з поліції — знайти іншу роботу непросто.

«Деякі навіть, бувало, у мене підробляли вже після того, як звільнилися. Я плачу людям без кваліфікації, просто студентам, які приїхали на один день підробити, майже стільки, скільки поліцейський за зміну отримує. А працювати в мене треба менше, ніж триває зміна в поліцейського», — зізнається Андрій. Але називати імена відмовляється, щоб поліцейських не покарали.

Постраждалому від крадіїв Олексієві Бардадиму про складнощі роботи поліції невідомо, але контраст між тим, що було і як стало, відчув на собі:

«Мені здається, що це питання системи. Тобто системи немає. Система просто занепала. Її немає і незрозуміло чому. Я закриваю очі і не можу уявити масштаби і не можу уявити грошей, які пішли на цю реформу».

Наразі чи не єдиним досягненням реформи патрульної  поліції є відсутність системного хабарництва, так, як це було раніше в ДАІ. Про це кажуть і ті, хто звільнився, і ті, хто служить досі. Та чи на довго це?

«Коли відмовляєшся від півтори тисячі доларів, які тобі пропонують, коли ловиш за кермом заможну людину в нетверезому стані — багато про що замислюєшся: варто — не варто. Мою родину годував сімейний бізнес. А в кого лише одна зарплата?» — міркує Андрій Кобилінський.

«Що сильніше будуть затягувати людей фінансово, я думаю, то складніше буде боротися зі спокусою», — прогнозує Володимир Олексієв. Як і решта колишніх і діючих копів, він каже, що робота патрульного захоплює. Вона дає адреналін і безліч вражень, які нічим не заміниш. Але коли родину нічим прогодувати, то рано чи пізно патрульні почнуть брати хабарі або знайдуть іншу роботу. Кому є куди йти — уже пішли, міркують патрульні.

Через такі розмови не варто хвилюватися, уважають у керівництві київської поліції. Якби всі хотіли, уже б звільнилися, переконує Юрій Зозуля:

«Приходили патрульні, пишуть рапорти за власним бажанням, кажуть, що їх не влаштовує фінансова сторона, ще щось — це абсолютно нормальний процес. Казати, якщо не піднімуть, то всі звільняться, це непрофесійно і нелогічно. Якби так було — уже всі б звільнилися. Багатьох це задовольняє. Їм подобається служба і вони готові працювати так усе життя».

Але факти кажуть про те, що нові набори не компенсують дефіцит патрульних, у той час, як у Північній Америці бажаючі служити в поліції готові кілька років чекати своєї черги. Навіть з високими результатами тестів беруть не одразу — перевіряють. Констебль поліції канадійського міста Торонто Володимир Світличний ділиться власним досвідом:

«Я не провалив жодного етапу. Співбесіда тривала чотири години. Вона була дуже непростою. Пішло майже два роки, щоб потрапити на службу».

Інший пункт, що гарантує непідкупність і якість роботи копів —  це достойна оплата ризикованої праці, каже Володимир:

«Я не хочу міняти цю работу на жодну іншу. Тому що у нас хороша, стабільна зарплата, контракт на 30 років. Ніхто не буде ризикувати. Бо якщо раптом попадешся на хабарі, ти не просто втратиш роботу, ти потрапиш до в’язниці. Це 10 — 15 років тюрми…»

В українських патрульних інша ситуація: щоденний стрес, хронічна перевтома та високий ризик для життя, невисока зарплата і відсутність медичного страхування. Відтак, чи не єдина справжня реформа, якою пишалася і влада, і суспільство, перетворюється на розчарування. На радість тим, хто заробляє на життя, порушуючи закон.

Громадське


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Первый же шаг «Укрпочты» в сторону преобразования в почтовый «банк» завел компанию в эпицентр скандала. Для того чтобы создать сеть POS-терминалов, «Укрпочта» согласилась заплатить 215 млн грн за услуги процессинга компании «УкрКарт», которая фигурирует в компрометирующих ее уголовных делах (укр.).

Национальный почтовый оператор «Укрпочта» приступил к созданию сети из 5 тыс. POS-терминалов. Для этого и. о. генерального директора «Укрпочты» Игорь Смелянский 7 июля подписал с главой правления ЧАО «Украинская национальная расчетная карта» («УкрКарт») Александром Прановым договор о предоставлении процессинговых услуг. Цена вопроса – 214,35 млн грн за пять лет действия договора. С такой ценой «УкрКарт» победила в тендере в Prozorro.

Госкомпания хотела закупить за 430 млн грн услуги финансовых консультаций и обработки транзакций с использованием электронных платежных средств. Поэтому Игорь Смелянский считает завершившийся тендер успешным. «По результатам процедуры сумма тендера была уменьшена почти вдвое, и мы получили, пожалуй, самую низкую цену на эквайринг в Украине», – заявил он. Следующий шаг – покупка 5 тыс. POS-терминалов и подписание договоров с платежными системами. «Укрпочта» не смогла назвать сумму инвестиций в оборудование. Среднюю рыночную стоимость 5 тыс. терминалов Ощадбанк оценил в 40 млн грн. «Цена зависит от производителя, комплектации терминала, сертификатов», – сказали в пресс-службе Ощадбанка.

Лакомый бизнес

Тендером заинтересовались четыре участника: ЧАО «Украинский процессинговый центр», «УкрКарт», ПАО «ПУМБ» и ООО «ТАС Линк». Однако заявки последних двух были отклонены, поскольку они подали не все документы. В ПУМБ объяснили свой интерес к сотрудничеству с «Укрпочтой» активным развитием их процессингового бизнеса. Но поторговаться за победу они не смогли. «Согласно тендерной документации, одним из требований к участникам тендера было наличие сведений в соответствующем реестре Нацбанка об участнике тендера как о “небанковском учреждении”», – пояснили FinClub в пресс-службе ПУМБ. В «Укрпочте» такое условие объяснили тем, что для них важен был «независимый процессинг». «Если бы выиграл ПУМБ, сказали бы, что я привел своего бывшего работодателя», – заявил Игорь Смелянский.

В официальной биографии главы «Укрпочты» указано, что в 2010-2011 годах он руководил поглощением Энергобанка банком ПУМБ, «которое стало успешным в очень короткие сроки». Впрочем, такого поглощения никогда не было, а сам Энергобанк сейчас ликвидируется ФГВФЛ. Зато в эти годы ПУМБ поглотил Донгорбанк. В биографии также отмечается, что в 2014 году Игорь Смелянский вернулся в ПУМБ, чтобы «помочь со слиянием с банком «Ренессанс Кредит», а также рассмотреть возможность объединения с другими банковскими системами, но из-за напряженной общественно-политической ситуации это направление работы не могло развиться». Банк, впрочем, назывался «Ренессанс Капитал», а «Ренессанс Кредит» – это его торговая марка.

Заявка компании «ТАС Линк», входящей у группу ТАСкомбанка, была отклонена, поскольку компания не перевела с английского языка два документа, которые подтверждают, что «ТАС Линк» соответствует стандартам безопасности данных индустрии платежных карт (PCI DSS и PCI PIN). «Сами документы были предоставлены. Кроме того, соответствует или нет ООО «ТАС Линк» стандартам безопасности, можно узнать из открытых источников, например, из реестра на официальном сайте Международной платежной системы Visa. Поэтому дисквалификация только на том основании, что нет простого (даже не нотариального) перевода на украинский язык двух документов, которые приложены на языке оригинала к пакету тендерного предложения, на наш взгляд, является по сути формальным и ущемляющим, в первую очередь, экономические интересы «Укрпочты», поскольку сужает круг участников», – заявили FinClub в пресс-службе компании «ТАС Линк».

По мнению компании, требование перевода с английского языка документов в сфере информатики нарушает закон «Об основах государственной языковой политики», ведь в соответствии со ст. 22 основными языками в сфере информатики являются украинский, русский и английский.

«ТАС Линк» первой подала заявку и была готова выполнить договор за 220 млн грн. Компания подала жалобу на действия «Укрпочты» в Антимонопольный комитет, но жалобу отклонили, поскольку «ТАС Линк» не заплатила за оспаривание процедуры закупки услуг … 5 тыс. грн. «Отсутствует документ об осуществлении оплаты за подачу жалобы в орган оспаривания», – указано в решении АМКУ от 15 июня. Участник тендера утверждает, что заплатил эту сумму еще 12 июня. «”ТАС Линк” заплатил 5000 грн, но, по версии АМКУ, не приложил платежку, а мы не можем доказать, что вложение было, так как, если соответствующие логи и есть, но не в наших ИТ-системах», – сообщила FinClub директор по операционной деятельности «ТАС Линк» Полина Первушина.

Платежка ТАС Линка

Из оставшихся двух участников победила компания «УкрКарт» с ценой в 214,35 млн грн. Предложение «Украинского процессингового центра» не было конкурентным – 353,3 млн грн.

Риск – дело неблагородное

Эксперты скептически оценили результаты тендера, в первую очередь из-за репутации «УкрКарт». «Самый дешевый – это не всегда самый лучший, тем более если идет речь не о субъективных мыслях, а о конкретных уголовных делах», – сказал член набсовета ПриватБанка Артем Шевалев.

Компания «УкрКарт» уже несколько лет является фигурантом ряда уголовных расследований. В рамках уголовного производства № 42014100000000598 от 12 июня 2014 года в ноябре минувшего года был проведен обыск квартиры главы правления «УкрКарт». Есть в ЕРДР и производство № 12015100040006353 от 1 мая 2015-го, в рамках которого глава «УкрКарт» подозревается в использовании своего служебного положения, чтобы перечислить 4,2 млн грн «Укртранс-Груп ЛТД» за разработку ПО. Суд указал, что глава «УкрКарт» «достоверно знал, что эта компания не будет выполнять условия договора относительно поставки программного обеспечения». Его действия подпадают под ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 УК (присвоение, растрата имущества или завладением им путем злоупотребления служебным положением; служебный подлог). Это дело расследуется, например, 9 июня Шевченковский районный суд Киева арестовал его квартиру. Есть и уголовное производство № 42016000000001183 от 5 мая 2016 года, в рамках которого обыскивались помещения «УкрКарт». Но это дело меньше других касается «УкрКарт» – в нем расследуется попытка сотрудников Минюста присвоить 144 млн грн средств Укргазбанка.

Александр Пранов сообщил FinClub, что не он является фигурантом уголовных дел. Он 18 апреля 2014 года сменил на посту главы правления «УкрКарт» Олега Бойка, возглавлявшего компанию с января 2001 года, и проработал в компании до 4 февраля 2015 года. После него компанией руководители Михаил Калашник (с 5 февраля по 10 апреля 2015 года) и Сергей Нехомяж (с 14 апреля 2015 года по 15 февраля 2016 года). В феврале минувшего года Александр Пранов снова возглавил компанию.

«Все соответствующие документы с МВД победители предоставили», – сказал Игорь Смелянский. Он подчеркнул, что «у нас в стране на всех есть какой-то компромат или дела». «Но заявления, статьи в прессе и подобное не являются основанием для недопуска к тендеру. «УкрКарт» работает с 16 банками», – подчеркнул Игорь Смелянский. В «УкрКарт» не ответили на запрос FinClub.

Укргазбанк не был формальным владельцем «УкрКарт», иначе в ходе национализации банка в 2009 году государственной стала бы и эта компания. Но Укргазбанк был одним из крупнейших клиентов системы и ее расчетным банком. Однако сейчас, когда «Укрпочта» начинает работать с «УкрКарт», другой государственный актив – Укргазбанк – уже отказался от их услуг. «Укргазбанк был вынужден с нуля построить свой процессинг, потратив достаточно много денег за последние два года преимущественно для того, чтобы обезопасить себя от будущих рисков», – сказал собеседник в Укргазбанке. «Непрозрачная структура собственности, многочисленные судебные иски, «вчерашнее» программное обеспечение, претензии от государственного банка и т.д. – все это не помешает реформаторам выделить сумасшедшие средства на сомнительный проект. Главное, что ProZorro», – прокомментировал бывший почетный президент Укргазбанка Василий Горбаль.

Причина победы «УкрКарт» проста: низкая цена – ключевой фактор победы в любом тендере Prozorro. На несовершенство этого критерия участники финансового рынка жалуются не впервые, например, низкая стоимость страховки означает высокие шансы не получить страховую выплату. Но в правительстве считают, что введение таких критериев, как деловая репутация участника тендера, лишь усилит коррупционные риски. «Система закупок не может решать вопросы комплаенса вместо регулятора и правоохранительных органов. Все компании, допущенные к торгам, являются для системы одинаковыми», – говорит первый замглавы МЭРТ Макс Нефьодов.

Главное, что Игорь Смелянский берет на себя потенциальные риски сделки. «Я действительно знаю о рисках, которые на самом деле являются спором владельцев «УкрКарт», который длится несколько лет. Но ни репутация, ни наличие спора не являются основанием для отмены тендера. Есть закон и есть слухи. Поэтому просто четко придерживаемся закона о закупках», – сказал он.

Один из рисков на этом рынке – это неожиданное повышение тарифов, а ведь именно высокие комиссии банков, как утверждала «Укрпочта», побудили ее создать свою сеть POS-терминалов. Если договор расторгается досрочно, компания несет убытки. «Мигрировать с одного процессинга на другой крайне сложно – это требует приостановки бизнеса. Не исключено, что «УкрКарт» поставит процессинг, а при следующем пересмотре тарифов установит такие ставки, что они «застрелятся». И будут платить и ходить в прокуратуру, или судиться и ходить в прокуратуру, или разрывать контракт, судиться и ходить в прокуратуру», – рассказал собеседник на рынке.

Вопрос целесообразности

У Минфина вопросы возникают не к тому, с кем заключена сделка, а к самой ее целесообразности. «Создавать пятый банковский институт, когда наша стратегия предусматривает выход государства из тех, что уже есть, не совсем верно. Это все равно что наши банки пошли бы получать лицензии и начали почту сами доставлять, потому что у «Укрпочты» тарифы высокие. Мне кажется, мы говорили о сотрудничестве, а не о дублировании инфраструктуры, которая у государственных банков есть», – считает первый замглавы Минфина Оксана Маркарова.

Как сообщал FinClub, у «Укрпочты» была возможность установить POS-терминалы в своей сети без необходимости тратить на это сотни миллионов гривен. Ощадбанк уже вел с ней переговоры. «Мы рассматриваем «Укрпочту» как потенциально интересного партнера, так как верим в агентскую схему и считаем ее оптимальной моделью. Мы могли бы разместить свои терминалы в отделениях «Укрпочты» в небольших селах, где нет банковских отделений. В этом случае у «Укрпочты» не было бы необходимости дополнительно инвестировать в построение и сопровождение процессинговой системы, покупку и сервис оборудования», – сообщили в пресс-службе Ощадбанка. В госбанке считают, что банковской инфраструктуры «вполне достаточно, чтобы покрыть потребность населения в выпуске и обслуживании платежных карт, пользовании другими банковскими услугами». Кроме своих процессинговых центров, банкоматов и POS-терминалов, в банках есть «системы внутреннего контроля, например, финансовый мониторинг».

Директор департамента финансовых услуг «Укрпочты» Артур Муравицкий говорит, что их стратегия развития финансовых услуг предполагает создание финансового маркетплейса, «где у каждого из банков будут равные возможности». «Мы заинтересованы, чтобы все услуги предоставлялись на рыночной основе, а не с помощью кулуарных договоренностей, административных решений или монопольного положения. Мы уже имеем прецедент, когда один из госбанков подымает в одностороннем порядке стоимость инкассационных услуг для «Укрпочты» сразу в три раза. Монополия – это всегда плохо», – пожаловался он.

Законопроект № 6601, который позволит «Укрпочте» значительно расширить перечень оказываемых финансовых услуг без необходимости получения банковской лицензии, будет рассмотрен не раньше осени.

finclub.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO