Статті

И все – ради чьего-то частного интереса

18 сентября 2018 года передовицу газеты “Голос України” украсил выдающийся заголовок: “Кто остановит разрушение Укрпочты?”. Пикантность ситуации заключается в том, что данная газета, как известно, является не каким-то коммерческим изданием, а официальным средством массовой информации Верховной Рады Украины.

То есть, редакторы и корреспонденты этой газеты, имея информацию о деятельности органов власти “из первых рук”, сами должны разъяснять людям действия чиновников, а не обращать резонансные вопросы в публичное пространство.

Тем более – чисто риторические вопросы, как это относительно Укрпочты.

Потому что то, что “Голос України” как-то неожиданно, хотя и совершенно справедливо назвал разрушением Укрпочты – этого важнейшего для общества государственного предприятия, – на самом деле является одной из прославленных “реформ” действующей власти.

Именно такими “реформами” и хвастаются президент, руководители Верховной Рады, парламентских фракций, премьер-министры, различные “пакеты реформ” и “нацсоветы”.

Именно такие украинские “реформы” одобряет Европа и всевозможные высокие международные инстанции.

“Реформа” Укрпочты есть ровно тем же самым, что и все остальное под названием “реформы” – хищением народной собственности

А чем они есть на самом деле, эти “реформы”, разобраться не трудно. Ибо “реформа” ГП Укрпочта есть ровно тем же самым, что и все остальное под названием “реформы” – хищением народной собственности в особо крупных размерах со злоупотреблением служебным положением высшими госслужащими. В сговоре со своими хозяевами-олигархами.

То есть, это воровством, коррупцией в мега-масштабах, основанные на высшем государственном уровне и осуществляются по планам и под контролем тех же самых госслужащих и политиков.

Алгоритм грабительских операций под кодовым названием “Реформы” стандартный:

а) на уровне президента, премьер-министра, олигархов и их слуг из числа “лидеров политических партий” определяется, кто будет что “реформировать” (читай – присваивать способом хищения или приватизации);

б) на уровне Администрации президента, высших органов исполнительной власти, зарубежных “стратегических советников” и “гражданского общества” (в составе выращенных самими же коррупционерами “грантоедов”) создаются “прозрачные механизмы” кадровых решений. Как правило, это конкурсные комиссии, в состав которых входят те же “грантоеды” или другие выкормыши олигархов;

в) с формальным соблюдением “прозрачных механизмов”, а на самом деле, в ста процентах случаев, с подделкой результатов “конкурсов”, на руководящие должности в государственные предприятия, запланированные к “дерибана”, назначаются заранее определенные топ-менеджеры. Люди того олигарха, или высшего госслужащего или политика, которому досталось данное предприятие при “распределении” народной собственности;

Новоназначенные по мошенническим схемам топ-менеджеры формируют в составе госпредприятия “команды эффективных менеджеров”. На самом деле – команды гробовщиков

г) новоназначенные по мошенническим схемам топ-менеджеры, в свою очередь, формируют в составе госпредприятия “команды эффективных менеджеров”. На самом деле – команды гробовщиков государственного предприятия, в задачу которых входит разрушение его кадрового и функционального потенциала с целью подготовки к “приватизации” этого имущества.

Высший цинизм ситуации заключается в том, что всех этих воров и прислужников воров еще более высокого ранга рекламируют как героев-реформаторов, чуть ли не как ангелов-спасителей страны и совершенно некоррумпированных деятелей, которым, для предупреждения коррупционных рисков, назначаются астрономические зарплаты и еще более астрономические премии.

То есть, преступная деятельность грабителей народа и сам процесс грабежа народа оплачиваются за счет самого же народа.

“Реформирование” Укрпочты может рассматриваться как эталонное преступление “реформаторов”. Со всеми “действующими лицами и исполнителями” на поверхности.

Преступная деятельность грабителей народа и сам процесс грабежа народа оплачиваются за счет самого же народа

14 апреля 2016 года по квоте “Народного фронта” министром инфраструктуры назначается “молодой реформатор” Омелян.

Через пару месяцев руководителем ГП Укрпочта, которое входит в систему Мининфраструктуры, становится “молодой реформатор” Смелянский. Сразу же он начинает “формировать команду эффективных менеджеров”.

Массово увольняют опытных почтовиков с профильным образованием и многолетним стажем работы. Зато набирают молодых людей, в основном из числа банковских работников, которые понятия не имеют о задачах и специфике деятельности Укрпочты. А им и не надо знать — среди их задач не улучшение обслуживания населения, а совсем противоположное.

Штаты местных отделений связи стремительно сокращают, тогда как аппарат областных и центральных учреждений расширяют – с соответствующим увеличением фондов оплаты труда.

Сельские почтовые отделения закрывают. Предоставление жизненно необходимых людям услуг фактически невозможно. Потому что приезд в село почтовой машины один раз в неделю – если еще доедет, особенно зимой – это не государственная услуга. Это – государственное издевательство над людьми.

Приезд в село почтовой машины один раз в неделю – если еще доедет, особенно зимой – это не государственная услуга. Это – государственное издевательство над людьми

То же самое ожидает и отдаленные микрорайоны городов и поселков.

Вот такая “реформа”. На самом деле – хорошо спланированное преступление по лишению граждан элементарных человеческих прав, вплоть до права на существование включительно. А как жить в отдаленном селе без сельсовета, школы, магазина, фельдшерского пункта, часто без электричества – да без почты?!

И все – ради чьего-то частного интереса. Легко вычислить чей он, этот интерес, способно даже Национальное антикоррупционное бюро – при его хроническом нежелании замечать состав тяжких и особо тяжких уголовных преступлений в действиях членов правительства и других “реформаторов”.

Чьими людьми являются “эффективные менеджеры” – у них фактически на лбу написано, то есть в резюме.

А для кого они стараются, уже они сами “расписались”. Открыв банковские счета государственного предприятия почему-то не в “Ощадбанке” или другом государственном финансовом учреждении, а в хорошо известном частном банке.

Преступление по уничтожению Укрпочты надо немедленно остановить, а преступников привлечь к ответственности. Только этого не сделают ни президент, ни премьер-министр, ни генпрокурор. В них задачи не те. Они являются точно такими же “реформаторами”, как и “эффективные менеджеры” Укрпочты. Поэтому это должны делать мы сами, украинские граждане.

Аркадий Корнацкий, народный депутат Украины


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Хабиб Нурмагомедов победил Конора Макгрегора

После завершения боя произошла драка с участием команд Макгрегора и Нурмагомедова.

Сразу после окончания боя россиянин вступил в словесную перепалку с кем-то за пределами ринга, а затем перепрыгнул через ограждения к болельщикам, где произошла непродолжительная драка. После стычки Нурмагомедов вернулся в ринг, где также произошла стычка, в которой приняли участие оба бойца и представители их команд.

Макгрегор после окончания боя ушел в подтрибунное помещение, не дождавшись объявления победителя. Нурмагомедов остался в ринге и долгое время просил отдать ему чемпионский пояс, но поднявшийся в ринг глава UFC Дэйна Уайт сообщил россиянину, что не может надеть на него чемпионский пояс. В итоге Нурмагомедов был объявлен победителем боя, но чемпионский пояс бойцу не вручили.

‪Последствия потасовки в зрительном зале: члены команды Хабиба задержаны, а его гонорар за бой заморожен‬‪https://varlamov.ru/3123913.html#upd2‬

Gepostet von Varlamov am Sonntag, 7. Oktober 2018

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Навіть після свого розвалу вона не хоче відпускати нас із своїх обіймів. І у цьому плані українці, грузини та молодовани, справді є народами-братами. У нас спільні погляди на наше майбутнє, ми разом рухаємося у сторону західної цивілізації, до Європейської спільноти, до НАТО.

На жаль, наші проблеми так само подібні: підтримка Москвою сепаратистських груп, окуповані Москвою території, постійний тиск Кремля на всі сфери життя. Напрацьований нашими країнами досвід боротьби у цьому протистоянні безумовно може бути корисним для всіх народів, які обрали свободу та незалежність на противагу московській деспотії.

На данном изображении может находиться: 2 человека, люди улыбаются, люди стоят, обувь и на улице

Сьогодні Москва та її керівники все менше приховують свої реваншистські плани та наміри відновити якщо не сам Радянський Союз, то абсолютний вплив на наші народи, на наше життя, на наше майбутнє. З цією метою росіянами створено потужний пропагандистський апарат, аналогів якому у світовій історії ще не було. Гітлеру і Геббельсу і не снилися такі можливості, якими сьогодні користується Путін.

1. Високотехнологічні засоби масової інформації, насамперед телебачення. Ще кілька років тому знімальні групи російського телебачення миттєво з’являлися у будь-якій точці України.

2. Цілодобова робота в інтернеті армії ботів, що практично окупували форуми на сайтах, оприлюднюють потрібні коментарі на усіх рейтингових ресурсах.

3. Підпорядкування собі через посередників кількох рейтингових національних каналів, які поступово перетворилися на рупори путінської пропаганди.

4. Робота десятків, якщо не сотень, інтернет – ресурсів та інформаційних агентств, які або взагалі не реєструються або заховані під виглядом приватних підприємств. І все це на фоні неймовірних фінансових вливань у цю сферу.

Масштаби московського впливу на інформаційну сферу, і не лише України, справді вражають. Сьогодні Кремль має достатньо можливостей, щоби розповсюдити в короткий термін в інформаційному просторі будь-яку, навіть найабсурднішу, інформацію. Дискредитація лідерів країни або напрямків української політики здійснюються щодня і на плановій основі, при чому як всередині країни, так і за її межами. Всі українські експерти називають це одним з найбільш важливих елементів гібридної війни, яку Москва веде проти нас.

Цікаво, що усвідомлення цього факту в Європі та світі прийшло не відразу. Масштаби втручання та нахабство, з яким Москва атакує громадську думку, справді занадто неймовірні, щоби повірити у їхню реальність. Дуже часто колеги з Європи, яким ми розповідали про російську експансію та тотальний вплив кремлівської пропаганди на телерадіопростір та інтернет, підозрювали нас у перебільшеннях та пересмикуваннях. І лише останнім часом, після того як стали очевидними масовий підкуп низки європейських політиків, після того як стали відомими факти втручання Москви у вибори президентів, парламентів, референдумів по всьому світу (при чому навіть в самих передових країнах Заходу), лиш тепер до світової спільноти приходить розуміння, з чим ми маємо справу. Ми – це Україна, Грузія, Молдова, інші країни, які були полігонами для перевірки москальських методик оболванювання, що тепер використовують по всьому світу.

Ми маємо справу із злочинним, абсолютно аморальним режимом, мета якого через хаос, брехню, конфлікти всіх з усіма, домогтися світового панування. З цією метою використовують всі законні і незаконні методи. Використовуються демократичні механізми та недоліки правового поля наших держав. Використовуються підкуп, погрози та шантаж. Скільки ми вже бачили «чарівних» у лапках перетворень колись чесних патріотів у розповсюджувачів путінської ідеології. Достатньо згадати міжнародну кампанію за звільнення з путінської тюрми Надії Савченко. Вона була кумиром та героєм України. І українцям знадобилося небагато часу, щоби зрозуміти, що це москальська зозуля, впарена нам Москвою, як фальшивий кумир. Так працює ця машина. Кого рублями, кого залякуванням, кого обіцянками розкрити особисті таємниці, людей змушують зраджувати національний інтерес та працювати на ворога. Всі ці історії про Штірліца, шпигунів, Петрова і Боширова, на жаль давно перестали викликати сміх. Це жорстока реальність у виконанні божевільного сусіда, який використовує будь-які механізми для удару по демократичному суспільству.

В Україні для цього масово вкидаються тези про відсутність права українців на свою, а не московську церкву. Тези про «громадянський конфлікт» на Сході України. Про «законне право» Росії на Крим. Про провал всіх реформ, які проводять Президент Порошенко та уряд. Все це супроводжується постіними кампаніями дискредитації конкретних політиків, паплюження західних цінностей, поширення абсолютно ідіотських чуток, які через масовість та різноманітність подачі багатьма каналами люди сприймають як правду. Згадати, лиш тему малайзійського «Боїнгу». На промосковських ресурсах літак був збитий то українським штурмовиком, то українською ракетою, то з української території. Кожен новий фейк суперечив попередньому, але при такому пресингу, коли така псевдоновина лине, як кажуть, з кожної праски, здатність людини критично мислити просто часто виключається. Фейки живуть переважно недовго, але чорну справу сіяти зневіру та незадоволення вони виконують.

Отже, чи все аж так для нас погано та безнадійно? Звісно, ми не маємо і десятої частки тих ресурсів, якими володіє Московія. Проте певні методи успішної протидії російський пропагандистській машині в Україні напрацьовані. Зрештою, і маленький Давід колись переміг Голіафа. Просто треба підбирати асиметричні, але ефективні заходи. У гібридній війні можна перемогти гібридними методами.

Отже, що ж з українського досвіду боротьби з московським інформаційним пресингом можна рекомендувати?

1. Застосування режиму санкцій до російських засобів масової інформації. Ворог, а саме так ми називаємо Московію останніми роками, чекає від нас пасивного захисту, звертання до судів та регуляторів, де будь-які справи через бюрократичні процедури можуть розглядатися роками. Агенти Кремля, як у середині країни, так і в Європі, не втомлюючись заявляють про свободу слова та міжнародні стандарти. Тому ми прийняли політичне рішення і тепер діяльність практично всіх провідних пропагандистських ресурсів Путіна в Україні обмежена або прямо заборонена. Тим “корисним ідіотам” на Заході, які разом з Кремлем протестують проти “утисків свободи слова” в Україні, ми терпляче роз’яснюємо, що воююча країна вправі захищатися так, як може. А те, що більшість російських засобів масової інформації – це не медіа, а пропагандистські рупори, нарешті побачили і в США, і у Франції, і у Великій Британії.

2. Продовження традицій Майдану та прямий вплив народа на формально українські, але прокремлівські ресурси. Так, ті, хто працює на телеканалах “Інтер”, Newsone, “112 Україна” мають прекрасні зарплати. Воно і ясно, грошей в Москві на підрив порядку у сусідніх країнах не шкодують. Але те кислотне середовище, яке створилося в українському суспільстві відносно цих ресурсів, тримає їх на певному поводку. Порядні люди на ефіри туди не ходять, їхніх репортерів скрізь виштовхують, а подекуди і б’ють прості громадяни. В інший час ми всі сприймали такі речі як неприпустимі. Але в умовах, коли протягом 4 років 8% території України є окупованими, коли щодня з фронта приходять звістки про смерті наших військових від рук російських найманців, таке ставлення до зрадників свого народу – це саме просте, що вони можуть очікувати. Свіжий приклад гібридних методів у гібридній війні: в Україні група громадських активістів підготувала петицію до українського парламенту про припинення діяльності телеканалів Newsone та “112 Україна”. Вона за лічені години зібрала необхідні 25 тисяч голосів іІ парламент підтримав цю вимогу. Невдовзі рада національної безпеки та оборони України прийматиме рішення про заборону їх діяльності. Так, це політичне рішення, але по суті це чудова ілюстрація можливостей прямої демократії .

3. Робота правоохоронних структур, спрямована на притягнення до кримінальної відповідальності працівників тих медіа, які надавали допомогу Москві в інформаційній війні. Нещодавно був затриманий керівник українського представництва інформаційного агентства “РИА Новости”, який під час окупації росіянами Криму виконував інформаційне забезпечення цього процесу і за вказівками з Москви свідомо поширював фейки. Зараз триває слідство, його звинувачують у державній зраді. На його захист відомий кремлівський пропагандон Дмитрий Киселев намагався розгорнути кампанію захисту в Європі, проте невдало. Там вже добре розуміють з ким мають справу і особливо не підтримують росіян. Путін п’ять разів публічно на міжнародних зустрічах заявляв, що це неподобство і нещасного Вишинського судять ні защо. Але і президент Франції Макрон, і канцлер Німеччини Меркель лиш широко позіхали.

4. Розвиток національної мережі засобів масової інформації та українського сегменту Інтернету. В Україні було створене міністерство інформації, яке багато хто спочатку критикував. Говорили, що так ми скотимося в тоталітаризм. Але нічого такого не сталося. За підтримки міністерства створено десятки інформаційних майданчиків, з яких до людей доводить реальна, невідредагована Москвою інформація, розвінчуються фейки кремлівської пропаганди. І зараз можемо констатувати, що його робота приносить свої плоди. Монополія Москви помалу йде у минуле.

Звичайно, ці зусилля ще не вирішують проблему повністю. Але голос Москви в Україні звучить сьогодні на три порядки тихіше, ніж це було 5 років тому. Той беззаперечний контроль, який москалі мали ще зовсім недавно, змінився на інформаційний паритет, який поступово прогресує на користь України.

Друзі. Нас попереду чекає ще дуже багато боротьби, в якій будуть і поразки, і втрати, і помилки. Але головне вже є – ми вистояли, не скорилися, здобули підтримку цивілізованого світу. Дякуючи вашій мужності, дякуючи хоробрості українських солдат на Донбасі, агресор зрозумів, що його час минув. Він ще дуже сильний. поки що. Наша справа не здаватися. І ми обов’язково переможемо.

Слава Україні!

На данном изображении может находиться: 1 человек, костюм

Андрій Немировський


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Силовики Ингушетии поддержали свой народ в противостоянии с Чечней и ее лидером Рамзаном Кадыровым.

Ситуация на грани взрыва. Появились красноречивые кадры единства ингушского народа в Магасе, передает “Диалог.UA”.

Уже третий день подряд жители Ингушетии в Магасе протестуют против передачи части земель своей республики соседней Чечне. Путинской Росгвардии пока не удалось разогнать народ, так как местные силовики, как это было в Армении, встали на защиту своих сограждан.

Ситуация рискует обостриться в любой момент. Митингующим уже угрожали и глава Ингушетии Юнус-Бек Евкуров и сам Кадыров. Несмотря на это, ингуши продолжают прибывать в Магас для поддержки протеста. Там уже образовался палаточный лагерь: местные щедро снабжают активистов едой и теплыми вещами.

Журналисты обнародовали красноречивые кадры, как силовики Ингушетии молятся вместе с другими протестующими. Если Кремль с Кадыровым пойдут на разгон митинга, те явно поддержат свой народ и ситуация в большой вероятностью быстро перерастет в кровавое побоище.

Стоит отметить, что восставший город Магас окружили силовики Путина. Митингу дали время до понедельника, пригрозив серьезными последствиями. Однако ингуши уходить с улиц не намерены.

dialog.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

 

Среди тех, кто не знает, принято считать, что «в СССР секса не было». Одна смешная советская женщина в эпоху перестройки сформулировала этот постулат на телемосте с Америкой, и кто-то поверил. Или захотел поверить. Или просто не понял…

На самом деле, секс в Советском Союзе был. И отнюдь не только целомудренный, «комсомольский», нацеленный на воспроизводство новых поколений строителей коммунизма. Не могу с точностью очевидца сказать, как оно было при Сталине и Хрущёве, но в период так называемого «развитого социализма», то-есть в 70-е и 80-е годы, секс в СССР воодушевлённо практиковался в самых разнузданных формах и происходило это повсеместно. Наверное, никто тогда не проводил исследований и замеров по этой сугубо «закрытой» теме, поэтому опираться даже на самую приблизительную статистику я не могу — однако личные наблюдения подсказывают мне, что при советской власти РЕАЛЬНОГО, хоть и законспирированного, секса было гораздо больше, чем в нынешней пост-коммунистической действительности. Сейчас о сексе несравненно активнее и громче говорят; его показывают и его наблюдают, о нём пишут и его имитируют. И за всей этой роскошной эротической декорацией, этим культом секса, насаждаемым кино, поп-музыкой, рекламой — сам по себе секс, под которым мы, естественно, понимаем конкретный физиологический и чувственный процесс — как-то сиротливо потерялся, утратив былые масштабы и былой азарт. Впрочем, моя задача, к счастью — не анализировать нынешние стерильные времена и культуру симуляции и виртуализации секса, а напомнить о том, что было.

Итак, почему в Советском Союзе процветал повальный, возможно даже избыточный! — секс? Я вижу три основные причины. Первая и, на мой взгляд, главная: БОЛЬШЕ ДЕЛАТЬ БЫЛО НЕЧЕГО. Помню, в каком-то старом и никак не советском фильме герой вспоминает: «Семья у нас была бедная, игрушек у меня совсем не было, и единственным развлечением была собственная пиписка». Так и при Брежневе Леониде Ильиче: не было ни модных баров, ни рейв-вечеринок, ни клубов (в нынешнем понимании этого слова), ни видео-салонов — об интернете, соцсетях и компьютерных играх я и не говорю… Миллионы молодых пар шатались по большим и маленьким городам, изредка заходя в кино и кафе, пока вдруг не возникала возможность «свободной хаты», или «флэтá» — квартиры каких-то знакомых, откуда временно свалили «предки», и где можно было интересно провести время в компании себе подобных — выпить, послушать актуальную музыку, потанцевать. А дальше?? А дальше — то самое: парочки расходятся по спальням, гостиным и ванным комнатам. Секс был практически неизбежен — иногда с мало знакомыми или вовсе незнакомыми партнёрами. Это неукоренённая молодёжь, разгул гормонов — с ней понятно. Но и среди взрослых советская страна, я думаю, била все рекорды по адюльтеру (и абортам, как известно) — курортные романы, служебные романы, нехитрые услады свингеров социалистического застоя. Для трудящихся имелись изумительные учреждения досуга — дома отдыха и санатории. Отсмотрев киношку, отдыхающие расходились по номерам, доставали заначку и сдвигали кровати. Один мой друг юности, впоследствии известный артист, любил отношения с женщинами намного старше себя и в поисках сексуальных приключений специально брал путёвки в санатории с «пост-бальзаковским» контингентом. Однажды он прихватил за компанию в дальнее Подмосковье меня. Должен заявить, что такой свободы нравов, как в этой профсоюзной здравнице, я не наблюдал ни в одном зарубежном фильме в стиле «жёсткое порно». (Смотрел их, правда, немного — скучно). Конечно, тут можно красиво рассуждать об общей аморальности всей советской системы, но, на мой взгляд, корень явления всё же праздность. Тем более, что совковая безудержная «аморалка» мне во сто крат симпатичнее, чем сегодняшняя омерзительная российская «духовность».

Вторая причина лежит на поверхности и имя ей — «запретный плод». Сладок. Когда секса как бы не существует, и нет его нигде, и никакого сексуального воспитания/образования в том числе, очень хочется заманчивый фрукт вкусить. В московской школе по месту жительства, где я два года учился после заграницы, в восьмом классе порядка пяти девочек-одноклассниц сделали аборты. Это было нормально и даже обсуждалось на уроках: «А что это у нас Марина отсутствует? Встаёт её подруга: Мариванна, Марина легла в больницу, через два дня будет! — А, — понимающе говорит Мариванна, — ну ладно». Я, кстати, тогда был популярным парнишкой, но девственником — за что девочки надо мной посмеивались и грозили хором изнасиловать в физкультурной раздевалке… Пронесло. Но вообще-то это не смешно, когда подумаешь о юных девах, которые едва знали о презервативах/контрацептивах, и которых терзали потом в клиниках и на дому… Сколько их было, сколько их погибло? Миллионы, десятки тысяч. И всё равно хотелось.

Третья причина, наверное, имеет отношение не ко всем, а только к той удивительной и неповторимой общине молодых советских людей конца 60х — начала 80х годов, которых можно назвать не то «подпольщиками», не то «альтернативщиками», не то «неформалами», не то попросту хиппарями и панками… Я был одним из них, я знаю. Секс для нас был больше, чем секс. Именно потому, что он был запрещён, гоним, проклят властью, для нас он стал одним из символов — не скажу «борьбы», скажу скромнее — ОТДЕЛЕНИЯ от совкового режима. Покойная писательница Наталья Медведева, типичнейшая хиппушка, сформулировала тогдашний девиз своей жизни так: «Я трахаюсь, следовательно я существую!» Уверен, что большинство из нас (и я в том числе) не отдавали себе в этом отчёта, но дополнительного кайфа сексу придавало то, что это был, подспудно, экзистенциальный акт протеста, акт свободного выражения и семяизвержения. Полагаю, что и тётки в санатории могли — в самой глубине души — испытывать тайный восторг от того, что они себе позволяли т-а-к-о-е под недреманным оком советской власти! Помню, ещё один мой приятель (в то время студент ВГИКа, но потом не особо прославился) имел интимные отношения с дочерью суперзнаменитого и ультраофициозного советского кинорежиссёра. При этом отзывался о ней довольно пренебрежительно, и однажды я его спросил — если она такая дура убогая, чего ты с ней встречаешься? И он мне ответил: «Старик, ты понимаешь, когда я её е.., я представляю себе её папашу, весь советский кинематограф — и я е.. всю эту грёбаную систему!» Он говорил серьёзно, глаза его горели.

…Когда исследователи будущего будут работать над темой советского секса (если вообще будут), они, конечно, вспомнят «смелые» эпизоды из фильмов вроде «Осени» Андрея Смирнова, мультики Приита Пярна, чудом прошедшие цензуру, легендарное варьете в Таллине, где впервые показали намёк на стриптиз… и «Маленькую Веру», как революционный прорыв. Но это всё — верхушка айсберга. Что до его подводной части, где творился подвиг большого всесоюзного народного разврата — то, по моей версии, он-то советскую власть и разложил. Горбачёв и Рейган, цены на нефть и гонка вооружений — тут много чего совпало. Но и секс сыграл свою историческую роль: не может твёрдо стоять государство, где всё население с увлечением — и безнаказанно! — делает то, что власть осуждает. «Sex Crime», «секс-преступление» Оруэлла (кстати, 1984 — отчаянная е… под чучелом Черненко!) — это был верный рецепт, который Советы явно недооценили. То, что в путинской РФ секс фактически перешёл из плоскости чувственной в плоскость попсово-криминальную, наводит на грустные размышления.

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Большой памятник в честь армянского алфавита торжественно открыли на территории Армянской апостольской церкви в Запорожье в среду, 3 октября.

Об этом сообщили в пресс-службе Запорожской ОГА.

Так, армянский алфавит содержит 36 букв, сделанных из гранита, на создание которых ушло полтора года.

Вице-президент Союза армян Запорожской области Рудольф Акопян на открытии памятника подчеркнул, что армянская азбука является одной из древнейших во всем мире, которая была создана в 405 году нашей эры.

С его слов, сооружение такого рода – первое за пределами республики.

Открытие памятника приурочили ко Дню независимости Республики Армения.

newsone.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

СБ України неодноразово повідомляла партнерські спецслужби про виявлені, локалізовані та попереджені кібератаки, ініційовані спецслужбами РФ. 

Тільки протягом 2018 року на виконання завдань російських спецслужб зловмисники здійснили тридцять п’ять кібератак на українські автоматизовані системи та бази даних об’єктів критичної інфраструктури у галузях енергетики, транспорту, зв’язку, банківської сфери тощо. СБ України виявлено п’ять хакерських угрупувань та ідентифіковано дев’ять осіб, які були задіяні російськими спецслужбами для кібератак.

Днями колеги зі спецслужб Нідерландів та Великої Британії розкрили масштабну кібероперацію офіцерів ГУ Генштабу Міноборони Росії проти Організації із заборони хімічної зброї. Викриття спецоперації співробітників спецслужб РФ на території ЄС є черговим підтвердженням деструктивної діяльності Москви не лише на території України, але й поширення гібридної агресії Кремля на інші держави.

СБ України наголошує, що уряд та силові структури РФ прикривають своїх кіберзлочинців від відповідальності за вчинені злочини та фактично припинили дотримання своїх міжнародних зобов’язань. Така безвідповідальна та деструктивна поведінка є неприпустимою для постійного члена Ради безпеки ООН.

Розслідування європейських колег ще раз засвідчили, що кібертероризм та кібершпигунство стали одним із ключових інструментів агресивної політики Кремля проти цивілізованого світу.

Прес-центр СБ України 

ssu.gov.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Це був час масового дизертирства й саботажу наказів командування Армії УНР, переходу офіцерства на бік ворожих біло-московських військ, а також шпигунства на користь ворога працівників штабів, які лишалися в лавах Армії УНР. У військах, крім того, лютувала епідемія тифу.

4 жовтня 1919 року Головний Отаман Симон Петлюра викликав до себе начальника Штабу Головного Отамана Миколу Юнакова і поставив перед ним завдання перейти в наступ проти біло-московських військ Дєнікіна. Проте накази Головного Отамана саботувалися. У штабах поширювалася дезінформація про справжні сили ворога. Так скрізь говорилося про 5000 багнетів і шабель ворога на одеському напрямку і 15200 – на уманському у той час як ці сили, насправді, становили відповідно 1200 й 10700 багнетів і шабель, що було цілком “по зубах” навіть Армії УНР без Української Галицької Армії (УГА), яка взагалі самоусунулася від участі в бойових діях. Всі були просто заворожені уявною “силою” дєнікінців і як наче паралізовані цим.

Та попри все незламний дух Головного Отамана, що спирався на підтримку старшинства Запорозької (командувач – Михайло Омелянович-Павленко), Київської (командувач – Юрій Тютюнник) груп, групи Січових Стрільців (командувач – Євген Коновалець) та 3-ї Залізної дивізії (начальник – Олександр Удовиченко) Армії УНР, підтримував серед козацтва віру в перемогу й піднімав козаків у бій за свободу. Як показали подальші події, цей заряд віри в перемогу, який вражає, що походив від Головного Отамана, призвів до того, що Армія УНР вистояла й здійснила героїчний Зимовий Похід 1919 – 1920 років.

Героям слава!

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Одним із найзагадковіших періодів української історії є епоха, коли на неозорих просторах України проживав гордий народ, який європейські історики дружно назвали гунами. Цей період є доступним для об’єктивного дослідження, але він став одним із найбільш сфальсифікованих і міфологізованих в світовій історії.

Якби ці події відбувалися на просторах Московії чи Німеччини, то, без сумніву, усе було б зрозумілим. А гунський період став би об’єктом гордості московитів, чи німців. Однак, центром і генератором неймовірних за своєю величчю та драматичністю подій V ст. стала саме Україна, а головною діючою особою — український народ.

Об’єктивний історичний аналіз і сумлінне дослідження першоджерел призвели б до переосмислення багатьох історичних процесів, а також перекреслили б багато міфів.

Довелося б визнати, що у V ст. українці створили могутню імперію скіфів, яка поставила на коліна Римську імперію. А це назавжди поховало би міф про слабкість українців та їхню споконвічну бездержавність.

Ця правда незручна для німців, котрі завжди вважали слов’ян неповноцінними. А в часи Великої Скіфії німці навіть ще власної держави не мали. Ця ж правда незручна і для московитів. Адже спростовується ціла низка міфів, які Московія сама собі вигадала.

Наприклад, про вищість і першість «великоросів» серед слов’янського світу, про неможливість існування будь-якої державності на території України у період до Київської Русі, про залежність «малоросів» від Росії у силу їхньої неспроможності створити власну державу тощо.

Що ж можемо дізнатися про походження, рід занять і спосіб життя гунів, якщо гортатимемо сторінки офіційної версії їхньої історії? Ще у ІІІ тис. до Р. Х. у степах на північ від Китаю проживали племена хунну (у китайських першоджерелах — сюнну), головним заняттям яких було кочове скотарство. Десь на межі ІІ та І тис. у сюнну завершується процес формування родового ладу і виникає своя держава.

За кілька століть степовики розпочинають запеклу боротьбу з Китаєм, яка тривала тисячу років. Для захисту від аґресивної кочової імперії Сюнну китайці за наказом імператора Цінь Шихуанді навіть почали споруджувати Великий китайський мур.

У середині ІІ ст. сюнну були розгромлені. Велика кочова імперія розпалася, але 30 тис. найнепокірніших кочовиків подалися на Захід. А через 200 років із якогось дива вигулькнули у Європі. Значна частина Європи була підкорена гунами (так їх тепер стали називати). Центр імперії гунів історики розмістили на території Угорщини.Mario_vincitore_dei_Cimbri

Після такого історичного подарунку мадярам десятки археологічних експедицій вирушили у різні кінці країни у пошуках слідів міфічних гунів. У музеях терміново почали вибудовувати вражаючі експозиції, наповнені картинами з уявними сценами життя кочовиків і восковими фігурами низькорослого, з кривими ногами та розкосими очима Аттили.

Також історики постаралися, щоб в усіх, хто вивчатиме чи просто цікавитиметься історією, зовнішній вигляд прийшлих степовиків викликав відразу та змушував гидливо кривитися.

Що ж в офіційній версії походження гунів є правдою, а що брехнею? Кочова імперія Сюнну (Хунну) не є вигадкою. Перша згадка про народ сюнну датується ще 2356 роком до Р. Х. Зазнавши поразки від китайських імператорів із династії Хань, частина сюнну вирушає на Захід.

Отож, усе, що стверджують прихильники азійського походження гунів, правда? Так, але лише до того моменту, коли кочовики хунну-сюнну під тиском Китайської імперії вирушають на Захід. До Європи степовики, як виявилося, не дійшли. Сліди їхньої присутності археологи знайшли лише на території Казахстану.

Якщо вірити прихильникам азійського походження гунів, то азіати-монголоїди кілька століть перебували в Європі. Вони тероризували народи, громили Римську імперію.

За підрахунками вчених загальна кількість орди мала б сягати більш, ніж півмільйона людей. І при цьому кочовики не залишили після себе жодної серйозної пам’ятки матеріальної культури?

В Європі не знайдемо жодного топоніма, жодного міста чи географічного об’єкту, чиї назви були б тюрксько-азійського походження. А ще покажіть нам бодай одну європейську мову, яку хунну збагатили б своїми словами. Невже європейці після 300 років спілкування з кочовиками не запозичили бодай сотні їхніх слів?αβαροι ιπποτοξοτες

Ніде у творах тогочасних істориків не згадується про навалу азіатів-хунну. Ніде в українських піснях, поемах, думах чи легендах ми не зустрінемо бодай натяку на присутність на наших землях азіатів хунну чи сюнну. Так само не зустрінемо їх і в європейських епосах і хроніках.

Але звернімося до свідчень стародавніх істориків. 124 року поет Діонісій Перієгет у своєму творі «Землеопис» згадує якихось уннів, котрі жили на просторах між Каспійським і Чорним морями.

Грецький географ, математик та астроном ІІ ст. Клавдій Птолемей у своїй «Географії» писав: «Між бастарнами і роксоланами живуть хойни». Бастарни в ті часи жили в Карпатах, а роксолани займали лівобережжя Дніпра. Отже, хойни (гуни) мешкали на етнічних українських землях.

Марціан Гераклійський (ІІІ ст.) повідомляв, що навколо Дніпра, за аланами, живуть хоани. Знову ж таки, на етнічних українських територіях.

Історик IV ст. Амміан Марцеллін писав: «Плем’я гунів, про яке мало відомо з давніх пам’яток, живе за Меотійським болотом». Меотидою називали Азовське море. Приблизно на цих же територіях оселяє гунів й історик IV ст. Філосторгій. Про гунів, як про корінних жителів Скіфії-України писали також історики VI ст. Йордан і Прокопій Кесарійський.

То ідеологи азійського походження гунів мають рацію? Дикі кочові орди справді у IV ст. заполонили простори Європи? Але ж перші згадки про гунів на території України, залишені нам Клавдієм Птолемеєм, відносяться до ІІ ст. У цей час справжні хунну-сюнну ще вели війни з Китаєм і навіть не думали кочувати на Захід.

І з’являться в Європі лише через 200 років! Отже, коли Клавдій Птолемей у ІІ ст. писав про хойнів, які проживають між бастарнами та роксоланами, то мав на увазі не азіатів-хунну, а зовсім інший народ! І стародавні автори, описуючи гунів, навіть не згадують про їхнє азійське коріння.

Читаючи давніх істориків, можна скласти уявлення про зовнішній вигляд гунів. Ось що про них писав Прокопій Кесарійський (VI ст.): «Вони світлошкірі й не бридкі на вигляд. І спосіб життя у них не схожий на скотський».002-manzikert

В іншому місці цей же автор пише наступне: «Вони дуже високого зросту й величезної сили». Покажіть нам білошкірих, високих і фізично міцних азіатів!

Прокопій Кесарійський також засвідчив, що у VI ст. у Візантії була мода голити бороду, носити довгі вуса й оселедець. Візантійці називали це «гунською модою». «Вони не кочівники, здавна живуть осіло на плодючій землі.img184 Web copia

Ними управляє один цар, і мають вони засновані на законі державний устрій, живучи один із одним та із сусідами чесно та справедливо, нітрохи не гірше за римлян чи персів», — писав він. Чи нагадують ці описи диких степовиків-азіатів?

А в Х ст. Візантійський імператор і видатний історик того часу Костянтин Багрянородний писав про українців: «Цей народ називаємо скіфами або гунами. Щоправда, самі себе вони звуть русами».2003484860356725998rsqj4_by_saganmaineiac-d66sbx3

Дещо пізніше, в XI ст., північнонімецький хроніст Адам Бременський стверджуватиме, що в Подніпров’ї споконвіку проживали гуни, а Україну він називає Гунігард. Столицею цієї держави було місто Хівен, тобто Київ!

У ХІІ ст. ще один німецький хроніст, Гельмольд, у своїй праці «Хроніка слов’ян» також називав Україну Гунігардом. Не забуваймо, що мова йде про період, коли наймогутнішою державою Європи була Русь-Україна. А європейці продовжують називати українців гунами? Це при тому, що гуни начебто зникли ще півтисячі років тому?

Ще один учений ХІІ ст., Євстафій писав: «Унни або тунни — каспійський народ із племені скіфів». Його сучасник Саксон Граматик також вважає українців-русичів і гунів одним народом.

І навіть у ХVІІ ст. шведський учений Олай Варелій писав, що шведи з давніх-давен називають Русь Гунігардом.

Жодного загарбання європейського континенту дикими азійськими кочовиками у IV ст. не було. Племена хунну в Європі ніколи не блукали, не розбишакували і жодного стосунку до української й європейської історії не мають!

А в Європі справді проживав великий народ, який стародавні історики називали гунами. Але вони не мали тюркського коріння і були високими, міцними та світлошкірими європейцями. А те, що їхня назва «гуни» подібна до «хунну», жодним чином не ріднить їх із азіатами.

Європейські гуни багато тисячоліть проживали на своїй території, від діда-прадіда займалися хліборобством, не проживали в юртах і ніколи не були кочовиками.

Це був висококультурний і цивілізований європейський народ. Це була наша українська держава! Саме звідси гуни розпочали експансію проти сусідніх народів, створивши за якийсь час велетенську імперію з центром у Києві!

Імперія гунів стала найбільшою державою за всю історію української нації. І вона має стати об’єктом нашої особливої гордості!

Олександр Ковалевський, Стрий.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO