Статьи

Укрпошта розпочала цей рік досить активно, запровадивши більш лояльну тарифну політику на послугу зі швидкісної доставки та порадувала своїх клієнтів новою послугою “Відправлення масою понад 30 кг”

11025222_786911828067619_4342870850782897140_n

Минулий 2015 рік Укрпошта закінчила з прибутком понад 50 млн грн, що стало кращим показником для підприємства за останні 15 років. Керівник Ігор Ткачук, який очолює Укрпошту більше року, повідомив, що завдяки оптимізації логістичних та технологічних процесів, удосконаленню системи управління якістю та розширенню сфери застосування кур’єрських послуг – за рік вдалося налагодити роботу підприємства у багатьох напрямках.

Зокрема, за цей час відремонтовано 374 об’єкти поштового зв`язку, що майже вдвічі більше, ніж 2014 року. Вперше запрацювали без обідньої перерви більше тисячі міських відділень Укрпошти, скорочено на одну добу терміни доставки пошти, газет та журналів між більшістю обласних центрів, запустили нову послугу «Прискорена пошта» та скоротили терміни доставки товарів «ePaсket»  (до 2х кг) з Китаю до 7-ми днів.

 

2016 рік Укрпошта розпочала також досить активно, запровадивши нову більш лояльну тарифну політику на послугу зі швидкісної доставки «Прискорена пошта». Відтепер тариф  залежить від принципу забору/доставки відправлення, зокрема, «склад-склад», «двері-склад», «склад-двері», «двері-двері». Наприклад, якщо раніше клієнт замовляв доставку відправлення (вагою до 1 кг) між обласними центрами, за принципом «склад-склад», і це йому коштувало 43 грн (з ПДВ), то зараз це коштуватиме 20 грн (з ПДВ). Економія досить суттєва.  

1757734

З 1-го лютого Укрпошта порадувала клієнтів, які часто пересилають великогабаритні вантажі. Відтепер відправлення вагою від 30 до 400 кг  доставлятимуться на палетах між всіма обласними центрами України та по місту Києву. Ця послуга має назву «Відправлення масою понад 30 кг».  Ціна за доставку залежить як від кількості відправлень, так і виду та місця доставки. Для прикладу, якщо ви замовляєте доставку кахлю у коробках або мішків з цементом (загальною масою 399 кг) за принципом «двері-двері» в межах обласного центру до 12 год., то доставка буде здійснена вже на наступний день. Детальніше про терміни доставки та тарифи на послугу можна дізнатися на сайті Укрпошти. До речі,тут є ще великий плюс – чим більша кількість відправлень від одного клієнта, тим менша ціна на доставку кожного відправлення.

 

Крім того, Укрпошта чи не єдина, що працює на прифронтовій території поблизу вонних дій, що проходять в зоні АТО. З лютого 2016 року тут відновили роботу поштового відділення в місті Авдіївка Донецької області. Також у Волноваському районі Донецької області відновило доставку поштових відправлень відділення поштового зв’язку у місті Гранітне (яке обслуговує також село Старомар’ївку).

Укрпошта продовжує удосконалюватися. За словами керівника підприємства Ігоря Ткачука – це лише початок змін, ще є багато роботи. Національний оператор поштового зв’язку України планує міцно укріпити лідерські позиції на ринку поштових послуг.
 

Джерело : http://blogs.korrespondent.net/blog/business/3628097/

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Посмотрите на ваши мрачные лица. На ваши уродливые и непригодные для жизни города. На ваших несчастных стариков.

На ваши нищие больницы и ужасные дороги. На вашу ненависть ко всему чужому и непривычному.

На ваше тотальное воровство и мздоимство.

Вы смогли построить у себя очень некрасивую страну. Несчастливую во все времена ее существования.

Здесь убивали миллионами. Морили голодом, вешали и стреляли. Здесь скопилось такое гигантское количество человеческого горя, которое может затопить весь мир.

За что. Вас. Любить?

За то, что ваш гитлер победил другого гитлера, завалив его вашими трупами?

За то, что вы перессорились со всеми соседями и теперь убиваете таких же, как вы, самых близких?

Не говорите только про литературу, музыку и ученых — это все не ваше.

Вашим талантливым вы ломали пальцы и топили их в говне. Гениальных поэтов вы расстреливали и хоронили в яме с десятками таких же несчастных.

Талантливые музыканты и ученые бежали от вас куда глаза глядят.

Человека, который построил для вас космическую ракету, на допросе изуродовали до конца жизни.

Ваши герои — отъявленные мерзавцы, убийцы, подонки, мразь.

Вы до сих пор боготворите чудовище, которое уничтожало вас почти двадцать лет.

Ну за что вас любить, скажите?

Использованная литература: источник

 

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

В разгар кризиса на наших просторах, пришла пора познакомить вас со списком сайтов, которые платят авторам минимум по 50$ за пост или статью (ну где еще вам столько заплатят?).

В списке представлены сайты, специализирующиеся на различных сферах жизни: начиная с воспитания детей или вязания и заканчивая бизнесом и писательским трудом, так что каждый сможет найти что-то себе по душе. На одних сайтах указана сумма, которую они готовы платить авторам, о других же сайтах, мы узнали со слов фрилансеров.

 

Предварительная подготовка

Прежде чем начинать наобум заходить на приведенные ниже сайты, внимательно прочитайте описания и изучите посты, опубликованные ранее. Конкуренция здесь достаточно высока. Убедитесь, что у вас есть свежая тема или же вы можете с новой стороны раскрыть предмет, о котором ранее уже писали.

Если вы хотите узнать о том, как создать успешный гостевой пост перейдите по этой или этой ссылке.

Итак, вот и сам список!

 

10 сайтов в категории «бизнес, карьера и финансы»

1. B. Michelle Pippin платит по 50-150$ за статьи о бизнесе.

2. Back to College платит по 55$ и больше за статьи для людей, которые хотят получить высшее образование.

3. Brazen (раньше Brazen Careerist) заплатит за публикацию, если заранее обсудить это с редактором. Им нужны посты о высшем руководстве, маркетинге, компьютерных сетях, наборе и работе с персоналом.

4. DailyWorth платит по 150$ за статьи о женщинах и деньгах. На сайте указан электронный адрес, однако если вы попробуете связаться с ними по поводу публикации, они предложат обратиться к их главному редактору, Коа Беку Koa Beck.

5. Doctor of Credit платит по 50$ за статьи о личных финансах, особенно за те, которые уделяют особое внимание кредитам.

6. eCommerce Insiders платит по 60-150$ за статьи о розничной интернет-торговле.

7. IncomeDiary платит по 50-200$ за статьи об интернет-заработке, включая SEO, партнерские продажи и моделирование траффика.

8. Mirasee (раньше Firepole Marketing) платит по 200$ за пост, объемом в 1000-2000 слов о маркетинге, эффективности бизнес-деятельности и темпах роста рынка продаж.

9. Modern Farmer, согласно имеющимся сведениям, платит около 150$ за статьи.

10. The Work Online блог платит по 50$ за каждый пост.

Читайте: 400 потрясающих бесплатных сервисов

12 сайтов с очерками

11. Cosmopolitan.com платит по 100$ за очерки о высших учебных заведениях. Они также используют эти очерки в качестве тестового задания, чтобы найти надежных и талантливых авторов.

12. Essig Magazine предлагает 100$ за истории из личного опыта.

13. The Establishment платит по 125$ и больше за свидетельства очевидцев и очерки.

14. Eureka Street – австралийский сайт, который платит по 200$ за анализ или размышления о политических событиях, религии, поп-культуре и текущих событиях в Австралии и мире. Также они платят по 50$ за каждое стихотворение, что большая редкость в наши дни.

15. Everyday Feminism платит по 75$ за каждый пост, но они не всегда нуждаются в фрилансерах. Подпишитесь на их информационную рассылку и время от времени проверяйте сайт, чтобы узнать, когда им потребуется автор.

16. Guideposts платит по 250$ за религиозные очерки.

17. LightHouse платит по 100$ за вдохновляющие очерки, написанные слепыми или слабовидящими людьми.

18. Narratively платит около 100$ за очерки на специальные темы. Ознакомьтесь с их требованиями, чтобы узнать о темах.

19. Колонка Modern Love газеты The New York Times, согласно имеющимся сведениям, платит около 300$ за очерки на любую из тем, которая имеет отношение к современной любви. Более подробно почитайте здесь о вакансии Кэрри Брэдшоу.

20. Раздел PostEverything в The Washington Post платит по 250$ за очерки о политике или культуре.

21. The Toast платит за очерки. Обсудите стоимость ваших услуг с редактором.

22. xoJane платит по 50$ за очерки о необычных событиях из личного опыта, тенденциях моды и красоты, и на другие темы, интересующие женщин.

Читайте: 100 самых полезных ресурсов для фотографов

Семья и воспитание детей

23. A Fine Parent нуждается в статьях на различные темы. Проверьте список их тем, затем предложите им свою идею. За каждую принятую статью платят по 100$.

24. Adoptive Families рассматривает различные аспекты процесса усыновления. Вам нужно будет обсудить размер оплаты с редактором.

25. Babble платит по 100-150$ за посты о воспитании, развлечениях, беременности, красоте, стиле, еде и путешествиях.

26. Lies about Parenting — это сайт, рассказывающий правду о воспитании детей. Они платят по 50$ за пост.

27. The Motherlode (блог о воспитании детей от the New York Times) платит по 100$. Обратитесь к редактору.

28. Scary Mommy платит по 100$ за уникальные посты о воспитании детей.

Читайте: 37 найкращих сайтів для того, щоб навчитися чогось нового

Образ жизни и общие интересы

29. Онлайн раздел The Atlantic’s, согласно имеющимся сведениям, платит по 200$ за статью.

30. BBC Britain не разглашает размер оплаты, но нам стало известно, что цена варьируется в пределах 350-1000$. Предложите им статьи, соответствующие британским взглядам на жизнь, для международной аудитории. Скачайте их требования в Word документе.

31. Bitch Magazine’s website платит за большие газетные статьи о поп-культуре. Сумма оплаты варьируется, решите этот вопрос с редактором.

32. BlogHer платит по 50$ за пост на различные темы, касающиеся образа жизни. Этот сайт относится к семье сайтов SheKnows, куда также входят StyleCaster, DrinksMixer и DailyMakeover.

33. Cultures and Cuisines платит по 200$ за каждую статью.

34. The Daily Beast, согласно имеющимся сведениям, платит по 250$ и больше. На сайте указан электронный адрес, с которого редко отвечают, поэтому вам придется немного попотеть, чтобы найти человека, к которому можно будет обратиться по поводу статьи.

35. Dame, как сообщают, платит по 200$ за очерки. Они принимают свидетельства очевидцев и другие статьи.

36. Dorkly платит по 75$ за пространные статьи о Бетмене, Марвеле, Покемонах и на другие странные темы.

37. END/PAIN — новый сайт, который запустился только в этом году. Он платит по 250$.

38. Expatics для американских эмигрантов. Это еще один сайт, где вам нужно будет предварительно обсудить оплату.

39. Fund Your Life Overseas платит по 75$ за статьи о бизнес-идеях, которые приносят доход иностранцам.

40. Gawker Media, как сообщают, платит по 250$ за рассказы очевидцев и за очерки на своих сайтах, которые включают Deadspin, Jezebel и другие. Они предпочитают подробные статьи. Недавно они закрыли некоторые сайты и планируют сосредоточиться на политике, поэтому убедитесь, что вы нашли работающий сайт.

41. getAbstract, по имеющимся сведениям, платит по 300$ за длинные (2000-4000 слов) книжные рецензии.

42. Gothamist платит от 50 до 150$ за истории очевидцев о событиях в Нью-Йорке.

43. HowlRound платит по 50$ за блог-посты об управлении и маркетинге в театре, постановке и написании пьес.

44. The International Wine Accessories blog платит по 50$ и больше за статьи.

45. Оплата в интернет-журнале The Kernel от The Daily Dot варьируется, так что будьте к этому готовы. За статью в 1000-2000 слов могут заплатить 350$.

46. Knitty платит по 75-100$ за статьи о вязании.

47. Listverse платит по 100$ за длинные (1500 слов) статьи на различные темы.

48. The Mix от интернет-издания Hearst (включая Country Living, Bazaar, Esquire, Popular Mechanics и другие) платит по 50-100$ за статьи.

49. New York Observer платит по 100$ за посты о политике и культуре для «представителей метрополии с утонченными вкусами».

50. OZY платит фрилансерам, но ставка варьируется.

51. Paste платит по 50$ за статьи на различные темы.

52. Penny Hoarder рассказывает об идеях экономии. Вам нужно будет обсудить оплату с редактором.

53. Playboy.com платит до 350$ за статью, в зависимости от темы.

54. Pretty Designs рассказывает о моде и красоте. Вам придется договариваться о стоимости каждого поста.

55. PsychCentral рассказывает о психическом здоровье. На сайте не оказана сумма оплаты, но по сообщениям читателей, они неплохо платят за статьи.

56. Refinery29, как сообщают, платит по 75$ за слайд-шоу, статьи и очерки на различные темы. Темы для статей вы можете найти на их домашней странице.

57. Salon платит по 100-200$ за очерки и свидетельства очевидцев, даже за очень длинные.

58. Saveur предлагает 150$ за «удивительные истории о еде и путешествиях».

59. The Salt (блог NPR о еде), как сообщают, платят около 200$.

60. Smithsonian Magazine Online платит опытным фрилансерам около 600$ за свидетельства очевидцев.

61. The Tablet платит за статьи о еврейских новостях и культуре. Оплата варьируется. Есть сведения, что за статью, длиной в 2000 слов могут заплатить 1000$.

62. TwoPlusTwo Magazine платит по 200$ за оригинальные посты о покере. Они постят статьи на 6 месяцев, после чего вы можете продать свои авторские права или разместить ее в своем собственном блоге.

63. Upworthy платит по 150-200$ за посты длиной в 500 слов.

64. Оплата статей в Vice варьируется в зависимости от темы, поэтому вам нужно будет предварительно выбрать, о чем вы будете писать: о еде, технологиях, музыке или моде.

Читайте: 33 корисні сайти, які зроблять з вас генія

Технологии

65. A List Apart специализируется на веб-дизайне. Они платят по 200$ за каждую статью.

66. Compose платит по 200$ за статьи о базах данных.

67. Graphic Design School blog платит по 100-200$ за статьи и учебные видео о Photoshop, Illustrator, InDesign и открытых дизайнерских инструментах.

68. Indeni платит по 50-200$ за посты о защитных системах Check Point, распределитель нагрузки F5 или сетевые защитные системы Palo Altо.

69. Linode платит по 250$ за статьи о Linux, Socket.io, базы данных NoSQL databases, игровые серверы, Open Change, и Web RTC.

70. SlickWP платит по 100$ за посты о WordPress и пакет программ the Genesis Theme.

71. Treehouse платит по 100-200$ за посты о веб-дизайне и разработке.

72. Tuts+ платит по 100$ за учебные видео о различных технологиях, включая веб-дизайн и флэш-память. Раньше Tuts руководил 16 разными блогами, включая Freelance Switch, но сейчас все собрано на одном сайте, который включает в себя дизайн, разработку игр, фотографирование и другое.

73. WordCandy платит по 6 центов за каждое слово в статьях, которые будут выложены от другого лица. Статьи о WordPress появятся на самых больших WordPress блогах, таких как wpmudev.

74. WPHub платит по 100-200$ за публикации о тенденциях веб-дизайна, лучшие кодировки и другие темы, связанные с WordPress.

Читайте: Топ 17 полезных сайтов для изучения английского

Писательский труд

75. Funds for Writers платит по 50$ за статьи для информационной рассылки о том, как заработать деньги писательским трудом.

76. Make a Living Writing. Да, этот блог тоже платит по 75$ за каждый пост на вольную тему, а также по 100$ за посты на заданные редакцией темы.

77. WOW! Women on Writing платит по 50-150$.

78. The Write Life платит за определенные посты – вам нужно будет обсудить сумму оплаты.

79. Writer’s Weekly платит по 60$ за статьи, связанные с писательским трудом.

Вы уже попробовали написать на эти сайты? А может, вы нашли еще какие-нибудь? Обязательно сообщите нам об этом в комментариях.

Источник : http://korysno.pro/80-sajtov-gde-vam-zaplatyat-50-300-za-statyu/

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Шановне товариство!  Пропонуємо Вам для розгляду рейтингові показники офіційних сторінок державних установ України у соціальній мережі facebook за кількістю уподобань.

12671926_943171729106683_5582974251917715631_o

На даних світлинах також представлено структуру аудиторій за напрямами рейтинг міністерств, рейтинг правоохоронних та судових інституцій всеукраїнського рівня.

12705659_943171819106674_8119721225503587120_n

Також представлено рейтинг за темпами збільшення аудиторії відповідних відомств які у певній мірі характеризують діяльність відомства та якість роботи відповідної прес-служби направленої на висвітлення діяльності відомства у мережі.

12705407_943171845773338_249756037942886794_n

Зважаючи на той факт що на сьогодні за офіційними даними більше 5 мільйонів українців є користувачами facebook і щодня їх кількість збільшується % впливу інформації яка поширюється в соціальних мережах на суспільну думку про діяльність державних установ збільшується пропорційно росту відповідної аудиторії.

12718180_943171879106668_249915281024053300_n

Кожному буде цікаво бачити реальний стан аудиторій державних установ.

Джерело:  Моніторинг якості надання послуг органами влади підписуйтесь та замовляйте соціологію!

Спеціально для POLITINFO.COM.UA

А Ви Друзі приєднуйтесь до нас!

Міністерство оборони України

Міністерство оборони України – Facebook

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

 

 

 

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

Родная гавань” більше не гріє серце мешканців анексованого півострова.
“Крым. Ялта. Первый раз в Ялте проходили обыски и аресты такого масштаба, с авиацией, со штурмовыми бригадами и т.д, арестовывали участников террористической организации «Хизб ут-Тахрир» (это название поклонская сочиняла всю ночь).” – пише у своєму Facebook Irina Ivanova,

Все теперь окончательно поняли в какое дерьмо они вляпались. Уже родная гавань не греет сердце. Шушукаются на работе, в транспорте, на кухнях.100 % совок.

В Ялте работают всего два ресторана и 7 кафе, остальные приказали долго жить, уже вывозят мебель и оборудование. На дверях объявления продам или сдам в аренду. Санатории все закрыты – ВСЕ. Света как не было, так и нет. 2/3 гостиниц закрыта с объявлениями на дверях.

В банкоматы очереди в три винта. Мелкий бизнес СДОХ окончательно. Продуктовые магазины полупустые. Мясо подорожало еще на 25%, в рыбаки записалось уже пол Ялты.

Хронические больные умирают пачками, лекарств по государственным программам не выдают. 6 месяцев нет бесплатного инсулина, нет препаратов для химиотерапии и т.д.

К узким специалистам (хирург, окулист, уролог и т.д.) записывают только на апрель. Пенсии выдают с задержкой 1 месяц, в этом месяце не додали еще 400 рублей. Май 2014 года пенсию выдали 10270 рублей.

Февраль 2016 года пенсию выдали 7560 рублей и все без объяснений (пенсия моей родственницы). Зарплаты медработникам и учителям сократили на 30%.

Ялта стала сплошным мусорным баком, вонь стоит повсеместно, начиная с подъездов и кончая набережной ленина.

Ялтинцы, земляки – ваши мечты сбываются, путин к вам пришел и вашу жизнь сделал сказкой.

 

Владимир Владимирович! Присоедините Тверскую область к России!

С горячим вниманием выслушали Ваше интервью. Выражаем Вам глубокую поддержку за неравнодушие и решимость помочь русскоговорящему населению за пределами России. Просим ввести в Тверскую область войска и присоединить ее к России!

У нас, живущих на исторической территории России, после Ваших слов впервые за многие годы тоже появилась надежда…

Жители Тверской области обратились к Президенту Российской Федерации Владимиру Путину:

Мы, жители Тверской области, обращаемся к Вам как к защитнику русскоговорящего населения по всему миру. Обращаемся с убедительной просьбой о введении к нам войск и присоединении к России, поскольку положение русскоговорящих жителей Верхневолжья намного хуже, чем в Крыму.

Во-первых, у нас намного хуже климат. Восемь месяцев в году у нас сыро, темно и холодно. При этом в Тверской области почти весь декабрь электричества не было в сотнях населенных пунктов. Круглый год в сотнях тверских деревень электричество подается с большими перебоями.

Многие линии электропередач у нас ремонтировали, еще когда мы жили в РСФСР. После сильного ветра взрослые и детишки сутками сидят без света. Всенародного газового достояния – как у вас в России, в большинстве наших населенных пунктов тоже нет. А там, куда газ проводят, он неподъемен и многие сельские жители для подключения газа берут кредиты. Шутка ли – заплатить около 40000 тысяч рублей за подключение газа при нашей нищете! Дрова на зиму в наших краях стоят около 15000–20000 рублей. Введите к нам войска – они по крайней мере помогут заготовить дрова для наших пенсионеров! И возьмите нас в Россию!

Тверичи вчера с интересом узнали о том, что средние зарплаты у вас в России – 29 700 рублей. А на Украине, как Вы сказали, около 11000. Счастливые россияне и украинцы! У нас в Тверской области около 400000 человек живет на селе и зарплата у них – около 6000–8000 рублей, при этом работы чаще всего нет, потому что работать негде. Надеемся, что скорое введение Верхневолжья в состав России поможет решить проблему безработицы, особенно на селе.

Крымская казна пуста, и, вероятно, Россия будет ее наполнять. Но и Тверская область скоро станет банкротом. Ее долги уже превышают годовой бюджет. Пожалуйста, введите к нам российские войска, чтобы уровень нашей жизни стал похож хотя бы на уровень жизни россиян из некоторых регионов Северного Кавказа.

Да, жители Тверской области по большей части простодушны, позитивны и миролюбивы. Они не способны устраивать теракты. Но они могут организовать тихую, многолетнюю диверсию в своем стиле – молча вымирать в 200 км от Москвы.

Общая численность населения Тверской области за период с 1990 по 2012 год сократилась на 328 тыс. человек, или 19,7%. Численность молодёжи до 16 лет уменьшилась с 351 тыс. человек до 182 тыс. человек – почти вдвое. Трудоспособное население сократилось на 120 тыс. человек (13,6%), людей пенсионного возраста стало меньше на 13,7%. И помимо этого у нас самая низкая рождаемость и сверхсмертность. И еще одно из первых мест по количеству самоубийств среди трудоспособного населения.

У нас, в Верхневолжье (когда в розетках есть свет), мы смотрим замечательные российские телеканалы. Спасибо Вам, у нас ловит и Соловьева, и Киселева, и Россию 24. У нас, как, наверное, и у Вас, сжимаются от гнева кулаки, когда достойнейшие телеведущие с искренней болью рассказывают нам о тысячах беженцев с Украины в Россию. Но поверьте, господин президент, из Тверской области, особенно из села, за последние годы убежали в Россию, особенно в Москву и Петербург, все кому было куда бежать. Только в России тверские беженцы последних лет видят последнюю надежду на человеческое существование. Без России они не видят будущего для себя и своих детей.

Более 70% наших сельхозземель, особенно вдоль наших красивых рек и озер, захвачены коррупционерами и жуликами, давно распроданы областными руководителями олигархам и земельным спекулянтам, которые, не желая возделывать их и платить штрафы, при корыстном попустительстве земельных чиновников, ежегодно меняют номинального собственника. Наши поля, господин президент, настолько заросли бурьяном и лесом, что самим, без помощи российских Вооруженных Сил, нам, русскоговорящим жителям Тверской области, их уже не расчистить. Российская армия могла бы навести порядок на наших полях: вернуть их в собственность России, выкорчевать лес, вспахать, защитить от повторного захвата.

Вы, без сомнения, догадываетесь, что, как и на послемайданной Украине, в Верхневолжье процветает мародерство. Мы понимаем, что это естественно для смутного времени, в котором мы живем. Но мародеры, без суда и следствия все прошлое лето под надуманными предлогами, с многочисленными нарушениями закона, отнимали у нас, русскоязычных граждан Тверской области наших свиней. Оккупационные власти, попирая наши конституционные права, пытались на три года запретить нам держать свиней в крестьянских хозяйствах, а у нас дети и нам их надо кормить. Говорят, этим летом возьмутся за наших коров. Пришлите к нам российскую армию и остановите мародеров!

Как и на Украине, мародеры-чиновники из нашего бюджета покупают и арендуют себе автомобили премиум-класса на многие миллионы. В мороз они начинают ямочный ремонт дорог – после только что проведенного летом капитального ремонта. Оставляют без следов ремонта Восточный мост, который они якобы ремонтировали за огромные деньги целых два года, в то время как жители Твери не могли переехать с одного берега на другой. В общем, как Вы вчера справедливо сказали об украинских чиновниках, «они кумоваты, вороваты и некомпетентны». Поверьте – наши тверские чиновники кумоватее, вороватее и некомпетентнее любого полтавского кума.

Мы слышали по телевизору, что Россия за 50 млрд собралась строить мост через Керченский пролив. У нас в Твери губернатор тоже обещал жителям Западный мост, без которого город задыхается в пробках. Но обещание не выполнил. Мы понимаем, как всем сейчас тяжело. Но нам не нужен мост – пусть инженерные войска братской нам России соединят берега Волги хотя бы Западным Понтоном, дорогой Верховный Главнокомандующий. Российская армия могла бы также починить дороги и мосты в сельской местности – они не видели ремонта с брежневской программы «Дороги Нечерноземья». Например, тверская деревня Рясня под Старицей — люди из-за разрушенного моста ходят пешком по 10 км, не могут попасть на автобус до райцентра. А в райцентре сейчас все: и врачи, и похоронное бюро, и банкомат, где можно с карточки снять пенсию. Наведите же нам понтонный мост, не в Твери, так хотя бы в Рясне. Но таких Рясен у нас сотни. Поэтому, пожалуйста, введите к нам побольше российских войск, дело найдется каждому солдату.

Дороги наши хуже, чем после бомбежек, по поводу их состояния тверитяне к Вам уже обращались.
Нынешние мародеры во власти закрывают в Твери родильные дома, которые работали даже во время оккупации города немцами. Поскольку, как и на Украине, руководители нашего региона хамоваты и малокультурны, они орут на беззащитных девочек, осмелившихся спросить, зачем они это делают.

Вы вчера великодушно предложили украинским гражданам лечиться у вас в России. Да, это поступок. Но, пожалуйста, возьмите в Россию лечиться не только украинцев, но и наших, тверских детей. В Тверской области закрываются детские и взрослые больницы, дома престарелых, отсюда уезжают врачи. В массовом порядке в Верхневолжье закрываются сельские школы. Без помощи России нам не выжить.

Киселев вчера с болью рассказывал о разрушении православных храмов на Украине. Как всё похоже: у нас тоже разрушают памятники архитектуры и природы, православные храмы. Разрушают десятилетиями. Тверская область лишается своего исторического облика. Вам будет смешно, но в Твери мародеры украли даже целую городскую набережную 18-го века в центре Твери!
У нас царит послевоенная разруха. Как гарант стабильности и мира возьмите нас в Россию и помогите нам восстановить народное хозяйство.

Вы справедливо сказали вчера, что на Украине засели в региональной власти разные жулики, на которых люди никак не могут влиять, и надо их свергать бескровно и конституционно. Что ж, может у вас в России это и легко. Но мы у себя в Твери уже полгода пытаемся свергнуть некомпетентного губернатора, который, почему-то не хочет уходить сам. Несмотря на ваш прямой запрет, он тратит на свой пиар и антипиар своих политических оппонентов миллионы бюджетных денет. В Верхневолжье не осталось почти ни одного свободного СМИ.

Мы неоднократно пытались спокойно поговорить с ним и его коллегами, звали их на наши собрания и митинги, пытались вести с ним цивилизованный диалог, но Шевелев категорически не хочет встречаться с нами. Как Вы думаете, может быть, он нерусскоговорящий? Если так, то, пожалуйста, после присоединения нас к России дайте нам русскоговорящего губернатора, и своего, как в Крыму.

Мы, жители Тверской области — мирные люди, мы не хотим пролития крови, мы хотим сменить некомпетентную региональную власть конституционно и цивилизованно, как призываете Вы, дорогой Владимир Владимирович! Но без ввода армии и Вашей поддержки нам с ними уже не справиться.
Мы, как и Крым, хотим быть вместе с Россией!.

Пожалуйста, пусть богатые регионы России соберут нам гуманитарную помощь, а члены Совета Федерации перечислят, как Крыму, в помощь нам свои зарплаты. У нас тысячи сельских детей – не в пример крымским — ни разу не видели моря и не пробовали виноград, потому что их родителям не на что купить путевки к морю, а виноград в наши сельские магазины не привозят, потому что его здесь некому и не на что покупать. Попросите членов СФ, пусть шлют нашим детям побольше денег, деньги всегда пригодятся.

Мы, русскоязычные жители Тверской области, готовы помочь российской армии восстановить на территории Тверской области конституционный порядок и в помощь российским военным создать отряды тверской самообороны для защиты Верхневолжья от мародеров, некомпетентных чиновников, нечестных полицейских. Мы готовы указать командирам спецподразделений российской армии основные места сборищ коррупционеров, жуликов и обманщиков Тверской области.

А после принятия нас в состав России и восстановления на территории Верхневолжья конституционного порядка и победы над разрухой россияне могли бы приезжать к нам отдыхать. Это недалеко, гораздо ближе Крыма. У нас красота: грибочки, ягодки, рыбалка и охота. Если Россия даст нам умных, талантливых правителей, то из нашего края постепенно может вырасти настоящая туристическая жемчужина.

Вы же не понаслышке знаете, как у нас красиво – ваши предки родом из-под Твери, да буквально в прошлом году вы прилетали на Селигер. На машине туда доехать, конечно, сложно, слишком плохие дороги, но на самолете-амфибии – от России рукой подать.

С ожиданием скорого освобождения и единства с Россией, жители Тверской области.

Источник : http://ochendaje.livejournal.com/734724.html

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

 

Ольга Погребняк, мати бійця АТО, отримала на нього похоронку, а через рік зустріла живого сина. По приїзду від сестри з Волині на неї чекала щаслива несподіванка під дверима будинку.
Історію-розповідь жінки, яка цілий рік жила тільки вірою, опублікувало видання depo.ua. Львів’янці Ользі Погребняк 46 років, самотужки підіймає двох синів: 22-річного Олексія та семирічного Микиту. Влітку 2014 року вона проводила на війну старшого. Як проводила: він кілька разів казав, що хоче піти добровольцем, а одного разу мати прийшла додому з роботи і знайшла на столі записку від сина. Писав, що пішов на війну. Через декілька тижнів – перший дзвінок: “Мамо, я живий, все добре”. “Розмови по телефону завжди були короткі, – пригадує пані Ольга. – Де служить – не казав, говорив, що не годиться таке казати, тому що ця інформація може потрапити до рук ворога. Одного разу тільки сказав, що служив в “Азові”. І ніби то все було добре настільки, наскільки може бути добре в матері, дитина якої на війні. Плакала, молилася, каменіючи від жаху дивилася новини. В новинах розповідали про Іловайський котел.
А наприкінці серпня прийшла похоронка.
“25 серпня минулого року він востаннє телефонував, а 28 серпня повідомили, що сина Альоші в мене більше немає. Звичайно, спочатку повірила офіційним паперам. Але потім, коли тіла не віддали, почала сумніватися”, – розповідає вона. Потяглись довгі виснажливі дні і ночі, сповнені тугою, болем та ледь жевріючою надією. Материнське серце відмовлялося вірити, що сина нема. “Усі спроби щось дізнатися були марними. Я шукала інформацію всюди, навчилася користуватися “Фейсбуком”, відкрила свою сторінку, – розповідає Ольга. – Якби не Микита, не знаю, чи дала б собі раду із цим безмежним горем. Я йому про загибель Альоші розповіла, але не одразу, дуже переживала, як він переживе. Але він стійко все вислухав і сказав, що ніколи мене не залишить і буде у всьому допомагати мені”.
Ольга Погребняк. Через три місяці після звістки про смерть сина Ольга наважилася зайти в розділ “Неопізнані трупи” на сайті МВС – там у відкритому доступі викладені фотографії знівечених тіл солдатів. “Заповнила анкетні дані на свого сина і натиснула “знайти”. Сказати, що це страшне видовище – нічого не сказати. У більшості випадків замість людей просто обвуглені головешки… Досі мурахи по шкірі як загадаю”, – каже вона. Єдине полегшення – серед цих кошмарних світлин Олексія вона ніде не впізнала.
“МАМО, Я ЖИВИЙ”
У травні Ользі з невідомого номеру прийшла sms “Мамо, я живий”. Дуже хотілося плакати від радості, проте жінка розуміла, що це можуть бути шахраї, які повідомляють, що людина у полоні і потім тягнуть із жертви гроші. “Номер не відповідав. Волонтери, до яких звернулася, попередили: це може бути “розводняк”, таких охочих з того боку познущатися з чужого горя багато. Ходила в СБУ, там сказали, що точно визначити, звідки прийшло sms не можна, визначили лише, що з території Донбасу, і що швидше за все це шахраї, тому що мій син загинув і він не значиться в списках полонених та зниклих безвісти”, – пригадує Ольга. І хоч в душі було гірко від розчарування, вона продовжила чекати сина додому.
“Знаєте, я весь час молилася. Не лише за сина – за усіх хлопців, що воюють на сході”, – каже мати бійця. П’ятого серпня, коли вже підходила річниця, як її сина оголосили загиблим, Ользі наснився кущ калини: яскравий, великий. “І сон такий дивний, ніби не я на кущ дивилася збоку, а ніби я була калиною… До чого б це? Калина символізує материнство і уособлює дім, батьків, все рідне. Калина – український символ єднання народу: живих з тими, хто відійшов у потойбіччя, і тими, котрі ще чекають свого народження… Може, це якийсь знак від мого Альоші…?” – написала вона тоді на своїй сторінці в “Фейсбуці”. Дев’ятого серпня Ольга присвятила синові вірш. “Синочку, рідний, я вірю що ти повернешся додому”.
І наступного дня він повернувся. “Я поїхала до сестри на Волинь відвідати Микиту, він в неї гостював. Повертаюся увечері додому, а сусідка баба Дуся каже: “Олечко, у вас під дверима з суботи якийсь хлопець сидить”. Я до себе, а там Олексій! Мені ноги підломилися…” – згадує Ольга. Цей її допис на “Фейсбуці” зібрав шалену кількість перепостів та коментарів.
Виявилося, що Олексій весь цей час був у полоні, а те sms-повідомлення дійсно було від нього. Худий, із шрамами на голові і щоці, без кількох зубів та із ребрами, які вочевидь неправильно зрослися та дивно стирчали з під шкіри, він відмовлявся йти в лікарню, здригався від кожного різкого звуку, затуляючи голову руками, а ночами кричав уві сні.
З ліжка майже не вставав.
Тоді Олексію дуже допоміг малий Микита. “Він від Альоші не відходив, постійно щось розказував, а той слухав і слухав. Зі мною вони майже не розмовляли, але я не ображалася, досить було того, що обидва вони вдома. Микита зараз такий гордий, що у нього повернувся брат, навіть не впізнаю його. Питаю у нього, про що вони говорили, а він мені відповідає, що це чоловічі розмови”, – каже Ольга.
Одного разу жінка, щоб допомогти синові, покликала психолога. Проте розради, як вона сподівалася, не вийшло: Олексій, почувши що мати привела лікаря, перевернув стіл, за яким сидів, вилаяв обох та надовго зачинився у себе в кімнаті.
ПРО ІЛОВАЙСЬК БРЕШУТЬ, ТАМ БУЛО ПЕКЛО. ЗВИНУВАЧУВАВ СЕБЕ, ЩО ВИЖИВ
Але одного дня хлопця, як то кажуть, прорвало. Коли оголосили офіційні дані про кількість загиблих під Іловайськом, він почав говорити, що все це брехня, і там було справжнє пекло. Ольга сиділа за комп’ютером на кухні, було близько четвертої ранку, Олексій підійшов і запропонував “Мама, давай вип’ємо”. “І тут з нього, як з рани, річкою полилося все те, що так довго сиділо. Він розповів мені про жахи, які пережив, про хлопців, які так і не повернулися додому. Про те, що він відчував, коли їх бомбили з “Градів” під Іловайськом, коли перед його очима все змішалося, коли він не розумів, де небо, а де земля, коли не знав, куди бігти і що робити. Коли зрозумів, що допомогти може тільки Бог, коли друг, з яким він розмовляв пару хвилин тому – мертвий, і у нього закінчилися сили тягнути його, коли почав звинувачувати себе за те, що вижив”, – згадує жінка.
В якийсь момент вона просто зупинила сина, бо слухати було вже несила. Врешті, поговоривши про ті страшні часи, мати з сином почали обговорювати, скільки бійців так і залишилися на полі бою непохованими, потрапили у полон, говорили про те, що мають відчувати їхні рідні, які досі перебувають в невідомості. “Мене переповнювало бажання підтримати всі жіночі серця, які також, як і я колись, не знають, що з їхніми синами і чоловіками. Мабуть, вони також повинні заявити про себе, щоб розділити свій біль, і у нас з’явиться можливість докопатися, що ж насправді сталося з їхніми рідними.
Бажання допомогти підштовхнуло нас з Альошею створити загальний список тих, хто загинув або зник безвісті”, – розповідає Ольга. Каже – ця справа потроху повернула Олексія до життя. На пропозицією допомогти у зборі інформації відгукнулося дуже багато людей, вони присилали свої власні списки, хтось пропонував допомогти з обробкою даних, хтось – створити сайт, щоб опублікувати зібрані дані.
Жінка каже, що довго не могла зважитися на публікацію списків, адже ними можуть скористатися шахраї. Врешті її переконав Олексій. “Він сказав – потрібно, щоб хлопці там знали, що їх шукають і чекають вдома. Виявляється, Альоша думав, що я навчилася жити без нього, і що зовсім його не чекаю…
Які жахливі думки приходять нашим синам в голову на війні!” – обурюється мати.
МАТИ, ДІТИ, НЕВІСТКА ТА КІТ Після того як в Олексія з’явилося якесь діло, він почав більше спілкуватися, спокійніше спати, відновив документи, які були втрачені під час полону. Тільки в пансіонат на реабілітацію їхати відмовився, сказав, що це дуже дорого. Ще більш хлопцю полегшало, коли до нього приїхала Олена. Ольга про дівчину нічого не знала. “Альоша так мені нічого і не розповів, звідки Олена приїхала, просто сказавши, що вона йому дуже допомогла по дорозі додому, і що якщо б не вона, він, може, і не повернувся взагалі. Схоже, тепер у мене є дочка”, – каже жінка. Вона почала повертатися додому, де була вже готова зігріта вечеря, зроблені уроки в молодшого сина та спокійні очі у старшого.
В домі, де нещодавно жили самотня жінка з маленьким сином, тепер мешкає велика родина та ще й кіт Барсик, теж новий член сім’ї. Молоді небагатослівні, проте матері вистачає бачити сина та мріяти про онуків. Вона не ділиться фотографіями свого Альоші та не змінює скорботної свічки на аватарці – вже в пам’ять про інших хлопців, які не повернулися з війни. Для багатьох українських Ольга стала символом надії, що й вони одного дня, повертаючись додому, почують знайомим голосом “Привіт. Впізнаєш?”. “Не помиляється материнське серце. Повірте, воно точніше за будь який прилад, його не обдуриш. Дорогі жінки, не здавайтеся, моліться, вірте своєму серцю, а не тому, що говорять оточуючі. Вірте і сподівайтеся, не дивлячись ні на що і всупереч усьому!” – радить вона.
Згідно з офіційними даними (СБУ) за станом на жовтень цього року в Україні було 800 українських військовослужбовців, зниклих безвісти.

Друзі сайта POLITINFO! Будьте в курсі усіх офіційних подій від інформагенції!

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko

«Почитал выступление советника президента Бирюкова, где он уверен, что надо наказать солдат 53-й бригады, заявивших о свинских условиях жизни на полигоне, «по уставу» — пишет на своей странице в Facebook главный редактор «Цензор.Нет» Юрий Бутусов.

Подумал, что если бы жило наше общество по закону, а армия по уставу — то никакого Бирюкова во власти не возникло бы вообще. И если бы жили по закону, то за одну аферу с закупкой топлива у российской компании «Альянс» на 5 тысяч гривен за тонну дороже рыночных цен, которую он пролоббировал, он бы уже сидел под подозрением в коррупции в зале суда. Я, кстати, вчера напомнил об этой истории западным военным экспертам, во время проходившей вчера конференции по проблеме парламентского контроля в секторе обороны и безопасности в Верховной Раде. Я не слыхал, чтобы уголовное дело закрыли.

Пока на личную карточку советника капали народные пожертвования, его очень волновали интересы солдат, а теперь после перехода на бюджетное финансирование, его волнуют интересы генералов. «Я — порохобот», любит повторять бывший волонтер, которому при его запросах и интересах теперь нужна солидная «крыша».

Что ж, власть она как «Властелин колец» — для кого-то это искушение, с которым человек борется, а для кого-то «моя прелесть», которой человек себя подчиняет. Ведь на самом деле власть умеет превращать в полигонную грязь даже очень хорошо одетых и обеспеченных дельцов в уютных кабинетах…

Слава героям, герої не вмирають! Герої Майдану, які залишили своє життя за нас, за наше майбутнє. Герої війни проти російських окупантів, які поклали своє життя на передовій. Найголовніше не забути та пам’ятати. Пам’ятати завжди, передаючи цю історію, написану кров’ю героїв, дітям, онукам і правнукам. Що б пам’ятали і знали. Знали, що вони українці. Всіма силами кожен день боролися за незалежність і процвітання нашої держави. Бо дуже дорога ціна. Ми зобов’язані пам’ятати завжди. Герої України, які поклали життя за її незалежність ще з часів козацтва, знали, що прийде час, коли сонце свободи і незалежності засяє над нашою країною.

Ми не завжди пам’ятаємо та шануємо тих, хто віддав свої життя у боротьбі за вільну Україну. Мало хто зараз знає героя – патріота, члена товариства «Просвіта» Бунт-Лисенко Марію Тимофіївну, яка своїм подвигом врятувала сотні українських дітей.

Друга світова війна. Харківська область. Місто Валки. Замість радянських окупантів прийшли фашисти. І в цей складний час, коли здавалося, що життя зупинилося, Бунт-Лисенко Марія Тимофіївна організовує школу, професійно-технічне училище, бібліотеку, театр і дитячий будинок, до якого збирає дітей, як то кажуть з усієї округи. Жодну дитину, жодного вчителя не було вивезено до Німеччини. Проста сільська вчителька врятувала сотні українських дітей. Москальська влада не змогла їй пробачити цей вчинок. У мордовських таборах Бунт-Лисенко Марія Тимофіївна була замучена до смерті.

У рідних стало принципове питання про її реабілітації.  Родичі  Бунт-Лисенко М.Т. тричі подавали документи на її посмертну реабілітацію. Перший раз під час правління Хрущова, другий, коли при владі був Брежнєв, втретє за часів незалежності України, при Кучмі. І вже Верховний Суд України, незалежної України, відмовив у реабілітації.

Родичі Марії Тимофіївни не склали руки і звернулися до відомого українського адвоката Сергія Веприцького, який спеціалізується на веденні найскладніших та важких справ. Це була їхня остання надія.

Адвокатська контора братів Веприцких, напевно, єдина адвокатська структура, що має унікальний спеціалізований відділ адвокатських розслідувань. На чолі з Сергієм Веприцький, через 61 рік, було проведено безпрецедентне за своєю сутністю адвокатське розслідування.

Завдяки відрядженню до Німеччини з архівів було отримано інформацію: програму навчання шкіл і професійно-технічного училища у м. Валки під час німецької окупації, і, найголовніше, копії корінців, так званих аусвайсів. Дослідивши отримані документи, адвокат Сергій Веприцький знайшов одинадцять живих свідків тих років, жителів м. Валки, серед яких і була свідок Т.А. Сильванська.

З підготовленими матеріалами адвокатського розслідування адвокат Сергій Веприцький звернувся до прокуратури з офіційною заявою про те, що кримінальна справа, яку було розслідувано 61 рік тому !, сфальсифіковано, надавши органам прокуратури неспростовні докази. Кримінальну справу було порушено у зв’язку з нововиявленими обставинами. Створено слідчо-оперативну групу із працівників СБУ та прокуратури, яка за представленими матеріалами провела розслідування і через 61 рік Бунт-Лисенко Марія Тимофіївна у відкритому судовому засіданні була виправдана.

Слава героям! Ми повинні пам’ятати і шанувати всіх українських героїв, які віддали свої життя за свободу і незалежність.

Адвокат Сергій Веприцький за свою практику захистив багатьох українських патріотів. Це дійсно видатний адвокат України, який, не дивлячись ні на тиск, який чиниться на нього, ні на інші труднощі, сміливо і відкрито захищає права громадян.

У 2011 році, після виправдовувального вироку щодо Бунт-Лисенко Марії Тимофіївни, в офіс Сергія Веприцького з головорізами увірвалася, тоді ще депутат Верховної Ради України від комуністичної партії, Алла Александровська, намагаючись влаштувати погром, погрожуючи адвокату. Не можуть ці червоні фашисти заспокоїтися навіть через 61 рік, аж надто вони бояться українських героїв.

Сьогоднішні герої Майдану, герої війни з російськими окупантами, герої, які захищали Україну під час Другої світової війни, герої, які нічого не боячись, кожен день захищають права українських громадян, гідні того, щоб їх імена пам’ятали і шанували.

 

Історію адвокатського розслідування у справі Бунт-Лисенко Марії Тимофіївни ви можете переглянути за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=crrBBPli85E

Роман Давиденко

SONY DSC
SONY DSC

Ще більше інформації Ви можете прочитати на сайті :

Фундація Адвокатів України

Закарпатский военнослужащий медроты 128 бригады к годовщине трагических событий в Дебальцево опубликовал фотографии, сделанные во время окружения. На своей странице в Фейсбуке военный хирург Александр Данилюк поделился воспоминаниями: “Сегодня ровно год, как дорогу жизни из Дебальцево нам перекрыли оккупанты. Год как мы не смогли вывезти первого раненого в тыл. Год как начались драматические события в нашей жизни. Год как война разделила нашу жизнь на до и после. Год как у каждого, кто попал в это окружение, пересмотрены жизненные ценности. Ровно год, как мы перечеркнули все догматы современной хирургии и реанимации, которые формировались веками, и начали окопную хирургию в 21 веке, которая происходила на границе с фантастикой. Год как мы уже устали бояться. Сегодня ровно год как начались адские 9 суток нашей войны … Сегодня год, как два экипажа медиков-собратьев, эвакуировавшие раненых были безжалостно расстреляны в упор … Год … Светлой памяти тех, кто отдал свою жизнь ради того, чтобы этот год мог для нас прийти … Никогда не забудем … Сегодня год …”.
Расстрелянный экипаж медиков “Креста”. В этом экипаже тогда были безжалостно расстреляны рашистско-оккупационными войсками трое медиков Сергей, Миша и Толя, тяжело ранен Кравченко Александр Анатольевич. Первого тело до сих пор еще не идентифицировали

Увага патріотам и тим, хто хоче підтримати Украіну! Підтримай українский проект –лайк на сторінку!!!

POLITINFO https://www.facebook.com/politinfo.com.ua

UKRPOSHTA https://www.facebook.com/ukrposhta/

Підписуйтесь на мою офіційну сторінку : Roman Davydenko