Різне

Сьогодні маю бажання проаналізувати питання власності кожного українця на природні надра своєї країни.

В зв’язку з тим, що на дане питання може дати відповідь тільки основний Закон України- Конституція України, вимушений проаналізувати саме Конституцію… А більш точніше статтю 13 та 14 Конституції України.На мій погляд, стаття 13 та стаття 14 Конституції України суперечать одна одній.

В 13-ій статті визнається, що земля є об’єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені Українського народу. Це означає, що повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування стосовно цього майна торкаються лише здійснення права управління зазна­ченим майном.

В 14-ій статті Конституції України говориться, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

При цьому не вказується ЯКА форма власності.

Тобто, виходить, що 13-та стаття Конституції України згадує як суб’єкта права власності на землю в Україні лише український народ, а 14-та стаття говорить про не зрозуміле (не визначене) право власності на землю, яке набувається відповідно до закону громадянами, юридичними особами та державою.Головним моментом тут видається те, що Конституція прямо не передбачає іншої форми власності на землю, ніж “право власності Українського народу”.Говорячи про можливість набуття “громадянами, юридичними особами та державою” невизначеного в Конституції права власності на землю, Конституція відправляє нас до закону, в якому б ті права власності мали б бути прописані.

Але тут знову вступає в силу правова колізія – Конституція України має вищу юридичну силу по відношенню до закону, а тому положення Конституції України про те, що земля є об’єктом права власності Українського народу “криє карту” закону про можливість інших суб’єктів права та форм власності на землю.Також цікаво, що власник, тобто Український народ, не делегував управлінцю, тобто органам державної влади чи місцевого самоврядування, право відчужувати своє майно.

Стаття 324. Право власності Українського народу

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знахо­дяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, ви­ключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського на­роду.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права влас­ності Українського народу відповідно до закону.

1. У частині 1 коментованої статті відтворено положення ст. 13 Конституції України, в якій закріплено, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу».

З врахуванням наведеного положення та загальної концепції права власності, сформованої у вітчизняній цивілістиці і відображеної у ЦК, право власності Українського народу може бути визначене як можливість народу через уповноважені державні органи або безпосередньо використовувати (володіти, користуватися, розпоряджатися тощо) майно, котре йому належить відповідно до Конституції України.

У зв’язку з тим, що в етнодержавознавстві іноді ставиться під сумнів існування такого феномену як «Український народ», виникає питання, чи можна взагалі вважати Україн­ський народ суб’єктом (учасником) цивільних відносин?
Відповідь на це питання міститься у ч. 2 ст. 2 ЦК, яка передбачає, що учасниками ци­вільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Оскільки народ, хоча і з деякими застереженнями, може бути визнаний суб’єктом пуб­лічного права, то так само він має бути визнаний і суб’єктом цивільних відносин, а, отже, може бути і суб’єктом права власності.Оскільки Український народ визнається суб’єктом права власності нарівні з іншими учасниками цивільних відносин, виникає питання, чи не призведе це до «подвійного» пра­ва власності на такий об’єкт як земля?

Конституція України відображає ставлення до землі (право на землю) Українського народу, як до території держави, як до об’єкта природи, а не до кон­кретних ділянок, розмежованих на земельній території держави для спеціального вико­ристання. Деякі науковці пропонують розрізняти ті випадки, коли право власності на зем­лю торкається інтересів суспільства в цілому — тоді земля визначається як об’єкт права власності Українського народу (відповідно і держави), і ті випадки, коли, згідно з Консти­туцією, людині належить і гарантується право власності на землю.

Відповідь на це питання певною мірою міститься у частині 2 ст. 324 ЦК, яка визначає порядок здійснення права власника Українським народом, фактично розрізняючи «право власності» та «управління власністю» Українського народу .

2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Отже, управління майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи.

При цьому органи державної влади та місцевого самоврядування не є власниками того майна, що належить до об’єктів права власності Українського народу. Повноваження цих органів визначені Конституцією України та іншими нормативними актами, але в цілому їх повноваження стосовно цього майна торкаються лише здійснення права управління зазна­ченим майном.

Ведучи мову про здійснення права власності на майно, яке є власністю Українського народу, слід зазначити, що воно може відбуватися як через згадані вище органи, так і без­посередньо народом шляхом вирішення відповідних питань на всеукраїнському референ­думі. Наприклад, лише таким шляхом може вирішуватися питання про зміну кордонів дер­жави, тобто, передачу чи набуття частини її території — землі, яка належить Українському народу.

3. Згідно з частиною 3 коментованої статті кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності Українського народу відповідно до закону. Отже, кожен має гарантований Конституцією України та Цивільним кодексом доступ до користування природними об’єктами права власності Українського народу.

Проте таке користування має відбуватися у порядку і межах, встановлених законом. Набуття права власності Українським народом має ті особливості, що у кожному разі може відбуватися лише на підставі спеціального вольового рішення уповноваженого на те органу державної влади.Таке рішення за своєю сутністю є актом публічної влади (актом управління) і має бути вчинене у формі, встановленій законом для відповідних актів (закон України, постанова Верховної Ради тощо).

Отже, з всього викладеного вище можливо зробити висновок, що легітимним і конституційним в Україні правом власності на землю є лише право власності Українського народу.А це означає, що розпоряджуватися, отримувати прибутки від землі, природних надр і т.п..може тільки Український народ, а ні в якому разі не офшорні компанії, яким роздають наше майно незаконными рішеннями органів вищих владних повноважень.

АНАЛИТИКА МЕДИА


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Створення патрульної поліції стало чи не єдиною справжньою реформою після Революції Гідності. Набрані з нуля поліцейські і зовнішнім виглядом, і роботою почали доводити суспільству, що створити європейський правоохоронний орган у нашій країні цілком можливо.

Але останнім часом на роботу патрульних з’являється все більше нарікань. Громадяни скаржаться, що приїзду поліцейських доводиться чекати все довше й довше. Інколи на виклики патруль взагалі не приїздить. Окрім того, зростає число копів, які звільняються з лав поліції.

Чому так відбувається? І що стане з патрульною поліцією, якщо нічого не змінювати? Про це — у спеціальному розслідуванні «Слідства.Інфо»

15 людей змагалися за одне місце в патрульній поліції Києва на початку 2015-го року. Запеклий конкурс, у якому етап за етапом відсіювали, тестували і навчали, щоденно відстежувався вітчизняними та іноземними медіа.

Перші 2 тисячі поліцейських присягнули на Михайлівській площі в самому центрі столиці.

Спершу поліцейські приїздили на виклик за лічені хвилини, нині ж на патруль можна і не дочекатись. Патрульні, які були героями телерепортажів і статей про нову поліцію, розміщують у соціальних мережах оголошення про звільнення.

Хтось відмовляється від коментарів із солідарності з уже колишніми колегами, а хтось не приховує причин зміни професії, як це робить киянин Андрій Кобилінський.

«Ти поступово розумієш, що реформи не відбуваються, що ти є просто ширмою, щоб прикрити відсутність реформ в Україні, красивою картинкою», — каже Андрій Кобилінський.

Що сталося за два роки із реформою поліції? Чому ті, хто присягнув, залишають лави українських копів?

Селфі iз перехожими, щоденні телерепортажі, інтерв’ю iз журналістами — киянин Олексій Бардадим фіксував робочі будні патрульних із першого дня, як оператор реаліті-шоу про столичних  копів:

«Я їздив із ними в автомобілі, ми потрапляли в різні ситуації, починаючи від побутових алкоголічних істерій, закінчуючи якимись перестрілками і погонями. Вони ризикують своїм життям. Я бачив, як вони працюють: повний ентузіазм, горять очі, вони дійсно щось роблять», — згадує Олексій.

Два роки потому його обікрали в центрі Києва. Посеред білого дня із машини витягли вартісну професійну техніку:

«Крадіжка з автомобіля сталася три хвилини тому, я знаю напрямок, куди побіг злочинець, я знаю, як він був одягнений. Мені сказав це свідок: шорти були і зелена футболка. Це підтвердилося потім на камерах. Можна було зробити по гарячих слідах. 

За три з половиною години до мене ніхто не приїхав. Я сам поїхав у відділення писати заяву. Я просто чекав, кожні 20 хвилин дзвонив, питав. Вони казали: «Ми можемо продублювати ваш виклик. Вибачте, ми нічим вам не можемо допомогти», – доповнює потерпілий.

Олексій змушений був сам їхати у відділок і просити прийняти заяву про злочин. Потім умовляв слідчих взяти відео із численних камер спостереження, за якими можна було прослідкувати, звідки прийшов злодій, із ким взаємодіяв та куди втік із украденим. З часу крадіжки минув місяць — ані викраденої техніки, ані підозрюваних слідчі не знайшли.

Випадок Олексія не поодинокий. На сторінках патрульної поліції у соціальних мережах відгуки вдячності губляться серед численних обурень на кшталт: викликали поліцію, а вона не приїхала, приїхали, але надто пізно тощо.

Чому так відбувається, — пояснює Андрій Кобилінський. Один із упізнаваних копів столиці звільнився з лав патрульних навесні.

«Немає ні машин, ні людей. Там такі перегони тривають жорсткі — чого стане менше. Зараз менше машин, а завтра менше людей, а потім навпаки», — виправдовує колишніх колег Андрій Кобилінський.

Прибутковий бізнес, яким заробив на квартиру і позашляховик, Андрій два роки тому змінив на службу в новій патрульній поліції:

«Як планувалося з початку, як Згуладзе нам розказувала: обіцяли певний кар’єрний ріст, що будете туди, туди залучені… І перші кілька місяців я справді вірив, що так буде. Ми думали, що все буде нехай не так, як в Штатах чи в Канаді, хоча б як в Грузії. Але сталося, як завжди буває в Україні. Певно, вище керівництво, тобто Аваков, подумав, що то занадто небезпечно так багато молодої крові вливати. Краще на старих професіоналів сподіватись», — каже колишній коп.

Два роки тому патрулювати в Києві вийшли 2000 патрульних, 200 екіпажів на новеньких «Пріусах». Нині через звільнення та переходи копів до інших підрозділів, недобір серед патрульних складає понад 20 відсотків. Андрій каже, що люди йдуть з поліції насамперед через виснаження та брак часу на особисте життя.

«Ну а як можна, коли о сьомій ранку вже на шикуванні потрібно бути, або з нічної зміни приходиш мінімум о дев’ятій годині ранку. Ніяк не вдається. Коли я на зміну йшов коли ще дитина спить, а повертався, коли вже спить, то я просив дружину, щоб скидала у вайбер фотографії під час дня. Одне з небагатьох, що додавало енергії під час роботи — фотографії дитини», — пригадує Андрій.

Сьогодні він може набагато більше часу приділяти родині. Наприклад, особисто забрати молодшого сина із дитсадка. Його дружина Наталія згадує часи, коли чоловік працював у поліції, як найважчі в їхньому подружньому житті:

«Приходив сонний. Майже все робила я сама. Від нього допомоги я й не чекала. Хотілося, щоб він відпочив від роботи, виспався хоч трохи», — зітхає вона.

Типова робоча зміна українського копа триває щонайменше 12 годин. Разом з дорогою на роботу та з роботи, отриманням-поверненням зброї та патрульної автівки — це всі 14, а то й 15 годин. Якщо зміна закінчується о сьомій ранку, додому патрульний потрапляє близько десятої. Це в ліпшому випадку, якщо не сталося затримань або інших подій, які потребують оформлення документів.

А вже о сьомій вечора треба заступати на нову зміну. Для цього на службі треба бути на півгодини раніше. Між змінами треба не лише відпочити, а й устигнути підготувати форму. Патрульний має лише один комплект, який видали ще на початку служби. Треба випрати, висушити, випрасувати. На сон часу майже не залишається. Про перевтому вже відкрито пишуть у соцмережах копи всієї України:

«Скільки б в день не спала, а друга нічна жахливо важка. Особливо, коли в піший патруль поставлять. О 5 ранку піший патруль вже схожий на примару», — пише в соцмережі Ксенія Боянова, інспекторка патрульної поліції з Охтирки (Полтавська область).

Проблема була б менш гострою, якби в патрульних не крали вихідні:

«Вогневій підготовці, тактиці постійно потрібно навчати, бо ці навички пропадають, якщо не навчати, якимось юридичним речам потрібно навчати, повторювати. Коли ж це все пробувати? Тільки у вихідний день. А якщо ще якісь події у місті — мітинг великий під Верховною Радою чи річниця, то, звичайно, крім чергової зміни залучаються й ті, у кого вихідний», — каже Андрій Кобилінський.

Через перевтому знижується швидкість реакції. Часом патрульний просто засинає за кермом. Як наслідок — ДТП.

19 червня 2017 року о 5:30 ранку «Пріус» патрульної поліції врізався у дерево в парку біля Голосіївського озера. Андрій Кобилінський упевнений — патрульний заснув за кермом від перевтоми:

«Однозначно по характеру пошкодження і по фотографії видно, що патрульний зранку просто собі помалу, помалу їхав, поки не заснув. А тоді, заснувши, продовжив рух і врізався в дерево. Добре, що в дерево, а не в озеро заїхав. Оскільки я сам часто фактично засинав за кермом, я знаю, як це буває».

Начальник столичної поліції Юрій Зозуля каже, що людей дійсно не вистачає. А тому на тих, хто лишився, навантаження збільшилося. Якщо два роки тому вулиці патрулювало 200 екіпажів, то нині лише півтори сотні. Але втрати персоналу не пов’язані із перепрацюванням, переконує керівник, а розповіді про перевтому — це перебільшення, як і скарги на вихідні, половину з яких доводиться проводити на роботі.

«Я якось висипаюся. Безумовно, бувають моменти із охороною громадського порядку, якісь великі збори, великі акції проводяться, але не настільки часто, не щодня. Для того, щоб проводити якісь навчання, нам доводиться залучати патрульних у їхні вихідні. Але це відбувається не настільки часто», — пояснює Юрій Зозуля.

Львів. Це друге після Києва місто України, де з’явилася патрульна поліція. Нас зустрічає Лілія Таранда. Їй 30. Півтора роки тому вона проміняла сімейний бізнес на поліцейський значок.

«Я дуже хотіла йти в патрульну поліцію, — розповідає Лілія Таранда. — Я завжди хотіла, щоб в Україні краще ставилися до правоохоронних органів».

Мати трьох дітей влучно стріляє та вправно кермує. Спортсменка швидко отримала посаду заступника командира взводу обслуговування доріг державного значення. Каже — здоров’я не витримувало перепрацювань навіть у молодих хлопців:

«У мене було у взводі 42 людей. Із 42 завжди п’ять-шість мали високий тиск. Їх відправляли на лікування, не допускали на зміну. Хлопці йшли в лікарню, де їм лікарі говорили: «Синдром хронічної втоми. Треба відпочивати». Тобто, єдине лікування — це просто виспатися, а часу не було. Тому що в кожного вдома є сім’я, діти, робота. І тих вісім тисяч явно не вистачає для проживання на всю родину».

Машини патрульної поліції у всій Україні не мають страхування КАСКО на випадок аварій, тому не лише у Львові копи ремонтують автівки за свої гроші.

«Розбиті “Пріуси” патрульні ремонтують за свої кошти. І ремонт цей дуже коштовний», — пише Ксенія Боянова, інспекторка патрульної поліції з Охтирки.

Патрульні роблять ремонти добровільно, запевняє один із керівників львівських копів Андрій Богуш:

«За власним бажанням, якщо, скажімо, незначне, якась подряпина, чи легенько бампер, тріщина тощо, патрульний може написати рапорт, поклопотати за власний кошт зробити. Ніхто не силує, ніхто не змушує їх це робити. Просто, якщо оформлюється ДТП, надалі йде службове розслідування і там відповідні санкції…»

Мало хто з патрульних хоче потрапити під санкції. Бо це догана в особисту справу і депреміювання, іноді неодноразове. За таких умов копам не здається дотепним жарт міністра Арсена Авакова про ДТП на нових поліцейських джипах Mitsubishi Outlander:

«Враховуючи високу вартість цих машин і особливо їхню специфіку… Ми домовилися перших трьох розстріляти, хто потрапить в аварію», — пожартував тоді міністр.

Патрульна поліція України працює за північноамериканською моделлю. Інструктори із Канади другий рік поспіль передають власний досвід українським копам.

Ми зв’язалися з поліцією Калгарі, звідки приїздили тренери для наших патрульних. Наш співрозмовник Кен Тоуер. Він —досвідчений поліцейський, який служить уже багато років. Про відсутність страхування КАСКО для автівок патрульних канадієць уперше чує саме від нас.

«Ні, наші поліцейські ніколи не платять гроші за ремонт авто із власної кишені, це правда. Поліція міста Калгарі має страховки на авто, які компенсують витрати на ремонт пошкоджень», — каже Кен.

Де копи ремонтують «Пріуси» після ДТП? Про це в поліції не говорять на камеру.

За офіційною інформацією, пошкоджені «Пріуси» у Дніпрі мають ремонтуватися на сертифікованому автосервісі Тойоти «Алмаз-Мотор». Від нього до управління патрульної поліції менше восьми кілометрів. Насправді ж активісти знаходять побиті поліцейські автівки зовсім в інших місцях.

Щоб дістатися місця, де ремонтують автівки дніпровські копи, доводиться подолати майже 20 кілометрів. Половина шляху —  суцільні вибоїни. На міській околиці, у глибині приватного сектора, стоять одразу три патрульні “Пріуси”. Саме там їх знайшли міські активісти.

Кожна із патрульних машин обладнана GPS, а її місцеперебування контролюється з пульту керування міського управління поліції. Але машини стояли у приватному секторі кілька днів і їхньою долею не зацікавився ніхто, окрім активістів. Вони вирішили, що поліцейські автівки або вкрадені, або продані, або відбувається спроба видати “Пріус” за поліцейську машину.

Оперативна група слідчих, що прибула на виклик громадських активістів, зафіксувала три автівки патрульних зі слідами пошкоджень і навіть частково розібраних.

«Патрульних у дворі стоїть скільки машин? Я бачу дві, — пояснює слідчий своєму керівництву в телефонній розмові. — Скільки тут машин? Візуально дві і одна на вулиці, розбита. Виходить, попереду там бампера немає. Це як звідси видно, може, за будинком ще машини…»

Власник подвір’я, де стояли машини, відмовився пояснити, чому вони в нього. Запитання переадресував на Красну, 2А. Площа Красна, 2А, нині Троїцька, 2А — це адреса Дніпровського міського управління патрульної поліції.

Того дня громадські активісти виявили ще два гаражних СТО, де ремонтують патрульні авта. Уже наступного ранку після імпровізованого рейду, усі поліцейські “Пріуси”, навіть розібрані, звідти зникли.

Представники поліції протягом 20 днів відмовлялися відповідати на запити активістів про причини ремонту машин у місцях, які ніяк не нагадують сертифіковане СТО «Тойоти». Урешті відповідь надійшла — патрульні ремонтують свої автівки добровільно. Безкоштовно для бюджету поліції — копи платять із власної кишені. Про це розповідає вже колишній патрульний із Дніпра Володимир Олексієв:

«Спочатку сказали, бережіть “Пріуси”. Негласно, якщо будуть у “Пріуса” пошкодження, то, відповідно, це будуть ваші витрати. Окрім того, не тільки “Пріуси”. Патрульний несе відповідальність за бодікамери, за планшети. Якщо десь вам вибили з рук планшет, ви його розбили — підете за власні кошти його ремонтувати».

Володимир був патрульним у Дніпрі понад рік. Пішов у поліцію на хвилі ейфорії, але у квітні 2017-го вирішив звільнитися. Рекламні гасла, які супроводжували набір до поліції і реальність — це зовсім різні речі, пояснює колишній коп. Реальний розмір заробітної плати виявився вдвічі меншим. Друга половина зарплатні — це премія, якої можуть позбавити за будь-яку провину.

«Кажуть, у патрульних високі зарплати. Спростую. Зарплата у патрульних – 4 000 гривень. Плюс 4 000 гривень — премія у Дніпрі. У Києві — 10 000 зарплата із премією. Існує такий механізм депримації. На розсуд керівництва вас до кінця місяця можуть залишити із чотирма тисячами. Відповідно, людина, яка повністю залежить від керівництва, буде і лагодити “Пріус” за свій рахунок, і виконувати будь-які установки керівництва. Тому що є така залежність», — стверджує Володимир Олексієв.

Як і більшість інших копів, з якими ми спілкувалися, Володимир каже, що проблеми в роботі нової поліції почали з’являтися через півроку:

«Деякі автомобілі в жахливому технічному стані. Коли заводилися — стукали, кректали. Вони не призначені для наших доріг. Були зношені покришки, сильно зношені, страшно приймати автомобіль. А не прийняти не можеш — треба якось їхати на зміну. Повністю голі покришки. Це було і влітку, і навесні — за зиму все позношувалося. Нам не поспішали їх змінювати. Кожного разу на свій страх і ризик виїжджали — тільки не розганятися, щоб потім нікуди не влетіти». 

Львівянка Лілія Таранда не знайома з Володимиром, але розповідає те ж саме. Вона навіть показує фото, які робила на машинах свого, уже колишнього взводу, коли забороняла виїзд. На них стерті до ниток протектори коліс, гулі на гумі, що могли призвести до ДТП, гальмівні колодки, які просто вилетіли на ходу.

«Це не стається за один день, правда? Напевно, треба було досить довго поїздити. Ми завжди писали рапорти, що зламані автомобілі потребують ремонту. Хто водій, той зрозуміє. Гальмівні колодки просто зірвало. Їх там майже не було. Вони такі затерті, що просто злетіли. 100% писалися рапорти, що автомобіль несправний.

Ми зробили такий флеш-моб — рапортами закидали. Може, через місяць-два воно мінялося. Але це не було одразу і автомобілі все одно виїжджали на лінію. Був випадок, коли не мінялося мастило в коробці і коробка просто заклинила. Той «Пріус»​ досі стоїть і не ремонтується. Його на евакуаторі доставляли», — коментує Лілія Таранда свої фото із стертою гумою на поліцейських «Пріусах».

Дніпровець Володимир Олексієв каже, що на інтерв’ю з нами його вмовили колишні колеги, які не можуть говорити відверто без дозволу керівництва, адже депримація — іще одне табу в розмові з копами. Прості патрульні про неї говорити не хочуть. Наприклад, керівництво столичної поліції стверджує, що покарання грошима — це крайня міра. Навіть за розбиті з вини патрульного машини можуть не оштрафувати.

«На гроші ми намагаємося не карати патрульних ніколи. Ми намагаємося мінімізувати цей момент, тому що, у першу чергу, грошей ти позбавляєш не самого патрульного, а його родину. Тому цей вид стягнення ми намагаємося використовувати вкрай рідко», — стверджує Юрій Зозуля, начальник управління патрульної поліції Києва.

Заступник начальника управління чергової служби патрульної поліції у Львові Андрій Богуш каже про депримацію відвертіше:

«Скажімо, інспектор такий-то, щодо вас зараз проводиться службове розслідування. Під час служби ви разом із інспектором таким-то, теоретично, спали. Вас знайшов відеомоніторинг, усе задокументовано. З вас цього місяця будуть зняті 2-3 тисячі гривень».

Одеса. На умовах анонімності один з поліцейських розповідає, що  покарання позбавленням премії практикується часто. Закон сполучених посудин: без позбавлення премії одних патрульних її не отримають інші:

«Я кажу: ось у мене розкриття. Чи можу я розраховувати на якусь премію? Ну, ти розумієш, цього місяця ніхто не проштрафився. Тому ми не зможемо виплатити премію. Тобто, для того, щоб преміювати співробітника, потрібно в когось із родини забрати ці гроші. Як цей співробітник буде дивитися на того, хто отримав премію? Тобто, це буде конфлікт усередині колективу».

Ми отримали можливість зазирнути до закритих чатів, де поліцейські обговорюють щоденну рутину. Про це вони не зізнаються на камеру, але головний показник успішності підрозділу це — кількість адмінпротоколів. Щоб отримати премію, потрібно оформити якомога більше. Бюрократична статистика, як у старій добрій міліції, знову важливіша за реальну боротьбу зі злочинністю.

— У нас есть рота, которой дают наряды постоянно. Они списывают вызовы и стоят, лупят постановы.

— Бо всім пох..й, що в тебе куча викликів, має бути показник, от і все…

Українські копи не мають обіцяного медичного страхування. Натомість, патрульному пропонують застрахувати своє здоров’я власним коштом, як і будь-якому іншому громадянину, розповідають одеські копи:

 «Насправді пропонують захищати себе в суді і з тієї людини, яка завдала йому поранень, отримувати завдані збитки. — А якщо гроші просто зараз потрібні? — Скидаємося по 5 гривень, по 10, по 50, по 100, хто скільки може, уся патрульна поліція збирає гроші. От дівчинка, яка постраждала в ДТП, їй скидали гроші на рахунок».

Понеділок, 19 червня. О 14:30 у дворі управління патрульної поліції Дніпра стоїть 39 автівок із 96. Майже половина. Тобто мільйонне місто патрулює лише 57 екіпажів. Для порівняння, канадське місто Калгарі з мільйоном мешканців патрулює утричі більше поліцейських машин, каже інспектор поліції Кен Тауер:

«У звичайний день різні райони міста патрулюють до 120 автомобілів з поліцейськими. У вечірні години може бути по 2 поліцейських у кожному авто. Але патрульних автівок на виїзді зазвичай від 90 до 120». 

Юлія Бриндіна не знайома з цією статистикою, однак зменшення кількості патрульних екіпажів відчула на собі. О третій ранку четвертого липня цього року мешканці багатоповерхівки на вулиці Новоорловській, 2Б у Дніпрі почули, як злодії удерлися в гараж.

«Прокинулися від того, що був дикий скрегіт металу і крики жінки: «Перестаньте ломитися, зараз викличу поліцію». Коли кричали, що зараз викличуть поліцію, з інших вікон, вони тільки сміялися, але ніхто нікуди не тікав. Вони не боялися, що поліція приїде», — обурюється Юлія.

Жінка одразу зателефонувала 102, адже торік пограбували її гараж і приватний будинок, а у квартиру матері вдерлися минулого тижня. З’ясувалося, що навіть сусіди вже зробили кілька викликів:

«Дзвонили до нас, робили виклики. Ось – поліція: вихідний дзвінок, о 3:29 виклик, о 3:45 ми повторно дзвонили, питали, де машина».

Зрештою самі ж мешканці будинку відлякали злодіїв, а от копи на виклик приїхали лише за годину. Юлія запитувала чергового у телефонній розмові, чому так трапилося.

«Колись у нашому районі регулярно їздили патрульні, блимали синіми вогнями. Останнім часом машин немає. На що він відповів, що раніше працювали тисяча патрульних, а зараз — 500 осіб, тому говорить: «Ідіть до нас працювати, будете вчасно приїжджати».

Колишня патрульна Лілія Таранда зі Львова каже, що довго вагалася, перш ніж написати рапорт про звільнення. Мати-одиночка зізнається — не змогла прогодувати трьох дітей на зарплату копа:

«Вижити за рахунок того, що заробляла не вдавалося — це комунальні послуги і харчі. Мама із трьома дітьми одна, було важко. Мені самій уже приходили в голову ідеї десь ще щось працювати, але це було нереально. Тому що я була одна із трьома дітьми і такий графік».

Колишній коп Андрій Кобилінський тепер допомагає колишнім колегам підробляти у вільний час. Не всі можуть дозволити собі піти з поліції — знайти іншу роботу непросто.

«Деякі навіть, бувало, у мене підробляли вже після того, як звільнилися. Я плачу людям без кваліфікації, просто студентам, які приїхали на один день підробити, майже стільки, скільки поліцейський за зміну отримує. А працювати в мене треба менше, ніж триває зміна в поліцейського», — зізнається Андрій. Але називати імена відмовляється, щоб поліцейських не покарали.

Постраждалому від крадіїв Олексієві Бардадиму про складнощі роботи поліції невідомо, але контраст між тим, що було і як стало, відчув на собі:

«Мені здається, що це питання системи. Тобто системи немає. Система просто занепала. Її немає і незрозуміло чому. Я закриваю очі і не можу уявити масштаби і не можу уявити грошей, які пішли на цю реформу».

Наразі чи не єдиним досягненням реформи патрульної  поліції є відсутність системного хабарництва, так, як це було раніше в ДАІ. Про це кажуть і ті, хто звільнився, і ті, хто служить досі. Та чи на довго це?

«Коли відмовляєшся від півтори тисячі доларів, які тобі пропонують, коли ловиш за кермом заможну людину в нетверезому стані — багато про що замислюєшся: варто — не варто. Мою родину годував сімейний бізнес. А в кого лише одна зарплата?» — міркує Андрій Кобилінський.

«Що сильніше будуть затягувати людей фінансово, я думаю, то складніше буде боротися зі спокусою», — прогнозує Володимир Олексієв. Як і решта колишніх і діючих копів, він каже, що робота патрульного захоплює. Вона дає адреналін і безліч вражень, які нічим не заміниш. Але коли родину нічим прогодувати, то рано чи пізно патрульні почнуть брати хабарі або знайдуть іншу роботу. Кому є куди йти — уже пішли, міркують патрульні.

Через такі розмови не варто хвилюватися, уважають у керівництві київської поліції. Якби всі хотіли, уже б звільнилися, переконує Юрій Зозуля:

«Приходили патрульні, пишуть рапорти за власним бажанням, кажуть, що їх не влаштовує фінансова сторона, ще щось — це абсолютно нормальний процес. Казати, якщо не піднімуть, то всі звільняться, це непрофесійно і нелогічно. Якби так було — уже всі б звільнилися. Багатьох це задовольняє. Їм подобається служба і вони готові працювати так усе життя».

Але факти кажуть про те, що нові набори не компенсують дефіцит патрульних, у той час, як у Північній Америці бажаючі служити в поліції готові кілька років чекати своєї черги. Навіть з високими результатами тестів беруть не одразу — перевіряють. Констебль поліції канадійського міста Торонто Володимир Світличний ділиться власним досвідом:

«Я не провалив жодного етапу. Співбесіда тривала чотири години. Вона була дуже непростою. Пішло майже два роки, щоб потрапити на службу».

Інший пункт, що гарантує непідкупність і якість роботи копів —  це достойна оплата ризикованої праці, каже Володимир:

«Я не хочу міняти цю работу на жодну іншу. Тому що у нас хороша, стабільна зарплата, контракт на 30 років. Ніхто не буде ризикувати. Бо якщо раптом попадешся на хабарі, ти не просто втратиш роботу, ти потрапиш до в’язниці. Це 10 — 15 років тюрми…»

В українських патрульних інша ситуація: щоденний стрес, хронічна перевтома та високий ризик для життя, невисока зарплата і відсутність медичного страхування. Відтак, чи не єдина справжня реформа, якою пишалася і влада, і суспільство, перетворюється на розчарування. На радість тим, хто заробляє на життя, порушуючи закон.

Громадське


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Необхідні речі для бійців антитерористичної операції, які боронять цілісність України на Сході передала волонтерам родина Ткачуків. Про це на свої сторінці Facebook повідомив волонтер Володимир Кулешов.

Фото Владимира Кулешова.

За його словами речі, які придбали Ігор та Геннадій Ткачуки, а також Людмила Станіславенко наразі надзвичайно необхідні.

Фото Владимира Кулешова.

Та зауважив, що сьогодні речі передали на передову позицію одному з наймолодших командирів 128 бригади.

«Дуже вчасно! Безмежно дякуємо родині Ткачуків, яка подарувала нашим захисникам сучасний потужний планшет та Power Bank. Величезнe спасибi, — йдеться в повідомленні. — Можливicть завжди мати доступ до точних карт , якi щодня коригуються згiдно змiн ситуацii- одна з запорук перемоги у сучаснiй вiйнi. Це вам не покемонiв ловити))) Разом — сила! Разом — переможемо!».

За словами Ігоря Ткачука, допомога бійцям АТО — прямий обов’язок кожного українця.

— Хлопці, які боронять наш спокій та цілісність України, гідні найкращого, — наголосив Ігор Ткачук. – Я розумію наскільки важливо мати якісну техніку та доступ до сучасних технологій. Тому коли волонтери звернулись з проханням допомогти ми з родиною не задумувались ні хвилини. Це найменше, що ми можемо зробити аби віддячити їм за їх героїзм.

Людмила Станіславенко додала, що її родина активно співпрацює з волонтерами.

— Кожен член моєї родини долучається до допомоги, — розповіла Людмила Станіславенко. – Я говорю не лише про придбання продуктів харчування, амуніції та інших необхідних речей. Окрім цього ми долучаємось до організації заходів з психологічної реабілітації, лікування та навчання військових.

Геннадій Ткачук зауважив, що немає морального права стояти осторонь. Тому він постійно передає допомогу на передову, а також членів родин бійців АТО.

— Я часто спілкуюсь з волонтерами та людьми, які їздять на Схід, — сказав Геннадій Ткачук. – Знаючи про потреби хлопців не можливо просто стояти осторонь. Часто телефоную Володимиру та питаю, що потрібно й передаю. В цьому мене підтримує моя родина та родина брата. Постійно обговорюємо, що ми можемо зробити та намагаємось не стояти осторонь.

Зазначимо, Ігор Ткачук, Людмила Станіславенко та Геннадій Ткачук постійно співпрацюють з волонтерами, які передають допомогу на передову. Також не залишають вони поза своєю увагою людей, які були вимушені покинути власні домівки через початок проведення антитерористичної операції. За їх ініціативи та сприяння у місті проходять тренінги та різноманітні заходи у яких беруть участь люди, які не з чуток знають, що таке війна.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Первый же шаг «Укрпочты» в сторону преобразования в почтовый «банк» завел компанию в эпицентр скандала. Для того чтобы создать сеть POS-терминалов, «Укрпочта» согласилась заплатить 215 млн грн за услуги процессинга компании «УкрКарт», которая фигурирует в компрометирующих ее уголовных делах (укр.).

Национальный почтовый оператор «Укрпочта» приступил к созданию сети из 5 тыс. POS-терминалов. Для этого и. о. генерального директора «Укрпочты» Игорь Смелянский 7 июля подписал с главой правления ЧАО «Украинская национальная расчетная карта» («УкрКарт») Александром Прановым договор о предоставлении процессинговых услуг. Цена вопроса – 214,35 млн грн за пять лет действия договора. С такой ценой «УкрКарт» победила в тендере в Prozorro.

Госкомпания хотела закупить за 430 млн грн услуги финансовых консультаций и обработки транзакций с использованием электронных платежных средств. Поэтому Игорь Смелянский считает завершившийся тендер успешным. «По результатам процедуры сумма тендера была уменьшена почти вдвое, и мы получили, пожалуй, самую низкую цену на эквайринг в Украине», – заявил он. Следующий шаг – покупка 5 тыс. POS-терминалов и подписание договоров с платежными системами. «Укрпочта» не смогла назвать сумму инвестиций в оборудование. Среднюю рыночную стоимость 5 тыс. терминалов Ощадбанк оценил в 40 млн грн. «Цена зависит от производителя, комплектации терминала, сертификатов», – сказали в пресс-службе Ощадбанка.

Лакомый бизнес

Тендером заинтересовались четыре участника: ЧАО «Украинский процессинговый центр», «УкрКарт», ПАО «ПУМБ» и ООО «ТАС Линк». Однако заявки последних двух были отклонены, поскольку они подали не все документы. В ПУМБ объяснили свой интерес к сотрудничеству с «Укрпочтой» активным развитием их процессингового бизнеса. Но поторговаться за победу они не смогли. «Согласно тендерной документации, одним из требований к участникам тендера было наличие сведений в соответствующем реестре Нацбанка об участнике тендера как о “небанковском учреждении”», – пояснили FinClub в пресс-службе ПУМБ. В «Укрпочте» такое условие объяснили тем, что для них важен был «независимый процессинг». «Если бы выиграл ПУМБ, сказали бы, что я привел своего бывшего работодателя», – заявил Игорь Смелянский.

В официальной биографии главы «Укрпочты» указано, что в 2010-2011 годах он руководил поглощением Энергобанка банком ПУМБ, «которое стало успешным в очень короткие сроки». Впрочем, такого поглощения никогда не было, а сам Энергобанк сейчас ликвидируется ФГВФЛ. Зато в эти годы ПУМБ поглотил Донгорбанк. В биографии также отмечается, что в 2014 году Игорь Смелянский вернулся в ПУМБ, чтобы «помочь со слиянием с банком «Ренессанс Кредит», а также рассмотреть возможность объединения с другими банковскими системами, но из-за напряженной общественно-политической ситуации это направление работы не могло развиться». Банк, впрочем, назывался «Ренессанс Капитал», а «Ренессанс Кредит» – это его торговая марка.

Заявка компании «ТАС Линк», входящей у группу ТАСкомбанка, была отклонена, поскольку компания не перевела с английского языка два документа, которые подтверждают, что «ТАС Линк» соответствует стандартам безопасности данных индустрии платежных карт (PCI DSS и PCI PIN). «Сами документы были предоставлены. Кроме того, соответствует или нет ООО «ТАС Линк» стандартам безопасности, можно узнать из открытых источников, например, из реестра на официальном сайте Международной платежной системы Visa. Поэтому дисквалификация только на том основании, что нет простого (даже не нотариального) перевода на украинский язык двух документов, которые приложены на языке оригинала к пакету тендерного предложения, на наш взгляд, является по сути формальным и ущемляющим, в первую очередь, экономические интересы «Укрпочты», поскольку сужает круг участников», – заявили FinClub в пресс-службе компании «ТАС Линк».

По мнению компании, требование перевода с английского языка документов в сфере информатики нарушает закон «Об основах государственной языковой политики», ведь в соответствии со ст. 22 основными языками в сфере информатики являются украинский, русский и английский.

«ТАС Линк» первой подала заявку и была готова выполнить договор за 220 млн грн. Компания подала жалобу на действия «Укрпочты» в Антимонопольный комитет, но жалобу отклонили, поскольку «ТАС Линк» не заплатила за оспаривание процедуры закупки услуг … 5 тыс. грн. «Отсутствует документ об осуществлении оплаты за подачу жалобы в орган оспаривания», – указано в решении АМКУ от 15 июня. Участник тендера утверждает, что заплатил эту сумму еще 12 июня. «”ТАС Линк” заплатил 5000 грн, но, по версии АМКУ, не приложил платежку, а мы не можем доказать, что вложение было, так как, если соответствующие логи и есть, но не в наших ИТ-системах», – сообщила FinClub директор по операционной деятельности «ТАС Линк» Полина Первушина.

Платежка ТАС Линка

Из оставшихся двух участников победила компания «УкрКарт» с ценой в 214,35 млн грн. Предложение «Украинского процессингового центра» не было конкурентным – 353,3 млн грн.

Риск – дело неблагородное

Эксперты скептически оценили результаты тендера, в первую очередь из-за репутации «УкрКарт». «Самый дешевый – это не всегда самый лучший, тем более если идет речь не о субъективных мыслях, а о конкретных уголовных делах», – сказал член набсовета ПриватБанка Артем Шевалев.

Компания «УкрКарт» уже несколько лет является фигурантом ряда уголовных расследований. В рамках уголовного производства № 42014100000000598 от 12 июня 2014 года в ноябре минувшего года был проведен обыск квартиры главы правления «УкрКарт». Есть в ЕРДР и производство № 12015100040006353 от 1 мая 2015-го, в рамках которого глава «УкрКарт» подозревается в использовании своего служебного положения, чтобы перечислить 4,2 млн грн «Укртранс-Груп ЛТД» за разработку ПО. Суд указал, что глава «УкрКарт» «достоверно знал, что эта компания не будет выполнять условия договора относительно поставки программного обеспечения». Его действия подпадают под ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 УК (присвоение, растрата имущества или завладением им путем злоупотребления служебным положением; служебный подлог). Это дело расследуется, например, 9 июня Шевченковский районный суд Киева арестовал его квартиру. Есть и уголовное производство № 42016000000001183 от 5 мая 2016 года, в рамках которого обыскивались помещения «УкрКарт». Но это дело меньше других касается «УкрКарт» – в нем расследуется попытка сотрудников Минюста присвоить 144 млн грн средств Укргазбанка.

Александр Пранов сообщил FinClub, что не он является фигурантом уголовных дел. Он 18 апреля 2014 года сменил на посту главы правления «УкрКарт» Олега Бойка, возглавлявшего компанию с января 2001 года, и проработал в компании до 4 февраля 2015 года. После него компанией руководители Михаил Калашник (с 5 февраля по 10 апреля 2015 года) и Сергей Нехомяж (с 14 апреля 2015 года по 15 февраля 2016 года). В феврале минувшего года Александр Пранов снова возглавил компанию.

«Все соответствующие документы с МВД победители предоставили», – сказал Игорь Смелянский. Он подчеркнул, что «у нас в стране на всех есть какой-то компромат или дела». «Но заявления, статьи в прессе и подобное не являются основанием для недопуска к тендеру. «УкрКарт» работает с 16 банками», – подчеркнул Игорь Смелянский. В «УкрКарт» не ответили на запрос FinClub.

Укргазбанк не был формальным владельцем «УкрКарт», иначе в ходе национализации банка в 2009 году государственной стала бы и эта компания. Но Укргазбанк был одним из крупнейших клиентов системы и ее расчетным банком. Однако сейчас, когда «Укрпочта» начинает работать с «УкрКарт», другой государственный актив – Укргазбанк – уже отказался от их услуг. «Укргазбанк был вынужден с нуля построить свой процессинг, потратив достаточно много денег за последние два года преимущественно для того, чтобы обезопасить себя от будущих рисков», – сказал собеседник в Укргазбанке. «Непрозрачная структура собственности, многочисленные судебные иски, «вчерашнее» программное обеспечение, претензии от государственного банка и т.д. – все это не помешает реформаторам выделить сумасшедшие средства на сомнительный проект. Главное, что ProZorro», – прокомментировал бывший почетный президент Укргазбанка Василий Горбаль.

Причина победы «УкрКарт» проста: низкая цена – ключевой фактор победы в любом тендере Prozorro. На несовершенство этого критерия участники финансового рынка жалуются не впервые, например, низкая стоимость страховки означает высокие шансы не получить страховую выплату. Но в правительстве считают, что введение таких критериев, как деловая репутация участника тендера, лишь усилит коррупционные риски. «Система закупок не может решать вопросы комплаенса вместо регулятора и правоохранительных органов. Все компании, допущенные к торгам, являются для системы одинаковыми», – говорит первый замглавы МЭРТ Макс Нефьодов.

Главное, что Игорь Смелянский берет на себя потенциальные риски сделки. «Я действительно знаю о рисках, которые на самом деле являются спором владельцев «УкрКарт», который длится несколько лет. Но ни репутация, ни наличие спора не являются основанием для отмены тендера. Есть закон и есть слухи. Поэтому просто четко придерживаемся закона о закупках», – сказал он.

Один из рисков на этом рынке – это неожиданное повышение тарифов, а ведь именно высокие комиссии банков, как утверждала «Укрпочта», побудили ее создать свою сеть POS-терминалов. Если договор расторгается досрочно, компания несет убытки. «Мигрировать с одного процессинга на другой крайне сложно – это требует приостановки бизнеса. Не исключено, что «УкрКарт» поставит процессинг, а при следующем пересмотре тарифов установит такие ставки, что они «застрелятся». И будут платить и ходить в прокуратуру, или судиться и ходить в прокуратуру, или разрывать контракт, судиться и ходить в прокуратуру», – рассказал собеседник на рынке.

Вопрос целесообразности

У Минфина вопросы возникают не к тому, с кем заключена сделка, а к самой ее целесообразности. «Создавать пятый банковский институт, когда наша стратегия предусматривает выход государства из тех, что уже есть, не совсем верно. Это все равно что наши банки пошли бы получать лицензии и начали почту сами доставлять, потому что у «Укрпочты» тарифы высокие. Мне кажется, мы говорили о сотрудничестве, а не о дублировании инфраструктуры, которая у государственных банков есть», – считает первый замглавы Минфина Оксана Маркарова.

Как сообщал FinClub, у «Укрпочты» была возможность установить POS-терминалы в своей сети без необходимости тратить на это сотни миллионов гривен. Ощадбанк уже вел с ней переговоры. «Мы рассматриваем «Укрпочту» как потенциально интересного партнера, так как верим в агентскую схему и считаем ее оптимальной моделью. Мы могли бы разместить свои терминалы в отделениях «Укрпочты» в небольших селах, где нет банковских отделений. В этом случае у «Укрпочты» не было бы необходимости дополнительно инвестировать в построение и сопровождение процессинговой системы, покупку и сервис оборудования», – сообщили в пресс-службе Ощадбанка. В госбанке считают, что банковской инфраструктуры «вполне достаточно, чтобы покрыть потребность населения в выпуске и обслуживании платежных карт, пользовании другими банковскими услугами». Кроме своих процессинговых центров, банкоматов и POS-терминалов, в банках есть «системы внутреннего контроля, например, финансовый мониторинг».

Директор департамента финансовых услуг «Укрпочты» Артур Муравицкий говорит, что их стратегия развития финансовых услуг предполагает создание финансового маркетплейса, «где у каждого из банков будут равные возможности». «Мы заинтересованы, чтобы все услуги предоставлялись на рыночной основе, а не с помощью кулуарных договоренностей, административных решений или монопольного положения. Мы уже имеем прецедент, когда один из госбанков подымает в одностороннем порядке стоимость инкассационных услуг для «Укрпочты» сразу в три раза. Монополия – это всегда плохо», – пожаловался он.

Законопроект № 6601, который позволит «Укрпочте» значительно расширить перечень оказываемых финансовых услуг без необходимости получения банковской лицензии, будет рассмотрен не раньше осени.

finclub.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У приміщенні ДП «АМПУ» відбулось робоче засідання в ході якого було обговорено співпрацю різних служб морського порту, вантажно-габаритний контроль та подальші напрямки роботи.

Одним з питань, яке підняли під час наради став аудит, який проводитимуть представники ІМО.За словами начальника Одеської філії державного підприємства Адміністрації морських портів України Ігоря Ткачука проведення спільних нарад дає можливість ефективніше координувати спільну роботу.

— Сьогодні ми провели спільне робоче засідання до якого долучились керівник «Укртрансбезпеки», виконуючий обов’язки ДП «ОМТП»,  керівником управління «Укртрансбезпеки» в Одеській області та капітаном порту, — розповів Ігор Ткачук.

– Одним з питань, яке було піднято в ході обговорення, стало проведення аудиту представниками ІМО, який проходитиме наступного року. Ми вже розпочали підготовку та маємо чіткий план дій, який узгоджено центральним апаратом. Звичайно в ході роботи виникатимуть проблемні питання, їх ми вирішуватимемо у робочому порядку. Окрім аудиту ми обговорили питання габаритно-вагового контролю та ряд нормативно-правових актів.

Під час засідання капітан порту Олександр Антонов зауважив, що «Одеський морський торговий порт» активно співпрацює з ДП «АМПУ» та «Укртрансбезпекою». Говорячи про забезпечення безпеки судноплавства Олександр Антонов зазначив, що вона на належному рівні.

Керівник «Укртрансбезпека» Михайло Ноняк подякував керівникам ДП «АМПУ» та «ОМТП» за ефективну співпрацю.

— Хочеться відзначити, що в нашій роботі з ДП «АМПУ» та «ОМТП» ми маємо повне взаєморозуміння, — сказав Михайло Ноняк. – Звичайно порти працюють по різному, проте якщо ми говоримо одеський то тут наша робота ефективна та системна.

В ході спільного робочого засідання також було піднято питання координації роботи між службою капітанів, портових служб, «Укртрансбезпекою» та рятувальників у разі виникнення надзвичайних ситуації, або терористичних актів.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В посольстві України у Єгипті заперечили загибель українців в Хургаді.

Про це повідомив посол України в Єгипті Геннадій Латій в ефірі “112 каналу“, передають Патріоти України.

“Троє осіб напали на туристів, які в місті Хургада відпочивали у двох готелях Sahabia тa Sunny Days El Palacio. Станом на сьогодні ми не підтверджуємо те, що серед постраждалих є громадяни України. За нашою інформацією загинули дві особи”, – сказав він.

“За нашою інформацією це можуть бути громадяни або Німеччини, або Вірменії. Також є одна поранена. Вона уродженка України – пані Михайленко Олена Іванівна – вона є громадянкою Російської Федерації”, – додав Латій.

Раніше агентство Reuters повідомило, що невідомий із ножем напав на мешканців готелю, внаслідок чого загинули двоє українців.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Верховній Раді пропонується після відкриття пленарних засідань читати молитву “Отче наш”.

З відповідною законодавчою ініціативою виступили 9 народних депутатів України. Про це свідчить проект закону №6722, зареєстрованому 13 липня на сайті парламенту, повідомляє 24 канал. Відповідні зміни пропонується внести до закону “Про регламент Верховної Ради”. Зазначимо, що наразі на сайті парламенту відсутній текст документа.

Додамо, що авторами такої ініціативи є депутати від фракції “Блок Петра Порошенка” Оксана Білозір і Юрій Соловей, голова фракції “Об’єднання “Самопоміч” Олег Березюк, депутати Павло Унгурян від “Народного фронту”, Валерій Дубіль від “ВО “Батьківщина”, Юрій Павленко від “Опозиційного блоку” та Андрій Шипко з групи “Партія “Відродження”.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Маріанна Гончарова – лауреатка Першої Одеської Премії Бабеля-2017.

Чернівецька письменниця отримала нагороду за оповідання «Янкель, инклоц ин барабан».  Одеська міжнародна премія імені Ісаака Бабеля присуджується щорічно за оповідання (новелу) російською мовою. Розмір грошової винагороди за перше місце – 60 тис. грн., друге – 30 тис. грн., третє – 15 тис. грн.  Церемонія вручення Премії відбулася 13 липня, у день народження Ісаака Бабеля. Маріанна Гончарова, як переможниця, окрім диплому та грошової винагороди, отримала головний приз конкурсу – мініатюрну статуетку “Колесо долі”.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В Харьковской области руководитель почтового отделения в поселке Варваровка для собственной наживы сымитировала разбойное нападение, чтобы украсть деньги.

Об этом сообщает отдел коммуникаций полиции региона.

Событие произошло 13 мая этого года. В Волчанский отдела полиции с заявлением об ограблении обратилась 54-летняя начальник отделения «Укрпочта». Женщина рассказала, что неизвестный, одетый в камуфлированную одежду и «балаклаву», зашел в помещение почты и неожиданно набросился на нее. По ее словам, мужчина сначала бросил ей в глаза белый порошок, затем связал ей руки и ноги скотчем и забрал из сейфа деньги в сумме около пяти тысяч гривен. Нападающий взял ключи от входной двери, закрыл женщину в отделении и скрылся с места происшествия.

По данному факту следователи открыли уголовное производство по ч.3 ст.187 (разбой) УК.

В ходе досудебного расследования правоохранители выяснили, что факта совершения преступления не было, а потерпевшая все придумала. Женщина самостоятельно рассыпала стиральный порошок на рабочем месте и на пол, разбросала предметы, связала себе руки и ноги скотчем. После этого позвонила своему мужу и сообщила о совершении нападения на нее.

Прибыв на помощь жене в помещение почты, мужчина вызвал полицию.Сейчас следственным открыто уголовное производство по ч. 2 ст. 383 УК (заведомо ложное сообщение о совершении преступления).


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Государственная компания «Национальная энергетическая компания «Укрэнерго» является одной из ключевых государственных компаний, определяющих энергетическую безопасность Украины.

На фоне многочисленных махинаций по отмыванию и присвоению государственных денег временно исполняющим обязанности этого предприятия Всеволодом Ковальчуком бросается в глаза количество и разнонаправленность пиар-акций, проводимых Ковальчуком и его столь же «профессиональной» командой.

Если проанализировать график проводимых пиар-акций: конференций, интервью, комментариев, выступлений, то становится очевидным, что заниматься исполнением прямых обязанностей, которые возложены на руководителя «Укрэнерго», времени у г-на Ковальчука  не остается.

Кроме времени, можно еще представить, сколько финансовых средств тратится на проведение таких пиар-акций. В этой связи интересно было бы знать, откуда (то есть какие) источники финансирования проведения пиар-акций. Очевидно, что фантастическое финансирование идет за счет  тарифа для промышленности и населения.

Последним информационным поводом для очередной помпезной пиар-акции послужило подписание Договора с ENTSO-E. Эта информация, поступившая в СМИ в государственный праздник – День Конституции Украины, даже затмила все публичные выступления официальных лиц. Казалось, что на второй план ушли официальные выступления и премьер-министра, и даже президента.

https://ua.energy/media/pres-tsentr/pres-relizy/pidpysano-ugodu-pro-umovy-obyednannya-energosystem-ukrayiny-ta-moldovy-z-energosystemoyu-entso-e/

Все интервью и пресс-конференции  направлены на то, что бы представить любую информацию, исходящую от него, как личную заслугу г-на Ковальчука, даже в тех случаях, когда он к этому не имеет никакого отношения. Нужно сказать, что, как ни странно, это ему удается. Складывается впечатление, что единственный человек в стране кто работает – это Ковальчук, он и политику страны определяет, и все правительственные вопросы решает, тільки він один працює. Наверное Ковальчук сам себе задает вопрос – почему он до сих пор не президент страны?

Из последних постов на личной странице Ковальчука в Фейсбуке складывается впечатление, что работает на благо государства только он один и все делает сам. Чего только стоит фраза «Я щасливий, що зміг створити цю можливість для майбутньої інтеграції…»! А эта – «частина моєї особистої місії»! Моя миссия, я смог, я подписал… После этого так и хочется воскликнуть – AVE CAESAR (да здравствует Цезарь)! Участие десятков сотрудников Укрэнерго на протяжении нескольких лет в подготовке подписания вышеуказанного соглашения в учет не берется??? Все сам сделал, своими ручками – эгоизм и самолюбование зашкаливает.

Хочется спросить у г-на Ковальчука: А не обнаглели ли вы – временно исполняющий обязанности?

Тяжело сказать, как воспринимает высшее руководство страны подобную линию поведения, но многотысячный коллектив «Укрэнерго» на фоне фактического развала предприятия, зная изнутри прошлые и нынешние «заслуги» Ковальчука, находится в шоке.

Неоднократно в СМИ публиковалась информация,  разоблачающая деятельность этого топ-менеджера, однако по изложенным фактам противоправных деяний не следовало соответствующей реакции, вследствие чего складывалось мнение о всесильности и всемогущественности  Ковальука.

Странно получается, но многочисленные факты разворовывания средств командой Ковальчука, поднятые журналистами, в этом государстве никого не интересуют?!

Но, к сожалению господина Ковальчука, так продолжаться дальше не могло. И вот 12 июля 2017 года грянул гром – ГПУ провела серию обысков как у Ковальчука лично, так и у сотрудников Укрэнерго и в компаниях, которые подозреваются в выводе денег с предприятия, путем завышения цен на тендерах. Вот комментарий генерального прокурора Луценко Ю.В. — https://ru.slovoidilo.ua/2017/07/12/novost/politika/lucenko-prokommentiroval-obyski-ukrenergo .

 Но продолжим дальше наш анализ «пиар-клуба» Всеволода Ковальчука.

Возможно, проводится целенаправленная политика по уничтожению государственной компании «Укрэнерго»?      Складывается впечатление, что Ковальчук реализует политику,  направленную на уничтожение «Укрэнерго», либо заинтересованные лица довольствуются  поступлениями от незаконной хозяйственно-финансовой деятельности Ковальчука, и им все равно, что завтра будет с  госкомпанией.

Внедряемая структура деятельности «Укрэнерго» категорически не соответствует задачам деятельности предприятия.

Напомним, что основными задачами «Укрэнерго» являются: диспетчеризация энергетической  системы Украины и эксплуатация магистральных электрических сетей Украины.

Так вот,    действующая  система управления предприятием через менеджеров проектов уже привела к полному разрыву функциональных взаимосвязей ключевых подразделений, нивелировано значение прежде всего эксплуатационно-технических  служб, что неизбежно сказывается на энергетической безопасности страны (!).

Но такое состояние дел выгодно Ковальчуку, так как в компании никто не владеет информацией о происходящем в целом.

Он разделяет и властвует, и… вешает лапшу.

Такая политика приводит к потере высококвалифицированных кадров, которые должны обеспечить надежное состояние энергосистемы.   На их место приходят авантюристы. Стоит взглянуть хотя бы на список первых лиц компании – в нем нет специалистов высокого уровня.

Таким образом, госкомпания «Укрэнерго» превращается из энергетической в медиа-компанию, главной задачей которой становится прославление своего босса.

  Яркий пример «деятельности» – это история взаимоотношений с ENTSO-E.

Впервые заявку на объединение энергосистемы Украины и Евросоюза  НЭК «Укрэнерго» подала в 2006 году. В то время г-ну Ковальчуку было не до этого, так как он активно занимался дерибаном тендеров, занимая пост заместителя директора (об этом мы детально писали в своих расследованиях). А вот коллектив предприятия активно работал над подготовкой материалов для объединения энергосистемы Украины и Евросоюза.

В 2014 году был заключен договор на проведение исследований возможности интеграции энергосистемы Украины. Были проведены многочисленные рабочие встречи, технические совещания, круглые столы, конференции, встречи, включая переговоры с руководством ENTSO-E, другие механизмы  координации действий по продвижению программы синхронизации энергосистем, включая реализацию его  первого этапа – расширение Бурштынского  острова.

С приходом на должность временно исполняющего обязанности Ковальчук самоустранился от этой темы, не интересовался этим направлением, а коллектив предприятия выполнял эту работу в рамках своих служебных задач.

Занимая пассивную позицию, Ковальчук не учувствовал и практически не интересовался вопросами синхронизации энергосистем.

Когда стало очевидным, что эта программа может быть успешно реализована, он своеобразным образом проявил интерес к ней. Вразрез имеющимся постановлениям Кабмина, приказов профильного министерства, решения СНБО об основных принципах реализации   программы синхронизации энергосистем, он предложил идею идти по пути установок вставок постоянного тока.

ENTSO-E – сложная организация, в состав которой входят энергосистемы европейских государств, имеющих различные интересы и различное отношение к перспективам Украины.

Инициативой,  проявленной г-ном Ковальчуком, имеющим статус официального представителя «Укрэнерго», хотя и временно исполняющий обязанности,  не могли не воспользоваться, как подарком, оппоненты Украины. При этом  основным выгодополучателем от  таких  «инициатив»  прежде всего является Россия, большего подарка для Путина тяжело себе и представить.

Предложенное Ковальчуком решение консервировало зависимость от энергосистемы России, обеспечивая ей через энергосистему Украины  поставку электроэнергии в страны ЕС,  и ни о какой  интеграции энергосистемы Украины с ЕС вообще речь не шла.

Ковальчук в своем духе вступил в переговоры с зарубежной фирмой с весьма сомнительной репутацией и с криминальным прошлым,  в качестве партнера по реализации программы установки вставок постоянного тока. И  только вмешательство народных депутатов, министерства, общественности позволило остановить развитие событий по невыгодному для Украины сценарию, при неистовом сопротивлении Ковальчука.

Однако было потеряно драгоценное время, что привело к задержке подписания Договора с ENTSO-E более, чем на год.

Тем более удивительно было узнать после всего этого, что самым заслуженным, позволившим себе присвоить результаты работы огромного количества людей, добросовестно исполняющих свои обязанности, человеком стал… Ковальчук, сделавший все для того, чтобы синхронизация не состоялась вообще или состоялась в выгодном для России направлении.

Если раньше Ковальчук занимался просто воровством госсредств, то сегодняшние его дейсвия могут потянуть и на государственную измену.

Читатель может подумать, что цель нашей статьи дискредитировать соглашение по ENTSO-E. Так вот сразу хотим сказать, что нам это соглашение, как и программа «Майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою континентальної Європи», очень нравится, и мы понимаем её важность. Только причём здесь ушлый пройдоха и вор Ковальчук? На самом деле его заслуг в этом никаких нет. Процесс этот начат задолго до него другими людьми — в 2006 г. И будет закончен в лучшем случае лет через 5-10 тоже (надеемся) другими людьми.

Цель пиара Ковальчука объясняет последний абзац его выступления на пресс-конференции https://ua.energy/media/pres-tsentr/pres-relizy/ukrenergo-ne-vyklyuchaye-kampaniyu-z-dyskredytatsiyi-namiriv-integruvaty-oes-ukrayiny-entso-e/:

«Мета численних негативних матеріалів у інфопросторі, інколи – персональних образ і навіть, погроз на мою адресу – дискредитувати Укренерго та Україну загалом як надійного та прогнозованого партнера, що відстоює європейські цінності. Не виключаю, що вже ближчим часом почнеться компанія з дискредитації самої ідеї синхронізації та Укренерго зокрема, причому як зовні, так и всередині країни. Маємо консолідувати зусилля усіх учасників процесу, разом переможемо»,  – підкреслив Всеволод Ковальчук.

Он испугался, что в последнее время в СМИ появилось много статей, раскрывающих его тёмные дела (в том числе, и сепаратизм), которые могут заинтересовать правоохранительные органы. Ковальчук решил упредить этот процесс и объявить журналистам, что его, дескать, могут преследовать за то, что он подписал это соглашение.

Ему ли боятся этого преследования, если за ним тянется длиннющий шлейф из сомнительных финансовых операций? В первую очередь, Ковальчук должен сесть за отмывание и присвоение государственных средств в особо крупных размерах.

И сразу же после проведения обыска 12.07.2017 Ковальчук подтверждает наши предположения еще раз — https://tsn.ua/groshi/u-kerivnika-ukrenergo-vdoma-provodyat-obshuki-959970.html . «Только, видите ли, мы начали путь объединения энергосистем Украины и Европы…» — как знал еще на пресс-конференции, что скоро к нему придут. Но не тут-то было. Пришли-то никак не из-за объединения энергосистем (повторюсь, дело это нужное и стратегически важное), а из-за банального воровства и.о. директора «на миллиардные суммы». Все просто!

А невероятная нынешняя радость Ковальчука от подписания соглашения о присоединении Украины к ENTSO-E вызвана еще и тем, что для реализации программы «Майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою континентальної Європи» необходимо модернизировать энергосистему Украины. На это нужны инвестиции более миллиарда евро.

На этих проектах Ковальчук и рассчитывает хорошо заработать, а точнее, украсть, подставляя свои компании и проводя тендеры, как и раньше, в результате чего государство уже понесло миллионные потери. Серия журналистских расследований показала эти потери, правда, до сих пор Ковальчуку удавалось выходить сухим из воды.

Сейчас журналистов обеспокоила потеря части доказательной базы многочисленных махинаций на этом предприятии. В результате накрывшей страну кибератаки сейчас «Укрэнерго» полностью выведено из строя. Вся информация уничтожена! Но что самое интересное – при этом ни одно энергопредприятие так сильно не пострадало. Ни «Гидроэнерго», ни «Энегроатом», никто! Вирус накрыл только «Укрэнерго»!..

Ну, да ладно. Это уже вопрос прокуратуры разобраться, что потеряно в результате кибератаки, а что – в результате халатности руководителя Укрэнерго Ковальчука В.В.

person.org.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO