Різне

В июле представители Генпрокуратуры совместно с Нацполицией и Государственной фискальной службой провели обыски в помещениях госпредприятия «НЭК Укрэнерго» по всей Украине, а также у субъектов хозяйственной деятельности, которые подконтрольны компании.

Кроме того, как сообщил временно исполняющий обязанности директора госкомпании Всеволод Ковальчук, с обыском пришли также к нему домой.

В ГПУ тогда пояснили, что обыски проводятся в рамках досудебного расследования по факту организации преступной схемы разворовывания государственных средств, злоупотребления властью или служебным положением, служебного подлога тендерной документации должностными лицами НЭК Укрэнерго в особо крупных размерах.

Фото — Интернет

В руководстве «Укрэнерго», впрочем, суть обвинений в свой адрес решили не комментировать, а обыски правоохранителей и фискалов назвали давлением и местью за разрушение теневых схем в энергетике.

«Как только мы сделали то, чего ждет вся страна — начали путь объединения энергосистемы Украины с Европой, что избавит нас от электроэнергетической зависимости от России, только я отчитался, что мы сбили с тендерных цен уже более 6,7 млрд. (И это цены, утвержденные в 2013-2015 годах!), как началась новая волна дискредитации меня лично и работы самого прозрачного из государственных предприятий», — написал у себя в Facebook Всеволод Ковальчук.

Для человека непосвященного ситуация выглядит довольно двояко: прокуратура не пользуется большим доверием среди населения, а о компании «Укрэнерго» вообще мало что известно обычному украинцу.

Но если более детально разобраться в том, что на посту главы «Укрэнерго» совершает Всеволод Ковольчук, интерес правоохранителей к его персоне уже не будет вызывать вопросов.

За примерами далеко ходить не надо. Так, 27 декабря 2016 года был объявлен конкурс по строительству в Луганской области подстанции 500 кВ «Кременская». Ожидаемая стоимость для проекта заложенная «Укрэнерго» 1,3 млрд грн.

Предложения подали три компании:

«Будiвельний холдинг «Шевченковский» (БХШ) дал цену 887 млн грн;

«Київська енергетична будівельна компанія» (КЕБК) – 1,298 млрд грн.

Корпорації виробничих та комерційних підприємств «Союз» (СОЮЗ) – 1,299 млрд грн.

16 марта 2017 года Тендерный комитет «Укрэнерго» начал оценку предложений. А уже 12 апреля компанию БХШ дисквалифицировали. И к ценовому конкурсу допустили только КЭБК и СОЮЗ.

Таким образом, компанию, которая дала самую низкую цену, из конкурса просто выбросили, и остались две компании с практически идентичными ценовыми предложениями. Ситуация, как минимум подозрительная.

Более того как раз во время оценки предложений Всеволод Ковальчук уволил своего зама по закупкам. В разговоре с нашим корреспондентом он рассказал, что Ковальчук дал ему указание дисквалифицировать компанию БХШ и допустить к конкурсу только две компании КЭБК и СОЮЗ. Он отказался это делать, и был уволен. Тот факт, что Ковальчук оказывал давление, подтвердили и другие члены тендерного комитета.

Как итог, 18 апреля состоялся конкурс по системе PROZORRO. Оба участника сделали по два минимальных шага и остановились. Победителем признали компанию КЭБК с ценовым предложением 1,272 млрд грн, что всего на 2% ниже ожидаемой стоимости. При том, что средний показатель по аналогичным закупкам в «Укрэнерго» составляет около 35%.

Фото — 112

Возможно, предложение компании БХШ отклонили обоснованно. Но согласно внутренним инструкциям «Укрэнерго», в случаях, когда количество участников торгов меньше трех или цена победителя отличается от ожидаемой менее чем на 5%, нужно либо отменять торги, либо проводить переговоры с целью снижения цены. Но в данном случае Всеволод Ковальчук решил проигнорировать эти нормы.

И это не последнее нарушение руководителя «Укрэнерго» в этой сделке. 10 мая был подписан контракт с победителем компанией КЭБК в качестве генподрядчика

По правилам тендерных процедур (это и предусмотрено в контракте) на момент подписания контракта государственная компания «Укрэнерго» обязана иметь банковскую гарантию от подрядчика «КЕБК» на выполнение контракта. Однако договор был подписан без гарантии, а гарантию компания КЭБК получила в ПАТ «РВС Банк» только неделю спустя, а именно 17 мая. Но и эта гарантия в итоге не вступила в силу, поскольку компания КЕБК не обеспечила ее денежное покрытие, о чем свидетельствуют данные НБУ.

«ОАО КЕБК по состоянию на 02.08.2017 года не осуществил полного денежного покрытия на счетах банка Гаранта (ОАО «РВС Банк»), в связи с чем срок банковской гарантии не начался. Таким образом, банковская Гарантия № 1508-17Г не вступила в силу и по состоянию на 02.08.2017 и не является действительной», — говорится в сообщении регулятора. Также в СМИ уже появлялась информация, что «РВС Банк» могут ликвидировать.

Но все это не помешало руководству «Укрэнерго» 7 июня 2017 годе перевести авансовый платеж компании КЕБК.

Что интересно, сама необходимость строительства подстанции в Луганской области вызывает сомнение у специалистов, поскольку к апрелю 2017 года «Укрэнерго» уже выполнило ряд работ, которые практически решили проблемы Луганской области.

Кроме того, как отмечают эксперты, для строительства станции абсолютно неоправданно было выбрано самое дорогое техническое решение. В частности, применено зарытое необслуживаемое распределительное устройство (КРУЭ). Это очень дорогое компактное оборудование, которое в мире применяют только, если участок земли очень маленький или земля очень дорогая. Например, в центре города. В данном случае подстанция строится в открытом поле. В этом случае всегда применяется открытое распределительное устройство (ОРУ). Оно на порядок дешевле чем (КРУЭ). Для специалистов это очевидно. Более того в случае возникновения неординарной ситуации (например, попадание снаряда), а близость зоны АТО должна допускать такую возможность, при ОРУ меняется поврежденный элемент и оборудование работает. А (КРУЭ) надо менять целиком, а это гигантские затраты.

Таким образом сегодня государство рискует потратить почти 1,3 млрд грн на строительство подстанции, конкурс по которой проходил с откровенными нарушениями, а сама необходимость ее строительства вызывает вопросы у специалистов.

Вряд ли Всеволод Ковальчук не знал или не понимал всех деталей контракта и технического задания. Скорее похоже на то, что он сам и придумал идею строительства ненужной станции, чтобы заработать на ее строительстве. Опыт сомнительных схем у него имеется солидный.

В 2011-2013 года (при Януковиче!) Всеволод Ковальчук возглавлял в «Укрэнерго» комитет по конкурсным торгам. Согласно аудиту Госфининспекции в тот период  госкомпания провела с нарушениями 12 закупок на сумму свыше 2 млрд. гривен. При этом в контрактах фигурируют фирмы, подконтрольные как самому Ковальчуку, так и членам его семьи. Генпрокуратура даже начала расследование его деятельности. В ходе следствия было установлено, что Ковальчук «способствовал и продолжает способствовать подконтрольным ему и членам семьи предприятиям в признании их победителями тендеров «Укрэнерго».

В частности, с целью легализации государственные средства перечислялись компании «Хорос», а дальше под видом платы за выполненные работы и оказанные услуги, они зачислялись на счета компаний «ВАКК», «Тилос» и «Производственно-коммерческая компания «Укрстройинвест-2000», учредителем, директором или распорядителем которых являлась сестра Всеволода Ковальчука Анна. Однако расследование по этим фактам в итоге забуксовало, о чем в декабре 2016 года писал портал «Наші гроші».

Фото — Интернет

Отдельного внимания заслуживает и декларация о доходах Всеволода Ковальчука. Так, согласно декларации за 2016 год, его зарплата составила 3,1 млн грн, еще 1,52 млн грн он получил за отчуждение имущества, кроме того Ковальчуку вернули долг в размере 7,35 млн грн. Такую сумму, выплатил Валерий Полшков. В декларации Ковальчука указано, что Полшков вернул ему деньги в 2016 году, а в декларации Полшкова указано, что занимал ему Ковальчук 7,3 млн грн в 2010 году.

Согласно информации из открытых источников, Волошков является близким другом и кумом нынешнего главы «Укринэрго». А в мае 2017 года Ковальчук без всякого конкурса назначил на Полошкова на должность директора по закупкам (на сегодня пока советник, но полномочия все имеет и занимает кабинет в одной приемной с Ковальчуком).

И если посмотреть на декларацию, то получается, что Ковальчук занял своему куму в 2010 году 7,3 млн грн, что составляло на тот момент порядка 900 тыс. долл., а через 7 лет Полшков вернул ему эти же 7,3 млн грн, что при нынешнем курсе составляет менее 300 тыс. долл. Кто поверит в такую благотворительность? А вот выплата так называемого «долга» незадолго до назначение на «хлебное» место в «Укрэнерго», как минимум вызывает обоснованные подозрения.

И когда сейчас Всеволод Ковальчук заявляет о необоснованном интересе к своей персоне со стороны органов прокуратуры, выглядит этот, как минимум, смешно.

Даже всех вышеизложенных фактов (а это далеко не все, что известно о деятельности Ковальчука) достаточно, чтобы, по крайней мере, отстранить Ковальчука от руководства госпредприятием, а правоохранителям начать тщательное расследование его деятельности.

ВЕДЬ ЦЕНА ВОПРОСА ДЛЯ ГОСУДАРСТВА – ЭТО МИЛЛИАРДЫ БЮДЖЕТНЫХ СРЕДСТВ!

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Про мотиви військовослужбовця залишається лише здогадуватися

Чотирьох товаришів по службі смертельно поранив 23 жовтня в казармі однієї з військових частин Північно-Кавказького округу військ Національної гвардії РФ старший лейтенант.

Як передають росЗМІ, це сталося в станиці Шелковська Чеченської республіки.

Військовослужбовця, який відкрив стрілянину, ліквідував черговий підрозділ. Про інцидент негайно повідомили військову прокуратуру і військово-слідчий відділ, а також призначили службову перевірку.

Для з’ясування всіх обставин на місце події направили ​​групу офіцерів Центрального апарату Росгвардіі, до складу якої входять офіцери служби військ та безпеки військової служби, офіцери-фахівці по роботі з особовим складом та військові психологи.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Перед виселенням у Сибір українці закопували вишиванки в землю, щоб їх знайшли нащадки», – сценаристка фільму «Спадок нації» Леся Воронюк

Вишита сорочка – спадок нації, який передається з покоління в покоління, навіть під час репресій, виселень і голодоморів. Про це – документальний фільм Олександра Ткачука «Спадок нації», який уже півтора року мандрує світом та розказує дивовижні історії. У дні, коли ми згадуємо жертв операції «Захід», яких примусово за один день вивезли до Сибіру, документальні факти, встановлені сценаристкою фільму Лесею Воронюк, набувають особливого змісту. Про це журналістка видання Persona.Top і розмовляла з мисткинею.

– Україна — єдина країна світу, де вишиванка є національним одягом?

– Вручну вишитий і оздоблений одяг був у всього людства, доки не було заводів, фабрик, мануфактур. Зараз вишиті сорочки є у білорусів, поляків, чехів, румунів. Але тут треба говорити про нинішню інтерпретацію старовинних речей нинішніми поколіннями. У цьому контексті саме українська вишиванка має найбільшу неповторність і найбільшу ціну, тому що навряд чи ви побачите поляка або румуна, який у будень одягне частину свого старовинного строю на роботу чи на вечірку. А українці вишиті сорочки одягають і в повсякденному житті. У першу чергу їх одягають як символ самоідентифікації. Багато хто вірить, що українська сорочка є потужним оберегом, особливо якщо дівчина чи жінка вишиває її для коханого чоловіка чи дитинки.

– Як ви ставитеся до китайських вишиванок? Зараз багато хто каже, що вони, мовляв, не народні і не мають сили…

– Про силу можна говорити в контексті віри — силу мають ті речі, у які людина вірить. Китайських сорочок на українському ринку зараз не залишилося, і це пов’язано з курсом долара: китайські сорочки просто не можуть конкурувати з тими, які шиють українські фабрики. У нас є у нас стільки підприємств, які шиють сорочки — у Коломиї, Космачі, Косові, Івано-Франківську, Львові, Чернівцях, — що китайський ринок уже сюди не повернеться ніколи, бо вони значно дешевші.

– Тобто автентичну вишивку і вишивання як ремесло зараз Україна потроху повертає?

– Так, повертає, причому в різних форматах і різної якості: є речі кітчеві і не дуже високої якості, але є й такі майстри, які працюють зі старовинними орнаментами. Я можу назвати близько 20 різних дизайнерів, які шиють коштовні унікальні речі, а підприємств, які роблять більш масові речі, вже сотні. Не завжди якісно відшивають чи інтерпретують орнаменти, але в цьому напрямку зараз проводиться багато просвітницької роботи, і ті, хто робить неправильно, автоматично втрачають своїх клієнтів. Ринок адаптується до вимог споживача у символіці та орієнтується в ній. Перед майстернями, які відшивають автентику, стоїть зовсім інше завдання: відшивати зі старих зразків сучасне, щоб ця автентика не розбавлялася, не спрощувалася і не примітизувалася.

Фото — Интернет

– Колись за вишиванку вбивали і репресували. Зараз вона — в моді. Якби ви жили, скажімо, років 70 тому, ви б наважилися тоді зняти такий фільм, як «Спадок нації» чи написати книгу, маючи на те можливості?

– Я б це зробила у будь-який час. Якщо теоретично уявити той час, я думаю, що наважилася б, тому що маю таку звичку — докопуватися до істини. Журналістський фах та історична освіта даються взнаки.

ПРОЕКТ «СПАДОК НАЦІЇ» — ЦЕ БІЛЬШЕ НІЖ ФІЛЬМ. У НЬОМУ, ОКРІМ ІСТОРИЧНИХ ТА МИСТЕЦЬКИХ ЕКСКУРСІВ, Є ПОТУЖНА ДУХОВНА СКЛАДОВА

– Скільки країн побачили вже «Спадок нації»? Як ви його поширюєте?

– Фільм досі мандрує світом, вже відбулися покази в 15 країнах, у деяких і не по одному разу. Його відтитровано п’ятьма мовами: англійською, німецькою, французькою, турецькою та іспанською. Також автори записали диск, який буде поширюватися за кордоном, передусім через діаспору. На діаспору можна покладати дуже багато промоційних завдань і в сфері культурної дипломатії, є країни з дуже потужними осередками.

– Чи чули ви зауваження до фільму або критику?

– Чесно кажучи, ні, але часто люди підходили після фільму зі своїми історіями, пропонували ще додатково включити їхні розповіді у фільм. Можливо, ті історії не такі значні в контексті історії України та культури загалом, але коли ти дивишся, як людина емоційно розповідає, то розумієш, що для неї та сорочка має дуже велике значення.

– Який момент фільму найяскравіший особисто для вас? Той, де «складається пазл», переломний момент, у який розумієш головну ідею і фільму, і взагалі вишиванки як явища?

– Є такий момент — це пов’язано безпосередньо з назвою фільму. Ми зупинились на «Спадку»: тобто мається на увазі спадок і матеріальний, і духовний. А потім, неочікувано для себе, знайшли історію в Сокалі (Львівська область): там під час висилки в Сибір сорочки закопували в землю, щоб уберегти від знищення, адже їх не дозволяли з собою брати. Ті люди не знали, чи повернуться вони із заслання, але інформацію про місця, де закопані ці сорочки, вони передавали з покоління в покоління. І вже в 90-х роках багато їхніх нащадків знайшли ті скрині, повідкопували сорочки. На диво, вони були в гарному стані, не зітліли, не зогнили, що теж вражає, адже тканина в землі пролежала 70-80 років. І там були сорочки з тризубами, з жовто-блакитними квітками. У фільмі ми відтворювали кадри відкопування – справжні скрині зі справжніми сорочками, які зберігаються в музеях або в деяких родинах, «відкопували» у тих місцях, де їх і знайшли насправді. І тоді ми зрозуміли, що ось він – справжній спадок нації, а не просто окремої людини. І саме з цієї історії ми починаємо фільм. От саме у Сокалі абсолютно все стало на свої місця.

УПЕРШЕ ФІЛЬМ БУЛО ПРЕЗЕНТОВАНО В КИЄВІ У 2016 РОЦІ, ЗНЯЛИ ЙОГО ДО ДЕСЯТИРІЧЧЯ ДНЯ ВИШИВАНКИ

– Яке майбутнє в української вишиванки?

– Найкраще майбутнє – якщо вона знову посяде те місце, яке вона колись займала, якщо її цінуватимуть, пам’ятатимуть і передаватимуть з покоління в покоління. Я не кажу, що вишиванка має повністю витіснити сучасний одяг – діловий, чоловічі сорочки чи якісь інші речі, але вона має бути: отак як ікони з рушниками, так у шафі має бути сорочка, яку одягають на особливі випадки в житті.

– А скільки у вашій шафі сорочок?                                                                                

– У мене багато: є гарна колекція, яку ще бабуся збирала, є і ті, які шила і мама, і я з сестрою. Це не власне мої, це сорочки жінок мого роду, у нас їх більше сотні.

– Як ви продовжуєте свою діяльність у проекті «День вишиванки»?

– Зараз на базі Дня вишиванки створюється проект «ДеВиФільми», у якому ми будемо шукати нові історико-етнографічні теми, знімати фільми, які дуже потрібні для молоді, школярів, для презентації України у світі. Ми розраховуємо на широкого глядача, щоб люди мали можливість дізнаватися про унікальні історичні дані, шукаємо відкриття по всій країні.

Автор: Ірина Басенко

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Одна із проблем української правової системи – критично низьке виконання судових рішень, що ледь досягає 15%. Нещодавно в країні були прийняті законопроекти, покликані на покращення ситуації. Пункти закону торкнулися як реформування існуючих механізмів, так і започаткування нових – наприклад, інституту приватних виконавців. Разом із появою нової професії з’явилося багато міфів і забобонів. Із заступником міністра юстиції Сергієм Володимировичем Шкляром говорили про права і обов’язки приватних виконавців, про навчання і майбутній розвиток професії. Також дискутували про реформу як єдину можливість зміни невтішної ситуації з виконанням судових рішень, поточну ситуацію на ринку приватних виконавців, плани та прогнози.

Далі – пряма мова.

Остаточно закони про реформування системи виконавчих рішень вступили в силу 5 січня 2017 року. Після цього необхідно було провести певні процедурні дії – розробити нормативні документи, підготувати нову автоматизовану систему впроваджень, розробити базу для іспитів і навчання. Цим займалися Мінюст та Інститут права і післядипломної освіти. В розробці нормативної бази, вивченні досвіду інших країн, публікації наукових матеріалів, проведенні тренінгів та конференцій нам допомагали і продовжують це робити партнери – ЄС, ОБСЄ, USAID, Центр комерційного права. Із державного бюджету на даний проект жодної копійки не виділялося.

Реформа також торкнулася наступних моментів: було введено автоматизовану систему виконавчих проваджень. Зараз вона прозора і публічна, ми максимально прибрали пункти, що раніше перешкоджали виконанню судових рішень. Сьогодні, наприклад, рахунки можуть арештовуватися в день виїзду, максимум на наступний, а раніше термін арешту складав два тижні, що дозволяло недобросовісним платникам вивести кошти. Тепер боржник має подавати декларацію про свої активи після порушеного виконавчого провадження, в іншому разі він може бути оштрафований приватним або державним виконавцем. Ми ввели публічно відкритий реєстр боржників, таким чином бізнес може перевіряти своїх контрагентів, а ті, хто знаходяться у цьому реєстрі, не можуть відчужувати власні активи.

Ці законопроекти свого часу схвалила рада по судовій реформі – всі наші науковці, представники вищих cудів, найкращі адвокати, всі наші донори. Я не знаю інших законопректів в Україні, які б були так ретельно і грамотно пропрацьовані. Ще на стадії візи ми разом з депутатами з різних фракцій їздили в Болгарію, де змішана система успішно працює більше трьох років, і побачили це на власні очі.

Сьогодні в країні працює 60 приватних виконавців. Навчання пройшло вже майже 600 осіб. Записалося близько 1200 осіб, хоча ми очікували більше. Закордонні експерти рекомендують, щоб через рік у нас було 1,5-2 тисячі приватних виконавців. У кожного з них буде близько 4 помічників. Тобто, найближчим часом ми отримуємо появу нового ринку в 10 000 самозайнятних осіб.

Скільки отримують державні і приватні виконавці

Державні виконавці стягують 10% з боржника додатково до суми, що зазначена в документі. Це виконавчий збір – плата за сервіс і певний штраф для боржника. Ці 10% попадають в бюджет, з них 5% залишається в загальнодержавному бюджеті, 5% залишаються в фонді державної виконавчої служби. Частина цієї суми витрачається на винагороду, яку виконавець отримує лише в разі фактичного стягнення. Провадження розподіляютья між виконавцями в автоматичному режимі, тому ніяких маніпуляцій тут не може бути.

Приватні виконавці теж стягують 10% з боржника. Але при цьому приватний виконавець повністю забирає суму і виплачує зарплатню собі і своїм помічникам, утримує офіс, сплачує податки і забезпечує свою професійну діяльність.

Принципово, щоб це було 10%, адже сума повинна бути однаковою, щоб виконавці були рівними.

Жодних обмежень суми виплати приватним виконавцям ані в законі, а ні в постанові не було. Обмежили суму, яку може отримати державний виконавець. Зараз вони можуть отримати 2%, але не більше, ніж 200 прожиткових мінімумів за одним виконавчим документом. Обмежувати суму, яку отримують приватні виконавці ніхто не буде, думаю, що це взагалі не можливо, хоча б тому, що виконавчий збір і винагорода приватному виконавцю мають бути рівними. Виконавчий збір становить 10%, якщо когось обмежити, це буде несправедливо.

Навіщо нам обмежувати суми, що отримає приватний виконавець, якщо це призведе до зниження мотивації, а наша мета навпаки – стимулювати розвиток цього інституту.

Держава лише виграє від введення інституту приватних виконавців. Буде скорочуватись державна виконавча служба, будуть скорочуватись витрати на її утримання. З’являтимуться нові робочі місця, приватні виконавці платитимуть податки, платитимуть за оренду офісів, за навчання та заробітну платню працівникам. Якщо ми це обмежимо, на реформі можна буде поставити крапку.

За минулий рік державними виконавцями було стягнуто 678 млн грн. Після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» та запровадження відповідної системи заохочення лише за останні три місяці 2016 року було стягнуто близько 227 млн грн виконавчого збору, що становить майже 50% суми, стягнутої протягом попередніх 9 місяців. Всього з моменту впровадження винагороди державними виконавцями стягнуто близько 810 млн грн виконавчого збору, з яких у цьому році стягнуто більше 583 млн грн. На сьогоднішній день державними виконавцями стягнуто виконавчого збору вже на 132 млн грн більше за минулорічний показник.

По приватних виконавцях статистики ще немає. Cтавити планів ми не можемо, тому що це відкритий ринок, вони самі формують рівень зайнятості.

Різниця між колектором і приватним виконавцем

Діяльність колекторів не регламентується жодним законодавством, в той час як діяльність приватних виконавців регулюється законом, вони несуть персональну відповідальність за свої дії, не можуть як колектори об’єднуватись в команії, несуть повну майнову і дисциплінарну відповідальність аж до позбавлення права здійснення такої діяльності. А також адміністративну і кримінальну відповаідальність в разі наявності в їхніх діях певних порушень законодавства. Крім того, вони страхують свою діяльність.

Треба розуміти, що приватні виконавці отримують суттєвий відсоток за свою роботу, що також є додатковим стимулом нічого не порушувати, сплачувати податки тощо. Ринок виконавчих документів, який вони теоретично згодом можуть забрати на опрацювання, достатньо великий. Він становить близько 360 млрд. гривень. Із стягнутого вони отримують винагороди в 10%, тому в принципі вони фінансово вмотивовані працювати сумлінно і чесно.

Приватний чи державний виконавець?

Якщо обирати між приватним і державним виконавцем, то я б звертався до приватного, якщо він має право займатися цією категорією справи. Затрати однакові, але приватні можуть працювати швидше і ефективніше і самі регулювати своє навантаження. Вони можуть мати помічників на відміну від державних виконавців, у яких помічників немає.

До того ж, на приватного виконавця ніяк не можна вплинути зверху.Якщо державного можна зацікавити хоча б теоретично в незаконний спосіб (до реформування можна було), на нього ще може діяти “телефонне право”, то на приватного не може вплинути ніхто. Жодної корупції в сфері приватного виконання не може бути, тому що у приватного виконавця немає керівника.

У вересні Мін’юст оприлюднив інформацію про те, що з середини серпня 2017 року за ініціативи керівництва Міністерства юстиції усі чинні керівники структурних підрозділів Департаменту Державної виконавчої служби Мін’юсту пройшли перевірку на поліграфі.

Відповідно до висновків поліграфічних досліджень, не зафіксовано жодного факту вимагання чи розпорядження від керівництва Мін’юсту щодо отримання неправомірної вигоди з боку державних виконавців. Так само на даний момент жодної інформації, яка б підтверджувала висловлені в ЗМІ припущення щодо можливого хабарництва в органах ДВС, не надходило.

Чому майбутнє за приватними виконавцями

Можливо, в майбутньому у нас буде виключно приватна система виконання. Прибалтика, наприклад, перейшла в такий режим за один день. В Україні неможливим був би моментальний перехід на приватну систему. Наша держава більша, у нас багато неприватизованих в тому числі державних підприємств, тож були побоювання, що недобросовісні приватні виконавці братимуть участь у рейдерських захопленнях державного майна тощо. Але поступово це все буде передаватися до компетенції приватних виконавців.

Крім того, на сьогодні приватні виконавці можуть працювати з виконавчими документами на суму не більше 6 млн грн. Наступний рік – з боргами не більше 20 млн грн по одному виконавчому документу. Після цього – без обмежень.

Важливо також відмітити, що приватний виконавець отримує винагороду в розмірі 10% лише у тому випадку, коли у боржника є активи, на які можна звернути стягнення. Наприклад, є борг на 6 млн і у боржника є активів на 6 млн плюс 10%, тобто, 6 млн 600 тис. А якщо в нього немає нічого, приватний виконавець нічого не отримує. Зрозуміти, чи є активи, чи їх недостатньо, він може лише після того, як відкрив виконавче впровадження. Тож не думайте, що якщо приватний виконавець взяв десять проваджень, то і заробив на десяти. Він міг не заробити жодної гривні.

Приватний виконавець є по суті приватним підприємцем. У Франції, наприклад, приватний виконавець викуповує контору, а у Нідерландах захищає бізнес-план перед спеціальною комісією. І він, так само як, наприклад, адвокат, нотаріус або ресторатор, може бути дуже успішним або збанкрутувати. У Франції приватний виконавець заробляє близько 300 000 євро на рік, в Прибалтиці – більше 100 000 євро. Ця професія шанована і часто династійна.

bzns.media


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Украине мешают огромные запасы советских боеприпасов.

В наследство от СССР Украине достались внушительные запасы вооружения и боеприпасов и потому переход украинской армии даже на стрелковое оружие НАТО – процесс не быстрый. Об этом в эфире Голоса Америки рассказал начальник Генерального штаба ВСУ Виктор Муженко.

“Это процесс не настолько быстрый, как бы нам хотелось. Много вооружения и военной техники в Украине – это техника бывшего СССР. Все будет зависеть от того, насколько интенсивно будет проходить перевооружение ВСУ. Но такой процесс идет”, – заявил он.

В качестве недавнего примера начальник Генштаба привел штурмовую винтовку M4-WAC-47, которую Укроборонпром будет выпускать по лицензии компании из США Aerocraft.

Картинки по запросу M4-WAC-47

Винтовка M4-WAC-47

Винтовка создана на базе AR-15, и благодаря модульной конструкции у нее предусмотрена возможность смены калибра: заменяется верхняя части карабина. Возможна стрельба как с американским патроном 5,56×45 мм НАТО, так и советским 7,62×39 мм.

При этом, Муженко отказался назвать даже приблизительные сроки перехода ВСУ на калибры НАТО.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Погодьтеся, що людині для повного щастя потрібні не тільки їжа й дах над головою.

Життя стає набагато цікавішим і по-справжньому барвистим, коли в ньому з’являється мрія. А ще краще, коли ця мрія не фантастично-казкова, а цілком реалістична, хоча барвистою й веселковою вона може залишатися. Є така мрія у кожної дитини, і якщо буде на те божа ласка, то хлопчик чи дівчинка отримують свій шлях на все життя. Комусь той шлях рушниками вишитими встелений, а комусь і рівного метра не перепадає. Але ж, так чи інак, та до своєї мети ідеш — не до чужої. А коли з того шляху не звертаєш, то ще, чого доброго, і слава десь чекатиме, а там, дивись, і грошенят трохи.

Є така мрія (та й не одна) у Ілона Маска. А вже ж про нього мало хто не чув — підприємець, винахідник, інвестор багатьох проектів, мільярдер. Стільки компаній заснував силу-силенну: SpaceX, PayPal, Neuralink і The Boring Company (PayPal, правда, продав за 1,5 млрд доларів). Як риба у воді почувається у сферах інформаційних технологій, ракетобудування й автомобілебудування, хоча ще недавно здавалося, що нічого принципово нового в галузі авто вже бути не може. Як же всі помилялися! Ілону Маску спала на думку блискуча ідея — автомобіль, який працюватиме не на традиційному пальному, а на електроенергії. Тож, до всього, винахідник став генеральним директором і головою ради директорів Tesla Inc. (електромобілі Tesla вважаються найкращими у світі). Ну, і так уже вийшло, що Маск заснував і очолив SpaceX — грандіозний космічний проект із дуже амбітними планами…

І невже хтось думає, що лаврові вінки канадсько-американського мільйонера можуть залишити байдужими інших мрійників? Ну, наприклад, наших, рідненьких. То тут і думати нічого — є послідовники! Ну, нехай не послідовники, але свого роду захоплена группа підтримки, яку очолює… Та не здогадаєтесь! Бо не винахідник, бо не мільярдер, бо не підприємець і навіть не інвестор. А всього лише міністр. Так, Міністр інфраструктури Володимир Омелян, який давно і з захопленням спостерігає за перемогами й планами Ілона Маска і навіть мріє про симпатичну автівочку Tesla (так і хочеться сказати «Теслочку»)…

Сказано ж у Біблії, не сотвори собі кумира. Та хіба ж люди так легко слухають мудрих порад, навіть тих, що тисячоліттями перевірені? Отак і пан Омелян кумира собі сотворив, і став цим кумиром Ілон Маск. Ось тільки цікаво, яка сторона особистості приваблює більше? Винахідник, інженер, інвестор, підприємець, мільярдер (потрібне підкресліть)… Щось не чути було, щоб пан Міністр якоюсь практичною роботою захоплювався – усе політична, усе якісь прожекти та обіцянки, де слід багато говорити — й, власне, все.. Та й самі судіть: народився Вовця в 1979 році, а в 2000 вже трудився на якійсь там посаді у Міністерстві закордонних справ України. І аж до сьогоднішнього дня завжди був чиновником, урядовцем, управлінцем — назвіть як завгодно, але ж не інженером. Хоча мрійником залишився. Ну, а як іще можна зрозуміти постійну й бурхливу реакцію в тому ж Facebook на будь-які згадки про Ілона Маска? А тут іще хтось «постукався» й у друзі попросився, назвавшись Маском! Що робитимеш? Зрозуміло, що радість і радість…

Але то був просто чийсь жарт — видно, багатьом уже відомо про світлі мрії Володимира Володимировича, пов’язані із всесвітньої славою Маска (чи з його ж мільярдами).

Але, самі розумієте, мрія є мрія, і просто так із нею ніхто прощатися не буде. То в пресі з’являється один матеріал («Владимир Омелян представил, как бы мог выглядеть ответ «Укрзалізниці» на предложение Илона Маска построить Hyperloop в Украине», то інший («Украина ведет переговоры с Tesla о размещении производства в Украине: стараемся предложить и для них какие-то преимущества, — Омелян»), то нескінченний потік новин, у яких пан Міністр постає реформатором і передовою людиною.

І от що цікаво, переймаючись тим, як же ж класно було б співпрацювати в Україні з Маском, Омелян чогось зовсім не хоче налагоджувати роботу в себе в Міністерстві. То йому хтось в «Борисполі» заважає, то хтось не так «Укрзалізницею» керує, то в Кабміні його величних задумів не розуміють.

Ось тут тільки одне крихітне запитання: для чого людей, які керують в Україні об’єктами інфраструктури, причому здоровецькими й потужними, треба кОпати ніжкою, додаючи до цього (окрім іншого, звісно) ще й небажання чи неможливість зрозуміти всю велич ідей геніального американця (чи канадця)? Якщо вже такі всі недолугі, то як же керували стільки часу? А якщо геніальний лише міністр, то…

Ось чесно, якби Міністр був геніальним або хоча б хоч побіжно перегорнув підручники психології, то знав би, що ганити своїх підлеглих, та ще й робити це надбанням суспільства — це навіть не гріх, це табу. Твій колектив найкращий — і тоді ти всесильний (а окремі дрібниці обговорюються наодинці). Хочеш досягнень, причому будь-яких, — цінуй своїх людей. А то — підприємства відсталі, керівництво не може зрозуміти, управлінські рішення негодящі… Колись вчителів навчали ось як: хочеш поставити комусь «двійку», то переконайся, що зроблене все можливе, щоб її не було; хвалити слід голосно й привселюдно; ганити треба тихенько й наодинці… Що не кажіть, а педагогіка і психологія — науки великі й придатні для усіх сфер життя, включно із міністерським.

Та вже ж нехай тій психології, якщо навіть мрія була налагодити виробництво автомобілів Tesla в Україні, навіть анонси в пресі зарясніли. Але мрія закінчилася розмовами й одвічним бла-бла — по всьому видно, що виробництва такого не буде, а плани щодо електромобілів помітно звузились — тепер Володимир Омелян мріє не про дешеві електромобілі для українців, а про особисте авто, нехай і вживане («Міністр інфраструктури Омелян: мрію про вживану «Теслу», а не про «Майбах»»).

Звісно, було б не зле якось до Маска присусідитися — тут і повага, тут і увага, причому (і це цілком імовірно) на світовому рівні… Але поки не склалося. Та не сидітимеш же просто так, нічого не робивши й дулі у вікно горобцям роздаючи — треба якось діяти!

І як із Маском не вийшло, то хоч електричок у Німеччині можна накупити, раз уже в Україні своїх катма, а ситуація з рухомим складом сумна дуже. Та якось дуже вже разючий вигляд має карколомний стрибок від надсучасних новеньких електромобілів до списаних електричок, які, звісно, можна підрихтувати, підфарбувати, підчепурити… Не набридло?

А ось Ілон Маск!.. І ми ще не раз почуємо про нього, причому у виконанні Володимира Володимировича Омеляна, Міністра інфраструктури, який чомусь відчуває свою значущість тільки тоді, коли відступає у тінь відомої людини. І принагідно хочеться ще про одне згадати: Ілона Маска у світі сприймають зовсім неоднозначно — для когось він геній, а для когось прожектер і мало не аферист. І грітися в променях слави такої людини — справа ризикована, щоб не сказати небезпечна, бо ж хто знає, які промені впадуть саме на тебе?

Що стосується пана Омеляна, то, здається, промені всесвітньої слави йому поки що не загрожують. Але куди подінеш мрію? І от же скажіть — якщо мрія є, то все на світі до неї підштовхує. На цей раз таким рушієм до втілення мрії стала дружина пана Володимира. Світлана Бевза (ну, принаймні, такі чутки з’явилися ще у вересні) теж почала мріяти про автомобіль. Та й не про абиякий, а про «Мейбах» (Maybach) вартістю близько 3 млн доларів США. А чого ж — мрія має бути великою. Люди тут же давай розмірковувати, звідки беруться такі грошенята. А схвильований чутками (чи й не чутками, а, може, лихими наклепами) чоловік аж у своєму Facebook написав: «Пам’ятайте статтю у французькому виданні l’Express, в якій говорилося про замовлення електричного Майбаха вартістю близько 3 млн доларів США дружиною Міністра інфраструктури Svitlana Bevza? За задумом замовників — геніальний хід по моїй компрометації. «Реформатор виявився таким же корупціонером, як і вони. Ми всі однієї крові. Україну не змінити, корупцію не перемогти… «. Хочу щиро подякувати своїм французьким і німецьким друзям, в тому числі і високопосадовцям, які допомогли швидко з’ясувати істину. І встановити замовників теж. Хто публікував фальшивку на дзеркалі сайту французького видання, хто давав команду розганяти «сенсацію» в Україні і хто її розганяв» — на Цензор НЕТ навіть з’явилося.

Здається, у тому ж записі було щось і про слушність ідеї налагодити виробництво літієвих батарей для електромобілів. Та й сам пан міністр якраз тоді й висловив бажання мати в користуванні не бозна-що, а всього лише вживану «Теслу». Скромненько так виходить, особливо на тлі розмов про мрію дружини. На сайті «Радіо Свобода» тут же з’являється заперечення, але вже після заперечення у Facebook: «Якщо коротко – маячня. Ані я, ані моя дружина не замовляли авто, про яке йдеться. Стеля моїх мрій – вживана «Тесла», яку теж собі дозволити поки не можу». А заперечення ось: «Але це було б прикольно: міністр, який публічно звітує про вартість свого відпочинку в Туреччині і викладає в мережу фото рахунків, замовляє авто за 3 мільйони євро. Навіть якби ми мали такі кошти, ми б точно не вклали їх у авто, яким би красивим і модерним воно не було. От якби вигадали, приміром, про виробництво літієвих батарей, було б більш наближено до реальності».

Як собі хочете, але, як кажуть, нерівно дише Омелян до електромобілів. У тій же новині на «Свободі» читаємо: «Міністр інфраструктури Володимир Омелян виступає на підтримку розвитку електромобілів і відповідної інфраструктури для них в Україні, підтримує законодавчі ініціативи для стимулювання екологічно чистішого транспорту». Більше того, Міністр інфраструктури Омелян ще 13 квітня 2017 року представив у Верховній Раді «Концепцію розвитку ринку електротранспорту в Україні». І мета немаленька — до 2020 року збільшити продаж електромобілів не менше ніж до 15% загального обсягу продажів авто. Ну, звісно, ПДВ скасувати, збір до ПФ скасувати, акцизні збори скасувати, податкову знижку запровадити — чесне слово, на лобіювання схоже.

Але ж якщо зорі загораються, то… варто пошукати вигодонабувача. Який зиск із цієї історії може мати Володимир Омелян? Здавалося б, усе на благо народу — незабруднене повітря, зміцнення здоров’я (дихати легшее). Але українці — стріляні горобці, і просто так нас обдурити важко. Ну, ось дивіться самі (та й то, тільки те що на поверхні, щоб глибоко поки не копати). Міністр захопився інноваціями Ілона Маска. І це, може, й непогано. Але ж тоді чому тільки автомобілями? А лобіювання у Верховній Раді? А пільги на митниці? А будівництво електрозаправок за бюджетний кошт? Зазвичай, здається, до таких проектів інвесторів запрошують. Чи то тільки здається? Не хотілось би думати, що молодий іще мрійник-автолюбитель-міністр на тому будівництві планує ще якийсь зиск мати, окрім клопотів і головного болю.

А як же все гарно починалося — із мрії, із зірок… А тут тільки тернові кущі звідусіль видно. І все якось тишком-нишком, із-за рогу, з-під поли…

Здається, що ота омріяна ad astra ще далеченько — за туманом і за терновими кущами нічого не видно. А мрії таки ж шкода. Красива була…

На електричці німецькій хіба покататися, чи що, поки Майбаха немає…

Автор: Зінаїда Царенко

ВСЕМЕДИА


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

І всі адміністратори і продавці просто розводять руками

Популярний український гіпермаркет “Епіцентр” потрапив у скандал: на полицях красується іграшкова техніка з російською символікою, цим пропонують грати дітям, чия країна воює з РФ. Продавці та й навіть адміністратори розводять руками: продаємо, мовляв, те, що привезли.



Історію на своїй сторінці в Facebook написала користувач Тетяна Стащук. Вона живе під Києвом в Броварах і незрозумілу знахідку зробила в місцевому “Епіцентрі”. Коли побачила іграшки вперше два тижні тому, звернулася до продавця: з реплікою крізь зуби “Так, спасибі, добре” іграшки прибрали. За тиждень жінка прийшла ще раз і здивувалася: іграшок стало не менше, а навіть навпаки, додалося.




І знову всі розводять руками: якось виходить, що ніхто в величезному супермаркеті ні за що не відповідає. Адміністрація пообіцяла вирішити питання і почекати з написанням скарги. Через тиждень ситуація все ще не змінилася. “Не моя війна… На четвертому році війни, на жаль, ще не всі зрозуміли, з ким воює Україна”, – констатувала Тетяна.


znaj.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Укрпошта, це просто перемога

“Пошкоджено” – відмітка, з якою найімовірніше прийде ваша довгоочікувана посилка, якщо ви вирішили скористатися послугами “Укрпошти”. Звичайно, всяке буває, але не коли це відбувається кожного разу.

На своїй сторінці в Facebook користувач Василь Шульга розповів чудесну історію про замовлені сорочки з Англії, які просто дивом прийшли цілими: коробка роздерта і сяк-так заклеєна скотчем, а на упаковці клаптик паперу з відміткою “пошкоджено”.




Користувач підкреслив, що з ним ця історія відбувалася десятки разів і завжди одне і те ж: упаковка роздерта, а працівники знизують плечима: ми просто видаємо відправлення. Ось тільки в якому вигляді ви їх видаєте – велике питання. Людина не відчуває радості від довгоочікуваної посилки, а тільки огиду, коли розуміє, як нахабно і безпардонно незнайомі люди тільки що вторглися в її приватне без згоди.


znaj.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Але тут команда 3 окремого полку спецільного призначення (Кропивницький) прилетіла з Британії.

Фото Романа Сініцина.

З Срібними медалями. 
З 131 команд, майже три десятка країн.

З елітних щорічних міжнародних змагань Cambrian Patrol.

Фото Романа Сініцина.

Фото Романа Сініцина.

Змагання вважаються екстремально важкими – марш-кидок Кембрійськими горами в Уельсі.
50 миль гірською місцевістю у штормову погоду за дві доби без сну, робота з агентами, місцевим населенням, знешкодження терористів і звільнення цивільних заручників, допит і робота з полоненими, розмінування, хімічні атаки, закладки, робота автономними малими групами, спецзв’язок, форсування водних перешкод у горах з температурою води +6, зачистки поселень, розвідка, розмінування, надання першої медичної людям з травматичними ампутаціями…

Хлопці Редута – в числі срібних призерів!
Пакістан і Британія золото – ну у перших і досвіду гірських конфліктів побільше, а другі в своїх горах знають кожен кущ.

Про змагання тут, там і відос є:
http://www.forces.net/…/ex-cambrian-patrol-it-worlds-toughe…

У команді були бійці і офіцери, що приймали участь в багатьох боях на Донбасі.
У тому числі оцих маловідомих сторінках початку війни:
https://www.facebook.com/romabra/posts/10201728587174554

Вітаю! І гордий знайомством безмежно.

Листайте далі…

Фото Романа Сініцина.

Роман Сініцин


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Не російській владі вказувати українським містам та громадам, як вшановувати своїх героїв, наголосив Моргунов.

Вінницький міський голова Сергій Моргунов на обурення президента Росії Володимира Путіна щодо встановлення пам’ятника Симону Петлюрі відповів, що не російській владі вказувати українським містам та громадам, як вшановувати своїх героїв. Як передає УНІАН, відповідь мера Вінниці оприлюднена на його сторінці у Facebook. «Сьогодні прочитав, як президент держави-агресора, що розв’язала проти України гібридну війну, Владімір Путін – бурхливо відреагував на встановлений у Вінниці пам’ятник Голові Директорії, Головному Отаману військ УНР Симону Петлюрі.

Не російській владі вказувати українським містам та громадам, як вшановувати своїх героїв. І російській пропаганді тут робити нічого», – написав Моргунов. Він згадав історичні події сторічної давнини, адже сам за фахом історик. «Як в часи СРСР, так і тепер у Росії з вивченням історії на основі історичних фактів справи йдуть дуже погано. Їх пропаганда весь цей час тільки тим і займається, що переписує історію України. Як колишній викладач історії, як я можу реагувати на брехню та міфи, наприклад, про «їхнього» князя Володимира, «їхню» королівну Анну, Русь?! Здається ж усі знають, що спочатку була Київська Русь, і лиш потім на болотах з’явилось Московське князівство» – наголосив Моргунов. Мер Вінниці провів історичні паралелі й переконаний, що для того, аби не повторити історію, необхідно знати й враховувати помилки минулого. «Наш народ сто років тому дуже важко боровся за незалежність і, на превеликий жаль, тоді її не здобув. А ми маємо знати свою історію і не повторювати її помилок.

Тим більше зараз, коли та ж сама країна веде гібридну війну на українському Сході, і наші воїни вже 4-й рік боронять територіальну цілісність нашої держави», – повідомив Моргунов. Мер Вінниці наголосив, що в українських істориків ще багато роботи над тим, щоб повернути історичну правду про події і про історичних постатей. «Саме тому ми створимо Музей «Вінниця – Тимчасова Столиця УНР», щоб показати факти, і серед іншого – розвінчати міфи та брехню, які насаджувались спочатку радянською історіографією, а тепер кремлівською пропагандою», – сказав Моргунов та навів цитату самого Петлюри: «Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз самого імені Росія.

Цей гіпноз треба розвіяти, особливо в Америці та Франції». Як повідомляв УНІАН, 14 жовтня у Вінниці відкрили пам’ятник державному та військовому діячу часів Української Революції 1917-1921 рр Симону Петлюрі. Пам’ятник виготовлено з бронзи у натуральну величину, де Петлюра сидить на лавці, тримаючи у руках карту України, на якій вирізняються дві позначки – Вінниця як Тимчасова Столиця УНР, та Київ – столиця держави, що тимчасово окупована більшовицькими військами.

УНИАН


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO