«Подорож українців до Росії – нерідко квиток в один кінець»
Міністерство закордонних справ України застерігає від поїздок до Росії через систематичні провокації російських спецслужб проти українських громадян, підтверджені і задокументовані Службою безпеки України.
Про це повідомив у Twitter Департамент консульської служби МЗС.
«Подорож українців до Росії – нерідко квиток в один кінець. Підтверджено і задокументовано. То чи варто ризикувати власною свободою і спричиняти муки рідним?!..», – йдеться у повідомленні.
Як наголошується, Служба безпеки України 3 січня поінформувала, що російські спецслужби вчинили чергову антиукраїнську провокацію, незаконно затримавши у Москві громадянина України, учасника антитерористичної операції Олега Негоду, який їхав до своїх родичів, і ще раз наголосила, що «ФСБ РФ полює на наших співвітчизників на російській території і поїздки до країни-агресора є вкрай небезпечними».
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Двое киевлян по заданию российских спецслужб снимали и распространяли антиукраинское видео.
В Киеве сотрудники СБУ совместно с прокуратурой АР Крым разоблачили киевлян, причастных к проведению специальных информационных операций против Украины. Об этом 3 января сообщила пресс-служба СБУ.
В ведомстве отметили, что двое жителей Киева по заданию спецслужб РФ размещали в Интернете антиукраинские видеоматериалы. Впоследствии они транслировались российскими СМИ.
“Злоумышленники периодически выезжали в РФ, где получали от своих” кураторов” соответствующие инструкции и деньги за выполненную “работу”. Студию для съемок и монтажа видеосюжетов они обустроили в частном доме в Киеве”, – отметили в СБУ.
Как подчеркнули в СБУ, подготовленные видео содержат призывы к совершению насильственных действий против существующего конституционного строя, государственной власти, а также оправдывают экстремистские и террористические действия.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Друзі, допоможіть ідентифікувати московського запроданця. Чи відомо комусь, хто реально їздить на “Mercedes S500” з номерними знаками АА 0070 ВР?
Вчора цей автомобіль бачила у Москві подруга з юнацтва мого товариша на Кутузівському проспекті. Прапор України – заклеєний.
Номера Верховної Ради собі їздять столицею, видані з якогось дива наступному персонажу: Нестеренко Костянтин Миколайович 1984 року народження, який проживає: Київ, Академіка Вернадськоно 16-б, приватний будинок у Святошинському районі Києва.
Ну что, дорогие мои? Допили шампанское, доели салаты и с грустными лицами отправились на работу? Городской совет уже второй день похож на мертвое царство, чиновники словно сонные мухи лежат с высунутыми языками на офисных столах, лишь только самые стойкие продолжают путешествовать из одного кабинета в другой, имея под рукой кулёчек недоеденных мандарин и бутылку выдохшегося игристого.
Все желают друг другу нового счастья и лучшей жизни в наступившем году. Хотя сказать, что житомирские чиновники жили в прошлом плохо было бы лукавством. Кстати, к сотням бездельников, которые только и делают, что пьют кофе и в перерывах предаются плотским утехам с секретаршами, помощницами и секретарями, добавится еще 108 человек таких же бездельников, гоняющих воздух. Так что почитателей моего таланта станет больше. Ни мэра Сухомлина, ни его секретарши Чиж в мэрии нет. Заместители приползли в исполком только сегодня. Все опаздывают на работу, при этом абсолютно не чувствуя себя виноватыми. Кстати, поздравляю с прошедшим Днём рождения Сашу Марцуна. Я конечно понимаю, что праздник, но это не повод напиваться в управлении жилищно-коммунального хозяйства, танцевать на столах и смеяться так, чтобы пьяные визги были слышны в приёмной у мэра. Хотя…Чего это я? Светлый же праздник.
Думала я написать о том, как наши городские чиновники отгудели новогодние корпоративы, тем более, что информации более чем достаточно. А потом в один момент вспомнила житомирян, которые под бой курантов сидели за скудными новогодними столами, и мне стало как-то не по себе и можно даже сказать, немного грустно. Поэтому описывать пьяные оргии белых воротничков мне как-то перехотелось.
Праздники подходят к концу, и вся эта сказка постепенно рассыпается. Люди окунаются в рабочие будни, цены на продукты понемногу возвращаются на место. Начинаешь снова замечать, что вокруг полно мусора, что городские дороги размывает январским дождём и что ямы на площади Победы становятся глубиной по колено взрослого человека. К слову, разметка тоже исчезла, так что самое время житомирскому министру транспорта Диме Ткачуку заказывать новые проекты и банки белой краски для её нанесения. Какой это уже раз по счету? А, в этом году будет только первый.
Я множество раз писала о дефиците городского бюджета, который неожиданно для городских властей нагрянул в конце 2017 года. Немного затянув пояса, чинушам удалось уменьшить дефицит до 70 миллионов и благополучно прихватить его с собой в 2018 год. Учитывая то, что на этот год бюджет развития составляет всего лишь 270 миллионов, с учетом прошлогоднего дефицита и воспользовавшись не сложными подсчётами – остается всего 200. А вы знаете, какой бюджет развития в соседней Виннице? Около 870 миллионов. При том, что населения у них больше всего на 100 тысяч человек, бюджет развития больше житомирского, грубо говоря, в три раза. И тут я задалась вопросом: а почему так? Получается, что вполне возможно в украинских реалиях развивать производства, не грабить малый бизнес, который и так загнали повышением минималки, более-менее прозрачно взымать налоги. А у нас что? Инвентаризацию земель сделали за 5 миллионов, а налог на землю или деньги за аренду берут выборочно; купили валидаторов в маршрутки за 2,5 миллиона, чтобы они пылились на панели вместе с монетками и иконками святых у водителей маршруток. Это хозяйственный подход?
Что же с нашим городом не так? Невезение? Или там чиновники работают лучше? Вы скажете, мол, за них там премьер-министр Гройсман тянет. Хорошо. У них Гройсман, а у нас Зубко. И что? Или вы забыли, что он вице-премьер по региональному развитию? Ну так бери, Гена, развивай. Или пресловутого Бори Розенблата вам мало? Вместо якобы рождественских ларьков, где разливают алкоголь, мог бы сделать хоть что-то для года в направлении его развития, а не деградации.
А может у нас что-то не так с мэром? Расскажу я вам одну историю. Её конечно нельзя назвать рождественской и праздничного настроения она вам точно не добавит, а вот истинное нутро действующих героев вытащит наружу. Все мы прекрасно помним предвыборную программу Сергея Ивановича Сухомлина, который слезно обещал житомирянам построить аэропорт. Сережа пошел по пути Миши Заславского, который более семи лет назад схлестнулся на выборах с Верой Тимофеевной Шелудченко.Пока сильные бодались, победу, неожиданно для всех, одержал Володя Дебой. Но история не об этом. Тогда Заславский тоже обещал международный аэропорт, только в Озерном. Он даже принимал людей на работу, давал авансы, которые считались таким себе легальным подкупом избирателей. Идея Миши тоже была не новой, учитывая, что слизал он её из книги «12 стульев», где Остап Бендер обещал построить аэропорт в захолустном городишке под названием Васюки. Так что нынешний мэр Сухомлин ничего нового не придумал.
Житомиряне несколько лет жили в предвкушении, что смогут с легкостью и удобством летать туда-сюда. Но, не тут-то было. Взлетная полоса оказалась обычным куском заасфальтированной дороги и могла принимать только кукурузники и вертолёты известного в Житомире Леонида Кригера. Полосе срочно нужна была реконструкция, а у инвесторов, которые вложили около 2 миллионов $ в инфраструктуру, деньги закончились.
Добрый Сергей Иванович Сухомлин вместе с одним из инвесторов Алексеем Янчуком придумывают схему по которой можно быстро и без затрат привести полосу в рабочие состояние. Они решают через Гену Зубка и его министерство развития инфраструктуры выпросить 200 миллионов субвенции, вот только она приходит городу и может быть истрачена только на нужды города. Появляется идея передать полосу в подарок Житомиру, который её отремонтирует и только потом отдаст её в аренду Янчуку за копейки. Всё это благополучно проворачивают на сессии городского совета, правда, не с первого раза. Так что кому там из правоохранителей интересно, можете больной мозоль потеребить.
Прошло время, страсти поутихли и началась жесть. Сергей Иванович, наш доблестный мэр и «честный» предприниматель в прошлом решает Янчука, мягко говоря, кинуть, предлагая ему два варианта дальнейшего развития ситуации: ему перечисляют 5 миллионов гривен за уже существующую инфраструктуру возле полосы, которую передали городу, или Янчук остается с возможностью принимать только вертолёты, проще говоря – ни с чем. Дело в том, что недалеко от взлётной полосы есть всем известный земельный участок, за который городской совет очень долго судился с министерством обороны. В результате судов и пересудов, во владении города осталось всего 12-13 га, которых вполне хватает для строительства новой инфраструктуры для взлётной полосы, которую так лихо увели у наивного на первый взгляд Янчука.
Всё бы ничего, если бы Янчук был сам по себе. Ну знаете, так бывает редко, но бывает. Как оказалось, были люди, которые не высовывались. Очень много лет назад они уехали из нашей страны и теперь их можно называть небедными заокеанскими друзьями. И не было бы такого резонанса, если бы в момент, когда начали происходить странные вещи со взлётной полосой, они не отправили в Житомир своего, так сказать, ревизора, чтобы разобраться что к чему. Как оказалось, пока Янчук строил аэропорт, у него в пригороде Житомира вырос огромный особняк, а его привычка запускать руку в общак, уже давно стала обычным делом. Так что, если бы аэропорт запустился, об этом никто и не узнал. И всё было бы шито-крыто. А так!
Ладно, Бог с ним, с этим Янчуком. Учитывая его не совсем светлое прошлое, Сухомлину может очень дорого обойтись этот кидок. Можете погуглить. В интернете об этом Янчуке, информации хоть пруд пруди. Но тут ведь дело в другом. Сережа снова кинул человека, желающего принести в наш город деньги. Да, при этом заработав, но что же в этом плохого?
Вполне возможно, что по этой же причине не состоялся аукцион по продаже земельного участка размером в 24 га, который стоил не то 35 миллионов, не то 25. Участок собирался купить мебельный магнат Юрушев, но почему-то передумал. Сергей Иванович, так что же никто не пришел на аукцион? Где же ваши обещанные инвесторы? Или поняли, что с Сухомлиным дела будет иметь последний безумец, либо поняли, что от этой земли дурно пахнет и вкладывать в неё такие деньги, пока не до конца утряслись все юридические моменты, не совсем разумно. Или же ребята из мэрии просто будут проводить аукционы повторно и каждый раз, замечу законно, снижать стоимость земли на 20% из-за отсутствия покупателя. А потом снова появится Юрушев. А что? Неплохо?
Вот так вот, уважаемые инвесторы, если хотите быть как Буратино, который закопал свои монетки в стране дураков, добро пожаловать в Житомир. Мы с нетерпением ждём ваши деньги, а по приезду, вас лично встретит сам Сергей Иванович Сухомлин, в аэропорту, у трапа самолёта.
Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін прокоментував багатотижневу блокаду “Укпоштою” газети “Експрес” — найбільшого україномовного видання країни.
Нагадаємо, керівництво “Укрпошти” заявило, що у 2018-ому році не поширюватиме “Експрес” серед десятків тисяч людей, що оформили передплату на газету, — всупереч тому, що “Укрпошта” зібрала від читачів десятки мільйонів гривень за цю послугу.
“Не важливо, що в голові директорів держпідприємств або посадовців. Важливо, якою є їхня юридична позиція, — наголошує Віталій Шабунін. — Якщо зрозумілої публічної юридичної позиції “Укрпошти” у цій ситуації немає взагалі (а це публічна справа!), то тільки за це варто звільняти її керівництво.
У відносинах будь-якого органу чи підприємства, що належить державі, та медіа усе має бути на сто відсотків публічно і прозоро. Вам раджу використовувати будь-які методи й засоби захисту своїх прав, прав читачів газети, які не суперечать закону”.
Зазначимо, журналісти газети “Експрес” готують масштабну акцію протесту “Червона картка для Гройсмана”.
“На сьогодні не існує жодної гарантії, що люди, які оформили передплату газети “Експрес” на 2018-ий рік, отримають її на початку січня. Втім, номер буде віддруковано, увесь тираж для передплатників буде доставлено на “Укрпошту”, яка зібрала з читачів кошти”, — йдеться у заяві незалежного видання.
У разі подальшого блокування доставки газети передплатникам 4 січня журналісти газети “Експрес” розпочнуть першу попереджувальну акцію протесту. “Ми вдамося до такого кроку, щоб відстояти право кожної людини на вільне слово”, — кажуть журналісти.
Жорстока розправа над правозахисницею Іриною Ноздровською в перший день нового року сколихнула країну.
Першого січня у Вишгородському районі на Київщині в місцевій водоймі було знайдено бездиханне тіло жінки без одягу. Нею виявилась 38-річна Ірина Ноздровська — юрист і правозахисниця, яка останні два роки вела боротьбу за винесення вироку Дмитрові Россошанському. Він у 2015 році на смерть збив на пішохідному переході її 26-річну сестру Світлану Сапатинську. Ірина покинула роботу в Мін’юсті та присвятила своє життя тому, щоб добитися законного покарання для винуватця ДТП. Зрештою, він таки отримав термін ув’язнення 7 років.
Ірина Ноздровська на місці загибелі сестри (Час Київщини)
28 грудня 2017 року суд розглядав апеляцію. Захист Россошанського клопотав про амністію, апелюючи до поганого стану здоров’я ув’язненого. Проте суд залишив його за ґратами. Сама Ірина Ноздровська того ж дня написала:
«Мені тепер всього життя, яке у мене залишилось, не вистачить, щоб вам надякуватись!
Наркоман, племінник судді, вбивця моєї 26-ти річної сестри, в якої залишилась маленька дитина, сьогодні мав вийти на волю прямо із залу судових засідань. Привітати його з цією “святковою“подією, в суд приїхали його дружбани, в яких на лобі можна прочитати всі статті кримінального кодексу. В своєму нікчемному житті наркоша пережер таку кількість наркоти, що в свої 20 з хвостиком, він мав вже всі наркоманські хвороби, про які пише вікіпедія. І саме його “життєві здобутки“, дали йому карт-бланш на здійснення будь-яких злочинів, навіть і вбивства. Як виявилось, вбивці, які мають цирози, гепатити, енцефалопатії та купу інших прєлєстєй, спокійно можуть скористатись Законом “Про амністію“, вийти на волю та впевнено продовжувати свою кримінальну кар’єру.
Втім, завдяки громадськості, яка довгі роки контролювала цю справу і постійно тримала руку на пульсі, цього–таки не сталось!»
Ірина зникла 29 грудня, за інформацією поліції, її телефон вимкнено в Урядовому кварталі. Наступного дня жінку оголосили в розшук, а громадські активісти запланували на 2 січня пікет під Головним управлінням Національної поліції Київщини. Після того, як її знайшли вбитою, пікет не скасували, натомість під час нього вимагали негайного розслідування та публічного звіту по справі.
Аналогічна акція пройшла також у Вінниці, де активісти звернулися до керівництва області з вимогою відреагувати на злочин та забезпечити інформування громадськості про хід розслідування.
Ірина Ноздровська звільнилася з Мін’юсту, щоб домогтися покарання для вбивці її сестри
Усі, хто був обізнаний в справі, яку вела Ірина, в один голос заявляють: смерть правозахисниці – це помста за справедливий вирок. При цьому люди, які знали Ірину, стверджують: їй погрожували, проте поліція не реагувала.
Журналіст Persona.Top зв’язалася з народним депутатом Іриною Сусловою.
Ірина Суслова
– Як ви познайомилися з Іриною Ноздровською, як зацікавилися її діяльністю?
– Вона була серед моїх друзів на фейсбуці, я читала повідомлення про її боротьбу за покарання вбивці. Тому написала Ірині, щоб зверталася, якщо потрібна моя допомога. Тим паче, що мій профіль у Верховній Раді – це захист прав людини. Після цього Ірина дала мені свій номер телефону. Саме тоді тривав спір щодо сина загиблої Світлани – він залишився з батьком, хоча були причини, через які його хотіла забрати на виховання родина матері. В справі загибелі Світлани, потерпілим, крім її сестри, було визнано ще й чоловіка, батька цієї дитини. Але він на суді відмовився від претензій до вбивці. Саме на цьому будувався захист Россошанського і від цього факту відштовхувались адвокати, просячи про його амністію.
– Чому за вирок людині, яка збила жінку на переході, довелося так довго і тяжко боротися?
– Вбивці мали зробити експертизу на вміст наркотичних речовин в крові, її зробили, але він під нею не підписався. В результаті його не визнано таким, що був у стані наркотичного сп’яніння. Найбільша біда полягала в тому, що Россошанський є племінником колишнього голови Вишгородського суду, і його судили в тому ж суді, де працював його дядько. Ірина Ноздровська змогла добитися перегляду рішення суду, і вбивці, окрім тих двох років, які він вже відсидів, дали ще сім.
Дмитро Россошанський
– Вона боролася сама, чи мала підтримку? Судячи з кількості людей, які зараз виступають на її боці, у неї було багато знайомих…
– Ми з нею контактували три місяці, але коли я запитала, чи вона до когось зверталася, Ірина сказала, що мала багато звернень, у тому числі й до депутатів, але ніхто не відповів. Зараз багато з цих людей пишуть, як переймаються ситуацією, але мені прикро, що тоді вони просто не хотіли її слухати. Коли ми вперше з нею говорили по телефону, вона плакала, просто ридала в слухавку хвилин п’ятнадцять. Не вірила, що нарешті хтось відгукнувся, що є небайдужі люди.
– Судячи з тієї майстерності, яку Ірина продемонструвала в суді, вона була досить відомим та успішним юристом.
– Вона раніше працювала в Міністерстві юстиції та після смерті сестри звідти звільнилася, адже розуміла, що справа буде розвалюватися. Ірина настільки любила сестру, що не могла змиритися із втратою. Вони були дуже близькі, навіть жили разом з батьками в одному будинку, тільки поділеному на три частини. Мені здається, що єдиним сенсом її життя в ці два роки стало досягнення справедливого рішення в суді, а також бажання забрати Світланчину дитину до себе. Вона розповідала, якою світлою людиною була її сестра, і як жахливо вона загинула.
– Вам щось відомо про погрози, чи справді їх отримувала Ірина, та якою була реакція правоохоронців?
– Так, їй телефонували, погрожували, казали, що якщо буде й далі займатися цією справою, то її знищать. Вона відповідним чином усе фіксувала, писала заяви в поліцію, однак, реакція правоохоронців була несерйозною, як до чергової «міської божевільної». Одного разу знайомі вбивці сестри зустріли та побили її доньку,. Зафіксовали напад на неї, струс мозку, побої, але ця справа також не зрушила з місця.
Настя Ноздровська
-Чи може ця справа зараз викликати резонанс, «розбудити» суспільство?
– Гадаю, що правоохоронці розуміють свою відповідальність і знають, що треба зробити. А треба зробити дві речі: по-перше, провести якісне та оперативне розслідування, з’ясувати, хто вбив Ірину, зібрати всі свідчення і довести справу до суду; по-друге, провести службове розслідування щодо тих осіб, на яких були розписані провадження по факту побиття дитини і погроз. Слід притягнути до відповідальності людей, які таке допустили. Поки Ірину розшукували, я спілкувалась з заступником начальника обласної поліції Київщини, і він запевнив, що справа перебуває на особливому контролі, він особисто її веде. Подивимося, як буде, але я гадаю, що довго чекати не доведеться, винних буде знайдено і покарано.
Хід розслідування
Після пікетів, які відбулися вчора в столиці та у Вінниці, прокуратура взяла справу на «особливий контроль». Слідство висунуло чотири версії вбивства, акцентують увагу на учасниках судового засідання щодо ДТП. Начальник поліції Київської області Дмитро Ценов в ефірі телеканалу NewsOne оприлюднив висновки судмедекспертизи, згідно з якими на тілі жінки виявлено сліди від поранень гострим предметом.
Щодо Дмитра Россошанського, то, скоріше за все, йому доведеться таки відбути свій термін за гратами, а от чи приєднаються до нього убивці Ірини Ноздровської, великою мірою залежить й від українського суспільства, яке має право і обов’язок вимагати справедливості.
Як стало відомо з джерела «Новости без границ», суддя Россошанський та батько Дмитра 2 січня втекли до Росії.
Погиб не в результате несчастного случая или скоропостижной болезни, а в результате бандитского нападения неизвестных,когда наш сотрудник получал в банкомате зарплату
( и все прекрасно понимают, что сумма была не настолько “астрономической”).И, одно из четырех нанесенных ножевых ранений, оказалось смертельным.
Мы потеряли квалифицированного сотрудника,просто хорошего человека,отзывчивого товарища,настоящего профессионала….
Сотрудники нашего коллектива выражают глубокое соболезнование семье покойного.Светлая память..
Що сталось? Розповім. Це мій син , який дякуючи Богу живий , але його життя могло зупинитися в новорічну ніч, бо після святкування Нового року в колі друзів в смт.Глеваха о пів на третю ночі, йшов по центральній вулиці, один , але він попав на очі компанії відморозків , які в новорічну ніч шукали жертву. Цією жертвою став мій син, вони забрали в нього телефон, гаманець, паспорт , але….ця бидлота почала його звіряче збивати, їх було п’ятеро, бив кожен, добивали битою, бо хотіли вбити. Коли мій син втратив свідомість, вони його залишили вмирати на дорозі…. Як ми його знайшли, як він вижив, як його ми вчора цілий день перевозили по трьох лікарнях описувати не буду.
Саме головне він живий, його прооперували і він лежить в Центрі нейрохірургії .
А тепер про цих відморозків. Вчора їх знайшли , завдяки злагодженим діям працівників Васильківськоі поліції , але ці відморозки – ДІТИ !!!! Їх було п’ятеро, самому найстаршому 15 років!!!!!! Він Центровий! Всі інші від 11 до 14 років!! Вчора двоє з них вже ввечері розповідали як били, як грабували, але почуття провини було тільки в одного( бо поруч нього плакала його мати) а інший розповідав все з гордістю!!!! З ГОРДІСТЮ ((((( Розповідав, що вони ще після побиття, вирішили повернутися до мого сина та сховати тіло…..
Дякую, тим людям , що забрали мого сина та спасли його від цих ДІТЕЙ , дітей – відморозків, але ж дітей! Я вчора дивилась на все це і не розуміла , чи це реальність , чи це якесь кіно…В мене йшла голова обертом, від хвилювання за сином, а також від того, як можуть ДІТИ бути такими жорстокими, їм було байдуже кого вбивати, головне бити та одне перед одним вихвалятися, які вони круті….
Від сліз матері одного з них…від байдужості батьків інших, які поліціянтам говорили, що їх сини вже дві доби не з’явивляються додому ( а їм по 13 років!!!!) і їм байдуже , що де вони….. В мене ШОК. В мого сина , тріснув череп, розсічення голови ( робили операцію) , дві страшні гематоми голови, підозра на перелом лопатки, руки та коліна .Били битою та ногами…А їм байдуже…. Мені здається перевертається світ, я знала, що коли я найду тих хто його вбивав, буду рвати їм жили руками, а тепер ….це ж діти…..
Сегодня я лично в этом убедилась, после того, как меня остановили за якобы нарушения ПДД.
Только с самого начала они забыли представиться и потом выяснилось, что они ехали за мной несколько кварталов, чтоб к чему-то прицепиться! Нарушений не было. Я, якобы, наехала на стоп-линию перед светофором, когда остановилась на красный сигнал. Там давно уже нет линии! Она стерьта временем и не обновляется! В чем суть новой полиции?
Меня на улице более получаса из-за них прождал муж с инвалидностью. Его забрать и посадить в машину мне не разрешали. И первая группа инвалидности мужа, и то, что он меня ждёт на улице, чтобы я его отвезла на реабилитацию их рассмешила. Я не создала аварийной ситуации, не нарушила правила! А вот они себя проявили по полной. Видимо надеялись, что 2 января в 10 утра трезвой быть просто не могу. Проверили все документы, машину, страховку. Увы, все в порядке. Только на отсутствующую линию перед светофором наехала.”Героев” надо знать и проучить! Завтра будет готов иск.
Дорогие мои и самые лучшие, нужна ваша помощь, возле моего подъезда г. Ирпень угнали мое самое любимое авто, возможно она стоит возле чего то подъезда или чего то Дома, сегодня праздник и я верю волшебство , прошу вас сделать перепосты и и позвонить сразу если увидите!! Буду вам очень признательна !
Номер Авто АІ3179НА. Мой номер 0674676996 Ольга. Спасибо вам
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
