Политика

Что делает в Раде сепаратист Яков Безбах?

Любитель свиней и Путина Яков Безбах

Человек, которого ненавидят даже «свои»: карьера Якова Безбаха

Даже деньги Кучмы не помогут: Яков Безбах и его сепаратизм

С формальной точки зрения у Пинчука только один “свой человек” в Верховной Раде – бывший “интерпайповский” топ-менеджер Яков Безбах, прошедший в парламент и в 2012-м, и в 2014-м – по мажоритарному округу №24 в Днепре. Кстати, сей округ, где расположены днепровские предприятия “Интерпайпа”, он “унаследовал” от своего босса – Пинчук здесь избирался в 1998 и 2002 гг. В прошлом созыве ВРУ Безбах входил во фракцию Партии регионов, в нынешнем же он внефракционный, хотя за ним замечаются и откровенно пророссийская риторика, и синхронные голосования с “Оппозиционным блоком” сообщает сайт КОД.  Выборы Якова Безбаха вли российские технологи-гастролеры Тимофей Сергейцев, Дмитрий Куликов и Искандер Валитов, которые делали на этом же округе первые выборы Пинчука в 1998 году, а в 2010 провалили президентскую кампанию Яценюка.

В 2012 году Безбах принимает активное участие в парламентской избирательной компании, в парламент проходит по списку Партии регионов.

В октябре 2014 года на досрочных парламентских выборах избран депутатом Верховной Рады Украины VIII созыва от одномандатного избирательного округа №24, Днепропетровская область.

Сын нардепа Якова Безбаха — братан с понятиями. Яков Безбах имеет сына Валерия. Любимая песня 33-летнего Валеры (это – единственная аудиозапись, который он добавил на свою страницу в социальной сети) начинается со слов ‘На охоте пацаны, чисто на охоте’

 Результат пошуку зображень за запитом "яков безбах"

Сепаратист Безбах

11 октября 2016 года нардеп, бывший регионал Яков Безбах с какой-то стати объявил о запуске процесса по созданию парламентской группы по восстановлению торгово-экономических связей с Россией. “Мы, как субъекты законодательной инициативы, инициируем создание парламентской группы по возрождению экономических отношений с Российской Федерацией и начинаем сбор подписей под обращением к президенту Украины, чтобы он сделал шаг навстречу экономическому росту Украины и начал процесс взаимной отмены санкций”, – заявил Безбах. Зачем это депутату, который входит в ближайшее окружение днипровского олигарха Виктора Пинчука? Не исключено, что это было сделано из-за желания Пинчука продолжать экспорт на РФ трубного проката, который может накрыться из-за санкций. Впрочем, здесь олигархи в любом случае сыграли на стороне Кремля, для которого санкции, даже украинские, вызывают серьезные проблемы в ослабленной экономике.

В унисон с Безбахом спел еще один крайне одиозный персонаж времен Януковича. Речь идет об экс-министре иностранных дел Леониде Кожаре. “Нам жизненно необходимо восстанавливать эти отношения не только на экономическом поле, но и в политическом”, – заявил он. Далее – традиционный плач о том, что украинская экономика потеряла все из-за разрыва отношений с Россией. “Потеря рынков СНГ негативно влияет на наши отношения с другими партнерами. Если мы посмотрим на наши отношения с Европейским союзом, то там на 25% упал товарооборот. Это результат разрыва отношений со странами СНГ. Это очень сильно влияет на наши отношения со странами третьего мира, где тоже идет падение”, – заявил экс-министр, которого называют человеком бывшего главы Администрации президента Сергея Левочкина.

В общем, подобные заявления кожар и других апологетов “русского мира”, растиражированные в украинских СМИ – это пощечина украинской власти, а нахождение их на свободе после всего что случилось с Украиной “благодаря” таким дипломатам как Кожара, Грищенко и т. д, которые вместе с Януковичем упорно валили Ассоциацию с Евросоюзом в Вильнюсе осенью 2013 года – огромная ошибка Киева.

Заявления Безбаха и Кожары о восстановлении политических и экономических связей с агрессором – это пример цинизма, на который готовы пойти формально будто и украинские, а фактически вполне прокремлевские политические игроки. Понятно, что это – хорошо продуманная политическая технология, которую украинская власть должна подавить на корню.

Безбашенный возрождатель. Пока на Донбассе продолжают гибнуть украинцы, выходец из “Партии регионов” Яков Безбах предлагает снять санкции с Москвы

Парламентская группа по восстановлению торгово-экономических связей с Россией” – так хочет назвать свое детище бывший однопартиец Януковича. Безбах искренне думает, что наличие кучки пророссийски настроенных депутатов в ВРУ убедит Кремль прекратить торговую и гибридную войны в отношении нашей страны.

В то время как Путин злит весь мир своей воинственной захватнической политикой, и с ним отказываются встречаться лидеры ведущих стран мира, в Украине нашелся депутат, готовый закрыть глаза на захват Крыма, боевиков на Донбассе и другие гадости Москвы по отношению к Украине.

Сегодня на брифинге в Верховной Раде внефракционный нардеп Яков Безбах (ранее состоял в “Партии регионов”) объявил о запуске процесса по созданию парламентской группы по восстановлению торгово-экономических связей с Россией.

Безбах, ссылаясь на слова Петра Порошенко о потерях Украины от взаимных санкций с РФ, заявил о начале сбора подписей под обращением с призывом полной отмены данных ограничительных мер.

Также депутат заявил о начале сбора подписей под обращением к президенту Украины с призывом полной отмены взаимных санкций с Россией.

Мы как субъекты законодательной инициативы инициируем создание парламентской группы по возрождению экономических отношений с Российской Федерацией и начинаем сбор подписей под обращением к Президенту Украины, чтобы он сделал шаг навстречу экономическому росту Украины и начал процесс взаимной отмены санкций”, – заявил Безбах.

Нардеп отметил, что без восстановления экономических связей с РФ украинская экономика будет и дальше стремительно деградировать.

В то время, когда экономика Украины стремительно сходит на нет, наши традиционные рынки сбыта занимают страны-конкуренты. Надежды на международную финансовую поддержку все меньше, мы не имеем права отказываться от устоявшихся экономических отношений”, – убежден нардеп.

Сторонник “возрождения” связей с Россией, видимо, забыл, что Москва начала экономические войны с Украиной гораздо раньше, чем в нашей стране начался Евромайдан, завершившийся бегством партийного шефа Безбаха – Януковича.

Выходец из “ПР” также скромно умолчал, что с приходом к власти в Украине “пророссийского” Януковича президент/премьер РФ Путин продолжил ставить палки в колеса Украине как в экономической, так и в других сферах, включая геополитическую.

Цены на энергоносители для Украины оставались завышенными, нашу страну в ультимативной форме “сватали” в Евразийский Союз, помимо этого, на территории Украины работали российские спецслужбы, формируя разведывательно-диверсионные группы, которые уже после событий февраля 2014 года принялись захватывать админздания, отжимать имущество у законных владельцев, а также брать в плен и убивать граждан Украины.

В связи с упомянутыми фактами возникает вопрос: нардеп Безбах – просто “безбашенный” больной, который не понимает очевидного, или вполне вменяемый агент иностранных спецслужб?

Напомним, президент Беларуси Александр Лукашенко, чтобы избавиться от российского экономического гнета, решил закупать нефть не у РФ, а у Ирана, транспортируя ее через территорию Украины.

Депутат Безбах спасает перлитный бизнес олигархов

Лоббист забросал госучреждения депутатскими запросами. Один из главных рекордсменов Верховной Рады по генерированию депутатских запросов Яков Безбах, который до попадания в парламент много лет трудился на днепропетровском заводе «Интерпайп НТЗ» миллиардера Виктора Пинчука и обоснованно считается его ставленником в парламенте, неожиданно проникся проблемами закарпатских землекопов, пишет в интернет-издании ОЛИГАРХ Егор Кажанов.

Как выяснил «ОЛИГАРХ», нардеп в сентябре направил запрос государственному научно-производственному предприятию «Геоинформ Украины», в котором попросил «как можно скорее решить вопрос» продления специального разрешения на пользование недрами для ЧАО «Береговский карьер», расположенного в Мужиево Закарпатской области.

Свою заботу об этой компании, которая занимается добычей перлита (горной породы вулканического происхождения, которая традиционно применяется в строительной отрасли в качестве теплоизоляционного материала), Безбах мотивировал тем, что «указанный субъект хозяйствования обеспечивает рабочими местами более ста человек, для которых работа на предприятии является единственным источником доходов». А суть проблемы, по его словам, в том, что еще в июле у «Береговского карьера» закончился срок действия разрешения на разработку месторождения «Фагош», выданного в 2009 г.

За несколько месяцев до этого компания обратилась с заявлением о его продлении, которое «Геоинформ Украины» согласовал, однако комиссия по вопросам недропользования не приняла по этому поводу положительного решения и отправила заявление на доработку. 6 сентября «Береговский карьер» повторно подал необходимый пакет документов, после чего в дело для ускорения процесса вступила «группа поддержки» в лице Якова Безбаха.

Предприятие, лоббировать интересы которого начал депутат, является достаточно любопытным активом. Его мощности позволяют выдавать на-гора почти 100 тыс. т перлита ежегодно, при запасах месторождения «Фагош» на уровне 13 млн т. Основные активы ЧАО «Береговский карьер» арендует у государства – порядка двух сотен наименований основных средств (включая 34 здания), расположенных на 18 гектарах земли. Срок аренды этого имущественного комплекса истекает уже в 2019 году.

По данным источников «ОЛИГАРХА», компанию-арендатора совместно контролируют две группы акционеров. Первая, представленная киевскими ООО «Виктум-инвест-плюс», «Графаль» и «Атвуд-инвест», сконцентрировала контрольный пакет( 51% акций) «Береговского карьера». Она входит в орбиту одного из самых богатых бизнесменов столицы, бывшего нардепа от Партии регионов Василия Хмельницкого и его давнего партнера Андрея Иванова, известных в качестве акционеров признанного неплатежеспособным банка «Крещатик».

Вторая группа, представленная владеющей 49% акций карьера компанией «Интелгрупп», относится к сфере влияния еще одного видного бывшего регионала Игоря Шарова (в свое время он был представителем тестя Виктора Пинчука Леонида Кучмы в Верховной Раде и заместителем руководителя избирательного штаба Виктора Януковича). Его партнером выступает бывший глава корпорации «Укрбудматериалы» Анатолий Безух. Их совместным бизнесом управляет специально созданная компания «Перлит групп», в которую, помимо Береговского карьера, входит также построенный в 2008 г. завод по вспучиванию перлита «Кривбассперлит», расположенный в Кривом Роге.

В свете всех этих обстоятельств весьма логичным выглядит тот факт, что Яков Безбах, который до 2014 года сам был членом фракции Партии регионов, не смог устоять перед соблазном помочь своим бывшим коллегам. И разумеется, это совсем не связано с тем, что средняя такса за «специализированный» депутатский запрос в Верховной Раде оценивается знающими людьми примерно на уровне 10 тыс. долларов.

НАРДЕП ЯКОВ БЕЗБАХ УЖЕ ВТОРОЙ СОЗЫВ ПОДРЯД НЕ МОЖЕТ ПОДАТЬ ЗАКОНОПРОЕКТ О СОЦИАЛЬНОМ ЖИЛЬЕ

Нардеп Яков Безбах уже второй созыв подряд не может подать законопроект о социальном жилье

Народный депутат Яков Безбах, представляющий в Верховной Раде мажоритарный избирательный округ №24 в Днепре, пока не демонстрирует особой воли к выполнению собственного обещания по строительству социального жилья, хотя обещает посодействовать вопросу уже более трех лет.

Данное обещание «Слово и Дело» взяло из его предвыборной программы, опубликованной еще осенью 2014 года.

Тогда Безбах писал: «За счет государственного бюджета необходимо сформировать в округе заказ на строительство социального и доступного жилья для малообеспеченных семей, людей с ограниченными физическими возможностями, для молодежи, работников бюджетной сферы».

С тех пор прошло уже три года, но шагов к реализации этого обещания аналитики «Слова и Дела» пока не увидели: народный депутат не только не зарегистрировал за это время ни одной законодательной инициативы, которая способствовала бы оживлению в вопросе строительства социального жилья, но и не голосовал за соответствующий законопроект коллег по парламенту. Так, 16 марта Верховная Рада приняла закон о реализации государственных жилищных программ «О предотвращении влияния мирового финансового кризиса на развитие строительной отрасли и жилищного строительства», однако среди 265 голосов депутатов «за» голоса Безбаха не было – он воздержался.

Таким образом, пока еще ни одно обязательство народного депутата не получило статус «выполнено». Однако самое интересное даже не это, а то, что аналогичное обещание, баллотируясь на этом же округе, Безбах давал накануне выборов в 2012 году. В связи с досрочным прекращением полномочий Верховной Рады «Слово и Дело» направило его в архив, а депутат, очевидно, решил не утруждать себя написанием новой программы и в 2014-м скопировал ее слово в слово – по крайней мере в той части, где речь идет о строительстве социального жилья.

И еще Безбах обещает финансирование здравоохранения на европейском уровне

Кандидат в народные депутаты Украины по одномандатному избирательному округу № 24, относящегося к Днепропетровской области, Яков Безбах в своей предвыборной программе 2012 года пообещал на законодательном уровне обеспечить финансирование здравоохранения в объеме, который отвечает общеевропейскому.

НЕ ВЫПОЛНЕНО

По состоянию на 17 октября 2014 года на сайте ВРУ не зарегистрировано законопроектов об увеличении государственного финансирования здравоохранения. Президент Украины своим Указом от 27 августа 2014 года досрочно прекратил полномочия Верховной Рады Украины седьмого созыва. Внеочередные выборы в Верховную Раду Украины назначены на 26 октября 2014 года.

Якова Безбаха умилило видео с кушающей свиньей

Внефракционный народный депутат Яков Безбах сегодня был замечен в Верховной Раде за просмотром забавного ролика со свиньей.

На видео изображено, как мужчина-фермер кормит свинью с вилки какими-то лакомствами, вкус которых до сих пор не был известен животному. При этом он что-то рассказывает животному, которое почему-то лежит рядом с ним на ковре. У свиньи очень спокойный вид, она методично пережевывает еду, которую ей подает хозяин.

В конце видео к забавной парочке подходит собака, которой, к сожалению, лакомства уже не осталось, но она все равно нашла выход и вылизала до блеска тарелку.

Результаты работы

Яков Безбах, на момент первого баллотирования в ВР (2010 г.) работал помощником председателя правления “Интерпайп НТЗ” (корпорация Виктора Пинчука) по социальным вопросам. Дважды избирался народным депутатом ВР. В 7 созыве входил во фракцию “Партии регионов”. В текущем, 8 созыве — внефракционный. За полтора года громкое появление нардепа в медиа было в основном связано с политической агитацией за Александра Вилкула во время гонки за кресло мэра Днепропетровска в октябре-ноябре 2015 г. Нардеп имеет 13 помощников: работа 3 оплачивается из госбюджета, еще 2 устроены по трудовому договору на постоянной основе, остальные 8 — на общественных началах. По данным аппарата ВР посещаемость пленарных заседаний Яковом Яковлевичем составляет выше 90%. Согласно письменной регистрации, нардеп пришел на 143 заседания. Отсутствовал по неизвестным причинам лишь на 9.

Ни один из его “прогулов” не подтвержден уважительной причиной. В то же время, электронная система голосовния “РАДА” зафиксировала карточку депутата лишь на 138 заседаниях. На 15 остальных электронной регистрации не было. Полную информацию о голосовании депутата по каждому вопросу в сессионном зале Верховной Рады можно посмотреть здесь.Интересно, что по некоторым вопросам Яков Безбах был единственным в зале, кто “воздерживался” или голосовал “против”. Например, это касалось внесения изменений в Постановление ВР «Про обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України восьмого скликання» (№1291); внесения изменений в ст.46 Закона Украины «Про прокуратуру» (об условиях привлечения специалистов) (№1605)”; проекта закона о капиатлизации и реструктуризации банков (№1564) и др.

За полтора года Яков Безбах всего лишь трижды брал слово в сессионном зале: дважды с места (о защите прав жителей общежитий (проект №1382) и изменений в госбюджет о компенсации за льготный проезд (проект №4024)) и единожды с трибуны (изменения в закон о местном самоуправлении (проект №2016а)). За это же время нардеп выступил соавтором 37 законопроектов. Из них лишь один на сегодняшний день стал законом — “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей”. Он касается пенсий и других соцвыплат сотрудникам милиции. Его писал авторский коллектив из более десяти нардепов. Ни одного законопроекта Яков Безбах единолично не подал. Также Яков Безбах подал 26 поправок к законопроекту “Про забезпечення права на справедливий суд” (были частично учтены лишь 3), и 27 к законопроекту “Про державну службу” (частично или полностью были учтены лишь 7). Пользуясь статусом народного депутата, Яков Безбах направил 178 депутатских запросов различным органам власти.

Вот темы некоторых их них: выполнение социальных гарантий сотрудников одного их коммунальных предприятий Днепропетровского горсовета; принятие мер о защите социальных гарантий “детей войны” (по запросу депутата Днепропетровского горсовета); загрязнение р.Самара в г.Днепропетровск; неправомерные действия коллекторских и финансовых организаций в отношении граждан Днепропетровска; создание Чернобыльского биосферного заповедника на территории зоны отчуждения; соблюдение договора аренды земельного участка между Таращанской райгосадминистрацией Киевской области и ООО “СК “Добрыня” (по данным ЕГРПОУ предприятие (код 36178508) основано в 2010 году Андреем и Ириной Демьянюк для разведения овец, коз и лошадей); о пересмотре тарифов на водоснабжение и водоотведение для ГП “Приднепровская железная дорога”; перерасчет субсидий для членов ЖСК “Проектировщик-2” и ОСМД “Шахтер-95” в г.Днепропетровск; недопустимость отключения электроэнергии для завода “ИНТЕРПАЙП СТАЛЬ” (управляется инвестиционно — консалтинговой группой “EastOne”, основанной Виктором Пинчуком); неправомерность действий должностных лиц Исполнительной дирекции Днепропетровского областного отделения Фонда социального страхования по временной утрате работоспособности; рейдерский захват государственного института “НГИПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦИЯ” (г.Киев); массовое использование радиоэлектронных устройств для уменьшения показаний счетчиков электроэнергии (по обращению руководства ПАО “ДТЭК Днепрооблэнерго”); надлежащее расследование криминальных производств по заявлениям руководства ПАО “Банк Кредит Днепр” в отношении проблемных должников банка (владельцем 100% акций ПАО “Банк Кредит через посреднические компании является Виктор Пинчук); выделение денег на строительство системы водоснабжения на ж/м Чапли в г.Днепропетровск; незаконное строительство торгового центра в Голосеевском р-не г.Киева Согласно декларации за 2014 г. семья Яков Безбах с семьей владеет 2 земельными участками (по 800 кв.м каждый), 3 квартирами (56 кв.м; 54 кв.м; 44,8 кв.м), 2 авто (Daewoo Nexia 1997 г.в. и ВАЗ-2106 1992 г.в.), и 97 600 грн. на банковском счете.

Кандидат Яков Безбах охудел. 2012 год…

Я искренне полагал, что на этих выборах никто и ничто не сможет меня удивить. Я видел и прошел сквозь многие выборы, но один кандидат сумел меня поразить.

По 24-му избирательному округу в Днепропетровске ринулся штурмовать Верховную Раду уже скандально известный Яков Безбах, активно позиционирующий себя таким эдаким простым работягой-заводчанином.

Задам вопрос — а не тот ли это товарищ, в бытность которого помощником уже народного депутата Виктора Пинчука вся металлургическая продукция завода Карла Либкнехта скупалась небезызвестной пинчуковской компанией Интерпайп за смехотворные деньги и уходила на запад по мировым ценам?

Если мне не изменяет память, то цифры распределялись примерно так: тонна металла приобреталась на заводе по заниженным ценам в 300 долларов, а на запад уходила за 1300. Вот такой вот мааааааленький гешефт, позволивший известным покровителям Безбаха обанкротить металлургический гигант и приобрести его впоследствии за гроши. Я могу ошибаться в цифрах, но не в схеме.

Но главное! Нувориши, наживаясь по-крупному, активно банкротили завод, в то время как простые рабочие месяцами не получали зарплату.

Чтоб доходяги не сдохли быстро, а ходили исправно на завод, сердобольные капиталисты открыли на территории завода магазинчик, в котором в счет зарплаты работникам завода отпускались консервы десятилетней давности, вонючая кислая капуста и изъеденная молью вермишель. Эй, рабочие завода, забыли об этом?

И где же в это время был член заводского профкома Яков Якович Безбах? Жрал с голодухи вместе с товарищами сомнительной свежести провиант или в статусе помощника нардепа пользовался преференциями представителей так называемой рабочей аристократии?

И вот его хозяин Виктор Пинчук, выступая на днях на подконтрольном 11 канале, смешит телезрителей рассказами о том, как Яша не справился с задачей. Если вы думаете, что Яков что-то там не достроил для рабочих или затянул с выплатой зарплаты, то вы попали пальцем в небо.

Просто-напросто Яша не выполнил прихоть барина: похудел кандидат не десять килограммов, как ему приказал Пинчук, а сбросил всего лишь семь. Яша, задумайся, нельзя обижать хозяина!

И как после этого в разжиревшем функционере рабочим завода Карла Либкнехта прикажете распознать СВОЕГО?

И потому олигарх в срочном порядке примчался на защиту своего холопа, убеждая их голосовать за Яшу: «Он наш». Так и тянет добавить — ручной!

Не знаю как вам, но мне в ситуации с Яшей как-то противно. Дал хозяин команду похудеть: команда выполнена. Требует Пинчук улыбаться, будет рот тянуть до ушей. Не сомневаюсь, что если бы возникла необходимость, Безбах лег бы и под нож хирурга для смены на женский пол.

И вот сейчас мне подсовывают отретушированную в срочном порядку морду Яши: мол, возлюби кандидата своего! Яков наш!

Но от циника Безбаха, лицемерно распыляющегося перед избирателями о том, как много сил он положил, ратуя за благополучие металлургов-олигархов, привычно веет политической безнадегой.

Не бережешь ты себя, Яша….

Два Безбаха

После регистрации кандидатов на мажоритарных округах выяснилось, что на округе №24 значатся два Безбаха: Яков и Иван. При этом Безбах Иван, судя по поданным в ЦИК сведениям, является среднестатистическим пенсионером с минимальной пенсией, квартирой – двушкой, который на небольшую дачу ездит на 50-летней Волге с 4-литровым движком. Впрочем, в пользу техничности кандидата-клона Безбаха говорит и тот факт, что сразу после окончания проведения жеребьевки членов избирательных комиссий он снял свою кандидатуру.Градус противостояния между Безбахом и Крупским с каждым днем кампании крепчал: звучали беспрестанные обвинения друг друга в подтасовке технических кандидатов, в использовании админресурса, в незаконной агитации, что выливалось в информвойну в местных СМИ, лояльных к Пинчуку и Ахметову.

К слову, Безбах подал на 51 и 34 каналы в суд за то, что они не допускают его к себе в эфир. Крупский в суд пока не подавал, но подобные обвинения в адрес 11 канала, который принадлежит Пинчуку, озвучил. В дополнение, пинчуковский общенациональный канал ICTV выпустил сюжет, в котором рассказывается, как Крупский лично вербует технического кандидата для оттягивания голосов у Безбаха, а также как юноши с бело-голубыми флагами на камеру раскрывают секрет, что машут ими в поддержку Крупского за 50 грн.Кроме того, Безбах подал в суд иск касательно незаконной агитации за Крупского со стороны мэра Ивана Куличенко. При этом в борьбу Крупского и Безбаха благодаря связям Пинчука включился даже экс-президент Польши Александр Квасьневский, который дал негативную оценку действиям провластного кандидата. А во время визита Почетного гражданина Днепропетровска Иосифа Кобзона в город его втянуть в свою кампанию умудрились оба кандидата. В городе Кобзона повсюду сопровождал Анатолий Крупский, который вечером на концерте перед многотысячным залом вручил ему решение о признании гимном Днепропетровска песни Кобзона. А днем ранее народный артист выступал перед работниками предприятий Интерпайп, где к залу обращался Яков Безбах.

Рабочие завода «Интерпайпа» желают своему кандидату «прос..ть» выборы

Рабочие завода «Интерпайпа» желают своему кандидату «прос..ть» выборы 24 избирательный округ известен уже во всей Украине. Ставленник олигарха Виктора Пинчука, он же сотрудник «Интерпайпа» Яков Безбах, своей кампанией выставил себя на всеобщее посмешище.

Напомним, штаб Якова Безбаха организовал ряд провокаций против Анатолия Крупского – лидера рейтинга по этому округу. Не сумев добиться перелома в честной борьбе, представители Безбаха прибегли к поддельным аудиозаписям, подставным лицам, от имени которых периодически озвучиваются фальшивые заявления и разоблачения. Для этого были задействованы ряд интернет изданий и подконтрольных телеканалов.

Замысел Безбаха ясен: используя админресурс, попытаться выиграть выборы за счет массовой явки рабочих заводов Пинчука, одновременно вбрасывая поддельный компромат против конкурента.

Но Яков Яковлевич забыл, что рабочие заводов «Интерпайпа» не верят кандидату, за которого их насильно агитируют каждый день. В этом легко убедиться, почитав отзывы самих рабочих на сайте «Отзывы».

В разделе «Компании» есть страница, посвященная заводу «Днепросталь», принадлежащий Виктору Пинчуку. Здесь можно выяснить истинное отношение сотрудников к заводу, «независимому» кандидату Якову Безбаху и админресурсу, процветающему на производстве.

Приводим наиболее интересные комментарии. Орфография и стиль сохранены.

– Поскорей бы уже эти выборы прошли, а то на заводе никакого покоя нет. От амбиций руководства нашего завода, страдаем только мы, обычные рабочие не хотят принимать участия в авантюре своего руководства и хотят просто нормально работать и зарабатывать, чего сейчас не наблюдается.

– Есть только одно слово что бы все это охарактеризовать – ДОСТАЛИ!!!

Когда начнут платить зарплату нормально? Надоело ходить на работу и каждый день работать, не зная что же заплатят в этом месяце. Так ладно бы если бы от выработки зависело, так нет вообще не понятно от чего. А как эти выборы начались так вообще, стали платить в половину меньше обычного, видимо Безбаху кампанию делают. Когда уже это закончится?

– Люди!!!! Опомнитесь!!! Зачем Вы на завод да на руководство гоните!!?? Какие зарплаты, какое молоко, мыло, отпуск!!!??? Вам рисунки вон какие непонятные на стены поналяпывали, а желтой краски сколько угрохали, а плакатов, а псевдосолнце построили, а трубы на проходной под афигительно страшным углом на проходной наварили, а футуристическийно не практичный АБК выстроили, а травы понасаживали нафиг не нужной гектары…. Вам мало!!??? Я, например, жру траву, обжигаю лицо под псевдосолнцем, обгаживаюсь под трубами над проходной, любуюсь рисунками больного художника…

– Я розмовляю на українській мові, намагаюсь це робити усюди, але на заводі це мені забороняють. Одного разу звернувся до майстра українською, а він мені “что это за быдлятский язык, на русском ко мне обращайся”, ось така політика нашого керівництва на заводі.

– Здесь вспомнили про Безбаха. А чего молчат когда он дал пощечину секретарше когда она попыталась напомнить ему о том, что он руководитель а не подзаборный алкаш? Была уволена на следующий день. Еще легко отделалась…

– Это была Лена Деревянко. Девушка была просто в шоке, поэтому согласилась быстро уволиться оттуда. А несколько человек, которые стали невольными свидетелями, опустили глаза и молчали – им ведь дальше с Безбахом работать, своя рубашка ближе к телу…

– Очень хорошо, что рабочие подняли эту проблему. Мы у себя на заводе становимся рабами. Нам четко объяснили, что за любую самостоятельность – увольнение не заставит себя долго ждать. А так как с работой туго, то приходится молчать.

– Люди, не верьте нашему Безбаху! таким место реально не в Верховной Раде! Пожалуйста не голосуйте за него, нас заставляют за него агитировать бесплатно, денег не платят. Постоянно угрожают, ни выходных ни проходных, а потом мастера ходят злые как собаки. Из за Безбаха на заводе житья нет!! Вот куда обращаться??? кто нам может помочь???

Я даже на форуме городском писал, может кто отзовется?? это уже ни в какие ворота не лезет, нагинают хуже чем при коммунистах.

– Вот если совсем честно, был оптимистом когда шел на завод, думал что все будет нормально. Правда мое мнение быстро изменилось, не в лучшую сторону. Ко всему прочему еще и эти выборы добавились. За этого кандидата заставляют голосовать. Вон в сентябре напрягли агитировать за него сказали что доплатят, а в случае отказа и вылететь можно. В результате все кончилось тем что никто ничего не доплатил, а спрашивали так, что было впечатление, что ” отступление неприемлемо, позади Москва”. В общем достали если честно…

– Немного негатива: С того момента как Яков Яковлевич Безбах стал руководить социальной сферой завода “интерпайп НТЗ” под сокращение попали около 9000 тысяч человек, люди попросту остались без работы. В скором будет закрыт мартеновский цех, а это еще 500 человек без работы. В связи с открытием нового производства, о кричат на всех углах, создано всего 400 рабочих мест, ну и еще по мелочи. Вот какой замечательный завод у нас работает, а точнее замечательный не завод, а его руководители Безбах и Пинчук которые говорят только хорошее.

– Такое чувство что ничего хорошего от этого нового завода не будет. Как они говорят оптимизация, а сами готовят массовое увольнение народа!! А наше управление в лице Яши Безбаха только о выборах думает да рабочих гоняет на его агитацию. Шоб ты падла просрал!!!!

– Вот и держится Днепросталь на педиках которые пытаются отстоять свои права называться людьми, и на конченых office cэрах которые получили высшее образование по вылизыванию хозяйских жоп, хотя стоят они только и того чтоб им вырвали правую ногу… или левую-у меня в этом смысле приоритетов нету)) А обычным работягам хорошо тут не будет. Как сказал мне один пожилой мужик: “Запомни браток, ИНТЕРПАЙП ещё никого не накормил”.

– Лично меня раздражает вечная уборка, как будто на фабрике по производству презервативов работаю. Надо в конце концов бороться с причиной, а не с последствиями (например с рассыпающейся известью). Не Днепросталь, а Днепроклининг.

– Торжественное открытие свершилось! Но как и следовало ожидать рядовые работники оказались чужими на этом празднике жизни, жлобское руководство даже не удосужилось поздравить на словах не говоря уже о каком-то подарке(не таком смешном как при первой плавке) или премии, единственное,что заработали рабочие на открытии завода так это грыжу и геморрой при уборке цеха, да галимую платную жрачку с чёрствыми булками в столовке, можно было хоть организовать вкусный праздничный обед (ужин).

Янык был удивлён как мало рабочих в цеху,наверное ему не сказали как большинство рабочих позаганяли с глаз долой и приказали лишний раз не высовывать нос, чтобы по оному впоследствии не получить. Для руководства, пин…ков, винни-пухов “наших яковов” и т.д. мы не люди, а так бесцветные, однообразные штатные единицы, существование которых можно не замечать и ограничиваться жалкой подачкой в виде зарплаты. За-то пи…ковские ТВ каналы расхваливают наперебой какой построен супер-пупер завод 700 млн.$ инвестиций.

На самом деле из этих 700 млн.$ 600 млн. разворовано, пошло на зарплату …сауловым, итальяшкам, взятки, широкомасштабную пиар-компанию,50 млн.на строительство АБК,30 млн. на “солнце”, 18 млн. на оборудование и 2 млн.на зарплату рабочим за все время.

– Отношение к кадрам такое-же как на Карлухе – ничего не поменялось. Всё на стукачестве, стравливании и вылизывании задниц!!!!!!!!!

– Г-н директор! после таких статей позор тебе! люди со стаканов привозную воду пьют! ну что ты сам там сделал – может столовку-нет, медпункт –нет! воду провел – нет, комнаты отдыха – нет! ничего ты не сделал! укоренил хамство -да, офисное хамство к рабочим, эти рабочие и есть производители материальных благ, ну вобщем ты в курсе…

– да…. Перспектива на этом МЕГА-ЗАВОДЕ полностью отсутствует. О повышении зарплаты можно только мечтать….

Моё мнение всем кто хочет записаться в ряды рабочих этого МЕГА-ЗАВОДА-ПОДУМАЙТЕ И НЕ СОВЕРШАЙТЕ ОШИБКУ,НЕ ТРАТТЕ ГОДЫ СВОЕЙ ЖИЗНИ,НЕ ВЕРТЕ ОБЕЩАНИЯМ О ВЫСОКОЙ ЗАРОБОТНОЙ ПЛАТЕ,И НЕ ВЕРИТЬ В СУПЕРСОВРЕМЕННОЕ ОБОРУДОВАНИЕ ЗАВОДА……

– Вся эта история с рекламой Днепростали-экскурсии, бигборды, лозунги, плакаты, интервью, презентации и другой бред напоминает нацистскую Германию и СССР во времена Сталина, когда голодающим людям вдалбивали в голову, а другим странам показывали, что у нас всё отлично и жить становится всё легче и веселей. Только у Днепростали всё в меньшем масштабе.

– Увы, но с поднятием заработной платы как и во многом другом наше ё…….ное руководство опять н……..ало. Как можно теперь им во что-то верить. Увы, но Днепросталь не является европейским заводом, а еще большим извращением чем НТЗ и другие заводы Интерпайп взяв от них самое худшее. Жаль, что на вопрос где я работаю никому с гордостью не могу сказать: “Я работаю на Днепростали!”, а просто приходиться отвечать: “Да работаю в одной шарашке”.

– Да, со стороны завод просто как конфетка! Но внутри – это гниющее червивое яблоко, и заметьте, это не про рабочих!!!

– Скотское отношение руководства к людям, спец.одежда как для кондитерских фабрик, зарплаты самые нищие. Инструменты просто все кидают на пол нет даже ящиков, комнат, туалет 200м от цеха, вода как при блокаде, На других предприятиях при запуске дают 2-3 оклада премий а тут только все должны. Дали только диски с записью… Заставляют есть их привозную еду, уже наелись… по больницам с отравлениями. Политика директора Есаулова все на шару, все только себе. Не идите работать на днепросталь.

– На заводе элементарно негде вымыть руки. Туалет, в так называемой столовой страшнее атомной войны. Скорее всего

он и был источником. И при этом директор претендует на европейское предприятие, ничего для этого сам то и не сделал.

Оценка 2 Есаулов, садись. В школу родителей. Пороть тебя надо. Да поздно уже. Лучше просто выгнать на пенсию.

– Сам работаю на Днепростали разочаровался очень сильно, много никому не нужной рекламы, а на самом деле завод ничего хорошего не представляет: зарплата копеечная, работы ввиду “отличного качества” оборудования и его монтажа много, отсутствие нормальных туалетов, острая нехватка питьевой воды (увы но на заводе не предусмотрена централизованная питьевая вода), жара, паскудное отношение начальства во главе с его ненормальным директором, отсутствие мастерских, комнат отдыха и дежурных помещений нет доплаты за работу в вечернее время, никаких премий и вообще поощрений, отработавшим людям на первой плавке 24 часа, ничего не заплатили за 12 часов.

В общем как у нас везде в стране хотелось как лучше, а получилось как всегда. И владелец этого завода пан-олигарх Пинчук, известный своим меценатством и “добрыми делали”, а на заводах его рабочие пашут за нищенскую зарплату ,вернее сказать за социальное пособие.

– Зарплата на Днепростале полная х….ня, кормят завтраками всё время и ни х….ра не делают хотя работа идёт и люди батрачат, а в кармане бомж ночевал!!!!!!!!!!!!!!

А ещё была умора когда в честь первой плавки работягам подарили по диску с первой плавкой и стёклышко через которое на метал смотрят хоть бы уже не позорились!!!!!!!!!!!! Ну не чего стёклышко в кожаном чихле закончатся деньги на еду отварим чехол и ещё пару дней как нибуть перебьёмся пожуём, ну а если не будет ни каких изменений то прийдётся горобцов на зиму солить и чай с коры заваривать.

Эти записи – лучшая характеристика Пинчукам-Безбахам.

Это наглядная агитация того, что готовит Яков Безбах для всех своих избирателей.

И не надо думать, что этого не будет. Методы работы со своих заводов они перенесут и на округ.

За счет копеек, которые они периодически подбрасывают рабочим завода, они получают сверхприбыль, но она идет не на социалку.

Гнилая селедка под шубой, самая дешевая спецодежда, вонючие туалеты и отсутствие элементарных условий для достойного труда – это то, что ждет избирателей 24 округа Днепропетровска.

Будьте уверены, Яков Безбах обеспечит вам все «прелести» рабской жизни.

Благо опыт имеется…

Днепропетровский расклад-2012. Яков Безбах готовит реванш после проигрыша на выборах?

В Днепропетровске, похоже, реализуется очередная технология отмены результатов выборов. Один из субъектов избирательной гонки — Яков Безбах — засыпает городские суды исками…

Жалобы Безбаха связаны с тем, что, по его мнению, его мало показывают по телевизору (заметим, что Безбах представляет интересы Виктора Пинчука, которому принадлежит крупнейший медиахолдинг в стране и который крутит сюжеты про кандидата ежедневно). Обращения в суд связаны с тем, что Безбаху не понравилась процедура определения членов избирательной комиссии (иск был принесен через несколько дней). Иски связаны с тем, что неизвестным в четко указанное в исках время (!) не понравились билборды с изображением еще не похудевшего по заданию Виктора Пинчука Якова Яковлевича, и они пытались их заклеить. Особую неприязнь у юристов Безбаха вызывает то, что его не поддерживают на выборах известные в городе люди. Эта обида тоже отражена в исках.

Технология, видимо, простая. Главное — набрать колоссальный объем исковых заявлений во время выборов. Все они потом лягут в основу Главного иска — о непризнании результатов выборов действительными из-за того, что, дескать, смотрите — Безбаха «душила» судебная система. Расчет, судя по всему, следующий — после выборов будет множество обращений в суд от различных партий и кандидатов. В этой ситуации журналисты и наблюдатели просто физически не будут иметь возможности разобраться в тонкостях всех дел. Далее в дело вступает медийная машина «Интерпайпа», в которую входит группа национальных и региональных СМИ — они создают накал в обществе, акцентируя внимание общества не на сути исков Безбаха и что они были объективно проиграны, а на самом факте МНОЖЕСТВА исков.

29 октября, на следующий день после неудачных для него выборов, на Якова Яковлевича может быть натянут новый образ — «жертва». Неважно чего жертва — режима, беззакония, ситуации. Главное — «жертва». И за победу этой «жертвы чего-то» будут бороться в судах. Все красиво. Хоть и не учитываются интересы жителей города, которые поддержали другого кандидата.

Согласитесь, что даже если суд о непризнании результатов выборов будет проигран, то «жертва суда» — это более интересная форма объяснения проигрыша, чем правда о том, что горожане не поддержали Безбаха. Ведь люди не забыли, как во время руководства Яковом Яковлевичем заводом были выгнаны на улицу тысячи рабочих, закрыты заводские садики, а из труб завода выбрасывались тонны вредных веществ.

«Критика украинской судебной системы — очень популярная тема на Западе. И разбираться в деталях действительно никто не будет. Если подать „в нужном свете“ ситуацию с исками Безбаха, то это действительно может стать причиной судебных разбирательств после оглашения результатов. Конечно, это будет как мертвому припарка, но это станет хоть каким-то объяснением для боссов „Интерпайпа“ почему они проиграли выборы. Хотя их игра и ударит по имиджу страны и города. Но как давно капиталисты стали думать об Украине не только как о источнике прибыли и рабочей силе?», — считает политолог Виктор Пащенко.

Сегодня Яков Безбах в очередной раз проиграл суд. Теперь объектом его нападок стал 51 канал Днепропетровска. Суть иска заключалась в том, что на телеканале, по мнению Якова Яковлевича, не должны размещаться рекламные ролики его оппонента Анатолия Крупского. В соответствии с законом суд отклонил иск. Но еще один примерчик «как бы невнимания Фемиды к Безбаху» его штаб себе положил в карман.

После вынесения решения судом генеральный директор 51 канала Валентин Чангли так прокомментировал происходящее: «51 телеканал предоставляет равные возможности для размещения всем кандидатам и это в очередной раз подтвердил суд. Как я уже говорил: иск Безбаха — это грязные технологии, разработанные российскими политтехнологами, которых нанял Виктор Пинчук. Цель этих исков — привлечь внимание к нерейтинговому кандидату и сделать информационный повод для попытки дискредитировать его оппонентов».

Одновременно штаб Безбаха этими же судами, похоже, старается выбить из колеи Анатолия Крупского — кандидата в депутаты, который идет по 24 округу, на который хозяева завода выставили Якова Яковлевича.

Технология, которая среди специалистов называется «Моська», заключается в создании публичного конфликта слабого кандидата с сильным кандидатом. Таким образом создается иллюзия их равнозначности даже при условии, что юристы Безбаха постоянно проигрывают Крупскому в судах.

Конечно, в небольшом округе, в котором все друг друга знают (что не радует, наверное, Безбаха), такая технология действует слабо, но все же кое-какие результаты она приносит, учитывая, что сюжеты про эти суды на подконтрольных «Интерпайпу» телеканалах идут чаще, чем реклама.

А в это время, пока технологи придумывают очередной ход, сам Яков Яковлевич два раза в день ходит в спортзал. Ведь ему приказано похудеть на 10 килограмм. Принимает участие в выборах не сам Яков Яковлевич, а его фотографии и постановочные, снятые с какого-то дубля, ролики. Технологи штаба, видимо, полагают, что вести кампанию с виртуальным Безбахом лучше, чем с реальным. Аналогичный формат работы предусмотрен для Якова Яковлевича и в случае избрания? К слову, задание Безбаху о похудении очень практично — ведь чем тяжелее марионетка, тем утомительнее таскать ее по сцене.

Народный депутат Яков Безбах считает себя нищим

А его избиратели чуть не побили девушку на общественных обсуждениях по переименованию города в исполкоме Индустриального района.

Мероприятие состоялось в среду 19 августа. Большинство представителей местной громады, которые пришли на обсуждения – люди старше 50 лет. Они были готовы решительно и бескомпромиссно отстаивать свое мнение: Днепропетровск должен остаться Днепропетровском, а закон о декомунизации исполнять не надо.

Жители Индустриального района старались донеси свою точку зрения всеми доступными методами: перекрикивали членов комиссии по переименованию, топали ногами, а кто-то даже попытался вырвать микрофон у выступающих.

Не удалось утихомирить пенсионеров и председателю райсовета экс-регионалу Юрию Дегтяреву. Он пытался объяснить, что закон нужно выполнять не зависимо о того, хороший он или плохой.

Согласно законам о декомунизации, если горсовет не примет решение о переименовании улиц, которые носят имена видных большевиков, за него это сделают депутаты ВР. Местная громада вправе только вносить предложения о новых именах, принимать решение об окончательном названии улиц и города она не может. Закон не предусматривает проведение подобных референдумов.

Как оказалось, в зале исполкома находился депутат Верховной Рады яков Безбах. Нардеп признался, что не поддерживает декоммунизацию и категорических против новых названий для Днепропетровска. Вдобавок парламентарий поведал жителям Индустриального района о своем материальном состоянии.

«Я всегда честно и добросовестно голосовал и за каждую нажатую кнопку готов ответить. Я не знаю откуда миллиарды, я за себя говорю. Я нищий сегодня! Я работаю честно и добросовестно! Я живу в некачественном районе, езжу на старой машине. А на каких машинах вы ездите? Можно выйти и посмотреть. Я не голосовал за этот закон, потому, что вначале было сказано, если вы не проголосуете, все равно будет так, как это надо!

Что же касается, Днепропетровска, моя точка зрения тут однозначная – только Днепропетровск! Других названий я не знаю и просто знать не хочу», – высказался Безбах.

Тут депутата перервали, кто-то из активистов забил тревогу. В зале чуть было не началась драка. Пенсионерки схватили молодую девушку за руки, потому что она предложила назвать город Сичеславом-на-Днепре. Рукоприкладство удалось прекратить благодаря своевременному вмешательству участника АТО Олега Чистоплотцева. Он перевел внимание пенсионерок на себя.

-Вот это обращение к молодежи агрессивных совков! – кто-то возмутился из зала.

– Не надо нас провоцировать! Чего вы провоцируете? – ответила пожилая женщина.

– Это мои избиратели, – защитил агрессивных бабулек парламентарий.

На общественных обсуждениях досталось и самому Безбаху. Житель улицы Тверской по имени Андрей упрекнул парламентария за поддержку диктаторских законов 16 января и обращение в сейм Польши с просьбой признать Волынску трагедию геноцидом поляков. После таких обвинений, след от Якова Безбаха простыл. А подавляющее большинство громады покинуло обсуждение. В зале осталось много пустых стульев.

ОРД


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В України з’явився шанс нарешті отримати План дій щодо членства в НАТО. Справжнім проривом вітчизняної дипломатії стало рішення Постійного комітету Парламентської асамблеї НАТО, який на початку жовтня задовольнив заявку України на проведення весняної сесії Асамблеї 2020 року у Києві.

Про це журналісту журналу PERSONA.TOP розповіла народний депутат, член фракції “БПП Солідарність”, голова Постійної делегації України в Парламентській асамблеї НАТО Ірина Фріз.

— Чому Україні так складно вступити в НАТО? Ряд європейських країн приймали в НАТО доволі швидко.

— Питання вступу до НАТО означає, що мають відбутися всі процедурні рішення, які дали б можливість Україні подати заявку і претендувати на те, щоб її задовольнили. Кілька разів за часів незалежності ми втрачали можливість отримати План дій щодо членства (ПДЧ). Зокрема, у 2008 році під час саміту в Бухаресті в останню мить не було проголосоване відповідне рішення українського парламенту, питання набрало 222 голоси замість необхідних 226. А перед тим, у 2006-му, відповідну руйнівну роль зіграв Віктор Янукович, який був прем’єр-міністром і просто не подав відповідної заявки.

— Що було б, якби тоді, у 2008-му, ПДЧ ми все-таки отримали?

— Тим планом була б запропонована програма реформ сектору безпеки й оборони України, яку ми мали б втілити. Ситуація аналогічна прийняттю безвізу. Коли ми виконали всі 144 вимоги, то, попри те, що ми перебуваємо у стані відкритої військової агресії, отримали безвіз. І це є безпрецедентним випадком в історії Європейського Союзу.

Так само я розраховую, що якщо ми будемо виконувати зараз річну національну програму, то зможемо претендувати на те, щоб подавати заявку, яка буде розглянута і задовільнена.

Національна програма є таким собі міні-форматом ПДЧ, ми маємо якісно її виконувати і відповідати маркерам, які встановлені на кожен рік, звітувати перед Альянсом про виконання певних обов’язків, які ми взяли на цей рік як держава.

Критеріїв, яким має відповідати держава — член НАТО, дуже багато: насамперед це відповідно орієнтована економіка та армія. Озброєння, форма, рівень навчання спеціалістів, матеріально-технічне забезпечення армії, аж до якості пального і затвердженого складу сухпайків та аптечок — усе це має бути за стандартами НАТО, єдиними для всіх 29 країн Альянсу. Підрозділи різних країн мають бути однаковими у своїй підготовці, мати єдину мову бойових операцій, статути і тактичні інструкції, щоб за необхідності підрозділи з різних країн могли взаємодіяти як одна велика армія. Тому, аби отримати ПДЧ, Україні потрібно провести відчутні реформи та широко інформувати про них суспільство, аби під час імовірного референдуму українці сказали НАТО “так”.

— Коли ми можемо розраховувати за таких умов на отримання Плану дій щодо членства?

— У 2020 році, не раніше. І це за умови напруженої роботи, яка приведе нашу економіку та обороноздатність до стандартів НАТО.

— План дій для всіх однаковий чи для кожної країни пишеться індивідуально?

— Для кожної країни індивідуально, більш того, є певні політичні обставини, які дають можливість країнам, які не виконують певних умов, все одно ставати членами Альянсу. Але це — політичні рішення. Такий приклад можна навести з країнами Балтії у 2004 році. Вони стали членами Альянсу навіть раніше, ніж членами Європейського Союзу. Тоді їх врятували від російського наступу цим рішенням. Зараз ці країни є нашими адвокатами на всіх міжнародних майданчиках, тому що вони розуміють роль і відношення Російської Федерації до них. Достатньо подивитися на Україну. НАТО гарантує їм безпеку, адже це альянс, який побудовано на захисті цінностей і прав кожного його члена.

— А чи може теоретично Росія вступити в НАТО, якщо витримає всі умови?

— Ні, не може. Жодних умов не існує. Країна, яка пропагує агресію по відношенню до інших держав, не може бути захисником цінностей, які проголошує Альянс. На мою думку, така ситуація виключена.

— Який зараз рівень співпраці з НАТО? Які програми реалізуються у сфері оборони та безпеки?

— За останні роки трапився прорив у питанні співробітництва з НАТО. Ми як держава виявилися здатними протистояти найбільшій армії на континенті, отримали безвіз і небачений досі рівень співпраці з Альянсом. Зараз у нас 40 спеціалізованих програм розроблено і втілюється у Збройних силах України, Національній гвардії, у секторі безпеки та оборони, прикордонній службі, у службі надзвичайних ситуацій. У нас працює десять окремо утворених цільових фондів для України. Інструктори, фахівці навчають наших військових і в таких сферах, як кібербезпека, оснащення, боєготовність. Тобто у нас зараз безпрецедентний рівень співпраці з НАТО, такого не було ніколи.

Ірина Басенко


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Попередня стаття в деталях розкрила вплив олігархічного управління на внутрішню економіку. Тепер розглянемо, як знекровлюється наше суспільство махінаціями фінансових магнатів у зовнішній сфері.

Ми маємо сьогодні, на жаль, жалюгідні результати зовнішньоекономічної діяльності України. Після 2013 року щорічно знижуються основні параметри цієї діяльності: обсяги міжнародної торгівлі та експорту українських товарів і послуг впали за 3 останні роки майже удвічі, частка відносно високотехнологічних експортних поставок знизилася з 25 до 15%, залишок обсягів прямих іноземних інвестицій в українське господарство зменшився у 2014 р. з 54 до 43 млрд. дол. Після цього щорічний приріст ПІІ досягав 4 млрд.дол., а у 2017 р. він складе не більше 1,5-1,7 млрд. Нагадаємо, що у 2006-2008 рр. цей показник досягав 6-8 млрд. баксів. За три останні роки у небачених у світі масштабах був провалений валютний курс гривні – більш ніж у 3,4 рази. Паралельно нестримними темпами зростає зовнішній борг держави (щороку, мінімум, на 17-20%), який до кінця року перевищить 50 млрд.дол. Україна на шаленій швидкості несеться до дефолту по суверенних зовнішніх зобов’язаннях і немає ніяких надій хоча б на зупинку зростання чи якесь погашення цього боргу.

Чи є підстави стверджувати, що ці негативні показники є об’єктивним віддзеркаленням функціонування олігархічного ладу? Згадаймо, що в зовнішньо-економічній діяльності олігархи дотримуються таких цінностей і пріоритетів:

– вивести і продати за кордон усе, що можна і що там куплять – продукцію, електроенергію, землю, усе вирощене зерно (зараз воно в дефіциті і це в Україні!), необроблену деревину (кругляк), бізнес тощо;

– якомога меншу частину валютної виручки від продажів цінностей повернути в Україну, а більшу частину залишити за кордоном; для цього використовуються як легальні, так і нелегальні методи, як наприклад, відстрочки платежів за отриману продукцію, заниження митних цін на експортну продукції, кредитування закордонних покупців, укладання фіктивних чи дійсних офшорних угод та інше;

– основну частину інвестицій – і виробничих, і споживчих – вкладати в економіку інших країн, що свідчить не тільки про небажання легально працювати на Батьківщині, а й про зневіру фінансових магнатів у перспективу зростання нашого національного господарства, його фінансову стабільність і у стійкість купівельної спроможності гривні;

– не дозволяти включатися у процес приватизації державних підприємств, права на які продаються, як відомо, за заниженими цінами, іноземним інвесторам, аби самим захопити працюючі промислові об’єкти. Виключення робиться лише для росіян, за яких клопотає сам Путін (або до нього – Єльцин). В результаті морально застарілі виробництва радянської доби залишаються немодернізованими і неконкурентоспроможними на світових ринках, а підприємства, уступлені росянам, зупинені, знищені, демонтовані, вивезені у Федерацію або

працюють на вкрай малому обороті – це Запоріжські алюмінієвий і сталеплавильний, Одеський і Лисичанський нафтопереробні, Миколаївський глиноземний заводи, калушський концерн «Оріана» та інші;

– перепродати іноземцям максимум земель сільгосппризначення, які перебувають у довгостроковій оренді у латифундистів (до них відноситься і глава української держави), а до того – максимум зерна та інших продуктів землеробства, вироблених завдяки іноземним кредитам, експортувати на принизливих умовах, продиктованих кредиторами (модель «бананової республіки»); чисті прибутки зернотрейдерів досягаються при цьому за рахунок мінімізації орендної плати (це означає, що вони відбирають більшу частину абсолютної земельної ренти у селян-дрібних власників) і суми повернутого ПДВ (20% обсягів експорту);

– для максимізації надприбутків крупних агрохолдингів збільшувати продаж за кордон і зменшувати поставки їх продукції на внутрішний ринок (в основному це стосується виробників м’яса птиці); надприбутки цих агрохолдингів складаються з сум повернення ПДВ при експорті і отримання бюджетних дотацій (хоча агрохолдінги є високоприбутковими і без таких дотацій, оскільки птахофабрики використовують для кормів своє власне зерно і за потужністю є найбільшими у Європі, що дозволяє мінімізувати собівартість продукції);

– максимальний обсяг доходів, отриманих всередині країни, конвертувати в іноземну валюту з наступним вивозом за кордон, в тому числі за допомогою злочинних так званих «конвертаційних центрів»;

– добиватися проведення девальваційної монетарної політики в країні (їх утриманці – корупціонери ощасливили нас повідомленням про падіння курсу гривні у наступному році до 31 грн./дол.) і за рахунок різниці в курсах збільшувати свої номінальні гривневі надходження від експорту продукції та від інвалютних кредитів; хоча девальвація гривні збільшує витрати бюджету на обслуговування зовнішнього боргу, чиновники не хочуть про це чути і діють всупереч інтересам держави;

– отримувати максимально можливі обсяги комерційних кредитів у іноземній валюті як всередині країни, так і за її межами і при цьому гальмувати їх повернення, збільшуючи загальні суми заборгованості; фактично фінансові верховоди досягають капіталізації своїх компаній завдяки збільшенню валютного боргу;

– в умовах сьогоднішньої міжнародної некредитоспроможності українських корпорацій (відомо, що корпорації Ахметова і інших фінансових мародерів об’являли в 2013-2014 роках дефолти за своїми міжнародними облігаціями) валютне кредитування олігархічних банків здійснювати за допомогою державних іноземних запозичень, в тому числі і за рахунок траншів МВФ; отримання валютних позичок – основний пріоритет олігархату, задля цього влада готова виконувати будь-які умови кредитних угод з МВФ і Євросоюзом, щоб потім продавати або передавати її олігархату (через різні оборудки – конвертаційні операції, отримання державних замовлень, оформлення фіктивних імпортних поставок тощо);

Читайте також: Японка малює бійців ВСУ в стилі манга

Варто зазначити, що нестримне зростання зовнішнього боргу держави наближає нашу

економіку до дефолту і подальшого провалу валютного курсу гривні. Реструктуризація

повернень зовнішніх боргів, які здійснені урядом Яценюка у 2015 році (на

19 млрд.дол.) і урядом Гройсмана у 2017 році (на 3 млрд.дол.), які відклали виконання

зобов’язань – відповідно, на 5 і 12 років – мали наслідками зростання процентних

платежів, а також запровадження у першому випадку додаткових преміальних

відрахувань кредиторам (так званих деривативів). Фактично ці дві події

представляють собою дефолти – відмову вчасно повертати борги, а тому наша

сторона і змушена була підняти ставки. Надвисокі проценти ( з урахуванням

деривативів та премій посередникам – 8-9 %) треба буде оплачувати інвалютою. Її

треба буде або купувати на внутрішньому ринку, або брати нові позички за кордоном і

ще збільшувати зовнішній борг. Уряду потрібно буде купувати на внутрішньому ринку

щорічно, мінімум, 4 млрд. дол. і внаслідок такого зростання попиту на валюту курс гривні

провалюватиметься все глибше кожного року. Якщо ж влада для виплати відсотків за боргами

буде запозичати іноземну валюту, то сума міжнародного державного боргу України

зросте за 5 років на щонайменше на 20 млрд.дол., а щорічні відсотки за новими боргами

збільшаться ще на 2 млрд., тобто щорічно треба буде виплачувати не 4, а більше 6 млрд.

дол. Окрім того, без погашення раніше отриманих позичок і без прийняття бездефіцитного

бюджету продовжиться прогресивне наростання боргу і підштовхування ставок процентів

угору. Тим самим валютно-борговий зашморг на шиї України буде затягуватися усе сильніше.

А це вигідно іноземним кредиторам та їх українським «партнерам» – корупціонерам.

Заробляють усі, страждає – Україна. І це шлях у боргову безодню із загрозою часткової або

повної втрати державного суверенітету. Розраховуватися треба буде підприємствами,

територією, землею тощо.

– знайти собі тепле місце поза межами країни, перебазуватися в інші країни (перш за все – в країни західного світу), в тому числі купуючи там комерційні, виробничі, офісні та інші прибуткові об’єкти. Навіть в умовах війни вони вкладають інвестиції в економіку Росії – можна назвати корпорації Мотор-Січ, Рошен, Епіцентр та інші. Для олігархічних монстрів вивід капіталів – це процес оптимізації структури свого бізнесу, зокрема, в умовах банкрутства їхніх підприємств на українській території та через корупційно-силовий тиск, що йде від першої особи;

– важливіше накопичувати власне багатство ніж захистити українську державу, а тому на першому плані не допомога армії, а експорт найкращої зброї, нехай це має наслідком збільшення смертей наших героїв і загрожує збереженню країни. Ми досі не можемо укріпити оборону через недостатнє військово-технічне забезпечення, а також через корупційне розкрадання грошей на шляху від бюджета до передової – за даними іноземних спеціалістів, на цьому шляху втрачається до 2/3 фінансових фондів;

– краще не захищати Україну, а віддати частину території (як мінімум, Крим і Донбас) і державного суверенітету, якщо це допоможе збільшенню експорту їхньої продукції до ворожої держави, як це демонструють Пінчук, Ахметов, Новінський та деякі інші узурпатори нашої економіки;

– не сподіваючись на інші можливості просування свого бізнесу і отримання власних прибутків, окрім залучення зовнішніх валютних кредитів, не розглядати плани збільшення робочих місць для українців і бути абсолютно байдужими до виїзду робочої сили за кордон (зараз емігрувало біля 7 млн. чол.). Більше того, валютні переводи заробітчан збільшують внутрішню валютну базу країни, а отже дають більші можливості олігархам накопичувати долари для своїх закордонних потреб. Фактично їх владарювання виштовхує активну частину громадян за межі України, тим самим прискорюючи обезлюднення нашої землі;

– готові наймати і у свої фірми, і у виконавчі органи влади іноземних спеціалістів і політиків, платити їм високі гонорари, бо розглядають їх як провідників відносин із західними країнами і міжнародними фінансовими організаціями – основними кредиторами нашої країни (зокрема, американка Яресько і литовець Абромавічус, які займали посади ключових міністрів, представляють інтереси західних кредитно-інвестиційних компаній); при цьому у більшості випадків не настільки важливими є якості і кваліфікація іноземців, а тому ми й розчаровані у результатах їх діяльності на високих державних посадах;

– ще одна мета запрошення іноземних фахівців – прикрасити гучними іменами свою бездарну політику; для цього вони наймають за величезні гонорари бальцеровичей і бальчунів, не вимагаючи від них жодних «подвигів» в економіці. Роль цієї групи іноземців інша – пускати пил в очі безплідними апологетичними промовами. Проте, те ж саме роблять найняті владою українські «експерти», але у них інша проблема: як дивитися в очі своїх синів, коли ті запитають, чому ви побудували державу, за яку соромно?

Можна сказати, що у грошових мішків основні принципи: «все на продаж за кордон», «ніяких іноземних конкурентів у приватизації», «неповернення боргів як основне джерело капіталізації бізнесу», «максимальний вивіз капіталу і робочої сили», «перетворення гривні у цукерову обгортку » і «ми байдужі до результатів війни у Донбасі і Криму». Це економіка – навиворіт. Звичайно, за таких обставин ці негласні володарі країни діють проти національного господарства, проти прямих внутрішніх і зовнішніх інвестицій, проти твердої гривні, проти відродження України. Тому говорити сьогодні, в умовах олігархономіки про зміну тренда зовнішньоекономічних показників і відновлення країни – даремна справа. Або ми викорінемо владу товстосумів, або вони розпродадуть і знищать нас.

Європа : олігархам вхід заборонено

В контексті міжнародних економічних відносин напрошуються запитання: чому нам відмовляють у членстві і глибокій кооперації в Євросоюзі та навіть у підготовчих кроках, які наступають після виконання країною лісабонських критеріїв? Серед останніх: мінімальне відхилення за рік курсу національної валюти до євро від початкового, мінімальні рівні дефіциту держбюджету, торгівельного балансу і державного боргу та інші. Чому нашу торгівлю обмежили квотами, як Китай, П.Корею та інші неєвропейські країни?

Першопричина – в Європі немає політичного домінування олігархів, там недопустима кулуарно-корупційна приватизація і купівля фінансовими магнатами результатів виборів, як це має місце у нас. Їм не потрібні депутати і міністри від України у органах влади ЄС, які будуть пробивати там інтереси своїх монополістів і бариг. Вони бачать це і не можуть прийняти. В їх очах ми країна атавістична, неєвропейська.

Нас кинули в обійма МВФ, який в основному має справу з країнами третього світу (Азії, Африки, Латинської Америки) і відповідає за обслуговування їх боргів перед розвинутими країнами, в той час як в Європі є свої міжнародні фонди і банки, в тому числі ті, що працюють з колишніми соціалістичними державами. Нам МВФ і Євросоюз за кредити пропонують здійснити не реформації, а профанації (як пенсійна реформа і дозвіл на безмитний вивіз лісу-кругляка та інші), бо не вірять, що чинна влада здатна проводити європейського рівня трансформації (хоча ще десяток років назад питання стояло про імплементацію в нашій державі європейського права, бо планувалося входження України у ЄС).

Читайте також: Оплот №41 уже дефилирует на полигоне! — блогер

Якщо виходити з цієї логіки, то не важко спрогнозувати, що нам відводять роль

латиноамериканської країни, неспроможної впорядкувати державне управляння,

розрахуватися з іноземними боргами, зупинити розграбування країни своїми

узурпаторами і організувати рівну співпрацю із західними інвесторами і корпораціями.

Зокрема, прогресивне зростання зовнішнього боргу, аграрний бізнес на принципах

бананової республіки свідчать, що латиноамериканські перспективи вже не за горами.

Те ж саме може бути в паливно-енергетичному комплексі, де без іноземців ніби-то ми

не здатні видобувати газ і нафту на глибинах і шельфі. Як закінчуються

латиноамериканські режими відомо: військовими або соціалістичними переворотами

(Нікарагуа, Чилі, Куба, Венесуела, Парагвай, Аргентина, Панама, Гренада, та інші).

Нам це не потрібно, але поки що ми йдемо по тому ж шляху.

Навіть наші найближчі друзі – литовці – висловилися проти входження України в Євросоюз, очевидно, спостерігаючи нездатність і крадійкуватість нашого державного керівництва. Саме тому вони ініціюють надати нам спеціальну міжнародну фінансову допомогу обсягом до 5 млрд. євро на рік (гроші будуть надходити на зворотній основі), яка б виконала місію, аналогічну тій, яку після другої світової війни виконала програма США – так званий План Маршала.

Цю ініціативу треба вітати особливо в умовах, коли Голандія, Австрія та деякі інші країни Євросоюзу добилися включення в постанову про ратифікацію договора щодо асоціації Україна-ЄС положення про обмеження (фактично недопущення) військової і фінансової допомоги нашій країні. Литовці, мабуть, знають ще більше про негативне відношення до нас у Євросоюзі.

Позитивним є те, що інвестиції за Планом Маршала мають піти не у державний бюджет з прилипанням їх частини до рук чиновників, а у реальний сектор, у проекти відбудови, реконструкції, модернізації та інновацій. До міжнародних надходжень не можуть бути допущені і, я сподіваюсь, не будуть допущені українські корупціонери і фінансові барони. Якщо ж інвестиції транслюватимуться через уряд, то литовці та інші європейці й американці будуть сильно розчаровані. Українські чиновники постараються, аби інвестиції надійшли саме до об’єктів олігархів. Якщо так станеться, то увесь цей План перетвориться у фікцію і він буде зупинений. Кошти розтащать по «коморах», відновлення об’єктів буде лише частковим, стара деградована економіка залишиться домінуючою, а Україна – переферією світового процесу. Відношення ж до нас стане ще гіршим.

На мій погляд, громадськість повинна звернутися до литовців і запропонувати відкласти західні інвестиції за Планом (я теж включуся у ряди громадськості), бо вони будуть просто розкрадені. А наслідком стане тільки форсоване збільшення міжнародного боргу України при тому, що він і так наростає прискореними темпами. У підсумку Україна знову зганьбиться перед цивілізованим світом. Вже було сказано вище, що сьогоднішня владна камарілля орієнтована на розграбування кредитних надходжень і максимізацію державного боргу без жодних сумнівів щодо перекладання відповідальності на наступні кабміни і на плечі простих громадян.

Мені здається, що легше видалити з української політики фінансових магнатів-паразитів начолі з президентом-олігархом, ніж навчити і змусити наших урядовців виконувати норми європейської службової етики, несумісні з хабарництвом і казнокрадством.

Що ж нам, українцям, робити: дати розорювати країну і жебракувати на своїй землі, спокійно спостерігати за нахабним бізнесом олігархів і чекати у «сінях», коли європейці визнають нас рівними собі і запросять до світлиці?

Будь-ласка, європейці, не давайте маршалівські гроші корупціонерам. Американці, не

дозволяйте українському уряду випускати єврооблігації, ставки за якими приводять до

пограбунку країни. Давайте разом повернемо з офшорних рахунків в Україну вкрадені

корупціонерами долари і євро та розкриємо офшорні схеми утаємничення доходів, як це

зробили 5 років назад ФРН і Швейцарія, коли на прохання німецького уряду країна-

цитадель банків розкрила усі офшорні рахунки німецьких громадян на своїй території.

А наша задача – позбавити олігархів можливості заробляти на пограбуванні України та її розпродажі. Укріпити і переозброїти армію, відновити український суверенітет над окупованими територіями і дати людям нормально жити.

Чи отримаємо ми нову якість української політики після наступних виборів? Чи зможемо повернутися на шлях входження до Євросоюзу і пройти його, очистившись від фінансових паразитів і продажних політиків? Відповіді – у наступній статті.

(Далі буде)

Володимир Лановий


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Действующий парламент и вся вертикаль власти не принесут успеха Украине.

Такое мнение выразила народный депутат от “Оппозиционного блока” Наталья Королевская в эфире телеканала NewsOne.

“Я за новый закон о выборах, однозначно. Потому, что по действующему закону мы понимаем, что кардинальных изменений не будет, но я категорически против принятия медицинской реформы, я категоричеки против принятия пенсионной реформы, которая не даст людям уйти на пенсию, я категорически против реформы образования. Я призываю к тому, чтобы мы расставляли приоритеты. Я за перевыборы.  Этот парламент и эта вертикаль власти не принесут успеха Украине”, – заявила нардеп.

Она также уточнила, что “необходимо объединить усилия для того, чтобы власть ушла на перевыборы”.

“Мы (“Оппозиционный блок” – ред) готовы обьединяться с кем угодно, только распустить этот парламент и сформировать новую коалицию, которая отменит эту пенсионную реформу, реформу образования и не допустит принятия унижающей реформы здравоохранения”, – подчеркнула Королевская.

Она также прокомментировала создание антикоррупционного суда в Украине и оценила его перспективы.

“Уже не первый закон и не первый вопрос рассматривается в этом парламенте. Никаким законом, самым честным и самым хорошим, мы не поборим в стране коррупцию. Никаким решением мы не изменим кардинально ситуацию. Создастся еще один суд, еще один контролирующий орган, которых у нас итак больше, чем в любой европейской стране. Но с каждым новым органом количество корупции в стране только увеличивается. Чем больше борцов с коррупцией, тем больше коррупции в итоге”, – резюмировала нардеп.

NewsOne


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Путін оголосить про свої плани переобратися на черговий термін у грудні, під час щорічного послання Федеральним зборам.

Про це повідомило  джерело, близьке до керівництва «Єдиної Росії», – пише у своєму блозі Ігор Яковенко, передають Патріоти України. Далі – мовою оригіналу:

“Официально о проведении выборов должно быть объявлено в период с 7 по 17 декабря. Если вычеркнуть «мертвые» для агитации предновогодние и посленовогодние дни, то всем, кто так или иначе планирует поучаствовать в очередном восшествии Путина на российский престол, остается на все про все около двух месяцев. Для тех, кто захочет составить ему компанию, это время на сбор подписей и агитацию. Те, кто планируют бойкот, должны будут за это время понять, чем бойкот отличается от лежания на диване, после чего объяснить это отличие остальным ста миллионам электората и убедить эти сто миллионов в постыдности участия в намеченной на 18 марта 2018 процедуре.

Источник «Медузы» сообщил также, что в этом послании Федеральному собранию Путин сообщит о «базовых смыслах своей программы». И при этом источник признал, что на данный момент «никакой яркой идеологической базы под этот консервативный сценарий не создано». Представление о том, что у выходца из КГБ Путина может быть «идеология», то есть некоторая система взглядов, предполагающих цель развития общества, а, тем более, что эта цель и средства ее достижения могут быть обнародованы, крайне наивно. С каких это пор сотрудники спецслужб публично объявляют о своих планах?

Страна, подвешенная на чекистский крюк, должна висеть в неопределенности до самого последнего момента. Путин до декабря будет кривляться и жеманиться, заявляя, что он еще ничего не решил. Оппозицию до самого последнего момента будут держать за Каштанку, которой малолетний садист давал проглотить кусочек мяса, привязанного на ниточку, а затем радостно вытаскивал съеденное из желудка. Примерно так же ведет себя власть по отношению к Навальному и его сторонникам: не превращает условный срок в реальный, позволяет создавать десятки штабов по всей стране, создавая иллюзию надежды на участие в выборах, а с другой стороны постоянно его арестовывает и закрывает то на 20, то на 15 суток.

Читайте также: “Умирающий пациент”: Злий Одесит про кінець Євразійського економічного союзу

Чтобы окончательно превратить спецоперацию, намеченную на 18.03.18, в фарс власть решила запустить в «избирательный процесс» Ксению Собчак. Пока в будущем бюллетене остро не хватает фамилий Поклонской и Милонова, но время еще есть…

А пока Путин играет со страной в «сюрприз», эксперты пытаются заглянуть за горизонт 18.03.18 и разглядеть там контуры страны при очередном сроке Путина. Никаких красок, кроме оттенков черного, серого и коричневого в этой картине нет. Зачистка остатков свободной прессы, отлучение от интернета, полный разгром всего несогласного и на закуску железный занавес. В общем, спасайся, кто может. И просьба к последнему отъезжающему: не забудьте выключить свет в Шереметьево.

Буш пытался, заглянув в глаза Путина, увидеть там душу. Эксперты пытаются разглядеть будущие планы Путина после 18.03.18. Полагаю, что и то и другое ошибка. Нет у Путина ни души, ни планов. Насчет души лучше спросить архиерея Тихона (Шевкунова), надеюсь, он, будучи духовником Путина, когда-нибудь подтвердит, что никакой души у своего подопечного обнаружить не смог. А насчет планов все намного очевиднее. Путин – опер, а не стратег. Не было у него сроду никаких планов, нет, и не будет. Кроме одного плана: остаться у власти пожизненно и тем самым избежать возмездия за многочисленные преступления.

Вышеприведенный сценарий вполне возможен в том случае, если ситуация в стране будет угрожать власти Путина. Сценарий будет более вегетарианским, если население проглотит то измывательство, которое запланировано на 18.03.18 и равнодушно будет жевать телевизионную жвачку, лениво наблюдая за снижением уровня собственной жизни. Будущее может стать еще более мрачным. К черным и серым тонам добавится много красного, если режим спровоцирует население на по-настоящему массовую уличную активность.

Путинская игра в «сюрпризы» и «подвешивание ситуации» никого уже не должна удивлять и не имеет никакого значения. О своем участии в «выборах» он может объявить и в день голосования и после переизбрания. И нет в стране института власти, который и в этом случае усомнился бы, что все прошло по закону. Сюрпризы Путина закончились после аннексии Крыма. Все дальнейшие его действия вполне предсказуемы. Теперь очередь населения России преподносить сюрпризы. Когда-то у населения России это получалось.”


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Цікаво, що Володимир Володимирович начебто погодився з таким висновком екс-віце-президента США.

Екс-віце-президент США Джозеф Байден заявив у Вашингтоні, що під час зустрічі із президентом Росії Володимиром Путіним сказав останньому, що той не має душі, передають Патріоти України з посиланням на “Голос Америки”.

“Мою останню зустріч із Путіним розкритикували. Ми з ним опинились в кабінеті наодинці. Він хотів показати мені свій величний офіс, і він таки вражає. Я підняв руки – кажу “неймовірно, на що здатен капіталізм”, – розповів Байден.

“Я повівся нерозумно – я сказав, “пане президенте, я дивлюсь у ваші очі, і у вас немає душі. Він подивився на мене і сказав, що ми розуміємо одне одного”, – додав Байден.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Будь-які законодавчі ініціативи мають голосуватись з огляду на їх ефективність, а не вузькополітичними інтересами.

Депутати мають чітко дивитись, за що голосують, або вносити правки до того, як закон проголосований».

Так народний депутат України, член Комітету ВР з правої політики і правосуддя Геннадій Ткачук в ефірі телеканалу “Еспресо” прокоментував ситуацію стосовно вимоги ветувати закон про судову реформу.

– У президента є своє бачення цього, і він має винести свій вердикт. Він або підпише закон, або ветує його. Це ми будем бачити найбличжим часом, – зазначив нардеп.

Також політик нагадав, що зміни до кодексів голосувались три тижні, бо деякі політсили внесли більше 5000 правок.

Торкаючись теми створення Антикорупційного суду, Геннадій Ткачук зазначив, що треба робити все можливе, щоб всі суди в Україні були некорупційними.

ilikenews.com.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

«Судова реформа»: що далі буде…

або

Приведення нормативних актів до нової редакції Конституції України: аналіз законодавчих змін в руслі «судової реформи»

Конституція кожної демократичної європейської держави являється фундаментом успіху та розквіту країни. Від її змісту, форми та правової визначеності норм залежить усе національне законодавство, яке регулює кожний вид правовідносин, встановлює загальнодержавні принципи існування та високі стандарти дотримання прав громадян.

Варто визнати, що вже стільки років поспіль кожний із новообраних наших президентів намагався «перекроїти» Основний Закон, зробити його більш гнучким та зручним для себе з тим, щоб гарантувати собі, так званий, «імунітет» вічної влади (повноважень). Не виключенням стала і «конституційна реформа» за нинішньої влади, яка почалась з фальшстарту, а саме із внесення у червні 2016 року змін до Конституції України в частині правосуддя (а точніше прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), які, за визначенням багатьох експертів, направлені, перш за все, на значне розширення повноважень нинішнього Глави держави, а тому дійсно несуть у собі ризики майбутньої узурпації останнім влади.

Нагадаю, що останніми змінами до Основного Закону були введено адвокатську монополію, триланкову судову систему, змінено та оновлено Верховний Суд України, неконституційно розширено повноваження і можливості Президента України, як найвищої посадової особи виконавчої влади, щодо формування іншої гілки влади – судової, а відповідно і посилено з його боку (нехай і протягом 2-х років) впливу на неї. Так, зокрема, змінився і порядок призначення на посаду суддів, шляхом надання Президенту України виключних повноважень за поданням Вищої ради правосуддя призначати суддів безстроково (ст. 126, 128 Конституції України). Одночасно з цим, призначення суддів на 5-річний строк було скасовано, що не зовсім однозначно сприйнято суспільством, якого, до речі, про це ніхто і не запитував. Верховну Раду, як представника народу України, фактично позбавили повноважень брати будь-яку участь як у процесі призначення на посаду суддів, так і у наданні згоди на їх арешт чи затримання (це питання тепер також буде вирішуватись Вищою радою правосуддя), тим самим відсторонивши сам народ, як носія влади, від реалізації наданого йому «права голосу». У цьому законі також не визначено: чи реалізація Главою держави такого повноваження є його правом, чи обов’язком, а тому виходить, що Президент України може як призначити кандидата на посаду судді, так і проігнорувати чи затягнути вирішення даного питання.

Окрім цього, згідно частини 7 пункту 16-1 «Перехідних положень» до цього Закону, Глава держави також наділений повноваженнями упродовж двох років здійснювати переведення суддів з одного суду до іншого (до цього він здійснював переведення лише суддів в межах п’ятирічного строку з дня їх призначення). Тобто, цією нормою Президент фактично отримав можливість формувати склад будь-якого суду, що може негативно відобразитись на справедливості та об’єктивності судових рішень.

Більше того, частиною 6 пункту 16-1 «Перехідних положень» цього Закону за Президентом закріплюється і повноваження протягом двох років на власний розсуд утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати суди. Це ще один додатковий важіль впливу на судову систему.

Таким чином, прийняття таких змін зосереджує у нашого Глави держави надмірні повноваження у сфері формування судової влади, що неодмінно призведе до її безпосередньої залежності від нього.

Така тенденція створює передумови для порушення базових конституційних приписів про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 Конституції України), незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється (ст. 126 Конституції України), судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону (ст. 129 Конституції України) та може призвести до обмеження права громадян і юридичних осіб на судовий захист, гарантованого статтею 55 Основного Закону України.

Окрім цього, останні зміни до Конституції України містять ще ряд численних «реформаторських нововведень», які можуть призвести до беззаконня в країні, бо сприяють неоднозначному трактуванню норм Основного Закону.

Зокрема, введено обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору, що може стати підставою для відмови у розгляді справи судом, виключено принцип законності (!) як основної засади судочинства, позбавлено учасників судового процесу права на оскарження судових ухвал окремо від рішення суду, ліквідовано загальну судову юрисдикцію, впроваджено конституційні скарги і т.д. 

Зауважу, що понад рік політики, експерти та політологи обговорювали та дискутували, як ввести у дію всі ті «новели», які вже прийняті і існують в оновленій Конституції, в зв’язку з чим, навіть готувалися декілька законопроектів по приведенню деяких законодавчих актів України у відповідність до Основного Закону, частина з них навіть виносилися на голосування у Верховній Раді України, де закономірно «провалювались», після чого знову готувались і лише у червні 2017 року ситуація, начебто, зрушилась з «мертвої точки»…

20 червня 2017 року Парламент прийняв за основу проект закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№6232), а 3 жовтня було проголосовано за даний законопроект в другому читанні та в цілому. Даним документом викладаються в новій редакції Господарський та Цивільний процесуальні кодекси, Кодекс адміністративного судочинства України, вносяться зміни до Кримінального процесуального кодексу та до понад 25 інших законодавчих актів, оскільки без них неможлива робота нового Верховного Суду та подальша реалізація так званої «судової реформи». Народними депутатами було підготовлено близько 5 000 тисяч поправок до даного документу, який викликав багато резонансу серед експертної спільноти, проте в сесійній залі підтримані були лише 1500.

Окрім того, нагадаю, що вже декілька місяців проходить конкурсний відбір кандидатів на зайняття посад у новому Верховному Суді. Конкурс відбувається, начебто, відкрито, з залученням громадськості та з широким висвітленням у ЗМІ, разом з тим, з численними скандалами. Тому і не дивно, що багато недоброчесних суддів, в першу чергу тих, які виносили завідомо незаконні рішення по активістам Майдану, відкрито співпрацювали з попереднім режимом Януковича та приймали участь у незаконному переслідуванні його політичних опонентів, успішно проходять усі конкурсні завдання та впевнено прямують до крісел суддів Верховного Суду. Зауважу, що, згідно даних Вищої ради правосуддя, лише 10% (35 осіб з 351) суддів було звільнено з роботи за «справами Майдану», решта, а це на хвилинку більше 300, досі займають відповідні посади у судовій владі та продовжують здійснювати правосуддя в країні. Таким чином, можна припустити, що на сьогоднішній день створюються належні умови, в тому числі і зі сторони законодавчого забезпечення, щоб подібні «слуги Феміди», будучи заплямованими, а тому і більш уязвивими, могли безперешкодно «здійснювати судочинство» і в інтересах вже нинішньої влади.

Варто нагадати, що при прийнятті нових процесуальних кодексів як розробникам цих правових актів, так і головне – нашим законодавцям слід усвідомлювати, що судочинство — це комплексна система інститутів, стадій, процесуальних проваджень, в яких процедури, процесуальні дії мають вчинятися за чітко окресленою процесуальною формою й не повинні суперечити одна одній. Ідеальний процесуальний кодекс повинен вирізнятися певною системністю, узгодженістю, взаємопов’язаністю та уніфікованістю норм як у самому кодексі, так і щодо інших процесуальних кодексів.

Тому, оцінюючи усі ці запропоновані в даному законопроекті норми по приведенню названих вище законодавчих актів до Конституції України, назву лише декілька найбільш кричущих моментів, які завдають чергового удару по дотриманню конституційних прав громадян, адже цей документ (внесений Президентом України) містить забагато оціночних суджень, проявів правової невизначеності, інших недоліків і прогалин, а отже, безперечно внесе хаос у процесуальні процедури, а тим самим і в реалізацію громадянами України своїх конституційних прав, а саме:

– загальним недоліком усіх змін до процесуальних кодексів експертами називається суттєве обмеження права особи на подання касаційної скарги, оскільки відсутність чіткого та однозначного переліку справ, які розглядатимуться в касаційній інстанції, несе корупційні ризики та не відповідає принципу правової визначеності;

– незрозуміло також за яких умов особа матиме право звернутися до Європейського суду з прав людини (тобто, коли будуть вважатись вичерпаними всі національні способи судового захисту);

– впровадження понять «суспільний інтерес», «малозначність справ» та застосування суддями інших оціночних суджень стануть своєрідними «фільтрами» для розвантаження судів від великої кількості справ, що неминуче призведе до порушення права особи на судовий захист та доступ до правосуддя;

– впровадження електронного суду (оприлюднення і надання процесуальних документів в електронному режимі) та виклик осіб через мережу Інтернет можуть створити цілу низку зловживань і не забезпечити реального повідомлення сторін та надання учасникам судового процесу матеріалів справ;

– у вищих спеціалізованих судах (а таких може бути лише два: Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд) планують створити апеляційні палати. Таким чином, зазначені суди будуть одночасно судами і першої, і апеляційної інстанції, тобто один і той самий суд буде приймати рішення і одночасно здійснюватиме їх перегляд, що не може забезпечити незалежний і справедливий апеляційний процес, і є очевидним порушенням інституційної процедури;

–  суд буде мати право відмовляти у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Із таких норм вбачається, що навіть якщо суди попередніх інстанцій і неправильно застосували норми матеріального та/або процесуального права, то касаційний суд може відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо його рішення не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, що не відповідає принципу правової визначеності та передбачуваності законодавства;

– в господарському процесі суд може визнати зловживанням учасниками процесу процесуальними правами такі дії: заявлення безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на затягування розгляду справи, подання завідомо безпідставного позову, чи позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидний штучний характер, умисне не повідомлення про осіб, яких мають залучити до участі у справі. Такі норми також мають оціночний і нечіткий характер, тому можуть застосовуватися як незаконний вплив з боку суддів на сторони. Окрім того, внесення запропонованих змін буде порушувати змагальний характер судового процесу;

– у ст. 81 ГПК також передбачається, що якщо обсяг доказів є надмірним, то їх можна буде не надсилати іншим учасникам у справі. Такі норми можуть мати застосування по різному на практиці, а натомість позбавлять інших учасників процесу можливості належним чином підготуватися до судового засідання;

– суддям надаються значні повноваження щодо накладання штрафів за дії, які їм будуть «здаватися» порушенням чи зловживанням, що в сьогоднішніх умовах судової системи може обернутися проти добросовісних учасників процесу  (ч. 149 ЦПК, ст. 149 КАС, ст. 136 ГПК у редакції законопроекту);

– суд не буде прилюдно проголошувати судові рішення, ухвалені за наслідками закритого судового засідання (ч. 18 ст. 7 ЦПК, ч. 17 ст. 10 КАС, ч. 18 ст. 9 ГПК у редакції законопроекту), що є порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини, де зазначено, що судові рішення в будь-якому випадку проголошуються прилюдно;

– порушення процедури прийняття даних змін одним законопроектом, що в подальшому може стати підставою для визнання їх нелегітимними, оскільки такі зміни повинні вноситись окремими законопроектами.

Ще більше зауважень у експертної спільноти і у мене, зокрема, виникає до запропонованих змін до КПК України, а саме:

– строк досудового розслідування відраховуватимуть з моменту реєстрації інформації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, а не з моменту повідомлення про підозру, як тепер (ст. 219 КПК у редакції законопроекту). Такий крок фактично паралізує діяльність органів досудового розслідування, особливо по розкриттю і розслідуванню злочинів, вчинених в умовах неочевидності (тих же умисних вбивств), кримінальних правопорушень, вчинених організованими злочинними групами та злочинними організаціями, тим більше – в економічній сфері та з ознаками корупції, що матиме катастрофічні наслідки для потерпілих,суспільства і держави в цілому, слідчі і прокурори будуть змушені більше займатись підготовкою матеріалів та клопотань про продовження строків досудового розслідування, чим збором і закріпленням слідів злочину та доказів винуватості підозрюваних, і не виключно, що в зв’язку з таким нововведенням вони будуть змушені ухилятися від реєстрації і початку розслідування таких злочинів, оскільки розслідувати їх швидко в такі обмежені терміни буде неможливо. Тому, в такому випадку більшість кримінальних проваджень будуть закриватись, а винні особи ухилятимуться від відповідальності, оскільки розслідувати їх за три чи навіть шість місяців буде просто неможливо, особливо з урахуванням нинішніх навантажень на одного слідчого і тим більше – на прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Ці зміни зроблять неможливою ефективну роботу усіх органів досудового розслідування, що призведе до ще більшого погіршення криміногенної обстановки та безкарності в державі, а відповідно і розгулу злочинності. Ви тільки вдумайтесь у таку норму: якщо у 6-ти місячний термін у справі про тяжкий чи особливо тяжкий злочин не буде нікому повідомлено про підозру, то таке кримінальне провадження підлягає закриттю?!

– ще більш небезпечним для суспільства є пропозиція скоротити строки досудового розслідування, а саме: два місяці – з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Зауважу, що встановлення таких надзвичайно коротких строків по всіх без виключення кримінальних правопорушень (а вони є різними за складністю доказування) неминуче призведе як до безпідставного закриття чималої кількості злочинів без встановлення підозрюваного, так і до поспішного направлення до суду обвинувальних актів по фактично нерозслідуваних провадженнях і без наявності достатньої кількості доказів винуватості обвинувачених, що потягне за собою масові порушення прав громадян та незаконне притягнення невинних осіб до кримінальної відповідальності. Такі норми фактично «похоронять» кримінальні провадження про злочини на Майдані та вчинені Президентом-втікачем і його найближчим оточенням (а може так і задумано) ;

– сторони кримінального провадження позбавляються права самостійно обирати та залучати експерта для проведення експертизи, що є істотним обмеженням права сторони в процесі збирати докази. На мою думку,такі зміни мають на меті знищити конкурентність кримінального процесу та спрямовані на створення штучних перешкод для сторін у реалізації їх прав. У випадку прийняття цих змін буде зруйновано принцип змагальності, де кожна сторона має право самостійно залучати обраного експерта, отримувати висновки експертизи та доводити за їх допомогою свою позицію перед судом;

– розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та за виключними обставинами пропонується здійснювати тим самим складом суду, що ухвалив рішення, яке переглядається. Такі зміни беззаперечно також приведуть до суб’єктивності винесених рішень та будуть порушувати право громадян на справедливий суд, що є неприпустимим;

– встановлення вини судді у вчиненні злочину або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалене судове рішення, може бути підтверджене вироком суду, який набрав законної сили, але, обставини зловживання вказаних осіб під час кримінального провадження, у разі неможливості ухвалення вироку суду, можуть бути підтверджені і матеріалами розслідування. Дані зміни являються також неприпустимими, оскільки порушують принцип презумпції невинуватості та права особи захищати себе у судовому процесі;

– суд, який розглядає кримінальне провадження у касаційному порядку, передає таке провадження на розгляд об’єднаної палати, якщо ця колегія вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених раніше в ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії судді з іншої палати, тобто, фактично буде створена подвійна судова практика, яка дозволить суддям зловживати прийнятими рішеннями та повність знівелює рішення Верховного Суду України як найвищої судової інстанції, які повинні бути остаточними і обов’язковими для всіх інших судів;

Не можу обійти і відверто не грамотних норм, які протирічать іншим, вже діючим законам, як наприклад, коли пропонується надати право на продовження строку розслідування «районним, міським» прокурорам, яких вже не існує майже два роки; про надання права на продовження строку слідства до 3-х місяців керівнику місцевої прокуратури і чомусь лише заступнику Генерального прокурора, в той час як такого права позбавлено незрозуміло чому керівника регіональної прокуратури та його заступників; не усунуто протиріччя між пропозицією встановити максимальний 12-ти місячний строк розслідування після повідомлення особі про підозру і наявною нормою КПК про те, що прокурор зобов’язаний після повідомлення особі про підозру «в найкоротший термін» закрити провадження чи направити його до суду з обвинувальним актом; незрозуміло звідкіля в пропозиціях законодавці знайшли прокурора, який «здійснює нагляд за додержанням законі під час проведення досудового розслідування», якщо такої функції прокуратури нинішньою редакцією Конституції не передбачено і т.д.

Ще більше мене здивували «розробники» цього законопроекту від Президента України тим, що не запропонували відповідних і давно назрілих змін, у зв’язку із так званою «судовою реформою», до КПК і закону України «Про прокуратуру» хоча б в частині змінених Конституцією України функцій органів прокуратури. Мало того, що прокуратуру віднесли до органів судової влади, основною її функцією тепер (окрім підтримання публічного обвинувачення в суді) є «організація і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, а також нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку». Дійсно, підтверджую, що потуги внести подібні зміни до названих мною законів мали місце, коли в кінці 2016 року 7-ма народними депутатами був підготовлений, нехай і недосконалий, але все ж таки цільовий законопроект № 5177 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» в частині забезпечення реалізації функцій прокуратури» і навіть був направлений на розгляд Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України. Але, далі ніякого руху по його розгляду не було зафіксовано. А дарма.

Тому, абсолютно нагальним для законодавців на сьогодні залишається роз’яснити правоохоронцям і суспільству в чому ж полягає поняття «процесуальне керівництво досудовим розслідуванням», бо в нині діючих КПК і Законі «Про прокуратуру» мова до цих іде про здійснення прокурором «нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва»! В той час, нова редакція Основного закону не містить таких повноважень прокурора.

А тим більше незрозумілою є нова функція органів прокуратури під назвою «організація та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням», про що в згаданих двох законах не згадується. Чи співпадають ці дві частини між собою? Про що все таки іде мова: про «організацію досудового розслідування» чи про «організацію процесуального керівництва»?!

Незрозумілим є і поняття «нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку». Можна лише допустити, що законодавці мали на увазі нагляд з боку прокурора за додержанням вимог Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Дійсно така норма в цьому законі залишилась дійсною. Але тоді виникає закономірне питання: чи співпадають між собою поняття «орган досудового розслідування» і «орган правопорядку»? А тому і незрозумілим є для багатьох фахівців: чи продовжує здійснювати в таких умовах прокурор нагляд за додержанням вимог Конституції та КПК України під час проведення досудового розслідування? Чи сьогодні прокуратуру перетворили на орган, який здійснює організацію проведення досудового розслідування, а тому і повинен нести повну відповідальність як за розкриття злочинів і доведення винуватості підозрюваних і обвинувачених осіб, так і за дотриманням прав і свобод учасників процесу? Хто ж тоді зобов’язаний та має повноваження здійснювати нагляд за дотриманням законності при проведенні досудового розслідування?!

Я не є політиком, але категорично впевнений, що нинішня Верховна рада України повністю себе вичерпала як законодавчий орган. Настільки непрофесійними народні депутати, як цього скликання, ще ніколи не були. Чомусь ніхто не бажає і не робить елементарний аналіз зауважень і претензій тих же Головних науково-експертного і юридичного управління ВР, які постійно висловлюють на запропоновані нинішніми законодавцями законопроекти серйозні зауваження, в т.ч. і на предмет їх невідповідності Конституції, бо якби це було зроблено, то суспільство б жахнулось від такої правової безграмотності!

Більше того, нинішня Верховна Рада продемонструвала на кількох прикладах відвертий правовий нігілізм, більше того навіть і систематичну неповагу до Основного Закону України та відкрите його ігнорування, приймаючи систематично закони, які їй прямо протиріччять, або навпаки – роками не приводять вже існуючі закони до вимог діючої Конституції нашої держави.

Ви тільки вдумайтеся, законопроект про внесення таких змін до процесуальних кодексів розглядався у Верховній Раді лише зараз, а до цього (більше року) Україна жила практикою подвійних стандартів, застосовуючи старі норми процесуального законодавства, які не відповідали чинній Конституції України, або ж застосовували приписи Основного Закону, які досі не знайшли свого відображення у вітчизняному законодавстві! Фактично, можна стверджувати, що на сьогодні в нашій країні відбувається справжній правовий колапс (і це протягом останніх трьох років) і всі рішення, прийняті за неузгодженою з Конституцією України процедурою, можна визнати недійсними, з усіма витікаючими наслідками!

Я зауважу, що успіх будь-якої держави, перш за все, залежить від незмінності, стабільності та ефективності Основного Закону, який має найвищу юридичну силу і гарантує верховенство права. А про яке верховенства права ми можемо говорити зараз, якщо ні Верховна Рада, яка затягує прийняття відповідних законів, ні Президент України, як Гарант Конституції, не турбуються про єдність, правову визначеність та легітимність прийняття усіх без виключення законодавчих рішень в країні?

На думку приходить лише один вислів, який повністю точно характеризує всю нинішню ситуацію у нашій країні: “Ми вже думали, що опустилися на саме дно, але тут знизу постукали”.

Олексій Баганець


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Когда-нибудь Навальный напишет книжку, типа солженицинской “Бодался телёнок с дубом”. Там он подробно опишет, как над ним издевались и, возможно, это издевательство найдёт своё настоящее объяснение.

Конечно, все думают, что Путин его чмарит потому что держится за власть и всё такое. Но есть и более глубинные всякие объяснения — вспоминают фразу Путина, которую он сказал “о некоторых, которые мутят воду”. Он заметил, что они сами должны быть безупречны. Видимо, он действительно считает Навального жуликом, может по Кировлесу, может еще по каким-то шитым ему делам. И Олег Навальный, который реально сидит, это такое пацанское объяснение, чтобы Алексей не лез, куда не надо. В той оси координат, которой находится Путин, намёк этот вполне понятен.

Но Алексей Навальный все равно лезет. И вырос в реального политика, нет сомнений.Конечно, есть всякие версии, что мудрый Путин сам взращивает Алексея, что Алексей его агент, и тому подобное. Но эта версия для меня несостоятельна, именно потому что в тюрьме сидит его брат. И мы не в сталинское время, когда в его окружении арестовывали жён, братьев и сестёр, а окружение продолжало верно служить людоеду, повторяя себе, что “органы не ошибаются”.

Я не думаю, что Алексей это бы выдержал, даже если бы Путин реально обещал бы ему президентство.Поэтому, тут чистая ситуация — свято место пусто не бывает, Путин может давить Навального как угодно, но он не может задавить естественную потребность людей на новое, но, самое главное, на несистемное.

Не из системы Путина! — вот это есть главное, пусть невысказанное, требование времени.

Система Путина известна — это он и его окружение. Он может готовить на 24-й год каких-то своих надёжных парней, но всё это пустое. Это будет смена шила на мыло.Повзрослевшая молодёжь, которая и будет выбирать президента в 24-м году, хочет не другого из этой же “партии”, а другую партию. Других лиц, другие идеи, которые наш патриарх-президент просто не может предоставить.

Путин, как президент, обречён, он сам знает это, но действует в рамках своих возможностей. Но, поскольку идеями Навального не перешибить, то можно перешибают насилием.

Несколько слов о самом насилии. Оно сейчас довольно мягкое, но кто сказал, что не может быть и немцовского варианта. Поэтому, не столько важно, что Навального в очередной раз задержали, а важно, к какому насилию будут прибегать в следующий раз.Я понимаю, что для Навального каждый митинг значителен, но, опять же, бодаться с дубом у телёнка не получится.Но телёнок вырастет.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Республіканець Джон Маккейн і демократ Бен Кардін з цього приводжу звернулися до президента США у листі.

Двоє провідних сенаторів США заявили, що новий закон про санкції проти Росії досі не виконується. Про це республіканець Джон Маккейн і демократ Бен Кардін заявили у листі президенту США, передають Патріоти України з посиланням на Reuters.

“Тепер, коли наближаються крайні терміни, важливо, щоб ваша адміністрація виконувала закон повною мірою, щоб підтримувати і захищати інтереси Америки”, – сказано в листі.

У листі підкреслюється, що 1 жовтня є крайнім терміном для адміністрації, щоб визначити правила або інші вказівки для ідентифікації будь-кого, хто працює від імені російських оборонних і розвідувальних секторів і підлягає санкціям.

Як відомо, чергове розширення санкцій проти Росії президент Сполучених Штатів Дональд Трамп підписав 2 серпня.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO