Президент України підписав указ №178/2017, згідно з яким вже в наступному місяці в армію заберуть молодих людей віком від 20 до 27 років.
У квітні травні на строкову службу в армію забрали більше 14 тисяч українців. 9 135 – в Збройні Сили України, 4 200 – в Національну гвардію і 800 осіб – до Державної спеціальної служби транспорту. Скільки українців закличуть на службу в наступному місяці, на даний момент невідомо. Терміни призову визначає глава держави, а кількість призовників і бюджет кампанії – уряд.
До слова, цього року призов одну людину обходився бюджету в 3293 гривні. 3200 з них – разова грошова допомога призовнику (в розмірі двох прожиткових мінімумів) і ще 93 гривні – гроші на підготовку і проведення призову без врахування харчування і витрат на транспорт. Варто відзначити, що ще в минулому році матеріальна допомога призовникам видавалася в розмірі двох мінімальних зарплат (на даний момент це 6400 гривень), однак після рішення про підвищення мінімалки замість двох мінімальних зарплат взяли рішення видавати два прожиткових мінімум.
Кого можуть призвати до армії в серпні:
Чоловіки віком від 20 до 27 років
Придатні за станом здоров’я
Без судимості
Тих, хто не проходив військову службу
Крім призову на строкову службу в травні також почали закликати в армію українців з вищою освітою, які закінчили військові кафедри. Офіцери запасу вважаються “придатними” до 43 років. Як і строковики, служити вони повинні півтора року. До слова, ще кілька років тому закінчення військової кафедри при вузі давало право на відстрочку. Всього за сім років в Україні набралося більше 90 тисяч офіцерів запасу.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Сьогодні 25-та річниця від початку участі українських військових у міжнародних миротворчих операціях.
Водночас, сьогодні відзначається День українських миротворців, який встановлено постановою Верховної Ради України від 21 травня 2013 року.
Саме цього дня у 1992 році з місії у Боснії розпочалася участь українських військових в операціях з підтримання миру і безпеки, які під егідою ООН, ОБСЄ, НАТО і ЄС проводяться в «гарячих точках» планети.
За ці роки понад 42 тисячі українських військовослужбовців взяли участь у міжнародних миротворчих операціях у різних регіонах планети – Косово, Боснії і Герцеговині, Анголі, Македонії, Гватемалі, Таджикистані, Афганістані, Хорватії, Кувейті, Сьєрра-Леоне, Придністров’ї, Іраку, Лівані, Ефіопії, Еритреї, Грузії, Судані, Кот-д’Івуарі, Демократичній Республіці Конго, тощо.
Попри продовження бойових дій на Сході нашої держави, Україна й надалі дотримується міжнародних зобов’язань щодо участі в миротворчих операціях ООН. Нині 448 військовослужбовців ЗС України беруть участь у дев’яти міжнародних операціях із підтримання миру та безпеки в семи країнах світу та районі Аб’єй під проводом ООН, НАТО та в складі спільних миротворчих сил у Придністровському регіоні Республіки Молдова.
Крім цього Дня, 29 травня в Україні відзначається «Міжнародний день миротворців Організації Об’єднаних Націй», пише Укрінформ.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
А вы предполагали, что многие продукты, которые мы используем в быту каждый день, берут свое начало со времен жестоких войн и политических конфликтов? На первый взгляд эти вещи не имеют ничего общего с военной тематикой, но на самом деле они были созданы благодаря армейским заказам.
Мы собрали для вас 10 примеров продуктов и технологий, которые стали популярными после того, как были протестированы солдатами и военными ведомствами. Fanta, M&M’s, микроволновые печи… вы наверняка знаете о них не все.
Fanta
Бодрящий апельсиновый напиток был создан в нацистской Германии в связи с торговым эмбарго на поставки сиропа колы. Тогда глава Coca-Cola Deutschland Макс Кайт изобрел новый напиток, смешав ингредиенты, которые были доступны в стране в тот период: молочную сыворотку и яблочный жмых, побочные продукты сыроварения и производства сидра. Название Fanta происходит от слова «фантазия». В 1955 году Coca-Cola сделала этот напиток своим официальным продуктом и запустила в продажу по всему миру.
Скотч и изолента
Ленту из плотной ткани использовали для изоляции кабелей и починки разнообразных предметов еще в начале ХХ века. Изоленты появились в 1910-х, их липкая сторона зачастую была смазана канифолью. Спустя десять лет сотрудник американской компании 3М Ричард Герли Дрю решил сделать клейкую ленту не только липкой, но и легко снимающейся. А через два года ему удалось создать скотч — прозрачную клейкую ленту, которую часто использовали во времена Великой депрессии, для починки инструментов, предметов домашнего быта и т.п.
В 1943 году мать двух моряков и работница фабрики, где производили вооружение для фронта, написала письмо президенту Рузвельту, в котором изложила свою идею о том, что ленты должны быть водонепроницаемые и более удобными в использовании. Рузвельт передал письмо в Johnson&Johnson, где и разработали продукт, который теперь известен всем как изолента — клейкая пластиковая прочная лента, которую легко приклеить и удалить. В военные времена ее поставляли на фронт, а после окончания войны изолента поступила в продажу в хозяйственные магазины.
Суперклей
Создание суперклея было обычной случайностью при попытке изобретения прозрачного пластика для производства оптических прицелов для оружия.
Химик Гарри Кувер в 1942 году проводил исследование с целью разработки необходимого продукта, в результате чего, получил смесь, которая могла крепко и быстро скреплять несколько деталей. Но в продаже суперклей появился только в 1958 году, через несколько лет после того, как американские исследователи повторно убедились, что цианоакрилат (основное вещество в составе суперклея) может прочно соединять поверхности.
M&M’s
Любимые шоколадные конфеты в яркой глазури были созданы Форрестом Марсом, сыном основателя компании Mars Incorporated, во времена Второй мировой. Он подглядел рецепт конфет в Испании во время Гражданской войны. Там он увидел, что солдаты ели кусочки шоколада в глазури, которая не позволяла ему таять на жаре.
Говорят, что после уведенного Марс попытался воссоздать рецепт, и ему это удалось. Во время Второй мировой войны конфеты M&M’s стали входить в пайок американских солдат, которым часто приходилось находиться под палящим солнцем.
Станки Gillette
Одноразовая безопасная бритва была создана Кингом Кэмпом Жиллеттом еще в 1903 году. Его бизнес-модель заключалась в следующем: «дайте покупателю станок и продавайте лезвия снова и снова». Изначально запуск продукта провалился из-за высоких цен и большой конкуренции.
Но через десяток лет Жиллетт все равно реализовал свою идею и стал богатым, когда заключил контракт на поставки 3,5 млн бритвенных станков и 36 млн сменных лезвий для американских солдат в Первой мировой войне. Всего одна ночь понадобилась, чтобы безопасная бритва стала неотъемлемой частью гигиенического набора мужчины на ряду с зубной щеткой и мылом.
Шариковая ручка
Ласло Биро, венгерский журналист и художник, придумал шариковую ручку в 1931 году после того, как увидел в типографии быстросохнущие чернила. Принявшись за работу вместе со своим братом — ученым Джорджо, через семь лет он получил патент на изобретение, которое очень быстро стало популярным среди британских военных летчиков.В числе первых клиентов были Королевские военно-воздушные силы Великобритании, которые сделали заказ сразу на 30 000 ручек для пилотов.
Nescafé
Проблема перепроизводства зеленого кофе, для хранения которого не было места во времена Великой депрессии, дала толчок развитию новой технологии.Бразильский Институт кофе обратился к компании Nestlé за помощью в создании нового продукта. В 1938 году Nestlé впервые начала продавать Nescafé в маленьком швейцарском городке Веве. Но популярным он стал после Второй мировой войны: кофе настолько понравился американским солдатам, что вся продукция завода Nestlé в США шла только на снабжение армии.
Микроволновая печь
Во время Второй мировой войны американские и британские военные изобрели магнетрон — прибор, который генерировал СВЧ-волны, для совершенствования радиопередачи и радиолокационной разведки. Магнетрон имел высокую мощность — его можно было устанавливать даже в самолетах, при этом он был достаточно точным, чтобы использоваться для точечной бомбардировки городов.
Но возможность с их помощью разогревать еду была обнаружена совершенно случайно после войны в 1945 году. Перси Спенсер, американский инженер компании Raytheon, изготавливающей оборудование для радаров, во время экспериментов с магнетроном однажды понял, что радарные волны расплавили конфету в его кармане.
В 1947 году была выпущена первая микроволновая печь Radarange. Ее использовали в военных столовых и столовых военных госпиталей.
GPS
Еще с 1930-х годов для морской и воздушной навигации использовались наземные радиосистемы, но во время Второй мировой войны обнаружилось, что наземные антенны и командные центры очень уязвимы перед атаками противника. К 60-м годам Военно-морские силы США пришли к выводу, что необходимо использовать прототип GPS, систему «Транзит», для ракетных субмарин «Полярис», которая позднее стала обязательной для эксплуатации.
Позже НАТО модернизировал и улучшил систему «Транзит», и превратил ее в расширенную навигационную систему Navstar GPS. Ее аналог на сегодняшний день используют повсюду, как и в обычной жизни, так и в системе безопасности.
Спиннер
Жительница Орландо, Кэтрин Хеттингер придумала современную игрушку-спиннер с целью примирить израильцев и палестинцев, когда она приехала к сестре в Израиль. Это было почти 30 лет назад. Идея о создании отвлекающей игрушки озарила ее в тот момент, кода она увидела, как палестинские дети бросают камни в израильских военных.Спиннер впервые появился в продаже в 1993 году, но свою популярность он обрел лишь в 2017-м. К этому времени у Хеттингер истек срок владения патентом, и сегодня изобретение не приносит женщине никакого дохода.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
«Мене били, підвішували, а потім ґвалтували шваброю …», – так розповідає про «вибиття показів» з нього слідчими карного розшуку Нацполіції тернополянин Ігор.
Про цей випадок стало відомо після звернення його адвоката до регіонального представника офісу уповноваженого з прав людини у Тернополі. Розповідь Ігоря можна ставити під сумнів. Однак тільки за кілька днів в Тернополі нам стали відомі мінімум 11 випадків, коли, за словами затриманих, до них застосовувалися тортури. Про окремі випадки пише також місцева преса.
Більшість чоловіків між собою не знайомі, проте багато в чому їхні розповіді збігаються: їх затримували без протоколу, привозили у так звані неофіційні місця несвободи (кабінети оперативних працівників, слідчих, кімнати для проведення слідчих дій), допитували із застосуванням сили, вимагали зізнатися в ще декількох епізодах. Але при цьому майже у всіх затриманих не були зафіксовані сліди тілесних ушкоджень, навіть попри постанови суду.
Саме чисельність скарг на дії поліцейських у Тернополі і зацікавила нас. При цьому ані в прокуратурі області, ані в поліції статистики порушень законодавства при затриманнях немає.
Ми проаналізували більше десятка повідомлень затриманих про грубі порушення їхніх прав, і детально зупинилися на одному з них.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини визначає «презумпцію винуватості» держави. Тобто у випадку повідомлення про катування саме держава має довести, що катувань не було.
Методи роботи
24-річного Ігоря затримали 1 травня цього року у місті Теребовля, де він був у знайомих, за підозрою у грабежі та хуліганстві, що були здійснені 28 та 29 квітня у Тернополі. За версією слідства, Ігор нібито здійснив грабіж та переховувався в іншому районі.
За словами хлопця, з нього стали знущатись ще по дорозі, нібито говорили, що оскільки він раніше судимий, то ніколи не зможе нічого довести. Потім, розповідає Ігор, працівники конвою привезли його в кабінет оперативників та почали катувати.
«По дорозі до Тернополя, вони зупинились на полі, й кажуть: «Можеш собі бігти. Хочеш, тікай». Стали випихувати з машини, кажуть, щоб я біг. Один був з пістолетом у руці. Потім привезли у Тернопіль. Почали мене бити. Здвинули 2 столи докупи, почали підвішувати: на швабрі поміж столів. Били по ногах, по п’ятках, в голову. Вчепили наручники на руки, на ноги, закинули на підлогу, засунули тряпку до рота, сіли на мене й знову били по п’ятках. Дуже боляче було, я не відчував їх. Потім вони взяли швабру, наділи презерватив й зґвалтували насильницьким шляхом. Насилували цією шваброю, знімали на телефони. Говорили, що фотографія та відео будуть в інтернеті. Від мене вимагали, щоб я писав явки. Я й написав», – розповідає Козоріз.
Його адвокат, Галина Саламандра, каже, що саме затримання було незаконним, оскільки якщо вже слідчі через кілька днів поїхали у сусідню область за підозрюваним, а не спіймали його «на гарячому», на місці події, вони повинні були мати ухвалу слідчого судді.
«Проте не було жодної ухвали слідчого судді, хоча його обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень за кілька днів до затримання. А затримали його на підставі ст. 208 (тобто безпосередньо на місці злочину або одразу після нього – ред.), але не безпосередньо після вчинення злочину, а в іншому місті. При цьому його не відвели до найближчого відділення поліції для складання протоколу про затримання, а посадили в автомобіль та відвезли у Тернопіль», – розповідає Саламандра.
За словами адвоката, хоча затримали Козоріза, за його словами, близько першої години дня, вона потрапила до нього вже після 18.00: «Особа, яка складала протокол затримання, зазначила, що Козоріза доставили у відділення поліції о 18.43, тоді був складений протокол. Що було до того часу, йому невідомо. А на запитання, у який спосіб тоді Козоріз в цьому кабінеті опинився, сказав, що прийшов сам».
До речі, заступник начальника управління карного розшуку обласного управління Нацполіції Михайло Шмиглик теж запевняє, що Козоріз сам приїхав з сусідньої області, щоб дати свідчення.
«По оперативній інформації стало відомо, де знаходиться Козоріз. Він там ховався. Хлопці поїхали, перекрили дві дороги. У Волочіську він не був затриманий. Я там присутній не був, але розкажу, як це відбувається. Представники поліції представились, сказали, що є до нього питання. Коли він зможе підійти? Він сказав, що вже може. Може з ними проїхатись, бо нічого не боїться, й їде сам. Козоріз сам зголосився проїхатись до Тернополя для проведення слідчих дій», – розповідає Шмиглик.
Заступник начальника карного розшуку стверджує, що у приміщенні, на яке вказує хлопець, ніколи не тримають затриманих, а в цей день ще й було державне свято, тому потрапити вони туди не могли. А обвинувачення у тортурах відкидає.
За словами Козоріза, після того, як він підписав зізнання, його відвезли до міського відділення поліції, де вже склали протокол та викликали адвоката. Потім конвой, затриманий та адвокат поїхали до лікарні.
«Я була у лікарні швидкої допомоги, повідомила чергового лікаря про його скарги, та про зґвалтування. Але лікар сказав, щоб сам потерпілий про це сказав. Проте при огляді були присутні четверо супроводжуючих, в тому числі один з них був причеплений до Козоріза кайданками. В такий спосіб проводився огляд. На мої заперечення, що особа повинна особисто проходити огляд, мені одразу казали, що він злодій, напав на жінку, що він небезпечний. І лікар сказав, що боїться його одного оглядати. Можливо, Козоріз боявся, бо ті самі представники поліції супроводжували його в ізолятор тимчасовго тримання. За його словами, його потім по дорозі били у машині», – розповідає Саламандра.
У лікарні нам підтвердили факт огляду Козоріза та те, що лікар не знайшов підстав для госпіталізації. Але чи були зафіксовані інші тілесні ушкодження, не розповіли, пославшись на закон про захист персональних даних.
Козоріз стверджує, що на шляху до ізолятора тимчасового тримання (ІТТ) його знову били: «Після лікарні мене три чоловіка посадили в машину, не знаю їхні прізвища, вони мене по дорозі били: по корку, в дихало. Для того, щоб я відмовлявся від адвоката, за те, що написав скаргу. Привезли в Теребовлю до ІТТ, а там вже не чіпають».
Запис у журналі первинного обстеження у ІТТ м. Теребовлі, який ми перевірили, свідчить, що Козоріза привезли до ізолятора о першій годині ночі. У журналі зафіксовано, що серед видимих ушкоджень – синець на чолі. У журналі надання медичної допомоги його прізвища немає.
4 травня Козорізу обирали запобіжний захід. Крім тримання під вартою, суд постановив Тернопільській місцевій прокуратурі забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження. Але його так й не було проведено.
Результати розслідувань
Нам вдалось поспілкуватись з керівниками місцевої та обласної прокуратури Тернополя, а також з керівниками головного управління Нацполіції у місті. Всі вони пообіцяли розібратись у справі та посприяти проведенню розслідування.
Через місяць у відповіді на наш інформаційний запит, у Нацполіції зазначили, що 17 травня прокуратура Тернопільської області внесла відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, щодо перевищення службових повноважень працівниками кримінального розшуку по відношенню до Козоріза. Було призначено службове розслідування, але «факти перевищення службових повноважень поліцейськими по відношенню до Козоріза свого підтвердження не знайшли».
Як повідомили у Головному управлінні Нацполіції в Тернопільській області, вони не ведуть статистику фактів порушення норм кримінального процесуального законодавства при затриманні підозрюваних (як, до речі, й прокуратура області).
Крім того, у поліції розповіли, що в цьому році прокуратура області відкрила 6 кримінальних проваджень за фактами перевищення влади чи службових повноважень поліцейськими по відношенню до громадян, 4 з яких є працівниками кримінального розшуку. Чотири із них вже були закриті «у зв’язку із відсутністю у діях працівників поліції складу кримінального правопорушення», а по 2-х інших ще здійснюється досудове розслідування.
З початку року Головне управління Нацполіції в області провело 13 службових розслідувань за фактами можливих неправомірних дій поліцейських по відношенню до громадян. Але за результатами розслідувань факти теж не знайшли підтвердження.
Крім того, одного поліцейського оштрафували за те, що він невчасно повідомив про затримання Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
У прокуратурі ж Тернопільської області нам відповіли, що до ЄРДР в цьому році було внесено 27 фактів про можливе вчинення працівниками правоохоронних органів області кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365 КК України (Перевищення влади або службових повноважень).
Типові випадки
При цьому, тільки за три дні у Тернополі ми змогли майже випадково зібрати скарги щонайменше на 11 випадків застосування сили при затриманнях.
Наприклад, мешканець Тернополя Андрій Ц. стверджує, що у вересні 2016 року при затриманні на нього надягли шапку та били двоє людей. У відділок він потрапив тільки за 2 дні, його нібито тримали у підвалі, щоб він зізнався у скоєнні ще декількох порушень.
Вадим Н. також скаржився на жорстоке поводження при затриманні у 2016 році. За словами його адвоката, також не було ухвали слідчого судді. Протягом двох діб його утримували на Шевченко, 1: змушували зізнатись у ряді правопорушень. Хлопець стверджує, що йому не давали спати та не давали ліків від епілепсії, тому у нього почався приступ. Зараз триває слідство, його обвинувачують у скоєнні 12 епізодів.
Артема Б., який стоїть на обліку у психоневрологічному інтернаті, затримали у березні за те, що він пил алкоголь посеред магазину. Йому майже добу не давали спати, кілька днів він не приймав ліки. Це, каже його адвокат, спровокувало загострення захворювання.
Сирота Руслан Р. розповідає, як його затримали у квітні через підозру у скоєнні крадіжки. Хлопець розповідає, що його зустріли посеред вулиці, почали бити, надягнули кайданки: «Я казав, що сам піду, навіщо мені надягати наручники. У відділку поліції мене стали бити: у живіт, грудину, про копняки мовчу. Паспортом били по обличчі. Положили на землю, слідчий ходив по мені. Казали: що якщо напишу, що вкрав якусь сумку, відпустять. Казали, що ніхто ніколи не дізнається, що я у тюрмі, бо я сирота. Я написав зізнання». За словами хлопця, його друзі зателефонували до центру надання безоплатної правової допомоги, йому надали адвоката. Руслан зафіксував сліди побиття. А ще через кілька тижнів виявилось, що факт крадіжки не підтвердився.
Ще одного постраждалого з синцями на обличчі ми зустріли у залу суду, він з адвокатом писав скаргу на дії поліцейських при затриманні. Ярослав Б. стверджує, що його затримали на вокзалі Тернополя, відвезли в міськвідділ, а там стали бити. Мотив той самий: підписати явку з повинною.
Найчастіше, кажуть адвокати Центру надання правової допомоги, людей затримують без ухвали слідчого судді, іноді затримують без жодної відомості в ЄРДР, допитують із застосуванням сили.
У більшості випадків експертиза не змогла зафіксувати тілесні ушкодження, бо проводилась (якщо проводилась) через декілька тижнів або навіть місяців після інцидентів.
Але навіть якщо судово-медичне обстеження проведуть вчасно, деякі види катувань можна приховати, розповіли нам декілька екс-працівників поліції та адвокати. Наприклад, придушення пластиковим пакетом і протигазом, або побиття по голові пластиковою пляшкою, або підвішування майже не залишає видимих слідів на тілі.
При затриманні, кажуть адвокати, треба просити, щоб родичів повідомили якнайшвидше, потім заявити, бажано у письмовій формі, що ви вважаєте скористуватись правовою допомогою адвоката, наприклад, з Центру безоплатної правової допомоги.
«Треба звертатись зі скаргою у прокуратуру, якщо було жорстоке поводження, незаконне затримання. У лікарні вимагати приватне обстеження, без присутності працівників поліції, на кожному етапі медичного обстеження зазначати про скарги. Звичайно, адвокат має допомогти скласти скаргу або заяву про кримінальне правопорушення, якщо дійсно нанесені тілесні ушкодження, й вимагати невідкладного обстеження», – каже адвокат Саламанра.
Між тим, у Тернополі відбувається черговий скандал із затриманим, який стверджує, що його та рідних катували поліцейські. При цьому народний депутат Михайло Головко зібрав вже 30 підписів інших нардепів та направив депутатське звернення з вимогою передати розслідування правоохоронним органам однієї з сусідніх областей.
Чому це важливо
Проблема з перевищенням повноважень при затриманнях та тортурами притаманні всій країні. Підкомітет ООН з питань запобігання катуванням під час візиту в травні і вересні 2016 року зафіксував в Україні безліч заяв про дії, які можуть бути класифіковані як тортури і жорстоке поводження. Член підкомітету Віктор Захарія нещодавно особисто підкреслював чисельні порушення в діях працівників Національної поліції. Наприклад, враховуючи чинну систему реєстрації у відомстві, підкреслював Захарія, людину можна просто «загубити».
За даними Міністерства юстиції, у 2015 році Україна програла 14 справ в Європейському суді з прав людини через порушення Статті 3 Європейської конвенції (заборона тортур). У 2015 році за порушення цієї статті потерпілі отримали з держбюджету понад 150 тисяч євро компенсації морального збитку.
«Я раніше судимий. Я ніколи не зможу довести, що мене катували. Або що я не грабував зараз, бо колись робив це. Над нами можна робити все, що завгодно. А більшість із вас це підтримує», – сказав нам один із затриманих хлопців.
Экс-сотрудник милиции из ныне оккупированного Донецка устроил самый настоящий беспредел в Киеве.
В пьяном угаре он на внедорожнике рассекал по столичным улицам, разбив при этом несколько машин. Об инциденте в Facebook рассказал сотрудник Нацполиции Андрей Пиць, передает “Диалог.UA”. Инцидент произошел еще 13 июля, когда полиция задерживала пьяного дончанина, он рьяно оказывал сопротивление, грозил физической расправой, убийством, изнасилованием и увольнением тем, кто его задерживал.
“Знакомьтесь – это Сережа. Сережа вместе со своей подругой Людой гоняли по Киеву на Range Rover с донецкой регистрацией и крушили машины, встречающиеся им на пути.
Сережа и Люда были, мягко говоря, пьяными и хотели куража. Когда их все же задержали, вели себя буйно и неадекватно. А дальше интереснее, дальше Сережа сообщил, что он – полковник милиции (на пенсии правда) и занимал высокий пост в Донецком главка милиции”, – сообщил полицейский.
Но даже не это поразило сотрудников полиции, а то, что нетрезвая подруга такого же нетрезвого экс-милиционера подошла и справила нужду на полицейский автомобиль. При этом дамочку абсолютно не смущал тот факт, что за ее неподобством наблюдают люди.
Російський політтехнолог, галерист і арт-менеджер Марат Гельман вважає, що президент Російської Федерації Володимир Путін став жертвою власної пропаганди.
Про це він розповів в інтерв’ю “Апострофу”.
Політтехнолог зазначив, що пропагандистські статті через деякий час стають джерелом інформації для людей, які приймають державні рішення. Саме тому Путін опинився в нереальній ситуації.
“Путін, з моєї точки зору, неадекватний. Коли вони робили путч в Чорногорії, у мене запитували: “Навіщо? Чому?”. Не було жодних шансів – вони стали жертвою власної пропаганди. Виходить, що не можна розділити аналітичну записку і рекламну статтю”, – уточнив Гельман.
За його словами, Микола II для нинішнього глави Кремля є вже пройденим варіантом.
“Він (Путін – ред.) вже намагається зрозуміти, хто він: Юлій Цезар, Олександр Македонський”, – сказав Гельман.
Він підкреслив, що в XХI столітті війна йде за людей, і Путін її програв. Так, маленька Японія, на відміну від великої РФ, цікавить велику кількість людей.
“Він дивиться на ситуацію з 2100 року і гортає сторінки, присвячені рокам його правління, як його будуть називати: Путін Кримський, Вова Кримський. Я абсолютно серйозно впевнений, що він так мислить. Те, що він “взяв” Крим – це ж XIX століття. Він живе в XIX столітті. У ХХ столітті ніхто не воює за територію – воюють за ресурси”, – додав політтехнолог.
Створення патрульної поліції стало чи не єдиною справжньою реформою після Революції Гідності. Набрані з нуля поліцейські і зовнішнім виглядом, і роботою почали доводити суспільству, що створити європейський правоохоронний орган у нашій країні цілком можливо.
Але останнім часом на роботу патрульних з’являється все більше нарікань. Громадяни скаржаться, що приїзду поліцейських доводиться чекати все довше й довше. Інколи на виклики патруль взагалі не приїздить. Окрім того, зростає число копів, які звільняються з лав поліції.
Чому так відбувається? І що стане з патрульною поліцією, якщо нічого не змінювати? Про це — у спеціальному розслідуванні «Слідства.Інфо».
15 людей змагалися за одне місце в патрульній поліції Києва на початку 2015-го року. Запеклий конкурс, у якому етап за етапом відсіювали, тестували і навчали, щоденно відстежувався вітчизняними та іноземними медіа.
Перші 2 тисячі поліцейських присягнули на Михайлівській площі в самому центрі столиці.
Спершу поліцейські приїздили на виклик за лічені хвилини, нині ж на патруль можна і не дочекатись. Патрульні, які були героями телерепортажів і статей про нову поліцію, розміщують у соціальних мережах оголошення про звільнення.
Хтось відмовляється від коментарів із солідарності з уже колишніми колегами, а хтось не приховує причин зміни професії, як це робить киянин Андрій Кобилінський.
«Ти поступово розумієш, що реформи не відбуваються, що ти є просто ширмою, щоб прикрити відсутність реформ в Україні, красивою картинкою», — каже Андрій Кобилінський.
Що сталося за два роки із реформою поліції? Чому ті, хто присягнув, залишають лави українських копів?
Селфі iз перехожими, щоденні телерепортажі, інтерв’ю iз журналістами — киянин Олексій Бардадим фіксував робочі будні патрульних із першого дня, як оператор реаліті-шоу про столичних копів:
«Я їздив із ними в автомобілі, ми потрапляли в різні ситуації, починаючи від побутових алкоголічних істерій, закінчуючи якимись перестрілками і погонями. Вони ризикують своїм життям. Я бачив, як вони працюють: повний ентузіазм, горять очі, вони дійсно щось роблять», — згадує Олексій.
Два роки потому його обікрали в центрі Києва. Посеред білого дня із машини витягли вартісну професійну техніку:
«Крадіжка з автомобіля сталася три хвилини тому, я знаю напрямок, куди побіг злочинець, я знаю, як він був одягнений. Мені сказав це свідок: шорти були і зелена футболка. Це підтвердилося потім на камерах. Можна було зробити по гарячих слідах.
За три з половиною години до мене ніхто не приїхав. Я сам поїхав у відділення писати заяву. Я просто чекав, кожні 20 хвилин дзвонив, питав. Вони казали: «Ми можемо продублювати ваш виклик. Вибачте, ми нічим вам не можемо допомогти», – доповнює потерпілий.
Олексій змушений був сам їхати у відділок і просити прийняти заяву про злочин. Потім умовляв слідчих взяти відео із численних камер спостереження, за якими можна було прослідкувати, звідки прийшов злодій, із ким взаємодіяв та куди втік із украденим. З часу крадіжки минув місяць — ані викраденої техніки, ані підозрюваних слідчі не знайшли.
Випадок Олексія не поодинокий. На сторінках патрульної поліції у соціальних мережах відгуки вдячності губляться серед численних обурень на кшталт: викликали поліцію, а вона не приїхала, приїхали, але надто пізно тощо.
Чому так відбувається, — пояснює Андрій Кобилінський. Один із упізнаваних копів столиці звільнився з лав патрульних навесні.
«Немає ні машин, ні людей. Там такі перегони тривають жорсткі — чого стане менше. Зараз менше машин, а завтра менше людей, а потім навпаки», — виправдовує колишніх колег Андрій Кобилінський.
Прибутковий бізнес, яким заробив на квартиру і позашляховик, Андрій два роки тому змінив на службу в новій патрульній поліції:
«Як планувалося з початку, як Згуладзе нам розказувала: обіцяли певний кар’єрний ріст, що будете туди, туди залучені… І перші кілька місяців я справді вірив, що так буде. Ми думали, що все буде нехай не так, як в Штатах чи в Канаді, хоча б як в Грузії. Але сталося, як завжди буває в Україні. Певно, вище керівництво, тобто Аваков, подумав, що то занадто небезпечно так багато молодої крові вливати. Краще на старих професіоналів сподіватись», — каже колишній коп.
Два роки тому патрулювати в Києві вийшли 2000 патрульних, 200 екіпажів на новеньких «Пріусах». Нині через звільнення та переходи копів до інших підрозділів, недобір серед патрульних складає понад 20 відсотків. Андрій каже, що люди йдуть з поліції насамперед через виснаження та брак часу на особисте життя.
«Ну а як можна, коли о сьомій ранку вже на шикуванні потрібно бути, або з нічної зміни приходиш мінімум о дев’ятій годині ранку. Ніяк не вдається. Коли я на зміну йшов коли ще дитина спить, а повертався, коли вже спить, то я просив дружину, щоб скидала у вайбер фотографії під час дня. Одне з небагатьох, що додавало енергії під час роботи — фотографії дитини», — пригадує Андрій.
Сьогодні він може набагато більше часу приділяти родині. Наприклад, особисто забрати молодшого сина із дитсадка. Його дружина Наталія згадує часи, коли чоловік працював у поліції, як найважчі в їхньому подружньому житті:
«Приходив сонний. Майже все робила я сама. Від нього допомоги я й не чекала. Хотілося, щоб він відпочив від роботи, виспався хоч трохи», — зітхає вона.
Типова робоча зміна українського копа триває щонайменше 12 годин. Разом з дорогою на роботу та з роботи, отриманням-поверненням зброї та патрульної автівки — це всі 14, а то й 15 годин. Якщо зміна закінчується о сьомій ранку, додому патрульний потрапляє близько десятої. Це в ліпшому випадку, якщо не сталося затримань або інших подій, які потребують оформлення документів.
А вже о сьомій вечора треба заступати на нову зміну. Для цього на службі треба бути на півгодини раніше. Між змінами треба не лише відпочити, а й устигнути підготувати форму. Патрульний має лише один комплект, який видали ще на початку служби. Треба випрати, висушити, випрасувати. На сон часу майже не залишається. Про перевтому вже відкрито пишуть у соцмережах копи всієї України:
«Скільки б в день не спала, а друга нічна жахливо важка. Особливо, коли в піший патруль поставлять. О 5 ранку піший патруль вже схожий на примару», — пише в соцмережі Ксенія Боянова, інспекторка патрульної поліції з Охтирки (Полтавська область).
Проблема була б менш гострою, якби в патрульних не крали вихідні:
«Вогневій підготовці, тактиці постійно потрібно навчати, бо ці навички пропадають, якщо не навчати, якимось юридичним речам потрібно навчати, повторювати. Коли ж це все пробувати? Тільки у вихідний день. А якщо ще якісь події у місті — мітинг великий під Верховною Радою чи річниця, то, звичайно, крім чергової зміни залучаються й ті, у кого вихідний», — каже Андрій Кобилінський.
Через перевтому знижується швидкість реакції. Часом патрульний просто засинає за кермом. Як наслідок — ДТП.
19 червня 2017 року о 5:30 ранку «Пріус» патрульної поліції врізався у дерево в парку біля Голосіївського озера. Андрій Кобилінський упевнений — патрульний заснув за кермом від перевтоми:
«Однозначно по характеру пошкодження і по фотографії видно, що патрульний зранку просто собі помалу, помалу їхав, поки не заснув. А тоді, заснувши, продовжив рух і врізався в дерево. Добре, що в дерево, а не в озеро заїхав. Оскільки я сам часто фактично засинав за кермом, я знаю, як це буває».
Начальник столичної поліції Юрій Зозуля каже, що людей дійсно не вистачає. А тому на тих, хто лишився, навантаження збільшилося. Якщо два роки тому вулиці патрулювало 200 екіпажів, то нині лише півтори сотні. Але втрати персоналу не пов’язані із перепрацюванням, переконує керівник, а розповіді про перевтому — це перебільшення, як і скарги на вихідні, половину з яких доводиться проводити на роботі.
«Я якось висипаюся. Безумовно, бувають моменти із охороною громадського порядку, якісь великі збори, великі акції проводяться, але не настільки часто, не щодня. Для того, щоб проводити якісь навчання, нам доводиться залучати патрульних у їхні вихідні. Але це відбувається не настільки часто», — пояснює Юрій Зозуля.
Львів. Це друге після Києва місто України, де з’явилася патрульна поліція. Нас зустрічає Лілія Таранда. Їй 30. Півтора роки тому вона проміняла сімейний бізнес на поліцейський значок.
«Я дуже хотіла йти в патрульну поліцію, — розповідає Лілія Таранда. — Я завжди хотіла, щоб в Україні краще ставилися до правоохоронних органів».
Мати трьох дітей влучно стріляє та вправно кермує. Спортсменка швидко отримала посаду заступника командира взводу обслуговування доріг державного значення. Каже — здоров’я не витримувало перепрацювань навіть у молодих хлопців:
«У мене було у взводі 42 людей. Із 42 завжди п’ять-шість мали високий тиск. Їх відправляли на лікування, не допускали на зміну. Хлопці йшли в лікарню, де їм лікарі говорили: «Синдром хронічної втоми. Треба відпочивати». Тобто, єдине лікування — це просто виспатися, а часу не було. Тому що в кожного вдома є сім’я, діти, робота. І тих вісім тисяч явно не вистачає для проживання на всю родину».
Машини патрульної поліції у всій Україні не мають страхування КАСКО на випадок аварій, тому не лише у Львові копи ремонтують автівки за свої гроші.
«Розбиті “Пріуси” патрульні ремонтують за свої кошти. І ремонт цей дуже коштовний», — пише Ксенія Боянова, інспекторка патрульної поліції з Охтирки.
Патрульні роблять ремонти добровільно, запевняє один із керівників львівських копів Андрій Богуш:
«За власним бажанням, якщо, скажімо, незначне, якась подряпина, чи легенько бампер, тріщина тощо, патрульний може написати рапорт, поклопотати за власний кошт зробити. Ніхто не силує, ніхто не змушує їх це робити. Просто, якщо оформлюється ДТП, надалі йде службове розслідування і там відповідні санкції…»
Мало хто з патрульних хоче потрапити під санкції. Бо це догана в особисту справу і депреміювання, іноді неодноразове. За таких умов копам не здається дотепним жарт міністра Арсена Авакова про ДТП на нових поліцейських джипах Mitsubishi Outlander:
«Враховуючи високу вартість цих машин і особливо їхню специфіку… Ми домовилися перших трьох розстріляти, хто потрапить в аварію», — пожартував тоді міністр.
Патрульна поліція України працює за північноамериканською моделлю. Інструктори із Канади другий рік поспіль передають власний досвід українським копам.
Ми зв’язалися з поліцією Калгарі, звідки приїздили тренери для наших патрульних. Наш співрозмовник Кен Тоуер. Він —досвідчений поліцейський, який служить уже багато років. Про відсутність страхування КАСКО для автівок патрульних канадієць уперше чує саме від нас.
«Ні, наші поліцейські ніколи не платять гроші за ремонт авто із власної кишені, це правда. Поліція міста Калгарі має страховки на авто, які компенсують витрати на ремонт пошкоджень», — каже Кен.
Де копи ремонтують «Пріуси» після ДТП? Про це в поліції не говорять на камеру.
За офіційною інформацією, пошкоджені «Пріуси» у Дніпрі мають ремонтуватися на сертифікованому автосервісі Тойоти «Алмаз-Мотор». Від нього до управління патрульної поліції менше восьми кілометрів. Насправді ж активісти знаходять побиті поліцейські автівки зовсім в інших місцях.
Щоб дістатися місця, де ремонтують автівки дніпровські копи, доводиться подолати майже 20 кілометрів. Половина шляху — суцільні вибоїни. На міській околиці, у глибині приватного сектора, стоять одразу три патрульні “Пріуси”. Саме там їх знайшли міські активісти.
Кожна із патрульних машин обладнана GPS, а її місцеперебування контролюється з пульту керування міського управління поліції. Але машини стояли у приватному секторі кілька днів і їхньою долею не зацікавився ніхто, окрім активістів. Вони вирішили, що поліцейські автівки або вкрадені, або продані, або відбувається спроба видати “Пріус” за поліцейську машину.
Оперативна група слідчих, що прибула на виклик громадських активістів, зафіксувала три автівки патрульних зі слідами пошкоджень і навіть частково розібраних.
«Патрульних у дворі стоїть скільки машин? Я бачу дві, — пояснює слідчий своєму керівництву в телефонній розмові. — Скільки тут машин? Візуально дві і одна на вулиці, розбита. Виходить, попереду там бампера немає. Це як звідси видно, може, за будинком ще машини…»
Власник подвір’я, де стояли машини, відмовився пояснити, чому вони в нього. Запитання переадресував на Красну, 2А. Площа Красна, 2А, нині Троїцька, 2А — це адреса Дніпровського міського управління патрульної поліції.
Того дня громадські активісти виявили ще два гаражних СТО, де ремонтують патрульні авта. Уже наступного ранку після імпровізованого рейду, усі поліцейські “Пріуси”, навіть розібрані, звідти зникли.
Представники поліції протягом 20 днів відмовлялися відповідати на запити активістів про причини ремонту машин у місцях, які ніяк не нагадують сертифіковане СТО «Тойоти». Урешті відповідь надійшла — патрульні ремонтують свої автівки добровільно. Безкоштовно для бюджету поліції — копи платять із власної кишені. Про це розповідає вже колишній патрульний із Дніпра Володимир Олексієв:
«Спочатку сказали, бережіть “Пріуси”. Негласно, якщо будуть у “Пріуса” пошкодження, то, відповідно, це будуть ваші витрати. Окрім того, не тільки “Пріуси”. Патрульний несе відповідальність за бодікамери, за планшети. Якщо десь вам вибили з рук планшет, ви його розбили — підете за власні кошти його ремонтувати».
Володимир був патрульним у Дніпрі понад рік. Пішов у поліцію на хвилі ейфорії, але у квітні 2017-го вирішив звільнитися. Рекламні гасла, які супроводжували набір до поліції і реальність — це зовсім різні речі, пояснює колишній коп. Реальний розмір заробітної плати виявився вдвічі меншим. Друга половина зарплатні — це премія, якої можуть позбавити за будь-яку провину.
«Кажуть, у патрульних високі зарплати. Спростую. Зарплата у патрульних – 4 000 гривень. Плюс 4 000 гривень — премія у Дніпрі. У Києві — 10 000 зарплата із премією. Існує такий механізм депримації. На розсуд керівництва вас до кінця місяця можуть залишити із чотирма тисячами. Відповідно, людина, яка повністю залежить від керівництва, буде і лагодити “Пріус” за свій рахунок, і виконувати будь-які установки керівництва. Тому що є така залежність», — стверджує Володимир Олексієв.
Як і більшість інших копів, з якими ми спілкувалися, Володимир каже, що проблеми в роботі нової поліції почали з’являтися через півроку:
«Деякі автомобілі в жахливому технічному стані. Коли заводилися — стукали, кректали. Вони не призначені для наших доріг. Були зношені покришки, сильно зношені, страшно приймати автомобіль. А не прийняти не можеш — треба якось їхати на зміну. Повністю голі покришки. Це було і влітку, і навесні — за зиму все позношувалося. Нам не поспішали їх змінювати. Кожного разу на свій страх і ризик виїжджали — тільки не розганятися, щоб потім нікуди не влетіти».
Львівянка Лілія Таранда не знайома з Володимиром, але розповідає те ж саме. Вона навіть показує фото, які робила на машинах свого, уже колишнього взводу, коли забороняла виїзд. На них стерті до ниток протектори коліс, гулі на гумі, що могли призвести до ДТП, гальмівні колодки, які просто вилетіли на ходу.
«Це не стається за один день, правда? Напевно, треба було досить довго поїздити. Ми завжди писали рапорти, що зламані автомобілі потребують ремонту. Хто водій, той зрозуміє. Гальмівні колодки просто зірвало. Їх там майже не було. Вони такі затерті, що просто злетіли. 100% писалися рапорти, що автомобіль несправний.
Ми зробили такий флеш-моб — рапортами закидали. Може, через місяць-два воно мінялося. Але це не було одразу і автомобілі все одно виїжджали на лінію. Був випадок, коли не мінялося мастило в коробці і коробка просто заклинила. Той «Пріус» досі стоїть і не ремонтується. Його на евакуаторі доставляли», — коментує Лілія Таранда свої фото із стертою гумою на поліцейських «Пріусах».
Дніпровець Володимир Олексієв каже, що на інтерв’ю з нами його вмовили колишні колеги, які не можуть говорити відверто без дозволу керівництва, адже депримація — іще одне табу в розмові з копами. Прості патрульні про неї говорити не хочуть. Наприклад, керівництво столичної поліції стверджує, що покарання грошима — це крайня міра. Навіть за розбиті з вини патрульного машини можуть не оштрафувати.
«На гроші ми намагаємося не карати патрульних ніколи. Ми намагаємося мінімізувати цей момент, тому що, у першу чергу, грошей ти позбавляєш не самого патрульного, а його родину. Тому цей вид стягнення ми намагаємося використовувати вкрай рідко», — стверджує Юрій Зозуля, начальник управління патрульної поліції Києва.
Заступник начальника управління чергової служби патрульної поліції у Львові Андрій Богуш каже про депримацію відвертіше:
«Скажімо, інспектор такий-то, щодо вас зараз проводиться службове розслідування. Під час служби ви разом із інспектором таким-то, теоретично, спали. Вас знайшов відеомоніторинг, усе задокументовано. З вас цього місяця будуть зняті 2-3 тисячі гривень».
Одеса. На умовах анонімності один з поліцейських розповідає, що покарання позбавленням премії практикується часто. Закон сполучених посудин: без позбавлення премії одних патрульних її не отримають інші:
«Я кажу: ось у мене розкриття. Чи можу я розраховувати на якусь премію? Ну, ти розумієш, цього місяця ніхто не проштрафився. Тому ми не зможемо виплатити премію. Тобто, для того, щоб преміювати співробітника, потрібно в когось із родини забрати ці гроші. Як цей співробітник буде дивитися на того, хто отримав премію? Тобто, це буде конфлікт усередині колективу».
Ми отримали можливість зазирнути до закритих чатів, де поліцейські обговорюють щоденну рутину. Про це вони не зізнаються на камеру, але головний показник успішності підрозділу це — кількість адмінпротоколів. Щоб отримати премію, потрібно оформити якомога більше. Бюрократична статистика, як у старій добрій міліції, знову важливіша за реальну боротьбу зі злочинністю.
— У нас есть рота, которой дают наряды постоянно. Они списывают вызовы и стоят, лупят постановы.
— Бо всім пох..й, що в тебе куча викликів, має бути показник, от і все…
Українські копи не мають обіцяного медичного страхування. Натомість, патрульному пропонують застрахувати своє здоров’я власним коштом, як і будь-якому іншому громадянину, розповідають одеські копи:
«Насправді пропонують захищати себе в суді і з тієї людини, яка завдала йому поранень, отримувати завдані збитки. — А якщо гроші просто зараз потрібні? — Скидаємося по 5 гривень, по 10, по 50, по 100, хто скільки може, уся патрульна поліція збирає гроші. От дівчинка, яка постраждала в ДТП, їй скидали гроші на рахунок».
Понеділок, 19 червня. О 14:30 у дворі управління патрульної поліції Дніпра стоїть 39 автівок із 96. Майже половина. Тобто мільйонне місто патрулює лише 57 екіпажів. Для порівняння, канадське місто Калгарі з мільйоном мешканців патрулює утричі більше поліцейських машин, каже інспектор поліції Кен Тауер:
«У звичайний день різні райони міста патрулюють до 120 автомобілів з поліцейськими. У вечірні години може бути по 2 поліцейських у кожному авто. Але патрульних автівок на виїзді зазвичай від 90 до 120».
Юлія Бриндіна не знайома з цією статистикою, однак зменшення кількості патрульних екіпажів відчула на собі. О третій ранку четвертого липня цього року мешканці багатоповерхівки на вулиці Новоорловській, 2Б у Дніпрі почули, як злодії удерлися в гараж.
«Прокинулися від того, що був дикий скрегіт металу і крики жінки: «Перестаньте ломитися, зараз викличу поліцію». Коли кричали, що зараз викличуть поліцію, з інших вікон, вони тільки сміялися, але ніхто нікуди не тікав. Вони не боялися, що поліція приїде», — обурюється Юлія.
Жінка одразу зателефонувала 102, адже торік пограбували її гараж і приватний будинок, а у квартиру матері вдерлися минулого тижня. З’ясувалося, що навіть сусіди вже зробили кілька викликів:
«Дзвонили до нас, робили виклики. Ось – поліція: вихідний дзвінок, о 3:29 виклик, о 3:45 ми повторно дзвонили, питали, де машина».
Зрештою самі ж мешканці будинку відлякали злодіїв, а от копи на виклик приїхали лише за годину. Юлія запитувала чергового у телефонній розмові, чому так трапилося.
«Колись у нашому районі регулярно їздили патрульні, блимали синіми вогнями. Останнім часом машин немає. На що він відповів, що раніше працювали тисяча патрульних, а зараз — 500 осіб, тому говорить: «Ідіть до нас працювати, будете вчасно приїжджати».
Колишня патрульна Лілія Таранда зі Львова каже, що довго вагалася, перш ніж написати рапорт про звільнення. Мати-одиночка зізнається — не змогла прогодувати трьох дітей на зарплату копа:
«Вижити за рахунок того, що заробляла не вдавалося — це комунальні послуги і харчі. Мама із трьома дітьми одна, було важко. Мені самій уже приходили в голову ідеї десь ще щось працювати, але це було нереально. Тому що я була одна із трьома дітьми і такий графік».
Колишній коп Андрій Кобилінський тепер допомагає колишнім колегам підробляти у вільний час. Не всі можуть дозволити собі піти з поліції — знайти іншу роботу непросто.
«Деякі навіть, бувало, у мене підробляли вже після того, як звільнилися. Я плачу людям без кваліфікації, просто студентам, які приїхали на один день підробити, майже стільки, скільки поліцейський за зміну отримує. А працювати в мене треба менше, ніж триває зміна в поліцейського», — зізнається Андрій. Але називати імена відмовляється, щоб поліцейських не покарали.
Постраждалому від крадіїв Олексієві Бардадиму про складнощі роботи поліції невідомо, але контраст між тим, що було і як стало, відчув на собі:
«Мені здається, що це питання системи. Тобто системи немає. Система просто занепала. Її немає і незрозуміло чому. Я закриваю очі і не можу уявити масштаби і не можу уявити грошей, які пішли на цю реформу».
Наразі чи не єдиним досягненням реформи патрульної поліції є відсутність системного хабарництва, так, як це було раніше в ДАІ. Про це кажуть і ті, хто звільнився, і ті, хто служить досі. Та чи на довго це?
«Коли відмовляєшся від півтори тисячі доларів, які тобі пропонують, коли ловиш за кермом заможну людину в нетверезому стані — багато про що замислюєшся: варто — не варто. Мою родину годував сімейний бізнес. А в кого лише одна зарплата?» — міркує Андрій Кобилінський.
«Що сильніше будуть затягувати людей фінансово, я думаю, то складніше буде боротися зі спокусою», — прогнозує Володимир Олексієв. Як і решта колишніх і діючих копів, він каже, що робота патрульного захоплює. Вона дає адреналін і безліч вражень, які нічим не заміниш. Але коли родину нічим прогодувати, то рано чи пізно патрульні почнуть брати хабарі або знайдуть іншу роботу. Кому є куди йти — уже пішли, міркують патрульні.
Через такі розмови не варто хвилюватися, уважають у керівництві київської поліції. Якби всі хотіли, уже б звільнилися, переконує Юрій Зозуля:
«Приходили патрульні, пишуть рапорти за власним бажанням, кажуть, що їх не влаштовує фінансова сторона, ще щось — це абсолютно нормальний процес. Казати, якщо не піднімуть, то всі звільняться, це непрофесійно і нелогічно. Якби так було — уже всі б звільнилися. Багатьох це задовольняє. Їм подобається служба і вони готові працювати так усе життя».
Але факти кажуть про те, що нові набори не компенсують дефіцит патрульних, у той час, як у Північній Америці бажаючі служити в поліції готові кілька років чекати своєї черги. Навіть з високими результатами тестів беруть не одразу — перевіряють. Констебль поліції канадійського міста Торонто Володимир Світличний ділиться власним досвідом:
«Я не провалив жодного етапу. Співбесіда тривала чотири години. Вона була дуже непростою. Пішло майже два роки, щоб потрапити на службу».
Інший пункт, що гарантує непідкупність і якість роботи копів — це достойна оплата ризикованої праці, каже Володимир:
«Я не хочу міняти цю работу на жодну іншу. Тому що у нас хороша, стабільна зарплата, контракт на 30 років. Ніхто не буде ризикувати. Бо якщо раптом попадешся на хабарі, ти не просто втратиш роботу, ти потрапиш до в’язниці. Це 10 — 15 років тюрми…»
В українських патрульних інша ситуація: щоденний стрес, хронічна перевтома та високий ризик для життя, невисока зарплата і відсутність медичного страхування. Відтак, чи не єдина справжня реформа, якою пишалася і влада, і суспільство, перетворюється на розчарування. На радість тим, хто заробляє на життя, порушуючи закон.
Необхідні речі для бійців антитерористичної операції, які боронять цілісність України на Сході передала волонтерам родина Ткачуків. Про це на свої сторінці Facebook повідомив волонтер Володимир Кулешов.
За його словами речі, які придбали Ігор та Геннадій Ткачуки, а також Людмила Станіславенко наразі надзвичайно необхідні.
Та зауважив, що сьогодні речі передали на передову позицію одному з наймолодших командирів 128 бригади.
«Дуже вчасно! Безмежно дякуємо родині Ткачуків, яка подарувала нашим захисникам сучасний потужний планшет та Power Bank. Величезнe спасибi, — йдеться в повідомленні. — Можливicть завжди мати доступ до точних карт , якi щодня коригуються згiдно змiн ситуацii- одна з запорук перемоги у сучаснiй вiйнi. Це вам не покемонiв ловити))) Разом — сила! Разом — переможемо!».
За словами Ігоря Ткачука, допомога бійцям АТО — прямий обов’язок кожного українця.
— Хлопці, які боронять наш спокій та цілісність України, гідні найкращого, — наголосив Ігор Ткачук. – Я розумію наскільки важливо мати якісну техніку та доступ до сучасних технологій. Тому коли волонтери звернулись з проханням допомогти ми з родиною не задумувались ні хвилини. Це найменше, що ми можемо зробити аби віддячити їм за їх героїзм.
Людмила Станіславенко додала, що її родина активно співпрацює з волонтерами.
— Кожен член моєї родини долучається до допомоги, — розповіла Людмила Станіславенко. – Я говорю не лише про придбання продуктів харчування, амуніції та інших необхідних речей. Окрім цього ми долучаємось до організації заходів з психологічної реабілітації, лікування та навчання військових.
Геннадій Ткачук зауважив, що немає морального права стояти осторонь. Тому він постійно передає допомогу на передову, а також членів родин бійців АТО.
— Я часто спілкуюсь з волонтерами та людьми, які їздять на Схід, — сказав Геннадій Ткачук. – Знаючи про потреби хлопців не можливо просто стояти осторонь. Часто телефоную Володимиру та питаю, що потрібно й передаю. В цьому мене підтримує моя родина та родина брата. Постійно обговорюємо, що ми можемо зробити та намагаємось не стояти осторонь.
Зазначимо, Ігор Ткачук, Людмила Станіславенко та Геннадій Ткачук постійно співпрацюють з волонтерами, які передають допомогу на передову. Також не залишають вони поза своєю увагою людей, які були вимушені покинути власні домівки через початок проведення антитерористичної операції. За їх ініціативи та сприяння у місті проходять тренінги та різноманітні заходи у яких беруть участь люди, які не з чуток знають, що таке війна.
Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!
Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!
Первый же шаг «Укрпочты» в сторону преобразования в почтовый «банк» завел компанию в эпицентр скандала. Для того чтобы создать сеть POS-терминалов, «Укрпочта» согласилась заплатить 215 млн грн за услуги процессинга компании «УкрКарт», которая фигурирует в компрометирующих ее уголовных делах (укр.).
Национальный почтовый оператор «Укрпочта» приступил к созданию сети из 5 тыс. POS-терминалов. Для этого и. о. генерального директора «Укрпочты» Игорь Смелянский 7 июля подписал с главой правления ЧАО «Украинская национальная расчетная карта» («УкрКарт») Александром Прановым договор о предоставлении процессинговых услуг. Цена вопроса – 214,35 млн грн за пять лет действия договора. С такой ценой «УкрКарт» победила в тендере в Prozorro.
Госкомпания хотела закупить за 430 млн грн услуги финансовых консультаций и обработки транзакций с использованием электронных платежных средств. Поэтому Игорь Смелянский считает завершившийся тендер успешным. «По результатам процедуры сумма тендера была уменьшена почти вдвое, и мы получили, пожалуй, самую низкую цену на эквайринг в Украине», – заявил он. Следующий шаг – покупка 5 тыс. POS-терминалов и подписание договоров с платежными системами. «Укрпочта» не смогла назвать сумму инвестиций в оборудование. Среднюю рыночную стоимость 5 тыс. терминалов Ощадбанк оценил в 40 млн грн. «Цена зависит от производителя, комплектации терминала, сертификатов», – сказали в пресс-службе Ощадбанка.
Лакомый бизнес
Тендером заинтересовались четыре участника: ЧАО «Украинский процессинговый центр», «УкрКарт», ПАО «ПУМБ» и ООО «ТАС Линк». Однако заявки последних двух были отклонены, поскольку они подали не все документы. В ПУМБ объяснили свой интерес к сотрудничеству с «Укрпочтой» активным развитием их процессингового бизнеса. Но поторговаться за победу они не смогли. «Согласно тендерной документации, одним из требований к участникам тендера было наличие сведений в соответствующем реестре Нацбанка об участнике тендера как о “небанковском учреждении”», – пояснили FinClub в пресс-службе ПУМБ. В «Укрпочте» такое условие объяснили тем, что для них важен был «независимый процессинг». «Если бы выиграл ПУМБ, сказали бы, что я привел своего бывшего работодателя», – заявил Игорь Смелянский.
В официальной биографии главы «Укрпочты» указано, что в 2010-2011 годах он руководил поглощением Энергобанка банком ПУМБ, «которое стало успешным в очень короткие сроки». Впрочем, такого поглощения никогда не было, а сам Энергобанк сейчас ликвидируется ФГВФЛ. Зато в эти годы ПУМБ поглотил Донгорбанк. В биографии также отмечается, что в 2014 году Игорь Смелянский вернулся в ПУМБ, чтобы «помочь со слиянием с банком «Ренессанс Кредит», а также рассмотреть возможность объединения с другими банковскими системами, но из-за напряженной общественно-политической ситуации это направление работы не могло развиться». Банк, впрочем, назывался «Ренессанс Капитал», а «Ренессанс Кредит» – это его торговая марка.
Заявка компании «ТАС Линк», входящей у группу ТАСкомбанка, была отклонена, поскольку компания не перевела с английского языка два документа, которые подтверждают, что «ТАС Линк» соответствует стандартам безопасности данных индустрии платежных карт (PCI DSS и PCI PIN). «Сами документы были предоставлены. Кроме того, соответствует или нет ООО «ТАС Линк» стандартам безопасности, можно узнать из открытых источников, например, из реестра на официальном сайте Международной платежной системы Visa. Поэтому дисквалификация только на том основании, что нет простого (даже не нотариального) перевода на украинский язык двух документов, которые приложены на языке оригинала к пакету тендерного предложения, на наш взгляд, является по сути формальным и ущемляющим, в первую очередь, экономические интересы «Укрпочты», поскольку сужает круг участников», – заявили FinClub в пресс-службе компании «ТАС Линк».
По мнению компании, требование перевода с английского языка документов в сфере информатики нарушает закон «Об основах государственной языковой политики», ведь в соответствии со ст. 22 основными языками в сфере информатики являются украинский, русский и английский.
«ТАС Линк» первой подала заявку и была готова выполнить договор за 220 млн грн. Компания подала жалобу на действия «Укрпочты» в Антимонопольный комитет, но жалобу отклонили, поскольку «ТАС Линк» не заплатила за оспаривание процедуры закупки услуг … 5 тыс. грн. «Отсутствует документ об осуществлении оплаты за подачу жалобы в орган оспаривания», – указано в решении АМКУ от 15 июня. Участник тендера утверждает, что заплатил эту сумму еще 12 июня. «”ТАС Линк” заплатил 5000 грн, но, по версии АМКУ, не приложил платежку, а мы не можем доказать, что вложение было, так как, если соответствующие логи и есть, но не в наших ИТ-системах», – сообщила FinClub директор по операционной деятельности «ТАС Линк» Полина Первушина.
Из оставшихся двух участников победила компания «УкрКарт» с ценой в 214,35 млн грн. Предложение «Украинского процессингового центра» не было конкурентным – 353,3 млн грн.
Риск – дело неблагородное
Эксперты скептически оценили результаты тендера, в первую очередь из-за репутации «УкрКарт». «Самый дешевый – это не всегда самый лучший, тем более если идет речь не о субъективных мыслях, а о конкретных уголовных делах», – сказал член набсовета ПриватБанка Артем Шевалев.
Компания «УкрКарт» уже несколько лет является фигурантом ряда уголовных расследований. В рамках уголовного производства № 42014100000000598 от 12 июня 2014 года в ноябре минувшего года был проведен обыск квартиры главы правления «УкрКарт». Есть в ЕРДР и производство № 12015100040006353 от 1 мая 2015-го, в рамках которого глава «УкрКарт» подозревается в использовании своего служебного положения, чтобы перечислить 4,2 млн грн «Укртранс-Груп ЛТД» за разработку ПО. Суд указал, что глава «УкрКарт» «достоверно знал, что эта компания не будет выполнять условия договора относительно поставки программного обеспечения». Его действия подпадают под ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 УК (присвоение, растрата имущества или завладением им путем злоупотребления служебным положением; служебный подлог). Это дело расследуется, например, 9 июня Шевченковский районный суд Киева арестовал его квартиру. Есть и уголовное производство № 42016000000001183 от 5 мая 2016 года, в рамках которого обыскивались помещения «УкрКарт». Но это дело меньше других касается «УкрКарт» – в нем расследуется попытка сотрудников Минюста присвоить 144 млн грн средств Укргазбанка.
Александр Пранов сообщил FinClub, что не он является фигурантом уголовных дел. Он 18 апреля 2014 года сменил на посту главы правления «УкрКарт» Олега Бойка, возглавлявшего компанию с января 2001 года, и проработал в компании до 4 февраля 2015 года. После него компанией руководители Михаил Калашник (с 5 февраля по 10 апреля 2015 года) и Сергей Нехомяж (с 14 апреля 2015 года по 15 февраля 2016 года). В феврале минувшего года Александр Пранов снова возглавил компанию.
«Все соответствующие документы с МВД победители предоставили», – сказал Игорь Смелянский. Он подчеркнул, что «у нас в стране на всех есть какой-то компромат или дела». «Но заявления, статьи в прессе и подобное не являются основанием для недопуска к тендеру. «УкрКарт» работает с 16 банками», – подчеркнул Игорь Смелянский. В «УкрКарт» не ответили на запрос FinClub.
Укргазбанк не был формальным владельцем «УкрКарт», иначе в ходе национализации банка в 2009 году государственной стала бы и эта компания. Но Укргазбанк был одним из крупнейших клиентов системы и ее расчетным банком. Однако сейчас, когда «Укрпочта» начинает работать с «УкрКарт», другой государственный актив – Укргазбанк – уже отказался от их услуг. «Укргазбанк был вынужден с нуля построить свой процессинг, потратив достаточно много денег за последние два года преимущественно для того, чтобы обезопасить себя от будущих рисков», – сказал собеседник в Укргазбанке. «Непрозрачная структура собственности, многочисленные судебные иски, «вчерашнее» программное обеспечение, претензии от государственного банка и т.д. – все это не помешает реформаторам выделить сумасшедшие средства на сомнительный проект. Главное, что ProZorro», – прокомментировал бывший почетный президент Укргазбанка Василий Горбаль.
Причина победы «УкрКарт» проста: низкая цена – ключевой фактор победы в любом тендере Prozorro. На несовершенство этого критерия участники финансового рынка жалуются не впервые, например, низкая стоимость страховки означает высокие шансы не получить страховую выплату. Но в правительстве считают, что введение таких критериев, как деловая репутация участника тендера, лишь усилит коррупционные риски. «Система закупок не может решать вопросы комплаенса вместо регулятора и правоохранительных органов. Все компании, допущенные к торгам, являются для системы одинаковыми», – говорит первый замглавы МЭРТ Макс Нефьодов.
Главное, что Игорь Смелянский берет на себя потенциальные риски сделки. «Я действительно знаю о рисках, которые на самом деле являются спором владельцев «УкрКарт», который длится несколько лет. Но ни репутация, ни наличие спора не являются основанием для отмены тендера. Есть закон и есть слухи. Поэтому просто четко придерживаемся закона о закупках», – сказал он.
Один из рисков на этом рынке – это неожиданное повышение тарифов, а ведь именно высокие комиссии банков, как утверждала «Укрпочта», побудили ее создать свою сеть POS-терминалов. Если договор расторгается досрочно, компания несет убытки. «Мигрировать с одного процессинга на другой крайне сложно – это требует приостановки бизнеса. Не исключено, что «УкрКарт» поставит процессинг, а при следующем пересмотре тарифов установит такие ставки, что они «застрелятся». И будут платить и ходить в прокуратуру, или судиться и ходить в прокуратуру, или разрывать контракт, судиться и ходить в прокуратуру», – рассказал собеседник на рынке.
Вопрос целесообразности
У Минфина вопросы возникают не к тому, с кем заключена сделка, а к самой ее целесообразности. «Создавать пятый банковский институт, когда наша стратегия предусматривает выход государства из тех, что уже есть, не совсем верно. Это все равно что наши банки пошли бы получать лицензии и начали почту сами доставлять, потому что у «Укрпочты» тарифы высокие. Мне кажется, мы говорили о сотрудничестве, а не о дублировании инфраструктуры, которая у государственных банков есть», – считает первый замглавы Минфина Оксана Маркарова.
Как сообщал FinClub, у «Укрпочты» была возможность установить POS-терминалы в своей сети без необходимости тратить на это сотни миллионов гривен. Ощадбанк уже вел с ней переговоры. «Мы рассматриваем «Укрпочту» как потенциально интересного партнера, так как верим в агентскую схему и считаем ее оптимальной моделью. Мы могли бы разместить свои терминалы в отделениях «Укрпочты» в небольших селах, где нет банковских отделений. В этом случае у «Укрпочты» не было бы необходимости дополнительно инвестировать в построение и сопровождение процессинговой системы, покупку и сервис оборудования», – сообщили в пресс-службе Ощадбанка. В госбанке считают, что банковской инфраструктуры «вполне достаточно, чтобы покрыть потребность населения в выпуске и обслуживании платежных карт, пользовании другими банковскими услугами». Кроме своих процессинговых центров, банкоматов и POS-терминалов, в банках есть «системы внутреннего контроля, например, финансовый мониторинг».
Директор департамента финансовых услуг «Укрпочты» Артур Муравицкий говорит, что их стратегия развития финансовых услуг предполагает создание финансового маркетплейса, «где у каждого из банков будут равные возможности». «Мы заинтересованы, чтобы все услуги предоставлялись на рыночной основе, а не с помощью кулуарных договоренностей, административных решений или монопольного положения. Мы уже имеем прецедент, когда один из госбанков подымает в одностороннем порядке стоимость инкассационных услуг для «Укрпочты» сразу в три раза. Монополия – это всегда плохо», – пожаловался он.
Законопроект № 6601, который позволит «Укрпочте» значительно расширить перечень оказываемых финансовых услуг без необходимости получения банковской лицензии, будет рассмотрен не раньше осени.
Братья и Сёстры из сражающейся Украины!
Чеченцы понимают вашу боль как никто другой. По всей Европе ширится движение по набору добровольцев в защиту Украины: уже...
Попередня
