Суспільство

Встановлення пам’ятника отаману УНР Симону Петлюрі, яке відбулося у Вінниці 14 жовтня, сколихнуло українське суспільство.

Гострі дискусії та суперечки заповнили простори соцмереж, адже частина користувачів зраділа черговому прояву патріотизму, бодай у формі встановлення монументу, а інша частина – гнівно плювалася, посилаючись на широко відоме припущення, що Симон Васильович – затятий антисеміт.

Фото – Зеркало Недели

Обурення фактом встановлення пам’ятника у Вінниці дійшло аж до ізраїльського Кнесету, де одна із депутаток, Ксенія Свєтлова, представниця «Сіоністського табору» офіційно звернулася до вінницького мера Сергія Моргунова та посла України в Ізраїлі Геннадія Надоленка з вимогою, аби монумент прибрали з єврейського кварталу Вінниці.

Навіть російський президент Володимир Путін не оминув своєю увагою цю подію, котра має, здавалося б, радше містечкове значення. Лідер Кремля вчергове нагадав про єврейські погроми українського отамана, відзначивши, що український народ зовсім не прагнув увіковічення пам’яті про цього історичного героя у монументі. За його словами, за встановленням пам’ятника Петлюрі у Вінниці стоять провладні структури.

Першими обурилися вінницькі євреї

Одним із перших, хто публічно висловив свою позицію стосовно встановлення монументу у єврейському кварталі Вінниці, став фотограф та блогер Зорій Файн.

Зорій Файн. Фото – ФБ

«Я вважаю недоречним сьогодні встановлювати пам’ятники сумнівним персонажам історії, таким, як Петлюра. Тим більше, що ще живі нащадки постраждалих у ті буремні часи, і цей пам’ятник є плювком їм у душу. Суд у Парижі у 1927 році, спираючись на свідчення постраждалих, повністю визнав його провину та виправдав людину, яка його вбила. Ніяких інших серйозних судових або наукових зібрань з цього приводу за майже сто років не проводилося. Я, як законослухняний громадянин, готовий визнати будь-які висновки з цього приводу кваліфікаційної комісії, в яку будуть обов’язково залучені  міжнародні експерти. Думку наших доморощених фахівців ми знаємо», – написав у соціальній мережі «Фейсбук» Зорій Файн.

Звинувачуючи Петлюру, він посилається на спогади членів власної родини, якій довелося пережити єврейські погроми. Також він опублікував лист Жаботинського від 11 жовтня 1927 року в редакцію газети «Последние новости», позиція якого повністю співпадає з поглядами Файна: «Петлюра був главою українського уряду і української армії протягом двох років і більше; майже весь цей час тривали погроми; глава уряду і армії їх не придушив, винних не покарав і сам у відставку не подав. Значить, він прийняв на себе відповідальність за кожну краплю пролитої єврейської крові».

Фото – lechaim.ru

Є свідки погромів

Скандальний пост вінницького фотографа прокоментувала американська письменниця Олена Цвелик: «Коли я прочитала пост Зорія про відкриття пам’ятника Петлюрі, я згадала своїх рідних із Брацлава, загиблих з «милості» Петлюри і його отаманів. Моя бабуся, Белла Красноштейн, разом з батьками та молодшим братом пережила у Брацлаві 14 погромів, під час одного з яких померла її молодша сестра Етель; петлюрівцями був убитий і наш родич, Борис Каган. А 7 травня 1919 року, коли не «повстанці», а місцеві селяни прийшли до Брацлава й зайнялися вбивством євреїв і грабунком їхньої власності, були вбиті кузен мого прадіда Нісон Красноштейн і його дружина Етель. Їхні надгробки можна побачити на старому єврейському кладовищі Брацлава поруч із пам’ятниками на могилах Ісроеля Авербуха та його дружини і дочки. Ви запитаєте, до чого тут Петлюра? Так до того, що він був керівником УНР, і на ньому і його отаманах лежить відповідальність за вбивство невинних людей. І прості селяни не приїжджали б громити євреїв, якби знали, що влада за це суворо покарає. А влада не діяла, і ми мали те, що мали».

Конфлікт через отамана – наслідок пропаганди СРСР

Пам’ятник Симону Петлюрі встановили навпроти будівлі обласного радіо 14 жовтня – на Покрову, у День захисника України. Автор скульптури – вінницький митець Володимир Оврах. Замовник – меценат Сергій Капуста.

Рішення щодо встановлення прийняла наукова спільнота істориків Вінниці, мотивуючи його тим, що фігура отамана УНР вже давно перейшла фазу несприйняття соціумом.

«Ця постать точно не знаходиться на першому місці у списку історичних персон, що поляризують українське суспільство. У нас є набагато «гостріші» персонажі: наприклад, Бандера чи Шухевич. Ми сподівалися, що особа Петлюри вже пройшла етап несприйняття українським суспільством. Але, можливо, десь і помилялися. Скоріш за все таке ставлення до відкриття пам’ятника Петлюрі у Вінниці зумовлене слабкою обізнаністю та існуванням у головах багатьох людей уявлень ще радянської доби – зокрема йдеться про те, що Симон Петлюра – антисеміт і вся його діяльність зводилася виключно до єврейських погромів», – розказав журналісту видання Persona.Top директор Державного архіву Вінницької області, доктор історичних наук, професор Юрій Легун.

Юрій Легун. Фото – ФБ

Історик Ігор Бігун, порівнюючи представника УНР Петлюру з провідником ОУН Бандерою, також відзначив, що Петлюра значно прихильніше сприймається українцями.

«Приміром, коли у 2008 році в центрі Києва з’явилася вулиця Петлюри, то не було такого суспільного резонансу, як із проспектом Степана Бандери у 2017-му. І та вулиця спокійно пережила чотири роки правління Януковича і «Партії регіонів», і ніхто її не чіпав», – згадує Ігор Бігун.

Відзначимо, що у Вінниці після декомунізації низка вулиць стала носити імена видатних українців та діячів часів УНР: отамана Якова Шепеля, міністра УНР Івана Огієнка, генерала Марка Безручка, полковника Якова Гальчевського, сотника Миколи Битинського, героїв Крут і самого Симона Петлюри.

«Якихось помітних протестів проти цих найменувань помічено не було. Інша річ, коли ми говоримо про Росію та її агентів – там панівний дискурс однаково непримиренний до обох українських діячів: і до Бандери, і до Петлюри. Крім того, якась частина громадян України ще живе в полоні радянських стереотипів про «Петлюру-антисеміта» чи «Петлюру-русофоба». Трапляються абсолютні нісенітниці, коли Симона Петлюру звинувачують у тому, що він нібито після Другої світової війни в Галичині вчительок вішав», – пояснює причини несприйняття постаті отамана УНР науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун.

Ігор Бігун. Фото – Радіо Свобода

Петлюру не сприймають євреї, а не українці

За словами директора Державного архіву Вінницької області Юрія Легуна, постать отамана УНР поляризує не саме українське суспільство – тут радше йдеться про несприйняття його частиною єврейської громади. Причому у Вінниці незадоволені пам’ятником лише окремі представники єврейської общини, організованого спротиву не було – можливо, тому, що й самих євреїв, на жаль, залишилося мало.

На думку наукового співробітника Центру досліджень визвольного руху Ігоря Бігуна, імовірно, чимало євреїв знають про Петлюру лише те, що про нього розповідали в радянські часи.

«Не варто також забувати про те, що після Голокосту єврейська спільнота дуже гостро сприймає будь-які вияви антисемітизму, діючи часто за принципом «найкраща оборона – це напад». Це призводить до того, що шквал критики можна, не розібравшись, скерувати на людину, яка проти євреїв ніколи не виступала. Немає жодного документа, в якому б Петлюра наказував чинити погроми чи схвалював їх. Зате є документи, що засвідчують, як Головний отаман боровся як із самим цим явищем, так і з погромниками».

Чому монумент встановили у Вінниці

Встановлення пам’ятника, на думку професора Юрія Легуна, було цілком логічним та виправданим кроком.

«Вважаю, що з історичної точки зору відкриття пам’ятника було доцільним, адже ми святкуємо сторіччя Української революції, а Симон Петлюра прямо пов’язаний з Вінницею – тут перебувала Директорія УНР. Тому серед істориків Вінниці не було жодних сумнівів, що у річницю революції варто відкрити пам’ятник Петлюрі. А виступ Путіна з цього питання лише підтвердив нашу абсолютну правоту!».

Пам’ятник Симону Петлюрі, як стверджує редактор «Історичної правди» Ігор Бігун, може встановити будь-яке місто України, оскільки той був керівником усієї Української держави, яка офіційно включала навіть більше територій, ніж зараз.

«В Українській революції 1917—1921 рр. та службі УНР брали участь мешканці всіх регіонів України. І на Сумщині, і на Донеччині, і на Дніпропетровщині, і на Одещині, я вже не кажу про Правобережжя, ми знайдемо петлюрівців та історію їхньої боротьби за незалежну Україну», – говорить історик.

За його словами, доцільність спорудження пам’ятника у Вінниці можна пояснити тим фактом, що це місто певний час було тимчасовою столицею УНР. Після відступу Директорії з Києва під натиском Червоної армії влада евакуювалася до Вінниці й перебувала там весь лютий 1919 р. Загалом протягом 1919—1920 рр. Вінниця тричі побувала місцем розташування найвищих державних органів України. Очевидно, Симон Петлюра як керівник держави жив і працював у місті в той час.

«Засвідчити це пам’ятником, як на мене, хороша ідея як для вшанування самого Петлюри, так і для формування у вінничан історичної пам’яті, яка б ідентифікувала місто з традиціями визвольної боротьби УНР, а не УРСР і «совка» в цілому», – говорить Ігор Бігун.

Вінницькі євреї були в рядах армії УНР

Зокрема, історик нагадав, що окрім згаданих Шепеля і Гальчевського, Вінниччина дала Армії УНР таких воєначальників, як підполковник Олександр Кузьмінський, полковник Олександр Волосевич, генерал-хорунжий Микола Яшниченко, генерал-майор українізованих військ Центральної Ради Яків Гандзюк тощо.

«Та що вже говорити – у самій Вінниці в 1897 р. народився, мабуть, найвідоміший єврей в Армії УНР – сотник артилерії Семен Якерсон. Він, до речі, дуже цікаво зазначив свою ідентичність в анкеті старшини: національність — українець, віросповідання – юдей», – розповідає Ігор Бігун.

Фото – Якерсон
Фото – Якерсон
Фото – Якерсон

Не хочуть розв’язати вузол політичних міфів?

Медійники, активісти та лідери думок Вінниці мають різні точки зору щодо встановлення монументу одному з очільників Української Народної Республіки. Зокрема, радіоведучий Вадим Василенко в соцмережі відзначив, що присутність пам’ятника Головному отаману у нашому місті, на вулиці його імені, у дворі будинку, де містилася його канцелярія (нині це приміщення Вінницького обласного радіо) є самозрозумілим.

Вадим Василенко. Фото – ФБ

«Для мене насамперед це вулиця, якою ходжу, будинок, у якому працюю. Відкриття монументу – досить скромного, але художньо цілісного, тут і тепер не було несподіванкою: коли ж, як не тепер, і де ж, як не тут? Не стала несподіванкою і реакція зрозуміло кого, зрозуміло чому, але незрозуміла мовчанка істориків і журналістів, як і дивні відмовки місцевих ЗМІ від «небезпечних питань». Не менш дивні судження й псевдоекспертів, яких усе ж впустили у публічне мовлення: від фотографів до підприємців і голів організацій різного штибу й масштабу – і жодного, таки жодного фахового голосу (а в місті працюють два історичних факультети з відповідними кафедрами та фахівцями!)», – написав у мережі «Фейсбук» радіоведучий.

За його словами, наразі навколо монументу вирує шквал брехні та побрехеньок, і немає жодної серйозної спроби розв’язати вузол політичних міфів: «Безголоса історія та мова фактів капітулюють перед голослівною публіцистикою».

Петлюра – не герой, щоб стільки про нього сперечатися

Журналіст, блогер, лікар Олег Левадний переконаний, що монумент не є настільки суспільно важливим, аби так затято його обговорювати.

«Петлюра не поляризує суспільство. До нього, власне, і діла не було нікому. Непослідовний політик, бездарний полководець, що не контролював навіть власну армію. У цьому контексті вважати його національним героєм, вартим пам’ятників, – це просто не поважати ні себе, ні націю, ні реальних героїв-українців.

Розділила суспільство не сама особистість отамана, а цинічне і глузливе розміщення скульптури посеред старої єврейської слобідки», – вважає Левадний.

За його словами, Петлюра з його військами став символом єврейських погромів в Україні, у яких загинули десятки тисяч мирних жителів: «Нагадаю: існують документально підтверджені та доведені у суді живими свідками факти його злодіянь. Тому цей пам’ятник – це просто плювок в обличчя всім нащадкам тих, хто постраждав від його банди вбивць і мародерів. Причому плювок добре обдуманий і спрямований на свідоме приниження людей і демонстрацію того, хто тут головний».

Історики спростовують обвинувачення проти отамана

Редактор «Історичної правди» Ігор Бігун стверджує, що висунути звинувачення у злочинах отаману УНР не можна, адже закиди щодо антисемітизму та русофобії виглядають сумнівно, оскільки історики давно вже їх спростували.

«Відомо, що процес над убивцею Петлюри Соломоном Шварцбартом був зрежисований ДПУ УРСР, а сам убивця з імовірністю 90% був агентом цієї спецслужби. Тобто це точно не була особиста помста за єврейські погроми, ба більше – Армія УНР була далеко від міста Балти, коли там навесні 1919 р. нібито загинула сім’я Шварцбарта», – пояснює історик.

Документи доводять непричетність Петлюри до вбивств євреїв

Уже 11 січня 1919 р. Директорія УНР за підписами її членів видала звернення до козаків і євреїв із засудженням погромів у Житомирі та Бердичеві. А 28 січня 1919 р. Симон Петлюра в телеграмі до коменданта станції Миргород вимагав розслідувати грабунки єврейського населення українськими вояками і притягти винних до відповідальності. Рада Народних Міністрів УНР 27 травня 1919 р. ухвалила закон про утворення Особливої слідчої комісії для розслідування єврейських погромів. А 8 червня 1919 р. Головний отаман Симон Петлюра та начальник штабу Дієвої армії Василь Тютюнник розіслали у війська телеграму «Смерть погромникам», у якій закликали розстрілювати провокаторів, які підбурюють до погромів. Відозва Головного отамана «Проти погромів» датується 27 серпня 1919 р., а 18 лютого 1921 р. Петлюра особисто пожертвував 18 тисяч польських марок на допомогу євреям-біженцям, про що є відповідна розписка міністра єврейських справ Пінхоса Красного. У листі до військового міністра УНР від 4 січня 1922 р. Симон Петлюра писав про те, що питання надання старшинських звань євреям слід розв’язувати позитивно, бо «по законах наших ми не маємо права робити якісь обмеження для жидів».

«Документи і дослідження засвідчують, що ще від самого початку Української революції Симон Петлюра приязно ставився до єврейського національного руху. Наприклад, у листопаді 1917 р. Петлюра як генеральний секретар військових справ дав згоду Київському союзу євреїв-воїнів на «євреїзацію» деяких військових частин російської армії на теренах Київського військового округу. На посаду комісара єврейських справ при КВО 13 грудня 1917 р. призначили прапорщика Авраама Лапідуса», – розказує Ігор Бігун.

Ось один із документів, який, на переконання істориків, розвінчує міф про Петлюру-антисеміта.

Фото – ГДА СБУ Спр. 74760, т.10. – арк.5

Погроми дійсно були

Водночас в обстановці загального хаосу, воєнного насильства та частої зміни влади на українських землях влада УНР не мала змоги повністю контролювати ситуацію. Тому євреї справді потерпали від сваволі різних армій та формувань, які прокочувалися Україною. Серед війська УНР також траплялися командири та підрозділи, які чинили погроми.

«Здебільшого це були учасники стихійних повстанських загонів, які влилися в армію під час повстання проти гетьмана. Наприклад, погром в Овручі на Житомирщині вчинив отаман Козир-Зірка в січні 1919 р. За особистим наказом Петлюри його заарештували й засудили до смертної кари влітку того ж року. Правда, через те що м. Кам’янець-Подільський, де отаман сидів у тюрмі, захопили білогвардійці, отаману вдалося звільнитися. Згодом він перебіг до більшовиків», – розповідає редактор «Історичної правди».

Убивці євреїв перебігали до різних воюючих армій

Отамани Никифор Григор’єв, Ілько Струк, Соколовський, Ангел та деякі інші теж по кілька разів міняли прапори, під якими воювали. Той же Григор’єв спершу підтримував УНР, потім, у лютому 1919 р., повстав і приєднався до більшовиків – став командиром бригади Задніпровської дивізії Червоної армії. Але і в більшовиків йому не сподобалося, тож у травні 1919 р. він збунтувався і проти них. Загони Григор’єва, що певний час контролювали Причорномор’я, «прославилися» єврейськими погромами. Це стало одною з причин, через які Григор’єва вбили махновці.

Ігор Бігун вважає, що не можна покладати на Петлюру відповідальність за чужі злочини.

«Безумовно, за цих безпринципних і напівкримінальних діячів ані Симон Петлюра, ані командування Армії УНР відповідати не може, – каже історик. – Крім того, відомо, що левову частку погромів учинили білогвардійці зі Збройних сил Півдня Росії, які в другій половині 1919 р. контролювали більшу частину України. Офіційна позиція керівництва (генерал Антон Денікін) щодо євреїв була негативною».

Фото – Statehistory.ru

Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун упевнений, що звинувачення Петлюри в антисемітизмі є абсолютно безпідставними.

«Усіма доступними йому засобами Головний отаман боровся з єврейськими погромами, допомагав жертвам погромів та співпрацював з прогресивними єврейськими колами. Кількох неконтрольованих воєначальників, винних у погромах, влада притягнула до відповідальності. Найбільш показовий випадок – страта у травні 1920 р. отамана Івана Семесенка (Семосенка), винного в погромі у місті Проскурові (Хмельницькому) в лютому 1919 р», – відзначає історик.

Наразі вінницькі євреї вирішили сісти за стіл переговорів з істориками, зокрема з представниками Центру історії Вінниці. Чи вдасться їм досягти консенсусу – покаже час.

persona.top

Легкою ходою десантник Дмитро Перцев крокує коридором, хоч ще три тижні тому, не міг і кроку зробити без милиць.

Після складного поранення, отриманого у серпні 2016-го у зоні АТО боєць і не сподівався, що зможе ходити, як і раніше. Усе змінила операція, яку провели в Ізраїлі

«Сподіваюся, що почну потроху бігати, бо вже у футбол пропонують грати. Взагалі нога – дивовижно. Нічого навіть не болить після операції. Лікар сказав, що операція була надскладною, і якби не зробили операцію, за 2 роки я міг би втратити ногу взагалі», – розповідає Дмитро Перцев.

Десантник розповідає, він був готовий змиритися з діагнозом, бо українські лікарі не бралися за таку складну операцію.

«Мені сказали, що це осколки не можуть дістати. А там, як виявилося, вся проблема у перебитих нервових закінченнях. Тому слава Богу, що зробили», – говорить він.

Оплатити лікування десантника в Ізраїлі вирішив нардеп Борислав Розенблат. Він знайшов клініку і оплатив операцію вартістю понад 30 тисяч доларів.

«Для мене його історія була типова, як у багатьох людей, які отримали поранення на фронті. Але сьогодні він живе зі своєю дочкою, і для дочки найголовніше – щоб була якась опора. Нашому фонду захотілося зробити все для того, щоб Дмитро повернувся до свого життя і мав можливість дати раду не тільки собі, але і родині», – розповідає Борислав Розенблат.

Донька десантника не приховує: вона хвилювалася і чекала на повернення батька після операції.

«Ми кожного дня спілкувалися, одним з перших запитань було, як він там їсть. Дуже раді», – розповідає Даша.

Радіє одужанню Дмитра і волонтерка Юлія Толмачова, яка і сама у березні отримала поранення у зоні АТО.

«Востаннє ми бачилися з Дімою на промзоні, коли тривали дуже важкі бої. Згодом мені сказали, що він важко поранений. Потім я бачила Діму вже на милицях, постійно спостерігала, як йому важко пересуватися. Було боляче дивитися, бо я бачила, як на «промці» вони бігали, як вони з позиції на позицію перебігали, а тут такий контраст. І тут раптом Діма мені говорить, що є така можливість, фонд Розенблат оплачує операцію в Ізраїлі. Ось результат ми чудово бачимо – він повернувся на своїх ногах. Коли він вперше написав мені, що після операції встав на ноги, я подумала: Бог є на світі», – говорить Юлія Толмачова.

Борислав Розенблат розповідає – поставивши на ноги Дмитра, його фонд планує оплатити операцію Юлії Толмачовій.

«Я пам’ятаю нашу розмову, коли ми були у шпиталі, я тоді пообіцяв, сказав: не хвилюйся за своє обличчя, ми зробимо все як у кращому голівудському серіалі. Ми зробимо операцію і, я думаю, що буде найгарніше, коли її обличчя буде без поранень. Я не хочу зараз анонсувати, але ми це зробимо», – повідомив нардеп.

Житомир.info: Житомирський десантник, якому допомагає «Фонд родини Розенблат», повернувся з Ізраїлю додому

Житомир.info: Житомирський десантник, якому допомагає «Фонд родини Розенблат», повернувся з Ізраїлю додому

Житомир.info: Житомирський десантник, якому допомагає «Фонд родини Розенблат», повернувся з Ізраїлю додому

Житомир.info: Житомирський десантник, якому допомагає «Фонд родини Розенблат», повернувся з Ізраїлю додому

Житомир.info: Житомирський десантник, якому допомагає «Фонд родини Розенблат», повернувся з Ізраїлю додому

Житомир.info


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Консалтинговая компания Arton Capital составила рейтинг самых влиятельных паспортов мира 2017 Global Passport Power Rank.

Рейтинг составлен на основе того, сколько стран держатели паспорта той или иной страны могут посетить без получения визы.

Украина в рейтинге оказалась на 32 месте из 120 стран. Рядом с ней расположились Макао и Тайвань.

На первом месте оказался Сингапур, граждане которого могут посещать 159 стран без виз. Сингапур поддерживает дипломатические отношения с 186 странами мира, хотя во многих из них нет его посольств. Является членом ООН, Британского Содружества, АСЕАН и Движения неприсоединения.

Всего на одну страну отстает Германия – 158 безвизовых стран и второе место. Она является третьим в мире экспортером и импортером товаров с очень высоким уровнем жизни. Германия является одной из стран-основателей и членом Европейского союза, членом НАТО, входит в “Большую семерку”. Является второй в мире страной по популярности иммиграции после США.

Замыкают тройку лидеров сразу две страны. Швеция – 157 стран. Член ООН c 19 ноября 1946 г., Европейского союза с 1 января 1995 г., Шенгенского соглашения с 19 декабря 1996 г.

Вместе с Швецией третье место получает Южная Корея с таким же количеством стран для безвизовой поддержки. Она поддерживает дипломатические отношения с более чем 188 странами, является членом ООН, вступив в организацию одновременно с Северной Кореей в 1991 г. В 2010 г. Южная Корея и Европейский союз заключили соглашение о свободной торговле с целью снижения торговых барьеров.

Далее рейтинг выглядит следующим образом:

4 место: Дания, Франция, Испания, Япония, Великобритания, Люксембург – 156 стран.

5 место: Швейцария, Нидерланды, Бельгия, Австрия, Португалия – 155 стран.

Россия занимает в рейтинге 41-е место.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

“Укрзалізниця” в 2018 году намерена начать обсуждение повышения цен на пассажирские перевозки.

Об этом сообщил исполняющий обязанности председателя правления УЗ Евгений Кравцов.

“До конца нынешнего года не будем повышать стоимость билетов для пассажиров, а в следующем начнем дискуссию, презентуем классы и уровни сервиса для пассажиров, чтобы изменить подходы к ценообразованию”, – заявил Кравцов.

По его словам, речь идет об умеренном повышении тарифов, которое не коснется социально важных категорий перевозок.

“Речь пойдет лишь об определенном проценте повышения… Это будет касаться, в первую очередь, поездов “Интерсити” и поездов будущей категории “комфорт”, – резюмировал Кравцов.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Народний артист України Петро Мага – щирий закарпатець зі скромної сім’ї залізничників. Актор за освітою та поет-пісняр за покликанням, Мага у свої 46 років – автор понад 200 пісень та режисер безлічі концертних робіт у Національному палаці мистецтв «Україна».

За плечима шоумена – багаторічний досвід роботи на телебаченні та у театрі.

Вільна людина без ціни

Сьогодні Петро Мага бажаний гість на українському телебаченні – завдяки його аналітичному розуму і вмінню бачити зрадників і популістів наскрізь. Він відвертий та емоційний, разом з тим й обережний у висловах та впевнений, що самодостатня творча людина не повинна підтверджувати власну значущість за допомогою сильних світу цього. Сам Петро Мага без зайвої скромності називає себе вільною людиною без ціни.

Про туман в очах високопосадовців, помилки Президента та про українців, покинутих напризволяще в ОРДЛО, читайте в його ексклюзивному інтерв’ю журналу Persona.Top.

– Не так давно В’ячеслав Вакарчук, відомий своєю виключно проукраїнською позицією, закликав припинити мовні війни і, засукавши рукави, будувати Україну. Як ви ставитеся до українізації, котра нав’язується в нашій країні?

– Ставлюся до цього з певним острахом, тому що баланс співіснування різних національних меншин, який вибудовувався роками, може бути порушеним. Я виріс у тримовному селі, де говорили угорською, українською та словацькою мовами. Люди завжди з повагою ставилися до мови, якою розмовляють інші. Діти вчилися в угорських школах без жодних проблем.

Не дуже обізнаний з науковою частиною «Закону про освіту», але мій двоюрідний брат, який працює директором угорської школи, говорить, що законотворці мало радилися з тими, хто займається національною освітою у різних регіонах. Якщо дитина вчилася в угорській школі, то існує велика ймовірність того, що вона обере угорський університет, тому що життя в ЄС дуже привабливе. Враховуючи те, що наші діти дуже розумні, їм не важко влаштуватися на роботу і в результаті залишитися жити за кордоном.

Разом з тим у Закарпатті дуже патріархальний народ, і, вивчившись, люди повертаються додому і продовжують дуже добре працювати для України. Тому фарбувати все в один колір у цій ситуації не потрібно. Додам, що цій темі почали приділяти стільки уваги, що складається враження, що її спеціально «вкидають», аби розхитувати ситуацію в Україні, і я кажу це дуже серйозно.

Світ дуже різнобарвний, не порушуйте баланс 

Звідусіль чути: «Ану, розкажіть, як принижують гідність», «Русини – народ чи не народ», «Чому ви повстали проти фрази, що угорці – сепаратисти»… Слухайте, будь-хто, хто радикально фарбує когось у білий або чорний колір, для мене перестає існувати. Наш світ дуже різнобарвний, і якщо ось так грубо підходити до всього, то можна порушити світовий баланс.

СЛУХАЙТЕ, БУДЬ-ХТО, ХТО РАДИКАЛЬНО ФАРБУЄ КОГОСЬ У БІЛИЙ АБО ЧОРНИЙ КОЛІР, ДЛЯ МЕНЕ ПЕРЕСТАЄ ІСНУВАТИ

Не забуваймо, що хлопець, який у Ніцці ні з того ні з сього сів у вантажівку та подавив людей, виріс не серед диких племен Саудівської Аравії, а в абсолютно цивілізованому французькому місті. Яким чином йому в голову заклали бажання знищити стільки людей, одному Богу відомо. Коли порушують баланс усього, що пов’язане з національністю та релігією, це дуже небезпечно, адже багато гарячих голів хапаються за цю тему, що в свою чергу допомагає владі відвертати увагу від насущних проблем: тарифів, цін та низьких заробітних плат.

КОЛИ ПОРУШУЮТЬ БАЛАНС УСЬОГО, ЩО ПОВ’ЯЗАНЕ З НАЦІОНАЛЬНІСТЮ ТА РЕЛІГІЄЮ, ЦЕ ДУЖЕ НЕБЕЗПЕЧНО, АДЖЕ БАГАТО ГАРЯЧИХ ГОЛІВ ХАПАЮТЬСЯ ЗА ЦЮ ТЕМУ, ЩО В СВОЮ ЧЕРГУ ДОПОМАГАЄ ВЛАДІ ВІДВЕРТАТИ УВАГУ ВІД НАСУЩНИХ ПРОБЛЕМ: ТАРИФІВ, ЦІН ТА НИЗЬКИХ ЗАРОБІТНИХ ПЛАТ

 – Відомо, що у вашому оточенні багато успішних людей з бізнес-середовища. Що вони говорять про сьогоднішню ситуацію в Україні? Чого бояться, за що переживають? Куди ми йдемо, по-вашому – до диктатури олігархів чи до демократії?

– Нещодавно говорив з одним високопосадовцем, і він цілком серйозно запитав мене: «А що, країна дійсно почала гірше жити?». Я спочатку подумав, що у людини все добре з гумором, а потім побачив в очах у співрозмовника щиру віру в те, що країна почала жити краще. Я зрозумів, що жити краще почав тільки він.

Фото з особистого архіву

Люди, які перебувають при владі, їздять зазвичай у бік або Конча-Заспи, або Пущі-Водиці. Дорога хороша, жебраків не видно, на базар вони не ходять – адже у них є будинки для прислуги, яка йде та купує все необхідне. Грошей вони не рахують, то життя для них, може, і стало кращим.

Люди з головою обирають для себе іншу країну

Реальна ситуація така, що величезна кількість людей виїхала. Я тільки повернувся зі США – і побачив, що люди, які гарно володіють своєю професією та мають певні думки в голові, обирають для себе іншу країну, і для мене це дуже сумно.

Я зустрів музиканта, який за рівнем володіння своїм інструментом був одним із найкращих в Україні – зараз він працює на будівництві у Брукліні в Нью-Йорку і щасливий, що доріс до виконроба. Вечорами він грає у ресторані або в концерт-холах і заробляє на місяць близько семи тисяч доларів, яких йому абсолютно вистачає, щоб забезпечити нормальне життя.

ТІЛЬКИ ПОВЕРНУВСЯ ЗІ США – І ПОБАЧИВ, ЩО ЛЮДИ, ЯКІ ГАРНО ВОЛОДІЮТЬ СВОЄЮ ПРОФЕСІЄЮ ТА МАЮТЬ ПЕВНІ ДУМКИ В ГОЛОВІ, ОБИРАЮТЬ ДЛЯ СЕБЕ ІНШУ КРАЇНУ

Важливо, що люди, які покинули Україну, говорять не про рівень прибутків, а про розуміння правил гри. Велика проблема України – це відсутність чистих правил гри. Завівши бізнес в Україні, ти боїшся, щоб ніхто не дізнався, що він став успішним, тому що твоя успішність приваблює потенціальних рейдерів. На жаль, я постійно чую скарги, що наша країна не є правовою. Доки не буде чітких та прозорих правил гри, нічого не зміниться.

Фото з особистого архіву

– Чи є сьогодні в Україні демократія? Наскільки вільні українські ЗМІ? Дайте вашу оцінку.

 – Думаю, рівень свободи засоби масової інформації повинні обирати для себе самі. Журналісти, які виконують чиєсь завдання за бабло, не є вільними. Той, хто видає на-гора «джинсу», не є вільним журналістом.

Всі знають, що я пишаюся тим, що не журналіст, і всім так само відомо, що якщо до мене підійти з пропозицією взяти у когось грошей і сказати, приміром, що «Серьожа молодець», то не секрет, куди я їх відправлю.

Фото з особистого архіву

Свобода вибору – це значить піти геть, як Шустер

Я вільна людина і стараюся працювати так, щоб у мене не було ціни. Звичайно, якщо щось буде загрожувати життю моїх рідних, то просто піду геть, але ні під яким примусом не піду на компроміс зі своєю совістю. Хочу побачити ту людину, яка ткне в мене пальцем та звинуватить у тому, що когось хвалив або «мочив» за гроші з екрану. Не було такого і не буде! Це є свобода вибору: якщо тебе починають «затискати», значить, іди геть, як Шустер. Шустер же міг під когось «лягти», теоретично – міг. Проте коли його «затисли», він відійшов убік, але увійшов в історію як людина, яка пішла, але не здалася.

ШУСТЕР ЖЕ МІГ ПІД КОГОСЬ «ЛЯГТИ», ТЕОРЕТИЧНО – МІГ. ПРОТЕ КОЛИ ЙОГО «ЗАТИСЛИ», ВІН ВІДІЙШОВ УБІК, АЛЕ УВІЙШОВ В ІСТОРІЮ ЯК ЛЮДИНА, ЯКА ПІШЛА, АЛЕ НЕ ЗДАЛАСЯ

– Список помилок, яких припустився глава держави Петро Порошенко, з кожним днем ​​стає довшим. Ці помилки завдають шкоди не тільки йому самому, але й державі. За що особисто ви не поважаєте нинішнього Президента, який славиться терпимістю до сумнівних справ близького оточення і «договорняками» з олігархами?

– А хто сказав, що я не поважаю Порошенка? У нас люди завжди до тих, хто знаходиться на самій вершині, ставляться упереджено: накрав, узяв з бюджету. Виходячи з досвіду, якого набув поряд з Леонідом Макаровичем, Леонідом Даниловичем, Віктором Андрійовичем та Віктором Федоровичем, я розумію, що до Президента фактично не доходить об’єктивна інформація. Вона доходить у тому вигляді, в якому її подає близьке оточення. Жодного разу не бачив, щоб у наших президентів було достойне оточення, тому що фактично одні й ті ж самі люди пересідають з одного потоку на інший. Сьогодні вони полум’яні «рухівці», завтра – полум’яні «бютівці», «нашоукраїнці», «регіонали».

Я РОЗУМІЮ, ЩО ДО ПРЕЗИДЕНТА ФАКТИЧНО НЕ ДОХОДИТЬ ОБ’ЄКТИВНА ІНФОРМАЦІЯ

До Порошенка у мене є чисто «пацанські» претензії, тому що людина запевняла, що війна зупиниться за декілька годин. Сьогодні не треба робити вигляд, що ти цього не говорив. І не треба казати, що всі й так бачать, що тяжко, адже Росія підганяє війська. Потрібно бути щирим – ти ж мав якесь підґрунтя, коли говорив такі речі.

Це ж не я робив ролики про те, скільки разів Петро Олексійович обіцяв «безвіз». Вам чесно скажу, що коли в Україні набув чинності безвізовий режим, я був у числі перших, хто ним скористався, і в той момент мені дуже хотілося подякувати Президенту і порадіти, що хоча б одна обіцянка, про яку він постійно говорив, виконана.

З людьми треба спілкуватися, тому настійно рекомендував би щотижня робити передачу «15 хвилин з Президентом», щоб люди розуміли, що робить гарант додержання Конституції України. Це потроху знімало б напруження, яке відчувають зараз усі.

ДО ПОРОШЕНКА У МЕНЕ Є ЧИСТО «ПАЦАНСЬКІ» ПРЕТЕНЗІЇ

– Яким повинен бути наступний Президент України?

 – Він точно не має бути популістом. Згадаймо Маргарет Тетчер: перше, що вона зробила, прийшовши до влади – закрила нерентабельні шахти і перестала видавати безкоштовне молоко породіллям. Її проклинали, а коли вона померла, дехто топтав ногами її портрети і скакав до неба, але більшість адекватних людей розуміли, що вона зробила для Великої Британії.

Фото з особистого архіву

 – Чим для вас вимірюється рівень патріотизму?

 – Бажанням навести лад навколо себе. Один пройдеться у вишиваній сорочці повз гори сміття в парку – а інший, у «треніках» і майці, прийде з мішком і прибере все, що там накидали… Остання людина для мене буде більшим патріотом, ніж та, що гуляє з кульками двох кольорів.

ОДИН ПРОЙДЕТЬСЯ У ВИШИВАНІЙ СОРОЧЦІ ПОВЗ ГОРИ СМІТТЯ В ПАРКУ – А ІНШИЙ, У «ТРЕНІКАХ» І МАЙЦІ, ПРИЙДЕ З МІШКОМ І ПРИБЕРЕ ВСЕ, ЩО ТАМ НАКИДАЛИ…

 – Що робити з українським націоналізмом, який погано поєднується з європейськими цінностями?

 – Не вважаю, що український націоналізм погано поєднується з європейськими цінностями. Французький націоналізм на порядок сильніший, варто тільки подивитися на їхнє квотування телебачення, радіо та ставлення до своєї культури.

В українському націоналізмі насправді немає нічого страшного. Це абсолютне породження проросійськи налаштованих ЗМІ: якщо людина вивчила «Во поле береза стояла» – це патріотизм, якщо людина заспіває українською – це націоналізм. Все, що робиться для розвитку російської мови – «это патриотизм», а для української – «это украинский буржуазный национализм».

До початку 30-х років минулого століття українська мова дуже стрімко розвивалася: в Москві були кінотеатри, в яких демонстрували фільми, озвучені українською мовою, в Росії було багато шкіл, в яких викладали українською. Сьогодні в Росії сім чи вісім мільйонів українців, а скільки шкіл там відкрили для них?!.

Фото з особистого архіву

– В Україні нормою стало приниження людей з ОРДЛО. Причому шпильки та образи можна почути не тільки від звичайних громадян, а й від політиків і представників ЗМІ, багато їх і в соціальних мережах. Ці українці – і «лугандони», і як їх тільки не називають. Якщо в нашому суспільстві ось так насаджується ненависть, чи повернуться жителі ОРДЛО в Україну? Адже не всі вони приєдналися до проросійських бойовиків…

 – Абсолютно не погоджуюся з киянами, які не хочуть здавати квартири людям тільки тому, що вони з Донецька чи Луганська. Але, з іншого боку, в Києві було вже стільки випадків, вибачте на слові, бидляцької поведінки представників тих регіонів, що іноді киян розумію.

В одній школі з моєю дитиною вчаться кілька дітей з Алчевська, і цих дітей обожнюють усі та дружать з їхніми батьками – тому, що це люди високого культурного ґатунку. Ніяких проблем не виникає. Але з тієї ж школи поперли старшокласника – бо витримати ні його самого, ні його батьків не міг ніхто, це було тотальне хамство. Люди повсюди є хороші і є погані. У Донецьку завжди було дуже багато розумних та інтелігентних людей, як вони могли допустити те, що у них зараз є – зрозуміти не можу.

Ніколи нікого не принижував за цим принципом. Для мене є або хороші люди, або погані, і я не хочу, щоб ставало нормою приниження людей з ОРДЛО. Також мені б не хотілося, щоб до цих людей були претензії на кшталт «а ви, сволота, допустили у себе сепаратизм».

Мені ось пише одна людина: «Петро Петрович, у мене кілька фірм у Донецьку. Все своє свідоме життя платив податки Україні на утримання армії, СБУ та міліції, а коли в мою хату прийшов сепаратизм, вони мене не захистили. І зараз мені кажуть: чого ж ти сам не візьмеш автомата в руки і не заріжеш якого «деенерівця»? Та тому що я не вмію цього робити. Я скромний «очкарик», який завжди робив бізнес і платив податки. Я не Рембо, і мене не захистили». В цьому є правда.

Що стосується людей, які сьогодні знаходяться в окупації, то тут у нас великий досвід. Радянські війська свого часу пішли з Києва, залишивши під німецькою окупацією 400 тисяч чоловік. І коли вони повернулися, то працівники НКВС ходили по вулицях і питали у людей: «Ти працював для німців?». Актор Петро Вескляров – знаменитий дід Панас працював у театрі під час німецької окупації та грав у виставах для німців і для наших громадян, тому що жити хотілося. І зараз ті, хто залишився на окупованих територіях, вимушені співпрацювати з сепаратистами – бо їм потрібно годувати свої сім’ї. У тих, хто не заляпав руки кров’ю, потрібно просити вибачення за те, що їх покинули на розтерзання, напризволяще.

У мене там є дуже багато друзів, у яких «повіджимали» бізнес, позабирали машини. Розумієте, якщо наші війська туди зайдуть, то ті, у кого руки по лікоть у крові, і так змиються дуже швидко. І нехай ті, хто вбивав наших пацанів і робив величезну біду для України, не сподіваються, що їх не знайдуть, тому що навколо них багато патріотів. І, повірте, це буде не «стукачество». Люди бачать і знають усе. Кому потрібні зрадники? Іуда завжди закінчує повішеним на воротах.

Фото з особистого архіву

 – В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали: «Я казав якось, що якби зараз у Києві організували концерт за участю Кобзона, Валерії, Газманова, а всю цю справу вели б Пореченков і Охлобистін, то квитки розкупили б за день. Рівень «ватності» в Україні ми навіть уявити собі не можемо».

Що робити, на вашу думку, з цією «ватою», яка пішла б зараз на цей концерт? Вбивати їх, перевиховувати якось? Може, виселити їх силовими методами в Росію? І тоді в Україні залишаться тільки патріоти…

– Я не хочу розмовляти лозунгами типу «Чемодан, вокзал, Россия!», але вибачте, якщо ви патріоти держави, то маєте розуміти, що ті, хто виступав за знищення України, у нас працювати не можуть. Якщо ні, можна їхати на концерти в Росію.

Вже не раз казав, щоб в Україні збиралася російська громада – ми ж тішимося, коли в Канаді збирається українська громада. Тільки не треба забувати, що в Канаді український гімн лунає після того, як відлунав канадський. От коли збереться «общество дружбы с Россией» докупи, зіграють красиво гімн України та віддадуть шану тій державі, в якій живуть, нехай потім звучить хоч і «Россия, великая наша держава». Америка напхана всіма націями планети, але всі вони – американці: були, є, і будуть.

ОТ КОЛИ ЗБЕРЕТЬСЯ «ОБЩЕСТВО ДРУЖБЫ С РОССИЕЙ» ДОКУПИ, ЗІГРАЮТЬ КРАСИВО ГІМН УКРАЇНИ ТА ВІДДАДУТЬ ШАНУ ТІЙ ДЕРЖАВІ, В ЯКІЙ ЖИВУТЬ, НЕХАЙ ПОТІМ ЗВУЧИТЬ ХОЧ І «РОССИЯ, ВЕЛИКАЯ НАША ДЕРЖАВА»

Люди мають вирішувати: йти або ні на концерт

– Концерти деяких українських зірок все частіше супроводжуються шоу праворадикальних організацій – з петардами, димовими шашками, газом, нашатирем, кров’ю і яйцями. Чому кілька десятків агресивно налаштованих людей повинні вирішувати за українців, що їм можна слухати, а що не можна? Кому вигідне цькування артистів?

– Такими інцидентами має займатися поліція, СБУ, Нацгвардія і слідчі органи, бо найчастіше громадськість, яка зриває концерти – це «чиясь» громадськість. Тому дуже обережно ставлюся до цього терміну. У мене був приклад, коли в одному з українських міст зривали концерт співачки, і «представники громадськості» підходили до керівника Палацу культури і називали суму для зняття блокади.

Фото з особистого архіву

Якщо співак веде себе негідно, люди мають голосувати ногами – йти або не йти на його концерти. На непотріб люди не підуть. І дійсно, не п’ятьом людям вирішувати, йти комусь на концерт чи ні.

 – Розкажіть про історію створення пісні «Наша Юля». Що для вас означають слова з пісні: «Будь щаслива, Юля, будемо і ми!»? Чи підтримуєте ви сьогодні Юлію Тимошенко в її політичних амбіціях?

– Розповідав про це не раз. Коли був перший Майдан, ми взагалі не мали досвіду великих майданних дійств. Мільйон людей навколо тебе скандував «Юля! Юля!» так само, як і «Ющенко!». Коли Віктора Андрійовича запитують, навіщо він призначив Юлію Володимирівну, він абсолютно логічно відповідає: «На Майдані так само кричали «Юля!», як і «Вітя!», і я не міг починати з того, щоб обманювати людей».

Я НЕНАВИДЖУ СЛОВО «ХАРИЗМА», АЛЕ ХТО СКАЖЕ, ЩО У ТИМОШЕНКО ЇЇ НЕМАЄ?

Я бачив маленьку жінку з косою, яка йшла до спецназівців і клала гвоздики на їхні щити, дивилася їм в очі, розмовляла з ними, як мама. Я абсолютно щиро вірив у те, що пишу. Ця пісня написана від душі, і я ніколи про це не шкодував.

Усе, що сталося далі, – коментувати не буду. Не завжди наші політики, особливо тоді, коли стають прем’єр-міністрами, продовжують подобатися. Вони часто можуть робити дуже несимпатичні речі, тому зараз я б цього не написав – а тоді це був емоційний порив. Автори – люди дуже емоційні.

В Україні є співак, який присвятив цілий альбом Віктору Федоровичу, потім – його сину, потім – другому сину, потім – дружині. Це називається бути придворним. Я ж не побіг до Юлії Володимирівни просити за це «баблішка» чи проситися у виборчий тур. Написав – і написав. Про магію особистості Юлії Володимирівни говорила не одна людина. Ті, хто йшов до неї з негативом, поспілкувавшись із нею, казали: «Яка фантастична жінка». Треба віддати їй належне: тому вона і прем’єром була,  і сьогодні багато що може в цьому житті. Вона говорить з дуже серйозними мужиками, які сприймають її як свою. Я ненавиджу слово «харизма», але хто скаже, що у Тимошенко її немає?

Фото з особистого архіву

– В Україні формують ненависть до всього російського. Зі звичного «братнього» воно за кілька років стало ганебним, порочним. Наскільки, на вашу думку, відрізняється ставлення росіян до українців і українців до росіян? Росіяни нас теж ненавидять?

– Покійна Валерія Іллівна Новодворська сказала: «Кожен найдемократичніший російський демократ закінчується там, де починається слово «Україна».

У росіян українці – це суцільні нероби, роботи у нас немає, ми помираємо з голоду і обов’язково ми «едем подтирать зад престарелым европейцам и выносить «утки». Їм так подобається говорити. Вони лишень забули, що навіть ракети, якими вони погрожують всьому світі, зроблені у нас на Південному машинобудівному заводі; забули, звідки родом Корольов; забули, де жив Чехов; забули, що читають Гоголя, народженого в Україні; забули, хто був першим ректором Петербурзького університету… Їм так подобається, але я бачу, що коли українці починають говорити про інші народи, які живуть у нас, часом теж з’являється імперська зверхність. Це закладено в природі людській.

КОЛИ УКРАЇНЦІ ПОЧИНАЮТЬ ГОВОРИТИ ПРО ІНШІ НАРОДИ, ЯКІ ЖИВУТЬ У НАС, ЧАСОМ ТЕЖ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ІМПЕРСЬКА ЗВЕРХНІСТЬ. ЦЕ ЗАКЛАДЕНО В ПРИРОДІ ЛЮДСЬКІЙ

Особисто я не відчуваю ненависті до росіян як до народу. Достатньо прочитати кілька фраз Буніна, наприклад: «Я с ужасом думаю, кого нарожает это пьяное кровавое быдло, захватившее власть в России, и что будет с моей страной через два—три поколения. Впрочем, что тут думать. Всё более или менее ясно».

Я люблю Росію Буніна – і я ненавиджу Росію Путіна. Росіяни свідомо підтримують свою владу: одні – тому що бояться, що з новою владою буде ще гірше, а інші – просто бояться.

Також розумію, що в Росії все не так, як ми бачимо. Влітку я був у Туреччині і познайомився з величезною кількістю адекватних росіян, які говорять, що знають, наскільки активну участь бере Росія у військових діях на Сході України. На моє запитання: «Чого ж ви мовчите?» прозвучало достойне: «Ми боїмося». Страх – це дуже велика штука. В Росії люди живуть тим, що їм говорить телевізор, але, на жаль, наші люди теж дуже часто живуть цим.

Автор: Галина Панкратьєва

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В августе бодибилдер-любитель из Калифорнии Энджел Бермудес заснял на видео сильнейшую судорогу икроножной мышцы после тренировки и выложил в Фейсбук. «Начал расслабляться, и тут такое. Чёртова судорога. Посмотрите на эту фигню. Было очень больно», – написал он. Меньше чем за месяц ролик собрал 22 миллиона просмотров.

Одним комментаторам зрелище напомнило сцены из «Чужого»: «инопланетянин прорывается наружу», другим – из «Халка»: момент превращения обычного человека в монстра. А третьи просто отругали американца за то, что тот, по их мнению, пьёт недостаточно воды и не делает растяжку после основных упражнений.

Чтобы всех успокоить, Бермудес через несколько дней выложил новое фото своей «пострадавшей» конечности с подписью: «Я и моя нога чувствуем себя отлично!»

У профессионалов, в отличие от любителей, казалось бы, есть лучшие тренеры, спортивные врачи и массажисты. Но значит ли это, что они меньше подвергают свои тела риску? Как раз наоборот! Но это та сторона спорта, которую чиновники и руководящие организации стараются не афишировать. А вот сами спортсмены, либо их друзья и близкие иногда показывают на своих страницах в соцсетях. Anews собрал галерею таких снимков.

Спина Плющенко

В 2014 году Ксения Собчак опубликовала в Инстаграме фото спины Евгения Плющенко, из-за проблем с которой фигурист снялся с соревнований на сочинской Олимпиаде, и Россия впервые за четверть века осталась без медалей в одиночном мужском катании.

На снимке виден 10-сантиметровый шрам от операции, которую Плющенко перенёс после травмы, полученной во время неудачного падения на чемпионате Европы 2013 года в Загребе. «Какой кошмар!!! Ужас!!! Вот цена спорта и успеха. Ничего не даётся просто», – писали комментаторы.

Однако до появления фото со шрамом публика выражала больше гнева, чем сочувствия. Все рассуждали, что, мол, лучше бы двукратный олимпийский чемпион совсем отказался ехать в Сочи и уступил дорогу молодым. Евгению и его близким пришлось доказывать, что он не спасовал, а действительно рисковал здоровьем.

Как оказалось, во время олимпийской разминки перед индивидуальными соревнованиями у Плющенко сломался один из четырёх шурупов, на которых держался искусственный межпозвоночный диск. Уже после Олимпиады, в марте 2014-го, ему сделали операцию, в ходе которой удалили все шурупы. Израильские врачи решили, что конструкция с межпозвоночным диском может держаться без креплений, потому что кость срослась очень хорошо.

Живот Кличко

В декабре 2010 года украинский боксёр-тяжеловес Владимир Кличко должен был провести чемпионский бой с британцем Дереком Чисорой, но за три дня до этого порвал на тренировке мышцу брюшного пресса. Поединок перенесли. Чисора тогда не поверил в травму, заявив, что Кличко банально его испугался.

Место травмы

Пресс-служба братьев Кличко в доказательство передала в СМИ результаты магнитно-резонансной томографии Владимира в немецкой клинике. На одном из сканов виден почти 4-сантиметровый разрыв в поперечной мышце живота.

Бой с Чисорой состоялся только через год и 2 месяца, и Кличко его выиграл.

Лицо футболиста

Футбол далеко не такой контактный вид спорта, как бокс. Но и тут часто случается, что игроков уносят с поля в бинтах, как после хорошей драки.

В феврале 2017-го на чемпионате Испании в ходе матча «Барселона» – «Атлетик Бильбао» 23-летний полузащитник «Барселоны» Рафинья жёстко столкнулся с собственным вратарём и рухнул на поле с окровавленной головой. Медики сделали перевязку, но продолжать игру он уже не смог и был заменён. На следующий день футболист показал в Инстаграме, каково это, получить прямо в лоб чужой бутсой.

Внимание! Фото открытой раны, слабонервным не смотреть!

Кстати, Рафинья позже даже убрал этот слишком наглядный снимок из соцсетей, но он успел вирусно распространиться по сети.

Помимо рассечения, футболист получил перелом носа и после короткого периода реабилитации вернулся к тренировкам в специально разработанной для него защитной маске. Показывая фото, он шутливо обратился к компании Marvel, выпускающей знаменитые супергеройские комиксы и фильмы по ним: «Может, возьмёте нового персонажа? А то тут уже есть практически готовый».

Лицо хоккеиста

«Хотите увидеть истинное лицо хоккея? Поприветствуйте Джона Митчеллаиз «Колорадо», НХЛ. Сломанный нос, фонарь под глазом, раны и ссадины – просто очередной рабочий день», – иронично написали в Твиттере под этим снимком 2013 года.

А это другая вариация «хоккейного лица»: Зак Веренски, «Коламбус Блю Джекетс», НХЛ. Так 19-летний хоккеист выглядел после случайного попадания шайбы в матче против «Питтсбургских пингвинов» в апреле 2017-го.

Между прочим, в подтверждение тому, что «в хоккей играют настоящие мужчины», Веренски через несколько минут вернулся на лёд, несмотря на кровоточивший нос, заплывший глаз и рассечение под ним. Позже, отвечая на вопросы журналистов, он рассказал, что получил два перелома, и что всего пришлось наложить 18 швов.

Ноги велогонщиков

Впрочем спортивная «изнанка» нередко шокирует и без кровавых травм. Велогонщики, например, регулярно пугают видом своих ног после тяжелейших многодневных заездов.

Этим летом «шок-звездой интернета» стал польский участник «Тур де Франс» Павел Поляньский, показав в Инстаграме свои жилистые конечности со вздутыми венами и неравномерным загаром, больше похожим на солнечные ожоги. «После 16-ти этапов гонки мои ноги, кажется, выглядят слегка уставшими», – иронично написал он.

Как поясняют медики, у человека в состоянии покоя нормальный приток крови к ногам составляет 5 литров в минуту. У нетренированного спортсмена на пике нагрузок – 20 литров в минуту. А для профессионалов, как участники «Тур де Франс», это количество вдвое больше – 40 литров в минуту. От такой мощной циркуляции вены вздуваются, их распирает внутренним давлением. А после гонки всё постепенно нормализуется.

В этом году «Тур де Франс» длилась 23 дня и включала 21 этап и 3540 км трассы, в том числе 23 горных подъёма. При этом спортсменам было позволено только 2 дня отдыха. Победителем стал британец Крис Фрум. В 2014-м он тоже взбудоражил интернет видом своих ног во время тренировки.

Коллеги по команде назвали их в Твиттере «идеально мускулистыми». Но у журналистов британской газеты «Телеграф» был другой взгляд: «Достижениям Фрума в велоспорте можно только позавидовать, но спросите себя: вы променяли бы свои нормально выглядящие ноги на вот такие жилистые „спички“ со вздувшимися венами?»

А вот ноги другого поляка: Бартош Хузарский показал их в Фейсбуке после 18-го этапа «Тур де Франс» 2014 года.

Причём если Поляньскому в этом году большинство комментаторов выражали сочувствие и поддержку, то на Хузарского посыпались незаслуженные обвинения в допинге. Напомним, это было через год после грандиозного скандала, когда семикратный чемпион «Тур де Франс» американец Лэнс Армстронг признался, что все семь раз побеждал с помощью допинга, и даже сказал, что считает невозможным выиграть велогонку без применения запрещённых препаратов.

Хузарский, не ожидавший, что его тоже заподозрят из-за фото, удалил снимок и резко ответил обидчикам: «Конечно, у меня ноги не как у моделей Victoria’s Secret, или у продавщицы из соседнего магазина, или у всех тех, кто работает в офисе и совершает увеселительные прогулки на велосипеде по 10 км три раза в неделю. К сожалению, в спорте всё не так гламурно, однако это не значит, что я нездоров».

А вот американский велогонщик Джордж Хинкапи встревожил медиков видом своей ноги в 2011-м.

Один сосудистый хирург заявил телекомпании NBC, что это «самые уродливые варикозные вены», какие ему доводилось видеть в последнее время, и что это даже худший случай, чем у его типичных пациентов.

При варикозе вены бывают скручены и сдавлены, они не могут нормально транспортировать кровь обратно к сердцу. Они деформируются, их стенки растягиваются и выпирают наружу вот такими жуткими набухшими узлами, которые могут болеть, опухать и приводить к судорогам. Но у Хинкапи, вероятно, нет подобных симптомов, потому что иначе он бы что-нибудь с этим сделал, заключил хирург.

У немецкого велосипедиста-спринтера Роберта Фёрстеманна другая проблема. Обладая мощнейшими ляжками тяжелоатлета, он ежедневно использует тонны смазки, чтобы при неизбежном трении друг о друга не было раздражения и опрелостей.

Фото ниже было сделано за кулисами лондонской Олимпиады-2012. Слева – ноги немецкого велогонщика Андре Грайпеля, которые считались массивными, пока поблизости не оказался Фёрстеманн с предложением помериться объёмами мышц.

Руки гребца

У велосипедистов страдают ноги, а у гребцов – руки. Как раз в августе британский двукратный олимпийский чемпион Алекс Грегори показал, как выглядят его ладони после месяца практически непрерывной гребли в мокрых перчатках.

Алекс участвовал в экспедиции по Северному Ледовитому океану на открытом вёсельном судне, в ходе которой команда побила 11 мировых рекордов. «Это был адский опыт! – признался спортсмен в Инстаграме. – Волдыри не были бы такими ужасными, если бы сквозь них под кожу не просачивалась влага. Я очень рад, что был частью команды, но мне не терпится поскорее домой».

А вот так его руки стали выглядеть через 2 недели после высадки. «Они быстро пришли в норму, когда высохли. Всё-таки кожа – удивительная вещь!» – восхитился Грегори.

Измождённые бегуньи

И напоследок – женская лёгкая атлетика. В марте 2017-го СМИ облетели эти снимки измождённых финалисток Чемпионата мира по кроссу в Уганде. Некоторым потребовалась медицинская помощь, а одну девушку без сознания унесли на носилках.

6-километровый забег юниорок (до 20 лет) проходил в 30-градусную жару, при повышенной влажности, к тому же на трассе были участки с крутым подъёмом. Всё это привело к сильной концентрации молочной кислоты в мышцах ног и жуткому обезвоживанию. Но единственное упоминание о «хаотичном финале» было в самом конце репортажа о соревнованиях на сайте Международной ассоциации легкоатлетических федераций.

anews.com


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У школах Хмельницького більше не вивчатимуть російську мову! Її там, не дивлячись на усі закони, просто взяли і скасували… Хтось, звісно, може сказати, що це не великий здобуток.

Адже це Хмельницький, тож скільки там тих москалів! Але, разом із тим, у патріотичному Львові діє 8 шкіл, де ще навчають російською. І ніхто їх звідти не збирається викорінювати. Кажуть, що це незаконно, тож й далі там навчатимуть мовою агресора.

А ще у Хмельницькому розірвали усі стосунки з російськими містами. А ще до 22 року планують збудувати сміттєпереробний завод. Ну, і з корупцією успішно борються: у лікарнях видають пацієнтам безкоштовно ліки, у школах немає батьківських фондів. І усього цього досягнув мер-націоналіст, який менше двох років на своїй посаді.

Детальніше про те, як живе патріотичний Хмельницький, «Вголосу» розповів міський голова Олександр Симчишин.

Кілька днів тому у Хмельницькому прийняли рішення про те, що у місцевих школах не вивчатимуть російську мову. Чия це ініціатива? Кажуть, ніби ваша.

Я отримав свою каденцію два роки тому. Війна триває. Російська мова звучить у школах. Це, думаю, нікуди не годиться. Але законно рішення щодо цього питання прийняти ми не можемо. От і почали ми десь півтора роки тому вести роботу щодо викорінення мови агресора у наших школах. Акуратно, поступово, планомірно, але впевнено. Переконували, говорили… Спочатку в одній школі попрацювали з батьками, потім – в іншій. І вийшло. Жодних скандалів з цього приводу не було. Помалу батьки самі почали писати заяви про те, що не хочуть, аби їхні діти навчалися російською мовою. Вчителі теж не ображені: вони викладатимуть уроки світової літератури. Ніхто не звільнений, кількість уроків у них залишилась такою, як і була. Без проблем.

Отак Хмельницький став, як нам відомо, першим містом в Україні, у школах якого не вивчатимуть російську. Думаю, що через це ми прославились не тільки у нас, а й «за поребриком».

Свого часу ви розірвали партнерські стосунки з російськими містами-побратимами. Їх у вас було два. Що ви хотіли довести таким вчинком?

А інакше й бути не могло. У нас дійсно було два російських міста-побратими: Іваново і Твер. І ми справді розірвали з ними будь-які стосунки.

Розумієте, у нас у Хмельницькому знаходиться 8-й полк спецназу. Хлопці з цього полку загинули в Іловайську. Я особисто знаю, зрештою, про це говорять хлопці, які воювали і навіть ті, які були у полоні, що вони на полі бою зустрічались саме з Івановською десантною дивізією. А якщо «івановські» десантники прийшли на українську землю вбивати українців, то хіба правильно місту Хмельницькому дружити з Іваново? Як, в принципі, з будь-якими іншими російськими містами. Як на мене, це абсурд.

Втім, ми дружимо з грузинами, литовцями, поляками. У нас навіть є партнерські стосунки з мексиканським, китайським та ізраїльським містами.

Чи не вважаєте, що, власне, так, як ви це робите у Хмельницькому, потрібно діяти на державному рівні: розірвати стосунки, перестати вивчати російську мову, не їздити туди на роботу…  Тобто жорсткіше запроваджувати моральні імперативи?

Вважаю: якби в Україні проводилась правильна проукраїнська національна політика за допомогою усіх можливих методів і засобів, то ми б точно не мали тих проблем, які отримали на Сході у 2014 році. Зараз у нас були б повноцінні території з українським духом, свідомістю. Ніхто б не казав: «Путін, введи війська!» і «руський мір, прийди». Я абсолютно певен того, що «руський мір» закінчується там, де закінчується російська мова.

Тому скажу так: російську мову в Україні потрібно вивчати у школах, які готують винятково розвідників та контррозвідників. Щоб вони могли допитувати полонених і вести контррозвідувальну та розвідувальну роботу.

Ви уже два роки очолюєте Хмельницький і уже двічі вас визнають найуспішнішим мером-борцем з корупцією в Україні. У вас з нею якісь особливі методи боротьби?

Є таке: під час рейтингового опитування два роки поспіль хмельничани кажуть, що їх мер найуспішніше бореться з корупцією в Україні. Плюс до того – хмельничани вважають, що рівень корупції в органах влади міста є значно нижчим, ніж в Україні. І третє: містяни сказали, що рівень корупції у 2016-му зменшився у порівнянні з 2015 роком, а у 2017 – у порівнянні із 2016-м. Тобто йдеться про те, що люди щороку відзначають тенденцію зменшення у Хмельницькому рівня корупції. Не приховую: мені це дуже приємно!

Щодо методів боротьби, то ми просто займаємо дуже принципову позицію. Коли упіймали «на гарячому» працівників апарату міської ради – одразу звільнення і кримінальна відповідальність. І жодного захисту з боку міста. Навпаки – усю інформацію надали правоохоронцям. Втім, стараємось мінімізувати корупцію й іншими способами: рівнем забезпечення працівників. Ну повинен працівник, який є розпорядником міських коштів, скажімо, у півмільярда гривень, мати адекватне матеріальне забезпечення. За останні два роки  ситуація зі зарплатою змінилась. Знову ж таки – усі уже знають моє особисте ставлення до хабарів і різного роду подяк.

Невже пропонували?    

І багато разів. Художню книжку мені дарували, наприклад: «почитаєте». Відкриваю, а у книзі – подарунок. Конверт. Пропонували відпочинок оплатити. Я спочатку виганяв, міг кинути тим конвертом, казав, що викликаю 102. Потім утомився від цього і усім повідомив, що у моєму кабінеті встановлено камери. Знаєте, помогло.

Знаю, що у Хмельницькому вдалось знизити корупційні ризики у медичній галузі. Як?

Завдяки нашій програмі «ліки на тумбочку». Вона діє близько року. Ми з міського бюджету забезпечуємо для пацієнтів, які лікуються у міських закладах охорони здоров’я, пакет найнеобхідніших ліків. Це 300-400 гривень. Плюс – ми ввели безкоштовний травмпункт. Люди повністю забезпечені усіма медичними препаратами, які потрібні. У нас безкоштовна реанімація у дитячій лікарні й триденна безкоштовна реанімація для дорослих пацієнтів. І ще низка  послуг є безкоштовними.

Раніше що було: людина, яка потрапляла у лікарню, отримувала список ліків, які вона мала придбати в аптеці. Зазвичай ці лікарняні аптеки належали якщо не головному лікареві, то комусь із чиновників чи людей з медичної галузі. Хіба це не була корупція? Вона! Зараз цього немає.

До речі, про освіту. Ми працюємо над тим, щоб повністю викорінити з навчальних закладів міста батьківські побори. Уже попередили керівників про те, що позвільняємо усіх, хто збиратиме кошти на фонди шкіл. Паралельно з бюджету міста виділили школам додаткові кошти. На кожного учня доплачуємо по 100 гривень. Зараз взялись за так звані фонди класів. Має у школах залишитись тільки меценатство. Є ж заможні люди, які хочуть допомогти школі. Нема проблем: гроші – на рахунок закладу! Все.

Але попри це усе є дослідження, у якому Хмельницький чомусь визнають найкорумпованішим обласним центром України. Відчувається якийсь дисонанс…

Я поясню. Рівень корупції зменшується в органах місцевого самоврядування. Але у Хмельницькому багато інших структур: і суди, і правоохоронні органи, і обласні структури.

Які ще реформи плануєте провести у Хмельницькому, зокрема у господарці міста?

У нас перенаповнені діючі садки та школи. Тож вирішуємо цю проблему. Робимо це просто: будуємо нові, сучасні, великі, просторі заклади освіти. Торік у місті ми збудували новий садочок на 6 груп лише за 9 місяців. У грудні 17-го плануємо відкрити ще один дитячий заклад. Добудовуємо НВК: початкова школа на півтисячі учнів і дитячий садочок на 215 місць.

Ми затіяли реформу у транспорті. До січня вона має вступити у силу. Головна її суть – зменшення малогабаритного транспорту у місті. На його місце має прийти середньо- та великогабаритний транспорт. Це суттєво підвищить якість перевезень. Відкриємо нові маршрути, особливо приділимо увагу районам з поганим сполученням. Робимо максимальну ставку на екологічно чистий комунальний транспорт: 12 нових тролейбусів ми вже придбали, до кінця року купимо ще 7. Крім того, капітально відремонтували ще 3 тролейбуси. До цього часу, зазначу, місто купило лише 5 чи 6 тролейбусів. У наступному році плануємо придбати тролейбуси на автономному ходу: вони не потребують тролейбусних ліній і до 15 кілометрів можуть їхати на акумуляторах.

Як місто заробляє? Маю на увазі, чи відкриваються нові підприємства, чи приходять інвестори?

Приходять. За останній час до нас активно зайшла «Воля» – потужний кол-центр на кількасот робочих місць. Збільшив виробничі потужності й кількість робочих місць ТОВ «Дювельсдорф Україна». Зараз активно працюємо ще з одним інвестором, не озвучу назви, щоб не наврочити. Але якщо все вийде, то отримаємо у Хмельницькому близько 2000 робочих місць. Йдеться про виробництво автомобільних деталей та проводки до машин. Тому хочу спростувати фразу, що зараз «Хмельницький – великий базар». І що він є чи не найбільшим працедавцем для хмельничан і мешканців найближчих населених пунктів.

А загалом ми поповнюємо бюджет на усьому, що ще два роки залишалось поза увагою. Є такі речі, як, наприклад, сплата пайового внеску для розвитку інфраструктури з боку забудовників. Якщо у 2015 році зібрали 9 млн грн, то ми зібрали понад 40 млн. І до кінця року плануємо на цій статті взяти ще 6-7 млн. Ми заробляємо на оперативному управлінні фінансами. Торік заробили 13 млн, у цьому році – 19 млн. Ми працюємо над питанням легалізації й детінізації трудових відносин. І це також дає додаткові надходження у бюджет.

Часто буває, що у міських голів виникають певні проблеми з депутатським корпусом. Як от, наприклад, у вашого колеги мера Конотопа Артема Семенихіна, якому доводиться визбирувати заледве не по-одному депутатові на сесію. У вас не виникає таких проблем?

Тут можна відповісти коротко: я задоволений співпрацею із депутатським корпусом. Ми порозумілися ще на першій сесії. Я тоді сказав, що для нас усіх інтереси громади міста мають бути «понад усе». Мене почули. Дякувати Богу, містечкових боїв не було. Депутати мене підтримують. Більшість важливих для міста рішень проходить одностайно, а бо з підтримкою у 90-95%. Дуже хотів би, щоб так було і надалі.

Як узагалі оцінюєте останні події у ВР, зокрема – тему зняття недоторканності з нардепів?

Звісно, що повністю підтримую ці процеси. Але політикою, допоки не став міським головою, я цікавився значно більше. А зараз, коли наближається зима, думати про політику не маю часу. У мене в голові інші питання.

Які?

Садочки, школи, опалення, каналізація, дороги, сміття. Зрештою, сміттєзвалище… Наша болюча тема. Йому ж 60 років. І ресурс його вичерпаний. Тому тягнути з цим питанням нікуди. Уже зараз запускаємо процес дегазації: будемо добувати газ й з того водночас отримуватимемо надходження до бюджету й мінімізуємо можливості пожеж. Встановили ваги на сміттєзвалищі, зараз займаємось фільтратом. Ми побудували гідранти по периметру звалища: маючи відповідну техніку, можна дуже швидко ліквідовувати пожежі. Але вирішення проблеми – будівництво сміттєпереробного заводу. І до цього питання ми уже взялись. Ми створили концепцію «розумне довкілля», у якому прописано процес реалізації сміттєсортування та переробки непотребу. Також там йдеться про виготовлення теплової та електричної енергії. І працюємо з міжнародними та українськими донорами стосовно залучення коштів. Вартість цього проекту 35-37 млн євро.

А як щодо термів реалізації: коли плануєте запустити завод?

Ставлю собі за завдання, щоб у 2022 році цей проект був реалізованим. Ну принаймні був на фінішній прямій. Це справа честі.

Адріана Гринишин, «Вголос»


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Двох підозрюваних, які завдавали найбільше ударів, взяли під варту. Ще трьом наразі обирають запобіжний захід.

Олена Журахівська померла у лікарні після жорстокого побиття компанією молодих людей. Непритомну дівчину знайшла на вулиці випадкова перехожа. Медики 6 днів боролися за її життя, але виявились безсилими, йдеться у сюжеті.

Поліція з’ясувала, що троє дівчат і двоє хлопців почали бити Олену на її подвірї при її батьках, а продовжили на вулиці, де було багато свідків. Проте ні рідні, ні сусіди не тільки не спробували зупинити нападників, але навіть не викликали поліцію. Трьом дівчатам та двом хлопцям, які били Олену і залишили її на вулиці помирати, уже оголосили про підозру. Двох, які завдавали найбільше ударів, взяли під варту.

Ще троьом наразі обирають запобіжний захід. Обвинувачення просить для них домашнього арешту. Сестра загиблої Вікторія Журахівська: ” Я була б рада, аби повернули смертну кару, тому що як такі люди можуть жити? Вони позбавили життя фактично дитину. У неї були плани, мрії, але все обірвалося в один момент”.

unian.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Три женщины и двое мужчин несколько часов подряд зверски избивали 17-летнюю девушку, а затем бросили её умирать, накрыв черной курткой.

Это произошло в райцентре Малин (Житомирская область) вечером 17 октября.Рано утром 18 октября девушку обнаружили прохожие среди развалин возле железнодорожной нефтебазы.Она лежала без сознания среди мусора, прикрытая мокрой черной курткой. Личность девушки установили уже после того, как скорая помощь доставила её в реанимацию районной больницы. Это была жительница Малина Елена Жураховская.

Как сообщил начальник Малинского отделения полиции Михаил Старовойт, сообщение о том, что в районную больницу в бессознательном состоянии с переохлаждением и телесными повреждениями доставлена неизвестная девушка, поступило 18 октября. В ходе оперативно-розыскных мероприятий личность девушки была установлена. Она воспитывалась в семье, которая состояла на учете в полиции как неблагополучная.

Было также установлено, что 17 октября около 9 вечера к Жураховским зашли две местные жительницы со своим знакомым парнем (личности всех установлены). Одна из них стала требовать у девушки 500 гривен, которые та когда-то якобы у неё украла. Ссора продолжилась во дворе. Затем переросла в небольшую потасовку. Когда все вроде бы уладилось, незваные гости ушли, прихватив с собой и девушку, чтобы якобы пойти и «отметить мировую».

Отмечали среди развалин заброшенного предприятия. Затем одна из присутствующих, 21-летняя соседка пострадавшей (живут на одной улице недалеко друг от друга), начала предъявлять девушке какие-то претензии и принялась ее избивать. В конце концов потерпевшая потеряла сознание. Палачи девушки облили ее водой из близлежащего болотца и продолжили избиение, а потом, когда их жертва стала терять сознание, оставили умирать.

Такая короткая полицейская версия случившегося.

Корреспондент издания “Житомирский Курьер” встретился сегодня в Малине с той самой 21-летней женщиной, которая принимала участие в избиении Елены Жураховской — Люба Олиференко. Та заявила, что роль зачинщицы избиения ей пытаются навязать и что самые тяжелые травмы Лене нанес их знакомый парень, который бил её головой о стену.

Сама же Лена Жураховская сейчас находится в состоянии комы 3-й степени в реанимации Малинской райбольницы. Житомирские нейрохирурги удалили у нее из-под черепной коробки большую гематому, однако прогнозы относительно ближайшего будущего девушки неутешительны — врачи не исключают, что в мозгу Лены произошли необратимые изменения и вернуть её в сознание не удастся.

Всего в избиении Елены участвовало 5 человек: три женщины и двое парней. Полиция ведет следствие, устанавливая роль каждого, проводятся экспертизы. Подозрения на сегодняшний день никому не предъявлены, арестованных нет.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Двоє зниклих у Росії українських мандрівників – 25-річний Олександр Бабинець та 28-річний Сергій Вєлєв, які мандрували автостопом, вийшли на зв’язок і повідомили, що перебували в російському СІЗО за дрібне хуліганство.

«Саша вийшов на зв’язок, виявляється, їх затримали, вони перебували в СІЗО. Я чула його голос, з ними все нормально. Їх вже відпустили. Всіх обставин затримання він по телефону не став розповідати. Сказав тільки, що їм приписали дрібне хуліганство і затримали для встановлення осіб», – розповіла мати Олександра Бабинця Олена в коментарі виданню «КП В Україні».

Вона додала, що хлопці після виходу з СІЗО вирішили повертатися в Україну не через Білгород, а через Воронезьку область.

Нагадаємо, мандрівники зникли під час повернення з Грузії, зв’язок з ними обірвався після 7 жовтня.

zaxid.net


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO