Суспільство

Трогательная, романтичная песня «Ніч яка місячна» на слова выдающегося украинского писателя и театрального деятеля Михаила Старицкого горячо любима не одним поколением. Музыку к ней написал не менее известный композитор, друг Старицкого, Николай Лысенко. Песня получилась настолько мелодичной и душевной, что давно считается народной.

И вот, казалось бы, что удивить кого-то ее исполнением уже невозможно. Но это все же сделали, повергнув в шок украинцев, политический эксперт, продюсер Игорь Мизрах и оперная дива Мария Максакова.

Российские сайты взорвались традиционными обсуждениями внешности и одежды Марии Максаковой, практически оставив без внимания саму творческую работу. А вот украинские почитатели таланта певицы и поклонники Игоря Мизраха были удивлены и поражены необычной аранжировкой песни и таким непредсказуемым творческим тандемом. Мария Максакова поет завораживающим душу оперным голосом, а Игорь Мизрах читает… рэп! Сочетание классической манеры исполнения народной песни и ритмичной начитки современного текста о сильных духом людях оказалось очень гармоничным.

Для нас это новая попытка звучания классики в современной интерпретации, новое видение украинской народной песни и ее популяризация

Максакова, к слову, поет оригинальный текст стихотворения Михаила Старицкого, вставляя слово “Господи”: “Ніч яка, Господи, місячна, зоряна…”

Мизрах же начитывает глубоко осмысленный текст о сильных людях, которые оставляют после себя светлый след в жизни:

“Сильні люди не бувають з легкою долею,

Сильні люди понад інших бувають втомлені –

Серця оголені, відчуття загострені…”.

«Для нас это новая попытка звучания классики в современной интерпретации, новое видение украинской народной песни и ее популяризация», — отметил в комментарии журналу Persona.Top Игорь Мизрах.

Певица из России, экс-депутат Государственной Думы, вдова убитого в прошлом году в Киеве киллером экс-депутата Государственной Думы Дениса Вороненкова Мария Максакова ранее в интервью отмечала, что Украина всегда казалась ей неким сказочным пространством, а теперь поразила гостеприимством и радушием. Она очень быстро и легко выучила украинский язык и поет народные песни без акцента. Возможно, свою роль сыграли ее буковинские корни.

Осталось добавить, что дуэтное исполнение песни “Ніч яка місячна” записано на студии MAJOR MUSIC Сергея Жорова, рэперскую часть текста написал Александр Матиенко.

persona.top


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Несколько дней назад во Львове от укуса Змеи умерла Четырехлетняя девочка.

После того, как ее атаковала Змея, Малышка прожила еще Три дня. Ребенок с семьей отдыхал в Карпатах. Где и произошло эта страшная Трагедия. Гадюка укусила Девочку в правую ступню. 11 августа Ребенка доставили в Реанимационное отделение Сколевской районной больницы. А после перевезли в восьмую городскую клиническую больницу Львова. Сыворотку девочке не вводили ни в Районной, ни в Областной больнице, потому что ее НЕТ в Украине. Просто ШОК. За все 26 лет Независимости это Первый случай, когда от укуса змеи погибает Ребенок. Нет ни Слов ни Выражений. Упокой Господи невинную Душу.

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Хто ми і звідки ми пішли? Одвічні питання, які завжди турбують людство. Історія утримує величну спадщину кожного народу, передаючи її крізь сторіччя нащадкам. Без минулого не має майбутнього, отже завданням кожного народу є пам’ятати свою культурну спадщину, шанувати її та нести світові.

Самобутня національна культура українського народу є невід’ємною частиною світової культури. Своїм корінням вона сягає в сиву давнину. Потужна ідея вшанування свого власного роду завжди визначала українців, як патріотичну націю, об’єднану народним духом та культурою. Український народ прожив багату і бурхливу історію. Жити йому довелось на роздоріжжі, через яке проходило багато різних народів і племен. Задовго до часів Київської Русі, коли на сучасній території України мешкали різні племена, важливий вплив на національну спадщину здійснила саме скіфська культура.

Скіфи –  кочовий, вільний народ, віруючий у старовинних богів минулого. Знавшись на конярстві та військовій справі, у стародавні часи, скіфи населяли степи Північного Причорномор’я та внесли невичерпне джерело історичних відомостей, збагативши культурну спадщину України.

Микола Гладкий, Вячеслав Стасюк, Игорь Мизрах, Мизрах Игорь, Игорь Аркадьевич Мизрах, Ігор Мізрах, Мізрах Ігор, Ігор Аркадійович Мізрах, Мізрах Ігор Аркадійович,

Зліва направо: В’ячеслав Стасюк, Микола Гладкий, Ігор Мізрах

Микола Гладкий – збирач Скіфії, науковець, історик, політик, людина яка нещодавно видала науково-популярну книгу «Скіфські реліквії України», де, з науковим підходом до справи, систематизував сотні унікальних артефактів скіфського періоду. Саме цю свою книгу автор подарував засновнику соцільно-культурної платформи Ukrainian Heart Ігорю Мізраху, який завжди підтримує розвиток рідної культури в своїй країні та за її межами.

Подарована автором книга стане добрим надбанням великої колекції автентичної літератури, яку в майбутньому можливо буде представити широкому загалу на заходах  соцільно-культурної платформи Ukrainian Heart, як в Україні, так і за кородоном.

Також Ігор Аркадійович Мізрах вважає своєю місією не тільки розповсюдити, але й захистити нашу культурну спадщину. Сьогодні надто серйозна небезпека, зумовлена новими феноменами, притаманними нашому часу, загрожує культурній спадщині, яка є істотною частиною спадщини людства і джерелом збагачення і гармонійного розвитку нинішньої та майбутньої цивілізації.

«Кожний здобуток культурної спадщини є унікальним і зникнення будь-якого з них є безповоротною втратою і непоправним збідненням цієї спадщини. Кожна країна, на терені якої розташовані здобутки культурної спадщини, повинна зберігати цю частину спадщини людства і забезпечити її передачу наступним генераціям. Вивчення культурного здобутку, знання про нього, його захист у різних країнах світу сприяють порозумінню між народами» — вважає Ігор Мізрах.

Саме тому спільно продумана і сформульована політика захисту культурної спадщини обумовлює постійну взаємодію між Державами-членами ООН та здатна рішуче вплинути на діяльність, здійснювану у цій галузі Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури.

Сьогодні слід розгортати активну політику зберігання культурної спадщини та її органічного включення у життя суспільства. Україна розпочала скоординовану діяльність усіх зацікавлених державних та приватних служб для формулювання і здійснення такої політики. Заходи запобіжного й поправного характеру щодо культурної спадщини мають доповнюватись іншими заходами, спрямованими на забезпечення кожному здобутку цієї функції, яка включала б його в сучасне і майбутнє соціальне, економічне, наукове та культурне життя народу, до того ж функції, сумісної з культурним характером цього здобутку. У діяльності, спрямованій на захист культурної спадщини, слід використовувати наукові та технічні досягнення усіх дисциплін, пов’язаних із захистом, зберіганням та поверненням достоїнств цієї спадщини.

У міру можливостей все більш значні кошти мають виділятись на охорону і повернення достоїнств культурної спадщини за участю органів державної влади.

Без поклоніння та шани свого власного коріння жодний народ не виборе краще майбутнє для себе та своєї батьківщини. Рід, підтримка власної культури, повага до свого минулого – це те, на що має орієнтуватися справжній патріот, громадянин держави. Культурна спадщина не має кордонів, вона об’єднує серця людей потужними знаннями своїх пращурів, весь світ вона виводить на шлях духовного розвитку та гармонії.

Ганна Максимчук


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Масова ліквідація сільських відділень зв’язку, яку в рамках так званого пілотного проекту проводить на Чернігівщині публічне акціонерне товариство «Укрпошта», спричинила різке падіння тиражів газет і подальше скорочення національного інформаційного простору.

Пілотний проект «Укрпошти» на Чернігівщині знищує місцеву пресу

Такий висновок зробив голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко після поїздки в Городнянський район, зустрічі з головою обласного осередку НСЖУ Олександром Назаренком, редакторами районних газет і головою Чернігівської обласної ради Ігорем Вдовенком.

«Укрпошта» навіть ігнорує доручення Президента щодо припинення закриття сільських поштових відділень.

Свідоме знущання над селянами

Півтора місяця впровадження скандального експерименту генеральної дирекції «Укрпошти» по заміні сільських поштових відділень пересувними продемонстрували, що пілотний проект настільки далекий від реального життя, що, як пише кореспондент «Голосу України» Василь Чепурний у гострій публікації «Пілотний проект «Укрпошти»: як фанера над Ріпками», «назвали його реформою тільки задля насмішки і дискредитації влади та пошти».

Донині ПАТ «Укрпошта» – державне підприємство, хоча й зі статусом публічного акціонерного товариства. Саме держава – єдиний акціонер. Наприкінці минулого року Кабінет міністрів виділив із державного бюджету півмільярда гривень для покриття збитків цього товариства.

Саме генеральна дирекція «Укрпошти» наполягла на впровадженні на Чернігівщині пілотного проекту. Про таку ініціативу неодноразово говорила директорка Чернігівської дирекції Олена Дорошенко на різних нарадах і зібраннях.

Наміри головних поштарів країни відразу викликали конструктивну критику, недовіру і сумніви. Депутати різних рівнів, керівники об’єднаних територіальних громад (їх в нашій області вже 40), з якими ніхто не радився, голови обласних – ради і адміністрації, голови районних рад і адміністрації, журналісти друкованих видань говорили про шкідливість такого експерименту для селян, для села, для періодики. Тільки двоє голів районних рад мали дивну мотивацію: «Хай будуть хоч якісь реформи».

На переконання першого заступника голови облдержадміністрації Юлії Свириденко, запропонована модель реформи не враховує територіальні та демографічні особливості регіону, а також потреби жителів – особливо тих, які проживають у віддалених селах.

– Ми занепокоєні впровадженням пілотного проекту на території Чернігівщини. Наша область дійсно унікальна своїм розташуванням та щільністю населення, яка є найнижчою в Україні. 85 відсотків сіл з населенням менше 2 тисячі осіб, – наголошувала пані Юлія на робочій нараді, що проходила в обласній раді. – Все це треба враховувати, як і фактор зміни адміністративно-територіального устрою, децентралізаційні процеси.

У Новгород-Сіверському, Сосницькому, Семенівському, Сновському, Срібнянському, Талалаївському і Варвинському районах стаціонарні відділення пошти залишилися б тільки у райцентрах. У решти районів було б по 2–3.

З «мерсів», як пише Василь Чепурний (і я з ним цілковито згодна), «проблем баби Галі і діда Петра, яким не принесуть пенсій, не видно».

Звісно ж, не донесуть і передплачених газет. Скажімо, в Макіївці Носівського району, найменшій в Україні ОТГ, – 1600 сільчан, а протяжність вулиць – 65 кілометрів. За який час по бездоріжжю в негоду чи в зимову хурделицю їх обійде приїжджа листоноша з пересувного авто?

Під тиском критики та завдяки зусиллям Юлії Свириденко пілотний проект обмежили до трьох районів – Чернігівського, Куликівського і Ріпкинського. Та авто від «Укрпошти» курсують вже й селами Городнянського, Сновського, Коропського і Менського районів. З 1 вересня цього року, кажуть, – по всій області.

Півтора місяця роботи по-новому показали, що якість обслуговування стала без перебільшення знущанням над літніми людьми. Потік скарг і листів до всіляких інстанцій «реформаторів» не зупиняє.

У селі Виблі Куликівського району сільчани вже за годину до приїзду автівки займають чергу.

– Терпіння селян не безмежне, люди на межі бунту, – каже заступник голови Куликівської районної ради Володимир Повозник. – На всі наші пропозиції приїхати у села та поспілкуватися з людьми реакція керівних поштарів нульова.

Голова Чернігівської обласної ради Ігор Вдовенко у розмові з Сергієм Томіленком та столичними журналістами озвучив свою принципову позицію щодо пілотного проекту «Сільське відділення».

2018 08 15 post6

– Удосконалювати й адаптувати до умов сьогодення систему надання поштових послуг дійсно необхідно. Проте, здійснюючи будь-які зміни, потрібно, перш за все, провести ґрунтовну підготовчу роботу, детально проаналізувати всі можливі ризики, які ці перетворення можуть викликати, і обов’язково враховувати специфіку регіону, особливості існуючої інфраструктури, реальні потреби населення, – наголосив Ігор Станіславович. – Реформи мають приносити людям користь і робити їхнє життя комфортнішим, а не створювати додаткові незручності.

Неприпустимою голова облради вважає ситуацію, коли жителі сіл через довжелезні черги та недосконалий графік роботи мобільних поштових відділень не можуть вчасно отримати пенсію, сплатити за комунальні послуги чи отримати актуальний номер улюбленої газети.

– «Укрпошта» повинна відпрацювати алгоритм роботи пересувних відділень і виправити усі недоліки, які виявилися в перші тижні реалізації проекту, – каже Ігор Вдовенко, запевняючи, що обласна рада й надалі пильно слідкуватиме за його реалізацією і оперативно реагуватиме у випадку виникнення будь-яких проблем. – Доцільно було відпрацювати модель, обравши один населений пункт, наближений до обласного центру, і поширювати поступово на інші села. А не відразу намагатися охопити все.

Та керівництво «Укрпошти» галопом і напористо стало впроваджувати проект, знищуючи місцеву пресу і позбавляючи селян можливості отримувати якісні послуги зв’язку.

«Геноцид місцевої преси»

Голова обласної організації Національної спілки журналістів України Олександр Назаренко відзначає падіння тиражів газет і, передусім, районних, адже сільських листонош звільняють, а на пересувних автівках приїжджають незнайомі селянам «варяги» і люди бояться передплачувати улюблені періодичні видання.

Що ж до економії коштів, то, за словами Олександра, органи місцевого самоврядування виділили в оренду приміщення поштовим відділенням за символічну плату – 1 гривню, бо були зацікавлені в їх роботі.

Села Шестовиця і Воскресенське розташовані в радіусі 20 кілометрів від Чернігова. Раніше листоноші все встигали – і газети рознести, і комунальні платежі прийняти. Тепер машина приїздить двічі на тиждень. Газети, яких не вручили передплатникам, лежать купою де прийдеться – хто хоче, той і бере.

У Воскресенському аж три тижні люди не отримували районку «Наш край». І це в селі неподалік обласного центру! Скаржаться жителі Пісок, Черниша і Кархівки.

За словами Василя Чепурного, найбільше постраждали газети, які виходять частіше одного разу на тиждень, – «Голос України», «День», «Сільські вісті», «Україна молода». Та й районні, принесені через 2–3 дні, а то й тиждень після виходу у світ, мало кого зацікавлять.

Що з періодикою проблема – чернігівські й столичні журналісти переконались, побувавши в селі Дібрівному Городнянського району.

2018 08 15 post4

Автомобіль пересувного відділення №31 приїхав у село не о 8.30, як орієнтували селян, а після 11.00, коли розлючена черга жителів розійшлася. У спеку літнім селянам не вистояти під палючим сонцем.

Поштове відділення в Дібрівному закривається. Завідувачці й листоноші в одній особі Анні Вороні запропонували роботу аж у Срібнянському (!) районі – щонайменше за 300 кілометрів від дому.

2018 08 15 post2Анна Ворона

До слова, листоношу з села Ліски Менського району, матір трьох дітей, теж звільняють, пропонуючи роботу в селищі Седнів Чернігівського району.

– Раніше все було прекрасно. Наші дівчата привозили пенсію, газети. Ми ще в них купляли продукти з поваги через те, що вони їх возять. А зараз, щоб отримати пенсію потрібно приходити і чекати годинами. Наших поштарок виганяють з роботи, а чужих присилають, – обурюється пенсіонер із Дібрівного Ростислав Маклюк. – Завжди я передплачував 5 і більше газет. Дві обласні – «Гарт» і «Вісник Ч». Скільки й живу, стільки й читаю «Гарт». У лотерею від газети виграв недавно чайник. Зараз буду виписувать тільки одну, бо не вірю, що їх будуть вчасно привозити.

2018 08 15 post1

У свої 86 років пенсіонерка Олена Крюк прийшла до пошти, щоб відправити листа. Але конверт купити не змогла, бо їх не виявилося. 40 років Олена Костянтинівна пропрацювала завідувачем поштового відділення – спершу в Конотопі, згодом – у Дібрівному. Відтак не розуміє, як будуть люди жити без стаціонарного відділення зв’язку. «Реформи» не сприймає ні розумом, ні серцем, як і решта сільчан.

Ми почули нецензурні вислови і від чоловіка, котрий прийшов, як і зазвичай, купити улюблені газети «Експрес» і обласну «Весть». Та у пересувному відділенні і на пошті, яка ще працює, не виявилося жодної газети для реалізації в роздріб. Жодної (!)– на два великі села.

Редактор районної газети «Новини Городнянщини» Світлана Томаш, якій довелося наслухатися всякого, поінформувала, що тираж газети у другому півріччі зменшився на 236 примірників.

2018 08 15 post3 Світлана Томаш та Сергій Томіленко

За словами редактора корюківської районної газети «Маяк» Ірини Гайової, видання втратило аж 800 примірників.

Олена Компанець, редактор сновського «Променя», каже, що втратили вже 600 передплатників.

Усі троє висловили побоювання, що з вересня, коли пройде масове звільнення працівників ліквідованих сільських відділень, селяни можуть не поновити передплату періодики.

– Гендиректору «Укрпошти» Смілянському не завадило б побувати в наших селах і на власні очі й вуха побачити й почути те, що ми бачимо й вислуховуємо щодня, – обурюється Світлана.

Протести і бунти селян були прогнозовані. Про причини недавнього стихійного протест у селі Атюша Коропського району розповідає редактор «Нових горизонтів» Людмила Ковальчук у публікації «Пошта на колесах: обуренню немає меж».

«Ось і прийшла на Коропщину реформа «Укрпошти», яку активно обговорювали і котрою обурювалися протягом року. Прийшла раніше, ніж ми її з острахом чекали. Але нікого: ні людей, ні владу, ні громади керівництво «Укрпошти» не чуло. Воно проводить свою політику, спрямовану на збагачення за рахунок економії на поштарях, які і так отримували мізер. І при цьому керівництву «Укрпошти» абсолютно начхати, як будуть при їхніх реформах жити люди. Коли проводили передплату на друге півріччя, поштарки старалися, оскільки надіялися ще до кінця року попрацювати. Але з серпня Коропщиною почали курсувати пересувні відділення зв’язку… Поки що всі наші листоноші на роботі, ознайомлюють нових поштарок із Мени, які взагалі не знають ні села, ні хто де живе… Але через місяць із півсотні листонош у районі залишиться лише третина. Решту поштовий експеримент викине за борт. Хоча багато хто з них працював лишень на півокладу, а то і на чверть. Але і на них керівництво «Укрпошти» вирішило зекономити», – пише Людмила, називаючи пілотний проект «геноцидом місцевої преси».

Жителів села Атюша приїздила заспокоювати очільниця Чернігівської дирекції «Укрпошти» Олена Дорошенко. Та селяни вже не вірять казкам-байкам про благо.

Я теж вже чула і про ІТ-технології, і про авто з ноутбуками, про миттєві платежі й якісні послуги. Коли все буде – хтозна?

Дискутували як глухий з німим

Після поїздки групи журналістів до Дібрівного Сергій Томіленко розмістив у ФБ пост про масове обурення селян поштовим експериментом і закриття сільських відділень. Написане привернуло увагу журналістів з різних регіонів. Представники ЗМІ були одностайні щодо поспішної поштової реформи і знищення місцевих газет.

Генеральний директор ПАТ «Укрпошта» Ігор Смілянський теж відгукнувся. Між головним поштовиком і журналістами виникла дискусія. Я особисто і редактори районок адресували головному поштовику низку гострих запитань, але марно.

Пан Смілянський, переконаний, що реформа загалом реалізується правильно, а наявні неподобства пояснює хвилюваннями та помилками. Коментуючи обурення газетярів, він звинувачує керівників друкованих ЗМІ у (не повірите) невмінні «писати цікаво».

«Є помилки, є саботаж частини персоналу. Є хвилювання щодо нового проекту, тому чекають на автівки. Все це можна спокійно виправити», – пояснює непорозуміння із реформою керівник «Укрпошти».

Пише, що газети « ми роками таскали нижче собівартості», а видання ледь не спричиняли збитковість галузі. Не забув згадати і про трекер на автівках, що допомагає відстежувати доставили передплатникам газету чи ні.

Про трекер – фантастика, бо пересувне авто, яке із запізненням приїхало до Дібрівного, загубилося поміж селами. Навіть за допомогою корпоративної мережі листоноша Анна Ворона не змогла добитися, де ж та машина їде.

Як розповіла Олена Компанець, мешканці Кучинівки під палючим сонцем 5 годин чекали авто. Листоноші з пересувного пункту буквально заскочили до населеного пункту, відмовилися приймати комунальні платежі й, зокрема, плату за землю, бо вже поспішали в інші населені пункти Сновського району.

Селяни страждають вже сьогодні, а пан Смілянський не переймається бідами людей, повідомляючи що «багато речей треба переробити». Зате знає, як і що писати редакторам і журналістам.

«Подивіться газети за попередні роки – всі писали одне і теж… Навчіться писати в газетах щось цікаве, щоб вас читали, розміщуйте достатньо реклами і можете зменшувати вартість для клієнтів. А писати всяку пургу і очікувати, що буде щастя за рахунок “Укрпошти” і відсутності сучасних каналів зв’язку – це не стратегія», – повчає пан Смілянський заслуженого журналіста України, редактора менської газети «Наше слово» – однієї з найкращих і найтиражніших «районок» в Україні.

Вражає зверхність, зневага і насмішка керівника із зарплатою в 333 тисячі гривень над представниками ЗМІ, котрі щиро вболівають за свої видання, за читачів, за селян.

Можливо, пан Смілянський не знає, що «Промінь» читає кожен п’ятий житель Сновського району, що обласний «Вісник Ч» передплачує 50 тисяч мешканців області, а «Гарт» – 62 тисячі.

Селяни із вже не раз згадуваного Дібрівного теж читають регіональну пресу: 136 сільчан – «Новини Городнянщини», 154 – «Вісник Ч», 98 – «Гарт». Загалом це 388 примірників на 532 зареєстрованих у Дібрівному особи.

Люди люблять періодику, передплачуючи улюблені газети й журнали десятиліттями.

«Напишіть мені листа…»

У ході дискусії в соцмережі Олександр Назаренко писав про партнерство, фейкові розрахунки на доставку періодики, пропонував панові Смілянському спільно знайти оптимальні рішення, узгодити графіки доставки періодики, зустрітися й досягти консенсусу і, передусім, говорити на рівних.

На моє настійливе прохання Ігор Смілянський так і не назвав редакторів чернігівських газет, із якими нібито зустрічався й обговорював алгоритм партнерства.

Кепкуючи, порадив Олександрові Назаренку надіслати листа з пропозиціями, який він «обіцяє особисто розглянути та надати відповідь». Ось така собі стандартна відповідь зарозумілого бюрократа.

Усі аргументи журналістів та редакторів – як горохом об стіну. «Вимагати з нас таскати пресу за копійки не працює», – коронний аргумент поштового монополіста.

Отрута, харчі й газети в одному авто

Журналіст Микола Гринь, мабуть, таки правий, пишучи ось таке: «Як Смілянський може говорити на рівних з редакторами районок. Коли в нього зарплата у сотні тисяч гривень, а в редактора – копійки. Як кажуть у моєму селі, та він плює на всіх з високої гори».

Користувачі інтернету ділилися своїми думками щодо поштової реформи: «Якби Ігор Смілянський і його «команда» зробили собі поменше зарплати в співвідношенні до зарплат сільських листонош, тоді й «Укрпошта» б так швидко не котилася до банкрутства», «Зробили із співробітників рабів, які працюють за гріш. У відділеннях – хамство, задуха, черги. Реформують, одне слово».

Цілковито поділяю і думки журналістки Ірини Осташко із газети «Голос Чернігівщини», що пілотний проект на Чернігівщині впроваджується попри тотальний супротив населення.

«Поштовий експеримент: селяни залишилися без газет і не встигають платити комуналку», – таку промовисту назву має стаття Ірини, а написане хвилює і насторожує:

«…У населені пункти двічі на тиждень, максимум на дві години, приїжджають поштові машини, завантажені різним крамом: від конвертів і марок до ковбаси, печива й отрути від колорадів. І це все в одній автівці! Причому, за словами поштових працівників, товар у транспортному засобі і днює, і ночує… Люди дуже незадоволені, особливо скаржаться, що не отримують кореспонденцію – газети і журнали, які передплатили. Якщо хтось запитає в поштарів про газету, то віддадуть, але не розносять…».

Редактор «Променя» Олена Компанець розповіла, що першими реформу відчули на собі жителі маленького села Глибокий Ріг, де проживає усього шестеро людей. Ветеран праці Микола Роговенко мало не кричав від болю, що третій тиждень немає газети, а представниця пошти пропонувала замість районки купити цукерки. «Забудьте ті газетки!», – радила дідусеві.

Дев’ять хуторів, загублених у лісах, входять до Моложавської сільської ради прикордонного Городнянського району, що межує водночас із Росією і Білоруссю. Коли і звідки сільчанам виглядати передплачені газети?

– Будемо людей просити передплачувати газети і на наступний рік, – запевняє керівниця пересувного відділення №31 Оксана Щегловітова, ледь тримаючи в руках паперові коробки з усілякою всячиною.

Чи ж повірять «чужинцям» селяни?

Відповідальність – нульова

Про снобізм та кричущу безграмотність Ігоря Смілянського написала в коментарях і перший секретар НСЖУ Ліна Кущ.

«А в угодах, які “Укрпошта” пропонує укласти редакціям газет, немає пункту про відповідальність за несвоєчасну доставку преси. Тобто газету можуть принести із запізненням на місяць. І нічого монополісту за це не буде», – стверджує пані Ліна.

Долучився до фейсбучного діалогу і директор департаменту з управління тиражем ПрАТ «Сьогодні Мультимедіа», член правління Всеcвітньої Асоціації WAN–IFRA Сергій Охріменко.

Ось його авторитетна точка зору: «В «Укрпошти» проблеми не в економіці, а в організації ефективних бізнес-процесів. Постійно щось скорочуючи, загальний результат діяльності поштового оператора лише погіршуватиметься».

Сергій об’єктивно оцінив технологічні можливості літніх селян: «Про WiFi смішно читати з врахуванням відсутності місцями мобільного зв’язку і українських каналів в прикордонних селах, там, де українські видання фактично єдиний канал комунікації людей (і не тільки пенсіонерів) з українським інформаційним простором».

Про згортання національного інформаційного простору писали й інші користувачі ФБ.

Редактор ріпкинської газети «Життя Полісся» Сергій Ковбаса висловив впевненість, що «ці діячі взяли курс на знищення місцевої преси, позбавлення людей необхідних послуг і знущання над селянами». Він вимагає негайно припинити це неподобство, а винних притягнути до відповідальності.

– Тут і так села ледве тримаються. А пошта їх ще й добиває. Судити треба тих, хто цей експеримент придумав, – переконаний Сергій Колбаса.

– У селах нашу газету чекають, бо це найближча газета і єдине джерело інформації для простого люду. Але чому тоді нас знищують? Реформа «Укрпошти» боляче вдарить по наших газетах.. І якщо цей геноцид не зупинити, дуже скоро ми залишимось без наших улюблених «Нових горизонтів», – стверджує Людмила Ковальчук. – А може, то така державна політика – знищити українське село і газети, яким люди найбільше довіряють.

Без сумніву, селяни читають газети. Моїй тітці Марії Михайлівні Грецькій із Задеріївки, що в Ріпкинському районі, – 89 років. Але без улюбленого «Гарту» вона життя не уявляє. Чекає з нетерпінням щотижня, і удвох із сусідкою перечитують кожен номер по кілька разів. Передплачувала ще й «Деснянську правду» (їм до вподоби ця велика за форматом газета), «Духовність» та «Здоровя і довголіття». На друге півріччя передплатила тільки дві.

Спершу в Задеріївці обрізали дротове радіо – тепер вона ловить хвилі тільки білоруського мовника. Телебачення – теж сусідньої Білорусі. Мобільний зв’язок – з перебоями. Оператор МТС-Білорусь має потужнішу технічну базу, і навіть сидячі на печі, можна «влетіти» в роумінг.

– Радіо забрали, телевізор заберуть. І печать заберуть? Газет теж не буде? – з тривогою питає щоразу моя старенька тітонька, яка ледь не півстоліття горбатилася на колгоспному полі.

Справді, де ловитимуть газети у сніги й заметілі? У селі Майське Менського району, наприклад, живуть тільки пенсіонери. Не всі з них ходячі й зможуть дошкандибати до пересувної автівки, якщо така приїде сюди.

Додам, що хутірська Чернігівська область займає площу 33 тисячі квадратних кілометрів. Із 22 аж 7 районів – прикордонні. Протяжність кордону із Росією – 224 кілометри, і стільки ж – з Білоруссю. Велика віддаль між селами й хуторами, бездоріжжя, надто низька щільність населення зігноровані реформаторами, як і тотальний супротив селян. Отож і маємо своєрідний поштовий Армагедон.

– Реформи придумують зверху, а розгрібати всі непорозуміння нам, – каже Ірина Гайова. – Немає впевненості, що держава захистить пресу. Поки що будемо змінювати графік виходу газети. Високі тарифи знову змушують підвищувати передплатну ціну. Корюківський «Маяк» виходить у кольорі, на 12-ти сторінках. Газету передплачує нині 5600 корюківчан. Продається в роздріб, і люди кажуть, що їм буде простіше купити районку в Корюківці, аніж дочекатися, доки її привезе в село пересувне авто.

2018 08 15 post5Ірина Гайова

– Редакції вимушені підлаштовувати під графіки маршрутів, бо з редакторами ніхто не радився, складаючи їх, – наголошує Ірина.

Сільчани праві, що якось «горбато» реформуються сільські відділення. Обурені люди інакше як «варягами» і «чужинцями» не називають листонош і водіїв із мобільних авто.

«Реформа недолуга, нелогічна і неправильна»

Тривога не полишає газетярів Чернігівщини.

«Немає меж обуренню і в нас, журналістів районної газет. Ми стараємось робити для свого читача цікаву, актуальну, корисну газету. І по тиражу, який маємо у такому не чисельному районі, відчуваємо, що нас чекають і нас читають. Але підніжку регіональній пресі роблять ті, хто завжди називав нас партнерами. Та яке ж це партнерство, коли думку газетярів ніхто не питає і ніхто до нас не прислухається?! І якщо раніше ми думали, що невеликі газети знищать демографічна криза у найбільш депресивному районі України та високі тарифи на доставку, ціни на папір і друк, але це буде десь років через десять, то тепер одним махом нас знищить «Укрпошта» років за два. Якщо не раніше. Ось такий сумний сценарій реформаторських дій пана Смілянського… У другому півріччі тираж усіх районних газет області впав на 400–800 екземплярів кожної. А що буде далі, коли люди отримуватимуть газету на тиждень пізніше? І цікаво, за рахунок кого тоді «Укрпошта» буде отримувати прибутки, коли знищить газети, і з кого тоді пан Смілянський нашкребе собі на зарплату 330 тисяч гривень щомісячно?», – пише Людмила Ковальчук.

З 1 вересня відключать аналогове телебачення. Тобто, по звичайній антені селяни вже не подивляться телевізор. Якщо ж «Укрпошта» швиденько закопає регіональні газети – люди опиняться в інформаційному вакуумі.

Інтернет-портал «ЧЕЛАЙН» проводив опитування щодо поштової реформи. Аж 45 відсотків опитаних вважають, що реформа недолуга, нелогічна і неправильна. Прогнозують її крах. Ще 32% переконані, що комусь треба провернути багатомільйонну оборудку з автомобілями, 12%, хоча й підтримують реформу, переконані, що вона тягне за собою фінансові витрати і не виправдовує основну мету – економію.

– Замість того, щоб виконувати доручення Президента України, який назвав «категорично неприйнятним» рішення про закриття сільських поштових відділень, «Укрпошта» масово їх ліквідує, – констатує Сергій Томіленко. – Альтернативні пересувні відділення – поштові автомобілі – мають нестабільні графіки, що викликає обурення селян. І результатом невдоволення споживачів може стати відмова від переплати місцевих та національних видань. Саме це нині найбільше хвилює журналістів-газетярів.

Голова НСЖУ Сергій Томіленко вважає, що реформи поштової галузі потрібно робити, прораховуючи наслідки для держави. Зараз же відбуваються згубні для інформаційного простору зміни. І супроводжуються вони неприхованим презирством до журналістів з боку гендиректора «Укрпошти».

Хто в Україні головніший?

«Куди, питається, дивиться сьогоднішня влада на чолі з Президентом, коли в країні чиниться отаке свавілля, коли догроблюють і так найдепресивнішу область у країні? І для чого нам така влада треба, коли вона не має ніякого впливу навіть на тих, хто очолює державне підприємство? А може, навпаки – «кришує?», – запитує редактор «Нових горизонтів» Людмила Ковальчук.

Я теж приєднуюся до цього відчайдушного риторичного запитання і хочу знати, хто ж в Україні головний і відповідальний за народ?

«Чи почує людей пошта? Навряд. Вони навіть Президента не чують. Цікаво: хто у нас головніший за Президента? Хоч би йому поскаржитися… Може б, і вирішилася ця проблема…», – сумнівається і редактор районної газети «Життя Семенівщини» Катерина Дика.

Олена Дорошенко на старті пілотного проекту обіцяла враховувати думки редакторів і складати графіки маршрутів у залежності від кількості передплачених видань у населених пунктах. Ігор Смілянський пообіцяв Олександрові Назаренку почитати надіслані пропозиції.

Президент України обіцяв зупинити тотальне закриття сільських відділень.

Чого ж чекати і на що сподіватися селянам і селу? На Всевишнього?

Громадська рада Укрпошти


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Первый заместитель генерального директора «Укрпочты» Александр Чернявский подал в отставку с 31 августа.

Об этом он сообщил Українським Новинам.

«С 31 августа я действительно имею другие планы, нежели работа в «Укрпоште». Все это в плановом режиме, у меня есть надежный заместитель Максим Палий, он полтора года работает в структуре «Укрпошты» в качестве директора департамента экономики», – сказал он.

Чернявский отметил, что передаст Палию весь функционал и все контакты, а также будут соблюдены все формальности.

Он также отметил, что «Укрпошта» останется в надежных руках в части управления финансами и экономикой.

Ранее Чернявский во время рабочей встречи редакторов национальных и региональных газет, активистов Национального союза журналистов (НСЖУ) заявил о критическом состоянии предприятия.

В январе-марте «Укрпошта», согласно международным стандартам финансовой отчетности, увеличило убыток на 24%, или на 57 млн гривен до 295,15 млн гривен по сравнению с 1-м кварталом прошлого года.

2017 год «Укрпочта» закончила с убытком 203 млн гривен, получила отрицательный показатель EBITDA 48 млн гривен и увеличила доход на 20% до 5,5 млрд гривен.

От «Обкома»: Напомним, что руководитель «Укрпошты» Игорь Смелянский — выходец из ПУМБа Рината Ахметова и занимался там поглощениями других финансовых учреждений. Так, в 2010-2011 годах он руководил поглощением Энергобанка банком ПУМБ, «которое стало успешным в очень короткие сроки». Впрочем, такого поглощения никогда не было, а сам Энергобанк сейчас ликвидируется ФГВФЛ. Зато в эти годы ПУМБ поглотил Донгорбанк. В биографии также отмечается, что в 2014 году Игорь Смелянский вернулся в ПУМБ, чтобы «помочь со слиянием с банком «Ренессанс Кредит», а также рассмотреть возможность объединения с другими банковскими системами, но из-за напряженной общественно-политической ситуации это направление работы не могло развиться».

Второй ключевой менеджер — финансовый директор «Укрпошты» Александр Чернявский стал в 2013 году финдиректором «Укртелекома» после покупки этой телеком-монополии Ринатом Ахметовым.

Наконец, заместителем гендиректора «Укрпошты» по IТ прошлым летом был назначен Сергей Галаган, который c 2013 по 2016 год был IТ-директором ООО «Метинвест Холдинг».

Источник


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Доставка всеукраинских газет по почтовым отделениям Киева сорвана.

Об этом в ответном письме Национальному союзу журналистов Украины сообщило ЧАО “Сегодня Мультимедиа”, которое издает ежедневную всеукраинскую газету “Сегодня“.

Письменную претензию предприятие направило руководству Укрпочты и министру инфраструктуры.

“14 августа 2018 тиражи газеты “Сегодня” транспортом дирекции “Автотранспочта” ПАО “Укрпочта” начали доставляться по почтовым отделениям Киевской городской дирекции ПАО “Укрпочта” только в 10:00 утра, и по состоянию на 16:00 мы продолжали получать телефонные звонки от наших читателей о том, что газеты на отделениях до сих пор нет. Это недопустимо, особенно для ежедневной газеты”, – сообщили в ЧАО “Сегодня Мультимедиа”.

Также в письме предприятие требует объяснений, отчего случился такой серьезный сбой, и просит в будущем в случае возникновения подобных ситуаций сообщать как можно раньше. Кроме того, издание предупреждает Укрпочту, если процент возврата газет 14 августа будет выше, чем средний для этого дня недели, все убытки будут возложены на почтового оператора.
Председатель Национального союза журналистов Украины Сергей Томиленко отмечает, что на сегодня НСЖУ продолжает обвинять Укрпочту в непартнерских отношениях, что проявляется в низком качестве доставки печатной прессы по подписке, агрессивной тарифной политике и отсутствии программы работы с периодикой.

“Совершенно очевидно, что в работе крупнейшего национального почтового оператора могут возникать непредвиденные обстоятельства. Однако в такой ситуации проявлением корректного поведения должно стать не игнорирование проблемы, а диалог со своими партнерами: уместно вовремя сообщить о сбое в работе для совместного решения проблемы. Ведь в итоге больше всего пострадал конечный потребитель – читатели”, – отмечает Сергей Томиленко.

golos.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У перший день 2018 року на Київщині знайшли тіло правозахисниці Ірини Ноздровської, яку жорстоко вбили. Виявилося, що це був лише початок. Цьогоріч активістів у різних регіонах обливали кислотою, били, їхні офіси спалювали. Когось – убили.

Тільки за літо повішеним знайшли 23-річного активіста Миколу Бичка, застрелиликолишнього добровольця батальйону “Донбас” і громадського активіста Віталія Олешка, а в Дніпропетровській області вибухнув мікроавтобус з депутатом міськради та волонтером Віталієм Чернявським. Останній встиг вистрибнути з авто і вижив.

Усі ці справи об’єднує одне – не лише замовники, а й виконавці не несуть покарання.

“Українська правда” поспілкувалася з трьома активістами, які пережили напад, – Катериною Гандзюк, Віталієм Устименком і Сергієм Стерненком. Вони розповіли, кого вважають замовниками, як розвивається слідство за їхніми справами та чому, на їхню думку, на громадських діячів усе частіше нападають.

Катерина Гандзюк, активістка, співробітниця міської ради Херсона

 

Катерина Гандзюк, активістка, співробітниця міської ради Херсону

31 липня біля під’їзду невідомий чоловік облив Катерину Гандзюк сірчаною кислотою. Від початку справу кваліфікували як “хуліганство”. Під тиском громадськості поліція перекваліфікувала її на “замах на вбивство з особливою жорстокістю”. Катерина отримала близько 35% опіків шкіри.

3 серпня міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив про затримання підозрюваного в нападі Миколи Новікова. Зараз він перебуває під вартою. Але в чоловіка є алібі – у той день він був на відпочинку з друзями.

Відповіді Катерини Гандзюк ми чекали протягом тижня. Активістка досі у важкому стані і через день переживає нові операції. Аудіовідповіді вона записує невеликими уривками, коли стає сил. Їй уже пересадили шкіру і перевели з шокової реанімації в септичну. 14 серпня вона надіслала нам фотографію лікарняного вікна і написала: “Вчора мене перевели в іншу реанімацію, і тепер у мене є вікно. Чомусь цей факт робить мене дуже щасливою”.

“Багато кому може бути вигідно позбутися незручного чиновника, як я. Тим паче, я вибиваюся із загального ландшафту, чим дратую багатьох людей не тільки з Херсона. Але мало хто може піти на такий злочин. Тим більше в місті, де ми всі зросли разом: з кимось ходили в одну школу, з кимось виросли в одному дворі. Але навіть серед політичних опонентів такі звірства зазвичай не прийняті.

Пам’ять у людей дуже довга, тому не можна бути стовідсотково впевненим, що ми взагалі говоримо про когось з Херсона. Я майже переконана, що в замовника в гардеробі висить форма з погонами, можливо, навіть і не одна.

У мене дійсно були конфлікти з херсонськими політиками, я з 18 років у громадсько-політичному русі. Зараз мені 33. Повірте, за цей час у мене було багато різних ідеологічних, партійних, політичних конфліктів, але зазвичай усі претензії все одно зводилися до правоохоронних органів.

Як тільки я стала чиновником, у листопаді 2016 року, ми приймали справи і ставали свідками жахливих зловживань і злочинів. Правоохоронці – перші люди, з ким ми спілкувалися і говорили, що треба наводити лад. На жаль, об’єкти наших розмов дізнавалися про таке спілкування за лічені хвилини, тому це просто не мало сенсу.

Саме з правоохоронцями був цей системний світоглядний конфлікт, де неможливо домовитися. Саме від них я отримувала погрози і попередження. Вони підсилали до мене достатньо близьких мені людей з пропозиціями. Зараз я не можу говорити про всі деталі, це може завадити слідству. Але готуйте попкорн, повірте, буде дуже цікаво.

Слідством я зараз не дуже цікавлюся. По-перше, через те, що я не вірю у професіоналізм поліцейського слідства. Я співчуваю тому бідоласі, якого затримали по моїй справі поліцейські, на 99% це випадкова людина. Я розумію, що дуже швидко треба було гасити інформаційні хвилі, й це робили ціною його долі.

Мої близькі, які бачили нападника, кажуть, що це не він. Я бачила те, що й усі в інтернеті, але я не впізнаю його (підозрюваного в нападі Миколу Новікова – УП). Зі мною ніяких слідчих дій з цього приводу не проводили, видно, мої свідчення не потрібні… (Вже після розмови, 15 серпня, стало відомо, що правоохоронців до Катерини не пустили лікарі. Сама Гандзюк підтвердила УП цю інформацію, але зазначила, що раніше поліція до неї не приходила – УП).

Зараз мені складно тримати руку на пульсі розслідування, тому що я зосереджена на своєму здоров’ї і відновленні. У мене через день операції, від яких болісна реабілітація. Не хочу тішити ворогів, розповідаючи, як це боляче. Але я переконана, що коли закінчу лікування, МВС відповідатиме за кожну фальшовану довідку, згаяний день, скалічену долю у всій цій справі, за кожну невчасно призначену експертизу.

 

Катерина Гандзюк: Вчора мене перевели в іншу реанімацію, і тепер у мене є вікно. Чомусь цей факт робить мене дуже щасливою

Наразі в нас відбулася якась збочена система децентралізації. Вона полягає в тому, що в регіонах замість децентралізованих громад утворилися фроди. В обмін на лояльність їм дозволено на місцях утворювати будь-які об’єднання з криміналом, правоохоронцями, політиками різного штибу, людьми, з якими не так давно було соромно стояти поруч. Фактично, вони мають мандат на подібні об’єднання аби лишень місцевий феодал гарантував той чи інший результат на виборах.

Як на мене, сьогодні місцеві феодали відчувають себе безкарними і недоторканими. І ці домовленості, які існують між ними й умовним Києвом, породжують кругову поруку в низці регіонів і, в принципі, вже почали свій шлях насильства. Київ ще думає, що щось контролює, але насправді ситуація виходить з-під контролю. Херсон, Одеса не є унікальними. Ви прекрасно знаєте історії Сергія Стерненка, харків’янина Дмитра Булаха.

Думаю, що це тільки початок. Насильства будуть жорстокішими, людей будуть залякувати. І якщо центральна вдала сьогодні не буде жорстко реагувати на таку навіженість регіональних еліт, якщо не буде судових процесів над місцевими покидьками, які собі дозволяють влаштовувати терор, спираючись на невідомо які гроші і сили, то за дуже короткий час ми опинимося в державі, де немає ні влади, ні опозиції, а суцільна громадська рада при МВС.

У принципі, я ніколи не була в безпеці. Чому я так намагалася привертати увагу до нападів на інших активістів? Тому що розуміла, що рано чи пізно я теж буду в цьому сумному переліку активістів, які постраждали. А гарантій безпеки немає ні в кого. Сьогодні будь-яка активна людина, яка здатна мобілізувати інших, бути суспільно корисною, у небезпеці. І я на цьому наполягаю.

Я хочу подякувати всім за підтримку. Це було надзвичайне шаленство, я вражена з перших секунд і не могла уявити, що стільки людей мене підтримують. Кожне добре слово, кожне побажання, мені здається, знімає біль (голос Катерини починає тремтіти – УП). Я хочу передати рідним, друзям, щоб вони не турбувалися. На щастя, лікарям вдалося зберегти мені обидва ока, і я точно впізнаватиму себе в дзеркалі. Я не жалкую ні про що. Я обов’язково одужаю. Вважаю, мені пощастило – я жива”.

Віталій Устименко, лідер одеського осередку організації “Автомайдан”, член Громадської ради при Національному антикорупційному бюро

 

Віталій Устименко, лідер одеського осередку організації “Автомайдан”, член Громадської ради при Національному антикорупційному бюро

Напад на Віталія Устименка скоїли 5 червня. Вдень у центрі Одеси до нього підскочили двоє невідомих і почали бити по голові, потім повалили на асфальт і поранили ножем. Ні нападників, ні замовників слідству встановити не вдалося.

“У мене фотографічна пам’ять на всіх місцевих “тітушок”. Враховуючи, як професійно і швидко діяли нападники, цілком можливо, вони не місцеві.

Зараз усе загоїлося, шви познімали, я навіть уже не приймаю знеболюючі. Тому вже можу функціонувати, до того ж, у нас багато планів на це літо і на майбутнє в цілому.

Якщо говорити про замовників, то в частині слідства нічого не рухається взагалі. Я майже кожного дня телефоную слідчим із цього приводу. Якщо у випадку з Катею Гандзюк майже через кілька днів було затримано підозрюваного, то тут абсолютно інша ситуація.

Приблизно через два тижні після нападу я зловив на одному заході в Києві прокурора області. Він запевнив, що вони вже затримали або принаймні ідентифікували того, хто здійснив замах на мене. Але поки що слідство ніяким чином не інформує про результати, і ми так розуміємо, що їх немає.

Я, як і раніше, переконаний, що ніяких результатів не буде. У разі, якщо когось із двох нападників затримають, ідентифікують, то абсолютно точно змінять кваліфікацію злочину, як це вже робилось у випадку з іншими активістами з Одеси.

Усні чи письмові погрози на сесіях міської ради та від оточення Геннадія Труханова (мер Одеси – УП) – регулярні. У різний спосіб погрожують активістам, зокрема, і мені, і нашій організації. Це триває впродовж декількох років. Єдина відмінність – за місяць до нападу я виявив за собою стеження.

Я не скажу ніякої сенсації: за тим, наскільки відкрито було здійснено злочин, ми припускаємо, що це могли зробити люди, які абсолютно чітко впевнені, що їх не притягнуть до відповідальності. А в нас у місті тільки одна група може дозволити собі такий відвертий напад – це представники Труханова і Галантерника (Володимир Галантерник – мультимільйонер, якого ЗМІ називають негласним “хазяїном” Одеси – УП). Це наша перша й основна версія.

Напад здійснили на початку пляжного сезону. А цей період у нас завжди дуже гарячий з точки зору захисту територій суспільного користування від чергових забудов. Якщо ви порівняєте активність громадського сектору влітку цього року і минулого, то очевидно, що раніше наших заходів було більше. Зараз ми дуже багато відволікаємося в інформаційному та юридичному сенсі на власні розслідування щодо нападів на активістів.

Думаю, багато в чому організатори нападу керувалися саме цими міркуваннями, щоб відволікти нас у певний спосіб.

Через тиждень після нападу мені надали держохорону, і досі я перебуваю під нею. Не знаю, як довго це буде тривати (14 серпня стало відомо, що з Віталія Устименка зняли держохорону – УП). Психологічно, звісно, так спокійніше. Але, по-перше, це не постійний захід, а по-друге, відверто кажучи, більше схоже на контроль, а не охорону. Тому що по факту всі мої пересування фіксуються, а зустрічі очевидні для керівництва поліції.

Відчуття небезпеки для громадських активістів – це перманентний стан, це нормально з 2013-2014 року. Я кажу без пафосу, об’єктивно. Насправді, перш за все ми покладаємося на себе в забезпеченні власної охорони.

Громадський сектор – чи не єдиний суб’єкт, який може ефективно протистояти органам влади. Я абсолютно відверто кажу: громадський сектор в Одесі існує всупереч, тому що ще станом на 2015 рік він був максимально підпорядкований фінансово-промисловій групі, яка контролює місто.

Напади частково можуть бути пов’язані з тим, що громадський сектор досягає певних успіхів. З іншого боку, очевидно, що маса реформ провалені, зокрема, це стосується судів, поліції, прокуратури.

Ключовим моментом нападу на активістів є момент безкарності для нападників. І він має бути сигналом для всього громадського сектора. Вбивства чи напади, особливо перед виборами, будуть продовжуватися.

Ті нахабні бики не розуміють логіки громадського сектору. Насправді, ми лише стаємо більш ініціативні. Принаймні, це видно по Одесі. Наприклад, після нападу на мене на тому ж тижні ми зробили велику акцію на узбережжі і знищили одну з незаконних забудов. Найкраще – після нападу бути ще ефективнішими, ніж до нього. Переїхати в інше місто чи країну – не вихід”.

Сергій Стерненко, екс-керівник одеського “Правого сектору”

 

Сергій Стерненко, екс-керівник одеського “Правого сектору”

24 травня двоє невідомих скоїли замах на Сергія Стерненка. Під час нападу активіст дістав ножове поранення в руку. Один із нападників утік, але згодом був затриманий. Інший отримав від Стерненка смертельний удар ножем у живіт. Це був уже третій замах на одеського активіста. 1 травня невідомий вистрілив у нього ззаду з травматичної зброї. 7 лютого на Сергія Стерненка напали біля його будинку.

“Я дотримуюся двох можливих версій.

Це може бути робота Російської Федерації з дестабілізації ситуації на півдні і сході України. Якщо проаналізувати географію нападів на громадських активістів, то це Одещина, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська область і Харківська. Це регіони, які у 2014 році російська пропаганда називала так званою Новоросією.

Другий варіант – це може бути помстою місцевих еліт. Але, насправді, терор проти громадських активістів виглядає дуже системно, і складається враження, що за цим може стояти одна й та сама група осіб.

Припускаю, що інтереси місцевих політичних еліт, таких як Геннадій Труханов, проросійських представників політичних партій на місцях і російських спецслужб можуть збігатися. Перед президентськими виборами ми можемо мати справу з організованою групою, добре оснащеною технічно і фінансово, котра може системно працювати проти відомих громадських діячів, волонтерів, журналістів.

Безкарність – один із факторів. Якщо ми розглядаємо версію причетності місцевих політичних еліт, котрі дуже часто пов’язані з місцевою поліцією, то треба розуміти, що правоохоронці можуть сприяти на місцях скоєнню таких злочинів. По-перше, окремі співробітники можуть допомагати інформацією зловмисникам, по-друге, не розслідувати кримінальні провадження по фактах нападів.

Замовники, організатори, а часто і виконавці уникають відповідальності. Це може провокувати рецидив. Якби правоохоронна система України працювала належним чином і шукала замовників нападів, то ці злочини якщо б не припинилися, то відбувалися б набагато менше.

Є три кримінальних провадження по нападах на мене.

По першому нападу, який стався в лютому, я не маю доступу до кримінального провадження. З огляду на те, що не було допитано основного свідка за більше ніж півроку, не було знято мої відбитки пальців, і мене навіть не викликали на слідчий експеримент, можу стверджувати, що слідство жодним чином не рухається. Не повідомлено на сьогоднішній день про підозру виконавцям, відповідно, організаторам і співучасникам.

По другому нападу, який мав місце 1 травня, нападника затримали, бо мені вдалося його наздогнати. Організатори, посередники, замовники – невідомі. Чи перебуває сьогодні під вартою нападник – не знаю, тому що слідчі, які розслідували це кримінальне провадження, не брали від мене слухавку. А коли я додзвонився на п’ятий день після нападу, слідчий мені повідомив, що судове засідання відбулося без моєї участі.

Щодо останнього провадження я не можу розголошувати відомості, які є в матеріалах. Але фактаж такий: посередники на волі, замовник на волі. Хто ці люди – ми не знаємо. Виконавець Олександр Ісайков, який залишився живим, так само на волі і перебуває під держохороною.

Натомість я, коли ставався кожен напад, звертався з клопотанням про забезпечення мене засобами безпеки, зокрема держохороною, і мені всі рази відмовляли. З формулюванням, що поліція “не встановила наявності загрози життю та здоров’ю”. Також мені відмовили в можливості зареєструвати зброю для самозахисту.

У мене є приватна охорона, котру мені організували друзі. Звісно, я відчуваю себе в небезпеці, оскільки організатори всіх нападів перебувають на волі. І їм абсолютно нічого не заважає зробити ще один замах на моє вбивство, так само, як і на інших активістів.

Припускаю, що напади пов’язані з моєю громадською діяльністю, з тим, що я активно висловлюю громадянську позицію. Щоб змусити мене або мовчати, або залякати. І це відбувається не тільки у випадку зі мною. Усі публічні діячі, які пережили напади протягом року, так чи інакше дуже жорстко критикували місцеву владу і виступали проти свавілля місцевих силовиків.

Рецепту, як боротися з цим, не існує. Якщо є можливість – потрібно записатися хоча б на елементарні курси самооборони, зареєструвати або придбати дозволену законом зброю, змінювати періодично місце проживання. Як на мене, це повинен робити кожен громадянин України, щоб убезпечити себе.

Щодо громадських діячів – тут потрібен максимальний суспільний тиск, розголос, резонанс, підтримка інших активістів, щоб не дати поховати ці справи. Єдине, що зараз хоч якось впливає на представників влади, – це суспільний резонанс.

Моя рука ще відновлюється. Сподіваюся, що протягом найближчих 8-9 місяців усе вже буде нормально. Є серйозні ушкодження, у тому числі заподіяні медиками. Але я не планую припиняти громадську діяльність за жодних обставин”.

Юлія Ворона, для УП


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Латвийская певица Лайма Вайкуле, отказавшаяся выступать в аннексированном Крыму, “поставила на место” возмутившихся коллег из России.

Вайкуле в интервью “Русский TVNET” прокомментировала травлю своей персоны в РФ, передает “Диалог.UA”.

Стоит отметить, что громкое заявление Вайкуле по Крыму вызвало “эффект бомбы” в России. Началась самая настоящая травля латвийской певицы, не согласившейся с захватом украинского полуострова.

Громче всех на Вайкуле “вызверился” российский продюсер Иосиф Пригожин, известный своей пропутинской позицией. Комментируя скандал, Вайкуле подтвердила отказ выступать в Крыму, уточнив, что это нарушение законов ее страны.

Говоря о Пригожине, она назвала того “лицемером”, так как он со своей женой Валерией активно изображают на публику патриотические чувства, фактически не живя в России. “Он показал себя в очень плохом свете, очевидно, у него мало славы. И он хочет прославиться за счет меня”, – уточнила певица.

Всех артистов РФ, которые набросились на нее с критикой, она охарактеризовала емким и точным словом: “Вонючки”.

dialog.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Народ жалуется на перебои с доставкой прессы и выплатами пенсий

Стационарная почта может исчезнуть, если мобильные отделения решат внедрять окончательно. Фото: С. Томиленко

Стационарная почта может исчезнуть, если мобильные отделения решат внедрять окончательно. Фото: С. Томиленко

Тысячи украинцев продолжают жаловаться на нововведения “Укрпочты”. Напомним, в Черниговской области запущен пилотный проект “Укрпочты” по внедрению передвижных почтовых отделений — вместо стационарного отделения в населенном пункте сельчан обслуживают почтальоны, которые два-три раза в неделю приезжают на служебном автомобиле и привозят с собой пенсионные выплаты, газеты и корреспонденцию. Новый подход не пришелся по душе жителям области — там ощущается дефицит прессы и задержки с пенсиями. Корреспондент “Сегодня” проехался по черниговским селам и райцентрам и собрал мнения местных жителей.

Бардак и “варяги”

“Начался бардак, — жалуется пенсионер Ростислав Маклюк из села Дубровное. — Раньше я получал пенсию вовремя, а теперь — с задержкой в шесть дней. Раньше выписывал пять газет, а теперь буду одну. Потому что после того, как не останется стационарной почты, доставка будет под сомнением, а платить неизвестно за что нет желания. В селе никто не знает графика работы передвижной почты”.

Проблемы с доставкой газет передвижными отделениями подтверждает и начальник стационарного отделения Анна Ворона:

“Возможно, произошла ошибка при формировании отправки на села. Раньше такого не было”.

“Я приехал на почту купить газету, а купить нечего, не привезли ни одной газеты. Мы что здесь, в далеком селе, не люди?!” — возмущен другой пенсионер Дубровного.

Угроза

Редакторы популярных черниговских изданий, которых проблема доставки также коснулась, говорят, что перебои с доставкой украинской прессы могут иметь серьезные последствия:

“В Украине вот-вот исчезнет аналоговое ТВ, а в приграничной Черниговской области, которую частично покрывает российский телесигнал с его пропагандой, как нигде важно распространение украинских газет”.

Жалобы населения на новшества “Укрпочты” не остались незамеченными в облсовете. Его глава Игорь Вдовенко сообщил нам, что проблему будут обсуждать на ближайшей сессии. А глава Союза журналистов Украины Сергей Томиленко призвал почтовиков проводить реформы так, чтобы они не обернулись непоправимым:

“Сейчас мы видим пагубные изменения для информационного, газетного пространства. Это приведет к сокращению читательской аудитории и угрозе информационной безопасности страны”.

В черниговской облдирекции “Укрпочты” парируют, что проект будет откорректирован по мере необходимости.

“Проект адаптируется к реалиям в населенных пунктах”, — ответил нам замдиректора черниговской дирекции Александр Бородавко.

И уточнил, что есть села, в которые почтальоны приезжают трижды в неделю, а есть и такие, куда приезжают один раз.

“В селах появится график работы выездных отделений”, — резюмировал Бородавко.

Издатели же подчеркивают: неудобства и дефицит прессы тысячи читателей ощутили на себе уже сейчас. Член правления Всемирной газетной ассоциации WAN-IFRA от Украины Сергей Охрименко:

“Надеемся, руководство “Укрпочты” проведет публичный анализ эффективности проекта совместно с участниками рынка и учетом мнений граждан Украины прежде, чем принимать решение о запуске подобных инициатив в других областях”.

Сегодня


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Це те, за що ми боролись “Штабом спротиву”, разом і з Свободою та Самопоміччю!

Це те, до чого дійшли інші політичні сили, зараз!

Якщо ми не виженемо Мамая зараз і не припинено дерибан міста, то це буде персональна відповідальність кожного хто за це боровся і хто дорозі, звернув з цього шляху!

У нас є дійсно унікальний шанс,припинити грабунок міста та вигнати Мамая!Це те, за що ми боролись "Штабом спротиву", разом і з Свободою та Самопоміччю!Це те, до чого дійшли інші політичні сили, зараз!Якщо ми не виженемо Мамая зараз і не припинено дерибан міста, то це буде персональна відповідальність кожного хто за це боровся і хто дорозі, звернув з цього шляху!

Gepostet von Олександр Шамота am Mittwoch, 15. August 2018

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO