Кримінал

Прокурорсько – юридичні династії, володіючи усіма премудростями законодавчого ремесла, часто використовують своє становище для отримання різноманітних благ. Як ото – квартир від держави. Причому механізми, за якими це робиться, у цивілізованих країнах, напевне, назвали б злочинними.

Квартирна “оборудка”

От, випадок сім’ї прокурора Назара Гриціва. Працює чоловік зараз не аби де – а у відділі прокуратури області, що займається організацією та керівництвом слідства територіального управління ДБР.

У прокурора – потужні “плечі” – тобто батьки.

Мама – Віра Гриців. Із 2002-го – суддя. До ліквідації Львівського апеляційного господарського суду (2018-го) – працювала тут. На сьогодні, до його “наступника” – Західного апеляційного господарського – поки не призначена.

Сестра прокурора – Галина — працювала у Львівському окружному адмінсуді до 2016-го. Остання посада – помічник заступника голови суду.

Тато прокурора – Михайло Гриців  — “найпотужніший гравець” – суддя Касаційного адмінсуду в складі Верховного Суду.

М.Гриців. фото – Чесно. Фільтруй суд

Сестра прокурора потрапила на роботу помічником судді у той же суд, де носить мантію її батько.

Так от. У сім’ї квартира у Львові. Не мала – 82 кв. м. Відповідно, на квартирному обліку не перебували  і не потребували поліпшення житлових умов.

Однак, суддя Гриців та троє членів його сім’ї отримують службове житло в Києві. І не просто квартиру – 128.9 квадратів.

За три місяці цю квартиру було виключено з числа службових, а наступного року – приватизовано.

До чого ж тут сім’я – запитає уважний читач? Адже і прокурор Назар Гриців, і його мама суддя, і сестра – у ці роки – 2012 – 2014-ий постійно працювали у Львові?

Відповіді є у висновку Громадської ради доброчесності – стосовно судді Віри Гриців.

Тут вказано, що незважаючи на те, що троє членів сім’ї працювали у Львові, в усіх них із кінця 12-го року зареєстрованим місцем проживання стало м. Київ.

“Дуже ймовірно, що причиною такої реєстрації є штучне створення необхідних умов для отримання службової квартири великої площі”.

“Недостовірні дані щодо постійного проживання судді та членів її сім’ї надавалися і при приватизації цієї квартири. Так, відповідно до довідки Дочірнього підприємства Дарниця-1 № 56 від 14.05.2014 у квартирі мешкали усі члени сім’ї судді. А відповідно до довідки ЛКП “Під Голоском 410” №655 від 28.04.2014 усі члени сім’ї, які були зареєстровані у м. Львові на пр. Чорновола, 13.11.12 вибули до м. Київ”.

Отже, Громадська рада доброчесності вважала, що “фіктивна реєстрація у службовому житлі у м. Київ очевидно мала на меті безпідставно отримати квартиру великої площі з її подальшою приватизацією на усіх членів сім’ї, які жодного права саме на це службове житло не мають”.

У відповідь на цю історію суддя Гриців пояснив Громадській раді доброчесності, що приватизація тієї квартири жодним чином не порушує прав інших осіб.

Однак, саме по цій справі, до Окружного адмінсуду Києва звернувся позивач. Він вказав, що на квартирному обліку із 1977-го ! року. Їхня родина – вісім осіб – живуть у квартирці  30.4 метрів квадратних.

У позові стосовно незаконності наданні судді квартири зазначав: “надання житла у позачерговому порядку, зокрема третій особі, автоматично відсуває дату отримання житла особами, що перебувають у черзі”.

І ось, після такого випадку, прокурор Назар Гриців, який “вибув із місця проживання” у Львові, та згідно останньої декларації родинних зв’язків свого батька – мешкає разом із ним в Києві – так от, цей прокурор працює у Львівській прокуратурі, відділі з організації та керівництва слідством Державного Бюро Розслідувань. Яке й власне, повинне займатися боротьбою із корупцією та орг — злочинністю у найвищих ешелонах влади.

Як він встигає щодня повертатися до Києва та вести там із батьком спільне господарство?

Знаменитий суд

Юрисдикція ліквідованого Львівського апеляційного господарського – де працювала Віра Гриців – поширювалася на п’ять областей. Відповідно, то був важливий і престижний суд.

Тож не дивно, що значна кількість прокурорів є пов’язана із тутешніми вершителями правосуддя.

До прикладу, із Наталією Кравчук, яка зараз є заступницею голови Західного апеляційного господарського суду.

Н.Кравчук. фото – Західний апеляційний господарський суд

Її зять – Володимир Черневий. Заступник начальника Сихівського відділу місцевої прокуратури №1.

Чи от династія Михалюків. Суддя Олена Валеріївна була звільнена у відставку в 2017-му. Пропрацювала більше двадцяти років. Більшість – у тому ж Львівському апеляційному господарському.

Її чоловік – Василь Михалюк – суддя та секретар судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду.

Їхньому сину Роману Михалюку вдалося стати заступником прокурора Сихівського району. А згодом – першим заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 3.

Звичайно, у Романа Михалюка — така посада, що передбачає участь прокурора у судових процесах.

А Ольга Михалюк, невістка суддів Олени та Василя Михалюків, стала помічником судді, у тому самому Львівському апеляційному господарському суді.

Добрий дядько

Випадків працевлаштування родичів на роботу – чимало.

От, нинішній керівник Трускавецького відділу Дрогобицької місцевої прокуратури Олег Дзерин.

За трохи більше чотирьох років чоловік став керівником. Його кар’єрний шлях показовий.

До Дрогобицької прокуратури Олег Дзерин прийшов на стажування наприкінці 14-го. І минуло трохи більше чотирьох місяців – відразу став прокурором.

Не помічником чи спеціалістом – відразу прокурором. Без, фактично, вагомого досвіду роботи в цій сфері.

Коли до дрогобицької прокуратури “взяли” Олега Миколайовича на стажування, прокурором там працював брат його батька, Володимир Дзерин, який згодом пішов до прокуратури області. А батько прокурора – Микола Дзерин – голова одного із районних судів на Вінничині.

***На мій лист із проханням надати коментар та переліком запитань, прокурор Олег Дзерин надіслав таку відповідь:

— У вказаному листі наведено ваші суб’єктивні судження і оціночні поняття щодо моєї діяльності, а також моєму переміщенню по службі в системі органів прокуратури, одночасно викладені у ньому питання не стосуються моєї службової діяльності, у зв’язку з чим від надання будь-яких коментарів відмовляюся, — написав прокурор О.Дзерин. ***

Позиція експерта

Юрій Танасійчук – юрист, громадський активіст та правозахисник. Веде справи у судах більше 10 років:

— Посада судді, прокурора чи адвоката – це протилежні функції у системі права та правосуддя. Вони взаємовиключні.

І коли суддя чи прокурор мають якийсь взаємозв’язок – це є порушенням змагальності сторін. Це незалежні гілки одна від одної – мали би бути. Якщо прокурор – це довести обвинувачення, то суддя навпаки – заслухати і об’єктивно дослідити докази кожної із сторін. При тому, зберігаючи нейтральний статус.

Це не можна плутати з жодною іншою галуззю – наприклад, з медициною. Адже – вибудувана зовсім інша система координат. Якщо батько терапевта, там наприклад хірург – то вони в принципі не пересікаються.

А у разі якогось випадку, де вони спільно працювали — вони працювали над порятунком хворого. І тут у них не має протилежних функцій. Тут не має змагальності сторін.

Що стосується правоохоронців – у кожної із сторін є виконання своєї мети. Суддя – об’єктивність проведення суду, прокурор – обвинувачення, а в адвоката – захист.

Тому зв’язок між слідчим, прокурором і суддею вкрай негативний. Особливо у справах які можуть мати кримінальне покарання, — аргументує Юрій Танасійчук.

Прокурор на BMW X3

Прокурорсько-юридичні династії, окрім величезних квартир, полюбляють і фешенебельні іномарки еліт класу. А оскільки за законодавством потрібно подавати декларацію та зазначати наявне майно, у НАЗК можуть виникнути запитання – а звідки оцей от дорогий джип?

Тому, їздять правоохоронці на “чужих” авто.

Є така Городоцька місцева прокуратура. Одна з елітних на Львівщині.

Бо охоплює своєю діяльністю, зокрема Мостиський район. А тут кордон із Польщею — митниця,  контрабандні справи. Й таке інше.

Першим заступником керівника цієї прокуратури працює Марія Тормишова.

Фото – фейсбук Марія Тормишова

Полюбляє жінка елітні авто – їздить на BMW X3. 2015 – го року випуску.

Джип – не з дешевих.

З огляду на те, що у чоловіка вже у власності AUDI Q5 – 2012-го, за понад 350 тисяч, виходить непоганий автопарк.

Але якщо перевіряючі з НАЗК захочуть поставити якесь запитання – то прокурор їм може сказати – уважно читайте декларацію. Джип не мій. То мені покататися дала. Така собі Неоніла Полюлюк.

Цій жінці 57. Із невеликого міста Кам’янець — Подільський. За даними аналітичного сервісу YouControl, Неоніла Полюлюк ніколи не була та не є власником чи директором будь яких підприємств.

Я, звісно дізнався хто вона така – але ще два слова про прокурора.

Спершу, варто сказати – що Марія Тормишова – сестра судді Стрийського міськрайонного суду – Степана Саса.

архівне фото Стрийського міськрайонного суду – Степан Сас

Окрім того, її чоловік, Артур Тормишов, багато років тому працював у відділі дізнання на митниці в Мостиськах, а нині у відділі протидії митним правопорушенням управління боротьби з митними правопорушеннями Львівської митниці.

З огляду на це, виникає логічне запитання, а чи не будуть дії Городоцької прокуратури упередженими чи навпаки узгодженими із потрібними позиціями митників із Мостиська?

Бо, окрім чоловіка – митника – пані прокурор, ще й не на зовсім “звичайній” машині їздить.

Адже є такий Михайло Браславець. Він працює у відділі митного оформлення №5 митного поста “Мостиська”.

Його дружина – Тетяна Браславець – митник – на пості “Львів — аеропорт”.

подружжя митників. Фото – фейсбук  Михайло Браславець

Неоніла Полюлюк з Кам”янця-Подільського -, за моєю інформацією, начебто мама Тетяни Браславець.

Тобто перший заступник прокурора Городоцької місцевої прокуратури їздить на елітному джипі, “записаному” на тещу митника, який працює в районі, що підпадає під юрисдикцію цієї прокуратури.

Та і це ще не все. На Неонілу Полюлюк, яка ніколи й бізнесом офіційним не займалася, записано ще одного джипа BMW X3. Щоправда трохи нижчого класу – 2012-го року. І катаються на ньому донька та зять. Митники.

І так, на завершення – гарна вишиванка на фото у митника Браславця. Цікаво, чи пасуватиме до неї георгіївська стрічка, яку нещодавно постив в себе на фейсбуці Михайло Вікторович?

Бо митнику варто знати, що згідно змін до законодавства, публічне використання та демонстрація “георгіївської стрічки” карається штрафом у розмірі 50-150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

*У матеріалі використано дані Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; Єдиного державного реєстру судових рішень; Реєстру декларацій родинних зв’язків і доброчесності.

** Працівникам прокуратури та митної служби, згаданим у розслідуванні, на офіційні адреси відповідних підрозділів цих держструктур, були надіслані запити про доступ до публічної інформації. У всіх випадках, надійшли листи, що запитувана інформація не є публічною.

Незважаючи на це, я знову спробував отримати та подати позицію згаданих дійових осіб. Тому, аналогічно, були надіслані “прохання про коментар” із переліком запитань. Із митних органів надійшли відповіді, що дані звернення не приймаються до опрацювання, оскільки не адресовані керівництву. Також, не дало результату звернення до прес-служби.

Натомість, від працівників прокуратури, окрім О.Дзерина, відповідей на “прохання про коментар” не було отримано. Якщо все ж, відповіді, по суті, на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступній частині.

Тарас Зозулінський

Цей матеріал було підтримано проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

Перша частина розслідування за посиланням

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Профессия адвоката предполагает, что эти люди защищают интересы других и всегда стоят на стороне справедливости. Но для некоторых персонажей звание адвоката – это просто ширма для прикрытия своих темных делишек. Ярким примером такой личности является печально известный в Белгород-Днестровском и в Затоке адвокат Станислав Клименко, который «прославился» своими мошенническими схемами.

До того, как получить лицензию адвоката Клименко работал в Белгород-Днестровской прокуратуре, но был уволен с этой должности за мошенничество. В городе он приобрел плохую славу, Клименко промышлял тем, что подделывал документы и отбирал у людей жилье, выбрасывая их на улицу. Правда, в хитрости и грамотности юристу не откажешь – он делал все через подставных лиц, не «светясь» самостоятельно.

Одной из жертв адвоката стала жительница Белгорода-Днестровского Марина Кузьмиченко и ее семья, которую выкинули из квартиры, где они жили с мужем и двумя маленькими детьми.

— Квартира нам досталась в наследство от тети мужа. Точнее та оформила ее на мать моего супруга, а последняя отказалась от наследства в пользу сына. Но пока мой муж оформлял документы, чтобы вступить в права на наследство, совершенно другой человек, не имеющий никакого отношения к нашей семье, подал в суд и судья Боярский вынес заочное решение о его вступлении в права наследования, — рассказывает женщина. – Мы не получили ни одного уведомления из суда о приглашении на заседание, хотя потом нам предъявили уведомления, якобы, подписанные моим мужем, но подписи на них были подделаны. В один прекрасный день к нам домой пришли 5-6 молодчиков спортивной внешности, выбросили все наши вещи из квартиры и сменили там замки. Сейчас мы судимся, и апелляция постановила отменить данное заочное решение, но наш суд отказывается это делать. Насколько нам известно, за всем этим стоит Стас Клименко, а на месте квартиры они хотят построить гостиницу.

Подобными историями полнится весь Белгород-Днестровский, где Клименко называют грамотным, изворотливым и беспринципным вымогателем и мошенником. По словам предпринимателя из Затоки Марии Пилевой, благодаря тому, что Клименко долгое время проработал в прокуратуре, он прекрасно знает, как все утроено в правоохранительных органах, хорошо знаком с законодательством и имеющимися в нем лазейками.

— Он очень умен, поэтому проворачивает свои делишки через подставных лиц и доказать его причастность практически невозможно. Хотя все прекрасно знают, что Стас подделывает решения судов и другие документы, благодаря которым оформляет чужую собственность на своих подставных людей, а потом перепродает ее. например, был случай, когда он решил завладеть квартирой здесь в Белгороде, хозяин которой находился на тот момент в России. Он подделал документы, переоформил квартиру, а затем еще и подал в суд от имени пострадавшего, подделав его подпись, чтобы таким образом лишить его возможности на самом деле обратиться в суд, — рассказала предприниматель. – Таких историй десятки, но он быстро перепродает отнятое имущество, поэтому доказать его причастность к аферам почти нереально.

Но аппетиты Стаса Клименко не ограничиваются отъемом частной собственности. Он не боится присваивать и государственные объекты. Именно так произошло с базой отдыха «Геолог и Топаз», которая расположена в Затоке и ранее принадлежала Причерноморскому государственному региональному геологическому предприятию – филиалу Государственной службы геологии и недр Украины.

— Клименко с соучастниками подделали решение суда, взяв для этого номер существующего на самом деле решения, которое не имело к базе никакого отношения, и вписав в него то, что им было нужно, а именно – выведение имущества базы из госсобственности и передачу в аренду третьим лицам. После получения договоров аренды, имущество поделили между подставными лицами и оформили на них, — рассказывает секретарь поселкового совета Затоки Вячеслав Бокий.

Аналогичную аферу Клименко намерен провести и с базой отдыха «Гранит», что также располагается в Затоке. В хитрости ему действительно не откажешь, оформляя все свои махинации через подставных и приближенных лиц, адвокат сам всегда остается в тени, а иногда выступает в роли защитника прав этих самых людей в суде, таким образом, сам оставаясь чистым. Более того, зная все юридические тонкости, он часто организовывает «минирование» судов, чтобы перенести дело и затянуть процесс, дабы успеть провернуть все необходимые ему махинации. Но, как говорится: «Сколько веревочке ни виться, а конец будет». С учетом того, что перечисленные эпизоды – это лишь капля в море «подвигов» Клименко, рано или поздно его противоправной деятельности должен прийти конец.

Видимо, сам адвокат чувствует это, потому всеми силами сейчас старается примкнуть к команде президента. По нашей информации он метит на должность мэра Затоки, ради чего пытается заключить договоренности с представителями ЗеКоманды. Желание ненасытного махинатора вполне понятно – заполучив власть в таком популярном и богатом на прибрежные земли поселке, как Затока, он сможет озолотиться.

Правда, от поселка с таким руководителем уже ничего не останется. Базы отдыха, которые сейчас доступны для людей с разным достатком, превратятся в частные коттеджи или гостиницы для элиты, а на пляжах вместо песка вырастут бетонные настилы, рестораны и т.п.

Хочется верить, что члены президентской партии не настолько наивны, чтобы повестись на располагающую к себе внешность и хитрость Станислава Клименко, и смогут рассмотреть в нем того, кем он на самом деле является – волка в овечьей шкуре.

lubimiygorod.od.ua

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Продовжуючи тему розслідувань корупції та незаконного збагачення в сфері оборонно-промислового комплексу стикнувся, в прямому сенсі, із катастрофою. Довгий час вважав, що в житті вже не трапляться речі чи події, які зможуть мене здивувати, але інформація з якою стикнувся привела мене в стан великого потрясіння.

Цей довготривалий ефект заціпеніння спричинило Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод». Факти з якими стикнувся були шокуючими, адже свідчили, що це ніщо інше, як величезний розплідник «безхребетних», які під час війни обкрадають військо та несуть прямий вплив на зниження обороноздатності України.

Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ: 07620094) спеціалізується на капітальному ремонті та модернізації бронетанкового озброєння та техніки:  БМП-1 та БМП-1М, БМП-2 та БМП-2К, БМД-1, БМД-2, ГМ-575, ГМ-568, ГМ-578, БРЕМ-2, БТР-50ПК,БТР-Д, БРДМ-2. Також виконує капітальний ремонт окремих агрегатів та вузлів зазначеної техніки, зокрема дизельних двигунів УТД-20, 5Д20-240, В-2 та В-6, В2-500, В-55, ЯМЗ-236/238/240.

Із 20.02.2012 року підпорядковано державному концерну «Укроборонпром», а до того було в управлінні Міністерства оборони України. Управляє ним Громов Сергій Анатолійович, а знаходиться за адресою Житомирська обл., Житомирський р-н, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби Народів, 1. Потужне і вкрай потрібне нашій державі підприємство має змогу оперувати колосальними сумами коштів. Та, нажаль, так вже в Україні повелось, що підприємства такого формату стають подразниками для корупціонерів і шахраїв. І не виключенням, а скоріше першим у списку є ця «мрія» для злочинців, про що й свідчить безпрецедентна кількість кримінальних проваджень якими обгорнуте дане ДП.

Нижче наведу кілька прикладів відкритих справ, а після розкрию факти колосального грабунку, що й досі практично є недоторканим і не оприлюдненим. Також постараюсь розкрити сутність такої ситуації і чому з нею не боряться.

Найперше ще раз підкреслюю, кримінальних справ там тьма, і вибираючи приклади голова ходила обертом, та все ж… Однією із пікантних, і таких що залишились під знаком питання є справа № 466/1530/16-к, що внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014060360000146 від 27.10.2014 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205 КК України. Цим розслідуванням займався старший слідчий СВ слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України. Він встановив, що 23.06.2014 року між ДП «Житомирський бронетанковий завод» та ТОВ «Укрвагонремтранс» (м. Київ, вул. Андрющенка, 4-Б, приміщення 91А) був укладений договір №82, згідно якого товариство мало здійснити постачання запасних частин та комплектуючих до бронетанкової техніки. В ході розслідування було встановлено, що дана домовленість несла явні ознаки фіктивності. Та кінцевий результат залишився без застосування жодних мір покарання.

Дмитро Пономаренко

Ще одним кричущим фактом розкрадання державних коштів є Справа № 296/5718/15-к, що внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015060360000135 від 23 квітня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст. 205 КК України. Так, ДП «Житомирський бронетанковий завод» 01.12.2014 уклав з ТОВ «Торгівельна компанія «ЧАЙКА» договір купівлі-продажу ремонтного обладнання, відповідно до якого на завод упродовж грудня 2014 року мало б бути поставлено чотири блоки БУ-25 2с загальною вартістю 460 тис. грн.  ТОВ «ТК «Чайка» у цій афері використав прокладку «Брон Плюс», яке відповідно до матеріалів правоохоронних органів має ознаки фіктивності, оскільки за вказаною юридичною адресою відсутнє, має статутний фонд лише 1000 грн., засновник, керівник та головний бухгалтер в одній особі. Цікавим фактом також є, що в період оформлення податкової накладної на продаж підприємству ТОВ «Торгівельна Компанія «Чайка» приладів військового призначення (Блок БУ-25 2с), а саме в грудні 2014 року, згідно податкових накладних, така послуга ТОВ «Брон Плюс» не надавалася. От і ще один випадок безпрецедентного розкрадання державних коштів, і таких за участі  ДП «Житомирський бронетанковий завод» є не мало.

Провівши ретельний аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень можна констатувати, що більше як 90% справ з масштабних розкрадань залишились безнаказаними. Але це не головна фішка даного ДП, адже в ході розслідування було встановлено, що каральні вироки все ж були. Але ці дії проводились здебільшого до простих роботяг. Так, згідно справи № 278/1489/17 було засуджено двох слюсарів які здійснили крадіжку чорних металів. Також, свій обвинувачуваний акт(  № 278/1023/16-к) отримав і  уродженець м. Магдебург, Німеччина, що є працівником ДП «Житомирський бронетанковий завод», який наніс іншій особі легкі тілесні ушкодження у вигляді двох синців на обличчі. Ще один вирок(№295/11766/16-к) отримано було працівником даного ДП, який вчинив крадіжку мобільного телефону вартістю 400грн у свого знайомого. Як бачимо дуже цікава ситуація: за великі злочини відпускають, а за менш значні карають.

Звісно, перед законом всі рівні, та не в ситуаціях пов’язаних із  ДП «Житомирський бронетанковий завод». Тут варто підкреслити, що Інститут військової прокуратури є бездіяльним по відношенню до злочинців які вчиняють важкі кримінальні злочини. Складається враження, що Матіос просто не знає, чим і як повинна займатись військова прокуратура. Більше того, можна сказати  що цій структурі  дуже не повезло з керівником.

Анатолій Матіос

Вході тривалого розслідування я вийшов на слід ще однієї колосальної афери, яка залишилась поза увагою правоохоронних органів. Схема стандартна – відмивання коштів у великих обсягах. Можливо б і пропустив її повз себе, та у ході розлідування сплила надзвичайно неординарна особистість, яку неодноразово пов’язували із гучними справами, та про неї згодом. Наскільки мені стало відомо:  22.12.2017 та 27.12.2017 ДП «Житомирський бронетанковий завод» уклав два договори із ТОВ «Промислові оборонні технології» (ЄДРПОУ 41610959) згідно яких останнє – зобов’язувалось поставляти запчастини спеціального військового призначення для ремонту та модернізації бойової техніки. Та розглянувши ТОВ Промислові оборонні технології під мікроскопом я схилився до думки, що дана фірма може надавати послуги фіктивного характеру. А отже, оплата згідно даних домовленостей явно не гарантувала фактичне надходження товару. Крім того, звернувшись за коментарями до ДП «Житомирський бронетанковий завод» був «м’яко кажучи» відправлений за поясненнями в інше місце, а у ТОВ Промислові оборонні технології «автовідповідач» взагалі не розумів що я в них хочу. В результаті —  це ще більше спонукало дізнатись правду, яка до речі, практично була перед очима.

Керував ДП на той час раніше засуджений ч.1 ст.336 Кримінального кодексу України Мосін Михайло Сергійович, і як всі розуміють – великі операції без нього не могли відбуватись. Крім того, дана особа покинула ДП «Житомирський бронетанковий завод» явно не без ще одного «гріха». Згідно даних ЄРДР, кримінальне провадження за №42018060360000034 було відкрито за фактом незаконного збагачення за рахунок державного бюджету на суму 306,1 тисяч грн. Ці кошти були отримані у якості відшкодування ПДВ за проведені фіктивні операції по закупівлі запчастин та електронних приладів до військової техніки. Все це він провернув за допомогою ТОВ «Завод «Гідропрогрес», яке, до речі від 25.07.2017 року визнано фіктивним…

Згідно вказаних договорів ДП «Житомирський бронетанковий завод» перерахував постачальну більше як 400тис.грн., а товару не існувало, адже згідно податкових документів —  ТОВ Промислові оборонні технології жодних операцій не декларувало. Виходить, що ТОВ продало товар якого не мало в наявності , а ДП на чолі із Мосіним його купило! Що ще більше потрібно доводити?!

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРОМИСЛОВО ОБОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ» належить Пономаренку Дмитру Валерійовичу (90%) і Ліхітінову Михайлу Олександровичу (10%), зареєстроване за адресою м.Київ, Шевченківський район, вулиця ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, будинок 13/2Б, статутний капітал – 1000грн. Також у керівництві числився  Корнієвський Олександр Олександрович. Дані особи вже неодноразово спливали у брудних справах. Так, Дмитро Пономаренко при Ющенкові-Тимошенко був  директором ДП «Прогресс», дочірної кампанії  «Укрспецекспорт». На цій посаді вів нашумівший «пакистанський контракт»,  у 2011 році був звинувачений у відмиванні 5-ти мільйонів доларів, але отримав за це доволі м’яке покарання – 5 років умовно, якщо іронічно , то по мільйону за рік. Також, ходить інформація, що Дмитро Пономаренко разом із своїм партнером по фіктивним фірмам Олександром Корнієвським (колишнім бійцем «Айдару») під час війни  на Сході налагодили поставки зброї із зони баєвих дій на терени цілої держави.

Як бачимо, що персонажі і покупців, і продавців є доволі колоритними особистостями, які мають стаж у проведеннях різного роду афер. Та якщо, із їхньої сторони все зрозуміло, то давайте розберемось чому їхня діяльність є безнаказаною!!!

Найперше слід підкреслити, що наші правоохоронні органи коли мова йде про отримання «лаврів» героїв – б’ються одне наперед одного, а коли потрібно відповідати – то зі швидкістю світла перекидають вину на іншого. На мою думку: із злочинами подібними(з цим також), що зробили ДП «Житомирський бронетанковий завод» на чолі із Михайлом Мосіним  і «ТОВ Промислові оборонні технології» з власником Дмитром Пономаренком мала б боротись Військова Прокуратура. Зазначаю: «мала б», но цього не робить, а причин може бути багато – це  наприклад: і просто некомпетентність керівництва, і корупційна складова, і навіть банальна халатність, і.т.д. Вважаю, що Анатолій Матіос не справився із задачами які має виконувати, більше того – він не відповідає займаній посаді. Для мене Анатолій Матіос за 5 років перебування в посаді так і не став, фахівцем у галузі військової юстиції. І взагалі, притримуюсь думки, що Інститут військової прокуратури краще розформувати. Тоді ж хто має перебрати їхні повноваження?! – На мою думку – ДБР, але це вже інша історія…

Автор: Ігор Мізрах, журналіст, політичний експерт

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

У кінці травня цього року управління захисту економіки повідомило про складання і направлення до суду протоколу про вчинення корупційного правопорушення очільником міста. Хоча рішення по справі ще не прийнято, але в суді зробили все, щоб посадовця не змогли притягнути до відповідальності.

– Сьогодні зібрав колектив Житомирської міської ради і попередив – буду реагувати жорстко. Через такі випадки страждає репутація всієї міської влади і імідж міста, – прокоментував Сергій Сухомлин затримання 7 травня на хабарі керівника управління житлового господарства.


Власні запевнення у жорсткій реакції міський голова втілив 26 липня, звільнивши своїм розпорядженням затриманого в травні Юрія Мостовича. У коментарі одному з інтернет-видань директор юридичного департаменту Євген Черниш пояснив, що рішення прийняте через порушення присяги посадовою особою місцевого самоврядування.

Водночас провина судом ще не доказана, і навіть саме судове засідання, на якому по суті має розглядатися справа, призначене на 31 липня. Не стримуючи себе у боротьбі з підозрюваними в корупції, міський голова не помічає власних прорахунків та вчинених порушень.


Складений 30 травня протокол про вчинення корупційного правопорушення Сергій Сухомлин не визнав і відмовився правоохоронцям надавати будь-які пояснення. Хоча підстав для його складання управління захисту економіки області знайшло достатньо. Згідно з відомостями вантажної митної декларації UА 101050/2017/004742, з Литви на митну територію України меру Житомира пригнали автомобіль «AUDI A8». Міський голова зобов`язаний протягом 10 днів подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, кінцевий строк подання якого спливав 24 липня 2017 р., але зробив це пізніше.

«Опитаний з даного приводу ОСОБА_2 пояснив, що дійсно у 2017 році отримав від ОСОБА_1 (Сергій Сухомлин – ред.) довіреність на своє ім`я щодо придбання за межами кордону України останньому транспортного засобу та подальшого транспортування на територію України. На виконання вимог вказаного доручення ОСОБА_2 придбав автомобіль марки “АUDІ А8”, 2013 року випуску, вартістю 416 559,00 грн., який було передано ОСОБА_1 10.07.2017 на Волинській митниці ДФС. При передачі авто актів прийому- передачі не укладалося», – йдеться у тексті ухвали суду.


«Таким чином ОСОБА_1 (Сергій Сухомлин – ред.), являючись особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який 14.07.2017 року на підставі вантажної митної декларації UА 101050/2017/004742 та посвідчення Житомирської митниці ДФС серія НОМЕР_1 від 14.07.2017 набув у власність транспортний засіб – автомобіль марки “АUDІ А8”, 2013 року випуску, вартістю 416 559,00 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, несвоєчасно повідомив НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, що є вчиненням адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 52 Закону України “Про запобігання корупції”, відповідальність за що встановлена ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Свій захист в суді мер Житомира довірив колишньому прокурору, а тепер адвокату Андрію Басу. Обраний він був саме через те, що працював у прокуратурі Житомирської області у відділі запобігання та протидії корупції. Зі звільненням з державної служби екс-прокурора швидко перекваліфікувався з відповідального за обвинувачення на захисника фігурантів корупційних скандалів.


Однак навіть професійний захист адвоката з наявними зв’язками в прокуратурі та чималим досвідом по притягненню до відповідальності за корупцію не заспокоїв очільника міста. І в хід пішла «тяжка артилерія».

Допомогти уникнути адміністративної відповідальності взявся суддя Корольовського суду Олексій Покатілов. На початку, після уважного вивчення адміністративного протоколу, суддя знаходить огріх у невірно вказаному році. Замість 24 липня 2017 року зазначений 2019 рік, про який Сергій Сухомлин мав подати декларацію про суттєві зміни в майновому стані. Це стало причиною для прийняття постанови 11 червня про повернення матеріалів справи на доопрацювання правоохоронцям. За день з внесеними виправленнями документи знову були в суді. І прочекавши до 24 червня та не знайшовши жодних інших огріхів, Олексій Покатілов призначає дату розгляду справи аж на 7 серпня.

Себто чітко після завершення 90 днів строку притягнення відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень. Складений протокол 30 травня, і крайній термін, коли міського голову могли б визнати винним у вчиненні корупційного правопорушення, спливає у кінці липня. До того ж суддя Покатілов, маючи всі можливості для зупинення строку розгляду справи, цього не робить. Таким чином, призначене на серпень засідання суду, перетворюється у фікцію правосуддя, з наперед визначеним звільненням Сергія Сухомлина від відповідальності.


Таке рішення судді точно є нетиповим. Трапляються випадки, коли протоколи не вчасно надходять в суди і термін притягнення до відповідальності спливає. Однак у цьому випадку це явний «слив» протоколу для звільнення від відповідальності порушника, – переконаний юрист Центру протидії корупції Денис Свириденко.

Наведені факти у черговий раз підтверджують подвійні стандарти роботи та життя мера Житомира, який публічно полюбляє говорити про боротьбу з корупцією та одночасно на власному прикладі перетворює цю боротьбу в порожні слова.

Джерело

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

— А ким вони мають працювати? Двірниками? Машиністами? Газети продавати?, — не міг вгамуватися офіцер одного із спецпідрозділів. Кілька років тому ми говорили  про родинні зв’язки та закриту прокурорську систему. На неодноразових зустрічах спец призначенець міг розповідати про всіх: поліцейських, сбу-шників, суддів, навіть свої колег і керівництво по роботі.

Та коли мова заходила про прокурорів – його немов підміняли. Як то кажуть – замикався у собі.

Не те, щоб був із лякливих – з колегами, вони вивели на чисту воду не одного суддю, придумували такі спецоперації, що жодний режисер в Голлівуді не зможе реалізувати.

— Прокурори – це особливий, закритий світ. Краще у нього не лізти. Там “чужих” не буває. Вони здійснюють нагляд за законністю діяльності усіх органів. Усіх. Краще не зв’язуватися.

“Боги Олімпу”

І це насправді так. Більшість людей свято переконані, що у юридичній площині все залежить від суддів.

Насправді, набагато більше повноважень у прокурорів.

До прикладу. СБУ, поліція, органи ДФС (податкова міліція), НАБУ чи ДБР здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Прослуховування, стеження.

Нагляд за додержанням законності при ОРД здійснюють прокурори.

На наступному етапі – проведення досудового слідства.

Нагляд – знову ж таки прокурори. Вони є процесуальними керівниками.

Наступне – суд. Прокурори представляють інтереси держави та громадянина у судах.

Вони також є державними обвинувачами.

Також, прокурори все ще продовжують розслідувати значну категорію підслідних їм злочинів.

На будь якому описаному етапі, людина, чи згодом уже в статусі підозрюваного, обвинуваченого — чи то пересічний кримінальник, чи то підприємець у якого “забирають” бізнес, на всі дії правоохоронців може скаржитися у прокуратуру.

Від прокурорів дуже багато що залежить. Ще на стадії слідства, як процесуальні керівники, вони можуть когось із учасників справи вивести із-під удару – закривши кримінальне провадження відносно цієї особи.

Прокурор може змінити статтю на більш м’яку, відповідно в майбутньому, просити у суду менше покарання.

Навіть коли справа вже суді – прокурор може її відкликати. І закрити.

Прокурори можуть дуже і дуже багато.

Родом із СРСР

Андрій Палюх вважає, що його люстрація із керівної посади в прокуратурі єнесправедливою. Через два роки після звільнення, на одній із прес конференцій він розповідав, що не можна усіх прокурорів міряти під одну лінійку.

Андрій Палюх почав працювати в органах прокуратури із 88-го року. У 2004-му обійняв посаду прокурора м. Львова. Цікаво, що Палюх також пропрацював і у відділі підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури області.

(Фото — http://logos-ukraine.com.ua)

Є така тенденція на Львівщині – прокурори безпосередньо працюють в судах, беручи участь в засіданнях. А їхня найближча родина – судді.

Так і в Палюха. Його дружина була призначена суддею Миколаївського районного суду у 2006-му. Однак, уже в 2007-му переведена на посаду судді в Залізничний суд. Хоча судів в Україні кілька сотень, але Наталія Палюх потрапила саме у Львів. Де прокуратурою міста керував її чоловік.

У прокуратурі на Львівщині багато років працював й Ігор Ліуш.

Ігор Ліуш. Фото – “Львівська пошта”

Якось так дивно співпало, але сина Ліуша – Андрія, у 2008-му призначили суддею… в Залізничний суд м. Львова. Де працювала дружина Палюха.

А вже у 2010-му обоє цих прокурорів стають заступниками прокурора Львівської області.

До слова, син — Ліуша – суддя, із 2013-го є заступником голови цього суду.

* У відповідь на запит, суддя Наталія Палюх перелічила ряд законодавчих актів, та вказала: “відповідно до норм зазначених Законів суддя не має ніякого відношення до призначення та переведення судді чи прокурорів. Також повідомляю, що запитуваною вами у зверненні інформацією щодо можливого сприяння будь-якими особами у призначенні та переведенні суддів чи прокурорів я не володію”, — написала суддя Н.М.Палюх.

Надійщла відповідь і від судді А. Ліуша. Андрій Ігорович, по суті заданих запитань, відповів: “… наголошую, що з особою на ім’я Палюх Андрій Ігорович, я не знайомий та така мені невідома. Також мені невідомо, які посади вказана особа займала в органах прокуратури протягом своєї трудової діяльності. Також до часу свого призначення суддею Залізничного районного суду міста Львова у 2008 році, з суддею Палюх Н.М., я теж знайомий не був.

Також вважаю за необхідне зазначити, що висловлені вами у ствердній формі припущення щодо неправомірного призначення на посаду судді внаслідок втручання третіх осіб без ґрунтовних та аргументованих доказів є неприпустимими”, — написав А.Ліуш.*

Приклад

Звісно, судді мають керуватися Законом та бути неупередженими, як і прокурори.

Але в таке важко повірити, коли у справах суддів Палюх чи Ліуша приходять на засідання прокурори. Підтримувати державне обвинувачення. А два заступника прокурора області – Палюх-чоловік і Ліуш-батько.

Адже, навіть у банальних адміністративних справах можна простежити потенційний конфлікт інтересів. У справах, що стосуються давніх знайомих та розглядаються зовсім іншим суддею.

Колега по мантії Н.Палюх із Залізничного суду — Іванна Іванюк.

фото Facebook —  Іванюк Іванни

22 вересня 2017 року вона винесла постанову, та визнала винним Зембу Тараса, у вчиненні адміністративного правопорушення, наклавши мінімальне адміністративне стягнення.

Він був родичем Людмили Земби, співзасновника ТОВ “Танаїс-ЛТД”. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, іншим співзасновником цієї організації є Михайло Гуменчак – батько судді Наталії Палюх.

А як це пояснює Іванна Іванюк?

«…на час розгляду вказаної справи повідомлена Вами інформація мені відома не була, достовірність такої інформації на даний час мені також не відома, окрім того, така інформація жодним чином не могла б вплинути на об’єктивність або неупередженість прийнятого мною рішення» — відповіла на запит Іванна Іванюк.

Натомість Н. Палюх відписала, що у час коли винесено зазначену постанову перебувала у відпустці і про розгляд справи їй нічого відомо не було.

«…В мене відсутня інформація про те, що Земба Тарас Антонович є родичем Земби Людмили Ігорівни, а відтак конфлікту інтересів щодо розгляду суддею Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д. зазначеної вами справи не вбачається» — аргументувала свою позицію суддя Палюх.

Можливо, на сьогодні вони й справді вже не родичі. Але у минулому були точно. У самій постанові суду вказано адресу реєстрації Тараса Земби. За цією ж адресою у минулому була зареєстрована і Людмила Земба. За даними сервісу Youcontrol, в далекому 1996 році ця ж сама адреса була вказана як юридична адреса ТОВ “Танаїс-ЛТД”, яким на той час особисто керувала пані Палюх, нині суддя.

Наталія Палюх, використано скрін-шот із відео

Працевлаштування та перемога на тендерах

Та повертаємося до судді Ліуша. Є у нього сестра. Двоюрідна. Оксана Дейнека (Ярема). Багато років вона була одружена із Віктором Дейнекою. Той зробив свою кар’єру у Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України Львівщини. У 2011 році його призначили на посаду першого заступника начальника.

А ще у сина екс-прокурора, судді А. Ліуша, окрім сестри, є дружина.

Марія. І так дивно співпало, що вона, кілька років тому, потрапила на роботу в це саме управління ДСА Львівщини.

На моє запитання, чи не вбачає пан Дейнека конфлікт інтересів у вищеописаних фактах, я отримав відповідь, що “запитувана інформація не є публічною”.

Ні-ні – ніхто нікого “не лобіює”. Це в суддівських і прокурорських так співпадає.

Але, подумають читачі, що там судова адміністрація вирішує. Який там в неї вплив може бути. То ж  не суддя.

Не зовсім. Бо суддям із адміністрацією треба дружити. Саме її керівництво, до прикладу, вирішує, у якому суді, і які приміщення треба ремонтувати. Чи — що потрібно закуповувати. І скільки.

Так ось – про черговий “не конфлікт” інтересів.

Уже в 2014-му Дейнека став керівником Управління. І – головою комітету з конкурсних торгів. Тендери проводили. Два роки – на ремонт одного із районних судів перемагала компанія “А.Омега”. Із засновниками – Буфанами. Тато та син.

А інший син —  Назар Буфан, ще донедавна працював у прокуратурі Львівської області.

Як я написав – головою комітету з конкурсних торгів був Віктор Дейнека.

А його тодішня дружина – Оксана Дейнека, працювала та працює в прокуратурі Львівської області.

Навіть, у відділі, який також займався і підтримкою державного обвинувачення в судах.

Зірка генерала Пісного

Із кланами Палюхів – Ліушів — Дейнек пов’язані не менш яскраві династії.

Від грудня 2009-го (до приходу на посаду заступником прокурора області), Палюх десь із рік керував прокуратурою Шевченківського району.

Його помічником була Галина Борейко. Для пересічних громадян її прізвище не говорило рівним чином нічого. Та насправді…

Галина Борейко. Фото – прокуратура Львівської області

Допомагала прокурору Палюху не хто-небудь – а племінниця Василя Пісного. Останній був перевіреним та добрим другом Юрія Луценка. Саме із Луценком пов’язані усі кар’єрні професійні зрости Пісного.

Будучи Міністром внутрішніх справ, Луценко поставив Пісного керувати міліцією Тернопільщини. А згодом – призначив на Львівщину.

За Януковича – Пісний не залишився без роботи, та керував новоствореним Управлінням з розслідування особливо важливих справ Державної податкової адміністрації України у західному регіоні.

Він також був депутатом, а згодом, першим заступником голови Львівської облради. Близьким до Степана Кубіва. Саме Кубів, на той час нардеп, виступав в облраді на підтримку кандидатури Пісного на обрання першим заступником голови. Вони обоє були із “Фронту Змін”, а у 2012-му — стали кандидатами у нардепи від “Батьківщини”.

Ще до цього, у стінах Львівської облради, Пісного та Кубіва не раз помічали у товаристві один одного.

Після Революції, Пісного поставили керувати Департаментом економічної злочинності МВС.

Ю.Луценко був лобістом у призначенні на наступну посаду Пісного – заступником начальника ГУ БКОЗ СБУ – про це  із трибуни Верховної Ради заявляв народний депутат України В. Парасюк.

Такий от у Галини Борейко впливовий дядько – Василь Пісний.

Так ось, подопомагавши Палюху, вона згодом стає прокурором у відділі, який займається і представництвом інтересів громадян та держави в судах.

Ну от тягне усіх тих родичів – на посади, пов’язані із судами.

А ще, представники прокурорських династій працюють неодмінно у елітних відділах – боротьби із різноманітною корупцією. Так би мовити – “хлібних”.

У Борейко там теж була протидія злочинності та корупції у сфері транспорту.

Передостання посада — начальник відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури області.

Ну і – з 2016-го – золота пора.

Генпрокурором обрали Луценка. Побратима її дядька Пісного.

І Луценко своїм наказом призначив Галину Борейко на посаду заступника прокурора Львівської області. Як вона пояснювала – не вбачає у цьому жодних проблем – бо конкурс на цю посаду не передбачений.

Одним словом – все окей. Знову – “не конфлікт” інтересів.

До слова – попередня посада Борейко – начальник відділу запобігання та протидії корупції — “перейшла у спадок” Оксані Дейнеці. Тодішній дружині Віктора Дейнеки, очільника судової адміністрації. Двоюрідній сестрі судді Ліуша. Батько якого працював разом із Палюхом. У якого набиралася досвіду Борейко.

Та прокурори – також люди. Оксана Дейнека розлучилася. Її теперішній чоловік – Тарас Ярема. Він попрацював і заступником прокурора Львова, і начальником різних відділів прокуратури області. Над податківцями із митниками наглядав, чи борцями із оргзлочинністю.

Тепер от – у відділі прокуратури області, що організацією та керівництвом слідства Державного бюро розслідувань, займається.

Здібний хлопець. З огляду на те, що в роки успішного просування по кар’єрній прокурорській драбині, Ярема був зятем Оксани Кунцік. Яка вершила правосуддя на Львівщині більше 20-и років.

Здібний зять

Варто згадати про інших персонажів. Коли Палюх керував прокуратурою Шевченківського району, де йому допомагала Галина Борейко,  — заступником прокурора Львова був Адріан Дутковський.

За кілька років він очолює прокуратуру Франківського району.

А після Революції – його переводять начальником відділу, який займався зокрема і підтриманням державного обвинувачення в судах.

А прокурором Франківського району – призначають Палюха.

З кінця 14-го – Дутковський взагалі став заступником прокурора Чернівецької області.

фото – фейсбук Адріана Дутковського

Адріан Дутковський – зять Володимира Каралюса. Який – лише минулого року пішов у відставку. Пропрацював 25 років суддею. Останніх десять – Львівського апеляційного адміністративного суду.

У судді – двоє братів. Ігор майже три роки апаратом цього суду керував. Звісно – знову ж таки “жодного конфлікту” інтересів. Любомир Каралюс– на Львівській митниці трудився.

ЛААС —  це ключовий суд на кілька областей, який розглядає спори, де одна із сторін – орган влади. Для звільнених із роботи, попавших у немилість —  до прикладу прокурорів —  це надія. Іноді – єдина. Адже “вирішити” щось у Вищих судах – проблематично.

Володимир Каралюс. Фото – громадська рада доброчесності

Митники. Контрабанда. Судді

У згаданої Галини Борейко є сестра. Двоюрідна. Наталія Пісна. Тобто, донька генерал-лейтенанта Василя Пісного.

Її чоловік – Назар. А свекор – Степан Ворожбит. Працюють обоє багато років на митниці.

У 2010-му обоє потрапили у вкрай неприємну історію. Восени, нове керівництво Державної митної служби України (яке прийшло до влади із Януковичем) провело із польськими колегами експеримент із обміну інформацією. В його результаті було встановлено цікаві факти.

Із наказів ДМС можна довідатися, що лише за 15-ть днів, і тільки на одному митному пості “Рава-Руська”, 97 авто із товарами, які виїхали із Польщі, не в’їхали на територію України. Або в’їхали пустими.

Що це означає? Дану тему я досліджував у матеріалах “Митна мафія України”. Це банальна – чорна і сіра контрабанда. Перша — коли, за польськими митними та прикордонними базами фура із товарами виїжджає із країни, а до нас не в’їжджає.

Вона що, випарувалася?

А cіра – коли виїжджає повна – а на територію України заїздить пуста. Тут – і схеми перевантаження і таке інше.

Так от – за цими фактами було звільнено кілька десятків митників із різних постів. За порушення присяги.

Серед них – і Назара Ворожбита.

Митник пішов в суд, і спочатку в Львівському окружному адміністративному суду, а потім і в Львівському апеляційному адміністративному суді справу виграв. На роботі поновили. Ще й гроші заплатили – за час вимушеного прогулу.

Судді знайшли як все “обставити”.

Бо – за інформацією прикордонників – авто кордон не перетинали.

Сміх та й годі. Про це і йшлося. В тому й схема полягала, що ті автомобілі не фіксували. Але для суддів це аргумент залізний – а раз не перетинали, то як митники мали провести митне оформлення?

І поновився зять Пісного в митних органах.

А його тато – Степан Ворожбит – у ті роки працював у службі боротьби із контрабандою Львівської митниці. Власне, таким випадкам мав запобігати.

Його теж звільнили – за іншими підставами: за порушення присяги.

І Степан Ворожбит пішов до адміністративних судів. Аналогічно, справи повигравав.

… У 14-му році Пісний починає керувати Економічним департаментом МВС. І дивним чином, його родичі роблять кар’єру на митниці.

У 14-му – зять стає заступником керівника “Краківець”, а у 15-му — митного поста “Мостиська”, а потім – “Львів-поштовий”.

Натомість Степан Ворожбит – керує відділом митного посту “Грушів”.

До слова, за цей час його встигли ще раз звільнити.

Трапилася історія, коли через митний пост “Рава-Руська” проїхала вантажівка із вугіллям. Митники її пропустили. А от поляки – сигарети знайшли.

У машині було заховано 60 тисяч пачок. Ворожбит керував тим відділом митного оформлення, який оформляв вантажівку.

На даний час справа перебуває в касації – у вищих судах. У Львові Степан Ворожбит справу в Окружному та Апеляційному адмінсудах виграв. Ходить далі на роботу на митницю.

Звісно, те що Каралюс працював в Львівському апеляційному адміністративному суді – із описаною історією “ніякий не конфлікт” інтересів.

Навіть з огляду на те, що донька Каралюса – Юлія Дутковська – є прокурором місцевої прокуратури №1. Вона ж – і дружина нинішнього заступника прокурора Чернівецької області.

Фото – фейсбук Юлія Дутковська

Із нею – працює і дочка Палюха. Прокурор Лілія Андріївна.

Прийшла Лілія Палюх влаштовуватися на роботу до прокуратури Личаківського району у 15-му році. І підтвердження досвіду роботи у галузі права мала. З фірми “Танаїс ЛТД”, згаданої вище. Тої, у якій співвласник її дідо.

І нормально – зразу в прокуратуру взяли. Попрацювала там рівно 9 місяців. Звільнилася.

А за пару місяців – уже посаду прокурора Кам’янко-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури області отримала. Тут трішки досвіду здобула – і вже прокурор місцевої прокуратури № 1 Львова.

Велика сім’я

Так працюють, живуть та дружать між собою, замінюючи один одного на посадах та надаючи підтримку ключові на Львівщині прокурорсько-юридичні клани.

А тепер уявіть – коли прокурори — на усіх ланках – з поліцією, СБУ, митниками — податківцями, і звісно – суддями, переплетені сімейними, родинними та дружніми зв’язками.

Створена замкнена система. Із круговою порукою. Система, в яку звичайним людям потрапити на роботу, практично неможливо. Хіба, на низові посади. Без шансів зробити значну кар’єру.

У простих людей є інша мета — працювати заради дотримання законності. Все таки посади прокурорів та суддів не призначені для хабарництва, а для того, щоб належним чином працювала судова система. А якщо увесь час конфлікт інтересів , як їм правильно працювати?

Ця система небезпечна тим, що закрита для інших осіб. Можливо, набагато здібніших та професійніших.

Система влаштована так, що ви фактично не знайдете правди та справедливості. І вкрай рідко зможете захистити порушене право.

Така прокурорсько — юридична система існує на Львівщині понад 30 років. Ще із часів Радянського Союзу. Інша країна, змінюються президенти, реформи – але одні і ті самі “роди” вершать львівський “Закон”.

Що кажуть правозахисники

Президент ГО “Вартові Закону”, Віктор Чарномський, відстоює права львів’ян понад 10 років, у якості правозахисника та громадського діяча:

— Родинні клани суддів, прокурорів, поліції, адвокатів настільки пов’язані між собою, що людина, яка попадає в їхнє павутиння, вона не може звідти вибратися – якщо вона навіть не винувата.

Інше – коли людина винна. Тоді вона має можливість вибратися – за хабарі.

Вся ця система глибоко пов’язана між собою і коли злочинці, особливо небезпечні, мають конкретні гроші, щоби купувати тих прокурорів — тоді будь яка доведена справа буде розступатися на очах. Слідчі – керуючись внутрішнім переконанням – не будуть бачити у тих діях злочинів. Прокурори із цим погодяться – оскільки вони “всі” родичі.

У цього прокурора сьогодні справа, яку веде родич іншого прокурора або слідчого. І вони знають, що в даній ситуації вони можуть так нагнути людину, що їй вибратися із того буде нереально.

Приклад – Валерія Куща, громадського активіста, якого у 2014-му побили та пограбували в центрі Львова – неподалік Галицького районного відділу поліції.

Правоохоронці нападника затримали. Він в усьому зізнався. Але справа, у якій є низка свідків, по сьогоднішній день, знаходиться на розгляді Галицького районного суду м. Львова.

Львівською місцевою прокуратурою №1, справа блокується.

Валерій Кущ мені розповідав, що керівник цієї прокуратури – Роман Сапуцький навіть просить не писати на суддю скарги – за те, що чотири роки розглядається справа.

Всі вони між собою пов’язані, всі вони між собою знайомі по роботі, покривають один одного — коло замкнуте, — розповів Віктор Чарномський.

Я також поспілкувався безпосередньо із самим потерпілим – Валерієм Кущом. Він підтвердив, що дійсно керівник Львівської місцевої прокуратури № 1 Роман Сапуцький звертався до нього із таким проханням.

А ще, В.Кущ розповів цікаву деталь, яка може пояснити такий тривалий перебіг його справи:

— Сам нападник, безпосередньо у судовому засіданні, йому нерви не витримали, і він сказав: “да я вже заплатив 50 000 доларів. І 5 тисяч доларів слідчому”. Це він судді заявив – під аудіо запис, — заявив В.Кущ.

* Працівникам прокуратури та митної служби, згаданим у розслідуванні, на офіційні адреси відповідних підрозділів цих держструктур, були надіслані запити про доступ до публічної інформації. У всіх випадках, надійшли листи, що запитувана інформація не є публічною.

Незважаючи на це, я знову спробував отримати та подати позицію згаданих дійових осіб. Тому, аналогічно, були надіслані “прохання про коментар” із переліком запитань. Із митних органів надійшли відповіді, що дані звернення не приймаються до опрацювання, оскільки не адресовані керівництву. Також, не дало результату звернення до прес-служби.

Натомість, від працівників прокуратури, відповідей на “прохання про коментар” не було отримано. Якщо все ж, відповіді, по суті, на поставлені запитання надійдуть, вони будуть опубліковані в наступних частинах

Тарас Зозулінський

Цей матеріал було підтримано

проектом «OPEN Media Hub», за фінансування Європейського Союзу.

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Жінка з інвалідністю попросила поліцейського поступитись їй місцем, на що він відповів образами в її бік. А після того, як за дружину вступився пенсіонер “служитель закону” наніс йому удар в обличчя.

Джерело

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В СМИ упорно ходят слухи, что вопрос о назначении Болдина на должность председателя Одесской облгосадминистрации – практически решен.

Как оказалось, в далеком 2010 году, тогда еще заместитель юридического управления Одесского горсовета Максим Болдин, подмахнул решение, узаконивающее «схему Смоляра», и тем самым оказал услугу будущему застройщику Андрею Ваврышу. Тому самому Ваврышу, который сейчас управляет строительной компанией «Saga Development» и считается одним из крупнейших застройщиков Киева, а заодно близким другом главы Офиса Президента Украины Андрея Богдана.

Однако, если для Офиса Президента Украины подобные связи становятся большим преимуществом Болдина перед другими участниками конкурса на должность главы Одесской области, то для одесситов связь Болдина с «Saga Development» является сомнительным преимуществом.

В конце июля сайт «Наші гроші» опубликовал расследование, где показал, как в нарушение законов застраивается санаторная зона Одессы и как на территории санатория «Магнолия» на Французском бульваре, 63/65, вблизи прибрежных склонов строится четыре 21-этажных дома ЖК «Kandinsky Odessa Residence».

На сайте ЖК «Kandinsky» в качестве застройщиков указаны 3 девелоперские компании — Saga Development, Perfect Group і Citex Development. В первой — Saga Development – генеральным директором является Андрей Ваврыш, а во второй — Perfect Group – прослеживается связь с его юристом Дмитрием Овсием.

Сайт «Наші гроші» обнародовал документы, на основании которых застраивается территория санатория «Магнолия» по Французскому бульвару, 63/65 — градостроительные условия и разрешение на строительство. В них нет упоминаний ни одного из выше названных девелоперов. Зато в градостроительных условиях в качестве заказчика фигурирует ДП «Транс океан тур», а в разрешении на строительство заказчиками становится уже 4 компании – ООО «Одессаинвестбуд», ООО «Фейм групп», ДП «Транс океан тур» и предприятие с иностранными инвестициями «Аверс».

Источник: nashigroshi.org

Первоначальный заказчик строительства — ДП «Транс океан тур», а также ООО «Фейм групп» и предприятие «Аверс» входят в холдинг «Аверс» и контролируются Константином Ткачом, который, как пишет журнал «Новое время», является негласным бизнес-партнером Владимира Галантерника.

В далеком 2010 году, когда Максим Болдин то был заместителем начальника, то исполнял обязанности начальника юридического управления Одесского горсовета, ООО «Аверс Строй», которое тогда также контролировалось Константином Ткачом, провернуло с коммунальным имуществом Одессы удачную сделку обмена. Фирма подарила горсовету здание площадью 1659,2 кв. м по ул. Софиевская, 19 (по этому адресу сейчас находится Одесский апелляционный административный суд), за что получила, минуя аукцион, ряд помещений общей площадью 1234,1 кв.м по адресам: ул. Жуковского, 22, ул. Дерибасовская, 16, просп. Александровский, 6, пер. Вице-Адмирала Жукова, 2. Летом 2010 года помещения были проданы другим владельцам, а аверсовцы заполучили первоначальный капитал для аферы с санаторием «Магнолия».

Источник: epravda.com.ua

В дальнейшем по аналогичной схеме Одесский горсовет провернул сделку с ООО «Арт», обменяв 23 нежилых помещения в центре Одессы на административное 2-хэтажное здание по ул. Станкостроительной с доплатой всего в 1,47 млн грн. Именно эта сделка и получила название «схемы Смоляра», и именно из-за нее привлекали к уголовной ответственности и Смоляра, и Болдина, но так и не привлекли, поскольку дело развалилось в суде.

Тогда в 2010 году, когда стало известно, что Эдуард Гурвиц проиграл выборы мэра, а Болдин был уволен из юридического управления, хозяева ООО «Аверс Строй» постарались быстро избавиться от компании, засветившейся в сомнительных манипуляциях с коммунальным имуществом. Впрочем, сделка между горсоветом и ООО «Аверс-Строй» так и не заинтересовала правоохранителей.

Источник: otkat.od.ua

Уже сейчас, когда Президент Украины Владимир Зеленский назвал среди кандидатов на пост Одесской облгосадминистрации Максима Болдина, тот пытается оправдаться за свое участие в создании и реализации «схемы Смоляра», а по Одессе вдруг поползли слухи о том, как Болдин мужественно сражался за соблюдение законности с печально известным в Одессе Михаилом Кучуком, который в 2010 году был заместителем Гурвица. Но при этом Максим Болдин упорно забывает о другой сделке – между ООО «Аверс Строй» и Одесским горсоветом. А зря. Единый реестр судебных решений помнит все.

Но помимо разоблачений манипуляций с коммунальной собственностью, будем разоблачать и манипуляции Максима Болдина с Законом, с попытками толковать законы в свою пользу.

Итак, неделю назад Максим Болдин решил бороться с фейками, которые распускают вокруг его персоны:

Среди прочего, он попытался опровергнуть свою причастность к обмену 23 объектов из коммунальной собственности Одессы на административное здание на Заставе, заявив, что 4,5 месяца пытался препятствовать практической реализации данного решения и что единственным способом остановить его реализацию было бы внесение протеста прокурора, чего не случилось. Посему одесский мэр подписал противоправное решение и понеслось…

Источник: Максим Болдин

Однако, Максим Болдин, мягко говоря, лукавит — Закон Украины «О местном самоуправлении» и в 2010 году позволял не согласовывать решение совета, если оно противоправное. В частности, городской голова имел право остановить решение совета и внести его на повторное рассмотрение с обоснованием замечаний. После чего совет может отвести замечания городского головы может не менее 2/3 депутатов от общего состава (не простое большинство, а 2/3). Но в отношении сделки с ООО «Арт» подобной остановки решения не было.

Источник – Закон «О местном самоуправлении» в редакции 2010 года

Кроме того, Закон обязывает, чтобы имущественные операции, которые осуществляются органами местного самоуправления с объектами права коммунальной собственности, не должны ослаблять экономические основы местного самоуправления. Интересно, помнил ли об этой норме Максим Болдин, согласовывая сделку мены между горсоветом и ООО «Аверс строй» в обход аукциона? А когда согласовывал решение горсовета о сделке с ООО «Арт»?

Несмотря на то наличие ущерба коммунальной собственности от этих сделок, Максим Болдин так и не был привлечен к уголовной ответственности, поскольку в ходе следствия его действия переквалифицировали на служебную халатность и потом дело закрыли в связи с истечением срока давности

Источник: domik.ua

Между тем, тяжбы из-за сделки между Одесским горсоветом и ООО «Арт», которую так неосторожно подмахнул Болдин, продолжаются до сих пор. Поскольку прокуратура истребовала у ООО «Арт» и последующих покупателей почти все помещения обратно в коммунальную собственность, а хозсуд и вовсе отменил сделку, ООО «Арт» вознамерилось судиться с горсоветом – ведь здание на Станкостроительное за эти годы постепенно превратилось в руину. И добилось в 2017 году решения взыскать с горсовета почти 72 млн.грн. Однако, Кассационный хозсуд отменил все решения в пользу ООО «Арт» и отправил дело на новое рассмотрение. И теперь скоро уже год в Хозяйственном суде Одесской области длится предварительное судебное заседание и никак не завершится. (прикрепить ссылку http://reyestr.court.gov.ua/Review/83430827) Может Болдину на этот процесс стоит направить всю свою энергию, а не на разоблачение фейков, которых не было?

Между тем, СМИ проверили, кто же на самом деле стал основным выгодополучателем от махинаций с коммунальной собственностью – структуры, входящие в сферу влияния Владимира Галантерника: что в 2010 году, что после возвращения в коммунальную собственность и последующей приватизации.

Как известно, именно во времена мэрства Эдуарда Гурвица, Владимир Галантерник заложил основы своей империи. И этому способствовал не только депутатский мандат Галантерника (он был избран в 2006 году в Одесский облсовет от партии «Наша Украина»), но и ряд чиновников Одесского горсовета, действовавших в его интересах. Благодаря таким чиновникам строительные фирмы из окружения Галантерника получали места под застройку – и некоторые стройки, в ущерб интересам громады, продолжаются до сих пор. Благодаря таким чиновникам была затеяна афера с военным аэродром «Одесса-Школьный», а оригиналы документов военных были затеряны в кабинетах. Благодаря таким чиновникам ООО «Аверс-Строй» и ООО «Арт» провернули махинации с коммунальным имуществом в обход аукциона.

И теперь один из этих чиновников намеревается стать губернатором? Может пора сказать «стоп» подобным лицам? Или дерибан Одессы будет продолжаться и при новой власти?

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Пока Минздрав декларирует бесплатные роды и беременность под эгидой медреформы Уляны Супрун, столичный государственный роддом косит миллионные суммы на появлении новых украинцев. А сливки с этой схемы снимает офшорная кипрская компания. Без малейшего стеснения, государственное медучреждение заключает с пациентками договоры. При этом деньги рожениц поступают не на счет роддома, а на общество с ограниченной ответственностью. Корпоративные связи предприятия, обслуживающего больницу, ведут не только в офшор, но и к чиновникам, близким к Минздраву.         

Такса — до 40 тысяч

Казалось бы, в Украине все давно привыкли, что родить малыша — дело не бесплатное. Как правило, женщины договариваются с доктором и платят врачу напрямую, в “карман халата”. Но схема, о которой узнали “Вести”, поражает предприимчивостью и бесстрашием.

Одна из пациенток Киевского родильного дома №5 согласилась рассказать журналистам о том, как устроен заработок на появлении украинских малышей. Для начала молодая мама Алеся Аронович (имя и фамилия изменены по просьбе собеседницы. — Ред.) показала журналистам прейскурант пятого роддома, который ей выдали, когда девушка решила воспользоваться своим правом выбора врача.

“В женской консультации мне сказали, что я могу выбрать любой роддом, я почитала отзывы и решила идти рожать в роддом №5. Там меня встретили более чем радушно, усадили на мягкий диван и тут же выдали прейскурант, папку с фотографиями палат и образец типового договора“, — рассказывает Алеся.

Как деньги рожениц выводят в офшор - фото 2

Здесь нельзя не вспомнить, что, согласно заявлениям и. о. министра здравоохранения Ульяны Супрун, роды и ведение беременности в Украине должны быть совершенно бесплатными. А выбор врача не имеет ограничений в географии. Номинально это так, но, по словам нашей героини, женщины, не имеющие патологий, прописки в Соломенском районе столицы и направления в данный роддом, обязаны платить в кассу по таксе, указанной в прейскуранте.

“Мы с мужем были готовы к тому, чтобы заплатить, и пошли на эти условия. Нас даже порадовало, что все происходит через кассу. Но когда увидели договор, очень удивились. Ведь платить мы должны были не роддому, а какому-то обществу с ограниченной ответственностью, по факту — частной фирме. Мой супруг — юрист и, прочитав договор, мы поняли, что он нам ничего не гарантирует. У нас был врач, к которому мы хотели попасть на роды, поэтому все же бумаги подписали и деньги в кассу занесли. Почти 30 тысяч гривен“, — говорит женщина.

В Алесином случае роды прошли благополучно, у нее родился чудесный малыш, и вся процедура закончилась без проблем и осложнений. “Мы остались очень довольны, персонал и отношение не хуже, чем у частников, чистота, хорошее питание и уход для супруги. Но очень хотелось узнать, кто же заработал на появлении на свет нашего сына. Надо сказать, что в день родов Алеси родилось еще 24 ребенка. Сложно представить, какие суммы зарабатывают на этом за год“, — говорит муж Алеси Виктор Аронович.

“Вести” решили разобраться, насколько законно, что деньги рожениц проходят через частные структуры и чей интерес стоит за этой схемой.

Бенефициар на Кипре

Итак, согласно договору, который заключила с роддомом молодая семья, стороной договорных отношений является некая “НДІ “ЖИТТЯ”, директором которой значится Владимир Копыл. По данным YouControl, эта компания значится в реестре как негосударственная, зарегистрирована она в 2013 году в Киеве и имеет уставной фонд в 5 млн гривен.

Как деньги рожениц выводят в офшор - фото 3

Сразу стоит отметить, что за этим предприятием стоят сотни неудовлетворенных судебных исков, когда недовольные пациенты пытались вернуть деньги. Но это не удавалось, даже если младенец умер или роды состоялись за пределами пятого роддома.

Любопытные нюансы начинают всплывать уже на этапе данных о бенефициарах. Как оказалось, 90% денег пациенток пятого роддома попадают …в офшор. И поступают на счета кипрской фирмы “Лазар Лимитед”. Еще 10% получает основатель фирмы Александр Корниенко.

Как деньги рожениц выводят в офшор - фото 4

Разумеется, “Вести” попытались получить ответ от Министерства здравоохранения Украины о том, на каком основании общество с ограниченной ответственностью обслуживает финансовую часть работы государственного роддома. В пресс-службе Минздрава оперативно отреагировали: “Мы не владеем информацией, деятельность роддомов подведомственна горздраву“, — сказали нам в телефонном разговоре.

Позже на адрес редакции поступил ответ на информационный запрос от имени главного врача роддома №5 Дмитрия Говсеева. Он отказался отвечать на вопросы журналистов “Вестей”, сославшись на то, что… не знает ничего о таком издании, как “Вести”, поскольку о нашем издании ничего не указано … на сайте Киеврады. Очевидно, что молчание Говсеева, который явно понял суть неудобных вопросов, оказалось куда более красноречивым, чем любой ответ.

Заработок на младенцах

Нехитрая арифметика позволяет вычислить минимальные суммы, которые за год зарабатывают на схеме в пятом роддоме. Если допустить, что в среднем в день рождается 25 малышей, и каждая мама платит за роды минимальную сумму в 12,4 тысячи гривен, то выйдет, что в год “НДІ “ЖИТТЯ” зарабатывает более 113 млн гривен. А учитывая, что фирма зарегистрирована пять лет назад, выходит, что в офшоры уже вывели более полумиллиарда гривен.

Главный вопрос в том, кто же стоит за этой схемой? Логично было бы, чтобы на этот вопрос дало ответ Государственное бюро расследований, ведь схема слабо похожа на законную.

“Я уверен, что пути ведут в Минздрав“, — говорит Виктор Аронович. — Мне удалось узнать из данных в открытых базах, что директор “Життя” Владимир Копыл также является руководителем еще нескольких фирм. Одна из них — “Еко Мед Груп”, конечным бенефициаром которой является Тытыкало Владимир Сергеевич, человек, занимающий не последнюю должность“.

“Не последняя должность” Владимира Тытыкало, о которой говорит отец маленького пациента роддома №5 — заместитель ректора по экономическим вопросам Национального медуниверситета им. Богомольца. Во всяком случае, такие данные указаны в его налоговой декларации. Видимо, по совместительству, он работает и заместителем главврача того самого, пятого, роддома. Об этом сообщается на странице Тытыкало в “Фейсбуке”. Кстати, там же есть информация и о Романе Тытыкало, брате Владимира. Он был адвокатом экс-ректора НМУ им. Богомольца Екатерины Амосовой.

vesti-ukr.com

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Журналисты отмечают непрозрачную структуру собственности банка, указывают на опасность выведения из него миллиардов гривен через беззалоговые кредиты и обращают внимание на возможное банкротство «Альянса» (намеренное или непреднамеренное) из-за обысков и расследования финдеятельности госкомпании «Украэрорух» детективами НАБУ.

В качестве пролога

«Вчера записал ролик о том, что на спиленные от вырубки леса деньги глава фракции Нарфронт Бурбак — купил банк «Альянс». По статистике можно сделать вывод, что из банка искусственно вымываются средства перед банкротством. В частности, объём необеспеченных кредитов на 1.07 составляет 1.8 млрд. гривен. Беспокоит, что в случае банкротства банка там пропадут ещё и государственные деньги. На 01.08 в банке накоплены 260 млн. гривен компании «Украэрорух». Дедушка Смолий традиционно молчит» — написал на своей странице в Фейсбуке журналист и новоизбранный народный депутат Александр Дубинский.

Почему «Альянс» может отправиться по следам «Платинума», «Фортуны» и «Диаманта»

1 августа детективы НАБУ провели обыски в помещениях госпредприятия «Украэрорух» и по месту жительства его должностных лиц. Причиной обысков стало расследование, которое продолжается с ноября 2017 года. Журналисты программы «Наші гроші» подробно описали как чиновники «Украэроруха» держали 404 млн. гривен на депозите в ПАО «Платинум Банк», признанного неплатежеспоособным. Проблемы «Платинум Банка» на тот момент были уже широко известны – мобильный оператор МТС (Vodafone) требовал вернуть свой депозит в размере 250 млн. гривен и просил НБУ признать банк проблемным. Министерство инфраструктуры также рекомендовало своим предприятиям выводить средства из коммерческих банков в государственные, но «Украэрорух» не только не вывел свои деньги, но и закачал в «Платинум Банк» дополнительную сумму – последний транш буквально за 13 дней до краха банка.

Примечательно, что в последние дни про госкомпанию «Украэрорух» вспоминали не только в связи с обысками НАБУ. Журналист Александр Дубинский обратил внимание на то, что счета «Украэроруха» открыты в еще одном банке, который скоро может отправиться по следам «Платинума». Речь идет о печально известном банке «Альянс».

Согласно балансовой информации с сайта банка «Альянс», на 1 июля денежные средства и их эквиваленты составляли 460 млн. гривен, из которых наличных в кассе — 210 млн. гривен и, соответственно, в безналичной форме – 250 млн. гривен. На этот же момент средств «УКраэроруха» в «Альянсе» было на сумму 260 млн. гривен. Другими словами, банк, похоже, держится на одном клиенте – заберите его средства и банк посыпется.

При этом аналитики обращают внимание на два обстоятельства. Во-первых, непонятно зачем у банка так много наличных в кассе. В банках, аналогичных по размерам сети и валюте баланса, наличных в кассе остается до 100 млн. гривен – например, банк «Глобус» с большей сетью, согласно отчетности с сайта, держит в кассе от 50 до 70 млн. гривен. Здесь любой политический эксперт провел бы параллели с партийной кассой и возможным остатком средств после проигрыша реального собственника банка на парламентских выборах, но это станет темой следующего раздела.

Во-вторых, неприятности у «Украэроруха» могут привести к тому, что госпредприятие попробует забрать свои средства со счетов в «Альянсе». Сделать это одномоментно теперь уже точно не удастся (да и в принципе тоже), а на замещение вкладами физических лиц банку потребуется время, и тут приятный бонус получит ФГВФЛ. «Альянс» привлекает физических лиц по самой высокой ставке на рынке, но при этом не занимается потребительским кредитованием – ситуация напоминает описанный выше «Платинум Банк». «Тут ещё и штраф за финмониторинг на горизонте. Остальные участники схемы с ОВГЗ уже оштрафованы, в том числе РВС банк, вот поэтому так занервничал формальный собственник банка Александр Сосис, что даже обвинил в коррупции команду Президента на своей странице в ФБ», — отметил наш источник, – «А вообще присмотритесь — ситуация в «Альянсе» слишком уж напоминает модель всех предыдущих банков «Народного фронта» — в частности, банка «Фортуна» Пашинского и «Диамант Банка» Мартыненко».

Беззалоговые кредиты и собственность Бурбака?

Больше о проблемах «Альянса» рассказывает Александр Дубинский. По его словам, на 1 июля кредитный портфель банка «Альянс» составлял 2,3 млрд. гривен, из которых 1,8 млрд. гривен ничем не обеспечены. «Что такое необеспеченный кредит? Это когда вы берете деньги и даете без всякого залога кому угодно. Кому дают в карманных банках деньги без залога? Самому себе! Т.е. 1,8 млрд. гривен выведены непонятно куда и непонятно кем» — отмечает Дубинский. Большой объем выданных беззалоговых кредитов банком, который не занимаются потребительским кредитованием, скорее всего, означает, что эти средства разворовываются. И когда такой банк обанкротится, то все вклады в нем будет компенсировать Фонд гарантирования вкладов за счет налогоплательщиков. Дубинский утверждает, что эта схема не уникальна и не так давно схожим образом было выведено 5,5 млрд. гривен из «Платинум-банка».

По мнению Дубинского, к нынешним аферам «Альянса» причастно новое руководство банка. Дубинский утверждает, что новым собственником «Альянса» стал экс-глава фракции «Народный фронт» в украинском парламенте Максим Бурбак, который на деньги, полученные от незаконной вырубки и экспорта карпатского леса-кругляка, через доверенных лиц приобрел банк и сделал главой Наблюдательного совета своего помощника-консультанта Юрия Гирмана.

Печальная история «Альянса»

Буквально за несколько дней после публикации видео Александра Дубинского о финдеятельности и структуре собственности «Альянса» набрало больше 120,000 просмотров, 2,000 репостов и собрало больше 5,700 реакций. Ответить на него был вынужден и Александр Сосис, закончивший свой пост словами «как-то тревожно на душе вдруг стало».

Впрочем, бурная история «Альянса» скорее говорит о том, что подозрения в отмывании средств и финансовых махинациях наоборот являются своеобразной визитной карточкой банка.

Банк «Альянс» открылся в Донецке еще в 1992 году. Его называли «бандитским банком» и именно этим объясняли почему банк успешно преодолел несколько экономических кризов. Компании, которым официально принадлежал банк, фигурировали в расследованиях об уклонении от уплаты налогов. В декабре 2014 года СБУ заподозрило, что в банке «Альянс» работает крупный конвертационный центр с оборотом до 600 миллионов гривен. Сотрудники «Альфа» провели в банке тщательный обыск, в том числе «пошарив» в банковских ячейках. Как потом заявил глава СБУ Валентин Наливайченко, среди изъятого «улова» находились печати учреждений и предприятий ЛДНР и контакты, по которым могло осуществляться «финансирование терроризма».

Вот только воспользоваться результатами обыска СБУ не удалось. Буквально сразу после него был поднят скандал: Еврейская община Донбасса, устами раввина Пинхуса Вышедски (бывшего лидера донецкой общины «Хабад») заявила, что во время обыска «альфовцы» украли из ячейки банка деньги и ценности, принадлежавшие неким «евреям-беженцам». А пока длился скандал, банк «Альянс» перепродали новым владельцам – и в итоге им стал Александр Сосис. Сейчас же, по информации Дубинского, новым собственником «Альянса» стал Максим Бурбак.

Выводы

В деле банка «Альянс» нас еще ждет множество сюрпризов. Нам предстоит увидеть как разворачиваются отношения между «Альянсом» и «Украэрорухом». Нам предстоит увидеть будет ли формальный акционер банка как-то легитимизировать информацию о том, что реальным собственником «Альянса» стал Максим Бурбак. Также еще предстоит разобраться кому выданы все эти 2,3 млрд. гривен кредитов, из которых 1,8 млрд. гривен — без какого-либо залога. Обязательства банка на 1 июля составили 2,5 млрд. гривен и именно эта сумма ляжет на плечи новой власти. Возможно уже совсем скоро НАБУ прольет свет на схемы покровительства бывшей властью собственных банков-призраков.

«Не хочу, чтобы партия «Народный фронт» без времени ушла в прошлое, ведь это партия, которая 5 лет определяла судьбу нашей страны и 5 лет обворовывала нас с вами, а сейчас тихонечко уходит в прошлое. Тихонечко и без уголовных дел. А это мне кажется неправильным» — отметил Дубинский.

Источник: uapress.org

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Писательница Лариса Ницой призвала украинцев заблокировать YouTube-канал блогера Анатолия Шария.

С таким призывом она выступила на своей странице в Facebook, поделившись пошаговой инструкцией, каким образом это можно сделать.

Организаторы акции пояснили, что “существование в медиапространстве таких, как Шарий, это позор для каждого украинца”. Ницой отметила, что “для хорошего дела” необходимо всего 10 минут.

Писательница также официально озвучила претензию к блогеру, заявив, что “Шарий – российский пропагандист, который постоянно оскорбляет украинцев и их национальные символы”.

В комментарии к Ницой нагрянул и сам Шарий, который поблагодарил ее, заявив, что таким образом ему “накручивают просмотры”, а также вступил в словесную перепалку с другими пользователями.

Ницой призвала украинцев "завалить" Шария: он ответил
Ницой призвала украинцев "завалить" Шария: он ответил
Ницой призвала украинцев "завалить" Шария: он ответил
Ницой призвала украинцев "завалить" Шария: он ответил
Ницой призвала украинцев "завалить" Шария: он ответил

obozrevatel.com

Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Попередня1...454647...169Наступна Сторінка 46 з 169

Найпопулярніше

Свіжі публікації

Автори

[email protected]
0 Статті0 Відгуки
Роман Давиденко
Роман Давиденко
12389 Статті34 Відгуки
http://politinfo.com.ua

Обрані статті

Популярні теми

© Politinfo.com.ua 2014