Аналітика

Триває візит Голови ВРП І.Бенедисюка до м. Лісабон (Португальська Республіка) з метою участі у засіданні Генеральної Асамблеї Європейської мережі рад юстиції.

Фото Вища рада правосуддя.

Вища рада правосуддя


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Після 3-х років і 2-х місяців на державній службі в Міністерстві юстиції співзасновник Arzinger Сергій Шкляр планує повернутися в юридичний бізнес. Він розповів «ЮГ» про причини повернення, реформу виконавчого провадження та плани на майбутнє.

– Пане Сергію, чому Ви вирішили повернутися в юридичний бізнес? Чи легко Вам далося це рішення?

– Насправді, я все життя в юридичному бізнесі. Щоб відповісти на це питання, потрібно розповісти історію нашого становлення. Починав я ще студентом у відомій компанії, потім працював керівником юридичного напрямку у великих компаніях, на держслужбі в різних відомствах. З Тімуром Бондарєвим, моїм однокурсником (співзасновник Arzinger – прим. ред.) ми почали працювати разом в юридичній компанії «Хартман та Партнери», яка була першою німецькою юридичною компанією в Україні. Однак нас ніколи не залишала ідея створити власний юридичний бізнес.

Вищу освіту ми отримали в КІМО, де основною іноземною мовою для нас була німецька. У той час робота з німецькомовними клієнтами була перспективним напрямком, тому ми вирішили діяти. Ми розробили бізнес-план, переклали на німецьку та розіслали його найбільшим німецьким юридичним компаніям із пропозицією співпраці та виходу на український ринок. Олександр Коваленко, один із наших партнерів на той час, навчався у Німеччині. Він провів зустрічі з серйозними юридичними компаніями, частина з яких виявилася зацікавлена у співпраці.

Зазначу, що на той час ми були добре працевлаштовані. Я працював у ТНК-ВР (British Petroleum), де опікувався корпоративними питаннями та питаннями власності. Тімур на той момент вже звільнився, але до того працював у компанії «Сибірський Алюміній». Після того як кілька компаній відгукнулися на наш бізнес-план та виявили зацікавленість у співпраці з нами, нас запросили приїхати на перемовини. Я взяв відпустку, ми сіли в машину і поїхали до Німеччини.

Цікаво, що серед тих компаній, які відгукнулися на нашу пропозицію, не було Arzinger, хоча це була одна з найбільших юридичних компаній у Східній Німеччині. Проте коли ми вже перебували в Німеччині, то випадково познайомилися з Райнером Арцінгером. В результаті з нами погодилися працювати декілька компаній, але Райнер Aрцінгер та його команда виявилися найшвидшими та вже через тиждень приїхали в Україну. Їх цікавила Східна Європа, більшість їхніх адвокатів вільно розмовляли російською, а пан Райнер володів шістьма мовами. На той час, окрім Німеччини, вони мали свої представництва у восьми інших країнах. Отже, наша історія в Arzinger почалася з ними. Після трагічної загибелі Райнера ми вийшли з мережі Arzinger, тому що мали різні погляди з партнерами інших офісів на шляхи подальшого розвитку бізнесу. Ми стали по суті національною компанією.

Коли я йшов на державну службу, для мене це був певний виклик. У той час багато представників бізнесу йшли на державні посади, щоб проводити реформи та допомагати країні. Для мене це було своєрідне відрядження. Партнери мене зрозуміли та підтримали моє рішення. До того ж я розраховував, що повернуся через рік (максимум півтора), але це зайняло 3 роки і 2 місяці. Зі свого досвіду можу сказати, що реформи, на жаль, швидше не робляться. Хто може показати кращий результат, будь ласка, є вільні місця. Я буду лише вдячний, адже цього потребує держава. Кожен, хто займається реформами, має змінювати країну на краще для всіх, тому що нам тут жити. Я мав змогу змінити країну проживання, але ніколи про це не замислювався.

– Скажіть, 3 роки – це багато чи мало? Яке місце у своїй професійній біографії Ви відводите періоду роботи в Міністерстві? Який досвід Ви там отримали?

– Тепер мені зрозуміло, як у нашій країні розробляються та ухвалюються закони. Коли я прийшов на посаду, то не розумів, що таке український Парламент та як голосуються закони (тобто внутрішню парламентську кухню). Наприклад, всі законопроекти, які вносяться на порядок денний на п’ятницю, як виявилося, вважаються провальними. Для того, щоб твій законопроект ухвалили, бажано, щоб він був поставлений у порядку денному в той день, коли депутати максимально присутні на засіданні, або після законопроекту, який 100% буде ухвалено тощо.

Раніше я вважав, що достатньо просто написати класний законопроект, внести до Парламенту і за нього проголосують. Однак виявилося, що це була хибна думка. Законопроект ще потрібно лобіювати, ходити на засідання комітетів, спілкуватися з головами фракцій, іноді пояснювати деякі базові речі, про щось домовлятися, йти на якісь компроміси та ін. Тепер я розумію ці питання не лише теоретично, але й практично. До того ж в державній виконавчій службі, якою я керував як профільний заступник, працювало 8 тис. осіб, а це колосальний управлінський досвід.

Командою Мін’юсту, до речі, ми зробили не лише реформу системи виконання судових рішень, а й створили СЕТАМ – перший прозорий електронний майданчик торгівлі арештованим майном. Так, не всі від цього у захваті. Іноді нам навіть дорікають, що СЕТАМ – це монополіст і таке інше. Проте, як фахівець із конкурентного права, можу стверджувати, що монополії не є злом і вони не заборонені в багатьох країнах. Заборонено лише зловживання монопольним становищем.

Впровадження СЕТАМ вбило корупцію в системі торгівлі арештованим майном. Адже до цього в Україні існували 4 компанії, які проводили ці торги, кожен міг купити на корупційній основі все, що хотів; за ту ціну, за яку він хотів. При цьому затратна частина для стягувача становила 18%. Зараз все прозоро, а затратна частина для стягувача становить лише 5%. Зробили ми реформу чи ні? Відповідь очевидна. І це окрім багатьох інших реформ, які команда Мін’юсту запровадила або впроваджує наразі. Наприклад, ми вдало реформували систему державної реєстрації в країні. Я впевнений, що найближчим часом реформи пенітенціарної системи та пробації також будуть реалізовані.

– Як Ви вважаєте, чи відбулася реформа виконавчого провадження?

– Поки що не до кінця, але реформа пройшла точку неповернення – з’явився інститут приватних виконавців. Для того, щоб реформа відбулася, на мою думку, країні потрібно 2-2,5 тис. приватних виконавців, кожен з яких може мати 4-5 помічників, тото ми говоримо про 10-12 тис. нових робочих місць. Поступово потрібно скорочувати кількість державних виконавців. Наприклад, у Болгарії успішно працюють як приватні, так і державні виконавці. Перші займаються питаннями відібрання, передачі дітей, вселенням та виселенням фізичних осіб, інші – більше питаннями бізнесу.

Я вважаю, що вже потрібно починати поступово вносити зміни в чинне законодавство та передавати до приватних виконавців частину тих категорій виконавчих проваджень, які поки що залишалися в компетенції державних виконавців. Хоча це може відбутися і без ухвалення зазначених змін. Якщо в країні відбудеться приватизація державних підприємств (у що я вірю), то приватні виконавці зможуть стягувати борги з приватних підприємств.

– Що було найважчим у реалізації реформи?

– Найважчим було те, що ДВС її не чекала. Коли ми (Рада з питань судової реформи – прим. ред.) почали реформувати судову систему, то на першому засіданні Ради були представники суддівського корпусу, які стверджували, що не потрібно нічого реформувати, а потрібно «дещо покращити». Якби ми їх тоді послухали, де б ми зараз були? Аналогічне ставлення було також до реформи ДВС (навіть на рівні керівників областей). Лише одиниці з великої кількості людей вірили, що вона відбудеться. Це було найважчим – невіра людей у реформу.

Ми прийшли зі своєю командою та залучили до роботи адекватних співробітників ДВС. Ми намагалися залишити кращих. Я не вважаю, що у разі зміни влади або революції потрібно звільняти всіх, адже де потім взяти нові підготовлені кадри? Це питання вже підіймалося, коли пропонували звільнити всіх суддів, але де б ми взяли 8 тис. нових суддів? До складу Верховного Суду не вдалося набрати необхідну кількість суддів, що вже говорити про суди першої та апеляційної інстанції.

Хоча деякі європейські країни мали інший досвід. Коли об’єднувалася Німеччина, суспільство не довіряло суддям Східної Німеччини, вважаючи, що ті є прихильниками соціалістичного права, яке не визнавало права приватної власності. Тож їх усіх замінили на суддів із Західної Німеччини, але у них була така можливість. Були й інші, але не такі вдалі приклади. В одній із країн Східної Європи замінили всіх суддів (близько 200 осіб) на суддів з Німеччини. Через певний час вирішили перевірити рівень корупції в судах і були шоковані, оскільки він зріс. З’ясувалося, що проблема була не в суддях. Річ у тім, що ці судді не знали мови країни, в якій працювали, тому в кожного був перекладач. Саме перекладачі займалися хабарництвом. Легко філософствувати, розмовляти про реформу на дивані чи у соціальних мережах, а зробити щось корисне та практичне – це насправді важко.

– Назвіть головне Ваше досягнення та головний недолік на держслужбі?

– Я вважаю всі реформи Мін’юсту історіями успіху. Тією чи іншою мірою я долучався до всіх реформ, хоча безпосередньо опікувався реформою системи виконання судових рішень та судовою реформою. З того, що не вдалося, не можу відзначити нічого глобального. Однак деякі речі дійсно не вдалося відстояти. Наприклад, коли одразу ухвалили нове законодавство, у приватних виконавців не було обмеження в сумах щодо одного виконавчого провадження, з яким вони можуть працювати. Потім з’явилася ініціатива від народних депутатів, яка встановила таке обмеження, яке щороку поступово збільшує суму допустимого стягнення на один виконавчий документ.

Я був противником цього, на жаль, мені не вдалося переконати депутатів у протилежному, тому що так ринок запрацював би швидше. Хоча, з іншого боку, подивившись на це, я дійшов висновку, що в такий моделі, можливо, є сенс. Наприклад, якби виконавці одразу почали працювати без обмежень, то могла статися ситуація, коли нечистий на руку виконавець стягнув би умовно 10 млн доларів та втік би з ними в країну, яка не має договору про екстрадицію з Україною. Отже, в нинішній ситуації є певна гарантія, що люди, які прийшли в професію, налаштовані на серйозну і довготривалу роботу. Власне, так я і думав, коли виступав проти обмеження, я розраховував на порядність приватних виконавців та їх чесну роботу, а не на рейдерство, порушення законодавства тощо.

– Які головні висновки Ви для себе зробили?

– Якщо хочеш щось покращити, візьми це і зроби. Насправді, це лозунг однієї з політсил. Напевно, він правильний. Необхідно демонструвати зміни на власному прикладі. Якщо ми дійсно хочемо щось змінити, потрібно не лише брати, але й віддавати державі та суспільству.

– Як Ви вважаєте, наскільки змінився рівень довіри суспільства до судової системи?

– Він поступово зростає. Особливо це відчуває бізнес, зокрема щодо роботи нового ВС. Це відбувається не лише через «нових» суддів, багато чого позитивного роблять судді, які працюють давно. Я знаю, що на суддів ВС намагаються тиснути, «підкупати» тощо, адже суспільство не змінилося миттєво. Однак, безперечно, новий ВС запрацював набагато краще, у порівнянні з минулим. Маючи багаторічний досвід представництва в суді та читаючи рішення, я раніше міг сказати, чи є в ньому елемент корупції. Зараз я приємно здивований рішеннями нового ВС. Сподіваюся, що така тенденція буде також у судах першої та апеляційної інстанції.

– Що побажаєте своєму наступнику в Міністерстві?

– Хочу побажати успіхів усій команді Міністерства на чолі з Міністром юстиції Петренком, з якою мені було дуже приємно працювати. Також я хочу побажати успіхів своїй наступниці. Це молода, професійна, командна людина. Якщо я зможу чимось допомогти, то зроблю це залюбки. Це людина, призначення якої дуже позитивно сприйняли, а отже, діалог між Міністерством та іншими відомствами буде продовжуватися. Адже дуже важливо, коли є порозуміння. Отже, я переконаний, що моя наступниця з усім впорається.

– На чому Ви зосередите свою професійну увагу в Arzinger?

– Після повернення до Arzinger я планую, як і раніше, займатися судовим представництвом (дію адвокатського свідоцтва я вже поновив) та конкурентним правом. Це завжди були дві ключові практики компанії, які я свого часу запровадив і розвивав з моїм партнером Тімуром Бондарєвим. Переді мною знову відкрилися широкі горизонти. Потрібно захистити докторську (тема дисертації – «Контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції в Україні: адміністративно-правові засади організації та функціонування»). Крім того, я член кількох наглядових рад великих підприємств, голова спостережної ради за виконанням вимог Закону України «Про фінансову реструктуризацію», член Ради з питань судової реформи при Президентові України (Указ Президента України №826/2014), член Науково-консультативної ради при Верховному Суді України. Отже, роботи вистачає! Я планую активно включитися після хорошого відпочинку.

Єгор Желтухін


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Депутат Черкасского областного совета от «Батькивщины» Сергей Гура, которого убил его же охранник, ранее лишил жизни собственную жену.

Такую историю жизни политика обнародовал на своей странице в Facebook журналист и волонтер Родион Шовкошитный, назвав ее «готовым детективным триллером для киношников».

Он отмечает, что сначала Гура работал водителем у авторитетного черкасского бандита Валеры, но был уволен, поскольку завел «романтические отношения» с его 15-летней подругой Юлей. Однако отношения не сложились: сначала Юля «кинула на деньги магазин не тех людей», за что была жестоко избита, а потом забеременела, но Гура не поверил в свое отцовство, снова избил ее и выгнал.

После этого его карьера пошла вверх.

«Он стал авторитетным бандитом. Отжимал бизнес у других, требовал деньги, убивал, насиловал, калечил — короче, все как в учебнике», — пишет Шовкошитный.
По словам волонтера, вскоре преуспевающий Гура женился на русской.

«Жили они хорошо и счастливо, и в 2003 Сережа ее убил. Убил и закопал в одной из многих лесополос прекрасной Черкасской области. Милиции же заявил, что она исчезла. У милиции есть давние традиции доверия к авторитетным людям. Исчезла — и исчезла, нету тела — нету дела», — подчеркнул журналист.
Но свидетелем преступления оказался бывший водитель Гуры, а впоследствии – кум и деловой партнер Николай. Именно он и застрелил депутата.

«Что пошло не так между Сережей и Николаем — определит следствие», — пишет Шовкошитный.
По его словам, тело убитой жены Гуры милиция уже выкопала «в одной из тех чудесных лесополос, 15 лет спустя».

Напомним, депутат местного областного совета Сергей Гура был убит в Черкассах 24 мая.


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Обратиться к изрядно заезженной, хотя не менее от этого тревожной теме катастрофического сокращения населения Украины заставил мрачный прогноз, опубликованный на сайте Департамента по экономическим и социальным вопросам ООН.

Согласно этому нехорошему предсказанию численность населения Украины в течение ближайших десятилетий продолжит быстро сокращаться и к 2050 году составит чуть более 36 миллионов человек.

Таким образом, если предсказание оправдается, то в 2050 году в Украине будет наименьшее количество жителей с послевоенного 1950 года, в котором население составляло 37,3 млн человек. Напомним также, что в начале 1990-х годов население Украины насчитывало около 52 млн человек.

По данным Государственной службы статистики, за 2017 год численность населения Украины сократилась на 198 тысяч человек до 42,3 миллиона человек. До того, с 1993 по 2016 год, население Украины сократилось с 52 до 42,8 миллиона человек. Эти цифры учитывают аннексию Крыма Москвой, но остается непонятным, как учитываются фактически отпавшие в настоящий момент регионы Донбасса в виде ЛДНР.

Столь ужасающая динамика сокращения населения страны позволяет ставить вопрос о демографической катастрофе в Украине.

Итак, на подконтрольной территории страны проживает, в лучшем случае, 42 млн человек. В то же время достоверных данных нет, а последняя перепись населения проводилась в 2001 году, то есть 17 лет назад, хотя все «нормальные» страны проводят ее минимум один раз в 10 лет, а некоторые «самые нормальные» — даже раз в 5 лет.

Заместитель директора Института демографии и социологических исследований Александр Гладун утверждает, что сокращение численности населения происходит сразу по нескольким причинам. Это миграция, рост смертности и сокращение рождаемости. От себя отметим, что война вносит свою лепту в сокращение населения, но в существенно меньшей степени по причине достаточно низкой интенсивности вооруженного конфликта.

По мнению демографа Александра Гладуна, говоря о том, что с 1993 года население сократилось практически на 10 млн человек, следует учитывать, что Госслужба статистики сейчас не включает население Крыма. Поэтому, если отминусовать Крым, то сокращение численности населения составляет 7,5 млн человек. Из них, по оценкам Института демографии, 5,5 млн человек обусловлены сокращением рождаемости, 1,1 млн человек — за счет повышения смертности и около 1 млн человек — за счет миграции. Но это только та миграция, которая официально регистрируется. В то же время сейчас имеет место огромная трудовая миграция, и трудно сказать, какова численность тех заробитчан, которые остались за кордоном и, тем более, планируют это сделать.

Как видим, оценки Института демографии хоть и являются весьма тревожными, но вместе с тем довольно осторожны, что, впрочем, совершенно нормально для ученых.

По мнению демографа Александра Гладуна, на внутреннюю миграцию влияют два фактора.

Первый — это война с Россией, в результате которой даже неизвестно, какова численность выехавших с Донбасса в Россию, Беларусь и другие республики бывшего СССР. При этом часть выехавших возвращается на Донбасс, часть остается где-то.

Второй фактор — экономический, поскольку в большинстве стран массовая миграция носит экономический или военный характер, то есть представляет собой бегство оттуда, где жить невозможно. Сейчас направлениями трудовой миграции является Западная Европа — Польша, Чехия, Словакия, Италия, Португалия, Испания. Подавляющее большинство пока едет на заработки. Но какое количество останется навсегда, сказать трудно. По разным оценкам, только в Польше 300 тысяч наших заробитчан платят социальные взносы, то есть это те, кто. скорее всего, решил остаться за кордоном, и очевидно, что они будут перевозить семьи.

Еще одно направление миграции — это учеба за границей. Значительная часть студентов после учебы не возвращаются, но сколько-нибудь точных данных нет.

Вообще, оценки количества мигрантов колеблются от 2 до 7 млн человек. Уже такой «плюрализм мнений» свидетельствует о том, что этот вопрос власть не сильно волнует, во всяком случае, заробитчанами и их возвратом на родину никто особо «не парится». Власть интересуют только денежные поступления заробитчани совершенно не волнует, что страна фактически исчезает.

Главная причина падения рождаемости в Украине — то, что в случае беременности женщина сильно теряет в экономическом смысле, складывается впечатление, что ее как бы наказывают за это, полагает Александр Гладун.

Наряду с миграцией важнейшей причиной стремительного сокращения населения Украины являются низкая рождаемость и преобладание смертности над рождаемостью. Как показано выше, перспективы тревожные: демографы прогнозируют, что каждое десятилетие население будет сокращаться на несколько миллионов.

Таким образом, удельный вес лиц пожилого возраста неуклонно возрастает, а удельный вес лиц молодого и трудоспособного возраста, наоборот, сокращается, и это европейская и даже мировая тенденция. К середине нынешнего века это соотношение будет только ухудшаться, а потому необходимо воспринимать ее как объективную реальность. Необходимо переучивать людей старшего поколения, фактически нужно учиться всю жизнь, поскольку с ростом средней продолжительности жизни все более повышается предел трудоспособного возраста. Практика показывает, что люди пожилого возраста вполне могут трудиться долго и плодотворно.

Изменить ситуацию можно только двумя путями. Первый путь: женщины в Украине начнут рожать по 3-4 ребенка, что просто невероятно. Второй путь: положительное сальдо миграции резко увеличится до 200-300 тысяч человек в год, чего тоже пока и близко нет. И слава Богу, ибо тогда Украина быстро перестанет быть Украиной, поскольку иммигрировать в нее будут из Азии и Африки, и фактически это будет еще один вариант исчезновения Украины как таковой, по крайней мере в том виде, в котором мы ее себе сейчас представляем.

Правда, есть и некоторые положительные тенденции. По словам ведущего научного сотрудника Института демографии и социальных исследований имени М. Птухи Павла Шевчука, в последние годы заметно снизилась детская и младенческая смертность. Но если учесть упомянутую выше низкую рождаемость, то общую безрадостную картину это не слишком улучшает.

Замдиректора Института демографии и социсследований Александр Гладун утверждает, что сокращение численности населения происходит практически по всей территории Украины.

Основной причиной сокращения населения Гладун обоснованно считает резкое сокращение рождаемости в стране. Впрочем, демограф отмечает, что сокращение рождаемости является общемировым явлением, и сейчас по рождаемости Украина находится где-то на уровне ЕС. Несмотря на общеевропейский характер сокращения рождаемости, каждая страна имеет свои особенности.

В Украине, по мнению Гладуна, сошлось несколько факторов. Во-первых, в конце 1990-х годов имело место сокращение количества женщин детородного возраста, что обусловлено демографическими волнами, вызванными еще Второй мировой войной. Во-вторых, это смена репродуктивного поведения женщин, которые начали рожать намного позднее, и уже хотя бы поэтому они могут родить намного меньше детей. В-третьих, опять экономический фактор: начавшийся ранее экономический кризис неуклонно продолжается и даже прогрессирует, обретая волнообразные формы, и именно сейчас мы находимся в стадии дефицита рождаемости.

Попытки улучшить рождаемость и вообще демографическую ситуацию методами государственного стимулирования особых результатов не приносят. В Украине во времена Ющенко доплачивали за рождение ребенка, но сейчас это незначительные суммы, и здесь много злоупотреблений.

Главная же экономическая причина сокращения рождаемости заключается в том, что если женщина родила ребенка, то ее и семью некоторое время ждет своего рода наказание, поскольку женщина на некоторое время вообще лишается зарплаты и доходов, то есть  очень сильно теряет в экономическом плане.

Правда, подобное сокращение рождаемости происходит, по словам Гладуна, по всему миру, и чем более экономически развита страна, тем меньше уровень рождаемости. В каждой стране этот процесс происходит в разное время и по разным сценариям, но общая схема одинакова. Демографы прогнозируют, что к концу столетия население планеты должно стабилизироваться на уровне 10-11 млрд человек, если не произойдет каких-либо природных или социальных катаклизмов.

Но от проблем глобальных вернемся к отечественным вопиющим проблемам, поскольку именно в Украине депопуляция является едва ли не самой сильной в Европе. Во всяком случае, массового выезда из Германии или Франции не наблюдается.

Меры, предпринимаемые для исправления демографической ситуации в Европе, отличаются в зависимости от страны, но особых результатов не дают. Например, в Германии рождаемость никак не стимулируется государством. Во Франции выплачиваются денежные средства в суммах, зависящих от очередности рождения ребенка. Весьма интересен опыт скандинавских стран: здесь улучшают общую ситуацию, чтобы семьям с детьми было легче жить, например, для родителей действует гибкий график работы, сокращенный, неполный рабочий день, помощь в оплате детсадов.

Но, как говорится, у богатых свои причуды…

Что же делать Украине, чтобы она не исчезла вообще по сугубо демографическим причинам. Ответа на этот вопрос не знает никто, да никого это особо и не интересует, прежде всего так называемую элиту.

Увеличение рождаемости до 3-4 детей на одну женщину детородного возраста — это абсолютная утопия даже по экономическим причинам. Нетто-иммиграция в размере более 300 тысяч человек ежегодно — это тоже утопия из-за низкого уровня жизни и крайней обостренности социально-экономических проблем, но именно это и спасает пока Украину, ибо при массовом выезде за кордон «своих» и массовом въезде «чужих» азиатов и африканцев Украина быстро перестанет быть Украиной.

И, конечно же, поток трудовой эмиграции из Украины, нарастающий прямо на глазах, тоже чреват фактическим исчезновением Украины как таковой!

Недавно один олигарх родом из Украины, занимающий энную строчку в списке Forbes, давно вывезший из страны бизнес и уехавший сам, выступая в родном отечестве на некоей бизнес-конференции, высказал интересное соображение, которое, впрочем, и так достаточно очевидно. В детали, фамилии и название мероприятия вдаваться не будем, но обратим внимание на суть.

Из Украины бегут все, кто может: условно говоря, и «мозги», и «руки», и даже бизнесмены из Forbes. Фактически остаются только пенсионеры и люмпен. Рождаемость тоже падает, а население вымирает. Таким образом, неуклонно сокращается внутренний потребительский рынок, причем сокращается за счет самых потенциально платежеспособных категорий населения. В этом смысле Украина перестает быть интересной как для иностранных инвесторов, так и для отечественных «бизнесюков» из Forbes, которые вкупе с властью, выражающей интересы этих же «бизнесюков» и из них же происходящей, разграбили страну, вывезли из нее все, что можно, и продолжают это делать, а потом читают на бизнес-посиделках душещипательные лекции на тему о том, как «Україна гине», под завывание разного рода самоназначенных и патентованных «патриотов», которые тоже изрядно отличились в грабеже страны и хотели бы пограбить еще, но уже мало что осталось, а народ вымирает и разбегается.

А в это время даже далекие от эмоций ученые-демографы уже вполне серьезно пугают тем, что в Украине существует угроза обезлюдения целых территорий.

Вполне возможно, что эти пустоши заполнят, скорее всего, китайцы. Но это уже будет не Украина…

fraza.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Если люди хотят изменений, они обязаны серьезнее относиться к своему выбору и голосовать не за то, что чаще всего видят на телевидении, а за идеи.

Программы многих ПАРТИЙ – это набор ЛОЗУНГОВ

Если люди хотят изменений, они обязаны серьезнее относиться к своему выбору и голосовать не за то, что чаще всего видят на телевидении, а за идеи.

Gepostet von Сергей Варламов am Freitag, 25. Mai 2018

Сергей Варламов


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Рада нацбезпеки і оборони виключила із санкційного списку дві російські лотерейні компанії – “МСЛ” та “Патріот”, які займаються лотерейний бізнесом.

В Україні за останні два роки від них – 0 надходжень до державного бюджету при багатомільярдних оборотах. В нормальних країнах – відрахування від такого бізнесу – це додаткові кошти до Пенсійного фонду.

Мені стало відомо, що начеб то, голова Комітету нацбезпеки і оборони Сергій Пашинський володіє 30% в одній із цих компаній. Ми обов’язково перевіримо ці дані!

Це кричущий факт і я подав запит на засіданні Парламенту, аби розібратись із цією оборудкою.

Лотерейний бізнес має бути націоналізованим і приносити легальні доході державі, поповнювати її Пенсійний фонд, а не кишені олігархів з держави-агресора і іх долевиків!

Ми готові до акцій під вікнами винуватців та мародерів!!!

ПАШИНСЬКИЙ ВОЛОДІЄ 30% РОСІЙСЬКОЇ ЛОТЕРЕЙНОЇ КОМПАНІЇ, ВИКЛЮЧЕНОЇ РНБО ІЗ САНКЦІЙНОГО СПИСКУ?!!Рада нацбезпеки і оборони виключила із санкційного списку дві російські лотерейні компанії – "МСЛ" та "Патріот", які займаються лотерейний бізнесом. В Україні за останні два роки від них – 0 надходжень до державного бюджету при багатомільярдних оборотах. В нормальних країнах – відрахування від такого бізнесу – це додаткові кошти до Пенсійного фонду.Мені стало відомо, що начеб то, голова Комітету нацбезпеки і оборони Сергій Пашинський володіє 30% в одній із цих компаній. Ми обов'язково перевіримо ці дані! Це кричущий факт і я подав запит на засіданні Парламенту, аби розібратись із цією оборудкою.Лотерейний бізнес має бути націоналізованим і приносити легальні доході державі, поповнювати її Пенсійний фонд, а не кишені олігархів з держави-агресора і іх долевиків!Ми готові до акцій під вікнами винуватців та мародерів!!!

Gepostet von Сергій Каплін am Freitag, 25. Mai 2018

Сергій Каплін


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Голову Ради громадського контролю НАБУ Романа Маселка хочуть позбавити адвокатського свідоцтва за публікацію у соцмережі – вперше в українській практиці.

Українського адвоката Романа Маселка, який, зокрема, активно працює над справами Майдану, можуть позбавити адвокатського свідоцтва. На 24 травня призначене засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) Львівської області, яка повторно розглядатиме скаргу на дії адвоката. Згідно з цією скаргою, Маселко вчинив дисциплінарний проступок, написавши пост у соцмережі Facebook.

Роман Маселко відомий не лише як юрист, але й як громадський діяч. Він є головою Ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та членом Громадської ради доброчесності (ГРД) – органу, який перевіряє суддів на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності. У коментарі DW адвокат стверджує, що позбавлення свідоцтва не лише не дозволить йому виконувати обов’язки юриста-адвоката, але й зашкодить його громадській активності. “Втрата свідоцтва для мене – це втрата можливості представляти справи Майдану як адвокату. У ГРД я також делегований як адвокат, адже так передбачено законом”, – пояснює Маселко.

Якщо його все ж позбавлять можливості працювати захисником, це буде перший в Україні випадок покарання адвоката за пост у соціальних мережах. DW вирішила розібратися у обставинах справи.

Ukraine, Anti-Korruptions-Kampagne Chestno

Український адвокат Роман Маселко

Укусити НАБУ

Повідомлення Маселка, яке стало предметом скарги, було опубліковано у Facebook ще у серпні минулого року. У публікації він піддав критиці судовий процес у справі щодо незаконності його обрання до Ради громадського контролю НАБУ. Так, за словами Маселка, суддя першої інстанції визнав незаконними його обрання до органу одразу ж після обшуків, проведених НАБУ в Окружному адміністративному суді Києва та вдома у голови цього суду Павла Вовка. Суддя-спікер суду Богдан Санін тоді заявив, що саме Маселко причетний до організації цих обшуків. Рішення також було ухвалено за день до нових виборів до Ради громадського контролю, зазначав адвокат у публікації. Пізніше Київський адміністративний апеляційний суд відхилив скаргу НАБУ на рішення суду першої інстанції, до якої приєднався і Маселко. “Чого тільки не зробиш, щоб укусити НАБУ”, – іронізував адвокат у тому серпневому пості, який він опублікував після провалу апеляції.

Але, на думку авдокатки та співзасновниці компанії “Шевчук та партнери” Дарини Козій, яка подала нинішню скаргу проти Маселка, публікація адвоката “містить викривлену інформацію, яка паплюжить та підриває престиж професійної діяльності адвокатури”. Крім цього, на її переконання, адвокат періодично зловживає своїм службовим становищем та здійснює тиск на правосуддя, а також вдається до неприпустимих методів захисту своїх прав та інтересів. Саме тому Козій радить позбавити колегу Романа Маселка права здійснювати адвокатську діяльність з виключенням його з Єдиного реєстру адвокатів.

Спочатку львівська КДКА не знайшла підстав для відкриття провадження, але Козій оскаржила це рішення і Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (ВКДКА) у Києві скасувала ухвалу львівських колег та повернула їм справу на повторний розгляд. За словами Маселка, розгляд скарги Козій відбувався без його участі, адже повідомлення про засідання комісії було відправлено йому несвоєчасно. А 8 травня спроба адвоката оскаржити рішення ВКДКА у Окружному адміністративному суді столиці завершилася безуспішно. Тепер на Маселка, що планує продовжити оскаржувати рішення суду у подальших інстанціях, наприкінці травня очікує засідання КДКА Львівської області. Комісія має вирішити, чи позбавляти адвоката його свідоцтва.

Покарання за пост

Сам Маселко не вбачає у своїй публікації порушень адвокатської етики. За його словами, він просто виклав своє бачення судового процесу, навівши посилання на факти, що підтверджували його позицію. “До того ж, у цьому пості я висловлювався не як адвокат, а від власного імені”, – додає юрист.

Скаргу Козій він вважає спробою вдарити по ньому, передусім, як по активісту та голові Ради громадського контролю НАБУ. За словами Маселка, Козій та її партнер по юридичній компанії Олексій Шевчук декілька разів намагалися увійти до складу ради, але не набирали достатньої кількості голосів. “Вони намагалися дискредитувати мене за допомогою замовних публікацій, юридичних атак, а із потенційним позбавленням свідоцтва отримали шанс вибити мене із процесів, у яких я беру участь”, – впевнений Маселко.

DW намагалася зв’язатися із Козій, аби розпитати її про те, у чому саме полягає дисциплінарний проступок Маселка, та надати їй змогу відповісти на закиди останнього. Втім, на момент публікації приватні повідомлення залишилися без відповіді, а за телефоном приймальні компанії “Шевчук і партнери” відмовилися надавати будь-яку інформацію щодо адвокатки взагалі.

Утім, ще 22 серпня минулого року, за день до того, як Маселко оприлюднив згаданий вище Facebook-пост, Козій також поділилася своїми думками щодо справи у цій соціальній мережі. Розгляд апеляційної скарги НАБУ, до якої приєднався Маселко, адвокатка назвала “театром абсурду”, а бачення Маселком цієї справи “необґрунтованим”. “Дуже важко Роману Маселку нести такий тягар в його усіх організаціях, що він в суді плутає, відносно чого оскаржують його повноваження – чи щодо РГК (Ради громадського контролю. – Ред.) при НАБУ, чи щодо Ради доброчесності при ВККС (Вищій кваліфікаційній комісії суддів. – Ред.). Тому потрібно йому допомогти та трохи розвантажити щодо повноважень”, – зазначила Козій.

Свідчення замовності

Колеги Маселка з Громадської ради доброчесності підтримують позицію юриста. Одразу після рішення київського окружного адміністративного суду ГРД розповсюдила повідомлення, в якому зазначається, що дисциплінарну справу проти Маселка було ініційовано “через його антикорупційну діяльність і зусилля, спрямовані на реальне очищення судової влади від негідних суддів”. Член ГРД та експерт Реанімаційного пакету реформ Михайло Жернаков у коментарі DW зазначає – велика кількість замовних матеріалів у ЗМІ проти Маселка та набагато менша увага КДКА до “кричущих випадків” порушень з боку інших адвокатів свідчить про замовний характер справи проти активіста і адвоката.

Сам Маселко скаржиться на тиск на активістів, юристів та суддів через їхні незручні висловлювання, які, за його словами, останнім часом частішають. Жернаков називає майбутнє рішення КДКА перевіркою на те, чи не почала Україна регрес у реформах судоустрою та боротьбі із корупцією. “Мене мало чим можна здивувати, але якщо у Маселка заберуть свідоцтво, то це свідчитиме про те, що уся система виконує функції, прямо протилежні забезпеченню права і справедливості”, – переконаний експерт.

DW


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

Про це повідомив начальник Департаменту кіберполіції Національної поліції України сьогодні, 23 травня, розповідаючи про заходи, які вживає кіберполіція спільно з СБУ щодо ліквідації вірусу масового ураження «VPNFilter».

За його словами, на даний час об’єднані можливості з криміналістичного аналізу шкідливого програмного забезпечення, наявні у Департаменті кіберполіції Нацполіції та СБУ, вже задіяні для нейтралізації прихованої мережевої інфраструктури зловмисників. Водночас, без ліквідації вразливостей кінцевого обладнання безпосередньо його власниками, неможливо запобігти новим хвилям подібних кібератак.

«Наразі ми робимо все, що у межах нашої компетенції, аби убезпечити громадян та держсектор від можливих кіберзагроз. Не виключаю, що і цього разу зловмисники мали на меті дестабілізувати ситуацію в країні за допомогою вірусної атаки саме у період масштабних заходів в Україні», – зазначив Сергій Демедюк.

Враховуючи можливі ризики, спільними зусиллями СБУ та Національної поліції були невідкладно поінформовані потенційні «жертви» атаки. Так, працівники СБУ поінформували відповідні об’єкти критичної інфраструктури та органи державної влади (в тому числі з використанням платформи MISP-UA). Своєю чергою працівники Департаменту кіберполіції Нацполіції допомагатимуть суб’єктам вітчизняного бізнесу та громадянам.

Наразі відомо про уразливість наступних мережевих пристроїв:

Linksys Devices: E1200, E2500, WRVS4400N;

Mikrotik RouterOS Versions for Cloud Core Routers: 1016, 1036, 1072;

Netgear Devices: DGN2200, R6400, ​R7000, R8000, WNR1000, WNR2000;

QNAP Devices: TS251, TS439 Pro, Other QNAP NAS devices running QTS software;

TP-Link Devices R600VPN.

Для того, аби запобігти втраті інформації, попередити втручання в роботу мережевих пристроїв та не допустити настання негативних наслідків ураження шкідливим програмним забезпеченням, фахівці з кібербезпеки рекомендують невідкладно вжити наступних заходів:

– користувачам та власникам домашніх роутерів, бездротових маршрутизаторів малих офісів та мережевих файлових сховищ необхідно невідкладно здійснити їх перезавантаження з метою видалення потенційно небезпечних шкідливих програмних модулів з оперативної пам’яті пристроїв.

– у випадку якщо мережеві маршрутизатори клієнтів контролюються провайдерами Інтернет-послуг, здійснити їх віддалене перезавантаження.

– у випадку, коли є підстави вважати будь-який пристрій в локальній мережі ураженим зазначеним видом шкідливого програмного забезпечення, невідкладно оновити його програмну прошивку до останньої актуальної версії.

– якщо в операційній системі мережевого пристрою є функція доступу до його файлової системи, перевірити наявність файлів в директоріях «/var/run/vpnfilterw», «var/run/tor», «var/run/torrc», «var/run/tord» та видалити їх вміст.

Довідка

Фахівці з кібербезпеки Департаменту кіберполіції Національної поліції України спільно з колегами зі Служби безпеки України, вивчають чергову хвилю масового ураження розміщених в Україні мережевих пристроїв. Для цього використовувалося шкідливе програмне забезпечення, яке отримало умовну назву «VPNFilter».

«VPNFilter» — багаторівневе модульне шкідливе програмне забезпечення з універсальними можливостями, які забезпечують проведення як кіберрозвідки та і деструктивних кібероперацій.

Подібні атаки фіксувались по всьому світу починаючи з 2016 року. Проте характерною особливістю виявленої атаки є її географічна націленість на український сегмент мережі Інтернет.

Висновки криміналістичного дослідження засвідчують, що вірусне програмне забезпечення «VPNFilter» дозволяє зловмисникам перехоплювати весь трафік, що проходить через уражений пристрій (включаючи дані авторизації та персональні дані платіжних систем), а також збирати та вивантажувати інформацію, віддалено керувати інфікованим пристроєм та навіть виводити його з ладу.

Особливу небезпеку «VPNFilter» несе для автоматизованих систем управління технологічними процесами (SCADA), оскільки через ідентифікацію специфічних протоколів обміну технологічними даними, зловмисники отримують можливість обрати такі об’єкти першочерговими цілями.

Такі ознаки свідчать про готування кібердиверсій на об’єктах критичної інфраструктури. Не виключається, що інфікування обладнання саме на території України – це підготовка до чергового акту кіберагресії з боку Російської Федерації, націленого на дестабілізацію суспільного правопорядку під час проведення фіналу Ліги Чемпіонів. Тим більше, що використаний механізм кібератаки збігається з техніками, що використовувались у 2015-2016 роках в ході кібератаки «BlackEnergy».

cyberpolice.gov.ua


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

В Україні стрімко засихають хвойні ліси. Площа заселених шкідниками соснових сягнула майже 350 тис. га. Про це повідомив заступник голови Держагентства лісових ресурсів Володимир Бондар під час виїзної наради на Київщині.

«Висихання пов’язане зі зміною клімату. Температура підвищується, зменшується кількість опадів, знижується рівень ґрунтових вод. Дерева втрачають опір до заселення шкідливими комахами, зокрема, короїдами», – зазначив В. Бондар.

За його словами, рятувати ліси заважають недосконалі санітарні правила, які дозволяють вилучати лише сухостій.

«У сухому дереві короїдів немає. Вони перелітають в здорове. І якраз у цей час потрібно встигнути прибрати заражене дерево з лісу. Але в період з 1 квітня до 15 червня заборонені будь-які санітарно-оздоровчі заходи. Цей період сприяє поширенню короїдів», – наголосив він.

Як повідомив Віктор Симоненко, помічник-консультант народного депутата Оксани Білозір, проблема всихання лісів надзвичайно турбує парламентарів. Оксана Володимирівна є Головою підкомітету з питань економічного, секторального співробітництва та поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, пані Білозір добре розуміє проблематику, дійсно стурбована станом галузі і готова зі своєї сторони підключати усі необхідні важелі: залучати різні комітети Верховної Ради України, профільних спеціалістів міністерств, науковців, громадські орагнізації та усіх небайдужих задля вирішення глобального питання збереження лісів.

Крім того, В. Бондар зазначив, що короїди псують дерево з верхівки, і, коли лісівники прибирають їх, це інколи викликає непорозуміння в суспільстві.

«Люди бачать свіже зрубане дерево і здоровий пеньок. Хоча, на довжині в 6 метрів сосна вже мертва. Ми не рубаємо здорові дерева під виглядом хворих», – сказав заступник голови відомства.

В. Бондар повідомив, що, крім найефективнішого способу боротьби із масовим висиханням дерев, а це санітарно-оздоровчі заходи, лісівники та науковці вдалися до біологічних методів, зокрема феромонних пасток. Щоправда, вони допомагають у дослідженнях, але не у боротьбі. Сприятимуть знищенню короїдів мурахожуки, яких вирощуватимуть у харківській лабораторії, нещодавно переданій з Туреччини. Але метод досить довготривалий, адже потребує час на вирощування комах.

Голова Товариства лісівників України, завідувач Кафедри дендрології та лісової селекції НУБіП України Юрій Марчук зазначив, що втрата сосни як головної деревної породи лісів завдасть Україні ще й значних економічних збитків, які в майбутньому можуть сягнути десятків мільярдів гривень.

Народний депутат України, перший заступник голови парламентського Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолій Дирів наголосив, що проблема з масовим всиханням лісів велика і потребує вирішення.

«Безпосередньо у лісі ми побачили масштаби катастрофи. Це дійсно не вигадки лісівників. І нам спільно необхідно боротися з цією бідою. А лісовому господарству потрібно ставати ще більш відкритим, комунікувати з людьми та пояснювати свої дії», — зазначив він.

За словами В. Бондара, на місцях санітарних рубок необхідно створювати мішані ліси, у жодному разі – не соснові.

Як зазначили учасники наради, потрібні зміни до законодавства та нормативно-правових актів для спасіння українських лісів. Зокрема, є необхідність законодавчо ввести в окремих вражених областях тимчасовий особливий режим. Саме там потрібно буде тимчасово ввести і зміни до Санітарних правил щодо граничної повноти насаджень, до законів про оцінку впливу на довкілля та внесення змін до деяких законодавчих актів щодо охорони тваринного світу, а також Правил поліпшення якісного складу лісів щодо граничної повноти насаджень, призначених для рубки і до постанови Кабміну про врегулювання питань щодо спецвикористання лісових ресурсів.

Також учасники наради зазначили, що заради підвищення стійкості та заміни монокультурних лісів на мішані (невразливі до шкідників та змін клімату) потрібно забезпечити стабільне фінансування. Тому необхідне створення Державного фонду розвитку лісового господарства. Відповідний законопроект уже подано до парламенту.

Джерело


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO

За чотири роки до України повернулися вісім ув’язнених. Але досі немає майданчика, на якому б бодай обговорювалося питання в’язнів Кремля.

Вчора український політв’язень Олег Сенцов оголосив голодування з вимогою до російської влади відпустити всіх утримуваних допоки Росія не відпустить всіх утримуваних українських політичних в’язнів.

За 5 років російської військової агресії крім захоплення територій ще витворила міф про українських “злочинців”, які їдять малят і зазіхають мирне життя їхньої країни. Але довгий час всі ці історії були в тіні однієї – Надії Савченко.

Як розкручувався маховик російської пропаганди, що цьому намагалася протиставити Україна і коли звільнять українців з-за російських ґрат – розбирався Insider.

“Терористи”, “каратєлі”, “екстремісти” й “шпигуни”

“Я, Сенцов Олег, громадянин України, незаконно засуджений російським судом, перебуваючи в колонії міста Лабитнангі, оголосив безстрокове голодування з 14 травня 2018 р. Єдиною умовою її припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, які знаходяться на території РФ. Разом та до кінця! Слава Україні”. Ці рядки 16 травня цитували всі українські медіа.

Сенцов, певно, після Надії Савченко, є чи не найбільш відомим політичним в’язнем, якого утримує Росія. Чоловік потрапив до “першої хвилі” затриманих українців. Разом із ним у травні 2014-го в Криму затримали антифашиста Олександра Кольченка, активіста спротиву російській окупації Геннадія Афанасьєва та викладача Сімферопольського інституту культури Олексія Чірнія. Це були перші “політичні” українці, за яких взялася російська правоохоронна система. Їх звинуватили у створенні організованої злочинної групи і підготовці терактів на 9 травня. За рік “терористи” отримали вироки із термінами ув’язнення від 7 до 20 років. І якщо Геннадія Афанасьєва Україні вдалося повернути, то з Сенцовим справи значно складніші. На його підтримку, свого часу, виступали відомі світові режисери й актори, його прізвище неодноразово звучало на міжнародних форумах. Врешті, вже близько півроку у правозахисних колах ходять чутки, що українського режисера мають обміняти й повернути на Батьківщину. Але далі розмов справа поки не йде.

Не краща історія й у фігурантів ще однієї групи справ – “Кавказької” та “військової”. Приблизно в той же час, коли на анексованому півострові затримують “терористів”, російська пропаганда починає створювати образ “каратєлєй”. У березні затримують одного з лідерів УНА – УНСО Миколу Карпюка. У червні в полон потрапляє Надія Савченко, але доволі швидко її передають росіянам. У серпні за ґрати потрапляють Станіслав Клих та Сергій Литвинов. Російські слідчі органи формують дві абсурдні справи. За однією із них звинувачують Карпюка і Клиха в участі у Чеченській війні 1994-1995 рр, вбивстві і пораненні російських військових (хоча фізично ані перший, ані другий не були в ті роки у Чечні). Також фігурантами “кавказької” справи стали Дмитро Ярош і Арсеній Яценюк. Російські слідчі переконували, що ці люди також нібито брали участь у бойових діях.

Микола Карпюк

Друга справа, яку створили російські слідчі – військові злочини “каратєлєй” і застосування заборонених методів ведення війни. І якщо “злочини” Савченко виглядали сумнівними, то звинувачення проти Литвинова виглядають не інакше, як фарс. Коротка передісторія – чоловік жив в одному із сіл Луганської області, мав неповну освіту, працював різноробочим і, за словами односельчан, мав проблеми із розвитком. Під час активної фази війни на Донбасі він поїхав до найближчого стоматолога лікувати зуби. Найближчим виявилося російське прикордоння. Де його схопили ФСБшники. Через певний час замість селянина з Луганщини російська пропагандистська машина створює кровожерливого “каратєля”. У протоколах допитів, які підписував Литвинов, йшлося про понад десяток зґвалтувань, масові розстріли російськомовного населення, вбивство дитини тощо. Головним підозрюваним у справі став олігарх Ігор Коломойський. Слідчі переконували, що він нібито особисто розвозив гроші по полігонах добровольчих батальйонів. Очікувано, справа почала розсипатися (не в останню чергу завдяки роботі адвокатів, консулів та української правоохоронної системи), але російське слідство викрутилося і звинуватило Литвинова у розбійному нападі та викраденні двох автомобілів. Щоправда, як вдалося з’ясувати адвокату Віктору Паршуткіну, ані викрадених автомобілів, ані потерпілого не було в Україні у день злочину. Що не завадило російському суду відправити Литвинова на 8,5 років до колонії.Правозахисники зазначають, що під час “розслідування” українців катували, а здоров’я Станіслава було сильно підірване. Врешті, бранці отримали 22,5 та 20 років ув’язнення.

Трохи пізніше на території РФ затримують ще кількох українців, зокрема Віктора Шура та Юрія Солошенка, яких звинуватили у шпигунстві. За цим же обвинуваченням вже у 2016-му в Москві затримують журналіста Укрінформу Романа Сущенка.

З 2015-го починає працювати каральна машина на території анексованого Криму. Під прицілом опиняються кримські татари. Для їх переслідування активно використовується російське антитерористичне законодавство. Так, нібито за приналежність до забороненої в Росії організації Хізб ут-Тахрір до СІЗО і тюрем потрапляє понад 20 людей. Разом із тим, з’являється так звана справа “диверсантів” – 8 українців, які нібито планували низку вибухів на території півострова. Не забули і про учасників мітингу під парламентом Криму 26 лютого 2014-го – по ній зараз проходять двоє людей.

Останнім часом, щоправда, у переслідуванні українських громадян намітилися нові тенденції. Як от звинувачення в “онлайн-екстремізмі”.

“Останнім часом більшість нових справ – це справи, де задіяне антитерористичне законодавство. Якщо в попередні роки мова йшла про організацію Хізб ут-Тахрір, то зараз це – Правий сектор. Хоч його Росія і заборонила ще 2014-го, проте минулого року проти українських і російських громадян почали з’являтися справи за участь у ПС. Плюс почали з’являтися онлайн-справи. Тобто використання антитерористичного законодавства для притягнення людини до відповідальності за дописи в соцмережах”, – пояснює координатор Медійної ініціативи за права людини Марія Томак.

Вона додає – людину можуть притягнути до відповідальності не лише за дописи у соцмережах, але й за приватні переписки. Тут доволі показовою є історія підлітка Павла Гриба, затриманого минулого року на території Білорусі. Хлопець вів активне онлайн-життя. Познайомився з дівчиною із РФ і планував із нею зустрітися Гомелі. Дівчина, правда, нібито діяла під керівництвом ФСБ. В результаті, через особисті переписки Росія звинуватила підлітка в тероризмі. І попри інвалідність – порушення роботи серцево-судинної системи – російська влада продовжує утримувати його за ґратами.

Тим часом в Україні

За чотири роки до України повернулися вісім ув’язнених. Першим українцем, який вийшов з російського полону стала не Надія Савченко, як прийнято вважати, а студент Юрій Яценко. У 2014-му його разом із другом Богданом Яричевським затримало ФСБ, вимагало зізнатися у шпигунстві й диверсійній діяльності. І якщо Яричевскього за кілька місяців відпустили до України, то Яценку довелося відсидіти термін за зберігання пороху. Власне, хлопець повернувся до України на початку травня 2015-го. Також у травні, але уже 2016-го вдалося виміняти Савченко. Пізніше звільнених побільшало – відбувся обмін Афанасьєва та Солошенка. Того ж року, у червні, з-під домашнього арешту в Криму до материкової України втік Юрій Ільченко. Восени 2016-го, після відбування покарання до України повернули Хейсера Джемілєва. Приблизно за рік, восени 2017-го, до України повернули Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза. Потім, як вже згадувалося вище, почали ходити чутки про повернення Сенцова, однак жодних обмінів не відбувалося. А процес повернення українців вчергове застопорився.

“На жаль, жодних просувань із звільненням українських в’язнів Кремля немає. Cитуація погіршується, а кількість ув’язнених зростає (у червні 2014-го в’язнів Кремля було 11, станом на травень 2018 – майже 70 – авт.).

У березні ФСБ арештувала громадського журналіста Нарімана Мемедемінова. Близько тижня тому окупаційний суд засудив до двох років ув’язнення Ігоря Мовенка. Засуджений за український прапор Володимир Балух вже два місяці тримає голодування, хоча і розуміє, що це “балансування на нульовий позначці”. А для того, щоб адміністрація СІЗО звернула увагу на критичний стан хворого Узеіра Абдулаєва та почала надавати хоч якусь медичну допомогу, нам довелося проводити цілу адвокаційну кампанію”, – розповідає координатор кампанії #Let my people go Олександра Матвійчук.

Разом із тим, родини “політичних” скаржаться, що попри наявну проблему, досі немає однієї людини, яка б відповідала за комунікацію з родичами і в’язнями, була б уповноважена представляти Україну на міжнародних зустрічах і переговорах щодо цієї проблеми тощо. Оскільки зараз ці функції розпорошені між кількома відомствами. Так, до певного моменту в’язнями Кремля нібито опікувалася Служба безпеки України. Згодом ці повноваження перейшли до Міністерства закордонних справ. Пізніше за справу взявся Кабмін. Однак і родичі, і правозахисники кажуть: ситуація не поліпшилася. Вони хотіли донести свою позицію до президента, проте Петро Порошенко, попри неодноразові прохання, так і не знайшов час для зустрічі з родинами політв’язнів.

Також вони наголошують – нині немає майданчика, на якому б бодай обговорювалося питання в’язнів Кремля. Мінський формат, як пояснюють правозахисники, передбачає перемовини лише щодо військовополонених і в’язнів на Донбасі. За неофіційною інформацією, в Мінську також намагалися обговорювати і питання політв’язнів Кремля. Однак щойно російські представники про це чули – відмовлялися від подальшого діалогу. Після повернення Умерова та Чийгоза великі сподівання покладали на Анкару, як на можливу альтернативу Мінську, але поки без особливих результатів.

“Це питання має підіймати український уряд і має бути звернення до турецького уряду, президента Ердогана. Адже громадські організації таке звернення не можуть ініціювати. Так, ми цю ідею озвучували, але, я так розумію, від нашого уряду жодних звернень до Анкари не було. Я не знаю ,які у Кабміна ініціативи. Принаймні, Ірина Герашщенко казала, що вони шукають перемовників для звільнення політв’язнів. Але деталей ми не знаємо”, – говорить Томак.

Вона додає – родини в’язнів Кремля цього тижня змогли зустрітися із спеціальним представником Держдепу США з питань України Куртом Волкером. Однак зустріч вийшла доволі швидкою і обговорити деталі проблеми ув’язнених із політичних мотивів не вийшло.

“Зустріч тривала хвилин 10. Але проблему озвучили. Зважаючи на ситуацію з Сенцовим, думаю, можна було б спробувати через Волкера підняти питання ув’язнених Кремля. Адже він має переговорний формат із помічником Путіна Владиславом Сурковим. Треба підіймати питання про обмін чи звільнення осіб, щодо яких ситуація критична: це Сенцов, Балух, Клих, Гриб – люди, яким є загроза життю і здоров’ю. Вважаю, що це єдиний можливий варіант. І що це питання можна зрушити. Приклад Ільмі Умерова це доводить”, – говорить Томак.

Нині ж Україна у більшості випадків реагує нотами протесту. Але Росія, здається, на них не зважає. Як і на міжнародні резолюції.

“Україна реагує нотами, Захід заявами та резолюціями, але у Кремля вже, здається, виробився на це свого роду імунітет. Бракує реальних кроків та інституційних рішень. Минулого року правозахисні організації звернулися до Європейського Союзу із пропозицією призначити спеціального представника з питань окупованого Криму та Донбасу. Це в рази легше, ніж створити міжнародний формат для перемовин за участю Росії. Але це питання серйозно так і було не розглянуто. На цьому фоні оголошення Олегом Сенцовим безстрокового голодування до звільнення усіх українських політв’язнів виглядає рішенням “на надриві”. Сподіваюся, що цей відчайдушний крок стане поштовхом для великої сімки, яка збирається у червні в Канаді, обговорити не тільки права жінок та гендерну рівність. Але й ухвалити реальні кроки для тиску на Путіна напередодні чемпіонату світу з футболу в Росії”, – переконана Матвійчук.

Щоправда, шанси нагадати російському президенту про необхідність звільнення українських громадян будуть раніше – наступного тижня Путін має зустрічатися з президентом Франції Еммануелем Макроном. І за наявною інформацією, родини в’язнів Кремля вже передали звернення до Адміністрації президента Франції. До всього, вони збираються напередодні візиту російського президента до Парижа.

“У нас має відбутися зустріч в Адміністрації президента Франції, будуть зустрічі з депутатами і журналістами. Це інформаційна поїздка і, сподіваюся, вона буде корисною перед перемовинами Нормандської четвірки, які заплановані на 20 числа травня. Плюс це можливість для нас донести інформацію про те, що відбувається в Україні. Ми маємо дані про порушення прав на захист, катування тощо. І у нас великий запит і до Четвірки, і до французького президента, аби питання політв’язнів увійшло до переговорів Нормандського формату на ряду з питанням військовополонених”, – пояснює координатор родин політв’язнів Кремля Ігор Котелянець (брат Євгена Панова – одного із т.зв. кримських диверсантів).

Він додає – навіть якщо помітних результатів не буде, російському президенту треба постійно нагадувати про проблему і тиснути на нього.

“Ми розуміємо, що міждержавні комунікації зарегульовані. І якщо з Нормандським форматом не вийде, ми сподіваємося, що Макрон хоча б в особистих контактах з Путіним говоритиме про звільнення політв’язнів. Скажімо, минулого року ми направляли листа до Макрона з аналогічним проханням. І він на переговорах з Путіним озвучував наші прохання. Так, нічого конкретного не вдалося домогтися. Але ми розуміємо, що це складне питання. Ми розуміємо, що необхідно чинити постійний тиск на Росію з усіх боків. Якщо РФ чутиме з уст більшості авторитетних світових лідерів ці вимоги звільнити політв’язнів, якщо на неї чинитимуть тиск, якщо вона зрозуміє, що ця проблема дорого коштує – можливо тоді вони підуть на поступки”, – сподівається Котелянець.

Нині ж лишається сподіватися, що голодування українського режисера Олега Сенцова принесе бодай часткові результати і вкотре приверне увагу до проблеми майже 70-ти українців, яких Росія переслідує з політичних мотивів. А українські та міжнародні чиновники вчергове згадають про українсько-російську гібридну війну і заручників Кремля.

Автор: Єгор Федорів


Шановним патріотам і тим, хто бажає підтримати Україну і знати набагато більше ?!!!!

Підтримай українский проект –лайк на сторінку, ставай одним з нас, ставай поруч з нами!!! Слава Україні!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці:  Група УКРАЇНЦІ – ЄДНАЙМОСЯ! Фейсбук. Підтримай Україну! Тисни лайк та поширюй!

Приєднуйтесь до обговорення новин у Фейсбуці: POLITINFO